| Сторінки (2/125): | « | 1 2 | » |
Я тебе не залишу!
І нехай буревії пророчать незгоди свої,
Заспокою і втішу,
Я відправлю всі страхи у сонячні теплі краї.
Твою душу на зраджу!
Я проб'ю всі замети крізь сльози замерзлі в пітьмі,
Поле квітів насаджу
Різнобарвних, які ти все літо вплітала в волосся мені.
Моє серце ♥ з тобою!
Всю тебе обніму, заспіваю найкращу і нею тебе заколишу.
Тихо вкриюсь сльозою,
Не зімкну я очей до світанку й ніколи тебе не залишу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816032
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2018
Я закрию очі в темну ніч,
Щоб крізь сльози смуток не ловити,
Вже котру годину віч-на-віч,
З серцем своїм йду я в потойбіч,
Прошу його тебе не любити...
Я лечу крізь темряву світів,
Заплітаю мрії я у коси,
Знову ти мене не зрозумів,
Кинув все здобуте в шквал вітрів,
Щоб покрити смутком пізні роси...
Я тримаю серце на руках
І щосили я його благаю
Почуття лишити в моїх снах,
Я згораю, лишиться мій прах
Згадкою...На порозі раю...
04.08.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2016
Одне на двох у нас серцебиття,
Твоїм живу я стуком неповторним!
Стерплю усе! Бо ти моє життя!
Дощем, сіяєш в небі, метеорним.
Бо ти так віриш в мене, що є сили,
Моя частинка, ти моє — усе!
Про тебе мені зорі сповістили,
Найголовніше — ти! Все інше вже пусте...
Рости, як квіточка в мені, на полі,
Я зрошувати тебе буду кожну мить,
І кращої не треба мені долі!
Мені тепер вже дуже таланить.
Тримайся, ти лишень, моє серденько,
Моя перлинка, радість ти моя
І зустріч вже з тобою так близенько,
Моє життя! Тебе чекаю я!
23.03.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653932
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.03.2016
Тримайся за життя, ти сильна,
Воно багато значить для народу,
І перед владою така ти непохильна,
Ніхто не забере твою свободу!
Ніхто не посягне на святе слово,
Яке зривається із уст твоїх правдивих,
Воно пройде крізь всіх обов'язково,
І проросте на скронях наших сивих.
Та ти живи, в тобі наша країна
Боротися благає за життя,
Ніколи ти не впадеш на коліна,
Співає Гімн твоє серцебиття!
Тримайся за життя своє, Надіє!
Вся Україна житиме тобою,
Хто чистим серцем волі володіє,
Ніколи не назветься вже рабою!
21.03.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653736
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.03.2016
Кольори, сповнені життя...
Я відчуваю дотик кожного відтінку,
Цілують очі пелюстки барвінку
Я в небі віднаходжу укриття...
Відтворення, природою можливе...
Ці барви відкривають новий світ
Я відчуваю легкий свій політ,
Воно для мене дуже особливе...
Занурююсь у розмаїття...
Ловлю півпогляд мрії, веселковий,
Озон вдихаю барвами, ранковий,
Життєві кольори тисячоліття...
21.03.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653735
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.03.2016
"Мрії маленької дівчинки."
Я хочу жити на своїй землі,
Моя земля — це Україна-ненька,
Де завжди є вечеря на столі
І де чекає матінка рідненька.
Я хочу, щоби кожен мав свій дім,
Де з радістю його чекають стіни
І, щоб звучав там свій щасливий гімн,
Й ніколи більш не бачити руїни.
Я хочу процвітання для народу,
Увіковічнити хоробрі імена,
Потрібен мир — не треба нагороди!
Я хочу, щоб закінчилась війна.
09.03.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650211
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.03.2016
Ти не сумуй, Шевченку, не сумуй,
Твій заповіт на пам'ять кожен знає,
У нашій справі ти печаль втамуй,
Бо "панщини" доба тепер минає,
Суворим оком за країною пильнуй.
Твої слова безслідно в небо не летіли,
А проростали в душах наших, як зерно,
Занадто довго ми безчинства ці терпіли,
Зірвали з себе це диявольське ярмо!
Хоча батьки так в ньому й постаріли...
Ти не сумуй, Шевченку, а радій!
Сьогодні кожне серце жевріє у волі
І спалахне воно у світі цих подій,
Бо не такої прагнемо ми долі!
І не таких плекаємо надій...
З тобою, в серці, Україна оживає,
Наш дух незламний, ми безстрашні козаки!
Вишневим голосом народ наш заспіває,
Бо вже сталеві в українців кулаки!
І того раю...Українонька зазнає!
09.03.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650209
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.03.2016
Тримай мене за руку що є сили,
В своїх думках, у снах і наяву,
Тривога й страх мене знов захопили,
Тримай мене за руку — я живу!
Я не зірвуся з місця, не впаду,
Не полечу у вись і не розтану,
Без тебе я навіки пропаду,
Без тебе мій кінець настане...
Твоя рука живе в моїй руці,
В мені тепер твоя життєва сила,
"Це неможливо!" — скажуть фахівці,
Кохання теорему я відкрила!
Життя — прекрасне! Як не подивись,
В коханні воно сенсу набуває,
Хоча жалілася на нього я колись,
Той час пройшов, погане все збігає...
05.03.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2016
Так солодко, так гарно, так мрійливо!
Коли життя маленьке проростає, як зерно,
Відношуся до нього я дбайливо,
Я мріяла про нього так давно...
Душа іскриться веселковим світлом!
Все навкруги, здається, кращим не буває,
На своїх крилах я лечу за вітром,
Моє зернятко радість відчуває.
Цією радістю я поділитись хочу
На цілий світ, на всесвіти світів!
Та я не смію...тільки прошепочу,
Без голосу...без звуку...і без слів...
28.02.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649992
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2016
Моя троянда біла зацвіла!
Пелюстками все тіло огортає,
Мою печаль пронизала стріла
І радість, знов, душа моя вітає!
Я вже не сплю, тепер живу наповну!
Занадто довго я цей день чекала,
Мені троянду білу, невгамовну,
На мою радість Ти подарувала!
Я берегтиму квітку, що під серцем,
Ввімкну любові щирої радар,
Вона вода з життєвого озерця,
Вона мій найцінніший в світі дар!
Мої молитви, знаю, Ти почула!
Напівдорозі вже до мене мрія,
Моя троянда білим спалахнула,
Я дякую Тобі за це, Маріє!
18.02.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649459
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2016
Блукаю в лабіринті твого тіла,
Хоча я знаю де у нього вихід є,
Воно мені, як рідне, як моє,
Саме його жадано так хотіла!
Звертаю знову не туди...навмисно
І знаю, що там буде лиш стіна,
І защемить грайливістю струна,
Кохання я дарую безкорисно!
Цей лабіринт для мене — острів мрій,
Шалено спрагу в ньому я тамую,
Його проходи я сама формую,
Оазисом для мене служить він.
15.02.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2016
Сьогодні мені добре на душі,
Сьогодні наче знову воскресаю,
Спалахую вогнем і не згасаю
І знову пишу я свої вірші...
Сьогодні, наче з чистого листа,
Сьогодні буду жити я цим днем,
Давай його моїм лиш назовем,
Бо я щаслива в ньому неспроста!
Сьогодні з мене спала вся мара
І сонечко теплом своїм рятує,
І лютий вже сьогодні не лютує,
Сьогодні жити з радістю пора!
03.02.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649162
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2016
Ти вже навіки пішов в небуття,
Твої концерти повнії зали
До нових зустріч тебе проводжали,
Та вже цьому не бува вороття...
Живуть у пам'яті всі пісні,
А твій голос бальзам нам на душу,
Я прощатись з тобою не мушу,
Ти співаєш всім нам увісні...
І живеш у серцях наших вірних,
Бо те слово твоє непоборне,
Стару сторінку миттю перегорне,
До перемог веде нас неймовірних!
Пісні тепер складаєш ти вдалі,
І в них ми свою силу зачерпнемо
І з ними гавань нашу віднайдемо,
Адже всі люди, як ті кораблі...
02.02.2016 р .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649161
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.03.2016
Мені так ненависно бачити зневагу,
Коли історію моєї Батьківщини,
Всі подвиги її, красу, відвагу,
Роки за буйного цвітіння гетьманщини
Плюють і топчуть, роздирають на частини.
Мені так ненависно бачити ту змову,
Читати, хто сьогодні переміг,
Коли крадуть мою вишневу мову,
Яку катують потім всім на сміх,
Заради верховенства, їхніх втіх!
Мені так ненависно слухати новини,
Що байки теревенять все по світу,
Обману свого топчуть трясовини,
Народ свій викреслили з заповіту,
Що висікли з зернистого пихи граніту.
Мені так ненависно бачити їх очі,
Які жадобою палають і корисно,
Коли народ зухвало кинуть на обочі,
В війну втягнули ще й його навмисно,
Мені — це душу крає...
ненависно...
20.01.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648945
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.03.2016
Мелодія смутку лунає у світі моїм,
Заповнює тишу нестримним криком душі,
Я хочу спокою, та в тиші моїй гримить грім,
Я хочу забутись, та пам'ять не спить у глуші.
Сліди по піску... по воді...по серці...на дні...
Я їх зберегла, як найкращі миті життя,
А грім розриває мій спокій в найкращому сні,
Й не можу знайти я від нього своє укриття.
Вертаюсь назад, на той острів нездійснених мрій,
Прокручую кадри щасливих годин на землі,
Коли я була лиш твоєю, а ти був лиш мій,
Як пальцями малювали майбутнє своє на склі.
Тепер пожинаю я смутком свої плоди,
Не бачу я барв кольорових на літній весельці,
Я йду по піску і малюю свої сліди,
А ти поряд ідеш й залишаєш сліди на серці...
25.01.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2016
Розруха панує в душі і мене, як завжди убиває,
Розприскує ядом на чресла болючі мої,
Змією підступно мій стан щосильніш обвиває,
На очі пускає завіси сумні, димові.
Я йду по тонелю, та світла в кінці я не бачу,
Тону в цій кромешній, загнаній у пастку тьмі,
За те, що роблю я, ніколи себе не пробачу,
Та жити не можу в цій вольній до болі тюрмі.
Замолюю те, що з'їдає мене на світанку,
Та гріх цей спокутою більше вже не відпустить,
Тримаю я заздрість свою у собі, як ту полонянку,
Щоб душу свою, як найбільше занапастить...
Підступний цей гріх розриває мене на частини,
Викреслює з мого життя вірних і добрих людей,
Та світло не сходить в мені через вузькі, оббиті шпарини,
Лиш серце вискакує з моїх напівмертвих грудей...
24.01.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648648
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.03.2016
Я відьма кажеш?... Бо руде волосся
Облизує вогнями мої плечі
І зіллям чаклувати довелося,
Коли я відчувала твої втечі...
Я відьма?... Бо мерехтять смарагдом очі,
Коли на тебе пристрасно дивлюся,
Ти думаєш, що я тебе зурочу,
А я на тебе тільки помолюся...
