| Сторінки (24/2331): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Звичайка мислить головою –
сугубо риса особиста.
Оскільки мозок, сам собою,
у кожного в своєму місці.
Один, як завжди, традиційно
свій мозок в голові тримає.
Та де-хто напівофіційно
макітру сховком обирає.
А інший думає тим місцем,
на чому, зазвичай, сидять.
Тому зручне, м‘якеньке крісло
таким, як манна, благодать.
Та в цьому випадку нагальнім
не слід впадати у екстаз,
багато носять тривіально
свій „мозок“ просто в унітаз.
16.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116111604911
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700863
рубрика: Поезія,
дата поступления 16.11.2016
Брехню ненавиджу я в людях,
хоча вона й різниться дуже,
під виглядом ножа чи ружі,
пусту, майстерну, в свята, в будні…
Брехню я в людях не приймаю,
підступну, з посміхом, невинну,
нахабну, з натиском невпинним,
що серце в шмаття розриває.
З дитинства не терплю брехню я,
обурююся і страждаю,
в душі брехливих зневажаю,
та почуттями не торгую.
Брехня від зради лиш за крок,
не довіряй брехливій лесті,
у брехуна немає честі –
це аксіома, це урок.
Брехню ненавиджу я в людях
і виправдань не жду, пояснень…
Із брехуном й без слів все ясно –
людини з брехуна не буде!
листопад 2016
[i]* За мотивами твору Андрія Дементьєва „Ложь“.
Андрей Дементьев
ЛОЖЬ
Я ненавижу в людях ложь,
Она порой бывает разной,
Весьма искусной или праздной
И неожиданной как нож.
Я ненавижу в людях ложь,
Ту, что считают безобидной,
Ту, за которую мне стыдно,
Хотя не я, а ты мне лжёшь.
Я ненавижу в людях ложь,
Я негодую и страдаю,
Когда её с улыбкой дарят,
Так, что сперва не разберёшь.
Я ненавижу в людях ложь,
От лжи к предательству полшага,
Когда-то всё решала шпага,
Но для тебя тот стиль негож.
Я ненавижу в людях ложь,
Она порой бывает разной,
Весьма искусной или праздной
И неожиданной как нож.
Я ненавижу в людях ложь,
Я не приемлю объяснений,
Ведь человек, как дождь весенний,
А как он чист, весенний дождь!
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700831
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.11.2016
Жіноча логіка вже й глузду не підвладна,
важливо пам‘ятати тут одне –
для жінки часто головне є другорядним,
а другорядне – то вже головне!..
09.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116110902467
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699463
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.11.2016
Америка вертається вперед,
зовсім бліді у кандидатів лиця.
Бо загорілий (дві четвірки) президент
вже покидає демократії світлицю.
Він вісім років мудро керував
країною і майже усім світом.
Сумлінним був, як декотрі не крав,
хоч чуєм часто: „Бандерлог з привітом“…
Але погляньте, люди у марі,
що діється на пострадянському просторі.
Кругом панують лише упирі,
навкруг облуда, злигодні та горе!
Невже не затягнувся цей урок,
невже не надоїло помирати?!
Я пропоную вам на новий строк –
„обамів“ в президенти обирати!
08.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116110805855
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699330
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.11.2016
Мабуть мене жорстоко розіграли –
ридма сміюсь серед кривих дзеркал.
Носи крючком та ще й до вух оскали,
немовби венеційський карнавал…
Робити що? Тікать чимдуж? Куди?!
А може з ними разом веселиться?
Так склалось, що під маскою завжди
багато з них людські ховають лиця…
У масках, париках всі, як один –
казковий хто, а хто з літератури.
Сусід праворуч – чистий арлекін,
лівіше – кат, а кожен третій – дурень.
Один себе старався обілити,
другий лице ховає в сіру краску.
А той уже не в силі відрізнити
своє обличчя від чужої маски.
Я в хоровод ступаю сміючись,
але все рівно неспокійно з ними.
А раптом маску ту хтось і колись
вподобає й ніколи вже не зніме…
Зненацька клоун вічно засумує,
любуючись лицем своїм печальним,
чи дурень вигляд свій дурацький всує
так і забудуть на лиці своїм нормальнім?!..
Навкруг невпинно вже стискається кільце –
мене хапають й манять в дивну казку.
Моє ж природнє, від народження, лице
сприймати стали всі за сіру маску.
Петарди, конфетті!.. Та знову все не так.
І маски зиркають із присмаком тривоги.
Вони кричать, що знову я не в такт,
партнерам наступаю знов на ноги!
Сумні сміються маски наді мною,
веселі ж починають раптом злитись.
За масками, немовби за стіною,
ховають люди свої дійсні лиця.
За музами ганяюсь по п‘ятам,
та ні одну не попрошу відкриться.
Як раптом маски скинуть всі, а там –
одні півмаски, лише напівлиця?..
Я в таємницю масок все ж проник,
суть розгадав їх вічну і природу –
бездушна маска на лиці у них,
то захист від плювків, сурдосвобода.
Та як без маски підлим був завжди –
носи її. Обличчя ж світле, ясне
під маскою ховати підожди,
коли воно воістину прекрасне!
Обличчя добрі як не пропустить,
як лиця чесні, щирі розпізнати?
Щоб їх від зла і бруду захистить,
вони і стали сірі маски одягати…
07.11.2016
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Володимира Висоцького „Маски“.[/i]
Владимир Высоцкий
МАСКИ
Смеюсь навзрыд среди кривых зеркал,
Меня, должно быть, ловко разыграли:
Крючки носов и до ушей оскал -
Как на венецианском карнавале
Что делать мне? Бежать, да поскорей?
А может, вместе с ними веселиться?
Надеюсь я - под маскою зверей
У многих человеческие лица.
Все в масках, париках - все, как один.
Кто сказочен, а кто - литературен.
Сосед мой справа - грустный арлекин,
Другой палач, а каждый третий - дурень.
Я в хоровод вступаю хохоча,
Но все-таки мне неспокойно с ними, -
А вдруг кому-то маска палача
Понравится, и он ее не снимет?
Вдруг арлекин навеки загрустит,
Любуясь сам своим лицом печальным?
Что, если дурень свой дурацкий вид
Так и забудет на лице нормальном?
Вокруг меня смыкается кольцо,
Меня хватают, вовлекают в пляску.
Так-так, мое обычное лицо
Все остальные приняли за маску.
Петарды, конфетти! Но все не так...
И маски на меня глядят с укором.
Они кричат, что я опять не в такт,
Что наступаю на ноги партнерам.
Смеются злые маски надо мной,
Веселые - те начинают злиться,
За маской пряча, словно за стеной,
Свои людские подлинные лица.
За музами гоняюсь по пятам,
Но ни одну не попрошу открыться:
Что, если маски сброшены, а там
Все те же полумаски-полулица?
Я в тайну масок все-таки проник.
Уверен я, что мой анализ точен:
И маска равнодушья у иных -
Защита от плевков и от пощечин.
Но если был без маски подлецом,
Носи ее. А вы? У вас все ясно.
Зачем скрываться под чужим лицом,
Когда свое, воистину, прекрасно?
Как доброго лица не прозевать,
Как честных угадать наверняка мне?
Они решили маски надевать,
Чтоб не разбить свое лицо о камни.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116110803823
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699293
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.11.2016
Спішив, та враз засяяла зірниця –
зустрілися на розі випадково.
А погляд різав млу, мов блискавиця,
крізь вії довгі, чорні і шовкові.
На ній був креп – легкий прозорий газ
весняний вітер лиш на мить розвіяв.
Змінилось все, минув веселий час,
пройшли ті дні, коли я нею мріяв.
Кивнула ледь помітно все ж вона
й сумну голівку трішечки схилила.
Обличчя – ніби кам‘яна стіна,
вона мене забула, як простила…
06.11.2016
[i]Спроба перекладу чи за мотивами твору Івана Буніна „Мы встретились случайно, на углу…“
[/i]
Иван Бунин
Мы встретились случайно, на углу.
Я быстро шёл - и вдруг как свет зарницы
Вечернюю прорезал полумглу
Сквозь чёрные лучистые ресницы.
На ней был креп, - прозрачный лёгкий газ
Весенний ветер взвеял на мгновенье,
Но на лице и в ярком свете глаз
Я уловил былое оживленье.
И ласково кивнула мне она,
Слегка лицо от ветра наклонила
И скрылась за углом... Была весна...
Она меня простила - и забыла.
1905
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116110607997
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698956
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 06.11.2016
Як швидкоплинна тінь осінніх ранніх днів,
як хочеться утримать ранню їх тривогу!
Цей жовтий лист, що пада на дорогу,
цей чистий день, тіней весь повен й слів…
Тому, що тіні дня – то надлишок краси,
це дні спокійного земного хвилювання.
Вони тривожать і дарують сподівання,
ще й мрії надлишок, як божої роси.
10.09.2016
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Олександра Блока „Осенняя элегия“.[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116091003406
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698576
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 04.11.2016
Втекла любов… Мені ж не віриться…
Невже й по правді цілий вік
була в полоні та невільниця
й втекти рішилась в цей лиш рік?
Пішла любов, з собою взявши
і тихий сміх, і погляд ніжний.
В душі так пусто, ніби завше,
коли в соборі одні грішні…
10.09.2016
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Андрея Дементьева „Ушла любовь, а мне не верится…“
[i][/i][/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116091006468
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698575
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 04.11.2016
Багато часу у мені любов жила,
хоч слово це і ні про що не говорило.
Вона мов сонною царівною була,
та ось проснулася і очі розтулила!
Не я співаю, бо любов для цього є,
і пісня та луною світом в‘ється.
Любов настала так, як ранок настає,
вона одна в мені то плаче, то сміється!
І вся планета розчинила широчінь
для мене й радість, ніби сонце, не схолоне.
Втекти не можеш від вогню удалечінь,
не зникнеш, не сховаєшся – любов тебе здогоне!
Багато літ в мені любов жила,
само це слово ні про що не говорило.
Любов чекала в глибині і два крила
в один прекрасний день мені розкрила!
11.09.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Роберта Рождественского „Любовь настала“.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116091102853
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698287
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 03.11.2016
Ішов по вулиці один учора
і говорив, що від‘їжджати впору.
Якщо ж бо їхати – то зовсім, назавжди,
й не повертатися ніколи вже сюди.
Бубнів, що ти, звичайно ж, не права,
картав себе за всі свої слова
й повторював – другу собі знайду,
такій-сякій на зло і на біду!
То повз, то біг і натикався на людей,
та врешті опинивсь біля твоїх дверей…
12.09.2016
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Расула Гамзатова „Я шёл один по улице вчера“.[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116091208140
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698286
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 03.11.2016
Завсігди уміли коні плавать,
але недалеко і неважно.
„Глорія“ російською – це „Слава“,
всім запам‘ятати це неважко.
Корабель ішов найменням гордий,
океан мав намір переплисти.
В трюмах коні, мордою до морди,
але їх сумні чекали вісті.
Тисяча гнідих у далечінь пливли,
тисячі підков у їх копита вбили.
Але щастя все ж вони не принесли –
міна днище кораблю пробила.
Люди сіли в шлюпки, весла взявши,
коні стали плити просто так.
Що ж робити бідним, бо як завше
не було їм місця на плотах.
Плив по океану рижий острів,
в хвилях синіх острів плив гнідий.
