| Сторінки (1/64): | « | 1 | » |
1.Як жаль, що ви не тут, як жаль, що ви не з нами,
Як жаль, що лютий враг вам долю погубив.
Всіх щиро жаль, хоч всіх я і не знаю,
За всіх молюсь "вернись живим".
2.Як жаль, що не кінець, як жаль, що це і досі мрія,
Жаль, що й досі над трупами плачуть матeрі.
Важко, та й досі незгаса надія,
Що схаменуться ті поводирі.
3.Як щиро жаль, не всім судилося побачити ту осінь,
А той хто вижив - неоцінить ту красу.
Бо хтось на варті, хтось відбивається в облозі,
А хтось із острахом стоїть в строю.
4.Як щиро жаль, що й досі триває гібридна війна,
Як щиро жаль, що й досі вбитих укривають прапорами.
Як щиро жаль, що вас нема,
Як жаль, що ви не тут, як жаль, що ви не з нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696447
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.10.2016
1.Пробач мені, пробач, що усміхаюсь,
Пробач за те, що безтурботно я живу.
Пробач, що за таких як я вбиваєш,
Пробач, що ти не вдома а в строю.
2.Пробач, такий ще юний мій герою,
Пробач, що в двадцять вже на скронях сивина.
Пробач ще й тих, хто покалічив твою долю,
Хоча для всіх це вже не дивина.
3.Пробач за те, що зараз ти не вдома,
Пробач, що призабув обіймів ніжності рідні.
Пробач, що зраджують вас знову й знову,
Пробач, що сам на сам ти у біді.
4.Пробач, що так і не зуміли пригнобити,
Все, через що загинув не один.
Та ми не припиняли вірити й молитись,
За те молитись, щоби ви перемогли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686390
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.08.2016
1. Нещадний біль знов стукає у двері,
В хаті ще й досі чатує війна
В цю хвилину знову хтось когось застрелив,
В цю хвилину десь прощається сім'я.
2. Із братом, чоловіком, сином, татусем,
З героєм, одним словом, що пішов на страту.
Він знав, що готовий віддати усе,
Й не побоявсь життя своє віддати.
3. В цю хвилину хтось від кулі сховався в підвал,
Хтось в чужій домівці з сльозами засинає.
Й як не було б сумно, та хтось "свого"зараз продав,
А хтось надалі жорстоко нападає.
4. Десь в цю хвилину народилося життя,
А десь воно поволі погасає.
А чим же зайнята у цю хвилину я?
А я молюсь за тих, що "НЕ ВМИРАЮТЬ..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675683
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.07.2016
1. Ти вільна, голубко, лети, моя мила,
Занурся щосили в небесну блакить.
Не бійся, кохана, розправ свої крила,
Подаруй своїм діткам щасливу ту мить.
2.Я знаю, рідненька, весь вік ти в неволі,
В неволі і діток зростила своїх.
Весь вік горювала, кляла свою долю,
та надіялась й вірила також цілий вік.
3.Ти вірила, люба, настане година,
Що діти прозріють і підуть у бій.
Мотузку розріжуть й розправиш ти крила,
Й потонути схочеш у волі своїй.
4.І ось, моя нене, настала година,
Як пролилась перша кров діток твоїх.
Ніхто не забуде цю страшну днину,
Та поплатиться той, хто взяв на душу цей гріх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652314
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.03.2016
**********
1.Не чути свисту куль, не чути вистрілів гармати,
Навкруги тиша – насолоджуйся й живи.
Останні сили віддає боєць, щоб встати,
Встати й кілька кроків останніх пройти.
2.Пройти до ген тої берізки стрункої,
Що теж поранена від куль стоїть.
Що теж, напевне, знемагає вже від болі,
Їй, як і йому – залишилась ще мить.
3.Повільно, крок за кроком, й він біля неї,
Оминувши кулі своїх і врага.
Й сказав до берези: «Ти знаєш, що розбиту чашу вже не склеїш,
Так ось, не склеїш й розбите життя.
4.Ти тут одна, а я тут з братами,
Зламаєшся ти, а я піду до братів.
До тих, що не тут, що вже не з нами,
До тих, для котрих настала ця мить.»
5.Лежить солдат і намагається вловити,
Прекрасні звуки: шуму вітру і дерев.
Одна лиш думка в голові: «я хочу жити»,
Й ніяк із голови вона не йде.
6.Лежить солдат і згадує минуле,
Те життя, що було до війни.
Була любов, яку покинув, та не зміг забути,
Там покинув, бо тут боронив.
7.І зрозумів солдат, не даром так зробив він,
Адже дав можливість жити не одним.
Він дав можливість у волі полюбити,
Його ж любов помре тут з ним.
8.Не дише солдат, траву вітер гойдає,
Зломилась берізка, не втрималась й вона.
Та ворог Україну, як вітер ту берізку не зламає,
Час рани загоїть, а кров з землі змиє вода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643749
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2016
1.Сотні вкраїнців гине щодня,
Вони захищають державу.
Від ворожої кулі безсила броня,
Потрапили ми у облаву.
2.Не хоче визнати ворог провини,
Не хоче спасти тисячі він життів.
Безліч солдатів уже в домовинах,
Бо захищали домівки свої.
3.Відважними були на полі бою,
Ніщо не спиняло бійця.
Освятив землю своєю він кров’ю,
На передовій був він до кінця.
4.Не плакав боєць знаючи, що загине,
З сміливістю смерть він свою зустрів.
І гордий, бо він захищав Україну,
Щоб вільна Вкраїна була – він хотів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637417
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.01.2016
1.Не спить солдат, бо б’ється серце у тривозі,
Вдома тиша, та не вщухає шум від пострілів в думках.
Ще тільки вчора вони з бійцями були у облозі,
Буквально вчора пережили цей жах.
2.Насправді не один вже день минув від того лиха,
Та боєць проживає його знов і знов.
Він чує ночами плач матері тихий,
А на руках відчуває пролиту ворожу кров.
3.«Дебальцівська кишеня» - місце, звідки вернувся живим,
Залишивши позаду сотні загиблих солдатів.
Він повернувся звідтам вже не молодим,
І трохи сивим – у свої-то двадцять.
4.Він вдома, і кожен день вдивляється на усмішки батьків,
В надії забути страшну цю картину.
Та з кожним днем все більше розумів,
Що нічим не заповнити в душі порожнину.
5.Кожна ніч – це чергове душевне катування,
Кожна спроба забути зводиться нанівець.
Він зрозумів, що лиш тоді припиняться страждання,
Коли всьому цьому прийде кінець.
6.Та він вже знає, що кінець закінчується смертю,
Смертю тих, для кого честь важливіша за життя.
А ті, що виживуть ніколи не зможуть з пам’яті стерти,
Тих, що забрали, й тих, що віддали життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637012
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.01.2016
1.І знов тривожно б'є церковний дзвін,
І знов земля "бере в свої обійми".
Героя, що на полі бою зліг,
Героя, що витягував нас з прірви.
2.Він намагався, за що й віддав своє життя,
А в нас душа кричить: "Лише б не марно".
Високою за волю є ціна,
Та всі події перемогою назвати складно.
3.В нас нова влада, хоч далеко до взірця,
Закони, що як і колись неефективні.
Невже це знову черговий початок кінця,
Й невже це все змінити ми не в силі.
4.Не перший рік вже точиться війна,
Не перший рік в нас гинуть солдати.
Та вже не зрозуміти за що ведеться боротьба:
За правду й волю, чи за бізнес і мандати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635655
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.01.2016
1. Повертайся живим, повертайся, солдате,
Бо моляться за тебе, надіються й ждуть.
Повертайся живим, "не вбивай" свою матір,
НовиНою про смерть героїчну твою.
2.Повертайся живим, повертайся додому,
Не дозволь вороженьку обірвати життя.
Повернись, щоб батьку вклонитись старому,
Повернись, бо зів'яне калина твоя.
3.Та, що ти посадив біля рідної хати,
Та, що весь час "билась" в вікно.
