| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Творила писака і думку гадала,
Що ще змалювати, про що не писала.
Куди заглянути і де черпанути
Натхнення краплину, вийшла у люди.
Через дорогу Микола промчав,
Розстібнута куртка, недопалок шкварчав.
Мозоль на нозі і кіт де цей взявся?!,
Злетів у канаву, упав, не піднявся.
Нова помада, тридцятка за стрижку,
Фарбовані брови, під пахвою книжка.
Оксанка святкова зрання в понеділок,
Торгує щодня в магазині мобілок.
Бабуся Тамара – газета місцева,
У курсі всіх цін, де зупинка кінцева,
Як кого звати, зміна валюти,
Жодної звістки їй не минути.
Шаурма, чебуреки, форнеті, хот-дог,
Їж на здоров́я і будеш як слон.
Перці смугляві, спокусники вправні,
Компліменти лапшають хлопці забавні.
Скверик маленький, водойма природня,
Вбиває її людська тупість безодня.
Щоб совість не гризла, «ми – діти природи»,
Годуємо хлібом качок на болоті.
Загудів телефон в кишені у сумці,
«Це хто ще такий?» - майнуло на думці.
У чорну діру нирнути прийшлося,
Багато речей крім мобілки знайшлося.
В руки замерзла, хочу поспати,
Натхнення з́явилось, піду «виливати».
Хутко туди, де по справжньому «вдома»,
Затишно, добре, без зайвого слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625280
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 01.12.2015
Підібрала котика.
Сам прибився, під самі двері прийшов, глянув милими оченятами і на поріг ступив. Думаю, може підкинули. Але не маленький, яких зазвичай готові спровадити і на вигляд не схожий на безпритульного, хоча ошийник слід оновити, від молочка не відмовиться і носика не мішало б причепурити. Візьму думаю собі, нехай живе пухнастий, а далі видно буде.
Довго не думаючи, назвала красеня Мурчиком.
Через деякий час ми з котиком, як говорять, «спєлісь», хоча спочатку було нелегко розпізнати його вподобання та підлаштувати під свій час і настрій. Добре нам було разом. Я поїла Мурчика свіжим молочком, яке купувала у бабусі Наді на ринку, гралася з ним його улюбленими іграшками, гладила, чухала за вушком. А від нього мені було достатньо мурчання і те, що він є у мене. Пишалася, що маю ідеального котика. Та й йому відчуваю, що непогано зі мною.
Спливали дні, місяці прекрасних моментів, проведених разом. Вжилися. Приємно про когось піклуватися. Багато корисних для себе якостей черпанула від маленького товариша.
Мене так осліпила прив’язаність до Мурчика, що я не помічала, чи не хотіла помічати чуже молоко на його вусиках. Інколи він навіть не муркав і не вечеряв вдома. Мене злило, що незнайомі мені люди годують мого кота. Відношення до нього не змінилося, я продовжувала ділитися з Мурчиком всім, що в мене було, адже хотілося лише віддавати, нічого не требуючи взамін, що означало, що я по справжньому люблю свого котика.
Як було б добре, якби коти вміли говорити. Я би запитала в Мурчика про те, що мене тривожить і все налагодилося б.
Себе не обманиш, мене справді «ковбасило»!!!
Змирилася. Думаю, накрутила щось. Ми дівчата такі…
Завітали гості, сіли їсти. Люблю зустрічатися з друзями. З Оксанкою прийшла її знайома Текля. Перший раз бачу. Нормальна така. Проводжаючи компаху до машини, побачила Мурчика, який через всю вулицю летів додому-до мене. Помилилася. Текля взяла МОГО кота на руки і здивувалася як він тут, так далеко від своєї хати опинився. Мурчик поїхав з нею.
Красень приходив до мене як і раніше, ми приємно разом проводили час, він муркав, як завжди, я поїла молоком, чухала за вушком.
Як можна ображатися, привласнити кота, адже він КІТ і йому так добре, йому добре і там, і тут. Але мені ТАК не добре!...
Кепсько…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624248
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2015
Розвести багаття досить легко, коли під рукою сірники, запашна газета та скирта сухих, аж старезних дров. Здається, будь-кому, навіть неосвіченому азам паління бажаючому під силу пошевелити мізинцем і справа зроблена, язички рожевого вогню палають, аж тріщать від радості свого народження. «А спробуй розведи вогонь в сиру мокру погоду, під дощем, чи під час сильного вітру останнім дорогоцінним сірником», - якось запропонував приятель, заядливий турист, який розуміється у своїй справі не на словах. Завдання не з легких!
Як приємно і добре окутатися в затишок багаття, спостерігати за його буттям - від першого диму, до запального танцю пристрасних рухів. Шкода поливати водою, чи засипати землею такий вирій емоцій, почуттів, який переживаєш з Червоним на протязі його існування. А як неперевершено пахне одежа димом, волосся…
Не завжди трапляються підходящі та слушні моменти, щоб розпалити багаття. Інколи потрібно навчатися не один рік майстерності, часом вичікувати слушної нагоди (запастися сірниками на всякий випадок, дочекатися сприятливішої погоди та ін.), попросити знайомого, який по телефону проконсультує, бо фізично знаходиться в іншому місці. Можна ще навмання спробувати розвести, способом «а може прокатить», виснажуючи себе багатьма спітнілими спробами. А чи треба взагалі той вогонь саме для тебе? Може ти не палій, а збирач дров, куховар смачної каші, цікавий співрозмовник, який надихає на реалізацію спільної справи. Важливо вирішити для себе хто ти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624028
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2015
Мені подобається жити,
Вдихаючи на повні груди,
Без угрезіння совісті творити,
Черпаючи натхнення всюди.