Отож, я відьма?... В вогні моїм дотліти
Бажаєш ти в обіймах ночі,
В очах зелених хочеш захмеліти
І цілувати ці уста жіночі...
Тебе в люстерці довго виглядала,
Прокручувала кадри з кінофільма,
Закляття, привороти накладала
На тебе, милий... Так, я твоя відьма.
21.01.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648645
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 03.03.2016
Не буду перечити долі,
Написаного вже не стерти,
Хоч жити так — мені нестерпно,
Та входжу в колію поволі...
Пливу по течії життя,
Що буде, те вже не минути,
Чи можна серце обманути?
Лишитись свого сприйняття!
Мені немає чим дихнути,
Я битися, кричати хочу
І проти течії своєї мій парусник
Пливе охоче,
В життя своє хочу пірнути.
Я проти долі завжди йду,
Сміюся їй в обличчя, потім плачу,
Без цього я себе назавжди втрачу,
Колись я щастя віднайду...або біду...
17.01.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648430
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.03.2016
Не смій ображати жінку,
Відкрити їй рану живу,
Спалити життєву сторінку,
Порвати душі тятиву.
Бо сила жіноча чарівна
Змітає усіх на шляху,
У всесвіті жінка — царівна,
І взмозі піднести плаху.
Зрівняти всю землю із небом,
У розпачі їй нема рівних,
На присмак слова її з медом
Солодкі лише для наївних.
Не смій ображати жінку,
Війну розпочне вона,
Закриє небес відтінку
Кроваво-жорстока луна.
Рукою чи словом ранить,
Настане то судна година,
У сіті свої заманить,
То помсти її павутина.
Цінуйте жінок, поважайте,
Бо жінка — це ваша сила,
Й ніколи більш не забувайте,
Що жінка нас всіх народила.
16.01.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648429
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2016
Я закричу!
Чи стане мені легше...
Коли так боляче у грудях між ребер,
Коли поранила я душу вже не вперше,
Коли шепоче дулом револьвер...
Я промовчу.
Нічого вже не вдію...
Коли життя моє — це забавка богів,
Коли щодня втрачаю я надію,
Коли немає підходящих слів...
Я напишу...
Рядочки ляжуть вперто...
Коли тягар невдач підняти неможливо,
Коли сама себе приношу в жертву,
Коли так хочу я чекати своє Диво...
16.01.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648161
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.03.2016
На тому березі я знайду свою пташку,
Яка літає вільно в небесах,
Моє життя лежить на терезах
І втримати його мені так важко...
Розбита чашка вдрузки, як і я,
Розкинулась полином на дорозі,
Як вранці квіти мертві на морозі,
Так відчуваю я себе сповна...
До того берега пливу по течії,
Яка давно на мене виглядала,
В житті підказки снами розкидала,
Я не зважала на буремні носії...
На півдорозі зупинитись легко,
Чи стане духу далі йти наосліп?
Коли стежки бур'яном вже порослі,
Коли, здається, ціль ще так далеко...
На тому березі чекає мене пташка,
Я допливу і духу не забракне,
Розчарування моє у воді заклякне,
І склеїться розбита моя чашка...
16.01.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648160
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.03.2016
Даю обітницю тобі — назавжди любити,
В горі, в радості, в журбі і на полі битви,
У здоров'ї і хворобі, в далекій дорозі
І підтримку надавати у кожній тривозі.
Коли руки опустились — є дві запасні,
Моя вірність всюди буде, навіть уві сні,
Від невдач і помилок знайду укриття,
Доки б'є ключем в мені праведне життя.
Поважати, цінувати і вибір приймати,
Разом будемо радіти, разом сумувати,
Затишок у дім приносить, щастям упиватись,
Опорою для тебе стати, сім'єю називатись.
Доки жити буду я — ти мій чоловік!
І з тобою доживати буду я свій вік,
Ти для мене мій єдиний!
Інших я не бачу!
Я тебе кохаю, милий!
І любов не втрачу!
15.01.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2016
Пусто стало серцю без тебе...
Тіло ломить невтомний біль.
Я так просила тебе у неба...
Воно насипало на рану сіль.
Грають в очах новорічні гірлянди,
Сльози застигли у горлі вузлом,
В серці моїм ростуть чорні троянди
Вп'ялись своїм ядовитим стеблом.
Я тебе втратила... Як же ж це важко!
Горе моє ти таке безіменне!
Я віддала тобі всю свою ласку,
Небо тебе відібрало у мене.
Чорні троянди розсипались в попіл,
Душу мою покривають смолою,
Я свою радість відклала на потім,
Тихо жалоба лягає імлою...
Чорні троянди цвітуть у мені,
Я так і не дала ім'я тобі...
15.01.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647875
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.02.2016
Покрився снігом Бабин Яр,
Іскриться він на пагорбах-могилах,
Сіяє на деревах і на схилах,
Господарює зимовий бояр.
Притулком душ скалічених війною
Всі обрекли тебе на срок довічний,
Період той навіки став трагічний,
Я приклоняюсь завжди пред тобою.
Застигли в тиші розстріли і кулі,
Не чути крики і благання матерів,
Які поглинув у пучину темний рів,
Вони навіки в ньому затонулі...
Тополі в небі гіллям шелестнули,
Ти вже давно для душ знедолених прибічник,
Сіяти буде вічно семисвічник
І вічні будуть, що під ним заснули...
10.01.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647569
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 28.02.2016
Нехай супроти вітру я іду,
Як завжди...
І в спеку не дають води напитись,
Я хочу, щоб було все до ладу,
Назавжди...
Не хочу у житті знов оступитись.
Я тягну за собою свої крила,
Могучі...
Та карма моя не дає злетіти,
Вона в них кігті свої запустила,
Пекучі...
І стала ними нишком володіти.
Я в супроводі всіх земних стихій,
Шалених...
Йду босоного, розпечене вугілля
Розкидане шляхами моїх мрій,
Блаженних...
Мене доводить вже до божевілля...
10.01.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647567
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.02.2016
Я без тебе завжди уночі...
Я без тебе не бачу світла...
Мої сльози - мої слухачі...
І печаль моя непривітна...
Я без тебе у вольній тюрмі...
Я без тебе вдихати не вмію...
Я згораю накрита в кошмі...
Я без тебе втрачаю надію...
Я радіти без тебе не можу...
Я лиш серце для тебе відкрила...
Я шукаю тебе, не знаходжу...
Я втрачаю без тебе крила...
Я без тебе не пишу вірші...
Я без тебе весні не радію...
Моє тіло живе без душі...
Я собою вже не володію...
Я без тебе завжди уночі...
Я без тебе вночі спопелію...
Ти від світла земного ключі...
Я літати без тебе не вмію...
08.01.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2016
Розминулись два серця в дорозі
І здригнулась душевна струна,
У самотності стали в облозі,
Одне серце — то він,
а друге — вона...
Він шукає її, недосяжну, далеку,
Та між ними навіки стіна,
Невідомо, занесли в яку картотеку
Їхні рідні такі імена.
Невідомо, чому їх шляхи розійшлися
Й зупинилось на цьому життя
І лиш порвані струни в кулак затяглися
Й уповільнили серцебиття.
Він шукає її в раннім промені сонця
На далеких забутих стежках,
У пожовклих листочках на свому віконцю
І в сльозах, що на своїх щоках...
Він знаходить у неба її ясні очі,
А у ниві волосся густе,
Не пройшло без думок про це серце і ночі,
Про кохання його золоте...
Та самотність розтягує ремінь безпеки
І в очах його завжди волого,
Лиш на крилах приносять здалеку лелеки,
Що думки її тільки про нього...
08.01.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2016
Дива чекала земля...
Люди чекали дива...
Віри у серці нема...
Є тільки неправдива...
Чистії серцем і добрі душою
Істину вічно шукають в тумані,
Доля розбита нещасних грозою
Розум закутий в їдкому дурмані.
Всі обеліски потворних богів
Вводять в оману, виплоджують розпач,
Сіють неправду, розпалюють гнів,
Співи німі перетворюють в плач.
Люди втомилися жити без віри,
Погляд тамують блакиттю небес,
Душу втрачають, як ті лицеміри,
Серце благає у неба чудес.
Зірка зійшла Віфліємська, нарешті!
І вечір немов відродився!
Знайдуть свою віру знедолені, врешті,
Маленький Ісус народився!
Снігом зима закрутилась...
Треба лишень підождать...
Зірка вночі засвітилась...
Спустилась з небес Благадать...
04.01.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647042
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 26.02.2016
Я на згадку про себе залишу повітря,
Що цілує медові і ніжні вуста,
Моїх снів вітражами пекуча палітра
По клітині у ньому завжди пророста.
Я про себе напишу хмарами в небі,
Розіллюся дощем у ночі по Дніпрі,
Збереже мою душу поранений лебідь
Й полетить на одному крилі на зорі.
Я себе намалюю очима дитини
На розпушених травах з росою в імлі,
Розпадусь на найменші у світі частини,
Проростатиму перлами по всій землі.
Заспіваю я пісню про себе у полі,
Вітром диким шалено здійматиму ритм,
Шелестітимуть співом високі тополі,
Мак червоний нестиме і свій колорит.
Прошепочу історію в бік водоспаду,
Він розчинить її в шумних водах своїх,
Прокричить на весь світ сяйвом із зорепаду
І нехай — це ще буде нескоєний гріх.
04.01.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647039
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.02.2016
Мені це потрібно, як спокій у сонну годину,
Як в спеку жаданих, цілющих і довгих дощів,
Як люблячим серцям хоча б ще одненьку хвилину,
Як літньому саду жужання в повітрі хрущів.
Для мене важливо і завжди на першому місці
Стоятиме це до останнього вздоху землі,
Як місяць потрібен вночі неосяяній зірці,
Як сиві тумани важливо зібрати імлі.
Моє все єство це жадає, просить, благає,
Шукає ночами у снах божевільна душа,
В кромешній пітьмі босоного, тихенько ступає,
Коли не знаходить, то далі у вирій руша.
Коли я знайду своє диво, сховаю його за плащем,
І бісером вишию квіти, як на вишиванці,
Його берегтиму, допоки ще ніч не залиє дощем
Мої ясні очі і сонце не спалить їх вранці.
03.01.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2016
Куди б не вели дороги, на захід, чи то на схід,
Чи вірити давній прикметі, що всі вони йдуть у Рим,
Та де б я не заблукала, кругом залишаю слід
І тягне мене додому душа моя піліґрим.
Це те, що завжди я маю, що завше у серці живе,
Стежини й дороги додому прокладені в нім назавжди,
Там вічне цвітіння розмаю і радість на хмарах пливе,
Веселкою мчаться у снах туди поїзди.
Найм'ягша у світі постіль зігріє у люті морози,
Відкине усі тривоги далеко за небокрай,
І мамині теплі руки осушать колючі сльози,
Печаль, із-під ніг, викрадає удома шахрай.
