Олександр Мачула

Заповіді Господні

Як  бає  всім  нам  Тора  іудейська,
сам  Бог  колись  з  Мойсеєм  говорив,
коли  пророк  той  свій  народ  єврейський
безводною  пустелею  водив.

Через  півсотні  днів  після  „ісходу“,
зустрів  його  Він  на  горі  Синай
і  заповіді  для  свого  народу
Мойсей  отримав,  що  приводять  в  рай.

Я  твій  Господь  єдиний!  Окрім  мене
нехай  не  буде  будь-яких  богів.
До  Неба  руки  ти  здійми  натхненно,
наперекір  догматам  ворогів!

Не  сотвори  ніякого  кумира,
подоби  на  небесне  чи  земне.
Прокляття  жде  нащадків  твоїх,  віру  –
ревнивий  Бог  нікого  не  мине…

Ім’я  не  згадуй  Господа  даремно.
Язик  брутальним  словом  не  погань,
слідкуй  за  ним  несамовито,  ревно,
щоб  покаранню  не  віддати  дань.

Шість  днів  Всевишній  дав  усім  для  праці,
суботу  ж  Він  для  себе  залишив.
Бо  світ  Господь  творив  шість  діб,  а  вранці
на  сьому  –  мир  спочинком  освятив.

Шануй  свою  рідню,  отця  і  неньку,
батьків,  які  дали  тобі  життя.
Будь  з  ними  завжди  ввічливо-чемненьким  –
продовжить  Бог  твоє  земне  буття.

Не  убивай,  не  відай  перелюбу,
в  чужого  і  свого  не  укради.
Як  близькості  в  житті  не  мав  без  шлюбу  –
то  зайвий  крок  до  Бога,  від  біди.

На  ближнього  не  свідчи  неправдиво
його  дружину  теж  не  побажай,
вола,  осла,  домівки,  навіть  жнива  –
отримаєш  багатий  урожай.

Ці  заповіді  –  Царства  запорука,
народу  що  Єгова  сотворив.
Його  народу!  Ось  у  чому  штука…
І  не  потрібно  більше  зайвих  слів.

Якщо  ж  мені  хтось  хоче  заперечить,
я  запитаю  також  тих  заброд  –
чом  не  виконує  ті  Божі  речі
у  першу  чергу  все  ж  Його  народ?!.

січень  2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774422
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 31.01.2018

+Подорож

Пливу  човном  прозорим  мов  зі  скла
життя  рікою  вже  з  десяток  літ.
Від  сонця  доста  я  зібрав  тепла,
знаходив  часто  папороті  цвіт…

По  берегах  –  стіною  окуга,
туман  долину  густо  огорнув.
Давно  затихли  жайвори  в  лугах
і  вітер  прохолодою  дихнув…

Вода  парує  ніби  молоко,
в  повітрі  запах  полину  висить.
На  березі  статечний  дід  Сашко
із  вудкою  задумливо  сидить.

Заплющу  очі  –  ранок  у  росі,
біжу  босоніж  вдаль  по  споришу.
Від  захвату  тону  у  тій  красі,
надихатися  юністю  спішу.

Навіяне,  в  картину  що  сплелось
як  ковдра,  той  туман  густий  накрив.
Минуло  півстоліття,  пронеслось,
та  видається,  нібито  й  не  жив…

Здається,  все  не  гірше  за  людей,
але  комфорту  мало  на  душі.
Залишу  після  себе  що?  Дітей
ще  роздуми,  байки,  пісні,  вірші…

Вони  весь  час  лунають  в  голові,
як  у  діброві  пісня  солов’я,
і  раптом  розумію,  се-ля-ві,
що  дід  Сашко  насправді  –  то  вже  я…

29.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774057
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2018

Полум’я душі*

Шалено  молодість  помчала  у  минуле,
солодкуватий  залишивши  присмак  мрій.
Погода  сонячна  в  дощах  уже  втонула,
а  душу  стомлену  терзає  буревій…

Ми  часто  затишок  серед  суєт  шукаєм,
гіркої  кави  філіжанку  пригубить.
А  як  гроза  над  нами  раптом  нависає  –
уже  безпомічні,  не  знаєм,  що  й  робить…

Плаща  немає,  парасолька  десь  удома,
всі  сили  віддано  безплідній  боротьбі.
Та  серце  мліє,  як  у  юності,  в  судомах,
коли  дивлюся  знову  в  очі  я  тобі…

Пташиний  плач  стає  на  щебет  навіть  схожий,
з  твого  лиця  як  чарівну  усмішку  п’ю.
Враз  зупинився  одинокий  перехожий,
згадав  він  також,  мабуть,  молодість  свою…

Останні  крапельки  з  даху  життя  спадають,
а  думи  серце  обвивають,  мов  вужі.
Воно  сердешне  рветься  й  раптом  затихає,
та  жевріє  ще  полум’я  в  душі…

28.01.2018

[i]*  Ремейк  на  твір  Тетяни  Ващук  „Вогонь  душі“,  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773689  .[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2018

Гімн сучасних шапокляків

Допомагаєш  людям?
                                                         Марнуєш  лише  час!
Робити  добрі  справи  –
                                                         заняття  не  для  нас.
Піклуємось  за  себе,
                                                         все  брешемо,  крадем.
Живемо  по  потребам,
                                                         сьогоднішнім  лиш  днем.

Ми  Тору  сотворили,
                                                         придумали  закон  –
ніхто  не  всуне  рило
                                                         у  наш  Синедріон.
Тримаємо  в  запасі
                                                         для  Бога  каяття,
бо  втілили  наразі
                                                         свій  рай  в  земне  життя!

Хто  помагає  людям  –
                                                         той  блазень  чи  дурак.
Не  зайвим  навіть  буде
                                                         мерзеннійший  п’ятак.
Своя  сорочка  ближче
                                                         до  тіла  і  душі,
хоч  тонемо  все  нижче
                                                         в  корупції  парші…

Вершки  ми  і  еліта,
                                                         писк  моди,  цинус,  треш!
Пішком  пройди  пів  світу  –
                                                         такого  не  знайдеш.
Колона  ми  вельможна,
                                                         суспільства  красна  нить!
Змінити  нас  не  можна,
                                                         нас  можна  лиш…  убить.

28.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2018

Дев’ять кіл пекла

Кипить  смола,  летять  протуберанці,
повсюди  крики,  сльози,  каяття…
Свої  гріхи  спокутують  поганці,
гієна  огненна  живе  своїм  життям.

Якщо  уважно  глянути  на  пекло,
воно  скоріш  нагадує  мішень.
По  ній  „стріляють“  грішники  уперто
і  попадають  чи  не  кожен  день.

Нехрещені  томляться  в  крайнім  колі,
утворюючи  своєрідний  Лімб.
Скорбота  вічна  –  їхня  тепер  доля,
безболісні  страждання  для  них  німб.

Сократ,  Вергілій,  Цезар,  Арістотель,
біблійні  Ной,  Мойсей  і  Авраам…
Харон,  Аїда  царства  Мефістофель,
сплавляє  Стіксом  їхні  душі  в  храм.

У  другім  колі  ураган  вирує,
він  хтиві  душі  на  шматочки  рве,
цар  Мінос  дійством  тим  усім  керує,
від  нього  потерпає  й  неживе...

Тут  Клеопатра  і  Семіраміда,
об  скелі  душі  блудниць  вітер  б’є.
Олена,  що  прекрасна  тільки  з  виду,
дань  за  гріхи  невпинно  віддає.

Зажерливі  у  третім  колі  муки
приймають  від  холодного  дощу.
Їх  Цербер  на  свої  узяв  поруки  –
смакує  замість  м’яса  і  борщу.

В  четвертім  скупердяї  й  марнотрати,
спокутують  тяжкі  свої  гріхи,
майно  і  честь  що  встигли  все  програти,
що  множили  свої  й  чужі  борги.

Назустріч  котять  величезні  глиби,
стикаються  і  пхають  знову  й  знов…
Терзаються  як  жадібні  тим  штибом,
слідкує  Плутос  згідно  настанов.

В  Стигійському  болоті  злі  й  ліниві
змагаються  запекло  у  борні
під  Флегієвим  наглядом  кмітливим,
але  в  багні  –  то  ще  не  у  вогні.

Бо  п’яте  коло  –  лише  середина
для  грішних  душ  зі  всіх  випробувань.
Кого  й  за  що  розплати  жде  дубина  –
перейдемо  до  інших  сповідань.

У  шостім  колі  ниці  лжепророки,
служителі  брехливі  всіх  церков.
Відплатою  за  нелюдські  пороки  –
могильні  печі,  краще  від  оков.

Змієволосі  Фурії  вартують
постійно  їх  в  розжарених  печах,
а  крики  душ  тих  в  Диті  лише  чують,
прокляття  в  них  Господнє  на  плечах.

У  сьомім  колі,  за  зловонним  ровом,
зібрались  вбивці  і  ґвалтівники.
Вогненного  дощу  попід  покровом
гуляють  полем  таті  й  босяки.

На  жаль,  сюди  попали  самовбивці
й  обдурений  усім  відомий  мавр,
бо  заблукали  всує  оті  вівці…
Начальником  там  –  грізний  Мінотавр.

Дурисвіти  у  восьмім  опинилось,
лжесвідки,  лицеміри,  чаклуни…
Їх  душі  вже  навічно  загубились
у  володіннях  злого  сатани.

Тут  звабники  пливуть  і  сутенери
у  озері  із  калу  й  нечистот.
Повії  томні  з  ликами  Венери
пірнають  у  фекалій  ешафот.

Киплять  попи  у  чанах  зі  смолою,
частують  їх  чорти  по  голові.
Висить  хабарник  в  тернях  під  скалою,
у  власній  захлинаючись  крові.

Гадалками  й  майстринями  феншуя
заповнений  увесь  той  „пантеон“
і  всіх,  корисних,  без  жалю  катує  –
шахрай,  брехун  великий,  Герион.

Дев’яте  коло,  яблучко  мішені,
то  пекла  самий-самий  епіцентр.
Там  прямо  з  троном  вмерзнув  на  арені
його  володар  –  хижий  Люцифер.

Для  зрадників  припас  він  вічний  холод,
щоб  їхні  душі  зберегти  гнилі,
не  опустився  поки  Божий  молот
і  не  розніс  їх  в  друзки  по  імлі.

Тут  Юда  з  Касієм  і  Брутом  геть  заклякли,
тут  Мічений  із  Кобою  сидять,
Морозов  Павлик  із  лицем  побляклим
і  сотні,  тисячі  таких  же  юденят…

Антей  вартує  їх  із  Ефіальтом,
а  разом  з  ними  велет  Бріарей.
Закінчив  я  своє  панно  зі  смальти.
Як  не  крути,  а  кожен  із  них  гей…

Щоденно  нам  це  пам’ятати  варто,
щоночі  навіть,  і  на  майбуття  –
„Божественну  комедію“  від  Данте,
трагедію  під  назвою  „Життя“.

січень  2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773502
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.01.2018

22. Без посередників

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  22)
[/i]
Всевишній  –  пастир  мій!  Других  не  треба,
без  посередників  з  Ним  бесіди  веду.
Як  в  маклерах  існує  все  ж  потреба,
хай  самостійно  дбають  до  ладу.

В  лугах  альпійських  Він  мене  поселить,
зігріє  душу  радісним  вогнем,
оберне  в  повну  чашу  всю  оселю
і  благодать  Господня  не  мине.

Як  доберуся  до  долини  смерті,
піду  стежками  правди  я  Його,
усіх  Він  нас  спасе  від  круговерті
і  все  те  –  раді  імені  Свого…

25.01.2018

[i]Псалом  22:
1. Господь  то  мій  Пастир,  тому  в  недостатку  не  буду,
2. на  пасовиськах  зелених  оселить  мене,  на  тихую  воду  мене  запровадить!
3. Він  душу  мою  відживляє,  провадить  мене  ради  Ймення  Свого  по  стежках  справедливости.
4. Коли  я  піду  хоча  б  навіть  долиною  смертної  темряви,  то  не  буду  боятися  злого,  бо  Ти  при  мені,  Твоє  жезло  й  Твій  посох  вони  мене  втішать!
5. Ти  передо  мною  трапезу  зготовив  при  моїх  ворогах,  мою  голову  Ти  намастив  був  оливою,  моя  чаша  то  надмір  пиття!
6. Тільки  добро  й  милосердя  мене  супроводити  будуть  по  всі  дні  мого  життя,  а  я  пробуватиму  в  домі  Господньому  довгі  часи!

[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773253
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 25.01.2018

23. Перевертням

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  23)
[/i]
Той  добереться  до  вершини  слави
й  відчує  милість  Божу  на  собі,
хто  нечестивим  не  волає  „браво“,
сховавшись  запопадливо  в  юрбі.

Хто  має  щире  серце,  чисті  руки
і  власну  душу  бісу  на  заклав  –
благословенню  все  те  запорука
і  віри  беззавітної  анклав.

Лиш  той  зійде  до  Господа  на  гору,
не  лицемірив  хто  і  не  судив,
незмінно  хто  свою  єврейську  тору
в  святе  письмо  підступно  не  рядив.

25.01.2018

[i]Псалом  23:
1. Господня  земля,  і  все,  що  на  ній,  вселенна  й  мешканці  її,
2. бо  заклав  Він  її  на  морях,  і  на  річках  її  встановив.
3. Хто  зійде  на  гору  Господню,  і  хто  буде  стояти  на  місці  святому  Його?
4. У  кого  чисті  руки  та  щиреє  серце,  і  хто  не  нахиляв  на  марноту  своєї  душі,  і  хто  не  присягав  на  обману,
5. нехай  носить  він  благословення  від  Господа,  а  праведність  від  Бога  спасіння  свого!
6. Таке  покоління  усіх,  хто  шукає  Його,  хто  прагне  обличчя  Твого,  Боже  Яковів!  Села.
7. Піднесіте  верхи  свої,  брами,  і  будьте  відчинені,  входи  відвічні,  і  ввійде  Цар  слави!
8. Хто  ж  то  Цар  слави?  Господь  сильний  й  могутній,  Господь,  що  потужний  в  бою!
9. Піднесіте  верхи  свої,  брами,  і  піднесіте,  входи  відвічні,  і  ввійде  Цар  слави!
10. Хто  ж  то  Він,  той  Цар  слави?  Господь  Саваот  Він  Цар  слави!  Села.
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773252
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 25.01.2018

Купальська ніч

Немає  кращого  у  світі,
як  назбирать  у  полі  квітів,
барвистий  виплести  вінок
і  понестися  у  танок!

Багаття  в  лузі  розпалити
і  хоровод  навкруг  водити,
торкнутися  твоїх  долонь
й  босоніж  -  прямо  у  вогонь!.

Спадала  думка  ця,  бувало,
у  ніч  чарівну,  на  Купала,
коли  п’янили  нас  дива
й  ходила  колом  голова.

Із  далини  юнацьких  літ
палає  папороті  цвіт,
де  поміж  лісу  до  світання
шукали  ми  своє  кохання.

Воно  горіло  в  сотні  свіч,
на  те  вона  купальська  ніч,
а  потім  тихо  за  водою  –
плили  віночки  чередою!.

24.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2018

Дорога ціна

Найкращий  вчитель  –  досвід.  Зрозуміло,
в  житті  немає  ліпшого  повчання.
Він  дуже  добре  знає  своє  діло,
та  дорого  те  коштує  навчання.

23.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772889
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.01.2018

Страх

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  21)
[/i]
Тремтиш?  Тремти,  великий  царю!
Ти  натворив  немало  бід…
Не  личить  нині  государю
єлей  вкушати  на  обід,
коли  народ  загруз  у  злиднях,
з  кінцями  зводить  лиш  кінці.
Диявол  править  цю  обідню
збирають  дань  його  женці.

До  Бога  тягнеш  знову  руки
і  щедрий  дар  Йому  несеш…
Прикрити  щоб  народні  муки,
затіяв  ти  цей  ниций  треш.
Кого  биками  називаєш?
Не  бачив  ти  ще  бугаїв!
Від  пересичення  сконаєш
серед  таких  же  глитаїв.

А  тупіт  буйволів  вже  чутно,
Лев  за  собою  їх  веде.
Тобі  вже  скоро  стане  скрутно
і  апетит  враз  пропаде.
Твої  багатства,  що  повсюди,
обернуться  у  сущий  прах.
І  стане  Бог  на  боці  люду!
Тебе  ж  підіпре  лише  страх.

