| Сторінки (1/23): | « | 1 | » |
Під░сонячним░сяйвом░крокую░непевно░－
Це░світло，░то░гріє，░то░часом░палить．．．
Так░хочеться░здатись，░не░битися░ревно，
Бо░дика░пожежа░у░скронях░кипить．
．
Твій░шлях░－░то░історія，░раз░лиш░писати，
Та░як░вже░напишеш░－░отак░і░буде，
Чи░будуть░з░захопленням░сотні░читати，
Чи░хтось░нею，░вибачте，░зад░підітре．！．
．
Людиною░бути░－░то░складно░і░просто，
Залишитись░вірним░собі，░попри░все．
Утриматись░можна，░як░серденько░гостро░－
У░грудях░защемить░і░страх░надійде，
．
Та░більшої░цінності░має░у░світі，░
Іскра，░що░людині░од░Бога░дана░－
Повсюди░реклами░для░нас░розмаїття，░
Чи░ж░втратиться，░чи░збережеться░вона？
．
Під░сонячним░сяйвом，░чи░сніга░метіллю，
У░розквіті░дня，░чи░як░ніч░надійде，░
Людиною░бути░－░твоєю░хай░ціллю░
І░сенсом░життя，░неодмінно░буде．
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829017
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2019
🐊♖ у тихій-тиші, тихо голову схиляю
й страшенна біль, на серце наляга.
любов до мене виплила з туману
і знов у тишу-тихую втягла..
.
німіє вечір в розквіті конвалій,
у грудях, щось постукує у ритм,
любові непотрібно тих регалій,
любові непотрібен алгоритм!
.
її не візьмеш в рамки, наче фото,
не затиснеш в безлюдності душі -
вона зігра тобі на різних нотах
акордами, що тягнуть на вірші.
.
мажорні чи мінорні можуть бути,
усяко, іще гратимуть тобі,
та ти не зможеш звуків тих забути
хоч часом ті мелодії й сумні.
.
огорнена незвіданим серпанком,
крізь полум'я одвічного вогню,
вона тебе розбудить ранім-ранком
і пісню, знову, розпочне свою. ✌💣
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2019
♚☞ рука злітає й разом з нею серце
на ультра-струнах марева нічних
ці мелодійні чари диригентів
шалені і сердечні форте їх...
.
і я чекаю в немарних надіях
новіших сплесків, злетів для душі
чомусь ті звуки так чипляють, леле,
так п'янко, гірко-хороше мені.
.
нестримний вир, що кличе за собою
пробуджує весну в зимовий день,
я знов борюся, - б'юся битвою страшною,
з ким? із собою. з ким же ще! 🍬★
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827748
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2019
❤️
То м`оя мова, то мої слова!
Я їх спаплюжити нікому не дозволю.
Отак як серце зна і відчува,
Так, як судила теє мені доля.
⠀❤️
І геть не треба, додавати пармезан
В мою, солодку - з шоколадом кашу,
Ачи дописувать в чужий роман
Свою сторінку, а зовсім не "нашу".
⠀❤️
Як ти творець - гайда, твори своє,
А гавкать з погреба до нас, не треба.
Хай навіть в нас все є, отак, як є
Нам на своїй землі - достатньо свого неба.
⠀❤️
В час непростий, в шаленній боротьбі
Коли святині втрачено й розбито
Потрібно вміти вберегти в собі
Тепла, щоб ним усякого зiгрiти.
⠀❤️
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2019
Не порозмінюваться на дрібнички,
Не втратити себе у суєті,
А скласти всі таланти до скарбнички
Їх не злишивши в тихій самоті.
Бо кулакам махать - не після бою,
Якраз сьогодні, щось робити час.
Морозною й холодною весною
Акація не зацвіте і раз.
На світі є мільярд-мільйон і скількись,
Тих "геніїв", що лінь їм щось робить.
А хтось тишенько - починає діло
Й коли не глянеш - праця там кипить.
Для того, щоб шедевр твій народився,
В житті потрібен, не лише талант -
Щоб хтось, твоєю ковдрою укрився,
Кравець потрібен, а не музикант.
Не стать рабом, безликим і нікчемним,
Душі своєї не продать врагу,
Щоб стукав твій годинник недаремно
Ізо дня на день пісеньку свою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827568
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2019
Я ще літатиму.
Ні, чуєш, я лечу!
І попри біль мою й смертельну втому -
Здіймаю крила в благодать часу
Лечу мерщій, лечу додому..
Дарма ти думала,
що більше більше крил нема.
Оо, вони пір'ям швидко обростають.
Нічого, що на дворі ще зима.
Весна прийде.
Уже прийшла.
Я знаю...
Живу і житиму.
