| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Твір написано як комедіјну романтичну драму в вигляді простих діялогів і тріялогів задля зменшення вмісту тексту, позаяк поспішаючиј читач не завше готовиј пірнути в твір до краю. Позаяк тут ся забороня лаяти, використано незвичниј чемниј гумор або ласкаву лајку на манер «о, холеро ясна, коли ваша ласка, припніть язика». Тут мною використано мајже ввесь свіј незвичниј лексикон.
[i]З одних вуст виходе
благословіння ј прокляття.
«Бджола»[/i]
У парку.
— Мені було безмірно лячно, що ви не пријдете. До такої дівчини як ви, я би приходив на побачення на 5 хвилин раніш.
— Дарујте, що змусила вас чекати. Тисячу разів дарујте мені це, хлопче. Я мала би зателефонувати, але в мене виникло непереборне бажання бути поруч. Як би я не дорожила своєю працею, ајбо ви мені дорожче!.. О-о-о! Ви навчилися поцілунків у Гарвуді?!
— Ха-ха-ха! Вам лячно, що наші дружні стосунки перејдуть в більш романтичні? Ви надзвичајна дівчина, ј знајомство з вами — це најліпше, що зі мною могло відбутися.
— Остання фраза звуче вельми принадно, хлопче. Це улещує моє самолюбство.
— Ви просто карколомна, цукерочко.
— Як це чудово, те що ви сказали, легене.
— Ви наділені всіма жіночими якостями, легінко, опріч одного: ви не ставите запитань. Ви ще не є заміжжю? Виходе, я маю шанс?
— Авжеж! Ви визнаєте мене најніжнішою дружиною, і я певна, що мені поталане підкорити ваше серце, без остороги јого втратити.
— Все моє життя, ясна панно, без остатку належе вам.
— Це межа моїх мріј, ясниј паничу. Мені було незмога виносити стан невідомості.
— За 2 роки я зустрів одну пристојну людину — це вас. І моя пропозиція лишається в силі.
— Мені подобається перебіг ваших думок.
— Кохана, мене тут млоє. За таких обставин я погомоню з вами за кущами дряпаку.
— Коханиј, ви волієте від мене неможливого. Чи маю на це пристати та коритися примхам вашим? Усякому клопоту свіј час і всякому ділу своя пора.
— Я би волів побути з вами наодинці ј владнати деякі формальності. Відкладениј тільки сир добриј. Чому коли я чую слова вагання, моя рука тягнеться до гаманця?
— Що? Я не потребую, щоб мене повчали хлопськими прислів’ями! Скажу вам навпростець, на підставі всього почутого мною, я зразу збагнула, до чого воно јдеться.
— Виходе, я помилився. Спасибі, що ви відразу з’ясували мені мою помилку. Я не буду наполягати, ј змушениј відмовитися від справи, на якіј я навряд чи здатен досягнути успіхів.
— Ваші виправдання ніколи ся не вирізняли правдоподібністю. Облиште свої відмовки та крутню. Часом ви є нестерпниј, проте я люблю вас.
— Тре’ рятувати шляхетниј гонор і лицарську гідність. Потерпіть, добродіјко, я міг би заперечити ваше звинувачення, покликавшися на те, що ваша особиста легковажність зрујнувала мої плани ј потягнула вас за межі розсудливої обережності.
— Маєте хоч і не американськиј гумор, але соковитиј, добродію. Ви могли би на ТБ у шоу виступати.
— Це інформація для роздумів на дозвіллі. Чи дозволите запитати, а де тепер можна буде відчути запах ваших духів?
— У секонд-генді. Хі-хі-хі!
— Ви є дівчина з секонд-генду? Ширвжиток, китајськиј швидкопошив? Ви мене теж поставите в чергу? Але мені не потрібні дівчата б/к.
— Ви є унікальниј: купа висновків, і всі на порожньому місці. Я також не підбираю те, що колись кинули. Я люблю їсти тільки з чистого столу. Харчування недоїдками нижче моєї гідності.
— Ви дали волю своїј уяві. Ви не дооцінюєте мене. Змініть свіј погляд. Ви запалюєте мене токмо на безшлюбність.
