| Сторінки (1/20): | « | 1 | » |
Я не прислуховуюсь більше до чужих прогнозів свого життя
Нехай у дощ,нехай у сонце я йтиму до мрії,що гріє суворими морозами
Не кричіть мені:«Почекай»
у мене зовсім немає часу,допоки з вами розмовляли ночами,днями,про відразу
про відразу до мене,включно
про відразу до світу,на заключення
/вже десь під ранок говорили: «Та ну,це все лайно слід замінити на нове» /
Я з Вами засиділась
Я з Вами зникла
Бог б розсміявся почувши ваші п'яні промови
Бог б розсміявся,почувши мою віру у Вас
Та я більше не з тих хто тане від штучно-створених чинників
/Ви ніби любили,але дуже короткою була та любов. Ви ніби були,але так різко йшли. Ви наче навіть підтримували,але не хотіли чути про те,що рве. В моїй історії з Вами надто багато"але"./
я тепер з тих,хто ненавидить чекати, прокрастинація немов текла у моїй крові
немов генетично зумовлений механізм
Я з Вами засиділась
Я з Вами зникла
Я з Вами хотіла:бути,жити,берегти.
Не вийшло ні одного з трьох прагнень
Можливо вийде тепер одне з нових,лише одне:
«Не чекаю на Вас,більше не чекаю.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667140
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2016
Не важливо як,байдуже де.
Сидячи в офісах
в супермаркетах
чекаючи на таксі чи лаючись на сусіда
Потребуючи чуда,заплющують очі,перестають мірятись силою,ілюзіями можливостей.
Їх об'єднує одне-Вони потребують чуда.
Яке піднесе над Землею і не кине на холодну землю
Не розтрощить череп
Люди хочуть чуда
Хоча б раз в рік
Хоча б раз в місяць
Не кажучи про «завтра»
Не кажучи про «зараз»
Ви прийдіть і подаруйте те чудо.
Вони на вік запам'ятають
І чудо те,до кісток своїх банальне
Прийдіть у важкий/холодний/ день,з теплою кавою
Чи гарячим літом з холодною колою
Ви прийдіть коли треба
Не коли телефонують і чекають зневірившись,й випивши розчарування досхочу
Ви прийдіть коли сплять
Ви прийдіть коли від мовчання глухнуть
Цього так треба
Усім нам конче треба
Прийшовши швидко не йдіть,прийшовши-мовчанням пройміться.
Вам запам'ятають таке чудо на вік.
Навіть на більше.
Залатайте один із тисячного шраму на серці.
Нехай спершу чужий,а потім вже Ваш.
Та доброта Вам повернеться.
Ціле серце і чудо у ньому-врятована душа.
На Вас хтось чекає «завтра»
Не кажучи про «зараз»
Хоча б раз в рік
Хоча б раз в місяць
Створіть чудо чудом
увімкніть себе
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667074
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2016
Не чекай мене,не треба.
Я вже забув як воно,повертатись вчасно.
Я інколи забуваю хто я,хто ти,хто "ми".
Не ображайся лиш на мою прямоту,я правдою жалю,прости і йди.
Не чекай мене,не треба.
Я тут згадав нові імена в записній книзі,там голоса солодкі,манить мене мій новий улов.
Я загубився в пітьмі бажань,хоча мені подобається,не буду лукавити.
Я не знаю чого я хочу,смішно те,що тебе цікавить лише одне моє прагнення.
Прагнення до тебе.
Хочеш дізнатись?
Якщо хочеш правди,то я лише зрідка хочу до тебе,коли все набридає.
Але знай,ти набридаєш частіше.
Перестань нахабно п'яніти від слів моїх в пориві мого щастя.
Воно коротке,воно пусте.
Я коли обіймаю тебе,здається добре.
Прийшовши додому забуваю в цю ж мить.
Ваблять мене
Ваблять
голоси ці знайомі.
Не чекай на мене,не треба.
Я тонути люблю сам.
Забирай цю дитячу-словесну любов.
І не віддавай себе мені.
Я небезпечний,а ти дурна.
Дурна,бо знаєш хто я і чекаєш.
