Сніжана Тарасенко

Сторінки (1/17):  « 1»

Я б для тебе створила заново цілий світ

Трішки  казки  і  трішки  реальності,
більше  фарб  і  відтінків  душі...
Хоч  мистецтво  не  терпить  банальності,
але  ти  мені  так  напиши...
Намалюй  мені  тепле  мариво,
Захід  сонця  в  ласкавий  день.
Я  б  для  тебе  створила  заново
Цілий  світ,  написала  б  пісень.
Поцілуй  мене  ніжним  поглядом,
Приручи  добротою  очей
І  хай  дивиться  світ  із  подивом  -  
Ти  мій  Ангел  посеред  людей.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2015


Літати без тебе. весною… не можу.

Коли  обриваються  нитки
і  те,що  трима  на  ногах  нас  кида,
лишається  страх.
Хоч  НІ.  Не  лишається  страху,
Не  має  ні  болю,  ні  слів.
Так  падать  не  вміють  невдахи.
Ти  високо  значить  летів.
Напоєна  сонцем  й  любов*ю  
німою  стає  враз  душа
Не  зними.
не  зним.
й  не  зтобою.
її  вже  не  має.  НЕМА!
Обійми  обірвані  мною.
в  долонях  завмер  увесь  світ.
Літати  без  тебе.    весною...
не  можу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2015


й було у тому щось таке жадане

Й  було  у  тому  щось  таке  жадане
Й  терпке,  немов  настояне  вино.
Вона  подумала  "Хай  тільки-но  він  гляне.."
І  він  поглянув.
Як  усе  цвіло!!!!!!!
Бузком  запахло,  яблуні  довкола,
Берізка  під  гуртожитком,  ВЕСНА!
Єдиний  погляд.  І  про  що  тут  мова.
Які  уже  доречні  тут  слова)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2015


ну що ти, крихітко (слова відими з легенди про Троянду)

Ну,  що  ти  крихітко!
На  цьому  світ  стоїть.
Чоловіки  нас  вміють  отруїть.
Своєю  хитрістю  випалюють  до  дна.
Хоча  слова!  Які  ж  у  них  слова!
А  обіцянки  –  пута  золоті!
Вони  до  інших  –  ми  горим    в  огні.
Цей  біль  ніколи  в  тебе  не  мине.
Візьми  ножа,  послухайся  мене.
Навіщо  сльози  і  таке  життя  
Нічого  не  вернуть.  Все  навмання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2015


легенда про Троянду (міні-п*єса)


Якось  влучний  Купідон
Тричі  ранив  серце
І  любов,  немов  вогонь
З  нього  нині  ллється.
Думав  він,  що  сотворив  неземне  кохання
Та  почув  через  роки  ось  таке  зізнання:
Відьма  хвасталась  богам

Відьма:
Я  стрілу  украла
І  кохання  двох  людей  миттю  роз*єднала,
Дівка  душу  віддала  з  розпачу  такого
І  тепер  на  небесах  проситься  до  нього.
Правда  їй  допомогло  моє  вміння,  хитрість,
Погубила  її  віра  у  добро  і  щирість.
Ось  дивіться,  покажу,  як  я  це  зробила,
Із  коханням  там  війну  швидко  закінчила.
                                                   
 (те,  що  відбувалося  колись)

Дівчина  (пише  листа):

"Ти  так  далеко  у  моїх  думках,
Та  я  тебе  з  надією  чекаю.
Завжди  приходиш  в  найсолодших  снах
І  я  всі  зради  кожен  раз  прощаю.
Я  хочу  жити  ,  жити  не  одна,
Та  ти  про  це  нічого  ще  не  знаєш.  
Якщо  я  буду    назавжди  твоя,  
То  ти  мене  як  книжку  прочитаєш,
А  в  книжці  тій  і  радість  і  печаль,
Тривоги,  ніжність  і  палке  кохання,
Та  все  це  мрії,  я  сама,  нажаль,
Ти  іншої  пізнаєш  всі  бажання."

