Ганна Верес

Біля могили Олени Белеванцевої

Сьогодні  рік  ,  як  відійшла  від  нас  у  інші  світи  донька  Білорусі  ,  Велика  громадянка  та  патріотка  України,  незабутня  Олена  Белеванцева.

Могила  й  жінки  сонячний  портрет…
Вражають  очі  –  дві  великі  сливи…
Артистка,  жінка,  мати  і…  поет,
Та  чи  була  вона  в  житті  щаслива?!
У  ній  давно  усе  переплелось:
І  доброта  людська,  й  свята  наївність,
І  нерозтрачене  матусине  тепло,
І  особлива  вроджена  чарівність.
Їй  Бог  послав  букет  випробувань…
Найважче  з  них  –  Володі-сина  втрата…
А  скільки  ж  вона  мала  сподівань
На  те,  що  у  житті  ще  буде  свято!
Та  не  судилось…  Лєна  відійшла
У  ті  світи,  ізвідки  не  вертають,
І  вже  зорею  в  небі  зацвіла,
Де  син  її  і  вояки  вітають.
3.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2021

На згарищі війни

Ми  сотні  літ  жили  й  плодились  в  рабстві,
Хліб  цінували  більше  від  ідей.
Останнє  з  них  назвалось  мило  «братство»,
Хоч  «старший  брат»  не  мав  нас  за  людей.
Заковані  в  невидимі  кайдани
Свою  ми  волю  бачили  і  в  сні,
Були  і  ті,  хто  ймення  «раб»  стидались,
Тоді  втрапляли  в  камери  тісні.
Ходили  ми  і  прямо,  і  по  колу
Й  знов  опинились  там,  де  і  були,
Здавалось,  не  повернемось  ніколи,
Адже  Майдан  ще  багатьом  болить.
А  може,  то  якась  магічна  сила
До  світла  пригальмовує  ходу?
Під  прапором  крокуєм  жовто-синім,
Та  стріли  на  шляху  своїм  орду.
Упали  перші,  кров  святу  проливши,
Героїв  не  один  ліг  батальйон.
В  потилицю  «колона  п’ята»  дише,
А  у  Кремлі  –    напівнаполеон.
Ми  ж  той  народ,  що  не  утратив  віри,
Хоч  за  роки  губив  її  не  раз,
Терпимості  не  має  у  нас  міри,
Та  мудрості  навчить  таки  Донбас.
Хоча  вітри  історії  дмуть  в  груди
І  прес  незгоди  давить  нас  униз,
Нову  ж  державу  будувати  будем
На  згарищі  гібридної  війни!
17.11.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2021

Чайкою б до Бога полетіла

(Пам'яті  мого  учня  Скубенка  Анатолія  Володимировича)


Знову  листопад  насупив  брови
Й  учня  мого  вирішив  забрать.
Чи  то  випав  долі  туз  виновий,
Вимовив:  «Пора,  Толя,  пора!»
«Як  пора?  –  погодитись  не  можу,  –
Ще  ж  немає  і  шістдесяти!
Рано  забирать  людей  не  гоже.
Чом  немилосердний  такий  ти?
Як  би  я  змінити  все  хотіла,
Щоб  здорові  всі  були  й  живі!
Чайкою  б  до  Бога  полетіла,
Аби  смерті  Він  спинив  нові,
Щоб  не  умирали  люди  в  муках,
Не  хворіла  пам'ять  забуттям,
Не  страждали  душі  від  розлуки
Й  вічним  на  Землі  було  життя!»
19.11.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2021

Ніч обняла землю

Ніч  обняла  нашу  землю,
В    тиші  дрімала  імла.
То  не  золочені  зерна  –
Зорями  вись  зацвіла
Вмитій  росою  травиці
Раптом  добавилось  сил,
Зорі  упали  в  криниці  –
Свідки  нічної  краси.
Ген  зачепилась  у  хмарах
Тиша  ранкова,  дзвінка,
Під  посивілим  туманом
Плине  у  далеч  ріка.
А  коли  сонце  постука
В  темне  небесне  вікно,
Перші  птахів  перегуки
Вмочать  край  неба  в  вино.
І  запала  калиново
Край  той  холодним  вогнем.
Сонце  заявиться  знову
Світ  повінчати  із  днем.
4.11.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2021

Не розлюблю

Ув  осінь  мої  роки  заблукали,
Залишивши  в  душі  свій  дивний  слід,
Та  я  ніяк  до  неї  не  звикаю  –
Не  втомлююсь  любити  білий  світ
З  його  і  таємничістю,  й  красою,
Де  є  немало  благ  і  навіть  див,
Де  пісня  ще  чергується  з  попсою,
Де  мій  народ  укотре  відродивсь.
Де  ранки  умиваються  у  росах,
Поля  дарують  щедрі  врожаї,
Ледь  не  по  груди  трави  в  сивих  лозах,
Колишуть  небо  й  зорі  солов’ї.
І  хоч  земля  моя  в  ворожім  колі,
Де  гостряться  багнети  проти  нас,
Не  розлюблю  цей  край  я  вже  ніколи
Й  любитиму,  як  нас  учив  Тарас!
16.11.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2021

Віру не втрача

Літа  його  в  полоні  сивини…
Чи  то  лишила  слід  глибока  осінь…
О,  скільки  пережить  їм  довелося!
О,  скільки  перебачили  вони!
Частіше  йшов  на  повен  зріст  життям…
Бувало,  що  траплялася  й  недоля,
Та  гідність  шанував  і  власну  волю,  
Тож  мав  немало  на  шляху  й  звитяг.
Він  переміг  не  'дну  голодну  смерть,
І  на  війні  вона  йому  стрічалась,
З  коханою  при  зорях  повінчались…
Замість  ноги  –  протез  і…  документ.*
Про  друзів  пам'ятав,  коли  й…  молився
І  Господові  дякував  за  те,
Що  ще  й  для  нього  білий  світ  цвіте,
І  від  життя  такого  не  втомився.
Та  доля  таки  з  нього  поглумилась,
Її,  бач,  не  об'їдеш  і  конем.
Донецький  край  палав  тепер  вогнем,
Й  його  онуки  кров'ю  там  умились.
Ця  новина  старого  підкосила,
Бо  дійсність  не  вкладалась  в  голові.
Тепер  ще  й  ненависний  цей  covid…
І  залишили  ветерана  сили.
Зсутулився…  Знесилений  до  краю,
Він  віру  в  перемогу  не  втрача:
«За  те,  що  Кремль  війну  з  нами  почав,
Всевишній  таки  Рашу  покарає».
2.11.2021.
*  –  посвідчення  інваліда  Великої  Вітчизняної  війни.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2021

Мово моя українська

Мово  моя,  українська,
Вільна  й  крилата,  мов  птах,
Наша  окраса  і  військо,
Знана  в  далеких  світах.
Мово  моя,  срібнодзвонна,
Голос  наш  і  оберіг,
Все  в  тобі:  й  запах  півоній,
Й  батьківський  рідний  поріг.
Мово,  ти  зброя  незрима,
Що    визначає  кордон,
То  ти  стаєш  пілігримом*,
То  завойовуєш  трон.
Мово,  ти  то  кольорова,
То,  мов  кришталь,  серед  мов,
Ти  й  в  молитвах  до  Покрови.
Славлю  тебе  знов  і  знов!
Мово  моя,  та  єдина,
Що  зрозуміла  й  свята,
Код  України  й  родини,
В  селах  лунай  і  містах.
Мово,  колиско  пісенна,
З  прадіда-діда  й  мій  код,
Дивна,  сумна  і  весела,
Як  і  мій  сивий  народ.
14.11.2021.
*  –  паломник,  що  йде  до  святих  місць.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2021

Ховали сьогодні матір

Ховали  сьогодні  матір,
Що  мала  найвищий  ранг,  –
Не  золото,  не  палати  –
Лишилася…  дітвора.
Ховати  зійшлося  неньку.
Здавалось,  усе  село,
Провести  щоби  стареньку,
Посидіти  за  столом.
Згадати  цю  добру  жінку.
Всьому  що  давала  лад,
Життя  нелегку  сторінку
Не  верне  ж  ніхто  назад.
Свіча  пахне  теплим  воском,
Горить,  аж  палахкотить…
Жила  й  відійшла…  Так  просто?..
Не  буде  боліть,  крутить…
Як  віск,  і  сльоза  стікала,
Гаряча,  гірка,  як  дим,
Не  вірилось,  що  зникала
Людина  ця…назавжди…
 4.06.2014.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2021

Сопілочка

Де  сопілочка  осіння  виграє
Й  день  конем  гарцює  вкотре  над  землею,
Там  берізка  подарунки  роздає:
То  грибочки  в  темних  бриликах  під  нею,
То  у  росах  чистих  скупані  листки,
Заціловані  і  сонцем,  і  дощами,
Що,  мов  жовті  особливі  літачки,
Приземляються  на  вогкий  грунт  піщаний.

А  сопілочка  все  грає  –  не  втиха,
Розважає  свою  кралю  жовтокосу,
До  душі  її  мелодія  птахам,
Із  якими  подружилася  вже  осінь.
Чом  не  всі  вони  залишили  цей  рай?
Чи  любов  зробити  це  не  дозволяє?
А  сопілочка  іще  гучніше  гра,
Й  плине  осінь  жовтоптахою  над  плаєм…
13.11  2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2021

Плине веснонька пташиною (Слова для пісні)

Плине  веснонька  пташиною  веселою
Над  лісами  і  містами,  й  понад  селами,
Зацвіла  у  лісі  проліском  синесеньким,
Пишним  котиком  у  лозах  геть  сивесеньким.
Де  у  світ  вона  журавликом  озвалася,
Там  берізка  із  ліщиною  кохалися,
А  де  плинула  над  гаєм,  понад  річкою,
Луг  озвався  молоденькою  травичкою.
Плине  ластівкою  веснонька  крилатою,
Загубила  дивне  пір’ячко  над  хатою,
Де  ж  летіла  вона  білою  лебідкою,
Там  земля  ураз  озвалась  першоквіткою.
Де  пливла  весна  лелекою  сіренькою,
Дощик  стрів  її  підковою-веселкою.
Встала-встала  вона  гордо  понад  нивами,
Щоби  люди  почувалися  щасливими.
8.01.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2021

Каїн (Слова для пісні)

Гомін,  гомін  понад  бором,
Полем  і  водою,
Упилась  Вкраїна  горем,
Запила  бідою.
З  півдня  рвуть  її  й  зі  сходу
Ординці  прокляті,
Нищать  цвіт  мого  народу
І  руйнують  хати.


Гомін  шириться  над  плаєм,
Роздирає  душі,
Серця  болем  пеленає
Тим,  хто  не  байдужий.
Очі  сльози  застеляють  –
Припухли  повіки:
Мати  сина  виглядає,
Жона  –  чоловіка.


Вкотре  гомін  світ  тривожить  –
Війною  лякає,
Придивися,  святий  Боже,
Підняв  руку  Каїн:
Ланцюги  ізнов  готує
Моїй  Україні!
Волю  боронить  святую
Будем  до  загину!


Гомін  всюди:  над  Десною
Й  понад  Борисфеном  –
Раша  шкіриться  війною,
Тріщать  груди  й  вени,
Та  чужинців  ми  здолаєм  –
Бог  нам  допоможе  –
Дніпро  хвилями  заграє…
Будем  жить  заможно!
6.10.2018.  
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2021

Пережите викреслить непросто

Ми  виїжджали  й  назавжди  прощались
Із  хатою,  яку  ліпили  вдвох,
Насиджене  гніздечко  залишали,
Де  нас  любив  й  сварив  частенько  Бог.
Так,  ми  прощались  з  мертвими  й  живими,
Умила  око  зрадниця-сльоза,
Адже  тут  не  одне  життєве  жниво
Зібрали  ми,  було  про  що  сказать.
У  щасті  не  купались  –  не  судилось,
Хоча  й  без  сонця  в  хаті  не  жили:
Це  тут  внучатко  перше  народилось,
Його  за  руки  в  світ  ми  повели.
Усе  було:  і  проводи,  й  весілля,
І  щастя  –  кусень,  й  горя  –  цілих  два.
Його  ми  запили  сльозою  з  сіллю,
Та  все  ж  стрічались  іноді  й  дива.
Ці  спогади    болючі  і  солодкі
Із  нашого  подружнього  життя:
Було  й  кохання  вірне,  карооке,
І  перед  ликом  Божим  каяття.
Сьогодні  з  нами  внуків  два.  Дорослі.
Квартира,  син,  оточення  нове,
Та  пережите  викреслить  непросто  –
Воно  в  минуле  іноді  зове.
27.10.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2021

Лишитися людьми

Без  протеже  не  солодко  живеться
Та  ще  й  коли  ти  для  усіх  –  чужак.
Ніхто  й  на  захист  твій  не  озоветься,
І  ти  стаєш  колючим,  як  їжак.
Когось  кольнеш,  ба,  здачу  щоб  віддати,
Нехай  відчують,  як  це,  як  болить,
Не  буть  слабким,  а  значить,  не  ридати,
Ім'я  своє  уміти  відбілить.
Хтось  називає  все  це  гартуванням,
Але  ж  про  душу  мова  тут  іде,
Котра  проходить  через  біль,  цькування,
І  так  –  роки  –  не  місяць  і  не  день.
І  все  ж  душа  гартується  лиш…  болем,
Чи  хочем  чи  не  хочем  цього  ми.
Та  маєм  буть  готовими  до  бою,
Коли  лишитись  хочемо  людьми.
31.10.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2021

