| Сторінки (1/34): | « | 1 | » |
Не знають слів: не зможем, не можливо,
Для них завжди єдине то наказ,
Боронять землю рідну і родини,
Боїться ворог наш спецназ.
Приходять тихо, тихо і відходять,
Імен не мають і облич також,
На ворога собою жах наводять,
На Сході б'ються вони не завельмож.
Виконують завдання навідмінно,
Де важко хлопцям, там завжди вони,
Відважні, мужні, непомітні, сильні,
Утримують надійно рубежі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2018
І він упав, прикрив собою трави,
Своєю кров’ю землю напоїв…
І він упав… упав зі словом: «Мамо!
Прости мені, я вижить не зумів…»
Він був солдат… Але він був і сином…
Для матері він щастям був останнім!
І журавлі летять у небі клином
Над сином, над солдатом у прощанні.
А мати там, далеко за фронтами,
Чекає сина, ставши на поріг.
І прийде їй послання з журавлями,
Що він – ГЕРОЙ, що він в бою поліг…
І впаде мати з криком на порозі,
Мов привид, божевільна і бліда.
І пролунає ехо на пустій дорозі:
«Будь проклята, будь проклята, ВІЙНА!»
Таких історій на землі багато
Й у пам’яті вони будуть віки.
Так уклонімось низько всім солдатам,
Які за нас в боях тих полягли!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2018
" -Ало, матусю, чуєш, я вмираю.
За мою душу Бога помоли.
Я впевнений, нас заберуть до раю
Тому що в пеклі ми уже були.
Ми мусимо в боях перемагати-
Нікому не здолати нашу лють,
І я кільце вже висмикнув з гранати,
Лиш ось чекаю поки підійдуть.
Ходіть сюди, страшні незвані гості,
Є в мене подаруночки малі,
Які порозкидають ваші кості
Мої хоч теж та по моїй землі."
Раптовий вибух обірвав розмову
І десь почувся материнський зойк.
На небі зірка загорілась нОва-
Пішов до сотні черговий герой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2018
Для вас я завжди лишусь молодим,
Бо житиму в короткім слові «Пам'ять…»
Пройде війна, розвіється цей дим,
Але мене фізично вже не буде з вами…
Я буду там, де небо синє починається,
Я буду там, де сонце вдень, де уночі зоря…
Усе… усе на світі швидко забувається,
Та я живу допоки хтось про мене пам’ята…
Допоки хтось за мене в церкві молиться,
Допоки свічку ставить хтось за упокій,
Допоки хтось згадає мене добрим словом,
Лише до того часу буду вічно я живий…
Для вас усіх я завжди лишусь молодим!
Зостанусь я в короткім слові «Пам'ять…»
Пройде війна, розвіється цей чорни дим…
Та знайте, що душа моя назавжди тут із вами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2017
А він пішов, пішов у небуття,
Пішов, хоча вона чекала…
Чекала його, пишучи листа,
Якого так й не дописала…
І пише досі, хоч надії вже нема.
Лиш по рядочку вдень: боїться закінчити.
Не хоче вірити, що більш його нема,
Боїться вогник в серці погасити…
Всі кажуть: « Він пішов з життя»,
Хоча повернутись обіцяв,
Забрала, хлопця юного війна!
А вона пише лист, той самий в небуття ….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2017
Біленька хата,вишня у вікні,
А під вікном старенька мати плаче.
Єдиний син вмирає на війні
Вона його чекає все терпляче.
А син далеко, десь приляг в окопі,
І до грудей притисне автомат.
І не розкаже їй ніхто із гороскопів
Чи ще живий синочок,наш солдат.
А мати плаче,молиться щодня,
Щоб син в бою вцілів,живий зостався,
Ворожу кулю стримала броня,
І ворогу синочок щоб не здався.
А син в АТО не спить ні дня,ні ночі,
І з кожним вибухом скоріш біжить в бліндаж.
Він прагне тиші,миру дуже хоче,
Та все в очах кривавий цей пейзаж.
А мати жде, "Вертайся мій синочку..."
І вірить що повернеться живий.
В руках тримає вишиту сорочку,
Й значок "Захиснику".Посмертний. Бойовий...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2017
Я воїн мамо, я солдат!
Я збережу свою країну!
Зі мною друг мій - автомат,
І побратими на руїнах.