23.01.2018

[i]Псалом  21:
1. Для  дириґента  хору.  На  спів:  «Ланя  зорі  досвітньої».  Псалом  Давидів.
2. Боже  мій,  Боже  мій,  нащо  мене  Ти  покинув?  Далекі  слова  мого  зойку  від  спасіння  мого!…
3. Мій  Боже,  взиваю  я  вдень,  та  Ти  не  озвешся,  і  кличу  вночі,  і  спокою  немає  мені!
4. Та  Ти  Святий,  пробуваєш  на  хвалах  Ізраїлевих!
5. На  Тебе  надіялись  наші  батьки,  надіялися  і  Ти  визволив  їх.
6. До  Тебе  взивали  вони  і  спасені  були,  на  Тебе  надіялися  і  не  посоромились.
7. А  я  червяк,  а  не  чоловік,  посміховище  людське  й  погорда  в  народі.
8. Всі,  хто  бачить  мене,  насміхаються  з  мене,  розкривають  роти,  головою  хитають!
9. Покладався  на  Господа  він,  хай  же  рятує  його,  нехай  Той  його  визволить,  він  бо  Його  уподобав!
10. Бо  з  утроби  Ти  вивів  мене,  Ти  безпечним  мене  учинив  був  на  персах  матері  моєї!
11. На  Тебе  з  утроби  я  зданий,  від  утроби  матері  моєї  Ти  мій  Бог!
12. Не  віддаляйся  від  мене,  бо  горе  близьке,  бо  нема  мені  помічника!
13. Багато  биків  оточили  мене,  башанські  бугаї  обступили  мене,
14. на  мене  розкрили  вони  свої  пащі,  як  лев,  що  шматує  й  ричить!
15. Я  розлитий,  немов  та  вода,  і  всі  кості  мої  поділились,  стало  серце  моє,  немов  віск,  розтопилось  в  моєму  нутрі.
16. Висохла  сила  моя,  як  лушпиння,  і  прилип  мій  язик  до  мого  піднебіння,  і  в  порох  смертельний  поклав  Ти  мене.
17. Бо  пси  оточили  мене…  обліг  мене  натовп  злочинців,  прокололи  вони  мої  руки  та  ноги  мої…
18. Я  висох,  рахую  всі  кості  свої,  а  вони  придивляються  й  бачать  нещастя  в  мені!
19. Вони  ділять  для  себе  одежу  мою,  а  про  шату  мою  жеребка  вони  кидають…
20. А  Ти,  Господи,  не  віддаляйся,  Допомого  моя,  поспіши  ж  мені  на  оборону!
21. Від  меча  збережи  мою  душу,  одиначку  мою  з  руки  пса!
22. Спаси  мене  від  пащі  лев'ячої,  а  вбогу  мою  від  рогів  буйволів.
23. Я  звіщатиму  Ймення  Твоє  своїм  браттям,  буду  хвалити  Тебе  серед  збору!
24. Хто  боїться  Господа,  прославляйте  Його,  увесь  Яковів  роде  шануйте  Його,  страхайтесь  Його,  все  насіння  Ізраїлеве,
25. бо  Він  не  погордував  і  не  зневажив  страждання  убогого,  і  від  нього  обличчя  Свого  не  сховав,  а  почув,  як  він  кликав  до  Нього!
26. Від  Тебе  повстане  хвала  моя  в  зборі  великім,  принесу  свої  жертви  в  присутності  тих,  хто  боїться  Його,
27. будуть  їсти  покірні  і  ситими  стануть,  хвалитимуть  Господа  ті,  хто  шукає  Його,  буде  жить  серце  ваше  навіки!
28. Усі  кінці  землі  спам'ятають,  і  до  Господа  вернуться,  і  вклоняться  перед  обличчям  Його  всі  племена  народів,
29. бо  царство  Господнє,  і  Він  Пан  над  народами!
30. Будуть  їсти  й  поклоняться  всі  багачі  на  землі,  перед  обличчям  Його  на  коліна  попадають  всі,  хто  до  пороху  сходить  і  не  може  себе  оживити!
31. Буде  потомство  служити  Йому,  й  залічене  буде  навіки  у  Господа.
32. Прийдуть  і  будуть  звіщать  Його  правду  народові,  який  буде  народжений,  що  Він  це  вчинив!

[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772857
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.01.2018

20. Невже не гріх?

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  20)
[/i]
Як  тільки,  Отче,  весели́ться  цар!
В  його  мольбах  Ти  знову  не  відмовив.
Вінець  золотощи́рий,  Божий  дар,
отримав  він  за  підле  своє  слово…

Просив  собі  він  ла́сого  життя
і  довгих  літ  такого  існування.
Здійснилося  –  настало  майбуття́
і  справдились  найліпші  сподівання!

Хвала  та  велич  линуть  звідусіль,
і  золото  дощем  спадає  з  неба…
Досягнута  його  завітна  ціль,
але  взива́є  знову  він  до  Тебе:

„Десни́цею  своєю  ворогів
пове́ргни,  Отче,  порази́  стрілою,
щоб,  не  дай  Бог,  повернення  боргів
ніхто  не  зажадав  з  них  за  спиною.

Поглине  хай  усіх  невірних  ад,
простому  люду  шлях  лише  до  пекла!“
Розвіявся  вже  обіцянок  чад,
але  свята  надія  ще  не  сме́ркла…

Дітей  і  внуків,  і  нащадків  їх
чекає  що  до  сьомого  коліна?
Невже  таким  царям  уже  не  гріх
простий  народ  тримати  за  скотину?!

22.01.2018

1. Для  дириґента  хору.  Псалом  Давидів.
2. Господи,  силою  Твоєю  веселиться  цар,  і  спасінням  Твоїм  як  він  сильно  радіє!
3. Ти  йому  дав  бажання  серця  його,  і  прохання  уст  його  не  відмовив.  Села.
4. Бо  Ти  його  випередив  благословеннями  добра,  на  голову  йому  поклав  корону  зо  щирого  золота.
5. Життя  він  у  Тебе  просив,  і  дав  Ти  йому  довголіття  на  вічні  віки!
6. Слава  велика  його  при  Твоїй  допомозі,  хвалу  та  величність  кладеш  Ти  на  нього,
7. бо  Ти  вчиниш  його  благословенням  вічним,  звеселиш  його  радістю,  як  буде  він  разом  з  Тобою!
8. Цар  має  надію  на  Господа,  у  ласці  Всевишнього  не  захитається  він.
9. Знайде  рука  Твоя  всіх  ворогів  Твоїх,  знайде  правиця  Твоя  Твоїх  ненависників.
10. На  час  гніву  Свого  Ти  їх  учиниш  огненною  піччю,  Господь  гнівом  Своїм  їх  понищить,  і  огонь  пожере  їх.
11. Ти  вигубиш  плід  їхній  із  землі,  а  їхнє  насіння  з-поміж  синів  людських.
12. Бо  нещастя  на  Тебе  вони  простягли,  замишляли  злу  думку,  якої  здійснити  не  зможуть,
13. бо  Ти  їх  обернеш  плечима  до  нас,  на  тятивах  Своїх  міцно  стріли  поставиш  на  них.
14. Піднесися  ж,  о  Господи,  в  силі  Своїй,  а  ми  будем  співати  й  хвалити  могутність  Твою!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772715
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2018

Поет

Поет  не  народився  випадково,
якщо  він  тільки  взагалі  поет,
бо  майже  кожне  сказане  ним  слово
вплітається  у  пісню,  вірш,  сонет…

Бо  всяка  фраза,  мов  стріла  із  лука,
запущена  у  доленосну  ціль,
а  кожен  твір  –  уяви  лет  і  мука,
вершина  щастя  й  невимовний  біль.

Дзвінкі  катрени  –  камінці,  цеглини,
з  них  неприступну  він  кладе  стіну,
то  захист  і  надія  для  людини
на  мир,  що  переможе  все  ж  війну.

Поет  –  то  честь  і  совість  для  суспільства,
його  обличчя,  фаху  еталон,
борець  за  правду  з  силами  злодійства,
слуга  народу  і  його  закон.

А  ще  скажу  усім  одне  напевно  –
зразок  смаку  він,  вищий  етикет,
така  людина  у  наш  час  непевний
й  достойна  лише  імені  Поет!

22.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772667
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2018

Можливо

Можливо  в  році  цім  новім
десь  в  полі  дальнім,  серед  жита,
собі  тихенько  розповім,
без  тебе  як  учився  жити…

Як  вічність  в  Господа  просив
навколішках  посеред  хати,
до  крові  губи  прикусив
й  минуле  вчився  забувати.

Як  щодоби  шукав  себе,
все  прагнув  правди,  як  спасіння,
та  знов  і  знов  чекав  тебе,
немовби  Бога  воскресіння!

Як  подумки  зовсім  один
блукав  у  просторі  і  часі.
Як  зупинився  часу  плин,
себе  вже  бачив  в  темній  рясі…

Як  підземеллями  душі
життя  носив,  немов  офіру.
Як  несподівано  вірші
любов  мені  вернули  й  віру!

Лише  собі…  Помилуй,  Боже!
Десь  у  степах,  посеред  трав,
бо  зрозуміти  мене  зможе
лиш  той,  хто  у  житті  кохав…

січень  2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2018

18. Запоруки праведності

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  18)
[/i]
Співає  Небо  Господу  осанну
і  вторить  йому  матінка  Земля.
Із  дня  у  день,  в  ніч  з  ночі  несказанно
знання  передаються.  Окриля
їх  відголос  безмовно  Світ,  безслівно.
Шатро  для  Сонця  збудував  із  них.
Воно  виходить  велетом  чарівним
зі  шлюбного  чертога,  мов  жених.

Героя  схід  і  його  мандри  небом
дарують  всьому  світло  і  тепло,
щоб  кожен  міг  здійснити  власну  требу,
схиливши  перед  Ним  своє  чоло.
Закон  Господній  вельми  досконалий,
він  дух  зміцнить  і  загартує  плоть.
В  нім  мудрості  закладено  начало,
щоб  підлість  і  зневіру  побороть.

Ясні  Творця  накази  й  справедливі,
зціляють  душу,  серце  веселять,
ще  й  очі  просвітліють  всім  на  диво,
бо  чистота  не  може  не  сіять.
А  страх  Господній,  з  правдою  сполука,
дорожчий  золота,  за  мед  солодший  він  –
то  чистоти  святої  запорука,
надійніший  він  від  фортечних  стін.

Очисти,  Господи,  від  скверни  та  свавілля
і  помилки  дай  силу  зрозуміть,
щоб  не  діждатись  пустоти  похмілля,
щоб  марно  все  життя  не  загубить.

21.01.2018

Псалом  18:
1. Для  дириґента  хору.  Псалом  Давидів.
2. Небо  звіщає  про  Божую  славу,  а  про  чин  Його  рук  розказує  небозвід.
3. Оповіщує  день  дневі  слово,  а  ніч  ночі  показує  думку,
4. без  мови  й  без  слів,  не  чутний  їхній  голос,
5. та  по  цілій  землі  пішов  відголос  їхній,  і  до  краю  вселенної  їхні  слова!  Для  сонця  намета  поставив  у  них,
6. а  воно,  немов  той  молодий,  що  виходить  із-під  балдахину  свого,  воно  тішиться,  мов  той  герой,  щоб  пробігти  дорогу!
7. Вихід  його  з  краю  неба,  а  обіг  його  аж  на  кінці  його,  і  від  спеки  його  ніщо  не  заховається.
8. Господній  Закон  досконалий,  він  зміцнює  душу.  Свідчення  Господа  певне,  воно  недосвідченого  умудряє.
9. Справедливі  Господні  накази,  бо  серце  вони  звеселяють.  Заповідь  Господа  чиста,  вона  очі  просвітлює.
10. Страх  Господа  чистий,  він  навіки  стоїть.  Присуди  Господа  правда,  вони  справедливі  всі  разом,
11. дорожчі  вони  понад  золото  і  понад  безліч  щирого  золота,  і  солодші  за  мед  і  за  сік  щільниковий,
12. і  раб  Твій  у  них  бережкий,  а  в  дотриманні  їх  нагорода  велика.
13. А  помилки  хто  зрозуміє?  Від  таємних  очисть  Ти  мене,
14. і  від  свавільців  Свого  раба  заховай,  нехай  не  панують  вони  надо  мною,  тоді  непорочним  я  буду,  і  від  провини  великої  буду  очищений.
15. Нехай  будуть  із  волі  Твоєї  слова  моїх  уст,  а  думки  мого  серця  перед  лицем  Твоїм,  Господи,  скеле  моя  й  мій  Спасителю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772530
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 21.01.2018

16. Влада

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  16)
[/i]
Чи  ще  у  білім  світе  є
крім  мене  хтось,  великий  Боже,
хто  славить  так  ім’я  твоє,
хто  так  вартує  на  сторожі,
як  я  –  твій  раб  і  божий  син,
твій  учень  вірний  і  старанний?
Хоча  не  тішить  часу  плин,
та  не  страшать  мене  й  страждання.

Ти  випробовував  мене
не  раз,  не  два,  удень,  ночами…
Хай  гнів  невірних  омине
мене  з  їх  підлими  речами.
Зміцни,  Всевишній,  укріпи
у  намірах  Тобі  служити,
підступним  очі  засліпи,
великий  Отче,  небожитель.

Не  дай  повергнути  царя
і  скинути  його  в  пучину.
Візьми  дарунки  з  вівтаря,
не  викривай  мою  личину.
Нехай  не  вразить  мене  грім
і  не  карай  публічно  строго  –
не  дай  засумніватись  в  тім,
що  кожна  влада  є  від  Бога…

20.01.2018

Псалом  16.
1. Вислухай,  Господи,  правду  мою,  послухай  благання  моє!  Почуй  молитву  мою  із  уст  необлудних!
2. Від  Твого  лиця  нехай  вирок  мій  вийде,  а  очі  Твої  нехай  бачать  мою  правоту!
3. Ти  випробував  моє  серце,  навістив  уночі,  перетопив  Ти  мене,  й  не  знайшов  чогось  злого.  І  роздумував  я,  щоб  лихе  з  моїх  уст  не  виходило,
4. а  в  людських  ділах,  за  словом  уст  Твоїх,  я  стерігся  доріг  гнобителя.
5. Зміцняй  стопи  мої  на  дорогах  Твоїх,  щоб  кроки  мої  не  хиталися!
6. Я  кличу  до  Тебе,  бо  відповіси  мені,  Боже,  нахили  Своє  ухо  до  мене,  вислухай  мову  мою,
7. покажи  дивну  милість  Свою,  Спасителю  тих,  хто  вдається  до  Тебе  від  заколотників  проти  правиці  Твоєї.
8. Хорони  Ти  мене,  як  зіницю  Свою,  дочку  ока,  у  тіні  Своїх  крил  заховай  Ти  мене
9. від  безбожних,  що  гублять  мене,  смертельні  мої  вороги  оточили  мене!
10. Товщем  замкнули  вони  своє  серце,  уста  їхні  говорять  бундючно.
11. Вороги  оточили  тепер  наші  кроки,  наставили  очі  свої,  щоб  мене  повалити  на  землю…
12. Із  них  кожен  подібний  до  лева,  що  шарпати  прагне,  й  як  левчук,  що  сидить  в  укритті…
13. Устань  же,  о  Господи,  його  попередь,  кинь  його  на  коліна!  Мечем  Своїм  душу  мою  збережи  від  безбожного,
14. від  людей  рукою  Своєю,  Господи,  від  людей  цього  світу,  що  частка  їхня  в  цьому  житті,  що  Ти  скарбом  Своїм  наповняєш  їхнє  черево!  Ситі  їхні  сини,  останок  же  свій  для  дітей  вони  лишать.
15. А  я  в  правді  побачу  обличчя  Твоє,  і,  збудившись,  насичусь  Твоєю  подобою!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772320
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 20.01.2018

17. З Богом

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  17)
[/i]
Господь  –  моя  сила!  Творець  –  моя  скеля!
Ти,  Боже,  твердиня  моя!
Ти  башта,  фортеця  і  навіть  оселя,
мій  щит,  а  ще  спів  солов’я.

Тенета  смертельні  мені  не  загроза,
своїх  ворогів  не  боюсь.
Ні  спека  мені  не  страшна,  ні  морози,
я  підлим  в  обличчя  сміюсь.

Мій  Бог,  осідлавши  свого  херувима,
по  небу  летить  серед  хмар.
І  сила,  і  слава  його  незборима
міцніша  від  тисяч  примар.

За  праведність,  Господи,  інших  Ти  судиш,
за  вірність  і  рук  чистоту.
Даруй  же  прозріння  усім,  кого  любиш,
яви  нам  душі  широту!

Не  зрадим  нізащо  своїй  ми  ідеї,
чужих  нам  не  треба  богів.
Подібно  Давиду,  царю  Іудеї,
ми  знищим  усіх  ворогів.

У  цьому  Всевишній  усім  запорука,
підпора  і  дороговказ.
Стрілу  налаштує  і  в  руку  дасть  лука,
на  поміч  Він  прийде  й  не  раз!

