| Сторінки (4/303): | « | 1 2 3 4 | » |
[i]Відкривайте мене в моїх посмішках сонцем цілованих.
Світлана Костюк.[/i]
Я відкриюся вам не сьогодні, не завтра, а з часом.
Напишу сто віршів, а чи вистачило б й одного.
Осідлаю коня і у парі з крилатим Пегасом
Віднайду отой край незбагненного світу мого.
Ви мене упізнаєте дивною, злою, красивою,
Відшукаєте в осені – де багровітиме клен.
Усміхнуся ромашкою, зваблю калиною стиглою,
Із мережаних рим вам всміхнеться одна із Олен.
Пізнавайте в віршах, бо насправді лишуся загадкою.
Монограма життя – незбагненне сплетіння душі.
Для когось «хто така», а для вас стану світлою згадкою,
В небайдужих серцях сокровенні посію вірші.
У весняних садах зацвіту білосніжною вишнею,
І зажурено з вами проводжатиму в небі птахи.
Понад все хочу я залишитися вічною піснею,
Що полегшить пройти повсякденні життєві шляхи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2017
Похмура завіса спустилась на перкаль снігів,
Морози малюють в калюжах торішню праосінь.
Я зорі з калюж тих давно нанизала до слів,
Отут, поміж талих снігів, я кажу собі: досить!
І що мені тиша, і спокій зимових лугів?
Розпечене небо згортаю – тримай оцю сірість.
Мені вже не впасти у трави твоїх берегів,
Тобі не вернуть свого птаха - полинув у вирій.
Що світу до того? У нього своя лиш хода.
Сніги у калюжах – ти виграв цей бій без правил.
Мій світ аватару якась квола муза гойда…
Отут, поміж талих снігів, я вростаю у трави.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2017
І сипалось небо –
трусило у душу снігами.
Етюдно майнуло
й стікало в долонях, як мить.
Це вперше так близько
стою на краю між світами.
Хай вибір сміється –
в один бік дорога біжить.
В небесній лагуні
мене віднайде сива птаха,
І сни кольорові
у пелену зсипле з крила.
Це буде пізніше...
а поки без смутку і страху,
Увись підіймаюсь
і чую, як тужить земля.
Спинитись не хочу,
тут стільки уламків від неба...
І вітер приборканий
сьому показує вись.
Уже неземна -
та мене рятувати не треба!
Зберу кольори для землі
й повернуся .. колись.
Сніги упадуть
й розцвітуть кольорами на стеблах,
І визріють сонцем,
що скотиться тут між орбіт.
А поки в долонях моїх
лише крапельки неба...
А поки зима
розмальовує білим цей світ…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2017
Допоки день – червоний диск не згас,
І зв'язані довірою рамена.
Штовхни свій човен в доленосний час
У неба синь… пливи, пливи до мене.
Бо визрів час і небо ще цвіте -
Жага моєї ніжності іскриться.
Хоч не мольфар й не ангел, а проте
Тобі запалювати в ніч зірниці.
Тобі кресати зорі в цім краю,
Мені - на зорях ніжність колихати.
Допоки день - жевріє ще «люблю»,
Пливи на диск – маяк моєї ватри…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2017
Не відпускай мене, не віддавай вітрам -
Хай виють свою тугу поміж сосен.
Знайди мене в світах, де вірять віщим снам,
Де літо я вплітаю в нашу осінь…
Веди стежками у долину синіх трав –
Купається зоря там в росах рання ...
Знайди зорю ту в квітах до заграв –
То буду я – в житті твоїм остання…
Тримай міцніш мене й веди у ясени,
А чи в політ на птахові крилатому…
Зима минулася – ти ж пий мій дар весни!
Не відпускай… навіть якщо й благатиму…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2017
Де сонце сідає… жоржини там вічно цвітуть,
І гори вдягають корони – бурштинові німби.
Як йтимеш туди, попрошу, не лишай мене тут,
Бо маю зібрати насіння в небесній садибі.
В далеких світах із долонь моїх питимеш мед,
І вип'єш до краплі зі слів моїх присмаки м'яти.
Як небом повисну – впізнаєш мене без прикмет?
Ще стільки доріг нам пройти, щоб навчитись кохати.
А поки ітимеш – попереду сонцем зійду,
А спізнишся чи в безнадії погубиш стежини –
Зустріну тебе… й покажу в своїм дивнім саду,
Як сонце сідає в посіяні мною жоржини…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2017
Сумна мелодія зими – кружляє сніг.
Іде дорогою хлоп'я… Згубило сміх.
Взуття на виріст… А в очах – старече тло:
Тягар сирітських хуртовин воно несло.
І поспішало те хлоп'я в дорослий світ,
Хоча й не знало ще дитячих, юних літ.
Його ніхто не виглядав і не чекав,
Куди сирітка та ішла – ніхто не знав.
Холодні руки ... У кишені - ні гроша…
В старенький шарф ховалась скривджена душа.
З очей сльозилася печаль навстріч вітрам,
Він рукавом той сум з обличчя витирав.
Свята надія (йшло Різдво) жила в очах,
І світлі мрії бачив янгол із плеча.
Та біль у серці про батьків не полишав,
І лише сніг... лиш білий сніг хлоп'я втішав…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2017
[i]Осінній день березами почавсь.
Ліна Костенко[/i]
Зимовий день сніжинками почавсь,
В вікно відчинене пушинками влетіли,
На віях ніжно щастям тріпотіли…
Й розтанули, щоб ранок умивавсь.
Я не порушу неповторну мить,
Вберу у спраглу душу прохолоду,
З морозом п*ю ранкову насолоду,
Вмиваю погляд, дивлячись в блакить.
З блакиті сонцем починаю день,
А може день цей мною розпочався,
Сніжинками зі мною цілувався...
В мені до вечора шукатиме натхнень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709967
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2017
[i]«Ніч віддавала всі чари і сни до останку,
Нив'я зоравши солодких таїн переліг»*.[/i]
Лише блукає засніженим полем до ранку
Герда, шукаючи серцю своєму нічліг.
Що їй вітри, коли в спину про нього тривога?
Що їй сніги, коли терпне у серці ім' я?
В світі померклім для істини вперта дорога
Йти уперед, доки поруч твоє янголя.
Там, десь під зоряним куполом теплі надії
Вогником гріють, витають Різдвяним пилком…
Ноче всесила, даруй їй світанок під вії
З Каєм зустріти, де свічка горить за вікном.
* Спроба продовжити довершене
Олекса Удайко "Ранок рожевий"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2017
Малює вечір зими картину
в моїм вікні,
Штрихи останні хурделить вітер
на полотні.
Аж слів немає, втопились очі
у цій красі,
Полонить душу, торкаюсь серцем
в межичассі.
Усе заснуло. Померкли зорі.
Згасає ніч.
Малює ранок зими картину
для моїх віч.
Це не безсоння, бентежить душу
картина ця –
Я домалюю на склі гарячім
палкі серця…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709209
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2016
Як же мені бути? Я ж цвіла
Гілочкою у саду вишневім.
Заморозив іній добіла
У душі ростки зовсім зелені.
А тепер ні сонця, ні тепла
В кришталю цвітіння опадає…
Це любов, яку я берегла,
Задля тебе гарно помирає.
А хотілось жити і цвісти –
Мертвими квітками серце краю.
Я напевно в пеклі вже, а ти
Свою душу ізцілив до раю?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2016
Зимова тиша, сонний ліс і я.
Сосновим стовбуром торкаюся століття…
Якась пташина трусить з верховіття
Вчорашній сніг, мов з неба добрий знак.
Живі, не мертві – просто зимно сплять,
По стовбурах до крон біжить живиця.
Тулюсь щокою, чую - їм не спиться,
Про мене сосни нишком гомонять:
«Оце дівча до нас вже вкотре йде,
Людською ніжністю поділиться із нами.
Душі теплом, сердечними думками...
Додаймо ж сил їй жить серед людей!»
Так ось звідкіль і сила, і краса
Душі моєї ?! Ось в чім таємниця?
Так це не просто сніг трясла синиця ?
Наснагу й силу в тілі воскреса…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708832
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2016
Зима змиває всі земні печалі,
Навзрид хлюпочуть стріхи і сади…
Дими із коминів вдивляються у далі:
Куди бредуть зимових днів сліди ?
Дощами грудень схлипався невчасно,
Мов душу небу вивернув й затих…
Невже не виплакались зорі ясні
Осінніми дощами від всіх лих ?
Спішать примхливі дні у тепле літо,
Ведуть розмови довгі вечори.
І сновигає грудень білим світом,
Снігами замітаючи двори…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707946
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2016
Ця ніч вже сивіла. І ранок з-під вій усміхався,
А я ще збирала у жмені дарунки весни.
В обіймах тримала твій образ, щоб він не боявся
Прийти в мої сни…
В незайманій тиші по вікнах малює світанок
Рожеву заграву, де сонце встає в таїні.
І сонця шматочок промінням упав на мій ґанок –
Невже це мені..?
Впиваюсь небесним дарунком, розпростую крила.
