| Сторінки (1/25): | « | 1 | » |
Час на плечі спустився маревом.
Дивно серце завмерло, стишилось.
Попливли мої спогади хмарами.
Ще лиш мить, і дощами випадуть.
Чи то сон, чи то думи поночі.
Щось верзеться, давно забутеє.
Як було у дитинстві хороше...
І шляхи були рівні, не сплутані.
Попрощалась з дитячими мріями.
Озираюсь назад — серце стогоном
Розриває груди. Сузір'ями
Засипають зболілі спомини:
Як було колись легко, весело.
Як пшенично гулялось босою,
Як шуміли зеленою пресою
Журналісти-дерева. Просинню
Опускалось небо на райдугу.
І здавалось мені — мрії збудуться.
Час болить в голові зайдою.
Я не можу з ним розминутися...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712996
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2017
Нікому не віддам оцю красу —
Вона моя, вона завжди зі мною.
Немов кришталь, крізь роки пронесу,
Чаруючу, в любові та з любов'ю.
Ніколи не віддам цей день —
Він неповторний, зітканий зі щастя.
Дзвіночок часу дріботить: дзелень-дзелень.
А я по снігу йду, мов до причастя.
Що день — то свято, кожний день — то успіх,
Допоки ми спроможні йти крізь сніг
І бачить в ньому не судьби батіг,
А руку Вчителя й любові усміх...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2017
Несли надію у долонях,
Як Прометей вогонь, — в життя.
У "завтра" йшли уже свідомі.
Й озвалось "завтра" небуттям.
Пливли човни під звуки "Качі".
В них душі, приспані у смерть.
Здригнулась Ненька від нестачі —
Майнула доля шкереберть.
Окроплена слізьми та кров'ю,
Тремтить надія у руках.
Не стане вовк ягням ніколи —
Оскал ховає в пелюшках.
І знову плаче, лине Кача,
Кладуть в труну чиїсь життя.
Гірка на смак у неньки вдача,
Бо згіркла віра в майбуття.
Болить обдурена надія.
Безправ'ям правлять наш Гарант
І вовкулаки-лицедії,
Шакали, відьми і повії.
Ми в себе в хаті — емігранти...
Життям не стане смерть з косою.
Нечиста сило, ти ж по крові,
По трупах вибралась до трону.
І знов царює беззаконня.
...Несли надію у долонях.
А принесли нові полони.
За що, скажіть, за що сконали?!!!
За що надію розіп'яли?!!!
Воскресне мій народ тоді,
Як втопить нечисть у Дніпрі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704012
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.12.2016
Іде собі й прокльоном шиє
Отих, які проходять повз,
Аж сніг, здається, зеленіє
Від тих словесних лютих поз.
Іде, таврована злобою,
Розпльовує своє гниття.
І той прокльон в чиєсь життя
Впускає вірус перегною.
Сьогодні я таку зустріла.
Цей погляд душу різонув,
Пащеку чорну як відкрила:
"А щоб тобі!!!" — прокльон рвонув.
А щоб тобі... І я завмерла...
За що?!!! І звідки стільки зла?
Її ж від злоби так розперло!!!
Чи її мати прокляла?!!!
"А щоб тобі..." І я собі
Тихцем молитву прочитала,
У Бога світла попрохала,
Аби відмилася душа
Від того вірусного зла.
Не дай нам, Боже, у народі
Таких пащек і чорноротих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2016
Весна прийшла — співають птахи,
І зеленіє весь дереворід.
А відчуття, мов хтось вбиває цвяхи
В життя. А то — мостирять пліт.
Чудні. Дурні. І Біблії не знають.
Благенький пліт врятує від води?!!!
А молоти щосили заганяють
У дошки залізяччя. У борти.
Ще цвіт у плід не зав'язався,
Простолюдинам в дивину,
Летючий корабель добудувався.
Не пліт і не ковчег. Та ну-у-у!!!??
Вельможі хочуть порятунку —
А ну ж, Господь нашле потоп!
Готують і пакують обладунки,
А ще харчі, щоб не страждали шлунки.
Ще всі живуть, а в них вже — стоп.
Їх руки у крові по плечі.
Їх душі у нечистого на обліку.