Ти прийди! (Сл. для пісні)

–  Ти  до  мене  прийди,
Коли  промінь  погасне  останній,
І  на  хвильках  води
Засміються  сріблясті  зірки.
Ми  ж,  неначе  меди,
Станем  пити  кохання  вустами,
Будем  я  тільки  й  ти,
Й  тепла  ніжність  твоєї  руки.
–  Я  до  тебе  прийду,
Коли  небо  озветься  зітханням,
Коли  ще  не  проклю…,
Коли  ще  не  проклюнеться  день.
Ми  ж  зорю  не  одну  –
Зберемо  усі  зорі  й    останні,
Котрі  нас  поведуть
У  луги,  де  немає  людей.
–  Ти  до  мене  прийди,
Коли  птахи  зустрінуть  світання,
Доторкнувшись  крилом
До  бентежної  в  росах  краси.
Свого  серця  тепло
Принеси,  най  моє  теж  розтане,
В  тихий  рай  запроси,
Де  лиш  ми  і  птахів  голоси.
–  Я  до  тебе  прийду,
Адже  серце  не  знає  вагання,
І  по  цьому  сліду
Будем  разом  іти  до  кінця,
Де  немає  біди,
В  океані  потонем  кохання,
Залишивши  сліди
У  п'янких  росяних  чебрецях.
7.11.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2021

Звичайна жінка

Вона  –  звичайна  жінка  –  не  свята,
Хоча  любові  у  душі  –  по  вінця…
У  сивині  і  скроні,  і  літа,
Й  обличчя  характерне  для  провінцій.
На  ньому  –  зморшки  –  доленьки  сліди  –
Немало  пережити  довелося:
Щоранку  промінь  сонечка  будив
І  фарбував  без  дозволу  волосся.
Вона  була  із  долею  на  «ти»,
Хоч  не  завжди  та  хтіла  їй  служити.
Краса  її  не  встигла  відцвісти,
А  вже  й  синочка  мала  одружити.
Й  помчало  їхнє  вихором  життя,
Де  чергувались  успіхи  із  горем…
Синок  ставав  поволеньки…  сміттям,
Щодень  штормило  їх  сімейне  море.
Вона  ж  боролась  із  останніх  сил,
Аби  синочка  втримать-врятувати,
Аж  поки  зрозумів  нарешті  син,
Як  дорого  за  все  сплатила  мати.
Вона  ж  –  звичайна  жінка  –  не  свята,
Але  ж  душа  наповнена  любов'ю,
Хоч  не  прості  за  спиною  літа,
Святкує  власну  перемогу  з  Богом!
31.10.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2021

Запитую у неба я про осінь

Запитую  у  неба  я  про  осінь,
Чому  ж  вона  так  довго  ходить  боса?
Могла  би  й  чобітки  уже  придбати,
Адже  у  неї  три  багатих  брати.
Брат  ВЕРЕСЕНЬ  із  вереском  пташиним,
Почувши  це,  подарував  ожину.
Брат  ЖОВТЕНЬ  жовту  сукенку  вдягає,
Як  та  заходить  до  німого  гаю.
Коли  ж  загляне  ЛИСТОПАД  у  гості,
То  килимів  пухких  сестрі  намостить,
Аби  не  змерзли  ноги  у  красуні.
Що  ж  чобітки  свої  їй  понесу  Я.
8.11.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2021

Нешку Ігорю Володимировичу (12. 01. 1978 – 8. 11. 2015)

Сьогодні  минає  шість  років,  як  душа  чернігівського  героя  залишила  нашу  землю.  

8  листопада  2015  поблизу  смт  Курахівка  зміна  прикордонних  нарядів,  що  слідувала  до  КПВВ  «Георгіївка»  на  службовому  автомобілі  «Кугуар»,  потрапила  у  ДТП,  під  час  руху  транспортний  засіб  злетів  у  кювет  та  перекинувся.  Ігор  Нешко  загинув,

Був  музикантом  чоловік  від  Бога…
В  руках  сміявсь  і  плакав  саксофон.
Пізніш  покликав  Ігоря  кордон,
Де  присягнув  народу  у  любові.
Хоч  музикою  марив  із  дитинства
Й  себе  до  цього  довго  готував,
Та  іншу  долю  Бог  подарував,
Адже  війна  геть  серце  йому  стисла.
А  мо’,  то  гени  в  ньому  спрацювали,
Адже  військовим  тато  був,  дідусь.
У  форму  прикордонника  вдягнувсь
І  став  щитом  надійним  від  навали.
Стогнала  «Кача»  ще  понад  Майданом,
Як  Раша  в  Україну  поповзла.
Усе  життя  був  Ігор  проти  зла.
Не  міг  він  чути  матерів  ридання.
І  ось  він  там,  де  гаряче  до  болю,
Там,  де  війна  назвалася  АТО.
Не  знав,  що  підведе  його  авто.
У  Господа  в  руках  була  і  доля.
Воює  там  він,  де  найгарячіше,
В  руках  його  тепер...  гранатомет.
Не  вірив  він  і  жодній  із  прикмет.
Жалю  не  піддававсь,  а  бив  точніше.
 «Курахівка»    п’ятнадцятого  року…
Її  боронять  всі  такі,  як  він.
О,  як  чекала  Україна  змін!
І  смерть  від  нього  майже  за  пів  кроку.
В  «Георгіївку»  вої  поспішали
Змінити  побратимів  на  посту.
У  ДТП  утрапили  просту…
Кювет  не  разом  хлопці  залишали…
Машину  Ігор  залишив  останнім…
Його  на  ній  цвіла  ще  свіжа  кров…
До  України  в  ній  свята  любов…
Та  згодом  серце  битись  перестане…
Чернігів  стрів  героя  на  колінах…
Розвішав  біль  і  тугу  листопад.
Нога  його  не  буде  тут  ступать,
Герой  життя  віддав  за  Україну...
22.05.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2021

МІНІ-ВІРШІ

Душа  поета  –  храм,  цілюще  джерело,
Куди  йдуть  спраглі  мудрості  напиться,
Йдуть  не  по  крам,  а  щоб  в  душі  цвіло,
Тож  не  дозволь  замулиться  криниці!
28.05.2021.
В  усі  часи  в  усьому  будь  з  народом,
Живи  одним  життям  із  ним  завжди,
Опорою  будь  для  сім’ї  і  роду,
Допоки  сила  й  розум  є,  трудись!
Не  вимагай  за  це  і  нагороди,
Колись  вона  наздожене  тебе.
Людина  –  не  лише  дитя  природи,
А  посланець  на  землю  їз  небес.
Не  є  вона  й  господарем  планети,
Хоч  би  який  високий  мала  ранг.
І  тільки  той,  хто  став  уже  поетом,
Доладно  відшліфує  слова  грань.
23.06.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021

Не кожен щастя мав підкову

Ні,  не  зненацька  стала  на  поріг
Нам  осінь  наша  й  тихо  посміхнулась:
«Нести  в  душі  кохання  –  то  не  гріх.
А  може,  то,  нарешті,  ви  проснулись?»

У  осінь  подались  мої  літа,
Так  поспішали,  навіть  не  питались…
І  ти  –  не  той,  і  я  давно  не  та,
Й  десятки  літ,  відколи  ми  стрічались…
Лиш  серця  стукіт  той  же,  молодий,
Мов  метроном,  відлічує  секунди…
Багато  утекло  удаль  води…
Обличчя  наші  видовжились-схудли…
А  почуття  …  живі.  Не  згас  їх  жар…
Дихни,  здається,  й  зразу  ж  запалають.
Зрадіє  ізгори  тоді  й  стожар*
І  зарясніє  світлом  понад  плаєм.

І  посміхнеться  осінь  нам  обом
Ледь  обнадійливо  і  трохи  загадково,
Мовляв,  у  долі  кожен  є  рабом,
Не  кожен  тільки  щастя  мав  підкову.
30.09.2021.
*  –  зоряне  скупчення  в  сузір’ї  Тельця.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021

Ви ж люди…

Матуся  її  в  засвіти  пішла…
Аби  вернулась,  цілувала  б  руки,
Ділили  би  на  двох  життєві  муки.
А  може  б,  іншу  долю  Бог  послав?
Не  цю,  щербату,  звідки  протекло
Сльозою  щастя,  терпко-полинове.
Осипалися,  ніби  лист  кленовий,
Життєві  плани.  Дещо  лиш  збулось…
Душа  оголена,  мов  гілля  восени  
Терпить  дощів  і  злих  вітрів  наругу,
П’є  не  меди  –  гірку,  колючу  тугу…
Частують  нею  матінку  сини.
Всі  мрії,  мов  трухляччя  жовтопил,
Розсипались,  та  так,  що  й  не  зібрати,
Скоріш  вона  страдалиця,  ніж  мати.
Невже  і  Бог  буває  теж  сліпим?
Гудуть  роями  сто  думок  в  мені:
Хіба  так  можна  з  матір’ю?  Ви  ж  люди!?
Ніколи  вам  добра  в  житті  не  буде,
Й  ніхто  не  переможе  в  цій  війні.
6.05.2021.    
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2021

НЕРОЗДІЛЕНЕ КОХАННЯ

Синьоокий  барвінок,  
Мов  закоханий  хлопець,  
До  троянди  своєї  
Підповзає-спішить.  
А  старенький  одвірок
Сині  погляди  ловить  
І  ревнує  до  неї:  
–  Час  як  швидко  біжить!  
Ще  недавно  був  повен  
Я  краси  і  здоров'я,  
Як  гордився,  що  першим  
Зустрічаю  гостей,  
Милувавсь,  коли  промінь  
Наливав  соком-кровю,  
Пелюстки  її  пестив  –  
Хай  скоріше  росте.  
А  вона,  ніби  краля,  
Червоніла  квітками,  
Посміхалася  небу,  
Умивалась  дощем,  
Та  й  не  знала,  що  крала
Спокій  в  нього  роками,  
Та  й  чи  буде  потреба  
Зрозуміти  той  щем?  
25.07.2012
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2021

Очі матері-лебідки

Хто  бачив  очі  матері-лебідки,
Що  втратила  в  війні  своє  дитя,
Той  бачив  ту  трагічно-чорну  мітку,
Котра  там  прижилась  на  все  життя.
У  тих  очах  –  важкий  клубок  печалі,
Бо  ж  надто  рідко  радість  загляда,
Не  мають  вони  спокою  й  ночами,
Втомились,  та  продовжують  ридать.
Заглянь  в  ті  очі  й  глибину  їх  зміряй,
Де  помістився  весь  цей  грішний  світ,
Але  не  похитнулась  в  душах  віра,
Хоч  вітер  долі  обтрусив  їх  цвіт.
У  тих  очах  –  за  все  і  всіх  тривога:
Яким  проснеться  на  планеті  день?
Яку  Вкраїна  вибере  дорогу?
Яке  майбутнє  кожному  гряде?
В  очах  отих  –  невиплакане  горе,
Якого  ні  зректись,  ані  сховать,
Вона  чергується  із  духом  непокори
Й  народжує  для  молитов  слова:
«Прости,  мій  Боже,  всі  мої  провини,
Що  мала  і  що  маю  у  житті,
І  плід  прости  моєї  пуповини.
Схиляюсь  пред  тобою  в  каятті!»
26.10.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2021

Осінь мандрує

Сивіє  рань  і  дихає  туманом…
Роса  крилом  тріпоче  на  стеблі…
Ще  прохолодно  тілу  і  землі,
Трава  впилася  запахом  дурману.
Красою  осінь  з  літом  конкурує,
Радіє  всяк  багатій  цій  порі.
Не  гріє  вже  так  літечка  черінь,
Та  осінь  боса  вже  до  нас  мандрує.
Деревам  припасла  вона  мережки,
Пізніше  й  павутиння  напряде.
Працює  без  утоми  день-у-день,
Щоб  заквітчати  ним  до  лісу  стежку.
31.10.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2021

Закохана у осінь не на жарт

Я  з  осінню  давно  уже  на  «ти»,
Адже  літа  осінні  маю  й  мрії.
Зруйновані  у  молодість  мости,
Але  любов  ще  серце  моє  гріє.
Несу  її,  неначе  оберіг,
Крізь  плин  років,  душі  випробування.
У  ній  усе:  і  батьківський  поріг,
І  першого  кохання  хвилювання.
Там  і  солона  мамина  сльоза,
Що  ненароком  щоку  заросила,
Вона  могла  багато  розказать:
І  про  народження  малесенького  сина.
Там  і  небес  замріяна  блакить,
Де  жайвір  спів  ранковий  розливає,
Й  мого  становлення  і  зрілості  роки,
І  музи  тінь,  котра  про  це  співає.
Закохана  у  осінь  не  на  жірт,
Долаю  я  із  нею  свої  версти.
Всього,  що  відбулось,  мені  не  жаль,
Бо  де  любов,  там  умирає  черствість.
28.10.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2021

Осінь-вершник

Примчала  осінь  на  баскім  коні,
За  гриву  ухопившись  золотисту,
Гриби  і  ягоди  –  в  туманній  пелені,
І  до  лиця  –  калинове  намисто.
На  плахті  мріють  терну  ягідки  –
Морозу  так  іще  й  не  дочекались.
В  сідлі  трималась  осінь  залюбки,
Тож  і  біда  красуню  не  спіткала.
Коню  вудила  вправно  напина,
Готуючись  до  чергового  злету  –
Попереду  ж  –  шипшина  в  полинах.
Отримали  запрошення  й  поети.
Примружив  око  жовте  сонця  диск,
Закоханий  у  осінь  він  не  вперше,
Та  першим  із  усіх-усіх  світил
Побачив,  як  літає  осінь-вершник.
10.01.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2021

Заколисує листя руде

Заколисує  листя  руде
Осінь  пізня  у  дивній  колисці,
Вона  грудень  за  руку  веде
І  останнє  дотрушує  листя.
Рос  навколо  налито  ущерть,
Посвіжіла  пожухла  травиця,
Під  шипшиновим  голим  кущем
Звіробою  забута  кровиця.
Заблукав  листопадовий  день
В  королівство  осінньої  ночі,
Та  ж  Морфеєві  нитку  пряде
Й  людям  сни  посилає  пророчі.
 10.08.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2021

Літо у садочку

Ще  шаленіло  у  садочку  літо,
Плоди  хмеліли  дружно  від  жари,
Поважчали  і  нахилились  віти.
Їх  сонце  лоскотало  ізгори.
А  із-за  рогу  виглядала  осінь,
Червивіли-дирявились  плоди,
І  ми,  як  черв'ячки,  малі  і  босі,
Навідувались  кожен  раз  сюди.
4.05.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2021

Де зайчик сонячний подівся?