Від таких як я тікають.
Таких як я не люблять.
З ними лише інколи час проводять/вночі,зі стогонами/
Ти йди,давай.
І пам'ятай моє прохання.
Нагадую
-
не чекай на мене,не треба
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666842
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2016
Вона знала,що щастя близько.
Воно практично тримає її за руку і веде в те місце,котре шукала так довго і не могла знайти.
Не могла не тому,що не хотіла.
А тому,що її щось утримувало в пітьмі,так міцно утримувало і просило не йти.
Вона знала,що щастя близько.
Потрібно лише залишити псевдо-скарби на дні,виплисти з пітьми і відчути ґрунт під ногами.
Нагадати собі як воно.
Як воно-бути вільним.
Бути по-справжньому вільним.
Не тримати і не триматись.
Балансувати і жити.
Виживати і радіти.
Радіти,немов востаннє.
Радіти,бо зрозумів нарешті,що все позаду.
І не тому,що пережито-а тому,що ти так вирішив.
Вона знала,що щастя близько.
Щастя в ній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666841
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2016
Ти сиди,не квапся до своїх справ.
Ти сиди,не підступай до "старту" лицемірства.
Ти сиди,але до пори до часу.
Ти знай коли підірватись з місця.
Ти знай,як треба інколи суворим бути/і з ким/
Про суворість до себе теж не забувай.
Ти сиди,подумай над непотрібністю речей.
Ти сиди,але не роками.
Насправді для того,щоб зробити рішучий крок потрібна мить.
Клята мить.
Не пропусти цю мить
Вона близько
-
Run
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665137
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2016
В цьому маленькому містечку, було мало місць де можна побути наодинці , здавалось б маленьке місто, і невеличке населення
Але знаєте, ті люди були практично усюди
У всіх кафе, парках, вулицях , закаулках- були вони .
Назвати "їх" людьми , тими, що надихали і чиї очі були сповнені планів й доброти
Було важко
Це були всього лише тіла з закладеним механізмом
Одні були приречені на знищення
Інші жили життям, яким їм було дозволено жити
Красива пустота
Коли хотілось побути з собою, важко було знайти місце, де ти один
Насолоджуватись тишею, споглядати на дерева які прогиналися від сильного вітру
Залишатись з собою звісно лячно , принаймі я завжди так вважала
Лячно думати , коли насправді є про що
Є над чим і думки заполонили свідомість
Залишилось лише привести їх в порядок
Мені подобались люди / не всі звісно / , але були ті , які дійсно були потрібними
Були в яких вірила, яким вірила і вірила б надалі
Але коли починаєш мислити
Починаєш аналізувати перебіг співіснування
Коли виправдання вже вичерпані і терпіння дійшло до нуля
Вмикається реалістичність
Коли вмикаються реалії , вимикається ілюзія
І просто розумієш , що ти один
Насправді ти ніколи не знайдеш до кінця чесну людину
До кінця люблячу
Терплячу
Щиру
От це по-справжньому лячно
Правда - ось , що може налякати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664238
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2016
Навіщо тобі ці інтриги?
Навіщо тобі ці як грім вбивчі слова?
Я прагнув витягнути тебе з-під криги
І зігріти собою, бо думав ти-моя
А ти усім себе даруєш
Інтригами годуєш народ
А мені хотілось тебе зігріти і підійняти до самих небес
Навіть бажав тебе не впустити , до грішної тієї землі
Мені було байдуже на себе
Я для тебе хотів
Я тобою жив
Я з-під криги тебе
Я тебе над землею
Ти мені словами під ребро
Ти мені словами обрізала крила
Не розуміла і не хотіла
А тепер
Відпускаю - живи
Мерзни з минулим своїм
Я підлікую душу
Знайду святого меду
Ти лиш не сумуй як завжди
Ти живи, бо кричала, що вмієш і зможеш
Я знав,що брешеш
Я знаю-помреш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664236
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2016
Ти можеш зникнути,навіть листа на прощання не написавши.
Ти можеш жити з відсутністю бажання спитати;"Що робитимеш з цим усім завтра?"