Я воїн мамо, я Твій син!
Я маю душу і надію.
Я на Донбасі не один,
І я про мирне небо мрію.
Живий я мамо! Ти не плач,
Не лий даремно свої сльози.
Ніякий сепар, як палач,
Не стане на моїй дорозі.
І знову в бій, стрільба лунає,
Беру я в руки автомат.
Нехай огидний ворог знає -
Не відступлю! Бо я солдат!
Іде війна, ревуть гармати,
Валує густий, чорний дим.
Яке ж бажання треба мати,
Аби не вмерти молодим?
А час то йде, роки минають,
Я не дитинка! Чоловік!!
А душі плачуть і ридають,
Час робить з воїнів калік.
Я знаю мамо, ти там плачеш,
За сина думаєш весь час.
Та я ж живий, матусю, бачиш?!
І я воюю за всіх нас!
Не плач рідненька, я ж з Тобою!
Я тут, у серденьку Твоїм.
Ти лиш пишайся завжди мною,,
Я повернусь у рідний дім...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712028
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.01.2017
Я вчора втратив друга у бою,
Ми з ним були із самого початку,
Без батька міна лишила сім'ю,
В окоп влетіла клята на світанку.
Про перемогу мріяли із ним,
Живими, як повернемось додому,
Веселим був, сміливим, запальним,
Він не почує більш розкатів грому.
Я пам'ятаю ту останю мить,
Він жартував, сміявся, тихо мріяв,
Тепер він мертвим у труні лежить,
Він свято в нашу перемогу вірив.
Я вчора друга втратив у бою,
Ми з ним не раз у розвідку ходили,
Країну вірно захищав свою,
Тоді так мало з ним ми говорили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2016
Здрастуй, мамо, кохана, діти,
Я вернувся на десять днів,
Я прийшов зі страшного світу,
Де не раз у вогні горів.
Про цю зустріч в окопах марив,
Коли «Град» нас вогнем палив,
Коли «Бук», розітнувши хмари,
Триста мирних сердець спинив.
Коли всупереч всім зневірам
Я вороже кільце прорвав,
Коли смерті лихому звіру
Просто в очі я зазирав,
Коли брату, що спас від міни,
Світлі очі закрив крізь біль…
Коли з вірою в Україну
Я на ворога йшов у бій.
Бо сьогодні вже, знай, родино,
Я не просто солдат АТО –
Мої плечі – це щит країни,
Щоб її не топтав ніхто.
Потім знову за Україну
Я боротимусь до кінця,
За народ свій, свою родину,
За любові вогонь в серцях.
А якщо напророчить доля
Повернутись до вас лиш сном, –
Стану я колоском у полі,
Тихим вечором за вікном.
Мирним сонцем у небі світлім,
Чистим щастям в очах синів…
А сьогодні я з вами, рідні,
І у нас є ще десять днів….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2016
Прошу пробачення у мами
Що не послухав я її
І разом з друзями своїми
Я опинився на війні
Я лиш хотів вас захистити
Тебе,батька і сестру
І вас я хочу попросити
Не бійтесь! Тут я не помру!
Коли закінчиться ця битва
І заживуть всі по новому
Коли відродиться країна
Тоді повернуся до дому
І опинившись на порозі
Мала сестричка крикне ОЙ!
А батько запитає хто там
Вона прошепче...... Наш герой!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2016
Земля України знов кров"ю полита,
На цей раз вже рідних братів.
Палає Вкраїна порвата,побита,
Від рук своїх рідних синів.
Луганські степи вже багряними стали
Від крові полеглих солдат...
І смутні часи в Україні настали -
Війною на брата йде брат.
Донецьк ще палає у чорнім вогні,
Там крові багато потоків...
Сини України,немов не свої,
Наш прапор зривають з флагштоків.
Аж серце стискається від того болю,
Що це України сини...
На рідних братів,на Вітчизну війною
Посміли піднятись вони.
Вони за Росію горланять і б"ються,
Немов би там їх сильно ждуть...
А там,у Росії,з цих дурнів сміються,
Як ці Україну здають.
А ці ідіоти взяли автомат,
Та знову війною на брата...
І їм всеодно,що загине солдат
І хтось не побачить вже тата.
Їм усім всеодно,ми вже їм не брати, -
Росіяни братами їм стали...