Мій дім — це моя фортеця, під куполом щастя стоїть,
Душа молодіє вдома і смуток трима на застібці,
І добрі, веселі ноти, емоцій моїх розмаїть,
І тиха, легка розмова під виноградом в бесідці.
Додому ведуть дороги, додому ведуть стежини,
Степи, полонини, ріки і навіть Чумацький Шлях,
І де б не шукала я щастя, нічого дорожче родини
Немає на білім світі, у горах, в пустелі і в чистих зелених полях.
03.01.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2016
Розсипаюсь рядками емоцій на білий пергамент
І сплітаю мереживо дивних в тумані думок,
Відшліфовую спогадів наших плетіння орнамент,
Зберігаю на тілі своїм з поцілунків вінок.
Струменіє зоря, а вогонь наш ніяк не згасає,
Наша тиша жива, не потрібно цих лишніх слів,
Лиш з тобою табу моє вічне ущент вибухає,
Ми знайшли своє море для наших німих кораблів.
Ти мене відчуваєш і я доторкнуся до тебе,
Твій півпогляд миттєвий у пам'яті я збережу,
І відбиток очей твоїх кольору хмарного неба,
Перетнув паралелі і грані мого рубежу.
Лиш для тебе відкрита назавжди моя терпка сфера
І тремтить від нічного бажання її пуста ніша,
Відшукали ми щастя своє без підсказок суфлера,
Я твоя назавжди! В небесах, на землі найтвоїша!
02.01.16 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646607
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.02.2016
Я літаю з тобою супроти земного тяжіння
І нехай замість крил маю лиш дві маленькі руки,
Я піду за тобою без всякого того сумління,
На зло всім пересудам, що плетуть у кутку павуки.
Я не бачу нічого, лишень твої очі зі мною,
В них живе весь мій світ, відзеркалення моїх надій,
Від моєї любові до тебе — земля стала вже затісною,
Ти мій спутник усюди й учасник життєвих подій.
Я літаю з тобою, бо серце моє має крила
І відлуння його окриляє все тіло моє,
Я в польоті з тобою підняла всі свої вітрила,
Ми на хвилі одній ловим щастя своє неземне.
Коли погляди наші сплелися в обіймах ночі,
Коли струни душі починають з аккорда одного,
Коли наші тіла до бессоння такі охочі,
Щоб відчути той присмак кохання надміру живого.
Я взлітаю у вись, нехай кажуть що падати буду я довго,
Ти зі мною летиш й не відпустиш моєї руки,
В один одного — ми, й не потрібно нам більше нічого,
Ми закохані люди, а отже, такі диваки.
02.01.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646606
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.02.2016
Намалюй мою душу простим олівцем на папері,
На вікні у трамваї вечірнім, що їде в депо,
Ієрогліфом древнім у темній глибокій печері,
У готичному жанрі великого Едгара По.
Відшліфуй силует їі сивим і вогким туманом,
А до серця добав її промінь весняного сонця,
І облий його чистим розчинним пропаном,
Щоб служив їй у вигляді охоронця.
Намалюй мою душу піском у твоїх долонях,
На безкрайньому небі вершками білих хмарин,
Листопадовим листям на всіх нічних підвіконнях,
У очах моїх кольору аквамарин.
А як зхочеш добавити в неї, які небуть барви,
То не думай так довго і голову ти собі не ламай,
Вона в мене яскрава, сіяє, вона різнобарвна
І так буйно цвіте у мені неначе розмай!
30.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2016
Розвію сивий попіл спалених часом мрій,
Залишу всі негаразди в минулому часі і році,
Нехай залишки печалі і всіх моїх божевіль
Застигнуть в німому жанрі напівкроці.
Взлетіти хоча б до небес, а далі у планах — космос,
Для мрії своєї поламані крила заставлю рости,
Я заново жити почну і новий почую голос,
Що буде в душі моїй щирість і радість нести.
Проб'ється струмочком із мене первісна сила буття,
Я все залишаю позаду і озиратись не буду,
І викину на смітник, як рване у вщент взуття
Недоліки всі свої і людські пересуди.
Так хочу свій рай знайти на клаптику землі,
Тривоги у серці змити рясною і дикою зливою,
Нехай все погане залишиться в сивій туманній імлі,
Я жити по новому стану...і буду щасливою.
29.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646341
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2016
Житя — це вибір всюди і завжди,
Який трапляється нам на дорозі,
Він залишає по собі сліди
Які вже виправити ми не взмозі.
На роздоріжжі я живу сама,
Керуюсь, як і всі одним "або",
Підказки в голові моїй кружля
І підбивають вибір на слабо.
Зробити краще, щоб було усім,
Чи лиш про себе думати мені?
І що поставити передусім,
Обов'язок, чи мрії неземні?
Добро і зло сплітаються віками,
Одне без одного не можуть вони жити
І зі своїми я живу гріхами,
Які у серці буду вік носити.
Одний святий, а другий знахабнілий,
І їх терпіти завжди мушу,
Два ангели життя — чорний і білий
Ведуть війну за мою грішну душу.
28.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646048
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2016
І знов самотність, в котрий раз,
Фальшиво змінить маску на обличчі,
Я посміхаюсь людям напоказ,
Тому що кажуть, що мені це личить.
Я загубила блиск очей своїх
В небесній синяві беззодні,
Забула, як іскриться щирий сміх,
Все одинаково, що вчора, що сьогодні.
Лиш по слідам розкиданих по місту
Шукаю спогади душевної весни,
Вони без пафосу, без фальшу і без змісту,
Вони приходять рідко в мої сни.
Я хочу винирнути з моря сліз,
Я кожний день планую з нього втечу,
Моїх страждань наповнених валіз
Мене заносять знову в порожнечу...
Шукаю вихід я з кімнати страху,
Що не показує всю правду голу,
Як Фенікс хочу відродитись з праху,
Та ходжу, як по замкнутому колу.
27.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646047
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2016
"Одного разу маленька дівчинка
запитала старшого брата : " Що
таке любов ? " Він відповів : Це
коли ти кожен день крадеш у
мене з портфеля шоколад ... А я
продовжую класти його в одне і
теж місце ..."
Приснився... Знову...
Вкотре? Вже не пам'ятаю...
У снах все просто так сприймається,
В минуле все сторінки я гортаю,
Забути хочу...
Та таке не забувається...
У снах живий ти...
Наче все іде, як треба.
Я бачу, як пливе твоє життя...
Та ось, проснулась...
За тобою плаче небо,
В минуле вже немає вороття...
Невже ти зник...
Невже тебе не стало...
Запитую себе я в котрий раз,
Невже і серце твоє битись перестало...
Невже покинув назавжди ти нас...
Страшна зима...
що горе принесла,
Цей день навіки буде роковим
І чорна стрічка в моїм серці проросла,
Та колить своїм вістрям терновим.
Я не змирилася...
Мабуть, це не можливо.
В такі ще зовсім молоді літа
Віддатись в лапи смерті так жахливо,
Коли життя, ще тільки розквіта!
А ти у снах моїх...
Живи хоч в них, прошу!
Бо чорний смуток роз'їдає душу,
Чотири роки в серці тугу я ношу,
Кричати хочу!
Та сміятись мушу...
Сумую...
І чаша смутку переповнена давно,
Тебе потрібно з серця відпустити,
По іншому все скластися могло!
Та ти пішов...
Тебе нема...
А мені з цим жити...
26.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645743
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.02.2016
Судилося печалі моїй жити
В словах, що стеляться рядами на папері...
Вона змогла...в мені все підкорити,
Ввірватись диким смерчем в мої двері.
Спадати з уст моїх, шукати собі риму,
Підпорядковувати ті слова,
Які ніколи б з нею... Без інтиму...
Та боротьба ця, мабуть, вікова.
Занурюється глибоко під шкіру
І хороводить в венах водевіль,
Вщент розбиває силу і довіру
Породжує пекучий вогнем біль...
Моїх стежок заплутаних думками,
Пересікає світло блискавиці,
Ще вогкими незрілими словами,
Полинь-печалі рідної сестриці...
Твій підпис на мені... Розпечене тавро
На тілі хвилями проноситься, розкатом,
Ти подаєш мені своє золочене перо
Та ким приходишся мені —
Рятівником чи катом?
25.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645741
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2016
Я бачу дощ... Травневий дощ у грудні,
На сонці сріблом він виблискує мені,
Розбавив він місцеві сірі будні
І свіжим подихом розлився по землі.
А небо плаче... У душі моїй дощами
Та зливами розносить шкереберть,
Стежки вже обросли плющами
У вирій наш. Ми збились з курсу вщерть.
Дощ змиє все... Розбавить ту гірку,
Полинову, прискіпливу печаль,
Що потрапляє в ту ріку,
В якій ми тільки береги, на жаль...
Я не самотня... З музикою в такт,
Борюся відчайдушно з холоднечею,
Палкий і пристрасний очей контакт,
Танцюю танго на алеї...з порожнечею...
25.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645515
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2016
Ми ходили світами і десь назавжди заблукали...
Малювали на тілі узори відтінками хмар...
Руки наші засмучені фарби у коси сплітали...
Водночас розгойдав наші дзвони старий паламар...
Я тебе фарбувала у колір дощу на світанку...
Накладала слої надвечірної спраглої тиші...
Випивала всі барви-слова твої доостанку...
Прокидалась у теплім тумані густім на узвишші...
Ти в мозаїку неба відкрив мені томлені двері...
Дав надпити ванільного трунку вершків...
Ми обрали свою з-поміж тисяч тих дивних імперій...
Що летять круговерть на турбінах земних вітряків...
Коли ранок розквітне туманом невчасно...
І торкнеться чола промінь сонця неспілого...
Ти мені прошепочеш в уста мої сонні безгласно...
Я його розфарбую в безжальні відтінки сірого...
22.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645513
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.02.2016
Кроками міряю темну, незрячу кімнату
І балансую між світом своїм і чужим.
Довго ще зможеш за руку так ніжно тримати?
Я в круговерті сузір'я засніжених зим.
Тягнеш за ниточку, щоб залишалась свідома,
Серцю важлива твоя цілковита присутність,
В світі моїм я з тобою була не знайома,
Та завжди знала, що ти і є моя сутність.
Я в усім світі тебе по снігах шукала,
Вдивлялась у сонце, що гріло твої сліди,
Осінніми ночами я під дощем танцювала,
Пірнала у море і далі ішла в нікуди.
Я в словниках розтлумачила тільки слово,
Та ті емоції, що в тобі, не збагну,
Щось вибираю не те, як завжди, помилково,
Що у тумані стоїть, так і не осягну.
Лиш по крупинках збираю в намисто зорі,
Вітром заносить мене на планету Земля,
Всі мої думи для тебе, як завжди, прозорі,
Ми один парус життєвого корабля.
22.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2016
Облиш мене небо...
Не варто пірнати блакиттю
В засмучені очі, залиті дощами, мої...
Благаю не треба...
Для тебе я буду лиш миттю,
Сховай свою гавань за хмари такі димові...
І сонця не треба...