На початку їм здалося – плавать просто,
ніби в річці, більше лиш води.
Та не видно берега ні краю,
у ріки вони завжди були.
Хвилі накривали рижу зграю,
а вони все фиркали й пливли.
Все ж покинули коней останні сили,
ті іржали і тонули у воді.
Бо ніяк вони не розуміли –
чому кинули їх люди у біді.
Врешті-решт розтанув рижий острів,
всі втонули, і великі, і малі.
А мені тих коней жалко просто,
рижих, не побачивших землі…
14.09.2016
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Бориса Слуцького „Лошади в океане“.[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116091404186
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698252
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 02.11.2016
Про щастя лише мрієм за звичаєм,
воно ж повсюди, нас навкруг воно.
Бо щастя – сад зелений за сараєм,
повітря чисте, лине що в вікно.
В бездонній висі, аж під небокраєм,
одна хмарина, мовби птаха, в‘ється.
Ми мало бачим і ще менше знаєм,
а щастя лише знаючим дається.
Вікно відкрите, тихо у саду,
на підвіконня з писком пташка сіла.
Я від книжок свій погляд відведу –
вже вечоріє, небо спорожніло.
Малюю словом на життєвім полотні
і бачу, чую – щастя все в мені.
23.09.2016
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Ивана Бунина „Вечер“.
[/i]
Иван Бунин
ВЕЧЕР
О счастье мы всегда лишь вспоминаем.
А счастье всюду. Может быть, оно —
Вот этот сад осенний за сараем
И чистый воздух, льющийся в окно.
В бездонном небе легким белым краем
Встает, сияет облако. Давно
Слежу за ним… Мы мало видим, знаем,
А счастье только знающим дано.
Окно открыто. Пискнула и села
На подоконник птичка. И от книг
Усталый взгляд я отвожу на миг.
День вечереет, небо опустело.
Гул молотилки слышен на гумне…
Я вижу, слышу, счастлив. Все во мне.
1909
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092301670
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698250
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 02.11.2016
Приснись мені, а то я забуваю,
тебе любити як і берегти.
Не сердься і приснись, бо теж жива я.
Приснись і доторкнись, а можеш прилягти…
Приснись мені важким, замореним, покірним,
таким приснись, як у гарячці лід.
Мужі як сняться жонам своїм вірним,
як син для матері, а для дітей – політ.
І ось лягаю, вже стуляю віки,
рахую з сотню і спадаю вниз…
Скажи, чом снитися не хочеш ти довіку.
А може сни я забуваю? Снись!
13.09.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Риммы Казаковой „Приснись“.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2016
Дівка – ніби та машина,
пипка, мовби горошина,
фари, бампера і бак,
а як їхать – зразу ж „фак!“
То бензин увесь скінчився,
антифриз в щілину злився,
радіатор закипає
й інших сто причин ще має.
Зовсім відбива охоту
тяга їх до катафотів,
як в кобили для параду –
спереду висять і ззаду.
Хоч сама, як пава, важна,
варто глянути в багажник –
там запас на всі часи
масла, меду й ковбаси.
Подивившись на те горе,
не захочеться й на море,
підеш до автомашини,
підкачаєш хутко шини
і на ній мерщій в шинок –
вдосталь там простих дівок.
14.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116091405289
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697909
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.11.2016
Душа перетворилась в чорний попіл
у пошуках свого земного щастя…
Стискає серце біль, як здобич сокіл,
мов зорі гаснуть дні сумні в напасті.
Із неба тихо сипле білий сніг,
зима скувала льодом струни серця.
Колись же пахнув й падав цвіт до ніг
і щастя пили з нашого джерельця.
Лебідкою приходиш в мої сни,
а ранком відпливаєш в синє море.
Між зорями у казку два човни
пливуть, та наяву – лиш туга з болем.
Між нами чвари, прірва і туман,
а час летить, життя рікою плине.
Дощить ніч темна, серце повне ран
і край дороги похилилася калина…
07.08.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116080703641
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2016
В соцмережах почалась
епідемія якась –
від Юрка до тітки Файки
просять всі якихось лайків.
Просять, клянчать, вимагають…
Що ж ті лайки означають?
Та якщо у тім потреба,
постараюсь скільки треба.
Одягнусь у шорти, майку
і піду у двір полайкать.
Лайкну в ліфті, десь на вході,
унизу, на самих сходах.
Не забуду і про клумбу,
лайкну лавку і на тумбу,
а виходячи із двору
лайкнув прямо під комору.
Ще хотів піти в кіно,
та скінчилося лайкно…
Тож тепер вернусь додому
і візьму свого пса Рому.
В нього лайнер – як сифон,
весь залайкає район!
Коли вам потрібні лайки,
не летіть аж до Ямайки,
не крутіть шалено стрічку,
а пишіть мені у «лічку».
31.08.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116083104146
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2016
В різних краях залишаєм ми
серця частинку,
трепетні зустрічі в пам‘яті все
бережемо своїй.
Ось і тепер – до безтями влюбились,
мов в жінку!
Як не любить незрівнянні ці,
дивні краї.
Довго буде Карелія снитись!
Буде снитись відтепер
той гостроверхий ялиновий ситець
над голубими очима озер.
Вже біла ніч опустилася птахом
на скали,
світиться білою казкою,
сяйвом полярним живе.
Не зрозуміти,
чи небо у озеро впало.
І не втямки,
чи то озеро в небі пливе.
Довго буде Карелія снитись!
Буде снитись відтепер
той гостроверхий ялиновий ситець
над голубими очима озер.
27.10.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами пісні „Карелія“ (музика Олександра Колкера, слова Кіма Рижова).
Карелия
Автор текста (слов):
Ким Рыжов
Композитор (музыка):
Александр Колкер
В pазных кpаях оставляем мы сеpдца частицу,
В памяти беpежно, беpежно, беpежно встpечи хpаня.
Вот и тепеpь мы никак не могли не влюбиться,
Как не любить несpавненные эти кpая.
Долго будет Каpелия сниться,
Будут сниться с этих поp
Остpоконечных елей pесницы
Над голубыми глазами озеp.
Белая ночь опустилась безмолвно на скалы,
Светится белая, белая, белая ночь напpолет.
И не понять, то ли небо в озера упало,
И не понять, то ли озеpо в небе плывет.
Долго будет Каpелия сниться,
Будут сниться с этих поp
Остpоконечных елей pесницы
Над голубыми глазами озеp.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116102703858
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697314
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 29.10.2016
Лиш той, хто не спішить, найбільше поспіває.
Він менш за всіх у чергах, транспорті чекає.
Хто слухає і чує, хто дивиться і бачить,
той більше, значно більше інших знає.
27.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116102801916
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697313
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.10.2016
Зробив я винахід, аж лячно,
а може й відкриття!
Полегшає віднині значно
в чоловіків життя.
Створив в думок своїх польоті
дизайнерський прикид.
Тепер у крайньої, у плоті,
завжди товарний вид.
Воно не менш революційне,
аніж жіночий ліфчик,
бо фіксуватиме надійно
у чоловіка кінчик.
А рейтинг вище буде мати
аж восьмого айфону!
Лишилось доопрацювати
бретелі з силікону.
27.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116102707847
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697138
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.10.2016
Помиї ллє, немов з відра,
повчає всіх на кожнім кроці.
Колоди ж й іншого „добра“
не бачить він у власнім оці.
Щотижня, а то й кожен день,
вдягає чергову личину.
Ущербний чи тупий, як пень?
А може жде нового чину?
Його ти в двері, він в вікно,
загидить все подібно слизу.
Бо по природі він лайно,
тому й без мила в гузно влізе.
27.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116102704711
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697137
рубрика: Поезія,
дата поступления 28.10.2016
– Ви уявіть, що в лісі заблукали.
Додому як без компаса дійти?
У школі, по деревам вас навчали
на південь шлях чи північ віднайти?
– Дивуюсь вам! Усе елементарно,
на сміх вас візьмуть кури, навіть півень.
Гадаєте ходив до школи марно?
Ялина – північ, пальма – то вже південь!
26.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116102609835
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2016
Я не писав сьогодні принципово,
у мене нині санітарний день.
В віршах ретельно чистив кожне слово,
порахував всі такти у пісень.
А потім довго-довго ладив рими,
жіночі й чоловічі шліфував.
Старався уникати „Риму“ з „Кримом“,
а також „серце“ з „перцем“ оминав.
Нудна робота, що там говорити,
давно себе я так не муштрував.
Жилета з рукавами щоб не зшити –
довідники і словники гортав.
Дивись – надвечір все академічно,
та скучнувато стало на душі.
По правилам: і точно, і практично,
а де ж пісні поділись і вірші?!.
26.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116102609352
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2016
Розверзлись хмари… Діаманти дощові
блищать і крапають повільно, а то швидше,
з гілок зворушених в осінню сіру тишу.
Людські так Богу на долоню котять дні,
диханням щирим відкривається буття
і звучно падає у межі неземні
мій голос каяття…
24.09.2016
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Владимира Набокова „Разбились облака“.
Владимир Набоков
Разбились облака. Алмазы дождевые,
сверкая, капают то тише, то быстрей
с благоухающих, взволнованных ветвей.
Так Богу на ладонь дни катятся людские,
так - отрывается дыханьем бытия
и звучно падает в пределы неземные
песнь каждая моя...
23 августа 1919
[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092402823
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696786
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 26.10.2016
Не ту зустрів я у своїм житті
і сторінки життя гортав я не з тією.
Без крил був з нею і на самоті,
бо не виходило ніяк літати з нею.
Хоча здавалось, що одну її кохав,
про неї мріяв довгі дні і ночі.
З шкільної парти за дружину брав,
в полон взяли мене вуста дівочі.
Тепер увечері за кавою гіркою
ховаю смуток, замикаючись в собі.
Лиш друзі юності веселою юрбою
ще намагаються зарадити журбі.
Весь розпорошений в думках і наяву,
у дощову чи сонячну погоду,
лиш спомином про щастя і живу,
похожий на велику брилу льоду.
25.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116102505121
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2016
Самій ніжній любові настане кінець,
нескінченного суму обірветься пряжа.
Що робити з тобою, з собою вкінець?
Як забути тебе, ненаглядна пропажа?
Скоро станеш чиєюсь дружиною знову,
спокійніші думки і волосся гладкіше.
А від наших пожеж, від весни голубої
не залишиться в серці нічого, крім тиші.
Будуть роки мелькать, як в степу поїзди,
будуть сірими дні, мов краплини всі схожі.
Без кохання живуть і не знають біди,
якщо серце мовчить й мрії вже не тривожать.
Та колись в твої двері постука біда,
ляжуть сутінки враз в чисто прибранім домі.
Схопиш слухавку хутко смертельно бліда
і віднайдеш загублений в пам‘яті номер.
„Він поїхав назавжди у край своїх мрій“ –
глухо голос чужий тобі в трубку розкаже.
Будеш плакати гірко: „Єдиний ти мій!
Як забути тебе, незамінна пропажа!“
24.10.2016
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Олександра Вертинського „Дорогая пропажа“.
Александр Вертинский
Самой нежной любви наступает конец,
Бесконечной тоски обрывается пряжа...
Что мне делать с тобою, с собой, наконец,
Как тебя позабыть, дорогая пропажа?
Скоро станешь ты чьей - то любимой женой,
Станут мысли спокойней и волосы глаже.
И от наших пожаров весны голубой
Не останется в сердце и памяти даже.