Я вільна! – відлунює вітер поміж верховіть.
Піймай, коли любиш – і пташкою ввись полетіла
В якесь із століть…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2016
[youtube]https://youtu.be/iQ2dOW2fjGY[/youtube]
Якби на мить вернутися в той час,
Де стрілись наші зоряні дороги,
Де я втонула у твоїх очах,
Як цвіт вишневий падає під ноги.
Якби вернутися і пройти повз…
Й тримати міцно у долонях серце,
Й застерегти від болю та незгод,
І очі вберегти від сліз озерця.
Якби вернутися і загасить вогонь,
Коли він ще жеврів і грів довіру.
І не спивати музики долонь,
Й слова не класти їй, немов офіру.
………………………………………..
Якби туди - між зоряних шляхів
Вернутися й лишитися навіки.
Сягнуть висот незвіданих птахів
І сонцем впасти на твої повіки.
Якби слова знайти, що топлять лід,
І хоч одне посіять в своїх віршах…
Якби ж ти хоч одному з них услід
Віддав ключі від серця свого ніші.
Якби ж ти ві́ршів музику почув,
І, мов нектар, спивав цей світ прекрасний.
Якби ж завчасу запалив свічу,́
І слухав, слухав... поки та не згасне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2016
Зустрічай свою зиму, ти жив з нею тисячу років
Бо весну ти спивав без прелюдій, хмелінь і смаку.
Я ще небо квітчала, а ти вже стрічав грудня кроки –
А мені з того цвіту лиш квітку… немов жебраку.
Хай не ваблять тебе міражі потойбічного щастя,
Що було - те минуло!.. Бо справжнє - у мене в руці.
На чоло намасти /без обмежень/ кохання причастя,
Хочеш сина чи доньку і з ямочкою на щоці?
З неба падає цвіт, тільки квіти оті вже холодні -
Хочеш - кожну зігрію й стану річкою в зимнім саду?
Їй би в весну текти, та без тебе хіба що в безодню,
Бачиш свіжі сліди - це босоніж до тебе іду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2016
Згасає ніч. І ранок вже жевріє,
Світанком пестить всі мої думки.
Одна із них вже піснею зоріє,
Сумні залишаться у серці на віки.
Думками тими кутаюсь у тишу,
В блаженну темінь - без питань й розмов.
Знов музи сни невиспані колишуть,
Твоє ім'я вплітають в свій покров.
Хай коротає ніч моїм безсонням,
З-під вій спиває смуток мій сповна.
А я взамін мережу із безодні
Такі солодкі і трункі слова.
Ні слова докору! П'яній, невсипна ноче!
У повні місяць – бранка я твоя.
Лиш дай почути в снах одне пророче
Злеліяне і бажане ім*я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2016
Любов і біль. Я сонцю усміхнусь,
І пригорну берізку край дороги.
Святій землі низесенько вклонюсь,
За неї я молитимусь до Бога.
О земле рідна, матінко моя!
Коли гіркота днів твоїх минеться?
Моїх дідів тут слава полягла,
У правнуків серцях вона озветься.
Роки твоїх утрачених синів
Туманом линуть, росами додолу…
І квилять душі криком журавлів:
Вони з війни не вернуться додому.
Та я не вірю! Пам'ять бо жива -
В людській любові вічно буде жити!
Болять синів несказані слова,
Що так спішили землю боронити.
Любов і біль… У мене два крила!
Одним прикрию землю від прокляття,
Другим любов посію, щоб цвіла,
Щоб Україна не була розп'ята.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703040
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2016
Осінній ліс… У нім моя потреба.
Він ще не спить, але вже й не шумить.
Іще живий , ще тягнеться до неба,
Душа і з лісом прагне говорить.
Та він мовчить. Оголені печалі
Зів*ялим листям зсипались до ніг.
Він розумів мене, хоч ми мовчали,
І серцю спокій уливав, як міг.
Мій добрий ліс. Він знав мене сумну,
Смішну, веселу із чорничним ротом.
Беріг у кронах серця таїну,
І, як ніхто, втішав у час скорботи.
Та у душі бентежили слова –
І з щирим другом заведу розмову.
Я вже сосна, але така жива…
І світ прекрасний в душу ллю соснову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2016
Втомилося сонце, сховалося в сірості світу,
І днить крізь сніги, що завчасно скорили тепло.
Поборена осінь прощалась у ніч незігріту,
І плакали клени, і верби вслід били чолом.
Куди ж ти, красуне? А хто ж нас у шати зодягне?
А хто ж так вітрами зголосить про наші жалі?
А хто ж наші думи одвічні душею осягне?
І хто ж синє небо прихилить в ранковій імлі?
Рясніє калина, вона ще не знає морозів,
І листя багряне не встигло у вічність злетіть.
І я ще до тебе у гості стою на порозі,
І зболені вірші так хочу тобою зцілить.
Спізнилась з прощанням. І вітер затих у печалі.
Нікуди не йду – хай снігами мене занесе.
У відповідь осінь відгукує листям зів*ялим:
Я буду теплом зігрівати у віршах усе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2016
Ох, як тяжко...
Зішкребіть з себе тихо лихо,
Та віддайте вовкам на втіху.
Це не важко!
Сіро, немило?
Запросіть у віконце сонце,
Залишіть його у долоньці…
Незнайомця.
Сумно, нудно?
Та візьміть акварелі й дрелі,
Намалюйте свій рай в оселі –
Це не трудно!
Все негоже?
Не щастить, і грошей негусто?
Та біда, коли в серці пусто
У день божий!
Злість, недоля?
Своє щастя хапай на плечі,
Та шепчи йому ніжні речі –
Без контролю!
Душа не зігріта ?
Одягніться в кохання зрання,
Та здійсніть хоч одне бажання –
Не ждіть літа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701147
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2016
Було й минуло. Спогадом забутим,
Дощем змиває, блякне, щось шепоче
Отим одним ледь чутним: Хочу бути
Лише з тобою… Потай росить очі.
Зрадливі видають. Та вітер все ковта,
Висушує дощенту їх невинних.
Та спомин той ховається в вустах –
Гірчить ще медом із полів полинних.
Було й минуло. Вітер не голосить,
Прошаленів над стернями жалю.
Мов граючись, куйовдить мої коси,
Шукаючи несказане «люблю».
[youtube]https://youtu.be/j5-UCw22Et0[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2016
Візьму папір. Дістану фарби білі
І намалюю перший в місті сніг.
Комусь у ліжко вкину білих лілій,
А у двори - дитячий білий сміх.
Хай біла в небі райдуга іскриться
І сипле в світлі душі білі дні.
Хай в білий сміх потонуть білі лиця,
І побіліють помисли брудні.
... Біліють срібним інеєм дороги,
Іде по них старенький білий дід.
Попереду літа біжать до Бога,
Дід в білий вус сміється їм услід.
Дивлюся на картину білу-білу
І бачу цінність більшу у стократ.
І, може, ми колись вже посивілі
Відбілимо... й Малевича «квадрат».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699747
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.11.2016
Ні до чого мені гарні ніжки,
Бо перетворилися на хвіст.
Заростають хай мої доріжки -
Я з русалками кружляю твіст.
Поміж лоз у глибині підводній
Кожному співатиму: «Засни…»
Очі бірюзові прохолодні,
Ще й вогнем палають навісним.
Та не бійтесь, піснею своєю
Утоплю незгоди і жалі.
Милого лиш ранньою зорею
Відпущу як в море кораблі.
Та його, сердешного, далеко
Мучитиме думка непроста:
Як же так ? Ну як могла так легко
Ніжки обміняти на хвоста ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698646
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 04.11.2016
Не дивись, не пронизуй всю наскрізь своїми очима,
Бо у них, як у дзеркалі, бачу забутий свій сон.
Бо у нетрях нестерпності визріла думка незрима,
І вагання з дрімучих тенет перетнуть свій кордон.
Бо твій погляд – то вимір, в якому я жриця й богиня,
А в зіницях давно вже чатує отруйна стріла.
Цілься прямо у серце – сьогодні твоя я рабиня,
Упокор німу спраглість напоєм свого джерела.
Блискавиці з-під вій, опускаю свої арбалети,
Лиш півкроку назад - далі скеля з покірних думок.
Ще задовго до нас змалював наші хтось силуети,
І росинку на скроні й жагучий повітря ковток.
Хай клубочаться зорі в наметі ранкового світу,
Та не смій лише погляд від мене кудись відвести.
Озовуся квилінням чи шепотом ввись за орбіту,
Та в зіницях моїх в нагороду залишишся ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2016
Холодний вітер стугонить в пітьмі,
І просить дощ впустити у кімнату.
По шибці пишуть сповіді німі,
Що для тепла так треба небагато.
А ці дощі, як і сто літ тому,
Навіють сум й потонуть у калюжах.
Шукають крапельки на склі одна одну,
А я шукаю вічність в змерзлих ружах.
Впускаю дощ у свій маленький світ,
І холод до грудей горну по дрібці.
