| Сторінки (1/26): | « | 1 | » |
Один крок ступити до Бога,
Один крок - і ти у житті,
Один крок - і вже перемога,
Надія лише у Христі.
Іти до Христа - це Божа дорога,
Це свято, це радість в житті,
Це щастя роині і дітям,
Й спасіння серцю і душі.
Іти до Ісуса, а Він вже чекає,
Він руки простяг на хресті,
Він хоче усіх нас обняти,
Й спасіння дарує в житті.
Навіщо томитись душею?
Навіщо життя марнувать?
І ворогу злому й лихому,
Всю душу і пам'ять віддать.
Направити потрібно всі сили,
На Божу дорогу святу,
Яка веде всіх на Голгофу,
Де гріх сам Ісус Переміг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823800
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2019
Україна моя!
Богом дана земля,
Розцвіла ти калиною в полі,
І пшеничні поля - це хлібина свята,
Годувала людей всіх довкола.
Із любов'ю у серці вітала гостей,
Сіллю, хлібом святим зустрічала,
І бажання у серці горіло завжди
Жити в мирі зі своїми братами.
Настраждалася багато за вік молодий,
Бо недавно ти крила зростила,
І не думала ти, що злий ворог лютий,
Біля стін твоїх злобно чатує.
Україно вставай!
В грізний час не мовчи!
Бо твій ворог не спить, не дрімає
До Ісуса звернись, Йому щиро молись
І він прийде тобі на підмогу.
Нехай пісня свята і молитва твоя,
Відведе все прокляття і горе,
І настануть щасливі і радісні дні,
І повернуться діти з полону.
І матуся зустріне синочка свого,
І сльозами рясними всміхнеться,
І промовить до сина! Це Бог спас тебе!
Бо у Ньому лиш наша підмога.
Тож молися мій сину, молися,
Щоб не було розлуки і горя,
Щоби наша Вкраїна повстала з руїн,
І навернулась до Господа Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823799
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2019
Злобний вітер шматує довкола
Неначе хижий звір реве
А в серці вогник незгасає
Його ця буря підіймає
А дух до спокою бажає
Щоб не здолав цей грізний світ
А світ реве, шумить і стогне
Неначе хоче доконать, зломить
Мов ту суху стеблинуу в полі
Згинає у сумній недолі
О Боже дай же сили устоять
Щоб не упасти в грізний час
Бо ворог пасток наробив для нас
І хоче щоб усі скорились
Із лихом, болем всі змипились
Тяжкі хвороби і нестачі в домі
Від них рятують Господа долоні
Бо Він лиш сильний бурю зупинити
І злого ворога умить спинити
Що б не мучив, не лякав мене
Бо сила й поміч лиш від Господа прийде
І я стою й дивлюся навкруги
Як злобні сили хвилі підіймають
І човен мій життя, здається, хвилі заливають
Та веслами надії я скоріш горну
До тихої країни я пливу
Там є спочинок тиша там свята
Нове там небо і нова земля
Немає вже прокляття й сліз
Немає болю, суму і тривоги
Забулись тяжкі і знедолені дороги
І серцем і душею підіймаюсь
В грізний час й молюсь
До Тебе Боже, лиш до тебе прихилюсь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2018
По просторах Вкраїни
Боже слово лунає
І весела новина
Вже прийшла в кожний дім
Боже слово лунає
Всіх людей закликає
До спасіння і миру
До спокою в Христі
Відродитись від неба
Відродитись з землі
Не вартатись ніколи
У минулі дні
Залишити позаду
Весь неспокій і гріх
Зодягнутись у правду
У Ісусових ніг
А Ісус приголубить
І до себе прийме
І ніколи у світі
Не залишить тебе
Тільки щиро і ревно
Ти до нього молись
Свої очі духовні
Підіймай завжди увись
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2018
Плаче небо, і плаче одинока мати,
Вже сліз немає, здається,
Що потрібно в неба позичати.
Сповита смутком бідная душа,
Печаль і смуток, доленька сумна
Лишилась сама на самотині,
А діти, десь далеко на чужині.
Які то радісні були літа,
Коли була ще молода
Потрібно діток доглядати
І в школу з школи радісно стрічати
А що тепер - порожня хата
Яка чекає мов та ненька свята
Що вернеться ї дитина знов додому
Й повідає їй мати про печаль і втому.
Обійме, приголубить як в дитинстві
Загляне в карі оченята
Спитає: доню, чим ти так зайнята?
Невже земне багатство й слава
Не можуть показать той шлях
Який веде до рідного порога?
