| Сторінки (1/86): | « | 1 | » |
Сімнадцять емоцій на сто сторінок,
Або навпаки, де більше емоцій там менш сторінок.
Дитиною малою читали ми книги,
А зараз напевно забула й всі букви.
Кохання було та відвага людська,
Де смерть там життя й навпаки.
Урок філософії - це не поле пройти,
А книгу читати не всі уже вміють.
Де магія, небо, космічні польоти
Там сила кохання та сила цілунку.
Програмний код літа давно закодований
Його написали уже й не згадати коли?
Літневий код здавався простим
Поки сам не почав розбиратися в ньому.
Це книга дала мені силу літати у мріях,
Писати листи без жодного почерку.
Сімнадцять емоцій на сто сторінок,
Або навпаки, де більше емоцій там менш сторінок.
Дитиною малою читали ми книги,
А зараз нас мало хто робить так само...
© Попов Євгеній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742448
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2017
Можливо колись ми загинемо,
Можливо колись нас забудуть,
Можливо колись не настане
І залишимось жити на далі.
Можливо колись не настане
Та залишимось ми не самі.
Все повтореться наче учора,
Повернеться як вчора - сьогодні.
Ми залишимось наче й живими,
Але житиме лиш оболонка душі.
А душа як в легенді казковій
Полетить у незвіданий край.
А душа як в легенді казковій,
Цю планету залишить на завжди
Та залишимось жити на далі
Та залишиться лиш оболонка.
Ми загинем ніхто не згадає- я знаю
І можливо колись нас забудуть,
Та можливо колись не настане
І залишимось жити на далі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733766
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2017
Я намалюю твій портрет
Хоч малювати не навчився.
Я намалюю у думках - словами:
Чудову посмішку і карі очі.
Брехати перестав давно,
Що не подобалась мені.
Я закохався в погляд перший
Такий проникливий та романтичний.
Я малювати буду довго
І сам не знаю як закінчу,
Але я обіцяю ти побачиш
Моє творіння - твій портрет.
В словах і діях та у віршах.
Я обіцяю ти побачиш свій портрет
В моєму погляді, в моїм житті.
Лишилось тільки почекати,
Що я тебе прошу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2017
Ми всі щасливі – так здається!
Але ви уявіть хоча б на мить
Оту подію, що душу, серце, тіло
Й мозок розривала на шматки.
Коли нас боляче й морально,
Коли нас кровно й безпощадно,
Коли без всякої причини – убивали?
Не те, що точно убивали на смерть,
А просто відчуття було таким!
Коли нас з брудом розтирали
Та опускали нижче полу всіх.
Коли було морально та душевно важко,
А ми сміялися й ховали сльози
Коли без всякої причини – убивали?
Не те, що точно убивали на смерть,
А просто відчуття було таким!
І хочете сказати, що всі щасливі ми?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732988
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2017
Чорні ворони серед ясного неба,
Що життя боротьбі присвятили.
Всі ті люди, що довго брехали
Розірвали життя на шматки.
Вся планета, що довго мовчала
Повернула усе на колишні місця.
Ми всі довго мовчали й терпіли
Було боляче, страшно й недобре.
Якось в серце і в душу, увірвалася
Часточка смутку мого та твого.
Всі ми сльози ховали та біль
За різними масками, добрим обличчям.
Чорні ворони серед ясного неба,
Що життя боротьбі присвятили,
Як і ми, що дивились, на п’ять океанів,
Що боролись за правду і ховали її самі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732986
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 12.05.2017
Хочеться чуда і трішки вина
Кольором крові, приємним на смак.
Хочеться мрії і трішки надії
Просто всміхнутися долі й життю.
Любов’ю жаданою та трішки тепла
Мрія розквітне в дитячому сміху.
Серце що б’ється здавалось наївним
Трішки любові і більше тепла.
Хочеться чуда і трішки вина,
Серцебиття, що врятує від лиха.
