| Сторінки (24/2331): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
В Одесі в честь візиту Президента
зірки комуністичні поховали –
закрили кульками до певного моменту…
Ось так її й „де- ко́му-ні-зували“!
Тут все просякло духом комунізму,
його батьки були б напевно раді –
хоч не сховали ницого цинізму,
зате центральні сходи при параді.
Йому робити нічого в столиці?
Постійно не набридло красуватись?!
Але воно летить за три землиці,
на фоні щоб масовки хизуватись.
Турецький парк взяли в залізні грати,
на зустріч пропускали лиш по спискам –
підібраних завчасно кандидатів,
в яких усе написано на писках.
Та жирний боров краще б замість того
прийшов скромненько й тихо став на люка.
Дізнатись щоб, що думають про нього,
достатньо очі підвести на Дюка!
Ніхто крім нас не подолає зло –
брехло завжди було і є брехло!
До того ж в нас тепер своє х@йло...
26.05.2017
https://site.ua/sternenko/7602-odna-godina-v-ochikuvanni-poroshenka-v-odesi-260517/
http://otrageniya.com.ua/politika/gorod-za-reshyotkoy
http://iamir.info/48418-metallicheskij-zabor-i-dva-rjada-nacgvardii--tak-poroshenko-ljubit-odessu
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117052604621
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735351
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.05.2017
Ой, не світи, Місяченьку, не світи нікому,
коли йтиме козаченько від мене додому.
Коли буде повертатись до дітей, дружини,
щоби люди не дізнались, що був у Галини.
Ой, не світи, Місяченьку, ти у темну нічку,
я ж своєму миленькому подарую свічку.
Щоб та свічка в темну нічку горіла-палала,
бо солодшого за нього я іще не знала.
Ой, не світи, Місяченьку, сховайся за хмари,
в темну нічку краще діють мої чорні чари.
Вони манять і дурманять, збивають з дороги,
у власного ж чоловіка усе ростуть роги…
Ой не світи, Місяченьку, – все йому шепочу
бо я жінка молоденька, ще кохатись хочу.
25.05.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117052504124
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735202
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 27.05.2017
Ой Тамаро, ти Тамаро, Тамаро Дудкова!
Чом насупила як хмари свої чорні брови?
Чом примружила хитренько свої карі очі
й зустрічатися не хочеш зі мною щоночі.
Ой, Василю, Василечку, ти такий гарячий,
не пройшло іще й неділі як мене ти бачив.
Як частіше бачить хочеш, то мерщій женися,
та якщо грошей не маєш – тільки посміхнися.
Я щоденно на роботі, зранку й понад вечір,
мені тільки не хватає – ще й жону на плечі…
А зустрітися так хочу, люба, із тобою,
що молю – прийди, кохана, в хатку під вербою!
Хоч ти хлопець і примітний, маєш гарну вроду,
та не знаю через річку я мілкого броду.
Якщо хочеш, Василечку, частіше стрічатись
збудуй місток кришталевий й марно сперечатись.
Хоч я хлопець молоденький й до дівок охочий,
та не можу все ж забути твої карі очі.
Карі очі, чорні брови мене полонили,
файні ніжки й стан дівочий зведуть до могили…
Збудуй місток кришталевий, перильця із срібла,
щоб при місячному сяйві вистачало світла.
Замість хатки під вербою ще й палац до неба,
як збудуєш, Василечку, – вже піду за тебе.
Ой, ти доле, моя доле, мабуть не женюся,
як гуляти так не вийдеш – в річці утоплюся!..
24.05.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117052404407
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735201
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 27.05.2017
Ні, я не критик. Я аналітик
і невиправний реаліст.
Та скажу чесно, бо ж не політик,
аналізую у гриву й хвіст!
25.05.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117052504175
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735068
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 26.05.2017
Я, любі друзі, нагадати хочу
одну народну мудру поговірку:
Не схоче *** – то кобель не скоче,
не буде тикать олівцем у дірку!
Чи не тому в наш час гучний парад
подружніх зрад?!.
А ще згадайте приказку одну:
ЯКЕ там їхало кудись чи йшло…
Кінцівку має все ж вона сумну,
бо здибало ТАКЕ ж саме х@йло.
Як честь і совість ставиш так на кін,
то й буде – клин!
25.05.2017
*** Зірочками адміністрація сайту запечатала слово "$учка", яке міститься практично у всіх словниках української мови:
http://sum.in.ua/s/suchka
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/57578-suchka.html#show_point
http://slovopedia.org.ua/search.html
http://www.lingvo.ua/uk/Translate/ru-uk/%D1%81%D1%83%D1%87%D0%BA%D0%B0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735067
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.05.2017
Якщо мене ти будеш зобижати, –
говорить чоловікові дружина, –
піду на курси стерв і будеш знати –
гикнеш, що не купив мені машину!..
А чоловік претензії дослухав
і, зрозумівши, що жоні пече,
з останніх сил усе ж зібрався з духом
і мовив тихо: «Так, викладачем»…
24.05.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117052408325
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2017
Усім відомо – істина в вині.
Коньяк – це благородство і шляхетність.
З горілкою пригоди лиш одні –
фальсифікати піднімають смертність.
В воді мікробів стільки, аж кишать!
Уважно вибирати треба дуже,
бо й самогонщики нерідко вже грішать.
То що сьогодні пити будем, друже?!
23.05.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117052308700
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734909
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 25.05.2017
Твоя душа така проста і чиста,
ще й по-дитячому окрилено-легка.
Вона немов та райдуга барвиста
й така прозора, як вода струмка.
Твоя душа – це птаха у польоті,
як жайвір, що у небі майорить.
Як ластівка, по крові й навіть плоті,
що неба стрімко розріза блакить.
Твоїй душі – ніщо сталеві ґрати!
Наповнившись первинністю ідей,
вона ще буде двері відкривати
для вірних й доброзичливих людей.
23.05.2017
* Відгук на твір „Моя душа“ автора сайту „Клуб поезії“ Птаха в польоті: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734709 .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734776
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.05.2017
[i][b]Мале руденьке кошеня
блукало між кущами,
а тут назустріч мишеня –
воно втекло від мами.
Ти хто, – спитав його рудий, –
Куди одне мандруєш?
До мене йди мерщій, сюди!
Знайшов я сир. Скуштуєш?
Отак до вечора удвох
і бавилась малеча,
бо й думка кинула обох
про люту ворожнечу.
[/b][/i]
23.05.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117052304698
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734774
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 24.05.2017
[i](коломийський сонет)
[/i]
Закувала зозуленька у суботу зранку,
тільки встигла відхилити на вікні фіранку,
та не встигла одягнути свою пишну вроду,
як вернувся мій миленький з дальнього походу.
Лиш учора він поїхав в місто на весілля,
повернути обіцявся не раніш неділі,
а мені одній удома ночувать несила –
ось тому я агронома в гості й запросила.
Повечеряли смачненько, добре напилися,
ну а потім на канапі спати уляглися.
Хто ж чекав, що те весілля скінчиться війною,
і що милий на похмілля скучить за жоною…
А іще, що при народі відшмага на здачу –
тож сиджу я на городі і надривно плачу.
22.05.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117052206017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2017
Жиди Вкраїну бідну всю обсіли,
панують кляті, що й не продихнуть.
Деруть в три дорога, витягують всі жили,
і не бояться люд робочий сколихнуть.
Жиди у владі, у торгівлі, в управлінні
компаній, фабрик, всяких установ…
Пустили глибоко вони своє коріння
і наплодили різних настанов.
А все тому, що ті жиди затято
об’єднуються завше у кагал.
В них треба вчитись й нам перемагати,
та берегти палких емоцій шквал.
Організація – завжди велика сила,
гуртом, відомо, добре й батька бить.
Бо іудеї здавна навіть сина
готові в християнина рядить!
Одні віками Біблію писали,
вуздечку щоб накинуть на загал.
А інші також довго не дрімали –
творили "Маніфест" і "Капітал".
Поглянь, народе, глибше на проблему –
чому ми досі бідні, бо дурні?
Як говорив наш "вождь", а їхній Ленін,
бо віримо жидівській тій брехні!
22.05.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117052203761
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734649
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.05.2017
[i][b]Півонії розквітнули в горо́ді,
запахло ніжністю й коханням навкруги.
Ці квіти – гімн весні, любові, вроді,
їм неживого підійняти до снаги.
Чарівно рожевіють із-за тину,
червоні й білі також до ладу.
Їм бракне рівні в цю весняну днину,
лиш рози конкуренцію складуть.
Нарву букет, поставлю квіти в вазу,
думки полинуть ген до небокраю.
Ті пахощі в полон беруть відразу
й останній дзвоник в пам’яті лунає.
[/b][/i]
21.05.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117052103077
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734495
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.05.2017
[b]
Світ збожеволів, хтивістю просяк.
Цнотливість продається, як і врода…
Той гідність приміряє вже про всяк,
а інший все збирає нагороди.
Душа знецінена, у серце влили яд,
втонули в болотах високі мрії.
Життя перетворилось в маскарад,
в тобі вбачають часто лиш повію...
Та не зневірюйся, у відчай не впадай,
не всі ще думають отак, тим більше діють.
Коли існуєш ти – коханню ще не край,
хай не покинуть тебе віра і надія.
Зумій ти гордість з честю пронести
життям своїм нікчемам тим на заздрість.
Любов свою, я знаю, стрінеш ти
і доля усміхнеться всім на радість!
[/b]
21.05.2017
[i]* Відгук на твір автора сайту „Клуб поезії“ Птаха в польоті „Світ збожеволів“: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734332 .
[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117052102407
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2017
Як їхати на південь з Павлограда
і обминати славний Кривий Ріг,
на вас чекає все ж якась розрада –
кафе на перехресті трьох доріг.
Хоча це й жарт, та дрібка правди в ньому.
Ви зупиніться й станьте на поріг,
і враз себе відчуєте як вдома –
в кафе на перехресті трьох доріг.
Тут все добротно зроблено і чисто,
а над дверима свіжий оберіг –
вінок із польових квіток барвистих
в кафе на перехресті трьох доріг.
Господарі тут чемні і привітні,
а скатертини – ніби білий сніг.
Комфортно тут і молодим, і літнім,
в кафе на перехресті трьох доріг.
Вас пригостять усім, чим забажаєш,
і навіть подадуть смачний пиріг.
Тут тілом і душею спочиваєш,
в кафе на перехресті трьох доріг.
І де по світу вже не роз’їжджаєш,
та в серці назавжди його зберіг.
Заїдеш при нагоді, точно знаєш,
в кафе на перехресті трьох доріг!
21.05.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117052101944
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734348
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 21.05.2017
Яке прекрасне почуття любов!
