| Сторінки (1/99): | « | 1 | » |
Наснилась школа вересневим днем,
Дитячим щебетом і запахами квітів,
І дзвоником гучним, що зачекався з літа
Пори цієї айстр і хризантем,
Й гостинності відчинених дверей,
І світла фарб у чистім вестибюлі,
Де наче й всі роки, давно минулі,
На свято це відправили гостей…
Наснилося, що знов заходжу в клас,
Немов лечу, і не тому, що мушу,
Комусь свою знов відкриваю душу
Й тону у світлі, і спинився час…
Наснилась школа… А над нею небо,
З якого вічна струменить блакить,
І спогад птахою до серця вже летить,
Й тобі в місця ті повернутись треба,
Хоч вже й запізно, вже ніхто не жде…
Лиш в тиші коридорів чути в слові,
Як у знайомім класі йде урок, іде…
Продовженням життя і голосом любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2021
Не сумуй, то лиш осені ватри
Догорають в самотніх садах,
Коли сонце цілує край хати
Божий день у янтарних тонах.
Й твої айстри по краю стежини,
Немов рання жаринка- зоря,
Насупроти морозу й донині
Полум’яно-яскраво горять.
У густих не губися туманах –
Нехай світлом огорнуть тебе.
Й небо осені в білих оманах
Ще буває таке голубе…
Усміхнись: неповторно красива
Кожна мить в непрочитаних змістах,
І ця осінь незмінно-неспинна
І така романтично-врочиста.
Зупинись, де для тебе запалено
Дивні свічі притихлих кленів,
І відчуй, як листок опалий,
Мов коштовність, несеш у жмені.
Пригадай, як вливається в просинь
Листопадів незаймана тиша,
Коли вітер, закоханий в осінь,
Віття кленів нечутно колише,
Коли знаєш: у плинності віку
Так багато до світу любові,
Й ти вбираєш осіннє світло,
Щоби ним наповнити слово.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2021
Між листопадів забрели мої дороги…
Й літа стрімкі, як в серпні зорепад.
І сипле золото осіннє до порогу
Холодним ранком поріділий сад.
Ще хочеться радіти кожній миті,
Низати їх намисто у разок,
І святкувати день у білім світі,
І біля добрих див спиняти крок.
Радіти слову, що жене знемогу
Крізь відстані з любов’ю і теплом,
Й протягнутій тобі на допомогу
Чиїйсь руці… І цінувать добро.
Й дощем осіннім, що спустився з неба,
Замилуватись, щоб на всі віки,
І миті, що даровані для тебе,
Нести, мов скарб із Божої руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2021
Притулився бузок фіолетово-ніжно до хати,
Зазирає у шибку, замереживши квітами світ.
Може, вийде у двір сива жінка, старесенька мати,
Залюбується, може, на злеліяний веснами цвіт.
Розбрелися кущі від оселі кудись до дороги,
Поріднились із сонцем, напилися весняних дощів.
Замітає весна сиві східці порогу старого -
Чи то квітами сипле, чи сльозами бузкових кущів...
Скільки весен без неї розквітає садочок край хати -
Свіжий подих цвітінь навкруги і аж ген до ріки…
Розсівала любов цілим світом натруджена мати,
Щоб красу дарувала добрим людям на цілі віки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2021
Розчинити душу, як вікно до саду,
Навстіж, з протягами в подихах вітру,
Відчути до схлипу, до щему й відради,
Як знов оживає на яблуні віття,
Тремтить, наливаючи пагони соком,
І вже дегустує весняні парфуми…
І небо квітневе, п’янке і високе,
В долоні спадає блакиттю задуми.
Й скидаючи з серця сніги засмути,
Відверто зізнатись весні в любові,
І пригортати фіалок жмутик,
Й до щік тулити бруньки вербові.
Душу відкрити, як вікно до саду,
Обміняти на сонце зиму прожиту
І, вдихнувши світу теплу пораду,
Знов повірити в суть животворної миті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2021
День зимовий, як спалах, освітлює сутність речей…
Серце гріється миттю в ароматах духмяного чаю.
А за вікнами – сніг, і не можна відвести очей
Від кружляння небес на краєчку сріблястого раю.
Наче й я в заметілі злітаю на землю з-під хмар,
І душа переплутала сніг зі цвітінням весняного саду,
Як і цей занімілий від дива знайомий ліхтар,
Що надвечір так схожий на запалену кимось лампаду.
Напиваюсь красою і свіжістю стихлого дня,
Що у Бога спочити приліг на розкритих долонях,
А на пам’ять про себе лиш слова проросле зерня
Залишив у дарунок мені на тривале безсоння,
А ще свій особливий, насичений ніжністю шарм,
Що в полотнах Митця, в почуваннях моєї душі,
У відтінках сріблястого й білого, в сутінках чар…
Чом не привід, щоб знов зазвучали для чогось вірші?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2021
Безкрає поле в злаках соковитих,
Здається, у високе небо кличе,
І пір’ям падають хмарки посеред жита
І віртуозно так, і таємниче.
Й старезна груша в середині ниви
Кружляє, мов самотня парасоля,
Де між віків під сонячною зливою
Життя лунає неповторне соло.
А там, де жито сходить у блакить,
Там диво… там білявеньке хлоп’ятко
Цілує літо й відпускає вмить
Чи літуна у вись, чи пташенятко,
Чи, може, першу й найсвітлішу мрію…
Так, ні про що... а просто про цей день
В ромашках і парфумах деревію,
Щоб він світився і світив лишень…
Щоб сонечко в руці і паперовий змій,
І кольори у житі волошкові,
І повні жмені щастя, повні мрій,
І мить, по вінця сповнена любові…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2020
Ми стрілися знов, де альтанка соснова і літо,
Вже й липовий чай у горнятку склянім виграє…
Світиться диво твоє - запалені сонечком квіти,
Щоби тьохнуло серце в красі й чиєсь, і моє,
Щоб раптом зайшлося воно аж до щастя, до схлипу
Від задуму Майстра й плодів цих щоденних турбот.
Улюбленець сонях край стежки всміхається липню,
Неначе живий вказівник на квітчасто-зелений город.
Розмова між буднів вже схожа на крихітне свято…
Так пахне чебрець,обійнявшись з листком полуниці,
Подих тамується: дзвінко співає пташа біля хати,
І п’ є журавель прохолоду з низької криниці.
Й подумає кожна: літа не вертають спочатку,
Летять аж за обрій, де сонце сідає хутенько…
…А на гойдалці поруч щебече біляве дівчатко,
Що блакиттю очей дуже схоже на тебе, маленьку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020
Люблю миттєвості, що як в горнятку мак.
У них життя щоденного картини.
Й час не летить – тополі пухом плине,
Тобі лишивши незабутній смак.
Люблю ту мить, як день дарує світло,
Вітраж малює промінь на вікні.
Люблю, як день всміхається мені
Й небес глибини сяють понад світом.
Люблю, як хтось малює пензлем весни,
У паростки вдихаючи життя,
І квітка тягнеться до сонця, мов дитя,
І лебеді вертаються на плесо.
Люблю садів замріяних плетіння
У веселковості весняних кольорів
І хор пташиний в вербах угорі,
І лугу в травах зрошене цвітіння.
Люблю, як в радості оселя ожива,
Люблю цю мить єством оберігати.
То найрідніші повертаються до хати
Й любов’ю пахнуть мовлені слова.
Нехитрих вподобань і відгук, і відбиток
Люблю знаходити в спорідненій душі.
Люблю, як світ вливається в вірші…
…Понад усе в житті люблю любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2020
Весна й світання… і лелека в луці
Поважно й радо зустрічає день
Серед кульбаб, що сонечку сміються,
І солов’їних весняних пісень.
І ти радієш гостю, птасі щастя,
І не злякати щоб, тихенько йдеш,
І трави туляться до ніг квітчасто,
Й горобина біляво квітне десь…
Й лелека так довірливо і близько
Ступає ранком серед впалих рос,
Що серцем відчуваєш, мов дівчисько,
Як щось чудове в світі відбулось,
Незнане, і зворушливе, і світле,
І не прожите ще ніким й ніде…
…З лелекою удвох посеред квіту
Обіймами стрічаємо цей день.
Хтось серцем пригортає, хтось - крилом
За смак весни й за те, що просто є…
Де стежку білим квітом замело,
Лелека в луці ранню тишу п’ є…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2020
Незабутньо так пахнуть дощі,
Де весняні розкинуто шати,
Ароматом бузкових кущів
І духмяною свіжістю м'яти,
Прохолодністю росяних трав
У грайливо-дзвінкому намисті...
Світ, як вдосвіта вмите дитя
Із очима блакитно-чистими.
І вже соло дощу здається
Таким тихим, молитва неначе,
Що десь там, на краєчку серця,
Від нежданої радості плаче…
В тихім схлипі прозорих краплин,
У стрімких ручаях на шибці
Ти вже бачиш, як хтось із глибин
Розсіває по світу гостинці.
Назбираю в долоні дощу,
Немов спрагло-весняного дива,
Разом з світом під дощ помовчу
В сподіванні на бажану зливу…
Й відпливає вже змита печаль,
Невідомо куди і без весел.
Грає дощ, як натхненний скрипаль,
Життєдайну мелодію весен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2020
Перейти цей туман, загорнувшись в проміння весни,
В безголоссі хвилин пити сенсів одвічний напій,
Повертатись до себе крізь обставин гіркі полини
Й гріти душу в загравах іще не розгублених мрій.
Святкувати, мов диво, весняного народження дня,
Десь віднайдену справжність смакувати, мов зріле вино,
Й наче вперше, відчути, як тепліє на лузі стерня,
І зрадіти, що птаха вже щебече в саду під вікном.
У пустельності вулиць віднайти всіх надій суголосся,
У сповіщеннях дзвонів враз прожити слова молитов.
І вже так неважливо, що вдалося, а що не вдалося,
Тільки чути, як гріє твоє серце до світла любов.
Й це мине… через біль, через крики тривог і омани,
Крізь осмислення значень в ледь забуті й прості відкриття.
Загорнувшись в проміння весни, перейти ці тумани…
Абрикоса в саду вже натхненно святкує життя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2020
«Доброго ранку, пані!»