Хочеться мрії і трішки надії
Просто всміхнутися долі й життю.!?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732985
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2017
Зіграти останню мелодію
У ритмі банального слова,
Зупинити останню хвилину
Щоб потрапити до іншого світу.
Ці банальні слова на папері
Й більш банальніші думки в голові.
Зупинити останню надію,
Зупинити теперішній світ.
Щоб згадати минулі слова,
Щоб згадати минулі надії.
Для майбутнього двері відкрити!
Попрощатись з теперішнім світом!
Щоб збагнути, як жити без тебе,
Щоб збагнути як жити без неба,
Щоб тікати, кудись там від себе,
В океани де гинуть дельфіни.
Я тікаю подалі від себе
У будинки, міста, океани!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732984
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.05.2017
Померти не страшно,
Страшно бути забутим!
Страшно тоді, коли
Про тебе забудуть усі.
Забудуть знайомі і друзі,
Забуде сім’я і всі інші.
Страшно стає лиш тоді,
Як забули про тебе усі.
Неважливо, яка стала причина,
Не важливо, чому саме так.
А важливо лише, що забули.
Краще померти
Й залишитись в думках.
Померти не страшно,
Страшно бути забутим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698460
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2016
Пишу вірші, щоб передати настрій,
Пишу про те, що криється у серці.
Хоч сам себе поетом не вважаю,
Але пишу, тому що так судила доля.
Пишу лиш правду – сам як я вважаю.
Пишу про все – і біль, і смуток,
І радість, кайф, адреналін.
Пишу про всіх, хто серце зачепив.
Пишу, бо серце і душа болить усе частіше.
Пишу римовані рядки, які не зрозуміти люду!
Лиш зрозуміють тільки ті,
Які також прожили те, що Я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698456
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2016
Останній вірш написаний весною –
І після того більше не писав.
Пройшов вже місяць, літа наче не було.
Пройшло те відчуття, коли писав.
Бо я колись писав лише вночі,
Коли натхнення вривалося у сон.
А зараз, як прийшло вже літо
То часу стало мало, навіть, щоб поспати.
І голова наповнилась тим дивним брудом,
І майже я не сплю вночі, а лиш гуляю,
І віршів я давно вже не писав,
Бо муза більше не приходить увісні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698454
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2016
На вулиці ніч, і вимкну я світло,
Залишусь із вами один на один:
Калічте, вбивайте
І душу мою на частинки ви рвіте.
Залиште у спокої лиш те що писав!
Писав я вірші, про те що було на душі,
Про кохання і біль, про радість і смуток,
Про друзів, про себе, про те, що болить.
Писав я вірші не для себе - для вас!?
Залишилось для мене написати одне:
Заповіт, який є у Шевченка,
А потім калічте, вбивайте
І душу мою на частинки ви рвіте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698270
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2016
Літо. Терпимо. +35.
Схід. Ранком прокинувся.
Сонце. Без хмар.
Тепла вода. Ніде купатись.
Друзі покинули. Прийдуть під вечір.
Хочеться випити. Чаю холодного.
Яблуні. Вишні. Клубника. Малина.
Пісні. Гулянки. Захід. І вечір.
Друзі. Робота. Карти. Та кава.
Ніч. Зорі. Велика ведмедиця.
Лавка. Wi-Fi. Друзі. Кіно.
Ранок. Схід сонця. Мокро. Роса.
Ранок. Сніданок. Кіно. І робота.
Фрукти. садок. Город. будинок.
Літо і сонце. +35
Липень. Терпимо. Якось самотньо
Друзі поїхали, залишився один.
Вечір. Бамбула. Кава. Та сон...
Виспавсь нарешті. За літо жарке.
Вірш написав. Не останній в житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698269
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2016
Ідіть ви до біса, подалі від мене
Ті, хто образили, біль причинити хотіли.