Воно не постаріє й не зів’яне.
Воно бентежить душу полум’яно
і серце пестить чи шматує в кров…
Любов не гасне і не іржавіє,
горить, палає, піниться вогнем.
Вона блаженство і сердечний щем,
остудить в спеку й в холоди зігріє!
Любіть, любіть, кохайте навзаєм,
безмежно, чисто, жадібно і ніжно,
як в квітні вишня казку білосніжну
для насолоди нам і радості дає.
20.05.2017
* За мотивами відгуку Елеонори Грабовецької на мій твір „Ненамальований портрет“ і їй же з вдячністю присвячується.
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117052006972
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2017
Якщо ти сварки все шукаєш,
щоб плюнути в обличчя,
у чорне біле одягаєш,
шукаєш протиріччя,
якщо тобі в ранкову пору
заліз вже біс й в „макітру“ –
то вилізь на високу гору
та й плюйся…
проти вітру.
19.05.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117051903866
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734223
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 20.05.2017
Ой, тяжко-тяжко і душа болить,
коли людині підтинають крила.
Вона сердешна тане в кожну мить
й під вітром в неї падають вітрила…
Їй все здається, що прийшов кінець,
і квітка щастя більше не розквітне,
а на чоло сама собі вінець
вона терновий одягає непомітно.
Здається їй, що вмерло все навкруг,
її весна стрічає падолистом.
Бо кинув, як здавалось, вірний друг,
жалі і болі груди її тиснуть.
І проти неї майже цілий світ,
й самотність її серце огортає.
А час летить, пройшло немало літ,
пішло кохання, іншого немає…
Буває й так, та віра хай живе,
що свіжий вітер підійме вітрила.
Й нове кохання раптом припливе,
і згодом відростуть ще кращі крила!
19.05.2017
[i]* Коментар на твір „Без крил“ автора сайту „Клуб поезії“ Польова Ромашка, http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724098 [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2017
Доброго ранку вам, пані й панове,
доброго, люди, здоров’я!
Гарного настрою, сестри й братове,
з миром до вас і любов’ю!
Вдалої днини, мій славний народе,
щастя і світлої долі!
Радості, успіхів, зір хороводу,
мирного неба і поля!
Тихого вечора й ночі нетемної,
сни вам приємні хай сняться.
Пісні вам щирої й праці натхненної,
мрії хай ваші здійсняться!
Люди, живіте у мирі і злагоді,
та захищайте Вітчизну.
Бісів гоніте із тихої заводі,
щоб не справлять потім тризну.
Щедрого столу, віків вам без голоду,
хай пшениці колосяться.
Щоб ні жари, ні смертельного холоду,
й війни вві сні лиш присняться…
19.05.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117051902229
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734095
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.05.2017
Якби мені колись портрет добра
намалювати раптом хтось замовив,
я б не вагався довго і обрав
ту зустріч нашу вечором зимовим.
Я б не роздумував і запросив тебе,
з моєї юності, просту і соромливу.
Бо пам’ять серце до сих пір шкребе,
коли згадаю твою душу незрадливу.
Твої сумні і ледь лукаві очі,
що випромінювали сонячне тепло.
Усмішку щиру, ніжний стан дівочий…
Ой, скільки все ж води з тих пір спливло!
Та в решті-решт оте твоє тепло,
що юне серце взимку покорило,
тебе забуть мені ще й досі не дало
і душу вже не раз й не два зігріло.
Якби мені колись портрет добра
намалювати раптом довелося,
я б написав, не відриваючи пера,
усе, що у житті ще не збулося…
18.05.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117051806523
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2017
Любиш глядіти, як помирають діти?!.
Хто ти, кат, убивця чи упир?
Як на тебе тільки сонце світить?
Хто таких потвор пускає в мир?!
Кращих забавок собі ти не придумав,
ніж гроби на вулицях листать?
Кандидат достойний, можна в Думу
депутатом сміло обирать!..
Ти курив чи перепив, поете,
що й собор уже затанцював?..
Без падінь хоч не буває злетів,
та що низько так – я й не гадав…
І Христа ти не чіпав би всує,
щоб із цеглою затим не говорить.
Твій кинджал копійки не вартує,
душу ж бісу можеш подарить.
Виродків таких останнім часом
у Росії вдосталь розвелось.
У владики вийшли богомази,
та сліпим прозріти не вдалось.
Я надію маю, що у світі
переміни грянуть немалі
й глядачам, як помирають діти,
буде мало місця на Землі!
17.05.2017
В. Маяковский
НЕСКОЛЬКО СЛОВ ОБО МНЕ САМОМ
Я люблю смотреть, как умирают дети.
Вы прибоя смеха мглистый вал заметили
за тоски хоботом?
А я —
в читальне улиц —
так часто перелистывал гро;ба том.
Полночь
промокшими пальцами щупала
меня
и забитый забор,
и с каплями ливня на лысине купола
скакал сумасшедший собор.
Я вижу, Христос из иконы бежал,
хитона оветренный край
целовала, плача, слякоть.
Кричу кирпичу,
слов исступленных вонзаю кинжал
в неба распухшего мякоть:
«Солнце!
Отец мой!
Сжалься хоть ты и не мучай!
Это тобою пролитая кровь моя льется дорогою дольней.
Это душа моя
клочьями порванной тучи
в выжженном небе
на ржавом кресте колокольни!
Время!
Хоть ты, хромой богомаз,
лик намалюй мой
в божницу уродца века!
Я одинок, как последний глаз
у идущего к слепым человека!»
[1913]
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117051711440
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733946
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.05.2017
Ой, ти Нелю, моя Нелю,
чом ти дивишся на стелю?
Ти поглянь на мене ніжно,
як з картини Рафаеля.
Ти скажи сестричко, Нелю,
чи цей рік садила хмелю?
Щоби бражку учинити
й наварить кріпкого елю.
Неля – жінка не ледаща,
медсестра вона найкраща.
Ставить ліпше всіх уколи,
любить жарти і приколи.
Неля має добру вдачу,
хоч з-за цього навіть плаче.
Мимо так пройти не може,
завжди чимось допоможе.
Також Неля має сина,
він для неї ще дитина,
тож онуків не гойдає,
а невістку виглядає.
Забарилась добра звістка,
та й сама вона невістка.
Ще зустріне наша Неля
у пустелі Даніеля.
А іще буває Неля
неприступна, ніби скеля.
Та частує рідко перцем,
бо хороше в неї серце.
Прокружляють невеселі
ці життєві каруселі.
Не сумуй, усе минеться
й знову доля усміхнеться.
З ювілеєм тебе, Нелю!
Щастя й радості в оселю!
Ще й здоров’я на стонадцять,
а в душі – завжди сімнадцять!
17.05.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117051707827
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733945
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.05.2017
Ти вкоротила собі крила
і викинула на смітник,
але ж душа не відлетіла
і світ навколишній не зник.
І серце стукотить дівоче,
немов пташина тріпотить.
Воно ж іще любити хоче.
Повір – прийде та світла мить!
Ще заживуть криваві рани
і твій єдиний ще прийде.
Розвіються густі тумани,
знов в серце музика ввійде!
16.05.2017
* Відгук на твір „Крила“ автора КП „Птаха в польоті“ http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733454
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117051603916
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2017
Я розумію відчай твій і гнів,
як хіть перед жіноцтвом хизуватись,
коли й полеглим у страшній війні
убивцями ти радиш називатись.
Тут все залежить, як, коли, кого
життя безцінного й навіщо позбавляє,
а ще причини і обставини того,
хто і навіщо інших убиває.
Скажімо, люди, можна осудить
солдат, які життя свого ціною
спасли Європу (вдумайтесь на мить),
з фашизмом ставши в Світову до бою?!
А скільки серед них було жінок,
які в руках тримали автомати…
Для захисту життя прийшов бо строк,
самі вбивали й не морились помирати.
А що робить з насильником і катом,
який дитину зґвалтував і вбив?!
Тут не потрібно навіть буть солдатом…
Своєї доньки вбивцю ти б любив?!
Ну, і нарешті візьмемо Донбас,
коли „брати“ приперлись в Україну.
Нам що тепер, дивитися на вас,
коли ви розриваєте країну?!
Складні питання, як саме буття.
Їх ставлять люди вже давно, віками.
Та тих осіб, хто позбавля життя,
в народі кличуть ще й захисниками!
17.05.2017
Игорь Северянин
ПИСЬМО
Отчаянье и боль мою пойми, –
Как передать мне это хладнокровно? –
Мужчины, переставши быть людьми,
Преступниками стали поголовно.
Ведь как бы человека ни убить,
При том в какие б роли ни рядиться,
Поставив лозунг: «быть или не быть», –
Убивший все равно всегда убийца.
Разбойник ли, насильник, патриот,
Идейный доброволец, подневольный
Простой солдат, – ах, всякий, кто идет
С оружием, чтоб сделать брату больно,
Чтоб посягнуть на жизнь его, – палач,
Убийца и преступник, вечный Каин!
Пускай всю землю оглашает плач
С экватора до полюсных окраин…
Какие ужасающие дни!
Какая смертоносная оправа!..
Отныне только женщины одни
Людьми назваться получают право…
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117051702117
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733793
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.05.2017
Скільки важити повинен в Раді депутат? –
поцікавився недавно у Миколи брат.
Той потилицю почухав, – Кілограм, два, три…
Брат йому, – Упав ти з дуба? З самої гори?!
– Ти дослухай, любий брате, не перебивай.
Дай закінчити, Кіндрате, це ж іще не край,
бо вважай у Раді нині лише вороги.
Як не віриш – попіл в урні ставляй на ваги!
16.05.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117051603549
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733729
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 16.05.2017
Ви рядите своїх малят у форму
й у руки їм даєте автомата!..
Коли для вас ця мода нині норма,
хотів би я спитати маму з татом:
Чому усі заходитесь тужити,
якщо та поведінка не лукава,
як дітям дійсно прийде час служити
й за вас це ж саме робить вже держава?!
16.05.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117051602806
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733676
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.05.2017
[i](із циклу „Сільські мотиви“)
[/i]
Поміж чорнокленів, в балці Ясиновій,
золотиться листя вже пожовклих лип.
Там усе пропахло духом полиновим
й рясно жолудями дуб старий облип.
Там конвалій білих розквітало море
і дзвіночки рясно поміж них цвіли.
Там хрущі травневі і пташині хори,
там блакить безмежна й крила там росли.
Вийду на вершину, подивлюсь на Обід,
промінцями сонце в хвилях виграє.
Серце відчуває щонайменший повід*
і душа з джерельця того силу п’є.
Це джерело чисте – ба́тьківщина рідна,
де колись родився і почав ходить.