Невже така велика та знемога
Що душу так твою сповила
Із рідним домом розлучила?
А донька скаже їй слова:
Пробач матусю ти якось сама,
А в мене дітки, вже про них мені подбати
Потрібно ж гроші заробляти.
Чужі слова почула мати
А ж треба все прощати
Бо ж рідні ви мої усі
Кохаю ж вас у Божій всій красі
і вірить мати, що настануть дні,
Коли прилине радість з далини
настане мир і спокій на землі
І люди стануть добрі і не злі
Навернуться усі до Господа Христа
Дорога стане блага і свята
Де всі повернуть до своїх домів
І будуть жити як велика родина
І мати там зустріне доньку й сина
І Дух святий лиш буде панувати
До Бога, віри і надії направляти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2017
Ніяк не можу зрозуміть?
Чому ж так стало людям тісно жить?
Чому ненависть в світі стала
І розумом і серцем запанувала?
Кружляють в небі літаки,
Та не зерно везуть, штики,
і учать як людей вбивати,
Невже на те родила їхня мати?
Щоб плакати за сином в самоті,
Бо син далеко гине на війні,
Калічить серце, свою душу,
А плакать я за нього мушу.
гуде земля від вибухів тих тяжких,
А їй також недобре, їй болить,
Глибокі рани їй несуть,
Сади вже мертві, не цвітуть.
Раніше рясно яблуні цвіли,
І бджілки роєм віти обняли,
Тепер не бачила я бджілок і квіток,
Злорадно тільки усміхався павучок.
Вишневі мухи, морквяні жучки
З'їдають так колись рясні сади
Що ще потрібно люде тобі жати
Щоб ти змогла у серці Бога мати?
Які ще кари на тебе звести
Щоб ти залишила гріховні всі шляхи?
Щоб в небо подивилась й зрозуміла
Що з Господом у тебе тільки сила.
Та не вбивать і не стрілять у брата,
Бо в нього дітки і старенька мати,
Яка щоденно в небо споглядає,
І Господа за всіх вас благає.
Щоб навернулись у страсі й покорі
До Господа, Що сильний все змінити
І розум й серце відновити,
І стали новими створіннями В Христі
Бо ж за усіх вмирав він на хресті
І не війна потрібна всім,
Всім нам потрібно жити,жити,
Щоб землю раєм оновити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2017
Весною квіти розквітають,
Весною проліски цвітуть,
Поміж снігів тоненьке личко пробивають,
Зустріти весну поспішають,
Радіють сонцю і теплу,
І не бояться вітрів і стужі,
Бо знають й впевнені вони
Що тепле сонечко зігріє,
І навіть серед ночі в темноті
їм сяють із небес зірки,
Кругленький місяць їм моргає
Любов'ю з неба наповняє
Щоб дарувати людям радість і красу
І навіть у цей час війни і горя
Ця квітка наче той маленький символ доброти
Зігрів серця й направив всіх до вічної мети
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2017
Я ходив по землі
Мої ноги ступали по пустелі безводній
Й глибині морській
Щоб побачили люди велич і силу
Що держить усю землю у сильній руці
Я усіх закликав до спасіння і слави
Щоб у Царство Боже усі змогли увійти
Щоб земля відродилась з гріха і неволі
Щоб кожна людина була цар на землі
Я всіх хворих зціляв, хто до Мене приходив
І нікого з них я не зміг відігнати
Бо палала у серці любов до людини
Бо за них я прийшов у цей світ умирати
Щоби знищити зло, перемогти темні сили
І своїм воскресінням дати вічне життя
І запевнить людей, хто живе тут зі мною
Буде жити у Царстві Моїм без кінця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2017
І знову рік життя пройшов
В турботах праці й утомі
А що для Бога принесу у дар
Коли знайдусь у вічнім домі?
Що принесу я перед трон Творця
І з чим я перед ним склонюся?
Немає так багато добрих справ
О тільки серцем, серцем я молюся.
Бог бачить всю земну суєту
Що так часу багато забирає
Ах це ще не зробив не наздогнав
А вічність вже у очі заглядає.
А час летить у просторі буття
І я лечу мов пташка над землею
Порою падаю, порою знов лечу
У висотах вічності знов сили я черпаю
За щось вхопитися вічне і святе
Я прагну і лечу до цілі
Душевні рани ниють і болять
О Господи, зішли скоріше сили.
Щоб руки лиш були з Тобою
І ноги завжди йшли вузенькою тропою
Якою Ти пройшов у стражданнях на Голгофу
І шлях земний звершить із вірою святою.