19.01.2018
[i]
Псалом  17.
1. Для  дириґента  хору.  Раба  Господнього  Давида,  коли  він  промовив  до  Господа  слова  цієї  пісні  того  дня,  як  Господь  урятував  його  з  руки  всіх  його  ворогів  та  від  руки  Саула,
2. то  він  проказав:  Полюблю  Тебе,  Господи,  сило  моя,
3. Господь  моя  скеля  й  твердиня  моя,  і  Він  мій  Спаситель!  Мій  Бог  моя  скеля,  сховаюсь  я  в  ній,  Він  щит  мій,  і  ріг  Він  спасіння  мого,  Він  башта  моя!
4. Я  кличу:  Преславний  Господь,  і  я  визволений  від  своїх  ворогів!
5. Тенета  смертельні  мене  оточили,  і  потоки  велійяала  лякають  мене!
6. Тенета  шеолу  мене  оточили,  і  пастки  смертельні  мене  попередили.
7. В  тісноті  своїй  кличу  до  Господа,  і  до  Бога  свого  я  взиваю,  Він  почує  мій  голос  із  храму  Свого,  і  доходить  мій  зойк  до  лиця  Його  в  уші  Йому!
8. Захиталась  земля  й  затремтіла,  і  затряслись  і  хитались  підвалини  гір,  бо  Він  запалився  від  гніву:
9. із  ніздер  Його  бухнув  дим,  з  Його  ж  уст  пожирущий  огонь,  і  жар  запалився  від  Нього!
10. Він  небо  простяг  і  спустився,  а  хмара  густа  під  ногами  Його.
11. Усівся  Він  на  херувима  й  летів,  і  на  вітрових  крилах  понісся…
12. Поклав  темряву  Він  як  заслону  Свою,  довкілля  Його  то  темрява  вод,  а  мешкання  Його  густі  хмари!
13. Від  блиску,  що  був  перед  Ним,  град  і  жар  огняний  пройшли  хмари  Його…
14. І  Господь  загримів  у  небесах,  і  Всевишній  Свій  голос  подав,  град  і  жар  огняний!
15. Він  послав  Свої  стріли,  та  їх  розпорошив,  і  стрілив  Він  блискавками,  та  їх  побентежив.
16. Показалися  річища  водні,  і  відкрились  основи  вселенної,  від  сваріння  Твого,  о  Господи,  від  подиху  вітру  із  ніздер  Твоїх…
17. Він  простяг  з  висоти  Свою  руку,  узяв  Він  мене,  витяг  мене  з  вод  великих,
18. він  мене  врятував  від  мого  потужного  ворога,  і  від  моїх  ненависників,  бо  сильніші  від  мене  вони!
19. Напали  на  мене  вони  в  день  нещастя  мого,  та  Господь  був  моїм  опертям,
20. і  на  місце  розлоге  Він  вивів  мене,  Він  мене  врятував,  бо  вподобав  мене!
21. Нехай  Господь  зробить  мені  за  моєю  справедливістю,  хай  заплатить  мені  згідно  з  чистістю  рук  моїх,
22. бо  беріг  я  дороги  Господні,  і  від  Бога  свого  я  не  відступив,
23. бо  всі  Його  присуди  передо  мною,  і  не  відкидав  я  від  себе  Його  постанов!
24. І  був  я  із  Ним  непорочний,  і  стерігся  своєї  провини,
25. і  Господь  заплатив  був  мені  за  моєю  справедливістю,  згідно  з  чистістю  рук  моїх  перед  очима  Його.
26. Із  справедливим  поводишся  Ти  справедливо,  із  чесним  по-чесному,
27. із  чистим  поводишся  чисто,  а  з  лукавим  за  лукавством  його,
28. бо  народ  із  біди  Ти  спасаєш,  а  очі  зухвалі  принижуєш,
29. бо  Ти  світиш  мого  світильника,  Господь  Бог  мій,  освітлює  Він  мою  темряву!
30. Бо  з  Тобою  поб'ю  я  ворожого  відділа,  і  з  Богом  своїм  проберусь  через  мур.
31. Бог  непорочна  дорога  Його,  слово  Господнє  очищене,  щит  Він  для  всіх,  хто  вдається  до  Нього!
32. Бо  хто  Бог,  окрім  Господа?  і  хто  скеля,  крім  нашого  Бога?
33. Цей  Бог  мене  силою  оперезав,  і  дорогу  мою  учинив  непорочною,
34. Він  зробив  мої  ноги,  мов  у  лані,  і  ставить  мене  на  висотах  моїх,
35. мої  руки  навчає  до  бою,  і  на  рамена  мої  лука  мідяного  напинає.
36. І  дав  Ти  мені  щит  спасіння  Свого,  а  правиця  Твоя  підпирає  мене,  і  чинить  великим  мене  Твоя  поміч.
37. Ти  чиниш  широким  мій  крок  підо  мною,  і  стопи  мої  не  спіткнуться.
38. Женуся  я  за  ворогами  своїми,  і  їх  дожену,  і  не  вернуся,  аж  поки  не  винищу  їх,
39. я  їх  потрощу,  й  вони  встати  не  зможуть,  повпадають  під  ноги  мої!
40. Ти  ж  для  бою  мене  підперізуєш  силою,  валиш  під  мене  моїх  ворохобників.
41. Повернув  Ти  до  мене  плечима  моїх  ворогів,  і  понищу  ненависників  я  своїх!
42. Кричали  вони,  та  немає  спасителя,  взивали  до  Господа,  і  не  відповів  їм.
43. І  я  їх  зітру,  як  той  порох  на  вітрі,  як  болото  на  вулицях,  їх  потопчу!
44. Ти  від  бунту  народу  мене  бережеш,  Ти  робиш  мене  головою  племенам,  мені  будуть  служити  народи,  яких  я  не  знав!
45. На  вістку  про  мене  слухняні  мені,  до  мене  чужинці  підлещуються,
46. в'януть  чужинці  і  тремтять  у  твердинях  своїх…
47. Живий  Господь,  і  благословенна  будь,  скеле  моя,  і  нехай  Бог  спасіння  мойого  звеличиться,
48. Бог,  що  помсти  за  мене  дає,  і  що  народи  під  мене  підбив,
49. що  рятує  мене  від  моїх  ворогів,  Ти  звеличив  мене  над  повстанців  на  мене,  спасаєш  мене  від  насильника!
50. Тому  то  хвалю  Тебе,  Господи,  серед  народів,  і  Йменню  Твоєму  співаю!
51. Ти  Своєму  цареві  спасіння  побільшуєш,  і  милість  вчиняєш  Своєму  помазанцеві  Давиду  й  насінню  його  аж  навіки.
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772271
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 19.01.2018

+Коляда

Угору  сонце  лиш  пішло
і  сніжень  на  поріг  –
шляхи-дороги  замело,
крокує  Новий  рік!
Вітаємо  з  Різдвом  усіх
найкращих  із  людей.
Хай  линуть  радощі  і  сміх
з  відчинених  дверей!

Колядую,  колядую,  колядую…
Зі  святами  новорічними  віншую.
На  здоров’я  і  добро  вам  засіваю,
щастя,  радості,  добробуту  бажаю.
На  здоров’я  і  добро  вам  колядую.
Слава  Господу  навіки!  Алілуя!

Нехай  зимовий  Миколай
заходить  в  кожен  дім.
Дарує  усмішку  нехай
великим  і  малим.
Хай  музика  в  усі  часи
лунає  без  кінця,
любов  чарівної  краси
наповнює  серця!

Колядую,  колядую,  колядую…
Зі  святами  новорічними  віншую.
На  здоров’я  і  добро  вам  засіваю,
щастя,  радості,  добробуту  бажаю.
На  здоров’я  і  добро  вам  колядую.
Слава  Господу  навіки!  Алілуя!

січень  2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772207
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2018

14. Достойник

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  14)
[/i]
Той  милості  Всевишнього  достойний,
хто  правду  в  серці  зігрівав  своїм,
хто  не  цурався  істин  непристойно
і  нечестивців  не  пускав  у  дім.

Язик  хто  не  паскудив  свій  брехнею,
з  відступником  хто  дружбу  не  водив,
хто  ближнього  не  змішував  з  землею,
себе  служінню  Богу  присвятив.

Хто  в  ріст  не  зичив  срібла  знову  й  знову,
блаженному  у  скруті  допоміг,
не  зраджував  ніяк  своєму  слову,
хто  духом  грубу  силу  переміг.

15.01.2018

Псалом  14  
Псалом  Давида.  
1  Господи!  кто  может  пребывать  в  жилище  Твоем?  кто  может  обитать  на  святой  горе  Твоей?  
2  Тот,  кто  ходит  непорочно  и  делает  правду,  и  говорит  истину  в  сердце  своем;  
3  кто  не  клевещет  языком  своим,  не  делает  искреннему  своему  зла  и  не  принимает  поношения  на  ближнего  своего4  
4  тот,  в  глазах  которого  презрен  отверженный,  но  который  боящихся  Господа  славит;  кто  клянется,  хотя  бы  злому,  и  не  изменяет;  
5  кто  серебра  своего  не  отдает  в  рост  и  не  принимает  даров  против  невинного.  Поступающий  так  не  поколеблется  вовек.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771657
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 16.01.2018

15. Єдиний

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  15)
[/i]
Творець  –  єдиний!  Це  мені  відо́мо,
хто  як  Його  собі  б  не  називав.
Цю  істину  повторюю  свідо́мо,
то  мудрості  тисячолітній  сплав.

В  псалмах  ще  цар  Давид  в  часи  далекі
розповідав  нам  про  чужих  богі́в,
бажав  їх  учням  смутку  повні  гле́ки,
пророчив  пекла  дев’ять  їм  кругів.

Однак  ми  всі  одно́го  Бога  діти,
у  Всесвіту  один  лише  Творець.
Для  всіх  одне-єдине  Сонце  світить,
чоло  прикрасить  лиш  один  вінець.

Людино,  вір,  коли  возно́сиш  руки,
а  на  вуста́х  брини́ть  ім’я  Творця  –
один  Господь  розвіє  наші  муки
і  благодаттю  сповнить  нам  серця!

16.01.2018

Псалом  15  
Песнь  Давида.  
1  Храни  меня,  Боже,  ибо  я  на  Тебя  уповаю.  
2  Я  сказал  Господу:  Ты  -  Господь  мой;  блага  мои  Тебе  не  нужны.  
3  К  святым,  которые  на  земле,  и  к  дивным  Твоим  -  к  ним  все  желание  мое.  
4  Пусть  умножаются  скорби  у  тех,  которые  текут  к  богу  чужому;  я  не  возлию  кровавых  возлияний  их  и  не  помяну  имен  их  устами  моими.  
5  Господь  есть  часть  наследия  моего  и  чаши  моей.  Ты  держишь  жребий  мой.  
6  Межи  мои  прошли  по  прекрасным  местам,  и  наследие  мое  приятно  для  меня.  
7  Благословлю  Господа,  вразумившего  меня;  даже  и  ночью  учит  меня  внутренность  моя.  
8  Всегда  видел  я  пред  собою  Господа,  ибо  Он  одесную  меня;  не  поколеблюсь.  
9  Оттого  возрадовалось  сердце  мое  и  возвеселился  язык  мой;  даже  и  плоть  моя  успокоится  в  уповании,  
10  ибо  Ты  не  оставишь  души  моей  в  аде  и  не  дашь  святому  Твоему  увидеть  тление,  
11  Ты  укажешь  мне  путь  жизни:  полнота  радостей  пред  лицем  Твоим,  блаженство  в  деснице  Твоей  вовек.

Хорони  мене,  Боже,  я  бо  до  Тебе  вдаюся!
Я  сказав  Господеві:  Ти  Бог  мій,  добро  моє  тільки  в  Тобі!
До  святих,  які  на  землі,  що  шляхетні  вони,  до  них  все  жадання  моє!
Нехай  множаться  смутки  для  тих,  хто  набув  собі  інших  богів,  я  не  буду  приносить  їм  ливної  жертви  із  крови,  і  їхніх  імен  не  носитиму  в  устах  своїх!
Господь  то  частина  спадку  мого  та  чаші  моєї,  Ти  долю  мою  підпираєш!
Частки  припали  для  мене  в  хороших  місцях,  і  гарна  для  мене  спадщина  моя!
Благословляю  я  Господа,  що  радить  мені,  навіть  ночами  навчають  мене  мої  нирки.
Уявляю  я  Господа  перед  собою  постійно,  бо  Він  по  правиці  моїй,  й  я  не  буду  захитаний!
Через  те  моє  серце  радіє  та  дух  веселиться,  і  тіло  моє  спочиває  безпечно!
Бо  Ти  не  опустиш  моєї  душі  до  шеолу,  не  попустиш  Своєму  святому  побачити  тління!
Дорогу  життя  Ти  покажеш  мені:  радість  велика  з  Тобою,  завжди  блаженство  в  правиці  Твоїй!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771656
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 16.01.2018

Не зміг

Прожив  немало  літ  і  днів,
як  лунь  вже  грива  сива,
але  здолати  не  зумів
в  собі  усе  ретиве.

15.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771467
рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата поступления 15.01.2018

Краще гірка правда

Гірку  вже  краще  правду  говорити:
хоч  ранить  сильно,  потім  все  ж  лікує,
надію  ніж  брехнею  подарити,
що  заспокоїть,  а  затим  –  лінчує!

14.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771407
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2018

Серце

Відомо:  досвід  –  завжди  сила,
однак  це  лише  словеса…
Чому  б  життя  нас  не  учило,
а  серце  вірить  в  чудеса!..

Голубить  заповітні  мрії,
у  казці  сонечком  живе.
Плекає  чарівну  надію
і  небом  зоряним  пливе.

Біда  його  на  шмаття  крає,
та  щастя  склеїть  далебі…
Отак  життя  і  протікає
у  єдності  і  боротьбі.

14,16.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2018

Тіло і кров

Я  бачив,  як  брати  вкушають  тіло  Бога
і  кров’ю  запивають  усе  те…
Лежить  куди  в  нелегкий  час  життя  дорога?
Куди  вона  усіх  нас  приведе?..

До  спадщини  Творця  підхід  такий  хвилює,
картина  ця  спокою  не  дає,
бо  один  одного  їдять  миряни  всує
і  ладні  горло  гризти  за  своє.

Та  за  своє  –  то  півбіди,  вражає  інше,
на  даний  час  біда  в  другому  вже.
Їдять  живих  людей  і  з  кожним  днем  все  більше,
ще  й  кров’ю  запивають,  за  чуже!..

14.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771312
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.01.2018

+Василя

Як  зима  вертає  в  літо,
так  Василь  проходить  світом.
Тож  дозвольте  привітати
вас  із  цим  веселим  святом!

Засіваю  хату  житом,
щоб  в  достатку  стали  жити.
Вам  насиплю  ще  пшениці
на  пухнаті  паляниці.

Щоб  вареники  пузаті
не  виводились  у  хаті,
а  також  на  пампушки,
пиріжки  і  галушки.

Ще  добавлю  дрібку  проса
на  густі  травневі  роси,
на  багатий  урожай
і  на  пишний  коровай.

Наостанок  повну  жменю
засіваю  вам  ячменю,
щоб  дістало  й  на  черінь.
Слава  Господу!  Амінь!

13.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771205
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 13.01.2018

13. Праведність

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  13)
[/i]
Сказав  безумний,  –  Вже  немає  Бога,
лиш  брехуни  і  злодії  кругом,
не  варто  нам  чекати  допомоги,
пропали  ті,  хто  радує  добром!

З  небес  Господь  людей  оглянув  спішно,
безумця  щоб  розгледіти  того,
чи  розуміє  він,  що  Бог  безгрішний,
чи  дійсно  ще  шукає  хтось  Його…

Невже  їм  глупим  розуму  не  стане,
закон  надалі  щоб  не  попирать?
Чи  дурня  Люцифер  кричить  вустами,
що  не  потрібна  Божа  благодать?

Лиш  в  праведності  вся  Господня  сила!
Для  людства  настає  нелегкий  час,
бо  праведників  майже  не  лишилось,
їх  з  кожним  днем  все  менше  серед  нас…

12.01.2018

Псалом  13  
Начальнику  хора.  Псалом  Давида.  
1  Сказал  безумец  в  сердце  своем:  .  Они  развратились,  совершили  гнусные  дела;  нет  делающего  добро.  
2  Господь  с  небес  призрел  на  сынов  человеческих,  чтобы  видеть,  есть  ли  разумеющий,  ищущий  Бога.  
3  Все  уклонились,  сделались  равно  непотребными;  нет  делающего  добро,  нет  ни  одного.  
4  Неужели  не  вразумятся  все,  делающие  беззаконие,  съедающие  народ  мой,  как  едят  хлеб,  и  не  призывающие  Господа?  
5  Там  убоятся  они  страха,  [где  нет  страха,]  ибо  Бог  в  роде  праведных.  
6  Вы  посмеялись  над  мыслью  нищего,  что  Господь  упование  его.  
7    Когда  Господь  возвратит  пленение  народа  Своего,  тогда  возрадуется  Иаков  и  возвеселится  Израиль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770920
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 12.01.2018

9. Осанна

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  9)
[/i]
Співатиму  пісню  свою  тобі,  Боже,
щоб  ворог  розлючений  пав.
Суддею  величним  Ти  стань  на  сторожі
усіх  моїх  лицарських  справ!

Радітиму  величі  я  урочисто
і  мудрості,  Боже,  твоїй.
Із  днів  безпросвітних  зірви  Ти  намисто,
наблизь  нас  до  праведних  мрій.

Позбавив  Ти  ворога  лютого  зброї,
і  пам’ять  про  нього  прогнав.
Дав  мудрості  бідному  люду  сувої,
дорогу  в  майбутнє  проклав.

В  майбутнім  народи  чекає  суд  Божий,
де  кожен  за  все  відповість.
За  все,  що  зробив  чи  подумав  негоже,
за  підлість,  підступність  і  злість.

Співаю  Творцю  цю  величну  осанну,
Всевишнього  славлю  ім’я.
Дорогу  Його  з  Гетсиманського  саду
повік  не  забуду  вже  я.

10.01.2018

[i]Псалом  9  
1  Начальнику  хора.  По  смерти  Лабена.  Псалом  Давида.  
2  Буду  славить  [Тебя],  Господи,  всем  сердцем  моим,  возвещать  все  чудеса  Твои.  
3  Буду  радоваться  и  торжествовать  о  Тебе,  петь  имени  Твоему,  Всевышний.  
4  Когда  враги  мои  обращены  назад,  то  преткнутся  и  погибнут  пред  лицем  Твоим,  
5  ибо  Ты  производил  мой  суд  и  мою  тяжбу;  Ты  воссел  на  престоле,  Судия  праведный.  
6  Ты  вознегодовал  на  народы,  погубил  нечестивого,  имя  их  изгладил  на  веки  и  веки.  
7  У  врага  совсем  не  стало  оружия,  и  города  Ты  разрушил;  погибла  память  их  с  ними.  
8  Но  Господь  пребывает  вовек;  Он  приготовил  для  суда  престол  Свой,  
9  и  Он  будет  судить  вселенную  по  правде,  совершит  суд  над  народами  по  правоте.  
10  И  будет  Господь  прибежищем  угнетенному,  прибежищем  во  времена  скорби;  
11  и  будут  уповать  на  Тебя  знающие  имя  Твое,  потому  что  Ты  не  оставляешь  ищущих  Тебя,  Господи.  
12  Пойте  Господу,  живущему  на  Сионе,  возвещайте  между  народами  дела  Его,  
13  ибо  Он  взыскивает  за  кровь;  помнит  их,  не  забывает  вопля  угнетенных.  
14  Помилуй  меня,  Господи;  воззри  на  страдание  мое  от  ненавидящих  меня,  -  Ты,  Который  возносишь  меня  от  врат  смерти,  
15  чтобы  я  возвещал  все  хвалы  Твои  во  вратах  дщери  Сионовой:  буду  радоваться  о  спасении  Твоем.  
16  Обрушились  народы  в  яму,  которую  выкопали;  в  сети,  которую  скрыли  они,  запуталась  нога  их.  
17  Познан  был  Господь  по  суду,  который  Он  совершил;  нечестивый  уловлен  делами  рук  своих.  
18  Да  обратятся  нечестивые  в  ад,  -  все  народы,  забывающие  Бога.  
19  Ибо  не  навсегда  забыт  будет  нищий,  и  надежда  бедных  не  до  конца  погибнет.  
20  Восстань,  Господи,  да  не  преобладает  человек,  да  судятся  народы  пред  лицем  Твоим.  
21  Наведи,  Господи,  страх  на  них;  да  знают  народы,  что  человеки  они.  
22  Для  чего,  Господи,  стоишь  вдали,  скрываешь  Себя  во  время  скорби?  
23  По  гордости  своей  нечестивый  преследует  бедного:  да  уловятся  они  ухищрениями,  которые  сами  вымышляют.  
24  Ибо  нечестивый  хвалится  похотью  души  своей;  корыстолюбец  ублажает  себя.  
25  В  надмении  своем  нечестивый  пренебрегает  Господа:  "не  взыщет";  во  всех  помыслах  его:  "нет  Бога!"  
26  Во  всякое  время  пути  его  гибельны;  суды  Твои  далеки  для  него;  на  всех  врагов  своих  он  смотрит  с  пренебрежением;  
27  говорит  в  сердце  своем:  "не  поколеблюсь;  в  род  и  род  не  приключится  мне  зла";  
28  уста  его  полны  проклятия,  коварства  и  лжи;  под  языком  -  его  мучение  и  пагуба;  
29  сидит  в  засаде  за  двором,  в  потаенных  местах  убивает  невинного;  глаза  его  подсматривают  за  бедным;  
30  подстерегает  в  потаенном  месте,  как  лев  в  логовище;  подстерегает  в  засаде,  чтобы  схватить  бедного;  хватает  бедного,  увлекая  в  сети  свои;  
31  сгибается,  прилегает,  -  и  бедные  падают  в  сильные  когти  его;  
32  говорит  в  сердце  своем:  .  
33  Восстань,  Господи,  Боже  ,  вознеси  руку  Твою,  не  забудь  угнетенных  [Твоих  до  конца].  
34  Зачем  нечестивый  пренебрегает  Бога,  говоря  в  сердце  своем:  "Ты  не  взыщешь"?  
35  Ты  видишь,  ибо  Ты  взираешь  на  обиды  и  притеснения,  чтобы  воздать  Твоею  рукою.  Тебе  предает  себя  бедный;  сироте  Ты  помощник.  
36  Сокруши  мышцу  нечестивому  и  злому,  так  чтобы  искать  и  не  найти  его  нечестия.  
37  Господь  -  царь  на  веки,  навсегда;  исчезнут  язычники  с  земли  Его.  
38  Господи!  Ты  слышишь  желания  смиренных;  укрепи  сердце  их;  открой  ухо  Твое,  
39  чтобы  дать  суд  сироте  и  угнетенному,  да  не  устрашает  более  человек  на  земле.
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770919
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 12.01.2018

Для науки

Сказати  хочу,  друже,  без  прикрас,
що  ми  з  тобою  на  краю  безодні  –
настав  нарешті  розпроклятий  час,
не  буде  завтра  краще  за  сьогодні…

Та  ми  самі  б  собою  не  були,
носи  якби  схилили  й  склали  руки.
Ми  будем  пити,  друже,  як  пили,
а  печінки  –  залишим  для  науки!