— Парубче, ј ви ще призволяєте бути незадоволеним?! Вам належало би написати книгу ј виділити особливиј розділ про це.
— Старатися бути коханим, означа цілковито залежати від забаганок жінки.
— Ви повсякчас поводилися задирливо, але тепер ви себе перевершили. Моєму терпцю нема межі, хоча ви ј «добриј» як ніколи. Беручи до уваги ваше пролетарне походження, я стала поблажливо потурати вам.
— Маєте вигляд школярки, юнко. Нубо! Поплачтеся в міј кептар. Я нащулив вуха. Вилијте свої почуття.
— Не клејте дурня з вашими нашорошеними вухами та не вішајте мені лопухи на вуха, юначе. Як для людини з таким акцентом ви непогано розумієте. Ви, нарешті, запропонуєте мені випити, чи я не гідна такого поводження?
— Дозвольте витлумачити ваші слова як розпорядження негајно запросити вас до најближчого закладу харчування. Гаразд, я пристаю на вашу раду! І я шкодую про нашу суперечку. Я мо’ запросити вас до ресторації.
— Годі цих безпредметних балачок. Цеј привілеј виключно для вас.
— Ви так більше не жартујте. Мені ј годі мого сумління, не посилюјте јого тортур. Прошу вас, перемініть гнів на ласку та дајте мені відпочити за променів вашої усмішки.
— Ваше життя схоже на дармову прогулянку в шикарніј машині. Я не хо’ критикувати та заганяти вас на слизьке! Гадаю, все јде на те, що доведеться скоритися з огляду на обставини.
— Зрештою, мені вдалося схилити шальки терезів на свою користь, подруго ласкава. З інших вуст це би звучало банально. Та, здається, ви говорите щиро.
— Звичајно, тут є частка істини, але то не є все, аж ніяк не все, друже ласкавиј. Хвалилася курка, що буде на бајрамі в турка, та ј справді побувала — смаженою на столі!
У кухмістерськіј.
— Офіціянте, принесіть дівчині кухля, а мені будете приносити «1715» через кожні 7 хвилин. А побачите — я вирубився — через 10.
— Так! Але дозвольте, сер, висловити своє здивування з приводу того, що ви мені розповідаєте.
— Тепер послухајте ј мене, кельнере, чи як там вас. Для мя завше велика втіха бувати у вашім закладі. А непорозуміння виникло через те, що я не п’ю багацько спиртного: воно притупля світоспријняття.
— Жодних проблем! Радиј служити в міру моїх сил, мем. За хвильку буде ваше пиво, сер.
— Дякую за чемність, пане!
— Та, пусте! Не варто дякувати, панянко.
— То, може, пан мені скаже, скільки ще я маю тут сидіти, чекаючи на трунок, серед цих бліх, прошу пана! То чом так забарилися?
— На жаль, пивко було далеко закапелино до закапелку, мем.
— Боже, яка смакота. Дасте рецепт моєму кухареві.
— Мадам, ви мені лестите!
— Підношу першиј тост за мого давнього доброго друга. Будьте ним завжди, чуваче.
— Тішу себе насолодою слухати це, чувачко!
— Офіціянте, мені 2 по 100 в 1-у — до півзаходів не призвичаївся.
— Сто грамів — не гальмовиј апарат. Потягнеш — не зупинишся. Але миттю принесу!
— Ось вам, а огірочок за рахунок закладу.
— Що ви принесли? Горілка та огірок — це не для мене. Я такого навіть у голодомор не їв. Віддаю перевагу огірковому лосьјону. Випивка ј заїдка в однім флаконі.
— Сер, надіюся, ви не плекаєте злісного наміру змінити наше меню.
— Ні! Облиште, добродію, свої відмовки та крутню.
— Ви, фајненькиј паничу, таки хлебтун пива, та затятиј дудліј, стільки забульберили, жлоктунчику, що јој!
— То јој з того, фајненька панунцю?! Забульберив собі, але ж не забамбулив вам!
— Јду, сере, на парі, — ваша манера розмовляти з молодою леді так непристојна, що, коли ви не переміните тону, я не полінуюся власноруч вас провчити.
— Він добриј. Це ваша чикилдиха кепська, пане кельнере.
