| Сторінки (1/31): | « | 1 | » |
Таких как мы не примут никогда
Таких как мы теряют под ногами
Мы не уйдем, погаснет пусть звезда
Пусть души наши кроют облаками
И солнце потеряет по пути
Дороги поменяются местами
А красный дождь стекает по руке
Не примет принц к себе между мирами
И наши души в пепел сожжены
Поднимет ветер и опустит в море
Таких как мы, не примут, и не жди
Надежды наши похоронят в крови
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824915
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.02.2019
Врач - не просто слово в словаре
Это верность, защита, призвание
Врач - это друг, частичка в семье
Это спаситель живого создания
На страже жизни он постоянно
Ведь не знает болезнь выходных
Врач отстоит смело, упрямо
Когда под рукою сердце дрожит
Когда пролетает в небе свинец
Когда машины сходят с дороги
Врач на помощь сразу спешит
Он не боится, и уже на подмоге
Когда противный звук сообщит
Что в энной палате смерть на пороге
Ангел в халате сразу примчит
Ведь он надежда, спасение многих
И даже когда седина на висках
И усталость читается в взгляде упрямом
Он не откажет и с болью в руках
Пойдет на спасение слабенькой мамы
Спасибо от сердца не раз повторим
Не раз поклонимся вам наши солдаты
Спасибо за жизни, нам молодым
Вы наши ангелы в белых халатах
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686124
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 27.08.2016
Шекспир написал бы с неё Джульетту,
Пушкин изобразил бы с неё Татьяну.
Она достойна всех даров света,
В ее душе нету изъянов.
Она из тех за кого не страшно
Снова взывать на дуэль Дантеса.
Она сердцу моему очень важна,
Она заслужила величанье - принцесса.
Ради неё ничего не сложно,
Даже продать своё сердце навечно.
Её улыбка в сто крат дороже,
Чем вся галерея Леонардо да Винчи.
Её голос тревожит сердце,
Взгляд карых глаз снится ночами.
За её душу откроешь все дверцы,
Убьешь тварей, сразишься с врагами.
Из неё так и плещет весельем,
Для неё так и хочется жить.
И честно сказать, без сомненья,
Не могу что б ее не любить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658680
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.04.2016
В ту ніч, коли вона залишилась сама
Весна лише вступала в своє право
"Чекатиму" - говорила-писала щодня
Але цього, на жаль, було мало.
З Вакарчуком боролась за ніжні обійми
Хоч знала зарання - програє без бою.
Не вмикала навіть улюблені фільми
Всі думки заповнені лише́ тобою
Вона не прийшла, і бурі не було
День як завжди, лише з моря вітер
Рука не в руці, телефони забули
Ногами нищила улюблені квіти
Люди дивились немов це із цирку потвора
Заплакані очі, низький, бо прокурений голос
Думка одна "Я це (брешу́) не повторю
А в серці надія немов би пшеничний колос.
Вночі кропила подушку слізьми
А зранку знову сталева жінка
Прохожі не бачуть потвору з пітьми
Тепер вона просто для всіх - невидимка
Велика кількість масок в руках
І Дар'ї Донцової остання книга
Тепер вона плаче тільки у снах
А замість серця утворилася крига
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2016
Ты знаешь то волшебное чувство,
Когда больше ничего и не нужно.
Помимо любимой под боком,
А в руках Есенин или Набоков.
Помимо нежных объятий и поцелуев,
Когда болеет принести ей пилюлей.
Сидеть вечером на крыше дома,
Кричать "Привет " не только знакомым.
В руках держать бокал полусладкого,
И забывать деяния мира гадкого.
Дома завернуть ее в одеяло,
Прошептать на ушко "Мне тебя мало".
Помнить дату знакомства и поцелуя,
Убегать из пар чтобы встретить родную.
За руки гулять по парку,
Злиться на дождь, ведь она без шапки.
К новому году вместе украшать квартиру,
На Рождество подарить путевку по миру.
Принести картонное сердце на День Валентина,
"Ведь моё давно у тебя, любимая.
На Восьмое марта - букет из роз,
Обнять, и вдыхать запах медовых волос.
Держать ее за руку любуясь глазами карыми,
Включить Арбенину, и ее "Тебя не хватает мне".