І сини України,з ганьбою, туди,
У Росію, Вітчизну продали.
Уже триколори російські висять
І душу вкривають журбою,
Але патріоти Вкраїни стоять
І зброю готують до бою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2016
Я буду завжди поруч біля тебе
Але не будеш бачити ось цього ти
Крилом своїм м'яким зігрію
Коли сльоза впаде від самоти
Я буду ніжним Ангелом святим
Який тебе завжди рятує
Коли заплачеш, тільки плач із ним!
Його любов завжди чарує.
Всю біль і всю печаль твою заберу
Щоб завжди радісною була ти
Я у свої сни тебе відведу
Де не буде болю й самоти.
25.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2016
Горів Донбас у полум’ї війни.
Ламались долі. Сліз навколо – ріки.
І люди гинули, безкарно, без вини.
Забути неможливо це довіку.
В село розбите в’їхав БТР.
Без вікон хати… Порожньо навколо…
Ані людей, ані собак тепер…
Німа й забута височіла школа.
І раптом, ніби гриб, із-під землі –
Мале, брудне хлоп’я, коротконоге,
Йому сам Бог тут вирости звелів,
Щоби життя продовжити мав змогу.
Водій на гальма різко надавив,
Машина ніби враз заскавучала…
Хлоп’яті хліба, ще чогось дали…
Воно ж, налякане, дивилось і… мовчало.
«Німе, мабуть, – подумали усі, –
Та це й не дивно…» Погляд на руїни…
І не змогли його залишити бійці –
Захисники були це України.
Хлоп’я шмигнуло у відкритий люк
Давно хотілось із бійцями сісти
Маленьким серцем відчував малюк:
«Тут добрі люди.» Очі, ніби іскри…
І хлопчик став поспішно говорить,
Як на очах у нього… вбило маму,
Як жив він до цієї ось пори,
І що в селі нікого вже немає…
Боєць з Хмельницька слухав ті слова,
І блиснули його вологі очі,
Невміло їх під віями сховав:
«Хлоп’я покинуть– непростимий злочин.»
Він до грудей горнув чуже дитя
І слухав ритм схвильованого серця.
«Я заберу тебе в своє життя…»
Рука бійця лежала в хлопця жменьці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2016
Не записуйте в герої, ми такі тут як і ви.
Ми вмиваємось росою, воду п'ємо прямо із трави!
І у нас теж буває втома і виснажливі ті дні!
Тільки зараз ви у дома, а ми зараз на війні!!!
Там мінованими стежками ми проходим слід у слід
Там в ночі несе смертями місяць в небі навіть зблід
Кажан на шеврошах на свій сектор автомат
Із своїми пацанами я полізу навіть в АД...
Ми виходимо на лови крок за кроком слід у слід
Наше братство вірне слову, ми йдемо вперед на зліт
Ось така наша робота, безімені позивні,
Коли в дім прийшла мерзота моє місце на війні!
Я в руках стискаю зброю, моя зброя автомат,
Це тому що я воїн! це тому що я солдат!
Я піду у небезпеку! я піду на упирів!
Я полізу в саме пекло за своїх товаришів.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2016
Служили хлопці у десанті,
В Афгані доля їх звела.
Сергій родився в Салехарді,
Павло – з подільського села.
Ні з чим на світі не зрівняти
Братерства дружбу бойову –
Набої й хліб ділять солдати,
Наряди й службу стройову…
В однім з боїв, під Кандагаром
Сергій, поранений, упав –
Скосив душман його ударом,
Та Пашка друга врятував!
Закрив собою побратима –
За друга люту смерть прийняв!
Військова дружба – нерушима,
Так подолянин всім казав…
Летять роки, десятиліття,
Країни тої вже нема.
Та не скінчилось лихоліття –
Бо для русні є скрізь війна!
Пройшов Сергій Чечню, Молдову,
“Звільняв” Нагірний Карабах,
Спалив Осетію, бідову –
Немало крові на руках!
Та воїн завжди вірив свято
В усе, що Кремль йому казав!
Вождеві вірив він затято,
Що “рускій мір” скрізь захищав?!
І знов нова командировка…
Не може бути??? На Донбас???
Все правильно, в руках шифровка –
Наказ прямий, без викрутас!
Та руки раптом затремтіли,
З ким воювати, ми ж брати?