10.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2018

Рукоруб

Хто  буде  красти  в  армії  –
повідрубаю  руки!  –
із  пафосом,  від  партії,
зрекла  одна  падлюка.
Від  партії,  від  партії,
навіщо  інциденти.
Таке  ж  не  може  ляпнути
особа  Президента!..
Злетіло  слово  пташкою.
По  суті,  не  по  формі,
подивимось  уважно  ми,
в  чім  суть  тої  „реХворми“.
Що,  менше  стали  красти  вже
в  тилу  сановні  суки?
Простим  же  хлопцям  „без  війни“
все  відриває  руки…
Чим  далі  в  ліс,  тим  більше  дров,
нерадісна  картина…
Щоб  Україну  зберегти  –
потрібна  гільйотина!

10.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770704
рубрика: Поезія,
дата поступления 11.01.2018

Місто темряви

Мені  приснився  сон,  страшний  і  темний,  –
я  заблукав  у  місті  зла  і  тьми.
На  троні  посіпака,  пес  нікчемний,
сидів  бундючно  і  читав  псалми.

Я  бачив  Попелюшку,  всю  у  чорнім,
та  кукіль  вибирала  із  вінця.
Чернець,  що  „Марсельєзу“  грав  на  горні,
невинності  зразком  був  для  ченця.

Пусту  колиску  ненька  колисала,
дитину  вже  поховано  давно.
„Титаник“  сива  хвиля  підіймала,
він  виринав  і  знову  йшов  на  дно.

Згустились  хмари,  потемніло  море,
а  вітер  заревів,  як  у  сурму.
Проснулись  враз  гармати  із  „Аврори“
і  сполохи  розрізали  пітьму…

Мені  приснився  сон,  страшний  і  темний,  –
я  нетрями  блукав  у  місті  тьми,
шукав  дорогу  вийти,  та  даремно…
Як  довго  ще  блукатимемо  ми?!

09.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770520
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.01.2018

Осінній менует

Вином  і  сумом  повнить  осінь  келих,
на  сонці  грані  років  виграють.
В  вервечку  снів  барвисто-невеселих
поринула  моя  життєва  путь.

Туман  тривог  думки  мої  клубочить
і  образи  летять  за  неба  край,
та  пам’ять  відпускати  все  ж  не  хоче
ласкаве  літо  й  весняний  розмай.

Багрянець  листям  стелиться  під  ноги
і  на  узбіччя  падає  душі.
Іду  вперед  наосліп,  без  дороги,
туди,  де  щедро  пишуться  вірші.

Туди,  мене  чекає  де  безмежність,
де  тиск  уже  відсутній  стелі  й  стін.
Іду  вперед,  забувши  обережність,
туди,  де  не  важливий  часу  плин…

09.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770518
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.01.2018

Що краще

Зі  щирим  краще  хліб  черствий  з  водою  з’їсти
і  почуватися  по-панськи,
до  миски  чорної  ікри  як  з  підлим  сісти,
запивши  навіть  той  делікатес  шампанським.

08.01.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770379
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.01.2018

69. Без віри жити неможливо

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  69)
[/i]
О  Боже,  поспіши  на  допомогу,
покине  моє  серце  хай  імла
і  осоромляться  невірці  в  перемогу,
моїй  душі  хто  зиче  бід  і  зла.

Злостивці  ті  хай  висміяні  будуть,
а  стопи  їх  повернуто  назад.
Туди  ж  і  лицемірство  їх  убуде,
розквітне  красно  Гетсиманський  сад.

Хай  звеселяться  люди  і  радіють,
що  люблять  чи  шукають  ще  тебе,
бо  про  душі  спасіння  щиро  мріють
і  славлять  Бога  завжди,  не  себе.

Жебрак  я,  Боже,  бідний  і  убогий,
про  допомогу  все  тебе  молю.
За  віри  брак  карай  не  дуже  строго,
вона  мені  –  як  скрипка  скрипалю.

08.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2018

Чума

Чума…  Чума  прийшла  у  наше  місто
і  вразила  великих  і  малих.
Колись  було  у  ньому  тепло  й  чисто,
звучала  музика,  лунав  веселий  сміх.

Тепер  все  місто  ніби  опустіло,
а  мертву  тишу  розриває  дзвін.
Шматує  він  нещадно  душу  й  тіло,
в  глибини  мозку  проникає  він.

Бреде  бездомний  в  розпачі  і  тузі,
страшний  над  ним  висить  кубічний  шар.
Кудись  поділись  дім,  робота,  друзі…
Ні,  він  не  бомж,  тепер  він  вже  клошар.

Чума  вражає,  пустку  в  душах  сіє,
ввергає  місто  все  у  небуття…
Полишили  нас  заповітні  мрії…
Що  всім  нам  принесе  таке  життя?..

08.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770284
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.01.2018

19. Помазанику

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  19)[/i]

В  печалі  день  Господь  тебе  почує
і  Бога  Якового  ймення  захистить.
З  Святилища,  з  Сіону,  примандрує
жадана  допомога  й  підкріпить.

Згадавши  всі  твої  дари  і  жертви,
Він  по  твоєму  серцю  дасть  тобі
і  намірам  твоїм  не  дасть  померти,
задумане  не  втоне  у  журбі.

Нам  радість  принесе  твоє  спасіння
і  в  ім’я  Бога  ми  піднімем  стяг.
Спасіння  Боже,  як  і  воскресіння,
тобі  найвищий  дар  з  духовних  благ.

Помазанця  свого  Господь  спасає,
йому  допомагає  Він  з  Небес.
Його  десниця  й  інших  надихає
і  робить  все,  щоб  лід  зневіри  скрес.

Хвалитись  іншим  розкішшю  не  гоже
чи  родовитістю  минулих  поколінь.
Ми  ж  хвалимо  в  подяці  ім’я  Боже,
вся  слава  Богу,  лиш  Йому!  Амінь!

08.01.2018

Псалом  19  
1  Начальнику  хора.  Псалом  Давида.  
2  Да  услышит  тебя  Господь  в  день  печали,  да  защитит  тебя  имя  Бога  Иаковлева.  
3  Да  пошлет  тебе  помощь  из  Святилища  и  с  Сиона  да  подкрепит  тебя.  
4  Да  воспомянет  все  жертвоприношения  твои  и  всесожжение  твое  да  соделает  тучным.  
5  Да  даст  тебе  [Господь]  по  сердцу  твоему  и  все  намерения  твои  да  исполнит.  
6  Мы  возрадуемся  о  спасении  твоем  и  во  имя  Бога  нашего  поднимем  знамя.  Да  исполнит  Господь  все  прошения  твои.  
7  Ныне  познал  я,  что  Господь  спасает  помазанника  Своего,  отвечает  ему  со  святых  небес  Своих  могуществом  спасающей  десницы  Своей.  
8  Иные  колесницами,  иные  конями,  а  мы  именем  Господа  Бога  нашего  хвалимся:  
9  они  поколебались  и  пали,  а  мы  встали  и  стоим  прямо.  
10  Господи!  спаси  царя  и  услышь  нас,  когда  будем  взывать  [к  Тебе].  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770231
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.01.2018

8. Молитва за Людину

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  8)
[/i]
Людино,  волею  Творця
ти  на  вершині  піраміди
у  світлім  храмі  Артеміди,
від  хлібороба  до  митця!

Побіля  ніг  твоїх  гурти
волів,  овець,  птахів  і  звірів,
що  тільки  є  у  цьому  мирі,
їх  стережуть  твої  хорти.

Ти  майже  Ангел,  це  не  лесть,
по  образу  й  подобі  Бога,
на  Небеса  твоя  дорога,
для  тебе  ця  велика  честь!

В  небесну  подивись  блакить,
на  зорі,  що  з  безмежжя  сяють!
Невже  вони  не  надихають
задуматися  хоч  на  мить?..

Над  тим,  куди  свій  держиш  путь,
чому  був  обраний  ти  Богом,
чекає  що  там,  за  порогом,
життя  твого  у  чому  суть!

Здіймаю  руки  до  Небес,
великий  Боже,  всемогутній,
дай  розуму  ввійти  в  майбутнє,
щоб  нас  не  переміг  прогрес!..

07.01.2018


Псалом  8  
1  Начальнику  хора.  На  Гефском  орудии.  Псалом  Давида.  
2  Господи,  Боже  наш!  как  величественно  имя  Твое  по  всей  земле!  Слава  Твоя  простирается  превыше  небес!  
3  Из  уст  младенцев  и  грудных  детей  Ты  устроил  хвалу,  ради  врагов  Твоих,  дабы  сделать  безмолвным  врага  и  мстителя.  
4  Когда  взираю  я  на  небеса  Твои  -  дело  Твоих  перстов,  на  луну  и  звезды,  которые  Ты  поставил,  
5  то  что  есть  человек,  что  Ты  помнишь  его,  и  сын  человеческий,  что  Ты  посещаешь  его?  
6  Не  много  Ты  умалил  его  пред  Ангелами:  славою  и  честью  увенчал  его;  
7  поставил  его  владыкою  над  делами  рук  Твоих;  все  положил  под  ноги  его:  
8  овец  и  волов  всех,  и  также  полевых  зверей,  
9  птиц  небесных  и  рыб  морских,  все,  преходящее  морскими  стезями.  
10  Господи,  Боже  наш!  Как  величественно  имя  Твое  по  всей  земле!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770064
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.01.2018

Різдвяні сни

Дивитися  люблю  різдвяні  сни,
у  них  зоря  вечірня  в  небі  сяє.
В  дитинства  мить  несуть  мене  вони,
де  на  порозі  матінка  стрічає.

Де  Матір  Божа  разом  з  немовлям
вдивляється  з  потертої  ікони
і  взором  прямо  в  душу  промовля  –
Лунають  вічно  хай  різдвяні  дзвони!

Святвечір,  вся  родина  за  столом,
ще  доля  не  взяла  невтішну  требу.
І  марево  сніжинок  над  селом,
і  пил  зірок,  розсипаний  по  небу…

06.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2018

Зміна російського вектора

Так  чим  сьогодні  велична  Росія?
Поглянемо  давайте  без  прикрас
на  те,  що  нам  „втирає“  їх  месія
в  своїх  щорічних  звітах  всякий  раз.

Собак  топити  –  це  уже  наука!
Культура  –  їсти  прямо  із  лопат,
а  дипломатія  –  то  зовсім  хитра  штука,
в  ній  правду  скаже  тільки  психопат.

У  бідних  красти  –  злочин?  Ні,  то  бізнес!
Духовність  –  вбивць  кривавих  прославлять.
З  того  зліпили  цілий  катехізис
й  за  унікальність  стали  видавать.

А  що  ж  там  Пушкін,  Лермонтов,  Чайковський?
Толстой  з  Єсеніним  уже  не  до  снаги?
Часи  змінились,  новий  стиль  –  московський!
Вони  рівнятись  стали  на  других…

03.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769908
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.01.2018

Зміна жанрів

Життя  –  театр,  а  ми  лише  актори,  –
відверто  написав  колись  Шекспір.
Тому  підтверджень  вже  існує  море,
але  змінився  з  того  часу  мир…

В  комедію  перетворилась  драма,
а  та  у  фарсі  віднайшла  свій  шик.
Звучать  слова  ці,  мовби  епіграма,
в  житті,  що  схоже  радше  вже  на  цирк…

05.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769904
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.01.2018

Ліки від туги*

Печаль  –  то  стан  зболілої  душі,
коли  вона  забула  вже  про  радість.
І  біль  чужий  для  неї  не  рушій,
вона  бреде  в  зажурі  мовчки  в  старість…

Тут  лікар  час,  а  краще  –  тільки  праця
до  поту,  до  знемоги,  до  судом.
В  тандемі  тім  збороти  тугу  вдасться,
лиш  часу  плин  вперемішку  з  трудом.

Від  втрат  не  має  жоден  з  нас  гарантій,
втрачаєм  з  часом  рідних  і  близьких.
Нас  сила  волі  ставить  на  пуанти,
а  пам’ять  –  лиш  нагадує  про  них…

05.01.2018

[i]*  Ремейк  на  твір  „Печаль“  автора  сайту  „Клуб  поезії“  Пісаренчиха  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769737  .
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769748
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2018

Страх

Зневіри  час  в  серцях  посіяв  страх.
Він  на  своїм  шляху  усе  руйнує,
бо  істини  забули  люди  всує.
Потвора  та  навколо  сіє  прах…

Катком  нещадно  йде  по  головах,
навиворіт  всім  вивертає  душі,
не  знає  ані  моря,  ані  суші,
здоровий  топить  глузд  в  пустих  словах…

Кудись  мандрує  мовчки  бандурист.
Чому  ж  мовчить  тепер  його  бандура?
Порвались  струни,  заважають  мури?
А  навкруги  лиш  чути  вітру  свист…

Що  той  вістун  пророчим  всім  нам,  крах?
Невже  лихий  приніс  невтішні  вісті?
Чому  мовчать  сліпці  в  селі  і  в  місті?
Чи  вже  нас  переміг  зневіри  страх?!.

05.01.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769740
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2018

Дід Безмороз

Тебе  вітаю,  сивий  діду!
Чому  цього́річ  без  сане́й?
Чом  не  лишаєш  білосліду
копит  стрімких  своїх  коне́й?

Чому  бредеш  тепер  в  чобо́тях,
куди  ж  ти  валянки  подів?
В  багнюці  краще  чи  роботи
нема  тобі  без  холодів?

Де  загубив  свою  коха́нку,
пощо  хурделицю  сховав?
Чому  морозом  вишиванку
на  вікнах  не  намалював?

Чом  за  плечем  пуста  торбина?
Дощів  запріг  чому  у  віз?
Що,  повтікали  хуртовини
і  допоміг  у  тім  „безвіз“?

Запам’ятай,  старий  козаче,  –
це  не  Різдво  й  не  Новий  рік!
Хай  січень  з  лютим  як  не  скачуть,
зими  нема  –  стоп  часу  лік!

04.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769522
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 04.01.2018

Попіл

Падає  сніг,  наче  попіл,
сірий,  холодний,  німий.
Все  у  заметах  і  копах
із  сподівань  наших,  мрій…

Зимно  і  сіро  усюди,
все  поглина  заметіль.
Сунуть  зіщулені  люди,
холодом  дме  звідусіль.

Студень  скував  усе  тіло,
ось  перехожий  зомлів…  
Слово,  на  жаль,  –  ще  не  діло,
тонемо  в  морі  зі  слів.

Сипле  нещадно  доокіл,
ніби  розірвано  міх.
Ні,  то  не  сніг,  то  все  ж  попіл…
Попіл  пожарів  старих!

03.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769521
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.01.2018

Най, най, най…

Віддам  я  долі  непомірну  требу,
щоб  побороти  заздрість  і  пиху.
І  Небу  щедрому  подякую  за  тебе,
за  те,  що  стрінешся  мені  ти  на  шляху!

Найзаповітніша  в  житті  моєму  мрія,
як  в  час  всесвітнього  потопу  Ной.
Найвизначальніша  за  всі  часи  подія
найголовніший  із  усіх  герой!

03.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2018

Подія року?!

До  ручки  довели  вже  „бгаття“  нас,
від  влади  не  чекав  такого  кроку  –
„безвіз“  назвати,  як  колись  „безгаз“,
подією  сімнадцятого  року!..

„Досягнення“  те  у  скрутний  цей  час
не  варте  навіть  ламаного  цента  –
ним  скористатись  за  півроку  з  нас
не  спромоглося  навіть  і  процента…

Без  пенсій  доживаємо  свій  вік
і  без  освіти  звикли  існувати.
Без  конституції  уже  не  перший  рік,
без  медицини  будем  вимирати.