Тобі байдуже на мої бачення,нехай горять яскравим вогнем.
Ти вмієш лише сіль на рану.
Спіткнусь і упаду,ти не підіймеш.
Ти так живеш.
Ти ненавидиш лицемірних героїв,але сам егоїстичної п'єси актор.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657072
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2016
/вирвано,вигадано/
«Домріялась»
Це була найтепліша зима з поміж усіх зим котрі переживала ця спантеличена життям дівчинка. Вона не надто любила зими, холод окутував її в свої обійми і не хотів віддавати в пориви тепла, котрі манили її щоразу сильніше. Її супротив був марним, вона вже й перестала надіятись на тепло посеред лютої зими, думала, що варто перечекати та не зійти з розуму. Надихалась чаєм і книгами, інколи фільмами в перемішку з сопливими реакціями на них.
Вічно плакала.
Маяк щастя ніяк не знаходив її як вагомого суб’єкта, постійно ігнорував її присутність, як і люди, декотрі. Та було вже байдуже, давним давно. Переживала ще й не такі трагедії, тому на дрібниці не звертала уваги.
Одного разу її вихідні урізноманітнила одна поїздка, до друга, на день народження. Вона старанно підбирала одяг ,зачіску, макіяж. Хотілось бути красивою. На пару годин забула про свої глибокі думки і піддалась простоті існування усього людства, цікавили її дуже примітивні запитання, щось типу «коли поїдемо?, коли приїдемо?, як воно все буде?, з ким воно все буде?»
Ох, ці дівчатка, у котрих бурлять вулкани недолюбленості .
І ось настала мить виїзду до пункту, де усі збирались. Їхавши вона розмовляла з сестрою про університети, систему навчання і про бездарність людей. Періодами сміючись із своєї серйозності.
Тішилась , що було не так холодно, як зазвичай. Приїхавши, побачила знайомий силует і подумала: «Невже він?»- сама себе запитавши, але не відповівши на своє запитання. Старанно ігноруючи ситуацію яка склалась, мило усміхалась і стримувала усю «лаву» у собі. Поїздка до будиночків де і мав бути «розпал» свята її втомлювала ,але коли побачила цей милий будинок під номером 6, розтанула. «Яка ж краса»- промайнула думка. Мовчки зайшла туди і почалось свято.
Всі веселились, пили, розповідали кумедні історії з її участю, а вона дивувалась, як люди можуть пам’ятати настільки давні історії з такими деталями.
Час від часу вона зустрічалась поглядом із своєю мрією, першою любов’ю, котра навчила любити і страждати.
Коли її очі дивились в його, їй здавалось ніби гравітація перестала діяти, а кисню вже давно немає.
Алкоголь був усюди, в її крові і повітрі. Все було п’яним, а вона найбільше. Бо вона п’яніла навіть від думок, просячи себе – Не думай!
Одного разу їхні погляди зустрілись по-особливому, вони усміхнулись один до одного, вона почервонівши опустила очі. Він ні.
В нього ніби совість була відключена ,а у неї інстинкт самозбереження.
Їй потрібно було тікати звідти, а вона усміхалась біді в очі. Уявляєте?
Закохане в минуле дівчисько хотіло нової порції спогадів і жалю.
-БУДЕ!
Вона сиділа інколи не знаходячи собі там місця, зовсім не їла, дивилась навкруги і вдивлялась в обличчя хлопця, який сидів поруч. Час від часу порушувала мовчанку і йшла палити, забираючи з собою інших, щоб не одній стояти на холодному балконі і пускати кільця з диму заробляючи на рак легень . Паралельно слухала музику, котра долинала з кімнати, наспівуючи знайомі слова. Остаточно замерзнувши і навіть не докуривши свою цигарку, залишила її в попільничці і мовчки зайшла до кімнати, де всі раділи і танцювали. Їй не подобалось палити ,проте ситуація вимагала. Це була саме та ситуація, коли слід, коли ніяк інакше.
Всі сіли за стіл, черговий раз побажати щастя і здоров’я імениннику, як завжди.
Побажали і випили.
Випили.
Випили.
Випили.
Посміялись.
Випили.