Й думки в минуле полетіли
І нерви стали мов дроти…
Згадався Пашка, Україна,
Десь там в подільському селі
Друг сиротою лишив сина,
Останній слід свій на землі…
Давно він був там й не згадати,
Це ж скільки пролетіло літ!
Чи ще жива старенька мати…
Чоло враз вкрив зрадливий піт.
Куди ж це ми? А як же Пашка?
Солдатська дружба навіки?
Та є наказ…Хоч страшно й важко,
Вперед! До бою, русаки!
І ось Донбас, і бій палає,
В прицілі укра голова
Вогонь! І постріл враз лунає,
І смерть летить вже із ствола!
Аж раптом ворог оглянувся
І глянув прямо у приціл,
І світ разом перевернувся –
І скам’янів враз русофіл…
Бо через оптику на нього
Дивився Пашка-побратим?!
Він друга бачив знов живого,
Таким, як був він, молодим!
Той самий погляд милий, мужній!
Такі ж усміхнені уста!
Знайомий облік, серцю дружній!
Натура щира і проста!...
Сергій рвонувся і над полем
Полинув дикий болю крик
Розлігся громом понад боєм
Його біди звірячий рик!
Та куля вже знайшла поживу….
Упав уражений солдат,
Бо на війні не місце диву
І смерть не випустить з лещат….
Десантник вилетів з окопу
Прибіг і бранця обійняв
З-за пазухи, наче з окропу
Жетон із прізвищем дістав!
Оглухло небо, потьмяніло –
Це був радянський медальйон!
Кого душа вже відлетіла
Давно в небесний батальйон…
Того, хто спас його від смерті,
Хто дарував йому життя,
Хоч мусив сам за це померти –
Пішов за дружбу в небуття!
А він віддячив смертю сина!
Хай буде проклята війна!
Хай буде проклята країна
Де люди – гірше за лайна!
Молю тебе, Всевишній, зглянься!
І каяття моє прийми!
Прости гріхи, яких набрався,
До себе грішника візьми!
Мов в забутті підняв солдата,
І навпростець пішов, крізь бій
Недовго кари йому ждати –
Розплата буде за розбій!
Ще крок і міна під ногами
Здійняла землю в небеса –
Господь прийняв обох, з гріхами
Червона вкрила все роса…
Жнива кістлява святкувала,
Збирала щедрий урожай.
Убивць до пекла посилала,
Героїв відправляла в Рай.
Лише Сергія душу грішну
Лишила поміж двох світів –
Щоб лила та сльозу невтішну
За дружбу, зраджену, братів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2016
Служили хлопці у десанті,
В Афгані доля їх звела.
Сергій родився в Салехарді,
Павло – з подільського села.
Ні з чим на світі не зрівняти
Братерства дружбу бойову –
Набої й хліб ділять солдати,
Наряди й службу стройову…
В однім з боїв, під Кандагаром
Сергій, поранений, упав –
Скосив душман його ударом,
Та Пашка друга врятував!
Закрив собою побратима –
За друга люту смерть прийняв!
Військова дружба – нерушима,
Так подолянин всім казав…
Летять роки, десятиліття,
Країни тої вже нема.
Та не скінчилось лихоліття –
Бо для русні є скрізь війна!
Пройшов Сергій Чечню, Молдову,
“Звільняв” Нагірний Карабах,
Спалив Осетію, бідову –
Немало крові на руках!
Та воїн завжди вірив свято
В усе, що Кремль йому казав!
Вождеві вірив він затято,
Що “рускій мір” скрізь захищав?!
І знов нова командировка…
Не може бути??? На Донбас???
Все правильно, в руках шифровка –
Наказ прямий, без викрутас!
Та руки раптом затремтіли,
З ким воювати, ми ж брати?
Й думки в минуле полетіли
І нерви стали мов дроти…
Згадався Пашка, Україна,
Десь там в подільському селі
Друг сиротою лишив сина,
Останній слід свій на землі…
Давно він був там й не згадати,
Це ж скільки пролетіло літ!
Чи ще жива старенька мати…
Чоло враз вкрив зрадливий піт.
Куди ж це ми? А як же Пашка?
Солдатська дружба навіки?
Та є наказ…Хоч страшно й важко,
Вперед! До бою, русаки!
І ось Донбас, і бій палає,
В прицілі укра голова
Вогонь! І постріл враз лунає,
І смерть летить вже із ствола!