Й радітиму, як стрінуться навік
Ці дві краплинки вічності на шибці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2016
(не зовсім серйозне...)))
Не боюся морозів, зими,
Та лякає сірість небес.
Покарав мене без вини –
Твоє прощення [i]surrenders[/i]
Невпокорену боготворив,
А сумирну розсипав в світ.
Як не вмієш любить, то вбий,
В твоїй милості [i] no exit[/i]
Всі загадки мої розгадав,
Та щоночі пишу нові.
Обновлялося наше [i]love[/i]
Як пускала бісик з-під вій.
Не ржавіють мої ланцюги,
Бо дивую тебе знов і знов.
Покарай, та не приручи,
Мов весільну обручку [i]with gold.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2016
Ця осінь прощалась. Та тлів ще придуманий світ,
Туливсь до бруківок червоно-багряним лататтям.
Оголений клен сиротів біля наших воріт,
Мов жертва нещадного вітру у час розіп’яття.
Отам поміж віт позостались образа і біль.
Яким ще богам знадобилась обідрана жертва?
В придуманім світі лишилась лиш
слів твоїх сіль…
Й довірлива пам’ять дощами ніяк не зітерта.
У місячнім сяйві, мов в докорі, зчулиться клен.
Як той пересмішник, пограється вітер з гілками.
Придумаю світ, де відлунить у сто раз рефрен:
«Тебе там не буде...» –
шукатимеш мене роками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2016
Куди, красо оманлива, осіння,
Зникаєш надто швидко повсякдень?
Який мольфар в час свого повеління
Посмів тебе позбавити натхнень?
Куди щедроти ясних днів поділа,
Куди пливеш, сягнувши всіх вершин
Краси своєї ? Тлінна і відцвіла
Летиш зів’ялим листям в часоплин.
Де покровителі краси твоєї ?
На що зрадливці очі відвели?
Як плаче мудрість старості своєї,
Вони вже іншим возвели хвали.
Оплакувать дощем – то марна справа,
Як горювать від зболених образ.
Час не лікує втрат. Твоя відправа –
Зима, що скорить нас усіх не раз.
В лісах оголених красу шукаю,
Мов з вічних зір вичитую знання,
Серед одвічних істин я блукаю,
Та вічна не краса й не надбання.
У бляклості й понурості вся мудрість,
Із золота вчорашнього - гниття.
Як сенс майбуття людського, як сутність –
Це з «праху в прах» - зі смерті у життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696221
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.10.2016
Тебе зустріла я в житах,
В спекотні дні посеред поля.
Навстріч летів мені, мов птах,
Немов твоя була я доля.
Таким легким був і веселим
І пахнув димом й споришем.
Гойдав жита поперед мене,
Ховавсь позаду за кущем.
Так ніжно цілував волосся
І обіймав дівочий стан.
Хустинка впала на колосся,
Коли ледь-ледь торкнув вуста.
Шептав осиковим тремтінням
Найпотаємніші слова.
Якимось неземним велінням
Я стала мавка польова.
Провів мене аж до порога,
Зайти у хату не посмів.
Утримать вольного незмога –
Ані присяг, ні клятв, ні слів.
Був ніжним і несамовитим,
Сміливим, бажаним, моїм…
Мого то краю любий ВІТЕР,
Потік невичерпаних рим…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695709
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2016
Осіння тиша. Синій дощ і ми…
Обіч дороги склякли мокрі клени.
Не треба слів, хай дощ про нас шумить.
Присядь, коханий, ближче біля мене.
Візьми за руку, нині я без крил.
Як осінь справжня… Хоча що між нами?
Шляхи несходжені на сотні миль,
І ночі зшептані не нашими йменами.
Між нами час ловив не нашу мить,
І квіти не мої, не ти… так треба.
Не нашим щастям в серці защемить,
І сьома вись не нашого крайнеба.
Між нами осінь і цей синій дощ,
І наші руки літом полонені.
І наше «ми» серед чужинських площ,
А ще, напевно, наші мокрі клени…
[i]продовження [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791994
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2016
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668153
А день спливав, губився в надвечір’ї,
І вечір похапцем тулився до зірок.
Літа летіли, мов птахи у вирій,
Розмотували юності клубок.
А що їм юним світом володіти?
Вони ж найкращі, хто з ними рівня?
З весною вінчані і зіткані із літа,
На «ти» із вічністю, на все у них броня.
Та час спішив – у молодість спровадив,
На сто доріг шукать свою… одну.
Не знадобилась нитка Аріадни,
Щоб привести у рай свою весну.
А втім, весна у осінь закотилась,
Шука в жоржинах свій юнацький цвіт.
Час не минає… ні! Це я змінилась,
Це я спливаю до осінніх літ…
І день спливає, гасне в надвечір’ї,
Сотає в вечір радості й жалі.
О моя осене, невже і ти у вирій
Мої літа підхопиш на крилі..?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2016
https://www.youtube.com/watch?v=7x8wPt8xarE
Нехай сьогодні холодно й дощить,
Та я тобі дарую сонце в жмені.
Воно твоє, його в серці носить,
Ним дні твої хай будуть наповнені.
Сьогодні все для тебе і тобі,
Поглянь в вікно – тобі весь світ радіє!
Прислухайся: осінній дощ тоді
Зіграти музику для серденька зуміє.
Життя хай буде світлих кольорів,
І не сумуй, що став на осінь старшим.
Благословлять шляхи семи вітрів –
Пізнаєш щастя суть, щоб стать багатшим.
Усе, що добре, радісне – твоє!
Постав мету і простягни долоні…
Он бачиш зірка щастя виграє,
Вона твоя – ніщо на перепоні.
Нехай мої бажання радість тчуть,
Не зупиняйсь ніколи напівслові.
І у куточку серця не забудь
Лишити мені місце, для любові…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2016
Знову сіється дощ і змиває останні сліди,
По-осінньому сумно стрибають краплини в калюжах.
Нікуди не спішу, мене клени просили сюди.
В цій живій галереї причаївся світ небайдужих.
В цьому світі краси мене осінь дощем обійма,
І магічно виймає з душі найчутливіші ноти.
Серед люду й машин - в цьому світі мене вже нема.
Може, я оцей дощ? Так, цей дощ відчуваю на дотик.
Відчуваю листок, іще мить й полетить у світи.
В реверансі прощальнім для когось він буде прекрасним.
А той хтось – це поет, що не зможе байдуже пройти,
І у вірші навіки це танго осіннє не згасне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692881
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2016
Ось і стала чужа, в свою осінь мене не впустив.
Залишив лиш на згадку шматочок вчорашнього літа.
На моїх берегах буйним вітром чи сном погостив,
Пригорнув мої трави, й забрав в мене майже півсвіту.
Я у осінь наосліп із червоними маками йду,
Бо на тих берегах бродять привиди мертвого щастя.
І ті маки горну, не згублю пелюстки на ходу -
Так прочанин несе свою душу на перше причастя.
Знову ніч застаю в безнадійнім полоні думок,
Ранок жовтнем самотнім безглуздо мене зустрічає.
Налетів буйний вітер – кружляв з пелюстками танок.
Я віднині одна. В мене й мого півсвіту немає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2016
У час важкий її життя, а саме,
Коли ані плеча, ні слів, ані…
За двох прийшлося їй складать екзамен,
А він був зайнятий, а він був в стороні.
Не склала іспит – серце заважало,
Все переконувало, що любов жива.
Плечистого ж «цабе» тріумфувало,
Так легко всі надії розбива.
Вона ж бо сильна : і любов і зраду
Перенесла. Спинилась на брехні,
Що в плечах «сильних» бачить в тім лиш правду –
Мішки з картоплею носити навесні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691919
рубрика: Поезія,
дата поступления 01.10.2016
Ти мене не старайся забути,
Не гортай світлі дні у минуле.
Забуття у віки потонуло,
Не минеш за безпам'ять спокути.
Наші дні забереш у майбутнє
І, мов карму, носитимеш спогад,
Повернути захочеш хоч погляд -
Неможливо забуть незабутнє.
Не старайся : даремно, намарно.
Я в полоні твоїм надприродно,
З цим, що хочеш роби, що завгодно -
Забуття не проходить безкарно.
Ти мене не забудеш ніколи,
І весь світ порівняєш зі мною.
Це прокляття навіки з тобою,
Назавжди, на віки і … відколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2016
Ранок і кава. Банальне: «Привіт…бувай».
Що там прогнози? Пусте… бо уже в дорозі.
Ця суєта ідентична… О мить, стривай!
Хто може ранком натішитись у тривозі?
Ранок… і каву проспала. Твоє «щасти»
Кинула в сумку недбало – а мо* здійсниться.
Й так по режиму чиємусь аж до шести.
Тільки б не стати, як всі, і не згубиться.
Ранок. Знов ранок?! Зажди! Спускаюсь з небес.
До біса прогнози: люблю коли день дивує.
У сумку шматочок… чекає ж приблуда-пес.