І  з  кожним  роком  усе  більше  „без“,
реформи  їх  нагадують  руїни.
Не  спинемо  як  цей  парад  імпрез,
то  можемо  лишитись  без  країни.
Як  не  зупинимо  гаркавий  полонез  –
зостанемося  ми  й  без  України!

31.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2018

+Танець з тишею

Несамовита  і  холодна  тиша
листає  сторінки  всього  життя.
Вона  черговий  розділ  тихо  пише
під  музику  мого  серцебиття.

Перегортає  нескінченні  ночі,
похмуро  зазирає  у  вікно.
Її  байдужі  очі  не  пророчать
мені  нічого  доброго  давно.

За  вже  немолодечі  міцно  плечі
тримає  сивочола  танцівниця  –
моя  коханка,  вірна  порожнеча,
безмовна,  невгамовна  чарівниця.

Відверто  подивлюся  їй  у  вічі,
неволею  не  налякати  бранця,
одіну  фрак  і  запалю  всі  свічі,
та  запрошу  спокусницю  до  танцю.

У  мене  усього  було  удосталь:
любові,  щастя,  радощів,  тривоги…
Але  за  спокій  –  передчасні  тости,
іще  ми  не  дістались  епілогу!

02.01.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2018

Натхнення

Ранковим  туманом  з  Інгулу
за  вітром  натхнення  пливе.
Поверне  уяву  з  загулу
і  враз  все  кругом  оживе.

Розквітнуть  у  думах  довкола
ріка,  комиші,  небокрай…
А  виведе  дрізд  своє  соло  –
і  Муза  поверне  в  цей  Рай.

Я  теж  заведу  власне  соло
і  ляже  строфою  розмай.

28.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769085
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2018

Не здавайся

Не  здавайсь!  Ніколи  не  здавайся,
як  би  тяжко  не  було  тобі.
Посміхайся,  завжди  посміхайся
всім  наперекір,  навіть  собі.

Не  здавайсь  ніколи  і  нізащо!
Хай  там  що,  хай  тисячі  пліток…
Бо  від  того  вже  не  буде  краще,
переможених  не  жалує  ніхто.

29.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769084
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2018

Подарунки

В  житті  бувають  різні  подарунки:
букет  квіток,  сережки  чи  парфюм,
художника  веселого  малюнки
в  міському  парку,  поміж  вічних  дум.

Наряди,  гроші,  дім,  освіта,  бізнес,
прикраси,  відпочинок  і  сім’я  –
це  основне,  так  званий  катехізис
того,  що  дарував  постійно  я.

Та  цих  можливостей,  кохана,  ти  не  мала.
Що  жінка  мужу  може  подарить,  –
слова  ці  ти  не  раз  мені  казала,  –
Лише  себе,  завжди  і  в  кожну  мить!

Себе  з  лихвою  дійсно  дарувала
й  не  лиш  мені…  Ти  просто  цим  жила.
Постелі  згодом  тобі  стало  мало
і  в  решті-решт  ти…  по  рукам  пішла.

Відомо  навіть  домогосподаркам,
та  мабуть  не  таким,  як  ти,  під  стать,  –
дурним  смаком  рахується  подарки
назад,  колись  кохана,  забирать.

31.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768934
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.12.2017

Актриса

Вона  була  актриса  екстракласу,
на  сцені  грала,  сценою  жила.
В  кохання  ролях  зали  до  екстазу
доводила,  трояндою  цвіла.

Трагедію  також  вона  любила,
у  драмі  розчинялась  залюбки.
Своєю  грою  тисячі  скорила,
чоловіки  її  кохали…  і  жінки.

Богиня,  німфа,  грація,  феміна  –
були  всі  ролі  ці  їй  до  снаги.
Лиш  за  життя  вона  не  розтопила
в  своєму  серці  вікові  сніги…

27.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768616
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 29.12.2017

По лезу бритви

Давно  іду  стежиною  вузькою  –
усе  вперед,  до  цілі,  до  мети!
І  думи  заплелися  у  сувої
вперемішку  зі  світла  й  темноти.

Попереду  лежить  долина  предків,
позаду  –  частокіл  скелястих  гір.
Минув  немало  різних  осередків,
та  йду  вперед  усім  наперекір.

Не  знаю,  завтра  що  мене  чекає:
презирство,  осуд,  завидки  чи  сміх,
та  завжди  тепло  й  затишно  буває
в  країні  світлих  спогадів  моїх.

Стежина  ця  для  мене  незабутня,
лише  вперед,  немає  вороття.
Постійно  між  минулим  і  майбутнім  –
по  лезу  бритви  на  ім’я  «Життя»!.

28.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2017

Місяць-поет?

У  чорній  безодні  неба  нічного
місяць  блукає  яркий.
Поряд  з  тим  старцем  не  видко  нічого,
зорі  закрили  хмарки.

Що  він  шукає,  отой  волоцюга,
котре  сторіччя  підряд?
Вперто  мандрує  до  ранку  по  кругу…
Хоче  надибати  клад?

Чому  не  спиться  нічному  гульвісі
десь  між  хмаринок-перин?
Щось  роздивляється  в  темному  лісі,
раптом  загляне  за  тин.

М’яко  ступає  по  площах,  майданах,
мимо  нових  бутиків.
Лиш  на  хвилину  над  городом  стане,
струсить  пилюку  віків.

Мовчки  огляне  стрімнини  і  гори,
пройдеться  поміж  вершин,
з  сумом  у  далеч  вдивляється  моря…
Може  й  він  пише  вірші?!

28.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768471
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.12.2017

То не моя війна

І  вічний  бій,  нам  спокій  тільки  сниться,  –
писав  колись  відомий  всім  поет.
Початок  цей  для  оди  знадобиться  б,
але  боюсь,  що  вийде  все  ж  памфлет.

Одна  фіндюрка,  розпустивши  пір’я,
казала  якось  –  нудять  чоловік,
одноманітність:  дім,  сім’я,  ганчір’я…
Стомилась  коротати  так  свій  вік.

Що  захисник  і  добувач,  то  ясно,
машина,  дача,  кошти  –  все  його.
Що  вдячна  чоловіку  вона  красно,
та  мало  їй  уже  всього  того.

Що  їх,  красунь,  потрібно  дивувати,
війну  вести  за  серце  всякий  раз,
чарівністю  своєю  покоряти…
Кормити  ж  і  поїти  –  водночас.

Такі  завжди  бажають  рибку  з’їсти
і  разом  з  тим  на  тепле  місце  сісти…
Але  скажу  відверто,  –  Ні  хріна,
підтіпанки,  то  не  моя  війна!

27.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768335
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.12.2017

Перший трофей мисливця-початківця

Пішла  учора  на  охоту  з  чоловіком,
усі  отримали  невидану  потіху  –
після  тринадцятого  пострілу  за  ліком
трофей  мій  перший  все  ж  помер…  від  сміху!

27.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768297
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 27.12.2017

Еліксир від безсоння

[i](Груднева  ніч)[/i]

Холодна  тиша  дихає  словами,
у  місяця  промінні  сніг  іскрить.
Міцний  мороз  лункі  виводить  гами
і  кришталем  звучить  у  кожну  мить!

З  кишені  вовну  витрусило  небо,
земля  пуховим  вкрилася  рядном.
Нова  зима  несе  природі  требу  –
пейзаж  у  білім  ліг  на  полотно!

Грудневий  Місяць  у  зимову  пору
іде  у  сни  дорікою  старим,
немов  потвора  лізе  до  комори,
ламає  стрій  із  вишуканих  рим…

За  невиразність  щось  усе  буркоче,
відсутність  новотворів  і  на  грам,
та  моє  его  солодко  лоскоче
рясним  вінком  тернових  епіграм.

Візьму  в  долоні  сніжного  натхнення
і  домішаю  у  емоцій  вир,
додам  чарчину  із  кульбаб  варення
і  вийде  од  безсоння  еліксир!

26.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2017

Новорічна ніч

Дива  мандрують  звідусіль
у  новорічну  ніч  казкову.
Кружляє  в  танці  заметіль,
співає  вітер  колискову.

Солодощі  барвистих  снів
ще  на  губах  смакують  ніжно.
А  візерунки  на  вікні  –
немовби  казка  білосніжна.

Іде  землею  Новий  рік
і  підкоряє  континенти.
На  сцені  двадцять  перший  вік
і  все  гучніш  аплодисменти.

Що  принесе  черговий  круг?
Летить  Земля  по  тому  ж  колу.
Невже  тепер  чужинський  плуг
оратиме  вкраїнське  поле?..

Сніжинка  за  вікном  тремтить,
як  на  помості  балерина.
Куранти  вдарять  вже  за  мить,
як  наша  доля  швидкоплинна…

26.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768141
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.12.2017

Жінка в чорному

Вона  ще  майже  молода,
а  у  очах  –  і  біль,  і  туга…
У  неї  ще  легка  хода,
але  настала  чорна  смуга.

Пішов  коханий  в  небуття,
життя  поклавши  на  Донбасі.
Людські  глибокі  почуття
враз  підірвались  на  фугасі…

А  час  біжить  і  треба  жить,
робота,  дім,  сім’я,  робота…
І  шлях  удалечінь  лежить,
і  знову  чергова  субота.

В  кафе  багато  молодих,
здорових  хлопців,  симпатичних.
І  погляд  одного  із  них
вона  піймала  на  обличчі.

Розмова  мила,  кілька  слів
та  коньяку  зрадливий  келих.
І  знову  тихий  серця  спів,
і  нотки  ритмів,  вже  веселих.

З  кафе  вони  пішли  удвох,
що  було  далі  –  невідомо,
але  суддя  їм  тільки  Бог…
Вона  була  на  ранок  вдома.

Я  не  хотів  би  навмання,
кидати  хоч  найменший  докір,
але  вона  своє  вбрання
змінила  на  яскравий  колір…

25.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2017

Розмови з тишею

Із  тишею  ми  мовчазні  розмови
ведем  у  ці  зимові  вечори,
та  пам’ять  повертає  знову  й  знову
в  далекі  дні  щасливої  пори.

Пригадую  твої  бездонні  очі
і  посмішку  веселу  на  вустах,
а  тиша  про  любов  мені  шепоче…
Ну,  зовсім  підла  загубила  страх!

Ось  нічка  розпустила  темні  крила,
зірок  парад  на  чорному  рядні,
що  й  погляд  відірвати  вже  несила…
Чому  приємно  й  затишно  мені?

Цікава  співбесідниця  ця  тиша
і  спомин  душу  лагідно  ятрить.
Життя  само  нову  сторінку  пише,
та  інколи  й  минувшиною  снить…

24.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2017

Олжа

Я  стільки  часу  присвятив  брехні  –
у  пил,  здавалось,  вистачило  б  стерти!
Але  вона,  на  жаль  гіркий  мені,
і  далі  звідусюди  лізе  вперто…

Вигадниця  така,  хоч  сядь  і  плач,
личин  її  нізащо  не  злічити,
а  прудконога  –  носиться  ускач
і  силується  цноті  всіх  учити!

Найповноводніший  із  вигадок  потік
останнім  часом,  зазвичай,  реклама.
Утрачено  тим  побрехенькам  лік,
то  як  офшорам  матінка  Панама…

За  нею  суне  обіцянок  сонм
чиновників,  діля́г  і  депутатів.
Огидним  уявляється  те  сном,
не  полічити  підлості  трактатів…

Включають  до  любовного  меню
все  більше  й  більше  ті  інгредієнти.
Велика  є  підозра  на  брехню  –
як  чуєш,  що  кохатиме  до  смерти!.

Що  ракова  пухлина  організм
суспільство  олжа  нині  підкорила  –
страшніше  лише  правовий  садизм.
Вона  найкращим  підтинає  крила!

Нікого  і  ні  в  чому  не  виню,
я  просто  щиро  не  люблю  брехню!

23.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2017

Сонцеворот

Настав  нарешті  справжній  новий  рік  –
сьогодні  на  додаток  день  пішов.
Було  завжди  так,  буде  з  віку  в  вік,
саме  сьогодні  Новий  рік  прийшов!

Сонцестояння  зимнє  –  древнє  свято,
сьогодні  найкоротший  року  день.
Хай  щастя  й  радість  прийдуть  в  вашу  хату,
весь  рік  дарують  вам  вінок  з  пісень.

Колядки  хай  сьогодні  вас  вітають,
добробут  став  щоб  міцно  на  поріг.
Пшеницею  і  житом  засівають,
щоб  виріс  щедрий  і  смачний  пиріг!

Не  гріх  історію  нам,  друзі,  пригадати,
коріння  предків  наших,  трударів,
що  нам  розповідали  батько  й  мати…
І  Новий  рік  стрічати  на  зорі!

Всім  від  душі  шлю  щирі  привітання
у  день  зимового  сонцестояння!

22.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767427
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.12.2017

На дорозі чи роздоріжжі?

Іще  один  спливає  рік,
мелькнув  на  горизонті  фініш.
Розчаруванням  втратив  лік
і  ти  нічому  вже  не  віриш?
Черговий  утікає  рік…

Куди  летить  він,  рік  старий?
Туди,  де  жде  нас  вічний  спокій,
над  кладовищем  наших  мрій
де  сум  клубочиться  глибокий?
Чом  так  спішить  цей  рік  старий?..

Що  нас  чекає  в  році  новім?
Відсутність  плану  і  мети
та  пустота  в  своїй  основі,
а  ще  –  палаючі  мости?
Ми  що,  на  іншім  боці  знову?!.

І  скільки  буде  ще  тих  рік,
тих  переправ  і  тих  майданів?
Ми  вийдемо  колись  на  пік
чи  так  і  втонемо  в  обмані?
На  що  Всевишній  нас  прирік?..

21.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767246
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.12.2017

Жінка

Сплелося  все  в  тобі:  турбота,
любов  і  радість,  і  краса.
І  усміх,  з  присмаком  скорботи,
і  сліз  уранішня  роса.

Вирують  пристрасті,  бажання
в  тобі,  як  гейзер.  Ні  –  вулкан!
І  на  майбутнє  сподівання,
а  ще  в  тобі  живе  обман…

Ну,  як  без  нього  в  цьому  світі?
Без  лицедійства  і  нуди́.
Пізнання  ябко  і  на  світлі
уже  дає  рясні  плоди!

Твоє  жіноче  лицемірство  –
то  просто  вищий  пілотаж:
фіглярство,  інколи  блюзнірство,
що  часто  переходить  в  раж.

І  все  це  пафосно,  зі  співом
чи  в  танці,  часом  на  балу,
уперемішку,  із  надривом.
І  не  забуде  про  хулу…

Така  звичайна  жінка,  мати,
що  просто  величчю  горить.
Їй  палко  до  снаги  кохати
і  дуже  легко  загубить!.

Хай  не  спадуть  твої  вітрила
і  Бог  тебе  благословить  –
аби  дарила  лише  крила,
які  підносять  у  блакить!

20.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2017

В ніч на Різдво

Чотири  свічки  на  столі  горіли
у  мороці,  у  переддень  Різдва.
І  полум’я  оте  палахкотіло
потріскуючи,  як  в  печі  дрова.

Одна  свіча  промовила:  «Я  спокій.
Не  здатні  мене  люди  зберігать».
Поблимала  і  у  журі  глибокій
таки  погасла,  мов  хотіла  спать.

Сказала  друга  тихо:  «А  я  віра.
Мені  також  чомусь  не  по  собі.
Несуть  мене  у  якості  офіри
добробуту»,  –  й  потухла  далебі…

Невдовзі  третя  мовила:  «Любов  я.
Останнім  часом  впала  у  ціні…
Життя  все  менше  сповнене  любов’ю,
часи  настали  вельми  вже  сумні».

Лише  скінчила  це  і  також  згасла,
а  до  кімнати  увійшло  дитя.
У  присмерку  малому  стало  жасно,
лунало  серця  юного  биття…

Четверта  каже:  «Ти  не  бійся  Вія.
Хоч  темрява  кругом,  усе  вже  спить,
горю  допоки  я,  твоя  надія,  –
погаслі  свічі  можна  запалить!»

19.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2017

Зимовий Миколай

Попід  гору,  через  гай
йде  зимовий  Миколай.
Поряд  ангели  кружляють
і  пісень  дзвінких  співають.

Через  річку,  білим  полем
йде  до  нас  Святий  Микола!
Роздає  він  привітання
та  виконує  бажання.

І  великим  і  малятам  –
всім,  хто  слухав  маму  з  татом.
Всім,  хто  в  школі  добре  вчився,
наполегливо  трудився.

Говорив  хто  правду  людям,
не  лупив  дарма  по  грудям.
Ворогів  хто  не  прощав
і  Вітчизну  захищав!

А  для  цього  є  причина  –
міх  дарунків  за  плечима.
По  країні,  з  краю  вкрай,
йде  зимовий  Миколай!

19.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766946
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 19.12.2017

Поетичний облом

Я  цілу  ніч  не  спав,  не  їв  –
творив!  Уже  під  співи  півня
спромігся  на  десяток  слів,
але  була  то  справжня  пісня:

„Чудову  пам’ятаю  мить  –
з’явилась  ти  переді  мною,
як  неба  дивного  блакить
своєю  вразила  красою!“

Та  вранці,  о,  який  облом,
сказала  ти  мені  на  вушко,
що  це  усе  давним-давно
вже  написав  якийсь  Опушкін…

18.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2017

Не треба грішити

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  6)
[/i]
Коли  ми  в  ярості,  Творцю,
нам  помилятися  властиво.
Не  викривай  свою  вівцю
і  не  карай  мене  у  гніві!

Помилуй,  Господи,  мене,
бо  я  всього  лише  людина.
Хай  грізна  кара  омине  –
прохання  лиш  одне-єдине.

Ми  немічні  в  своїм  бутті,
підвладні  заздрощам,  спокусам.
Тож  довгі  ночі  в  каятті
проводити  постійно  мусим.

Уже  не  вистачає  сліз,
щоб  всі  гріхи  свої  омити,
але  провин  ще  цілий  віз
чекає  часу  на  молитву.

Помилуй,  Боже,  і  спаси,
мою  нікчемну  душу,  підлу  –
приблизно  так  у  всі  часи
волали  грішники  до  Світла.