Розфарбуй земний простір в печаль,
Щоб під стать все мені підійшло...
Зухвала потреба...
І нехай мене вкриє зі смогу вуаль,
Якщо сонце крізь тебе зійшло...
Я в тобі розчинюся...
На клітинному рівні відчую
Всі барви твого вітража...
І дощами уп'юся...
Коли втрачена сутність
Між мною і небом зникає назавжди межа...
21.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645227
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2016
Цементні стіни в просторі моїм
Розносить на куски тайфуном волі,
Коли я йду то грізно гримить грім,
А я навшпиньках йду, тихесенько, поволі.
Мене це кличе і душа моя кипить,
Я наступаю вже сама собі на п'яти,
Ніхто мене не зможе зупинить
Під місяцем свободою сіяти.
Я навмання своїй природі віддаюся,
Бо тільки нею зараз одержима
І більше я нічого не боюся,
Горить у мене сила незгасима.
Я чую їх. По зграї бігають тінями,
Ногами наступаю на голки,
За мною очі світяться вогнями,
Ведуть мене до місяця вовки.
Мої інстинкти досягли до піку
Й до цілі пройдені вже всі етапи,
Не відчуваю більше в часі ліку,
Я приземляюсь на чотири лапи.
Вогонь облизує моє нутро,
На місяць вию я , як та чортиця,
Роса лягає на моє хутро,
Тепер я — перероджена вовчиця.
20.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644959
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 18.02.2016
Відбилась від зграї сама, бо життя тут немає,
Пішла, залишаючи слід на останнім снігу,
Хурделиця все за собою мете-замітає,
Вона не змете лиш надії велику жагу.
Серденько так плаче щоночі за милим,
На місяць повила, та легше від цього не стало,
Він дивиться теж на цей місячно-зоряний килим,
А може, десь горе його на дорозі спіткало...
Так щемно у грудях й завила вовчиця у небо
Цей поклик страждальний схопили вітри степові,
Та плакать не сміє, їй сильною бути треба,
Хоч і стеляться сльози на м'ятій зеленій траві.
Вже зайшла так далеко і часу пробігло чимало,
Напуває в озерці своїх діточок-вовченят,
Не здається вовчиця і ніщо її не зламало,
Надають більше сили дві пари його оченят.
У снах тих далеких і вовчих приходить до неї,
Ятрить ту глибоку й відкриту у грудях рану,
Ніякі здобутки і виткані горем трофеї
Не висічуть з пам'яті милу, серцем обрану.
Летить по слідах її вдень і вночі, підіймаючи дим,
За вітром лунає той голос, що зве до мети,
Він їй обіцяв повернутись до неї живим,
Вона обіцяла у світі його віднайти.
Нарешті побачив ті очі ночами кохані,
На кручі стоїть, захищаючи їхніх дітей,
З оголених ікол стікають ріки багряні,
Відбита від зграї вовчиця — це здобич людей.
Пронизаний відчаєм рик вогнем віддається,
Він хоче забрати лиш те, що по праву його,
"Залиште їх, люди! А то вам цей день не минеться!"
На все він був здатний заради кохання свого.
Щастя і радість взяли нову зграю на крила
І місяць новий у сім'ї цій блаженній зійшов,
"Як довго тебе я шукала коханий мій, милий!",
"Нарешті, єдині мої, і я вас знайшов!".
20.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644956
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 18.02.2016
Такий духмяний і медовий поцілунок
Вривається у сірий простір мій,
Він втік немов з країни мрій
На мій несамовитий порятунок.
За рухами бажаними слідкую,
Впиваюся його терпким нектаром,
За спокієм удар йде за ударом,
Без фільтру і без сорома смакую.
На циферблаті час вже зупинився,
Мене неначе вперше ти вивчаєш,
Та інших місць ще поки не займаєш,
З вустами ніжно й дико ти зріднився.
Такий жаданий, як вода у спеку,
Ти окриляєш мою тонку душу,
Закон тяжіння з легкістю порушу,
Цілую потенційну небезпеку.
Моїми спраглими устами ти упився,
Багряним полум'ям на них відбився,
Від пристрасті своєї лиш звільнився,
Ти на яву був, чи мені приснився?
17.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2016
П'янкий світанок лоскоче повітря,
Медовим трунком лягає на вуста,
Вінок цілунків багряна палітра,
Кричить бажанням густа німота.
Закритий світ від всесвіту реалій
Завісою нестримних почуттів,
Солодким запахом живих конвалій,
Розсиплених емоцій пелюстків.
Одягнена обіймами твоїми
Ванільний ранок вкотре вже зустріну
І серце в ритуалі пантоміми
Тримтить від запалу мого адреналіну.
Лиш дотик до оголеного нерву
Пробуджує у тілі всі клітини,
Остаток впитує, як губка, без резерву,
Будує з поцілунків павутини.
Шалений трафік наш і своєрідний,
Святий для нас і чистий, як причастя,
Бо ти мені, як кисень, необхідний,
Як пульс, що б'ється на моїм зап'ясті.
17.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2016
Мете хурделиця-зима,
За вікном все біло,
В кімнату протяг крадькома,
Тихесенько, несміло,
Немов струмочком протікає
Подихом морозним,
Кімнату, мов би, обіймає
Станом віртуозним.
Закутавшись в тепленьку ковдру
Я дивлюсь на сніг,
Як він кругом уже поліг,
Неначе біле покривало
З кудлатих хмар і зірочок,
Лягти на себе зазивало
Маленьких діточок.
Працює зимонька-зима,
На славу, як працює,
Пухнасті хмарки підійма,
Кружляє і танцює
І все це робить задарма,
Снігами землю обійма,
А інеєм частує.
Холодні ранки зимові
Шепочуть прохолоду
І в такі миті неземні
Приносить насолоду
Чудесний ранок снігопаду,
Зима співає сиринаду,
Встановлює свою погоду.
15.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644363
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.02.2016
Хата моя, батьківська земля!
Так гарненько виросла ти з краю,
Світе мій, мій рідний дивокраю,
Я на тебе в снах лиш спогляда.
Споришом покрите все подвір'я,
Ти увінчана садочком, моїм другом,
Я не можу побороти тугу
За тобою, напоїла мене своїм зіллям.
Так привітно ти мене чекаєш,
Виглядають зранку всі віконця
І криниця вже украла промінь сонця,
В кожному прохожому мене шукаєш.
Ти моя хатинонька єдина,
Моє серце, рідна сторона,
Бережеш найкращії літа
В пам'яті своїй, як та судина
Кров по колу тільки проганя.
Риюсь я у вертелі подій,
Де проходило моє дитинство,
А калина, котре вже намисто
Поміняла в пазусі своїй?
Та з роками в мене вічний бій,
З ними в мене дуже особисте.
Моя хата, батьківська земля!
Всі стежки наосліп пам'ятаю,
Ніколи тебе не покину,
Прийде час й до тебе я прилину,
Я з тобою, наче, воскресаю,
Будеш ти моя, а я твоя
До нашого одвічного загину.
15.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2016
До каси вокзалу, у натовпі, вітром біжу
За покликом серця, що так вже нещадно п'янить,
"Пустіть мене першу, сьогодні я без багажу,
Мені тільки треба той потяг один зупинить!"
До каси вокзала мені лиш рукою подати,
Таке відчуття, що торкнусь до зірок,
Сьогодні майбутнє мені назавжди покидати,
"Продайте, будь-ласка, в дитинство неповний квиток!"
Найкраще це місце у світі, яке промайнуло
В очах моїх синіх, як перший кудлатий сніг,
Чому називають його так похмуро -"минуле"?
Коли воно завжди на серці, як оберіг.
Щодень всі думки до прекрасного місця злітають
У неба блакить, як у шторм паперовий змій,
Можливо, не все, мої думи, але пам'ятають
І сходять росою в півмісяці моїх вій.
Я хочу сховатись в дитинстві своїм, як маленька,
Під ковдрою вкритися від неполадків систем,
На сторожі вічно стоятиме хата біленька,
Обвінчана трунком вершками із хризантем.
Де завжди хороші і теплі руки
Сп'янять своїм доторком, як вино,
А руки ці не переносять розлуки,
Та як же ж не бачила я їх давно!
"Хутчіше,благаю, бо потяг відходить,
Реве свій останній гудок
І сонце багряне вогнем уже сходить,
То ж дайте, будь-ласка, квиток."
Я наспіх вдихаю, озон ятрить душу,
Електрика серце пройма,
"Пробачте, будь-ласка, сказати вам мушу,
В дитинство білетів нема..."
15.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2016
Зелений сад стоїть перед очима,
Колись в дитинстві він мене любив.
Моїх років торбина за плечима,
А він свої в повітрі розгубив.
Такі близькі були з ним, пам'ятаю,
Щоранку, своїм подихом вітав,
Не помічав тоді, що я зростаю,
Мене, одного разу, не застав.
Забув, мабуть, ту дівчинку маленьку,
Яка білила стовбури дерев
Та чорнобривці сіяла дрібненько,
Водою поливала із джерел.
А зараз я стою (в своїй уяві),
Посеред саду, що в дитинстві був,
Дивлюся на піони кучеряві,
Не вірю, що цей сад мене забув.
Схилила віти свої абрикоса,
В мої обійми проситься вона,
Плодами ще й така златоволоса,
Рясна така, неначе вогняна.
Голівоньки свої підняли вгору
Нарциси, личком білим провожа,
Зашелистіли чорнобривці хором,
Волошки з ними також догожа.
Дві яблуньки, неначе в реверансі,
Схилилися, стрункіші всіх,
А полуниці в літньому пасьянсі
Розкинулись у моїх ніг.
Запутався, струмочками малими,
В іржавій сітці аґрус, як змія,
Та й тягнеться до мене вітами чіпкими,
Протягую до нього руки я.
Лоскоче ніжно, десь позаду,
Турботно оббиває мій поріг
Крилатий велетень і вічний сторож саду,
Сповідник мій, розпатланий горіх.
Я всіх візьму в свої обійми щиро,
Вдихну у себе запах той святий,
Це буде моїм щастям, моїм миром,
В душі моїй, священних із святинь.
Я на яву лечу у сад чудесний,
Знайомими вервечками доріг,
Моя розрада, ангел мій небесний!
Ти не забув мене, я знаю, ти не зміг.
14.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644097
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.02.2016
Люди! Я благаю, будьте ви людьми!
Йдемо дорогою ми нищівною,
Планета захворіла вже війною,
Та панацеї не шукаєм ми.
За що ви кинули на неї лавину покарань?
Такою, як ви хочете, вона не стане,
Червоний сніг з роками не розтане,
Занадто тонкою лиш стане її грань.
Розруха, голод, смерть тандемом
Ідуть, як зодчі, поміж нами,
Встеляють нашу землю іменами
Й розвіюють кровавим чорноземом.
Я вас благаю, люди, схаменіться!
Не зраджуйте країні ви мовчанням
І не сприймайте ці слова мої повчанням,
На те, що сієте на мить хоч озирніться.