Будут годы мелькать, как в степи поезда,
Будут серые дни друг на друга похожи...
Без любви можно тоже прожить иногда,
Если сердце молчит и мечта не тревожит.
Но когда-нибудь ты, совершенно одна
(Будут сумерки в чистом и прибранном доме),
Подойдешь к телефону, смертельно бледна,
И отыщешь затерянный в памяти номер.
И ответит тебе чей-то голос чужой:
"Он уехал давно, нет и адреса даже."
И тогда ты заплачешь: "Единственный мой!
Как тебя позабыть, дорогая пропажа!"
[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116102403086
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696602
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 25.10.2016
Хоч з Гафтом у кіно й не грав на пару,
та п‘ятаків своїх додам я пару.
Комусь вони піднімуть тиск, добавлять жару,
чи допоможуть випустити пару.
Хрести
Когда умрем – сойдем со сцены,
Пусть раньше я – потом и ты.
На нас поставят, как антенны
На телевизорах, - кресты!
* * *
Коли помрем, зійдем зі сцени
(хай я спочатку – потім ти),
на нас поставлять, мов антени
на телевізорах, – хрести.
Грішниця
Верю, верю, верю в Бога,
Не легка к нему дорога,
Но боюсь, что не дойти –
Провинилась я в пути.
* * *
Я вірю, беззавітно вірю, в Бога,
нелегка до Всевишнього дорога.
Шепочу боязко йому, як на духу –
немало завинила на шляху…
Співачка
Уверен, вы запели зря,
Вам мало разговорной речи?
Но часто ведь и говоря,
Вам не о чем сказать и нечем.
* * *
Ви заспівали все ж дарма,
не вдовольнилися б ви спічем?
На жаль таланту в вас катма –
вам нічого сказати й нічим.
Майбутнє
Оно всегда к себе манящее
Находится не за горами,
Давай испортим настоящее,
И будущее будет с нами!
* * *
Манило нас завжди прекрасне,
майбутнє вже не за горами.
Давай спаплюжимо сучасне –
тоді майбутнє буде з нами!
Вода
Потоп – страшнее нет угрозы,
Но явны признаки Беды,
Смертелен уровень воды,
Когда в нее впадают – Слёзы!
* * *
Потоп – страшніш нема загрози,
вже явні признаки біди,
Смертельним рівень став води,
коли в потік упали сльози!
Борги
Выполнив гражданский долг,
Пал на землю храбрый полк.
Перед Родиной долгов
У нас больше, чем полков.
* * *
Віддавши громадянський борг,
ліг в землю весь хоробрий полк.
Перед Вітчизною боргів
у нас побільше, ніж полків.
25.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116102502651
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696601
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 25.10.2016
Не галасуйте, то не хуліган.
Він не пристане десь на полустанку.
Малахів пам‘ятаєте курган?
З гранатою такі ішли на танки.
Такі дороги клали і мости,
канали рили, шахти і траншеї.
Через багно уперто до мети
ішли вони із чистою душею!
Що за манера – миттю за наган?
Петля, отрута – все це по-московські!
З життя пішов Єсенін-хуліган,
пішов по-хуліганські Маяковський…
Аби на глум не йшли ми за грошІ,
не животіли так по-ідіотські –
життя залишив хуліган Шукшин,
злетів у небо хуліган Висоцький…
Ми живемо, але вони – не в грі,
собі узявши болі наші й рани.
Засяяли он дві нові зорі,
а запалили їх, звичайно ж, хулігани!.
23.10.2016
* Переспів твору Валентина Гафта „Хуліган“.
Валентин Гафт
ХУЛИГАН
Мамаша, успокойтесь, он не хулиган.
Он не пристанет к Вам на полустанке.
В войну (Малахов помните курган?)
С гранатами такие шли под танки.
Такие строили дороги и мосты,
Каналы рыли, шахты и траншеи.
Всегда в грязи, но души их чисты.
Навеки жилы напряглись на шее.
Что за манера - сразу за наган?!
Что за привычка - сразу на колени?!
Ушел из жизни Маяковский-хулиган,
Ушел из жизни хулиган Есенин.
Чтоб мы не унижались за гроши,
Чтоб мы не жили, мать, по-идиотски,
Ушел из жизни хулиган Шукшин,
Ушел из жизни хулиган Высоцкий.
Мы живы, а они ушли Туда,
Взяв на себя все боли наши, раны.
Горит на небе новая звезда -
Ее зажгли, конечно, хулиганы.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116102308790
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2016
Вигадниця велика! Справді, Жень.
Та вийми руки зі своїх кишень!
Ти просто змерзла, а чи скарб якийсь ховаєш?
А може знову носиш там женьшень?!
23.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116102302861
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696400
рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата поступления 24.10.2016
Кожен вибирає по собі:
жінку, дім, релігію, дорогу,
сатані служити чи пророку …
Все те обирає сам собі.
Кожен вибирає по собі:
слово для любові чи молитви,
шпагу для дуелі, меч для битви…
Все те обирає сам собі.
Кожен вибирає по собі:
щит і лати, ціп, кілок чи лату,
вид і міру вічної розплати…
Все те обирає сам собі.
Кожен вибирає по собі…
Як умію – так і вибираю.
Докорів і нарікань не маю.
Вибираю все лиш сам, собі.
25.09.2016
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Юрий Левитанского „Каждый выбирает для себя“.[/i]
Юрий Левитанский
Каждый выбирает для себя
женщину, религию, дорогу.
Дьяволу служить или пророку -
каждый выбирает для себя.
Каждый выбирает по себе
слово для любви и для молитвы.
Шпагу для дуэли, меч для битвы
каждый выбирает по себе.
Каждый выбирает по себе
щит и латы, посох и заплаты.
Меру окончательной расплаты
каждый выбирает по себе.
Каждый выбирает для себя...
Выбираю тоже - как умею.
Ни к кому претензий не имею.
Каждый выбирает для себя.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092600079
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696166
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 23.10.2016
[i]Вже на серці осінній щем..
Так неблизько наступне літо!
Розкриваються під дощем
Парасолі, неначе, квіти.
[/i]
Хай на серці осінній щем,
але прийде наступне літо.
Не скінчиться усе дощем,
ще розквітнуть казкові квіти.
Ще настане твоя весна,
журавлі повернуться з вирію.
І калюжа ота сумна
стане морем радості, вірю я.
Вір, не завжди будеш одна,
бо життя – то велика книга.
За зимою прийде весна
і розтане осіння крига.
Ще розквітне в душі любов,
вмить наповниться нею серце.
Ще кипітиме в жилах кров,
і лунатиме з неба скерцо!
05.10.2016
[i]* Відповідь на твір автора сайту „Клуб поезії“ SVETOK „Я не вірю, що є любов“,
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692497.[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116100501929
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2016
Останні крихти почуттів склювали сірі птахи.
Зима накрила нас холодним покривалом.
Несу свою любов замерзлу, як на плаху –
до нас розлука в гості завітала.
Невже нам знову не співатимуть дрозди
й любов не перехопить естафету.
А може пані ця прийшла не назавжди
і ще розтануть навесні образ замети?!
Я знову шлю тобі свою любов
і знову уявляю дні і ночі,
коли у жилах наших вирувала кров,
коли світились ніжним сяйвом наші очі.
Любов свою у Всесвіт шлю в журбі
і вірю – ти, кохана, мене чуєш.
Багато ще чого хотів сказать тобі,
але ти і без слів усе відчуєш.
У Вічність шлю тобі свою любов…
21.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116102108756
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2016
Візьми мене в свої обійми,
я так втомилась пити будні!..
Колюччя з мого серця вийми,
ще жовтень, а я ніби в грудні.
Журбою стомлена, безсила,
розлуками життя багате.
Усмішку знов сльоза зросила,
та хочу серцем обійняти.
Прошу – мене ти обійми,
зігрій теплом своїх очей.
Втомилось серце від пітьми,
холодних і сумних ночей...
Прийди і поруч залишися,
не розмикай своїх обіймів.
До мого серця доторкнися
і душу забери у прийми.
12.10.2016
* За мотивами твору Олени Шабанової „Будь поруч“.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116101202774
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2016
Жінкам даруйте завжди квіти,
не лиш у свято, для годиться.
Вони до цвіту – ніби діти,
у квітнику їм краще спиться.
Поміж турбот і метушні
завжди підніме настрій квітка.
І неважливо, навесні,
зимою, восени чи влітку.
Не має значення, букет
чи то одна лиш хризантема.
Їм до смаку малий сонет,
як і довершена поема.
Усім їм до душі увага,
хай у літах чи зовсім юні.
То шанс утамувати спрагу
і розбудити серця струни.
Несіть жінкам у свята квіти,
у будні також їх вітайте.
Та воду, особливо літом,
міняти все ж не забувайте…
12.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116101210538
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2016
За мир і волю,
за кращу долю
життя віддав він
в донбаськім полі.
За кущ калини,
за доньку й сина
життя поклав він,
за Україну.
За мову рідну,
за солов‘їну
солдат загинув,
за Батьківщину.
За синє небо,
за рідну хату
життя віддав він,
за тебе, брате.
Це пам‘ятайте,
усіх згадайте,
зітерти пам‘ять
повік не дайте.
20.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116102002298
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695768
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.10.2016
Він славу мав користолюбця в почуттях –
любов чекати був готовим все життя!
Та сподіваючись взаємності примарно,
чи зрозумів в кінці, що все те марно?!
26.09.2016
[i]* Написано під враженням твору „Я могу тебя очень ждать“.[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092603409
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695553
рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата поступления 20.10.2016
Живи. Не скаржся, не видумуй
ні літ минулих, ані тверді,
й зіллються гармонійно думи
у відповідь – немає смерті!
Будь милостивим. Царств не требуй,
а дякуй за щасливі миті.
Молитву шли в безхмарне небо
і василькам у стиглім житі.
Не зневажай минулі мрії,
красу старайся помічать.
В пташок, у трепеті й надії
учися жить й благословлять!
20.10.2016
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Володимира Набокова „Живи. Не жалуйся, не числи“.[/i]
Владимир Набоков
Живи. Не жалуйся, не числи
ни лет минувших, ни планет,
и стройные сольются мысли
в ответ единый: смерти нет.
Будь милосерден. Царств не требуй.
Всем благодарно дорожи.
Молись — безоблачному небу
и василькам в волнистой ржи.
Не презирая грез бывалых,
старайся лучшие создать.
У птиц, у трепетных и малых,
учись, учись благословлять!
14 февраля 1919
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116102001990
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695549
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 20.10.2016
В вас несмачні, хоч не дешеві, страви.
Тут обраховують, чого робить не слід.
І зовсім вже не розуміла суть об‘яви:
„Кафе зачинено - перерва на обід“!
12.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116101205023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695433
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.10.2016
Казала ти мені „люблю“,
але вночі і то – крізь зуби.
А вранці лиш гірке „терплю“
притримували ледве губи.
Я вірив в темряві губам,
рукам лукавим і гарячим.
Але не вірив по ночам
твоїм нічним словам незрячим.
Ти не брехала при свічі,
а покохать мене хотіла.
Могла брехати лиш вночі,
коли душею править тіло.
Та вранці, у тверезий час,
коли душа тверда й не мріє,
ти „так“ сказала хоч би раз.
Я так чекав цього в надії…
Тут враз війна, від‘їзд, перон,
що далі буде – невідомо.