Купає  осінь
Дощиком  сірим,
Ще  вітер  босий,
Та  вже  осінній,
Тож  заховався
В  кучерях  листя,
Замилувався
Синім  намистом*.
Випливло  сонце,
Спило  росицю,
Стало  в  віконця
В  хату  проситься.
Те  ж  упустило
Жовту  забаву
Донечці  й  сину,
Щоб  пострибали.
Діти  сміялись
І  веселились,
З  зайчиком  разом
В  тінь  покотились.
Тепер  усюди
Його  шукали.
–Хто  скаже,  люди,
Чом  він  зникає?
12.01.2021.  
*  –  ягідки  терну  восени  синіють.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2021

Загадка-вірш з багатьма відгадками

Коли  і  хто  фарбує  листя              ….      (Осінь)
І  воно  пада  навпопад?
Коли  й  хто  в  ірій  подалися?        …      (Птахи)
Закінчує  що  листопад?                        …      (Осінь)
Коли  вгорі  цвітуть  заграви?        …        (Ранком)
І  зашерга  чому  вода?                              …        (Приморозок)
Тумани  плинуть  кучеряві,
Ховаючи  незриму  даль.                      …        (Ранком).
18.12.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2021

Осінь у діброві

Рання  осінь  у  діброві
Запалила  сонцеграй,
Підвела  тоненько  брови,
Опустила  небокрай.
Простелила  килимочки
З  моху-листячка  –  пухкі.
Заховала  в  них  грибочки,
А  в  пеньочки  –  павучків.
Не  забула  й  про  берізку  –
Сотворила  чудеса:
Золото  вплела  у  кіски,
Коли  вітер  розчесав.
24.07.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2021

Ти найкраща!

Не  сьогодні  і  не  вчора
Стала  осінь,  жовточола,
Кожен  лень  мастила  коси,
Мила  їх  у  чистих  росах:
То  наллє  дурману  в    тишу,
То  тумани  поколише
На  своїх  прозорих  водах,
Помилується  й  на  вроду.
«Ну,  хіба  ж  я  не  красива?–
 Верби  запитала  сиві.
Ті  ж  кивали  головою:
«Ти  найкраща!  Бог  з  тобою!»
24.05.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2021

Прямує осінь в листопад

Прямує  осінь  в  листопад  –
Знайшла,  таки,  туди  стежину.
Осиротіло  дише  сад,
Налиті  свіжістю  жоржини.
Безмежно  вдячні  вони  їй
За  подаровані  деньочки.
У  вулику  бджолиний  рій.
Ще  нагідок  сміються  очки.
Це  жовтень  добре  їх  стеріг
Від  злих  вітрів,  дощів,  морозів,
Та  прийде  холод  на  поріг,
Писати  буде  грудень  прозу.
     24.10.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2021

Лечу туди

Кажуть,  думки  і  спогади  крилаті,
Так  є,  було  і  завжди  буде  так.
Мені  ж  ізов  наснилась  рідна  хата,
Неначе  я  лечу  туди,  мов  птах.
Лечу  туди,  ізвідки  мій  початок,
Де  землю  сколихнув  мій  крик  і  крок.
Тоді  лелека  ніс  частіш  дівчаток,
Й  моя  зоря  засяла  між  зірок.
Лечу  туди,  де  кучерявий  вітер
Господарює  у  рясних  садках:
То  зодягає  в  зелен-руту  віти,
То  в  зиму  після  осені  втіка.
Там  верби  посивілі  свої  коси
Купають  у  стоячому  ставку,
А  ранки  миють  ноги  в  синіх  росах
Під  несподіване  зозулине  «ку-ку».
Лечу  туди,  де  утопились  вишні
У  білім  шумовинні  навесні,
А  з  покуття  зорить  на  все  Всевишній,
Й  пісні  замовкли  наші  голосні.
Там  сни  були  такі  міцні  й  солодкі,
І  місяць  посміхався  ізгори,
І  молодь  невгавала  на  колодках,
Й  закоханих  вінчали  явори.
Лечу  туди…
26.10.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2021

Найгустіші осінні тумани

Заколисує  осінь  дощами
Сіро-синю  замислену  вись,
Попрощалась  вона  з  журавлями,
Що  у  даль,  синю  даль  піднялись.
Закружляє  у  вальсі  осіннім
З  вітром  тихим  рясний  падолист,
Залунають  музики  весільні  –
Чиїсь  мрії  про  щастя  збулись.
Найгустіші  осінні  тумани,
Найбагатші  осінні  столи,
Найтепліш  землі  під  килимами,
Що  устигла  вона  простелить.
5.01.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2021

Осінній сад

Знову  осінь,  серцю  мила,
Завітала  в  рідний  край,
Ранок  росами  умила,
Запалила  барвограй.
Простелила  стежку  пишну
У  старий  осінній  сад,
Де  вином  залиті  вишні,
Грушки  пізні  ще  висять.
Килим  дивний,  особливий,
Простелила  й  під  горіх.
Наближаюся,  щаслива,
Обминути  його  –  гріх.
Напівголі  абрикоси
Гіллям  кличуть:  «Підійди.
Як-не-як,  надворі  осінь,
Так  буває  не  завжди!»
Око  манить    і  калина
У  рубіновім  плащі.
Цю  осінньо-світлу  днину
Заховаю  у  душі.
24.10.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2021

Все важче йти

Горбистий  випав  жінці  шлях,
Хоч  спотикалася,  долала,
Свій  хрест  нікому  не  давала:
Згиналась,  падала,  та…  йшла.  
Вона  ішла,  назло  усім,
На  долю  теж  не  нарікала,
Легких  стежинок  не  шукала.
Купалось  личко  у  красі…
Сміливо  йшла  навстріч  біді,
Давно  згубивши  ключ  до  щастя.
Полин  для  неї  був  причастям…
За  інших  мусила  радіть.
Навчилася  із  горем  жить,
Із  самотою  розмовляти…
Чи  долі  це  була  розплата?
Геть  розучилася  тужить…
Чи  так  судилось  жінці  цій:
Не  мати  від  життя  утіхи?
Усі  її  буремні  віхи
Вписали  зморшки  на  лиці.
Вже  й  осінь  жінки  добіга…
Попереду  –  зима  сувора…
Ба,  обнялась  вона  із  горем…
Все  важче  йти  її  ногам…
18.10.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2021

– Матусю, хіба син твій не правий?

Болить  мені  війна,  що  йде  на  сході,  тому  й    пишу  про  неї  знов  і  знов...  Два  вірші  про  одного  героя
Пам’яті  чернігівця  Дмитра  Сискова,  котрий  загинув  в  АТО  12.02.2018.
Лютневий  день  не  був  тоді  холодний,
І  білий  сніг  біди  не  обіцяв…
Він  друзів  вірних  мав  і  нагороди,
Та  день  той  став  останнім  для  бійця.
Його  ім’я  красиве,  звучне,  сильне,
В  сім’ї  і  люди  кликали  Дмитро.
Для  неньки  України  був  він  сином,
І  погляд  променів  його  добром.
Не  у  окопі  він  тепер  –  у  небо
Знялась  війною  стомлена  душа,
І  хоч  за  волю  воювать  ще  треба,
Він  побратимам  право  це  лиша.
Із  фота  –  очі  –  темно-сірі,  теплі,
Бажанням  жити  струменять  з-під  скла…
Дивлюся  і  душа  моя  отерпла:
Чому  ж  у  світі  так  багато  зла?
Чому  душа  так  рано  відлетіла,
Лишивши  Україні  біль  і  жаль,
А  матері  в  труні  холодне  тіло
І  до  кінця  життя  гірку  печаль?
13.02.2018.

–  Матусю,  хіба  син  твій  не  правий?
Мама  Дмитра  Сискова  має  російське  коріння.  Коли  у  2014  році  почалася  війна  на  Донбасі,  вона  умовляла  єдиного  сина  не  їхати  туди.  «Ведь  ти  же  не  хахльонок»,–  вирвалося  у  неї.  Але  Дмитро  зробив  свій  вибір:  він  поїхав,  героїчно  боровся  з  ворогами  і  загинув    за  Україну  у  2018році.
Я  не  хахльонок  –  я  –  вкраїнець,  мамо,
Хоча  й  російська  в  жилах  кров  тече,
У  серці  вражі  вибухи  лунають,
Донбас  покликав  і  моє  плече.
Я  –  українець!  Зрозумій  це,  мамо,
Такий  тепер  мій  вічний  позивний.
Побачити  в  житті  устиг  немало,
Пізнав  і  злу  «романтику»  війни.
Матусю,  я  не  просто  українець:
Святі  для  мене  воля  й  це  ім’я,
Вони  не  продаються  за  червінець.
Повір,  не  зраджу  України  я.
Я  українцем  став  не  вчора,  рідна,
Я  цим  пишаюсь,  дихаю,  живу.
Дві  неньки  в  мене:  ти  і  Україна,
Я  іншу  землю  так  не  назову.
Запам’ятай,  я  –  українець,  мамо,–
Укотре  чітко  вимовив  Дмитро,  –
Ніякий  біс  нас,  мамо,  не  зламає,
Тож  вільні  будуть  люди  і  Дніпро.
Я  –  УКРАЇНЕЦЬ,  чуєш,  білий  світе,
На  Українській  виріс  я  землі,
Тож  слідую  Шевченка  заповітам
І  гетьман  мій  не  той,  що  у  Кремлі!
Я  –  українець,  люба  моя  нене,
Тож  рідну  землю  мушу  захищать,
Саме  вона  звернулася  до  мене,
Бо  українська  у  мені  душа.
Я  той,  що  стяг  шанує  жовто-синій,
І  дух  козацький  бережу  живим.
Я  України  був,  є  й    буду  сином!
–  Матусю,  хіба  син  твій  не  правий?!
27.10.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2021

В осені полоні

Плине  осінь.  
Ледь  помітно  плине,
Через  Десну  плине  у  човні,
Запаливши  кучері  калині,
Посмішку  послала    і  мені.
Й  опинилась
Я  в  її  тенетах,
Пригубила  неземну  красу,
Й  полилися  із  душі  куплети.
Музу  теж  у  осінь  запрошу.
Там  листочки
З  вітром  на  бруківці
«Гопачок»  танцюють,  «Краков’як»,
Аж  тремтять  у  кожного  колінця,
Лиш  один  від  холоду  закляк.
Я  візьму  його
В  свої  долоні,
Відігрію  подихом  своїм:
«Ми  обоє  в  осені  полоні,
Будеш  гостем  ти  тепер  моїм».
23.10.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2021

Таїні Михайлівні на згадку

Жінки  –  то  вічна  загадка  для  світу  –
Його  і  рятувальниця,  й  краса,
Серед  зими  вона  буває  літом,
За  всіх  її  молитва  в  небесах.
Жінки  –  не  просто  дар  земний  природи…
Я  ж  знаю  особливу  із  жінок:
Проста,  розумна,  скромна,  із  народу,
У  неї  під  контролем  кожен  крок.
Незвичне  і  ім’я  її  –  Таїна,
Тож  не  одна  в  ній  –  кілька  таємниць:
Там  –  спів  весни  і  посвист  солов’їний,
Й  волошок  шепіт  посеред  пшениць.
В  цім  імені  –  краса  весни  і  літа,
І  казка  осені,  і  загадка  зими.
Вона  горить,  адже  не  вміє  тліти,
Їй  підкоряються  вітри  й  гучні  громи.
Вона  сучасна  й  надто  романтична.
Не  рясно  на  землі  таких  жінок:
Десь  –  самовпевнена,  а  десь  –  самокритична,
Та  є  в  ній  те,  що  є  лише  в  зірок:
І  блиск  очей  із  сяйвом  особливим,
І  мужності  не  шкодував  їй  Бог.
Хай  доля  посміхнеться  їй  щаслива,
А  серце  переповнює  любов!
5.06.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2021

Бавить око осіння краса

Стеле  осінь  під  ноги  не  квіти  –
Стиглі  трави,  загорнені  в  сум.
Заколисує  бабине  літо
Свіжовмиту  осінню  красу.
Ще  кружляє  у  тихому  вальсі
Жовтоокий  слуга-листопад.
День  короткий  красі  здивувався,
Адже  скоро  зима  наступа.
Запорошить-засипле  снігами
Всі  дороги,  поля  і  ліси.
Гілля  саду  іздасться  рогами,
Сріблом  небу  доточить  краси.
Але  це  буде  потім,  а  зараз
Бавить  око  осіння  краса,
Та  вже  хмари,  неначе  хозари*,
Завойовують  синь-небеса.
18.04.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2021