Земля палає пащею дракона,
Війну, здебільшого, сприймає як належність,
Втрачаючи при цьому незалежність,
Природнього порушує закона.
О, люди добрі! Скільки ж у вас сили!
Нестися буревієм у світах,
Розплоджувати горе по хатах,
І залишати, на слідах своїх, могили...
Лиш схаменіться, доки ще не пізно,
Поки ще не залишились одні хрести,
В минуле більш не зводити мости
Я прошу вас! Запізно, грізно, слізно...
14.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643835
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.02.2016
Оспівана казковим голосом пташок,
Збагачена поетами в неволі,
Мотив її немов електрошок
Проходить в тілі через нерви голі...
Вона пульсує завжди у крові,
Передається в кожне покоління,
Її стежини завжди тернові,
Бо тільки так живе її коріння.
Під сяйвом нічних покривал
Омріяна коханцями на ложі,
То вічний спокій в ній, то карнавал,
Дощі кругом і дні погожі.
Занедбана буває, коли хтось
Плюндрує її словом або ділом,
А скільки зради пережити довелось!
А скільки жертвувати своїм тілом...
Та обезчестити цю скрипку неможливо,
На слух - це чиста мелодія гір,
То весело заграє, то тужливо,
Але ж, який божественний цей твір!
Ніхто не зможе заглушити цей оркестр
Й спустошити наш земний рай,
А грати вічно буде наш Маестро,
Бо українська мова - наш Грааль!
14.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643834
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.02.2016
Акварель почуттів вигадує новий колір,
Розриває в середині цілковиту без тями тишу,
Знову потяг життя мого сходить із нових колій,
Беру аркуш паперу, та вірші я свої не пишу...
Розкладаю пензлики, ставлю триногу мольберт,
Заіскрився веселкою мій одинокий світ,
Я малюю, а отже, я інтраверт,
Не беру більш нікого в свій загадковий політ.
Оживає під пензлями з кольорових чорнил
Натюрморт, пейзаж і портрет,
Анімація серця летить десь за небосхил
У вічній дрімоті космічних далеких планет.
Мої фарби-слова вимальовують серця картину,
Я дарую планеті частинку своєї душі,
Випускаю у світ свою горем кохану дитину,
Через спеку холодну і мертві солоні дощі.
Та й дивлюся блаженно у слід тій дорозі із терна,
Не покличу назад, а то ненароком схвилюю,
Забарвлена думами моя одинока майстерня,
Я не пишу вірші, а чорнилами їх малюю.
14.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2016
Безглузда холодна війна,
Безглузді промови верхівки,
Коли вже немає домівки,
Коли пів країни нема.
Так важко її зупинити,
Братів своїх гідних втрачаєм,
Третину із них зустрічаєм,
Щоб знову піти й кров пролити.
Чи довго так будемо жити?
Чи довго терпіти ще нам,
Дітей довіряти панам,
Які на Голгофу ведуть,
Ще й камінний хрест їм дають!
Посіяли горе кругом...
Заплакані матері
Йдуть в світ, як ті кобзарі,
Вдови і діти за ними
Пекельними, вогняними,
Нескошеними полями.
Й роки уже за роками
Не змити болючої плями,
Що в'їлася вістрям своїм
Всередині серця руїн.
І що їм той орден, та слава,
Безглузда війна все забрала,
Залишила спогади ті,
Які не горять у вогні,
А долю вона розтоптала...
Гідних нащадків забрала,
Найкращих у своєму роді,
Країна плаче, вже відтоді,
Нічим не змити кров святую,
Безцінну кров і молодую.
Війна... Холодна... Безглузда...
Найбільша помилка народу.
Якби ж хто знав, то більше б зроду
Дітей своїх не слали б ви на смерть!
Не вірте проклятим мандатам і на чверть,
Вони це сіють, а ви жнете
І втраченого не вернете.
12.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643557
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.02.2016
Покращення я не чекаю,
Та й вже не хочу я його,
Побачила в житті всього
І того проклятого раю
Не хочу знать і знать не знаю.
Сама себе в ночі питаю,
Навіщо я тут народилась,
Зростила мене моя мати,
Щоб я зуміла розпізнати
Ту істину, пішла шукати
На своїй праведній землі.
Та долі кращої мені
Не треба!
Лиш моїй славній Україні
Над головою чисте небо
І братської любові дай.
Вовків проклятих, що у Раді
Щороку день за днем сидять,
Священний хліб наший їдять
І всі ті самі зграї всюди,
Все ті ескізи і етюди,
Все те безсмертнеє добро,
Що значиться в лапках, а то!
Всі ті всесвітні лиходії,
Одні і ті ж у нас події,
Покращення ми не чекаєм,
Бо то, що буде, ми вже знаєм.
Країна потребує змін
І кардинальних перемін!
Цю вовчу зграю, їх гієн
В шерензі вистроїти разом
І Божим праведним наказом
Очистити країну нашу
Від цеї гадської чуми
І від нечистої прокази!
Ще й прихвостні, їх богомази
Летітимуть за ними в пекло,
А от воно від нас далеко.
І щоб два берега Дніпра
Всі добрі люди підпира,
Нащадки нашої країни
Сини і дочки України,
Навіки вічної держави,
Лелеяли їі, любили,
До купи всі їі стулили,
Скарби багатої країни
Ділили порівно, бо зміни
Уже давно не за горами.
Вулкан кипить стражданнями одними
І вириває з себе люті лави!
Терпіти більше вже не має сили,
Боротись буду до згину,
Замість країни ляжу в домовину.
Нехай цвіте вона каштанами своїми,
Любистком пахне полум'я її,
Країни кращої не має на землі!
Вона живе повіки у мені,
Кохати її буду я щосили,
Навіть, коли не буде вже могили
І спогадів про мене на землі.
12.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643277
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.02.2016
Ти як сонячний зайчик іскришся в житті,
Заповняєш ти темряву світлом,
Ти завжди перша всіх,
Ти, як на висоті
Пролітаєш повз нас диким вітром.
І з великого суму твій сміх забира
У веселку барвінком убрану,
Твоя радість усюди, вона не стиха,
Й проганяє печаль ту погану.
Ти цвітеш наче квіточка в райськім саду
І красою приманюєш погляд,
Відверни, Боже милий від неї біду
І відкрий прекрасний світогляд.
Оченята сіяють блакиттю небес,
Голосочок немов та сопілка,
Неймовірне ти чудо із моїх чудес,
Найяскравіша в небі зірка!
Невгамовне, веселе дівчатко моє
І прудке немов побігайчик,
Ти найкраща з усіх,
Ти така, яка є,
Ти весняний і сонячний зайчик!
12.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643275
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.02.2016
Я вже зневірилась, що жити буде краще,
І руки опускаються мої,
В країні за нещастями нещастя,
В моїй країні люди всі сумні.
Втрачаю силу, з кожним днем, життєву
У боротьбі за гідність і за честь,
За віру в краще, може й несуттєву,
Стою на роздоріжжі перехресть.
Зневірююся в людях, в їхніх діях,
Коли за нашу волю гине десь солдат,
Чому нічого я не можу вдіять?
То ж дайте мені, хоч би, автомат!
Безвір'я серце моє роз'їдає
І душу мою розриває на шматки,
Народ давно уже занепадає,
Бо правду сприйняли свою в штики.
Не вірю більше я нікому,
Навіщо марно витрачати час?
Поставлю у житті своєму кому,
Мабуть, Господь забув, лишень, про нас...
12.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643020
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.02.2016
Не тривож того серця, якого не любиш,
Не тривож думи світлі, тобі це чуже,
Зіпсуєш та зламаєш, навіки погубиш,
Виймеш серце з грудей та поріжеш ножем.
Не лізь в душу того, хто довірить не хоче
Своє горе чи радість в душі стереже,
Не випитуй даремно, не допитуй охоче,
Хай своє щастя-горе в собі береже.
Не завидуй нікому, бо пухлина глибока
Виростатиме в тілі, як після дощу,
Порадій і потішся, як душа одинока
Приймає на себе ту дань досхочу.
Ти не смійся з каліцтва, що тебе оминуло,
А послало другому на вік,
Помолися за нього, щоб біда промайнула
І прорвався здоров'я потік.
Не минай подаяння, як ніщий попросить,
То дай! Не минай його ти.
Він таке убрання, як у тебе не носить,
Йому ніде притулок для себе знайти.
Коли впала людина на рівній дорозі
Не насмійся! Піди й поможи
Підвести її, та ні в якому разі
Повз неї! Доброту їй людську покажи.
Не діли на хороших й поганих,
В колективі всі рівні тобі,
Так свідомість введеш лиш в оману,
Жалкуватимеш будеш тоді.
Потішатись не вздумай з провалу чужого
І кістки омивать не спіши,
Бо вже завтра залишися ти без нічого,
Тож зловтіху в собі задуши.
Простота у людини безцінна перлина,
Це як чиста джерельна вода,
Берегти її треба, як Батьківщину,
Щоб вона ще й тебе вберегла.
10.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643018
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2016
Летіла ластівкою в небі,
Тремтіли наші вороги,
Тобі пригріли ланцюги
І відірвали твої крила,
Країни нашої вітрила,
Без всякої на то потреби.
Забрали, вкрали, понесли
І тишком-нишком це робили,
О Боже, що ж ви наробили!
Надію нашу у кайдани
Ви закували, як тирани,
Народ ви наший розгнівили.
Невже брататись було важко?
Навіщо горем обсівати
І землю кров'ю плюндрувати,
Послухали царька-гороха,
У нас не та уже епоха,
Щоб проти брата воювати!
Причину ви найти хотіли,
Надію посадили в клітку,
По всесвіту пустили плітку,
Що не така, як ми гадали,
Щоб всі війни лиш зажадали,
А ви сиділи й реготали.
А наша гордість, вірність, правда
Занедбана сидить в темниці,
Надії повнії зіниці,
І не ламається, бо вірить,
І все своє лиш нам довірить,
Які б не були таємниці
І правда не була б яка.
Надіє наша золота!
Вернути б тобі твої крила,
Щоб очі ти всім нам відкрила,
Летіла б ластівкою в небі,
І щоб не сон, а щоб далебі
Це на яву узріти всім,
Як в сильну зливу чують грім!
Лети над жовтою блакиттю,
Тризубом волю укріпи,
Красою праведного слова
Злі, вражі очі засліпи.
Бо так ти любиш Україну,
Землю і мову солов'їну,
Що до кінця, що до загину
Нестимеш хрест усіх гріхів,
Усіх невимовлених слів.
Бо правду нікуди дівати,
Надію треба засівати
В зневірені серця людей,
Квітуче поле орхідей.
Щоб встали братнії народи,
Без всякої на то негоди,
За волю, гідність, незалежність,
Любові вічної безмежність,
В майбутнє наше для дітей
Вогонь нестиме Прометей!
На щастя їхнє і на долю,
На вічну пам'ять, вічну волю.
Заради цього треба жити,
Діла людські треба творити,
Миритись з братом і любити,
Війну навіки утопити.