Знову де бажання виникає плідно
жити і трудитись, мріяти й любить.
15.05.2017
[i]* Те саме, що і порух.[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117051511062
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733617
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.05.2017
Нас манять із прилавків подарунки:
в одному два, а то так три й чотири!
Всі в золотім, яскраві візерунки,
чатують ніби скриті рекетири.
Не кожен може мимо них пройти,
багато з нас на той розвід ведеться.
Та зупинись і дух переведи –
чи те купити не дешевше обійдеться?
09.05.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117050903369
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732675
рубрика: Поезія,
дата поступления 10.05.2017
Щоб недолугістю людей не шокувати
й для адекватного світосприймання,
крім вищої освіти треба мати
хоча б середні тяму й виховання.
09.05.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117050905496
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732674
рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата поступления 10.05.2017
Не бачить серйозних провалів
відверто нахабна тварюка…
Валити потрібно надалі
цю жирну, вгодовану суку.
05.05.2017
[i]* Написано під враженням висловлень міністра Розенка про те, що він не бачить [b]серйозний провалів[/b] в роботі очолюваного ним міністерства.[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117050510566
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732518
рубрика: Поезія,
дата поступления 09.05.2017
Весь світ сьогодні одягає вишиванку,
йому ж сомбреро й сарі подавай.
Це що, чергова звичка, забаганка,
чи переситились своїм, дідівським вкрай?
Не так давно самих себе ж боялись,
хто б знав, що нас чатує знов війна!
На рідній мові розмовлять стидались –
тепер гіркі плоди смакуємо сповна!
Дивіться люди, знову б не загратись
і не отримати новий голодомор.
Ще треба з Кримом і Донбасом розібратись,
та жалісливців вже лунає хор.
Одним набридли рідні вишиванки,
а інших нудить вже від шаровар.
Кричать „Амінь“ панове і панянки,
бо лицемірство зараз вже товар.
Сказав і свого слова не порушу,
хоча подібні й не по серцю мені чвари.
Погляньте пильно кожен собі в душу –
народ ми вільний чи овець отара?!
08.05.2017
[i]* Цей твір став наслідком полеміки відносно твору Олекси Удайка „Свічі скорботи“.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732517
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.05.2017
Ми шуби їм, коштовності, авто,
палаци, вілли і рахунки в банках;
вони ж для нас – плаття, на шпильках туфлі
та ще й з мереживом білизну… на собі.
07.05.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117050709252
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732377
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 08.05.2017
Лиш той може вважати себе по-справжньому щасливим, хто любить життя у всіх його проявах.
06.05.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117050609355
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732376
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.05.2017
Вже й рік минув, як ти на Небі, друже,
близьких не пригощаєш радо чаєм.
Уся родина за тобою туже
і багатьом тебе не вистачає.
Як справи, чим займався весь цей час?
Рибалиш часто? Ходиш за грибами?
Ти з вишини хоч інколи на нас
дивись, як ми тут бігаєм з торбами.
Без тебе все ще йдемо у Європу,
на днях лише отримали „безвіз“.
Але насправді у країні _опа,
царі-злодюги Неньку тягнуть вниз.
Тому спускайсь на землю хоч на миті,
як завше пригощай усіх нас чаєм.
Таким як ти іще на цьому світі
роботи із лихвою вистачає.
05.05.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117050505773
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732217
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.05.2017
[i] Загиблим в боях за визволення
Батьківщини присвячується
[/i]
На Гостру могилу я з сумом зійду,
вклонюся полеглим героям.
Вони в сорок першім спинили біду
і нас захистили з тобою.
Три роки по тому в шаленім бою
звільнили вони Миколаїв.
Життя віддали за Вітчизну свою,
частина їх тут спочиває.
Ці хлопці у полі тихенько лежать,
вони не вернулись із бою.
І тільки хмарини над ними біжать,
як відгомін слави старої…
На Гостру могилу я довго дивлюсь,
і сум огорта мою душу.
Дев’ятого травня сюди я вернусь,
бо з ними в цей день бути мушу.
5, 6 травня 2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117050601855
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732216
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.05.2017
Минуле в кожному із нас горить чи тліє,
воно нам фільми заміняє і книжки.
Зсередини нас пам’ять часто гріє,
але буває й розриває на шматки...
05.05.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117050501822
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732084
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.05.2017
Я творча людина, я радість дарю,
до думки усіх закликаю.
Як Муза приходить, то плідно творю,
а як утече – витворяю.
05.05.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732083
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 06.05.2017
В нічному небі місяць човником пливе
й собі дорогу прокладає між хмаринок.
Стих пустотливий вітер, спить усе живе́,
та ясні зорі ще й не мріють про спочи́нок.
Пливуть хмарки-лебідки в невідо́мість,
немає дому в них і рідного гнізда.
Космічне світло проникає в підсвідомість,
як в душу пісня невгамовного дрозда.
Їм в такт моргають кришталеві зорі,
що таємниці космосу несуть.
В світи вони так манять неозорі,
що сяйвом від нудьги мене спасуть.
03.05.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117050304422
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731927
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.05.2017
Спочити мріяв він на Бурханах*
і першим сонця промені стрічати.
Його колись тут народила мати,
тут дім знайшов поета тлінний прах.
Лежати мріяв він на вишині
пташини щебетливого польоту,
дивитись зверху на людську роботу
і рідну пісню слухати вві сні.
Він мріяв спочивать серед ланів,
де колосяться пшениці і жито,
де народився й пощастило жити,
де в пошуках себе знайти зумів.
Він малював віршами білий світ,
аби слова в них піснею лилися,
і з часом мрії ті його збулися –
Любив, творив і мріяв доста літ!
04 – 21 травня 2017
[i]* Назва пасма пагорбів над річкою Вовчою біля села Троїцького на Січеславщині.[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117050407099
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2017
Приємно берегом проїхатись мені,
розквітли вже васильки над Інгулом.
Пташиний спів лунає в вишині
й наповнилось усе бджолиним гулом.
Люблю найбільше квіти польові,
вони як світло сонця, подих вітру.
Блищать мов самоцвіти у траві,
прийшла весна і знов вони розквітли.
Біжить вперед дорога польова,
лиш шурхіт шин і неземна свобода.
Іще далеко серпень і жнива,
та манить з лісу свіжа прохолода.
Несе вологу і життя ріка,
мій неповторний, чарівний Інгуле.
Така статечна, а під час й стрімка,
у ній теперішнє, майбутнє і минуле.
Скубе травичку в березі корівка,
щоб нас почастувати молоком.
Ще молода, але уже й не дівка,
бо рік тому зустрілася з биком.
А далі ніби норовлива дівка,
така собі держава у державі.
Розкинулась за пагорбом Тернівка,
живуть там люди щирі, не лукаві.
Та сонечко простує вперто вгору
і промені на спицях виграють.
Народ виносить збіжжя із комори,
а я продовжую свою цікаву путь.
04.05.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117050407607
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731854
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.05.2017
Я під дерево ліг у високу траву
і вдивлявся до болю в небес синяву.
Небосхилом нещільно хмарини пливли,
та закрити світило вони не могли.
Ясний місяць до строку на небо зійшов.
Поспішав він кудись чи навмисно прийшов?
Сонце тихо до обрію теж потяглось,
та сідать не спішило – чекало чогось.
З півгодини лежав, вітер вітами грав,
на верхівці пан шпак мені пісню співав.
Вже мій кінь відпочив й гарцювати почав,
скочив я у сідло і помчав, і помчав!..
По дорозі мій кінь запримітив бузок
й заіржав, як маленька дитина.
Зупинивсь і вдихав аромат тих квіток,
що поробиш – я також людина.
03.05.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117050310673
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731853
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.05.2017
Сидить сорока на кущі
і на проїжджих нуль уваги.
Земля волає про дощі,
а навкруги травневі стяги…
Початок травня, на лугах
вже підіймається травичка,
пшениця й жито у полях
і просить все живе водички.
В часи травневі ці завжди
любити хочеться й співати.
Не дай нам, Господи, біди,
хай сина стріне кожна мати.
І наречена хай завжди
із війська хлопця дочекає.
Під сонцем квітнуть хай сади,
і пісня радісна лунає.
2, 3 травня 2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117050301678
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731639
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.05.2017
Усе частіше думаю ночами,
як виник Світ і хто його творець.
Що відбулося за могутніми плечами,
чи був тому раніш якийсь взірець…
Якщо Господь створив колись людину
по образу своєму і подобі,
чом вона гірша інколи скотини
і чи Всевишньому усе те до вподоби?
Чом діти Божі схожі на катів,
що меж і міри взагалі не знають, –
вбивають, силують, казнять своїх братів
а потім про спокутання гріхів волають.
Якщо ж все те Господь не розділяє,
чом терпить він насилля і брехню?
Чом шістдесят віків війна палає
і скільки слухати ще релігійну маячню?!
Якщо Господь один, то чом ці таті
нас розвели на стільки таборів?
Чому земні народи в спільній хаті
не пожаліють ні дітей, ні матерів?!.
Чи ж варто людство взагалі було пускати
на цей незрозумілий білий світ,
щоб шість тисячоліть все мордувати
подібний божому людський нещасний рід?!.
02.05.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117050206922
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731637
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.05.2017
На зорі співають птиці,
ми ж прошкуєм по суниці.
Чимчикуємо до лісу,
не боїмся вовка й лиса.
Кожен взяв собі корзинку,
бо суниці у торбинку
не пристало собирати –
щоб усіх їх не зім‘яти.
У дітей веселі лиця,
дуже ж бо смачні суниці.
Навіть за цукерки кращі,
тому й ліземо – аж в хащі!
21.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032104262
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731539
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.05.2017
Люди, люди… чому ви підвладні
так сумнівним, второваним чарам?
Чом навколішках лазити ладні,
щоби крихту отримати даром?!
Ницу чом, неприкриту брехню
ви берете за чисту монету,
а відверту, пусту маячню
вибачаєте всім, крім поета?!
Люди, люди… невже до сих пір
вас помилки нічому не учать?
Може відчаю повний цей твір
в ваші душі спустошені влучить!..
02.05.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731538
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.05.2017
Любов розтанула як сніг…
Якби ж я міг
тебе кохати день і ніч
під тріскіт свіч.
Тебе любити ніч і день…
Не до пісень
мені. Ночами сняться сни
з тої весни,
що нам подарувала цвіт
на сотнях віт.
Розвіялась рясна пітьма –
тебе нема.
Та чи й була ти взагалі
в густій імлі?..
29.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117042903017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2017
Брехлива тайна без секрету,
не можна сміючись страждать.
Не стати просто так поетом,
та й просто так – ніким на стать!..