Вони бояться явлення Предтечі,
Серцям їх ще від пращурів пороблено.
Їм хтось доніс про Божий Судний день,
Що цього разу судді — непідкупні.
Будують порятунок із кісток людей.
А для людей що день, то судний.
Прийшла весна. Дерева в цвіті.
А правди люди не знайдуть...
І сильні світу на спинах діток
На корабель в'їжджають. Й в путь...
І як сказать своїй дитині,
Що правда десь посередині,
Але не тут?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703852
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.11.2016
В одній країні, десь у горах,
Де народився вишній світ,
Живе Кобзар Йван Кучугура,
Старий уже, на схилі літ.
Не зрячі очі із дитинства,
Відкриті правді і добру,
До сонця зводить у молитві.
Плекає мрію потайну.
Бере до рук співучу кобзу,
І зачинає про життя,
Про Україну, що з утроби
Не знала дотику Творця.
І вмить насипало малечі
Послухати отих пісень,
Тих дум з минулих днів лелечих,
Про честь і гідність.
День-у-день
Кобзар у спадок юнакам
Із кобзою в руках старечих
Украйну-неньку дарував.
...З гори спустився чорний вечір,
Відкрилась паща сатани
Й ковтнула сонце, пісню, сни...
Здійнявся вітер, гори стогнуть,
Замовкла кобза у руках.
Сліпий кобзар піднявсь на ноги,
І серце тенькнуло у грудях.
А чорний дух оскаженілий,
Роз'ятрений від доброти,
Від правди у піснях поспілих,
Поцілив блискавкою в груди.
Упав навколішки Іван,
Що звався просто — Кучугура.
Зніміла кобза від тих ран,
І пісня крилоньки згорнула.
Замотана земля у морок,
Сховались люди по хатах.
Було ще темно днів із сорок.
Кінець пісням. Кромешний жах...
Сліпий Кобзар знімів на пісню
Від сатанинської стріли.
І голос пращурів надтріснув.
Та слово не боїться сатани —
На сорок перший день у горах
Між мороку, громів та зла
Із вуст Івана Кучугури
Злетіли вірші. Ці слова
Зачали поетичні струни,
Бо пісня все іще мовчить.
Розбито сатанинські труни.
І сонце, сходячи, горить.
Розвиднилось, зродився ранок.
Розквітло сонце. Був початок...
...Для чого пишуться вірші?
Аби душа була безмертна,
Щоб воскресали ті пісні,
Які нечистим було вбито.
Для того пишуться вірші,
Аби народу нагадати
Про найсвятіше на землі —
Любов до люду і до матері,
Любов до днів, що вже минули,
До України, правди й честі,
Щоб жили вічно Кучугури,
А кобзи їх не знали смерті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2016
Якось так сумно, темно, лячно.
Здається, цілий світ затих.
Ні видиху, ні вдиху. Лиш гілляччя
Стовбурчить голе дуло в дих.
Знекровлено надію плачем.
Убито віру на війні.
І босі душі по стерні
Блукають між тілами й залізяччям...
І стогне мати, вся у крові
Своїх дітей, приспаних в смерть.
Здіймає крук крило,
Мов кат, понад любов'ю,
Що гасне, тихне поміж тіл
зупинкою сердець...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703694
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.11.2016
Мої Карпати, легені зелені,
На кам'янім чолі ще Довбуша сліди.
Полисіли ялиць чуприни. Жменя
Смерек лишилось. Як то віднайти?!...
Були колись ви — неприступні гори,
Так дрібно-дрібно висіяна рать.
Мої Карпати, горе з вами, горе —
Щодень пила вас бриє. Сплять,
Всі очі сплять, а слово вже не важить.
Та де ж той Довбуш, де його рука?!
Ви мовчите. І всі мовчать. А вражі
Свободу топлять у струмках.
До вас вже й старість підступає,
Беззубі, лисі. Серце аж болить.
Олексо Довбуш! Де твій внук блукає?!!
Нехай вже нечисть спалить! Хай згорить!
Мовчать Карпати, легені зелені.
Болять їм рани з'ятрених чуприн,
Давно замовкли гусла менестрелів.
В колисці спить Олекси внука син.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703692
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.11.2016
Ще блима ранок ліхтарями,
Іще сережки не зняла
Вже сонна-сонна темна пані,
І позіхає, і куня.