Де душ перехрестя,
Вітання неждано-раннє
Дивом мені здається.
І пахне калиново-стигло
Те рідне поштиве звертання,
Й в душі проростає стихло:
«Доброго ранку, пані!»
І здогад світліє примітно,
Що сходяться нащось дороги.
Вже й день притулився привітно
Усмішкою теплою Бога.
В новім камуфляжі юначе,
Хлюпну Вам тепла у серце.
Багато так слово значить,
Якщо подарунком здається.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870381
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2020
Стара кринице, ти іще жива!
Тебе впізнати й не впізнати мало.
Пожухла від вітрів суха трава
До ніг твоїх за мене замість впала.
А десь ще літо… Мама молода
Водичку свіжу в відра набирає,
І хлюпає так весело вода
У квіти на самім краєчку раю.
А квітів тих… рожево… жовто… біло
І незабутньо, і бентежно трохи.
І я лечу, і за плечима крила,
І стежечка між трав, немов до Бога.
І падаю, неначе м’яч згори,
В обійми до духмяної копиці…
…Вже сонечко на заході горить
Й ніхто не топче стежку до криниці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863925
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2020
Церковний ставок… Небо падає в тінь верховіть…
Лист, мов човник, вода, потемніла від часу, гойдає.
Очеретами пам’яті день зникає у тиші століть,
Плеще хвилька під вітром: « Минає усе… Все минає…»
Там, де церква була, час давно заліковує рани.
Хіба дуб трьохсотлітній уві сні прошумить сам собі,
Як він був молодий, як зростав недалеко від храму
У саду яблуневім на зеленім від весен горбі.
Ще здається, що чуєш звучання старої молитви,
Мов з небес, озивається хор словом давніх пісень.
Край чужого городу – покриті байдужістю плити
Понад тими, хто тут зустрічав колись з радістю день
І до храму спішив, щоб душею в надії молитись…
В перехресті доріг так самотньо хлюпочеться став.
Сумно стогнуть вітри, де зруйнована стогне святиня,
Там, де вкотре колись розіп’яли безжально Христа.
Із церковного дуба для збіжжя складалися стіни,
Обважніле зерно ковтав новоспечений склад.
Іще довго комусь увижались сполохані тіні
Там, де купа каміння й обрубки скалічених лат.
Вже століття нове, невідоме дивує ходою.
І амбар, як непотріб, хтось, як завжди, комусь продає.
…Враз спинився юнак із новою прудкою пилою
І закляк: Матір Божа являла обличчя своє.
На одній із дошок, де стара штукатурка обпала,
Там, де фарби ясніли, наче вчора з-під пензля митця,
Він ті очі впізнав… і дістав з-під дощатих завалів
Образ світлий... Святий... Хтось підходив… Тепліли серця…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856908
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2019
В кружлянні білім сніг… Йому радію
І скаржитись не кваплюсь, що колючий
І не лапатий що - дрібненько сіє,
Сором’язливо так і неминуче,
Що всі стежки позамітав до літа,
Осінніх краєвидів стер картини,
Вуалі сплів для вже зів’ялих квітів,
Що випав так негадано-дитинно…
Закохуюсь в цей сон, де править сніг,
За те,що падає біляво-променисто
На сад, на вулицю, до ніг моїх…
…За те, що навкруги так сяйно-чисто…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856901
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2019
Небо сіє туманною мрякою, а наче світає…
Жовто-багряною ясністю ліс мене зустрічає.
Невпізнанно-знайомі до щему кольори декорацій,
Де дубки обнялися зі світінням притихлих акацій,
Де між трав загубились, наче перли, сліди листопаду,
А чистина спустіла мов запалена кимось лампада…
Лиш падінням нечутним дощу ледь розбавлена тиша
На вітрилах пожовклих беріз день осінній колише.
Десь зникає небес далина акварельно розмита
І так любиш цей світ в позолоті жовтневої миті…
П’ ять хвилин… Затамований подих…Осені диво…
І так мало потрібно раптом, щоби бути щасливим…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852784
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.10.2019
Незабутністю дихає день у миттєвості кожній…
Пахне літом весь світ, аж за обрій розносячи смак.
Мов добрій знайомій, усміхнувся мені подорожній
З видноколу років - непідробно і людяно так.
Й подивована думка вплелася у щиру розмову,
Відкриттями світів розлилась незнайома душа…
Й ти чомусь відчуваєш, що пташка співатиме знову
В розквітлому гіллі душі словами нового вірша.
Диво в зливі стрімкій, прохолодній такій, соковитій,
Що неждано вплелася в діалоги промовлених фраз,
І смарагдовий безмір, немов на долоні розлитий,
Заяснів між грози в кольорах веселкових прикрас.
Дощ шумів у крислатих верхів’ях здивованих вишень,
Водоспадом стрибаючи з даху на сходи порогу…
І вже чуєш, як день у душі твоїй радістю пише
Ту миттєвість, в якій тішиш серце присутністю Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2019
Загубилось село посеред нескінченних гаїв,
Між соснових борів й полуниць серед зрошених трав,
Між високістю неба й простою банальністю справ
І лишилося світлом нетлінним на серці моїм.
Це сюди повертається птахів розчулених клин...
Вже й заквітчане літо доплітає барвистий вінок,
І дванадцять озер ще збирають проміння зірок
І купають його у блакиті прозорих мілин.
В світанкових садах заворожує спів солов’ їв,
Може, навіть, не спів, а зізнання землі цій в любові…
Під цим небом душа поринає в поля волошкові
Й проливаються щастям почуття найтепліші мої
До тієї стежини, по якій мене батько повів,
До пісні тієї, що любила захоплено мати,
До вишень доспілих край біленької рідної хати
Й до глибин найдорожчих, як диво, промовлених слів,
До першої книги, яку хтось не прибрав із полиці,
І до фото старого, на якому бабуся і дід,
Переживши часи, представляють собою мій рід
У своєму селі, у життя незабутній столиці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2019
Зайнялися поля світлоносними квітами літа,
Розлилися медами в ароматах липневого дня…
Моя сонячна квітко, небесами любові зігріта,
Наче сонцю самому ти земна й безперечна рідня.
Променистість твою осягаю і серцем, і оком.
Виднокіл аж до краю щось забуте давно розбудив…
В неозорості сонць зупиняється мить й ненароком
Ти знаходиш початки досконало-зворушливих див.
Усміхнулось чомусь… прокотилося літеплим плином,
Розлилося в душі соковитим погідливим світлом,
Мов маленьким пташам пролітаєш над полем невпинно…
І не сталось нічого - просто соняхи квітнуть у світі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844922
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2019
Дивуєшся щораз, як виглядаєш весни
Після холодних злежаних снігів,
Радієш гулу, коли крига кресне
І Псел тікає в луки з берегів,
Чекаєш птахів в небесах відкритих,
Стрічаєш серцем: вже летять, летять…
Й збираєш пригорщі весняної блакиті
В озерцях повені з хмаринками латать.
І гладиш поглядом ту квітку на осонні,
Що в радості своїй немов дитя,
Вже зріє світ, сміється вже сьогодні,
На смак пізнавши прояви життя.
І мрієш вже, як заспіває даль
В красі оновленій замріяно-квітчасто,
І ти, зимову скинувши печаль,
Малюєш променем на склі весняне щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828987
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2019
Твоє ім’я народжене Любов’ю.
Із сивих правіків, така, як є,
Ідеш життям і грішною, й святою,
В Любові тій – усе єство твоє.
Ти просто жінка… Може, й диво дивне
Для тих , хто зріє світ крізь скельця чар.
Твоєю ніжністю ясніє кожна днина
В безмежжі злетів, подихів і хмар.
Така, як є… Залюблена красою,
Вбираєш сяйво зір в небесній млі.
І теплою солоною сльозою
Вмліваєш болем рідної землі.
Така, як є… Закохана назовсім
У рідні очі , знов чекаєш див…
Від світлості Любові повна сонцем,
Що Бог в тобі назавжди запалив.
Така, як є… Співаєш колискову,
Добром сповите, пестиш ти дитя,
Черпаючи в призначенні святому
Снагу і силу для свого життя.
Твоє ім’я народжене Любов’ю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828287
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2019
Мрійнику мій, не зважай на розмитість дороги,
На приземленість справ і зневіри шептання в душі.
Той, хто любить, уміє дослухатись, певно, до Бога,
Як і той, що єднає струн звучання із ритмом віршів.
Мрій, злітай, досягай… в слові «хочу» - енергії подив
І натхнення творить, свіжа сутність і кроків, і дій.
Все, від чого насправді захоплює вражено подих,
У цім світі безмежнім - від високості й справжності мрій.
Спробуй мрію на смак… Дорікне в божевіллі хтось, може,
Нездійсненним назве… не гаси в небі вогники зір.
Випадає нам шанс бути в час свій на себе лиш схожими…
Не втрачай… Бережи… Надихайся у мрії… І вір…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827466
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2019
Так сяють очі, наче щастя злива,
Й одна на двох запалена свіча.
На фото цім вони такі щасливі…
Хоч сиві скроні, молодість в очах.
Коли зірвалось з вуст чиєсь зізнання,
Коли рука торкнулася руки,
Хтось запалив між них вогонь кохання,
Мов нагороду дав на всі роки.
Їх упізнаєш між усіх так легко.
Спинись на мить… Відчуй той дивосвіт…
Як неземні, немов спинились в леті,
Щоб в очі глянути й продовжити політ.
А в тих очах – весь Всесвіт, всі епохи,
В любові скупані, мов річки плин, стрімкі,
І глиб двох душ, не змілений нітрохи,
Мов спадок дітям в плескоті віків.
Хто не хотів у цім безмежнім світі
Пізнати вічну сутність таїни?
Вони несуть в собі яскраве світло
І бережуть… Закохані вони…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2019
Як трепетно-щемно з доріг повертати
На стежку,що в полі, мов стрічечка, в’ється,
Єством відчувати й тулити до серця,
Й нести ту любов, що дала тобі мати.
Зворушливий спогад прожити, мов свято,
Що сонцем вливається в безміри жита,
І знати, що сенси всі в тому, щоб жити,
Бо море любові дала тобі мати.