Хто нас розсудить? Боже правий,
навіщо терпим маячню,
коли кричать безумці: „Браво“,
щоб знов співали їм брехню?!.
Чи в родах істини є зерня,
а може це лиш досвід твій?
Чом просимо тоді прощення
навколішках: „О, Боже мій“?!.
Людино, ще недосконала,
печальні сумніви вгамуй
й пізнати вічності начало
бажання ти свої тамуй.
Ще ні одна душа на світі
не появилась просто так.
Все спалахне в потрібні миті,
бо Всемогутній – не простак!
І Всесвіт – це не плід уяви,
земні тут є і плоть, і кров.
Тут геній часто в світлі слави
блюзнірством підміня любов.
Добро і зло – два вічні стяги
ще ворогуючих сторін.
Частіш перемагає Яго**
і довше все панує він…
Бо зло всю Землю підкоряє,
хоч опір й чинить йому світ.
Від тебе в цій борні чекають
яскравих подвигів, піїт!
29.04.2017
* Переспів твору Валентина Гафта „ У лживой тайны нет секрета“.
** Один із центральних персонажів трагедії Вільяма Шекспіра „Отелло“, по натурі хам і плебей, хитрий і підступний заздрісник (http://dic.academic.ru/dic.nsf/litheroes/670/ЯГО).
Валентин Гафт
У лживой тайны нет секрета,
Нельзя искусственно страдать.
Нет, просто так не стать поэтом.
Нет, просто так никем не стать…
Кто нас рассудит, Боже правый,
Чего ты медлишь, что ты ждёшь,
Когда кричат безумцы: «Браво!» –
Чтоб спели им вторично ложь.
И есть ли истина в рожденье,
А может, это опыт твой,
Зачем же просим мы прощенья,
Встав на колени пред Тобой?
И, может, скоро свод Твой рухнет,
За всё расплатой станет тьма,
Свеча последняя потухнет,
Наступит вечная зима.
Уйми печальные сомненья,
Несовершенный человек,
Не будет вечного затменья,
Нас не засыплет вечный снег.
И просто так не появилась
На свете ни одна душа.
За всё в ответе Божья милость,
Пред нею каемся, греша.
Но мир – не плод воображенья,
Здесь есть земные плоть и кровь,
Здесь гений есть и преступленье,
Злодейство есть и есть любовь.
Добро и зло – два вечных флага
Всегда враждующих сторон.
На время побеждает Яго,
Недолго торжествует он.
Зла не приемлет мирозданье,
Но так устроен белый свет,
Что есть в нём вечное страданье,
Там и рождается поэт.
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117042905787
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731188
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.04.2017
Все чекаєм, що прийде час,
одного ми лишень не знаєм –
час проходить, іде від нас,
не приходить, а утікає…
28.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117042811518
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731051
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.04.2017
Ходімо, мій брате, до Раю,
бо в пеклі з тобою були.
Ми двоє з гостинного краю
до цього не знали хули.
Покинемо, друже, це пекло,
що влада назвала АТО.
Пішли вже, допоки не смеркло,
немає ж попутних авто.
Немає – радій, слава Богу,
сьогодні ми тільки удвох.
Для нас простелилась дорога
на Небо, там спокій і Бог.
Не будуть вже більше снаряди
нам тишу й тіла шматувать.
Там інший, там вищий порядок,
та Божа завжди благодать.
Що? Ногу тобі відірвало?
Не можеш, мій брате, іти?
Терпи, подолаєм завали
і будем поволі повзти.
Вгризатись зубами в каміння,
в самого лиш кукса з руки…
Козацьке у нас бо коріння,
діди ж козаки в нас й батьки.
Зате уяви, як на Небі
блаженно ми будемо жить!
Ти там? Зачекай, я до тебе!
Ще крок, ще зусилля, ще мить…
28.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117042807518
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731050
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 29.04.2017
Є гаряче світило, наївні ви діти,
є безцінна відрадність мелодій і книг.
Що, нема? Та було ж! Так, було все на світі:
і Бетховен, і Пушкін, і Гейне, і Гріг…
Є невидима творчість у хвильках і митях,
в мудрім слові, у посмішці, в блиску очей…
Будь творцем! Не дарма ж ти з’явився на світі.
Хай попереду тисячі днів і ночей!
Нескінченно ганебно в припадку печалі
зникнуть з доброї волі, як тінь через скло.
Нові зустрічі що, всі уже відпалали?!
Буде їх навіть більше, ніж вчора було!
Як похмурий я сам, ніби ранок в тумані,
ніби небо, укрите мільйонами хмар.
То понурістю Муза загоює рану,
щоб напився я доста хмільних її чар.
Почекай! Звикнусь я зі своєю журбою
й заспіваю весільну в густім тернику.
Прийде час і зустрінусь з своєю любов’ю,
скільки ран тих ще буде на довгім віку…
Залишайся! Так мало чуттєвих і чесних…
Повернись! Лише в них сіль і совість землі.
Тільки їм завдяки серце радують весни,
в небо птахи злітають й пливуть кораблі.
Як сягати у вир кращим ввійде в охоту,
скисне світ від безкрилих гієн і тупиць!
Полюби підсвідомо ти радість польоту,
розверни свою душу за межі границь.
Будь дружиною, мужем, сестрою чи братом.
Добрим будь, а не відьмою із рогачем.
Поділись, не тремти, мов крокуєш канатом,
всі серця відімкнеш доброзиччя ключем.
Є іще острови усамітнення думки,
мудрим будь і не бійся на них відпочить.
Там не треба ховатись тобі за лаштунки,
можеш думати вільно, усе там мовчить.
А питання, питання!– кричать ретрогради.
Налетять, спантеличать й полинуть до зорь.
Соломон нам залишив дві мудрих поради:
утікай від жури й з дураками не спорь.
05.04.2017
* Переспів твору Саші Чорного „Больному“.
Саша Черний
Есть горячее солнце, наивные дети,
Драгоценная радость мелодий и книг.
Если нет — то ведь были, ведь были на свете
И Бетховен, и Пушкин, и Гейне, и Григ…
Есть незримое творчество в каждом мгновеньи —
В умном слове, в улыбке, в сиянии глаз.
Будь творцом! Созидай золотые мгновенья.
В каждом дне есть раздумье и пряный экстаз…
Бесконечно позорно в припадке печали
Добровольно исчезнуть, как тень на стекле.
Разве Новые Встречи уже отсияли?
Разве только собаки живут на земле?
Если сам я угрюм, как голландская сажа
(Улыбнись, улыбнись на сравненье моё!),
Этот чёрный румянец — налёт от дренажа,
Это Муза меня подняла на копьё.
Подожди! Я сживусь со своим новосельем —
Как весенний скворец запою на копье!
Оглушу твои уши цыганским весельем!
Дай лишь срок разобраться в проклятом тряпье.
Оставайся! Так мало здесь чутких и честных…
Оставайся! Лишь в них оправданье земли.
Адресов я не знаю — ищи неизвестных,
Как и ты, неподвижно лежащих в пыли.
Если лучшие будут бросаться в пролёты,
Скиснет мир от бескрылых гиен и тупиц!
Полюби безотчётную радость полёта…
Разверни свою душу до полных границ.
Будь женой или мужем, сестрой или братом,
Акушеркой, художником, нянькой, врачом,
Отдавай — и, дрожа, не тянись за возвратом.
Все сердца открываются этим ключом.
Есть ещё острова одиночества мысли.
Будь умён и не бойся на них отдыхать.
Там обрывы над тёмной водою нависли —
Можешь думать… и камешки в воду бросать…
А вопросы… Вопросы не знают ответа —
Налетят, разожгут и умчатся, как корь.
Соломон нам оставил два мудрых совета:
Убегай от тоски и с глупцами не спорь.
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040503507
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730917
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.04.2017
Боже, бережи захисників
нашої стражденної країни.
Від навали нелюдів полків
захисти, Всесильний, Україну!
Боже, дай їм сили і укрий
од негод і куль, російських градів,
святводою рани їм омий,
нечестивців спопели і гадів.
Господи, дай мудрості і сил
хлопцям, що боронять Батьківщину.
Жителі численних міст і сіл
моляться за вас і Україну.
27.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117042711561
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2017
Пустотливе, як малятко,
в лузі бігає телятко.
Воно бігає, стрибає
і на маму поглядає.
Ще немає в нього звички,
із-під ніг скубти травичку.
Бо родилось лише вчора
й молочко йому підпора.
Старші братики й сестрички
залюбки пасуть травичку,
а наївшися від пуза –
скачуть стрімголов у лузі.
Маму ще ніхто не доїть,
мама кормить, мама поїть.
Згодом виростуть телята
й стануть молоко давати.
24.03.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730816
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 27.04.2017
Прийшли вовки в овечих шкурах
і догризають мій народ.
Всі як один в нових каптурах
і з обіцянок хоровод.
Їм треба час, вважайте гроші,
щоб нас вести в нове життя.
Насправді ж ці „пани хороші“
своє будують майбуття.
Який вже рік живем війною,
що нарекли вони АТО.
Життям дітей своїх ціною
із них не ризикнув ніхто.
Постійно в нас „росте“ зарплата,
а статки падають щодня.
Це, люди, вам прийшла розплата,
що обирали навмання.
Відкрий, народе, спраглі очі
і вийми затички із вух.
Не дайте, люди, темній ночі
свій полонити зір і слух!
27.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730813
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2017
Між горбочків по долині
річечка до моря плине.
Котить хвильки між ланами,
під низькими бережками.
По дорозі в синю стрічку
ручаї, струмки й потічки
добавляють свої води –
ось вже й річка лине згодом.
Далі свої води в річку
віддають малі сестрички
і вона стає дзвінкою
повноводною рікою.
Так ріка збирає сили,
крутобокі котить хвилі,
обмива високі гори
і тече аж в синє море.
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031807812
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729352
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.04.2017
Сім годин на циферблаті,
грає музика в кімнаті –
розривається будильник,
але спати хоче сильно
наш Андрійко. Він не хворий,
просто звечора учора
на „арті“ у бій ходив.
Ворогів усіх розбив,
та засидівся нівроку,
що забувся й про уроки.
Не хватило для сну ночі –
тож тепер він спати хоче…
25.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032508814
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729351
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.04.2017
Має він великі ноги –
тож мандрує без дороги.
Роги в нього, як лопати,
то й зовуть його – сохатий.
Не страшні йому простори,
їсть він навіть мухомори.
Любить все ж траву і квіти,
а іще – зелені віти.
«Не ховаюсь за дерева!» –
сповіщає всім він ревом.
Здоровенний, як колос, –
це звичайно ж, діти, лось!