Щасливий собака… і день вже чогось вартує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691121
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 27.09.2016
У час нічний, коли на небі зорі
Твій погляд приворожать звіддаля,
Таким приземленим, таким без долі
Замислишся: «А десь там і моя…»
Це буду я, та ти не будеш знати,
Лише відчуєш легкість на душі.
Торкнуся вітерцем, легким, крилатим
Тебе за плечі ніжно у тиші.
Ти не хвилюйсь, не буду заважати –
Я свій шматочок неба віднайду…
Дозволь лише тебе поцілувати
Дощем осіннім в стиглому саду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2016
Вечоріє. А я у світанку
Засиділась. Відсуну фіранку…
Сонце ясне! А ти ж не збудило
Душу вчасно, лиш тіло умило.
Світу ликий! З’єднай воєдино
Душу з тілом в утробі гарячій.
Хай не рветься до тебе орлино,
Хай вгамує тривоги незрячі.
Що ж, свій вечір в світанку зустріну.
Хіба світу забракне проміння?
Чи оживить зов’яле до тліну
Листя клена скорбота осіння?
Не зупиняться час і епохи,
Вже крайнебо. Півмене чекає…
Десь душі заблукалої кроки
Не моїм озиваються раєм.
[i]Дуалізм - філософська теорія про існування двох протилежних начал, які не можна звести одне до іншого, але в той же час один без одного існувати не можуть;співвідношення матеріального і духовного (тіла і душі).[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690760
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.09.2016
Сонце крізь пальці мережить аби… кудись .
Сіється вдалеч, минає мої пороги.
Де ті слова порозкидані геть…увись?
Де таємниче шептання ? Мовчать епілоги.
Високо в небо підніметься день новий.
На п’єдесталі лиш мить, бо завтра - вчорашній.
Линуть з небесних архівів слова - лови!
Мало їм сонця, не вернеться сенс колишній.
Сонце крізь пальці, з-під вій -- не моє, пливи.
Знов напинаю у осінь свої вітрила.
Осиротілі слова зігрій, оживи…
Хай хоч відлунням озвуться – забуть не в силах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690579
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.09.2016
Я сьогодні німа, в безголоссі…
Десь поділись слова всі і звуки.
Тш-ш… тихенько . Малюю я осінь,
Дивний пензель беру в свої руки.
Ось мазок зажеврів, ворухнувся,
І листочком злетів у долоні.
Потім другий… десятий всміхнувся –
Лину з ними я в простір безодні.
Закружляв мене вальс в неба просинь,
Раптом чую: «Тихіше.. Олена».
І збагнула - не я її… Осінь
Змалювала мене біля клена))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2016
Я стала старша ще на одну осінь,
І помудрішала на ще одну печаль…
Чому ж у журавлинім стоголоссі
Журби ніяк не відпускаю вдаль?
Чому ж так стихли всі поля просторі,
В тумани поховалися сумні.
Чому ж так гірко плачуть чиїсь долі?
Одна із них наплакала мені.
Сумне «курли» мене у небо зносить,
Вже й крила прорізались, мов у сні…
Чому ж душа ніяк не відголосить?
Чому мені болять їхні пісні?
І скільки літ одна, посеред поля
Я проводжаю журавлів ключі…
Не з ними я… така моя недоля –
Мені збирать розсипані плачі.
Я стала старша ще на одну пісню,
І помудрішала на ще одні жалі…
Чому ж тій пісні в серці моїм тісно?
Чому мене лишили журавлі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689529
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.09.2016
[i]Олексі Удайко[/i]
Старі дуби у сивому тумані
Бентежать, певно, душу не одну.
Про що їх думи, тихі і незнані?
І скільки літ стрічають так весну?
Дуби, мов люди. З кожним днем сильніші
Й вільніші… Я про тих людей,
Які душею, серцем красивіші
І не зреклися твердості ідей.
Вони цінують понад все свободу.
У пишних кронах мудрість і краса,
І сила й міць слов’янського народу,
Яка повік в потомках не згаса.
І часом у годину свого смутку
Так хочеться з дубами помовчать…
З всього свого життєвого набутку
Обрати волю! Й з нею все почать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688975
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.09.2016
[i] Моїй бабусі
Козинській Юзефі Адольфівн[/i]і
Я хочу в дивний край, де пахне свіжим хлібом,
А комини випурхують хмаринки голубі.
Де підтюпцем стрибається за цуценятком слідом
По стежці, що веде у світ казкових мрій.
Колоситься там жито, сміється в вус колючий,
Й волошками підморгує на жайворонка спів.
Промінням срібним грається вечірній ліс дрімучий,
І страшним прикидається для неслухів-синів.
Садки там пахнуть грушами, залякують кропивою,
І яблуками гупають у горобину ніч.
А хитра риба ловиться секретною наживою,
Ще й зараз пахне юшкою, що їли пліч-о-пліч.
Там журавлі-колодязі Водяників витягують,
Щоосені їм віриться - у вирій полетять…
Дзвінким лелечим клекотом птахи про мир нагадують
І вдосвіта, ранесенько приносять немовлят.
Живе в краю тім сонечко, лягає спать за річкою.
І молоко там п’ється до білопінних вус.
Чарівна добра Казочка щовечір ходить з свічкою,
Ту казку підслуховує в віконці Сіріус.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688308
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2016
Спини цю мить, допоки я твоя…
Наповнюй водами мої пустелі,
Збирай плоди на визрілих полях,
Не дай лише отямитися…де я?
Лише сьогодні: ти і я, ця мить…
Наш захід сонця – зупини для мене.
В твоїх очах озерних вод блакить –
Мій Всесвіт підкорився їм смиренно.
Допоки я твоя – звільни тягар
Моїх вчорашніх втрат, самотніх буднів.
Візьми на себе мого «ні» удар,
Сховай відлуння мого «так» в майбутнє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2016
А можна так, щоб просто відпливло
По тихих водах, мов листок осінній?
Самітні проводи … «моє» ж було.
Тріпоче
сумнів
в мовчазнім склепінні.
А можна розтрусити в ніч глуху,
Пітьмою стерти все, що могло б бути?
Нехай гірчить полином на шляху…
Втім,
часоплину
не дано забути.
А можна відректися? Словом лиш
Пустити в світ вже зболені надії?
Мовчить твоє несказане «облиш»…
Листочком
відпливають
мої мрії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2016
В моє вікно легенько стука осінь,
Й жоржинами всміхається мені.
Жовті листочки уплела у коси,
Й сережки горобинові ясні.
О подруго дитинства чарівного!
Згадай, як з парасолькою в руках
Стрибала по калюжах босонога.
А я - в новеньких синіх чобітках.
Й моєї юності утіха вічна –
Сотні побачень в парку в нас було.
Натхнення позолото поетична,
Бери мене у вічний свій полон.
Ти молодості муза легкокрила,
І вічний сум замріяних дібров.
Скільком ти , осінь, серце впокорила?
Чиїй душі не надала покров?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2016
Приголуб мене, любий, без ласки твоєї так зимно.
Заховай аж під серце – клубочком вмощусь у кутку.
Десь по білому білим кохання писалось невпинно,
І у вічність віночком плелося по срібнім витку.
Поцілуй мене, любий, хай спиниться час на хвилину,
І від Всесвіту ключ покладе до твоєї руки.
Сумнів осуду лишу і в небесну лагуну полину…
Хай напоєне щастя відчинить від неба замки.
Не порань мене, любий – я просто тендітна, мов гілка.
Моя сила в красі, і у блиску чарівних очей...
Я, повір, не слабка - лише просто закохана жінка,
Що шука своє щастя в прихистку надійних плечей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2016
Заблукала у лісі,
і броджу між болотних трав.
Мені б стежку…
й не чути б,як голосно птаха квилить.
І забути буденне твоє:
Привіт, не впізнав.
Мені б трішечки неба,
аби темінь оцю осилить.
Кілометрами сосни
до неба біжать знов і знов.
То це казка чи сон?
Бо я стала менша від гнома.
І волоссям прив’язана
міцно до центру основ.
Чую поруч не птаха,
то квилить моя утома.
А вгорі біжать сосни,
і сонце украв дивний гном.
Мої зв’язані крила німіють,
прошу не треба…
Мені б голос твій чути…
кругом лиш пітьма й багно.
Серед всіх «мені б…»
вибираю лиш трішечки неба…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685412
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.08.2016
Моя любов, немов легенький вітер,
Що не обтяжує і не пройме.
І різнобарвна, як у полі квіти,
Що ніжно шепчуть: ну цілуй мене.
Моя любов – червона горобина,
Що так красиво вписується в гай.
До твого серця тонка павутина,
Вплітай її у серце і кохай!
Ніжна лілея на озерних водах,
Вода, що не напитися повік.
Усмішка на лиці твоїм чудова,
Щастя твого нескі́нчений потік.
Моя любов п’янить вином медовим,
Сміється сонцем у твоїх очах.
Вуста солодить трунком малиновим,
Увись тебе здіймає, немов птах.
Красива, ніжна, щедра, легкокрила,
Солодка, лагідна, жагуча, неземна…
Вона тебе до щастя приручила.