СПІШУ ДО ЛІСУ НАВМАННЯ

Спішу  до  лісу  навмання.  
Трава  від  сонечка  линя,  
Залита  ж  росами
До  ніг  світ  небо  прихиля?
Мене  це  диво  окриля:
То  примха  осені.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2021

Ніколи син не прийде

Вона  і  він…  Матуся  й  син…  єдиний…
Ця  зустріч  їх  останньою  була.  
Як  і  усі,  жила  і  їх  родина,
Поки  в  Донбасі  задзвенів  булат…
Вона  і  він…  І  мить,  така  важлива:
Матуся  із  тривогою  в  очах…
Але  яка  ж  вона  була  щаслива,
Коли  тулилась  до  його  плеча…
Про  все,  про  все  забула  у  ту  пору  –
Вели  розмову  тільки  їх  серця:
Це  він  її  надія  і  опора,
Дарунок  її  долі  і  Творця.
У  камуфляжі,  іх  лицем  змужнілим,
І  з  першим  інеєм,  що  скроні  притрусив.
Не  був  іще  він  чоловіком  зрілим;
Стояв  не  просто  воїн  –  її  СИН!
Він  думав  теж  про  неї,  найріднішу,
Якій  він  зобов’язаний  життям:
Хоча  б  війна  скінчилася  скоріше,
Розкаже  про  синівські  почуття.
Вона  і  він…  матуся  й  син…  дорослий…
І  доля  поряд  пише  свій  вердикт…
І  вічності  згори  прозорі  очі:
Ніколи  син  не  прийде  вже  сюди…
Вона  і  він…  Матуся  й  син  –  єдиний,
Яким  вона  і  дихала  й  жила.  ..
Як  мало  щастя  треба  для  людини,
Лиш  би  була  дитиночка  жива.
13.10.2021.  
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2021

Життя його спинилось в сорок сім

Учора,  у  переддень  свята  Покрови  та  Дня  українського  козацтва  побувала  на  відкритті  меморіальної  дошки  загиблому  воїну  випускникові  Чернігівської  школи  №14  Анічу  Олегу  Миколайовичу.  Це  вже  3-тя  меморіальна  дошка  на  стінах  цієї  школи.  Три  випускники  цього  учбового  закладу  віддали  свої  життя  за  волю  України.  Надзвичайно  хвилюючий,  але  потрібний  захід  і  для  учнів  школи,  і  для  громадськості  Чернігова.  

Пам’яті  Аніча  Олега  Миколайовича  (05.06.1972.  –  09.06.2019.),  майора,  зам.  начальника  артилерії  56-ої  окремої  мотопіхотної  бригади,  який  воював  проти  російсько-терористичних  угруповань  на  Сході  України.

Вже  третій  рік,  як  ангелом  він  став…
Тепер  з  небес  вартує  Україну.
Ані  дзвінка  від  нього,  ні  листа…
Лиш  фота,  хрест  і  в  Яцеві…  могила…
Життя  ж  його  спинилось  в  сорок  сім…
Чи  то  скупою  виявилась  доля.
Майор,  тож  там  був,  де  військові  всі,
Аби  народу  врятувати  волю.
Під  Маріуполем  пролив  уперше  кров,
Яку  дістав  від  матінки  і  роду…
До  України  в  ній  жила  любов,
Завжди  служив  лиш  рідному  народу.
Серйозний,  зібраний,  із  сонцем  ув  очах…
Такий  не  вмів  хитрити  чи  ховатись…
Ніс  перемогу  на  своїх  плечах,
Для  нього  Україна  –  друга  мати.
Та…  не  доніс,  бо  рано  смерть  зустрів:
У  Яворові  впав  на  полігоні…
І  заридав  за  ним…  Чернігів,  Львів.
Пішов  майор  і  в  вічність  у  погонах.
В  червневий  день,  бач,  смерть  його  знайшла,
Коли  черешні  достигали  й  вишні,
Й  душа  зорею  в  небесах  зійшла.
З  любов’ю  стрів  її  святу  Всевишній…
Палає  схід  ще  у  брудній  війні…
Олег  тепер  у  війську,  у  небеснім,
Вже  не  майор,  а  ангел  він  у  нім,
Тож  молить  Господа  за  Крим,  Донбас  і  Десну…
17.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2021

Закохана у осінь

Закохана  у  осінь  жовтокосу,
Де  кожен  штрих  –  то  витвір  її  рук:
Мережками  у  травах  квітнуть  роси,
Бентежить  душу  загадковий  звук.
Коли  клини  у  синій  висі  линуть,
Спускаючи  болюче  вниз  «курли»,
То  п’ють  журу  ліси,  поля  й  долини,
Що  зодяглись  в  осінні  кольори.
Люблю  стрічать  осіннє  надвечір’я
І  цноту  ранків  пити,  мов  росу,
Й  проснеться  у  мені  любов  дочірня,
Котру  до  днів  останніх  понесу.
30.07.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко,

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2021

Ользі Скубій до Ювілею

У  день  жовтневий  сонячно-веселий,
Коли  стомилась  літня  суєта,
І  літо  бабине  розвіялось  по  селах,
Душа  була  народжена  свята.
Красунечка  поліська,  зореока,
Пішла  життям  з  піснями  на  устах.
Це  в  ній  душа  вмістилася  широка,
Хоч  доля  не  була  її  проста.  
Дружина  вона,  мати  і  бабуся,
І  вірний  друг  –  прекрасний  педагог,
Усе  життя  у  пошуках,  у  русі
Серед  сімейних  і  земних  тривог.
Сьогодні  в  неї  ювілейна  дата:
Зозуля  накувала  СІМДЕСЯТ,
Тож  хочеться  сердечно  привітати
Її  з  найкращим  святом  серед  свят!
Здоров’я  непохитного,  міцного,
Широких  крил,  аби  тривав  політ,
Людського  щастя,  чистого,  земного,
Прожити  в  парі  СОТНЮ  іще  літ!!!
5.10.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2021

Учителю, святе твоє ім’я

Учителю,  святе  твоє  ім’я,
Адже  на  землю  посланий  ти  Богом.
Перед  тобою  голову  схиля
Той,  у    кім  древо  виросло  любові.
Твої  зіниці  мудрістю  цвітуть,
Тож    сіють  і  розумне  вони,  й  вічне,
Ти  у  труді  щодня,  мов  на  посту,
Суворій  правді  дивишся  у  вічі.
І  не  важливо,  який  маєш  вік,
Чи  молода  ти  жінка,  самобутня,
А  чи  поважний  строгий  чоловік,
Ведеш  дітей  уміло  у  майбутнє!
4.10.2021.
Ганна  Верес  (Демижденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2021

Осені душа

Надворі  осінь,  владна  господиня,
То  нас  дощем  пожурить,  то  теплом.
Давно  в  коморі  кавуни  і  дині.
Змінилось  небо  і  рясне  зело.
Своє  проміння  сонце  шле  косіше,
І  день  щораз  у  вечір  поспіша,
Вдягають  ранки  сукенки  сіріші,
Та  не  бідніє  осені  душа.
Така  ж  привітно-мила  і  гостинна,
Із  пирогами  свіжими,  як  дух,
Зібрала  все,  що  літечко  зростило,
Чекає  свого  часу  і  дідух.
Вона  ж  завжди  художниця  завзята,
Цьогоріч  теж  фарбує  все  підряд.
Здається,  край  готує  наш  до  свята,
Поки  в  дорозі  місяць-листопад.
Горобина  рум’янцем  залилася  –
Змагаються  з  калиною  вони…
Чи  то  не  кров  у  листі  запеклася,
Адже  не  гасне  полум’я  війни?
Сумні  думки  всіх  нині  огортають,
Не  розбавля  їх  осені  краса,
Не  всі  і  рани  теж  позаростають  –
Ростуть  полки  убитих  в  небесах…
1.10.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2021

Прийди, синку!

Літа  її  в  полоні  сивини…
І  горенька  навколо  –  ціле  море…
Не  повернувся  син  її  з  війни…
Ніхто  її  голівку  не  пригорне…
Вона  ж  одна-однісінька.  Одна…
Ще  самота  в  куточку  дише  болем…
Надто  далеко  вся  її  рідня,
Тож  найчастіш  бесідує  із  Богом…
Увечері  помолиться  і  вдень,
Аби  здолати  почорнілу  тугу,
І  для  синочка  слово  теж  знайде,
І  доленьку  пожурить  за  наругу…
А  дні  біжать…  І  спину  їм  нема…
Історія  не  зна  перепочинку…
«Невже  навіки  в  цій  душі  зима?»  –
Міркує  ніч,  вдивляючись  у  жінку.
І  чує:  «  Хоч  у  сон  прийди,  мій  синку…»
1.10.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2021

Тужить осені сопілка

Тужить  осені  сопілка
За  погожим  літнім  днем,
Змовкли  в  полі  перепілки,
Джміль  басисто  не  гуде.
Одягли  сірі  жупани
Ранки  й  бродять  по  росі.
Осінь,  хоч  і  строга  пані,
Поклоняється  красі.
В  позолоті  соковитій
І  садочки,  і  ліси.
Поглядають  сумовито:
«Де  пташині  голоси,
Котрі  ранки  зустрічали,
Звеселяли  світлий  день
І  про  нічку  сповіщали?
Де  поділись  вони?  Де?»
7.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2021

Життя

Життя  –  тривоги,  загадки  й  секрети,
Які  іще  ніхто  не  розгадав:
Ні  мудреці,  геть  сиві,  ні  поети,
Тече  воно,  мов  річкова  вода,
То  виром  крутить,  аж  шумить-шумує,
То  бистротечією  понесе,
Тоді  в  душі  неспокій  зазимує,
І  ти  готовий  вже  також  на  все.
То  раптом  знов  піднесення  святкуєш:
Стаєш  крилатим,  сильним,  вольовим,
І  добрим  словом  всіх  тоді  частуєш,
Хоч  рана  у  душі  іще  кровить.
Людське  життя  –  постійне  чергування
Добра  зі  злом,  удачі  і  невдач,
Це  пізнання  розлуки  і  кохання,
Це  чорний  хліб  з  водою  і  калач.
Це  витівки  і  долі,  і  недолі,
Де  ти  –  прохач,  а  іноді  й  борець,
Й  фінал  його  нікому  невідомий.
Єдиний,  хто  це  знає,  –  сам  Творець!
30.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2021

Багата осінь на дощі (Гімн осені)

Багата  осінь  на  дощі  і  роси,
На  зойк  прощальний  в  небі  журавлів.
Трави  тепер  ніхто  уже  не  косить  –
Вона  вдяглась  у  срібло-кришталі.
Міняє  осінь  часто  й  вишиванки:
У  золотій  –  обідньої  пори,
У  сиву  –  зодягається  ізранку,
В  імлистій  –  зустрічає  вечори.
Кружляє  в  вальсі  листя  пожовтіле  –
Останній  танець  це  в  його  житті,
Сльозинками  дрібними  запотіли
У  вікнах  шиби  –  срібно-золоті.
Осіння  казка  вабить  мою  душу,
Аж  подих  перехоплює  краса,
Поки  дощами  довгими  затужить
І  тишею  поселиться  в  лісах.
5.01.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2021

Дике поле

Лиш  де-не-де  росли  тополі,
Мов  розгубились  в  Дикім  полі,
Та  небо  мовчки  стерегли.
Ширококрилі  там  орли
Літали  гордо  понад  степом
Та  ковили  розкішні  стебла
Звірятам  прихистком  були,
Пташині  гнізда  берегли.
Цей  степ  безмежний,  загадковий,
Козацького  коня  підкову
Він  до  сьогодні  стереже.
Хоч  козаків  нема  там  вже,
Та  дух  козацький  все  ж  витає,
Орлів  все  менше  теж  літає    –
Цивілізація  прийшла,
Козацьку  славу  все  ж  знайшла.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2021

ЖИТТЯ ТРИВАЄ

Рясніє  яблуками  сад  
І  груш  багато.  
Вони  між  листячком  висять,  
А  поряд  –  хата.  
І  заглядають  у  вікно  
Високі  мальви,  
Що  відцвіли  не  так  давно,  
Тепер  дрімали.  
Летять  з-під  стріхи  горобці,  
Шукають  здобич,  
Сіренькі  жителі  оці  
Тікають  з  дому,  
Щоб  нагулятись  досхочу  
Роси  напитись,  
Щоб  їхній  галас  сад  почув.  
В  красі  втопитись  
І  дикі  сиві  голуби  –  
Все  воркували,  
Було  їм  мало  і  доби.  
Життя  триває…
 5.06.2012
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021

НЕНАЧЕ СОНЯЧНІ ЗАБАВИ

 Неначе  сонячні  забави,  
Опівдні  бачились  в  ярах:  
Повзли  травою  і  стрибали  
По  черзі  тіні.  І  в  полях  
Вони  ховалися,  й  не  видно  
Для  ока  нашого  було.  
То  ж  сонечко,  звичайно,  винне,  
Що  мчали  ми  аж  за  село.  
Цікавими  тоді  очима  
Проводили  вчергове  їх,  
А  іноді  ще  ж  і  лічили  
Гостей  тих  сонячних  своїх,  
Або  по  яру  доганяли  
Ту  незвичайну  полосу.  
Дитинства  щастя  незрівнянне  
Через  життя  усе  несу.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021

Хто бував у осінньому лісі

Пахне  в  лісі  зволоженим  мохом,
Свіжозрізаним  сонним  грибом.
Обережні  ледь  чуються  кроки…
Та  то  ж  осінь  ступає,  либонь.
Он  побігли  намоклі  стежини
Вліво-вправо,  а  та  он  –  навскіс.
Туманець  на  достиглих  ожинах…
Капотить  із  березових  кіс.
Цідить  тишу  ця  казка  осіння,
А  як  дятел  її  сколихне,
Силует  сіруватий  лосиний
Краю  лісу  ураз  досягне.
Хто  бував  у  осінньому  лісі,
Певне,  той  не  забув  його  теж,
Й  оживе  це  пізніше  у  пісні,
А  чи  в  вірші.  Нема  красі  меж!
13.01.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2021

Не спізнитися б…

Жиємо  ми  усі  не  без  гріха,
І  кожен  жне  своє  одвічне  поле.
Воно  частіш  у  тернах,  будяках,
Й  де  край  його,  нікому  не  відомо.