Хто я була тут? Порошина
Та Ти підняв, обдмухав, я людина
І хочу свято й радісно Творцю служити
Іти з Христом, не падати, не тужити.
Надіятись на Бога, на Христа
В Якому все життя, вся доброта
І линуть ближче до небес у висоту
Ох, як лишити всю цю марноту
Я хочу дякувати Творцю за хліб, за воду
Що можу ще її скуштувати
І запахом землі і сонця зігріватися
Й дощем небесним рясно омиватися
Які дари, які навкруг дива!
В осінню пору райдуга видна
Яка нагадує про вічний той завіт
Що Бог лишив на тисячі вже літ.
Пройшли як один день, як година
Та Божі справи бачу я весь час
У хмарах, сонці, снігові, дощу
Повсюди видно Божу повноту.
Радію, що Бог спас із пороху земного
І бачу ціль я вічну у просторі
Тому й лечу над бурею земною
Щоб з Богом жить з молитвою святою
І сил черпати у святих словах
Які є лиш зціляючим бальзамом
Що можуть серця й розум відновити
Щоб духом змученим до Бога пламеніти.
І у покорі серця серед всіх невзгод
З Христом летіти до святих висот
Щоб міццю крила наповнялись
До низького, мізерного ніколи більше не схилялись.
Хвалитися хочу - лиш Христом
Не доларом, чи сріблом, мідяком
Усе лишила в поросі земному
Лечу вперед як пташина... Я додому..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2016
Іду я містом гамірливим
Весь люд в турботах поспіша
Та крик ось чую одинокий
О, люди, не минайте ви мене!
Подайте бідному, сліпому
Пожертвуйте ради Христа
Той голос ніби із сторіччя
Неначе бідний Виртимей
Який хотів побачить світу
Й кричав до Господа Христа
А всі сліпого заставляли мовчати
І не тривожити Христа
Та голос він ще більш повисив
Бо хотів побачити свого Творця
А віру він і мав велику
Що Той хто всесвіт весь створив
Відкриє і його незрячі очі
Й побачить він Господній світ
Ісус спинився, що ти хочеш,
Щоб я тобі тут зміг зробить?
О, Господи, я хочу бачить
Я хочу йти з Тобою вслід.
Вставай й ходи, бо віра твоя
Вона тепер спасла тебе
Й пішов з Христом з учениками
Й радів, що він зустрів Христа
О скільки бачу я тих хворих,
Що очі мають та сліпі
Й не хочуть крикнуть вже щосили
Ісусе, Господи спаси!
А Ісус жде поки покличуть,
Коли в знесиллі упадуть
І на кінець таки прозріють
І зрозуміють
Для чого в світі тут живуть
Чому з'явилися на землю
Чому і звідки їх життя
І хто створив усе прекрасне
Невже для марноти й блуда?
Невже для вас даремна жертва
Спасителя й Творця,
Що там у муках Він томився
За всіх, щоб всім дали життя
Йому також хотілось жити
радіти всім, що дав Творець
Та як же міг він план змінити
Й не слухатись свого Отця?
А як Він в останній
Тяжкий і роковий свій час,
Що каплі поту стали кров'ю
І капали з Його чола
Любов'ю Він платив за муки
За ті жорстокі всі слова
А як хотілося усіх обняти
Та сил в руках уже нема
Іржаві цвяхи їх скували
Безжально тіло прикували
За що ж вінок сплели із терну
Невже всі квіти відцвіли
Щоб принести Творцю пошану,
Що світ Він грішний полюбив
За грішний світ віддав все тіло
Усе своє святе життя
Щоб у Новому Володінні
До злого не було вже вороття
Щоб правда Божа процвітала
І любов і згода між людьми
Щоб нації усі обнялись
Із Богом свято всі жили.
Тепер потрібно всім спинитись
Оглянути куди зайшли
Й доріг Христових научитись
І в Царство Нове увійти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2016
Погасла радість і змертвіла вся душа,
бо милого Ісуса вже нема.
Тужило серце і плакала Марія
Здається згасла в серці вся надія.
Всю ніч не спала, тяжко на душі
Страждання і кров Ісуса уві сні,
Бо тяжко все було збагнути
Чому ж не можна часу повернути.
Коли Учитель ніжно говорив
Себе Всевишнім Сином об'явив
І скільки Він добра усім робив
Чому ж так люд жорстоко поступив?
Чому ж розп'яли , Господа Христа?
Чому жорстоко цвяхи в руки били?
Вони ж так ніжно всіх любили.
Хотіли пригорнуть весь люд, обняти
І в Царство Боже всіх прийняти
Спасти від всіх хвороб і бід
Щоб всі жили в достатку без обід.