Щоб ти пам'ятав, щоб не смів забувати,
Що завжди тобі раді за родинним столом.
4.Я знаю, солдате, нелегко боротись,
Важко воїну в битві залишитись живим.
Та не смій ти здаватись, чини смерті супротив,
Виживи, герою, й повернись в рідній дім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635148
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2016
1.Війна німа...ніколи не веде перегоговорів,
Не має місця в її діях слово.
Присмирить того, хто виявляє непокору,
Й не смерть її є покаранням строгим.
2.А час і тиша: час розлуки, відчаю, страждання,
Час, коли попрощатись не встиг.
Й зловісна тиша, що вбиває сподівання,
На те, щоб хтось хоча б звісточку приніс.
3.Про брати, сина, чоловіка,
Який десь там - на іншій стороні.
Хочуть почути, хоча б зрідка,
Переконатись хочуть, що живий.
4.Крім голосу війна не має слуху,
Бо не чує, скільки пощади не проси.
Про одне благаєш Бога, щоб не впасти духом,
Щоб до кінця цей путь допоміг пройти.
5.Війна не бачить - це дитина чи дорослий,
Правду кажуть: вона має початок та не має кінця.
Будьмо чесні: людина породила цю безжалісну сволоту,
Й зараз знову воскресила до життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635147
рубрика: Поезія,
дата поступления 12.01.2016
1.Чекає сина із війни старенька мати,
Пішов рідненький взявши білет в один кінець.
Пішов, щоб Батьківщину захищати,
І не втікав, а йшов він навпростець.
2.Ніщо бійця не зупиняло,
Ні кулі автомата, ані взриви мін.
Він знав: не можна йти назад, бо все пропало,
Народ наш український хоче змін.
3.Не просто так нам зміни ці дістались,
Не просто, адже гине наш народ.
І кожен день молились і прощались,
З героями, що перші роблять крок.
4.Із тими, хто поміг ще на Майдані,
Що з Інститутської не повернулися живі.
Що вже не скажуть: «Люблю» своїй мамі,
Із тими, що зараз гинуть на передовій.
5.Не стоїть на місці загинувших число,
Десятки, сотні, тисячі смертей.
Нам вже не повернути, що було,
Нам треба йти вперед до перемог.
6.Іти, і про сім’ю, державу пам’ятати,
Оминати кулі, йти до перемог.
Та повертатись, бо чекає мати,
З нами віра, Україна, з нами Бог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630536
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.12.2015
1.Ще зовсім молода та сивина на скронях,
Виховує одного сина - хоронить десятох.
У власні хаті хазяйнує посторонній,
Вже вкотре з рук своїх змиває кров.
2.Така співуча, запашна і голосиста,
Була... допоки ворог нагло не насів.
Усе стоптав, зірвав й калинове намисто,
Й вінок зірвав із голови, що син для не сплів.
3.Одна у світі - сиротина,
Ніхто не пригорне до дужого плеча.
Та вистоїть, я знаю - це ж Україна,
Крізь гірші терни у житті пройшла.
4.Так, моя ненька досхочу настраждалась,
Не раз в крові купалися жита.
Не раз калина падала, та підіймалась,
Не раз матуся сльози пролила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630447
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.12.2015
1.Собор, що прославився не тільки красою,
Храм, де не тільки Богослужіння йшло.
Це місце, де ще й можна сховатись від бою,
Я пишу про Михайлівський собор.
2.Спочатку студенти у ньому ховались,
Від озброєного «БЕРКУТа» тікали вони.
Потім десятки поранених там настраждались,
Від своєї-чужої, на жаль, сторони.
3.Зараз тут волонтери тримають усе,
Усе те, що дають небайдужі люди.
В зону АТО відправлять все це,
Усі щиро моляться, щоб дальше так не було.
4.У кожному серці жевріє надія,
Усі думки люду лише про одне.
Одна на всіх у нас є мрія,
Усі ми молимось про це.
5.Щоб швидше закінчилась війна,
Щоб не вмирали більше вже солдати.
Щоб припинилась ця жорстока боротьба,
Щоб ми могли не бачити, а пам’ятати.
06.04.2015.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630251
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.12.2015
1.Схаменулись люди, повстала Україна,
Почалась боротьба не на життя – на смерть.
Нарешті ми прокинулись і зрозуміли,
Що варто б повернути собі честь.
2.Що варто б прогнати зрадника з посади,
Що варто б боротись за землі свої.
Що варто було б всіх тих покарати,
Що за гроші зреклися своєї землі.
3.Варті землі українські подвигів синів,
Ці землі – наша гординя.
Й ми повинні вберегти їх від так званих «братів»,
Не для когось – для себе повинні.
4.Ми – українці, стіна кам’яна,
Що захищає від ворога злого.
Й ніяка загроза для нас не страшна,
Вони у гостях, а ми в себе вдома.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629231
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.12.2015
**********
1.Маленькі рученята обіймають тата,
І тішиться малий, бо чує татів серця стук.
І весь цей час синочок чув лиш слово «зрада»,
«Твій тато зрадник, він українцям вже не друг»
2.«Ні, це не правда, він повернеться, я знаю,
І всім докаже, що не зрадник, а герой.
Таких як тато – більше не буває,
Для мене…я відчуваю – він зі мною.»
3.І ось стоїть герой наш на порозі,
Дружина плаче, радіє, як дитя.
Син обійняти сильно хоче, та не в змозі,
Через пів року родинне сталося злиття.
4.«Я знав, я вірив, що вернешся,
Що з ворогом рукостискання ти не мав.
Ти - мій герой і ти ніколи не здаєшся,
Я знав, я завжди знав»
5.«Так, сину мій, я повернувся вже додому,
Й ніколи зрадником не був.
Не втік і не ховався – був в полоні,
Мовчав, терпів, та перемогу я здобув.
6.Повір, не легко з ворогом боротись,
В цьому страшному, нерівному двобої.
І щоб перемогти, нам деколи потрібно здатись,
Стати полоненим, щоб інші жили тут - на волі.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628538
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.12.2015
1.Будеш вічно жити, брате, у думках,
І вічним будеш в пам’яті народу.
Бо не роздумуючи ти віддав життя,
За рідну землю, за державу, за свободу.
2.Ти вічно житимеш в людських серцях,
Хоч твоє ім’я набите на плиті могили.
Ти, друже, там, звідки немає вороття,
Для тебе боротьба ця зупинилась.
3.Тебе нема, та не означає це, що ти забутий,
Й не означає це, що завтра підеш в забуття.
Про таких, як ти цілий світ має почути,
Про таких ітиме слава повсякчас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623569
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.11.2015
1.Ну, ось, чергова згасає надія,
Подарована ворогом нам.
За час «перемир’я» ворог міцніє,
За тих обставин – в нас введуть військовий стан.
2.Та що ж ніяк не йметься тій катюзі?
Чого потрібно ще нахабі тій?
Від нас вони отримають тут по заслузі,
Не люблять українці підлих змій.
3.Вважалась другом довгими роками,
Й ніби боліло серце за невдачі в нас.
Тепер заклятими ми стали ворогами,
Та віримо, наступить час.
4.Наступить час, й за все прийде розплата,
Наступить день й нам усміхнеться фортуна.
Й за все прийдеться ворогу відповідати,
Й в нашій душі забринять струни.
5.Струни щастя й струни перемоги,
Та завжди в пам’яті буде ціна.
І ніхто не забуде дороги,
Що України сина забрала життя.
6.Дорога заздрості і злоби,
Дорога жаху, смерті і болі.
Дорога, що не висохне від крові,
Дорога, що звалась війною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623012
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.11.2015
1.Було колись Берестечко, де точились славетні бої,
Там козаки поклали голови за волю.
Зараз сучасна Україна купається в крові,
Не легке випробування випало на її долю.
2.Був колись Богдан Хмельницький і Тарас Трясило,
Славетне військо козацьке було ще колись.