08.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040804981
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729141
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 17.04.2017
Звання нас не злякає й пост,
за зустріч завжди перший тост.
На вулиці хай дощ чи хуга,
та другий тост завжди за друга.
Із побажань сплетем вінок
і вип’єм третій за жінок!
Якщо ти духом не каліка –
четвертий тост за чоловіка.
Тостуючі усіх мастей
уп’яте п’ють вже за дітей.
Міцні фізично й чемні гості
господарів вітають в шостім.
Ще по традиціям віків
згадають в сьомім за батьків.
Та як поважчає броня,
то час вже пити й „на коня“.
А там згадаються ворота,
курган, стремена, повороти…
Пора козаку молодому,
а ми подибаєм додому.
16.04.2014
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117041609486
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729140
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 17.04.2017
На дубах ростемо в лісі.
В листі сховок, як у стрісі.
Ми не тонемо в воді,
бо звичайні жолуді.
Білки в дупла нас ховають
й поросята полюбляють.
Носять нас мішками мішки,
й запасають навіть мишки.
З дуба падаєм в травичку,
пустим корінець в земличку.
Через рік уже дивись –
паросток потягся в вись!
Ми прихильники краси,
буйні хай ростуть ліси.
Дружно докладемо сили,
щоб планета зеленіла!
15.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031506966
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729005
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.04.2017
Під стріхою моєї хати
зліпили ластівки гніздо.
Ось вилупились ластів‘ята,
їх треба ставить на крило.
Вже й мама-ластівка щебече
до діточок – пора літать.
А татко ластів‘ят на плечі
все намагається узять.
Та ластів‘ятко геть маленьке
враз випурхнуло із гнізда.
За ним відразу ж його ненька,
допомагала, як могла.
А через день усі вже діти
крильми врізались в майбуття.
Крутили в вишині кульбіти,
немов літали все життя!
15.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031505875
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729004
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.04.2017
Новий російський представник в Радбезі
настільки емоційно виступав,
що хочеться поспівчувать сердезі –
цілих три пальці з чотирьох зламав…
Дай Боже праведний, щоб те хамло
сильніше головою в стінку билось.
А як не дійде – разом із Х@йлом
обидва язиками подавились.
13.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117041304696
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728865
рубрика: Поезія,
дата поступления 15.04.2017
Дружина вже дістала чоловіка, –
Капусту квасити мені допоможи!
А той їй телефоном ледве „спіка“ –
кума хай допоможе, їй скажи…
Проспався добре, смачно потягнувся,
сьорбнув розсолу, нічого робить –
піднявся, одягнувся, навіть взувся
і сам уже дружині став дзвонить:
– Ти де поділась чи зламала ногу?
Капуста як і як твої діла?!
– Вже три години квасим, слава Богу,
та до капусти справа не дійшла!..
13.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117041305781
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728864
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 15.04.2017
Палити кинув, пити вже кидаю,
так їсти неохота полишать…
А що робити, в душу їхню мать,
як уряд не на жарт наполягає?!.
Тож будем харчуватися повітрям,
а воду питимемо прямо із калюжі!
Це геніальний вихід, любий друже,
але і в них же ж тумкає макітра…
Тому, скажу тобі серйозно, нам пора,
на світло сонця щоб уникнути податку,
не будувати власну якусь хатку,
а перейти відразу на енергію ядра!
Та ненаситні ці сеньйори-помідори,
нам в решті жить спокійно не дадуть
(це тим, хто ще не вникнув в підлу суть),
тому ті ядра треба брати з їх офшорів!
13.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117041306713
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728713
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.04.2017
Вітаю, з днем народження тебе,
моя єдина і чарівна жінко!
Ти для дітей побережи себе,
щоб внуків погойдати на колінках.
Куди спішиш, навіщо все тобі:
корови, свині, поле, розрахунки?..
Вже відпочити дать пора собі
і долі зазирнути за лаштунки.
Присядь нарешті, юність пригадай,
вона була для нас усіх нестрога.
Про матір рідну пісню заспівай,
що так дочасно відійшла до Бога.
Щоб не настигла у путі зима
й не заморозила навіки навіть мрії.
В моїм житті жінок уже нема,
та я про це, сестричко, й не жалію.
Із днем народження тебе вітаю, Раю,
моя чарівна і єдина жінка!
Не позбавляй себе, прошу, отого раю,
де правнуків гойдають на колінках.
05.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117041401646
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728712
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.04.2017
[i](хлопчача)
[/i]
Баю-бай, засни, мій синку,
тиша навкруги.
Баю-бай, вже сплять, дитинко,
річка й береги.
Птаство стихло стоголосе,
жайворонок спить.
Скоро в гості прийде осінь
й все позолотить.
Баю-бай, у чистім полі
вітерець гуля.
Гладить листя на тополі,
чути солов’я.
Баю-бай, в хмарках високих
місяць ліг спочить.
Затихають всюди кроки,
вся малеча спить.
Баю-бай, і котик-мурчик
влігся на печі.
Лиш за пічкою цвіркунчик
знай собі сюрчить.
Баю-бай, засни, маленький,
вічки закривай.
Спи, мій котику сіренький,
баю, баю, бай…
12.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117041211577
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728581
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 13.04.2017
Життя – театр. Чи ж до такої міри?!
В його кулісах вже протерлись діри.
Черговий фейк знімає сашавілкул
і з ним його регіональна спілка.
До пам’ятника він кладе букета
у позі невимовного естета.
Все зрежисовано, розставлено по полках,
та все ж херой танцює мов на голках.
Для всіх каналів роблять кілька дублів,
ютубів, однокласників і гуглів,
а потім ненаситний кліщ-естетик
з собою забирає все ж букетик!..
Отак життя в нас підміняють грою,
навіщо квіти неживим героям?!.
Він зекономив кілька квіток всує,
своїй дружині мабуть подарує…
Які ж ущербні ці гнилі істоти,
що звуть себе велично – патріоти!
У душах же гуляє-свище протяг,
якого й дорогий не скриє одяг.
12.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117041205548
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728580
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.04.2017
По вулиці моїй який сезон
лунають кроки – друзі то відходять.
Вони давно ідуть за горизонт,
удаль, пітьмі за вікнами в догоду.
Занедбані у друзів справи їх,
нема в домах ні музики, ні співу.
Дівчат Дега вже не лунає сміх,
вони лиш пір’я поправляють сиве.
Та все-таки, хай не розбудить страх
вас, незахищених, серед цієї ночі.
Як зрада таємниче, просто жах,
туманить, друзі, зараз ваші очі.
Самотносте, крутий характер твій!
Поблискуючи циркулем буремним,
ти замикаєш коло наших дій,
не слухаючись доводів даремних.
Поклич мене і знов нагороди!
Плеканець твій, обласканий тобою,
на грудях в тебе втішусь назавжди,
умиюсь хугою твоєю голубою.
Навшпиньки дай у лісі стати цім
і у кінці сповільненого жесту
знайти листок в невидимій руці,
й сирітство відчувати, як блаженство.
Ще тишу дай бібліотек своїх,
концертів строгих неповторні перли,
У спокої забуду всіх отих,
що ще живі, і навіть тих, що вмерли.
А ще пізнаю мудрість і печаль,
таємний сенс повідають предмети.
Природа, прихилившись до плеча,
мені довірить тайни і секрети.
І ось тоді, із темряви і сліз,
невігластва розгледжу підлу змову –
обличчя друзів, сотні добрих рис,
мигнувши, вмить розтануть в часі знову…
11.04.2017
* Переспів твору Бели Ахмадуліної „ По улице моей который год…“
Бела Ахмадуліна
По улице моей который год
звучат шаги - мои друзья уходят.
Друзей моих медлительный уход
той темноте за окнами угоден.
Запущены моих друзей дела,
нет в их домах ни музыки, ни пенья,
и лишь, как прежде, девочки Дега
голубенькие оправляют перья.
Ну что ж, ну что ж, да не разбудит страх
вас, беззащитных, среди этой ночи.
К предательству таинственная страсть,
друзья мои, туманит ваши очи.
О одиночество, как твой характер крут!
Посверкивая циркулем железным,
как холодно ты замыкаешь круг,
не внемля увереньям бесполезным.
Так призови меня и награди!
Твой баловень, обласканный тобою,
утешусь, прислонясь к твоей груди,
умоюсь твоей стужей голубою.
Дай стать на цыпочки в твоём лесу,
на том конце замедленного жеста
найти листву, и поднести к лицу,
и ощутить сиротство, как блаженство.
Даруй мне тишь твоих библиотек,
твоих концертов строгие мотивы,
и - мудрая - я позабуду тех,
кто умерли или доселе живы.
И я познаю мудрость и печаль,
свой тайный смысл доверят мне предметы.
Природа, прислонясь к моим плечам,
объявит свои детские секреты.
И вот тогда - из слёз, из темноты,
из бедного невежества былого
друзей моих прекрасные черты
появятся и растворятся снова.
1959
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117041105231
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728442
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2017
[i](сумна казка про золоту рибку)
[/i]
Порибалити на вудку
вийшов на мосту
і спіймав на каші грудку
рибку золоту.
Довго-довго придивлявся,
може то мара,
а коли переконався –
кинув до відра.
В голові думки рояться
й руки аж тремтять:
три бажання, три бажання,
щоб не прогадать!..
Перша думка – то маєток,
поверхів на п’ять,
щоб було де жити, пити,
смачно їсти й спать.
Друге думка – то машина,
„Ровер“ чи „Порше“,
щоб возити половину
й дівку десь „шер-ше“…
Ну, й нарешті третя – яхта,
рибку щоб ловить,
плавать щоб як польська шляхта,
не пішком ходить.
В роздумах добрів додому,
увійшов у двір,
вже й хотів оголосити
рибці приговір…
На поріг відро поставив
й миттю в туалет,
щоб із легкою душею,
як казав поет.
Повернувся до порога,
а відро пусте.
Він дружині запитання
задає просте:
Де ж поділа ти, кохана,
рибку золоту,
а вона очима блима –
Віддала коту…
В чім мораль? Усім відомо,
вже який тут сміх –
Не ловіть маленьких рибок,
хоч і золотих!
11.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117041107261
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728441
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 12.04.2017
Без тебе світ мені навіщо,
у жадібних бажаннях скутий?!
Хай грім гримить і вітер свище,
мені б лише з тобою бути!
Багач чи старець, та завжди
мені вершина ти творіння.
Любов – немов ковток води,
мов Господа благословіння.
Як квітка в лузі навесні,
немов п’янкі ранкові роси.
Як щебет пташки в вишині
й сюрчання коників в покосі.
Я чую серцем голос твій,
мене весь час він зве з собою.
Ти виринув із моїх мрій.
Любов, що робиш ти зі мною?!.
