| Сторінки (24/2331): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Скінчилося дитинство раптом якось,
уже в руках жаданий атестат.
Батьки готують стіл, простіше закусь,
сльозинки в мам спадають, навіть в тат.
І вальс шкільний полине незабаром,
закрутить пари як з акацій сніг.
Ви стільки років вчилися недаром,
нехай лунають радощі і сміх.
Життя доросле вже за цим порогом –
робота, ВУЗ, сім’я чи пелюшки…
Кому куди – відомо лише Богу,
та що непросто так і невтямки…
Замінять, вірю, не один вам гаджет
шкільні ці роки раю на землі,
а у серцях залишаться назавжди
і ваша школа, й перші вчителі.
23.06.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796797
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 23.06.2018
Як все змінилося навкруг!
Вже нові цінності в пошані –
тепер тобі він тільки друг,
хоча раніше був коханий.
Позбулись ми в житті химер,
любить когось – немає сенсу.
Тепер він інший – лиш партнер,
по бізнесу і навіть сексу.
Якимсь черствим став білий світ,
„любов до себе“ – в кожнім слові.
Від почуттів лишився слід –
ми клянемось собі в любові!
Романтик – вже абориген,
у всьому вигоду шукаєм.
Свій розвалили Карфаген
і зовсім це не помічаєм…
Любити стали лиш себе,
звершили ідіоти дійство,
а кожен з нас тепер – цабе!
Ми – це суспільство егоїстів…
Я на увазі мав тебе
і все суспільство лицемірства.
14.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795557
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.06.2018
Горбоконик скаче містом,
розцяцькований, барвистий.
З правого у лівий ряд,
покрутився і назад.
Нові мешти з магазину –
тільки перевзув резину.
Знову газу додає,
обігнав і за своє!
Мов зірки палають очі
галогенками щоночі.
Розходився не на жарт.
Ось такий пронира – смарт!
12.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795333
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 12.06.2018
Біжить вперед життя мого дорога,
мелькають дні, години, місяці…
Простую вдаль від отчого порога,
а десь чекає вічність у кінці.
Робив – що міг, у чому розбирався,
долав свій шлях і вірив в майбуття.
Усе було – і плакав, і сміявся,
історію писав всього життя.
Старався не чорнити власну совість,
здобув немало гідних перемог.
Все ближче до кінця життєва повість,
вже впору починати й епілог...
Із чого починати? Геть не знаю,
та за минувшим часом не тужу.
Від вічності я раю не чекаю
і зла на строгу дійсність не держу.
11.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795223
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.06.2018
А опівно́чі ви черешню їли?
Із дерева! При місячнім промінні,
утриматись уже не мавши сили...
А кісточки́ плювали як лушпиння?
Поміж чере́шень ви гуляли садом,
п’яніючи щораз від того дійства?
У червні любувались зорепадом
в казковому саду свого дитинства?!.
11.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2018
Стоїть висока, ніби шафа,
під пальмою струнка жирафа.
Листочки з дерева зриває
й хмаринок ріжками сягає.
В красуні гарні, довгі ноги,
мандрує вільно без дороги,
а шию щоб обпеленать –
потрібен шалик метрів п’ять.
Усе життя вона гуляє
і не лягає ні на мить,
на ніжках навіть спочиває,
бо стоячи жирафа спить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794740
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.06.2018
Живе у лісі хитра лиска,
в норі у неї там прописка.
Туди несе вона курчат
для ще маленьких лисенят.
Руду й пухнату шубу має,
хвостом сліди всі замітає.
На зайчика й мишок полює,
а во́вка – здобиччю частує.
До курника біжить щоночі,
бо півника піймати хоче.
Стемніло й злодійка руда –
уже з-за тину вигляда.
Тому вночі Бровко не спить,
він хитру злодійку провчить –
мерщій прогонить аж до дуба
і та втече латати шубу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794714
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.06.2018
Не ромашка в чистім полі –
то метка онучка Оля.
Вся тендітна і ласкава,
мовби пава величава.
Має хитрі оченята,
любить маму, любе тата.
Та бувають і ексцеси,
бо на те вона й принцеса.
Хай росте мала здорова,
як веселка кольорова,
шле їй Бог щасливу долю
й береже красуню Олю!
06.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794619
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 06.06.2018
Поезія для мене – вже не хобі,
то майже стиль всього мого життя.
Це як Сахара чи пустеля Гобі,
Чорнобиль із проектом „Укриття“…
Поезія – потреба говорити,
свої думки до людства донести.
А як без думки в цьому світі жити?
Мов на піску наводити мости…
Поезія – дружина і коханка,
а також повсякденний стан душі.
Вона не тимчасова забаганка –
повітря, що спресоване в вірші.
03.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794307
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.06.2018
Віки тому, у сиву давнину,
на світ людина вільною з’явилась,
щоб миру пізнавати таїну;
раділа сонцю, небу й геть не злилась.
Вклонялася вона своїм богам:
Сварожичу, Перуну чи Дажбогу…
До капища, що заміняло храм,
лежала нелегка її дорога.
Пройшли часи, пролинули віки,
десятки й сотні літ уже минуло.
Змінилось все, не ті тепер роки –
любов і щирість в підлості втонули…
Душа моя зажурена болить,
що правлять світом зовсім інші боги.
Замінюють невірні їх за мить
й слов’яни вже забули про Сварога…
Відчути хочу свіжість чебрецю
й духмяну прохолоду рути-м’яти.
Вві сні я часто бачу казку цю,
яку нізащо часу не відняти.
Чому рабом повинен хтось рости
й духовного у чім причина панства?
Скидаю в прірву всіх церков хрести
і тим руйную сам фундамент рабства!
Якщо в твоїй душі багатий світ,
він завжди переможе підлу хтивість.
Здолають безліч незборимих бід
добро, любов свята і справедливість!
Переконати я нікого не берусь,
та завше, вирушаючи в дорогу,
схиляю голову і подумки молюсь,
а не спішу чужу вдягати тогу.
І повернувшись з мандрів, зазвичай,
як пілігрим до отчого порогу,
у благодаті рину знов ручай –
молюсь одному у всім світі Богу!
Я повертаю пам’ять родову,
рішуче відхиливши штучну ширму.
Творцю дивлюсь у вічі й тим живу,
а весь непотріб без жалю – у вирву!
02.96.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794124
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.06.2018
Просякло все байдужістю й журбою
у місті каменю, бетону і свинцю.
Там все давно покрилося нудьгою,
енергія ядра де йшла до бою
із тоннами води і вуглецю.
Стоїть з восьмидесятих місто-пустка
мов пам’ятник недбалості людській,
яка десятки й сотні тисяч мрій
у радіації перетворила згустки
та кладовище віри і надій.
А все-таки – трагедія чом сталась
і хибним став який насправді крок?!.
Тож як би там „все в нормі“ не здавалось,
пильнуймо, щоб біда знов не підкралась
і не спустила атомний курок!
01.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794016
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.06.2018
[i] Пошлем думу аж до Бога, Його розпитати,
чи довго ще на сім світі катам панувати??
(Т.Г.Шевченко, "Сон")
[/i]
Не знаю навіть, як те сталось,
Творець сам вийшов з вівтаря
і помахом руки, здавалось,
вернув на землю Кобзаря.
Підняв поета з домовини,
назад його вернувши путь,
щоб глянув той на Україну,
як люди зараз в ній живуть.
І полетів Тарас під хмари,
немов архангел Гавриїл,
загладить щоб минулі чвари
і вічних суперечок пил.
Полинув батько над землею,
понад Карпатами, Дніпром,
над Україною всією
зі сподіванням на добро.
Та вгледів села він забуті,
все в бездоріжжі, геть екстрим,
наш Дніпр парканами закутий,
горить Донбас, в чужинців Крим…
На Умань не забув поглянуть,
на Гонту із Залізняком.
Живі тут квіти хоч не в’януть,
та чути кожний рік „шалом“.
Щоосені тепер хасиди
святкують свій тут новий рік.
Уже й Черкащина під жидом,
в наш час змінився й Бога лик…
Поглянув з сумом на столицю,
на олігархів-держиморд,
які жирують по світлицях,
в хлівах тримаючи народ.
Хіба про це тоді він мріяв,
коли писав славетний „Сон“?
Невже таку судьбу леліяв
в палючих думах наш Ясон?!.
Та й повернув пророк на Канів,
туди, де вічний його дім.
Наклав свою печатку Каїн
на Україну? Горе всім,
якщо пророцтво те здійсниться.
Невже приречені всі ми
і щастя буде тільки сниться?
Рішить повинні це сами!
Спустився на Чернечу гору,
схилилась в батька голова,
відсторонив юдейську Тору
і вимовив такі слова:
„Запам’ятайте, українці,
у книзі цій семітська суть.
Лиш гої ви для тих чужинців
і дітям гоями лиш буть!
Тримайтесь купи, сестри й браття,
бо сила в єдності жиє,
і українства хай багаття
майбутнє ваше осяє!“
Сказавши ці слова пророчі,
Кобзар розтанув, мов почив.
Проснувся я, продерши очі,
і сон мерщій свій розповів.
28 – 30.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793708
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.05.2018
[i]Пам’яті героїв, що полягли
за свободу і незалежність
рідної України, присвячую.
[/i]
Як сумно й боляче мені,
коли дивлюсь на Україну –
народ втопає у війні,
втрачаємо своїх синів,
найкращі з них у небо линуть.
Так сумно й боляче мені…
Ой, сумно й боляче мені,
коли в сльозах розбита мати
по вуха у чужім багні,
шукає Бога в вишині
біля труни свого дитяти…
Нестерпно боляче мені!
Як сумно й боляче мені,
що діти розбрелись по світу
знайти в далекій стороні
копійку – вдома не прожити,
тут править бал чужа еліта.
Ох, сумно й боляче мені.
Так, сумно й боляче мені,
земля що рідна знемагає.
Цю годівницю у борні
продати зайди вимагають.
Її чужинці й доконають –
тож сумно й боляче мені…
Як сумно й боляче мені,
ненавиджу всім серцем ката…
Питаєш, що робити, брате?
Відправим всіх в свої пенати,
всіх ненаситних і пихатих –
одягнем Неньку нашу в шати
і стане радісно мені!
29.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793649
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.05.2018
Дозволь сердечно привітати
тебе, мій брате по перу,
із цим весняним диво-святом
й подарувати слова гру.
Цієї сонячної днини
в святої Трійці чудо-день
ми відзначаєм уродини
й співаємо тобі пісень.
Щоб ти здоровим був і жвавим,
щоб завжди мріяв і творив
таким же гордим, величавим
і щоб жінок своїх любив!
Із побажаннями скінчаю,
достатньо хлюпав я єлей,
бо віку ценз нам визначає –
що вже не рік, то ювілей!
27.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793357
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.05.2018
Давним-давно Мольєр свого Тартюфа
в таких яскравих фарбах змалював,
що кожному з нас вистачило б духу
не стати жертвою його негідних справ.
Чи то зміліло нинішнє суспільство,
чи то достаток нас девальвував,
бо на вершині знову лицемірство
і вряд чи цим когось я здивував…
Десятки років водять манівцями,
тартюфи нас, пророчать люду рай.
Кінці ж ми мусим зводити з кінцями,
чекаючи коли настане край.
Край святотатству, ханжеству, блюзнірству,
бо підлість ница зараз править бал;
кінець відвертого розгулу бузувірства,
що слідом тягне ненависті шквал.