Мою любов не випити до дна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2016
Втомилось сонечко й котилося за обрій
Спочити в ложі із рожево-синіх хмар.
І золотились промінцями край дороги
Стрункі тополі, виряджаючись на бал.
Повільно гаснув день, вкривався сірим пледом,
Йому туманом хтось встелив сиві поля.
В садах стрибали груші, всюди пахло медом,
І шурхав їжачок, під ніс щось промовля.
В кущах прича́їлися маги й все темнили,
Й кували дивні зорі з злитків золотих.
Щось в нетрях цвіркуни невидимо свердлили,
Й ткали мереживо на небо з див отих.
Останній промінець сховавсь у кроні дуба.
Все змовкло. Прохолода тиснулась в туман.
І навіть вітер стих, й чесав легенько чуба
Старому дубу, величавому, мов пан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684496
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.08.2016
Відшуміли ліси, відлітають у осінь роки.
Вже похнюпився гай, де ще вчора мелодія грала.
Пісня літа мого відлунала на вічні віки,
Й загубилася стежка, якою так довго блукала.
Порозвішаю в хаті я спогади літніх картин,
Пестять пам’ять про літо букети незірваних квітів.
Стежку серця твого віднайду, бо не всі йдуть у Рим.
Як же довго блукати в осіннім оцім лабіринті.
Сиротіють поля, і жита вже посипались в тік.
Яблуніють сади й відгуляли весіллями села.
Осінь в серці моїм, не весніти йому вже повік.
Літа ти не зустрів – нашу стежку я в осінь відвела.
Вже синіє блакить і дощами вмиваються дні,
Он летять журавлі і ятрять своїм «кру» мою душу.
Вони, рідні, вернуться - закурличуть веселих мені,
А до того печаль,я мов листя ногами ворушу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2016
Останні літа цього дні
Змиваються дощами.
Журбою пахне. А мені
Журитися віршами.
Мої думки, де я і ти,
Струмочками спливають
У інші вимірі, світи,
І серце вже не крають.
Хай багряніє зелен клен,
І топить лист в калюжах.
Мого кохання сплив човен,
Одна втримать нездужа.
Вишневим квітом відцвіло,
І віддзвеніло літом.
Кохання в осінь замело,
Як нам його зігріти?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2016
Я вбила муху просто так,
Що, бачите, вона дзижчала.
Вона ж комаха, не співак,
Хоч так настирливо співала.
Вона літаючи раділа,
Що крильця має чарівні.
Зі мною щастям цим ділилась,
А я бездушно «шльоп» її.
Може, насмілилась сердешна
Розвіять ранній смуток мій.
Або ця муха не тутешня,
Й шукала шлях собі прямий.
Може просила допомоги
У мене – людського цабе.
А чи стогнала від знемоги,
Дивлячись в небо голубе.
Чи на побачення летіла –
Й ця пісня милому була.
Чи бідна діточкам хотіла
Принести крихту зі стола.
А я убила! Як з цим жити?
Було би випустить в вікно.
Яке я мала право вбити,
Й комах порушити закон?
Недовго в розпачі прийшлося
Карать себе...як інші "дзись".
До зброї! Й тут мені здалося,
Що в мені Цезар народивсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683736
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2016
Палає день липневими полями,
Бринить оса на яблуні в садку.
Біжить ріка, обкошена краями,
Й малиною так пахне в повітку.
Я назбираю скошених ромашок,
Дзвіночки, незабудки не мину.
Додам в букетик щебетання пташок
І в сонячнеє сяйво загорну.
Моя матусю, дорога, рідненька,
Віночок літа я тобі сплела.
Яка ж ти в мене гарна, молоденька,
Й для мене диво-вроду привела.
Я берегтиму від зими матусю,
Весну та літо постелю до ніг.
А восени листочком притулюся,
А взимку снігом лише …на поріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2016
Літній вечір сховався за хмари,
Дивне ложе за обрій прослав.
Вкотре місяць самотній, без пари
Між зірок тихий смуток зіткав.
На ставку поміж лоз й очерету
Золотий рушничок простелив -
Сяйний вихід зірок до балету,
Візерунками став посріблив.
Поміж вербами думи одвічні
Шепотілись й притихли гаї.
Оживали часи героїчні,
Що на край цей чудовий лягли.
Все затихло в зажурі вечірній,
Місяць в дзеркало-став задививсь.
Танцювали там зорі предивні,
Про одну лиш сердега журивсь.
Прохолодою ніч обвивало,
Щось таємне шмигало в кущах.
На сову місяць цитькав бувало
І на плесі зорю колихав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681281
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.08.2016
Сутеніє.
В серці колишу надію,
Поміж пальцями піском –
не зловила.
Думка іскрою жевріє –
оповила
Спогадом про нас ,
лелію,
знову мрію.
Вечоріє.
Я тобою ще хворію.
Гордість давно загубила,
ні – втопила.
Ночами про тебе снила,
вовком вила.
Наше «ми»
в думках ще грію,
божеволію.
За фіранкою вже ніч,
і я сірію.
Без тебе нема просвіту,
ані цвіту.
У зірки вплітаю мрію
розмаїту,
Щоб зустріти наш світанок,
я ще вірю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2016
Перші краплі дощу на мене, на траву -
Я стою і ловлю їх в долоні.
Ще хвилину, ще мить - й від землі відірвусь,
У земному не буду полоні.
Не мої ці поля, не моя ця земля –
Мокрі крила у простір здіймаю.
Полечу до небес, бо сама звідтіля,
Від земного безкрилля вмираю.
Сильний дощ розігнав всіх по теплих домах,
Хай дивують: «Яка дивна птаха?!
Їй би дощ переждать, не літать в небесах,
Ще від грому помре бідолаха…»
Де їм знати, що дощ - це одне із блаженств,
Що від грому свій рай не заземлиш.
Кожна крапля дощу, як запрошення-жест,
Політаєш й на землю повернеш.
Знову краплі дощу вже останні ловлю
Між пір’їнками крил - у долоні.
Благодать цю з небес в часі розподілю,
Щоби жити в земному полоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680116
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.07.2016
У кожної людини свої зорі .
Антуан де Сент-Екзюпері
У кожного свої зірки на небі,
Співають в серці кожному свої птахи.
В яких краях, в яких світах далеких
Наші з тобою Не зустрілися шляхи?
Присплю світанок мрій, сама ж під вечір
Накриюсь увертюрою. А хто ж тобі,
Мій Моцарте, накриє голі плечі,
Хто стане зіркою у генія судьбі?
Ти спокусивсь на голос Алоїзи,
Для неї арії, сонати клав до ніг.
Звуки - гармонія, а ноти – це ескізи
Душі пориву, що із спеки в сніг…
Та не вона тобі зорею стала,
Твоя симфонія вселилась не у ній.
В яких галактиках ця музика літала,
І де ключі взяла від моїх мрій?
Зоря у небі погляд твій леліє,
До неї (мене) три століття ще летіть.
Шлях подолав – в моїй душі зоріє
Мелодія непрожитих століть.
Напевно, в тім боги ще помилились,
І геній Моцарт не читав моїх віршів…
Хоч ми в одній епосі не зустрілись,
Та музика торкнулася душі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2016
Антуан де Сент-Екзюпері
Найголовнішого очима не побачиш,
Бо лиш душа до цього має хист.
Хоч сотні раз об’їздиш Всесвіт, та чи ж
Хіба не серцю пам’ятати земних рис?
Очима можна впитися у зорі,
Та з ними заговорить лиш душа…
Щасливий той, хто бачить все в любові,
Хто бачить цвіт троянди в споришах.
Комусь в рефлекторі розшукувать планети,
В росинці інший бачить цілий світ.
Комусь топази, перли, золоті намети,
В людині ж бачу я красу на схилі літ.
Руками небо пригорну до серця,
В красу небес підхопить зореліт.
Кохання до того лиш повернеться,
Хто не очима дивиться на світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677259
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.07.2016
Наче вітер в гаю, я згубилась в тобі,
Розчинилась, мов піна у морі.
Та втрачаю тебе, я сама по собі.
Лише тінь, й та заперта в неволі.
Ти мене напоїв своїм світом земним,
Я до нього вже й небо хилила…
Та прокляття із вічності жило лиш одним -
Зруйнувати все те, що ліпила.
Ще живу лише в снах, в тих де разом лиш ми,
Бо й сама вже собі не належу.
Десь у прірві на дні моє серце скимить,
З безнадійних надій тче мережу.
Розчинилась, згубилась - мене вже нема,
Та чи можна без тебе – живою?
Твій непрощений гріх, твоя згуба німа –
Я покарана бути чужою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2016
О.У
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675187
Намалюю я нічку, там де зорі багряні,
Де від пахощів лип ми з тобою мов п’яні.
І ні слів, ні зізнань мені більше не треба,
Лише ми і ця ніч під цим зоряним небом.
Намалюю я тишу, що принишкла у травах,
І серця, що палають на вечірніх загравах.
Ще й туманом встелю всі поля видноколі,
Аби роси збирались, щоб купалися зорі.