Усе в ночі Марія передумала, гадала
Ніяк до ранку не діждала
Ще темно як пішла до гробу.
І алябастра миру взяла в дорогу.
Помазати тіло вона хотіла дуже
Бо тіло Господа таке недуже
Усе в ранах і синцях побите
І кров'ю рясною чоло умите.
О, як же камінь! Хто мені відвалить
І як ввійду я у гробницю?
Побачить Господа Ісуса і плащаницю?
Та о дива які, Марія відсахнулась
Немає каменя і гріб відкритий.
Де маю я знайти Спасителя Христа
Який так любий як та роза золота!
Коли позаду чує дивні ті слова
Маріє! шо шукать сюди прийшла?
Подумала, напевно садівник
Який також так рано встати звик
Та вмить відкрилися її уста
Равунні! Господи! Це ти!
І радість дивна і чудова на душі
А я так мучилась й не спала уночі!
До ніг Ісуса Господа схилилась
Й надія в серці знов з'явилась
Ісус мій жив! І вічно буде жити!
Бо Царство Боже і святе Він мусить відродити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2016
Дві ластівки з вирію прилетіли
Я їх привітно усіх зустріча,
Чому ж так мало вже вас повернулось,
Мабуть з вами трапилась якась біда?
Летіли всі у вирій всією сім'єю,
Всі радісні і живі були,
От тільки назад повернулося двоє,
І швидко почали робити гніздо.
І я здивувалася, чому ж робите нове?
Он скільки порожніх тих гнізд,
Та щиро й щасливо сім'я щебетала,
Й трудитись завзято взялася вона.
І вже пташенята щебечуть весело,
І ротики жовті свої роззявля,
Щоб мама і тато туди положили
Маленьку комашку, чи комара.
Та смута вже літня настала,
Холодний вітер повіяв і дощ,
Негода на дворі і холод,
І ртутний стовпчик опустився униз.
Я рано виходжу, дивлюся,
А мама в гніздечку сидить,
І тілом маленьким пташиним
Старається діток усіх обігріть.
А тато ластунчик літає,
Й співає пісні: я вас не покину,
Я з вами,
У холоді, і горі й похмурі всі дні.
І корм для сім'ї постачає,
Щоб всіх їх уже підкріпить,
А мама привітно головкою киває,
І пікає щось йому вслід.
Дивуюся я, яка згода,
Панує у царстві пташок,
Чому ж то згоди такої,
Немає серед наших діток?
Чому ж то любові так мало
У думках людських і серцях?
Хіба ж як Бог створив Всесвіт
Когось же він зміг обділить?
Та ні, любов дана всім людям,
І навіть пташині малій
От тільки у гордості лютій
В серцях поселився ненависті звір.
Як можна так бути жорстоким?
Як можна любов затоптати?
Потрібно піти й подивитися
У менший, пташиний цей світ.
Шкода мені, що звір цей жорстокий,
Зумів так серця затвердить,
Що навіть нічого живого
Із серця не можна зростить.
Дивіться ж туди на Голгофу,
Де Божий Син умирав
І руки свої на хресті розпростерши
Він в муках весь світ обійняв.
І капали краплі святої,
Пречистої крові униз
На землю, холодну і рідну,
Яку назавжди полюбив.
О скільки разів намагався,
Зібрати під крила, як пташки пташенят
Та люди в жорстокості своїй
Не прийняли Ісуса і Його благодать.
Коли б усі горді змогли зрозуміти,
Ту щиру й безмежну Христову любов,
То в сім'ях такий панував би порядок,
Як в царстві маленьких ластівок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2016
Як добре і радісно день зустрічати,
І в правді Божій завжди перебувати,
І з серцем посвяченим Богу і Христу,
Робити усім лиш одну доброту.
Робити усе, що приємне й привітне,
Щоб серце ще більше в любові розквітло,
Щоб в серці горіла та іскра жива,
Усю темноту освітити змогла.
Бо бачу кругом я лиш темні уми,
Які так далекі від Бога й доброти,
Які ще блукають у злі й марноті
Й відради шукають в марному житті.
Що можна сказати, як можна навчити?
Як можна частину любові віддати?
Щоб серце жорстоке змінитись змогло
Й любов'ю Христовою все зацвіло.
Погляньте на світ, хто дав більше любові?
Лиш син Ісус, що спасав усіх у недолі
Й сьогодні Він хоче усіх нас обняти
Й до правди й достатку усіх направляти.
Один лиш Христос має люблячі очі,
Які люблять світ та не люблять гидоти,
Які так глибоко проникли в серця,
Й людей відділили від Сина й Творця.