Дороги й вулиці у світлі
Мигтять і линуть в сонну ніч.
Ще тільки мить, і ранок кліпне,
Відкриє очі — й ніч згорить.
І світлячки уздовж дороги
Повимикають свій сигнал.
Життя прокинеться прологом —
Почнеться ранок з чашки кави...
Дерева, що схилили плечі,
Піднімуть гілля догори.
Ранковий шепіт безперечний
Увімкне радіо пташине.
Допиті сни злетіли в вирій,
Почався ранок. Задзижчав
Наш вулик жвавий і бджолиний.
Усі спішать, біжать стрімглав.
Все гармонійно у природі,
І ритми змінюються в такт.
Отак би й нам — з собою в згоді
Почати ранок з чашки кави.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703027
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2016
Час на плечі спустився маревом.
Дивно серце завмерло, стишилось.
Попливли мої спогади хмарами.
Ще лиш мить, і дощами випадуть.
Чи то сон, чи то думи поночі.
Щось верзеться, давно забутеє.
Як було у дитинстві хороше...
І шляхи були рівні, не сплутані.
Попрощалась з дитячими мріями.
Озираюсь назад — серце стогоном
Розриває груди. Сузір'ями
Засипають зболілі спомини:
Як було колись легко, весело.
Як пшенично гулялось босою,
Як шуміли зеленою пресою
Журналісти-дерева. Просинню
Опускалось небо на райдугу.
І здавалось мені — мрії збудуться.
Час болить в голові зайдою.
Я не можу з ним розминутися...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703024
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2016
Спустився вечір погуляти.
Заводить й вітер свій мотор:
Свистить, гуде. А в нашій хаті
Вже пахне хлібом й молоком.
Надворі виє завірюха,
Згубились зорі в гніві хмар.
Усе гарчить, мете і дмуха...
А хата диха крізь димар.
Випорскує в негоду пару —
Й тепло пірнає у вечірень.
Зима пасе свою отару,
Сніжить, мете, морозить, віє...
Там, за вікном, — зимова буря,
Загублені в снігу думки.
Нарощують дахи бурулі,
А в нас — печуться пиріжки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2016
Маленькі сонечка на щічках
Грайливо світяться теплом.
Велика радість палить свічку,
Пряде дитинство над селом.
Веселі пальчики на серці
Перебирають струни лун.
Усмішка світла, щировперта
Напише музику тих струн.
Пухнасті вії вірним змахом
Тримають очі в холодку.
Мрійливий погляд на запаху
Ховає думу у вінку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702330
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2016
Білий ранок. Білий сміх.
Білий чуб замерзлих стріх.
Білий настрій за вікном.
Білим вкрите все сукном.
Білий сон прокинувсь вранці,
Заховався у фіранці.
Я стряхну його легенько.
Хай умиється хутенько
І біжить чимдуж надвір —
Там гуляє білий звір:
Щічки злегка пощипає,
Пухом білим повкриває.
І натрусить з мішковини
Білу радість попід тином.
Сон мій білий нагулявся
Й під подушку заховався,
Щоб насниться знов мені
Білим-білим-білим снігом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2016
Отак воно: немає вівчаря,
І стадо розбрелось усюди.
Бредуть під проводом тхора.
Ідуть в нікуди вівці-люди.
Немає лідера, нема.
Одні лінивці й вовкулаки.
Узять би й видать на-гора
Смачного човпана в... "м'яку ознаку"!
Ех, занехаяли вівчарство.
Де Гонта, Іскра? Де Сірко?
Бредем з гієнами в митарствах,
А вівчарів нема, на зло.
І стадо наче нічогеньке,
І пасовище зелененьке.
На вибір йдем до крамаря,
Щоб нового обрать царя.
Коли непотребу багато,
Беремо перше — щоб узяти.
А далі тулимо у побут.
Таких сліпий у нас добробут.
А десь між мотлоху отого —
Вівчар, що в серці має Бога...
Тому так є — бредем усюди,
Ідем в нікуди, вівці-люди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662459
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.04.2016
Дощем запахло, як дощем запахло!
На кухні неба він готовий вже.
Весняний дощ... О, то коронна страва.