В любові мабуть я своїй,
здаюсь доступною. Чи ж віриш,
що честі й вірності моїй
немає в цілім світі міри.
Де масок невимовна гра
у сіті хитрощів всіх вабить.
Любов – невинності сестра
і від стида згорю я мабуть…
Зізнання всі мої прости,
бо ті слова душі лиш звуки.
Життям кохання пронести
спроможні лише чисті руки
й серця гарячі. Боже мій,
солодкі, ніжні сподівання.
Любов – вершина моїх мрій
у митях зустрічей й прощання.
Колись же спокій знайде все,
зітруться роки і обличчя.
Ріка життя усіх знесе
у море забуття велично.
Та яскравіш за всі зірки
Любові засіяє промінь.
Прониже простір і віки,
й запалить в юнім серці пломінь.
Хоч смерті жилава рука
за мить торкнеться форм лиш тлінних,
Любов же житиме в віках,
серед людей й в краях пустинних.
Навіщо світ мені пустий,
в якім, коханий, ти відсутній.
Прости, Любове, й відпусти,
з минулого в святе майбутнє.
10.04.2017
* Переспів монологу Джульєтти із твору Вільяма Шекспіра „Ромео і Джульєтта“.
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117041009856
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2017
– Лікарю, у мене грип?
– Грип, шановний пане.
– Не свинячий в нього тип?!
– Саме так, Іване.
– Ви упевнені? утім,
може, все ж помилка…
– Переконаний у тім
навіть без горілки.
– Це дурня, не може бути,
літра ж випили на трьох…
Не морозить, серце чути
і не нудить, милуй Бог.
І поправивши фіранку,
лікар мовив, – Не дурня,
бо швидку в чотири ранку
викликає лиш свиня!..
10.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117041006698
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2017
Я іще не успіла допить свою осінь,
а уже сніговій стереже близ воріт.
Він надії мої як дороги заносить
і грозить наді мною закрить небозвід.
Снігопад-сніговій, не засніж мої коси,
в мої двері не стукай, надій не круши.
Снігопад-сніговій, коли жінка попросить,
літо бабине їй підганять не спіши.
Не спіши, сніговій, я іще не готова,
ти іще не успів мою душу знітить.
Я невилитий біль лебединого слова
не тобі, а йому, хочу все ж присвятить.
Снігопад-сніговій, не засніж мої коси,
в мої двері не стукай, надій не круши.
Снігопад-сніговій, коли жінка попросить,
літо бабине їй підганять не спіши.
Я іще розіб’юсь об твою неминучість,
голуба заметіль запорошить мій дім.
Я прошу не засніж моїх мрій нерішучих,
не торкайся кохання крилом льодяним.
Снігопад-сніговій, не засніж мої коси,
в мої двері не стукай, надій не круши.
Снігопад-сніговій, коли жінка попросить,
літо бабине їй підганять не спіши.
09.04.2017
[i]* Переспів твору Алли Рустайкіс „Снігопад“.
[/i]
Алла Рустайкис
Снегопад
Я еще не успела испить свою осень
А уже снегопад сторожит у ворот
Он надежды мои как дороги заносит
И грозит застелить надо мной небосвод
Снегопад, снегопад, не мети мне на косы
Не стучи в мою дверь, у ворот не кружи
Снегопад, снегопад, если женщина просит
Бабье лето ее торопить не спеши
Не спеши, снегопад, я еще не готова
Ты еще не успел мою душу смутить
Неизлитую боль лебединого слова
Не тебе, а ему я хочу посвятить
Снегопад, снегопад, не мети мне на косы
Не стучи в мою дверь, у ворот не кружи
Снегопад, снегопад, если женщина просит
Бабье лето ее торопить не спеши
Я еще разобьюсь о твою неизбежность
Голубая метель запорошит мой дом
Я прошу, снегопад, не заснежь мою нежность
Не касайся любви ледянящим крылом
Снегопад, снегопад, не мети мне на косы
Не стучи в мою дверь, у ворот не кружи
Снегопад, снегопад, если женщина просит
Бабье лето ее торопить не спеши
Торопить не спеши, торопить не спеши
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117041002341
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728142
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 10.04.2017
Існує пустка в смерті почуттів,
мов від утрати кола горизонту,
немовби лиха споглядаєш контур…
Тут не до радощів, а сміху – й поготів.
Але буває інша пустота,
нема чистіш за неї більш нічого.
Вона свята, як благодать від Бога,
у ній лиш глибина і висота!
Я насолоджуюсь своїм життям в Криму,
всі справи із турботами відкинув.
Мені комфортно навіть одному
в тіснім кругу припливів і відпливів.
Я тишу слухаю і сизий дим ловлю,
що зовні схожий на квітучий верес.
Хай свідком буде всемогутній Велес,
як край цей неповторний я люблю.
А на зорі один піду у гори,
на відпочинку десь скуштую грушу.
Я під собою відчуваю сушу,
хоча навкруг розкинулося море.
Кизил рожевий з жадністю зриваю,
він ніби сам все ковзає до рота.
Мені іще й іще його охота,
а враження, немов мандруєш раєм!
Приляжу на вершині, в курені,
а у душі все рівно зовсім пусто,
і тільки стукіт серця окрім пульсу,
що я живий нагадує мені…
Здіймаюся над світом метушні,
яка солодка радість упивання!
Спокійно-світла пустота мені
наповнення віщує прямо зрання!
07.04.2017
* Переспів твору Євгена Євтушенка „Есть пустота от смерти чувств…“
Евгений Евтушенко
Есть пустота от смерти чувств
и от потери горизонта,
когда глядишь на горе сонно
и сонно радостям ты чужд.
Но есть иная пустота.
Нет ничего ее священней.
В ней столько звуков и свечений.
В ней глубина и высота.
Мне хорошо, что я в Крыму
живу, себя от дел отринув,
в несуетящемся кругу,
кругу приливов и отливов.
Мне хорошо, что я ловлю
на сизый дым похожий вереск,
и хорошо, что ты не веришь,
как сильно я тебя люблю.
Иду я в горы далеко,
один в горах срываю груши,
но мне от этого не грустно, -
вернее, грустно, но легко.
Срываю розовый кизил
с такой мальчишескостью жадной!
Вот он по горлу заскользил —
продолговатый и прохладный.
Лежу в каком-то шалаше,
а на душе так пусто-пусто,
и только внутреннего пульса
биенье слышится в душе.
О, как над всею суетой
блаженна сладость напоенья
спокойной светлой пустотой —
предшественницей наполненья!
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040708516
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728141
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 10.04.2017
Чоловік спішив з роботи
й зачепився за сучок.
Враз за пилкою швиденько
поскакав молодичок.
– Де пила?! – кричить з порога
до дружини, що лягла.
– Не пила сьогодні зовсім
й взагалі не при ділах!
– Де пила?! – питаю вдруге,
– Що ти гониш? Пригадай!
– У сусіда, твого друга, –
жінка мужу (й дума – край).
– А дала йому навіщо?
Що за мода – крадькома?!
– Не давала, – вже тихіше,
(а про себе – ой, дарма).
– Як, кохана, не давала,
як у нього все ж пила?!
– Довго я тебе чекала…
й лиш разок йому дала!..
08.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040810865
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727986
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 09.04.2017
Олекса – майстер на всі руки.
Що не напише – все шедевр!
Чи словом бавиться від скуки,
чи майстер в ньому вже помер?..
Списав козацтво враз в минуле,
закрив умить його добу…
А козаків, що не „поснули“,
в запеклу кинув боротьбу.
Вони чатують на висотах
і нищать вражі… кураї.
Навіщо всяка там босота,
як бур’яни у нас свої!
На Січ привів він аксакалів…
Чи ж мало в козаків ума?!
З яких те викопав анналів,
посібників тепер же тьма…
Дідами метр розбавив військо,
відкрив для курінних лікнеп.
То наслідки легенд валійських
чи відголос російських скреп?!.
Бо привітати щоб зі святом
Миколу друга, Годунка,
перетворив поет завзято
ґедз́унок навіть в ґедзунќа!
Приєднуюсь я до вітання,
бо д́ідо – дуб, не бересто́к!
А ще для друга побажання –
собою будь ще років сто!
08.04.2017
[i]* Відгук на твір Олекси Удайка „Дід́о“.[/i]
У нашій славній Україні
Була козаччини доба…
Й сьогодні козаки при чині,
Бо ще на часі боротьба
Супроти всякої босоти,
Нехай чужі то чи свої…
Не зайняли ще ті висоти,
Що нищать вражі кураї…
У козаків були завжди –
В походах переможних знані –
Сиводобродії -діди,
Діди у почестях і шані…
То ж запорожські аксакали,
Щоб не понести зайвих втрат,
Знання отаманам давали:
Що, де, коли… їм треба знать!
І курінні сприймали слово –
Мотали сенс собі на вус…
Й лилася праведна розмова,
Бо мудре слово – не полова …
Й не був фатальним змій укус.
Отож, й сьогодні нам дає
Свій вкрай потрібний ґедзун́ок*
(Хай грубувато, та своє –
Така вже вдача в нього є!)
Дід́о Микола Годун́ок!
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040809263
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727985
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.04.2017
[i](із циклу „Я вірю“)
[/i]
Від щирого серця, з душі, що розквітла,
народяться ніжність і радість у світі.
Від доброго слова народиться світло,
хай люди теплом вашим будуть зігріті.
Даруйте тепло і щедрот не чекайте!
Робіть це з любов’ю й завжди пам’ятайте,
що варто у світі похмурому жити
для того, щоб радість і щастя дарити.
Ідіть до людей, не чекайте подяки
чи вигоди там, преференцій всіляких.
Даруйте любов їм, надію і віру,
і стане наш світ веселішим. Я вірю!
06.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040603422
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727807
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.04.2017
Серце рве весна на шмаття,
у душі горить багаття.
Вітер додає ще жару,
не уникнути пожару.
Де взялись такі вітри,
що чекали до пори?
Що круті здіймають хвилі,
значить ще вони у силі,
що руйнують переправи…
Та кому до того справа?!.
06.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040603603
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727806
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.04.2017
[i](У світі знову гинуть діти)
[/i]
Маленькі діти знову гинуть в світі,
вбиває Асад підло свій народ!
За хмарами, у самім верховітті,
„Російські витязі“ пустились в хоровод.
Вони вже звикли з дітьми воювати
й ховатися за спини матерів.
Беззахисних не важко убивати,
то істинне обличчя упирів.
Хімічна зброя знов вернулась в моду,
отрута більше забира життів.
Невже байдуже це російському народу,
а світовій спільноті й поготів?!.