Намалюю вербу, де з тобою стояли,
Де всю ніч про любов солов’ї нам співали,
Де «ти мій», «ти моя» у гіллі колихалось,
І від щастя планета малою здавалась.
Розмалюю цю нічку, гожий день, теплий ранок,
Де з тобою удвох зустрічаєм світанок.
Кольорами веселки кожен день розмалюю,
Нашу юність покличу, щастя знов завоюю
Намалюю … та місця нема на картині.
Де ж подіну любов, що лишилась донині?
Адже все як раніше: липи, зорі багряні,
Лише ми вже не ті, десь згубили кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2016
Як же так? От так халепа!
Літо загубило червня.
Чи з дороги збилось вперте,
Чи гуляє світом древнім?
Може, його хто образив,
Чи поцупив, чи прогнав?
Чи словечком гострим вразив,
Мовляв, спеки тут нагнав.
Де ти, червню, озовися!
Ти в якім тепер краю?
Хоч отавами стелися,
Ми ж без тебе в відчаю.
Літо журиться сердешне:
«Лишень місяць побуло,
Працьовите, щедре, гречне.
Просвистіло, прогуло».
Раптом, що це? Телеграма:
«Не журіться крапка я
Шлю вам липня – ось програма
Не зобидьте це хлоп’я».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675383
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 30.06.2016
Матіолою вечір вгощаю…
І сміється у небі зірниця.
А я знову фарби змішаю –
Я для себе сама чарівниця.
Намалюю простори поснулі,
Там за обрієм сонце сідає.
Зарум’янились хмари поволі,
Де-не-де промінець виглядає.
Небу зорі в волосся вплітаю,
Хай в сузір’я стають ритуально.
Літній вечір у ніч огортаю,
Темно-синім вкрива простирадлом.
Заспівав соловейко у лузі –
Його спів змалювать чи зумію..?
Намалюю закоханих в тузі –
Про що тужать – сказати не смію.
Виплив місяць з-під пензля холодний,
І йому, як мені, теж не спиться…
Намалюю життя без негоди –
Я для нього й для вас чарівниця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2016
Я й досі хочу в хмарах полежати,
І досі вірю, що з вати вони
Солодкої. Й мене можуть держати,
В казкові повернуть дитинства сни.
Я й досі вірю у гадання на ромашках,
В пелюстках бачу щастя таїну,
Коли їх рву, по тілу йдуть мурашки –
«Не любить, любить»… лиш мене одну.
А ще вірю в зозулине кування,
Вона ж бо побажала стільки літ!
І так спішу замовити бажання,
Коли зоря летить із неба в світ.
І вірю в щастя, що несуть лелеки
У дім. І там вселяються на нім.
І дякую, що донечку здалека
Мені принесли літнім днем ясним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2016
Від учора слова твої стали далеким минулим,
Ще розкидані речі твої, а між нами вже вічність.
Ти просив стін мене берегти, вони ж, мабуть, поснули…
Від учора самотня зоря на мій впала підсвічник.
Я зібрала слова твої й міцно сховала в долоню,
Лиш слабке «прощавай» винувато сповзає за двері.
По кімнаті твоїми слідами... нехай не схолонуть,
Ранок фарбами сутінків в вікнах безглуздо химерить.
Від учора твій погляд останній ловлю на обличчі,
І твій чай недопитий я пензлем в роки увінчаю.
Стіни не вбережуть, та той погляд надію покличе…
Від учора (вже вкотре) я ранок із ним зустрічаю.
Від учора самотня, хіба можна витримать більше?
І картини мої безутішно мовчать про минуле.
Я створю ще одну, де твій погляд і чай… як раніше,
Де в коханні з тобою щодня, щохвилини тонули.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2016
А ти без мене зорепад без побажання,
Самотня пустка неосвітлених доріг,
Навіки згублений у світі оберіг.
Зі мною будь – тобі так до лиця моє кохання.
Без мене дні твої заховані в пакунки
Твоїх суєт, обов’язків, турбот…
Я їх «спишу» і загорну блокнот.
Зі мною будь – тобі ж так до лиця мої цілунки.
А я без тебе – пташка осиротіла,
У воду непоставлений букет.
Пісня без слів і недописаний сонет,
І твоїх мрій ясних окрилені світила.
Без нас втрачає час свою вагому сутність,
Хай нами вдосконалить він любові суть,
Нехай покаже її справжню путь,
Бо нам так личить одне одному присутність.
***
надихнула пісня "Кохання" Д.Шурова (Pianoboy)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2016
Якось ясним гожим днем стука хтось до хати.
Відчиняю – на порозі літо пелехате.
Я примружилась, воно - нумо обійматись.
Тепло й радісно було літо зустрічати.
Дорогого гостя я провела до столу,
А воно хутчіш гостинці дістає з-під полу.
Ківш малини і суниць, огірки, капусту,
Моркву, вишні, кабачки розмістились густо.
Все свіженьке і смачне – стіл, як «на причину»,
На останок ще кладе спечену хлібину.
Враз букет насмикав з шат, ще й додав мачину,
І мене вітає любо, мов свою дівчину.
Зарум’янилася я, «схтілось» холодочку,
Вийшла з хати, а воно липу рве в садочку.
Посапало буряки, вигнало корову –
Я господаря такого не пущу із двору.
А над вечір разом ми хлюпались у річці,
Йшли додому підтюпцем по м’якій травичці.
Полягали в гамаку, а йому не спиться,
То цвірінька, то співає, грає-веселиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2016
Весняний світ мій ти не полюбив...
Ти інший, з сірої планети,
Яку старалась прикрасити з усіх сил,
Чому боявсь попасти в ці тенета?
А я по сірому зеленим, голубим…
Розмалювала всі твої дороги.
І навіть злий сусіда подобрів -
Творять дива мальовані пороги.
І сутінки в вікні твоїм зітру
На вічно незгасаючий світанок,
І місяцем вмощусь до твоїх рук,
І в кольоровім сні зустрінеш ранок.
А я у сні так веселково усміхнусь,
І сірість райдугою буде стята
Скінчились фарби… хоч би не проснувсь
У сірі дні, і в свої сірі свята.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2016
Так просто «ні» скотилося додолу.
Безвихідь шастає й сміється поміж нами,
І накопила болю, стільки болю…
Сховала його в серце окаянна.
І знову спазми мук, а в серці відчай
Кричить. Йому заткнути б рота.
Сповзла по тілу спогадом одвічним
Оскаженіла без тебе ломота.
Болить. Ховаюся зі смутком в задзеркалля,
Огидний жаль повзе за мною слідом.
І де поділось розпачу провалля,
А може, все це просто… ціанідом?
Нехай болить сильніше, щоб забутись.
І де Морфея носить третій місяць?
Живлю слова нікчемні: хочу збутись
Минулого з тобою. Ладо, смійся.
Я вже покарана, а ти не помилилась ?
Не треба, досить, бачиш, догоряю…
І час, що зцілює, скінчився. Утомилась.
Безвихідь знову поруч, їй скоряюсь.
Ла́да — у слов’ян богиня кохання й шлюбу…
https://uk.wikipedia.org/wiki/Лада_(міфологія)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2016
Задивляюсь в небесні простори -
Хай в пелену посиплються зорі,
Хай здійсниться окрилена мрія,
Вічне небо – моя це стихія!
Задивляюсь у поле безкрає,
І вбираю красу мого краю,
Бо душа з тими квітами схожа …
Ті поля – мого серця сторожа!
Задивляюсь на річку журливу –
Її води дають мені силу,
Омиваюсь і радістю й щастям…
Бо ті ріки – для мене причастя!
Задивляюсь у тебе, мій краю,
Землі кращої в світі не знаю.
Люблю серцем, душею, очима…
Бо земля ця – моя Батьківщина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672345
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.06.2016
Іде дівча босеє по росі,
А червоний місяць у тій косі,
І ще ранок півнями не співав,
І ще сон повік твоїх не знавав.
Місяць стежку вузькую освітив.
А хто ж твоє личенько засмутив?
А хто ж білі рученьки цілував?
А хто ж стан дівочий не шанував?
Не було ні зливи, ані грози,
Чому ж в лузі плачуть так берези́,
Похилились трави на зелен став,
Смутком вечоровим туман упав.
Якби ціну знала своїй красі,
Не студила б ніженьки у росі.
Сповивала б віченьки зорями,
Душа й серце не були б хворими.
Ішло дівча босеє по росі,
А червоний місяць у тій косі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2016
Під листочком зелененьким
В прохолодному тіньку,
Бочком зирка червоненьким
Жде мого поцілунку.
Ох, яка ж гарна красуня,
В капелюшку, з рум’янцем.
Ти смачна – а я ласуня,
Де ж ти? З’їла похапцем.
Так не можна, не годиться
Без прелюдій, хочу ще.
Ось і друга рум’яниться,
Не сховалась під кущем.
Талія сердечком, пишна,
Має перламутру блиск.
З целюлітом трохи смішна
Йди до мене – буде зиск.
Потім третю, п’яту, соту…
Це не жмурки, це війна.