Так відбувалось доволі довго.
Вони дивились один-одному вічі, вона порушувала контакт опускаючи їх ,а він усміхався, ніби вважав це ще однією перемогою.
Хтось із гостей запропонував піти на балкон, покурити, усі жваво підхопили пропозицію.
На балкон вона зайшла одна з останніх, її «любов» запропонувала підпалити її цигарку, вони стояли близько один до одного, вона звернула на це увагу. Відійшла від нього викликавши у нього дивакувату усмішку. Докуривши цигарки всі вийшли з балкону хукаючи собі на руки.
-«Мороз»- сказав іменинник.
Знову сидівши за столом дещо змінилось, окрім кількості алкоголю, вона почала вільно дивилась йому в очі, їх більше не пускаючи.
Він зрештою їх і ніколи не опускав, ніби думаючи ,що коли опустить весь світ рухне, а він помре.
Настирливо вдивлявся у неї, ніби у картину в галереї, лише не доторкався, не вивчав фарби і техніки, немов точно знав-не зрозумію.
Після великої кількості алкоголю вона вже не думала про наслідки, керувалась лише своїм «Мені мріялось, мені хотілось, мені снилось»
Проте була одна річ, котрої не було ніколи. Їй хотілось повороту у минуле, хотілось вічної присутності своєї «мрії»
Все відбувалось за ідеальним сценарієм , як продумана мелодрама під назвою «Ним забуте, нею виплакане»
Їй подобались його палкі погляди.
Їй подобались його мужні руки.
Їй подобалось волосся, яке він поправляв рукою.
Їй подобався светр, який він поправляв, рідко, але вона зауважувала.
Їй подобався його вираз обличчя і прилив сміливості в очах після чергової склянки віскі.
Їй подобалось як він підіймав очі, важко дивлячись на неї, вивчаючи її жестикуляцію.
Їй подобались уривки слів, котрі були для неї.
Подобалось.
Їй.
В той вечір сталось так, що він заснув з нею.
Вона не спала усю ніч, навіть не хотілось.
Вона вивчала його нові зморшки, родинки котрі за ці роки забула, вивчала зап’ястя і пальці.
Цілу ніч вона доторкалась до його обличчя, ніби просила себе запам’ятати усі деталі, він відчував доторки.
Узявши її за руку, пригорнув до себе.
Її рука була в області його серця.
Вона подумала «їй саме там і місце»
Він мабуть не подумав нічого.
Зранку коли він прокинувся вони особливо не розмовляли, як завжди.
На другий день вона дізналась, що у нього присутня «дама серця»
Дізналась, що у них все добре.
У її лиці не читалось здивування.
Вона нічого не відчула.
Лише оминала паб, кафе, бари, парки, зупинки.
Там був він ,там була біда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655406
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2016
Не провокуй життя на новий біль. Ти ще минулий не пережив.
Хоча слово «біль» не зовсім твоє, бо візуально ти сповнений життя, не хочеш каяття,не жалкуєш про вчинки, про гордість забуто.
Хочеш-то робиш, забуваючи смуток .
Згадуєш «те» лише опівночі , чи прокинувшись від жару.
Падаєш від передозуванням ілюзіями, але це не страшно, ти сміливо підіймаєшся.
Важливо лише те, як ти це вигріваєш в собі.
Вигріваєш усі неприємності зв'язані «з»
Була б твоя воля , ти б залюбки повторив.
Іншим це не пояснити , розуміють тільки ті, хто вигріває так само.
Ти поки таких як ти не зустрів, та й не треба, повір мені.
Та хто я власне , щоб мені вірити.
Тобі мабуть часто казали «повір» і встромляли ножа.
Це теж нічого.
Це теж не страшно.
Перенеси, збережи, визнай поразку.
Ти станеш сильним, ти вже сильний .
Ти вище «понад»
Ти краще «ніж»
Ти тепер знаєш як треба , ти тепер в собі носиш ті біди.
Ти зміг
Буде гірше , але тримайся .
Ти своєю слабкістю показуєш силу, бо лише сильні можуть відчути те, що відчув ти.