Ми надто часто віримо тартюфам,
їх сотням обіцянок, а не справ.
Фантом черговий кандидат нам „втюхав“
й пройдисвіт за стерно держави став.
Ми втонемо у цім бездоннім вирі,
не безкінечний міцності запас.
На жаль тартюф у тій чи іншій мірі
живе й донині в кожному із нас…
26.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793305
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.05.2018
Не вмію вити я по-вовчи,
ну хай там що, ну хоть кричи.
Най гори золота пророчать
і найпухкіші калачі.
Не вмію ворога простити,
коли душа вогнем горить.
Брехнею рота як мастити –
смолу гарячу краще пить.
Не вмію вити я по-вовчи,
хоча до лісу звик ходить.
Вже як собі ті звірі хочуть,
та в мирі й дружбі нам не жить.
Таким завжди я був, хоч трісни,
таким уже й скінчу свій вік.
Хай краще ногу чобіт тисне,
ніж руку підлий чоловік.
22.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792731
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.05.2018
Два маніяка у тридцять дев’ятім
втягнули людство в світову війну.
Пройшли роки, але порахувати
й донині всю не можемо ціну,
якою нам далася перемога.
Що каже нам статистика сумна?
Хто воював, за що і проти кого?
Кому потрібна та була війна?
Відповісти щоб на усі питання,
історію потрібно добре знать,
бо існували завжди намагання
по-своєму її переписать.
Минуло понад сім десятків років
з тих пір, як закінчилася війна,
та в пам’ять шрамом врізалась глибо́ко,
жахи не дасть забути, нам вона.
Фашистському звернули шию звіру,
коричневу здолали ми чуму.
Ціною перемозі тій офіра
життів людських мільйони. Все ж чому
загинуло в рази нацистів менше,
хоча у наступ спершу йшли вони?
Бо в контратаку гнали пси зі „СмерШу“
гарматне м’ясо дикої війни…
Діди потужно наші йшли в атаку
з гвинтівкою одною на… п’ятьох
і не було косі смертельній браку
в людських життях. Не стало багатьох…
Згадаймо, як кувалась перемога
в тилу, на фронті, серед партизан;
лендліз – заокеанську допомогу,
оточення і… черговий казан.
А скільки у ворожому полоні
і безвісти сердешних полягло,
та й тим, що повернулися додому,
Сибіру скуштувати довелось…
І бранців завсіди не шанували,
живий з полону – вила під ребро.
Вожді їх за людей не рахували,
усім ліпили зрадника тавро.
Хто бідкався за ще зелених хлопців
о тій воєнній, нелегкій порі?!.
Їх сотні тисяч горе-полководці
втопили у бурливому Дніпрі,
коли плотину Дніпрогесу рвали
і за водою плив Вкраїни цвіт,
а далі – як Славуту форсували,
в бажанні знову дивувати світ.
А скільки віддало життя намарно
на ворогом мінованих полях…
Просякла кров’ю переможців гарно
і наша, і Європи вся земля!
На вірну смерть їх гнали у атаку,
по мінах і під вогняним дощем,
бо Жуков краще шанував собаку –
„Баби нам понароджують іще“…
Й понині серце корчиться в судомах,
а в спраглім горлі просто бракне слів
при згадці тих, хто не прийшов додому
з війни скаженої, з її страшних фронтів.
А скільки їх могло б іще пожити…
Все описать – не вистачить рядків!
І серед них діди, дядьки і… діти,
нерождені від згинулих батьків!
А скільки їх каліками вернулось
з жарких полів кривавої війни…
Як швидко та біда чомусь забулась
тими, кого тоді спасли вони!
Я не молю Творця про допомогу,
але чому ж нерадісно мені,
як площею в параді Перемоги
незримо йдуть загиблі в тій різні?..
Чом нині переможці зло з собою
несуть – нову загарбницьку війну?
Росія стала з Ненькою до бою,
любов поправши братську і земну…
Напала підло у часи непевні,
в сестри украла Крим, затим Донбас.
Настали знов скрутні часи, буремні,
вони рабами хочуть бачить нас.
Обвішані цяцьками мов ялинки,
у орденах, медалях в сім рядів,
трясуть жирком „блондини“ і „блондинки“
зразка кінця сорокових годів.
Лунають вибухи і кровоточать рани,
та ту картину серцем не збагну…
Навіщо ці міфічні ветерани,
які плюндрують пам’ять про війну?!.
Повстанці українські – хто вони:
бандити, посіпаки, патріоти?
Народу українського сини,
що захищали Неньку від сволоти!
Народжена у Другій світовій
в терорі, геноциді, катаклізмах,
УПА ішла й після війни у бій,
у бій з оскаженілим комунізмом!
Говорять нам: потрібно примиритись,
подарувати вбивства і борги,
що на „братів“ уже не треба злитись,
простити їх гріхи нам до снаги…
Підставне виникає все ж питання –
Кого прощати і миритись з ким?
Попросить хто прощення й чи востаннє
у морі переповненім людськім?
Чи діти тих, доноси що писали,
морили голодом і в табори вели,
знущались і в потилиці стріляли
тим, що без зброї у атаку йшли?
Чи внуки тих, що ницо ґвалтували
і підло грабували мій народ?
Тепер вони спасителями стали
і перші у святковий хоровод!..
Кого перемогли ми в сорок п’ятім
і в чому перемоги тої суть?
Чом переможці на хресті розп’яті,
а переможені як у раю живуть?!
Чому забули братню допомогу
того, хто підсобив здолати млу?
Тяжку ціну дали за перемогу
прості солдати й люди у тилу…
Дев’яте травня – свято Перемоги?
Учасників все менше тих подій…
Удавкою сплелися їх дороги,
не привели народ до світлих мрій.
Зі святом цим вітаю обережно,
щоб не просипать ненароком сіль…
Дев’яте травня – це печаль безмежна,
це реквієм і невимовний біль.
травень 2018
https://bbcccnn.co/v-noyabre-1943-goda-myasnik-vatutin-pri-forsirovanii-dnepra-za-2-dnya-utopil-do-1-mln-soldat-na-70-80-sostoyashhih-iz-ukraintsev/
https://uamodna.com/articles/za-lashtunkamy-operaciyi-ilaquo-grozairaquo-chastyna-1/
https://uamodna.com/articles/za-lashtunkamy-operaciyi-ilaquo-grozairaquo-chastyna-2/
https://www.radiosvoboda.org/a/28652839.html
https://www.youtube.com/watch?v=S6gg1z5DovI&feature=share
https://www.youtube.com/watch?v=jAfSrBMuXI8&feature=share
https://baitsar.blogspot.com/2017/08/i-ii.html?spref=fb
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2018
У місто як сьогодні я збирався,
поскаржилась мені знайома леді –
мій пес її вкусити намагався
і мчав за нею на велосипеді.
Наклеп щоб віроломний спростувати,
не треба допомоги Архімеда.
Авторитетно можу всім сказати –
не має мій Сірко велосипеда!
20.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2018
З догматами світосприймання
боровся Бруно всім, чим міг.
Нестримний потяг до пізнання
ченця у ньому переміг.
Тягнувся все життя до світла,
і врешті-решт він злився з ним…
Та все ж зоря його розквітла –
розтало неуцтво як дим!
19.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792295
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.05.2018
Потік фотонів сік йому обличчя,
трильйони кварків сипались до ніг,
браслет з нейтрино стиснув передпліччя,
а в душу падав галактичний сніг.
На всесвіту околиці далекій
вдивлявся пильно крізь густий туман
і згадував протуберанців клекіт
сумливо сивочолий капітан.
Він космосом помандрував доволі
за довге й нелегке своє життя,
а вітер сонячний закручував поволі
в тугу спіраль астральні почуття…
19.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792293
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 19.05.2018
Машину часу ти створи собі,
великих коштів це не вимагає.
Зате допомагає далебі
в щоденних мандрах аж за небокраєм.
Вона відносить нас у ті часи,
як Всесвіт був мов макова зернина.
Зробити може це без зайвих сил
й пересічна у творчості людина.
То що вже говорити про майстрів,
хоч дрібку хисту що до того мають?!
Та зауважить треба в кілька слів:
одні творять, а інші – витворяють…
Твоя уява – ось той апарат,
феноменом що у народі зветься.
Вона за світло швидше у стократ
просторами космічними несеться.
Підвладні їй галактики, світи,
які звичайним людям недосяжні.
Подорожуєш часто, друже, ти
машиною у часі неосяжнім?
Я гімн співаю кращій із машин,
яка четвертий вимір підкорила.
Бо наша думка – справжній чудоплин,
то величезна, незбагненна сила!
Машина ця незвідане творить,
а осягнув минулого все сутнє –
вам відстань підкоряється і мить
у подорожі в чарівне… майбутнє!
Уява дозволяє зазирнуть
в його найпотаємніші глибини.
Не зміг би час і простір розітнуть –
не написав би навіть половини!
12 – 18 травня 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791951
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.05.2018
Він за покликанням скотар і хлібороб,
але в юриспруденцію подавсь.
Партійний виглядає з нього сноб,
та головою для людей старавсь.
Не поспішає з козами на торг,
хто б там і що йому вже не казав.
Якби вернув старий, зараза, борг,
ще кращого б вірша я написав.
16.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791931
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 16.05.2018
Корупція – як ракова пухлина,
просякли нею людства всі шари.
Вона була завжди, але вершина
її розквітла нашої пори.
Хабарників в наш час, на жаль, багато,
ми замастились жирно в тім лайні.
Тому почнемо факти викладати
з футбольного кумира – Платіні.
Коли Мішель ганяв м’яча по полю,
для нього рівних поряд не було.
Але констатувати маю з болем,
що й „профі“ те болото затягло.
Корейська закінчилася прем’єра,
як зачитав недавно вирок суд.
З подругою пуститися в аферу
вже Пан Кін Хє, у корупційний блуд.
На хабарі спіймали й президента
не самого багатого Перу.
У чому суть гучного інциденту?
Кучинськи Педро теж „метнув ікру“!
Таких у світі немала когорта,
та й ми до неї лепту додали,
хоча американці Манафорта
лиш вдома за корупцію взяли.
Ми лідерство упевнено тримаєм
у цім питанні навіть в дану мить.
Над Янеком процес іще триває,
а за суди забули й говорить…
Я не сказав вам ще і половини,
але підняти раджу всім абсент,
як в найбіднішої в Європі України –
все ж найбагатший нині президент!
На жаль, шановні, ні з чим привітати,
ідуть не як хотілося б діла.
Та ризикну, панове, запитати –
Так що, корупція нас всіх перемогла?!
травень 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791807
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.05.2018
Народ-бідняк… Чому така в нас доля?
Черствий окраєць лютої біди…
Тому, що мов билина в чистім полі,
поміж Європи й хижої Орди.
Зі споконвіччя ми – „з варяг у греки“,
поміж ковадлом й молотом віки.
Не завжди нас спасали обереги
як насувались ворога полки.
А їх було у всі часи удосталь,
хто прагнув хліба, меду і землі,
й повзла на землю-матінку короста
з усіх усюд… Великі і малі!
Себе у найми часто віддавали,
щоб хоч життя дітей своїх спасти,
та сюзерени нами торгували –
ярмо і внукам випало нести.
А ворог нині, він буває різним,
не завжди той, що зброю й лати вдів.
В наш час підступний з вигляду не грізний –
є в вишиванці й у вінку зі слів.