Наука Христа є вічна й жива
Й солодша від меду його доброта,
А руки Його золоті і величні,
Які через роки є добрі і вічні.
Він хоче обняти усіх, привітати,
Щоб у Царстві змогли усі панувати,
Щоб ворог не звів у долину Генон,
Щоб у нове життя увійшли із Христом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2016
О, як добре коли серце чисте,
О, як добре нема в ньому зла,
О, як добре в душі тій людині,
Де панує лиш тиша свята.
Як чудово дивитись навколо,
Коли ніжно весна обійма,
І як все розцвітає навколо,
Синє небо дарує тепло.
Як прекрасно, коли мир в країні,
Коли згода і мир між людьми,
Коли брат зустрічається з братом,
Стали близькими всі й дорогі.
Як чудово всміхається сонце,
Що дарує нам ласку свою
І шепочеться вітер в діброві
І колише вербу молоду.
О, як добре на мить нам спинитись,
І оглянути своє все життя,
Може щось є недобре і гірке,
Може в серці немає добра.
То потрібно життя відновити
Розцвісти мов вишневий той сад,
Всі гріхи назавжди полишити
І не вертатись у зло вже назад.
Тоді в серці любов запанує,
Там народяться добрі плоди,
І не соромно буде нікому
З ними у вічність до Бога прийти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2016
Пройшла зима із бурею лютою
Звабливо так морозила кістлявою рукою,
Жбурляла в очі сніг і дощ, і злість,
Випробовувала всіх на твердість і на міць.
Та я встояла у віхолу, не впала,
Бо на весну я в житті чекала,
Чекала ранок теплий і ясний,
Щоб так скоріше радісно зігрів.
О, весно красна, як тебе усі чекають
І ті горобчики, що в полі десь літають,
Шукають там поживу і тепло,
яке травинкою у полі проросло.
І я чекаю тих погожих днів,
Коли минеться смута і недоля,
Коли настане та щаслива доля,
Минуться у житті холодні всі роки
Настануть вічні і погожі дні,
Коли відійде в забуття лихе,
Настане Царство Боже ясне
І люди стануть добрі і ласкаві,
Що хочуть миру і святої благодаті,
Яка нас хоче з неба обійняти.
Та світ глухий й сліпий у злобі,
Приймають ворога в людській подобі,
Немає часу щоб спинитись і знайти
Де істина, де правда, куди йти?
Ідуть дорогою гріха і марноти
І сім'ї томляться весь час у злі,
Хто їм підскаже? А чи послухають усі?
Бо ж всі серця закриті в суєті
І тяжко бачить, як все гине пропадає,
На Божу стежку мало так звертає,
Пливуть у темноті на рифи, скелі,
Благословіння Божого немає в ті оселі.
Підступний ворог заправляє тим кермом
І хоче щоб усі упали перед ним голом
Щоби відкинути Творця і Сина
І щоб звеличилась людська гординя
О рід земний, спинися на хвилину
Поглянь у очі Господньому Сину,
Поглянь на рани, на святе чоло,
Яке за тебе зранене було.
І досить вже томиться, зупинись...
Бо гостра скеля у житті стоїть,
А ти пливеш мов той круїзний лайнер,
Без страху , боязні в житті
Спинись! Години вже пройшли...
Життя готове обірватись...
До Бога ж треба навертатись!
І Він покаже лагідною рукою
На тиху пристань, що нас жде з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2016
Весняний вечір надворі
І в небі линуть журавлі
Летять із вирію додому
Невчувши навіть і про втому.
Їм світить місяць і зірки
І небо все весняне у красі,
І я на небо задивився
І наче знову народився.
У цей чудовий Божий світ,
Де все в гармонії співає
Творцеві славу вихваляє
І навкруги все знову оживає.
Щоб луки і лани зазеленіли,
Щоб квіти і троянди розцвіли,
Щоб у квітках метелика спіймати,
І трепетно в долонях потримати.
Й сказати радісно: лети вперед
До сонця, до тепла, до красоти.
А я любуюся весняною порою,
Що Бог створив все величчю святою.
І хай серця розквітнуть наші як весна,
Мов те широке поле і дібров краса,
Щоб всі змогли завжди цінити Божу красоту
Й прославляти Його за любов і доброту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2016
О мати Єво, родичка моя,
Чомусь про тебе так згадала я
Мабуть тому що в горі і журбі
Ми стали близькі і такі сумні.
Пізнали ми тяжку недолю в світі,
А так хотілося життям радіти
Та горе й смуток ворог душ посіяв
І чорні хмари зла навіяв.
