| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
"Счастье – это когда тебя понимают"
Из кинофильма "Доживем до понедельника"
Ну, почему так родственны любовь и слезы?
И, почему, почти всегда,
Так мимолетны, так хрустально хрупки грезы,
Но долго жжет щеку упавшая слеза?
Ну, почему, так сложно мир устроен?
И, почему, скажите, лжив он так,
Что для того, чтобы не стать изгоем,
Сносить слова обязан: "Ты – дурак!"
Ну, почему, так трудно белой птице
Кружиться в стае воронья?
И, почему, легко так ошибиться,
Приняв за правду сладкий вкус вранья?
Ну, почему, никто не замечает,
Что счастье наступает лишь тогда,
Когда тебя хотя бы понимают,
И пусть не все, достаточно – одна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639077
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.01.2016
Покохали брати-козаченьки
За небачену в світі красу
Дівчиноньку, в якої серденько
Без тепла було та й без жалю.
Та краса їм затьмарила очі,
Спонукала вступити в двобій,
За слова ті жорстокі дівочі:
"Переможець в бою - буде мій!"
Не кохайте, брати-козаченьки,
Ви дівчат тільки за їх красу,
А кохайте ви тих, хто в серденьку
Мають ніжність, любов й доброту!
А ні спис, а ні братова шабля
Не брали у двобої, немов,
Сам Господь, пам’ятаючи Авеля,
Не давав їм пролить рідне кров.
Але лють володіла дівчиною,
Їй та лють підказала слова:
"Згодна бути тому я дружиною,
Хто здолає пороги Дніпра!"
Ой, брати ви мої, козаченьки,
Лють красуні – страшенна біда!
Бережить ви від неї серденько,
Бо без нього не буде життя!
Й у воду, холодну, колючу,
Увійшли разом рідні брати,
Щоб здолати могутній Славутич,
Щоби першим дістатись мети.
І коли проплили вже чимало,
Закрутились страшні буруни,
Вмить молодшого брата не стало,
Тільки й вигукнув: "Допоможи!"
Серце старшого стислось від болю,
А красуня сміялась, звала,
Але він повернув, щоб собою
Врятувати від смерті життя!
Із холодної, чорної прірви,
Вирвав все ж таки брата! Й тоді,
Налетіла на них страшна хвиля,
Й поховала обох у воді...
Ой, Дніпро, наш Славутич могутній!
Не ховай ти своїх козаків!
Хто ж тебе, як настане час скрутний,
Боронитиме від ворогів?
...В ту же ніч там із хвилі піднялась
Кам’яна, невелика земля...
В місці тим, де красуня сміялась,
Плаче листям у воду верба...
Наче серце, нахилене в воду,
Біля Хортиці, з давніх часів,
Стоїть острів, який у народі
Зветься скелею рідних братів...
Не кохайте, брати-козаченьки,
Ви дівчат тільки за їх красу!
А кохайте ви тих, хто в серденьку
Мають ніжність, любов й доброту!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2016