Серед вас я, смачна рото,
Полуничка головна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2016
Народилось промінням під віями,
Омивалося хвилями синіми,
І тремтіло листочком від погляду,
І метеликом билось від спогаду.
І шепталось словами таємними,
І не спалося нічками темними,
Танцювало в шаленій пристрасті,
І згоряло від грішної ницості.
І палилось вустами гарячими,
Оспівалося в серці незрячому,
Краплі поту по тілу струмочками,
На папері недбало рядочками…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2016
Таке безкрає і просторе,
В тобі я погляд свій втоплю,
Наше Волинське рідне поле,
Тебе, проживши, перейду.
О полонини неозорі,
Навіки з небом обнялись.
А маки – то зірки, мов долі,
Що зорепадали колись.
Поля – для мрій моїх розрада,
Для зору – буйний пишноцвіт,
А для душі – волошки в травах,
А стежка в житі – шлях для літ!
Стелися, доленько привітна,
Радій, душе, вдихай цей світ.
Здійснися, мріє заповітна, -
Приєднуйтесь у мій політ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2016
Моя любове, ти завжди зі мною,
В поривах юності, в прощанні журавля.
Ось знову йду одна по житнім полю,
А ти волошкою всміхаєшся здаля.
І раптом пташкою у небо підкидаєш,
В м’яких хмаринках пестиш, мов дитя.
Теплом так ніжно літнім обіймаєш,
Даєш напитися із джерела життя.
Моя. Окрема. В небесах зірчастих,
В п’янких цілунках, в пісні солов’я,
В долонях мами, в рушниках квітчастих,
В краю дитинства й там, де буду я.
Моя любове, храм душі моєї,
Пісня хмільна, що з серденька луна,
Єднання двох сердець, сенс миті оцієї,
Моєї юності одвічная весна…
Моя любове, я перед тобою
Іду людським життям – ти ж вічно молода.
І в час, коли полину ввись до Бога,
Ти будеш з жита синьооко виглядать…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2016
Не питай мене, чому сумую,
Розкажу лиш зорям уночі.
З ними ж спрагу щирості втамую,
Від твого серця віднайду ключі.
Не питай, чому тремтить сльозина,
Просто дощ мене з дороги стрів.
Заблукала. Де ж ота стежина,
По якій ти місяцем провів?
Не питай, чому пекучим болем
Проростають спориші під ганок.
Не стоптати не зім*яти долю,
Як і спогад про наш вечір і світанок.
Не питай, чому мої печалі
Вітер листям ще зеленим обірвав.
І забрав кохання в чужі далі,
Від самотності мене не врятував.
Не питай, не змушуй, це не сповідь,
Безпорадні тут твої слова.
Книгу непрочитану мимохідь
Загорнула доля вікова .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2016
Колише ранок липи і тополю,
Колише світ… в нім донечку мою.
А я їй щастям уквітчаю долю.
О сонечко, я так тебе люблю.
Сьогодні свято літа – іменинни,
Всього лиш рік тому з’явилась ти.
Моя чарівна квіточко, царівно,
Крім тебе, мені щастя не знайти.
Ти маків цвіт, волошка в житнім полі,
Веселка, небо, сонце, сніг і дощ.
Ти вітер, що розчісує тополі,
Моє життя, і радість, і любов.
***
Лягло тепло мені на плечі
ласкаве, літнє.
Прибігло щастя понад вечір
таке привітне.
Я доню в липень проводжаю
й веду за ручку.
Добра, любові побажаю –
щастям обручки.
Нехай ступає моя мрія
по цій земельці.
Нехай любов, віра й надія
панують в серці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2016
Натішитись весною неможливо,
Як назавжди лишитися дітьми.
Хтось мудро так сказав і розважливо:
Не час минає, а минаєм ми.
Що сумувати, що одцвіли вишні,
Що з літа в осінь переступим по стерні,
Що снігом вкриються гаї затишні –
Весна ще вернеться, а ми вже ні!
У перших зморшках, в сивині на скронях
Знайдем причину нарікань на час.
Розквітне знов любов в чиїхсь долонях –
Кохання вернеться, та не до нас.
Я не піду у літо, я лишуся
У травні, й покорятиму світи.
Як з вічності весною повернуся,
То чи у ній мене впізнаєш ти?
І знову не жалкуй, бо й це минеться,
Спіши кохання обгорнуть крильми.
Цінуй мелодію, що в серці ллється,
Бо не минає час - минаєм ми…
продовження... http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694344
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2016
Не йди, затримайся, я зовсім не готова
Тебе пустити в твій далекий світ.
Даруй мені хвилину свого крова,
Даруй мені очей блакитних цвіт.
Не йди, залишся, бо мій світ без тебе
Померкне, згине, згасне, мов свіча.
Не буде в ньому ні землі, ні неба,
Ні дня, ні ночі – пустка гнітюча.
Не йди, не зараз, не у цю годину,
Надто слабка – прощання пережить.
Не в змозі випити самотності краплину,
Немає сил, щоб душу ізцілить.
Не йди, даруй останню мить, останню
Для спомину майбутнього розмай,
Для сподівань, що знов введуть в оману
Надій повернення у мій сердечний край.
Не йди! Лиши мені «моє» - а це півсвіту!
А це півсонця, це півнеба, півбіди!
Лиши мені хоч краплю свого літа,
Хоча б надію, а тоді вже йди…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2016
І я не я, коли весна
безперестанку.
Нею наповнююсь до дна
з ночі до ранку
Заквітчуюся залюбки
бузковим цвітом.
Спішу до травня, а думки
блукають світом.
Аромачай з травнем пила
з конвалій в лісі
Йому ж і серце віддала
без жодних місій.
Щасливою була, коли
моїм був в’язнем.
В весну закохані були
ми вдвох із травнем.
І я не я, коли весна
у серце ранить.
Чудна я , дивна, навісна -
мене дурманить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665685
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2016
А дощик степ вистукував на ґанку,
І так йому там весело було!
Не витримала, вибігла світанком
Повторювати рухи всі його.
Крап-крап! туп-туп !- вистукуєм уміло.
Танцюєм в ритм, а дощокавалер
Запрошує мене до вальсу сміло.
І понеслися ми то вниз, то вверх.
І закружляло з нами все в присілку -
Оце був бал! Оце дали снаги!
Втомившись, потім сіли на веселку
Й пісні співали аж до знемоги́.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665552
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2016
І линув дощ, рясного дав розмаху.
Так рвучко небо до планети приєднав.
Шумів лісами, ляскав стару бляху,
Мені ж симфонією Шуберта лунав.
Все оживало, все йому раділо.
А грім і дощ злилися у дует
Чи в танго. Враз все відлетіло
І грім затих, зробивши пірует.
Концерт скінчився і завіса зникла,
І все принишкле раптом ожило.
Й моя симфонія в бузку принишкла,
А за вікном кульбабеня враз розцвіло.
І я цвіла й була вже при надії…
Мелодію покласти на слова.
Бриніли рими, грались і свистіли,
Й розсипались, калюжами стриба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665483
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2016
Я хочу бути, мамочко, з тобою,
Так хочу притулитись до тебе.
І стати безтурботною, малою -
Доросле ж бо життя геть не просте.
О не старій, моя кохана ненько,
Адже найкраща ти серед жінок.
Та ти сивієш, а моє серденько
Болить і тужить від сумних думок.
А час летить, чекати Крон не може,
А час відняв найкращі наші дні.
І хто нам в час розлуки допоможе?
Хто поверне дитинства дні ясні?
Я ластівкою прилечу додому,
Впаду пожовклим листям на поріг,
Весняним вітром відніму всю втому
І смуток прожену з твоїх доріг.
Моя матусю, матінко рідненька,
Найбільше в світі я тебе люблю.
Рідні чимало в нас, та ти одненька,
За тебе завжди Бога я молю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664693
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2016
Цвітуть сади, кругом цвітуть сади.
І знову я дивуюся, як вперше,
Бо вкотре рай на землю опустивсь,
Останній штрих земній красі довершив.
Весна – пора запасів на добро,
Любов, всепрощення та розуміння…
Воскресни духом – й подолаєш зло,
Й побачиш диво – рук Його творіння.
Весна – пора кохання і надій,
Свято краси – немає дня буденного.
Побач, відчуй, дивуйсь, а ще зумій
Побачити відтінки всі зеленого.
Весна – пора нових ідей, дерзань,
Пориву, творчості, наснаги і натхнення.
Твори, здолай, та не згуби, не зрадь
Людської гідності, чеснот та милосердя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663506
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2016
Тихий, ніжний вітер колихав надію
Дівчинки малої з серцем золотим.
І рожеві мрії розцвітали знову
У її казковім світі доброти.
І жила, як треба, так як вчила мама,
Сміялася сонцю й помагала всім.
З усіма привітно, щиро розмовляла
І добром ділилась в серденьку своїм.
Йшли до неї люди за добром звідсюди
Кланялися низько: «Плату ось візьми».
«Нічого не треба, мої добрі люди,
Дякую за те, що ви сюди прийшли!»