А  ми  жнемо  і  вперто  мітим  слід
На  гравії,  у  травах  у  шовкових,
Й  сприймаємо  по-своєму  цей  світ,
Далеко  інший,  ніж  на  рушникові.

І  справа  не  лише  у  кольорах,
Хоча  вони  частіш  червоно-чорні.
Каміння  б  не  спізнитися  збирать,
Що  доля  нам  розкидала  учора.
17.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2021

Історія із кожного спита

“Майдан  національної  пам’яті”  (до  30-річчя  незалежності  України)
20.09.2021р.  в  Національному  університеті  “Чернігівська  політехніка”,  а  24.09.2021.  у  обласній  бібліотеці  для  юнацтва  відбувся  круглий  стіл  “Майдан  національної  пам’яті”  (до  30-річчя  незалежності  України).
Організатори:  Обласна  бібліотека  для  юнацтва,  кафедра  філософії  і  суспільних  наук  НУ  “Чернігівська  політехніка”,  благодійний  фонд  ім.  Софії  Русової.
Відкрив  засідання  професор  кафедри  філософії  і  суспільних  наук  Крук  О.І.
Своїми  спогадами  про  буремні  події  кінця  1980-х  –  початку  1990-х  років  поділилися  Володимир  Єрмак,  Іван  Чаус.  Прозвучало  і  кілька  віршів  на  цю  тему  Ганни  Верес  (Демиденко).

Історія  із  кожного  спита

Усе  в  природі  йде  закономірно:
І  пори  року,  й  після  ночі  день.
Чому  ж  серед  людей  питання  спірне,
Коли  воно  стосується  ідей?
Отак  і  в  нас:  із  чим,  куди  ідем?
Так,  всі  ми,  українці,    надто  різні,
А  як  же,  кожен  вільний  –  демократ.
Одне  лякає:  може  бути  пізно,
Коли  той  –  в  луг,  той  –  в  плуг,  навчав  Сократ,
Кров  тоді  ллється  і  звучить  булат.
Сьогодні  вкотре  ми  на  полі  бою,
Та  й  зараз  бачення  єдиного  нема:
Той  –  у  окопі  з  стрічкою  набоїв,
Собою  ризикує  –  не  дріма.
В  своїх  долонях  мир  для  нас  трима.
Віддать  життя  він  ладен  без  остатку  –
Для  нього  воля  і  земля  –  святі.
Комусь  війна  стійкі  дарує  статки,
Тож  в  мільярдери  він  уже  злетів.
Ба,  кожен  служить  лиш  своїй  меті.
Росія  ж  вміло  петлі  затягає:
Крим  відібравши,  нам  штовха  ОРДЛО,
І  ми  повільно  тихо  знемагаєм,
Бо  давить  жорстко  нас  орла  крило.
Тому  і  божевілля*  відбулось.
І  як  тут  не  згадати  слів  Сократа:
Відбудеться  держава  в  світі  та,
Де  поважають  матір  і  солдата,
Де  кожному  земля  своя  свята.
Історія  ж  із  кожного  спита,
Чому  так  сталось.
2.10.2019.
*  –  підписання  у  Мінську  так  званої  формули  Штайнмайєра.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2021

Заворожив осінній ліс

Із  хмарками  наввипередки  бігла
Я  через  луг  до  лісу,  що  виднівсь,
І  опинилась  у  його  обіймах.
Заворожив  мене  осінній  ліс.
Ось  дуб,  давно  знайомий,  кучерявий,
Ба,  старість  і  на  нього  насіда.
Берізок  гурт  стоїть  у  мене  справа,
Листочки  їх  на  сонці,  мов  слюда.
Несміло  посміхаються  ожини,
Одягнені  у  сині  вже  вінки,
Близенько  підступають  до  стежини
На  ніжках  і  колючих,  і  тонких.
Наліво  –  молодесенькі  дубочки
Листатим  гіллям  радо  обнялись.
Чи  не  того  старого  це  синочки,
Адже  їх  не  було  отут  колись.
Спинився  погляд  на  кущі  калини.
На  сонці  гріє  ягідки  свої.
Десь  журавлине  «кру»  журливе  лине  –
Понесли  літо  птахи  на  крилі.
19.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2021

Амазонки

Горта  історія  сторінку  за  сторінкою…
Вони  частіш  безрадісні,  сумні.
Та  не  біда,  що  в  світ  прийшла  я  жінкою,
Жінок  не  густо  й  зараз  на  війні.
У  світ  прийшла  я  жінкою  і  матір’ю  ,
Таку,  бач,  роль  відвів  мені  Творець.
Я  –  українка,  не  дочка  Суматри*  я,
За  власну  долю  і  дитя  борець.
І  хоча  інша  місія  жіноча,
Та  ноша  є  і  для  мого  плеча:
Для  України  щастя-долі  хочу
І  мрію  мирні  ранки  зустрічать.
Були  ж  у  наших  землях  амазонки,
Що  вміли  волю  й  гідність  боронить,
Їх  тіні  видні  ще  на  горизонті,
До  зброї  кличуть  і  мене  вони,
Аби  позбутись  ворога  на  Сході
І  волю  врятувати  для  дітей,
Бо  війни  виграють  лиш  ті  народи,
Де  кожен  проти  ворога  іде.
18.09.2021.
*  –  найбільший  острів  у  Індонезії,  де  головну  роль  у  суспільному  житті  виконують  жінки.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2021

Вона його кохала і коха

Вона  його  кохала  і…  коха,
Хоч  зрада  надиктовує:  «Отямся!»
Не  відчува  вона  в  собі  й  гріха,
Лиш  біль  на  дні  душі  її  зостався.
Вона  його  кохала    й  ще…    коха,
Усупереч  всьому,  і  власній  волі,
Вогонь  його  в  душі  не  затиха,
Хоч  іноді  вона  кляне  і  долю.
Той,  хто  пізнав  кохання  дивний  смак,
Цим  трунком  на  усе  життя  упився,
Та  поселитись  може  в  нім  зима,
Коли  коханий  здатен  оступиться.
Любов  і  зрада  поряд  часто  йдуть:
Перша  дарує  крила  для  польоту,
А  інша  сіє  в  серці  біль-біду,
Яку  несила  виполоти  зроду.
Хто  зрадою  в  житті  перехворів
Несе  в  душі  шрами  ледь  не  до  тризни,
Бо  через  неї  мало  не  згорів,
І  біль  образи,  мов  тисками  тисне.
   «Чому  так  є?  –  запитую  себе,  –
 Чому  такий  живучий  біль  від  зради?»
 І  чується  далеке  із  небес:
 «Я  можу  дати  людям  лиш  пораду:
 Ніщо  так  не  лікує  душам  біль,
 Як  та  любов,  що  небо  посилає,
Тому  любити  вміння  не  згубіть,
Допоки  серце  ще  життям  палає.
Живи  і  ти  любов’ю  до  людей,
Бо  проти  зради  зброя  це  єдина.
І  заясніє  сонцем  тобі  день,
Бо  Богом  кожна  обрана  людина!»
 25.08.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2021

Вік осінній

Осінній  вік  цвіте  не  квіточками  –
Мережками  обличчя  застеля…
Важливих  справ  залишилось  немало,
А  вже  зима  у  косах  зацвіла.
Немало  пройдено  і  стежечок  ногами,
Рояться,  мов  у  вулику,  думки,
Струмочками  літа  течуть-збігають
У  річище  життєвої  ріки.
Вмістилися  у  них  усі  тривоги,
Що  долю  турбували  і  не  раз,
Частенько  це  були  перестороги,
Та  прислухалась  не  завжди  до  фраз.
Так  непомітно  й  з  осінню  зустрілась  –
Десятки  планів  ще  і  сподівань.
Важливо,  щоб  душа  любов’ю  грілась,
Де  поряд  все:  реалії  й  дива.
12.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2021

Ми вільні

Коли  повертаюсь
Я  у  недалеке  минуле,
Й  гублюся  в  думках
Про  Вкраїни  найтяжчі  часи,
Болить  мені  те,
Як  народ  бідолашний  мій  гнули,
І  часті  молитви
Здіймалися  в  небо:
«Спаси!»
Німіла  земля
Від  сльози  і  гіркого  ридання,
Ту  пив  гіркоту
Полинову  залишений  рай.
Не  мали  часу
Українці  і  на  сповідання  –
Вивозили  їх
У  далекий  незвіданий  
Край.
Коли  тепер  чую
Жалі  за  Радянським  Союзом,
То  хочу  почути,  
Чому,  й  маю  свій  аргумент:
А  чи  смакували
Ви  хлібом  гливким  з  кукурудзи?
А  знаєте,  як  це  –
Зустріти  від  голоду  
Смерть?
Ви  мали  життя
Без  гучних  депортацій,  арештів,
Коли  не  на  тілі  –
В  душі  випікали  тавро?
Отож  не  один,
Хрест  на  груди  поклавши.  «  Нарешті,  –
Сказав,  –  ми  є  вільні,
Як  вільні  вітри
І  Дніпро!»
14.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2021

Війна в Донбасі 8-ий рік іде

До  пульсу  прислухаюсь  України…
Там,  крім  ударів,  вибухи  війни.
Давно  пісні  затихли-заніміли  –
На  сході  ж  люди  гинуть  без  вини.
Клекоче  кров  у  венах  українських,
Таке  ані  забуть,  ані  простить,
Як  воювало  нас  московське  військо,
Як  тисячами  виросли  хрести.

Болять  мені  людські  і  смерті,  й  рани,
Адже  війна  вже  восьмий  рік  іде,
Це  саме  з  волі  Путіна-тирана
Безсонні  ночі  й  муки  для  людей.  
Та  час  настане  й  нам  торжествувати,
Коли  впаде  імперський  триколор,
Утре  сльозину  українська  мати,
Коли  для  сина  скінчиться  полон.
Земля  тоді  теж  радістю  уп’ється,
І  солов’їна  пісня  задзвенить.
Вслухатимуся  знов  я  в  ритми  серця,
Як  житиме  народ  мій  без  війни.
13.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021

«Знахар»

Учора  у  13-ій  школі  м.  Чернігова  відбулося  відкриття  меморіальної  дошки  бувшому  випускнику,  а  тепер  герою,  який  воював  на  Донбасі,  Володьку  Юрію  Миколайовичу  під  позивним  "Знахар"  

Пам’яті  героя-  прикордонника  Юрія  Миколайовича  Володька  (6.02.1970  –  6.12.2016.),  що  помер  після  контузій,  одержаних  у  Російсько-Українській  війні.
Іще  війна  точилася  на  сході,
Коли  його  душа  злетіла  раптом  в  рай…
Він  вірним  сином  був  свого  народу,
Тож  боронить  пішов  свій  рідний  край.
Пройшовши  непросту  життєву  школу,
Він  був  твердим,  як  кремінь,  і  міцним.
Одного  не  підозрював  ніколи,
Що  не  мине  й  його  вогонь  війни.
Першу  контузію  дістав  сержант  в  Афгані,
Туди  вантаж  він  доправляв  не  раз.
Не  залякали  воїна  і  рани…
У  чотирнадцятім  зустрів  його  Донбас.
Був  там,  де  найжаркіше:  Волноваха,
Дебальцеве  (ледь  вижив  у  бою)…
Не  маючи  в  собі  і  краплі  страху,
Він  мусив  групу  прикривать  свою.
Вороже  військо  рвало  оборону,
Аби  накрити  воїнів  вогнем,
А  у  бійців  на  трьох  –  лиш  три  патрони…
«Прощай,  –  лунало,  –  і  прости  мене…»
Та  Бог  був  не  готовий  їх  забрати  –
Послав  частину  іншу  помогти  …
Й  стояли  хлопці  так,  як  брат  за  брата,
Тож  ворога  змогли  перемогти.
Його  любили  й  називали  «Знахар»,
Бо  руки  вправні  мав.  Ні,  золоті!
Поранені  про  вміння  Юри  знали.
Міг  лікарем  би  бути  у  житті.
Та  не  судилось.  Підвело  здоров’я…
Контузії  дали  про  себе  знать:
Впилися  серце  й  мозок  його  кров’ю,
Тож  в  сорок  шість  примусили    вмирать.
А  як  же  він  любив  життя  і  друзів,
Дружину,  маму,  сина  і  донькУ,
І  Україну!  Вона  теж  у  тузі…
Чому  ж  мав  долю  він  таку  гірку?
Чи  не  тому,  що  зла  багато  в  світі,
Що  мучило  і  мучить  всіх  людей?
Чому  ж  у  війнах  гинуть  кращі  діти?
Великий  Боже,  світ  куди  ведеш?
Ростуть  тепер  півсиротами  діти,
Матусі  ніч  безсоння  посила…
Вона  давно  забула,  як  радіти.
Без  сина  залишилася  –  сама.
З  онуками  приходить  на  могилу,
Де  прапор  з  вітром  бавиться-шумить…
Й  вчувається  їм:  «Бережіть  Вкраїну!
Усім  народом  бережіть  щомить!»
11.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021

Слід заявити світові: «Я є!»