Та ми все зруйнували, пізніше зібрали на силу,
Дітей…і в бій галопом понеслись.
3.Не було інших варіантів, бо загарбний ворог наступив,
Й потрібно було землю рідну захищати.
Єдине, що славетний предок в спадок залишив,
Відвагу й дух, померти краще, аніж здатись.
4.Та ми не промах, як виявилось у бою,
Й гідну відсіч ворогу ми дали.
Буквально вчора ще вперше стояли в строю,
А сьогодні життя за Україну віддали.
5.Вже цілий рік воюємо з титаном,
І в перемозі впевнені своїй.
Та поки що про перемогу говорити рано,
Буде справедливість, бо ми господарі на цій землі.
6.Це не безпідставний оптимізм, а віра святая,
Й рано чи пізно скінчиться боротьба.
Ну, а поки що вогонь війни не згасає,
Й ллється кров рікою й забираються життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622465
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.11.2015
1.Страшно там на лівім березі Дніпра,
Хоче там владу ворог наш заклятий.
Там справжня точиться війна,
Бійцям Вкраїну треба захищати.
2.На кого ж ще надіятися ненці?
Кому ж і ще довірити життя?
Спокон віку у чиєму живе серці?
У серці сина - українця.
3.Нікому так вона не мила,
Хоробрим лиш своїм синам.
Синам, яких сама зростила,
Лиш їм завдячує життям.
4.Давно б її завоювали,
Давно б і згадки не було.
Давно б на клапті розібрали,
Ох, як би це було давно.
5.Та не зломити дух наш український,
Нічим вже нас не злякати.
І навіть військом тим російським,
У нас є МИ, НАС не зламати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622215
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.11.2015
1.Настав день і знову плаче Україна,
Знов і знов здригається земля.
Ховає ненька свого сина,
Свого героя, свого бійця.
2.Поважною ходою йдуть солдати,
Ведуть товариша в останню путь.
Нікому сліз не приховати,
Назад бійця не повернуть.
3.Ллються сльози солоною рікою,
Вбивають всіх, не відчуваючи жалю.
В нас кров уже змішалася з водою.
Усе це через кляту ту війну.
4.Війна ніколи не була сестрою,
Не була «з тими» або « проти тих».
Боєць кричить: «Не візьмеш нас без бою!»
Та чомусь голос враз його притих
5.Побачив він бійця стікаючого кров’ю,
Ніхто не міг йому допомогти.
І серце так стискалося від болю,
Треба боротись, треба вперед йти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622019
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.11.2015
1.Не хочуть українці воювати,
Не хочуть люди кровопролиття.
Та що робити? Треба землю захищати,
Треба боротись за життя.
2.Велична в нас історія козацька,
Незламний в нас козацький дух.
І не застане ворог нас зненацька,
Бо ми на варті тут як тут.
3.Славетного козацького ми роду,
Славетної Вкраїни ми сини.
Готові все віддати за свободу,
Такі ми зараз є, такими і були.
4.Тече козацька кров у жилах,
Козацька вільна в нас душа.
Інша держава нам не мила,
Нема Вкраїни, й нас нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621998
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.11.2015
1.Мій шкільний друже, прощаюсь з тобою,
Ти пішов на війну без вороття.
За вільну Україну розплатився ти кров’ю,
За світле майбутнє віддав ти життя.
2.Прощай навіки, шкільний брате,
Ти наша гордість, ти приклад для всіх.
Перед твоїм тілом варто на коліна стати.
Бо на полі бої ти за нас поліг.
3.Прощай, шкільний мій побратиме,
Навіки ти залишишся героєм.
У молодих роках за Україну загинув,
Загинув у пекельнім цім двобої.
4.Забрала життя твоє Україна,
Страждаю я, усі страждають.
Та в наших думках ти не загинув,
Всі знають, що герої не вмирають!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621687
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.11.2015
1.За рідний Київ, за вільний Донбас,
За назавжди вільну Україну.
За той зловісний рік, що об’єднав всіх нас,
За тих бійців, що злягли в домовину.
2.За кожен клаптик української землі,
За кожну матір, що чекає свою дитину.
Свого героя із страшенної війни,
Героя, що покинув родину.
3.Покинув родину, бо пішов на війну,
Пішов, бо це обов’язок сина.
Захищати від ворога неньку свою,
Неньку, що зветься Україна.
4.За україномовний захід і російськомовний схід,
За північ і південь держави.
За Крим, який ніхто не оберіг,
Не оберіг від російської облави.
5.Ми не забули, ми все пам’ятаємо,
За кожного вбитого молимось ми.
Чия провина – всі чудово знаємо,
Та, на жаль,не знаємо, коли кінець війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621686
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.11.2015
1.Вкраїнський лан – безкрайній й неозорий,
Широкий степ веде нас вдалечінь.
Ген селянин оре на полі,
Хазяйка порається в хаті у печі.
2.І так спокійно, тихо в Україні,
Допоки нас біда не сколихнула.
Війна в нас не вщухає і до нині,
Мир і спокій…Як жаль, що це минуле.
3.Широкий степ вже око не милує,
Й не тішиться душа за неозорий лан.
На тих полях бійці воюють,
Справжнісінька війна, а не навчальний план.
4.Мужньо б’ється син вкраїнської держави,
Й не наступає він, а боронить землю навпаки.
Від кожного пострілу стискається серце у мами,
Й так день за днем, й не дай Боже, щоб роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621438
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.11.2015
1.Не здасться боєць у запеклім бою,
Й ніколи він не впаде на коліна.
Здоровий чи ранений – завжди в строю,
І гордо промовить : «За Україну»
2.За неньку-державу, за матір вдову,
За землю ту, що нас зростила.
Й за волю – ми не припинем боротьбу,
У нашій єдності таїться сила.
3.Не в силі ворог наш заклятий,
Зламати наш козацький дух.
Не в силі, бо в нас «брат за брата»
Й ми боремось за кожний серця стук.
4.За стукіт серця в вільній Україні,
За вільну душу, що співає гімн.
Рано чи пізно скінчиться ця бійня,
І на прощення зміниться наш гнів.
5.Рано ще про перемир’я говорити,
Бо кожен день гинуть бійці.
Нам треба землі боронити,
На вільних землях – вільні будем ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621437
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.11.2015
1.Україну траур заполонила,
Настала в країні біда.
Чорна хустина її накрила,
До наших хат постукала війна.
2.Страшне це слово, а ще страшніші дії,
Гинуть люди плачуть матері.
Розбиті вщент дитячі мрії,
Бо татусь воює на війні.
3.На ніч матуся казку не розкаже,
Ховає сльози заспокоює дитя.
Й не спить - лиш на хвилиночку приляже,
Пояснює малечі чому не має татуся.
4.Та знає син, що тато йде до бою,
І просить Бога, щоб не було вже війни.
Він знає - тато став героєм.
І не на рік чи десять – на віки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621175
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.11.2015
***********
1.Всемилостивий, Всемогучий Боже,
Врятуй грішних дітей своїх з біди.
Якщо не Ти, то хто ж нам допоможе?
Допоможи нам хрест важкий нести.
2.Допоможи, Господь, щоби настала справедливість,
Допоможи стати народу на праведний путь.
Прости ж Ти ворога за ту немилість,
Прости нас всіх за ту війну.
3.Допоможи, Господь, нам вибратись з болота,
Не дай втопитись в крові пролитій власноруч.
Врятуй нас – душевну бідноту,
Прошу Тебе, черговий раз врятуй.
4.Допоможи нам вибратись із тої прірви,
В яку самі себе загнали.
Ми не думали про Тебе, коли грішили,
Та як тільки знадобилась допомога – згадали.
5.Допоможи, Господь, нам вибратись з пітьми,
Й всім допоможи із злом боротись.
І дай нам сили залишитись людьми,
Дай сили встояти, щоб не зламатись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620668
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.11.2015
1.Війна….
Лиш чути посвист куль над головами.
Нас полонила ця біда,
З народом братським стали ворогами.