Аж раптом ворог оглянувся
І глянув прямо у приціл,
І світ разом перевернувся –
І скам’янів враз русофіл…
Бо через оптику на нього
Дивився Пашка-побратим?!
Він друга бачив знов живого,
Таким, як був він, молодим!
Той самий погляд милий, мужній!
Такі ж усміхнені уста!
Знайомий облік, серцю дружній!
Натура щира і проста!...
Сергій рвонувся і над полем
Полинув дикий болю крик
Розлігся громом понад боєм
Його біди звірячий рик!
Та куля вже знайшла поживу….
Упав уражений солдат,
Бо на війні не місце диву
І смерть не випустить з лещат….
Десантник вилетів з окопу
Прибіг і бранця обійняв
З-за пазухи, наче з окропу
Жетон із прізвищем дістав!
Оглухло небо, потьмяніло –
Це був радянський медальйон!
Кого душа вже відлетіла
Давно в небесний батальйон…
Того, хто спас його від смерті,
Хто дарував йому життя,
Хоч мусив сам за це померти –
Пішов за дружбу в небуття!
А він віддячив смертю сина!
Хай буде проклята війна!
Хай буде проклята країна
Де люди – гірше за лайна!
Молю тебе, Всевишній, зглянься!
І каяття моє прийми!
Прости гріхи, яких набрався,
До себе грішника візьми!
Мов в забутті підняв солдата,
І навпростець пішов, крізь бій
Недовго кари йому ждати –
Розплата буде за розбій!
Ще крок і міна під ногами
Здійняла землю в небеса –
Господь прийняв обох, з гріхами
Червона вкрила все роса…
Жнива кістлява святкувала,
Збирала щедрий урожай.
Убивць до пекла посилала,
Героїв відправляла в Рай.
Лише Сергія душу грішну
Лишила поміж двох світів –
Щоб лила та сльозу невтішну
За дружбу, зраджену, братів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2016
Не плач, кохана, чуєш, я живий...
Не міг тобі раніше подзвонити.
То був страшний, запеклий, довгий бій,
Та ми не мали права відступити.
Скажи хоч слово, мила, не журись...
Утри сльозу й нарешті посміхнися,
А ще молись... за нас усіх молись...
І матері від мене поклонися.
Цілуй сестер і батькові привіт,
Я вивчив те що обіцяв він тепер в нагоді:
Ми з хлопцями завчили "Заповіт",
Під обстрілом читаємо відтоді...
Пробач, ріденька, знову мушу йти...
І не питай, куди тепер рушаю.
Мене чекають прокляті світи,
Коли вернусь я й сам уже не знаю...
Ти в сльозах стискаєш телефон я знаю,
Пусті гудки, в душі гроза лютує...
Та я живий, то був поганий сон,
Твоя любов мене, таки, рятує!
А я десь там, де небо у вогні
Бороню свою землю від навали...
Я вже давно не лічю ночі й дні...
Я роблю все, щоб ви війни не знали!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2016
У вікно потяга, рукою помахаю,
ти сльози витреш, з голубих очей.
Я залишаю тут кохання, знаю,
на сотні днів і тисячі ночей.
Війна-розлучниця, нам долю поломала,
осколками кохання рознесла.
Вона тебе, у мене відібрала,
а у замін лиш автомат дала!
Твоє кохання, тут, поруч зі мною,
від смерті захищає у бою.
У снах, я прокидаюся з тобою,
цілую очі, й усмішку твою.
Кохання наше, розділене війною,
та ще палкіше, у душі горить.
Рахую дні, до зустрічі, з тобою.
Коли настане, та щаслива мить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2016
За димом сонечка не стало,
Важкі часи тепер настали.
І гатять в нас ворожі "ГРАДи"
Стріляють танки і гармати.
Куди ти? Зупинись солдате!!!
В польоті черга з автомата!
Та він не встиг.... на землю впав...
Страшенний біль його порвав.
На тілі рани, ще й здорові,
А на землі лиш плями крові...
Бронижелет не допоміг...
Хотів він жити та не зміг.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2016
Лебідко моя,я скоро вернуся,
Неначе у перше тебе обійму.
Я з ворогом лютим за правду борюся,
І тільки тобою зараз живу.
Кохана моя,ти не плач,не журися!