І дачний клязмінський вагон,
до Бреста їхати в якому.
Вмить вечір без надій на ніч,
на щастя, на тепло постелі.
Як відчай з криком віч-на-віч –
смак поцілунку на шинелі.
Щоб з тими, в мороці, в хмелю,
не плутав з давніми словами,
мені сказала враз „люблю“
майже спокійними губами.
Тебе не бачив я такої
раніш, до слів гірких розлуки.
„Люблю, люблю…“ і ми лиш двоє,
та з горя схолоднілі руки.
19.10.2016
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Костянтина Симонова „Ты говорила мне „люблю“.
[/i]
Константин Симонов
Ты говорила мне «люблю»,
Но это по ночам, сквозь зубы.
А утром горькое «терплю»
Едва удерживали губы.
Я верил по ночам губам,
Рукам лукавым и горячим,
Но я не верил по ночам
Твоим ночным словам незрячим.
Я знал тебя, ты не лгала,
Ты полюбить меня хотела,
Ты только ночью лгать могла,
Когда душою правит тело.
Но утром, в трезвый час, когда
Душа опять сильна, как прежде,
Ты хоть бы раз сказала «да»
Мне, ожидавшему в надежде.
И вдруг война, отъезд, перрон,
Где и обняться-то нет места,
И дачный клязьминский вагон,
В котором ехать мне до Бреста.
Вдруг вечер без надежд на ночь,
На счастье, на тепло постели.
Как крик: ничем нельзя помочь!—
Вкус поцелуя на шинели.
Чтоб с теми, в темноте, в хмелю,
Не спутал с прежними словами,
Ты вдруг сказала мне «люблю»
Почти спокойными губами.
Такой я раньше не видал
Тебя, до этих слов разлуки:
Люблю, люблю... ночной вокзал,
Холодные от горя руки.
1941
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116101906541
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695428
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 19.10.2016
Ти уявляєш, що таке трапляється,
йде обертом від чого голова.
Ти уяви – в сніжинки обертаються
мого кохання чарівні слова.
Сніжинки ляжуть ковдрою іскристою,
розчиниться в них неба синява.
І заблищать парчею золотистою
мого кохання чарівні слова.
Вони в саду обернуться черешнями,
їм шепотітиме довірливо листва.
І задзвенять сильніше грому врешті решт
мого кохання чарівні слова.
Впаде зерно дощем на ниви зорані,
душа весною знову ожива.
Замерехнять вночі гірлянди зоряні –
мого кохання чарівні слова.
Скажу вночі під голубими зорями
свого кохання щирого слова.
17.10.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Б. Дубровіна „Любви негромкие слова“.
Любви негромкие слова
Представь себе такое вдруг случается,
Чему поверить можно лишь едва.
Представь себе в снежинки превращаются
Моей любви негромкие слова
И уплывут снежинки эти чистые
В них растворится неба синева
И заблестят капелью золотистою
Моей любви негромкие слова
Они в саду прикинутся черешнями
Прошепчет им доверчиво листва
И зазвучат слышнее грома вешнего
Моей любви негромкие слова
Представь себе, что все еще исполнится
Что вновь душа надеждою жива
И вспыхнут ночью ярким светом солнечным
Моей любви негромкие слова......
@ Б. Дубровин.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116101708330
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695122
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 18.10.2016
Я один виходжу на дорогу,
крізь туман молочний шлях бринить.
Тиха ніч, лиш пустка слуха Бога
і зоря з зорею гомонить.
В небесах уроче й дивовижно!
Спить земля у сяйві голубім…
Що ж мені так сумно і так сніжно?
Жду когось чи сумніваюсь в чім?
Вже нічого у житті не жду я
і не жаль минулого й на грам.
Я шукаю волі і спокою,
я б хотів забутись й спати сам.
Та не тим холодним сном могили…
Я б бажав навіки так заснути,
щоб дрімали в грудях свіжі сили,
щоб у подиху здіймались тихо груди.
Щоб всю ніч, весь день мій слух леліяв
й про кохання чув солодкий спів.
Наді мною жолудями сіяв
дуб віками, гнувся й шелестів.
16.10.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Михаила Лермонтова „Выхожу один я на дорогу“.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116101602446
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695119
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 18.10.2016
Жінки, жінки… Та хто їх зрозуміє!
Їх посмішка і погляд часто різні,
буває голос просто відштовхне.
Погляне через довжелезні вії,
насупить оченята свої грізні
і холодом від неї аж дмухне.
Бува вони за мить одну вгадають
найпотаємніші бажання наші
й враз прослизнуть у чоловічі душі,
а потім гадки жодної не мають,
прохань не помічають повні чаші,
мотузки в‘ють із нас, трясуть як груші!..
16.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116101606889
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694890
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.10.2016
[i]У жінці, ніби в книзі, мудрість є,
та суть велику треба ще відчути.
Лиш вченому ту мудрість віддає,
а неписьменному вже зась її збагнути.
[/i]
Багато книг в житті я прочитав,
немало мудрості у них зустрів я,
але доволі в тих книжках стрічав
обману, зради й просто славослів‘я…
16.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116101605225
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694889
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.10.2016
Любов і розум – речі несумісні,
хто б там вам що і як не говорив.
Кохати можуть лише дурні злісні,
бо розум не одну любов убив!
І недарма говорять у народі,
що зазвичай вона буває зла –
якщо кого застане у городі,
той щиро покохає і козла…
Закохана людина майже сліпне,
їй очі застилає пелена,
листом язик до піднебіння липне,
а в голові – що ядерна війна!.
Не бачиш, що учора добре бачив,
не розумієш вже простих речей,
а погляд твій, як прикував хто наче
до губ її, до стану, до плечей...
Готовий ти на подвиги і жертви,
які учора ще би не робив,
і часто все оте – заради стерва...
Ото халепа – дійсно полюбив!
Говорять правду нам бувалі люди –
хто любить щиро, завжди то дурак,
розумний – нізащо́ кохать не буде.
Але у світі без любові – як?!
Думки існують вельми протилежні,
питання вічно мучить кожну стать –
Прожити дурнем, люблячи безмежно,
чи умним без кохання існувать?.
15.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116101505383
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2016
Розумному не просто в цьому світі жити
і заповідям божим віддано служити.
Душа і розум не завжди знаходять спільну мову,
бо зрозуміти, то далеко не простити…
10.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116101010249
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694649
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.10.2016
Ти поряд і все прекрасно:
і дощ, і холодний вітер.
Спасибі тобі, мій ясний,
за те, що ти є на світі.
Спасибі за ніжні губи,
за руки, теплом налиті.
Спасибі тобі, мій любий,
за те, що ти є на світі.
Ти поряд, але ж могли ми
друг друга зовсім не стрітить.
Я Бога завжди молила
за те, що ти є на світі.
В палаці, а чи в колибі,
ти поряд роки і миті.
Єдиний, моє спасибі
за те, що ти є на світі.
12.10.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Юлии Друниной „Ты рядом и всё прекрасно“.
Юлия Друнина
Ты - рядом, и все прекрасно:
И дождь, и холодный ветер.
Спасибо тебе, мой ясный,...
За то, что ты есть на свете.
Спасибо за эти губы,
Спасибо за руки эти.
Спасибо тебе, мой любый,
За то, что ты есть на свете.
Ты - рядом, а ведь могли бы
Друг друга совсем не встретить..
Единственный мой, спасибо
За то, что ты есть на свете!
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116101203851
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694421
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 15.10.2016
Вже гаснуть зорі й сіють сивий попіл.
Гіркий і сірий, мов торішній сніг.
Скрізь пустка дика, лише гордий сокіл
немов завис над перехрестями доріг.
Всю землю щільно темні хмари вкрили,
немає розуму, навкруг одні нездари.
Все тяжчі й тяжчі у орлана крила,
його не оминули теж почвари.
Країна в хмарах вся крокує у непевність,
над головою хижо вітер свище.
Чекає що на нашу незалежність –
свобода, воля, може попелище?..
Іде народ дорогою кривою,
у небі круків хижих ціла тьма.
За що боролись, брате, ми з тобою?
Чи вся та кров пролита задарма?!
Невже проміння не прониже морок?
Невже і дітям не всміхнеться щастя?
Невже погаснуть всі блакитні зорі?
Невже людська надія так і згасне?
Невже джерела нам назавжди отруїли?
Невже не зможемо ми підлість подолати?
Невже не знайдемо в собі останні сили
свою дорогу у майбутнє відшукати?!
12.10.2016
* За мотивами твору Артура Грея Есквайра „Зорі згасають“.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116101207538
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694420
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.10.2016
Не жалкуй за часом, що стікає,
як вода в розпечений пісок.
Вічного життя на жаль немає,
чи на щастя, відає лиш Бог.
Не сумуй за юності літами,
за коханням, що давно минуло.
Ніби ж мудрість вже прийшла з роками
чи то вічність подихом війнула.
Не бентежся старості початком,
не марнуй життя безцінні миті.
Що не встиг – залиш своїм нащадкам
в океан буття закинуть сіті.
Пройде все: і радощі, і горе,
молодість і сила відквітує.
Хай тебе в різноголосім хорі
лиш найвища нота і турбує.
13.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116101300733
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694281
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.10.2016
Я все ще згадую ті миті,
коли ти спала як дитина,
і не було у всьому світі
більш щасливішої людини.
Твій сон старанно зберігав,
дихнути зайвий раз боявся,
все ковдру ніжно поправляв
й не потривожити старався.
Минуло все, любов пройшла,
згубила щастя підла зрада.
Любов з душі все ж не пішла,
хоч почуттям своїм дав раду.
Назад немає вороття,
минулим нічого пишатись,
та у людей – людське життя
й людьми потрібно залишатись.
Не викинеш із пісні слова,
коли воно тим паче світле.
Порядність – всьому в нас основа,
дорожча золота і срібла.
Казав і повторю я знову –
любив й з любов‘ю буду жити.
Дай Бог й тобі відчуть любові
і научитися любити.
13.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116101300998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2016
Ніч, вулиця, ліхтар, заправка,
несамовито вітер свище.
Життя – на кін, остання ставка,
і дощ немов з відра періщить.
Паркан, аїдова арена,
навкруг надгробки, постаменти –
це долі ніч, остання сцена,
вже скоро йти й на компліменти…
13.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116101300472
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694101
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.10.2016
Страшенний вітер, дощ, негода,
мов збунтувалася природа,
Ще й блискавиць по небу гра,
і грім, і злива, як з відра…
Дерева буревій з корінням
шматує, як старе начиння,
та гонить хвиль дев‘ятий вал.
А потім налітає шквал
з шаленим воєм, ревом, свистом
й собою накриває місто…
І так до ранку, цілу ніч
з негодою я віч-на-віч.
Та ранком все ж вщухає вітер,
хоч гнуться ще додолу віти,
зліта з дерев осіннє листя,
яке кружляє в танці містом.
Тремтять дерева і кущі,
знімає люд свої плащі.
Бринить в саду останній лист
й гойдається на хвилях міст…
Спустила пару вже природа
і спочивати йде негода.
13.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116101302368
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694100
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 13.10.2016
Осінній блиск зірниці знову
вогнем оманливим тремтить.
Ведуть птахи довічну мову,
коли на південь їм летіть.
І знову буде серце нити
солодкуватим тяжко болем
та лист кленовий червоніти,
з життям простившись, впавши долу.