В людське життя і все змертвить
Щоб жалом смерті душі погубить.
Хіба ж подумать ти змогла,
Що сила так велика в хробака,
Що знищить він тебе і рід
І кине у гріхах на цілий вік.
А голос змія так обманливо звучав
І дерево він ніжно так обняв
І Єва не встояла в пробі впала
Підступна змія ніжність одолала.
Я добрий, я вам все зроблю
Я з Богом сам поговорю
Дам вам знання і красоту
Повір же Єво в мою доброту.
Лукавий змій підступно ухмилявся
І десь в гущавину забрався,
А Єві залишив свої плоди,
Які і привели усіх нас до біди.
І зараз всі вкушаємо плоди,
Які посіяв змій у данину
І плачуть матері і діти,
Бо як же далі з жалом смерті жити.
кругом панує смуток і зневіра
Людей в погибіль тягне незнання година
Не знають правди і в гущавину втікають
Й плоди ворожі там вкушають.
І творять злі діла і пустоту
і гірку воду п'ють і марноту
Живуть у злі і темноті гріха
Й звернутися не хочуть до Христа.
а він же кров пролив за цілий світ
Щоб дать життя і щастя для людини
І визволить усіх від тяжкої години.
Невже і далі жити як хробак
Який все точить і не зупиниться ніяк,
Бо думає, що і повік буде так,
Що буде нищить і вбивати
І матір і дітей підступно зневажати.
Та сильний Бог готовий захищати
Щоб Божий люд зміг устояти
Не впасти, не піддаться змії спокусі
Дивитись на Голгофу, на Христа
Там ціль і надія нашого життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2016
Багато років в світі я блукав,
Спокою й щастя кожний день шукав,
Життям томився, в темноті я жив,
Шукав когось хто б душу оживив.
Не знав я Бога і забув Христа,
Не мав я цілі для того життя,
Роки пливли мов у тумані хмари,
Кругом неспокій, а у серці рани.
І сил вже не було мені піднятись,
Здолати втому і увись звертатись,
Та ось рука Всесильна і Свята
Змогла мене піднять і відкрить уста
Тепер співаю й славлю я Того,
Хто очі відкриває і серця
Й дає нове життя й спокій,
Душі утомленій і зболеній моїй
І той щасливий день я завжди пам'ятаю,
Бо Господа у серці своїм маю
І хочу йти із ним до перемог,
Позбувшись болю і земних тривог
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2016
Приємну картину ми бачимо всюди,
Удосталь продуктів й харчів,
Кругом так багато різних кіосків
Із хлібом рум'яним і запашним.
Як щиро нас Бог благословляє
Так ніжна й любовна його вже рука,
Що маємо вдосталь ми хліба земного
Та дякують люди так мило Христу.
За всі земні блага, що ми тепер маєм,
За хліб цей насущний й святий
Подякувать треба сердечно святому,
Щоб серце зуміло цей дар оцінить.
Не завжди так було у світі,
Багато пророків не мали того,
Чого тепер люди вже мають удосталь,
А дякувать Богу чомусь не готові вони.
І слово Господнє звучить кругом у мирі
Та люди байдужі і горді чомусь
Й серця зачерствіли в щоденних турботах
Й немає братерського миру й любові.
Серця є байдужі і черстві до всього,
Що Бог посилає в любові Своїй,
Що ще Він турбується й дбає,
Про всіх, що під сонцем живе на землі.
Як тяжко дивитись на це безрозсудство,
Що так вже панує у людських умах,
Що ціниться більше і сила і слава,
А Божі діла щось забуті зовсім.
Забули вже люди, що Бог в своїй силі,
Кохає і милує всіх на землі,
Бо хоче щоб всі могли зрозуміти
Й прийняти з подякою його дари.
Щоб мирно і свято жили у родинах,
Батьків шанували у старості літ,
Бо все скороплинне й невічне у світі
І все ми покинем, що є на землі.
Потрібно нам жити у великій любові,
Прощати обіди нещирі усі
Й постійно молитися Богу одному
Щоб більше у вірі зростати змогли.
Любов покриває усе в цьому світі,
Який тепер у гніві горить
І сумно дивитись на ті горді лиця,
Які ще далеко від Божих стремлінь.
А Бог усіх любить й прощає
І хоче усім лиш добра
Щоб смертная тая людина
Зуміла піднятись увись в небеса.
Змогла оцінити Христові страждання
Його тернистий й тяжкий земний путь,
Яким Він пройшов аж туди на Голгофу
Щоб в муках звершити Спасіння за всіх.
