| Сторінки (1/10): | « | 1 | » |
Который день сижу с женой на карантине.
Уже ни спать, ни жрать, ни какать не могу.
Все надоело мне,
А карантин вдвойне.
То ж дайте волю но работу убегу.
Мечтал я выспаться и просто отлежаться,
Мечтал ремонт в квартире дочки завершить...
Но вышло все не так
Как я мечтал, чудак-
Нам депутаты все решили запретить!.
По Черновцам уже троллейбусы не ходят.
Позакрывали все салоны красоты...
Не сходишь на пикник
Чтобы пожрать шашлык.
Как будто в камере в своей квартире ты.
Жена из щепки превращается в Венеру
Но Аполлоном что- то я не становлюсь....
А тетки плотные
Всегда голодные...
И через пару дней я точно разорюсь.
Я с удовольствием поехал бы на море.
Но вот беда- на море тоже карантин.
Электрогриль возьму
На кухню я махну...
И закачу шашлык, как будто я грузин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870169
рубрика: Поезія,
дата поступления 31.03.2020
Ало ало,Джеймс, які новини?
Два тижні вже не бачу вас.
Розповідай мені скоріше,
Що відбулося за цей час.
Все добре в нас, чарівна пані.
Повірте,дуже добре в нас.
Всі Ваші слуги ситі, п'яні
Але, всеж є один нюанс.
.Так, дріб'язок,кобила ваша
Вчора померла... Це не страшно,
Бо з рештою, чарівна пані,
Все добре в нас, все добре в нас.
Ало алло , Мартель, про що я чую?
Моя кобила померла?
Розповідайте любий кучер,,
Від чого сталась ця біда?
Все добре в нас ,моя маркіза
Повірте,дуже добре в нас.
А сумувати від сюрпризу
То лиш втрачати марно час.
Так,померла ввша кобила,
Вона із стайнею згоріла.
А з рештою, чврівна пані
Все добре в нач,все добре в нас.
Ало,ало Паскаль, втрачаю розум.
Нерви бринять, немов струна
Такий удар.. Не втримать сльози
Пожежа в стайні? Маячня!
Все добре в нас,люба панянко
Все як ніколи добре в нас.
Та доля,через забаганку,
Такий собі зробила фарс.
Згорів будинок,стайня теж
Коли маєток був в пожежі.
А з рештою.чарівна пані
Все добре в нас, все добре в нас.
Ало ало, Люка, згорів маєток?
До чого ж важко на душі.
Тебе благаю,ніби неньку
Ти просто все мені кажи.
Ваш чоловік, маркізо-квітка
Дізнався що вас розорив
Не витримав важкої звістки
Кулю в чоло собі пустив.
Коли він падав біля пічки-
Зачепив рукою свічки,
А свічки впали на килим-
Вогонь досяг аж до картин.
А вітер був не по порі-
Розвіяв іскри по дворі.
Вогонь маєток весь спалив
А з ним і стайню зачепив.
Стайня закритою була
І в ній кобила померла.
А з рештою, маркізо-квітка
Все добре в нас. Все добре в нас
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2016
Начинается утро с рассвета...
Ароматный варится кофе,
За окном осень серого цвета,
"вдохновляет" на новые строфы.
Как обычна шипит сковородка
(как всегда я готовлю завтрак).
Ну и что,что сегодня суббота?
Все равно,детям кушать надо.
Как обычно мы с дочкой спорим,
Кто с собакой пойдет на прогулку,
Кто сегодня кота накормит,
Хомяка кто возьмет на руки...
В общем все как обычно...только
Нет тебя в моей жизни больше...
Глаз твоих голубые осколки
И улыбка твоя..,уже в прошлом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2015
Перестрадаю,переболею...
Я по другому и не умею.
Я по другому и не хочу.
Я Сайлент,молчащий,
Я перемолчу...
Перелистну своей грусти страницу,
Вытру из памяти лишние лица,
Перегорю,перемучаюсь, пере...
Пересмотрю свою жизнь в некой мере,
Перечитаю свой сборник стихов
Перерисую картинки из снов,
Переиначу, перекрою
Я однобокую память свою.
Переберу механизм отношений
(в нем,оказалось, есть тоже проблемы).
Курс для полетов Пересчитаю,
Может во сне не туда я летаю,
Может быть вовсе не стоит летать?