Спустя поцелуи включить "Бесконечность" Земфиры,
И прошептать "Я люблю тебя. Будь рядом, любимая".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657872
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.04.2016
Я запалю на підвіконні свічу,
За хлопчину в блакитній касці.
Я вплету чорну стрічку в косу,
За білоруса української масті.
Душу й тіло положу за волю,
Як зробив це колись вірменин.
За країну кров пролию червону,
Як її проливав грузин.
Сльоза потече мутна, бо із болем
Сивий вчитель пішов із життя.
Небо затягнеться горем,
Бо втратили рідні отця.
Грім загрімить - то серце,
Що болить за долю дочки,
Яка втрату впізнала вперше,
Чий тато не вернувся з війни.
Ми знову підем на Майдан
Пролунає до неба - Слава Героям.
Яскрава зоря загорить поміж хмар,
То Небесна Варта, но наші воїни
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637609
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2016
Минуло два роки, та кров не зійшла
З бруківки, що лежить до сих пір на Майдані.
Дві зими горить на підвіконні свіча,
Бо сини лише в снах приходять до мами.
Душу і тіло положили за волю,
Кров пролили за наше життя.
Серце віддали за більш кращу долю,
Помах крил - пішли в небеса.
"Слава Героям" - звучить звідусіль,
"Герой не вмирає" - нам всі повторяють,
Сотня Небесна вже на варті стоїть,
Два роки вони нас з небес захищають.
Хоч більше не будуть ходить до батьків,
Та пам'ять про них у серцях не згасає,
Я ж вас благаю не забудьте синів,
Які за на відлетіли до раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631216
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.12.2015
Їх змусило життя покинуть теплі пледи,
Забути мамин борщ, й обійми татуся.
У когось братик залишився там маленький,
Бо з колоди масть їм випала хреста.
Цей хрест важкий, і тягне він додолу
Нам треба зрозуміти їх серця
Їм дуже хочеться вернутися додому,
Та от халепа - в них зараз там війна.
Війна та клята зруйнувала мрії,
В яких надії вогник ще горів.
Що скоро закінчиться "братовбивча дія",
Що їм не доведеться покидати дім.
Та сталося як є, і це вже не змінити,
Житло, робота - де знайти все це!?
Що ж робити, якщо не повернулось,
Життя до них, на жаль, своїм лицем?
Відповіді на питання я не маю,
Та є прохання із глибин думок
"Храни же Господи, оберігай, благаю,
Усіх переселенців: чоловіків, й жінок.
[i]P.S. Не дивлячись на те, що у моєму творчому доробку близько 30 віршів про Україну, про її біди, цей вірш є одним із найголовніших. Скільки б разів я його не перечитувала, всеодно на очах з'являютья сльози. Емоції, з якими я писала цей вірш, я не можу порівняти з будь-якими іншими... Боляче чути це з екранів телевізора, але мені в тисячу разів больніше і страшніше чути таку історію з уст друга, який від цього потерпів... [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629886
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 19.12.2015
В нас Новий Рік, сніжинки на вікнах
А них же війна, вибухи й крики.
Нам Дід Мороз принесе подарунки,
А їм би життя зберегти собі й
внукам.
В нас іде сніг, все навкруги біло-
біло,
Там же морози кров'ю облились.
Ми на ялинку повісим гірлянди,
А їм би прокинутись знов на
світанку.
Під ялинку попросить малеча
цукерки,
Я же попрошу: "Збережи їх від
смерті".
Під бої курантів в усіх різні
бажання,
Але мрія одна - хай вернуться до
мами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629133
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 16.12.2015
Скажіть мені, кати мого народу,
Чому вернулися ви знову ось сюди?
Чому вбиваєте народ мій знову,
Чому не вистачає доброти?
Чому ми змушені страждати
Через вашу ненаситність й злість?
Невже, ви, любите вбивати,
І вірите, що в нас маляток тут хтось їсть?
Скажіть, чому повинен брат вмирати?
Через те, що хтось вам там сказав,
Що це ми прагнем воювати,
І хочемо всіх «руських» повбивать?
Повірте, ми звичайні люди,
Ми - патріоти своєї сторони
Проте усі перевертні й приблуди,
За нашу волю вмруть од нашої руки!