І  їх  мольби  Всевишній  чув,
та  всім  воздасться  по  заслугам.
Хто  в  їхній  шкурі  ще  не  був,
не  варто  тим  ходити  кругом.

13.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766118
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 15.12.2017

В пустині Іудейській

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  62)
[/i]
О,  Боже!  Господи,  Тебе  шукаю  зрання  я.
Тебе  жадаю,  мій  Творець!  –  кричить  душа  моя.
Втомилась  спрагла  моя  плоть  від  спеки  без  води,
знемогу  силюсь  побороть,  де  не  цвітуть  сади.

Та  силу  й  славу  Твою,  Бог,  в  пустелі  бачу  я,
немов  святиню  шепотять  вуста  Твоє  ім’я,
а  милість,  Господи,  Твоя  миліша  за  життя.
До  Неба  руки  підніму,  благословлю  буття.

Єлеєм  з  туком  до  верхів  наповнилась  душа
і  думи  радісно,  мій  Бог,  до  Тебе  лиш  спішать.
Захоплено  і  по  ночам,  і  в  кожен  ясний  день
співаю,  Господи,  Тобі  весь  час  своїх  пісень.

Лиш  постіль  покидаю  я,  ця  музика  звучить,
Твоє  лиш  на  вустах  ім’я  у  мене  в  кожну  мить.
Я  вірю,  що  Твоя  любов  мене  не  омине,
Твоя  десниця,  плоть  і  кров  підтримають  мене.

Мечем  своїм  здолаєш  Ти  підступних  ворогів,
шукати  враз  відправиш  їх  пекельних  берегів.
Прокляття  й  згубу  хто  мені  несе,  загинуть  всі,
замовкнуть  їх  вуста  лихі  на  всі  віки  й  часи.

15.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766112
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 15.12.2017

Зі щитом чи на щиті

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  7)[/i]

На  Бога  уповаю  завжди  я,
а  розраховую  в  житті  на  себе.
У  світі  хай  гримить  Його  ім’я,
та  повсякчас  готовим  бути  треба.

Бо  серцем  правий  –  не  завжди  герой,
а  переможець  вже  борець  за  правду.
Насправді  перший,  зазвичай,  ізгой,
як  владі  догодить  не  зміг  чи  стаду.

Неправду  хто  колись  і  десь  зачав,
хто  у  собі  леліє  чорну  злобу  –
скинь,  Господи,  той  невимовний  сплав,
очисти  його  душу  і  утробу.

Хто  яму  ближньому  завзято  все  копав
і  завжди  уповав  на  гроші  й  силу  –
дай,  Боже,  щоб  він  сам  до  неї  впав,
а  рів  перетворився  на  могилу.

Якщо  неправий  був  я,  Батьку  мій,
прости  мені  вину,  всесильний  Боже!
Усю  гординю,  мов  туман,  розвій,
від  сліз  хай  не  просохне  моє  ложе.

Але  коли  за  правду  йшов  у  бій
і  віддавав  борні  останні  сили  –
допоможи  у  всьому,  Отче  мій,
хай  як  би  вороги  не  голосили!

По  правді  й  непорочності  моїй
суди  мене  завжди,  великий  Боже.
Господь,  Ти  щит  мій,  оберіг  святий,
мені  у  всьому  віра  допоможе!

13.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765953
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 14.12.2017

+Падає листя

Як  непомітно  літа  промайнули,
осінь-чаклунка  прийшла  на  поріг.
Завтра  –  майбутнє,  а  вчора  –  минуле.
сумно  стою  в  перехресті  доріг.

Падає  листя,  падає  листя,
все  поглинає  дощу  пелена.
Осінь  вже  в  місті,  осінь  вже  в  місті,
скроні  гаптує  мені  сивина.

Тільки  учора  з  любов’ю  земною
стрілись,  несміло  ступивши  у  світ,
та  вже  сьогодні  у  нас  за  спиною
плетиво  років  із  весен  і  літ.

Падає  листя,  падає  листя,
все  поглинає  дощу  пелена.
Осінь  вже  в  місті,  осінь  вже  в  місті,
скроні  гаптує  мені  сивина.

Лиш  зупинились  і  знову  в  дорогу,
тільки  спочили  і  знов  таки  путь.
Що  буде  завтра  –  відомо  лиш  Богу,
але  учора  уже  не  вернуть.

Падає  листя,  падає  листя.
Вулиці  вкрив  непроглядний  туман.
Осінь  вже  в  місті,  осінь  вже  в  місті,
осінь  холодна,  та  ще  не  зима.
Падає  листя,  осінь  вже  в  місті,
осінь  холодна,  та  все  ж  не  зима!

14.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765950
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.12.2017

Гарантії безпеки і гармонії

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  4)
[/i]
Озвися,  Боже  праведний,  благаю!
Раніше  простір  Ти  давав  мені.
Допоможи,  бо  Ти  всесильний,  знаю,
здобути  перемогу  в  цій  війні.

Сини  людські,  чому  такі  лукаві,
чом  хугу  любите  ви  так  і  метушню?
В  ганьбі  допоки  буде  Божа  слава
і  доки  буде  попит  на  брехню?

Не  гнівайтесь  –  не  будете  й  грішити,
віддайте  правді  дань  і  все  мине.
Утіштеся,  не  треба  так  спішити,
Всевишній  всіх  почує,  вас  й  мене.

Господній  лик  Він  свій  нам  знову  явить,
покаже  благо  –  Правду  і  Любов.
Усім  вони  на  білім  світі  правлять,
а  ми  відчуємо  і  плоть  його,  і  кров.

У  кожному  проснеться  мир  і  віра,
Творець  вдихне  нам  радість  у  серця
і  спокій  пануватиме  над  миром.
Не  буде  благодаті  тій  кінця!

12.12.2017


Псалом  4  
1  Начальнику  хора.  На  струнных  орудиях.  Псалом  Давида.  
2  Когда  я  взываю,  услышь  меня,  Боже  правды  моей!  В  тесноте  Ты  давал  мне  простор.  Помилуй  меня  и  услышь  молитву  мою.  
3  Сыны  мужей!  доколе  слава  моя  будет  в  поругании?  доколе  будете  любить  суету  и  искать  лжи?  
4  Знайте,  что  Господь  отделил  для  Себя  святаго  Своего;  Господь  слышит,  когда  я  призываю  Его.  
5  Гневаясь,  не  согрешайте:  размыслите  в  сердцах  ваших  на  ложах  ваших,  и  утишитесь;  
6  приносите  жертвы  правды  и  уповайте  на  Господа.  
7  Многие  говорят:  "кто  покажет  нам  благо?"  Яви  нам  свет  лица  Твоего,  Господи!  
8  Ты  исполнил  сердце  мое  веселием  с  того  времени,  как  у  них  хлеб  и  вино    умножились.  
9  Спокойно  ложусь  я  и  сплю,  ибо  Ты,  Господи,  един  даешь  мне  жить  в  безопасности.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765713
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 13.12.2017

Наймиту сатани

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  3)
[/i]
Коли  народ  благословляєш  свій,
коли  ним  правиш  непомірно  строго,
хоч  інколи  відринь  од  власних  мрій
і  на  хвилинку  пригадай  про  Бога.

Щоб  не  тікати,  мов  тоді  Давид
від  сина  рідного  свого,  Авесалома,
тяжких  як  непомірна  кількість  бід
людей  підніме  й  пожене  із  дому.

Згадай  Всевишнього,  його  могутній  щит,
коли  все  тягнеш  і  ховаєш  всує,
бо  час  відкриє  всім,  що  ти  наймит,
Господь  тобі  спасіння  не  дарує.

Шубовснеш  в  пекло,  юде,  так  і  знай,
а  за  тобою  полетить  і  свита.
Волати  будеш  довго  –  Досить,  край!..
Получиш  сповна  в  зуби  й  по  ланітах.

12.12.2017

[i]Псалом  3  
1  Псалом  Давида,  когда  он  бежал  от  Авессалома,  сына  своего.  
2  Господи!  как  умножились  враги  мои!  Многие  восстают  на  меня  
3  многие  говорят  душе  моей:  "нет  ему  спасения  в  Боге".  
4  Но  Ты,  Господи,  щит  предо  мною,  слава  моя,  и  Ты  возносишь  голову  мою.  
5  Гласом  моим  взываю  к  Господу,  и  Он  слышит  меня  со  святой  горы  Своей.  
6  Ложусь  я,  сплю  и  встаю,  ибо  Господь  защищает  меня.  
7  Не  убоюсь  тем  народа,  которые  со  всех  сторон  ополчились  на  меня.  
8  Восстань,  Господи!  спаси  меня,  Боже  мой!  ибо  Ты  поражаешь  в  ланиту  всех  врагов  моих;  сокрушаешь  зубы  нечестивых.  
9  От  Господа  спасение.  Над  народом  Твоим  благословение  Твое.  

[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765712
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 13.12.2017

Земним царям

[i](із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  2)[/i]

Царі  земні  –  прийдіть  до  тями,
згадайте  настанови  Божі.
Навіщо  Він  відкрив  вам  брами,
щоб  ви  ламали  огорожі?

Щоб  намагалися  піднятись
над  миром  навіть  вище  Бога?
Ви  перестали  вже  боятись,
але  в  пітьмі  ваша  дорога…

Навіщо  плетете  інтриги,
вганяєте  у  рабство  люд,
куєте  все  нові  вериги
і  плодите  нових  Іуд?

Служіть  Всевишньому  зі  страхом,
шануйте  Сина  і  Отця!
Лиш  так  не  станете  ви  прахом,
спасете  душі  і  серця.

12.12.2017

Псалом  2  
Псалом  Давида.  
1  Зачем  мятутся  народы,  и  племена  замышляют  тщетное?  
2  Восстают  цари  земли,  и  князья  совещаются  вместе  против  Господа  и  против  Помазанника  Его.  
3  "Расторгнем  узы  их,  и  свергнем  с  себя  оковы  их".  
4  Живущий  на  небесах  посмеется,  Господь  поругается  им.  
5  Тогда  скажет  им  во  гневе  Своем  и  яростью  Своею  приведет  их  в  смятение:  
6  "Я  помазал  Царя  Моего  над  Сионом,  святою  горою  Моею;  
7  возвещу  определение:  Господь  сказал  Мне:  Ты  Сын  Мой;  Я  ныне  родил  Тебя;  
8  проси  у  Меня,  и  дам  народы  в  наследие  Тебе  и  пределы  земли  во  владение  Тебе;  
9  Ты  поразишь  их  жезлом  железным;  сокрушишь  их,  как  сосуд  горшечника".  
10  Итак  вразумитесь,  цари;  научитесь,  судьи  земли!  
11  Служите  Господу  со  страхом  и  радуйтесь  [пред  Ним]  с  трепетом.  
12  Почтите  Сына,  чтобы  Он  не  прогневался,  и  чтобы  вам  не  погибнуть  в  пути  вашем,  ибо  гнев  Его  возгорится  вскоре.  Блаженны  все,  уповающие  на  Него.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765567
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 12.12.2017

Благодать

[i](із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  1)[/i]

Блажен,  хто  раду  нечестивих  оминає
і  не  стовбичить  в  грішних  на  шляху,
не  почувається  своїм  у  їхній  зграї
і  не  наслідує  їх  жадність  та  пиху.

Блажен,  хто  Господа  прийняв  усі  закони,
з  Творцем  хто  проживає  ночі  й  дні.
На  біле  чорне  хто  не  скаже  чи  червоне,
не  зрадить  Бога  навіть  уві  сні.

Він  стане  деревом,  що  виросте  в  оазі,
в  достатку  маючи  і  сонця,  і  води,
розквітне  й  зеленітиме  наразі,
багаті  згодом  принесе  плоди.

А  нечестивці  неодмінно  згинуть,
розвіє  вітер  тих  лукавих  прах.
Дорогу  праведних  незгоди  не  поглинуть,
любов  їх,  віра  житимуть  в  віках.

12.12.2017

Псалом  1
Псалом  Давида.  
1  Блажен  муж,  который  не  ходит  на  совет  нечестивых  и  не  стоит  на  пути  грешных  и  не  сидит  в  собрании  развратителей,  
2  но  в  законе  Господа  воля  его,  и  о  законе  Его  размышляет  он  день  и  ночь!  
3  И  будет  он  как  дерево,  посаженное  при  потоках  вод,  которое  приносит  плод  свой  во  время  свое,  и  лист  которого  не  вянет;  и  во  всем,  что  он  ни  делает,  успеет.  
4  Не  так  -  нечестивые,  [не  так]:  но  они  -  как  прах,  возметаемый  ветром  [с  лица  земли].  
5  Потому  не  устоят  нечестивые  на  суде,  и  грешники  -  в  собрании  праведных.  
6  Ибо  знает  Господь  путь  праведных,  а  путь  нечестивых  погибнет.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765555
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 12.12.2017

+Зимовий вальс

Вже  за  обрій  відлетіла  осінь  золота,
лиш  озимі  зеленіють  пшениці  й  жита.
Сонце  ходить  нижче  й  нижче,  скоро  Новий  рік,
вже  холодний  вітер  свище  й  хуга  на  поріг.

Лине  музика  морозу  під  сніжинок  плин
і  лунає  в  верболозах  срібний  передзвін.
Пухом  землю  вкрила  ніжним  матінка-зима,
ніби  казка  білосніжна,  кращої  нема.

Зимо-зимонько  казкова,  біло-голуба,
заспівай  нам  колискову,  снігом  вкрий  хліба.
Зимо-зимонько  чарівна,  покажи  єство
на  Святого  Миколая,  Василя  й  Різдво!

Хай  лютують  сніговії,  заметіль  гуля,
та  мене  в  мороз  зігріє  дорога  земля.
Україно,  мила  Ненько,  ми  з  тобою  всі,
зиму  зустрічай,  рідненька,  в  неземній  красі.

10.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765112
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.12.2017

З днем народження

З  днем  народження,  сину!  Як,  рідний,  живеш?
Чи  здоровий  в  далекій  чужині?
Віроломство  поляків  не  відало  меж.
Щось  змінилось  на  краще  в  них  нині?

То  чому  ж  у  наш  час  сотні  тисяч  людей
спину  гнуть  все  ж  на  польського  брата?
Та  невже  у  самих  не  хватає  ідей,
як  трудитися  на  супостата?..

Чом  багата  ресурсами  наша  земля
виганяє  дітей  на  чужину?
Чом  сильніше  нам  шию  все  тисне  петля?..
З  днем  народження,  бідний  мій  сину!..

09.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764905
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.12.2017

+Вечір

Сидів  над  урвищем,  спустивши  ноги  вниз.
Багряна  куля  схилу  добігала,
а  поряд  догорав  тріскучий  хмиз,
що  ще  колись  з  коханою  зібрали.

Полинула  давно  за  небокрай,
туди,  де  йде  світило  спочивати.
Мені  додому  теж  пора…  Гай-гай!
Стомився  в  самотині  вікувати.

Самого  вже  давно  покинув  страх
попасти  на  гостину  до  Аїда.
На  стоптаних  чоботях  пил  і  прах,
а  в  торбі  кусень  хліба  й  „Енеїда“.

Стемніє,  як  багаття  догорить,
і  землю  непроглядна  ніч  укриє…
Останні  думи  линули  в  блакить,
не  здійснені  де  бовваніли  мрії.

грудень  2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764684
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.12.2017

Скільки ще?

Потрібно  скільки  ще  Майданів  відстояти,
ще  скільки  треба  пережити  лютих  зим,
живим  щоб  з  фронту  дочекалась  сина  мати,
який  стискає  автомата  магазин?!.

Повсюди  лозунги  і  заклики  чи  лайка,
мелькають  маски,  декорації.  Фальцет
щотижня  в  Раді,  знову  й  знову  свіжа  байка,
і  свій  лукавий  підраховує  процент.

У  матерів,  дружин,  дітей  загиблих
не  втихнув  біль,  не  висихають  сльози.
Та  це  лиш  осінь,  далі  діло  гибле  –
зима  невдовзі,  скоро  вже  морози.

Мовчить  простий  народ,  ридає  Україна,
зализує  страшні  рубці  від  свіжих  ран.
Та  думка  в  крамаря  всього  одна-єдина  –
не  допустити  путч!  Ой,  вибачте,  Майдан…

07.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764683
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.12.2017

Іменем закону

Впродовж  віків,  у  чорні  миті,
були  незмінними  канони  –
найбільші  злочини  у  світі
творились  іменем  закону!..

06.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764519
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.12.2017

Куди ж так можна зайти?

Питань  в  ООН  і  цілім  світі  злива!
Поділись  де  Обама,  Клінтон  Білл?
Перенести  посольство  з  Тель-Авіва
команду  дати  міг  лише  дебіл…

Рядном  вологим  навіть  глузд  вже  криють,
хоч  вибухи  лунають,  все  в  диму…
Я  не  здивуюсь,  як  тепер  відкриють
в  Донбасі  представництва  і  Криму!

06.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764518
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.12.2017

Життєві угоди

Цибулина  і  хліба  окраєць
у  торбині,  що  через  плаче.
Світ  за  очі,  в  поля,  ніби  заєць,
коли  серце  від  болю  пече…

У  лугах  свою  віру  шукаю,
йду  до  істини  поміж  дібров.
Я  від  Неба  щедрот  не  чекаю,
не  надіюсь  на  вічну  любов.

Має  все  свій  кінець  і  початок,
має  наслідок  кожна  з  причин,
та  від  кількості  „мокрих“  печаток
не  залежить  життя  правочин…

Віднедавна  життєві  угоди
замінили  для  мене  вірші
і  під  кожним  з  них,  навіть  в  негоду,
я  штампую  відбиток  душі!

05.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764287
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 06.12.2017

Хай би що

Місяць  зазирає  у  криницю,
у  її  містичну  глибину.
Лицарю  черленому  не  спиться,
він  якусь  шукає  таїну.

Зачаївся  хтось  у  тім  джерелі
чи,  напевно,  закортіло  пить?
В  дзеркалі,  немовби  на  орелі,
зіронька  грайливо  мерехтять!.

Хмарна  опустилася  куртина,
все  укрила  ніч,  як  чорний  кіт,
але  зі  свічада  та  зорина
визирає  навіть  через  пліт!