Й так любиш цей день, на щедроти багатий,
Й нанизуєш миті, мов крапельки світла,
І просто всміхаєшся білому світу…
То радість любові дала тобі мати.
Болі й негоди навчають прощати,
Зцілювать душу в окриленім слові,
І відкривати, як істину, знову:
Мудрість любові дала тобі мати.
Вертаєш додому, щоб сили набратись,
І небом напитись, й сидіти до ранку
На сходах стареньких знайомого ганку…
Багатство любові дала тобі мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822093
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2019
Кружляла віхола… і сніг
Немов би вирвався на волю
І не чиюсь, а власну долю
Жбурляв, востаннє мов, до ніг.
Забілював садові крони,
Як маляр, аж до видноколу,
Назавжди щоб і вже ніколи
Не стерлись фарби...До утоми
Кружляв в потоках вітру й світла,
Просився в дім, у шибку стукав,
Немов хотів цю радість-муку
Розсіяти посеред світу.
Злітав з дахів морозно-стигло,
Бешкетував, хлоп'я немов.
І день згасав...І вечір знов...
Так чисто скрізь і зимно. Стихло...
Втомивсь грудневий сніговій,
Приліг на світле покривало,
І небо тихо витирало
Краплинки з-під холодних вій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820942
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.01.2019
Дощ осінній слізьми сіє сум по промоклій долині,
Обриває з гілля листя жовтого пізню красу.
Серед вод зупинившись, заблукало стоїть в самотині
Вишня в цвіті веснянім, заплітаючи русу косу.
Задивилась в люстерко на завиті у зачіску квіти -
Як же їй до лиця врода цих запізнілих обнов.
Приголубив серденько вересневий, ще лагідний вітер,
І, можливо, й не сон – ця осіння квітуча любов.
Підіймає на крилах спроба злету красивої мрії,
Кида виклик часам і законам земного буття…
Білий цвіт на гілках – то не дивна святкова подія,
То лиш дотик любові, попри холод - буяння життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811915
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2018
Богом дана земля, щоб у мирі та злагоді жити,
В цю красу закохатись, що від подиву серце щемить.
Я люблю ці поля, де хвилюється в стиглості жито,
В золотому промінні купається неба блакить.
Зачаруюсь звучанням і барвистістю рідного слова,
Мелодійністю пісні замилуюся аж до сльози…
То говорить мій рід крізь віки українською мовою,
І рушник на покутті обрамляє святі образи.
Рвуться в небо ясне куполами собори високі.
Де такі ще знайдеш, щоби Богу сказати про все:
Про жалі і надії, і до болю стражденний неспокій
За Вітчизну свою і за долю, що вічність несе.
В тій молитві живе спрагла віра на мир і відраду,
І на весни нові, що квітчатимуть рідні краї…
Кожна думка і справа, що з любові та правди,
Рідна земле моя, хай примножують сили твої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2018
Уриваються в сни дивні спалахи давнього літа,
Проривають пітьму мерехтінням яскравих зірниць.
Тихий сум спогадань, передгрозяним вітром зігрітий,
Невловимо-печально ледь торкнеться до світла зіниць.
Горобиновий кущ занімів від басистого грому,
Ліс здригався від сяйва знахабніло-стрімких блискавиць,
Дощ змивав всі сліди, що вели по стежині додому,
Закриваючи небо дивним плетивом сірих копиць.
Вже промок легкий плащ, несподіваний прихисток суші,
І лились ручаї з прохолодно-прозорих краплин,
Та під зливою літа буттям напивалися душі,
І сміялася радість в літніх квітах промоклих долин.
На дорогах моїх ще не раз зустрічалися грози,
Від колючих вітрів ятрив душу непроханий щем.
Горобиновий цвіт обсипався на аркуші прози
Теплим світлом від щастя, рясно вмитого літнім дощем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805528
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2018
На щастя, в дорозі стрічаються сонячні люди
З високістю неба в очах і світитись умінням.
І вже по-святковому якось всміхаються будні ,
І декілька слів випадкових так гріють промінням.
У квітах латаття ясного на легкості сукні,
У погляді, наче блакитно-невинне світання,
Сама по собі відкривається спраглістю сутність
Прихильності Вашої людям й добра дарування.
Чи ми випадково зустрілись у черзі до каси?
В розмові короткій, що в декілька речень уклалась,
Тепліла в душі, як найкраща й найперша окраса,
Та усмішка Ваша, що просто мені дарувалась.
Протягнута Вами рука… Все звичайно, здається…
А все ж повертається спогадом радості мить,
Що якось неждано і тепло торкнулася серця…
Нехай у житті вам на добрих людей таланить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2018
Першовересень тепло обіймає крильми мою долю
Й знов хвилює мене, хоч життя вже повз школу іде.
Чому сниться мені у повічно улюбленій ролі
Й на подвір’я шкільне, мов дитину, за руку веде?
Перше вересня – день незгасимо-палкої любові,
Коли галас дитячий повнить тишу і класу, й душі,
Коли сенси збираються в приязно-чистому слові,
І від серця говоряться справжні і добрі вірші.
Першовересня день - то і зустріч, і трепетний спогад
Про літа молоді й про найперший у світі урок,
І вчительки добрий, любов’ю освітлений погляд,
І рідноголосний, на літа невгамовний дзвінок.
Свято мрій легкокрилих і складених планів роботи,
І уважність очей у чеканні нових відкриттів,
Початок нової дороги в щоденних турботах…
…Першовересня дні незабутні в моєму житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805241
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2018
Закохана в літо, милуюсь рожевим світанком
І малюнками ранку на мольберті високих небес.
Хтось накинув легенькі прозоро-рожеві серпанки
Над розлогим простором смарагдово зрошених плес.
Легіт дзвонами рос, мов скрипаль, грає світу сонати,
Новизною дивує хор пташиний в розкішних садах.
Літо ходить навшпиньках у квітковім раю біля хати,
Де з гніздечка під дахом ластів‘ятко у світ вигляда…
Дивом сходить в душі незбагненна краса переддення,
Коли жевріє обрій, сяйвом повнить всі далі земні.
І тебе огортає порання цілюще натхнення
На добро, на турботи, на не співані досі пісні.
Й ти вже бачиш, як хтось набирає у жмені любові
І запалює день, наче свічку, й дарує: візьми…
І ти чуєш цей світ ще у пошепки мовленім слові,
І торкаєшся світла, наче птаха своїми крильми…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803959
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2018
Лікар в білім халаті не Бог ,звичайно,
Втім, як справжній, то в серці з Богом.
Хворість тіла й людські печалі
Він долає й ліками, й словом.
Ви для нього не пацієнт, а людина,
Подорожній в теперішнім часі,
На одних і тих самих гостинах
На земній, що під сонцем терасі.
Його шлях – нескінченні шукання
В пізнанні не розкритих ще істин,
У служінні, що без нарікання
Все ж веде до знаходження змісту…
В тім рецепті, де, наче дитині,
На полички розкладено ліки,
В нерозбірливих назвах латині
Прочитаєш: « Не здайся тільки…»
Є слова, цінніші за всяку пігулку,
Й очі, пильніші рентгену, здається…
...Вдячність чиясь проливається думкою
Про справжнього лікаря з Богом у серці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803465
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2018
Тільки мить до осіннього смутку –
Кілька тижнів достиглого літа…
І веде мене серпень за руку,
Де жоржини, мов жевриво, квітнуть,
Де красоля збирає намисто
Й сонях небо цілує з любові,
І під ноги, неначе навмисно,
Пада яблуко з гілки рясної,
Пахне медом і м’ятою вечір,
І вже злежаних груш ароматом…
У високім кружлянні лелечім
Неминучість прощань чуєш разом.
В прохолоді серпневої ночі
Ловиш серцем вогні зорепаду -
Хтось запалює в небі пророче
Мерехтливо-яскраве свічадо.
Серпень підстрибом в осінь прямує,
П’є водицю цілющу з джерельця…
Може, хтось восени й засумує,
Я ж візьму своє літо до серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2018
Мені знову привітно всміхнувся ще заспаний ранок
У хорах щебетань й солов’ їного теплого соло,
У тремтінні роси, що запалює сонцем світанок,
Гулом бджіл над віночком акацій, розквітлих довкола.
Серед трав на лугах коник пісню нехитру стрекоче,
Заблукало-басисто хрущ травневий у вітті гуде,
У квіткових лісах так тихенько і ніжно муркоче
Щось про вдячність комусь кошенятко біляво-руде.
Травень вже невловимо стікає у сонячне літо,
Мов художник, уміло підбирає відтінків тони,
Довершено й вправно, малюючи сонячним світлом,
На мольберті збирає кольори й аромати весни.
У смарагдових травах жовтіють голівки кульбаби,
У мереживі білім не впізнаєш кущів бузини,
І півонії манять чистотою рожевої зваби,
І високістю кличе невпізнанна блакить далини.
Ця розквітла земля благодаттю наповнює серце,
Не розхлюпати б тільки, не затьмарити ці відчуття
Дивини і простору… Раю світлого чисте джерельце
Зберегти , пронести крізь захмареність душ і життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2018
Цвітуть сади… І стільки в тому дива,
І щастя, і оновлення, й краси,
І свіжості незнана щедра злива…
Збери до серця і життям неси.
Цвітуть сади продовженням буття,
Перекликом надій і добротою згоди,
І кожна з весен наче відкриття,
А день весняний - втішлива пригода.
Цвітуть сади… До божевілля світло,
Квітка до квіточки – гілля в росі тремтить.
І світ оновлений і радістю розквітлий
У мудрість Задуму вбирає теплу мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790399
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2018
Далеке дитинство злітало митями
В травах шовкових шукань і знахідок,
Ховало скарби під старими вербами,
З гойдалки в небо високе злітало
Приміряти хмарку рожево-білу…
Час маскувався за рогом вулиці,
Хитро підморгував світові з радості,
Вечір жбурляючи прямо в зорі.