Ми маємо все в цьому світі
Для смерного тіла свого
Поживу і одяг найкращий
Якого не мали пророки святі.
І хлібом вгодовані люди
Та бачу я голод духовний кругом
І правди святої, що тільки у Бога,
Чомусь же ніхто не спішить зрозуміть.
А Бог у великій любові
Все жде на цей змучений світ,
Що врешті він зможе спинитись
Й підняти утомлені очі увись.
Що зможуть усі оцінити
Велику і Божу любов
І гордість свою всю зложити
У щирій молитві своїй
Покайтеся щиро ви Богу
І очі свої піднімайте увись
Де небо є чисте й блакитне
І сонце ясне, яке гріє усіх.
Й знайдете спокій ви у Бога
й зцілення в проміннях ясних,
Які обігріють ту душу холодну
Й ви зможете всіх полюбить.
Бо все є минуле у світі
І слова і гордість людська
Лиш в Бога є спокій для світу
Й спасіння і прощення святе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2016
Читав мій внучок таку уже казку
Про діда, що звався Сива Борода
Що мав він багато чарівних
Красивих і мудрих жінок.
Та десь ті жінки пропадали
У замку високому тім
У пишних тих славних палатах
Й ніхто врятуватись не зміг.
Була в нього дивна кімната,
Яку він завжди закривав
Й нікому туди пробратись
Не можна ніколи було.
Та дивна з ним сталась подія,
Потрапила в замок чарівна красуня
Яка таки вміла пробратись
До тих потаємних кімнат.
А ось уже грізний володар
Того уже замку спішить
Та якось не можна красуні
Дверей тих нещасних закрить.
А Сива Борода уже каже:
Давай же мені всі ключі
Та з страху красуня не може
Ключі відірвати від рук.
Змогли в такій важкій хвилині
Сестриці брати помогти
Що скоро явившись у замок
Й сестрицю свою вберегли.
Який лицемір був лукавий
Цей грізний й жорстокий старий
Що мав уже бороду сиву,
А грізний сидів у ньому звір.
Цей звір був готовий убити,
Людину, яка назавжди
Йому своє серце віддала
Й надіялась миру, любові
Багато є зараз у світі
Таких же жорстоких людей,
Що знищити хочуть безбожно,
Близьких до їх роду людей.
Що жінку вони зневажають,
І мають її за слугу,
Що тільки себе лиш кохають,
І пишну бундючність лиху.
Тож хочеться всім тим бородам,
Які вже у старості літ,
Не можуть ніяк зрозуміти
Хто ворог у хаті, хто друг.
Сказати, що в хаті де ласка й довіра до всіх
Потрібно усім бути разом
Й служити в любові
Із кожним одним.
Усі там повинні буть рівні,
Ніхто не дав права знущань,
Потрібно лиш мати у серці
Великую милість й любов.
І звір цей лихий вас покине,
Не найде він місця в душі
Якщо там царює порядок
Й блаженство і щастя в Христі.
Один лиш Христос може в світі
Жорстоке це серце змінить,
Коли воно змучене бідне
До Господа Бога спішить.
Спіши, бо лукава людино,
Такий бо короткий твій вік
І що будеш сіяти в домі,
Той овочі такі збереш
А хто хоче плоду гнилого?
Усі ми чекаєм чудес
Шукаємо щастя й спокою
В земний неспокійний цей час.
Пора пробудитись 'бородам'
Й оглянутись трішки хоч взад,
А що я зробив для своїх усіх ближніх
І що я зберу в страшний час?
Тож сійте все зерно любові
Нехай воно зійде в серцях
Й покайтеся щиро ви Богу
І ближнім простіть в цей же час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2016
Сумно, тяжко в душі від негоди
Що снігом і льодом все покрива
Всю землю заснулу в духовній темряві
Де згасла любові іскрина жива
Де ласка? Де мир? Де єднання любові?