Та й зараз ми вже вкотре продалися
за обіцянки щастя і добра
чужим вождям, а ті мерщій взялися
на наших спинах будувати храм.
Одначе свій, не наш, не український…
Фундаментально, міцно – на віки!
Та купола лиш не хрести ординські
вінчають – інші, їхні вже, зірки!
Хрести перекочовують на цвинтар,
куди простий переселяють люд!
Народ-бідняк, народ-жебрак чи митар…
А що чекати можна від іуд?!.
Чекати нічого – історія все знає.
Пильнуй, щоб не лишитись за бортом.
Побудувати рай у власнім краї
у змозі бідні люди лиш гуртом!
Історії Вітчизни гляну в вічі
і бачу нелегкий, тернистий путь.
Її переписати можна й тричі,
але життів – ні разу не вернуть!
15.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791800
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 15.05.2018
Сидів Митець і майстрував намисто,
на вісь уявну зорі насиляв.
У відблиску проміння золотистім
світил мільярдів сотні перебрав.
Їх обирав по розміру і масі,
по кольору, вазі і густині…
Ішло усе повільно, та із часом
проглянули узори в вишині.
І образ уявлявся все чіткіше,
що потім буде сяять у віках.
Он Лев і Діва, Лебідь, а простіше
усе, що нині звуть Чумацький шлях!
13.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2018
Ой, Сірко, мій добрий друже, скажу навіть брате,
просинайся – змії підлі заповзли вже в хату.
Оповили кровососи сіттю Україну,
осідлали й на аркані тягнуть в домовину.
Все добро, що дбали спільно, миттю розібрали
і панують у Вкраїні лютії шакали.
Прокидайся, підіймайся, славетний козаче,
бо знедолений народ твій тепер гірко плаче.
Плаче бідний і не знає – варто всім зібратись,
вкруг такого отамана треба гуртуватись,
славних прадідів великих правнуки погані,
щоб нарешті вже здолати нам своїх османів.
Ой, полковнику козацький, хоч і польський пане,
з Богуном і Дорошенком розкусив Богдана.
Тож не станеш присягати і тепер нікому,
будем долю здобувати для рідного дому.
Отамане запорозький, не сидів в окопі,
воював ти з козаками навіть у Європі.
Перемог же на Вкраїні і ліку не маєш,
як Вітчизну захищати – свою справу знаєш.
Тож гримітиме над миром слава наша й воля,
як здобудемо ми, браття, разом свою долю.
Бо здолаємо ми чвари і пітьму ворожу,
а Сірко нам, українці, в цьому допоможе!
13.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791518
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 13.05.2018
Ой, Тарасе, батьку славний, як тобі там спиться?
Чи, поете, з пір недавніх нічого не сниться?
Не болить твоє серденько і душа не плаче?
Чи не згадуєш, Кобзарю, долю гайдамачу?
Як ножі тоді святили і збирали військо,
за підмогою ходили в братство запорізьке.
Як тяжкі зривали пута і петлю із шиї,
а навкруг танок водили ворони та змії.
Повернися в Україну, піднімись на кручу,
подивись, як люд нещасний сльози ллє пекучі.
Як старий Дніпро закутий сумує в кайданах,
бо простий народ в’ярмили глитаї-тирани.
Одурили, обібрали, розвели по хатах,
а на троні засідає нині цар пархатий.
Всі міста заполонили зайди та чужинці
і в степах немає місця бідним українцям.
Просинайся, піднімайся, навісти Вітчизну,
скільки можна вже справляти по загиблих тризну!
А з тобою разом, батьку, зі східного фронту
з військом скоро завітають Залізняк і Гонта!
травень 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791459
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.05.2018
Було завжди відвертим важко жити,
в наш час велика розкіш благородність.
Як любиш правду в вічі говорити –
повинен полюбити і самотність…
12.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791338
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.05.2018
Тому, кому немає що втрачати,
зустрітися не страшно з небуттям.
Хто рішення уже приймав вмирати –
не прагне будь за що спасти життя.
09.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791036
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.05.2018
[i]Пройдуся римами по ребрам
ще й копняка у писок дам!
А що з таким робити треба,
коли воно фашист і хам?!
(стисле викладення коментарів до пасквіля)
[/i]
Усе життя прожив ти в Україні,
але її ніколи не любив.
Так поступати можуть тільки свині –
ти каменюку в пазусі носив.
В чаду сивушнім спиш і знову бачиш
старих Великоросію часів.
Ніяк ти українцям не пробачиш,
що чільне місце й досі не посів.
У вірності нікому не клялися,
тим більше в дружбі. Ще й своїм катам!
Такі, як ти, сьогодні узялися
знов „русский мир“ насаджувати нам.
Концтаборами Україну вкрити
невпинно мрієш ти, скажений пес.
Зробили що тобі маленькі діти?!
І навіть мертвих положив під прес!..
Тобі замало Біломорканалу?
Знов бачиш в земляках своїх рабів?!
Дорогу щоб в минуле будували
Одеса, Миколаїв, Київ, Львів…
Так, дійсно, все життя твоє – макуха,
хоч підло камінь у душі й ховав.
Роздерти б рот від вуха і до вуха,
багном щоб в Неньку більше не плював.
Який ти метр? Облуплений месія,
дешевий майстер епатажних сцен…
Ти спілки член письменників Росії?
Ні, голий міліметр і просто… член.
09.05.2018
[i]* Відповідь на пасквіль миколаївського так званого поета пермського розливу, члена спілки письменників Росії Аркадія Сурова, опублікований в світовій павутині у міжнародний День пам’яті і примирення 8 травня 2018 р., наступного змісту:
Мы всё равно натянем вас, украинцы,
Даже не сомневайтесь, по самый пуп,
Ибо вы предали клятву, клятву единства,
и полезли в худшую из засад.
Мы же вас били в Вооруженных Силах,
Но и дрались с вами вместе с любым зверьем.
Западенская су ка что ли вас укусила,
Или эти – приблуды – накормили своим гнильём?!
Значит так: уютный лагерь для деток малых,
И для членов семей – уютненький лагерёк,
И дорога Мурманск – Чукотка вместо Канала,
И тяжелый камень всем, кто в землю лёг.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2018
Жінки, жінки… Нічим вас не здивуєш.
Ви між собою своєрідні тезки.
Коли „У мене ти найкращий“ чуєш,
то розумієш, що порівнювати є з ким…
07.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790700
рубрика: Поезія,
дата поступления 07.05.2018
Дівчи́на стріла хлопця, закохалась,
за місяць вже призначили й весілля.
Щодня вагу скидати намагалась,
щоб в су́кню влізти – все пила вугілля.
Спочатку активо́ване, із чаєм,
а потім біле, ще якісь пігулки.
Ефекту – нуль. Ніхто не помічає,
щоб зменшились у дівки пи́шні булки.
Вже навіть в хід пішла вода свяче́на,
корсети різні одяга на себе…
Щоб похудіти, мила наречена,
вугілля – розвантажувати треба!
07.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790661
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 07.05.2018
Каштани знову запалили свічі,
у білі грона одяглось гілля.
В такий травневий вечір вкотре личить,
послухати старого скрипаля.
Весни лунають ніжні переливи,
лише смичок торкається струни.
Зворушливо і трішечки сумливо
тендітна скрипка проситься у сни.
Каштанів цвіт ензимами дурманить,
вечірня прохолода аж п’янить.
Травневий вечір у обійми манить,
дарує насолоду в кожну мить.
03.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790185
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.05.2018
Зростають у ціні, коли зникають,
картини, люди, навіть почуття…
Ця участь і кохання не минає,
таке сумбурне нині в нас життя.
Трапляються чому ці парадокси,
що пророкують нам загибель мрій?
В житті завжди було, немов у боксі, –
один нокаут й програно весь бій.
Але цей бій – в житті всього етап,
нам не замінить журавля синиця.
Постелим над безоднею ми трап
і знову бій, хай спокій тільки сниться!
03.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790151
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.05.2018
День перемоги… Свято в нас сьогодні.
Та як святкує зморений народ?
У пам’яті ще дзвони великодні,
лише поблякнув пафос від свобод…
Бо ті, хто вижив у кривавій бійні,
Європу захистиши від чуми,
тепер немов церковні миші бідні.
Все ближче переможці до суми…
За що діди з фашизмом воювали?
За світле завтра, наше майбуття.
Та люд простий до нитки обібрали
і на поталу віддали життя!
В таких умовах можна існувати
героям переможної війни?
Не жити чом повинні? Виживати!
Достойні долі кращої вони.
Усіх вітаю з цим травневим святом,
бажаю всім здоров’я і добра,
а ще дозвольте, люде, побажати,
щоб справедливості скоріш прийшла пора!
01.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790038
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 02.05.2018
У філіжанці чаю заварю,
замінить він мені сьогодні каву.
Дивитимусь на вранішню зорю
і думами полину у заграву…
Життя, на жаль, дається тільки раз
і зі смаком його потрібно пити.
Як невблаганно пролітає час…
Чи варто, власне, без кохання жити?
У метушні, серед подій і віх,
любити треба душу, потім тіло.
Воно предмет лише земних утіх,
як думати би інше не кортіло.
01.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2018
Кипить вода на перекатах,
укрився бурунами Буг,
дерева в ізумрудних латах,
зазеленів яскраво луг.
Оділись в біле дикі вишні
між скелями, біля води,
і яблуня в наряді пишнім
рожеві залиша сліди.
Стіною стали білости
на острові серед ріки.
Між них, на килимі барвистім,
поодинокі рибаки.
Навкруг святкова атмосфера,
запахло димом з шашликом.
Першотравнева біосфера
смакує добре з коньяком.
Усе навкруг здається раєм
й тому, хто навіть звик до ласк –
День праці разом з Первомаєм
святкує місто Первомайськ.
01.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789781
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.05.2018
Для кого пишуться романи чи вірші –
для обраних, широкого загалу?
Знавець літератури розсмішив,
як мій доробок кинув на поталу:
„Він взагалі для мене не поет, –
сказав авторитетно в хвильку гніву.
Де думки глибина, уяви злет?
Бо репортаж – не поетичне чтиво!
Незрозумілі образ, зміст, сюжет…
Своїх ідей бракує, новотворів!“
Так говорив і говорив естет,
як вітер хвилі гнав у синім морі.
В житті стрічав я критиків не раз,
що кидали людей напризволяще.
Вони загальних не жаліли фраз…
Якщо не так – то сам зроби вже краще.
А ще згадався принциповий спір –
чи слід вважати за гриби опеньки…
Я віршем визнаю життєвий твір,
все решта – поетичні витребеньки.
29.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789596
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.04.2018
Переді мною кам’яне Побужжя –
краса земна, емоцій феєрверк!
Вода і камінь, мов якесь подружжя –
прадавній лик і досі не померк.
Звисають над водою грізно брили,
тече дзвінка вода на перекат.
Уява стрімко розправляє крила –
тут скіф стояв на скелі чи сармат…
Історія в граніті, як в доспіхах,
живе вздовж Бугу, славної ріки.
Вона залишила повсюди свої віхи,
як пам’ять про минуле, на віки.
З тих пір спливло води уже немало,
в ній зір скупалось не один мільйон,
Історія безслідно не пропала –
все пам’ятає Актовський каньйон.
Над ним лунала запорозька слава,
де пращури заклали древній Гард.
Тут починалась воля і держава,
цивілізація колись тут брала старт.
Одне з семи чудес у Україні,
парк каменю, реліктів і води.