Відьма:
Чому  страждаєш,  пишеш  ці  слова?
 Невже  турботи  іншої  немає?
Чому  на  очі  налягла  сльоза?
Розповідай,  хай  серце  не  тримає
Того,  кого  не  зможе  розлюбить.
Хоча  навіщо  душу  цим  травить?...

Дівчина:  
Тож  слухай.
Якось  на  весні  зустріла  хопця.
Ніжний  і  красивий...  
О,  як  же  він  сподобався  мені!
Ті  карі  очі!  Сам  такий  сміливий.
Ми  навіть  подружилися  із  ним,  
Та  він  чомусь  мене  покинув
І  став  тоді  нестерпно  злим,
А  я  простити  не  змогла  провину.
В  ті  дні  були  всі  свідками  подій,
Які  я  в  своїй    пам*яті  згубила.
О  Боже  мій,  уже  нема  надій.
Я  ж  гордістю  кохання  задавила!!

Відьма:  
Тож  плач,  ридай,  прощайся  із  життям
Коханий  іншій  вже  дає  лілеї.
Віддай  же  свою  душу  небесам,
Бо  він  не  зможе  більше  жить  без  неї.
І  зрозумій:  кохання  вже  нема,
Його  не  буде  в  тебе  сотні  років.
Ти  залишилася  сама!  Сама!  
Чекаючи  знайомих  кроків.
(дає  ножа,  дівчина  вагається)

Дівчина:
   Невже  ось  так  і  легко,  і  без  слів
Могло  усе  скінчитись  не  почавшись.
Його  б  я  ждала  навіть  сто  віків,
А  він  мене?  Невже  забув  поклявшись?
Невже  для  нього  ті  слова  пусті?
Ті  вечори?  І  ті  прожиті  дні?

Відьма:
Ну,  що  ти  крихітко!
На  цьому  світ  стоїть.
Чоловіки  нас  вміють  отруїть.
Своєю  хитрістю  випалюють  до  дна.
Хоча  слова!  Які  ж  у  них  слова!
А  обіцянки  –  пута  золоті!
Вони  до  інших  –  ми  горем    в  огні.
Цей  біль  ніколи  в  тебе  не  мине.
Візьми  ножа,  послухайся  мене.
Навіщо  сльози  і  таке  життя  
Нічого  не  вернуть.  Все  навмання.
(знову  простягує  ножа  дівчині,  в  цю  мить  заходять  її  батьки  і  злякано  говорять)

Батьки:  
Не  плач,  дитино,  не  повернеш  час.
Давно  забув  він  ту  твою  помилку.
Ти  подивися  донечко  на  нас
І  проживи  у  щасті  хоч  хвилинку.

(дівчина  вихвачує  ножа  у  відьми  і  прощається  з  жит..)
Дівчина:
 
Яке  життя  його  нема,  нема!
Воно  скінчилось  з  цього  дня  на  віки.

Батьки:

О  Боже,  що  зробила  ти!
Дивіться  крові  ріки!.


І  розлилася  кров  її  свята.
А  з  неї  виросла  троянда,
Яка  людині  знову  нагада
Про  нерозділене  палке  кохання.
Пелюстка  ніжна  –  дівчини  краса,
Колючка  –  біль,  що  був  у  неї  в  серці.
Нехай  же  знову  й  знову  вироста
Краса  землі,  а  в  ній  добро  озветься.
Тепер  дарують  квіточку  таку
В  знак  чистої  і  вірної  любові,
А  я  у  серці  пам*ять  пронесу
Про  дівчину-троянду  із  журбою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2015


проси пробачення

Проси  пробачення  у  долі,  
За  те,  що  стали  ми  чужі,  
За  те,  що  світ  оцей  казковий  
Ми  поділили  по  межі.  
Проси  за  те,  що  нас  з  тобою  
Світанок  теплий  не  зустрів  
І  хоч  було  усе  злюбов’ю,  
Нам  не  почуть  жаданих  слів.  

Проси  пробачення  у  долі,  
Проси  пробачення  у  снів,  
Щоб  образ  наш:  мене  з  тобою,  
Даремно  в  них  не  майорів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2015


а ми босоніж в двох кудись йдемо

Цей  теплий  дощ,  ця  тепла  літня  злива...  
І  ми  босоніж  вдвох  кудись  йдемо.  
Яка  щаслива,  радісна  година...  
«Куди?  Намокнете!»  -  гукають  нам  в  вікно.  