Повірте, ми не хочем вас вбивати,
Проте не залишили вибору усім,
Тому, готуйтеся вмирати,
Від тих, чиїх убили ви синів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627430
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 09.12.2015
Знаєш, я така старенька
Іду собі по тій дорозі
Як завжди, від недавно – до давно
Спинилась, так болять у мене нозі
Колись було здоров`я. Де ж воно?
І знову йду… Зника десь за садами,
Світанок світ снігами притрусив.
Іду туди, де бачать не очима
Де видно зорі, поміж злості гір.
А ти все ждеш, хоч знаєш, що даремно
Душа ж горить, і сум не погасив.
Моя онучко, моя друга доцю,
В душі залишусь, ти лише впусти!
Мені від тебе слів не треба, чесно
Дай лише сили на мить побачити тебе.
Твій образ не дає зійти в могилу,
Хоч погляд твій пронизує мене.
Я знаю, що мені ти скажеш,
Проте, повір, це все дарма
Моя душа залишиться з тобою,
А не під владою гнітущого ярма.
Ти кажеш, що земля не родить
А спробуй ще раз, раптом пощастить.
Тебе за ніс омана мізків водить,
А ти прислухайся до серця і душі.
Моя душа – лише мале насіння,
Яке весною знову пророста.
Куди іду я? - запитаєш внучко,
Іду туди, куди тобі ще не пора.
Для мене це все непотрібне:
І космос, і комп`ютер, нуклеїн.
Мені б вернутися на хвилі миті,
Туди де сад, слова, довірливі казки
Тобі, моя хороша, складно мабуть
Коли твою країну рвуть на всі шматки,
Прошу тебе, благаю навіть
Дай відсіч їм, скажи що вмієш ти.
Я пам`ятаю, ти мене просила,
Хоч озирнутися в ту сторону де ти.
Побути ще зі мною трішки, так хотіла
Проте, моє серденько, я мусила піти.
Мене боліло все: від серця до кісток,
Коли минала рідні я пороги.
Шкода, що всі ці барви сорочок
Не дали мені більш кращої дороги.
Я бачила, як плакала тоді,
Коли тобі сказали, що я вмерла.
Брехня, з тобою назавжди,
Хоч і дивлюся за тобою з неба.
Тоді іще була солодкая весна
А зараз хуртовина люта віє.
Дарма, що вже мене нема,
Твоя надія мене зверху гріє.
Я бачу віриш ти, що я
Ось так прийду і витру твої сльози.
Що ще повернеться рожевая весна,
І з пам`яті зітруться всі морози.
Але шкода, що не дано мені
Ось так прийти, і сісти на край ліжка,
Щоб ти, моє кохане дитинча,
Забула, що таке та чорна стрічка.
Проте, я все ж на небі поруч з Богом,
Тут вся твоя підтримка і сім`я.
І звершенням твоїм я поділилась
З всіма чиї зібрались тут життя.
Не лий за мною сліз даремно, я благаю,
Не повернуся все одно із забуття
Але запам`ятай, моя маленька внучко
Я разом з Богом бережу твоє життя.
Я бачу, йде чиясь бабуся
Не зна ніхто її ім`я,
А ти все у вікно – не злися,
Бо то ж чиясь, але нажаль не я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627428
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.12.2015
Мамо, добридень! Як ти поживаєш!?
Змирилась? Та ні, змолов я дурню.
Пробач мене, мамо... Пробач же благаю,
За те, що пішов я тоді на війну.
Подався я, мамо, з усіма на Майдан,
І там за нашу свободу боровся.
Життя не хотів віддавати богам,
Але як то кажуть - на те й напоровся.
Та війна ще не була страшною війною,
Тоді було мирно, й Хрещатик гудів.
Я не встиг попрощатися, мамо, з тобою,
Коли наді мною свинець пролетів.
Я бачив останній погляд твій, мамо,
Зелені очі усі у сльозах.
Пробач, що відкрив на серці я рану,
Не хотів, але я тут, на небесах
Знаєш, матусю, я тут не один
Нас багато, більше сотні напевно.
Не можу повірить, скільки тут є синів,
Яких країна моя втрачала щоденно.
Хоч більше не прийдуть вони у свій дім,
І більше не скажуть:"Мамо, як справи?"