2.Ніхто не відав що наступить час,
Коли ми візьмемо у руки зброю.
І першим вистрілить наш брат у нас,
Й у відповідь підемо ми до бою.
3.Не має в нас тих теплих вже обіймів,
Й рукостискання в нас також нема.
Замість цього зараз людська бійня,
Й безжалісне в нас кровопролиття.
4.Та що з цим ворогом рівнятись,
В них є зброя тисячні війська.
Нам теж багато є що показати,
Народ ми дружній - нація ж така.
5.Ми завжди були разом скільки років,
Хоч безліч раз хотіли роз’єднати.
І одне одному робили ми назустріч кроки,
Щоб у біді змогли ми разом захищатись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619041
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.11.2015
1."Пройшла любов зів’яли помідори",
Вислів жарт відомий нам давно.
І розійшлися наші вже дороги,
Уже не повернути, що було.
2.Багато років були ми братами,
Та все змінилось - стало навпаки.
Запеклими ми стали ворогами,
Й відносини не ті вже, що були.
3.Що ти бажаєш всі вже знають,
Щоб карта світу змінена була.
Ти не хвилюєшся за люд, що помирає,
Жадаєш влади, плата - будь-яка ціна.
4.Ціною є людські життя,
Й не просто сотні, а десятки тисяч.
Від пострілів здригається земля,
Народе братський, схаменися.
5.Для чого кроїв рікою проливати,
Для чого забирать людські життя.
Якщо ти схочеш нас завоювати,
То будемо ми битись до кінця.
6.Одне у нас життєве кредо,
Життя за волю віддати.
Нам всім потрібне мине небо,
Який би путь не довелось пройти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619031
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.11.2015
1.Говорить боєць молитву до Бога,
І просить прощення за вбитих людей.
І просить нещасний не судити строго,
Хоч на совісті в нього десятки смертей.
2.Не хоче життя він людське забирати,
Не хоче вбивати батьків і синів.
Не хоче він більше уже воювати,
Та мусить бо ворог насів.
3.Не хоче він брати у руки ту зброю,
Ніякого щастя не приносить вона.
Та він воює - воює з волю,
Немає в нас волі, то й життя в нас нема.
4.Не можемо зараз ми відступити,
Бо сотні бійців поклали життя.
Й не будемо в ворога пощади просити,
Ми переможемо во їхнє ім’я.
5.Ця людська бійня не наша провина,
Та зараз українців за приклад беруть.
По цілому світі лине гімн України,
Про них пам’ятають - їх не забудуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618865
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.11.2015
1.Пишаюся тим, що я українка,
Горджуся тим, що виросла на цій землі.
В українських Карпатах батьківська домівка,
Тут я зробила перші кроки свої.
2.Дитинство моє тут безтурботно минуло,
Тут пройшли роки найкращого життя.
О, Боже, та це ж буквально вчора було,
Як так швидко могла подорослішати я?
3.Я добре знаю історію держави,
Знаю про незчисленних її ворогів.
Читала я про подвиги: як захищалися, як воювали,
Не знала, що стану учасницею таких часів.
4.Вже вкотре хочуть вбити Україну,
Хочуть знищити патріотичний народ.
Вкотре хочуть, щоби впала на коліна,
Черговий раз хочуть позбавити свобод.
5.Ми – українці, й вірою святою,
Клянемося боротись до кінця.
Й не страшно нам йти до бою,
Ми знаємо, назад не має вороття.
6.Будемо боротись, бо хочемо вільно жити,
Будемо боротись за землю святу.
Щоб стати вільним – треба вбити,
Та не ми розпочали цю війну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618860
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.11.2015
1.Україна – країна смутку і краси,
Країна славетної жіночої вроди.
Країна мужності, віри й боротьби,
Країна з жагою до свободи.
2.Країна поетів, вольних вітрів,
Країна колосся запашного.
Країна соняха й зелених лісів,
Країна, що дана нам Богом.
3.Країна Дніпра, синього неба,
Країна майбутнього, що має славетне минуле.
Це все для нас: для мене й для тебе,
Борися за неї, мій милий друже.
4.Країна сміху й мелодійної мови,
Й країна болі й пісні сумної.
Країна, землі якої захлиналися кров’ю,
Країна з жагою до волі.
5.Країна, де люд роботящий,
Ласий шматочок для загарбного врага.
Тут люди віри, й вони не пропащі,
Бо разом в біді стоять до кінця.
6.Ми відроджувались з руїн і пожарищ,
Несучи незгасимий вільний дух народу.
І весь свій вік ми завжди знали,
Що варто вмерти тільки за свободу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618068
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.11.2015
1.Надія – єдине, що рятує,
Мрія, що продовжує життя.
Хтось на пляжі пузо гріє, хтось – воює,
Для когось смерть, а для когось це гра.
2.Хтось впевнено по карті «квадрати» малює,
Для когось ці «квадрати» - вірна смерть.
Хтось позбавляє життя, а хтось рятує,
Для когось мільйони, а комусь будинки зруйновані вщент.
3.Хтось вкотре обіцянками годує,
Хтось вірить, а хтось ситий «по заріз».
Комусь перемогу, комусь поразку віщунки віщують,
Хтось хоче миру, хтось відмовляється навідріз.
4.Хтось воює за краще життя, за європейську державу,
А хтось продовжує брати хабарі.
Для когось це жах, для когось забава,
Та цілим світом плачуть матері.
5.Плачуть, бо нема чому радіти,
Плачуть, бо ллється кров дітей.
Плачуть, бо що довелось зробити, щоб прозріти,
Плачуть бо на нашому рахунку тисячі смертей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617807
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.11.2015
1.Допоки жив наш люд тут український,
Поки блакитно - жовті стяги майорять.
Допоки гімн співають голосисто,
Доти буде кому Вкраїну захищать.
2.Ми не задрипанці, і не якесь там бидло,
Ми - України нашої сини.
Знущання це над нами вже набридло,
Та в цій війні немає нашої вини.
3.Не жадали кров людську пролити,
Й не ми робили ці блокади.
Та й на колінах ми не станемо просити,
У ворога проклятого пощади.
4.Нехай у меншості, нехай без зброї,
Багато було кровопролиття.
Краще померти вже на волі,
Ніж під крилом ворога продовжити життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617804
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.11.2015
**********
1.Щодуху дме невпинний вітер,
Вісником смутку став, біди.
Залишилися сиротами діти,
Бо на війні загинули батьки.
2.Не просто гинуть: гинуть брат за брата,
І не для слави, а для спільної мети.
На наших землях не буде ворог панувати,
Через сотні трупів доведеться нам пройти.
3.Страшну ціну ми платимо за волю,
Небесний дар втрачаємо – життя.
Готові ми пожертвувати кров’ю.
Й ніколи ми не підем в забуття.
4.Завжди за справедливість ми боролись,
Бажаєм панувати на своїй землі.
Й так серце крається – нас знову розкололи,
Та разом наші береги.
5.Дідусь Дніпро стікає кров’ю,
Чужинця й сина свого.
Бійці кричать: «Вперед! До бою!
За неньку - Україну! За народ!
6.За тих, кого не повернути!
Бо куля ворога позбавила життя!
За тих, кого не сміємо забути!
Й за тих, хто вірить в перемогу до кінця!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617692
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.11.2015
1.Болить душа і розривається серденько,
І мати плаче, бо син вже на війні.
О, Україно, рідна ненько,
За що ти зараз у такій біді?
2.Напевне так тобі судилось,
Весь час боротись за життя.
Ех, ще пороху ж то залишилось,
Ти впевнено крокуєш в майбуття.
3.Не знаєш ти ні страху а ні болю,
Ти з гідністю приймаєш смерть синів.
За найцінніше б’єшся ти – за волю,
І переможеш ти, щоб враг не переміг.
4.Нехай не має ані війська, ані зброї,
Нехай нема союзника в війні.