День дарував найказковіші ролі,
Нові облаштунки, химерні костюми,
Швидкі перевтілення в вимірі й часі,
Зустрічі дивні з рудою мурашкою,
Що заблукала в траві, мов у лісі,
Із тим валуном, що лежав край дороги,
Мружачи очі й зітхаючи тихо,
З бульбами дощику в теплій калюжі,
Звідки до неба зростала веселка…
Щасливий пролог до незнаного твору,
Де кульки повітряні - мрією в небі,
Де світ ще мов казка з очима теплими,
З дивами чистими на кроці кожнім…
…Яскравим метеликом десь на світанку
Пурхнуло в небо дитинство й розтало,
Залишивши спогад невинно-чистий,
Сліди на піску й це рожеве скельце...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788529
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 22.04.2018
Верхівки ялин, снігопадами збілені рясно,
Заглядають у вікна лікарняних притихлих палат.
Ніч холодна, байдужа й така довгочасна
Ритми серця мого відраховує якось не в лад.
На краєчку зими, в задзеркаллі освітлених рам
Примостився сніжинок легких уже стомлений рій.
Збиті віхи доріг – у відтвореннях кардіограм,
В траєкторіях злетів моїх обезсилених мрій.
Десь далеко внизу, на перинах розсипаних хмар
Гойдаються сни, що з далеких висот прилетіли.
Мій приятель давній, високий самотній ліхтар,
Світлом добрих надій сяє десь в сніговій заметілі.
І мовчання його варте всіх наймудріших розмов,
Коли тиша звучить, я того не забуду довіку…
Своє серце щоночі він запалював знову і знов,
І його променистість тримала когось, наче ліки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2018
Чую знов щебетання малечі,
Наче знов поміж неї й сама…
Шаллю теплою кутає плечі
На шкільному подвір’ї зима.
І торкається невипадково
Серця лагідність теплих думок,
Коли йду поміж кленами знову
Там, де кличе знайомий дзвінок,
Де помешкання спогадів давнє,
Де уроків моїх голоси
І те щось несподівано-справжнє,
Що підносить на хвилю сльози…
Не впізнати алею кленову,
Сиві сосни торкаються хмар…
Нескінченність життя в обновах
Все нотує старенький ліхтар.
Часу плин не здивує нікого,
Та чому ж тоді серце щемить,
Як іду до шкільного порогу
Проживати вже пройдену мить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772268
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2018
Мороз січневий... Догорає день
І сутінками падає в сніги.
Різдвяний вечір з новиною йде,
Яскрава зірка сяє навкруги.
В розмитості освітлених небес,
На тлі століть у множині думок
Вона здається чудом із чудес,
Найпершою із бачених зірок.
Кутя багата вже посеред столу,
Доки докупи сходиться сім‘я.
Духом Різдва все дихає навколо,
І на вустах у всіх – одне Ім’я.
Молитвою освячена розмова
Як вірність філософії добра…
Палахкотить так вічно і святково
Та свічка, що ніколи не згора.
Відрадою наповнені сюжети
Ще бережуть свій первозданний смак.
Різдвяний вечір… Дивні серця злети
Й Любові світло, свята вірний знак…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2017
На білому аркуші – темної ночі краплина
Падає в очі невидимим знаком питання,
Між чорним і білим прихована давня зернина
Неписаних істин земного твого існування.
Що є важливішим на дивній картині буття,
Чи світло листка, а чи згущена темрява кола?
В зачорненій крапці – твої негаразди життя,
У білім усе, що добром проростає навколо.
Вогнем обпікають нас драми життєвих доріг
І страшно у вирві свій сонячний промінь згубити.
На білому тлі ти напишеш, що в серці зберіг,
Лише не забудь, що умієш одвічно любити.
І цятка гірка полиново стікає в сніги,
Змивається світлом надії в новому світанні.
Й безмежно радіти життю тобі знов до снаги,
І серце залюблене в день цей, неначе в останній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765649
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2017
Через казкову пелену снігів
Сосновий бір здається незнайомцем:
Печальний погляд з-під кошлатих брів
Проймає зимно під холодним сонцем.
На жаль, не підеш лісом навмання -
Усі стежки заплутала негода.
Все ж личить соснам біле це вбрання
З оздобою незірваного глоду,
Разком намиста, що з горобини
Ясніє спогадом сумним про осінь,
Де піднебесся сяйвом з далини
Так живописно день фарбує в просинь.
Глибокий слід самотньої лижні
В замет пірнає посеред завії.
І знають лиш дерева мовчазні,
Хто розгубив у сухоцвітах мрії.
У затишку приваб змовкає світ,
Очікуючи вкотре й знову дива…
В зимовім лісі через гомін літ
Під танець снігу мовить вічність сива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765436
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.12.2017
Похилий вік, який похилий вік…
Уже й сама мов тин , що похилився…
Та день новий знов кличе на поріг,
Де ранок щедрим сонечком упився.
Знов дивовижею здається білий світ,
І спориші, й ромашки, що край ниви…
Всміхнеться, наче скине четверть літ:
« Хіба ж не диво? Достеменне диво…»
Веде розмову з вишнею старою,
З жоржинами, що квітнуть край воріт,
Немов і не лишалась сиротою,
Немов і досі з нею увесь рід.
Де стежці вузько витись повз садок,
Її город в буянні стиглім літа.
На смужечках прополених грядок
Вирує зелень, сонечком зігріта.
Там соняшник торкається руки
І чорнобривців квіт милує око,
І бурячків шикуються рядки,
І диньки налились медовим соком.
Мов пух кульбаби, десь згубився лік
Її рокам в щоденному натхненні,
І десь беруться сили, хоч й малі,
На дивну творчість у житті буденнім.
Дозріє день у літньому теплі,
Де по межі рясніють трави в цвіті…
І вклониться вона своїй землі,
Що та тримає ще її на світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753420
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2017
Вітаю Вас, учителько моя,
З осіннім святом вдячності людської.
Перед іменням цим схиляюсь я
З поштивістю і серця теплотою.
Я світла Вашого у спогадах торкнусь,
Прислухаюсь до мудрості у слові.
В лінійку зошит давній розгорну,
Де перший твір з оцінкою любові,
Яка, мов шанс, що вірою світивсь
У долею дароване людині,
І ближчали не знані ще світи
Літератури, звабливі й понині.
Спасибі Вам за чесність і сумління,
За людяність як спосіб існування,
За Ваше вічне з висоти зоріння
І за щоденне з Вами непрощання.
В букет барвиста зібрана краса
Промовить музикою сонячних привітів:
«Любов учительська ніколи не згаса,
Лиш множиться теплом осінніх квітів.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753081
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2017
Вже розвісила осінь, розмальована стиглим рум‘янцем,
На нитках павутин ноти-краплі мінорних дощів,
Перший падає лист в спориші ясночолим багрянцем
Так нечутно і легко, мов невидимий подих душі.
Щось магічне, мов диво, в тім польоті знаходжу для себе,
Мов сама з тим листком пролітаю дороги свої,
Доторкнувшись крильми до хмарок у високому небі,
Понад золотом лісу, пурпуровістю стихлих гаїв.
Осінь знову чарує неповторністю сивих туманів,
Ручаями роси на розмитих віконних шибках,
Стуком десь, мов у снах, перестиглих опалих каштанів,
І кошлатістю трав на вузеньких пониклих стежках.
В золотих листопадах ще багато і сонця, і світла,
Пахнуть вічністю й сумом поріділі самотні сади…
Буде снитися знов незабутністю спраглою літо
Поміж квітів зів’ялих, де його загубились сліди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752912
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.09.2017
Милуюсь вами, дивна незнайомко,
Тендітних форм і фарб живе творіння,
Де кожна лінія так вишукано й тонко
Вплітається в повітряне коріння.
Немов метелик із чужих світів,
Десь заблукавши, сів на підвіконня,
Де інших птахів незнайомий спів,
І небо інше, і тривке безсоння.
Вам долею цвісти на чужині,
Комусь ясніть в мереживах фіранки,
Й привітно усміхатися мені
Квітковим дивом у промінні ранку,
Бриніти спогадом про диво серед буднів,
Росу зронить від незатертих фраз
І нагадати, що лишиться незабутнім,
До чого серцем доторкнувсь хоч раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747138
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2017
У схожості буднів, у нестримності вічного часу,
Відпускаючи день в швидкоплинність земного буття,
Смакую миттєвість як життя незрівнянну окрасу
Назавжди, на віки нескінченного серцебиття.
Не забуду ту мить, що проллється добром у долоні,
Олівцями внучат розмалює захоплено день,
Доторкнеться душі ніжно-сонячним голосом доні,
Вітанням від сина пролунає в акордах пісень,
Співом птахи злетить у бентежнім ранковім світанні,
Ароматом малини захопить по-літньому дух,
Затепліє в душевнім до високих небес пориванні,
Де розкидала вічність хмаровиння незібраний пух.
Замилуюсь до сліз жовтим полем у стиглому житі,
В сині очі волошок задивлюся, уперше немов…
У намисто життя понанизую зібрані миті,
Що освячує серцем невгамовна і вічна любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744708
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2017
Подрузі
За якою межею, за яким небосхилом і де
Зупинились твої, не запалені сонцем світанки?
Тільки час невблаганний монотонно-байдуже іде
Крізь химерність надій, доль людських непрості витинанки.
Десь в куточках душі пам’ять сміхом-дзвіночком лунає,
Твоїм голосом вітер зронить спогад у серце моє
З ілюзорністю віри, що розлук на землі не буває,
І прихильності світлом, що між давніми друзями є.
Буду грітися ще в твоїй посмішці й щирім вітанні
І невчасності докір відчувати, як втрати сумні,
І молитися тихо в земному без тебе світанні
З почуттями подяки, що ти стрілась в дорозі мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735313
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2017
Старенька грушо, подружко моя,
Ти наче панна з білою вуаллю.
Мов до людини, пригортаюсь я
До тебе світло-ніжною печаллю.
Хоч так радію – вкотре розцвіла
Попри роки й холодні буревії,
Що вмить здалося: знову я мала,
Красою скорена, і дихати не смію.
Здається, не вбиралась ти ще так,
І до лиця тобі рясне цвітіння.
Медових груш твоїх згадаю смак,
Солодку сонячність небесного проміння.
У тіні прохолодній твоїх віт
Знов розповім про радості й тривоги.
Ти слухаєш мене вже стільки літ
В саду спустілому край отчого порогу.
Дозріють падалки в кульбабах під гіллям,
Коли в світанках заспіває літо.