Ми збережемо пам'ять про вкраїнських синів,
Вони ж бо Небесною Сотнею стали
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626695
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 06.12.2015
Небо сьогодні знову плаче дощем,
Сильна злива іде і в мене у серці.
Я думаю завжди тільки про те,
Коли в життя справедливість вернеться.
Коли ми нарешті спокійно зітхнем,
Бо більше не буде повісток солдатам.
Наша влада сама в бій піде,
Політик буде захищати солдата.
Чекаю новину одну я щодня,
Про те що війна закінчилась на Сході.
Проте це лише солодка брехня,
Політикам на неї гроші надходять.
Політики гріють зад свій у Раді,
Рахують гроші на нові авто.
А мій брат іде від "брата" вмирати,
А їм наплювати, на все всеодно.
А знаєш політик, чекаю я миті,
Коли в новинах покажуть ту раду
Де ви пригрівали поганії пики
І наказ для вас всіх один - Розстріляти.
Не буду я плакать за вами, ви ж свині,
І ваше місце лише є у пеклі.
Шкода - не вернуться сини України,
Ті які дійсно боролись зі смертю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626302
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 05.12.2015
Я колір неба завжи бачу в снах,
І світло сонця грію в своїх мріях.
А запах колосків зі мною увесь шлях,
Ще й цвіт калини, що плекається у співах.
І мирне небо в мене у молитвах,
І всі солдати у моїх думках
Усі сини, що полягли у битвах,
Щоб ми підняли синьо-жовний стяг.
А в серці в мене рідна Україна,
Яка у серпні відсвяткує день,
Коли вона назавжи стала вільна,
І об'єднала навіки своїх дітей
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626300
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 05.12.2015
Знаєш, усе закінчиться скоро,
І перемога буде за нами.
Тільки ти для країни вже ворог,
Не обійме тебе вона більше к мама.
ДНР ти в піснях прославляєш,
Для тебе Путін, Медвєдєв хороші.
Але ти теж стояв на Майдані,
Але тоді напевно без грошей.
Продав ти країну гривень за двісті,
Відмовився від тризуба й калини,
І все проклинаєш бандерів-фашистів,
Які зруйнували твій дім, твої плини.
Ти знаєш, війна закінчиться скоро,
І Росія, напевно, паде додолу.
Але ти Україні вже ворог,
І тебе вона більше не прийме додому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625419
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 01.12.2015
Не треба іншої мені землі, не треба
Україна - домівка моя назавжди.
Мені потрібне моє чисте небо,
І хлопці всі живі, щоб без війни.
Хотілося б вернути ще додому
Небосну сотню, що загинула в бою,
І всіх солдатів із Дебальцевого, Щастя,
І кіборгів, які були в аеропорту.
Я хочу розмовляти мовою Шевченка,
І слухати пісня Яремчука.
Мені потрібна свічечка маленька,
І апостроф перед ю та я.
Мені не треба Польщі та Росії,
Мені потрібна лише та земля,
Де я пішла до школи вперше,
Де вперше я почула солов"я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625416
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 01.12.2015
Ти знаєш, перша вже зима минула,
Ти знаєш, сум вона несла.
Ти бачиш, ми тебе ще не забули,
Ти бачиш, тебе завжди спомина.
Ти знаєш, звершень було вже багато,
Ти знаєш - переміг Майдан.
Ти бачиш - брат стріляє в брата,
Ти бачиш, зрадив вовк свій клан.
Ти знаєш, перший дощ вже був,
Ти знаєш, знову проводжали ми солдата.
Ти бачив, весь той біль, той сум.
Ти бачив, плакали ми біля хати.
Ти знаєш, все я пам`ятаю,
Ти знаєш, я ніщо не забува.
Ти бачиш, за тобою я сумую,
Ти бачиш, плаче вся сім`я.
Ти знаєш, зараз вже весна,
Ти знаєш, в нас цвітуть сади.
Я знаю, що тебе нема,
Я знаю, біля нас не ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625076
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2015
Один лиш крок, той крок до забуття,
Забувається усе – і біль, і крик, і сльози.
В душі моїй з’явилось щось таке,
За що я залишилась безголоса.