Чи ж довго ще ми будемо терпіти
Крим, Сирію, вже третій рік Донбас?
Як довго будуть гинуть бідні діти?
Невже це зовсім не бентежить нас?!
Народи світу – скільки ж іще можна
стерпіти Босній, Сомалі, Руанд?..
Чи край покласти зовсім неспроможні
розбійним діям терористських банд?!
07.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040700977
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727593
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.04.2017
Стаж у поезії – то вже велика справа!
Він вам вагу чи впевненість дає?
Чи може то понтонна переправа
із дійсності в якесь життя своє?
Поет чи поетеса ви зі стажем,
а тим, хто перший написав куплет
куди подітись зі своїм ажіотажем?
А може він майбутнього поет?!.
В поезії не в стажі вирішальне,
сказав би навіть я – не головне.
Пишіть душею, ніби в час вінчання,
а стаж вас, любі друзі, не мине.
06.04.2017
* Поштовхом до написання цього вірша стала ось ця сторінка поета зі стажем на Стихірі:
Камилла Сафонова
Редакционной комиссией номинирована на Национальную литературную премию имени Сергея Есенина «Русь моя 2017»
[b]Лирическая поэтесса со стажем в 11 лет.[/b]
Поэзия - моя Стихия, мой Воздух и Жизнь.
Пишу с 11 лет, а именно лирические стихи с элементами философии, с нотками драмматизма, творю с глубоким смыслом, есть над чем задуматься, а главное от всей души! Вкладываю все чувства и всю душу и сердце с любовью...
Очень творческая в разных направлениях искусств, лирическая и романтичная Личность)
Музыка - это еще 1 моя Стихия... Пою с 9и лет, знимаюсь вокалом - владею хорошо фальцетом, развиваю академический вокал - лирико-колоратурное сопрано. Исполняю оперные итальянские арии и песни в джазовом стиле на различных языках... Танцую современные танцы.
Каждому человеку всегда есть к чему стремиться и развиваться... Так же и я стремлюсь, работаю над собой и развиваюсь... Ибо пределу совершенства нет!...) Скоро обо мне услышит весь мир!...)
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040603815
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727590
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 07.04.2017
Подумайте, шановні громадяни,
кого у владу знову обирати,
коли кампанія чергова стане,
щоб лікті замість хліба не кусати.
Народні, урядовці, інша шобла
у владу рвуться лише задля того,
щоб відкормити власне одоробло,
й нічого не бояться, навіть Бога!
Набити пельку, торби і кармани,
побільше у народу умикнути,
а потім, погулявши сито-п’яно,
вже за бугор зі статками гайнути.
На виборах мене найбільше тішать
розмови про шалену інтуїцію
людей, що навіть власну курку смішать,
щоб вдовольнити лиш свої амбіції.
В державі буде уряд знов новий,
йому я наперед вже красно „дякую“.
Бо інтуїція, то здатність голови,
як ум відпочиває, чути сракою.
05.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040504009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727457
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.04.2017
Люблю? Не знаю. Може навіть ні…
Кохання має безліч кольорів.
Ти навкруги: в снігу, вогні, у сні,
мовчанні, гамі, радості, журі…
В рядку, у кожнім, вранішній зорі.
У всьому, завжди і повсюди.
В любові не злічити кольорів,
та це не завжди розуміють люди.
Ти в пам’яті вкарбований навік.
Ти розумієш, я тебе боюся!
Утратила давно вже часу лік –
тепер лише то плачу, то сміюся.
Намарно хочу я втекти, спастись,
бо ти мій сон, тепло і подих світла.
Іду вперед і підіймаюсь ввись,
любов моя зів’яла – знов розквітла!
Відчути хочу так твоє плече.
Люблю? Не знаю… Може, ніби брата,
та в грудях знову ниє чи пече…
В кохання різних кольорів – багато.
06.04.2017
[i]* Переспів твору Вероніки Тушнової „Люблю?“
[/i]
ТУШНОВА ВЕРОНИКА
Люблю?, не знаю может быть и нет,
Любовь имеет множество примет,
А я одно сказать тебе могу
Повсюду ты, во сне, в огне, в снегу,
В молчанье, в шуме, в радости, в тоске,
В любой надежде, в любой строке и в любой звезде,
Во всём! Всегда! Везде!
Ты памятью затвержен наизусть
И ничего нельзя забыть уже.
Ты понимаешь? Я тебя боюсь,
Напрасно я бежать, спастись хочу,
Ведь ты же сон, тепло, дыханье, свет...
Хочу прижаться к твоему плечу.
Люблю?, не знаю, нет других примет!
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040602365
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2017
Упали вже й моральності стандарти,
духовність жебракує рідним краєм;
все менше честь і совість чогось варті,
поняття непідкупності зникає.
Зачерствіла вже більша половина,
все тяжче й тяжче співчутливим жити;
практично непідкупна лиш людина,
яку не захотіли підкупити...
04.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040406330
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727285
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2017
А слива все ж збирається цвісти,
можливо навіть буйно квітувати!
Уже дістали, Господи прости,
її потуги нас нагодувати
плодами спілими, солодкими, як мед,
хоча росте в садку з десяток років.
Купляв її як „бере“, „ґолден“, „ред“,
та тільки з мене п’є ця сливка соки.
Весною обрізаю і кроплю,
а влітку ще й сумлінно поливаю.
Відношення такого не стерплю –
Не вродиш в цьому році, то спиляю!
04.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040405079
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727284
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 05.04.2017
В Росії знову вибухи лунають,
вбивають люд у Пітерськім метро.
Але напевне ще ніхто не знає,
хто ніж втика "рассєйцам" під ребро.
Всі коментують, думають, гадають,
у чім причина, звідки підлий слід.
Чи візитівок Яроша немає?
Чи це зробив якийсь ісламський „кріт“?
Ідуть дебати, як вестимуть слідство –
як побутовий, терористський акт.
На західне кивають теж сусідство,
народ хитають хором, вправно в такт.
Вони дурні й минулого не знають,
чи тупо всі працюють під заказ?
Кінець тисячоліття хай згадають,
тротилу хто не скуштував в той раз.
Як пси жилі будинки підривали,
немовби на навчаннях у полях,
а вибухівку клали у підвали –
наверх „месії“ розчищали шлях.
На вулиці вже вийшли росіяни,
щоб висловити владі свій протест.
Як сміли ті царівни-несміяни,
піддати сумніву „месіїн“ маніфест!
Ще й жару додали в вогонь поляки,
диспетчерів звинивши росіян.
Це довело людців до переляку,
мілкий затрясся вождь і його клан.
До виборів лишилось менше року,
потрібно вже негайно щось робить.
Згадайте все ж історії уроки
й побачите, за цим всім хто стоїть.
03.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040309849
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727117
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.04.2017
Весна іде! Повітря чисте!
Ясніє синню небосхил!
Зазеленіло перше листя –
природа додає нам сил!
Весна прийшла! В високім небі
хмаринки повагом пливуть,
немов кораблики. Їм треба
ще линути в далеку путь.
Весна спішить! Поля і ниви
уже чекають трударів,
а доля нелегка, примхлива
їх піднімає на зорі.
Весна стоїть, вже скоро й літо,
а там невдовзі і жнива,
заколоситься буйно жито...
Дай Бог нам пишний коровай!
04.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727116
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.04.2017
У діброві Юля стрінула зозулю,
пташку клопітку – все ку-ку й ку-ку.
Рахувати Юлю вчила та зозуля
в полі, у гайку – лиш ку-ку й ку-ку.
Згадувала Юля в школі ту зозулю,
стоячи в кутку– лиш ку-ку й ку-ку.
На уроках Юля ніби та зозуля
на хиткім містку – все ку-ку й ку-ку…
26.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032602613
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727042
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.04.2017
Не стало і Євгена Євтушенка,
завершив шлях земний уже поет.
Не був він для Росії вороженьком,
та у Америці скінчив життєвий лет.
Великі помирають на чужині…
А де ж їм бідолахам помирать,
коли Росію-матір бідну нині
окупувала кровососів рать!
Пихатий карлик чваниться на троні,
під себе пише віру і закон.
Він при грошах, при скіпетрі й короні.
Вже імператор, цар чи фараон?!.
Обличчя прикриває завжди маска,
амбіціями плеще через край.
А кожний виступ – то чергова казка,
обіцянки, що завтра буде рай.
Таким як Євтушенко, Солженіцин
немає місця зараз у Москві.
На жаль там балом правлять урки ниці,
таке життя настало, се ля ві…
ГУЛАГами Росію знов укрили,
історія іде черговим колом.
Чи вистачить її народам сили
тюрму зламати й захистити волю?!.
02.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040211668
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727041
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.04.2017
Поглянув на банкноту в „тищу“ гривень
й відчув у серці невимовний смуток –
хоча на ній не двоголовий півень,
але не бачив більш зухвалих шуток.
Згадав князів з гетьманами, Франка,
Грушевського й великого Тараса,
Сковороду – Вітчизни співака,
і Лесю Українку як окрасу.
Степан Бандера зараз наш герой
і символ Батьківщини сьогодення.
Хоча не князь й не Галицький король,
та добре всім відоме його ймення.
Але чому ж не лізе в горло хліб
і присмак ніби в тебе щось украли?..
Тому що нас, як й перелічених осіб,
людці удвічі знов девальвували...
01.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040108736
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726901
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2017
Три найсолодших сторони кохання –
сором’язливо вічності питання
переді мною ставила ти знов…
Cкажу тобі: „Найперша – сподівання.
За ними йде уже сама любов.
Вона хвилює в наших жилах кров,
немовби буйний вітер на світанні,
що рве красу і листя із дібров.
Нарешті – спомини-переживання
усю тебе наповнять, мов востаннє,
в минуле відтісняючи любов,
що не пройшла життям випробування.
Все випробуй, до крайньої межі.
Нехай ніколи пам’ять не полишить –
як немовля, що на руках колишуть,
своє кохання світле бережи!“
01.04.2017
[i]* Переспів твору Андрія Дементьєва „Три сладостных момента“.[/i]
Андрей Дементьев
Три сладостных момента
У любви.
Ты, покраснев, сказала:
— Назови. —
Я назову.
Вначале ожиданье
Любви.
Потом сама любовь.
А вслед за ней
Придут воспоминанья,
Когда мы всё
Переживаем вновь.
Промчится жизнь…
Любовь в былое канет.
Всё испытай
И всё переживи.
Но никогда
Нас не покинет память —
Воспоминанье
О былой любви.
1974
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040112659
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2017
Вже розквітнули в Наташки
на пригірочку ромашки.
Посадила квіти cкраю
і щоденно поливає.
Посередині – жовтеньке,
а пелюсточки біленькі,
ще й зелені рученята.