І пам’ять голосом дитинства промовля
Про те, що найдорожче в цьому світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2017
У зоні відчуження - тиша безлюддя,
Змертвіла в глибоких проваллях болю…
Марять в ході надгіркого відлуння
Миттю лихою знівечені долі…
Чатує загроза невидима пусткою,
Надовго землі в її володінні…
Має над полем чорною хусткою,
В рудому лісі таїться видіннями…
Вітер гуляє в спустілих оселях
Там, у скаліченім атомом краї.
Гойдані вітром дзвінкі каруселі
Схлипують в тиші весняних розмаїв…
Голос Чорнобиля в пам’яті серця,
В тому житті, що спасли ліквідатори.
Гіркою наукою в душах озветься
Вибуху туга над чорним реактором.
Біль полиновий, розмитий тривогами,
Недбалості докір, мужності слава,
Волає до людства пересторогами,
Де зірка впала в прогірклі трави.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730631
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2017
В бузковім цвіті ніжність фіолету
Замішана весною на красі…
І обриси садів немов замети
В яскравій зелені, в незайманій росі.
А за городом – луг в цвітінні пишнім,
Кульбаби й смолки – хоч на полотно…
І по межі рядком – весняні вишні
Летять хмарками з вітром заодно.
У плесі ставу голубіє небо,
В люстерці вод верба плете косу…
Здається, в мить оцю більше не треба,
Крім щастя проживати ту красу,
Милуючись картин весняних плином,
Скидаючи з душі вагомість літ,
Згадати, мов перед одвічним дивом,
Навіщо всім даровано цей світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730615
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2017
Зупинка для автобуса маршрутного.
Остання віхола жбурляє з неба сніг…
Навіщось Бог мені послав попутного,
Навіщось душ у часі стався збіг.
Шеврон на рукаві у кольорах держави,
Притертий камуфляж, розмитість фарб…
Знайомі очі з відлисками кави
Ховають в погляді якийсь одвічний карб.
Та то на мить… А далі – про суттєве…
Про те, що болем пророста в душі,
Про те, що править кожний крок життєвий…
Й, мов дихання, звичайно ж, про вірші…
Лиш кілька є хвилин. І вже від хати
Дорога ляже в хаосі проблем…
« Я встигну ще напам‘ять прочитати
Хоч дещо із усіх земних поем…»
І він читав поспішно, та до ладу,
Ділився від душі, соромлячись немов,
Неначе для душі ясну відраду
В поезії улюбленій знайшов.
Я слухала… Ніколи і ніхто
Так щиросердно не читав мені.
Молилась юність… А, можливо, то
Вірші звучали всупереч війні
Як гімн життю, і мріям, і весні,
А ще - красі, віднайденій у слові…
Й мені здалось, що падає не сніг,
А щось небесне квітами любові…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725699
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2017
Тих поезій тепло у куточках душі зберігаю,
Чи як спомин для себе,а чи, може, як сповідь комусь.
Тільки знаю, що в них я не просто живу, а літаю,
Обіймаючи небо, всім єством своїм світло молюсь.
Мов листи, що чомусь не дісталися до адресата,
Не пробились до сонця сон-травою з глибоких долин,
Ті слова до душі притулилися, мов голуб’ята,
Що збирались у небо, а в прогірклий упали полин.
Та печаль не печаль, як згори є ще світла безодня,
Й ті вірші мов дарунок, що вітри моїй долі несуть.
І нехай в забуття опадає минулим сьогодні,
Мене тішить у схронах пісні вічної зібрана суть.
Й чи важливо тепер, що чиїсь розійшлися дороги.
Пелюстково-зболіло, мов сади навесні, відцвіло…
До думок прислухаюсь ледь окресленого епілогу:
Не журюсь за минулим - усміхаюсь тому, що було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725040
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2017
Весна, о Боже! Знову ця пора
Метеликом майнула над привіллям,
Де котиків пухнастих дітвора
Обсіла густо верболозу гілля.
Там, де зими останній штрих зітерто,
Вже тягнеться до сонця первоцвіт,
Крізь товщу листя ніжно і відверто
Цілує небо й тішить білий світ.
Проснулась брунька й щастям налилась,
Життям наповнилась по вінця, по краї.
Лиш перша бджілка з вітром обнялась,
А вже гудуть над вишнями рої.
В теплі пташа купається і небо,
І все живе пробуджується знов.
Як же душі пори цієї треба,
Мов подиху, і сенсу, і обнов.
І серце закохалося в цей день
Так сонячно й нестримано-крилато.
І круговерть відновлених натхнень
Дарує весняний ковточок свята.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723543
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2017
В колисковій давній оживало слово,
Не відоме досі, дивувало свіжістю
І теплом лилося сонячно-квітково,
Огортало серденько маминою ніжністю.
Звуками пестливими о порі запізній
Зупиняло вітер посеред пітьми,
Умовляло пташку не співати пісні,
Доки сон до люлечки схилиться крильми.
Слово проливалось в плескоті любові,
Гулечки летіли в хату з давнини.
І навчала мати немовлятко мови,
Чарували казкою колискові сни.
Все добріло щиро над дитям маленьким,
Рухалось навшпиньки в диві теплім тім.
Мовилась душею та молитва неньки
На дитяче щастя в світі непростім.
Оберегом стала з вічності співанка,
Мов джерельце, чиста і легка, як мить.
Пісенька барвиста, наче вишиванка,
Голосом матусі в сни чиїсь летить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2017
Тріщить мороз, штовхаючи паркани
В замети, обважнілі від снігів,
Де сосни в білосніжних кардиганах
Вартують день з небесних берегів.
І олівці бурульок водяних
Малюють світло сонця, що не гріє,
І безмір, мов прозорий льодяник,
Морозно-сніжно крізь віки світліє.
Та час торкається землі крильми.
Збирає лютий в дужості зусилля.
І в цих останніх проявах зими
Вже чується її крихке безсилля.
В теплі осінніх ковдр із падолистів
Про відзимки вже мріє первоцвіт.
Якби не ця зима холодно-чиста,
Чи знав би ціну веснам білий світ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2017
"Навіщо ж старість
нам дана свята?"
Надія Башинська
Коли про плин життя нагадують літа
І спомини душі торкнулись сумом,
Частіш тебе не відпускає дума:
«Навіщо ж старість дана нам свята?»
І щось нове шукає наша сутність,
Хоч, зазвичай, і відповідь відома,
Як істина, у всі часи вагома,
Про милість Божу на твою присутність.
У двері старість стукає не всім,
Для підсумків не кожен має миті.
Нехай збираються роки прожиті
Твоїм багатством у притихлий дім.
Попри незвіданість відпущеної долі
Вони дарують ще тобі нагоду
Щоднину смакувать як насолоду
І сонцем тішитись на видноколі,
Нарешті взятися за те, чого не встиг,
У неквапливості дарованої днини
Й збирати в ті піднесені хвилини
Перлини істин мудро-золотих,
Комусь корисним стати в доброті,
В пораді слушній чи у теплім слові
І дарувати іскорки любові
Всьому, що ти обожнюєш в житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717111
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2017
Минув рік мого перебування в " Клубі поезії"... Дякую!
Рік, мов спалах сяйний, видноколом далеким погас,
Нанизавши для пам’яті миті в строкате намисто.
Загадковий, як вічність, неспинно-невидимий час
Замітає минуле снігами небачено-чисто.
Лиш яскраві моменти лишає на спогад мені,
Незабутні хвилини чудес, і добра, і любові,
Вболівання за світ, крихти істин поміж метушні,
І шукання душі у світах поетичних крізь слово…
«Клуб поезії» став місцем творення у всемережжі
Тим, хто вірує в слово, його силу, і мудрість, й красу.
Полюбила і я вечори ці рожево-бентежні,
Де подвоєно щастя і щезає розділений сум.
Незнайомі мені, та такі довгождані знайомці
Теплим словом підтримки запалили свічу спілкувань.
І смайлик веселий, що ромашки тримає в долоньці,
Наче сонячний промінь на дорозі моїх існувань.
Цілий рік пролетів, на сторінці ладнаючи вірші…
Вдячність тим, хто зібрав в Клубі цім новачків і майстрів.
Щирим друзям моїм ці слова, що за весни світліші,
І ця жменька тепла крізь негоду зимових вітрів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2017
Добрій людині, бібліотекарю і
книголюбу Марії Юхимівні Чередніченко
Дивні стоси скарбів на полицях читацького царства…
На столі пелюстки подарованих Вам хризантем…
Чиста посмішка ця, неудавана і без лукавства,
Робить друзями нас у цім хаосі вічних проблем.
Книги Ви берете, несучи на руках, мов дитину,
І не «Книжка», а «Книжечка» промовляєте вслух, як любов…
Вкотре сниться мені, що то Ваша книжкова родина
В моїм серці лишила перлини душевних розмов.
В тій щасливій порі відчували Ви їх, наче душі,
Паперовим бинтом лікували обкладинки книг.
І були серед них помарнілі й нечувано дужі,
І зачитані нами, й незабутні були поміж них.
Так ясніли і Ви тихим світлом для нас у дорозі,
І незібраним, може, і не пізнаним до глибини.
«Прочитайте, будь ласка, цю книжечку…», - чую і досі
Чи зі схованок пам’ яті, чи з небесної далини…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710267
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2017
Через казкову пелену снігів
Сосновий бір здається незнайомцем:
Печальний погляд з -під кошлатих брів
Проймає зимно під холодним сонцем.
На жаль, не підеш лісом навмання -
Усі стежки заплутала негода.
Все ж личить соснам біле це вбрання
З оздобою незірваного глоду,
Разком намиста, що з горобини
Ясніє спогадом сумним про осінь,
Де піднебесся сяйвом з далини
Так живописно день фарбує в просинь.
Глибокий слід самотньої лижні
В замет пірнає посеред завії.
І знають лиш дерева мовчазні,
Хто розгубив у сухоцвітах мрії.
У затишку приваб змовкає світ,
Очікуючи вкотре й знову дива…
В зимовім лісі через гомін літ
Під танець снігу мовить вічність сива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708777
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.12.2016
Вітанню вітру радо усміхнусь,
Що так неждано стрівся у дорозі…
І хоч зима вже сива на порозі,
Почується знайоме: «Повернусь…
Я повернусь..."