Все таки дома комфортнее спать
Я переплАчу,перерыдаю,
Так я себя от тебя отучаю.
Переколбасит меня... Ну и пусть.
Это по-своему вылечит грусть.
Все эти пере... смогу пережить...
Одно не сумею я - переПРОСТИТЬ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626844
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.12.2015
Добра кава від Пеппіни
З невідомої причини
Не смакує нікому…
Ну чому? Чому? Чому?
За рецептом додає
Все,що в хаті в неї є:
Від метелика крильцята,
Шоколаду,карамелі,
Два квитки із каруселі,
Трохи пилу із-під лави
Потім каже «Ось так кава!»
Добра кава від Пеппіни
З невідомої причини
Не смакує нікому…
Ну чому? Чому? Чому?
За рецептом у Пеппіни
Треба дати розмарину,
А індички лиш половину
Від курчати три пір’їнки,
Бурштинові намистинки,
Стару шкіру від удава…
Потім каже «Ось так кава!»
Добра кава від Пеппіни
З невідомої причини
Не смакує нікому…
Ну чому? Чому? Чому?
Трохи солі,
Трохи перцю,
Ще й муки,одне відерце,
Воду теж, але з бензином,
Плюс салат із желатином…
І ще трошки вибухівки….
І злетіла вся домівка
Добра кава від Пеппіни
З невідомої причини
Не смакує нікому…
Ну чому? Чому? Чому?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626601
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 06.12.2015
За мир, за дружбу, за кохання,
За вечори і за світання,
За місяць, зорі золоті,
За дні щасливі, молоді,
Зв вільну нашу Украіну,
Величну нашу Батькивщину,
Від гір Карпатських до Донецька
І від Полісся до Одеси,
За єдиний народ український.
Ви з пошаною низько вклоніться
Тим, хто нас захищає сьогодні,
Хто ,безвинний, горить в тій безодні...
За героїв. Їх доля свята.
Будьмо! Будьмо ! МногАя літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626554
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.12.2015
чем поешь ты,скрипка?
- О любви...
- Но почему одни и те же песни?
- Без них на свете жить неинтересно,
Поэтому пою я о любви..,
-А почему поешь только в руках
У музыканта,что тобой владеет?
-Лишь потому что он один умеет
Играть на мне,как на органе Бах .
И это верность, я сама желаю
звучать когда играть желает он.
- Но это самоотреченье...
- Знаю,знаю
И, все равно,звучу с ним в унисон .
- Не понимаю..,
- Ах,какая прелесть,
Двумя руками он меня берет.,.
Представь себе ,
что это тоже верность , одновременно он другую не возьмет.
- Но вечером,когда в футляр он спрячет
тебя, берет другую в руки он ?
- Он спит тогда. Пускай во снах иначе,
мне все равно,ведь это только сон ..,
- А можно ль научиться так любить?
-Конечно можно,это очень просто
себя навстречу ветру обнажить,
стоять в его порывах полным ростом,
От холода дрожи,но не позволь
чтоб дрожь сквозь кожу рисовала руны ...
Потом,познавши холода всю боль
Из имени любимого свей струны...
и вот тогда уйдет из сердца дрожь...
Дождись его,к тебе он прикоснется
и ты сама от счастья запоешь
и эта песня эхом отзовется
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626321
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.12.2015
Ах,війна...
Що зробила ти, підлісна -
Стало тихо у нашім дворі.
Наші хлопці миттєво так виросли,
Стали старшими не по порі...
На порозі хвилинку затримались
І пішли в бій один за одним...
До побачення, хлопчики. Легіні,
Повертайтесь додому живі.
Не ховайтеся,будьте величними.
Не шкодуйте ні куль, ні гранат...
І себе не шкодуйте,але молю -
Повертайтесь живими назад.
Ах,війна, що ,підлота, зробила ти
Горе,сльози,розлука і дим...
А дівчата весільні вбрання свої
Залишили сестричкам своїм.
Чорні чоботи - доля не гідная,
Та зелених погон два крила...
На плітки не зважайте,лебідоньки.
Головне,щоби кожна жила.
Нехай кажуть,що правди немає в тім,
Навмання ви ідете в бої...
До побачення,вірні лебідоньки,
Повертайтесь додому живі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626318
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 05.12.2015
Ти мене на світанку, розбудиш,
Поцілуєш і тихо заплачеш..,
Ти ніколи мене не забудеш
Ти ніколи мене не побачиш
Я закрию тебе від застуди
Своїм люблячим серцем гарячим.