Хотіли з брудом мене змішати?
Послати кудись – там подалі?
Думали, буду із вами завжди я добрим?
Відкриватиму серце і душу завжди?
Так от і правда гірка!
Все це набридло мені вже давно!
Набридло усе, що колись звеселяло,
Набридло життя, набридло усе –
І друзі, знайомі, сім’я і кохані.
Усе це набридло! Не хочу нічого!
Ні сонця, ні граду, ні хмар, ні дощу.
Нічого не хочу, та навіть усмішки.
Усе це набридло, й піду я подалі.
Скажу лиш одне: «Бувайте назавжди»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2016
Життя – кумедна штука.
Приносить біль,
Розчарування, сум.
Але в той час приносить
Й зовсім інше:
Кохання, радість, сміх.
Найбільше, що приносить –
Це навчання.
Навчає жити, життю радіти,
Навчає трудності долати.
Але не все буває легко!
В дитинстві думаємо про вічність,
У юності лише про самогубство,
Коли доходимо до старості,
Вважаємо, що життя лише дарунок.
І всі уроки, що були в житті
Стараємось не забувати,
І спогади, і пам’ять хочемо ми зберегти,
І в вічність з ними хочемо полинуть…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2016
Добро в мені заснуло:
Надовго, назавжди, навічно.
Немає добра – воно вже пішло.
Бути добрим стало немодно у світі…
Допомагати, посміхатись, робити добро –
Все це набридло мені за життя!
Буду інакшим, вам обіцяю!
Буду зіпсованим, скам'янілим,
Злим, недовірливим, недобрим.
І якщо хтось запитає, що сталось?
Зверну все я, на хворобу «невиліковну» !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697880
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2016
Зайшов у ліс
І бачу голі всі дерева.
Опале листя, тихо навкруги.
Прийшла вже осінь,
Це значить час пройшов.
Уваги не звернув ніхто
На те, що час іде невпинно.
Пройшла вже осінь,
Став на рік мудріше,
І бачив я сьогодні,
Що птахи пролітали угорі.
І що?
Вони летіли дві хвилини!
Ну й що?
Пристав, вони летіли дві хвилини,
А час, а час ішов,
Уваги не звернув ніхто.
На що уваги не звернув ніхто?
На те, що час іде
І ти старієш разом з ним…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697879
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2016
Літо прийшло не помітно
Так само непомітно і піде.
Серпень дивує усіх,
Саме із серпнем усе закінчиться!
У когось відпустка, у інших канікули.
Літо було дивним усім,
Навіть подіями, навіть людьми.
Літо було незбагненне,
Навіть коли не знав, що робити.
Літо прийшло, літо і піде.
Лічені дні залишились до осені!
Літо закінчиться, слава його Господи.
Хочу забути все, що було,
Хочу, щоб літо це більш не верталось…
Нікому воно не потрібно уже!
Безліч змін зробило в мені
За що я і дякую, й благаю піти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697605
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 30.10.2016
А можливо, нам завжди брехали?
З телебачення, газет та новин…
А можливо, говорили неправду,
Лиш для того щоб зберегти?
Як для мене, то краще правда гірка,
Ніж солодка, смачна та брехня…
Як для мене, то краще правда в обличчя,
Ніж брехня та солодка від вас.
Краще правду завжди говоріть,
Хоч і іноді приносить це біль,
Як для мене, то краще правда,
Ніж брехатимете прямо в обличчя!
Ви скажіть мені правду, благаю!
