| Сторінки (1/16): | « | 1 | » |
Цілує землю скромно перший сніг
цнотливо так, невпевнено цілує,
хова під себе світу кожен гріх,
усмІшок щирих міх усім дарує.
Біжать в тепло припудрені коти,
Цукрово сяють шапки перехожих.
Духмяний ранок свято-простоти
вділяє миті ні на що не схожі...
листопад 2014
( експрес "Полісся"
Рівне-Львів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659633
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.04.2016
Цілує землю скромно перший сніг
цнотливо так, невпевнено цілує,
хова під себе світу кожен гріх,
усмІшок щирих міх усім дарує.
Біжать в тепло припудрені коти,
Цукрово сяють шапки перехожих.
Духмяний ранок свято-простоти
вділяє миті ні на що не схожі...
листопад 2014
( експрес "Полісся"
Рівне-Львів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659632
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.04.2016
Ще де-не-де блиснé марою й згасне
у шибі темній видиво.
І рясно
проллється біль й ошпарить скло піною
прозорою ядучою пісною
Й розмитий лик некликаного гостя
покличе шумовинням за собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659404
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 13.04.2016
Північ зорями хрипко спиває день,
сині кігті впуска в сонну гладь вікон.
Не бентежить їх строгий лик ікон.
Крихти світла розсипані де-не-де.
Безпритульний син безпородних псів
безоплатно тьму стереже од лих,
від різких ліхтариків з-під поли,
що засліплять зорі в тремкій росі -
смарагдóвим дзвоном вона тремтить
в хвилюванні вій трав'яних землі.
Роздражнивши нерв у тонкім стеблі,
ця атласна ніч поглина світи.
20/03/2016
Мар'яна Квич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653132
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.03.2016
Шматками дум вітається світанок.
Недбало пломінь кинутий на стіл.
Оце й усе, що в тиші препустій
насилу влию в душу на сніданок.
Зітхає чай - покинуте дитя
минулих ранків свіжо-передденних,
одноманітних, зрідка - небуденних...
Пахучий чай, шпурнутий в забуття.
В одну з іще ненапханих комірок
своєї \"психе\" кину другий промінь.
А згинуть гул та пообідній гомін -
вже й готувать не треба підвечірок.
19.04.2015 [23:20]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643663
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.02.2016
Ця темрява гучна вихлюпує себе
І тургор напина ледь стулені повіки
Та кола розлива: і вугільне, й рябе
Розходяться брижí частіш, нема їм ліку.
Ця темрява - узвар, настояний на снах
Приймають купіль в нім і крампуси, й чугайстри....
У келії вогкій ворушиться масна
невмита зроду тінь аматора чи майстра.
Ця темінь відмива всі тьмяні письмена,
що стрілися раніш йому у руслах віку,
Отроцтва миті тут й химерна літ мана...
Набридло? Розтули ледь зімкнені повіки.
28 грудня 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636092
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2016
Ця темрява гучна вихлюпує себе
І тургор напина ледь стулені повіки
Та кола розлива: і вугільне, й рябе
Розходяться брижí частіш, нема їм ліку.
Ця темрява - узвар, настояний на снах
Приймають купіль в нім і крампуси, й чугайстри....
У келії вогкій ворушиться масна
невмита зроду тінь аматора чи майстра.
Ця темінь відмива всі тьмяні письмена,
що стрілися раніш йому у руслах віку,
Отроцтва миті тут й химерна літ мана...
Набридло? Розтули ледь зімкнені повіки.
28 грудня 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636091
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2016
Худа тополя мерзне листопадом,
дубіє в синіх лапах вітровищ
Безхатній ворон лист черкне пером
минувши
обдарує "каррр" нерадим -
шука на долю ліпших кочовищ.
Несхитний стан на зимно-голім тлі,
геть вимерзлім брунатнім полотні
В'юниться дум відлуння невеселе...
Чека свіча тендітна в сизій млі
єства, що вділить пломінь в келих днів.
Окрім надмір палких обійм омели.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635662
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.01.2016
В давнім мороку дум все сумніше згущаються хмари,
доливаючи в келих його іще більш чорноти,
що не день- то лиш гул, що не ніч, то голодні почвари
пожирають мій подих, жбурляють до лав Самоти.
Вража втома по краплі вичавлює рештки любові,
до земного спустошує вмить інтересу запаси.
Посірів краєвид, що раніш багрянів пурпуровим.