І не програш жодного ти бою,
Допоки ще живі сини твої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617343
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.10.2015
1.Дякую, брате, за мужність твою,
Спасибі, рідний, за твоє завзяття.
За твою безстрашність дякую в бою,
За ваш патріотизм я вдячна, браття.
2.Поклін низький вам за турботу вашу,
За незламність духу кланяюсь я вам.
Йдучи до бою – в ваших очах не має страху,
Й свою країну не віддасте катам.
3.Спасибі, любі, за непробивну стіну,
Яку ви собою утворили.
Й за рідну землю боретесь свою,
Воюєте, бо інша вам не мила.
4.Я вдячна вам за вашу відданість державі,
Й за доблесну відвагу висловлюю подяку.
Я вірю, що від ворожої облави,
Ви звільните державу й врятуєте від краху.
5.Ви мусите, бо вибору не має,
Повинні ви, бо зобов’язані життям.
Вкраїні - ненці, що зараз так страждає,
Й рідній землі, що хліб дарує нам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617332
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.10.2015
1.Десятки машин перетнули український кордон,
Це нескінченний потік палива й зброї.
Це черговий вкотре добре спланований крок,
Для того, щоб розширити російські простори.
2.Та їхній крок вперед – не означає наш назад,
Це рівна боротьба з нерівними силами.
Ворожа куля не пролітає наугад,
В неї є ціль, щоб боєць український загинув.
3.Гуманітарний конвой – назва допомоги від Росії,
Ця допомога схожа на вир.
Така допомога руйнує надію,
Надію на спокій, надію на мир.
4.Буремне перемир’я на Сході триває,
Незначні атаки з летальним кінцем.
Страшно, бо брат брата кров проливає,
Страшно, бо в Росії сильний тандем.
5.Тандем спецназу і морської піхоти,
Тандем із найманців-убивць.
А що в нас є їм на супротив?
Таємна зброя – братська міць.
6.В нас не воює кожен сам за себе,
Братерська єдність в нас понад усе.
Єдина ціль в нас – мирне небо,
Єдина мрія – все пройде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617113
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.10.2015
1.Чому запроданцям дають звання "героя"?
Як командир може зрадити своїх бійців?
Чому забувають про тих, хто іде до бою?
Чому наш люд так на совість збіднів?
2.Чому вертаючись з війни солдати
Не отримають «учасника бойових дій».
Вони потрібні, коли країну треба захищати,
Потрібні для того, щоб іти в бій.
3.Чому лиш на словах багата наша влада?
Набиваючи кишені чому не бачать простих людей?
Чому у нас ще й досі існує слово «зрада»?
Ще й досі після тисячі смертей.
4.Чому той, у кого пусті кишені
Багатий на відданість й добро?
Заможний думає, що незнищенний,
Простий народ благає, щоб погане все пройшло.
5.У ва-банк пішов народ України,
Воля і честь стоять на кону.
Ми відродили з поля духу зернину,
Не ми розпочали, та ми закінчимо війну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617101
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.10.2015
1.Припини, людино, схаменись, не треба,
Не варто лити кров через жадобу свою.
Через твої дії всі відвернуться від тебе,
Відповідатимеш за тих, хто помер у бою.
2.Невже ти не жалієш тих, хто не вертається живим додому?
Невже не ранять душу сльози матерів?
Невже не думаєш чи вернуться з полону,
Бійці – не тільки чужі, а й свої?
3.Напевне, ні, не має жалості у серці,
Не має співчуття душа твоя.
В тебе не має людей: є «гради» і «смерчі»,
І все одно, що кров’ю захлинається земля.
4.А наші командири - ватажки солдатів,
Чим ваші дії кращі від дій Кремля?
Ви олівцем воюєте по карті,
Саме така для вас триває боротьба.
5.Ви гордо сидите у кабінетах,
Роздаєте накази наліво і направо.
А ви теж вдягніть бронижелети,
Й переконаєтесь, що це війна, а не забава.
6.Й можливо тоді ви думати перестанете,
Тим місцем, на якому сидите.
Й не будете людьми на картах «шахи» й «мати» ставити,
Й боротись будете, а не казати: "Все пройде".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617002
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.10.2015
1.Плаче мати загиблого бійця в бою,
Серце бідної обливається кров’ю.
Ще рік назад стояв він гордо у строю,
Й ніхто не думав, що це обернеться бідою.
2.Збираються люди зустріти його,
Жаль, не живого, вітати героєм.
Він бився на смерть з заклятим врагом,
За всіх нас розплатився він кров’ю.
3.Ніщо бійця не врятувало,
Ні бронижилет, ні стрілецька зброя.
Один лиш постріл – й все пропало,
Смерть стоїть на шляху до волі.
4.Ворожа куля життя бійця обірвала,
В неї є ціль й не має пощади.
Наші бійці потрапили в криваву облаву,
Й не зміг вийти живим боєць із блокади.
5.Посмертно став героєм України,
Та материне серце відзнаки не тішать.
Бо ніхто не поверне життя її сину,
Він ніколи її не обніме вже більше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616973
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.10.2015
1.«Слава Україні» і «Героям слава»,
Гукають люди звідусіль усюд.
І цілий світ говорить про державу,
Про яку ще вчора і не дуже чув.
2.Яку ж ціну ми платим за цю славу?
Найвищу цінність - людське життя.
Росія влаштувала нам облаву,
Й ми боремось: назад не має вороття.
3.Плакати, лозунги усюди,
І двоколірні стяги майорять.
Найпатріотичніші в нас люди,
Про це їх вчинки говорять.
4.Скільки пожертв на армію зібрали,
Скільки харчів зібрали на Донбас.
В зону АТО передавати не боялись,
Дбають про всіх: такий вже зараз час.
5.А скільки є в нас хлопців добровольців,
Що жертвують життям заради нас?
Й вже всім відома нам Небесна сотня,
Поповнилась бійцями в кілька раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616594
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.10.2015
1.З болем ховає країна синів,
Тих, що злягли на смертельному бою.
Кожен з героїв сам розумів,
За волю вкраїнську розплатиться кров’ю.
2.Могли б ті соколи ще політать,
Могли б будувати родину.
Могли б гімн України ще заспівають,
Та пішли захищать Україну.
3.З сльозами в очах залишали домівки,
Просили пробачення в рідних своїх.
Не поцілує матуся вже сина в голівку,
Не ступить вже син на батьківський поріг.
4.Кожен із них мав віру на краще,
Кожен хотів повернутись живим.
Дорога бійця страшна і пропаща,
Смерть завжди крокує поряд із ним.
5.Хотіли сини незалежну Вкраїну,
Щоб в нас була воля і мир і добро.
За це полягли вони в домовину,
Ми завжди про це пам’ятатимемо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616501
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.10.2015
1.“О, слово! Моя ти єдиная зброє…”,
У своїм творі Леся писала.
Та не можемо словом вернути ми волю,
Не ті часи вже зараз настали.
2.А скільки життів ми б людських врятували?
А скільки щасливих було б матерів?
І всі, хто помер – живими б зостались,
Й без крові наш прапор би майорів.
3.Та ні, не судилось такому бувати,
Та й час вже ніколи не вернеш назад.
Почалась війна – треба воювати,
З наших земель треба вигнать врага.
4.Ворог сильний, наглий і впертий,
Не хоче залишити ласий шматок.
Скільком бійцям доведеться ще вмерти?
Скільки раз доведеться зводить курок?
5.Не жаль українцю життя тут віддати,
Не жаль полягти на смертельному бою.
Завжди готовий Україну захищати,
Готовий розплатитися кров’ю.
6.Готовий в очі ворогу дивитись,
Перемогти готовий й смерть з честю він зустріне.
Треба боротись: що ж робити?
Йдучи до бою кричить: «Слава Україні.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616324
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.10.2015
1.Українкою я народилась, українкою й помру,
Й нехай затямлять це нарешті вороги.
Віднімете землю, та честь не віднімете мою,
Своїй державі буду вірна назавжди.
2.Корінні українці мої батько і ненька,
Прадід й прабабуся на цій землі полягли.