Мене береже молитва свята.
Ти вір в перемогу й за мене молися,
Молися кохана-моя золота!
Не плач,я благаю,бо серденько рветься.
Твій біль відчуваю,але не боюсь.
Все скоро закінчится-спокій вернется,
І я,моя мила,до тебе вернусь.
Та ми заживемо у вільній країні,
І виростим в мирі щасливих дітей!
За це віддаю свою честь Україні!
За віру!За правду!За наших людей!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2016
Здригають землю гаубиці і гради,
Вечірнє небо ріжуть трассери,
З суботи не стихають канонади,
За кожен клаптик важкі ідуть бої.
Осатаніло луплять міномети,
Злилися воєдине день і ніч,
Випльовують набої кулемети,
Щодня зі смертю, хлопці, віч-на-віч.
Ворожі танки не дають спокою,
Не замовкають птури, агеес,
Готові до запеклого двобою,
Всевишній захищає нас з небес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661460
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 23.04.2016
Я був під обстрілами Градів
Я пережив ось цю війну,
Із так званим нашим "братом"
Я бачив смерть і не одну.
Я був поранений у ногу
І з осколком у руці
І пам'ятав ось ту дорогу,
Що була в серці, як рубці.
Залишились спогади хороші
Про тих людей, що були там
Ми воюєм не за гроші
А за те щоб добре жилось вам
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2016
Я пишу тобі, мамо, зі Сходу,
З обіймів страшної війни,
Я борюся тут за свободу,
Як боролися наші діди.
Знаєш, мамо, тут страшно буває,
Смерть чатує на наші життя,
Але Ангел мене захищає
Від поранень і кроволиття.
Ти не бійся за мене, матусю,
І не лий гірких сліз із очей,
Обіцяю- живим повернуся
І пригорну тебе до грудей.
Я так скучив безмежно, рідненька,
Дуже сумно без тебе мені,
Але думка, що жде мене ненька,
Гріє душу мою на війні.
Знаю, мамо, що ти не гадала,
Що ростила мене для війни,
Та біда для Вкраїни настала,
Хто ж врятує її як не ми?
Не картай своє серце, матусю,
Не топи свою душу в жалю,
Обіцяю- живим повернуся,
Твій синочок. Цілую. Люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2016
Атака за атакой,
мы держим оборону.
Блокпост сдавать мы не хотим,
ведь матерям мы дали слово.
Мы дали слово что домой,
вернемся мы живыми.
Как хочется сдержать то слово,
и мирно жить с родными.
Опять атака на блокпост,
наверно пятая сегодня.
Вся техника у нас горит,
ушла в горящую безодню!
"Ребята, грады, все ложись!"
кричит солдат выйдя из пламя.
Но не успел договорить,
сорвал осколок с крыши знамя.
Стоит блокпост весь почерневший,
без знамени и без солдат.
Не получилось сдержать слово,
пусть матери солдат простят.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644276
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.02.2016
Я повернуся юною весною,
Коли любов квітує на землі.
І поцілую диханням прибою
Вітрила твоїх білих кораблів.
Я повернуся теплою грозою.
На струнах березня ніжністю проллюсь.
Твій одяг змокне наскрізь під грозою,
Душа сп'яніє від вина жалю,
Як ти впізнаеш мої очі,
Відтінку неба кришталевих зим.
Як ти відчуеш мої теплі руки
Крізь мокрі краплі сірої грози.
Я повернуся музикою вітру
Вдихну життя в твої легені, знов.
Червоними трояндами зеніту
Запалить небеса, моя любов.
Я повернуся піснею, що вранці
Розквітне в ніжнім серці солов'я.
Пелюстки зронить білий цвіт акацій,
А губи - тихе й щире: я - твоя.
Я повернуся...
Світлим зорепадом
Над волошковим морем твоїх снів.
Вогнями зір, утішу вірно й радо
Думки твої гарячі і сумні.
Теплом, я повернуся, навесні
І розіллюсь квітучим ароматом,
Зберігши в серці мрії чарівні.
Ти, тільки, обіцяй мене чекати.
Не забувай тепла моїх долонь
Мелодію закоханого серця
До болю обпече його вогонь.
Й струна надії гірко обірветься.
Коли любов осяє все довкола,
Ти затамуєш дихання від подиву.