Ще трохи свіжості, і чистоти іще.
Умілий кухар воду ліпить в краплі,
Руками ніжно вмощує на сито,
Десь на болоті довгонога чапля
Дощу чекає, щоб обід запити.
Крутнеться вентиль, й тисячі дощинок,
Із неба впавши, туляться до щік,
Повзе по вікнах цілий полк зміїнок...
Невтомне небо не стуля повік.
Все ліпить дощ, в пакунок хмар складає.
Й вода летить, розбивши пил мирський.
Як пахне дощ! Весною обіймає
Усе живе і чистить рід людський.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662457
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2016
Я буду вище, аніж Бог,
У теплім зареві простору.
Торкнусь до сонця, і Сварог
Мені повіє в путь-дорогу.
Злечу я вище – понад дощ.
Умившись першою росою,
Зірву я квітку, що за грош
Купить не зможу в сніг весною.
Оця ромашка – білий рай.
Невинність вип’ю аж до дна.
В очах світає небокрай,
І райдуга в душі світа.
Пірну я вище, аніж доля,
Аби засіять небо сміхом.
Мені назустріч – вільна воля,
Я вбережу її від лиха.
Я буду далі, ніж життя.
Моє безсмертя воскресає.
І вище моря верб гілля
Полоще сльози вже востаннє.
Я буду вище, ніж Господь –
Мені даровано кохання!
На жовтий німб подув Сварог,
Щоб закипіла в жилах кров,
Щоб я пішла в нове світання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610314
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2015
Блакитна даль в безодні неба…
Блакитний промінь на щоці…
Я так чекала, щоб потреба
Не стала маревом на склі.
Я не хотіла синіх марев –
Вони лякають світло снів.
Не хочу я й кривавих зарев,
Що вимикають вічність днів.
Блакитні сльози під ногами –
Це неба втомлені сліди.
Блакитне серце між думками
Ще стукотить, бо треба йти:
Іти до нового світанку,
Де вже жиє блакитна даль,
Іти крізь темряву до ранку,
Ломать біду, кувати сталь.
Блакитна даль в безодні неба…
Блакитний промінь на щоці –
Це сльози, що втирать не треба,
Це світлий спів зими на склі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610310
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2015
Жива вода у дзеркалі над небом
Мигтить первісними слізьми.
І течія веде до тебе,
Де ми були іще дітьми.
Погляну в тонке плесо з вітром –
І вже не бачу тіні болю.
Колишній образ тихо з клітки
Злетить у воду – за спокоєм.
Вібрує серце в грудях світу –
То думка йде до водопою.
Помер твій образ. Нове світло
Ввімкнула ніч в своїх сувоях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2015
І сіре сонце вже сміється
У хмарах темних, наче птах.
А серце десь у прірві б’ється,
Очікує майбутній крах.
Цілує вітер неба тіло.
Їдучий холод, мов батіг…
Впаду в безвихідь – ріку сіру.
І відчай затрубить у ріг.
Тоді і спокій, і неспокій
Зіллються воєдино вмить.
Здається, промайнули роки,
Десь горизонт уже горить.
Запалено досвітню свічку.
І новий день на мій поріг
Упав щасливо. Неба стрічка
Мені спустилася до ніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610071
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2015
Є стільки слів в мені,
ще мною не народжених.
Багато є думок таких,
що вмерли в забутті.
Давно беру до рук «перо»
без дозволу й погодження.
Пишу собі теперішнє,
щоб збутись в майбутті.
І скачуть-перескакують
думки у кожній літері.
Вже на папері білому
пливе моє життя.
…А юні все живуть
у соцмережах, твіттерах…
Торкаючись до аркуша,
не втямлю до пуття:
Чом діти невблаганно так
розпродуються монстрам тим,
які жеруть електрику,
а з нею – все єство.
Блукає інформація
по жилах інтер-медіа.
І моляться невігласи
і-нету-божеству.
Та лиш торкнися аркуша –
і воскресає лірика;
І ллється, ллється музика
щоденного ЖИТТЯ.
Її почути може той,
що сповіда емпірику,
отой, що Всесвіт пізнає
крізь ВЛАСНІ ПОЧУТТЯ.