Чому ж втопити все те хочуть нині
й паланки Буго-Гардської сліди?
Пощо ж лютують ненажери ситі,
того, що вкрали, їм сьогодні не стає?
Бо історична правда й у граніті
перевертням спокою не дає!
29.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789507
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.04.2018
[i]До роковин Чорнобильської трагедії
[/i]
Біду нам поселили в ріднім домі,
тоді вже долинав невинних плач,
як атомний реактор на розломі
партійний будувать рішив діяч.
Під самим серцем Неньки-України,
серед лісів одвічних і озер
керманичі чужої батьківщини
ліпили міць гнилого СРСР.
І лихо не заставило чекати –
аварія, якийсь хлопок, пожар…
Чому ж у таємниці все тримати
партійні бонзи стали той кошмар?!
У бій послали юних в гімнастерках,
із захисту – один лиш протигаз.
Вони здолали той вогонь нестерпний,
але ж життя дається тільки раз…
Своїх дітей вивозили подалі,
а люд простий погнали на парад.
Загиблим потім тицьнули медалі
криваві ватажки країни Рад.
Чорнобиль – то трагедія народу,
завжди це пам’ятати треба всім!
Загроза Україні, її роду,
розрив ядра у триста Хіросім.
Ті хмари пилу піднялись до сонця
і впали потом хижої роси.
Смертельну небезпеку сіяв стронцій,
як відголос вселенської коси.
Тепер у зоні бродять звірі дикі,
донині Прип’ять пусткою стоїть,
а тиха смерть свої міняє лики,
збирає дань… Ні дня вона не спить!
Їх стільки полягло на тім покосі,
пролито ріки неутішних сліз!
Оговтатись не можемо і досі,
донині Україна – рижий ліс…
Хвала і честь всім, хто здолав цей жах,
їх імена нехай не будуть стерті.
Героїв подвиг хай живе в віках,
як оберіг від косовиці смерті.
28.04.2018
https://www.radiosvoboda.org/a/29280147.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789383
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 28.04.2018
[i]Ах, скажите, скажите скорее,
Где, поляки, ваши евреи?
Где торгуют они, где бреют,
Лечат, учат, флиртуют, стареют,
Проезжают в автомобиле?
Почему вы их всех убили?
Т. Вольтская
[/i]
Як звізду на етнічну ліврею –
відповім вам, де наші євреї:
Там вони, де запахне грошима,
у кафе й ательє індпошиву.
Лікарі, адвокати, чинуші,
прокурорські й директорські душі.
Той діяч світового масштабу,
офіцер генерального штабу.
Магазин цей тримає чи лавку,
в міністерстві засів або главку.
Президенту готує поради,
управляє чи банком, чи складом.
В ювелірних майстернях, аптеках,
із варягів давно уже в греках.
Розповзлися по білому світу,
сіють людству юдейську освіту.
Йдуть до кожного вперто порога
і несуть нам Христа, свого бога.
Насаджають усім свою віру,
що над грішним панує вже миром.
Спекулянти, міняйли, бариги –
ось штрихи з наймудрішої книги
і од жовтих зірок, чорних пейсів
нудить вже не лише європейців.
Вся торгівля у них, медицина,
в їх руках продовольча корзина,
шоубізнес і медіасфера…
Де юдит – зазвичай там афера.
Часто ходять в короні чи з німбом,
політичним керують олімпом.
Президенти, міністри, прем’єри
еру близять усім Агасфера…
лютий 2018
http://club.berkovich-zametki.com/?p=27451
http://www.rusnation.org/stat/pub010.shtml
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2018
Розчарувань тоді в вас менше буде,
ілюзії як вдасться подолать.
Мов меседжі підступного Іуди
вони давно бентежать кожну стать.
Без мрій і зараз жити неможливо,
вони завжди тримали на плаву.
Тож попри свій характер норовливий –
надіюсь, мрію, вірю й тим живу.
22.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788683
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.04.2018
[i]Життя стече, немов вода,
відквітне як вишнева гілка.
Одна помилка – не біда,
біда, як все життя помилка…
[/i]
Як загубився в нетрях непролазних
й хитросплетіннях власної душі,
в вервечці днів пустих і невиразних –
для нових вражень віднайди рушій.
Зміни умови власного дозвілля,
до зорь далеких думами полинь,
гони нудьги гнітючої засилля,
перебори безсилля й власну лінь.
Поринь у щось нове чи закохайся,
втони у водоспаді почуттів,
не хнич, а більше щиро посміхайся
і не шкодуй нікому теплих слів.
Змирися з тим, що нині уже сталось,
минувшині немає вороття
хай що б тобі там знову не здавалось,
бо рух постійний – то і є життя.
22.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788519
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.04.2018
Тече ріка життя у синє море
десятки, а то й сотні, тисяч літ.
Аж раптом світ спіткало люте горе –
він якось різко помарнів і зблід.
Всі звичні кольори перемішались
у гей-палітру із істот-рабів.
Лиш одному мені хіба здавалось,
що мир останнім часом зголубів?..
Традиції, відносини, стосунки
покрив зело наліт голубизни.
Іржею та проникла за лаштунки
під видом різних змін і новизни.
Воно тепер прогресом все назвалось,
ми брешем, лицеміримо, грубим…
Рожевим що раніше видавалось,
змішалось щедро також з голубим…
Вже зовсім знахабніли сині звірі,
розтали сподівання ніби дим
і небо увібралось в барви сірі.
Весь світ стає все більше голубим…
21.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788411
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.04.2018
Від хиб в житті нас вберігає досвід,
як рукавиці в тернах від голок.
Та небезгрішним видається довід,
бо досвід – то ланцюг із помилок…
20.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788305
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.04.2018
В собі я розіпнув Хреста,
скінчивши Біблію читати.
Цей крок зробив я неспроста.
В душі потрібно Бога мати!
Свого я розіп’яв Хреста.
Чому боятись Батька треба,
а не любити беззавітно?
Не має злитися потреби
людина щира і привітна.
Чому боятись Бога треба?!
Як мудрість, це Господній страх,
боязнь та вічна і тривога –
не хочу той носити прах
в душі питливій. Та й на Бога?!.
Ненавиджу я всякий страх.
Із себе вичавив раба,
бо не сприймаю рабську сутність.
Хоч все життя і гнув горба,
та вірив потай в самобутність…
Нарешті вбив в собі раба!
Хоч мудрість, що живе з умом,
знання розсудливого прагне,
релігія святим письмом
нас в нетрі віри вперто тягне.
Чи ж тільки віра за кермом?!
Щоб не накликати біду,
не варто викривать блюзніра,
а мудрий прямо на ходу
дарує вам любов і віру?!
Як тут не стати лицеміром?!.
Наказує Христос того
у першу чергу, кого любить?!
Дарма не скажуть – бий свого,
чужі ж боятись тебе будуть…
Жаліє сина Бог свого!
Великий Соломон пророк,
його цікаві настанови.
Якщо ті притчі все ж вінок –
він може бути лиш терновим…
Насправді мудрість в них – порок.
Кому прикрасою петля
слугує для худої шиї,
той навіть рабство вихваля,
сприймає за вино помиї.
Ця мудрість – та ж сама петля.
Чекає в чому мудрих слава,
якщо вона вся тільки Богу?
Як заповідь ця не лукава,
до слави не знайти дорогу…
Христу хай буде вічна слава.
Я розіп’яв свого Христа,
пройшовши через зими й весни.
Життя – це нива непроста!
В мені він вряд чи вже воскресне…
Я розіпнув в собі Христа.
12,13.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787260
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.04.2018
Душа в людини кожної своя,
з народження її не покидає.
Вона – тала́н, плани́да, друге „Я“…
Усе про те лиш Бог єдиний знає.
Але для роздумів не бачу перепон.
Хто ж заборонить нам про це гадати?
Душа людська – всього життя закон,
що до снаги́ лиш Господу прийняти.
Яка ціна невинної душі
і скільки вона варта уже грішна?
Відповісти на це я б не спішив,
напевне знать те може лиш Всевишній.
Вже сказано про Юду безліч слів
та все ж згадати тут відверто мушу –
у тридцять срібняків він оцінив
усе – життя Христа і його душу…
Козак Вакула свою душу бісу
хотів продати за любов Оксани.
Із ворогами душу в темнім лісі
в болоті утопив Іван Сусанін…
Що варті душі тих, хто свій народ
постійно підло ду́рить і грабує?
Що стане потім з душами заброд,
як вічність плоть слабку їх потурбує?
Якому бісу продались вони,
кому заклали нас і Батьківщину?
Достойні діти батька-сатани,
тікайте геть – на Захід, в Московщи́ну…
Як те́рпим упирів дони́ні ми,
як тільки цих іуд земля ще но́сить?!
Вони хотять вже торгувать людьми?..
Їм тридцяти срібля́ників не досить?
Оскаженілий і шалений світ,
ти стрімголов летиш в бездонну прірву.
Щоб перервати затяжний політ –
я б своє серце, навіть душу, вирвав!
11.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787004
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.04.2018
Коли земний скінчається політ
і покидає плоть душа людини,
то по дорозі у безсмертя світ
в чистилище вона спочатку лине.
Вготованих митарств вкусивши смак,
залежно від земних особи вчинків,
душа, пройшовши фейсконтроль, відтак
у рай чи пекло втрапить для спочинку.
Коли земний я свій закінчу шлях
і в інший світ душа моя полине,
до пекла спершу полечу, на жах
мельком погляну, лише на хвилину.
Затим до раю також, зазирну
в відкриту праведним Небесну браму.
З’ясую віри вічну таїну –
як світлі душі там живуть погляну.
Непослухом я був усе життя
і після смерті б не лишивсь собою,
якби душі своїй нікчемне майбуття
обрав в раю чи пеклі між юрбою.
Я варту ангельську чемненько попрошу –
хвилинку-дві на мене зачекати,
й босоніж тихо, мов по споришу,
покину ті засиджені пенати.
Моя душа шугне крізь жар і лід,
розірве цей старий уклад обтяжень
і полетить в безмежний дивосвіт
шукать собі нових пригод і вражень!
10.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786826
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.04.2018
Погане забувати – це наука,
я зараз говорю не про склероз.
Забути вчасно стрес – це гарна штука,
то краще, ніж лягти в анабіоз.
Забути горе, сумніви, печалі,
війну, утрати, ревнощі чи біль –
все ж краще, ніж безсонними ночами
кімнату мірять й поправлять постіль.
Із пам’яті стирати весь непотріб –
майстерності ознака, вищий клас!
Зробити краще скопом це ніж в роздріб,
але то все залежить вже від вас.
Учіться все недобре забувати,
незгоди всякі і подібний „хлам“.
Бо, як не зможете собі в цім ради дати,
альцгеймер швидко допоможе вам.
09.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786747
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.04.2018
З подружніми не грайтеся в любов,
послухайте життєвої поради:
хто зрадив раз – напевно зрадить знов,
на картах навіть нічого гадати!
Недовго той триватиме екстаз,
фіаско закінчиться вся бравада:
особа, схитрувала що хоч раз –
вже заразилась схильністю до зради…
Сімейним також маю що сказать:
новенького як вам би не кортіло,
та спробуйте перш ребус розгадать –
чи варто все ж мінять на шило мило?!.
На жаль життя дорога непряма.
Хто знає, що начертано судьбою…
В сім'ї стосунки – то суцільна тьма,
в них розібратись можуть тільки двоє.