— Навіщо я ображаю дівчинку? Я не мо’ чекати коли вона підросте. Зрозуміло?
— Так, я розумію українську.
— Це робе вам честь!
— Зараз я милостиво схиляю вухо уваги до ваших прохань, пане добродію. Увесь до панських послуг, лежу біля панських ніг!
— Коли ви такі люб’язні, то прошу пляшку бренді!
— Вам уже досить бренді, а то вам розігралася уява.
— Все це лајна варте. Я повівся на ваші слова. Ви мабуть добра каналія. Піду ј нацмулюсь як хлюща в іншому закладі. Звиняјте, офіціянте, але за таких порядків я сюди більше не ходак. Ходімо звідсіля, люба.
— Залюбки, любиј!
— А як стосовно чајових, панство? Рука даючого повік не оскудіє.
— Ото не лізьте до панського проса, бо будете без носа! Зрештою, Біг подасть!
[i]01.10.2014, Золотоноша[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664990
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2016
Твір уперше зроблено як трагедіјну драму в вигляді самого діялогу задля зменшення вмісту тексту, бо поспішаючиј читач не завжди готовиј зануритися в твір до кінця. Позаяк тут є заборона на лајку, використано незвичајну ввічливу похмурість або ласкаву лајку на кшталт «зробіть ласку — звільніть мене від вашої присутності». Повірте, не відаю, чи робота вијшла до ладу — сподіваюся.
[i]Краще, в худиј одяг одягаючись, радіти,
ніж у дорогому — засмучуватись.
«Бджола»[/i]
— Якщо ви хтіли налякати мене, то це у вас вијшло. Сьогодні що — свято Геловіна? Чи це такиј новиј стиль моди — жертва вибуху? Ваш одяг потрібно почистити ј спалити. До речі, то ваші парфуми так відгонять, чи тут морили тарганів? А втім, я вже місяць не мав побачень, і в зв’язку з цим ви мені подобаєтеся. Принајмні будь мені за 50, я би запросив вас до ресторану фаст-фуду. Я не чекаю на вдячність, мене влаштує поцілунок.
— Уявіть собі, моя стара сукня підло покинула мене на початку зими під приводом того, що вона розлазиться в лахміття ј що їј тре’ піти на спочинок у кіш ганчірника. А це була остання новинка моди, що потребує ј заслуговує абсолютної відданості. Тепер мене охопило гірке розчарування. Але вам цього не зрозуміти, бо ви позбавлені пристојності, уявлення про добре, шляхетне виховання. Як на мене, краще мовчати, ніж зло казати. Краще з розумним камінь підіјмати, ніж з дурним вино жлуктати.
— Колежанка з великим послужним списком, дівчина легких звичаїв з великим багажем від Стецька. Ха-ха-ха! Навряд чи перша наша зустріч спонукала вас пријти ще раз.
— У нас забороняється тут лаятись! А то я спријмаю це як особисте. Дивлячись на чужі вади, розумна людина позбувається своїх. Я забула вернути вам оце! Тож я вертаю ваш портрет — пр… Мені барзо банно, що я образила ваш нюх.
— Ху, я страшенно зворушениј вашим співчуттям, лиходіјко. Маєте щастя, що мені огидно насилля, інакше б я вам показав.
— Я є людина невибаглива, мені чужі титули ні до чого. Так що лиходія залиште собі. Маю ще дещо цікаве для вас — пр…
— Ху, побіјтеся Бога, не хочеться ј дихати. Здається, я зараз втрачу витримку ј не поверну.
— Мені надто неприємно бути настирливою у такі хвилини, та маю одну невідкладну справу — пр…
— Ху, від щирого серця зичу, щоби ваші зусилля увінчалися успіхом. Але побережіть сили на далі. Я не хо’ продовжувати подібну дискусію.
— Рада служити в міру моїх сил. До півзаходів не призвичаїлася — пр…
— Хху, ви неперевершені, ви навіть перевершили саму себе. Якщо ви ще так зробите, я дозволю вам упасти.
— Це, що ви вимовили на мою адресу, спријмати як комплімент чи образу? Я вважаю за краще відчувати інтерес до доброзичливих людеј. Я ображена вкрај душі.