За важку долю України крається серденько,
Славетні бої козацькії мохом поросли.
3.Саме так, напевне, ворог собі думав,
Коли з загарбницьким наміром ступав на землю чужу.
Він уявляв, що приставивши до лоба кулю,
Українець без бою віддасть землю свою.
4.Він помилився, й полилася кров рікою,
Як зрубані дуби падають бійці в боях.
Як наслідок: осиротіли діти, жінка залишилась вдовою,
І сива мати зі сльозами на очах.
5.Ми – українці, й з вірою святою,
Й до подиху останнього будемо боротись.
Ми вкотре освятили свою землю кров’ю,
Й на пів дорозі нема в нас права просто здатись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616052
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.10.2015
1.Скинула б кайдани, розправила б крила,
Хотіла б злетіти, та ворог не дає.
Як тільки скинула зашморг й крок до цього зробила,
З її земель ворог не йде.
2.Не йде, бо боїться, що сильнішою стане,
Й не схоче коритись й бути рабою.
А ще гірше те, що візьме й повстане,
Й назавжди лишиться чужою стороною.
3.Хіба ж здатна на крок такий Україна,
Щоб по її волі пролилася кров?
Не хоче ховати бійців, що загинуть,
Які б були «проти» чи «за» примарну любов.
4. Скинула б кайдани, розправила б крила,
Хотіла б злетіти, та ворог не дає.
Хотіла б злетіти моя Україна,
До волі, де мир і спокій є.
5.Ще злетить моя Україна,
Й підніме народ з цієї безодні.
Й дарма, що вкотре їй обрізали крила,
Це буде завтра, якщо не сьогодні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615875
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.10.2015
1.Війна – гібридна, а жертви реальні,
Українці гинуть, а світова спільнота мовчить.
Точніше, говорить – саме так допомагає,
А народ від болю задихається й кричить.
2.Кричить, бо сподівається бути почутим,
В розставлених тенетах борсається він.
Втомився він обдуреним постійно бути,
Втомився він від цих підпільних війн.
3.Які ведуться вже десятки років,
За владу, гроші, крісла і мандати.
А що народу треба? Мир і спокій,
Та нашим можновладцям, схоже, наплювати.
4.А чим допомагають інші лідери держав?
Де ж обіцяна допомога Україні?
Невже ще мало того, як народ наш страждав?
Мені так здається, чи ви нам повинні?
5.Повинні, любі друзі, згадайте часи,
Коли Україна відмовилась від ядерної зброї.
Так рішуче заявляли, що вразі війни,
Сам на сам нас не залишите з бідою.
6.Нарешті маски зняті й ми побачили обличчя,
Й сподіваємось, що зміниться позиція у вас.
А ми заявляємо: не народився той, хто подолає українця,
І це реальність, а не прості слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615613
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.10.2015
1.Україна захлинається кров’ю,
Кров’ю ворога й сина свого.
Наше кредо «Не здамося без бою»,
Не дамо свою неньку в полон.
2.Не страшні нам російсікії «гради»,
Не страшні нам російські війська.
Та не хочемо ми воювати,
В нас виходу просто нема.
3.Не винна Вкраїна у цій колотнечі,
Не ми розпочали безглузду війну.
Не ми розіклали вогонь ворожнечі,
Ми лиш боронимо землю свою.
4.Не хочемо третьої ми світової,
Не хочемо ми пережити цей жах.
Ми просимо сторони скласти всі зброї,
Інакше у світі знов буде крах.
5.Невже нам так багато треба,
Невже так важко все це припинити.
Ми всі бажаємо мирного неба,
Бо досить крові вже пролито.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615611
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.10.2015
1.Моя знедолена осиротіло Україно.
Широкий Дніпре, чом ти не ревеш?
Чому вже не цвіте в лузі калина?
О, вітре вільний, чом верби не гнеш?
2.Чому вже солов’я не чути в гаї?
Чому вже пісня українська не дзвенить?
Що сталося з моїм багатим краєм?
Й не так яскраво стяг наш майорить.
3.Тепер вже наший двоколірний стяг,
Червоною покритий пеленою.
Людськими тілами вриті поля,
Літає чорний ворон в воїна над головою.
4.І замість співу солов’я,
Нам чути лиш зловісне «кар» вороння,
О, Україно, ти моя,
Твої бійці тебе боронять.
5.Ніколи ще такого не було,
Щоб твій герой тай з долею мирився.
В бою ніколи легко не було,
Він падав, та вставав – і знову бився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615378
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.10.2015
1.Немає братерства між дружнім народом,
Закінчилась дружба і миру нема.
Хтось хоче влади, а хтось просто свободу,
Хтось плаче над трупами, а для когось це гра.
2.Не може війна здаватися грою,
Вбитий боєць - не фігура у грі.
Домовитись б нам з ворожою стороною,
Та у відповідь чуємо ми лише: «Ні!».
3.«Не винна Росія в боях на Україні»
Цей хіт є проспіваним вже давно.
Та наші бійці до сих пір в війні гинуть,
Самі з собою воюють чи що?
4.Виконує солдат наказ командира,
В душі розуміє, на вірну йде смерть.
Та почує наш гімн й ніби виростуть крила,
Й так хочеться вигнати ворога геть.
5.Щоб не було і сліду йому на Україні,
Щоб наша держава знову цвіла.
Нікому нічого, а державі повинні,
Щоб слава про неї по світі гула.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615271
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.10.2015
1.Черговий постріл і падає солдат,
Ворожа куля в серці опинилась.
Ніколи снайпер не стріляє наугад,
Солдат із смертю на бою зустрілись.
2.Знає солдат, ще зовсім скоро - і його не буде,
А жаль, ще так багато не зробив.
Хтось пам’ятатиме, а хтось забуде,
Лиш мама знає – він Батьківщину боронив.
3.Хлине кров із рани, біль пронизує все тіло,
Воїн спокійний, лиш сльози на очах бринять.
Один разочок маму обійнять хотів він,
Та не судилось – на полі бою буде помирать.
4.І згадує солдат матусині обійми,
І так спокійно, добре на душі.
Він знає – вже ніколи не обніме,
Одне лиш слово хочеться сказать: «Прости».
5.«Прости, матусю, що не виправдав надії,
Прости, що іноді я боляче робив.
Пробач, що зруйнував всі материні мрії,
Та знай, твій син завжди із честю жив.
6.Із честю зараз й помираю,
І гордо в очі смерті я дивлюсь.
Все добре, мамо, я не страждаю,
Лише за тебе Богові молюсь.
7.Щоб дав тобі Він сили витримати втрату,
Прости мене, як всі прощають.
Мамо, не треба так себе картати,
Ти знай, ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615115
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.10.2015
1.Борися, Україно, тікайте, вороги,
Й назавжди забудьте сюди ви дорогу.
Бо ми України дочки й сини,
Стоїмо на варті власного дому.
2.Рідний дім для нас – це наша Україна,
Кордон неньки – це її поріг.
Наша держава єдина – неподільна,
За цю єдність син її поліг.
3.Було колись: мали ми багатство,
І славились боями на весь світ.
Народ Вкраїни був єдиним братством,
Пройшло відтоді вже не мало літ.
4.Ніхто не думав, що відродиться держава,
Яка вже призабула запах боротьби.
Що більше двох десятків років волею розкошувала.
Й забула шлях, який довелось пройти.
5.Воскресла з мертвих наша Україна,
Й прозрів сліпий її народ.
Бо вже набридло нам стояти на колінах,
Й ми згадали як колись було.
6.Як йшли до бою, щоб здобути перемогу,
І не для того, щоб в історію ввійти.
І як ревно ми просили Бога,
Щоб допоміг Він хрест нам той нести.
7.І зараз знову за Вкраїну ми йдемо до бою,
І знову з честю захищаємо її.
Ми вкотре освятили рідну неньку кров’ю,
Бо від заздрості народжуються вороги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615062
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.10.2015
1.Тече вода долаючи із каменю пороги,
Красується земля буянням трав.