09.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786731
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.04.2018
Йду Гетсиманським садом в Великодень,
в нім каменів вже більше ніж дерев.
Вони ще пам’ятають лик Господень
й народу невимовно-дикий рев.
Він лине із забутої Голгофи,
куди Ісус поніс тяжкий свій хрест:
„Варавві волю!“ – відгук катастрофи,
і „Розіпни Його!“ – як помсти перст.
Відтак пішов Син на нестерпні муки,
щоб відкупити первородний гріх,
із криком: „Батьку мій!“ у мить розпуки,
під вигуки юрби й єхидний сміх…
Христа як відрізнити від Варавви,
хто жертва з них обох, а хто все ж кат?
Іуда в кожнім з нас живе лукавий
і кожен з нас хоч трішечки Пілат…
Так, Юди слід у кожнім з нас лукавий
і кожний з нас по-своєму Пілат!
08.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786608
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.04.2018
Великдень. Сонечко сіяє,
мов посміхається з небес,
всім добрим людям промовляє –
Ісус воскрес, Христос воскрес!
Таки проснулася природа,
розквітнув сад і луг увесь,
весна явила миру вроду –
воістину Христос воскрес!!!
Вітаю всіх з цим древнім святом
і зичу радості й добра!
Хай стане раєм ваша хата
й не підведе життєва гра!
08.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786538
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 08.04.2018
Любов не можна знищити в собі!
Які б трактати мудрі не писали…
Те почуття не здасться в боротьбі,
воно не стане підлості васалом.
Любов – завжди вели́чне почуття,
його не варто плутать з перелюбом.
Останній має нетривке́ життя,
хоч скінчитись він може навіть шлюбом.
Про по́стіль я уже й не говорю,
то взагалі не перша суть любові.
Коли душа не зрить свою зорю,
не буде правди в жоднім вашім слові.
Любов – це поєднання ваших душ
у неземнім, казковому польоті,
екстазу мить чи оркестровий туш!
Та я не маю на увазі плоті…
Любов вмирає, як згаса вогонь,
що ду́ші вам теплом уже не гріє,
як віра з ваших ви́слизне долонь
й у темряві сховається надія.
07.04.2018
Рушійна сила написання твору:
ANGEL`S STORIES. СПРОБА ЗНИЩИТИ ЛЮБОВ
– Ти сьогодні перегнув палицю, – промовив до нього Ангел, традиційно маскуючись під внутрішній голос. Це був найзручніший спосіб спілкування із Письменником – він звик до подібних внутрішніх діалогів, адже завдяки ним з’являлися його твори.
Письменник не сперечався – він і сам був вражений безсердечністю власного вчинку. На душі його було незвично тяжко.
– Коли пробуєш знищити любов у собі чи у комусь, ти уподібнюєшся до тієї юрби людців, що розіп’яли Христа.
До такого повороту сюжету Письменник був неготовий, тому знову не знайшов, що відповісти.
– У спробах знищити любов ви здатні виявляти справжнє нелюдство. Б’єте під дих, вигадуєте чергові тортури, аби побачити, що ще здатна витерпіти людина, яка ризикнула виявити до вас свою небайдужість.
Письменник приголомшено мовчав, перед його очима проносилися сцени із стрічки “Страсті Христові”. Дійсно було щось схоже.
– Ви люди – дивні істоти. Намагаєтеся знищити любов, хоча саме вона робить вас живими. Без неї ви перетворюєтеся на ходячих мерців, на механічних роботів.
Плечі Письменника пригнічено опустилися – саме таким він і почувався протягом тривалого часу. Та спробував виправдатися:
– Я не зможу крутити з нею роман. Цього не станеться з багатьох причин, тому і намагаюся викинути її з свого життя за будь-яку ціну.
– Відколи уявлення про стосунки для тебе звузилося до ліжка та штампу в паспорті? Як так сталося, що ти забув про існування душевної близькості, дружби та радості від спілкування? Секс може бути без любові, шлюб буває без любові. Душевна близькість, дружба і радість спілкування – ніколи. Любов є їхньою сутністю.
Письменник мовчав, обмірковуючи почуте. Після паузи Ангел продовжив:
– Проте спроба жорстокої юрби знищити любов зазнала поразки. Любов воскресла. Та воскресає кожного разу, коли людина відкриває своє серце. Бо любов є причиною всього, вона – сповнення Закону. І любов ніколи не перестає…
Ангел замовк, а письменник ще тривалий час замислено дивився як розмальовує небо сонце з лінії горизонту. Слова Ангела бриніли в повітрі. Любов ніколи не перестає…
© Катерина Когут, 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2018
Я сяду за кермо свого авто
й порину у романтику дороги.
Ніщо вже не бентежить і ніхто,
усе я залишаю за порогом.
Асфальтова ріка біжить удаль,
мелькають за вікном дорожні знаки.
Упевнено я тисну на педаль,
бо рух в наш вік – то добра все ж ознака.
Дружище вірний, мій автомобіль,
удвох доріг здолали ми немало.
Ділили навпіл радощі і біль,
долали неприступні перевали.
Весна прийшла, звучить пташиний хор,
та й зі здоров’ям – дякувати Богу!
Тож запускаю вправно я мотор
і знову вирушаю у дорогу.
Життя коротке, ніби щастя мить,
і марнувати нам його не варто.
Вперед, вперед, поки воно горить,
поки не згасла ця яскрава ватра!
06.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786291
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.04.2018
В житті буває все до навпаки –
переконався в цьому і не раз.
Чекаєш сонця, а вгорі – зірки,
пече нещадно, та дощу вже час.
Очікуване не приходить в строк,
невчасно милість заміняє зло.
Я не чекав на тебе і твій крок,
а потім навіть думав, – Повезло!
Усе другими мірками вже міряв,
та в щастя кілька років ще не вірив.
Однак талан жартує з нами зле!
Сховались сонця промені за хмару,
не пломеніють більше вже Стожари.
Буває, що в житті везе, але…
05.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786244
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.04.2018
Ти на вівтар поклав усе життя,
схилив ще юну голову на плаху.
Назад уже немає вороття! –
прорік і в яву врізався із маху.
Палку, бурливу і шляхетну кров
уперто приправляв червоним перцем.
Ти кинув на олтар свою любов,
безжально вирвав ще гаряче серце!
Але не безкінечний той політ,
за все в житті доводиться платити,
і ти прийшов у цей шалений світ,
аби зорю у небі запалити!.
04.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2018
Шукали власні форми цілу вічність,
речей первинну позабувши суть,
фарбуємо тепер іржаву дійсність
й силкуємося істини збагнуть…
04.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786114
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2018
Машина часу форми квітки
під стрілок лагідний танок
пливе в нікуди із нізвідки
у вічнім мерхоті зірок…
Чарівний вечір, тихо, тепло,
а так буває уві сні,
й годинник тікає нестерпно,
і тануть мрії вдалині…
03.04.2018
[i]* За мотивами твору автора сайту „Клуб поезії“ БЕЗ „Навесні“.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2018
Стою над прірвою, дивлюсь, як гине час…
Крижиною той на осонні тане,
а з високосся тихо лине вальс –
то вічність грає на фортепіано.
Секунди падають, хвилини та роки,
летять в безодню як осіннє листя,
і зазирають в урвище зірки –
не спиться їм у космосі імлистім…
Триклятий час, його не зупини́ть,
між пальцями водою утікає.
Тече й тече, не стане ні на мить,
лише мигнув – пів віку вже немає!.
Життя – немов стрімкий метеорит,
що небо навпіл вдруге не розітне,
але без ми́тей тих яскравих світ –
побляк би, став одноманітним!
03.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2018
Зміню життя, як рукавичку,
пірну у паралельний світ
і запалю погаслу свічку
чи кину непотрібно звичку,
полину думкою в політ.
Здолаю космосу висоти,
наперекір всього буття,
розвію гіркоту скорботи,
і упиватимусь польотом.
У тім польоті все життя!..
02.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785834
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.04.2018
У нас обов’язків, як гною,
повинні ми і тут і там…
Частіш все котиться луною –
сидіти годі по хатах!
Давайте візьмемось за руки
і станемо усі у круг,
щоб в ці сумні часи розпуки
дізнатись, хто нам кат, хто друг.
Поглянем кожному у вічі,
так легше істину пізнать,
щоб не палити потім свічі
і рідних нам не поминать!..
02.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785833
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.04.2018
Розвелося в Україні
власіїв – несила!..
Обліпили бідну Неньку,
тягнуть до могили.
Ключових постів дістались,
об’єднались в братства,
тягнуть із народу жили,
множачи багатства.
Той закони просуває,
корпусом керує,
цей з трудом їх текст читає,
та народ мордує.
Інший вже на їх основі
обдира мов липку,
бо в народному хуралі
грає першу скрипку.
Головний над ними Власій
вміє говорити –
тож не перший рік вдається
люд простий дурити.
Треба, браття, полишати
нам своє безсилля,
щоби власіїв здолати
це страшне засилля!
02.04.2018
http://www.uaua.world/6060/?utm_source=facebook&utm_medium=urkfb&utm_campaign=imena
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785676
рубрика: Поезія,
дата поступления 02.04.2018
Лунає голос Неба все гучніше,
старається невидимий дзвонар.
У тріщини майбутнього, у ніші,
заглянути силкується кобзар.
Та марно все, нічого не виходить,
все накриває сірості туман.
Десятки літ імлою люди бродять…
Чи ж очі застилає всім обман?
Повисли безпорадно в старця руки,
свята бандура стільки літ мовчить.
З останніх сил долає лірник муки,
лише душа безмовно ще кричить.
Всі крики тонуть в непорозумінні,
у хаосі спокус, дрібних бажань…
Невже не вирвем зла того коріння,
в життя не втілим світлих сподівань?!.
02.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785631
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2018
Скрутні часи для Матінки настали,
Вкраїна бідна стогне у ярмі.
Допродують ліси і навіть сало,
а там уже й землиця на умі…
Чорнозем скуплять ситі, ясне діло,
уже дістались до садів, дібров.
Продавши землю – України тіло,
вони візьмуться й за народну кров.
Скажу відверто, може цим зворушу, –
уперто нас ведуть до кабали.
Залишиться продати наші душі,
свої вони давно вже продали!..
01.04.2018
https://medprosvita.com.ua/kabmin-prodazh-donorskoyi-krovi-spriyatime-rozshirennyu/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785514
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.04.2018
[i]Світлій пам’яті земляка-миколаївця,
українського льотчика, народного
героя Владислава Волошина присвячую[/i]
Безмір любив лазурну височінь,
з дитинства був закоханим у небо,
в дітей, дружину і безмежну синь.
Тепер вони залишились без тебе…
Змінився світ, жорстоким зовсім став
і нині лицемірство править балом.
Вже знецінився волі й честі сплав,
олжа панує часто над загалом.
Теля покірне дві корівки ссе,
та Влад не поділяв оту науку –
герой не „влився“ у реформ процес,
де з посмішкою ворог тисне руку…
31.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785386
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.03.2018
Душа ти моя всім відкритая,
невже не втомилась від ран,
підступною лжею сповитая,
що плодить черговий обман.
Душа ти моя неприкаяна,
невже не набридло тобі
бентежитись смутком розкаяння,
брести в непроглядній журбі.
Душа ти моя непокірная,
чом сумно повісила ніс?
Ортуна, подруга невірная,
життя понесла під укіс…
Душа ти моя норовливая,
на спокій надію облиш –
мов кінь з золотистою гривою
в безкрає майбутнє летиш.