Я повернуся, навіть, якщо доля
Зірве останню квітку мого подиху.
М. Городовий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2016
Побудь мій боже отут, зі мною,
У цьому полі, у розпал бою.
Серед руїни і серед краху
Не дай пізнати глибини страху.
Не дай упасти в зневіру і розпач
І побратимам розбігтися врозтіч.
Побудь, мій Боже, отут, між нами
Душею батька, сльозою мами,
Сестри любов'ю, брата плечима,
Чеканням милої, її очима,
Побудь, мій Боже, отут, зі мною,
Посеред світу, посеред болю.
Храни від смерті, від кулі вражої,
Будь мені, Боже, вартою, стражею.
Я тіло й душу тобі офірую.
Побудь, мій Боже, зі мною...
Вірую!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2016
Я бачив сон. Я знову бачив сон -
Мені щодня в окопах сниться мати,
Як із букетом квітів на перон
Мене з війни виходить зустрічати.
Вона змінилася і погляд вже не той -
Від сліз щоденних стали сумні очі.
Молилась завжди, щоби син герой
Живим вернувся вдень чи опівночі.
Наснилась хата, вишитий рушник,
Що у кутку вісить над образами,
З ромашками чарівними квітник -
Улюбленими квітами для мами.
Хоч я і спав, та ніби відчував
Гарячий запах хліба і пампушок,
Як у саду щороку куштував
Плоди медові із батьківських грушок.
Я бачив сон, та постріли у мить
Його від мене знову десь прогнали.
Ворожий «Град» на обрії шумить,
Для нас смертельні посилаючи сигнали . . .
За кілька днів пораненим додому
Я повернусь з пекельної війни,
Лише «привіт» вже не скажу нікому. . .
Мене зустрінуть біля хати полини. . .
Матуся не діждалась свого сина
І через це з’являлася у сні,
На пам’ять залишилася хустина
І цвіт ромашок білих навесні. . .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2016
Пробач кохана, що далеко,
Пробач що попрощатися незміг,
Та смерть була моя нелегка,
Запеклий ворог збив мене із ніг.
Ти знай, що я тебе кохаю!
І завжди біля тебе поруч є!
Не плач рідненька, я благаю,
Вже не забється серденько моє.
А я так вірив що повернуся до тебе,
Живий, здоровий, з радісттю в душі,
Я повернувся, але вже у небо,
Коли летіли зграї журавлів.
І ось нарешті, привезли мене додому,
Побачив я матусю, після сотні днів,
А у твоїх очах побачив втому,
І сльози що котились по лиці.
Всі кажуть, що героєм я вернувся,
А я неможу їм відповісти,
Вже в домовині я тканиною накрився,
І більше не простягну їм руки.
А як я маму хочу обійняти!
Вона така засмучена стоїть,
А біля мами стоїть тато
І тихо плаче, мліє і тремтить.
Привіт татусю, та чого ж ти плачеш?
Отак судилося мені,
Я повернувся, ти ж це бачиш!
За все що дав, я дякую тобі.
Мої рідненькі, ви мене пробачте!
Я не хотів засмучувати вас!
За мною довго ви не плачте!
Іти до Бога, вже настав мій час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2016
Прости Нас, брат, что Ты остался,
А Мы ушли в тот день одни,
Ты каждый день Нам улыбался,
А Мы ж Тебя не сберегли...
Прости Нас, брат, что Мы живые,
А Ты лежишь в земле сырой,
Ты прав, что Мы теперь другие -
Мы изменились с той войной.
Прости Нас, брат, что Мы, бывает,
Слезы не прячем у крестов,
Но, та война лишь только знает,
Как Мы теряли пацанов.
Прости Нас, брат, что не сумели
Всё сделать так, как Ты хотел,
Мы на борту домой летели,
А Ты на крыльях вверх летел...
Прости Нас, брат, что Ты остался,
А Мы домой в тот день ушли,
Ты каждый день Нам улыбался,
А Мы ж Тебя не сберегли...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639146
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.01.2016
Ти зустрінеш мене на пероні?
Коли я повернуся з війни!
Постарівший у двадцять , та й скроні
Із відтінком уже сивини.
Ти зустрінеш мене на пероні?
А з тобою моїх два крила,
Мов троянди, маленькі дві долі-
У житті моїм два джерела.
Ти зустрінеш мене зі сльозами?