— Ваше обличчя з вашими «парфумами» дуже схоже на протилежну частину тіла.
— Будь моя власна рука хоч на унцію важче, я, певна річ, дала би вам відчути її вагу!
— Я ніколи не прагну схрещувати шпаги в словесних герцях. Особливо з вами. Я стаю чоловіком лише завдяки вроді, що маєте ви, і тремчу з нетерплячки звести її законним шляхом.
— Це не пов’язано з моїми планами. Я не в захваті від вашої пропозиції. Не маю жодних уподобань.
— Я вважаю вас настільки чарівною, що відмовив би ся від парубоцького життя, коли би зміг натрапити на таку жінку. Щодня я подобаю вас щодалі більше ј більше. Боюся, ще трохи і я почну робити дурниці.
— Закоханиј пустобріх. Тільки не тре’ виявляти нараз щедроти своєї душі. Міј бідниј розум лусне від напруги, коли я стану думати про такі серјозні речі.
— Я — закоханиј? Чи це ви зачерпнули від міфології? Старатися бути коханим, означа цілковити залежати від забаганок жінки. Я терплю присутність жінок лише по заході сонця.
— Я гадаю: ця розмова ні до часу, ані до місця. Я починаю сумніватися щодо того, що наше життя ввіјде коли-небудь до нормального річища.
— Ну, будь ласочка, моя ласочко, ясочко! Тась-тась! Розумію, що не зміг би офірувати заради вас своєю волею, одружившись з вами, хоча, здається, ви народжені, щоби принести мені щастя. А вашіј мамці чи потрібен зять?
— У шлюбі спершу недовгі літа втіх, а потім — нескінченна спокута. Спілкування з вами важко назвати приємним. Ви мені сьогодні не в клопіт, як не вельми воно мені в клопіт і інші дні.
— Повірте, що ви не маєте уявлення про безодню, в яку може кинути ваша врода чоловіка жадаючого вас.
— Які страхітні думки спадають вам у голову. Як на вас, розуміння особистого комфорту завше ма більшого значення, ніж проблеми моралі.
— Невже ви могли уявити, божественна моя подруго, що я аж такиј низькиј, щоби скористатися вашою млявістю? Чи може бути солодкою як для мене насолода, неподілена вами?
— Хоча я не завжди з вами згодна, але часом у ваших маячних ідеях, є частка тверезих думок. Мені не дозволя гонор піддатися заклику кохання.
— Не мо’ стриматися. Все, що мені подобається я беру відразу, будь то цукерка чи…
— Не варто випробовувати долю. Ваші моральні принципи вельми туманні.
— Чи маєте причину сумніватися щодо моєї порядності? Коли я бачу таку чудову ходу, то мої очі сліпнуть.
— Я ще довго залишатимусь шпичаком у вашім боці.
— Бути знехтуваним вами, все одно, що випасти з пащеки крокодила.
— Можете мене ображати. Це у вас від неповноцінності.
— Ці палкі протести означають, що вас допекли.
— Чого витріщили свої вибалушені баньки? Ви на мене так дивитеся, немов я збираюся померти. Ваша војовничість межує з величчю. Војовничості ж тільки ј бракує володіння щоби називатися величчю.
— Ваші гадки рухаються в слушному керунку. Говоріть з усією можливою пильністю, інакше ви заплутаєтеся в тонкощах цієї делікатної справи. Намагатися завернути вас — марнота з марнот.
— То є правильно! Гарно вигадано, холера вас не забери!
— Я не потребую підтверджень. Убгајте собі це в голову. Коли я кажу, то знаю, що це так!
— Увільніть мя від плебејної риторики. Ви просто мерзенно брутальна людина, до того ж кугутяра.
— Вважаю за свіј обов’язок заявити, що я не дозволю підозрювати мене в такому недоброму вчинку і кидати тінь на моє чесне ім’я. У мене ніколи не виникають вагання відносно того, що розумно заощаджувати на якості необхідних придбань.
— Ваші цінності викликають жалощі до вас.
— Моє особисте життя не підляга обговоренню.
— Зате вас турбує моє життя! На мене вчинила напад таємнича хвороба, що загрожувала понести до того світу.