Душа ти моя невмирущая,
коли в небуття відлетиш,
на мить осягнув усе сущеє,
простиш всіх і благословиш.
30.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785167
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.03.2018
Я не мольфар і не вістун,
та семи п’ядей не потрібно,
щоб напророчити нехибно –
ніяке золото чи срібло
не сколихне душевних струн.
Осіннім золотом дібров,
гаїв і долів неозорих
в повітрі мов кришталь прозорім
переливається й дозором
іде удалечінь любов.
Лиш срібло чарівних снігів,
що в сонця променях іскриться
і в зимній казці буде сниться
немов холодна чарівниця,
сягне далеких берегів.
Я не мольфар і не вістун,
але звучать душевні струни
і вітерець колише вруни,
і пестить посмішка фортуни,
як словом бавлюсь мов пустун…
березень 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2018
Благими намірами в ад дорога вкрита,
брехня на благо! Тільки то добро чи зло?
Дзвінкі пісні співають нам біля корита
про рай усі, кому в житті вже повезло.
Усі, зелену хто свою все ж виграв карту,
портфель хто свій завітний відхопив,
шкільних відмінників саджають знов за парту!
Ті, хто в дитинстві уже списувати вмів…
Невтішні знову чи й сумні часи настали,
прийшла біда для тих, хто не „навчився жить“.
Тепер уже одним мільйонів навіть мало,
коли народу більшість куснем хліба снить.
За що більшовики боролись, комуністи,
перебудовники і просто шахраї?
Щоб розвалити все й на тепле місце сісти,
задовольнити щоб потреб всі… свої!
27.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784843
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.03.2018
[i]Збудуй хату з лободи, а в чужую не веди!
(із української пісні „Рушник“)
[/i]
„Так ніхто не кохав!“ – говорив нам поет
ще в минулому тисячолітті.
До небес підіймать дум стрімких своїх лет
не спиняло його лихоліття.
Почуттям своїм оду натхненно співав,
увімкнувши шалену уяву –
тихий місяць і зорі він свідками брав,
в тумані́ розчинивши синя́ву…
„Так ніхто не кохав!“ – заявляв нам поет
і душею кривив безсумнівно…
Хоч любов – то емоцій невиданий злет,
все ж упевненість дещо наївна.
Бо духмянить кохання трояндами всяк
чи пливе чебрецем над водою,
в нім конвалій букет, полину навіть смак,
та не тхне юна кров лободою!
„Так ніхто не кохав!“ – віршував же колись
той співець робітничої рані…
„Як напився, мужик, так піди похмелись“
й повертай до навушниці Мані!
27.03.2018
https://www.currenttime.tv/a/29513148.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784668
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.03.2018
(Слово про слово)
Все, що існувало мить бодай,
снить думками, мов стежина в полі,
що біжить удаль, за неба край,
на узбіччя нетривкої долі.
А буття, пронизливий, як дзвін,
розтина життя чийогось промінь,
бо стрімкий і незупинний він,
мов весни порив, нестримна повінь.
Згодом стане каменем і дуб,
та й його в пісок вода розточить.
Як не в’ється молодецький чуб,
як не манять звабності дівочі…
Все живе в майбутнім відімре,
але мертве оживе із часом,
та й через віки дзвінкий катрен
стріне хтось на камені Парнасу.
24.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784093
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.03.2018
Вітаю всіх, хто пише і читає,
хто думає, не просто сокорить.
Усім, хто словом тішиться, бажаю –
в житті свою вершину підкорить!
Проникливе й просте най ваше слово
сягне людських голів, усіх сердець
і музика лунає веселково,
сплітаючи катрени у вінець!
Мелодії хай линуть водоспадом
з буремної, та чистої, душі,
улітку з неба барабанять градом.
Хай будять і зворушують вірші!
21.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2018
Від чого пишуться вірші?
Від радості і горя.
Коли спекотно на душі
чи вражень ціле море.
Коли горить вона вогнем
від болю чи кохання.
Якщо приходить в серце щем
чи йде любов остання.
В літах уже ви, молоді,
в житті буває трудно.
В минуле тягне лиш тоді,
якщо тепер марудно.
Коли ж ти ситий, як хом’як,
і рівномірно дишиш –
нічого путнього ніяк,
нізащо не напишеш.
19.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783192
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.03.2018
Ми йшли вперед, хоча й не знали,
що віддалялись від мети,
а за спиною в нас палали
уже наведені мости…
17.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782725
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.03.2018
Сльоза – то тихий зойк душі,
який словами важко передати,
то відчаю гірко-солоні шати
і розпачу шляхетні кунтуші.
Сльоза – уранішня роса,
що щедро омиває спрагле серце
і у потоці невимовних герців,
підносить душу прямо в небеса.
Сльоза – немов рідкий кришталь,
змиває смуток і гіркі образи,
у мрії застигає, як алмази,
що ніби масло розрізають сталь!
березень 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2018
Блаженний, хто нічого не чекає,
його розчарування не спіткає.
Таких насправді у житті немає,
бо свою долю кожний виглядає…
14.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782115
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 14.03.2018
Дивлячись телевізор, а також переглядаючи сторінки численних соціальних мереж, мимоволі приходиться констатувати, що передвиборна президентська кампанія 2019 розпочалася задовго до оголошення про її офіційний старт. Як би там не було, але від того, хто буде наступним Президентом України в значній (якщо не вирішальній) мірі залежить – буде наша країна й надалі сповзати у прірву чи з’явиться перспектива на подолання кризи.
Останнім часом слово „президент“ я свідомо пишу з малої літери, оскільки рука не повертається робити це відповідно до діючого законодавства і чим далі, тим більше (не повертається). В даній статті в цьому плані я роблю виключення, оскільки ще не утратив надію, що на цю високу посаду буде обрана людина, яка відновить довіру народу до інституту „Президента“ і бажання писати це слово з великої літери.
Взятися за перо мене підштовхнула чергова полеміка із одним зі своїх товаришів в мережі „Фейсбук“ відносно майбутнього, за його визначенням, кандидата в Президенти України. Прізвища кандидата не називаю, щоб не робити йому зайвої реклами, але скажу лише, що не поділяю позицію Миколи, незважаючи на його особисте знайомство з потенційним кандидатом та позитивні характеристики.
Який Президент потрібен Україні, країні, що вийшла на перше місце в Європі за ступенем корупції і опустилась на самий низ за розмірами заробітної плати і пенсії?
Для мене очевидно, що в першу чергу це повинен бути патріот. Але не просто патріот, а патріот своєї батьківщини. І не просто патріот своєї батьківщини, а щоб тією Батьківщиною була саме Україна! Хто може відповідати цим критеріям? Подумайте самі, але тут має значення все: і де народилася ця людина, виросла, хто її батьки, чим вона займалася до цього, як вона себе вела, в чому полягає її патріотизм і любов до своєї землі, до свого народу.
Ще для мене є очевидним, що після п’яти невдалих спроб шостим Президентом України повинен бути саме українець. І не формально, а по суті, по своєму духу, по своєму баченню шляхів розвитку нашої держави і ступеню його відданості інтересам українського народу.
Також не викликає сумніву, що у майбутнього Президента України не повинно бути конфлікту власних інтересів із державними, які можуть виникнути в зв’язку з обранням його на цю високу посаду, що дає майже необмежені потенційні можливості для зловживання владою. Іншими словами статки кандидата не повинні перевищувати певну розумну межу. Пам’ятаючи, що великі гроші отримати чесним шляхом вельми нелегко, а дуже великі – неможливо, і маючі сумний досвід п’яти попередників, гадаю, що ця межа може складати на загал не більше суми добутку між офіційною заробітною платою кандидата і фактично відпрацьованим ним часом (за мінусом накладних витрат – вартість їжі, одягу, комунальних послуг і т.п.).
Іншими словами на посаду Президента повинен прийти не бізнесмен (чи тим більше наступний барига), а державний менеджер, який має певний досвід такої роботи і до цього відверто не крав. Менеджер, ціллю якого буде не примножити свої статки за рахунок народу, купити іноземне громадянство собі і своїм нащадкам та в подальшому відлетіти в теплі краї, а організувати і наполегливо очолювати будівництво гідних умов проживання на рідній землі для всього українського народу, в т.ч. для своїх дітей, внуків і правнуків.
Безумовно, що з часом кожна людина в тій чи іншій мірі змінюється і далеко не завжди в кращу сторону. Ніхто не може бути від цього застрахованим. Президент – теж людина. Ступінь корупції в нашій державі найвищій у світі. А тому вже зараз потрібно думати про систему утримань і противаг, яка б ефективно перешкоджала Президенту у відповідних випадках відійти від такого покликання, а тим більше піддатися спокусі використання державної влади у власних інтересах чи інтересах родичів або якихось наближених до нього осіб (любих друзів).
Так, над цим потрібно працювати уже зараз, оскільки потім, як свідчить історія, буде пізно. Кожного разу перед президентськими і парламентськими виборами популісти від політики постійно б’ють себе в груди і кричать, наприклад, про відміну депутатської недоторканості. Однак, досягнувши мети, вони забувають майже про всі свої обіцянки і так триває уже четверть століття… Тому, на мій погляд, при визначенні зі своїми симпатіями щодо кандидата на посаду Президента України небайдужому до своєї долі і долі своїх нащадків виборцеві потрібно уважно дивитись як на особу самого кандидата (наскільки він є патріотом і скільки він уже вкрав), так і на його програму конкретних дій по виводу країни з економічної і політичної кризи.
Як колись говорили класики, критерієм істини є практика!
Тож дивіться, шановні мої співвітчизники, потенційні власники виборчих голосів, в першу чергу на те, що конкретно зробив кожен кандидат за своє життя. Чим він весь цей час займався, які у нього статки (при переході певної межі – скільки він вкрав). Не довіряйте популістам і їх щедрим гаслам. Уважно вдивляйтесь у обґрунтованість механізмів втілення таких гасел чи планів у життя і предметність аргументів (якщо вони взагалі там трапляються).
Особисто я віддав би свій голос, якщо це станеться, кандидату, який зробить все можливе і навіть більше, щоб законодавчо і організаційно подолати (а не очолити) корупцію в державі, припинити пограбування українського народу взагалі і в першу чергу олігархами, а також виключити подібне в майбутньому. Але при умові, що ця особа буде відповідати переліченим вище критеріям.
12.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781760
рубрика: Поезія, Містика
дата поступления 12.03.2018
Учора з жінкою своєю
орали поле, ставши цу́гом.
Впряглася люба прямо в шле́ю,
а я – з чепігами за плугом.
Затим натхненно скороди́ли,
вже я упрігся в борону́,
бо ні вола, ані кобили,
дружину маю лиш одну…
У землю бульбу ми потому
садили прямо під леміш,
а на останні сили вдома
зварили ще удвох куліш.
Кохатися як миші сірі
утратили ми інтерес –
любовні втіхи в повній мірі
нам замінив оральний секс.
07.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2018
Восьме березня – свято чи горе?
Хто придумав його і коли?
Тонни квітів і радощів море
чи лише океан кабали?
Що задумали Роза і Клара
для наступниць своїх чарівних?
Залишилося мало коралів,
а натомість проблем – цілий міх…
Неузгідну систему зламати
заманулося їм будь там що.
Що їм жінка, сестра, навіть мати?
Окрім власних амбіцій – ніщо!
Вирок винесли світу старому
і пустили святе під укіс.
