| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Коли немолода
Минуть роки... і ти немолода,
голубка сива, завше хочеш спати,
Відкрий цю книгу, сядь біля вогню,
Не погордуй мене на старості згадати.
І заясніє милий погляд твій-
Яскравий, ніжний, сонячний, принадний,
Що у серцях поклонників твоїх
Як щем солодкий, він завжди жаданий.
Та хто вдивлявся у душі такої глибину?...
Твій блиск очей потрібен був лише йому!
На згадку прийде втрачена любов,
Високі гори, страх і темнота,
І купол неба, й ти у морі сліз
Стоїш під зорями, ховаючись, одна.
TRANSLATED BY Oksana Snihur
When you are old
WHEN you are old and grey and full of sleep,
And nodding by the fire, take down this book,
And slowly read, and dream of the soft look
Your eyes had once, and of their shadows deep;
How many loved your moments of glad grace,
And loved your beauty with love false or true,
But one man loved the pilgrim Soul in you,
And loved the sorrows of your changing face;
And bending down beside the glowing bars,
Murmur, a little sadly, how Love fled
And paced upon the mountains overhead
And hid his face amid a crowd of stars.
William Butler Yeats
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804803
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.08.2018
Dir verrate ich ein Geheimnis:
„Mich verbrennt eine Gläubigkeit:
In Herzen deinem werde ich bleiben
Heute, morgen, für Ewigkeit.
Wird die Zeit vergehen, Hunderte von Namen,
Ländern und Eindrücken aufgereiht,
Du wirst bleiben in Herzen meinem
Heute, Morgen, für Ewigkeit.
Und warum? So merkwürdig ist ein Theorem
Zu diesem bin ich verurteilt
Also alles zusammen, aber du getrennt
Heute, morgen, für Ewigkeit.“
****************
Розкажу тобі думку таємну,
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму
на сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
сотні вражень, імен і країн, –
на сьогодні, на завтра, назавжди! –
ти залишишся в серці моїм.
А чому? То чудна теорема,
на яку ти мене прирік.
То все разом, а ти – окремо.
І сьогодні, і завтра, й навік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2016
Mein erster Vers im Schützengraben
Mein erster Vers schrieb ich im Schützengraben
An die von den Explosionen bröckelnde Wand.
Als meine Kindheitszeit im Krieg war totgeschlagen
Und ihre ersten Sterne sie im Horoskop verloren hat.
Welle des großen Feuers rannte (sauste) blindlings
Die Gärten waren tief in Grau gehüllt,
In der Bö von Wasser, Brand erstickte
Unsere Überfahrt, mit Schmerz gefüllt.
Die weiße Welt ist plötzlich schwarz geworden,
Die Feuernacht beleuchtete den neuen Tag
Und Schützengräbchen wie U-Boot, verloren
Im Meer von Rauch, Feuer und Terroranschlag.
Es gab kein Wölfchen mehr und kein Häschen-
Blutige Welt, verkohlter trüber(matter) Stern.
Und schrieb ich fast mit kleinem Scherbchen
Große Buchstaben aus dem Fibel, aber gern.
Ich würde Blindekuh und Hüpfen spielen,
Ins Märchen fliegen auf den Druckseiten
Aber mein Hauptthema war Fugasse, Minen,
Wie unter knauserigem Tod die Menschen leiden.
O erster Schmerz unkindlicher Eindrücke
So schwere Spur, gelassen in dem Herz.
Man muss unsäglich in den Versen ausdrücken
Sonst stumm wird seine Seele, ohne Scherz.
In Worten Seele – wie ein Meer von unten
Und ist Gedächtnis – Schimmer auf der Stirn geworden
Im Schützengraben wird mein erster Vers gefunden
Gedruckt er wurde einfach auf dem Boden.
*********************
Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите нa війні.
Лилась пожежі вулканічна лава,
стояли в сивих кратерах сади.
І захлиналась наша переправа
шаленим шквалом полум'я й води.
Був білий світ не білий вже, а чорний.
Вогненна ніч присвічувала дню.
І той окопчик –
як підводний човен
у морі диму, жаху і вогню.
Це вже було ні зайчиком, ні вовком –
кривавий світ, обвуглена зоря!
А я писала мало не осколком
великі букви, щойно з букваря.
Мені б ще гратись в піжмурки і в класи,
в казки літать на крилах палітур.
А я писала вірші про фугаси,
а я вже смерть побачила впритул.
О перший біль тих не дитячих вражень,
який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
чи не німою зробиться душа?!
Душа в словах – як море в перископі,
І спомин той – як відсвіт на чолі…
Мій перший вірш написаний в окопі.
Він друкувався просто на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2016