11.10.2016
[i] * Спроба перекладу чи за мотивами твору Афанасия Фета „Опять осенний блеск денницы“.
[/i]
Афанасий Фет
Опять осенний блеск денницы
Дрожит обманчивым огнём,
И уговор заводят птицы...
Умчаться стаей за теплом.
И болью сладостно-суровой
Так радо сердце вновь заныть,
И в ночь краснеет лист кленовый,
Что, жизнь любя, не в силах жить.
7 сентября 1891
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116101106392
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693901
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 12.10.2016
Не все у цьому світі ладно,
померти за любов не складно.
Але знайти не може кожний
любов, за котру й вмерти можна…
10.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116101010003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693900
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.10.2016
Настоювати на своєму має всякий право.
Для кожного це особиста справа.
Притримуюся думки й я такої,
але настоюю, як правило, на звіробої…
10.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116101009791
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693707
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 11.10.2016
Ступивши на слизьку дорогу,
хоч і сидиш ти на коні,
молитися не варто Богу,
як тиснеш руку сатані!..
10.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116101009403
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693706
рубрика: Поезія,
дата поступления 11.10.2016
В наш час, немов весняна пісня рання,
жінок найбільш цікавлять два питання:
де взяти мужика своєї мрії,
та коли справдяться нарешті ті надії
і вже несила щастя й радість з ним ділити –
що з тим скотом тепер робити?!..
10.10.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693525
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 10.10.2016
Щоб не прийшлося з голоду вмирати,
в дві зміни вже доводиться робить…
Нас не потрібно вчити працювати,
ви краще научіться нам платить!
21.09.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693524
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.10.2016
Як тільки сутінки спускаються на землю,
її у невідомість манить сильно –
тому й іде тайком на кухню темну
і тишком відкриває холодильник.
08.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116100801867
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693414
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.10.2016
Хто логіку слабкої статі зрозумів,
той знає все про чоловічий хлів –
жінки козлами часто називають тих,
із кого не вдалося їм зробити баранів.
08.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116100802008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693413
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.10.2016
[i] Хай вдача кожному танкісту усміхнеться,
хто грає в танки, той у цирку не сміється.
[/i]
Танкетка пробивну гармату має,
снаряди економити негоже.
Вона сталеві рейки пробиває,
зате картон пробить ніяк не може.
Читать не варто їх рекламні блоги,
бо то абсурду і брехні сеанс.
А балансир у грі працює лиш для того,
щоби постійно вносить в неї дисбаланс.
І знову я по-вуха у лайні –
простим пробив, ну а „голдою“ ні,
ще нею перший постріл завжди мимо цілі…
Як добре, що на віртуальній ми війні.
З чужинців правило нікого не мине
і називається воно чотири „не“:
спочатку не попав, а потім не пробив,
нарешті з третього пробив, та все ж не вбив…
Спитаєте – а де ж четверте „не“
й коли фатальне невезіння те мине?
Четверте – НЕ потрібно з шельмами сідати грати,
тоді лиш доля нелегка вас омине.
У геймінга сьогодні знову вар
і завтра буде теж крутий навар.
Останню копійчину ігроман і час потратить,
щоб мозок йому виніс той кошмар.
Серпень 2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116082910270
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693191
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 08.10.2016
Тридцять п‘ять – хороший вік!
Ти вже батько й чоловік.
Є квартира, є машина
і красунечка дружина.
Є вже масло в голові
і батьки іще живі.
Є здоров‘я та ідеї,
справжні друзі, а не геї.
Є натхнення і бажання
ще й підставні сподівання.
А тому, синку, хочу щиро побажати,
щоб мир і щастя не лишали твою хату;
щоб лиш від щастя чи від радості кричав
і до життя смаку ніколи не втрачав!
Торуй собі завжди пряму дорогу
й не забувай подякувати Богу
за все, що нині маєш у житті,
а що тебе чекає в майбутті –
те відає лише один Творець,
бо він всьому начало і кінець…
08.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116100806009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693190
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.10.2016
Пиши мені з осені теплі листи,
за все нехороше, кохана, прости!
Хай вітер з дощем барабанить у вікна,
пиши, коли темно, пиши, коли світло…
На жовтім і бронзовім листі платана
пиши мені пізно, пиши мені рано.
Пиши мені теплі, хороші листи
і знов в своє серце мене упусти…
Камін розпалю і зварю тобі каву,
за руку візьму тебе ніжну, ласкаву.
В душі і на серці відразу тепліше,
читаю листи і стає все ж світліше.
Вдихну нашу осінь, той запах знайомий,
всередині ллється гаряча утома.
Минулі чуття, як багаття в каміні,
спалахують раптом мов іскорки й гинуть.
А час зупинився, забути непросто
і пам‘ять тих днів знов приходить у гості.
По берегу озера йдемо обнявшись,
в палкому коханні лиш щойно зізнавшись.
Прямуєм донизу бурхливим потічком,
лише про любов нам шепочуть смерічки…
Не знаю, навіщо пішла назавжди,
пиши мені, люба, чарівні листи!..
06.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116100601961
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2016
Чи така, чи не та я,
троїчанська дівка Рая.
Працьовита, роботяща,
у батьків вся – не ледаща.
Русокоса і красива,
щиросердна, не спесива.
Тут зросла і проживаю,
українка, просто Рая.
01.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116100104179
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692964
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 07.10.2016
Похмурий день, на серці щем.
Осінній парк і ми з тобою.
Удвох під проливним дощем
приречено пливем з водою.
А небо в сірих хмарах все,
не визирне жадана просинь.
Нас в різні сторони несе –
прийшла в стосунки наші осінь.
05.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116100502100
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692711
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.10.2016
[i]Кивати мосьці на слона – не дивина,
бо звикла вже давно вона і до лайна.
По-горло ситі всі уже від дивини
та дуже дивно, чом мовчать слони?..
[/i]
Прорекла одна шиншила –
не втаїш в торбині шила.
Пожаліти хочу зайку
й нагадаю іншу байку.
Можливо слон отой і гість,
та Васька слухає і їсть…
А ще він „мочить“ не в сортирі,
людей безвинних у всім мирі.
Коли ж ми хочемо спокою,
потрібно знати – їх не двоє.
Зібралась мосьок ціла тічка
злодюг, зелених чоловічків.
Бомблять, ґвалтують, убивають
бо міри в підлості на мають.
А тому треба цілим світом
лайно нарешті все те змити.
03.10.2016
[i] * Відповідь на байку Олекси Удайка „Кивала моська на слона“: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692153#com2894064
[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116100302409
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692710
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 06.10.2016
В Ірландії одна легенда є
про істинну й святу любов навіки.
Легенда факт цікавий видає,
як леді Стайрс любила чоловіка.
Він був відважним, та не босяком,
ходив не раз по морю й океану.
Звело її кохання з моряком,
та не буває моря без туману…
Одного дня коханий не вернувся,
хоч леді на мосту його чекала.
Йшов час, не раз вже люд проснувся,
і не одна доба у замку Ардгіллан минала.
Так непомітно цілий тиждень сплив,
десятки раз Стайрз сльози гіркі втерла.
Але коханий так і не приплив,
а леді, плачучи на тім мосту, померла…
Легенду цю повідав лікар Прайс,
з ним познайомились колись ми на банкеті.
Та ти, шановна, все ж не леді Стайрс,
а поміж тим, і взагалі не леді…
15.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116091504752
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692521
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 05.10.2016
Скільки раз був ранений я дуже,
ледь додому добиравсь повзком.
Та не тільки зло калічить, друже,
можна ранить навіть пелюстком.
Ранив я і сам – невільно зовсім,
ніжністю недбало находу.
Та комусь душа боліла вдосталь,
як босоніж взимку по льоду.
Чом іду один я по руїнах
своїх близьких, рідних, дорогих?
Я, так легко у житті ранимий
і вражаючий так просто всіх других…
18.09.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Евгения Евтушенко „Был я столько раз так больно ранен“.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116091803479
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692520
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 05.10.2016
Безпосередня і сором‘язлива,
ти свою цноту дивом зберегла.
Хоч педагог, та й волейбольна діва,
а ще ти мала німб і два крила…
Мені б на тебе дурнику молитись,
а я цього тоді іще не розумів.
Був молодим і не хотів женитись,
а щоб сказати все – не вистачало слів…
Однак у пам‘яті залишилась навіки,
бо частку серця ти собі взяла,
зробивши з мене вперше чоловіка,
хоча й сама дівчиськом ще була.
29.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116093000077
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2016
Сумні лише я пам‘ятаю очі
та виразний овал твого обличчя.
Зізнаюсь чесно – ти не снилася щоночі
і в моїм серці не палали свічі.
Дівча неповнолітнє після школи
і майже офіцер, юрист з дипломом.
Постійно ти крутилася навколо,
а я збагнуть не міг – усе те чо́му?!
Нас познайомив волейбол і спорт-площадка,
крім спорту нас нічого не єднало.
Можливо в тому крилася розгадка,
що цих взаємин було тобі мало.
Я пам‘ятаю твій приїзд на збори
і той життєвий нам обом урок,
і нашу подорож в Сергіївку, на море,
і „Кемела“ крутого цілий блок…
29.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116093000110
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2016
Не хочу копирсатись у лайні,
хоча і маю чоловічі сили.
Коли б ви знали, як уже мені,
ті вертихвістки всі осточортіли!
Я збоченець чи може голубий?
Можливо щось і є у цьому роді.
Сини мені в житті дають снаги,
ще й джокер є у крапленій колоді.
Мов птах сріблястий, дужий і стрімкий,
не стримати у повсякденнім герці.
Для нього теж байдужі всі дівки,
при їх появі рівно б‘ється його серце.
Він немаленький, хоч і не гігант,
ще й добру вдачу цей красунчик має.
„Фольксваген-Поло“, краще – „Варіант“.
Та хто цього авто іще не знає?!..
13.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116091304257
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692160
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 03.10.2016
Сплять кургани вечором сонечком розпечені,
ще й хмарки отарами йдуть на водопій.
Із лісів Тамбовщини на поля Донеччини
вийшов в тридцять третьому хлопець молодий.
Україна-матінка хлібом хлопця стрінула,
ще й сальця порізала, повела в танок.
Чим могла ділилася, хоч сама журилася,
та в ліси Тамбовшини поглядав синок…
Це на шахті вугільній махлярі помітили,
у загін направили, видали квиток.
В ягідки з роками лиш обернулись квіти ті –
почувать господарем став себе синок.
Вік пройшов, як війнонька світова скінчилася,
знов гармати вдарили, запалав весь Схід.
Б‘ють сини Тамбовщини, серце смутком вкрилося,
та найбільш старається все ж гарант-сусід.
Не заснуть кургани вже ні вночі, ні ввечері,
сонечко ховається у диму й вогні.
Скільки люду згинуло і життів знівечено…
Вам „брати“ з Московії недостатньо? Ні?!
Стільки люду згинуло і життів знівечено –
хай кати з Московії згинуть у вогні!
02.10.2016
* Пародія на пісню „Спят курганы тёмные“ (слова Б. Ласкіна, музика М. Богословського).
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116100208880
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692159
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.10.2016
На правду ображатися не можна,
на правду ображатися не варто.
Повинна знати це людина кожна,
всерйоз сприймати, не якісь там жарти.
Хоч щира правда часто очі ріже,
а то сердешна ще і серце коле, –
вона немов у спеку вітер свіжий
замкне, а інколи й розірве, коло.