І шлях увесь пройду.
Най боляче. Перетерплю.
Нiчого.
Та, може, трохи світла донесу.
Хоч трохи.
Трохи світла возьму з дому...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827565
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2019
Ми сиділи удвох в квартирці на Подоллі. Твоє в*юнке, світле, мов сивувате волосся ніжно обрамлювало бліде обличчя. Великі ясні очі із ніжним, закоханним поглядом невпинно ковзали моїм обличчям, а чари твоєї янгельськи-згубної посмішки манили у непроглядні нетрі.
Нам так добре удвох. Навіть серця б*ються в унісон, мовби зливаючись в одне ціле, в одному ритмі звучать в такт гармонії кохання. Розгагячілі губи спрагло впиваються, одні в одні і ми зливались в єдинному пориві кохання, розчиняючись у всесвіті впітали свою квітку, у великий вінок кохання, який уже почали плести сотні таких як ми.
Яке, незбагненно велике щастя сидіти закутавшись у теплі ковдри, дивитьсь в очі одне-одному і любити... Либити, як не любили ніколи в житті, та певно і не будемо більше...
Але, як важко, потім іти, взявшись за руки, і розуміти, що нам ніколи не бути разом, що ще кілька годин і потяг "ВІННИЦЯ - КИЇВ" назавжди одвезе тебе в інший світ, світ, у якому для мене не буде місця.
Груди немов стиснуті велитенськими брилами. Важко... Хочеться скрикнути, зупинитись, благати тебе залишитись тут, у цьому світі, де нам так добре разом. І мені не треба більше нічого. Не треба слави, не треба грошей. Мені просто потрібно бути поряд з тобою.
Напевно це і є моє щастя, щастя - бути поряд...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2017
Пишу, тобі, коханная цей лист,
У нім звіряюсь в радощах й тривогах,
Коли будеш читати - посміхнись!
І легшою буде твоя дорога.
Ти знаєш, я сумую за тобою,
Моя журба - немовби джерело.
Зробить несила щось мені з собою,
Бо щось важке набухло в грудях, наросло...
Чогось мені тривожно і не знаю,
Чи згадуєш мене собі, чи ні.
А лиш десь присяду - і думоньку гадаю,
Ввижаються в тумані твої очі чарівні.
Сумую за тобою і рахую днини,
До того того дня, коли тебе зустріну знов,
Не буде, певно, кращої в житті години
Бо ще ясніше спалане тоді любов.
Чекаю. Приїзди моя надіє,Ю
З тобою, якось легше на душі.
Без тебе важко, але спогадами лину
У ті прекрасні дні, де ми удвох були.
19,04,2016
Тоді твої усмішки розквітали
Немов троянд, червоних пелюстки.
Дивились в очі одне одному й чекали...
Чого? Хто ж зна чого! Чогось ждали.
І ми таки з тобою дочекались!
В той день, здавалося, найкращий на землі.
В коханні одне-одному зізнались
Й були щасливі. От були дурні!
05,02,2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2017
Чому так томно-важко на душі?
Чому морозом вкрилось серце моє?
Воно ж ще вчора билось у груді,
Ну, а сьогодні, лиш мовчить, безмовне...
І я гадаю-думаю собі,
Свою сумную й безотрадну думку
Й не знаю чи судилося мені,
Покласти в серце, як в дорожню сумку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717054
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 08.02.2017
Жертвам геноциду 1932-33 років
Тоді не гули гармати,
Тоді не було війни,
Та мусіли люди вмирати,
У вічність ішли вони.
Страшний був той рік 33-ій,
Біда завітала в хати.
Десь люд умирав на планеті -
Щезали маленькі світи.
Страшною була та дорога,
На цвинтар виносили люд.
Одна лиш надія – на Бога.
Безсилим тут був людський труд.
О Господи, як же зловіщо
Убито мільйони людей!
За що їм вмирати й навіщо?
Пригорне хто їхніх дітей?
Задуманий голод той кимось,
Щоб знищить, вкраїнці, всіх нас.
Свічу запалім й помолімось,
Згадавши про лютий той час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668584
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 26.05.2016
Морозний, тихий ранок.
Вкриті інієм дерева.
Омріяний світанок
Уже вкриває села.
Всміхнувсь світанок тихо,
А на душі - тривога,
Бо знов перед солдатами
Важка лежить дорога.
Краса оцього ранку -
Забруднена у крові.
Біля старого ганку
Лежить, солдат безногий.
На фронт пішов сміливо,
Щоб не забрали брата,
А вдома, залишились
Дружина й син без тата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668514
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 26.05.2016
Починається новий день. День, у якому мій годинник, знову невпинно йтиме вперед.
І коли він нарешті зупиниться?