Хоча уже останнім листям з віття
Старого клена сипле листопад,
Все ж мариться серпневий зорепад
Із юних мрій минулого століття.
Мій зорепад...
Вже замітає снігом ту стежину,
Де бродить сум нічогонечекань,
І наспівом забуто-спрагло лине
Той вітерець, що посеред мовчань,
Серед мовчань...
І знову вірю тим словам без меж,
Мов радістю наслухатися маю.
Усе найкраще, що в житті буває,
Тоді приходить, коли ти не ждеш…
Коли не ждеш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2016
Слова доброго суть, таємниця і трепет звучання
У вервицях думок, у полоні барвистих чуттів…
Проживаєш слова через злагоду їх поєднання
У мелодіях серця під наспіви сивих віків…
Мов краплини роси, що ясне віддзеркалюють небо,
У глибинах своїх напиваються сили й снаги.
І, віднайдені десь, світлячками ясніють й для тебе,
Немов зводять далекі, скелясті такі береги.
Гріють душу слова, що так легко ростуть із любові,
Теплотою відлунь гоять рани притомлених крил
І намистом рясним розквітають у щирій розмові,
Манять летом своїм на краєчку небесних вітрил.
Повні віри в добро, попри тіні і хиб, і зневір’ я,
Надихають на щастя і дружньої потиск руки,
Несучи між людей теплий вогник палкого довір’я,
Світло те, що не меркне, не гасне і через роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703635
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2016
Знов ступаю піском по краєчку завмерлої хвилі,
Де рожевий світанок розфарбовує неба кришталь.
Таїну давнини, що в легендах живе і понині,
Може, небо відкриє, а, можливо, озерна печаль.
Бачу обриси хмар, що висять понад банями храмів…
Там, де дзвони церковні, чути ще відголоски біди.
Ціле місто лежить між свічками погаслих каштанів,
Поміж сосен високих, попід товщею літ і води.
Матір Божа покров підняла понад зболеним людом,
Щоб сховати стражденних від навали страшної орди…
І заклякли від сяйва чужинці, засліплені чудом,
Коли місто у вирві вже поглинули хвилі води.
У блакить піднялись лише лебідь і вірна лебідка,
Що так довго кружляли між прозорістю вод і небес,
То до світлих хмарин доторкаючись крилами зрідка,
То пірнаючи в тіні, що в глибинах згубилися плес.
Це побачиш і ти в самоті під промінням світання,
Як до озера прийдеш у надії почути віки.
Оживає переказ в тихій пісні палкого кохання,
Дух нескорених предків ще гойдає далекі зірки.
Давнє місто моє… Білі лебеді знов біля тебе,
Край столітніх лісів, у самісінькім центрі душі…
На перлину твою зачаровано дивиться небо,
Коли ранок стрічає день новий на незримій межі.
*За легендами, в далекі часи Матір Божа врятувала Лебедин від ординців, засліпивши їх своїм покровом… Містечко покрили води озера.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2016
Повечір'я тече, мов пустелею, тихим провулком.
Захід сонця пролився понад пругом рожевим вином.
Для душі тиша ця видається жаданим притулком
На щоденних дорогах поміж зорями і полином.
І думки вже летять над прожитими мною літами,
Озиваються в серці сум і втіха нехитрих шукань…
Скільки доль крізь віки промайнуло земними світами
І яскравим вогнем, і жаринкою згаслих бажань.
Просіває пісок і мій слід у вечірніх туманах…
Пізній осені вже не насняться принади обнов.
Лиш зоріє крізь ніч і осіннього вітру омани
Дивне сяйво тепла на одвічне імення Любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698442
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2016
На нитках павутин, що розвісила осінь між віти,
Грає дощ, як на струнах, перестуком холодних краплин.
Час, заслухавшись грою, у мінорному диханні вітру
Просіває хвилини через сито далеких хмарин.
Край стрімких ручаїв легіт листя збирає у жмені,
Підіймаючи з трав горобини багряну вуаль.
Гасить вечір вогні у лампадах запалених кленів
Там, де з осінню знов обнялась невимовна печаль.
Увібрали й мій сум ці прощальні осінні етюди…
Що привиділось в снах, відпускаю у безмір усе,
Залишивши собі вогник той, що зі мною повсюди,
І той подих небес, що мою парасольку несе.
Ці померклі світи вже пливуть дощовою водою,
Ледь тамуючи голос свого тихого серцебиття.
Відлетять, щоби знов відродитись дзвінкою весною
У цвітінні садів, у буянні нового життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694589
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2016
У спогадах, у снах і на світлинах
ЇЇ життя, що зі шкільним журналом
Та зошитів спакованою купою
Побігло стежкою, де кликав дзвоник…
Старі конспекти кульковою ручкою,
Буває, відкриваються в безсонні
Й говорять з нею дорогими віршами,
Цитат відомих сутністю незримою…
Окличні знаки, наче світлофори,
Ведуть маршрутами народжених уроків,
Лишаючи на полі у лінійку
Оцінки злетів і порозуміння…
В старім альбомі миті оживають,
Відчуті вкотре й знову сотні раз,
Щоб кожного з дітей зігріти серцем
На сонячному боці існування
У світі, що ще тягнеться до світла,
І свято сподіватися на зустріч,
Що подолає відстані й розлуки
Й покличе знов її, неначе на урок…
А коли жовтень стукає у двері,
Готується до вчительського свята,
Пече пиріг із яблуками й медом
І вирушає подумки в дорогу …
...На півшляху її стрічають діти,
Яких вона своїми називає,
Так схожі їй на ангелів небесних,
Бо в них давно добріють світлом очі…
Вони кивають вчительці букетом
Осінніх квітів і біжать назустріч…
Мов свято, думка пригортає душу:
« Яка ж буває тепла стигла осінь,
І як любов уміє розгоратись
На тисячу іскрин під вічним небом…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691893
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 01.10.2016
Осінні айстри ранком вересневим
Ще так барвисто квітнуть серед трав,
Немов би хтось тепло ніжно-рожеве
У пелюстках тендітних позбирав.
Грайливо-чисті диво-промінці
Всіх сонць нараз упали край стежини…
І гріє вересень у стомленій руці
Притихлий сум зчарованої днини…
Краса земна - на відстані руки,
Ще сонячна і зовсім не звичайна.
Квітують айстри, наче крізь віки,
Ще акварельно, та уже прощально.
Можливо, й квітка місію свою,
Як все живе, ще завершити має…
Тому спинюсь в бентежності й стою,
Дарунок осені до серця пригортаю.
Поникне світ, неначе під дощем,
За тим, що згасне в завтрашнім світанні.
Усіх розлук невиплаканий щем -
У вересневім золотім мовчанні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689752
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.09.2016
Знову дзвоник шкільний нестримно лунає співанкою,
Де алеями кленів молоді заблукали літа,
Де юність нова промайне-заяснить вишиванкою
І мій день, наче сонце, життєдайністю привіта.
До старої сосни, що мене, ще малу, пам’ятає,
Притулюсь і почую, як збігає нестомлений час...
Це маленьке дівча, що в руці своїй дзвоник тримає,
Мов в дорогу щасливу, вирушає у перший свій клас.
І високий юнак, що на серце кладе свою руку,
Вже освідчивсь в любові найдорожчій у світі землі,
Щоб нести у собі найціннішу для людства науку
І летіти додому, як з далеких країв журавлі.
Ні єдиної хмарки на шатрі вересневого неба,
Лиш повітряних кульок танок у верхів’ї дерев.
Вічне свято дитинства, знов я поспішаю до тебе,
Щоб напитись надії із твоїх невичерпних джерел.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687084
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2016
Достиглі врожаї збирає осінь
В полях душі, в садах моєї долі.
Хоч манить світлом ще небесна просинь,
Осіння заметіль на видноколі…
Ще айстри квітнуть в затишку садів,
Ще ранок кличе у погожу днину…
Я так не хочу сивих холодів,
Бо просить серце ще тепла дитинно.
Побудь зі мною, осене, побудь
Так довго-довго, може, й вічність цілу,
Поміж дощу всміхнутись не забудь
І душу пригорни мою зболілу.
Ледь чути весен невгамовний сміх,
Що губиться у тиші падолисту.
І тішить день краса пісень твоїх,
Де крізь багрянець світ стає барвистим.
У безміри століть злітає час,
Пожовклим листям опадають миті…
І цей сумний осінній тихий вальс
Знов нагадає про роки прожиті…
Побудь зі мною, осене, побудь
Так довго-довго, може, й вічність цілу,
Поміж дощу всміхнутись не забудь
І душу пригорни мою зболілу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2016
Спинити мить, щоб нею вволю дихать,
Щоб так тремтливо чути серця спів,
За ручку крихітну дитя узяти тихо
І повести його поміж світів...
У дотику малесенького серця,
У погляді довірливім очей
Таку відчути радість, що здається,
Розвіється і темрява ночей...
І мріяти про те, щоб у любові
Зігрілися і мати, і дитя,
І ніжність нести у простому слові,
Що до нового звернене життя,
Й молитися за мир щодня і знову,
За всіх дітей, як за своїх немов,
І вірити: все почалось з любові,
І сподіватись: змінить світ любов…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682573
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2016
Край соснових лісів і ромашок в смарагдових луках,
Де озера хлюпочуть у обрамленні верб і калин,
У світанні новім, що в ранкових відтвориться звуках,
Моє рідне село мов перлина з найкращих перлин.
Навіть небо над ним заворожує синьо високістю,
Немов чути з глибин давніх предків моїх голоси.
Сивий дуб, наче велет, у своїй віковій одинокості
Поля Дикого пісню ще шумить понад краєм грози.
В’ється річка Мирська через гай та у зрошені трави,
Щоби з миром стрічати всіх гостей у своїй стороні
І в мирській метушні не забути яскраві заграви,
Що над полем до лісу, де зустрілося сонце мені.
Припадаю душею до садів, що розквітли весною,
Цвіт кульбаби і смолки, наче диво, змалюю навік,
Щоб зігрітись, як осінь розфарбовує клени рукою
Й сипле листям, мов щастям, на буття мого перший поріг.