Не сприймай це як мінус
Не будь таким як вони
Ти чудо небес
Ти-Бога син
І байдуже що ти п'єш і слухаєш музику в строгий піст.
Зате в тебе душа, яку руками не обійняти.
Зате, віра- це моральність
В тобі все є
В тобі спокою море
Тому тримайся
Чуєш
Заради майбутнього щастя.
Заради того кінця , що у фільмах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655376
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2016
Мені небо прошепотіло,що потрібно зупинитись.
Поставити відчуття на паузу, озирнутись і вдихнути зміни на повні груди.
Заварити собі чаю з лимоном.Сісти на стілець зручніше,заплющити очі,вимкнути світло,розчинитись у тиші,котра пропахла рідним запахом.
Взяти до рук книги,а не телефон.
Тремтіти від вітру,справжнього вітру.Відчувати краплі дощу на своїй шкірі,здійняти голову вище,ще вище,ще!
Перестати споглядати собі під ноги.
Мені небо прошепотіло,що потрібно зупинитись.
Взяти себе в руки і залатати свої вітрила.
Залишити в спокої старі рани.
Видихнути розпач,полічити до десяти і зрушити з місця,без тебе.
Скинути мотузку з горла,розтоптати і спалити.
Закричати,увірватись і піти.
Роз'яснити собі,що це була остання зупинка минулого. Вагон пустий,нікого,окрім мене.
Мені небо прошепотіло,що потрібно зупинитись.
Бо вже комусь зверху набридли мої стандартні прохання в молитвах.
Бо вже й мені набридло.
Бо вже небо
прошепотіло
що
потрібно
з у п и н и т и с ь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654600
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2016
Відчуй щось окрім голоду і спраги,окрім злості і чужих доторків.
Слід прислухатись до звуків міста,до тієї прірви,що між тобою і мрією.
У тій прірві вирує окреме життя,з твоїх негараздів,чвар і ліні.
Там звісно багато бруду, застиглої любові,там зупинений час.
Ти послухай ліси,цей шелест листя,ти послухай птахів,яких я просила донести вісті.
Ти послухай як голосно рвуться струни надії.
Ти послухай як можна пронизливо мовчати.
Ти одного разу відклади усі справи і наговорись із собою,не віддавай себе нікому. Проаналізуй те,що проходить крізь пальці.Проаналізуй те,що прокололо серце наскрізь. Проаналізуй те,що обпекло твої губи. Проаналізуй чи варто,чи на даний момент є актуальним.
Ти відчуй усі втрати,ти вбери в себе усю ніжність котру не розтратили.
Ти відчуй вогонь,котрий горить в кожному.
Ти відчуй,як лають собаки від безвиході.
Ти відчуй,як в дитинстві зранився ножем,а зараз словами.
Ти закрий очі,перенесись в щось більш вагоме.
.
Лише спитай себе,чи ти ще здатен на?
Лише спитай себе,чи ти ще здатен заради?
Лише спитай себе,чи не втратив відчуття прекрасного?
Лише спитай себе,чи вагоме ще існує?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654301
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2016
Бо вірю я, що одного разу ти облишиш.
Облишиш бути тим, ким ти наразі є.
Перестанеш розмовляти цим недоречним тоном
І згаєш хто я є,що для тебе є.
Зараз ми чужі доволі,немов два великих моря.
Омиваємо чужі береги,холодні і бездушні,такі тремтячі, і сумні.
Ти своє горе не вимовиш словами, а мої слова надто пусті.
Ти-зверхність.
Давай на Repit,любий,давай.
Я знаю ким ти зараз є.
Я знаю з ким ти зараз є.
Я знаю,що палиш ти цигарки і алкоголь твій старий друг.
Твої слова немов п’явки,вони сосуть мою справжність й сосуть.
Вони гидкі,слизькі й холодні.
Ти смієшся,коли кажу як люблю.
Ти-зверхність.
Ти-п’явка.
Моє небо-твоя земля.
Моя земля-твоє пекло.
Ти-клята п’явка.
Ти-Бога рвота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653705
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2016
І знала вона,що слід використовувати кожен момент,бо ніколи не знаєш,що стане останнім в твоїй історії.