Щоб  не  блукати  на  шляхах  історії,
Слід  заявити  світові:  «Я  є
З  моїм  народом,  райськими  просторами,
З  моїм  Дніпром,  де  сива  хвиля  б’є.
З  народом  особливим,  нввпокореним
Ні  половцем,  ні  ордами  Москви,
Бо  пращурів  далеких  сильні  корені
В  нас  дух  наш  не  дозволять  задавить.
Тікає  час  у  далечінь-минувшину,
У  повені  зникає  лихоліть,
Та  волю  вберегти  свою  ми  змушені,
Створивши  націю  міцну,  як  моноліт».
7.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2021

Вересневий день

Останнім  цілунком  літа
Став  цей  вересневий  день,
Берізок  прибрались  віти
Мережками  де-не-де.
Прощальна  пташина  пісня
Акордом  в  душу  ціля…
Й  від  того  стає  так  прісно.
Холоне  вода  й  земля.  
Давно  молоді  отави
Поскладані  у  стіжки.
Тумани  блукають  в  травах,
Ховають  дерев  вершки.
Плоди  червоніють  гльоду,
Зерно  стережуть  токи,
Готуються  до  відльоту
До  вирію    ластівки.
В  задумі  осінній  небо
Земну  обняло  красу…
Плакучим  над  ставом  вербам
В  долонях  свій  сум  несу.
15.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2021

Чи помітив світ?

Заколисує  вечір  слід
Тої  зірочки,  що  згоріла…
Мо’,  то  впав  у  війні  сусід,
І  душа  залишила  тіло?
Може,  інший  то  хтось  упав
У  задимленому  Донбасі,
Де  ординська  нога  ступа
І  народ  довела  до  сказу.
Може,  то  чийсь  єдиний  син
Впав  за  воленьку,  за  святую,
Еталоном  він  був  краси,
Україну  тепер  рятує.
Заплативши  своїм  життям,
Тим  єдиним,  що  з  ним  лишалось,
Впав  без  сповіді  й  каяття,
Розбудивши  у  душах  жалість.
«Чом  же  рано  він  так  згорів?  –
Докір  свій  посилаю  небу,  –
Хіба  мало  їх  угорі?
Сльози  їх  й  на  плакучих  вербах».
Заколисує  вечір  слід
Тої  зірочки,  що  згоріла…
Чи  помітив  цей  порух  світ,
Що  душа  відлетіла  в  ірій!..
3.08.2021.  
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2021

У двадцять шість пішов, не попрощавшись…

Пам'яті  дідуся  Лободи  Івана  Васильовича,  репресованого  у  30-х.


Тремтіли  дні  тоді,  немов  від  сказу,
І  ночі  божеволіли  не  раз,
Як  панувала  сталінська  зараза,
Народ  ламала,  не  зронивши  фраз
Про  те,  чому  саме  його  обрала
Для  кари,  хоч  не  винен  зовсім  був,
І  долю  молоду  переорала…
Слова  ж  красиві  линули  з  трибун.
Минали  дні,  роки,  майже  століття…
Вмирали  й  ті,  хто  цей  творив  терор
І  голоду  звірине  лихоліття…
Таких  історія  не  знала  ще  потвор,
Які  народ  уласний  корчували
І  сіяли  пекельно-дику  лжу
Ті,  що  півсвіту  хлібом  годували  –
Свої  ж  раділи  з  лободи  коржу…
В  німій  покорі  не  хотів  він  жити,
Прорахував  усе  заздалегідь.
Хотів  на  своїм  полі  сіять  жито,
Господарем  буть  долі  і  угідь.
Він  бачив  сни,  як  з  дітками  працює
На  Богом  даній,  на  своїй  землі,
Та  мрію  задавили  його  цюю
Компартії  сини,  що  у  Кремлі.
Його  забрали…  з  вироком…  без  суду,
Якраз  сади  весняні  зацвіли,
Наливши  бруду  всій  родині  в  груди,
У  невідомість  батька  повели…
У  двадцять  шість  пішов,  не  попрощавшись,
Вернутися  живим  ще  сподівавсь,
Беріг  в  собі,  як  дітки  закричали,
Й  тоді,  як  під  час  допитів  звивавсь…
Не  повернувся…  Чи  то  так  судилось?..
Не  пощастило  звідти  й  утекти…
Ще  довго  дітям  тато  й  мама  снились,
Як  вишні  починали  знов  цвісти…
3.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2021

Професія – мати

Професія  –  мати…  Щось  є  цього  вище
В  сім’ї,  на  планеті  і  в  різні  часи?
Хоч  гнуть  її  бурі,  ламають  і  свищуть,
Загляне  зима  до  густої  коси,
Та  щастя  матусі  –  то  донечка  й  син.
Найважча  професія  –  матір’ю  бути
Й  любов’ю  святою  до  тризни    хворіть.
Прощати  в  своєму  житті  незабутнє,
Аби  вберегти  свою  гідність  і  рід,
Й  душею  матуся  не  може  старіть.  
Найважча  професія  –  матір’ю  бути,
Щоб  діток  любов’ю  своєю  зігріть,
Плекати  сьогоднішнє  їхнє  й  майбутнє,
Буть  захистом  дітям  у  кожній  порі,
Хоча  вони  долі  вже  плугатарі.
Почесна  професія  –  матір’ю  бути,.
Життя  дарувати,  щоб  світ  існував.
Єдині  в  всіх  матерів  атрибути:
Любов’ю  й  теплом  душі  всім  засівать.
Й  та  сила  любові  –  не  тільки  в  словах.
2.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2021

До волі

В  житті  кожної  людини  є  приємні  моменти,  коли  вона  підводить  підсумок  своєї  важливої  праці  чи  пропонує  їншим  оцінити  її  здобуток.  Для  письменника  це  презентація  щойно  надрукованої  книги.  Без  сумніву,  це  хвилюючі  миті.  Сьогодні  я  пережила  такі  хвилини  у  музеї-садибі  М.  М.  Коцюбинського,  де  презентувала  свою  9-ту  поетичну  збірочку  "До  волі".Мала  велике  задоволення  від  спілкування  з  присутніми,  а  також  багато  квітів,  подарунків,  теплих  побажань.  Я  на  останок  пообіцяла  присутнім:
Ні,  не  претендую  я  на  нагороди,
І  слави  крило  не  підвладне  мені,
Та  словом  служитиму  свому  народу,
Допоки  кровлять  його  рани  в  війні,
Допоки  себе  я  людиною  мислю,
Допоки  жива  кров  у  венах  тече,
Допоки  життя  ще  наповнене  смислом,
Своє  Україні  підставлю  плече.
Я  вірила  й  вірю  в  її  перемогу,
Адже  має  дух  незборимий  народ,
Собі  прокладе  він  широку  дорогу,
Й  вестиме  по  ній  вже  гетьман-патріот.
9.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2021

Її очі…

Ці  очі  надто  щирі  й  особливі,
В  них  не  один  втопився  чоловік…
Та  чи  була  вона  коли  щаслива,
Про  це  не  каже  і  солідний  вік.
Ці  очі,  ніби  сонце,  променисті,
В  них  –  моря  синь  і  синь  святих  небес,
По-ангельськи  довірливі  і  чисті
І  люблять  більше  інших,  ніж  себе.
Немає  у  них  помислів  магічних,
Хоч  зваби  і  цнотливості  краса
Жили  й  живуть  у  людях  таких  вічно,
Не  змиє  їх  непрохана  сльоза.
Ці  очі  –  джерело  тепла  людського,
Зігріть  готові  кожного  і  всіх,
Але  жура  живе  у  них,  відколи
Дізналася  про  Єви  давній  гріх.
І  мислиться,  чи  очі  винні  в  тому,
Чого  бажається  і  тілу  і  душі
Того,  хто  хоче  підкорити  втому.
На  жаль,  таких  немає  сторожів,
Ця  істина  давно  усім  відома.
2.08.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2021

Кого чекав чоловік?

Холодний  тротуар,  ранково-сірий…
Й  статура  чоловіча,  ще  струнка…
Вражають  його  скроні,  щедро-сиві.
Букетик  айстр  осінніх  у  руках.
В  очах  –  неспокій,  довгий,  чоловічий.
Ба,  на  годинник  часто  погляда.
Секунду  за  секундою  той  лічить,
А  час  тече  повільно,  мов  вода.
І  борються  в  душі  моїй  здогадки:
Кого  чека  цей  літній  чоловік?
Невже  звабливу  молоду  коханку,
Хоча  і  має  вже  солідний  вік?
Його  обличчя  раптом  розпливлося,
І  заясніло  сонце  ув  очах  –
Вона  біжить…  Розвихрене  волосся
Танцює  з  вітром  на  вузьких  плечах…
«Пробач,  коханий,  –  вирвалося  в  неї,  –
Я  поспішала,  як  тільки  могла…»
Вони  пішли  у  напрямку  алеї.
Букетик  айстр  вона  тепер  несла…
І  як  не  дивно,  я  ж  таки  дізналась:
Вони  –  сім’я.  Живуть  багато  літ.
Й  душа  моя  незримо  засміялась:
«Який  же  незбагненний,  справді,  світ!»
7.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2021

Торує Україна шлях до волі

Торує  Україна  шлях  до  волі
Крізь  місиво  зажурених  століть,
Той  путь  политий  кровію  і  болем,
Але  тріщить  неволі  темна  кліть.
І  вже  не  бути  в  цім  краю  совітам  –
Історія  не  знає  вороття  –
Одна  така  земля  існує  в  світі,
Де  тисячі  поразок  і  звитяг.

Й  народ  такий  один  лиш  на  планеті,
Який  за  волю  ладен  умирать,
Де  зброю  узяли  навіть  поети,
Аби  перемогти  ворожу  рать.
Несе  народ,  мов  код  родинний,  мову
Крізь  жах  повстань  і  сотні  заборон.
Вона  ж  цвіте  сьогодні  калиново
В  краю,  де  всі  гетьмани  без  корон.
1.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021

Світ – загадка, чи…?

Світ,  певне,  божеволіє?
О  так!  
Бо  все  частіш  людське  втрача  людина,
І  серцевина  губиться  свята,
Котра  єднає  назавжди  родину.

Світ  шаленіє  в  частоті  потуг,
Щоб  розродитись  совістю  у  людях,
Здається  іноді,  вогонь  добра  потух,
А  як  без  нього  людство  жити  буде?

Світ  підлістю  і  війнами  кипить,
Де  гинуть  люди  кращі,  благородні,
Лишаються  ж  частіш  людці-«кроти».
А  може,  то  відбір  такий  природний?!

Непросто  жить  сьогодні  на  землі
І  світ  збагнути  цей  також  непросто,
Та  люд  не  вернеться  до  бронзи,  постолів,
Коли  космічний  боронує  простір.

Світ  –  загадка  чи  істина  проста?  –
Над  цим  питанням    людство  досі  б’ється.
Не  знаючи  молитви  чи  хреста,
Іде  шляхом,  що  долею  кується.

Світ  котиться…
А  хто  те  зна,  куди?
І  де  зупинить  рух  свій,  хто  те  знає?
А  хочеться,  аби  з  роси  й  води,
Щоб  мир  запанував  у  ріднім  краї.
16.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021

Поезія – то слів незримий плин

Поезія  –  то  слів  незримий  плин,
Коли  душа  то  плаче,  то  радіє,
То  п’є  із  дна  свого  гіркий  полин,
Збираючи  розгублені  надії.
Поезія  –  це  шум  весняних  вод
І  злих  вітрів  зимове  завивання,
І  падолисту  дружний  хоровод,
І  пізнання,  і  формула  кохання.
Поезія  –  фантазії  політ,
Де  чорно-білі  кольори  життєві,
Де  у  кількох  рядочках  –  цілий  світ
З  часів  далеких  від  Адама  й  Єви.
Поезія  –  це  стан  такий  душі,
Коли  вона  висоти  підкоряє,
А  чи  шука  стежину  в  спориші,
Що  приведе  тебе  до  ріднокраю.  
1.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2021

Народжується десь день

Коли  засинають  зорі,
Народжується  десь  день.
Крізь  марево  непрозоре
На  землю  тихцем  зійде.
Умиє  в  холодних  росах
Він  личенько  ізгори
І  ноги  помиє  босі,
Щоб  час  і  світ  підкорить.
Покотиться  в  синій  вечір
І  сонечко  золоте,
Й  накриє  могутні  плечі
Знов  небо  в  зірках  святе.
2.08.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко,).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021

Обзивається вже осінь

Втікає  літо  за  далекий  обрій…
На  спеку  воно  ні!  Не  наріка.
Надбала  груш  і  яблук  повні  торби,
Бува,  танцює  з  вітром  «Гопака».
У  зелен-руті  ще  стоять  діброви,
Над  ними  –  парасоллю  –  голубінь,
Та  ранки  уже  суплять  сиві  брови
Під  воркування*  раннє  голубів.
Дощами  обзивається  вже  осінь,
Тривожить  гуркіт  грому  сонну  вись.
Смакують  фруктами  в  саду  останні  оси,
А  ластівки  у  вирій  подались…
25.08.2021.
*  –  голоси  голубів.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2021

У такій країні хочу жити

Я  цілую  руки  тобі,  доле,
Аби  щедро  щастя  полилось,
Всі  живі-здорові  були  вдома,
Й  те  ,  про  що  так  мріється,  збулось.
Всі  свої  тривоги  і  печалі
Не  згублю,  а  сміло  пригублю,
Серця  не  замкну  свого  ключами,
Світ  святий  і  грішний  полюблю.
Полюблю  і  вільну  Україну,
Де  щасливі  і  малі,  й  старі,
Слухатиму  пісню  солов’їну,
Шепіт  величавих  яворів,
Де  Дніпро  розхвилено  радіє
І  тріпочуть  радістю  серця,
З  мрій  моїх  народиться  надія:
Буде  мир  від  Сяну  до  Дінця.
Я  в  такій  країні  хочу  жити,
Де  живе  із  правдою  народ,
Котить  хвилі  струнконоге  жито
Й  кожен  українець  –  патріот.
26.08.2021.  
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2021

Олені Белеванцевій до відкриття її пам’ятника на могилі

Тривожні  дні  сьогодні  в  Україні:  Святкуємо  30-річчя  незалежності,  згадуємо  жахливі  події  Іловайської  трагедії  (за  7  років  не  вщухли  рани  ані  в  бійців,  ані  в  матерів,  ані  в  небайдужих  людей).  Завтра  відбудеться  відкриття  пам'ятника  Олени  Бебеванцевої,  матері  героя-атовця  Володі  Близнюка.  Це  одна  з  моїх  чернігівських  подруг,  тому  я  обов'язково  піду  на  цей  захід  і  звичайно  з  віршем.  