Рай на землі, де ще стоптані дороги,
До поля бою, де не один солдат вже впав.
2.Це край, де ще не вміють розрізняти діти,
Різновид зброї за пострілом одним.
Та край, де розучились вже радіти,
Бо все частіше бачиш ти когось сумним.
3.Багатий край великої держави,
Де не торкалась куля ворога землі.
Величний Захід, що Україну славить,
Захід, що воює за Схід.
4.Одна біда, що ділиться на двоє,
Єдиний ворог для обох сторін.
Не океан між нами і не море,
Дніпро між нами і цільовий владний гніт.
5.Ми єдині та тільки зараз це ми зрозуміли,
Та тільки зараз серця наші б’ються в унісон.
Лише сьогодні ми довести зуміли,
Що тільки в єдності можна долати зло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614874
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.10.2015
1.Стоптані дороги, пройдені шляхи,
Які вкриті трупами синів України.
Біля рідного порогу, вже на мирній стороні,
Солдат…лежить у домовині.
2.Повернувя, як і обіцяв,
Після розлуки до рідної хати.
Тільки вже не усміхнувся, і не обійняв
Ту, що чекала – свою рідну матір.
3.Він повернувся, дотримався слова,
Зробив своїй ненці не веселий сюрприз.
А що ж вона? Мовчки стоїть біля порогу,
Й намагається терпіти серцю, що болить.
4.Стоїть і дивиться очима скляними,
Й в те, що сталося віри не йме.
Не хоче вірити в те, що нема вже дитини,
Не хоче, не хоче вірити в те.
5.Загинув син й померла надія,
В те, що незабаром повернеться живим.
Знає, що не воскресить ні молитва, ні зілля,
Й стало чути, що загримів грім.
6.І хлинула гроза на цинкову труну,
І впала мати з горя на коліна.
Прокляла владу, прокляла ту війну,
Та цим не повернути її сина.
7.І ллється дощ, немов би плачуть небеса,
І материнське серце із колін не дозволяє встати.
Й дає команду командир присутнім тут бійцям,
Останній залп із автоматів відстріляти.
8.Від схожих пострілів загинув той солдат.
Різниця, що патрони були бойовими
Одне скажу - вертайтеся назад,
Вертайтеся назад живими…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614705
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2015
1.Продовжує жити наш стяг двоколірний,
Й надалі він славить країну свою.
Завжди яскравий, ніколи не зблідне,
Завжди з бійцями він у бою.
2.Багато за нього пролито вже крові,
Багато бійців віддали життя.
Безліч смертей, покалічені долі,
Та цьому жахіттю не видно кінця.
3.Як бачить боєць двоколірний наш прапор,
Забуде про страх, й рветься до бою.
Й життя він готовий за нього віддати,
Готовий боротись за волю.
4.Готовий померти за два кольори,
Наш стяг – це символ держави.
І нам не страшні вже ті вороги,
І не страшні нам їхні облави.
5.Гординя у нашому серці цвіте,
За символи наші, за нашу державу.
Рано чи пізно погане пройде,
Пройде й проросійська облава.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614660
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2015
1.Ні, ще не кінець цій боротьбі,
Сміється ще над нами вража доля.
Це гра, в якій ми пішаки,
В якій великі ставки зроблені за волю.
2.Це гра, в якій воюють навмання,
Високопосадовці олівцем по карті.
Яких хвилює влада, а не війна,
Й де на кожен лот поставлені високі ставки.
3.Одним із лотів є життя бійця,
Іншим – чергова в битві перемога.
Також зробити так, щоб не мали вороття,
Щоб для найманців була остання ця дорога.
4.Кожен розуміє, що гра не проста,
Тут повернутись мертвим до життя не можна.
Правила прості: виграєш війну – чужа земля твоя,
Й тут кожен бореться як може.
5.Та все ж я вірю, прийде судний час,
Й для винного настане час розплати.
Та знов мене не покидає страх,
Адже знов чиясь заплаче мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614345
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.10.2015
1.За мирну Україну, за вільні серця,
За мрію Кобзаря про свободу.
За душу кожного вбитого бійця,
За всіх тих, хто не вернувся додому.
2.За тих, хто відважно йшов у бій,
Й за тих, хто інформаційною боровся війною.
За десятки тисяч нездійснених мрій,
Й за тих, хто поруч з тобою й зі мною.
3.За тих, хто втратив найдорожче в світі,
Й за тих, хто в цей важкий час знайшов «своє».
Й за тих, хто не припиняв надіятись й радіти,
Й за тих, хто вірить,що це все пройде.
4.За всіх тих, що щиро всім допомагають,
Й за тих, що лікують рани тілесні і рани душі.
За всіх небайдужих, що бійця в останню путь проводжають,
Молімось, українці, молімось за всіх.
5.Благаймо Бога, щоб ворогу дав розум,
Благаймо, щоб зглянувся над грішним народом.
Молитва – це для нас найкращий лозунг,
За довгоочікувану молімось свободу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614309
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.10.2015
1.Сірі очі, що випромінюють любов,
Усмішка, що нагадує промінчик сонця.
Ніжні обійми, що дарують тепло,
Й вічно страждальне материне серце.
2.Завжди усміхнена, незважаючи на біль,
Знайде слова підтримки у важку хвилину.
Одна-єдина у мами є ціль,
Захищати і виховати свою дитину.
3.Ніжні руки, що вічно у трудах,
Спітніле чоло, бо в роботі зранку до ночі.
Й ніколи не минаючий страх,
Й сльози, що затуманюють очі.
4.Страх за дитину, що зараз в дорозі,
Страх за маля, що безтурботно спить.
Страх за бійця, що встати не в змозі,
Страх, щоб не втратити радості мить.
5.Матуся, ніби справжній хлібороб,
Де полем є душа її дитини.
Любов і щирість – таким засіває зерном.
Й не забуває про добра зернину.
6.Й вірить неня, що скоро вродить урожай,
Що дасть плоди душі засіяне поле.
Й сподівається бідненька, що бодай
Один разочок за життя відчує за дитину гордість.
7.Щоб швидше проростали паростки зерна,
Кожен день роками обробляє поле.
В душі ж самої ведеться боротьба,
Чи це поле не затопить жорстокості море.
8.А ти ростеш даруючи надію,
Що зможеш залишатись «на плаву».
Й боїшся, щоб не розтоптати мрію,
Щоб не розчарувати неньку свою.
9.Та якось ненароком так буває,
Що не помітиш як завдаш матусі болю.
Вона обличчям усміхнеться, а душею страждає,
Й ні сльозинки не ронить, та серце обливається кров’ю.
10.Сиджу і згадую ту колискову,
Під яку в дитинстві засинала я.
І хоч на мить так хочеться вернутись знову,
В світ дитинства, в світ безтурботного життя.
11.Бо ще тоді я безтурботно засинала,
І гадки не мала, яким буде завтрашній день.
Світом казок я в снах мандрувала,
Й не думала про те, що все колись пройде.
12.А зараз засинаю з думкою одною,
Щоб завтра знов побачити її живу.
Нехай вже сивою, нехай не молодою,
Та найріднішу – матусю свою.
13.Я рідко говорю слова любові,
І рідко кажу дякую тобі.
Та чомусь не забуваю причиняти болі,
Й від мене рідко чуєш ти «Прости».
14.Страшно, мамо, уявити цю картину,
Що одного ранку не обнімеш мене.
Не пригорнеш до свого серденька дитину,
Хоч вже доросла, бо час невпинно йде.
15.Пробач, кохана, за те, що стала я доросла,
Прости, наймиліша, за неслухняність мою.
Жаль, що повернути час назад не можна,
За тебе щиро Богу я молюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614273
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.10.2015
**********
1.Не цвіте вже у лузі червона калина,
Не чути в країні вже спів солов’я.
У траурі зараз моя Україна,
Не спить, а воює держава моя.