Я забуваю все: і те що так важливо,
Все те,заради чого так жила,
А пам’ять, ти така зрадлива,
Лиша усе, щоб я не зберегла.
Матусю, моя мила, так волію
Забути погляд твій у ту жахливу мить,
Коли тобі сказали, що покине,
Мене життя іще до двадцяти.
Я не хотіла, мамо, та так вийшло ,
Що біда спіткала саме у ту мить,
Коли в житті знайшла ту крихту сенсу,
Коли я у п’ятнадцять лиш починала жить.
Мені важливо, моя люба нене,
Щоб ти трималась за життя з всіх сил,
Щоб я не бачила ніколи з неба,
Що ти посміла руки опустить.
Матусю, мені важко було в ту годину,
Та я трималась якось за життя.
Просила в Господа лиш мить-хвилину,
Щоб обійнять тебе – потім у небеса.
Прошу, моя матуся-нене,
Не згаду день, коли взяла мене
За руку ти й повела в кабінети.
Не знали ми, що це нас смерть веде.
Не згадуй час тривожний, мамо,
Коли аналіз лікар нам приніс.
Пробач йому, що так сказав картаво,
Що це «останній місяць у житті»
Я зараз бачу тебе з неба,
І твої сльози на труні моїй.
Пробач, матусю, що пішла від тебе,
«Та рак невиліковний» - сказали нам тоді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2015
Моя Країна страждає роками,
Їм всім ні до чого скривавлені рани.
Вони бачуть у всьому тільки
наживу,
Їм наплювати на рідну дитину.
В моєї Матусі зникають сини,
Вони самі їх кидають до сатани.
Їм здався до дідька маленький
хлопчина,
Який через них тепер сиротина.
Моїй Батьківщині не треба руки,
Яка її кине у пастку біди.
Їй лише потрібно вернути синів,
Що пішли в небеса, кудись до
богів.
Держава моя потребує людини,
Яка скаже нападнику: "Геть з
України!"
Як скаже - так зробить на користь
людей,
І більше не буде у неньки смертей!
І скаже це все не політик
брехливий,
Що сумку дружині купив з
крокодилів.
Це мовить лиш справжня, надійна
людина,
Яка не бачить життя без України!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624731
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 29.11.2015
Коли в країні голод і розруха,
Коли країну розкрадає брат,
Вони лиш вміють їздити по вухах,
Вони не знають, що вмира солдат.
Вони вважають, що АТО не справжнє,
У них немає клепки зрозуміть,
Що кожен день там батько чийсь вмирає,
А вони : «Ви в голову це не беріть».
Вони обіцянки давали ніби щиро,
Вони клялися нам змінить життя.
А ми повірили в те нагле рило,
Яке собі привласнює буття
Ви знаєте, народ повстане знову,
Якщо ви врешті не піднімете свій зад.
Наш люд прийде у вашу ту барлогу,
І розстріляють вас, як в нас стріляє брат.
Можливо тільки так ми знімемо кайдани,
Які, мов псів тримають нас в житті.
І тільки так піднесемо ми Україну маму,
І тільки так позбудемось брехні.
А ви політики побачите лиш з пекла,
Як моя ненька піднеслась з колін.
Побачиш, ти, як ми живем без тебе,
Як звільнились ми від кайдані́в.
І Захід з Сходом об`єднаються назавжди,
І Північ прийме Південь навіки,
І крикнуть всі: «Ми любимо державу»
І Слава України повік буде цвісти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624729
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 29.11.2015
[i]Сліз даремних лити не треба
Я тут, із тобою, подивись лише в небо.
Я тут поруч з Богом сиджу на хмаринці,
Сиджу і дивлюсь в очі кожній дитинці.
Я бачу в них різне і дяку, і шану
Я бачу в них все і не бачу обману.
Я бачив як плакала за мною ночами
Тому що я не вернувся з Майдану
Як плакала ти, сидячи на дивані
Подивилась новини й розповіла усе мамі
Розповіла про те, що я мужньо загинув
Хоча й обіцяв, що ніколи не кину
Я бачив, як інша молила до Бога
Щоб більше ніколи не чекала дорога
Дорога туди, звідкіля не вертались
Навіть ті, хто до Бога щиро звертались
Але найбільше напевно розчулило те,
Як до Бога зверталось дитятко мале
Слова пам'ятаю його і донині
Цитую тобі і своїй Україні:
"Господи милий, благаю тебе
Дай силу родині, яка не знає мене
Дай силу і віру батькові й мамі
Які поховали Тура-Бльока Івана
Дай сили і тій жінці, яка народила
Колись у Дніпропетровську героя-сина
Свинцева картеч його погубила
А він молодий хотів так дитину.