Дощі!  Так  тихо  грім  гуркоче,  
А  дерево,  мов  змочене  курча!  
Куди  йдемо?  Куди  душа  захоче.  
А  що  поганого  ваш  геній  тут  вбача?  

Мій  сад  цвіте!  Не  айстрами  –  їм  рано.  
Це  просто  лілії  купаються  в  дощах.  
Ще  вчора  світ-  немов  болюча  рана.  
Сьогодні  Рай  у  голубих  очах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2015


а ти моя найбільша таємниця

А  ти  моя  найбільша  таємниця,
Яку  я  хочу  згадувать  постійно
І  лізуть  в  голову  якісь  такі  дурниці
І  я  в  тобі  тону  так  безнадійно.
А  ти  моє  найбільше  в  світі  сонце,
Що  тут  живе,  між  серцем  і  душею.
Я  не  боюсь,  що  пройде  потім  сон  цей.
Боюсь,  не  політати  над  землею,
Не  поділитись  із  тобою  небом,
Що  не  побачиш  ти,  того  ,  що  я.
А  знаєш,  світ  мій  розпочався  з  тебе.
Бо  ти  для  мене  -  небо  і  земля.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2015


він дивиться вслід

Він  дивиться  вслід.
Йому  обертатися  важко.
Він  трішки  не  той,  
за  кого  себе  видає.  
Мій  Аанголе,  серце  моє  бідолашне,
Тримай  мою  руку,  я  є.
Де  наші  сліди  і  де  наші  слова  розійшлися,
Там  будні  із  нас  викарбовують  сірих  примар,
А  час  не  зупиниться,  якщо  ти  у  чомусь  спізнився,
то  все,  не  торгуйся  із  ним  -  не  базар.
За  кожен  свій  крок  ми  з  тобою  по-повній  сплатили,
Навчилися  думать  про  кось  з  минулих  життів.
І  цей  білий  сніг,  і  ці  учорашні  мотиви.
І  Ангел,  що  вчора  між  нас  пролетів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2015


було кохання і була чума

Він  пив  вино  та  не  було  похмілля,
А  Львів  немов  шалений  реготав:
- Весілля,  о  яке  вже  там  весілля?..
Холодний  день  чумою  запалав.

Якби  ж  і  в  гожий  день  ми  так  кохали,
Щоб  і  без  солоду  південного  вина..
Щоб    і  весна  бурхлива  і  тумани…
І  в  цім  тумані  вірний  він  й  вона.

О  Мікеліні,  ніжна  Пелагія…
Яким  коротким  видалось  життя,
Останній  раз  так  серце  заніміє,
Останнє  слово  «Мій»  і  «Ти  моя».

Хай    кожен  день  несе  мільйон  історій,
Та  ваша  і  прекрасна  і  сумна,
У  невагомості  легкій,  прозорій  
Було  кохання  і  була  чума.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2015


чому ж тоді тих ідеалів не можу я звати людьми?

Одягнені  в  сонячне  світло
чи  ,  може,  в  похмурі  дні,
ідуть  ніби  так  непомітно
роки  по  зелені  землі..
Міняються  їхні  фарби,
вдтінки  людських  думок
і  творять  віки  ідеали,
щоб  в  казку  зробити  крок.
Та  лихо,  колись  ідеальні
й,  здавалося,  вічні  вожді
стають  уже  завтра  печальні,  
нікому  незнані  й  пусті.
Віки  ж  умиваючись  кров*ю,
і  пивши  барила  вина,
продовжують  знову  і  знову
творить  неймовірні  дива.
Людиною  диво  назвали,
святого  причастя  дали..
чому  ж  тоді  тих  ідеалів
не  можу  я  звати  людьми?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613304
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2015