Може завтра ображатися буду,
Але з часом усе зрозумію,
І як завжди, пробачу я вас…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2016
Намалюю тобі зорі
саме ті що яскравіші
намалюю тобі небо
саме те що найсиніше
намалюю тобі сонце
саме те що найтепліше
намалюю тобі квіти
саме ті що найгарніші
намалюю тобі звірів
саме тих що наймиліші
намалюю тобі всесвіт
саме той в якому ти
присвячу тобі картину
намальовану природою
намалюю увесь світ
і скажу що я люблю
що люблю лише тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2016
завершу писати
і всі позабудуть
забудуть мене
забудуть про друзів
душа заросте
неначе бур'яном
і серце людей
перестане так битись
неначе із світу
зниклих емоцій
і більше ніхто
не напише про них
забудуть про те
що колись я писав
забудуть про те
що колись починав
забудуть про мене
забудуть й про тебе
та більше ніхто
не згадає про те
що так довго на серці
у мене було
можливо забудуть про все
що колись починав
забудуть про те
що писав на столі
забудуть про душу
забудуть про серце
забудуть про того
що став наче другом
забудуть про ту
що стала коханою
забудуть про тих
хто рятував від біди
забудуть про все
та забудуть про мене
і більше ніхто
про те не розкаже
як хлопець писав
про те що було на душі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2016
Ти говорила що любиш,
Що раніше так не любила нікого.
Говорила: «Буду любити завжди!
Незалежно від часу чи навіть подій».
Я повірив, залишився з тобою.
Ти збрехала сказавши, що любиш!
Неначе повія, тягалась по місту.
Ніч. Місто. Ліхтарі. Дорога. Ти.
Та більш нічого. В серце мене не впустила.
А я повірив, словам, що люблю.
А я повірив, що була ти правдива,
Лиш збрехала, що любиш мене,
Що раніше так не любила нікого!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2016
Серед тисячі різних країн
Я впізнаю ту, що люблю.
Серед тисячі різних слів
Я впізнаю ті, що в серці моєму.
Серед тисячі різних облич
Я впізнаю єдине твоє серед них.
Серед тисячі різних віршів
Я впізнаю, що ти написав.
Серед тисяч, мільярдів віків
Я прийду, лиш до тебе,
До того, що став мені братом…
Серед тисяч років та століть
Я залишусь завжди молодим.
Серед тисячі різних віків
Я тебе не забути ніколи.
Став моїм братом!
Погано, що лиш на хвилинку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697275
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2016
Знаєш, я вірю :
Як бігти на захід –
Можна побачити
Декілька заходів сонця.
Знаєш, я вірю:
Як довго старатися –
Можна отримати
Все, що завгодно,
Знаєш, я вірю:
Як довго брехати –
Можна повірити
В будь-яку розповідь.
Знаєш, я вірю:
Як мрієш у щось –
Можна отримати
Все що захочеш.
Знаєш, я вірю:
Потрібно зробити
Лише крок і в тебе буде
Все, що ти хочеш
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2016
Є ті, яких кохаєм ми,
І ті які не люблять нас.
Але об'єднує всіх нас
Любов, кохання, зрада та печаль.
Коли кохаєш щиро ти,
У відповідь отримаєш у серце ніж,
Коли кохає хтось тебе так ніжно –
Завжди отримає розбите серце.
Коли кохають вже обоє –
Не завжди буде все гаразд
І інколи розбиті лікті,
Порізані до крові вени.
Пройдуть і дні, пройдуть і ночі,
Та з'явиться людина,
Що в серці лишиться назавжди,
Що буде сильно так кохати.
Що буде так кохати сильно,
Як наче це востаннє,
Що наче ти єдиний
Лишився в цьому світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2016
Мало світу
Мало життя
Смерть забирає
Самих найкращих
Смерть забирає
Тих, що кохаєш.
Мало часу
У нас для життя
Все проходить
Раптово зникає
Все що було
Все це мине
Час пройде
Й закінчиться життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696763
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2016
Зачекай.
Зупинись хоч на хвилинку,
Озирнись, світ помирає,
Бо вірити в казку всі перестали.
Світ помирає, бо люди
Звикають до щоденних проблем,
Зупинись,
Згадай всіх, хто загинув
За краще майбутнє Землі.
