Орхідея

Сторінки (1/1):  « 1»

Життя як алмаз

Світ  такий  чорно  білий  і  кольоровий  водночас,  хоча  напевно  це  думка  набагато  розбавлена  ніж  здається  і  зовсім  не  кожному  може  підійти.  Йдеться    не  про  банальні  фарби,  а  про  людську  душу  їхні  думки  їхню  мораль.  Для  когось  світ  лише  в  чорно  білих    тонах,  а  для  когось  існує  безліч  відтінків.  
Якщо  все  добре  то  має  бути  добре  до  втрати  пульсу,  а  якщо  ні,  то  до  болі  у  серці.  Важко  жити  будучи    таким  максималістом  адже  між  добрим  і  поганим  існує  ще  безліч:  просто  хорошого,  нормального,  буденного  в  якому  так  легко  і  так  важко  водночас  знаходити  ту  краплинку    хорошого.  Можна  впевнено  сказати  а  навіщо  шукати  хороше?  Його  повинно  бути  видно  зразу!!!  Так  згідна  зразу,  але  його  ще  треба  вміти  бачити  просто  бачити.  Ти  здоровий-  радій  цьому  до  безтями  просто  радій  і  тому  що  дорогі  тобі  люди  живі  і  здорові  радій.  Кохаєш  радій  не  кохаєш,  чекай  свого  рідного  і  справжнього  і  дякуй  Богу  за  те  що  маєш.  Кожен  наш  день  сповнений  чимось  просто  хорошим  банальним,    але  ж  саме  з  цього  і  складається  життя  і  як  може  бути  боляче  і  страшно  коли  в  одну  мить  цього  теплого  і  здається  цілком  звичного  не  буде!  Існує    ще  дуже  багато  відтінків  і  кольорів  у  нашому  житті  і  треба  навчитись  їх  бачити.  У  кожному  нашому  дні  так  багато  безцінних  скарбів  які  не  кожному  під  силу  зрозуміти.  Між  чорним  і  білим  є  стільки  вилитих  нормальних  барв  що  просто  неможливо  їх  перерахувати.  Важливо  зауважити  що  коли  все  нормально  це  також  добре  адже  в  нормальному  немає  поганого  так  буденність  і  рутина  вона  затягує  і  набридає  і  бувають  дні  коли  все  здається  вже  так  набридло  і  життя  на  життя  не  схоже.  Які  ж  ми  люди  в  той  момент  щасливі,  так  щасливі!  У  нас  немає  проблем  у  нас  все  добре,  ми  просто  живем  а  життя  це  як  алмаз-  не  зразу  воно    гарне  і  не  зразу  блистить  але  ми  маємо  цей  алмаз,  і  це  наш  подарунок  долі.
Буває  так  погано  і  буває  так  добре  і  буває  нормально.  І  з  часом  кожна  людина  повинна  в  цьому  нормальному  бачити  добре  і  з    кожним  днем  робити  ще  краще  і  краще,  сама,  бо  хтось  може  тільки  доповнити  твої  барви.
Між  чорним  і  білим  як  це  не  дивно  і  не  боляче  усвідомлювати  повинен  бути  баланс.  А  що  таке  баланс?  Це  рівновага  так  рівновага  між  чорним  і  білим.  Бо  коли  все  до  безтями  добре  або  навіть  просто  нормально  людина  перестає  це  цінувати  перестає  дякувати  Всевишньому  за  ці  скарби  які  має.  Чорна  акварель  є  невід’ємною  складовою  людського  життя  завдяки  їй  ми  вміємо  цінувати,  ми  стаємо  мудрішими  і  досвідченішими.  Або  навіть  просто  тому  що  після  неї,  знову  обов’язково  засяє  радуга.  Щоб  не  сталося  у  нашому  житті  добре  чи  погане  воно  було  нам  необхідне  для  подальшого  життя  для  подальшого  хорошого.  
Наше  щастя  в  полягає  в  простих  речах  і  великим  талантом  і  мужністю  необхідно  володіти  аби  просто  навчитися  їх  помічати…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620281
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2015