Та мріям його не здійснитись ніколи
Він перший пішов із Майдану до Бога
Сергій Нігоян, той самий зі сходу
Помер за життя українського роду
Юрій Вербицький помер від тортур
Хоча влада казала, що це каламбур
Боже, я прошу для доньки молодої
Хай завжди пам'ятає батька-героя
Мисливська куля знайшла і того
Що стояв на сторожі "Динамо"
Хлопчина цей мужній з Білорусі був
Проте останній стук серця на Україні відчув
Жизневський Михайло за нього молюся
За його сім'ю усім серцем боюся
Три літри крові, а потім життя, втратив Роман
Який колись врятував дівча від крижаних лав
Не дала доля для нього нащадків
Проте не одне врятував від дитятко
Дай, Боже, сили і віри усім
Хто поховав героїв-синів
Можливо, Боже, я ще мала
Проте молитва моя чиста"
Такі слова, моя люба, я чую завжди
І ти, я благаю наше ім'я пронеси
Пронеси до всіх тих, кого врятували брати
Небесна сотня, тепер уже ми
Але сліз більше лити не треба
Я тут, із тобою, подивись лише в небо...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624510
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 28.11.2015
Мій любий солдате, тобі я пишу,
Про все що в нас діється в мирній
країні.
Щасливо ми всі завдяки тобі
живемо,
Завдки тобі, ми ще можемо мріять.
Ми з школи пішли не під звуки
гармати,
Ми Гімн України не боялись
включити.
Плакали всі - і донька, і мати,
Завдки тобі, ми ще можемо жити.
По вулицях ходимо ми без страху,
І голод нас також тут не займає.
Ми дяку приносим тобі ось таку,
Завдяки тобі, ми ще співаєм.
Ми мову свою солов'їну вчимо,
Шевченка ми любимо і Українку.
Ти знаєш, солдате, не вседно.
Ми віримо, ти переможеш! Нам
гірко
Від того що сітку плетем,
Щоб сховок зробили собі ви від
кулі.
Від того, що їжу ми з дому несем,
Щоб з голоду в вас не з'явилися
гулі.
Не думай, солдате, не шкода
цього,
Нам на серці погано і сумно від
того,
Що ми всі щасливо ось тут живемо,
А ти, мій хороший, так далеко від
дому.
Ми молимо в Бога, солдате
рідненький,
Щоб ти повернувся додому живим.
Щоб більше не кинув батька і
неньку,
Щоб з собою додому приніс усім
мир
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624280
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 27.11.2015
Садок не той вже коло хати,
Хрущів над вишнями нема.
Плугатар взяв в руки автомата
Вина цьому - страшна війна.
Не чути голосу дівчат у дворі,
Та їх самих не бачили давно.
Подались вони у волонтери,
Плугатарям творить добро.
Шкода ту жінку, дівчину, ту мати,
Чий син у вісімнадцять літ,
Взяв в руки АКМ автомата. Пішов
Служить. Хто зна чи доживе свій
вік.
А матері вечерю гріють,
Чекають сина - їсти вже пора.
Сліз уже ніщо не спинить,
Коли в дворі не син - труна.
Болить душа, моя, твоя, народу
Коли солдат іде у небеса.
А влада відростила наглу морду,
І вперто твердять: "Такая их
судьба".
Ось так живемо, великий наш
Кобзарю,
Як ти в віршах своїх колись писав.
Шкода, що це все відбувається
насправді,
А не страшний сон мого плугатаря.
Молись, Кобзарю, разом з нами,
За тих, чиї забрав Господь життя.
Вони ж боролися за мир і волю,
Щоб ми жили в любові процвіта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624277
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 27.11.2015
Вона торкнеться до твого тіла,
Яке реагує не лише на неї.
Вона закриє пізніше очі,
Ти стомився більше, напевно.