У правді наша сила, українці!
Лише у ній все наше щастя, брате!
Це пам‘ятайте всі і поодинці,
коли між кривдою прийдеться обирати.
04.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116090402352
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691954
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.10.2016
Аврал в травмпункті, шок, переполох,
десятків зо два привезли „швидкі“.
Черепно-мозкові у всіх, у двадцятьох!
А потерпілі – лисі всі чоловіки…
У одного питає тихо літній лікар –
Що сталося, у чому тут секрет?
А той у відповідь очима лише кліпнув
і випалив такий собі сонет:
У всьому винний пень отой, з борідкою,
не міг із жінкою своєю розібратись.
За ним дружина гналась з сковорідкою,
так він додумався у натовпі сховатись…
02.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116090202229
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691953
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 02.10.2016
Під віконцем у мене біла вишня розквітла,
місяць ген з-за хмаринки знов на небо зійшов.
Я на тебе чекала від ранкового світла…
Чом же ти, мій миленький, хоч на мить не зайшов?
Не повірю нікому, що ти іншу кохаєш.
Я на тебе чекаю, як чекала роки.
Так чому ж манівцями ти мене оминаєш
і другу обнімаєш ти тепер залюбки?
Ти згадай, ненаглядний, як тебе зустрічала.
Видавалось, що щастя – тільки ти, милий мій!
Ніби кращому другу все тобі довіряла,
так чому вже сьогодні ти мовчиш як німий?
Під віконцем у мене біла вишня зів'яла,
небо хмари закрили й місяць вже не зійшов.
Я так палко любила і на тебе чекала,
але ти, мій коханий, до другої пішов…
30.09.2016
[i]* За мотивами пісні "Расцвела под окошком белоснежная вишня" (слова В. Бурыгина, музика М. Чумакова).[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116093009767
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2016
Он хтось із гірочки скотився -
то мій Іванко з шинку йде.
Він з москалями знов побився,
з синцем додому прибреде.
Натовк він пику кацапурі
і зуби всі порахував.
Ще й потім, ніби на бандурі,
на ребрах довго вигравав.
А далі зовсім розходився –
в гопак пішов він бойовий.
Давно з ординцями не бився,
в бою ж мій милий сам не свій!
В кінці тієї веселухи
він випив літра два винця,
заїхав шинкареві в вухо
й послав під три чорти отця.
30.09.2016
* Пародія на пісню "Вот кто-то с горочки спустился" (Автор слів не відомий, музика Б. Терентьева).
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116093008441
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691763
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.10.2016
Стояла кузня на краю села,
але не всяк до неї завертав.
Хоча була хатина чимала,
один старий коваль і працював.
Колись осіннім вечором туди,
зайшла мара у довгім балахоні.
Хотілося напитися води
чи задубілі відігріть долоні.
Хоча її весь вигляд видавав:
коса сталева, череп, сірі кості,
але коваль все молотом махав,
помітив не одразу сиву гостю…
Коли угледів – обух уронив,
закляк на місці, ніби розіп‘ятий.
Він довге й нелегке життя прожив,
але ще не хотілось умирати…
Та простягнула діду знаряддя.
– Поправ, козаче, вельми притупилось.
Подумав майстер – Не одне життя
од того інструменту загубилось…
Весь вік для люду щиро пропрацював,
кував плуги, серпи, лопати, коси…
Лише коси для смерті не клепав,
а як відмовиш, коли кирпа просить.
Узяв косу і руки затремтіли…
Він уявив, як знов іде у хід
щербате лезо, що життя косило,
і пальці діда стали ніби лід…
Старого майстра серце біль терзав,
як уявляв юрбу живого люду…
Простягши косу, твердо відказав, –
Для мене досить, іншим же – не буду.
Готуючись піти у небуття,
він посмішку помітив у старої.
– Ішла сюди не за твоїм життям,
не тну людських голів уже косою.
Отих турбот мене уже давно
лишили ті, які живуть смертями
чужого, друга, брата – все одно…
А дехто не жаліє рідну маму!
Цей розв‘язав війну і не одну,
вбиває сотні, тисячі, мільйони.
У того вся країна на кону,
ідуть нові небесні батальйони…
Уже давно нема мені роботи,
життя лишають нині інші сили.
Моя коса причетна до скорботи
все менш, її століття не точили!.
Не знав коваль, що далі і робити,
рікою піт потік з його чола…
– Навіщо ж косу принесла гострити?.
– Дорога в рай, ковалю, заросла!.
29.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092905495
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2016
Як новорічна іграшка прекрасна,
легка, срібляста і на вид проста.
Немовби ялинкова ти прикраса –
така ж яскрава і така ж пуста…
29.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092901677
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691563
рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата поступления 30.09.2016
Старими бути – нелегка це штука.
Не всі уміють стариками бути.
До старості дожить – не вся наука,
складніше гідності своєї не позбутись.
Не опуститись, не піддатись хворі,
болячками другим не докучати.
Уміти розібратись в своїм горі,
поменше наставляти і повчати.
Не вимагати лишньої уваги,
в собі образ, претензій не збирати,
не збитись до старечої зневаги…
Не просто старигану не бурчати.
Ще не давить своїм авторитетом
і досвідом не дошкуляти дуже.
У молодих свої пріоритети,
це треба чітко розуміти, друже.
Хай не усе далеко до вподоби,
але не намагайся все змінити.
Не варто тратить час на хибні спроби
усіх уму і розуму учити.
Щоб піна з рота не летіла в спорі,
не треба скиглити й жалітися на все.
Занудство виключайте апріорі –
першочергове старикам есе.
І ні до чого рахувати зморшки
та силитися час ще обдурить –
у старості його лишилось трошки,
тому потрібно жити в кожну мить.
Як скоїться з самотністю зустрітись,
не варто вам розводити руками.
Старими бути важко научитись,
не всі уміють бути стариками…
25.09.2016
* Переспів твору Андрея Дементьева „Быть стариками – не простая штука“.
Андрей Дементьев
Быть стариками - не простая штука.
Не все умеют стариками быть.
Дожить до старости - ещё не вся наука,
куда трудней достоинство хранить.
Не опуститься, не поддаться хвори,
Болячками другим не докучать,
Уметь остановиться в разговоре,
Поменьше наставлять и поучать.
Не требовать излишнего вниманья,
Обид, претензий к близким не копить
До старческого не дойти брюзжанья;
Совсем не просто стариками быть.
И не давить своим авторитетом,
И опытом не слишком донимать.
У молодых свои приоритеты
И это надо ясно понимать.
Пусть далеко не всё тебе по нраву,
Но не пытайся это изменить,
И ложному не поддавайся праву
Других уму и разуму учить.
Чтоб пеною не исходить при споре,
Не жаловаться и поменьше ныть,
Занудство пресекая априори;
Совсем не просто стариками быть.
И ни к чему подсчитывать морщины,
Пытаясь как-то время обмануть.
У жизни есть на всё свои причины,
И старость - это неизбежный путь.
А если одиночество случится,
Умей достойно это пережить.
Быть стариками трудно научиться,
Не все умеют стариками быть.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092502493
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691404
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2016
Сьогодні першу половину віку
свого буття стрічаєш на землі.
Як другу, батьку, брату, чоловіку
сердечно шлю вітання чималі!
Дорогою до Бога ти ідеш
невпинно, твердо, з сили усієї,
бо доброта твоя не знає меж
й тепло душі великої твоєї.
Відкрилися перед тобою далі
і доля буде хай не дуже строга.
Хай Віра поряд буде і надалі
в добро, у справедливість і у Бога.
Щасти тобі в роботі і в житті,
хай справдяться твої завітні мрії.
Хай стрінеш сиву мудрість в майбутті,
а душу зігріває ще й Надія!
Нехай Любов завжди з тобою йде,
яка б трудна не випала дорога.
Немов зоря вперед тебе веде –
палка любов до ближнього і Бога!
28.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092810267
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691403
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 29.09.2016
Золоте закрутилося листя
у рожевій воді на ставу.
Як метелик, легкий і барвистий,
у думках я до тебе пливу.
Закохався у літній цей вечір,
ліг на серце жовтіючий діл.
Вітерець-пустунець аж на плечі
заголив у берізки поділ.
У гаю й на душі холодок,
як у мороці той каганець.
Прочиню лише хвіртку в садок,
продзвенить і замре бубонець.
Бережливо ще так не блукав,
не шукав так іще свого броду.
Було б добре, як гіллям верба,
упірнуть в рожевіючу воду.
Було б хороше в сіна копну
писком місяця тицьнуть старого.
Де ти, радість моя? Не збагну,
як любить й не жаліти нічого.
24.09.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Сергея Есенина „Закружилась листва золотая“.
Сергей Есенин
Закружилась листва золотая
В розоватой воде на пруду,
Словно бабочек легкая стая
С замираньем летит на звезду.
Я сегодня влюблен в этот вечер,
Близок сердцу желтеющий дол.
Отрок-ветер по самые плечи
Заголил на березке подол.
И в душе и в долине прохлада,
Синий сумрак как стадо овец,
За калиткою смолкшего сада
Прозвенит и замрет бубенец.
Я еще никогда бережливо
Так не слушал разумную плоть,
Хорошо бы, как ветками ива,
Опрокинуться в розовость вод.
Хорошо бы, на стог улыбаясь,
Мордой месяца сено жевать…
Где ты, где, моя тихая радость,
Все любя, ничего не желать?
1918
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092403578
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691236
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 28.09.2016
Вже давно відколосились пшениці й жита,
вже стоїть в гаю і полі осінь золота.
Дощ холодний на цимбалах сріблом виграє,
вже прийшла років навала у життя моє.
Синє небо хмари вкрили, вітер долиною,
вже тяжкими стали крила в мене за спиною.
Вже сніжить і холодає, туга серце крає,
вже скінчається дорога до пекла чи раю…
Але варто чи журитись й доленьку клясти,
головою в стінку битись і писать листи,
у минуле зазирати чи горілку пить,
лити сльози та зітхати й себе хоронить?
Ні, не варто, ще й шкідливо, гірко сумувать.
Не потрібно кожну днину дівку виглядать
у старім шматті, з косою і старим кіссям…
Час прийде – її до танцю запрошу я сам.
26.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092602621
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691235
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 28.09.2016
А знаєш, хочу я щоб кожне слово
цього ранкового, прозорого вірша
метнулося до рук твоїх раптово,
немов моя окрилена душа.
А знаєш, хочу я рядок щоб кожний,
що вирвався із розміру неждано,
розніс строфу на друзки, в пил, у клоччя
й до серця твого втрапив, ніжна панно.
А знаєш, хочу літера щоб кожна
неслась закохано увись до тебе.
І повнилась промінням, скільки можна,
роси мов крапля на долоні клена.
А знаєш, хочу я щоб хуга у скорботі
тобі покірно в ноги розстелилась.
Й любили один одного ми доти,
допоки жити нам обом лишилось.
24.09.2016
* За мотивами чи спроба перекладу твору Роберта Рождественского „Знаешь,
я хочу, чтоб каждое слово“.
Роберт Рождественский
Знаешь,
я хочу, чтоб каждое слово
этого утреннего стихотворенья
вдруг потянулось к рукам твоим,
словно
соскучившаяся ветка сирени.