І  ніяка  ніч  їй  не  завада,
навіть  темна  хмара  не  страшить,
бо  немає  з  почуттями  зладу
у  кохання  полум’яну  мить!.

05.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2017

Іменини у стрільців

Сміло  дивимось  в  майбутнє,
бо  в  житті  ми  молодці.
Народилися  у  грудні,
а  тому  нас  звуть  „Стрільці“.

Так,  стріляємо  ми  влучно,
хто  цигарку,  хто  мідяк,
бо  горбатитись  нам  скучно,
ну,  а  красти  –  не  наш  знак.

Відмічаєм  іменини
ми  з  Тетяною  удвох
і  зимову  цю  картину
нам  послав  напевне  Бог!

Так,  живем  собі,  не  тужим,
власну  долю  не  клянем.
Ми  давно,  з  дитинства,  дружим,
Бог  дасть  –  разом  і  помрем!

Та  про  це  ще  зовсім  рано
думати  у  наші  дні,
бо  живемо  сито-п’яно
й  наші  роки  не  сумні!

З  Днем  народження,  Тетянко,  –
я  вітаю  від  душі
і  за  це  горілки  склянку,
друзі,  випити  спішіть!

Побажайте  нам  здоров’я
і  здоров’я  для  дітей!
Бо  у  нас  усе  з  любов’ю,
все  у  нас,  як  у  людей!

06.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764083
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 05.12.2017

Ера Люцифера?

Весь  світ,  від  Альфи  до  Омеги,
лиш  мій!  –  волає  Люцифер.  –
Мені  байдужі  обереги  –
то  лише  відголос  химер!

Людей  мені  підвладні  душі
і  підневільні  їх  серця.
З  народження  мені  всі  служать
і  аж  до  самого  кінця!

Паную  я  над  білим  світом
все  більше  й  більше  з  року  в  рік.
З  моєї  волі  сонце  світить
і  двадцять  перший  –  це  мій  вік!

Почув  би  це  за  кілька  років
я  лише  б  щиро  усміхнувсь,
та  після  всіх  життя  уроків  –
вже  усміхатися  боюсь…

04.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2017

Зимові реалії

Спустошує  холодний  вітер  слів,
пронизують  порожні  наскрізь  гасла.
Зима  надворі,  мозок  зльодянів
він  захолов  у  голові,  як  масло.

Думки  мої,  мов  змерзлі  горобці,
докупи  збились  у  кущі  терновім.
Чому  нас  манять  знову  манівці?
Чому  ми  нерозсудливі  до  слова?!.

Бо  тяжко  жити  зовсім  без  надій,
то  й  віримо  месіям  і  предтечам?
На  край  наш  суне  новий  сніговій,
а  нас  чекають  сум  і  холоднеча…

04.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763998
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.12.2017

Діалоги з мільярдером

Лишилось  що  тобі  з  тих  двох  мільярдів?
Ще  місяць,  рік  чи  більше  будеш  битись?
Поважний  шлях  чи  стежка  в  сотню  ярдів
тебе  чекає?  Пізно  вже  любитись…

Такі  лунали  інколи  питання
у  нелегкому  повсякде́ннім  герці.
Посеред  ночі,  навіть  спозара́ння,
запитував  бувало  мозок  в  серця.

У  відповідь  сердешне  посміхалось,
немов  йому  приємне  щось  наснилось.
Усе  життя  воно  не  зупинялось
і  тільки  вперто  билось,  билось,  билось…

01.12.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763317
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.12.2017

Він так її і не обняв

Він  палко  так  її  і  не  обняв,
і  не  сказав  „Кохаю“  прямо  в  очі,
бо  й  про  кохання  ще  тоді  не  знав,
не  те  що  пестувати  стан  дівочий.

Її  він  не  притиснув  до  грудей
і  не  сказав  „Люблю,  моя  лебідко“,
бо  скільки  їх  таких,  малих  дітей,
голодомор  спіймав  у  хижу  сітку…

Той  владомор,  як  пес  на  поводку
в  руці  скаженого  уже  від  крові  ката,
забрав  усіх:  і  сина,  і  доньку,
і  стариків,  і  навіть  маму  з  татом…

Косила  смерть  великих  і  малих,
гуртом  вмирали  люди  й  поодинці.
Прищавий  вождь  відкрив  Пандори  міх
і  все  тому  лише,  що  українці.

28.11.2017

https://ukrainian.voanews.com/a/holodomor-canada/3078744.html

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763044
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.11.2017

Мелодії кохання

Мелодії  кохання  не  згаса́ють
у  тих,  хто  свя́то  вірує  в  Любов!
Їм  ангели  на  арфах  ро́ндо  грають,
та  музика  чарує  знов  і  знов.

Мелодії  кохання  линуть  світом,
беруть  в  полон  і  душі,  і  серця.
Їм  не  важливо,  що  весна,  що  літо…
Немає  навіть  взимку  їм  кінця!

Я  зи́чу  всім  порядним,  добрим  людям  –
хай  через  все  життя  вас  проведу́ть
мелодії  кохання,  світлим  буде
ваш,  інколи  тернистий,  довгий  путь!

28.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2017

Що краще*

Якщо  людина  з  гумором,
вона  завжди  у  настрої,
на  всіх  не  давить  гамором,
байдужі  їй  ті  пристрасті.

Росте,  працює,  учиться,
на  все  з  балкона  мочиться,
вступить  до  вишу  милиться
й  своєму  богу  молиться.

Мовчить  собі,  помалкує,
живе,  як  всі,  з  помилками
і  щось  собі  кумекає,
обходячись  обмилками.

Згорить  сірник  –  не  зчуєшся,
та  не  віддайся  відчаю,
бо  в  темряві  намаєшся  –
тож  краще  жити  з  гумором!

28.11.2017

[i]*  Дружній  шарж  на  твір  Валентини  Малої  „Живе  Людина  в    вимірах“.
[/i]  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762339

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762742
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.11.2017

Любов і ревнощі

Любов  і  ре́внощі  –  то  серця  жар  і  лід.
Любов  і  ревнощі  –  як  щастя  і  біда.
Любов  і  ревнощі  –  в  них  супере́чок  слід.
Любов  і  ревнощі  –  то  полум’я  й  вода.

Вони,  як  брат  з  сестрою,  близнюки́,
розвіють  смуток  й  прожену́ть  печаль,
в  полеміку  зану́рять  залюбки́,
та  згоди  не  дійти  їм  все  ж  на  жаль…

Знесу́ть  до  зір  вони  і  кинуть  у  безо́дню,
засму́тять  ве́реснем  і  звеселя́ть  розма́єм.
Учора  радощі,  та  сльози  вже  сьогодні,
але  без  ревнощів  любові  не  буває!

26.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2017

+Мій Бог

                             [i]«Я  Господь,  Бог  твій,  Бог  заздрісний,  що  карає  провину
                             батьків  на  синах,  на  третіх  і  на  четвертих  поколіннях  тих,
                             що  ненавидять  Мене,  і  що  чинить  милість  тисячам  поколінь  тих,
                             хто  любить  Мене,  і  хто  виконує  Мої  заповіді»  (Втор  5,  9-10)[/i]

Коли  куйовдить  вітер  сиву  гриву
і  віддано  життю  весь  майже  борг,
стою  усе  частіше  над  обривом
і  думаю  собі,  а  хто  ж  мій  Бог?.

Достойник  той,  що  сотворив  усесвіт,
де  стільки  болю,  горя  і  краси…
Той  велетень,  що  крутить  перевесла
і  тче  природи  килим  всі  часи!.

Господь  –  великий,  гордий,  всемогутній,
утілення  любові,  всіх  чеснот.
Не  лише  вабить  сонячним  майбутнім,
добра  і  правди  нині  він  оплот!

Мій  Бог  поборник  волі  і  свободи,
національності  не  має  лиш  один.
Йому  особи  рівні  і  народи,
та  пам’ятає,  що  є  батько,  а  є  син.

Не  заздрісний,  дітей  не  проклинає
до  сьомого  коліна  за  батьків.
Сліпої  віри  теж  не  вимагає
у  обмін  на  життя  впродовж  віків.

І  не  шанує  юд  та  лицемірів,
злочинця  першим  не  пускає  в  рай.
Не  жалує  катів  і  їх  кумирів,
нечесності  іде  покласти  край!

Не  обирає  він  собі  народу
і  решту  не  спрямовує  униз,
бо  поважає  кожного  свободу,
а  справедливість  –  то  його  девіз.

Я  імені  не  знаю  свого  Бога,
важливіше,  що  він  добра  творець.
Упевнений  –  за  ним  лиш  перемога,
він  для  людини  істина,  взірець!

Таким  завжди  я  бачу  свого  Бога,
йому  моя  вся  слава  і  любов.
До  нього  лиш  лежить  моя  дорога
допоки  серце  розганяє  кров!

26.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2017

+Свічка пам'яті

Сьогодні  день  скорбо́ти.  В  темну  по́ру
у  пам’ять  мовчки  свічку  запалю́.
Числе́нних  жертв  того  голодомо́ру
злічить  не  можна.  З  присмаком  жалю́

горить  свіча́.  Поволі  віск  стіка́є
і  застигає  прямо  на  столі,
а  туга  з  болем  серця  не  лишають
за  мій  народ,  що  гинув  у  імлі.

В  найбільшого  імлі  голодомору,
що  „вождь  народів“  підло  влаштував.
Продовженням  червоного  терору
він  в  тридцять  третім  українцям  став.

За  сотні  тисяч,  склали  що  мільйони,
до  строку  що  пішли  у  небуття.
Звіріли  в  тридцять  другім  продзагони…
За  непоко́ру  пла́та  –  все  життя!
 
За  те,  що  працювали  не  для  слави
і  вміли  це  робити  краще  всіх,
мільйони  українців  кат  кривавий
прирік  на  смерть!  Великих  і  малих…

Перед  очима  знову  пу́хлі  діти,
що  просять  кри́хту  хліба  у  батьків,
а  ті  самі  не  знають,  що  робити,
їм  голод  розум  теж  опорожни́в…

Тим  часом  збіжжя  в  за́сіки  ховали,
на  кораблі  грузили  у  порта́х,
щоб  непокірні  голоду  пізна́ли,
щоб  в  їхніх  душах  поселився  страх.

До  волі  вбити  тягу  щоб  навіки,
і  трударя́  прибрати  із  полів,
партійна  шайка  –  Сталін,  його  кліка,
в  Сибір,  на  плаху,  гнали  куркулів.

А  світова  спільно́та  чом  мовча́ла
і  тихо  їла  український  хліб?
Невже  чекала  нашого  ще  й  са́ла,
як  молотили  український  сніп?!.

Чому  сиділи,  як  сіренькі  миші,
мені  незрозуміло  й  дотепе́р.
У  Лігу  націй  чом  у  повній  ти́ші
в  наступний  рік  включили  СРСР?!.

Горить  свіча  всю  ніч,  аж  до  світа́ння,
сльозами  капає  униз  гарячий  віск.
Щоб  відповіді  дать  на  ті  пита́ння  –
шукайте  поряд  вигоду  і  зиск!

25,26  листопада  2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762354
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 26.11.2017

Вибiрковiсть оточення

Ніхто́  не  ба́чить  твоїх  сліз,
зара́дить  горю  неспромо́жний.
Не  ви́дко  шрамів,  бо́лю  віз,
але  поми́лку  вгле́дить  кожний…

15.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762295
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.11.2017

Ненависть

Не  дай  нена́висті  себе  перемогти́,
дарма́  не  трать  на  неї  власні  сили.
Спокуса  як  тебе  б  там  не  проси́ла,
вгамуй  несте́рпність  –  шлях  то  до  біди.

15.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762292
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.11.2017

Роздуми про українську мову

Питання  української  мови  гостро  стоїть  в  черзі  денній  нашої  держави  вже  сотні  років,  ще  з  часів  існування  Київської  Руси,  а  точніше  –  з  початку  її  розпаду.  Я  б  сказав,  що  воно  було  і  зараз  лишається  визначальним  у  долі  України.  На  моє  глибоке  переконання,  поняття  „український  народ“  буде  існувати  доти,  допоки  будуть  жити  носії  української  мови.  Дай,  Боже,  їм  жити  вічно!
Відразу  ж  хочу  заспокоїти  дипломованих  критиків  і  просто  скептиків  (про  ворогів  і  мілких  недоброзичливців  навіть  не  йдеться),  дана  робота  не  претендує  на  науковий  ступінь,  статус  навчального  посібника  чи  щось  подібне.  В  ній  я  намагаюсь  лише  викласти  на  папір  свої  думки  з  мовного  питання,  які  формувались  в  тій  чи  іншій  мірі  ще  з  дитинства  і  вже  переповнюють  мою  сиву,  лисіючу  голову.  Перш  за  все  роблю  це  для  того,  щоб  вивільнити  місце  для  нових  думок,  роздумів  і  міркувань.
На  кого  розрахована  ця  робота?  В  першу  чергу  на  таких  же,  як  сам  –  небайдужих  до  долі  держави  Україна  і  її  народу  людей.  Людей,  які  є  носіями  української  мови  в  різних  її  проявах.  Зокрема,  людей,  які  є  етнічними  українцями,  але  в  свій  час  піддалися  шаленому  тиску  і  перейшли  на  російську  мову,  та  їх  нащадків;  людей,  які  не  є  етнічними  українцями,  але  вже  усвідомили  необхідність  переходу  на  спілкування  державною  (в  першу  чергу  тих,  хто  постійно  проживає  на  територіях  України,  особливо  Криму  та  Донбасу);  інших  людей,  яким  подобається  чи  ще  сподобається  наша  мелодійна,  мальовнича,  чарівна  українська  мова  і  в  них  виникне  бажання  її  вивчити.
Водночас  хочу  звернути  увагу  читачів  на  одне  з  ключових  слів  –  „Людина“,  бо  саме  на  тих,  хто  своїми  вчинками  підтвердив  право  називати  себе  людиною,  перш  за  все  і  розрахована  ця  стаття.
Одним  із  яскравих  прикладів  такої  людини  в  нинішній  час,  на  мою  думку,  з  якою  доля  звела  мене  кілька  років  тому  і  це  знайомство  вже  переросло  в  дружбу,  є  ірландець  за  походженням  і  поет,  письменник  за  покликанням  Шон  Маклех  Патрик.  Це  Людина  з  великої  літери,  щирий  друг  України  і  патріот  своєї  батьківщини,  який  торує  її  дорогу  в  майбутнє  вже  другу  сотню  років!  Маю  надію,  що  у  мене  вистачить  часу,  здоров’я  та  снаги  написати  окремий  твір  про  нього,  а  зараз  хотів  би  лише  зазначити,  що  з  усталених  переконань  Шон  пише  і  розмовляє  виключно  своєю  рідною  ірландською  і  русинською  (так  він  називає  українську  мову).  Тобто  він  взагалі  не  послуговується  англійською  –  мовою  держави,  яку  Шон  вважає  загарбником  своєї  вітчизни!

[b]Що  таке  мова  народу?[/b]
Це  питання  виникало  давно  і  не  тільки  у  мене.  Однак,  на  відміну  від  учених  мужів  в  галузі  мовознавства  (чи  лінгвістики,  як  кому  забажається),  я  дивлюсь  на  нього  не  з  високої  трибуни  конференцзали  чи  аудиторії,  а  безпосередньо  із  середовища  носіїв  української  мови.  При  чому  з  самих  його  глибин.  На  своєму  досить  довгому  життєвому  шляху  мені  не  раз  доводилось  зустрічати  представників  вказаної  науки,  котрі  вважали  себе  не  тільки  найкращими  знавцями  та  істинними  носіями  народної  мови,  але  і  її  творцями  та  верховними  суддями  з  усіх  питань  лінгвістичного  характеру.  На  превеликий  жаль  така  ситуація  не  змінилась  і  понині…
В  таких  випадках  моя  уява  щоразу  малювала  українського  селянина,  одвічного  трударя,  який  буквально  
добував  свій  нелегкий  хліб  в  полі  чи  на  фермі  з  раннього  ранку  і  до  пізнього  вечора  під  пекучим  сонцем,  холодним  дощем,  пронизливим  вітром,  в  кізяках  і  на  протягах…  Після  більшовицького  перевороту  в  Росії  восени  1917  року  та  подальшого  загарбання  нею  навколишніх  держав  і  територій,  які  після  насильницького  об’єднання  в  Радянський  союз  партія  комуністів  назвала  республіками,  кращі  представники  цього  класу  в  Україні  були  обізвані  кулаками  та  практично  на  голову  фізично  знищені  в  першу  ж  чергу.
Саме  мова  простих  людей,  корінних  жителів  України,  для  мене  і  є  мовою  українського  народу.  Призначення  ж  науки  я  бачу  не  в  бездумно-кон’юнктурному  створенні  нових  штучних  назв,  термінів,  правил  тощо,  а  в  першу  чергу  в  систематизації  і  упорядкуванні  існуючого  мовного  матеріалу.
Простими  словами  народна  мова  –  це  те,  чим  розмовляє  її  носій,  а  не  те,  що  вигадали  вчені  на  кшталт  есперанто.  Тому  намагання  так  званої  наукової  еліти,  які  стають  все  відчутнішими  останнім  часом,  вчити  народ  „правильно“  розмовляти,  в  т.ч.  вживати  „правильні“  слова,  часто  приводять  до  невиправданого  відхилення,  іноді  аж  в  протилежний  бік,  наклеювання  ярликів  типу  „калька“,  „росіянізм“  і  т.п.  До  того  ж  останній  дехто  називає  „русизмом“,  що,  на  моє  тверде  переконання,  не  має  підстав  ні  з  точки  зору  лінгвістики,  ні  з  позиції  історичної  науки.
Так,  очевидно,  що  термін  „русизм“  походить  від  слова  Русь  та  назви  її  мешканців  –  русинів,  русичів.  Всесвітній  історії  невідомо  іншої  Руси,  окрім  Київської  (виключення  може  складати  Біла  Русь,  але  мова  зараз  про  це).  Зі  зміною  Московією  всього  триста  років  тому  своєї  назви  на  Росію  ініціатори  та  виконавці  цього  лицедійства   
не  встояли  перед  спокусою  прихопити  і  великий  шмат  історії  та  мови  того  народу,  з  якого  проросло  коріння  перейменованої  держави  (та  й  то  лише  частково).  Це  не  лише  моя  точка  зору,  яка  останнім  часом  активно  збільшує  кількість  своїх  прихильників.  Гадаю  достатньо  зазначити,  що  Іван  Франко  стосовно  своєї  національності  у  відповідних  документах  у  свій  час  так  і  писав  –  „Русин“,  а  на  заході  України  й  до  нинішнього  часу  живуть  народності,  які  називають  себе  русинами.
Яку  ще  реакцію,  окрім  посмішки,  може  викликати  досить  розповсюджена  відповідь  багатьох  росіян  на  запитання  про  їх  національність  –  „руський“?!  Я  навіть  не  акцентую  увагу  на  те,  що  формою  визначення  національності  людини  є  іменник,  як  частина  мови,  а  не  прикметник.  Наприклад,  українець,  русин,  німець,  росіянин…  Все  це  –  наслідки  російської  імперської  політики,  яка  з  часів  свого  виникнення  базується  на  брехні  і  віроломстві,  несприйнятті  для  себе  будь-яких  правових  і  моральних  норм,  що  не  стверджують  фантом  величі  Росії  і  її  великодержавного  шовінізму.  Та  що  там  уже  говорити  про  форму,  коли  зі  змістом  непереливки…  В  останній  час  слова  відомої  за  радянських  часів  пісні  „Хотят  ли  русские  войны?“  виглядають  просто  знущанням  над  здоровим  глуздом  як  по  формі,  так  і  за  змістом.
В  той  же  час,  на  моє  переконання,  існуючі  реалії  говорять  про  те,  що  мовою  народу  є  словарна  маса,  яка  використовується  відповідним  народом  для  спілкування  між  собою,  навіть  якщо  переважна  частина  тих  слів  була  раніше  запозичена  (а  попросту  вкрадена)  в  іншого  народу.