Засипав все сніг у збіднілій душі
Людини, що створена в Божій подобі
Для добрих намірів і святого життя
Відкинули Бога й Господні закони
Погрузли в темряву і морок гріха
Весь світ у безвиході стоне і плаче
Шукають всі миру, а миру нема
Хто мир запровадить, коли серце грішне
коли там ненависть і злоба
Коли брат на брата скрегоче зубами
І палицю Каїна в руках трима
Немає спокою, немає любові
Весь люд у тривозі страху
Шукають щось краще у гріховній розпуці
І гине весь люд в незнанні
Пора пробудитись, відкинути злого
Що сковує все навкруги
Любов'ю святою той лід розтопити
Піднятись увись, заспівати Творцеві хвалу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2016
Сліди Христа лишились на землі,
Скорботній, грішній і тяжкій
Від суєти, турбот і болю
Лишили нас ступні Христа на тяжку недолю
Здається бачу я сліди Христа
І ноги зранені з яких стікала кров свята
Поранені, утомлені, знеможені, безсилі
Ступали по землі, яку створили
Назавжди залишилися сліди Христа
Та не знайшла їх грішная душа
Не оцінили крові, що пролита
І гірка чаша болю що іспита
Як тяжко буть землею без душі
Яка топиться в грішній суєті
А час летить мов птах у висоті
І день за днем минають в марноті
Хотіла б я спинитись і закричать щосили
О земле грішная у небо подивись!
Не копошись у справах суєтних
Задумайся, спинись і роздивись
І віднайди сліди Христа святі
Бо з Богом щастя й спокій лиш знайти
Ти зможеш з вірою змінить своє буття
З надією й любов'я в серці
Будеш мати ти життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2016
Хто життям нас усіх наділив
І навчив нас його цінувати?
Це святе і могутнє ім'я
Його назва - це любляча мати
Всю себе і здоров'я ти нам віддала
Не шкодуючи сили й відваги
Бо щасливими нас ти до Бога вела
Ніжна й вірна турботлива мати
Ти у мріях плекала надію живу
Що всі діти будуть щасливі й здорові
І до Бога живого в скорботнії дні
Піднімала в молитві долоні
І сльозами рясними ти нас окропляла
Мов живою водою з Йордана
На вівтар всеслужіння віддала себе
Та молитва нас всіх вздоровляла
І в тяжкі всі життєві роки
Ти надією жила святою
Що всі діти у Богом призначені дні
Будуть жити вже завжди з тобою
Що настануть ті вічні роки
Де достаток у всьому ми будемо мати
І настануть щасливії дні
Що про них нам читала у Біблії мати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2016
О світе жорстокий і злий ще з початку
У час, коли вбили Христа й розп'яли
Коли у жорстокості не було милосердя
І ненавистю й злобою палали серця
І зло цього світу панує і досі
Щоб нищить, вбивати і сіяти жах
Щоб люд залякати терором і смертю
І бачити смуток у людських очах
І сіються зерна ненависті й злоби
Не зможе цей світ зрозуміти всю суть
Життя, Що дане лиш Господом Богом
І яке ніхто не повинен віднять
Не зможуть в серцях зрозуміти буття
Для чого живемо і чого навчаєм
Себе у безвиході земного життя
Засіли у безодню гріха і недолі
Від кого ж чекати щасливої долі?
На кого надіятись? Де порятунок?
Від кого чекати на мир і притулок?
Де знайти спасіння й відраду
У цей час розрухи й безладу?
Хто ж все зрозуміє й оцінить
І люд цей розлючений спинить?
Один Посередник між Богом і людом
Про кого записано в Книзі Буття
Яку у байдужості і злобі
Відкинули взад у небуття
О люди! Візьміть Слово Боже у руки
Й читайте, навчайтесь святої науки
І Бог вам відкриє ці двері життя
І пізнаєте ви майбуття
Що з Богом лиш щастя ви зможете мати
І ворог не зможе його відібрати
І любов'ю горітимуть ваші серця
І щасливим, і радісним буде життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2016
Як багато у світі пісень про Любов
Та чому ж так багато страждання?
І чому ж то не цінять святі почуття
Що із неба промінням нам ллються
Чи ж не може вмістити величність його
Людське серце забруднене гнівом?
Чи закрита для нього людськая душа,
Чи засипана холодом й снігом?
Розтопися душа у покорі святій
І поглянь на цей світ по-новому,
Полюби ворогів і теплом їх зігрій,
І потіху знайдеш ти в усьому
Ти із радістю будеш стрічать новий день
І всміхатися небу і сонцю,
І оціниш любов, що із неба зійшла,
І відкрила у серці віконце
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2016
Коли та хвилина життєва сумна
Гнітить мою вбогую душу
Тоді я в молитві спішу до Христа
Бо Він є опора і сила моя
Спішу до Ісуса
Спішу до Христа
він Сльози любов'ю осушить
І парус надії підніме в борні
Зміцнить мої слабії сили
Коли буря зла завиває навкруг
І вітер сумний жене хвилі
Тоді піднімаю я очі увись
Там в небі черпаю я сили
і вітер втихає і сходить зоря
Промінням ясним зігріває
До неба, до Бога подяка луна
Бо Він моє серце зціляє
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645431
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 20.02.2016