Прозрійте, люди, хоч на мить
І, крім сміття «мережного»,
згадайте про незвідане,
про вічне, про ЖИВЕ,
щоб не злякати дотику
ЖИТТЯ з необережності,
Щоб не пірнула думка всмерть
У павутиння світове.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609170
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2015
Вже пахне осінь теплим житнім хлібом.
І ранок прокидається дощем.
Батьківська хата, вишивана цвітом,
Кидає рушника на літ плече.
Під вікнами гуляє сон дитячий.
І мамин хліб рум’яніє в печі.
Там за столом сидить моя удача,
Замудрена мугиканням сичів.
Сміються яблуні, вагітні плодом.
Десь на причілку гріє спину кіт.
Любов правічна з батьківського роду
Разом зі мною лине в світ.
Збирає сонечок з кущів малини
Дитинство, босоноге та юрке…
І кров’ю наливається калина,
У юнку вироста дитина,
Летить в життя виконувать «піке».
Запахла осінь теплим добрим хлібом.
І заглядає до вікна, мов тінь.
А я живу іще зеленим світлим літом,
І до приходу осені –
Мільйони сновидінь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609169
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2015
Старий Хрещатик пережив століття.
Мільярди ніг пройшлися по спині.
Та дощ змивав сліди, вітри змітали смі́ття,
Поки́ не полилася кров синів…
Ожив Хрещатик – стрепенувсь у болі,
І застогнала змучена земля.
Стоять пере́вертні в залізному камзолі.
А на дітей наводиться приціл з кремля.
Реве смертями місяць лютий,
І ріки крові замерзають в лід.
Голосять, плачуть, умирають люди –
За честь, за гідність, сонця схід.
Коли здіймають руку на дитину –
На звірів обертаються батьки.
Коли плюють у душу України,
Коли свинець краде життя у сина –
В підмогу із могил встають діди.
Козацька воля спопеля вогнями
Пере́вертнів, убивців і катів.
Воскресне пам'ять тими іменами,
Що з України вигнали чортів.
Небесна сотня поєдналась з ними,
Злетіла ввись, аж ген за небокрай.
Кричить Хрещатик лицями святими,
Їх душі – в небі України.
Їх подвиг серцем пам’ятай!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608987
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.09.2015
Люлі, синку, люлі.
Прилетіли гулі,
Сіли стиха край вікна,
Там, де плачуть кулі…
Мир згубили по дорозі.
Змучені, присіли відпочить.
А зима пече морозом.
Миру – Мир?!
Лиш Мир мовчить.
Люлі, сину, люлі,
Прилетіли гулі…
Спи, серденько, спи-засни,
Поки плачуть кулі…
… Душа заклякла на морозі,
Свинець їх пір’я розтріпав.
Вже смерть сміється на порозі…
А Мир зродився в перемозі!
І дух вкраїнський смерть поправ!
Люлі, синку, люлі.
Постихали кулі,
І злетіли гулі:
Мир на крилах понесли,
Щоб зростали в нім сини.
Люлі, сину, люлі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608986
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2015
Можливо, не така, але така, як є.
А може, бути б іншою, але не інша.
І все, що маю, - те моє.
Чого не маю – мають інші.
Ніколи не порівнюй дві душі,
Бо склонувати – не склонуєш.
Як не дублюй – вони чужі.
І тільки час на це змарнуєш.
Вони живі обидві – хай живуть,
Радіють, плачуть про своє.
У кожного в житті свій путь.
Хтось скаже: «Не такий».
А я скажу: «Такий, як є!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608870
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2015
Закрию очі, і шумлять поля.
Десь жайвір все снує по злату.
Цвіте пшеницею земля,
Благословенна Богом і…багата.
Між колосків шумлять вітри –
Розчісують пшениці коси.
Лелечі гнізда стримують стовпи.
І неба очі виграють у росах.
За полем видно стежку – ген!
…Неначе стрічка у вінку строкатім
Тече ріка межи років й імен.
Вертає спогад у батьківську хату.
Червоні маки мріють у полях,
Немов артерії у тілі білім…
Цвіте пшеницею моя земля,
Напута з неба дощем спілим.
Волошки розчинились в синь.
А жайвір все снує по злату.
І прапоріє звіду-у-у-сіль
Земля моя, красива і багата!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2015