Святкує  Україна  іменини,
Але  сльозою  вмилася  вона.
Впились  журбою  верби  і  калина,
Бо  ранить  кожне  серденько  війна.
На  цвинтарі  сплять  Сіверщини  діти…
На  сході  впали  першими  вони…
Захисниками  стали  і  для  світу,
Згораючи  у  полум’ї  війни.
А  ось  могила  матері  Олени…
Для  неї  долю  випестив  сам  Бог:
Народжена  вона  була  для  сцени,
Для  чоловіка  і  синів  обох.
Та  доля  її  так  розпорядилась,
Аби  й  вона  за  сином  відійшла,
Чи  то  від  горя  жінка  притомилась,
Що  рано  так  у  вічність  попливла?!
І  знов  душа  її  усюди  з  сином…
Смертельні  рани  хлопцям  ізціля.
Світ  збоку,  ніби  стяг  наш,  жовто-синій,
Прошитий  кулями  солдатами  Кремля.
Схилімо  ж  голови  і  станьмо  на  коліна
Перед  тими,  хто  впав  заради  нас,
Щоб  квітувала  мати  Україна,
А  з  нею  Крим  і…  зраджений  Донбас.
26.08.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2021

УКРАЇНО, ВИШИТА КОЛИСКО!

Україно,  вишита  колиско,
Калиново-сонячна  й  ясна,
Ти  чудова  здалеку  і  зблизька,
Як  Дніпро  із  Сяном  і  Десна!
Неозора  синь  твоя  небесна
Розляглась  над  золотом  полів,
Де  рясніють  райдуг  перевесла
Над  шпилями  гір  і  яворів.
Де  Дніпро  у  хвилях  у  шумливих
Береги  купає  ніч  і  день,
Мати,  ніби  чаєчка,  журливу
Пісню  про  біду  свою  веде:
«Україно,  серця  вишиванка,
Я  тобі  несу  свою  любов.
Я  твоя  і  донечка,  і  бранка,
Тож  прийми  її  від  нас  обох.
Я  до  тебе,  нене  Україно,
Лину  із  усіх-усіх  доріг
В  вишиванці,  мов  сама  царівна,
Адже  ти  мій  вірний  оберіг..
Ти  сьогодні  в  кольорах  печалі:
Схід  палає  досі  у  вогні.
Попрошу  я  Лавру  і  Почаїв
Перемогу  вимолить  в  війні.
Україно,  вишита  колиско,
Де  сплелись  веселки  кольори.
Від  Карпат  до  Сум  хоча  й  неблизько.
Хай  рятує  Бог  тебе  згори!»
19.08.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2021

Ти їхав убивати?

Нещодавно  у  Донбасі  загинув  один  із  бойовиків  з  позивним  «Кит».  Він  уродженець  Челябінської  області,  який  воював  проти  України  з  2017р.
Що  ти  забув  у  нас  в  Донбасі,  «Ките»?
Кого  й  віл  кого  їхав  захищать?
Скількох  синів  посмів  ти,  враже,  вбити?
Таке  не  маєм  права  ми  прощать…
Забув  слова:  «Хто  із  мечем  приходить,
Обов’язково  згине  від  меча».
Про  вбивць  ніколи  не  складались  оди  –
Кінець  безславний  їхній,  зазвичай.
Чи  радився  ти  перед  тим  із  Богом,
Як  їхав  нас,  невинних,  убивать?
А  чи  твоя  душа  настільки  вбога,
Що  це  зробити  також  забува?
Ти  їхав  українців  убивати,
Але  знайшов  життя  свого  фінал…
Не  був  ти  навіть  армії  солдатом  –
Був  найманцем-убивцею.  Не  знав?!
Не  відаю,  чи  є  родина  в  тебе…
Та  знаю:  карма  здожене  її.
Ніхто  з  убивць  не  вимолив  у  неба
Прощення  за  гріхи  брудні  свої.
11.08.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2021

Кличуть хрести

Вони  так  схожі:  батько  і  синочок…
Війна,  земля,  країна,  весь  народ…
Хоч  і  не  мала  їх  родина  дочок,
Зате  був  син.  Це  красень-патріот!
За  Україну  батько  й  син  змагались,
Та  раптом…  згасла  синова  свіча…
І  серце  батькове  теж  кров’ю  заливалось,
Коли  поріг  обох  з  війни  стрічав.
З  жалю  навіть  ікона  заридала
Під  вишитим  стареньким  рушником.
Вона  минуле  юнака  згадала,
Бо  ж  славним  був  синочок  козаком.
«Чом  серце  сина  битись  перестало?
Краще  би  я»,  –  повторював  стократ
Татусь,  в  якого  скроні  білі  стали,
Хоч  бачив  і  раніш  немало  втрат.
Лиш  хата  їх  не  плакала  –  стогнала
Під  крики  матері  і  надривні  плачі:
«Це,  українці,  є  вам  і  сигналом.
Прощайтеся  при  полум’ї  свічі
Й  єднайтеся  думками  і  тілами,
Щоби  російську  гадь  перемогти.
Ні,  не  заради  подвигу  чи  слави  –
Заради  волі!  Кличуть  же  хрести
Отих,  котрі  уже  в  борні  упали
І  не  лише  за  себе,  а  й  за  нас,
Аби  не  посадили  вас  на  палі,
Звільняйте  Крим,  зруйнований  Донбас!»
12.08.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2021

Не варто вірити словам

Війну  він  знав  ще  з  юності  в  обличчя
(У  землях,  у  чужих,  її  пізнав).
Тепер  Донбас  його  до  себе  кличе
Й  що  буде  з  ним,  те  Бог  єдиний  зна.
Думок  перегорнув  уже  мільйони:
Як  міг  почать  війну  вчорашній  «брат»,
Якого  не  спиняють  і  ООНи?
Чому  Донбас  намірився  забрать?
Вагався  довго  (мав  на  те  причини),
Поки  таки  пішов  у  військкомат,
Там  і  повістку  смільчаку  вручили,
А  згодом  і  старенький  автомат.
«Калаш»  йому  з  Афгану  ще  знайомий
(З  закритими  очима  розбирав).
Стріляв,  як  Бог,  тож  називали  «Громом»,
Отож  підтвердить  це  прийшла  пора.
Хоробрості  йому  не  позичати  –
Таким  був  у  житті  і  у  бою.
Не  вмів  смертей  він  ворогам  прощати,
Бо  мав  на  те  позицію  свою.
Сьогодні  вої  понесли  утрату:
Убитий  зовсім  юний  побратим…
О,  «Грім»  з  лихвою  ворогу  відплатить,
Бо  це  його  обов’язок  святий.
Не  розуміє  він  лиш  перемир’я,
Вважає,  вої  мають  воювать,
Та  так,  щоб  аж  летіло  враже  пір’я.
Не  варто  вірити  Московії  словам!
5.08.  2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2021

Материнство

Щось  є  миліш  від  маминих  очей,
А  чи  ніжніш  від  губ  від  материнських?
У  них  –  тепло  недоспаних  ночей,
Що  провела  вона  біля  колиски.
Щось  ліпше  є  від  материнських  рук,
Котрі  тебе  дитятком  сповивали,
Реагували  на  найменший  звук
І  від  біди  собою  закривали?
Щось  тонше  є  від  струн  її  душі,
Що  стала  оберегом  для  дитини?
І  гріх  найбільший,  як  стають  чужі,
Бо  код  навік  втрачається  родини.
Щось  є  у  світі  більше  того  зла,
Коли  матусю  діти  зневажають,
Чи  докір  чорний  хтось  із  них  послав,
А  чи  до  неньки  рідко  заїжджають?
І  найболючіше  для  неньки  на  землі  –
Це  поховати  донечку  чи  сина.
Здається,  кожен  нерв  її  зомлів
І  в  коси  посилає  пасма  сиві.
3.08.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2021

Іншого шляху нема

Не  вперше  нам  з  Росією  змагатись
І  власну  волю  кров’ю  боронить.
Цих  прикладів  в  історії  багато…
Вона  ж  не  може  жити  без  війни.
Було,  що  й  нам  хребет  «сестра»  ламала,
Та  сили  ми  знаходили  щораз  –
Народ  ми  України  –  не  ромали*  –
Неволі  споконвіку  упиравсь.
Сьогодні  Раша  знов  прийшла  з  війною,
У  згарищах,  крові  лежить  Донбас,
Завісила  всім  очі  пеленою,
Ніяк  не  хоче  жить  вона  без  нас.
Та  силу  волі  ми  свою  потроїм,
Аби  позбутись  рабського  ярма,
Уроки  пам’ятаємо  і  Трої,
І  іншого  шляху  у  нас  нема,
Як  вистояти  у  борні  жорстокій
І  волею  упитися  доста,
І  хоч  поки  що  тільки  сниться  спокій,
Та  віра  в  перемогу  все  ж  зроста.
4.08.2021.
*  –  немічні  люди.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2021

Останнє побачення

У  час  недобрий  він-вона  зустрілися,
Коли  на  сході  запалав  Донбас…
Серця  обох  коханням  загорілися,
Таке  в  житті  буває  тільки  раз.
Вона  прийшла  до  нього  на  побачення…
Він  –  під  хрестом,  вона  –  над  ним  –  жива!
Але  яке  тепер  це  має  значення?
Вони  –  удвох!  І  зайві  вже  слова…
Здолала  жінка  сотні  кілометрів  же,
Аби  знайти  могилку  цю  і  хрест.
Не  вірилося,  що  коханий  мертвий  вже…
–Чому  вказав  на  нього  Божий  перст?
Адже  кохання  тільки  розгорялося,
Чому  ж  усе  звелося  нанівець?
Він  воїн  був,  та  смерть  якось  підкралася…
А  мріялося    ж  стати  під  вінець!..
Вона  себе  тепер  вважа  вдовицею  –
Одна-однісінька  і  в  будні,  і  в  свята  –
Зчорніла  вся  та  так,  що  жаль  дивиться  вже…
Сніжок  на  скронях.  Ба,  не  молода…
Стоїть  вона,  немов  у  землю  вкопана,
Тепер  уже  дала  волю  сльозам.
Могилка  рясно-рясно  ними  скроплена
Без  слів  уже  зуміла  розказать:
І  як  непросто  в  світі  цім  без  нього  їй,
І  як  приходить  він  до  неї  в  сни:
–Якби  ожив,  то  цілувала  б  ноги  я…
Зненацька  й  день  розплакався  ясний…
Хто  знає,  чи  останнє  це  побачення,
Що  думала  вона  про  все  тоді,
За  нього  теж  її  сльозою  сплачено…
Може  ж,  коханий  теж  йому  зрадів?
Дивився  хрест  і  думав  свою  думоньку:
Могила,  бач,  цвіте  собі  в  вінках…
Живе  кохання  довше,  аніж  людоньки:
Було  так,  є  і  буде  у  віках.
5.08.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2021

Пісня про пташину

Заспіваю  тобі,  сину,  пісню  про  пташину,
Пір’я  в  неї  особливе,  ніжне,  жовто-синє.
Та  в  польоті  пташка  мила  крилечко  зламала,
З  нього  пір'я  розгубила  –  рану  тяжку  мала.
Капле  кров  із  тої  рани  та  й  на  всю  округу…
То  все  справа  рук  тирана  –  маємо  наругу…»
Син  піднявся,  молоденький,  –  душа  затремтіла,
Пригорнув  до  себе  неньку:  «Не  птаха  летіла…
Ой,  не  птаха  –  Україна!  Нема  що  й  гадати,
І  душа  в  неї  чаїна,  навчена  літати.
Тій  пташині  треба  волю.  Крило  підлікую.
Не  одну  стрічав  у  полі  я  й  орду  такую.»
Й  полетів  у  край,  далекий,  пір’ячко  збирати,
Знав,  що  ворога  нелегко  буде  покарати.
Та  зуміє  –  це  ж  не  вперше  –  рать  перемагати,
А  війну  коли  завершить,  знов  обніме  матір.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2021