Згадай все, що було, що є і що буде
Зупинись. Постій мовчки
Очі закрий та вибір зроби
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696762
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2016
Ти будеш кохати
Я знаю, що будеш
Тому я прохаю
Тебе все забути.
Ти будеш зі мною
Дивитись на зорі
Ми будем сміятись
Востаннє з тобою.
Тому я прошу
Забудь все, що було
Пробач ти брехню
І знайомся з другою
Якщо я помру
Ти смійся від горя
Якщо буду жити
Ти плач за другою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696566
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2016
Мокрі сліди на папері
Сльози малюють малюнок
Серце все б'ється сильніше
Сльози стирають чорнила.
Все що колись написав
Просто зітри з голови
Все що колись починав
Так і не встиг ти завершить
Серце усе пам'ятає
Розповідь очі ведуть
Сльози розкажуть всю правду
Залишивши сліди на папері
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696565
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2016
Я тобі присвятив усі вірші
Я писав і стирав усі пальці
Я писав лиш про тебе
А також писав і про наше кохання
Я писав, бо не думав про те
Що колись ти зрадити зможеш
І забудеш слова, що кохала так вперше
І забудеш про все що було
Може я тут походу наївний
Або просто схожий на дурня
Я збагнути усе не встиг
Як забула про мене ти
Може це було і на краще
Але якось не зрозуміло
Що робити далі? - скажи ти мені
Може все позабути? - так ні
Може викинути вірші й забути?
Але це не вихід, я знаю
Буду жити я далі
Присвятивши тобі усі вірші
Може ти і згадаєш, але буде вже пізно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2016
Горить хай серце у пітьмі
І знов відчує сильний біль
Ти знову будеш сам один
Але так вільним як ніколи
Нехай болить щодня і щохвилини
Нехай відчує тисяч ран
Але ти знову будеш вільним
Як наче знову народився
Нехай болить щораз сильніше
Отримує і досвід і уроки
Які в майбутньому уникнути ти зможеш
Нехай болить, нехай стікає кров'ю
Нехай щораз глибіші рани будуть
А ти іди усупереч усьому
А ти іди, так вільно як ніколи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2016
А знаєш, вокзал у нічну пору – це неймовірно!
Ти просто стоїш, дивишся ліворуч і праворуч
Та бачиш далечінь, якої не вистачає у житті.
Ліхтарі кругом горять, вони неначе магія якась.
І десь-здалека потяг їде, та чутно стук коліс його.
Все наче в казці, все чудово.
Ти навіть вже забув про холод той,
Що наче до кісток раніше пробирав.
І лиш сталеві колії ведуть у даль.
Туди де вже не має ні одної душі
Куди так хочеться втекти від всіх проблем
Та лиш послухати, одну ту тишину…
© 31 жовтня 2015
© Попов Євгеній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682407
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2016
Чому ти знову плачеш ?
Поясни мені будь ласка!
Чом знову сльози на твоїх очах?
Чи знову щось зробив не так я?
Чи може я образив чимсь тебе?
Ти просто це скажи у голос!
Ти так скажи, щоб я почув!
І я у тебе попрошу пробачення.
Але не тільки за одну, онту проблемку.
Я перед тобою стану на коліна.
Я буду руки ніжно цілувать тобі!
І щиро, від самого серця, скажу тобі: «Пробач»...
© 19 червня 2015
© Попов Євгеній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2016
Настане останній день,
Настане остання ніч.
Ніколи прощання ще
Не було таким важким...
Не знав ніколи я
Й не мріяла ніколи ти.
Що втратить кохання час
І пройде мимо нас!
© 03 вересня 2015
© Попов Євгеній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2016
[color="#0033ff"][i][b]Єдина мить була колись
Єдина мить, єдиний подих
Єдиний дотик твого тіла
Єдиний раз рука лягла
На спину й ніжно обняла.