Надія буде завжди жити,
Бо не зламати вже нікому
Культурну спадщину свідому,
І серце славних козаків
У кожного живе сповите,
Жагою волею оббите,
На всі століття і віка.
Хоч воля наша і гірка,
Про те єдина, неповторна,
Дарує всесвіт і світи,
У кожні двері увійти,
Бо її сила чудотворна.
В Надії сила ця сидить,
Ні вирвати її, ні вбить,
Ні закопати, ні втопить,
Вогнем спалити не можливо
Козацького народа диво!
08.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642748
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.02.2016
Велике місто великих людей,
Війна прогресу і технологій,
Його багатство квітучих Помпей,
Веде до розвитку патологій.
Летить у прірву краса його стін,
Де виривається новшество з бруси,
Таких нових, першокласних змін
Давно чекало знамення спокуси.
Ламає й троще, на зміну іде
Великий хаос примари і блуду,
Це все не наше, але це ж нове,
Земний об'єкт людського осуду.
Велике місто великих людей,
Його розподіл ведеться роками,
Шматок Помпеї — це є привілей,
Проросший кров'ю, людськими кістками.
Туди не ступиш, бо то вже чуже,
Відгородились високим парканом,
Шматок країни злий пес стереже,
Кричить і лає бентежним обманом.
Закритий доступ, закритий для нас,
Немає входу на наші землі,
Це розростається, як резонанс,
На всі пустелі й ліса безіменні.
Велике місто великих людей,
Закуте в злобі і доброті душевній,
Бездійства і невгамовних ідей,
Прекрасно-потворний — Київ древній.
07.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642747
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.02.2016
Світи моя зоре, світи,
Якщо я піду десь в світи,
Поблискуй в кромешній пітьмі,
Для мене світи у мені.
На світло твоє я піду,
Відвернеш від мене біду,
Сховаєш у світлі своїм,
В середині серця руїн.
Світи мені вдень і вночі,
Сховай від бессоння ключі,
Пробийся крізь темряву снів,
Сильніше гори всіх вогнів.
Займайся, як та купина,
Ніколи до тла не згора,
Як блискавка темної ночі,
Пробийся в печалі пророчі.
Постійно, як білий шум,
Світи в чорноті моїх дум,
Куди б не пілшла б я в світи,
Світи моя зоре, світи!
04.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2016
Шкільний дзвоник кличе на урок,
Ми йдемо знайомитися з вами,
П'ятий клас... П'ять повних сторінок
Пролетіли дикими вітрами.
Ви така сурова і чарівна,
Що аж подих на хвилину гине,
А для мене просто неймовірна,
Ви для мене — наша берегиня.
Ми сварилися, мирилися не раз,
Зараз я вас дуже розумію,
Бунтівний, шалений наший клас
Викликав у вас лиш аритмію.
Та підхід до нас ви вмить знайшли,
Харизма ваша зробила своє діло,
У серці кожного із нас ви проросли,
І серце кожного із нас для вас раділо.
Ті роки, що з вами пролетіли,
Зостаються з нами назавжди,
Хоч сторінки їхні й пожовтіли,
І хоч змило їхні вже сліди.
Ви для нас залишитесь назавжди
Найвірнішим супутником в житті,
Супутником надійності і правди,
Супутником людської простоти.
04.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642446
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.02.2016
Ганьба всім вам за зраду Батьківщині!
Ви не хотіли? Все одно ганьба!
Повірили у казку московщини,
Свої проблеми самі розгріба!
Ви в душу наплювали Україні,
Спотворили красу її земну,
Забули, які наші були мрії
І знехтували нашу боротьбу.
Ганьба вам всім, на ваший рід проклятий!
Жадоба ваша спопеляє все,
Свою країну рідну розіп'яти!
Вона ж ваш попіл вам же й піднесе!
Як ви могли підняти свою руку,
Й напитись крові братської сповна,
Свою країну увігнати в муку,
За Україну зрадникам ганьба!
03.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642271
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.02.2016
Люблю свою країну я,
Таку знедолену, нещасну,
Вона мій скарб, моя земля,
Любов до неї не погасне.
Моя кохана Батьківщино!
Як можна зрадити тобі?
Твоя навіки я дитина
У радості і у журбі.
Твої заплаканії очі
Зігрію подихом своїм,
А очі ті такі дівочі,
Мій власний світ, мій рідний дім.
Тебе ніхто не вибирає,
Ти обираєш нас сама,
Мороз мене аж пробирає,
Як зраджують тобі дарма!
Як тебе можна не любити?
Ти моя муза неземна,
З тобою можу я творити,
Тебе послали небеса!
Моя кохана Батьківщино!
Поля, ліса, степи й моря,
Ялинка, груша і ліщина,
Осіння ранняя зоря.
Струмочки, річечки, джерельце,
Роса лягає на траву,
Весняне, лагідне стебельце,
З тобою я живу в раю!
Ти найпрекрасніша країна!
Блакитне небо, жовті ниви,
Моя кохана Україна
Дарую тобі щастя зливи!
03.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642270
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 08.02.2016
Ти серцю дорога навіки,
Ведеш дітей у перший клас,
Хоч втомлені твої повіки,
Та перше думаєш про нас.
І затишно, немов удома,
Наш клас веселкою сія,
А нам, маленьким, невідомо,
Що наша ти тепер сім'я.
І перші кроки у доросле
Незрозуміле нам життя,
Ми разом йдемо, ще зарослим
Безмежним полем відкриття.
А ти ведеш в далекі далі,
По барикадах із знання,
І ми маленькі та повсталі,
Йдемо на зустріч пізнання.
І як зразок ти нам служила,
Ти наш найвідданіший друг,
До себе нас приворожила
Своєю кількістю заслуг.
Ти полюбити нас змогла
І вберегти всіх від біди,
Якою ж ти високою була,
Яка маленька зараз ти...
02.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641972
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.02.2016
Щось щемить в моїй душі,
Проситься на волю,
Ти прийшла десь із глуші,
На мою недолю.
Може ти в мені жила,
Спала десь тихенько,
Пила воду з джерела
Ввечері й раненько.
А коли пора прийшла,
Сну немає зовсім,
З ложа ти свого зійшла,
Як настала осінь.
Ти у мене унікальна,
Ти така, як я,
Серед ночі ти безжальна,
Будиш навмання.
Та з тобою мені легко,
Все таке живе,
Не тікай ти так далеко
Диво світове.
Надихаєш і вражаєш
Силою віка,
Моя муза — моя радість,
Творчості ріка!
02.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641971
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2016
Дістану старенький альбом,
Відкрию я перші сторінки,
Сьогодні зима за вікном,
А в ньому ще літа відтінки.
Сьогодні я ще молода,
Та часом я не володію
І вже я не так вигляда,
В альбомі я ще молодію.
Альбом ще не зовсім старенький,
Але так багато пройшло,
Ми всі ще такі молоденькі,
Для нас тільки сонце зійшло.
Шкільний наш альбом зберігає
Омріяні наші серця,
Він кожного з нас пам'ятає
І тих, кого з нами нема...
02.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641693
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2016
Щаслива я, не маючи нічого,
Що так жорстоко добиваються одні,
Втрачають людяність всього живого
І зостаються з цим на самоті.
А я щаслива, бо я маю все,
Що так халатно хтось із вас втрачає
І совість моє серце не гризе,
Воно обіди ваші пробачає.
Яке це щастя відчувати це в собі!
У натовпі іти і посміхатись
І байдуже на погляди в юрбі,
На щастя треба завжди сподіватись.
Такого щастя я бажаю всім,
Відкрийте серце ви на зустріч йому,
Для нього буде — це найкращий дім,
Відчуйте теплоту знайому.
Щаслива я, не маючи нічого,
Важливого для когось одного,
Самотнього такого і чужого,
Зі щастям своїм безпорадного.
02.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2016
Як мало залишилось друзів,
Яким би я все-все на світі,
Багато лише боягузів,
Брехливі створіння всесвітні.
Що далі, їх менше і менше,
Життя їх відсіює навіть,
Сумує моє бідне серце,
Надійного друга править.
А скільки їх було в дитинстві!
Й гадалось, що це навіка,
Роки ті шалені й барвисті,
Летіли, як буйна ріка.
Летіли і друзів втрачали...
Життя закружляло моє,
Спочатку я не помічала,
Як туга по серцю снує.
А зараз ми тільки знайомі,
Дорослі, серйозні уже,
Розмови у нас телефонні,
Забули дитинство своє.
02.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641534
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2016
Кружляє білий і пухнастий,
Літає щастя навкруги,
Квітастий, частий і сріблястий,
Лягає на міста й луги.
Все забіліло, як в тумані,
Не бачу я куди іти,
Дороги вже неподолані,
Набрали трішки висоти.
А він летить собі із неба,
Такий казковий, чарівний,
Неначе, це його потреба,
Від смутку засіб рятівний.
І як же ж тут не посміхнутись,
Не можу стримати я сміх,
Стою, не смію ворохнутись,
Летить із неба перший сніг.
02.12.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641533
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.02.2016
Холодно і голодно мені...
Як подумаю про ті важкі роки,
Коли місця не було вже на землі,
Для страждальної солоної сльози.
Як отрута голод забирав
В свій полон наш український люд,
Ангел смерті душі вибирав,
Заважкий для нього цей був труд.
Холодно і голодно мені...
Як же ж важко думати про це,
Коли всі старі й малі,
Були мертві будучи живцем.
І нікому це не зрозуміти,
Наша доля врятувала нас,
І дай Боже, щоби наші діти
Не відчули той голодний час!
28.11.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641169
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.02.2016
Чому тікають наші люди,
За океан, у синю даль,
Блукати десь, як ті приблуди,
Підошви затирать сандаль?
Всі хочуть просто краще жити,
Достойно зароблять на хліб,
Радіти, мріяти, любити,
Із дня у день, із року в рік.
Так важко знати, що в країні,
Де народився ти і зріс,
Нікому не потрібні мрії,
Які для неї ти приніс.
Де влада, куплена за гроші,
Вони все мелють і кують,
Місця собі золотоноші,
Кого завгодно за них вб'ють!
Розумні люди, добрі люди,
Летять в далекії світа,
Беруть за крила їх облуди
І свої мрії проліта...
Та й повернутись вони й раді,
Вершити тут душі закон!
Невдахи б'ються у Верховній Раді,
А самородки линуть за кордон.
28.11.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641168
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.02.2016
Мовчить наш Хрещатик,
Майдан теж замовк,
Неначе фанатик,
Він виє, як вовк.
Боротись втомилися
Ми лиш на час,
Надії вогонь в душі
Не погас.
Не можу, не буду,
Не хочу, ніяк,
Закрию, забуду
Я злих злодіяк.
Та перед очима
Встають знов і знов
Віра, Надія і щира Любов.
Як можна забути,
Закрити, піти?
Народом не бути
І горе нести!
Я буду вставати,
Іти на пролом,
Як вірная мати
Закрию крилом.
Не хочу, не буду,
Це все непро нас,
Ми добії люди
І це наший час!