Болить війна

Щодень  Донбас  нагадує  про  себе
Пекучим  болем  «братньої»  війни.
Від  горя  плавиться  сьогодні  й  небо,
Готове  також  землю  боронить.
Воно  тасує  весни  синьоокі,
І  зиму,  й  осінь,  й  літечка  красу…
Горить  Донбас  вже  більше,  ніж  сім  років,
І  в  кожне  серце  наливає  сум
За  тими,  хто  упав  на  полі  бою,
Рятуючи  свободу,  отчий  край,
Озброєний  синівською  любов’ю
Орду  ворожу,  як  умів,  карав.
Болить  війна  і  заходу,  і  сходу,
Чернігову  і  Криму  теж  болить…
Болить  Полтаві  і  всьому  народу…
Боже,  коли  це  скінчиться?  Коли?!
30.07.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2021

Лягла й мені осіння шаль на плечі

Лягла  й  мені  осіння  шаль  на  плечі
І  снігом  першим  скроні  замела…
Літа  мої,  немов  ключі  лелечі,
У  висі  плинуть  з  рідного  села.
Летять  вони  неспокоєм  крилатим
Крізь  хвищу  днів,  веселих  і  сумних,
Летять  у  даль  без  будь-якої  плати,
Не  маючи  найменшої  вини.
Квиток  осінній  нам  вручила  доля,
Аби  життя  завершити  політ,
Нікому,  окрім  Бога,  невідомий,
Вписавши  слід  у  повені  століть.
Летять  літа  й  мене  в  дорогу  кличуть
На  берег,  де  квітує  німота,
Де  журавлі  ніколи  не  курличуть,
І  день  новий  нікому  не  світа.  
24.07.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2021

Іще дин рік…

(27.07.2020.  трьохсторонньою  групою  було  оголошено  про  перемир’я  на  Донбасі,  за  умовами  якого  ніхто  не  мав  права  відкривати  вогонь).


Іще  дин  рік  припинення  вогню
Мав  зупинити  обстріли  в  Донбасі…
Проти  війни  хотіли  авеню*,
Та  чи  було  воно  тоді  на  часі?
Адже  убитих  маєм…  шістдесят,
Поранених  –  утричі  майже  більше…
На  кого  ж  смерті  вояків  списать,
І  як  зробити  мали  б  правильніше?
Може  б  прислухатись  до  тих,  хто  знав  війну
Й  застерігав  від  помилок  гаранта,
То  не  сплатили  би  таку  ціну,
Якби  вживали  мову  есперанто**?
Сьогодні  болем  упилися  знов
І  ми,  й  родини,  й  ненька  Україна,
Бо  від  порожніх  ситі  вже  розмов  –
Ведуть  вони  країну  до  руїни.
Ніхто  не  зміг  ще  повторить  життя
Й  не  повернув  живим  матусі  сина…
Такі,  на  жаль,  закони  є  буття,
Та  вірю:  не  впаде  стяг  жовто-синій.
30.07.2021.
*  –  широка  вулиця,  зазвичай  обсаджена  деревами,  проїзд.
**  –  логічна  мова  без  жодних  винятків,  мова  миру.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2021

У рань ще заспану

У  рань  ще  заспану,  імлисту,
Трава  ледь  дише,  позіха,
Роси  навішала  на  листя
І  в  тім  не  бачила  гріха.
В  дзвіночки  вітерець  не  дзвонить,
Що  вже  розквітли  на  буграх,
Мурахи  в  пелюстках  півоній
Дрімають,  загубивши  страх.
Ще  сонце  дня  не  починало,
Вони  із  ніччю  –  на  межі,
Та  двері  в  небі  прочиняють
Хмаринок  сірих  муляжі.
Нарешті  випливли  з  туману
Навстріч    мені  верба  й  ставок…
Запахло  м’ятою  й  дурманом.
Пив  сіру  плісняву  пісок.
27.05.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2021

МІНІ-ВІРШІ

Коли  втікає  із  душі  любов,
Життя  із  тіла  також  витікає,
Й  тоді  суддею  людям  стає  Бог.
Болить,  коли  людина  собі  –  Каїн.
6.05.2021.
Хтось  у  житті  –  ніхто,  а  інший  –  «сер»,
Бо  з  роду  знатного,  багатий  і  відомий,
Але  в  бутті  не  кожен  режисер
У  долі  власної  і  у  своєму  домі.
6.05.2021.
Один  купля  авторитет
Своїм  багатством
І  створює  імунітет,
Завівши  паству.
А  інший  є  злидар-бідак,
Усюди  –  вітер.
Такого  просто  звуть  «дурак».
Їх  більше  в  світі.
6.05.2021.
Ворожить  доля  не  на  каві  –
Та  й  кави  нині  вже  не  ті  –
Запрошує  до  себе  й  карму.
Присутня  та  при  каятті
Й  вирішує  сама,  як  бути:
Кого  обнять,  кого  простить,
Кому  гріхи  які  забути,
На  чім  поставити  хрести.
6.05.2021.
Тікає  час  у  засіку  історії,
І  в  кожної  землі  –  вона  своя
Від  того  дня,  коли  країна  створена,
Й  допоки  сонце  буде  їй  сіять.
24.05.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2021

Сьогодні знов…

Сьогодні  знов…  у  ранах  сім  бійців…
А  скільки  доль,  надщерблених  війною!
Їх  біль  застиг  сльозою  на  щоці,
Й  моя  душа  натягнута  струною.
Допоки  цей  наш  споконвічний  кат
Буде  калічить  воїв  і  вбивати?
Чи  можна  до  біди  цеї  звикать,
Й  терпіти  будем  доки  власну  «вату»?
Адже  настав  той  історичний  час,
Коли  сказати  мусить  собі  кожен:
«Лиш  Українським  був  і  є  Донбас,
І  ворога  лиш  разом  переможем!»
27.07.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021

Який же світ?

Коли  у  сни  вривається  неспокій
І  тиша  йому  битву  програє,
Таке  я  часто  бачу  і  не  збоку,
Й  не  по  собі  тоді  мені  стає.
Який  же  світ  складний  і  хаотичний!
Немає  другорядних  в  нім  подій,
Як  і  в  громадянина  без  Вітчизни,
Бо  той  в  житті,  мов  без  руля  водій.
І  як  би  не  крутило  тебе  виром,
Своє  життя  врятуєш  лиш  тоді,
Коли  не  будеш  ціллю  в  своїм  тирі,
А  самоствердишся  у  часі  і  труді!
24.07.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2021

Пташеня

То  не  літечка  сопілка
Виграє  на  всі  лади  –
То  матуся-перепілка
Плаче  гірко  від  біди.
Перепілочка  маленка
Десь  поділася  з  гнізда,
І  ніяк  не  знайде  ненька.
Плаче  й  перепел-газда.
А  як  сонечко  проснулось
І  угору  піднялось,
Радо  птахам  посміхнулось:
«Пташенятко  ваше  ось!»
24.07.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2021

Чому так є?

Зустріла  в  місті  якось  емігранта…
Міцна  статура…  Хоч  до  булави…
Не  схожий  він  і  на  колаборанта,
Але  й  не…  син  для  неньки-удови…
В  Європу  заховавсь,  бо  там  безпечно,
Підзаробив  і  євро-грошенят…
Але  ж  повернеться  колись  він,  безперечно,
Як  дзвони  переможні  задзвенять.
А  ця  земля  у  світ  його  пустила…
Це  тут  його  і  перший  крок,  і  пуп.
У  церкві  християнській  охрестили…
І  не  застав  тісних  радянських  пут.
Діди  йому  цю  землю  врятували,
Кров  проливаючи  не  у  одній  війні.
Пліч-о-пліч  проти  ворога  вставали…
Мусив  би  й  він  тепер…
Але  ж  бо  –  ні!
Немов  пінгвін,  милується  собою,
А  поряд  з  ним  в  Європі  і  сім’я.
Їх  Україна  змучена  журбою,
Для  неї  й  сонце  зараз  не  сія.
Землі  він  зріксь,  просякнутої  кров’ю
Його  ж  дідів,  дружків,  дівчат,  жінок,
Котрі  до  рук  взяли  не  діток  –  зброю…
Якої  ж  матері  він  є  тоді  синок?
Чому  так  є  і  досі  в  грішнім  світі,
Що  виграють  частіше  хитруни,
А  гинуть  кращі  з  кращих  в  війнах  діти?
Якому  ж  Богу  моляться  вони?  –
Себе  питаю  знову  я  і  знову,  –
Виходить  світ  бінарним*  був  і  є?
Коли  ж  серця  повінчані  з  любов’ю,
Теплішим  світ  навколишній  стає.
23.07.2021.
*  –  подвійний,  двоїстий.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2021

МІНІ-ВІРШІ

Людину  дійсність  не  завжди  лякала,
Та  все  ж  боялась,  як  і  з  ким  їй  жить.
До  зради  тільки  люди  не  звикали,
Хто  гідністю  уміє  дорожить.
7.05.2017.
Бог  раз  людині  дав  земне  життя
І  огорнув  її  теплом,  любов’ю,
Його  прожити  треба  до  пуття,
Хоч  іноді  не  обійтись  без  бою.
4.04.2017.
 ***
Коли  від  Бога  вчитель  чи  поет,
Від  того  виграють  і  світ,  і  люди,
Коли  ж  без  Бога  навіть  президент,
Ладу  в  державі  певно  що  не  буде.
 ***
Вірші  –  то  діти,  і  сліпі,  й  чутливі,
То  ж  їм  потрібна  і  турбота  теж,
Вони  ж  десь  войовничі,  десь  лякливі,
Та  ще  ніхто  не  визначив  їм  меж.
 ***
Це  ж  треба  так  себе  не  поважать,
Коли    тобі  плюють  в  обличчя  люди,
Що  гірше,  аніж  черга  з  «Калаша»,
Ти  ж  обіцяєш:  «Красти  вже  не  буду!»
 ***
Вечір  пізній  зіроньки  колише,
Ними  й  воду  густо  засіва,
І  пливуть  думки-птахи  у  тиші,
Поки  хтось  одягне  їх  в  слова.
 ***
Ні,  не  бува  вірнішої  любові,
Аніж  ота,  яку  диктує  кров,
Дарується  вона  Великим  Богом,
Тому  її  ніхто  ще  не  зборов.
 ***
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2021

Народжуються люди, щоб…

Народжується  людина,
Щоб  стати  обличчям  роду,
Аби  у  лиху  годину
Грудьми  стати  для  народу.

Народжуються  люди  з  волі  Бога,
Йому  відомі  рік  наш,  день  і  мить,
Та  всім  не  вистача  його  любові,
Тоді  життя  бідою  засурмить.

Народжуються  люди,  щоб  відбутись
І  повторитись  геном  чи  ім’ям  –
Не  просто  на  землі  цій  перебути,
А  щоби  друзі  малися  й  сім’я.

Народжуються  люди,  щоб  осяять
Той  найрідніший  клаптичок  землі,
Де  молодість  зустрілася  русява
І  де  впізнав  себе  в  своїм  зерні.

Народжуються  люди  не  для  воєн,
А  щоб  життя  продовжить  на  Землі,
Для  цього  їх  існує  тільки  двоє
І  обрані  для  цього  дві  зорі.
18.07.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2021

"Доспівуємо лебедину пісню"

Сьогодні  минає  49  років,  як  ми  одружилися  з  чоловіком.    Наше  життя  у  вірші    "Доспівуємо  лебедину  пісню"
Зайшли  і  ми  у  осінь  нашу  пізню,
Де  ціняться  здоров’я    і  літа,
Доспівуємо  лебедину  пісню,
Й  мелодія  для  нас  її  свята.
Життя  за  нами,  щедре  на  події:
Там  розумінь  паролі  і  незгод.
Нас  пестили  турботи  і  надії,
Уміння  зберігати  роду  код.
В  дорозі  кроки  наші  притомились,
Але  ж  моя  рука  –  в  твоїй  руці.
П’ємо  даровану  згори  нам  Божу  милість,
Сльозинка  грає  сріблом  на  щоці.
І  хто  те  зна,  що  ще    наділить  доля  
Серед  життєвих  згарищ  і  тривог,
Але  на  все  існує  неба  воля,
Допоки  ми  крокуємо  удвох.
9.07.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2021

Коли слово торкнеться до серця

Плаче  перо  моє  зраночку-рано:
«Скільки  ж  сьогодні  загине  і  де?»
Щемна  кровить  у  душі  моїй  рана
І  полинові  рядочки  пряде.
Плаче  за  тим,  хто  у  темну  годину
Місце  своє  у  окопі  зайняв.
Він  України  моєї  дитина…
В  чорній  хустині  над  ним  і  земля.
Чую  крізь  час  її  тихе  зітхання:
«Знаю  крові  української  смак.
Чула  молитви  слова  і  кохання,
Бачила,  хто  є  козак,  хто  –  слимак.
Плаче  перо  за  убитим  героєм
І  обира  слимаку  трибунал…
Знаю,  перо  –  не  найліпша  то  зброя
В  час,  коли  край  розпинає  війна.
Та  коли  слово  торкнеться  до  серця
Й  трепетним  болем  озветься  душа,
То    помічним  воно  стане  у  герці,
Й  дасть  Україна  орді  відкоша!
18.07.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2021