Можливо, сьогодні я нарешті зустрінусь з тобою, ти усміхнешся мені своєю чарівною усмішкою і я потону в нестримних водах твоїх мрій.
Я так чекав тебе. Мій годинник цокотів хвилина за хвилиною, змушуючи чекати тебе.
Де ти так довго? Я вже уявляю собі нашу зустріч... Ти, як завжди, одягненна у ту, фіолетову сукню ніжно ступаєш назустріч мені, а в твоїх очах тонуть океани мрій. Коли ти одягнеш щость інше, то, ніби перестаєш бути собою і навіть мій, старий годинник перестає пізнавати тебе і скрушно прицокує язиком.
Я чекаю на тебе. Думаю, що ти прийдеш уже скоро. Ти ж не можеш баритися, я ж чекаю тебе. А старий, настінний годинник пришвидшує свій рух, поспішаючи до встановленого часу, коли ти, нарешті повернешся.
Тебе не було так довго! Хіба ж можна так баритись, знаючи, що я чекаю тебе?!
Остогидлий годинник усе торохтить без зупину. Коли ж він нарешті замовкне? Можливо тоді, коли, повернешся ти?
Ти заходиш до кімнати. Цокання стає ще гучнішим. Я беру щось до рук і щосили жбурляю його у годинник. Замовкнеш нарешті? Може зламався?)
Ти осудливо глянувши на мене, йдеш до нього. Підіймаєш зі стрілок шматочки розбитого скла. І, о Боже!!! Стрілка рухається знову.
Невже так буде завжди?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667792
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2016
Моїй подрузі
Я дивився як ти гориш,
Як в кохання огні палаєш.
Обманути себе хочеш ти,
Бо не знаєш, що вже кохаєш.
Я за тебе так щиро радів,
"Будь щаслива! - сказать хотілось,-
Хоч собі-самій не бреши,
А скажи собі правду сміливо.
Я дивився як ти гориш,
Рум`янієш, смієшся несміло.
Ну а очі, очі твої -
Вони правдоньку відають щиру.
11.11.2015
P.S.
Я теж, хотів би, так горіть,
та бачиш - ні, не можу!
Чому? - мене спитаєш ти,
А відповіді дать не зможу.
15.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667782
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.05.2016
Любов оцю, мені навіяв вітер,
Приніс її у пелюстках квіток
Приніс в росі, яку не мав де діти,
І в моїм серці той проріс росток.
Зросла любов, розквітла, забуяла,
Вона мене вернула до життя.
Найкращі дні в житті подарувала.
Любов горіла і палав в ній я.
Колись казав, що так палать не зможу,
Але тепер - горю у цім огні.
Не знав тоді, що так любити буду,
Але, прийшла весна... І полюбив.
Весна прийшла не тільки, лиш надворі,
Весна розквітла й у моїй душі
І срібно-чисті крапельки прозорі,
Омили маревом весняних мрій.
А ти пішла... Я сам лишився знову,
І в серці. залишилася любов.
Куди ти йдеш? Чого, ти йдеш од мене?
Тебе спитати хочу знову й знов.
Та ти пішла. Тебе, вже не здогнати,
А я лишивсь, у самоті надій.
Тобі бажаю у житті лиш щастя!
Якого, не судилось мать мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2016
Земля моя оспівана у пісні,
Осяєна у сяєві із сяйв.
Багатства в тобі незліченні й різні
В них радість, смуток, щирість і печаль.
Мій рідний край - життя мого криниця,
Святе добро, одвічная краса,
Де з давніх пір тече свята водиця,
Що нам дала наснагу до життя.
В тобі, мій краю, серця сподівання,
В тобі моє життя й моя надія.
Тобі моє сердечнеє зізнання,
Що про твоє лиш щастя серце мріє.
Тебе люблю я, ти моя любов,
Твої слова - для серденька потіха,
Бо водограєм в жилах грає кров —
Коли твій чую голос, серцю рідний...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657365
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 05.04.2016
Ороси дощем небеса,
Світлом теплим зігрій мої мрії.
Коли ти усміхнешся, краса -
Враз ще кращою стане на світі.
Усміхнися крізь терни доріг,
Відірви від спокуси твій погляд,
Щоб ніхто оминути не зміг
Твою святість, заковану в мури.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2016
Твій погляд мене повернув до життя,
Солодкі збуваються мрії,
В коханні розквітли душі почуття
У шепоті тихім ожили надії.
Палає любов! Де сильніший вогонь?
Що може, ще краще горіти?
Вона не опалить, а лиш надихне,
Крізь диму агонію, буду любити.
Крізь ночі туманну і сиву імлу
Всміхається знову світанок.