На тріски шматували свідомо
і рубали реліктовий ліс.
Не зважали на матір-природу,
ґвалтували жінок і сестер –
будували темницю народів
під іменням гучним СРСР…
Ось таке оте свято жіноче,
одспівати його вже пора.
А жінок привітати я хочу –
в свято матері, миру й добра!
09.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2018
Сивина на скронях, ордена в петлицях,
журавель у небі, та в руках синиця.
Вісімдесят років… Прожито немало!
Що ж Вам побажати, пане генерале?
Син уже дорослий, міцно став на ноги,
топче самостійно він шляхи-дороги.
Та гаряче серце, щоб там не казали,
про дитя печеться в батька-генерала.
Підростає внучка, дівчинка-синичка,
пташка-щебетушка, радості криничка.
Линуть звідусюди оди і хорали,
та з колін не злазить в діда-генерала.
Від душі бажаю радості в родині
й далі буть оплотом рідним і дружині,
йти таким же кроком, не куди попало,
жити доста років, друже-генерале!
Все Дніпро святкує і село Башмачка,
голос вже зірвала не одна співачка,
шлють вітання щедро радіоканали,
справжньому полковнику, ні – все ж генералу!
06.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780793
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.03.2018
Юдити кашу заварили круто –
в боги своїх пророків возвели,
розкинули по світу віри пута,
розвісили тенета кабали.
Стоїть перед дилемою суспільство –
куди, гадає, виведе крива.
Всесвітнє закипає нині дійство –
проект віків під назвою „Жи-2“…
Пройшли часи вже лицарства і честі,
з відкритим як забралом йшли у бій.
Весь світ тепер стоїть на перехресті,
на самім попелищі власних мрій.
На жаль ковтають люди ту наживку,
дідів традицій забувають суть.
Тисячоліття йде перепрошивка
і все густіше релігійна муть.
Так, маніяк непевної породи
нове суспільство вирішив створить –
у м’ясорубку кинув він народи
і ну в безлику масу їх місить.
М’яку, слизьку, бридку, вонючу, сіру,
геть натяку у ній щоб на людей.
Народи різні в якості офіри
жбурнув на плаху ради тих ідей.
Старались хором: Троцький, Каганович,
Єжов, Ягода, Коба, Косіор…
Велика шайка з прізвищем на -ович
пекла мацу з ім’ям „голодомор“.
Байдуже, на якій говорить мові
істота, що грабує твій народ!
Прийти у владу на невинних крові
й водити з лицемірства хоровод…
Яка різниця в тому, скільки вишів
закінчила вона? – скажи мені,
якщо під себе лиш закони пише
й свої багатства множить на війні!
Та не все рівно, бо воно вже вкрало
собі, дітям і внукам в сім колін.
Чи не воно в майданівців стріляло,
усім покаже згодом часу плин.
Невже не в силі спільно дати раду
„вершині світу“ з зайдів і заброд?
Якщо й ім’я йому синонім зради,
чи ж може бути чесним той народ?!
Розкрити тему віршем неможливо,
та для дослідження підмога і канва.
Він допоможе роздумам кмітливих,
проект віків під назвою – „Жи-2“.
лютий, березень 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780791
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.03.2018
В житті я невиправний реаліст
і не змінюсь уже напевне з часом,
бо головне для мене – суть і зміст,
кого б ви назвали… Гондурасом.
06.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780628
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 06.03.2018
Скільки для щастя потрібно –
сотня, мільйон чи мільярд?
В доларах, платині, сріблі,
замках з сотнями мансард…
Скільки потрібно алмазів,
яхт, літаків і авто,
вілл, золотих унітазів,
у діамантах манто?..
Скільки потрібно украсти,
голодом інших морить,
бідних на плаху покласти,
щоб одному лише жить?..
Скільки намітив, небоже,
в світі собі цім життів?
Все те тобі не поможе,
вкрадене – і поготів!
06.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780557
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.03.2018
Гадав, що знаю все чи майже все,
та як же я відверто здивувався,
коли почув есе. Твоє есе,
яке збагнути довго ще старався.
З поетів ти зробила брехунів
і „піднесла“ впритул до депутатів
всіх скопом, як малечу без штанів.
Зробила з них корупції солдатів!
"Їх твори лицемірні, просто блеф,
в житті вони паяци і сатири…"
Твої "питання" – лише гра у "преф"
чи намагання скрити чорні діри?
Попалась в сіті неповторних слів,
художниці не повезло з поетом?
На серці хтось лишив жахливий слід,
як епіграму сплутав із сонетом?
Хоч вік учись, та неуком помреш,
доволі й нині гаданих естетів…
Такі заяви – поза, кіч чи треш?
Ще не стрічала справжніх ти поетів!
04.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2018
Забинтований наспіх, у гіпсі увесь
на розтяжках вишу в лікарняному ліжку.
Не кохав я раніше в житті поетес,
доки в око не впала мені Ваша книжка.
Зупинився, напевно, навік часоплин –
ні руки, ні ноги підвести вже несила.
Ваша ніжність свята із любові цеглин,
ніби міх з-за вугла, блискавично скосила.
Тіло втикане густо голками зі слів,
але думка блукає собі манівцями
між ниток і химерних сплетінь із вузлів…
Може й серце тому все укрилось рубцями?
Зі смаком щось не так може, колір не той?
Щодо змісту – питання, пістрява обшивка…
Заблукав між емоцій непевний герой –
котрий рік все одне, знову „Перепрошивка“…
Ні, Олено, потрібно міняти пароль,
не спасе ситуацію перепрошивка!
04.03.2017
[i]* Цей твір написано мною по наслідкам відвідин творчого вечора молодої поетеси на ім’я Олена, що відбувся 03.03.2018, де вона уже вдруге емоційно читала твори зі своєї збірки поезій „Перепрошивка“. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780192
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 04.03.2018
А сніг іде, а сніг іде…
Сховалось сонечко руде
в зимовій сірій куряві.
Весна-панянка де?
А сніг іде, все сніг іде…
Він за собою знов веде
вітри, морози, заметіль
й докупи їх пряде.
Сплітає у холодні дні,
сухі, безрадісні, сумні.
Морозить душу й почуття,
на серце впав мені…
Де ж забарилася весна?
Мо заблукала десь вона…
Чи може закрива її
сніжинок пелена.
А сніг іде, все сніг іде…
Де ділось сонечко руде?
Чому на серці заметіль?
Весна-красуня де?..
02.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779834
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.03.2018
Прийшла весна, та снігу в пояс
лишила щедра нам зима.
І дівка ледве тягне голос,
наскрізь її мороз пройма.
Мете, хурделить, люто свище,
ростуть замети навкруги.
Гуляє, бавиться вітрище,
все перетрушує сніги.
Весняне забарилось сонце,
сховалось в сніжній куряві.
Лиш розмальовує віконця
мороз-художник… Селяві!
01.03.2018
http://www.stihi.ru/2018/03/01/3103
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779637
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.03.2018
Людський характер визначають вчинки,
вони, як лакмусовий папірець.
Коли справляють після жнив обжинки –
поглянь уважно, як смакує жнець.
Бо, зазвичай, він так же і у полі
виконував роботу будь-яку.
З таким завзяттям буде й у стодолі
трудитись восени вже, на току.
Про що говорить непорожня миска
чи недопита склянка, хліба шмат?
З таких працівників немає зиску,
їх, зазвичай, не варто брати в штат.
У сиву давнину завжди до столу
саджався зразу незнайомий гість
й уважно придивлялись, чи не кволо
той кандидат у першу чергу їсть!
21.02.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778263
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.02.2018
Ой ти, Петре Сагайдачний, як тобі там спиться?
Чи душа твоя бунтарська може з тим змириться,
що бідують добрі люди, рідні українці?
Бо роздав у час свій, батьку, ворогам гостинців.
Визволяв народ козацький з лютої неволі
й не шукав, гетьмане славний, іншої ти долі.
Брали Кафу і Очаків, Стамбул воювали,
захищали рідну землю і втоми не знали.
На Москву гуртом ходили, страху напустили,
об'єднав під булавою ти козацькі сили.
Били турків під Хотином з польськими братами,
та приходилось петляти і поміж катами…
Працював чола у поті ти для України,
захищав народ злиденний в лихую годину.
Православну віру нашу не давав в образу,
шабля гостра розтинала нечисті заразу.
Мріяв, гетьмане великий, ти про самостійність
і уже таки настала та щаслива дійсність.
Здобули свободу й волю для рідного краю,
справедливості ж, як завше, не було й немає…
Бо дніпровськії пороги вкрила смути крига
і на троні примостився черговий барига.
Нема сили вже дивитись на народні муки…
Повернися і клейноди візьми в свої руки!
20.02.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778056
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.02.2018
Хто з віно́чка вигляда –
із зубами борода,
бо чуприною-листами
міцно сплівся із братами?
А плюса́м не має ліку,
заміняє навіть ліки,
проганяє геть простуду –
добрий лікар всьому люду!
З дру́гом цим не будуть діти
взимку й восени хворіти!
Хоч гіркий, та я вже звик
їсти із борщем часник.
17.02.2017
в редакції від 21.01.2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2018
Він з віночка вигляда –
лише зуби й борода,
бо чуприною-листами
сплівся міцно із братами.
17.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777550
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 17.02.2018
Розквітла рясно вишня у дворі,
немов дівчина вкрилася фатою.
Приємно заблукати в тій порі,
де мама буде завжди молодою.
Вишня-черешня моя,
батьківська світла родина,
щебет дзвінкий солов’я,
серця мого половина!
Спадає долу ще духмяний цвіт,
і вітерець його кружля у танці.
Через десятки не забуду літ,
як до ріки купатись біг уранці.
Вишня-черешня моя,
довго і рясно родила.
Нині у мене своя
вже немаленька родина!
Улітку знову вишні забринять,
немов гірлянди у зеленім листі.
Як ті жарини, що усім горять,
хто на гостину завітає з міста.
В кожного доля своя,
пісня дзвінка, лебедина.
Завжди ж чекає моя,
вишня й батьківська родина!
17.02.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2018
За зимою настане весна.
За снігами – бурхливі потоки.
За дощами – небес глибина.
За плечами ж лиш досвіду роки…
Змінить зиму весняна краса,
все смарагдів укриє парчею –
у ранковім промінні роса
надихатиме знову Орфея.
За зимою приходить весна
і кінець прохолодній погоді.
Все навколо оновить вона,
але магія та лиш в природі…
15.02.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2018
За кілька кроків до зими
свою любов зустріли ми.
Шляхами різними ішли,
але її таки знайшли.
Хоча уже немало літ,
та не страшні мороз і лід.
І не лякають холоди,
бо це кохання назавжди.
Воно зігріє в заметіль,
загоїть невимовний біль,
теплом наповнює серця
і душі пестить без кінця.
Сердець гарячих лине стук
під задушевний потиск рук.
Печаль і туга відліта,
тепер у нас одна мета.
За кілька кроків до зими
любов останню стріли ми.
Я дякую тобі, мій Бог,
вона у нас одна на двох!
Розкрила нам любов свої обійми,
зненацька захопила у полон.
Така палка, що до небес підійме!
Ми дихаємо лише в унісон.
14.02.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2018
Пацюки
Колись у ліс забрів один медвідь.
Сподобалась йому зелена хаща
і залишився в тому лісі жить
топтун Мишко, з дитинства роботящий.
