| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Давай втечемо від усіх?
І здійсним заповітні мрії..
Завжди я танула в руках твоїх,
На тебе покладала всі надії.
Давай почнемо знову все?
І зробимо можливим неможливе.
Я попрошу лише одне:
Давай забудемо усе жахливе..
Це що, кінець? Кінець - це ж ще не вихід,
Бо за своїм потрібно йти!
Труна і смерть-ось це безвихідь.
Тож можем шанс ще віднайти.
Та ні.. Не змушую..Борюсь.
А ти щасливим будь...Кохаю.
Я зі слізьми ще не здаюсь.
Тебе назад завжди чекаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2016
Провал.Безодня.Втрачені надії.
Розчарування. Фальш. Брехня.
Загинули мої шалені мрії.
Я хочу трохи спокою в життя.
Люблю. Сумую.Пам'ятаю
Я кожен дотик і тепло твоє.
"Прощай!" кричав. Та ні, кохаю..
Приносив радість у життя моє.
Живу.Борюся.Опускаю руки.
День сильна, день мене ламає..
В нас завжди болісні розлуки,
Нічого доброго у них немає.
Це не кінець. Надіюсь, відчуваю,
Що буде дальше ця історія жива.
Ти усвідомиш все. Щось зміниться. Я знаю.
Життя це гра. Жорстока гра.
І знов провал. Безвихідь. Мішанина.
Сльоза.Усмішка. Знову біль.
Буденність. Справи. Біганина.
І спогади. Повсюди. Звідусіль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2016
Судьба сыграла с нами злую шутку,
Дала надежды и разрушила мечты.
Остановись же ты! Прошу... Лишь на минуту...
Не забываю я его лица черты.
За что урок?! Что сделали не так?!
Где справедливость жизни подевалась,
Понять я это не могу никак...
Ведь он любил! И в этом я не сомневалась...
В один лишь миг не стало ничего,
В нас судьбы стали мрачны й несчастливы....
И жизнь свою отдам я за него,
Ведь без него мои глаза пустые..
Хочу к нему.. Плевать мне на обиды!
Ошибки учат нас, без этого никак.
Мы вместе счастливые очень были..
Прошу, судьба, верни нам всё назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648783
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.03.2016
Від любові до ненависті лише 1 крок?
Сказали це ті, що відразу здались.
Від любові до ненависті сотні-тисячі спроб
Відновити все те, що було колись.
Від любові до ненависті лише 1 крок?
А де подівались всі сварки і крики?
Від любові до ненависті сотні думок,
Що все ще можна було на краще змінити.
Від любові до ненависті ще прірва надій,
Тих самих надій, які нас тримають.
Від любові до ненависті безліч зруйнованих мрій,
Які нас нколи не залишають.
Від любові до ненависті приводить брехня,
Яка завжди робить нас іншими.
Недовіра руйнує все наше життя,
Біль тільки робить нас сильнішими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2016
А час минає, все уже інакше,
Думки уже не ті, ми всі змінились,
Життя наповнює брехня лише,
А мрії...Мрії не здійснились.
Всі клятви та слова -НІЩО́,
"Круті" тепер лиш особливі,
Не допоможе ближньому ніхто,
Всі стали дуже "дратівливі".
Що ж людство сильно так змінило?
Де зникла щирість, доброта?
Життя багато чого нас навчило,
Теорія його тепер складна..
У очі-фальш, за спиною ж насмішки,
У статусах тепер самі лиш мати,
Нема ні в кого щирої усмішки,
Немає навіть мудрої цитати...
Життя йде дальше, зміни ще тривають!
В серцях у декого жервіє доброта..
Ці люди поки що не знають, що в них з*явилася мета.
Мета: зламати цю жорстокість,
Вернути в моду простоту.
І знищити гірку самотність,
Що затоптала серця чистоту!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648359
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.03.2016
Ще в далекому XVІІ столітті отаман Іван Сірко сказав фразу «Рабів до раю не пускають». Слова, які змушують задуматись: «А хто такі раби»? Раби - це так звані «підкаблучники». Так, саме вони, тому що погоджуватимуться із усім, лиш би дали їм спокій. Вони живуть чужим життям. Це навіть не люди, це – істоти, які мають своєї думки. Вони будуть згодні на все: на брехню, на фальш, на самообман. Вони сприймають світ в рожевий окулярах, їм байдуже на своє майбутнє, на майбутнє родини, Батьківщини. Їм однаково, буде держава процвітати, чи ж навпаки, зникати.
Позачерговою сесією Верховної Ради УРСР 24 серпня 1991 року був прийнятий документ, яким проголошено незалежність України та створення самостійної української держави — України. Та чи були ми незалежними? Сумніваюсь. В нас не було довіри до влади. Ні, нам не брехали, але нам і не говорили правди. Роблячи ілюзію, що все добре, коли все було жахливо, влада налаштувала проти себе свій же народ.
Тепер випливає питання.. А чи українці - це раби? Ні! Ні! Ні! Можливо,ми ними були, але ми ними не стали. Ми змінились. Ми вийшли на Майдан і довели , що ми - нація, яка буде боротись, ми люди, які хочемо справедливості, ми не бидло, а сильний та чесний народ. Ми стали проти влади, проти корупції, проти брехні, тому що в одну мить зрозуміли: якщо ми це не припинимо, це не припинить ніхто. Але показавши своє невдоволення, нас почали принижувати. Люди, які мали нас захищати, відбирали в нас життя. В нас стріляли, нас поливали водою на морозі, нас принижували, били, з нас знущались. Та ми не здались. Люди зіткнулись із смертю віч-на-віч, та не відступили, а стояли до останнього. Небесна Сотня. Юні Ангели. Це Герої, це Люди з великої літери. Завдяки їм, ми зараз ходимо на навчання, на роботу, та радіємо життю. Саме вони показали, хто такі українці і на що українці здатні.
А що ж було дальше? Європа подивилась на нас іншим поглядом. Не як на рабів, а як на націю, як на єдине ціле. Є останнє питання, на яке є двостороння відповідь: а чи потрібні були ці всі жертви?
З однієї сторони: так. Ми втомились бути непочутими, втомились бути на колінах. Саме події на Майдані та на Сході показали: МИ – не раби. Ми стали з колін. Ми боротимемось за свободу і повернемо Україні процвітання. Ми втратили частину нашого краю – наш Крим. Та ми його повернемо. Ми не віддамо Схід загарбникам та окупантам, тому що це НАША земля, з НАШИМИ звичаями, та НАШОЮ історією.
З іншої сторони: не було б сотні-тисячі жертв. Не було б, мабуть, війни, не було б Майдану, Революції Гідності. А що б було? Якби народ не піднявся, Україна б зникла з карти, ставши частиною Росії. Цього не можна було допустити. Українців би не існувало, Україна була б лише спогадом в книгах з історії. Цього не буде ніколи. Ми українці. І ми вистоїмо до кінця.
Ми – не раби. Героям нашим, дорога до Раю, а Україні –щасливе процвітання.. МИ нація. Ми – єдине ціле. Ми сини і доньки України, а значить зробимо все, задля того, щоб з гордістю казати: «Я-українець».
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648241
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2016