Є моменти,коли тобі гірко,дійсно гірко.
Пам'ятаєте той присмак в роті?
Все аж крутить,хочеться швидше його позбутись і ми запиваємо чимось або терпимо, відчуваючи той присмак.
Крутимо обличчя і навіть іноді з цього сміємось.
Кумедно.
В цей день мені було особливо гірко і нічим це не можна було запити.
Мені гірко від швидкості цих моментів.
Вона хотіла більше доторкатись і запам'ятовувати манеру спілкування,слова,сміх,руки.
Погляди здивування і кортіння.
Хотілось запам'ятати холод,а особливо тепло,котрим ділились.
Запам'яталось усе.
Але як писав Жадан;"Пам'ять, - говорить, - це як речі з Китаю –
їх так багато, що в них немає жодного сенсу.
Що мені з пам’яті? Все одно не воскресну.
І ти не воскреснеш, навіть не розраховуй.
Зима буде довгою.
Готуйся, коли іще не готовий."
Чому ця біла полоса життя така тонка і тендітна?
А чорна така нахабна і все забирає у свої обійми?
Нагадавши собі як воно,когось акуратно ревнувати. Боятись про це сказати, занурившись в подушку і огорнувшись одіялом.
Це так прекрасно,нагадати собі.
Нагадати собі , що ти ще живеш.
Ти ще відчуваєш,ти в силі.
Ти в меншості,але ти є.
Це головне.
Бути.
Я так прагну продовження солодких моментів.
Гірко іти і не знати,коли настане щось хороше знову.
А знаєте,як важко,коли щось солодке,приємне,нестримне,дарують люди.
А знаєте,як важко,коли вони зникають з твого життя?
Бо ж з інших міст,бо ж з іншої планети.
Я б розсміялась від безпомічності,але це надто тверде відчуття.
Та й мені не смішно.
Я не хочу нікого затримувати і себе теж.
Але.
Але.
Може залишишся зі мною,усім на здивування?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653694
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2016
Все прекрасне створене не нами і та клята вічність не для нас.
Ми лиш палимо й радимо.
Палимо й радимо.
Як краще, де краще та в який час.
Ми живемо
(насправді пройо#уємо)
Ми кохаємо
(насправді не вміємо)
Ми довіряємо
(перевіряючи)
Ми страждаємо
(тиждень чи два)
Ми діти космосу,індивіди,homo sapiens.
(лайна великий кусок)
Все прекрасне створене не нами і та клята вічність не для нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651854
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.03.2016
Коли мені буде під сорок і напитись в дим вже буде геть не то.
Я сяду на кухні, відкрию штори і в твою честь напишу скупе есе.
Хоча буде сорок і стане все одно.
Я ж задля тебе, я в твою честь.
Пригадаю твоє лице, той сміх, голос.
Фрази в невпопад, я забуду вулиці , забуду назви.
Але задля тебе , але в твою честь .
Я відкрию штори,кухні тієї де заварюється кава, у вікно шпарить ліхтар.
Про дітей в сорок не будем, мені в вісімнадцять не уявляється таке.
Але я писатиму про тебе, коли заплачу рахунки і розгребу проблеми.
Я напишу про щастя, молоде і шалене.
Напишу про бажання тіла, а душі промовчу .
Ти знаєш як я хотіла , поруч тебе.
Нічого не вийшло, але є вихід один.
Я житиму, нехтуватиму і сміятимусь.
Сусіди змиряться з нічними криками.
Мені буде сорок.
Тобі сорок один.
Ми існуватимемо в різних містах чи навіть країнах( хто зна куди нас занесе)
Я напишу есе, чорт, таке скупе есе.
Воно буде сухим немов осіннє листя.
Воно буде ніяким .
Пам'ять зрадить мене стерши контури всього.
Хоча
Ні
Надіюсь в сорок мені буде не до тебе.
А може я навіть не доживу.
А поки мені навіть не двадцять.
Я живу і мрію, я живу і мрію .
Зараз теж є штори, зараз теж є кава.