2.Воює за те, без чого не може,
Щоб в вільній державі наш стяг майорів.
І мати старенька весь час у тривозі,
Бо сина нема – її син на війні.
3.Страждала весь вік моя Україна,
І кров проливала своїх синів.
Бо землі завжди свої боронила,
Від тих заклятих своїх ворогів.
4.Не мала ніколи держава спокою,
Завжди у походах бійці, у боях.
І зараз вона захлинається кров’ю,
І всіх людей полонив зараз страх.
5.Мати старенька боїться за сина,
Син у бою думає про життя.
Одна спільна думка: «за Україну,
За вільну державу, за вільне життя».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614270
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.10.2015
**********
1. Кровавий бій вже йде не перший місяць,
І кров’ю захлинається земля.
Москаль бандерів із болотом місить,
Між нами точиться війна.
2.Та чим же ми Росії не вгодили,
Та чим накликали на себе гнів.
Від неї ми не хочемо нічого окрім миру,
І щоб за стіл переговорів Путін сів.
3.Війна не гра. Не можна повернути тут фігури,
На кону поставлені людські життя.
Коли припинить Путін ці тортури?
Коли ми крикнемо «вже мир. УРА!»?
4.А Україна? Бідна ненька.
Страждала вік й продовжує страждать.
І кров’ю обливається серденько,
Її сини йдуть воювать.
5.Сидить бідненька мати біля хати,
Сльозами омивається щодня.
Й вже так втомилася чекати,
З війни синочка, а його нема.
6.Пішов рідненький землю боронити.
Він знав - нема вже вороття.
Прости, матусю, та не зможу я так жити,
Нема Вкраїни, то й життя нема.
7.Люблю тебе я мамо до безтями,
Та й слово дав, що не покину у біді.
Та й Україну я люблю так само,
Вкраїна вільна - вільна будеш й ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613889
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.10.2015
**********
1.«Прости мене, прости, що не дожив,
Прости й збудь усі наші незгоди.
Моя матусенько, я землю боронив,
Прости, і не чекай біля порогу.
2.Знаєш, матусю, лиш тут я зрозумів,
Я зрозумів: нема дорожчої за тебе.
Хотів обняти, так хотів,
Хотів…та відлітаю в небо.
3.І не жалію я про згублене життя,
Помер не даром, помер за Батьківщину.
У нас – бійців, є істина проста:
«Врятую брата – сам загину»
4.Один я був у тебе, рідна мати,
І кожен день про брата мріяв я.
Ти залишилася сама, а я пішов на страту,
Така напевне доленька моя.
5.Ти знаєш, мамо, а не страшно воювати,
Бо є підтримка тисячі бійців.
Кожного з них вважаю я за брата,
Я знаю, що не сам наводячи приціл.
6. Прости мене, прости, що не дожив,
Прости й збудь усі наші незгоди.
Моя матусенько, я землю боронив,
Прости, і не чекай біля порогу.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2015
**********
1.Я – бандерівка і вірю у Христа,
І не чиню ніякого я святотатства.
Й не розділяю думки, що бути українкою – ганьба,
Що українці це не нація, а братство.
2.Я – бандерівка, й пишаюся я цим,
Що ступаю по землі борців за Україну.
І щиро я жалію тих,
Хто вірить, що ми здатні розіп’ясти дитину.
3.Я – бандерівка,й не є це вироком для мене,
Ба навіть навпаки – горджусь я цим відкрито.
З часом впаде і той, що думає, що незнищенний,
Й помиляється, що зможе заживо Вкраїну зарити.
4.Чому? Бо ще не перевівся дух козацький,
Не перевелись ще патріоти на землі.
Донецькі воїни, воїни карпатські,
Ми разом, ми єдині… назавжди.
5.Я – бандерівка, й не означає це, що ворог,
Й не значить те, що смерті всім бажаю я.
Я – людина, й не є я втіленням усього злого,
Я, як і ви, ціную життя.
6.Життя своє, життя всього народу,
Й нема різниці: українці чи грузини.
Я хочу жити, я хочу свободу,
Й набридли надписи «Обережно! Міни!»
7.Я – бандерівка, не ворог і не бидло,
Українські землі – це моя домівка.
Вороже ставлення до мене вже набридло,
Я – бандерівка, я – українка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2015
**********
1.Рік жаху й смерті щойно промайнув,
Й ніби відбувся в нас «ремонт» у владі.
Великою ціною народ перемогу здобув,
Й, здається, побороли ми корупцію і зраду.
2.Та ні, українці, ми тільки на старті,
Й ще довго нам до фінішу брести.
А хабарі як брали, так і будуть брати,
Щоб систему цю змінити – треба довгий путь пройти.
3.Уявіть собі, мої добрі люди,
Що хабарництво в нас більше вже як 20 літ.
І в тому плані в нас довгенько змін не буде,
Й це тільки ще початок наших бід.
4.Верховна Рада – це велика родина,
Суцільні друзі, куми і брати.
Крісло в Раді по династії: від батька до сина,
Й ми самі в цьому винні, як не крути.
5.Чому «вершки» від колишньої влади,
Ще й досі покарання не зазнали?
Чи для того знов народ має повстати,
Щоб про обіцянки ви свої не забували?
6.Чому ще й досі штани у кріслах протирають?
Хіба вміють щось крім крадіжки робити?
Через їх вчинки люди кров проливають,
Через них звучить страшне слово «вбити».
7.Та як відомо, є дві в медалі сторони,
Друга – це ми, прості українці.
І кожного разу йдучи на вибори,
У кандидатів було по сопілці.
8.Й ми танцювали, сліпо вірячи в слова,
Плекаючи надію на краще.
Та з кожним роком все більшою була стіна,
Й здавалося б, що стали ми пропащі.
9.Стіна, що ставала нам на заваді,
Й все більше й більше руки зв’язувала нам.
Стіна, за якою купувались посади,
Стіна, за якою не було місця нам.
10.Своїми руками ми її збудували,
Й дали Їм шанс на розкішне життя.
Та ми збудували, ми й зруйнували,
Й загнали їх в кут, звідки нема вороття.
11.Раптом прокинулась наша свідомість,
Змінили владу ціною життя.
І що отримали ми натомість?
Один крок вперед й два кроки назад.
12.Ремонт цей в владі тільки косметичний,
Чи готовий знов наживку проковтнути народ?
Всі помічають, що поки що все знов проблематично,
Й не дай нам Боже, щоб знову були біда й потоп.
13.Потоп від крові українського бійця,
Потоп від крові простого селянина.
Біда, коли уже не повернути до життя,
Маленьку дворічну дитину.
14.Я розумію, що не можна все змінити одразу,
Я знаю, що потрібен для цього час.
Цілий рік ми викорінюємо заразу,
Заразу, що згубила всіх нас.
15.Кожного з нас страх обіймає,
Коли вкотре нам обіцянки дарують.
Та надія у серці в нас не згасає,
Що вірою нашою вже не торгують.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2015
**********
1.Спи спокійно, наш герою,
Спи, бо ти своє відвоював.
Мужньо ти бився з ворожою ордою,
Й у битві з ними ти життя віддав.
2.Приїдеш, брате, в домовині,
Вже не обнімеш матусю свою.
Не мине від сьогодні і днини,
Щоб не прокляла мати ту війну.
3.Спи спокійно, наш вічний герою,
Мужньо ти віддав своє життя.
Ти не підеш вже більше до бою,
Хто зна, чим завершиться ця боротьба.
4.Мунили ночі, пройшли тривожно дні,
І ось ти на порозі рідної домівки.
Ти вдома…в цинковій труні,
Останній раз мати цілує у голівку.
5.Вже не відчуєш материного тепла,
Не будеш знати ніжності обіймів.
Для тебе вже закінчилась війна,
Ти помер за вільну Україну.
6.Спи спокійно, мій шкільний друже,
В останню путь тебе сьогодні проводжають.
І кожен щиро за тобою тужить,
Та кожен знає, що герої не вмирають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613580
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.10.2015