28.11.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640930
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 03.02.2016
Іноді так боляче у грудях,
Серце завмирає, наче птах,
Я ніколи більше не забуду
Україну нашу у дротах.
Серцю наказати я не в змозі,
Замовчати, й жити як жилось,
Та чому на рідному порозі,
Повертати мені довелось.
І не може моє серце битись,
Радісно, без жалю і без сліз,
Втратило життєвий воно ритм
І зламався серця механізм.
Докори, сумління і невзгоди,
Та печаль по серцю десь снує,
Боже! Дай нам гарної погоди!
Україна — серденько моє.
28.11.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640929
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 03.02.2016
Листопад, листопад, листопад,
Ти воюєш із груднем сьогодні,
Може завтра нас жде снігопад
І простуджені ночі холодні.
Ти останній у осені воїн,
Найсильніший її самурай,
Нагороди ти вже удостоїн,
Так іди ж, тай її забирай!
І зриваєш листочок один,
Та й кружляєш із ним диким вальсом,
Цим ти кажеш зимі: "Підожди,
Я так просто тобі ще не здамся!"
Дуже відданий ти своїй справі,
Темний рицар вітрів і дощів,
Ти це робиш не лиш для забави,
Це лиш поклик твоєї душі.
Вже останній листок загубився,
Не забув і про нього опад,
Місяць грудень тут вже посилився,
Листопад, листопад, листопад...
27.11.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640616
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.02.2016
І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся — поборете!
Вам бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
Тарас Шевченко.
Якби ти знав, Шевченку, батьку мій,
Яку ціну дали за незалежність,
В країні рідній, як на чужині,
Наш герб - це воля,
Тут це протилежність.
Ми "кріпаки" осталися на вік,
Працюємо, щоб краще їм жилося,
А з твого часу двісті пройшло літ,
Та чесного нам "пана" не знайшлося.
А ми хотіли... Так хотіли ми!
Щоб незалежність чесною була!
Щоби по правді люди всі жили,
Щоб Україна квіткою цвіла.
Шевченку мій, все бачиш ти,
І серце твоє горе розриває,
Ми не змогли країну вберегти,
Вона сама тепер нас покидає.
Не знаю, як тепер дивитись в твої очі,
Чи то мені одній так соромно тепер,
Я Україну повернути хочу!
Чому, Шевченку, ти так рано вмер!
Взялись з тобою б ми за руки,
Й пішли б ми правду прославляти,
Шевченку, ми твої онуки!
За тебе будем воювати!
А наша Україна мила,
В серцях росте так глибоченько,
Твоя навіки ми родина,
Тарас Григорович Шевченко!
27.11.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640615
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.02.2016
Лебеді білі - вірності діти,
Ваша краса заворожує світ,
Ви покажіть нам, як треба радіти,
Знайдіть нам притулок любові сиріт.
Лебеді вірні, коханням сповиті,
Казкові створіння але на яву,
А ми невгамовні, ми несамовиті,
Кидаєм, шукаєм любов чергову.
Лебеді, ви надзвичайні створіння,
Терпіння і ніжності теплий вулкан,
Любов назавжди в вас пустила коріння,
Тепер ви навіки її талісман.
Лебеді білі - вірності діти,
Ніхто так, як ви, кохати не вміє,
Не знайдеш нікого на цім білім світі,
Хто без коханої вмерти зуміє.
27.11.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2016
Як в двадцять першому столітті
Ми докотились до цих бід?
Ми жити стали як в жахітті,
Зникає наший родовід.
Винити вже немає кого,
Ми допустили це самі,
Відпили меду ми гіркого,
Та й опинилися на дні.
І як тепер нам далі жити?
Як повернути нам своє?
Не знаю я, що нам робити!
Було моє — стало твоє.
Залишили нам Україну,
Не зберегли її всі ми,
Її у нас, як ту пір'їну
Вітрами злими відняли.
Як допустили ми це горе?
Ніхто б подумати не зміг,
Що вкрали наше Чорне море,
Забрали наший оберіг.
Та годі бідкатись, жаліти,
Слізьми проблему не рішить,
Від них ми можем захмеліти,
Що нам з країною робить?
Вставайте люди, хватить спати!
Ми разом будем або ні,
Країну треба рятувати,
Бо Крим наш, вже на чужині!
Боротись треба, що є сили,
І зброя в кожного своя,
Моя — це слово України,
Це артилерія моя!
26.11.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640380
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.02.2016
Раніше, якось жили ми буденно,
Робота, дім, у когось ще й сім'я,
Дивилися у небо ми блаженно,
Не пам'ятаючи своє ім'я.
Жили собі і горя ми не знали,
Рішаючи проблеми неземні,
Своє коріння часом руйнували,
Душа пуста, вуста такі німі.
Жили собі і не тужили,
Стираючи із пам'яті святе,
Лишались віри ми,
Лишались сили.
Й забули ім'я ми таке просте.
Ми мріяли про океанські далі,
Про все, що нашим бути не могло,
Як пізно ми своє ім'я згадали,
Як довго воно нас берегло.
І в одинь день все помінялось,
Душа відкрита і вуста живі,
І це ще поки розвиднялось,
Проснулись тільки вартові.
А сонце вже зайшло за вінці,
І мрії наші не про океан,
Ми сильні! Всі ми українці!
Нас більше не введеш в оман.
Життя все крутить епізоди
І по крупинці у серцях,
Розквітне дерево свободи,
Прийметься навіть на рубцях!
Як пізно... Часу вже не вернеш.
Ми зрозуміли, хто ми є,
Й куди в дорозі не повернеш,
Дощем чужим це вже не змиє.
Душа навіки завмира
В примарі дня минавшого,
Згадали ми своє ім'я,
В період смутку нашого.
26.11.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640074
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.01.2016
Закриті очі, руки до небес,
В молитві силу й віру я несу,
Пробач гріхи мої, прошу Тебе!
На зустріч істині іду.
Мені спокійно й радісно тоді,
Коли віч на віч я зі Святим Духом,
Я впевнена в своєму майбутті,
Ти став для мене кращим другом.
Благослови мене й сім'ю мою,
Життя моє — в твоїх руках,
Щоночі Господи тебе молю
І буду прославляти у віках!
Від Тебе прийняла великий дар,
Ти дав мені моє життя,
Я дякую, що ти мене обрав!
Ти мій Господь, а я твоє дитя.
Дай сили нашій славній Україні,
Дай віри на багато поколінь,
З Тобою, Боже, сильні ми і вільні.
Во ім'я Отця.
І Сина.
І Святого Духа.
Амінь.
26.11.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2016
Як важко жити в нашому столітті,
Тут все нове до болю і до сліз,
Хтось їде у порше, а хтось стоїть в лахмітті,
Несправидливість тут панує скрізь.
Жадоба влади б'є собі дорогу,
Осліплена багатством неземним,
Залишили країну босоногу,
На стежці встеленій терновником одним.
Все нове тут у нашому столітті,
Чуже таке для серця і душі,
Це не століття — це вже лихоліття!
Тут не читають книг і нехтують вірші!
Як боляче тепер дивитись на вкраїну,
Шевченкові слова звучать в неволі,
Не чути більше мову її солов'їну,
"Зажурилась Україна — така її доля"
І все тримається секретом,
Життя й думки народу нашого,
Як важко бути тут поетом
Століття двадцять першого...
22.11.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639797
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.01.2016
Моя країна - Україна!
Широкий степ і полонина,
Джерельна свіжая вода,
Моя країна молода!
Сади вишневі і бузкові,
І квіти різнокольорові,
Карпатських гір височина,
Шахтарських копань глибина.
Солоний вітер з моря віє,
Великий Дюк там височіє,
Дніпро колискою гойда,
Шепочуть ріки та ліса.
Стежини, верби і діброви,
Співає місяць колискові,
Чумацький шлях і купина,
Країна наша - чарівна!
І я до неї пригорнуся,
На поклик її в мить озвуся,
Моя країна не одна,
Я з нею! Честь їй і хвала!
22.11.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639796
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.01.2016
Надійтесь люди! А то нас не буде!
Не дозволяйте страху взяти верх!
Де б не були ви, страх живе усюди,
А з ним у злагоді живе лиш смерть.
Знайдіть надію в серці ви своєму,
Надія є у кожному із нас
І досягне вона того об'єму,
Коли навіки страх у нас погас.
Повірте, що надія — це рятунок,
В тяжку хвилину буде повсякчас,
Знайдіть в душі для неї ви притулок,
Тому що нам надіятися час!
З надією у серці ми живемо,
А страх в нас відбирає це життя.
З надією в майбутнє ми підемо,
Зі страхом буде тільки забуття.
Надійтесь люди! Страху вже не буде!
І хто надіється, той знає,
Надія є, вона живе усюди,
Надія дає силу, страх - убиває.
21.11.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639518
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.01.2016
Моя країна у вогні...
Палає її серце золоте.
Як гляну в очі я її?
Для мене ж це і рідне і святе!
Моя країна у вогні...
Війна іде і краю їй нема.
Душа її навіки у мені,
Напилась крові нашої сповна.
Моя країна і вогонь....
Цей поєдинок буде лиш на смерть.
Ми стоїмо лодоні до лодонь,
Коли життя летить у шкереберть!
Моя країна - це вогонь...
Скалічена та добрая душею.
Коса плететься з посивілих скронь,
Дощем кривавим впитана землею.
20.11.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639516
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 29.01.2016
Я не дозволю собі чути те,
Чого не бачила на власні очі,
Минають дні, роки і час іде,
Але не чути — бачити я хочу!
Навіщо обіцянки та слова,
Які нічого тут для нас не значать,
Я знаю, які в мене є права,
Твою брехню все рівно ми побачим!
Країну розірвали на шматки.
Була країна — і нема країни,
Залишились лиш шкіра та кістки,
Залишились одні руїни.
Чого ти став, розказуєш мені
В екрані синім, як нам далі жити,
Коли руїни досі у вогні,
Коли країна смертю оповита!
Твоя брехня солодка та палка,
Гірким дощем проходить по країні,
Вона захоплююча, творча і жарка,
Та ми не вірим тобі, ми не вірим!
Облиш ти нас назавжди, замовчи!
Твої слова мігренню б'ють по скроні,
Ні слова більше, навіть не шепчи,
Нікого вже нема в твоїм полоні.
Самі зуміємо, самі переживем,
Візьмемо разом ми країну в руки,
Вона збереться разом й заживе!
Красу свою омиє від багнюки.
20.11.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639255
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.01.2016
Летять роки, як в небі журавлі,
Постійно, безперервно і невпинно.
Не можу зрозуміти взагалі,
Чому життя іти вперед повинно?
Замри на мить, на тижні, на роки,
Та що я кажу, це вже не можливо,
Воно летить вперед, не навпаки,
Побачити кінець йому важливо.
Та хоч годинку сядь, перепочинь,
Ніхто тебе гонити в бік не буде,
Забудь про правила своїх святинь
І байдуже, що скажуть на це люде!