І якими б світами не водила мене моя доля,
Дивовижні красоти не зігріли б і очі, й чуття,
Моє серце злітає на краю волошкового поля,
В самім центрі світів, в незабутній колисці життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679677
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2016
Мені нарешті трапилося літо…
Я з ним плела ромашковий вінок,
Привітністю і сонечком зігріта,
Збирала мед з веселкових квіток.
Воно ж співало в житі над колоссям
І мальвами ясніло край воріт,
Уплівши цвіт в смарагдове волосся,
Сміялось дзвінко, кинувши: «Привіт!»
У спалахах світань звіщало бути,
У променистій сонячності днів…
І так хотілось літо пригорнути,
Всміхнувшись світу без усяких слів…
Землею милуватись в шалі неба
І грітися душею в цій красі…
Можливо, людям дуже того треба –
Зустріти літо серед трав в росі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671760
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2016
Вечір плив над садами білявими зоряно-світло,
Зазираючи в залу, що принишкла в єдинім чеканні,
Де на сцену знайому, святково й весняно розквітлу,
Перша вчителька йшла зі своїм щиросердним вітанням.
Мила посмішка вуст і бентежністю сповнені очі,
Бо ж учительська доля – то поклик на ціле життя,
Де уроки мов сходи і роками недоспані ночі…
А що діти дорослі – так неждано нове відкриття…
Кіноплівку доріг прокрутила, не схибивши, пам’ять:
Перша вивчена буква і тепло задушевних розмов,
І молитва у храмі, і світи, що незвіданим манять,
Й філософія щастя між щоденних простих настанов.
Мовить ніжно душа у святій материнській любові…
Тільки голос сьогодні так невчасно й зрадливо тремтить.
І злітає добро разом з сумом в відпущенім слові,
Й це єднання сердець вже не сила нікому спинить.
Проростуть добрі зерна, що чесно і щедро посіяні,
Зійдуть в мирі любов’ю на моїй українській землі,
Якщо юнь підросла й відлітає у далі омріяні,
Якщо в серці живуть незабутні для нас вчителі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2016
Знов малює душа акварелями спогадів літо,
Кольорами блакиті хлюпочеться в руслі ріки,
Де в прозорій воді, полуденним промінням зігрітій,
Зайчик сонячний п’є прохолоду з моєї руки.
Так щасливо бреду мілиною далеко-далеко
І збираю, мов скарб, черепашок гладкі камінці,
За батькову руку, що засмагла від літньої спеки,
Надійно тримаюсь, як за сонце ясні промінці.
Бурштином яскравіє пісок під моїми ногами,
Ледь гойдається хвилька в прозоро-тремтливому сні…
Я дівчатком малим між своєї ріки берегами
Пропливу, як тоді, на легкому, мов пісня, човні.
Голубі незабудки притулились, де явір шепоче,
На краю берегів, звідки в небо всього лише крок…
Проживаю ту мить, що забутись ніколи не хоче,
Теплим сплеском води найчистішої із річок.
У краях тих співається серцю і просто, і легко,
Незабутністю дихає кожне промовлене слово.
Й знову я, наче стомлений шляхом лелека,
Повертаюсь туди небесами моєї любові…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665724
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2016
Впали миті весни абрикосовим цвітом у трави,
Замели всі сліди у знайомім до болю саду.
Грає скрипка душі ніжне соло в високих октавах,
Коли ранком весняним бентежно-замріяно йду.
Наче знов народилась в умитому зливами світі,
Наче й справді забула, як серце холоне в снігах,
Наче й дихать боюсь, щоб того не сполохати цвіту,
Що хмарками летить… й опадає в квітучих садах.
Скільки літ пролетіло, нагадала метелиця стихла
Світлом теплого дива посеред промайнулих чудес…
А здається, що я надивитися ще і не встигла
На зворушливо свіжу красу під блакиттю високих небес…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2016
У звуках вечора, що загубився в часі,
Впізнаю голос твій крізь тишу сподівань…
З полону пам’яті й омріяних бажань
Зринає слово в незабутній фразі.
Шукаючи тональність, наче подих,
Степліє серце в наспівах вітрів,
Озветься радістю, бо в безмірі світів
Лише любов і свято є, і подив.
Згасають в шепоті заграви плутанин,
Нерозумінь, і сумнівів, й втрачання…
Почую розкіш в цім однім звучанні,
Як вічність, зіткану з заслуханих хвилин.
На мить освітить закутки душі
Той відгук, що в мелодіях розради.
В туманах гаснуть тихі зорепади
Там, де стрічались в неба на межі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2016
«Все без исключения истории в книге – о вас, а не о ком-либо другом.»
“Зачем поет Птица?» Энтони де Мелло
Ясне проміння хлюпалось в воді,
У сяйві хмарка мружила очиці…
І водорості сонячно-руді
Лісами видавались малій рибці.
Незнаний світ у течіях селитьби,
Наповнений загадками оман.
Й запитує маля в старої риби,
Як можна втрапити у справжній океан.
Почула рибка, що вода мінлива
Є океаном вшир і вглибину,
Та віри не йняла й в очікуванні дива
Вже стрімко покидала «мілину».
***
Стомившись, йшов світами подорожній,
І саньясина одяг пах дощем…
На верховинах гір, в пустелі жовтій
Шукав він Бога, не зустрівши ще.
То ж в сумнівах спитав старого Майстра,
Чи не підкаже, де Того знайти…
У надвечір’ї п’янко квітли айстри…
За обрій падав промінь золотий…
У вітті престарої смоківниці
Про щось цвірінькали веселі горобці,
Й автомобілів стомлені вервиці
Шляхом повзли, немов чиїсь гінці…
Дрібний комар пищав нечутно майже,
І зорі падали на трави з висоти…
…А мандрівник в зневір’ї тихо каже,
Що Бога так і не зумів знайти…
***
Маленька рибко, не шукай нічого.
Цей океан і є, і був колись…
У цій воді й для тебе є дорога,
Уважно лиш навколо придивись…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657864
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2016
Так несподівано, так задушевно-світло,
Що аж в саду примружилась весна,
Ви дарували проліски розквітлі
На згадку про добро…Мов дивина,
Зворушливо-тремтливо грілись квіти
В теплі моїх долонь, а більш – очей…
Й здавалося, що ми дорослі діти,
Зніяковілі в чистоті речей,
Таких знайомих, згублених де-небудь,
Як у степу далекі голоси…
І грілись душі неозорим небом
У проблисках незваної сльози…
Пучечок пишний свіжої блакиті
Те приспане у серці розбудив.
І поки люди є, допоки будуть й миті,
Зігріті теплотою добрих див.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655580
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2016
…І просто йти цим потеплілим світом,
Відчувши присмак стомленого дня,
Схилятися над дивом первоцвіту,
Де трав змарнілих стелиться стерня...
Й радіти часу, що приліг під небом,
Втомившись трохи в сутінках буття,
Й задуматися вкотре, що у тебе
На цій землі - лише одне життя...
Між віхами неіснувань і нетлумачень,
Серед неспокою земної метушні
Втішатись тим, що у відборі значень
Ти ще вдихаєш ці весняно-чисті дні...
І не зважати, що, можливо, стерто
Звучить іще раз висновок простий,
І щастя «бути» радісно й відверто
Найвищим даром нести в день новий…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653402
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2016
Ходить провесінь в світі проникливим дивом…
А на сході - дощі… В критих небом сирих бліндажах
Пахне вицвілий простір і порохом, й димом…
Перший пролісок квітне, пелюстками тамуючи жах …
І таке українське прихилилося небо над дубом,
І зболіле таке, і тривожне, як вранішні сни…
І кошлата трава з обгоріло-знівеченим чубом
Несміливо зринає в обіймах іще молодої весни…
Вогким подихом дня й несміливо-зеленої парості,
Трепетанням бруньок в плутанині розлогого віття,
Цвірінчанням пташок з безпричинної світлої радості
Оживають надії в такому невтішному світі.
...Тільки треба дожити, дожити до світлого ранку,
І до губ піднести першу квітку, що пахне теплом...
Високосна весна почалася дощем на світанку…
Чи засіє нарешті цю землю стражденну добром?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650592
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2016
Повз бите скло сягає темна тінь,
І хащі пам’ яті густішають щоночі.
В потрісканих бинтах осілих стін
Пусті хатини погасили очі.
Стара фіранка вибилась з вікна
Та й полетіла птахом із господи
Туди, де ще жива шумить трава
Й цвіте калина, не зронивши вроди.
Ніхто не топче до дверей стежин,
Хіба що в снах додому повертає.
І похилився набік старий тин,
Таку ж вербу стареньку підпирає.
Лиш сни звисають віттям на поріг,
Розгойдуючи час в сумній дрімоті,
Ледь чути ще, здається, шурхіт ніг
І як востаннє скрипнули ворота.
Тужлива пустка кинутих осель,
Що не позначені на мапі і незнані.
…І сходить сум незораних земель
Аж до небес в холодному тумані…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648737
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2016
Промінням вранішнім гойдається фіранка,
Черпає сяйво день в свої долоні.
З рожевим спалахом умитого світанку
Тікають сни у роси прохолодні.
Я вдячна дню за те, що він настав,
Влетів у душу, повнить безмір світлом,
І мрії стомлені із забуття дістав,
І починає плин невпинним вітром.
І вдячність ця мені прощає смуток
Й давно забуту гіркоту образ…
Пучечок росянистих незабудок
Розтопить холод учорашніх фраз.
Бентежать душу настрої квітчасті,
Що проросли до сонця на золі…
Ця вдячність є інакшим йменням щастя
У данім шансі жити на Землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645283
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2016
Коли лунає гімн у людному метро,
В негоду на промерзлому Майдані,
Я проживаю, хто такий народ
В пориві єдності, в надії і стражданні.
І ці знайомі кожному слова
Уже не тільки пісня, а Молитва,
Стражденна, невмируща, вікова,
За нашу гідність нескінченна битва.
Коли вкриває плечі полотно
Жовто-блакитних прапорів країни,
У стуках серця чую лиш одно:
"Ти долі іншої достойна, Україно!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645279
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2016
Поезія – магічне диво слова,
Що струменіє в променях душі,
І сповіддю вливається розмова
Між мною й світом в створені вірші.