Я ніколи тебе не забуду
Я ніколи тебе не побачу
Подивлюсь я на тебе востаннє.
А в очах повно смутку і болю .
Повертатись прикмета погана,
Більш тебе не побачу ніколи.
Листопадом застужену річку,
заберу я у серці з собою...
Запалю під іконою свічку...
більше я не зустрінусь з тобою...
Навіть,якщо назад повернемось,
як колись нам мольфар
передбачив ~ ,
не зустрінемось ми,розминемось ...
Я ніколи тебе не побачу.
І летять до небес слова,наче
Апеляцію вищому суду
Я ніколи тебе не побачу...
Я ніколи тебе не забуду
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626121
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 04.12.2015
Було все це в однім селі, На нашій ненці-Україні.
Біда прийшла: на цій святій землі
Раптово діти стали гинуть.
Якась хвороба невідома,
Що забирала лиш дітей,
Тут панувала, як на троні...
І смерть гуляла між людей...
........
Молилась мати:
Любий Боже..,
Ти ж милосердним був завжди,
Зроби добро.Ти,знаю,можеш,
Щоб діти мої жили без біди,
Отої пошесті лихої...
Ось так молилась сам на сам.
Молитви щирої такої
Іще не чули небеса...
Благала мати,а життя поволі
Із кожним подихом дитину залишало…
Холодний піт з її лиця подолом
Матуся щохвилини витирала...
Ось так і задрімала при малечі...
Крізь сон почула відповідь з небес...
Хтось ніби обійняв її за плечі...
Прошепотів: Дитина ця - не мрець.
Але...повинна ти на білім полотні
Хрестами візерунки вишивати.
Потрібно це тобі, а не мені.
Спасти дитину може тільки мати.
Два кольори візьми: червоний з чорним,
Життя і смерть,кохання із журбою...
Це допоможе подолати горе...
І сам Господь завжди буде з тобою.
Червоний колір - кров свята Христова,
А чорний - колір матінки-Землі.
А біле полотно ,всьому основа, -
Це колір безневинної душі.
Коли закінчиш, зший з нього сорочку,
Нехай дитина носить для життя,
Вся нечисть тоді(хоче чи не хоче)
З дитини вийде, згине в небуття.
Але про це повинна ти мовчати...
Інакше-смерть тобі у той же час...
....
Відкрила очі виснажена мати
І до роботи прийнялася враз.
На полотні з'явились візерунки:
Дерева, квіти. Хрестик за хрестом ...
Вона не забувала про науку -
Червоне, чорне,.. Біле полотно...
Своє життя вона тут вишивала.
І, шиючи, молилась :
Батьку наш
Небесний,вічна Твоя слава,
Я знаю, Ти дочці здоров'я даш...
Ну все...закінчила.
Пора вдягати доньку...
А раптом - ні! А раптом марно шила?
Від сумніву аж закололи скроні...
Але ж і зупинитись вже несила...
Вдягла і відвернулась...
Сльози душать...
Аж раптом...сміх... Веселий,гомінкий,
-- Матусю,-чує,- розказати мушу,
Тепер я не помру, навіть не мрій!
Щаслива мати доньку обіймає,
До серця горне,радість на очах.
Нечиста далі й далі відступає,
Бо на дочці сорочка вся в хрестах.
Але ж сусідські діти теж вмирають...
Та ж є можливість їм допомогти...
Я знаю як, а їх батьки не знають.
То треба їм цю звістку донести..
Пішла селом, заходить
в кожну хату,
Розказує про біле полотно,
Червону й чорну нитку..,
Бідна мати...
Ніхто їй не повірив все одно...
- Та ж як до вас достукатися,люди?
Дивіться, он моя дочка,жива, -
Кричала мати, била
себе в груди.
Але ж ніхто не чув її слова...
У розпачі,забувши обіцянку,
Щоб від хвороби вберегти усіх дітей,
З доньки своєї вишиванку мати
Зняла... І впала на очах людей...
І лиш тоді повірили у силу
Червоно-чорних візерунків із хрестів.
Повірили у те,що ця майстриня
Життя віддала,щоб дітей спасти.
І з тих часів запам'ятали люди:
Хай що, хай буде найжахливий час!
Допоки вишиванка у нас буде -
Нечиста сила не здолає нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626072
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 04.12.2015