Слова кохання хоче почути зранку,
Коли потрібно спішить на роботу.
Вона заварить горнятко кави,
Ти скажеш: "Спасибі. Та я вже
додому".
А вдома чекають дружина й діти,
Не сказавши нічого завалишся
спати.
Вона чекала слово кохання,
А ти і не знав, як її звати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2015
"Ти знаєш, що ти людина?" -
Симоненко питає щодня.
Ти знаєш, є свічка маленька, і
апостроф перед "ю" та "я".
Ти знаєш, що гімн співають на мові
рідній усім,
Ти знаєш, що ти блукаєш, допоки
не знаєш віршів.
Віршів не Шекспіра чи Блока,
віршів того Кобзаря,
Який чекав дуже довго, щоб
українську ми чули щодня.
Також не минай Сюсюру, що слово
пестливе казав:
"Любіть Україну" як неньку, вона ж
нам дала життя.
Котляревському низько
вклонімось, за мову нових часів,
Костенко ми скажем: "Спасибі" за її
мільярди слів.
Також не забудем про "стилет", а
може для когось "стилос",
Запам'ятаємо й "тіло, що до бою
завжди рвалось".
Ми ніколи не забудемо неньку, яка
вечорами співала пісні,
Яка іще змалку вкладала: "Мова -
життя для усіх".
Ми будемо згадувать школу, в якій
повторяли щодня,
Що прикметник - ознака, а дієслово
- то праця твоя.
Ми не забудемо мову, що калину в
собі заплела,
Ми завжди величатимем слово, що
рівня до солов'я.
І навіть коли за кордоном, почуєм
знайомі слова,
Підійдемо і скажем: "Чудово, це ж
вкраїнська рідна моя"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623988
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 26.11.2015
Мне не стыдно сказать, что я
патриот
Патріот тієї святої країни,
Где под красным и черным к Богу
ушли,
Де за жовто-блакитний тіла
положили.
Мне не страшно сказать всем о
том,
Що я люблю вишиванку та маки,
О том, что сильно люблю я тот
край,
Де я прокидаюся кожного ранку.
Мне в сердце болит в то время
когда,
На Сході криваво вбивають
солдатів.
Тогда, когда за границей гласят
лишь о том,
Що "зелені чоловічки" не можуть
вбивати.
Ненавижу смотреть на людей,
Які "Слава Росії" кричать на
Майдані.
Возьми свои вещи, семью иль
друзей,
І чекай потяг "Київ-Москва" на
вокзалі.
Мне не стыдно прославлять
Украину,
Не важливо навіть на мові якій.
Главное что б это было с
любовью,
З любов'ю у серці твоїм і моїм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623754
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 25.11.2015
Весна-зима... і автомати
Плач жінки, донечки і мати.
Їх помах крил кудись до ночі,
І сповнені любов'ю очі.
Кохання щире до своєї жінки,
Любов без фальшу до неньки
України.
Ми бачили їх ранні смерті,
Нам так шкода, ми дивимося
вперто
Усі новини, які показують канали,
Не хочемо почути: "Їх знову
убивали".
Ми співчуваємо кожнісінькій
родині,
Вони загинули за долю України.
Це були і хлопці із Майдану,
Чиї смерті відкрили першу рану.
Це кіборги з аеропорту... Без жалю
Їх ранили - вони все відстояли
гордо.
Мужчини із Донецька і Луганська,
Хлопчини із Дебальцевого, Щастя.
Усі вони лягли за Україну,
Щоб ми змогли їх виростить
дитину.
Ми Богу наші піднесем молитви:
"Храни їх душі, вони пішли у Битві"
Від серця скажемо: "Вам честь і
хвала"
Ми не забудемо: "Героям слава"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623753
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 25.11.2015
Ви так хотіли спокою
та миру
Ви так хотіли, просто вік прожить
А ми хотіли всіх на Україні
Від ворога назавжди вборонить!
Вмирали ми тоді у сорок п`ятім
За мирне небо, в кожного із вас
Але хтось там вирішив по новім
З гармати знову волю одібрать!
Ми зараз тут, на небі, поруч з Богом
За тими дивимось для кого мир
Це не просте - священне слово
Проте і мир, потрібно боронить!