Поцілунком торкнешся щоки?
Лише місяць і зорі над нами
Промайнуть, як проходять роки.
Запитаєш: " Ну як твоя рана,
Певно, довго ще буде боліти?"
Я скажу: "Коли ти поруч,
Все на світі я зможу стерпіти".
Ти зустрінеш мене на пероні?
Після тої страшної війни.
Тихо впаде моя сльозинка в долоні,
Бо не всі зможуть бачити сни.
В боротьбі, де немає ціни,
Гинуть хлопці, мов маки червоні.
Не потрібні мені ордени -
Лише ти зустрінь мене на пероні . . .
Михайло Городовий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2016
Я на війні, чуєш, мила, на війні!
Тут сіре небо і крові по коліна.
Тут кожен день зловіснії бої.
Тут не життя, а страшна руїна.
Я на війні, чуєш, люба, на війні!
Тут постріли - уже давно не диво.
Тут вибухи - вже рідні та свої.
І жити з цим страшно неможливо.
Та звик вже я до цього. Просто звик.
Я звик, коли стріляють в мої груди;
коли навколо замість мови - крик...
І, знаєш мила, мені довіку цього не забути.
Довіку не забути плач дітей,
їх страх і сиві-сиві очі.
Ти не дивись брехливих тих вістей,
тут все страшніше, хочеш чи не хочеш.
Тут смерть, кохана, справжня Смерть!
Вона стоїть і дивиться сміливо.
Когось з собою забирає геть,
когось не може упіймати, дивом.
Я плакав, люба. Я ридав!
Коли моїх братів війна скосила.
І кожен раз я з ними помирав.
Мені пекло й нестерпно так боліло...
Ти знаєш, все неначе уві сні.
Тут сіре небо і крові по коліна.
Я на війні, чуєш, люба, на війні.
Ми ПОВИННІ йти за Україну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2016
Пробач мені,мила,за останій дзвінок.
На жаль,вже не довго жити лишилось мені...
Цілую тебе на прощання,
навік залишаюсь в Луганській землі.
Мені вже не вирватись ,ноги прижало ,
Патронів зовсім нема,поруч клятий москаль.
Хотілось ще жити я прожив зовсім мало,
Та Спецназівець людина,і зовсім не сталь!
Знаєш я вже не боюся,тай болю не чути,
Я нікого не зрадив ніколи,а лиш боронив!
Я сильно за тобою сумую!
Прощай киць ,що міг те зробив.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635921
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2016
сьогодні вмер хлопчина молодий
я бачив сам як він упав убитий
його скосив не міномет лихий
один короткий, точний вистріл
він в хащах, майже непомітно йшов
він в зарослях старався розчинитись
та силует його я всеж таки знайшов
ніщо мене тепер не змусить зупинитись
приклад в плече, балістику згадав
поправку треба, з права легкий вітер
короткий спалах, постріл пролунав
що сталось, чи встиг він зрозуміти?
а далі що? сиджу, курю
п'ю чай, який іще не зовсім вистиг
знов згадую кохану, рідний дім
знов мрію повернутись в рідне місто
колись про мене скажуть, час прийшов
і приготують вже для мене, влучний вистріл
та поки ще біжить по венах кров
я буду бить, поки не буду вбитий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2015
Про що мовчать сумні солдата очі?
Про те, що вам не варто говорить:
Про жах війни, про молитвИ щоночі,
Про те, як тяжко друзів хоронить...
Що сховано за посмішку солдата,
Таку гірку, що сльози на очах?
Останнє слово мудрого комбата...
Чи власний непоборний дикий страх...
Страшна війна так швидко все змінила...
Чому черствіють молоді серця?
Мов ангели, що в них забрали крила
Й тепер нема до неба вороття...
Ми мовчимо, немає що казати,
Бо ви не хочете бачити наш світ,
Бо ви не хочете з нами помирати,
Вам рано ще писати заповіт...
Прокинсь, народ, до вас кричать наші очі,
Та ви ж сліпі, і не бажаєте зріть...
Оглухли ви, лиш молитесь шоночі,
Та не за нас, а щоб собі пожить...
Ми мовчимо, щоб ви таки почули,
Щоб ви відкрили злякані серця:
Згадайте нас, ми ж вас не забули,
Ми для вас виборюем життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613733
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 16.10.2015