У вечірньому склі зір змінила примари гримаса.
24.04.2015. [14:54]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634588
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.01.2016
Одноокий ліхтар німо спокій комусь стереже,
на дорогу нічну одинокий кидаючи пломінь
Силует кількалапий в калюжі прошмигне лише,
лячно щулячи хвіст, нетверезий вловивши десь гомін
По дахах босим шурхотом вітер кружля із дощем
від невинного вальсу - до шалу чуттєвого танго,
ліхтаря обіймаючи зимно-вологим плющем,
Той і оком не блимне, суворий - не личило б рангу
Тугі краплі на шибах лічить не солідно старому -
в нього інша, невдячна, суспільно корисна морока:
Визирати у мороку демонів, здавна знайомих
На німому посту чатувати когось однооко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634328
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.01.2016
Зітхають ниви голо. серед жовтня.
лягли зужиті в мешти мандрівцям.
Зміїться прудко стрічка-небокрай
усе східніш.
В дзиґарі незворотнім
загусла мить, спочинок обіця.
Привіт крила безрідного лелеки
маліє-гасне в далечі імлистій.
А сизий видих позад стертих шин
ступа на гул камінної пащеки,
у сірий клекіт - відголосся міста.
12/10/2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634325
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.01.2016
Зимні пальці дощу щемко молять: "Впусти...
Тук. Тук. Тук.
Я замерз вже украй, утомився від себе
самого.
Не зігріє ніхто вічно мокрих посинілих рук,
не наллє й краплі чаю у склянку духмяно-
міцного.
І не висушить мештів, що бризкають в різні
боки
мною рясно, даруючи свіжість все новим
калюжам.
І пісні по дахах не заглушують тужні думки.
З друзів лиш Самота, бо усі поховались від
стужі."
Все не вірячи вухам, вслухаюсь у сповідь таку,
У зітхання приречене, щедро покупане в
муках.
Безуспішно напругу жену дивно тремтко-тонку
Й розчахну рвучко двері.
Нікого.
Безлике "тук- тук" лиш.
26 березня 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633995
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.01.2016
Весняний ранку, вдячна я тобі
за гул привітний вуликів-трамваїв,
за кусні неба, що його ковтаю
так спрагло. Усміхаючись в юрбі.
За сонця міх, що місто збадьорив,
Дзвінкі цілунки шпильок та бруківки
і добрий шмат історії сторінки,
що визира з-під левів древніх грив.
Весняний ранку, тихо я скажу
тобі "спасибі" за своє натхнення
до пізнання краси в речах буденних,
що з лиць зриває туги паранджу.
І за траву, бліду ще й нерясну...
За вітру й вулиць шурхітний альянс,
щорічний дар - природи ренесанс.
Тобі спасибі, ранку, за Весну.
9 березня 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633994
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2016
Між рядками усіх ненаписаних віршів,
Між негортаних древніх пожовклих сторінок
ллється тембр знайомий то гучно, то тихше,
викликаючи звично в мені поєдинок.
Я його заглушити зроблю соту спробу.
Та од марних тортур хутко стане ще гірше.
Той же тембр, а з ним і знайома подоба,
ллється в тишу мою все ніжніше і тихше...
Захлинаюся ним. Вже нема місця злобі.
Посивіла душа спрагло юністю дише.
Відкидаю усі самознищення спроби
І впускаю його все щиріше і глибше..
26.02.2015
[22:50]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633894
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2016
Я приснюся тобі на пергаменті спалених книг,
На судинках- стежинках сухого самітного листу.
В сірім шурхоті шин по шляхах напівмертвого міста...
Я приснюся тобі. У танку неба крапель тугих.
Я примарюсь тобі. На посту. Міражем-силуетом,
що повільно зника в невагомій туманній дорозі...
Вже безумне нутро ліцензовано точить корозія,
трощить принципи всі і давно установлені "вето" .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633338
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.01.2016
Біль у тиші ховаємо, тісно зімкнувши уста,
В цьому вірному і водночАс прежорстокому храмі.
Опускаємо в скриньку довіри до себе листа
Й гарантована певність: не витече туги ні грама.
Хоч частенько усе ж до вербальності прагне язик,
Я настирне свербіння його в неувазі залишу...
Хай у надрах грудей поклекоче ще магмою крик.
Згодом виллю його. До краплини. Вже лавою. В тишу.
січень 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633337
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.01.2016