задумано мовчать мої сузір*я

Задумано  мовчать  мої  сузір*я,
Про  що  задумались,  Зірки?
А  знаєте,  в  нас  є  одне  повір*я,
що  ви  це  душі,  ви  людські  роки.
Виписували  долі  на  санскриті,
та  хто  ж  тепер  письмо  те  розгада?
Століттями  слова  оті  покриті,
тож  ваша  правда  тиха  і  німа.
Та,  може,  й  краще,  що  сьогодні
себе  не  розпізнаю  докінця...
А  ваші  погляди  в  байдужості  холодні…
з  небесного  всміхаються  лиця.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612823
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2015


а ти лиш мить

А  там  нема  ні  вічності,  ні  втоми,
є  тільки  музика  й  та  музика  німа,
і  відчуття  що  ти  нарешті  вдома,
хоч  дім  далеко  ,  але  то  дарма.
Та  саме    там  хотітиму  відчути
твій  ніжний  погляд  в    себе  на  плечі,
та  ти  лиш  мить,  а  миті  не  почуті
приходять  лише  снами  у  ночі..
І  ті  бува,  хоч  просиш,  не  вертають,  
а  губляться..  я  хочу  відпочить..
ти  знаєш  я  ні  трішки  не  кохаю,
це  просто  серце  мріє  полюбить

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2015


ті, від кого холодно

В  маленьких  буквах  -  цілі  імена.
В  словах  вчорашніх  заховалась  вічність.
Не  все  в  житті  людському  промина
Лишаючи  любов,  добро  і  ніжність.
Не  всякий  день  дає  тобі  життя,
Не  всякий  шлях  стає  тобі  дорогою.
І  холод  не  від  того,  що  зима,
А  холодно  від  тих,  що  з  осторогою,
Із  осудом,  зі    зрадою  в  очах
Кладуть  тобі  на  плечі  весь  свій  страх.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612528
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.10.2015


він йде з іншою

Колись  важливим  було  написати  "врифму",
Подивитись  так,  щоб  не  помітив,
Поговорити  так,  щоб  приревнував,
Набрати  в  легені  стільки  повітря,
Щоб  подих  у  небо  душу  підняв.
Важливим  було  одягнутись  привабливо
І  мати  у  плеєрі  модні  пісні...
І  от  він  йде  з  іншою
Ранком  -ласкавою,
Ввечері  -  ніжною,
Трішки  потішною...
Є  щось  важливе?  Тепер  уже  ні.
А  час,  мов  метелик  -  злетів  і  немає.
І  якось  весь  світ  поміняв  кольори.
То  що  є  важливим?  Не  знаю.  Не  знаю...
Можливо,  весь  світ.  Але  ж  поруч  не  ти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2015


шахи хх століття

Ви  граєте  в  шахи  –  знову  ваш  хід,  
Доброго  з  нього  чекати  не  слід.  
Сьогодні  пішак  я,  завтра  –  ферзя,  
Завдання  ж  одне  –  стерегти  короля.  
Вам  забавки  шахи,чай  ви  пєте,  
Кудись  мною  ходите  й  виграєте.  
Сьогодні  я  ваша,  колись  проти  вас,  
Які  ж  руки  завтра  торкатимуть  нас?  
Ігра  за  ігрою,  а  правда  одна  -  
Один  хтось  керує,  страждає  юрба.  
Ігра  за  ігрою,  а  роздум  такий,  
Що  шахів  багато  –  хазяїн  один.

та  раптом  ці  шахи  колись  оживвуть???
тоді  вже  не  втрима  володар  їх    лють.
й  рука,  шо  роками  вела  цю  війну
сама  попаде  у  жорстоку  цю  гру.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612483
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.10.2015


торкайсь не тіла

Мій  друже!В  мене  є  душа.
Мала?  Велика?  Трішки  дрібязкова?
Та  вона  -  Є!  І  ти  обовязково
Повинен  знать,
Хоча,  напевно,  ні....

Тепло  і  сонце,  квіти  навесні.
Я  також  вірю  в  привидів    кохання,  
Ну  як  тобі  такі  мої  зізнання?
Я  вірю  в  все:  у  музику  й  вірші,  
що  ніжністю  торкалися  душі.

Хай  присмак  буднів  трішки  гіркуватий,
Хай  ми,  бува,  на  правду  все  ж  скупі.
Та  ти  торкайсь  не  тіла,  а  душі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2015