Його громада радо прийняла
в розкішні лісові свої пенати,
та заячу посаду лиш змогла
Михайлу косолапому надати.
Погодився й старанно працював,
виконував ведмедячу роботу –
дерева гнув і бджілок доглядав…
До сьомого Мишко трудився поту!
Та випадково, у один із днів,
коли жував свій трудовий окраєць,
зі звірів хтось йому переповів –
Мишка посаду обіймає заєць!..
Не витримав бурмило дивини,
до Головлісу написавши скаргу.
Приїхала комісія слонів –
на місці розібрати прикру сварку.
Направили за куцим ті гінця,
щоб заячі почути аргументи,
а він з кишені витяг гаманця –
надав слонам вагомі документи.
Тоді вони послали за Мишком.
Наказ той дав на працевлаштування,
та був зупинений єхидненьким смішком
і зрозумів – даремні сподівання.
А голова комісії казав
і щурив хитрі очі мов китаєць, –
Навіщо, Мишо, вам оцей скандал?
По документу ви, шановний, заєць!
Немало у житті таких комісій…
Скажу для тих, кому ще не втямки,
що на слонів посади в Головлісі –
оформлені звичайні пацюки!..
14.02.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2018
[i](або мистецтво високого хамства)
[/i]
Колись один художник-жартівник,
що потішатись над загалом звик,
відчувши в коштах немалу потребу,
рішив – черговий жарт створити треба.
Писав митець на грані аферизму
і все те називав супрематизмом.
Мистецтво він порівнював з верблюдом,
нав’юченим усім невмілим людом:
Із Персії царями і Єгипту,
одалісок вінком і манускриптів,
принцесами з собачками і без,
й венерами-блудницями з небес.
Він не вважав художників митцями,
звав філософії ганчірок їх знавцями.
І живопис не був йому секретом –
на череві товстухи лиш корсетом.
Блукаючи поміж воріт і тином,
таки створив «знавець» свою картину.
В ній велич хисту, думки глибина,
інтриги згусток, темна таїна,
повії карі та глибокі очі
і битва негрів прямо серед ночі.
Ну, геній просто, біс йому не брат!
За ніч родив у муках свій квадрат…
Для арту не написано закону,
та куншт цей не вартує й пів лимона.
Ним любуватись можна тільки рачки,
ціна в базарний день: на долар – пачка.
У чому суть усе ж цього памфлету?
Немає тут великого секрету:
«шедевр» модерну зберігав інтригу –
сторіччя він висів угору дриґом!..
12.02.2018
[i]
"Мистецтво живопису, скульптури, слова було до цього часу верблюдом, нав'юченим різним мотлохом одалісок, єгипетськими і персидськими царями Соломонами, Саломеями, принцами, принцесами з їхніми улюбленими собачками і блудом венер, – пише художник Казимир Малевич у брошурі "Від кубізму до супрематизму", виданій до відкриття у Санкт-Петербурзі виставки "Нуль-десять" 1 січня 1916 року – 19 грудня 1915-го за старим стилем. – Живопис був краваткою на накрохмаленій сорочці джентльмена і рожевим корсетом, що стягував розбухлий живіт ожирілої дами. Художники були судовими слідчими, чинами поліції, а ще – адвокатами, веселими оповідачами анекдотів, психологами, ботаніками, зоологами, археологами, інженерами. Наші передвижники розмальовували горщики на парканах Малоросії і старалися передати філософію ганчірок. Ближча до нас молодь зайнялася порнографією і зробила з живопису чуттєвий хтивий мотлох. Але творчості не було".
https://gazeta.ua/articles/history-journal/_tilo-vashe-zhive-u-suchasnosti-a-dusha-vbrana-u-starij-babusin-lifchik/667893
http://www.uamodna.com/articles/kazymyr-malevych-ta-yogo-chornyy-kvadrat/
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2018
Адам і Єва – то початок людства.
Так Біблія говорить нам про це.
Займатися не хочу богохульством,
та розімкнути спробую кільце.
Ті прабатьки – єврейської породи,
Господь Яхве такими їх зробив.
Взялися звідки інші все ж народи
і хто тих неєвреїв породив?
Що Вавилонську будували вежу,
що мови Бог їм нарізно ділив…
Роздмухав поміж націй хто пожежу,
і розбрату вогонь хто запалив?
Чом допустив Господь у світі рабство?
Людей гнітили гірше за скотів…
Невже їх муки – то не святотатство,
чи ж можна так недолити братів?!.
Чому Всевишній, нації не мавши,
обрав собі окремий все ж народ?
А той, завіти Господа поправши,
затіяв із крадіжок хоровод…
Із малечку, від ранку і до ночі,
безперестанно спини гнуть одні.
Їм сльози з потом застилають очі,
та мусять прозябати у багні…
Усі ж державні фабрики й заводи
у власність по кишеням розповзлись.
Представники елітного народу,
до хитрощів, як в давнину, вдались.
Вони, немов на дріжджах, множать статки,
приносить криза їм новий мільйон.
Кінці з кінцями ж платникам податків
звести не помагає навіть сон.
А де ж тоді Господня справедливість?
Чом з обраних формує пантеон?
Чи він, як Цезар, обраному – милість,
простим же смертним – працю і закон?!
І хто лукаві ті закони пише –
пройдисвіти чи інші сили мли?
Мільйони животіють нині лише,
щоб одиниці обраних жили!
Вернувшись все ж до спільного коріння,
хіба прийти до висновку не слід –
як прабатьки з єврейського насіння,
у всіх нас не один, єврейський, рід?!
Тут нестиковка знову випливає,
бо різні шкіра, звички, лексикон…
За справедливість вище не буває,
лиш справедливість – то життя закон!
09.02.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776013
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.02.2018
У України дві біди – пихаті і пархаті.
Жиди, кругом одні жиди, вже майже в кожній хаті.
Засіли в головах, умах, у Раді і Кабміні,
у наших доньках і синах… Хабад панує нині!
Свою забули давнину і принесли в офіру,
сповідуємо чужину – релігію їх, віру.
Хасиди в Умань кожен рік злітаються зусюди,
„своїм“ утратили вже лік – кругом одні іуди…
Вони новий Єрусалим будують в нашім краї,
а ми чергового „капо“ на трон знов обираєм.
Лукавий ребе нам свою уже співає тризну,
що християнство та іслам – то суть іудаїзму…
Все більше й більше рідний край нагадує руїну,
невже не звільнимо від зграй ми нашу Україну?!.
08.02.2018
https://www.facebook.com/religiaopium/videos/928850103936388/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775787
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.02.2018
За що стояв у Києві Майдан
і віддала життя Небесна сотня?!
Щоб правив Україною обман?
Щоб Ненька почувалася самотньо?
Чому ми розбрелися по хатах
і мовчки шабаш той спостерігаєм?
Чому не заперечуєм скотам,
збиткуються які над рідним краєм?
Петро Мальдівський – горе-командор,
у владу вибрали закінчених плутархів…
Юрко Сейшельський урка-прокурор, –
гарант безкарності пархатих олігархів.
Розкрашено ярмулками Кабмін,
все швидше й глибше той семітський осмос.
Кияни, піднімайтеся з колін!
Вам імпонує новий Льоня „Космос“?..
Смакуємо давно прокислий квас,
меди ж покірно віддаєм тиранам…
Очолюють чом іновірці нас?
У нас своїх немає отаманів?
Невже на хватить мудрості і сил
нам об’єднатись у сім’ю єдину.
Скінчити щоб гіркий парад могил
і відродить стражденну Україну?!.
06.02.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775434
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.02.2018
Життя людині дане тільки Богом,
ніхто його не вправі віднімать!
Та виявилась іншою дорога
євреїв багатьох… Ні вік, ні стать
у цьому дійстві не зіграли ролі,
коли до таборів збирали їх.
В родиннім, навіть, випадало колі
і танув у печах дитячий сміх…
Однак, не все в питанні цім так просто.
Чому завжди єврейський антураж?
Чому навкруг євреїв голокосту
у всі часи такий ажіотаж?
Нацисти українців не вбивали?
В концтабори не гнали росіян
чи білорусів в печі не складали,
поляків, чехів, сербів – всіх слов’ян?!.
Немовби димом не ішли цигани,
французи, німці смерть там не знайшли.
Іспанці горді власними ногами
до крематоріїв дорогу не пройшли…
Чому у дні війни, не тільки Богом,
народ ізраїлевий „обраним“ знов був?
Чому лишилось стільки за порогом?
Про Мільха, Гольдшлаг, Кацлера хтось чув?!.
Перевертнів таких було багато
тоді в двадцятий лицемірний вік –
у армії фашистській юд-солдатів
на сотні тисяч йшов мерзенний лік.
У „Травниках“ ще звірів муштрували,
тих нелюдів з пов’язками „капо“.
Чужі й свої зазнали їх навали,
в нацистських вистачало їх депо.
Чому євреї розповзлись по світу?
Повсюди тягнеться семітський шлейф…
Та перш за все і всіх вони в елітах.
Не виключенням став й германський Рейх!..
Чому євреїв завжди не любили?
Ось в чому суть короткого есе.
За непомірність і підступну силу,
за їх користолюбство, перш за все!
01.02.2018
[i]Цей твір написано мною у відповідь на твір без назви автора Т. Вольтская, опублікованого на ФБ, наступного змісту:
...Ах, скажите, скажите скорее,
Где, поляки, ваши евреи?
Где торгуют они, где бреют,
Лечат, учат, флиртуют, стареют,
Проезжают в автомобиле?
Почему вы их всех убили?
Ах, скажите, скажите скорее,
Где, литовцы, ваши евреи?
Где такие ж, как вы, крестьяне –
Те, кого вы толкали к яме,
А кто прятался на сеновале –
Тех лопатами добивали.
Между сосен, янтарных кочек
Не положите им цветочек?
Ах, скажите, скажите скорее,
Где, французы, ваши евреи? –
Адвокаты, врачи, кокетки,
Дети с вашей лестничной клетки,
Те, которых вы увозили
Ранним утром – не в магазины –
К черным трубам, стоявшим дыбом,
Чтоб соседи взлетели – дымом.
Ах, скажите, скажите скорее,
Где, голландцы, ваши евреи? –
Часовщик, поправляющий время,
И кондитер, испачканный в креме,
Где рембрандтовские менялы?
На кого вы их променяли?
Почему вы их выдавали?
Почему вы их убивали?
Ах, скажите, скажите скорее,
Где, британцы, ваши евреи,
Те, кому вы не отперли двери?
Пепел их – на земле, в траве и
В вашем сердце, что всех правее.
Ах, беспечные европейцы,
Эти желтые звезды, пейсы,
Полосатых призраков стаи
В вашем зеркале не растаяли.
По ночам в еврейском квартале
Ветерок шелестит картавый.
Как вам дышится? Как вам спится?
Не тошнит ли вашу волчицу
С бронзовеющими сосцами?
Подсказать? Или лучше сами?
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774516
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.02.2018
Не пийте, пані, так багато,
утратите від хмелю глузд.
З лікером віскі – то занадто,
то майже непідйомний груз…
Горілку з пивом не мішайте,
згубити можна розум, честь!
Пардон, мадам, чи вибачайте,
коли вони, звичайно, єсть…
Вино цідити марна справа,
смакуйте ліпше самогон.
Шампанським полірнути? Браво!
То досвід і життя закон.
Не пийте, пані, непомірно,
поринете в анабіоз,
печінку уб‘єте манірно,
а в перспективі – лиш цироз…
31.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2018