[b]Слова  іншомовного  походження  і  росіянізми.[/b]
Мова  народу  постійно  розвивається  і  збагачується.  Це  відбувається  як  за  рахунок  лексем  та  словосполучень,   
так  і  запозичення  термінів  з  інших  мов,  так  званих  слів  іншомовного  походження.
Ще  в  шкільні  роки,  в  глибокі  радянські  часи,  у  мене  виникало  питання  –  Чим  останні  відрізняються  від  росіянізмів?  Вчителі,  а  потім  і  викладачі,  як  правило,  не  могли  чітко  визначити  цю  різницю.  Вони,  зазвичай,  лише  давали  зрозуміти,  що  це  аксіома  і  подібні  питання  просто  недоречні.  Трохи  пізніше  я  докумекав,  що  це  один  із  тривіальних  проявів  великодержавного  шовінізму  в  окремо  взятій  частині  повсякденного  життя,  в  мовній  царині.
Іншими  словами,  росіянізми  –  це  різновид  слів  іншомовного  походження  (запозичень  з  мов  інших  народів,  як  правило  при  відсутності  національних  аналогів).  Одначе,  з  урахуванням  історичних  особливостей  виникнення  російської  мови,  частина  якої  в  сиву  давнину  була  запозичена  (простіше  кажучи  вкрадена)  з  руської  (нині  української)  мови,  переважна  більшість  росіянізмів  фактично  такими  для  української  мови  не  являються.  Саме  це  потрібно  враховувати,  особливо  любителям  чіпляти  наліво  і  направо  ярлик  „калька“,  коли  мова  йде  про  слова  чи  вирази  „запозичені“  у  свій  час  росіянами  в  русинів  (українців).  Отже,  підсумовуючи  сказане,  слід  прийти  до  висновку  –  не  можна  вкрасти  те,  що  належить  тобі  по  праву  народження!

[b]Козаки  чи  посіпаки?[/b]
На  моє  глибоке  переконання  доля  майбутнього  держави  Україна  в  значній,  якщо  не  сказати  у  вирішальній,  мірі  залежить  від  виховання  підростаючого  покоління.  Сьогодні,  як  ніколи,  саме  питання  виховання  дітей  є  однією  із  головних  проблем  нашої  держави  і  всього  нашого  суспільства.
Після  розвалу  Радянського  союзу  Україна  боролась,  та  й  донині  бореться,  з  внутрішніми  і  зовнішніми  ворогами  за  економічне,  а  останнім  часом  і  політичне,  виживання  в  умовах  високої  корумпованості  так  званої  партії  влади  з  внутрішніми  злочинними  кланами  і  зовнішньою,  зараз  уже  відкритою,  агресією  Росії.  В  цій  запеклій  боротьбі  питання  виховання  підростаючого  покоління,  наших  дітей  і  внуків,  відійшло  на  другий  план  не  тільки  із-за  обмеженості  фінансових  можливостей  держави,  але  й  із-за  недооцінки  ролі  такого  виховання  в  подальшій  долі  всього  українського  суспільства.
Не  хочу  кинути  тінь  на  завоювання  українського  народу,  але  свобода  і  відкритість  суспільства  не  рівносильні  вседозволеності,  в  т.ч.  в  області  культури  і  мистецтва.  Країну  заполонили  низькопробні  кіно-,  відео-  продукти,  література,  пісенно-музикальні  композиції,  всякого  роду  шоу  і  т.п.,  переважна  більшість  яких  „крутиться“  іноземною,  якщо  не  сказати  відвертіше  –  мовою  агресора.  З  екранів  безперешкодно  пропагується  культ  насилля,  розпусти,  вседозволеності.  Про  яку  любов  до  навчання  і  формування  якого  світогляду  у  дітей,  їх  життєвої  позиції  може  йти  мова,  коли  повсюди  лунає  реклама  на  кшталт  „Все  і  відразу“  чи  „Навчимо  Європу  бенкетувати“?!  Ким  же  потрібно  бути,  щоб,  живучи  на  кредити,  в  т.ч.  тієї  ж  Європи,  вчити  її  бенкетувати  в  країні,  в  якій  більша  половина  населення  знаходиться  на  межі  бідності,  а  третина  –  вже  за  цією  межею?!  Недалекими  істотами,  циніками  чи  просто  негідниками  і  ворогами?
Недавно  я  зіткнувся  з  яскравим  проявом  недооцінки  цієї  проблеми  навіть  в  педагогічному  середовищі.  Зокрема,  один  викладач  української  мови  та  літератури,  став  доводити  мені,  що  термін  „посіпаки“  має  позитивне  забарвлення.  При  цьому  спеціаліст  в  області  української   
мови  та  літератури  в  обґрунтування  своєї  позиції  посилався  на  однойменний  мультиплікаційний  серіал  та  відповідні  дані  шкільного  підручника  для  середніх  класів,  затверджений  у  встановленому  порядку  профільним  міністерством.  Чесно  кажучи,  я  був  настільки  приголомшений  такою  впевненістю  і  безапеляційністю,  що  вирішив  глибше  вивчити  це  питання,  а  уже  потім  висловити  свою  остаточну  думку  з  цього  приводу.
Вдома  я  спочатку  переглянув  з  десяток  різних  словників,  але  це  тільки  укріпило  мене  в  правоті  своєї  позиції.  Знайти  в  інтернеті  мультсеріал  „Посіпаки“  було  зовсім  неважко.  Його  перегляд  не  доставив  мені  задоволення  і  остаточно  переконав  в  тому,  що  зміст  терміну  „посіпака“  носить  зневажливий  характер,  бо  означає  ніщо  інше,  як  поплічник,  прислужник,  особа,  що  готова  допомагати  в  будь-яких,  переважно  ганебних,  діях.  Більш  за  те,  прямо  в  анотації  до  фільму  автори  сайту  відкрито  зазначили,  що  його  герої  посіпаки  –  це  жовті  істоти,  які  відрізняються  своєю  тупістю;  вони  живуть  на  планеті  Земля  і  завжди  прислужували  найбільш  злісним  королям  та  диктаторам;  з  ситуативної  депресії  їх  виводить  зустріч  з  амбітною  злочинницею,  супер-лиходієм  планети  та  перспектива  їй  прислужитись.  Як  говориться,  коментарі  зайві…
Знаючи  рівень  і  якість  шкільних  підручників  із  власного  досвіду,  я  повірив  мовознавцю  на  слово  і  з  великим  розчаруванням  на  цьому  закінчив  свої  пошуки  підставності  такої  його  позиції.  Однак  потім,  під  впливом  пережитого,  сів  і  написав  ось  цей  вірш,  яким  і  хочу  завершити  першу  частину  своїх  роздумів  про  українську  мову.

[b]Козаки  чи  посіпаки?
[/b]
На  уроці  мовознавства  вчителька  Світлана
про  слова  розповідала  вправно  й  полум'яно.
Говорила  про  відмінки,  розділові  знаки
і  наводила,  як  приклад,  термін  „посіпа́ки“.

Хтось  сказав,  що  у  контексті  слово  недоречне
і  поволі  між  народом  сталась  суперечка:
означає  що  те  слово,  як  його  вжива́ти
та  підста́вно  чи  про  нього  свою  думку  мати…

Посилалась  виклада́чка  на  мультфільм  і  пресу,
зокрема  шкільний  посібник,  помічник  прогресу.
У  житті  всього  буває,  нічого  стида́тись,
але  спробуєм,  панове,  разом  розібратись.

Надає  хтось  перевагу  каві,  інший  чаю,
та  відношення  до  всього  –  су́тність  визначає.
Одне  слово  зігріває,  навіть  го́їть  рану,
віддає  запрілим  друге,  з  присмаком  поганим.

Що  ж  той  термін  означає  –  попи́хач,  лаку́за;
ще  лаке́й,  холу́й,  прислу́жник  і  холо́п  для  „пуза“;
поштурхо́висько,  поплі́чник,  раб  і  пес  смердя́чий,
ще  пошту́ркач  і  приспі́́шник,  поли́гач  собачий…

Запитати  панство  хочу,  що  закрило  бі́льма,
чи  потрібні  нашим  дітям  книги  ті  і  фільми?!
Ростимо  з  дітей  своїх  ми  ли́царів-коза́ків
чи  прислужників  ганебних,  ни́цих  посіпа́ків?!

14  –  22  листопада  2017  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762114
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 24.11.2017

+Справжнє щастя

Є  люди  –  хоч  до  рани  прикладай!
Воно  завжди  улесливе,  привітне,
лунає  компліментів  водограй
і  посмішка  на  «фейсі»  завжди  квітне.

Цукеркою  старою  пригостить,
зі  святом  риторично  привітає,
а  приятельства  наведе  мости
і  вигоду  свою  не  забуває.

Та  усе  добре  буде  до  тих  пір,
коли  запаси  закінча́ться  срібні.
Допоки  ви  король,  хоча  би  лір,
йому  лише  і  будете  потрібні…

Коли  ж  ота  потреба  відпаде,
через  хворобу,  пенсію  чи  інше  –
воно  ущербне  миттю  пропаде
і  слова  привітання  не  напише.

Але  бувають  інші  диваки,
усе  мовчать,  лиш  інколи  кивають.
У  душу  лізти  ті  –  не  мастаки,
та  і  добра  вони  не  забувають.

Такі  вас  не  підставлять,  не  здадуть,
хоч  неодмінно  правду  скажуть  в  вічі.
Тернисту  пройдуть  разом  з  вами  путь,
себе  прохати  не  примусять  двічі.

У  світі  мало  отаких  тихонь,
нас  доля  ними  балує  не  часто.
У  воду  з  ними  можна  і  огонь,
такого  друга  мати  –  справжнє  щастя!

23.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2017

В нападі емоцій

Кошлатить  вітер  кучері  дівочі,
грайливо  кожне  пасмо  обвиває.
Меткий  пустун  давно  сказати  хоче,
що  хлоп  один  ту  дівчину  кохає.

Що  денно  і  ночами  марить  нею,
зімкнуть  повіки  вже  йому  не  сила.
Глибокі  очі  кольору  лілеї
й  дівоча  врода  хлопа  полонили.

Чому  ж  мовчить  той  легінь  чорнобровий,
немов  води  набравши  щедро  в  рота?
Чом  вечорами  він  рубає  дрова
і  у  надії  ходить  за  ворота?

Можливо  все  тому,  що  час  мивнувся
і  неприступна  та  йому  вершина,
бо  в  нападі  емоцій  він  забувся,
що  вдома  троє  діток  і  дружина…

22.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761866
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 23.11.2017

Хміль кохання

Оченята  –  немовби  волошки,
брови  крилами  чайки  злетіли.
Коси  з  льону,  у  руку  завтовшки,
зав’язала  у  хустку  ти  білу.

Губи  бантиком,  кольору  ружі,
випромінюють  ніжну  усмішку.
В  моє  серце  запала  ти  дуже,
та  боюся  зізнатись  в  цім  трішки.

Білі  руки  і  личко  рум’яне,
в  сукні  вишитій  стан  твій  дівочий.
Від  кохання  ходжу  ніби  п’яний
й  тверезішати  зовсім  не  хочу.

23.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2017

В останню мить

Все  ж  убиває  нас  не  лише  куля,
граната,  бомба,  міна  чи  снаряд...
Ганебне  слово  також  серце  муля,
то  смертоносна  зброя,  справжній  яд.

Людей  вбиває  слава  і  байдужість,
з  життя  ідуть  від  горя  і  образ.
Не  краще  підлість,  навіть  недолугість,
від  страху  помирали  і  не  раз…

Нам  заздрощі  до  біса  тиснуть  шию
і  боягузи  врізують  життя.
Погана  слава  віє  суховієм
і  майже  позбавляє  майбуття.

А  скільки  нерозділене  кохання
у  білім  світі  натворило  бід?!.
І  неважливо,  перше  чи  останнє,
не  заросте  у  серці  його  слід.

Це  пам’ятайте,  я  прошу  вас,  люди!
Задумайтесь  до  «пострілу»  за  мить,
що  може  шансу  іншого  й  не  буде
і  смерть  чиюсь  ще  можна  зупинить!

17.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2017

Четверті роковини

Чотири  роки  промайнули  шви́дко
з  тих  пір,  як  люди  вийшли  на  майдан.
Що  сталося?  Чом  змін  нових  не  ви́дко?
Чом  нами  править  інший  ни́ций  клан?

Питань  багато…  Лиш  одні  питання,
а  відповідей  до  сих  пір  нема́!
Не  справдились  народні  сподіва́ння
і  влада  все  мовчить,  немов  німа́.

Мовчить,  мовчить,  та  кошти  спра́вно  ти́рить,
уже  тріщать  офшори  від  бабла́.
Чотири  роки  у  донбаськім  тирі
вбиває  наших  хлопців  кабала…

Безвіз  народу  кинули,  як  кістку,
і  пенсію  на  сотку  підняли.
Пенсіонерів  більшість  чом  ту  звістку
немов  образу  власну  сприйняли?!

Корупція  ресурси  доїда́є,
на  черзі  український  чорнозем,
але  чомусь  народ  не  окриляє,
що  вірною  дорогою  повзе́м…

21.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761650
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.11.2017

Читаючи Біблію

Читаю  Божі  заповіді  я,
а  думи  в  голові  самі  рояться.
Святе:  людина,  власність,  честь,  сім’я…
Але  чомусь  не  всі  цього  бояться.

Вбивають,  крадуть,  зраджують,  сім’ю
без  тіні  сумніву  з-за  похоті  руйнують.
Бо  жадібність  шанують  лиш  свою
і  Бога  голосу  давно  уже  не  чують…

Опам’ятайся,  грішнику,  молю!
Лиш  каяття  спасе  тебе,  людино.
Бо  прийде  час  без  віри  і  жалю,
вже  насувається  на  нас  лиха  година…

21.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761496
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.11.2017

Віра окриляє чи убиває?

Питання  віри  му́чило  віки́
осіб,  народи  й  цілі  покоління.
Повідав  би  усім  вам  залюбки́,
якби  дізнався,  де  її  коріння.

Давайте  разом  спробуємо  в  тім
відверто  й  послідовно  розібратись.
Історія  –  часів  минулих  плин,
а  в  нім  нелегко  істини  дістатись.

Щоб  усвідомить  краще  час  палки́й  –
середньовіччя́  варто  пригадати,
як  хрестоносців  немалі  полки
ходили  гріб  Господній  захищати.

Тевто́ни  й  тампліє́ри-шукачі
азійському  несли  уперто  ми́ру
на  вістрях  своїх  ко́пій  і  мечів
маловідому  християнську  віру.

Невже  той  гріб  цінніший  за  життя
хоча  б  одної  грішної  людини?
Лиши́лося  їх  стільки  майбуття́
тої  лихо́ї,  лю́тої  години…

А  скільки  їх  стражде́нних  полягло
у  Африці  й  на  інших  континентах,
коли  ту  віру  християн  зело
несли  конкістадо́ри  в  позуме́нтах…

Та  і  своїх  не  жа́лували  браття,
в  вогонь  старанно  підливали  масла  –
святої  інквізиції  багаття
століттями  у  пору  ту  не  гасло.

Не  краще  стало  в  пізні  більш  часи́,
з  початком  вже  двадцятого  століття
побили  більшовицькі  підлі  пси
узагалі  рекорд  тисячоліття.

Лиш  встигли  встановити  владу  рад
й  відразу  ж,  прямо  з  самого  порога,
в  комуністичний  з  вірою  уклад
вбивали  тих,  хто  вірив  щиро  в  Бога!..

Морили  голодом,  гноїли  в  таборах
чужих,  своїх  і  просто  іновірців.
Життя  перетворили  в  су́щий  жах,
чого  чекати  ще  від  тих  ординців?!.

Але  найбільш  цікавить  мене  все  ж,
чи  є  у  підлості  і  зла  якась  хоч  міра,
чом  насаджалась  усіма́  без  меж
у  всі  часи  сліпа́  і  ра́бська  віра?!

І  як  прожить  без  віри  в  наші  дні
в  порядність,  справедливість  чи  у  вірність?..
Любов  і  та  подейкує  мені,
що  я  не  вірю  щиро  в  її  вічність…

21.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761479
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.11.2017