— Мадам, ви собі лестите! Ви доп’яли собі ганебну хворобу. Закони гонору аж ніяк не потребують, щоби я за таких обставин ризикував життям.
— Вважајмо, що я цього не чула! Шляхетне виховання не дає мені права дати вам гідну відповідь. Але прошу звільнити мене від вашого товариства. Прошу не виявляти підвищену цікавість однаково як до моїх справ так і до мене особисто.
[i]30.09.2014, Золотоноша[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663195
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2016
[i]Не так вогонь пече тіло,
як душу розлука з другом.
«Бджола»[/i]
Гідна подиву панянка —
Живиј класик-віртуоз
На веб-сајті жартома
Коники блискуче викида.
Пише твори чарівливі,
Ј раптом профіль усува.
Ніде правди діти —
Клубок стоїть у горлі,
Шукај вітра в полі.
А тој набира розгону,
Дощ промоче до рубця,
У безвихідь заганя.
Якиј хосен чекати
Ласки у погоди?
Тож сягнистим кроком
Наддаю чимдуж ходи.
Кулячись од холоду,
Хапаю щораз дрижаки.
Стає дедалі важче —
Береться вгору шлях.
Одяг, забрьоханиј украј,
Розлізся у лахміття.
Вітер куряву здіјма,
Сонце спрагу виклика.
Дісталось доброго потрошку —
Дорогу зовсім розпустило,
Десь гілля збило картуза,
Утома вже нагріла чуба,
Задирливиј когут дзьобнув,
Ще цуц за литку хапонув.
І понесло ж мене сюди!
Немає ради? Відкласти на безрік?
Дзусь! Оце вже врешті ні!
Схоплю за барки битиј вітер,
З цікавості нащулю вухо тремтячи,
Плекатиму почуте до пуття!
Смаглі губи, повітрям млоїть,
Відчутна змореність шляхами.
День схиляється на вечір —
Все сходе остаточно нанівець!
Сон ніяк не јде на очі —
Згортаю слізно пані творчість.
Невдовзі в розпалі весна.
Уже ј жданки розгубились,
І надія не зоріє…
Тре’ в читання зануритись,
Та у відчај не впадати
До останньої межі.
День крізь день чекаючи,
Покульгую знесиленим пером.
Творю, вигадую, пишу
Кульгаві рими мляві.
Заплішені, бездарні думки
Скидаю нерозумно в Інтернет.
Оцифровую, заримовую,
Усуваю лихослів’я зајвини,
Відшліфовую останні ці рядки!
Публікуюся на посміх!
Виставляюся на глум!
Наражаюся на кпини…, а пишу:
«Складаю подяку, знімаю крисаню
За мову ласкаву! Дарунки приємні!
Твори відверті! Підтримку шалену!
Конструктивні докори! Коментарі!
Слушні поради! Чудові оцінки!..»
Шморгаю носом, сльоза пројняла.
[i]20.02.2016, Золотоноша[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660843
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 20.04.2016
[i]Не місце може прикрасити доброчесність,
але доброчесність місце.
«Бджола»[/i]
«Слава Нації!» — луна повсюди в Інтернеті,
«Смерть москалям!» — відказую на приязні слова.
Сиджу надалі за І-нетом,
Я пишу викривальні памфлети.
Встигаю зиркнути відтак на цікавинки світові,
Бавлячись половою в тенетах Нету мовною.
Нічогенько не світе мені,
Дурноляпні ідеї у голові.
Таки тихесенько мережу біленькі аркуші мережі,
Чіпляючи на їхні шпальти словесне дрантя.
«Не тре’ оплесків! — пишу, —
«Я вже завершую статтю».
[i]30.12.2015, Золотоноша[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656328
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.04.2016
[i]Не місце може прикрасити доброчесність,
але доброчесність місце.
З києворуських афоризмів «Бджоли»[/i]
«Слава Нації!» — луна повсюди в Інтернеті,
«Смерть москалям!» — відказую на приязні слова.
Відтак шарю очима по цікавинках світу,
Мовною половою пустуючи в тенетах Нету.
Таки тихесенько мережу біленькі аркуші мережі,
Чіпляючи на їхні шпальти словесне дрантя.
[i]22.12.2015, Золотоноша[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632546
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 30.12.2015