Плинув час швиденько, дівчинка – бабуся
На ганок присіла, сльозу витира.
«Чом сумуєш, бабцю? що сиве волосся?
Чи добра немає, чи що вже стара?»
"За вік свій чималий дякую я Богу
І у добрих мріях жила не одна, -
Доброти ж у мене – як у полі льону…
Плачу, що нікому не треба вона…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663503
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2016
Холодно, стулилася бутоном. О мій квітне,
Зігрій мене, та бруньки не зірви – нехай розквітнуть.
Спочатку поглядом торкнись, теплим, лукавим.
Не треба хтивості, не псуй весни начало.
Рука об руку – гріємось: душа і тіло.
Ти зовсім поряд, й погляд твій ловлю несміло.
Ми поза часом, не збагну - це мить чи вічність?
А в подумках: невже любов, її величність?
Слова розтанули, згубилась і їх вагомість.
І сумнів зник, і звичне «так» прийшло натомість.
А в серці квітка поспішала розквітати.
А далі що? Я ж не навчилась відцвітати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2016
Так гарно соловей співав в саду зеленім.
І світло й сонячно було в душі у мене.
Я по стежині полем йшла, а ти назустріч.
Ми привітались, розійшлись не обернувшись.
Ти щось хотів мені сказать – не обізвався,
А я не сміла відказать - чужим здавався.
І стільки спогадів прийшло, і сонце гріло,
Та нам двом холодно було, в грудях щеміло.
І ми не глянули один одному в вічі,
Бо не чекав ніхто із нас цієї стрічі.
Я по стежині далі йшла, не оглянулась.
Ти Доля не моя була – усе минулось.
А соловей усе співав, та не для мене,
І дрібний дощик накрапав на все зелене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661392
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2016
Багато нас, та чи у цьому міра?
Ми різні всі від голови до п’ят.
Повір в себе, людино несмілива,
Повір у мрії, якщо вони горять.
Якщо кришталлю вкриті обережно
Й тепло від них іде не лиш тобі.
Зроби усе аби злетіти в небо
І подолати пояси земні.
Багато нас: хороших, добрих, вірних,
Та суєта земна змішала все.
Повір в себе, якщо ти бачиш вишню,
Яка цвіте в саду в зимовий день.
Якщо добро ти зважуєш душею,
Якщо сльозу пускаєш від краси…
І стежка в житі – це, мов ніж по серцю,
І полем не пройдеш, а обійдеш…
Повір в себе і помолися Богу -
Твоєю вірою живе усе земне.
Багато нас, та ти лиш маєш змогу
Життя прожити гідне і людське.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660486
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2016
"Нам приносять літа журавлі, а не весняні ластівки"
І мелодія літа тихіше звучить вдалині.
І малина гіркою стає на вустах моїх –
Й знову тугою й смутком відгукують думи мої.
А вже діти давно називають мене ніжно мамою
І вже вкотре у вікна до нас загляда суєта.
І тривожать печалі і біди душевною раною -
Осінь в душу прийшла, тихо смутком на плечі лягла.
Я життя полюбила, а воно відлітає лелекою.
Запізнилася я із словами подяки за все.
Доле, доле моя, поведи мене гарною стежкою,
Щоб трава і роса, щоб кульбаба весняна цвіла.
Віддавала любов, намагалася бути я мудрою.
Захищалась від зла, посміхалась рокам, як могла.
Я любила життя і була завжди щирою й доброю,
Я на крилах, здавалось, всю землю, як птах, обняла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659858
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2016
Послухай слово, слово українське.
Воно, як правда, вічне і святе.
Воно твоє від батька і від неньки -
Неоціненне слово золоте.
Послухай слово тихе, мелодійне
Звучить, як флейта, а чи як рояль.
Воно, мов сталь, міцне, тверде, надійне
Й на щастя, ніжне, а чи мо* , на жаль.
Іде луна з древлянського народу,
Слов’янську кров тривожить клич земний:
«Борітеся» же , пращури, за мову,
Любімо і шануймося у ній.
Устань, земляче, й низько поклонися
Тій мові, що страждала в таборах,
На згарищах конала, й на полицях
Винищувалась, бо «наречієм» була…
Була? Та ні! По праву не судилось!
Не можна знищить те, що вічним є.
І я, маленький паросток твій, мово,
Своїм віршем вшановую тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2016
Не зловиш в світі сон,
Не зловиш мить чи спогади –
Усе кудись біжить, в минуле, в забуття.
А ми живем теперішнім: твоїм, моїм теперішнім.
За непрожиті спогади нас мучить каяття.
А будні ждуть свята і підганяють молодість -
Ну спробуй тут спіймай хоч крапельку життя.
Ще вчора розгрібала я осіннє чисте золото –
Сьогодні його стерло зимове забуття.
Ще добре пам’ятаю я матусині співаночки,
Сьогодні мама я, і ти, і он вона.
А завтра скажем ми своїй дочці чи правнучці:
Ну спробуй тут піймай хоч крапельку життя.
Я обернусь лелекою, струмком, ранковим соняхом
Чи може десь під вербами я човником спливу…
Яка неперевершеність, гармонія, що й подихом
Боюсь збудити, зранити цю вічність, цю красу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658092
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.04.2016
Що таке щастя непросто сказати -
Треба для цього в душі розцвітати.
Вміти життю усміхнутися щиро
Сонцю за обрій сказати: спасибі.
Щастя в родині, веселій та дужій,
Щастя у друзях, у квіточці в лузі.
В маминій усмішці, в успіхах сина,
У вмінні прощати і бути потрібним.
Щастя у дружніх обіймах за плечі,
В слові «люблю», що шепочуть під вечір.
В народженні сина чи доньки, як знати.
Щастя, що в тебе є батько і мати.
Щастя в зернятку, що в хліб проростає.
Щастя, як голоду й воєн немає.
В тім, що людина завжди має вибір -
Бути людиною, а чи створінням.
Щастя співає, радіє, сміється.
Воно не заздрить і не зазнається,
Ділиться з ближнім, людей зігріває,
В любові купається й меж їй не знає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657698
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2016
А кохання наше - нитка кришталева,
Та не смій перечити мені.
Я твоя єдина, твоя королева,
Я твоя насправді, а не в сні.
Принеси на крилах лебедину вірність,
Усміхнись веселкою мені.
Подаруй на згадку ніжність, просто ніжність -
В серці я носитиму її.
Як ітимеш поруч, замилуйся мною,
Про своє кохання розкажи.
Нехай наше щастя чистою водою
Буде сміхом, радістю завжди.
З трепетом, з бажанням поцілуй у губи,
Бо кохання наше навіки.
Я твоя дружина, твоя вічна згуба -
Тихий берег вічної ріки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2016
Почула музику здалека -
і ожила.
Яка близька моєму серцю
пісня оця.
Дзвенить лісами і сонцем грає -
а я живу.
Бринить полями, дзюрчить струмками -
а я цвіту.
Злетіла в небо, кружляє птахом -
я так люблю.
Згори веселкою спустилась -
я мить ловлю.
Рясним дощем, ляскучим громом -
а в серці мир.
А потім стиха награває
в отій росі.
Я хочу бачити, почути
й не пропустить
Ані хмаринки, й ані шереху
в траві...
І між землею і зорею
повисну я.
І стану Піснею, щоб чули,
що пісня я!
Спасибі, Боже, за світ прекрасний
і за життя.
За цю мелодію, що лине
у майбуття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657416
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2016
Співали солов'ї в гаю:
"Люблю! Люблю!"
І пісню їхню ти лиш чув, -
Чи ти забув?
У мене ж сови на сосні
Гули в цей час.
Не вірила, що солов'ї
Бувають в нас.
З десяток весен відцвіло
В отім гаю...
Співають чую солов'ї:
"Люблю! Люблю!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2016
Безкрає небо очі манить
І стежка полем десь біжить.
Якої ще у Бога долі
Осмілюсь я колись просить...
Цей виднокрай, і жайвір в небі,
І в річку загляда блакить...
І трави впали у покоси,
Напившись срібної роси.
Так ось де джерело любові!?
І серце радісно щемить.
Якої ще у Бога долі,
Якої долі ще просить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656148
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2016
Ішло щастя через місто
У червонім, у намисті.
Повернуло через гай -
в рай.
Побіжу я доганяти,
Стану я його благати:
Хай мене не обмине
хай верне.
Через поле навпростець,
Наче дівка під вінець,
Боса бігла і безсила
сіла.
Чи ж мені із ним змагатись,
Воно щастя, а я - мати,
Може, воно не моє -
хай іде...
Часом у сумну годину
Згадую оту я днину...
Чи права тоді була я,
Що його не наздогнала..?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2016
Почулося з балкону: "Не реви!
Не рюмсай, адже ти мужчина!"
А хлопчик плакав і слова оті
Були для нього, мов гірка перчина.
Чому він плакав? Що коліно здер?
Але ж його лиш трішки зачепило.
А плакав, бо дитина він іще ,
І по-дитячому так плакав, цей мужчина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655627
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2016