Та оглянулось на секунду лиш одну,
Здійняло в небо свої ясні очі
“Послухай, мила, що тобі скажу,
Час зупинити — всі такі охочі.
Завмерти в молодості, в здравому умі,
Дивитись, як старіють твої друзі
Й душа твоя далеко у пітьмі
Піде зі злом у шлюбному союзі.
Я сяду тут перепочить сповна,
В житті, ти знаєш, все закономірно,
Ти будеш жить! А твоє немовля
Чекати буде у пітьмі покірно.
І не пізнає воно ніжність цю,
І не відчує материнську ласку,
Не буде знати запах чебрецю,
І не почує на ніч казку..."
Стоїть життя хвилину, дві,
Стоїть собі немов примара.
"Чого ж стоїш ти?! Та біжи, біжи!
Життя прожити — це ж не кара!
Побавитись в дитинстві я змогла,
Із юності у зрілість перейти
І старість прийняти вже зможу я,
Та далі вже дорогою піти.
Життя летить із журавлями в небі,
Летить упевнено і знає вже куди,
По правді жити хочу я, далебі,
І в пам'яті зостатись назавжди.
20.11.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639252
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.01.2016
Верби хиляться додолу понад ставом
І вода зелена омиває їх гілля,
Так сьогодні мені худо стало,
Буду виглядати смуток звідтіля.
Верби мої розпустили коси
І мене закрили від злих чар,
Я змахну ще не засохші сльози,
Що на мене капнули із хмар.
Верби мої! Верби мої діти!
Обійняти вас, закутатись в гіллі,
Та куди ж печаль мою подіти,
Важко з нею жити у селі.
Верби тихо листячком зеленим
Заспівали теплії слова,
Поцілунком диким та шаленим,
Налетіла подихом зима.
20.11.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638975
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.01.2016
Далеко я від рідного села,
Нема мені спокою і рятунку,
Тут все чуже, чужі кругом слова,
Нема для мене рідного притулку.
Лиш спогади приходять неземні,
Встають перед очима повсякчас,
Смішні, веселі та такі сумні,
В самому серці я тримаю вас.
Моя домівка - то моя душа.
З роками ще рідніша і рідніша,
Із хати рідної я вийду неспіша,
Для мене вона в світі найгарніша!
Тут народилась я, і тут жила,
Пізнала перші промені освіти,
Тут моя дружба перша розцвіла
І від кохання я змогла сп'яніти.
Село моє, як небо золоте
Розкинулось ланами та степами,
У вересні волошками цвіте,
У квітні тут цвітуть тюльпани.
Квітуче поле, вишні у садах,
Метелик десь омріяно літає
І сонце падає далеко у жнивах,
Серпневу спеку спати забирає.
19.11.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638974
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.01.2016
Твій сміх заповнився мені понад усе.
Такий дитячий сміх, такий заразний,
Він щирий був, і теплий, і виразний,
Він був мій світ, він був - моє усе...
А ще я пам'ятаю твої очі...
Такі веселі, втомлені... Сумні...
Як перший промінь сонця навесні
Вони мене так зігрівали серед ночі!
Я буду пам'ятати твої руки,
Такі скалічені, натруджені вони,
Переробити вони все могли!
Не помічаючи, які це муки.
Я пам'ятаю.. так я пам'ятаю...
Образливі слова свої тобі,
Які мене так колють у пітьмі,
Та ти не ображалась, я це знаю.
Моя старенька, та ще молода,
Душа твоя скалічена роками,
Моя бабуся, мама моїй мамі
Така красива, добра і сумна.
Ідеш собі стежинкою своєю
За небокрай, кудись у небуття
І обрій синій наче навмання
Прикидується постаттю твоєю.
Куди пішла від нас, моя ти старша мамо?!
Чому так рано ти покинула цей світ?
Пішла одна і не взяла нічого в свій політ
І серце твоє битись перестало...
19.11.2015 р.
(На фото моя бабуличка Ісакова
Марія Павлівна)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638753
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.01.2016
Чарівна наша Україна!
Вона терпіла дуже довго ворогів!
Ми стали вільні, здійснилась її мрія!
Це коштувало їй мільйони батогів.
Вона прекрасна впала на коліна...
Коли підступно в спину вдарили ножем.
Такого не було з часів Берліна!!!
Вона не вірила, це було міражем!
Спіткнулась..Впала...Встати дуже тяжко.
Коли по ранах сіллю ллється дощ,
І ця країна, ця співуча пташка
Дорогою іде Господніх прощ!
Вона підставила щоку не перший раз,
До болі, до жалю, вона терпіла.
Пробачила вона мільйон образ,
Але війну пробачить не зуміла!
І піднялась з колін вишнева Україна!
Завмерли сльози в синяві очей,
Де билось серце — зараз там руїна,
Навіки буде прихистком смертей.
Вона стоїть упевнено і гордо,
Незламна постать добра і сумна,
Їй байдуже, що зараз це не модно,
Їй байдуже — стоїть вона одна.
Ти моя гордість славна Україна!
Ти моя сила, вірність і добро!
Ти моє щастя, ти моя єдина!
І разом переможемо ми зло!
16.11.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638752
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.01.2016
З вірою у серці я іду,
Сонце мені світить у дорозі,
Моя мрія відверне біду,
Якщо я сама уже не в змозі.
Все для мене буде наче в казці,
Я так хочу, щоб цей день настав,
Моє сонце, моя ніжність, моє щастя,
Ти мій промінь в світі диких трав.
Я надіюсь, що для тебе стану
Найвірнішим другом на землі,
Я для тебе зірочку дістану,
Відверну від тебе очі злі.
Ти ще там у хмарах недалеких,
Де не має болю, сліз, невдач,
Принесе тебе мені лелека
І почую скоро я твій плач.
Я зігрію, обійму та приголублю,
Коли ти появишся на світ,
Ти ще там, а я тебе так люблю,
Безкінечно і на много літ!
28.10.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638458
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2016
Навіщо постріли, гармати,
Чому не можна просто жить?
Невже потрібно нам вбивати,
Щоб правді й вірності служить?
Страждання й біль - не наші друзі,
Все полилося через край!
І ворог мій на іншій смузі,
Піде навічно в синю даль.
Ми люди, отже ми єдині.
Ми всі брати і сестри ми,
Що скажеш ти своїй дитині,
Коли не буде вже війни?
Ти не забудеш те жахіття,
Коли земля була в вогні,
Пройде ще не одне століття,
Та не пробачиш ти собі!
За братську кров себе засудиш
І чашу горесті до дна
Вже вип'ють ті, кого ти любиш,
Та не окупиш гріх сповна.
27.10.2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638457
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 25.01.2016
Кире.
Любимая племянница моя!
Пусть детство будет твое ярким!
Те ужасы, что отпечатала война,
Пройдут дождем и станет жарко.
Ты будешь счастлива, Кирюшечка моя!!!
На радость маме, папе и родным!
И в городе твоем настанет тишина,
Хоть он покажется тебе другим.
Я буду сильно по тебе скучать.
Ведь для меня ты девочка - родная!
И будешь скоро в гости принимать,
У себя дома, на Донбаском крае!!!
20.09.2014 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638185
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 24.01.2016
(Сестре Оксане. Дебальцево.)
С рассветом слышно пение птиц,
А здесь стрельба и детский плач,
Не видно тут счастливых лиц,
Пришел на родину палач.
Не будет так, как было раньше,
Осколками покрыт наш дом.
Дорогою пойдем мы дальше,
И вместе мир мы принесем.
Война нас закалила точно,
Сильнее вряд ли станем мы,
И только дочка просит ночью:
"Хочу, чтоб не было войны!"
Забытый Богом край чудесный,
Сметают прочь с лица земли.
В других краях поются песни,
А моя дочь - дитя войны.
21.09.2014 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638184
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 24.01.2016
Серце палає в вогні,
Скажем терору ми - ні!
Більше терпіти не будем,
Там гинуть добрії люди!
Діти війни - наші діти,
Наше майбутнє і квіти,
Наші лани і ліса,
Це наша з вами краса!
Все у вогні пропадає...
Наша земля знемагає!
Квіти, ліса там палають!
Наші солдати злягають.
Кому, як не нам воювати?
Країну разом захищати!
І з перемогою йти,
Світле майбутнє нести!
01.09.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637915
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.01.2016
Забули ми свою Вкраїну,
Забули землю, роси, ниву,
Не берегли...Не дорожили...
Забули наші сторожили.
Прийшла війна у нашу хату,
Забрала батька, неньку, брата,
Немов би це вже не життя,
Забрала наше майбуття!
Не будем на коліна падать!
Не будемо просити, плакать!
Перед країною в боргу,
Дамо ми відсіч ворогу!
За свою Україну щиру,
Боротись буду або згину!
Не буду вірити нікому,
Я вірю лиш своєму дому.
Моя домівка це є ти,
Країна - серця чистоти!
01.09.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637914
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.01.2016
Заблукала душа у пітьмі,
А де ж світло, куди їй іти?
І блукає вона в темноті,
Та не може спокою знайти.
Скільки часу пройшо вже з тих пір,
Скільки сльоз пролитих було,
Не згадаєш всього, зрозумій,
Що було, то це вже пройшло.
Та надія вмирає остання,
Зникне біль, і тривоги, і страх
Загадає остання бажання,
І чекатиме з неба цей знак.
Заблукала душа у цім світі,
Заблукала вона назавжди,
І нікому це не зрозуміти,
Та й іти вже немає куди.
27.03.2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2016
Тебе цілую на прощання,
Дивлюсь на тебе, а душа болить,
Здається, наче бачу я в останнє,
Іще хвилина і пройде ця мить.
Чому далеко ти від мене, мамо?
Запитую себе я знов і знов,
Мене почуєш ти, і встанеш рано,
Й пошлеш до мене ти свою любов.
Мені без тебе важко, ти це знаєш,
Для мене ти відкрила це життя,
І хоч далеко ти, про мене пам'ятаєш
І материнською любов'ю зігріваєш.
Такі прекрасні материнські очі.
Вони для мене все, вони мій світ,
Тобі життя своє подарувати хочу,
Щоб ти жила до безкінечних літ!
Моя ти мамо! Ти така красива,
У тебе теплі руки - це любов твоя.
І я така щаслива, що у мене мама є,
Моя, єдина...
Для мене буде вічно молода!
18.12.2008 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2016
Любов до тебе не напишеш в казці,
Її словами всю не передать тобі,
Її відчути можеш в моїй ласці,
В моїх очах, у серці і душі.
Для мене ти - це радість неземна,
В твоїх очах я бачу сонце й небо,
З тобою на край світу я б пішла,
Мені для щастя більшого не треба.
Ти не журися моя мила мамо,
Для мене твої сльози - біль в душі,
Для тебе зірку з неба я дістану,
Ти лиш поклич й примчуся я вночі!
І знай, що лиш для тебе зорі світять
Й дарує сонце теплоту свою,
Пташки співають, розквітають квіти,
Щоб радувати мамочку мою!
18.12.2008 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2016