Жаль такі квітки зривати!
Усміхаються ромашки, –
Не жалій води, Наташко!
Наливай її побільше,
будемо рости ще ліпше!
29.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032905988
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726732
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 01.04.2017
Людей нецікавих у світі немає,
у людях цікавого доста буває.
У кожного щось особливе, своє,
родзинка якась хоч маленька, та є.
Якщо непомітно хтось жив у цім світі
і в ту непомітність заплутавсь, як сіті –
одначе цікавий такий чоловік,
що так нецікаво згубив цілий вік.
Існує у кожного світ потаємний:
у то́го – гіркий, у другого – приємний.
У всякого станеться прикрості час,
але його мить – невідома для нас.
Коли відлітає душа у людини,
за нею мандрує і перша стежина.
І перший цілунок, і радість з любов’ю
вона забирає назавжди з собою.
Звичайно, лишаються книги, поло́тна,
вірші, стадіони, двірцеві колони…
Лишитись багато чого може, та
тілесна не вічна, на жаль, красота!
Життєвий закон як безжалісна гра:
відстукав годинник – в дорогу пора.
Життя пролетіло у мандрах земних,
та знаємо що ми по суті про них?.
Отих, хто пішов за завісу віків:
про друзів, знайомих, братів і батьків,
про жінку кохану чи рідних дітей…
Як мало ми знаємо більшість людей!
Але ті відходять і їх не вернуть,
у кожного Богом одміряна путь.
Лиш хмари пливуть та ще дзвони звучать...
Як хочеться руки піднять і кричать!
01.04.2017
* Переспів твору Євгена Євтушенка „Людей неинтересных в мире нет“.
Евгений Евтушенко
Людей неинтересных в мире нет.
Их судьбы — как истории планет.
У каждой все особое, свое,
и нет планет, похожих на нее.
А если кто-то незаметно жил
и с этой незаметностью дружил,
он интересен был среди людей
самой неинтересностью своей.
У каждого — свой тайный личный мир.
Есть в мире этом самый лучший миг.
Есть в мире этом самый страшный час,
но это все неведомо для нас.
И если умирает человек,
с ним умирает первый его снег,
и первый поцелуй, и первый бой...
Все это забирает он с собой.
Да, остаются книги и мосты,
машины и художников холсты,
да, многому остаться суждено,
но что-то ведь уходит все равно!
Таков закон безжалостной игры.
Не люди умирают, а миры.
Людей мы помним, грешных и земных.
А что мы знали, в сущности, о них?
Что знаем мы про братьев, про друзей,
что знаем о единственной своей?
И про отца родного своего
мы, зная все, не знаем ничего.
Уходят люди... Их не возвратить.
Их тайные миры не возродить.
И каждый раз мне хочется опять
от этой невозвратности кричать.
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040104531
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2017
Розквітнули волошки у житах,
як сині крапельки, що з неба щедро впали.
Хоч літо ще, та осінь золота
нам заспіває скоро величі хорали.
Люблю я влітку волошковий цвіт,
що майорить поміж високими хлібами.
З теплом дивлюся вже десятки літ
я на улюблені квітки моєї мами.
29.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032906947
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2017
Людські стосунки – речі непрості!
Хто вже пожив, той дуже добре знає,
що все буває в нашому житті,
та завжди нам чогось не вистачає.
Одну пораду дати вам хотів,
щоб потім не тягти надсильну ношу.
Я тратити не буду зайвих слів,
скажу лише – не позичайте гроші.
Чужому зичити – без клепки в голові!
Своєму – теж потрібно пам’ятати:
як мідяки розсиплеш у траві,
то можеш їх не день й не два шукати…
Бо в цих стосунках дивний принцип є,
він кожному із вас давно знайомий –
береш чуже, а віддаєш своє!
Це вічна неспростовна аксіома.
Як друга втрати свого захочеш
(не дарма здавна кажуть мудрі люди), –
дай в позику йому звичайні гроші,
а там побачиш, що вже далі буде!..
Ще слід біблійну заповідь згадати,
як не відрадив вас оте робити, –
назад борги не можна вимагати,
щоб навіть перед Богом не грішити!
25.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032506000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726517
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 31.03.2017
Все, закінчилась співпраця?
Дременув ти навпрошки?!
Бо і цяця вже не цяця –
розлетілися горшки!
Кажеш, в гості не збирався,
передумав відтепер…
Та кому ти, друже, здався!
Слава Богу, не помер!
Розум твій і твоє серце
хай залишаться тобі.
Знає хто, що ще прийдеться
пострічати у судьбі…
При таких скачках не скоро
будеш в гостях пити чай.
А публікувати твори –
жінці ти забороняй.
29.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032904093
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726341
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 30.03.2017
[i](спасибі за все)[/i]
Мене ти зранку, друже, здивував,
як не сказати в серці навіть більше.
Коментаря свого ж ти прочитав
і розходився самовара гірше!
Що сталося? Чи ти погано спав?
Чи постидався осуду загалу?
Для чого ж ти оту „_ерню“ писав,
якщо боїшся щоб її читали?!
Ти не боявся скривдити мене,
не контролюючи розпечених емоцій.
Та пройде час, напруження мине
і буде стидно ще у цьому році.
Сашко, Сашко… Та що там серце рвати.
„Допомогти“ в останню мить ти дійсно вмієш.
Не здатен як в руках себе тримати,
то мабуть, любий друже, вже старієш…
29.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032902519
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726340
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 30.03.2017
Ми з Алексанею рибалити пішли,
нарешті вибрались за п’ять останніх років.
Але і кілометра не пройшли,
як став канючити мій друг – нова морока!
То закололо щось йому в попереку,
то серце аритмічно калатає,
то коле в лівому, ні в правому, боку,
а то бажання вже рибалити немає…
Йому б здрімнути на канапі хоч часок,
розслабитись, зависнуть в інтернеті...
А потім з нирок стало гнати вже й пісок!
Ой, змалечку ненавиджу поетів!
Але спокійно вмерти я йому не дам,
бо рух – це все, це життєдайна сила!
Пішов вперед і волю дав словам –
тобі здалось, нема на шиї мила!
Обігнемо ми зараз цей лісок,
а потім дружно помандруєм в гори.
То сиплеться з нас зовсім не пісок,
а не згорілий в молодості порох!
28.03.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726214
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 29.03.2017
Боже, – увійди в мій дім,
хай святиться все у нім!
Хату хай покине мла,
визволи мене від зла!
Боже, змилуйся над нами,
що не ходимо до храмів.
Остогидли ті хавіри,
в душах носим свою віру!
Бо попи дійшли до краю –
нас рабами називають.
Хочемо щасливо жити,
не раби ми – твої діти!
Серце сповни нам терпінням
і даруй благословіння.
Незалежно всім від статі
дай нам Боже благодаті.
Захисти усю сім’ю,
щоб жили ми, як в раю!
28.03.2017
* Написано в день народження молодшого сина Андрія і йому присвячено.
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032804910
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726213
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.03.2017
Як жінку ти знайшов своєї мрії
й посил добитись ще чогось не стих,
повір мені – даремні то надії,
залиш мороку навіть думати про них!
26.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032611754
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725980
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.03.2017
Сплять гірські вершини у обіймах ночі,
білий кущ калини спати лиш не хоче.
Шелестить тихенько, згадує пісні,
що співав хлопчина молодій мені.
Облітає білий із калини цвіт,
з тих часів минуло три десятки літ.
Похилила віти на горі калина,
сивину ховає вже й моя хустина.
З гір густим потоком засіває млу,
вітер на всі боки гладить ковилу.
Підіймуся вгору, сяду під калину –
ні, не вічне горе, скоро відпочину...
26.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032606747
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725977
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.03.2017
Знають добре всі малята,
що найкращий в світі – тато.
Він підкине вас до стелі,
буде бавити в постелі.
Покатає на машині,
підкачає миттю шини.
Розмальовку розфарбує
й цуценятко подарує.
Він найкращий в світі самий,
але, звісно ж, після мами.
26.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032612180
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725802
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 27.03.2017
Найрідніша в світі сама
для малечі звісно – мама.
Мама казочку розкаже
і хустиночку зав’яже.
Ще накормить і напоїть,
і посварить, й заспокоїть,
приголубить, пожаліє –
мама все робити вміє.
Бо душа в неї багата,
навіть більше, ніж у тата.
26.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032612162
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725801
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 27.03.2017
Жди мене і я вернусь,
віддано чекай.
Жди, коли не усміхнусь
й горя через край.
Жди, коли сніги метуть,
жди, коли жара.
Жди, коли життєвий путь
застеля мара.
Жди коли із далини
не прийде листів.
Жди, як туга полонить
і забракне слів.
Жди мене, я повернусь,
не бажай добра
всім, казав хто – не вернусь,
вже забуть пора.
Хай повірять мати й син,
що нема мене.
Зупиниться часу плин
і війна мине.
Друзі питимуть вино
на помин душі.
Жди і з ними заодно
пити не спіши.
Жди мене і я вернусь
всім смертям на зло.
Хто не жав мене, клянусь,
скаже – повезло.
Не втямки убогим їм,
як серед вогню
сподіванням ти своїм
надягла броню.
Як я вижив будем знать
тільки ми удвох –
помогли тобі чекать –
лиш Надія й Бог!
22.03.2017
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Костянтина Симонова „Жди меня“.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725578
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 26.03.2017
[i] Мені тринадцятий минало,
я пас ягнята за селом.
Тарас Шевченко
[/i]
Мені п‘ятнадцятий минало,
я пас корови за селом.
У небі сонечко сіяло,
простіше кажучи – пекло.
Вздовж Вовчої, під Бурханами,
у Дякому, попід ліском,
де й не паслись рогаті дами:
за садом, током і містком...
Корівки хрумали травичку,
щоб повернутись з молоком.
В обід й під вечір до водички,
спішили, щоб попить гуртом.
Співав у чистім небі жайвір,
його міняли цвіркуни.
Такий веселий, творчий гамір
стояв із самої весни.
Напарники – дядьки хороші,
свою колоду кожен мав,
бо в дурня грали не на гроші,
як зазвичай хтось не дрімав.
Я не вигадую історій,
оскільки маю, що робити.
Мій батько їздив в санаторій
й була потреба підмінити.
А як вставати не хотілось
зі сходом сонця кожен день!..
Лиш думка в голові й крутилась –
чи скоро вихідний, він де?!
Пливли роки мого дитинства
поміж річок, лугів і нив,
та це було б найбільшим свинством,
якби когось я в тім винив.
Сільські ті університети
тепер найбільше до душі
і не боюсь, якщо поети
мої ці висміють вірші.
23.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032310693
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725577
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 26.03.2017