Та сповідь про волошку в житнім полі,
Про світлу радість від її краси,
І рідної землі стражденну долю,
Й жадане сонце в спалахах грози,
Про щастя жити в мирі і коханні,
Про весни, скупані у співах солов’їв…
Усе в поезії: чуття і міркування,
Й гармонія - бентежить дні мої,
Душі моєї сумніви лікує
Своєю сутністю у розчерку пера.
Поезія для того ж і вікує,
Щоб більш навколо нас було добра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643380
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2016
Цій осені вже так багато літ,
А кольорами виграє багряно
І вміло золотавить білий світ,
Немов веде в заплутану оману.
Осіннє листя… І його краса
Впаде під ноги сонячним гостинцем
У час, коли короткий день згаса,
Сумуючи в зів’ялих чорнобривцях.
Холодне небо сіло на паркан,
Згубивши хмарку в сухоцвіті трав.
В пожовклім листі помарнілих кан
Осінній вечір пелюстки збирав.
Для злив рясних вже приладнав відерце
Яскравий місяць на своєму розі…
Гостює в мене осінь - тішить серце.
Нехай зима ще поблука в дорозі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643370
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2016
Багряний жовтень загляда в озерця,
Теплом останнім душу зігріва…
Хай вдячністю пригорнуться до серця
Ця осінь, свято це і ці слова.
Вам діти вклоняться до ніг низенько,
І найтепліші знайдуться пісні,
Бо хто ж не зна, що вчителька – це ненька,
Яка про діток дбає і вві сні.
Вам біль дитячий гірко серце крає,
А сміх і радість піснею дзвенить.
І кожне слово аж до небокраю
У серці вашому зболілому болить.
Торкнеться осінь вашого волосся,
Заляжуть в зморшках біди і жалі.
Хай йде життя, хай відцвіта колосся,
А вчитель вічно буде на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2016
…Бігли босі ніжки споришем у росах,
Бавилось дитинство квіткою в саду…
Незабутня й мила жінко русокоса,
Рідна моя ненько, скрізь тебе знайду.
У садку калина, сонцем розмальована,
Серед листя пишного не сховає квіт.
Саджені тобою, літом зачаровані,
Мальви полум’яні вийшли до воріт.
Рушники літами вишивала доля,
Клала на полотна барвінковий цвіт,
І дубове листя, і волошку з поля,
І достиглі грона виноградних віт.
Пахощами сходить й досі,все здається,
Глиняна макітра, немов світ, стара,
У яку матуся, тільки день проллється,
Пироги складала зі смаком добра.
А найбільше диво – в тихому мовчанні
Знов почути мамину пісню про любов,
Про розлуки й зустрічі, вірність у коханні,
Задушевну щирість приязних розмов.
Спогадами цими повниться серденько.
Зіркою ясною грієш з висоти.
Найдорожча жінко, рідна моя ненько,
Так любити в світі вмієш тільки ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640697
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2016
Час мов злива. Події змиває
Невгавмовна його круговерть,
Лиш болючі підказки лишає
В ріках пам‘яті, повних ущерть.
Так і пише історію вічність.
…Біля Крут у нерівнім бою
Стали юні, боронячи гідність,
Захищаючи волю свою.
П’ять годин ще не знаного бою,
Перший постріл, кривава ріка…
«Ще не вмерла…» - луна долиною
Над атаками пісня палка.
Підлий обстріл зненацька у спину -
І ровесники Крут гинуть знов,
Бо так само боронять єдину
Рідну землю від вражих оков.
Час мов злива. Події змиває
Невгавмовна його круговерть,
Лиш болючі уроки лишає
В ріках пам‘яті, повних ущерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639946
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.01.2016
Вже синім проліском на пагорбі земля багата,
Пухнастим котиком біля воріт верба рясна.
І знову Псел городами до хати
Сягнув, щоб нагадати: це Весна.
Берізка забрела далеко в повінь,
Струнка красуня, сон юнацьких літ.
І серед вод пірна самотній човен,
Озиминою пахне білий світ.
Пейзаж старий, але забутий часом,
Коли стомилася в буденності душа,
І ця зупинка, як буває часто,
Моє пробудження в мелодії вірша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639930
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2016
До таємниці поетового серця
“13 травня 1905 року приїхала твоя Ликера, твоя люба, мій друже. Сьогодні мій день ангела. Подивись, подивись на мене, як я каюсь…” (Із музейної книги відгуків у Каневі)
Любов-сподівання – надія остання.
Ще крила не складено. Ще б полетіти!
Ликеро, Ликеронько, пізнє кохання,
Ви душу поета могли б відігріти…
Не зважилось серце, хоч трепетно мліло,
І стежка стрімка повела у нікуди.
Тарасове слово в душі вам боліло,
І спогади тужно вам краяли груди.
Нарешті як поклик: « У Канів, до нього!»
І злидні, й пересуди, й болісна втома,
І думка про те, що немає живого –
Ніщо не спинило, не втримало вдома.
Так пізно… Уже не повернеш нічого:
«Я каюсь, мій друже. Я знову з тобою…»
Та лиш безнадійно в полоні нічному
До неба душа піднімалась журбою.
Рушник вишиваний тепло зберігає,
Де білим по білому - доля стражденна…
Чернечу гору і Сільце вже єднає
Життєвих доріг таїна незбагненна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2016
Мамина півонія зацвіла за хатою
І рожевим світлом душу зігріва.
Прокладу я стежку росяною м'ятою,
Щоб почути в шелесті мамині слова.
Пахне стежка сонцем, вранішньою свіжістю,
А квіткове диво в юність поверта.
Обнялися разом всі печалі з ніжністю…
Я не плачу, мамо… Це літа, літа…
Вітерець на хвилях весняних симфоній
Наспіває тихо про любові суть…
Пелюстки рожеві маминих півоній
В світанкові роси рясно упадуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2016
Всміхнулась осінь променем останнім.
В небесній просині скупався білий світ,
І літо бабине у сподіванні марнім
Загублений в лугах шукало цвіт,
Схилялося над квіткою у травах
І пестило зів’ ялі пелюстки,
Тонуло в листопадових загравах,
Не вірячи, що спалено містки,
Що завтра – дощ… А втім, це буде потім…
Я літепло вдихаю на роки,
Назавжди бачу світ у позолоті
На березі життєвої ріки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638313
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2016
По цій землі мій прадід йшов за плугом,
В його сліди ступа моя нога.
Він вів коня сріблясторосим лугом,
Смак різнотрав’я на віки вдихав.
У цім садку збиралася родина,
Тут пісню мамину душею я ловлю.
Проллюся ніжністю своєю в кожну днину,
Бо, мов життя, я землю цю люблю.
В столітнім лісі стежку розпізнаю,
Схилюся до конвалії в гаю…
У цю красу щоденно поринаю
Й до болю в серці край свій я люблю.
Переплелась з надією тривога,
Та лиш любов і гріє, й окриля…
Прошу в молитві, посланій до Бога,
Щоб в мирі й щасті квітла ця земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637760
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2016
Заростає травами батьківське подвір’я.
Звужчала самотня стежечка в саду…
Мов до мами й тата, в сиве надвечір’ я
З далечин додому знову я іду.
Молоденька вишня тулиться під хатою.
Від старої сливи діти в світ пішли.
Лиш так само пахне на подвір’ї м’ятою
Й прихисток півонії назавжди знайшли.
Сумно, як ніколи, хата поглядає,
Скошена віконниця про той сум рипить,
Мов батьків з дороги денно виглядає,
Наче їй самотність, як мені, болить.
Вже достиглі яблука нахилили гілку,
На знайомій стежці – осені сліди…
Смак мого дитинства, рідної домівки
Збережу я в серці спраглім назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2016
Зимовий вечір запалив вогні -
Так рано запалив і так невчасно.
Пустинна вулиця, дерева мовчазні –
Лиш ліхтарі – надією на щастя.
У світлі лампи посеред зими
Під ліхтарем у царстві заметілі
Мені здалося, що стояли ми,
Як і раніше, тільки посивілі.
Розталий сніг в теплі моїх долонь
Так схожий на забуте привітання…
Зимовий вечір запалив вогонь
І нагадав мелодію кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636875
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2016
Січневий дощ постукав у вікно,
Так несподівано по склу зашелестів,
Неначе хтось, як то було давно,
Награв на струнах зливи почуттів.
Не раз стрічалась я з таким дощем,
Що не водою – сумом в душу ллється,
Здіймаючи у ній давно забутий щем,
Коли ще чула кожним нервом серця.
Послання неба, виклик усьому,
Чого не ждеш, бо так же не буває…
Замети злякано дивилися в пітьму,
А дощ співав про те, що не вмирає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636558
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2016
В обличчя вітер…Руху дивина…
Політ листка в осінній хуртовині…
І листопадового неба сивина
В мереживі хмарок – від завжди аж донині.
Я більше не спішу, я не лечу, як вітер.
Я зупинилась тут, на березі буття,
Де осінь обнялася з цілим світом,
А я жива й закохана в життя…
Кленова стежка шурхотить осінньо -
Куди не стань, куди не поверни…
І пада серце в цю незвичну пісню,
І так йому не хочеться зими…
В самім житті моїх шукань підказка:
Цей подих світу, цей ковток краси,
Осіння ця й давно забута казка
І Вічності далекі голоси…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2016
Яскравість дня – у посмішці дитини,
В довірливому погляді очей,
В зусиллях залишатися людиною –
В потоці днів і суєти речей.
Яскравість дня – у створеній картині,
У новім вірші, списанім з душі,
В червоних яблуках на білій скатертині,
У свіжій музиці бешкетників-дощів.
Яскравість дня в однім буває слові,
Значимішім від всіх земних пісень.
Яскравість - у присутності любові,
В новій надії на прийдешній день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636356
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.01.2016
Ажурне плетиво морозу на вікні,
Від подиху проталинка степліла
І віття яблуні у срібно-білім сні,
Що в шибку загляда обледенілу.
Нічний ліхтар у шапці сніговій,
Здивований, укляк серед заметів,
Допоки сонце з-під довгезних вій
На землю зиркне в радості відвертій.
Поскрипують сніжинки під ногами,
І простір сяє в чистій білизні...
Я цю картину бачила віками,
Та кожний раз дивуюсь новизні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636353
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.01.2016