Я тихо погляну в любові труну,
Останній настав мені ранок.
В червоних акаціях квітла любов
Допоки в труну не упала.
Лиш попіл лишила на згадку обом,
Проте, ти мене не згадала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2016
Дощовим суботнім днем тролейбус повільно рухався до мети. На вулиці йшов дощ і його ніжно-сріблі краплинки таємничим мереживом вкривали вікна.
Я вдивляюся у краплинки, неначе бачу їх уперше в житті й дивуюсь як гармонійно вони вкривають скло. Краплинки створюють собою якісь дивно-чедернацькі гравр'юри. Немовби це не звичайне скло, а старовинне полотно над яким працює талановитий та досвідчений майстер.
Цікаво!- думаю я. Якщо є картина - то є і художник, що створив її. Хто ж створив ці надзвичайні, блискучі краплини, хто так гармонійно розсипав їч по склу?
Невже самі? Як?
Не вміють же фарби та пензлик самі малювати! Повинен бути майстер!
Яке щастя, що я знаю хто Він! Цей Надзвичайний Майстер, що створив зорі, небо, квіти, кристалики дощу і ... мене.
Це Найкращий Майстер!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656152
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2016
Весняний вітерець ніжно пестив її волосся. Вона йшла, загорнена у шарф, зі своїм рудим, схожим на сонце волосям, яке було видно навіть крізь темряву.
"Вона прекрасна...", - думалося мені, а безмежна ніч огортала нас своїм дивним сяйвом темряви.
Пахло вологою. Мабуть скоро буде дощ.
Нічна тиша дивно оповила нас і здається, ми закінчилися собою, стали чимось незвичайним, невідємною частиною цієї божевільної ночі.
Запахло барвінком, його п'янкий присмак відчувався усюди. Яка прекрасна ніч... Більше такої не буде.(
Чи може, щось бути прекраснішим над цю пахучу ніч, над зорі, що сяють у безмежному небі.
Раптом пішов сніг укриваючи собою усю ілюзію весни. Стало холодно.
Більше такого не буде. Шкода.
Так хотілося тепла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655782
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2016
Моросив міленький дощик. Люди, що йшли по вулиці, підіймали високо комірці своїх курток. Мало хто із перехожих звертав увагу на маленького хлопчика, що сидів біля східців собору в благенькій сорочині з листком паперу у руках. Це був бродяжка-художник Василько.
Уже другу неділю він хворий в одній сорочці, без замовлень сидить отут щоденно, чекаючи поки хтось захоче замовити портрет. Учора увечері власник підїзду, на горищі якого він ночував, сказав, що якщо він і далі не приноситиме грошей, то може не приходити до ньго ночувати.
Вечоріло, а за день так і не знайшлося бажаючих, скористатися послугами хлопчини. Він важко дихаючи постукав до дверей будинку:
— Приніс гроші? - запитав господар не відчиняючи дверей.
— Немає, яле я ще принесу,- швидко відповів хлопчик.
Проте на ночівлю його так і не впустили. Вранці його знайшли мертвим біля дверей будинку, а в його руках лежав зіжмаканий лист білого паперу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655771
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2016
Буває так, що говорить не треба,
Буває так, що зайві всі слова.
Себе ти відчуваєш, десь на сьомім небі
І крутится від щястя голова.
Коли кохаєш - говорить не треба,
Коли кохаєш - видно це і так,
Коли кохаєш - серце б'ється в тебе -
Немов останні хвилі відбива.
Люблю тебе, люблю, аж до нестями
І в неосяжній глибинні ночей,
Тобі, дарую я, букет трояндний
І ніжно горну до своїх грудей...
Коханна, чуєш, ти слова украла!
Але взамін принесла почуття.
Немов удруге, народитись дала,
Немовби знов вдихнула дух життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2016
Коли у серці грають струни,
Коли кипить у жилах кров -
Любов палає незгасимо,
Найперша у житті любов.
Здається, кращого немає!
Отак, вже можна й умирать.
Коли кохання меж не знає,
А те, що тліло - враз стає палать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2016
Українці - братайтесь, єднайтесь.
Уперед за свободу й народ!
З лінню й страхом своїм розпрощайтесь,
В боротьбу йдіть за щастя й любов!
Україно, могутня державо!
Чи не час скинуть пута тобі?!
Йдім вперед, з грізним покликом: \"Слава!\"
Щоб не житти нам більш у біді.
Час зірвати, важкії нам пута,
Час боротись за волю свою,
Хай устане держава розкута,
Й заспіває, мов пташка в гаю.
Боже вічний, Тебе я благаю
Рідний край і народ борони,
У молитві тебе я прохаю :
\"Україну, о Боже, храни!\"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655202
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 28.03.2016