Знаешь,
я хочу, чтоб каждая строчка,
неожиданно вырвавшись из размера
и всю строфу
разрывая в клочья,
отозваться в сердце твоём сумела.
Знаешь,
я хочу, чтоб каждая буква
глядела бы на тебя влюблённо.
И была бы заполнена солнцем,
будто
капля росы на ладони клёна.
Знаешь,
я хочу, чтоб февральская вьюга
покорно у ног твоих распласталась.
И хочу,
чтобы мы любили друг друга
столько,
сколько нам жить осталось.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092404125
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691037
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.09.2016
Я колись все ж помру, кажуть ми зазвичай помираєм.
Як би так угадать, щоб не сам, щоб у спину ножем.
Убієнних жаліють, відспівують й балують раєм.
Не скажу про живих, а покійників ми бережем.
В грязь ударю лицем, завалюся картинно я набік
і рвонеться душа на украдених клячах в галоп.
В дивних райських садах наберу рожевіючих яблук,
жаль, що їх сторожують й стріляють без промаху в лоб.
Прискакали, дивлюся і бачу – не рай це, болото,
маячня, гола пустка, фантом і суцільне ніщо…
А всередині того нічого – масивні ворота,
й величезний етап на ворота дививсь під дощем.
Заіржав корінний, зупинив його лагідним словом,
та з мочал реп‘яхи ледве видрав і гриву заплів.
Сивочолий старик, щось там довго возився з засувом,
і кректав, і бурчав, і відперти не зміг, й десь побрів.
Величезний етап не промовивши, жодного слова,
лиш навприсядки враз з онімілих колін пересів.
Тут малина, братва! – оглушило малиновим дзвоном.
Все вернулось на круг й розіп‘ятий над кругом висів.
А апостол старий все на стражу кричав, комісарив,
знов покликав когось і затіяли знов відчинять…
Палку хтось підхопив та з розмаху об рейку ударив,
і всі кинулись дружно в прекрасну оту благодать.
Я впізнав старика по сльозам на щоках його дряхлих.
Це ж апостол Петро! Ой, який же я все ж остолоп…
Ось вже кущі-сади і там безліч морожених яблук,
але їх сторожують й стріляють без промаху в лоб…
Всім нам блага подай, чи ж багато випрошував я благ?!
Лиш би друзі рядком та дружина, щоб впала на гроб.
Я ж для них накраду тих рожевих, морожених яблук,
жаль сади сторожують й стріляють без промаху в лоб…
В занімілих руках свічі плавились, як в канделябрах,
а тим часом я знову конячок пустив у галоп.
Я натряс і набрав тих рожевих, морожених яблук
і за це мене холодно вбили без промаху в лоб.
І погнав я коней геть від згубних тих місць і закляклих.
Коні голови вверх, та вудила і я закусив.
З батогом вздовж обриву… Рожевих, морожених яблук
я тобі привезу – ти чекала і рай відпустив!
27.09.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Владимира Высоцкого „Райские яблоки“.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691035
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.09.2016
Хіба не щастя? Ніч і ми одні!
Ріка, мов дзеркало, засіяна зірками!
Піднімеш голову, а на нічному полотні –
бездонна глибина і чистота над нами!
Блаженним називай мене у кожнім слові.
Ким хочеш, бо в цю мить я розумом слабію.
А серце калатає від любові,
що змовчати не можу і не смію!
Я хворий, я кохаю, весь киплю!
Послухай і почуй – я пристрастю палаю.
Кричати хочу, як тебе люблю!
Тебе одну люблю я і бажаю!
26.09.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Афанасия Фета „Какое счастие: и ночь, и мы одни!..“.
Афанасий Фет
Какое счастие: и ночь, и мы одни!
Река - как зеркало и вся блестит звездами;
А там-то... голову закинь-ка да взгляни:
Какая глубина и чистота над нами!
О, называй меня безумным! Назови
Чем хочешь; в этот миг я разумом слабею
И в сердце чувствую такой прилив любви,
Что не могу молчать, не стану, не умею!
Я болен, я влюблён; но, мучась и любя -
О слушай! о пойми! - я страсти не скрываю,
И я хочу сказать, что я люблю тебя -
Тебя, одну тебя люблю я и желаю!
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092601925
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690841
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 26.09.2016
Жінок нелюбимих немає,
є ті, що нікому не стрілись…
Йдуть мимо, а ні щоби скраю
присісти, на мить зупинившись.
Всього лише слово промовить
й водночас життя все змінити.
Все сяйвом миттєво наповнить,
як плівку ураз засвітити.
Старих не буває чи літніх
в коханні і кожна права.
Як в мушлях ждуть перли в них срібні,
бо в душах любов їх жива.
Все виправить може неждано
один лиш зворушливий вчинок.
Жінок не бува некоханих,
допоки є в світі мужчини.
25.09.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Андрея Дементьева „Нет женщин нелюбимых“.
Андрей Дементьев
Нет женщин нелюбимых,
Невстреченные есть...
Проходит кто-то мимо,
Когда бы рядом сесть.
Когда бы слово молвить,
И всё переменить.
Былое светом молний,
Как плёнку, засветить.
Нет нелюбимых женщин.
И каждая права.
Как в раковине жемчуг,
В душе любовь жива.
Всё в мире поправимо -
Лишь окажите честь...
Нет женщин нелюбимых,
Пока мужчины есть.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092503306
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690839
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 26.09.2016
Зацілую тебе, заласкаю,
захвилюю, немовби колись.
Сяду поряд з тобою я, скраю,
ти до мене, любове, схились.
Зацілую тебе, заласкаю,
повезу у далекі краї.
Там, де пісня у серці лунає,
де співають в душі солов‘ї.
Зацілую тебе, заласкаю,
замилуюсь теплом твоїх губ.
Утону в у волосся розмаї,
не зашкодить мені навіть шлюб.
Залюбуюсь вночі, на світанні,
глибиною ласкавих очей.
Щоб як вперше, а може в останнє,
доторкнутись до ніжних плечей.
Зацілую тебе, заласкаю,
заколишу та заговорю.
Все, дитинство і юність, згадаю
і останню травневу зорю.
Замалюю твій образ, жадана,
в своїй пам‘яті, на полотні.
Щоби пізньої ночі чи зрану
ти прилинула в мріях мені.
Заласкаю тебе, зацілую,
ще запестую й залоскочу.
Диким медом тебе почастую,
небу ім‘я твоє прокричу.
Зачаклую тебе, моя зоре,
зілля трунком терпким напою.
Щоб завжди у біді і у горі
ти приходила в душу мою.
Зацілую тебе, заласкаю,
зачарую, заворожу.
Помандруєм до самого краю
й перейдемо останню межу…
25.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092501897
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2016
Прислів‘я у народі є не дарма,
що чоботар, як завжди, без чобіт.
Це свого роду генетична карма,
що підкорила пострадянський світ.
Життя усе віддав системі права,
і сам від неї все життя страждав.
Мої права топтали зліва й справа,
фактично я не жив, а виживав.
Та, дякувати Богу, не каліка,
дожив до пенсії, хоч не терплю нероб.
Все ж тішу себе тим, що я не лікар,
а то б давно помер вже від хвороб.
А ще я співчуваю добрим людям,
які не крали і не брали хабарів.
Дай Боже, щоб вони завжди і всюди
юристів не стрічали й лікарів!
24.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092405891
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690653
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.09.2016
Наздогін ні про що не жалійте ніколи,
якщо трапилось те і запізно міняти.
Як нотатку зім’яту кидають додолу,
так рішуче забудьте минулі утрати.
Не шкодуйте даремно за тим, що вже сталось,
чи про те, що відбутись не може ніколи.
Лиш би чистими ваша душа залишалась
і надії птахами кружляли навколо.
Співчуття, доброти пожаліти – нахабство,
хай вам навіть в обличчя усмішка як лід.
Хтось у генії вибився, хтось у начальство...
Не жалійте, що вам не дісталось їх бід.
Ні про що не жалкуйте ніколи, нізащо –
пізно мо’ розпочав чи раніше пішов.
Хтось на флейті сюїту виконує краще,
але ноти – в душі він у тебе знайшов!
Все одно не вернути минуле ніколи:
ні змарнованих днів, ні любовних невдач...
Геніально лунає нехай чиєсь соло,
але ще геніальніший ти, як слухач!
21.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092109889
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2016
Стривай!.. Ти переплутав щось в запалі!
Відомо це любому пацану:
На вас не нападали. Ви – напали!
Ви першими затіяли війну.
Ви громадянам захист обіцяли,
та вийшло навпаки, якийсь скандал.
Кого ви і від кого захищали,
якщо на вас ніхто не нападав?!
А скільки на землі людців підступних...
На жаль настали вже такі часи!..
Під подвиг підлість ви маскуєте, паскуди,
ще й ордена за це бажаєте носить!
23.09.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Леонида Филатова „Постой. Ты что-то путаешь в запале!“
Постой. Ты что-то путаешь в запале!
Известно ведь любому пацану:
На вас не нападали. Вы – напали!
Вы первыми затеяли войну.
Вы гражданам защиту обещали,
а получился форменный скандал!
Кого и от кого вы защищали,
когда на вас никто не нападал!
А сколько на земле людишек подлых!
Такие уж настали времена!..
Вы подлость преподносите, как подвиг,
и просите за это ордена!
Леонид Филатов, 1998 г.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092402051
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690469
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 24.09.2016
Поспішність – це прокляття віку,
де чоловік, змахнувши піт,
життям гасає, як шуліка,
і думає лиш про живіт.
Поспішно п‘ють, поспішно люблять,
і опускається душа.
Поспішно б‘ють, поспішно гублять,
а після каються й грішать.
Але хоч раз на світі білім,
коли він спить або кипить,
все ж зупинись, як кінь у милі,
що прірву чує з-під копит.
На половині стань дороги,
довірся Небу і судьбі,
про себе думай після Бога,
та в діях звіт віддай собі!
Під шурхіт листя, що спадає,
збагни, забувши хриплі крики:
Сум‘яття – жаль лиш викликає,
хто ж зупинився – той великий.
Пил суєти вкрива дороги,
тож пригадати вічність гоже.
Свинцем нехай наллються ноги
і нерішучість переможе.
У ній буває також й сила,
коли по хибному шляху
вперед на вдавані світила
бредеш по-пояс у снігу;
мов листя топчеш люду лиця…
Стань, ти осліпнув, ніби Вій!
І шанс свій, просто зупиниться,
безумством поквапу не вбий.
Коли до цілі йдеш убого,
немов по східцям, по тілам,
зроби зупинку, бо без Бога –
ти по собі крокуєш сам!
Якщо тебе штовхає злоба
на гибель власної душі –
облиш і пострілом чи словом
ти честь убити не спіши!
Наосліп рухатись неможна,
сліпих потрібно зупинить.
Замри у леті куля кожна,
ракети й бомби всі замріть!
О, людство, розуму ти згусток,
молись, піднявши очі ввись;
серед занепаду й розпусти –
ти зупинись! Все ж зупинись!
22.09.2016
* За мотивами (чи спроба перекладу) твору Евгения Евтушенко „ Проклятье века – это спешка“.
Евгений Евтушенко
Проклятье века — это спешка
Проклятье века — это спешка,
и человек, стирая пот,
по жизни мечется, как пешка,
попав затравленно в цейтнот.
Поспешно пьют, поспешно любят,
и опускается душа.
Поспешно бьют, поспешно губят,
а после каются, спеша.