Але ще не все втрачено , ще втрачати і втрачати .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651848
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2016
Я не хочу знати його так достеменно.
Нащо мені знати скільки він пив?
Я не хочу знати його так достеменно.
Кого він брав й на ліжко валив.
Я не хочу знати його так достеменно.
Скільки цигарок бере і скурює в день.
Я не хочу знати його так достеменно.
Про що молиться він вночі і вдень.
Я не хочу знати його так достеменно.
Чому зневірився згодом і впав до нуля.
Я не хочу знати його так достеменно.
Чому він брехав,що в нього є лиш я.
Я не хочу знати його так достеменно.
Що за новий поріз,що то за шрам.
Я не хочу знати його так достеменно.
Де він дві ночі поспіль зникав.
Я не хочу знати його так достеменно.
Чому він взяв і кінчив у неї,а не там,де мав.
Я не хочу знати його так достеменно.
Чи мучить його та совість,якої він каже давно вже нема.
Я не хочу знати його так достеменно.
Я випливаю з дна,хоча думала нам з ним немає кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2016
Одного дня ти взяв і увірвався в моє життя,тепер я вриваюсь у твоє.
Обірвавши усі паралелі,знищивши всі думки,перебудувавши мій світ,увірвався.
Змусив створити моє загублене «Я».
Фундаментом був ти.
Я думала,ходила,мріяла.
Хтось прокурював.
Хтось промінював.
Хтось промовчав,як і ти.
Ти промовчав нас.
А я промріяла тебе.
Я наздожену.
Ти можеш навіть не чекати.
Ти можеш навіть не обертатись на мої крики.
Ти просто будь десь там.
Ти існуй,це ж бо ти і є моїм натхненням.
На твоєму фундаменті я ствоворю щось прекрасне.
Щось незабутнє.
Я створю себе,зліплю,виріжу,відкорегую.
Згодом зацементую і покрию себе твоєю неіснуючою любов`ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646349
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2016
Нехай небо упаде нам на голову.
Сонце нас почне обпікати.
Я хочу знати,чуєш?
Я хочу знати!
Де ти,з ким ти і як ти.
Нехай мрії будуть гострі як лезо.
Нехай серце твоє буде далеко за межами.
Нехай ти вже забудеш,а я писатиму вірші.
Біль цей відтягну,уявляючи той відчай.
Я хочу знати,чуєш?
До чого ти прагнеш?
Прагни до мене,я ж заради нас вип`ю океани.
Зруйную мости.
Доведу тобі,що я і ти.
Чуєш?
Я і Ти.
Будемо жити разом,спалюючи світи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2016
Безкінечно кричати про зміни і не досягнути.
Хто вона? Вище чогось чи загублене у чомусь?
Вона безліч разів хотіла змінити своє неіснуюче «я»,вона вважала,що її справжність давно пішла від неї,через те кляте нехтування.
Вона палила листя,палила дерева,палила одяг,палила людей,палила серця.
Часто нехтуючи навіть собою,забувала про чужі почуття,а про свої навіть не згадувала.
В її голові крутились сцени її життя,хотілось забути.
Як втекти від цього пекла,до якого вона так часто доливала бензину,щоб краще горіло?
Все,шляху назад немає,слід збирати валізи і зникати з цього чужого життя. Ніякий інтернет,ніякий телефон,ніякі розмови,ніякі цитати,не зрозуміють її.
Її зрозуміє лише вона сама,вона на правильному шляху.
Дитинко,забудь старі телефони.
Дитинко,забудь старі номери будинків.
Дитинко,забудь події,котрі доводили до скаженості.
Дитинко,живи.
Зараз навіть не йдеться про спокійне життя,діло в гармонії. Часто внутрішній конфлікт-страшніше війни.
Ніякий пакт , ніяка домовленість,ніякий розстріл,не зупинить.
Зупинить її лише вона сама,вирішить все лише вона сама,врятує себе від смерті лише вона сама.
Лише вона сама винна,лише вона сама вирішить проблему.
Випливе з ріки,потушить вогонь,вб’є всіх вбивць.
Лише вона.
Лише сама.
Лише якщо захоче.
Прийшов час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645231
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2016