Як добре бачити красу
Сліз радості дощу грайливу,
Ввібравши світу повноту,
Знайти ту зіроньку єдину.
А ще люблю багаття настрій
І коли вітер обіймає просто так...
А піднімусь до неба, як у казці,
Легкий політ шліфує птах.
Всього достатньо, те, що треба,
Потрібно тільки зняти пелену
І розтворитися в любові,
Щіпнувши вдячності струну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624026
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 26.11.2015
Люблю солодощі, особливо коли вони гарно пахнуть ще за п'ятнадцять метрів, а коли ще в гарну обкладанку запаковані… ммммм..мм))), та ще й презентовані в «звичайний» день. Останнім часом я так і ласувала дарунками долі. Але…., якось злиплося!) Солодке стало приторним, обгортка з червоним забарвленням перетворилася на сірий, зовсім не примітний колір, а «звичайний» день - на дешевий образ свята. І згадка, що я люблю солоденьке почала ізолюватися з примітивної дійсності звичного «привикла». Тепер мені зовсім не солодко і навіть інколи буває образливо і неприємно. Запашний тортик, пухкенький пиріг перетворилися на закам'янілий хлібець.
Прикро…
Може перейти на м'ясо?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623817
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2015
Прокинувшись вранці, мишка Орися не могла позбутися згадки про незадоволений вираз обличчя своєї найкращої заморської подруги Стефальди, коли та «не щиро» на її розсуд (мишки) прийняла дорогоцінний подарунок. Шкреботушки товаришують з малечку, хоча так склалося життя, що зустрічаються рідко. Ще в дитинстві Стефальда на величезному кораблі з батьками та ще з 2-ма сестричками та 5-а братиками в каюті віп (в коморі, де перевозять харчі) переїхала на інший кінець світу. Де саме тепер проживає сестра по крові Орися не знає, хоча не проти б відвідати стару знайому. Стефальда часто ділиться враженнями заможно життя, радістю теплого клімату та новим знайомствам. Бачаться сіренькі один раз на рік, в старому підвалі, де мешкає Орися із сім’єю.
Був теплий весняний вечір, коли вже сонечко посміхається на 32, але картоплю саджати зарано. Мишенята домовляються на довгоочікувану зустріч завчасно. Як добре обійняти улюблену статуру то худощавішу, то кругленьку, коли на ен-ному місяці вагітності, але все ж рідну та очікувану не одним днем терпіння. Орися готується завчасно до візиту подруги: відкладає зернята, чепуриться, щоб почути теплий комплімент, на який «голодна» (мишка виховувалася в сімї, де на похвалу заслужити не просто так). Красуні при зустрічі окрім багатогодинних розмов обмінюються подаруночками, традиція така, чи просто приємно… Не так часто в буденності можна отримати сюрприз в «звичайний» день чи за гарні очі. В цьому році Стефальда привезла Орисі заморських нарядів та прикрас, що для кожної себе шанованої дами приємно. Abroad-lady, як любить себе називати Стефальда пам’ятає, як минулого разу сіренька жалілася на нестачу харчів, похмурого набондючення очей батька, який приніс недостатньо їжі, щоб нагодувати все сімейство. Про які наряди може йти мова?... Тому з подаруночком Стефальда вгадала на всі 100% ). Орисі інколи не по собі при спілкуванні з подругою, відчувається дискомфорт неопізнаності, незнання. Стефальда часто полюбляє розказувати подрузі про неперевершеність та можливості неосяжного світу, про його красу, гарних знайомих, які трапляються, велич природи і таке інше. Підвальна жителька подумала, що подарунок повинен відповідати смакам та статкам того, кому даруєш. Підслухавши розмову одного багатого купця, Орися дізналася, що тому до смаку сир із пліснявою і дійшла думки, що немає різниці, на чому та пліснява, чи то сир, чи якісь інші харчі. І вирішила задовольнити очікування Стефальди, приготувавши справжній дорогущий сюрприз. Орися вирішила вирощувати плісняву вдома, а тоді як масло на хліб намащувати на все що їсиш. Невдалі спроби супроводжували мишку не один день, але ж до приємної зустрічі було достатньо часу. Зібравши делікатес по заначкам, перев’язавши презентабельним червоним бантом, Орися із завчиною промовою та гордо піднятою головою, вручила плісняву Стефальді. Не просто заморській багатійці було стримати сміх ,який розривав її зсередини. Все, на що вистачило сил вона промовила : «Хм, до зустрічі». Сіренькі розбіглися, Стефальда – в кишеню до сивого вусаня, з яким приїхала на кораблі, а Орися в підвал, де чекали на неї родичі з налаштованими вухами для розповідей про краще життя. Але як важко стримувати емоції та незадоволення. І хто його зна, може Стефальді варто було розповісти чи просвітлити подругу про її неактуальний, непотрібний подарунок, чи переборовши емоції, вичикати і щиро подякувати за старання злиднячки, яка хотіла порадувати і вгодити не байдужій для себе людині. Але склалося, як склалося. Мишенята живуть і далі своїм життям, Стефальда снідає справжнім сиром із пліснявою, а Орися мріє про хоча б один день справжнього заморського кращого життя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623815
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2015