Но ты хотя б однажды в мире,
когда он спит или кипит,
остановись, как лошадь в мыле,
почуяв пропасть у копыт.
Остановись на полдороге,
доверься небу, как судье,
подумай — если не о боге —
хотя бы просто о себе.
Под шелест листьев обветшалых,
под паровозный хриплый крик
пойми: забегавшийся — жалок,
остановившийся — велик.
Пыль суеты сует сметая,
ты вспомни вечность наконец,
и нерешительность святая
вольется в ноги, как свинец.
Есть в нерешительности сила,
когда по ложному пути
вперед на ложные светила
ты не решаешься идти.
Топча, как листья, чьи-то лица,
остановись! Ты слеп, как Вий.
И самый шанс остановиться
безумством спешки не убий.
Когда шагаешь к цели бойко,
как по ступеням, по телам,
остановись, забывший бога,—
ты по себе шагаешь сам!
Когда тебя толкает злоба
к забвенью собственной души,
к бесчестью выстрела и слова,
не поспеши, не соверши!
Остановись, идя вслепую,
о население Земли!
Замри, летя из кольта, пуля,
и бомба в воздухе, замри!
О человек, чье имя свято,
подняв глаза с молитвой ввысь,
среди распада и разврата
остановись, остановись!
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092205630
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690302
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 23.09.2016
Про щастя лише мрієм за звичаєм,
воно ж повсюди, навкруг нас воно.
Бо щастя – сад зелений за сараєм,
повітря чисте, лине що в вікно.
В бездонній висі, аж під небокраєм,
одна хмарина, мовби птаха, в‘ється.
Ми мало бачим і ще менше знаєм,
а щастя лише знаючим дається.
Вікно відкрите, тихо у саду,
на підвіконня з писком пташка сіла.
Я від книжок свій погляд відведу –
вже вечоріє, небо спорожніло.
Малюю словом на життєвім полотні
і бачу, чую – щастя все в мені.
23.09.2016
* За мотивами (чи спроба перекладу) твору Ивана Бунина „Вечер“.
Иван Бунин
ВЕЧЕР
О счастье мы всегда лишь вспоминаем.
А счастье всюду. Может быть, оно —
Вот этот сад осенний за сараем
И чистый воздух, льющийся в окно.
В бездонном небе легким белым краем
Встает, сияет облако. Давно
Слежу за ним… Мы мало видим, знаем,
А счастье только знающим дано.
Окно открыто. Пискнула и села
На подоконник птичка. И от книг
Усталый взгляд я отвожу на миг.
День вечереет, небо опустело.
Гул молотилки слышен на гумне…
Я вижу, слышу, счастлив. Все во мне.
1909
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092301670
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690301
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 23.09.2016
Коли знайомимось ми з новими людьми,
то часто чуєм, що вони знайомству раді,
що їм приємно дуже. Та вони
це вимовляють мовби на параді.
Щоб зайвого уникнуть куражу,
в полеміку відверто не вступайте.
В таких випадках я завжди кажу –
ви тільки з висновками так не поспішайте!..
21.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092105213
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690160
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 22.09.2016
Коли над містом затихає гул
і перша зіронька на небі ледь засяє,
покришить нічка зорі у Інгул
і місяць кришталевий випливає.
Над Бугом верби, мовби рибаки,
закинули у хвилі свої віти.
Йдуть докери із порту й моряки,
немає краще міста в цілім світі.
Сухий фонтан статечно задрімав,
Яхт-клуб живе життям своїм вечірнім.
Інгульський міст крило не підіймав,
але традиціям лишається він вірним.
Де-інде продзвенить нічний трамвай,
тихцем пливуть в‘юнкі автомобілі.
Південний Буг тече в далекий край
й на Стрілку сонно котить свої хвилі.
Люблю я місто рідне уночі,
що після праці ненадовго засинає.
Та сплять не всі, духмяні калачі
до ранку хлібодари випікають.
А рано-вранці, з першим промінцем,
що зазирає кожному в віконце,
умитий Миколаїв молодцем
бадьоро зустрічає тепле сонце!
22.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092201725
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690159
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.09.2016
В людини справжнє, істинне лице
побачить можна лише уві сні.
Це вам не красне, просто так, слівце,
шановні, вірте на слово мені.
Забувшись уві сні людина кожна,
стає сама собою хоч на трішки.
Тож тільки в сні побачить завше можна,
ту щиросердну, ангельську усмішку.
Найкращі миті власного життя
в звичайнім сні людина проживає.
Не лицемірить, не оббріхує буття,
а саме головне – не убиває!
Знімає сон з людини сіру маску
і у своїх обіймах колисає.
Він вам чарівну і веселу казку,
як мама у дитинстві промовляє.
Тому, коли нам туга серце крає,
коли вже не під силу звеселиться,
ми, зазвичай, надовго засинаєм,
якщо ще взагалі хоч трішки спиться…
11.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116091102897
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690008
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.09.2016
Вони в боях ідуть удалечінь
за волю, за свободу, не за славу.
Їм в цім житті не видалось спочить
і долю обмануть свою лукаву.
Вони з боями йдуть у небуття,
бо серце їм стискає наша дійсність,
кладуть за Неньку молоді життя,
а ситих нас дивує їхня стійкість.
Вони торують у майбутнє шлях
всієї української держави,
назавжди на незібраних полях
лишаючи одні шматочки слави.
Хай стане пухом рідна їх земля
усім їм, хто пішов у синє небо.
Хай українські ниви і поля
віками радують людей стіною стебел.
Хай наша пам‘ять збереже в віках,
їх стійкість, мужність, віру, безкорисність.
Вже треба пересилювати страх
й міняти цю стару, нікчемну дійсність.
14.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116091402017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690007
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.09.2016
Говорять по одежці зустрічають,
а проводжають завше по уму.
Можливо люди щось не помічають,
чи я чогось такого не пойму…
Дивлюсь на розмір розрізу я юбки,
хтось скаже: "Так поводитись не гоже",
та й думаю – утримати у любки
„краси“ напору вже ніщо не зможе…
Можливо все то гарно і привабно
для когось, може пересічна дупа,
але все це спростовують нахабно
спина оголена ще й декольте до пупа…
А що ж вона всередині сама?
Чи може там палата із ума?!
Навряд чи – як смаку немає у людини,
то і ума повірте там катма́!
04.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116090404904
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689836
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.09.2016
Нехай ти випита другим,
але мені теж залишились:
твого волосся сизий дим,
очей сумних осіння милість.
Твій вік осінній, він мені
дорожче юності і літа.
Подобається це чи ні
уяві лірика-піїта.
Ніколи серцем не брешу,
і зараз без пихи і чванства
спокійно я тобі скажу, –
Уже прощаюсь з хуліганством.
Вже розлучитися пора
і горду кинути відвагу.
Не тішить серце та мара,
немає в крові більше браги.
Мені вже вересень у скло
вербовим стукає багрянцем.
Щоб готувався і тепло
беріг в душі своїй, як в ранці.
Багато з чим іще мирюсь
без примусу і без утрати.
Вже іншою я бачу Русь,
другими кладовища й хати.
Дивлюсь ретельніше навкруг
і бачу суще за куплетом.
Лиш ти одна, сестра і друг,
була супутником поета.
Бо я одній тобі лиш міг,
сховавши біль у дум убранстві,
співать про сутінки доріг
і про юнацьке хуліганство.
14.09.2016
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Сергея Есенина „Пускай ты выпита другим“.[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116091402743
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2016
Ми днем сварились дощовим,
хмурніли наші лиця:
„Ні, ми друг друга не поймем!
Ні, нам не зговориться!“
І, подавивши стук сердець,
клялись, обидва вперті,
що остаточно це, кінець,
що вороги до смерті.
Під дощ, що падав з висоти,
не в силі обернутись,
направо я, наліво ти,
пішли, щоб не вернутись.
Утік від тебе ледь живий
до себе я, додому…
І не важливо, хто правий,
кінець, кінець усьому!
Ввійшов один в порожній дім,
запер замок ключем.
Упали хмари через грім
униз рясним дощем.
Ураз згадав, як ти ідеш
без хустки, без зонта.
Босоніж по воді бредеш,
а в серці пустота…
І, плащ схопивши, без вагань,
під громовержця скрипи,
крізь дощ помчався і туман
тебе спасать від грипу.
08.09.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Расула Гамзатова „Мы ссорились дождливым днем…“
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689641
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 19.09.2016
Немає у Росії дійсно руських,
бо там ніколи їх і не було.
Погляньте ви на вихідців улу́ських,
на очі, ніс, волосся чи чоло…
Жили там завжди ненці і туви́нці,
мордва, буряти, манці, якути́,
евенки, чукчі, чуваші, марійці,
татари, ще башкири і ханти́.
Чеченців і аварців там немало,
лезгини і карели ще живуть,
удмуртів і калмиків вистачало…
Чому ж вони себе слов‘янами зову́ть?!
Чому чужу історію украли,
чужих богів, героїв й навіть віру?
Бо совісті і честі геть не мали,
та все ж хотіли щось явити миру!..
Московія тому і тягне люто
до України хижі пазурі,
що хоче древню Русь собі припу́тать
й втопити Неньки славу у Дніпрі.
Одній щоб безроздільно панувати
і багатіти на чужих кістках –
у грязних лаптях суне все в палати,
віками сіє лише зло і страх.
Але такого далі вже не буде,
минули одурманення часи –
звернуть в минуле не дозволять люди,
що звикли вже до волі і краси!
09.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116090904887
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689640
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.09.2016
У древнім замку Баллігаллі
цієї ночі був на балі.
Відвідали мене дві леді.
Одна із них – в картатім пледі
і більш нічого із одежі,
лиш очі-зорі із безмежжя.
Ще шурхіт сукні на другій,
іти босоніж до снаги
їй замком темними ночами
із непокритими плечами.
А з моря дув шалений вітер,
він гнув додолу диво-квіти
і хвилі билися у скелі,
було це чутно із постелі.
Аж раптом відчинились двері
і тінь з‘явилась на папері,
що залишився на столі.
Постала леді у імлі,
за нею інша крок ступила
й кімнату мороком накрило.
Обидві за столом присіли,
до мене певно мали діло.
Розмову повели про вічне
буття, мирське і потойбічне,
добро і зло, про сенс і суть…
Нелегко їх було збагнуть.
Сиділи довго, аж до ранку,
а потім враз одна фіранку
відкрила і у раннім світлі
умить розтанули обидві…
18.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116091801959
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2016
Як хочеться багато всім сказати
про долю, щастя, правду чи життя…
Можливо саме тому став писати
й частіше заглядати в майбуття.
Можливо слів не вистачить удосталь,
любов і дружбу щоби змалювать,
але я твердо знаю, що не просто,
вже неможливо більше не писать.
Коли один, з собою наодинці,
навколо видно все і все просте.
Летять із Неба мовби ті гостинці
думки і спогади про се, про те…
В такі часи земного просвітління
пригадуєш любов, дитинство, матір,
історію Руси, своє коріння…
Ну, як про це усе не написати?!
Я звик в житті завжди казати правду,
хоча вона була частенько з перцем,
та поступав і поступаю свято –
як говорило й каже моє серце.
Я жив як міг і як мене учили,
грішив нерідко, ще й тепер грішу,
та поки матиму хоч дрібку сили –
писати буду! І тепер пишу…
18.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116091802698
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689475
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.09.2016