Вже місяць не один ми тут
стрічаєм
Всіх тих, хто міг ще вік прожить
Всіх тих, хто так хотів дитину
Всіх тих, хто новий світ хотів
одкрить..
Тут кожен з нас впізнав своє
внучатко,
Яке колись від кулі рятував
"-Чому обрав такий ти шлях,
дитятко?
Невже ти не боявся помирать?"
"-Все просто, діду, адже я, як ти!
Не міг спокійно всидітись удома
Коли країну мою рвали на шматки
Я Богу помоливсь, й пішов в
дорогу.
Дідусю знаєш, я очікував всього
Проте, не те що я тоді побачив
А бачив я не тільки немовля і кров
Я бачив, як брат стріляв у брата...
Я бачив як дівча, таке мале
Якому тільки жити й жити
Яке було у матері одне
Пішло до Господа, від кулі ворожбита.
Я бачив як батько хоронив,
Свого такого, ще малого сина
Який загинув у дитячому садку
Тому що в нього з граду зарядили!
Не міг спокійно пережить цього
Й тому взяв автомат й пішов
стріляти
У тих перевертнів в яких лише
один наказ
Наказ, всіх моїх ближніх повбивати!
Пішов, дідусю, убивать за Україну
Всіх тих, що мріяли ось так
Перетворити мою землю у руїну
Від градів пострілів, від вибуху
гармат"
"-Онуче, бачу і тебе болить
Серденько за свою країну
Але хіба, тобі твоє життя не
дороге
Що ти пішов вмирать на території
руїни?"
"-Дідусю, я лише через те,
Пішов на територію руїни
Щоб мій нащадок міг сказать оце:
"Слава всім Героям! Слава Україні!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623576
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.11.2015
Мамо, не плач, я повернусь
весною,
Хоч "Плине кача" також і мій гімн.
Я мусив, мамо, жертвувать собою,
Щоб банда знову не прийшла в мій
дім.
Я пожертвував своїм майбутнім,
мамо,
Щоб ви ні в чому не відмовили собі.
Я ще зайду, у сон я твій загляну
Я мусив йти, щоб виграть в
боротьбі.
Я зрозумів із гімну всі слова,
І душу з тілом положив за волю.
Все життя мене ти, мамо, берегла,
Та все ж пішов холодною зимою.
Я бачив світло десь поміж хмарин,
Невже це те, що зветься
небесами?
Матері, пробачте нас, синів
Що ми так швидко Сотниками
стали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623571
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.11.2015
Вона йшла все життя крізь терна,
І коліна збивала собі.
Вона берегла свої зерна,
Щоб посіять в наступнім житті.
Не ставала вона на коліна,
Перед гострим, хоч й ржавим ножем.
В волосся вплітала калину,
Яку вирубали мечем.
Не стрічала ніколи хворобу,
З сумним і в сльозах лицем.
Вона завжди була горда
Перед жорстоким своїм палачем.
Не схилить свій стан вона низько,
Хоч тягар на плечах несе,
В ворожі не впаде кайдани,
Бо серце її ще живе.
Не впала тоді на коліна,
І зараз гордо стоїть.
Не кину тебе, Батьківщино,
У серці моєму навік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623326
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 23.11.2015
Ти знаєш, мамо, в нас стріляли,
Тому що ми оберігали
Своє майбутнє й долю України.
Ми не хотіли, щоб була руїна.
Ми повстали проти диктатури,
Перед свободою нам збудували мури.
Ми їх зламали. Та ціна - життя.
Ми пішли... без вороття.
Свій перший крок ступив я на Майдані,
На Грушевського отримав першу рану.
На Інститутській брат піднявся в небо,
Я молився - за нього. І за тебе.
Пішов охороняти "Динамо" стадіон,
Та там вже був "тітушок" легіон.
Удари в нирки, голову і в ноги,
Тоді я думав, що піду до Бога.
Та я продовжував стояти за серця,
Які молилися за нас. Та до кінця
Я не достояв. Ти пробач, матусю,
Пробач, але я не повернуся.
Поцілила і в моє серце куля,
Та розірвала твоє. Йду я
Туди де наших зібралося багато,
Небесна Сотня вже стоїть на варті..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623325
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 23.11.2015