Твої уста торкнулись ніжно
Мого холодного обличчя
І я вспалав як те багаття
І в очах побачив сором.
Єдина мить була колись
Єдина мить, єдиний подих
Єдиний раз весь біль і дискомфорт
Мене покинули ось так,
І я на мить забув той погляд
Яким дивилась ти.
© 01 квітня 2016
© Попов Євгеній
[/b][/i][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2016
Одягаємо з ранку, все нові і нові обличчя
Стаємо зовсім інші не такі як учора
Щось штовхає на поступки, й ставити підпис
Але не свій, якийсь інший він – чийсь псевдонім
Нам не дають просто жити розкривши крила
А обрізаймо ми й самі їх собі
Просто хочу сказати: "Дякую! "
Всім своїм друзям, знайомим, товаришам
Тільки через вас, я вдягаю що ранку маску
І йду у світ широкий, не як сам я є
А таким як ви хочете бачити всі
Й під тим обличчям не бачите мене справжнього
Щоб не робив, щоб здаватися кращим
Або щоб не робив, що вважаю за правильно
Є ті, які обрізають крила та душать свідомість
Так, це я про вас НВБ
Ви познущались з моєї особистості
І за це, знову говорю я всім дякую
Бо ви плюнули мені в обличчя
А я не боюсь і йду щоразу все вище
Так я знаю, ви хотіли мене розтоптати
Але, я не здамся без бою,
І це лише початок, великого бою
Бо закликаю всіх, зняти із себе маску
Й піти у світ до друзів справжнім!
© 22 березня 2016
© Попов Євгеній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682062
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 06.08.2016
[color="#6f00ff"]Вона приходила до тебе лиш у снах,
Непрохано, неждано, неймовірно!
І на очах завжди були у неї сльози –
І та німі слова, що я тебе вже не люблю!
Ти серце розбивав - вона кричала,
Що більше це не хоче вже терпіти –
Вона їде, від мене тихо й швидко
І я лиш зрозумів, що винен, винен я.
Я рвався на з вдогін за нею.
Просив і падав на коліна: «Вернись!»
Але вона зробила вибір свій,
І йде вперед, вперед без огляду назад…
© 22 грудня 2015
© Попов Євгеній
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2016
Найкращий вірш не ходить по свободі.
Чи нас Господь почує усіх разом,
Коли так просить кожен про своє?
Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.
Нерівня душ – це гірша ніж майна!
Несказане лишилось несказаним.
Лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть вже самі!
© 15 лютого 2016
© Попов Євгеній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682024
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 05.08.2016
[i][b][color="#9900ff"]Ночами не спить бідолашний студент,
До ранку - конспекти, лабарки, д/з.
Він хоче стипендію получати завжди
І добре все вчить, на п’ять він із плюсом.
Бо добре він знає, що ще, зовсім трішки і все
Почнуться контрольні, екзамени, сесії…
І буде сидіти в останню він ніч
Повторювати, згадувати усе, що він вчив.
Так раптом згадались усі самостійні,
Практичні, контрольні – хвости.
В студента й буває поразка,
Як двійка в журнал запливе.
Й буває що й три ненароком
Потрапить на новий листок.
Четвірки частенько минають,
Десь тут попід нашим вікном.
А п'ять - це вже радість.
Дивись не проспи, не засни ти на парі.
Дивись, щоб все було – супер!
А потім вже радість, стипендія й гарний диплом.
© 03 листопада 2015
© Попов Євгеній[/color][/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682023
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 05.08.2016
Вони залишились у двох.
У прохолоді серце гріє
Лише гаряча кров,
Що швидко б’ється в тілі.
Вони замкнуті вміло – по пояс у воді.
Не виламати вже двері,
І не сказати – «Привіт!».
У неї на лиці – дві сльозинки грають.
Їх обох трясе – не знають, що сказати!
Винен лише він, а вона страждає.
Хто сказав, що так, любов їх покарає?
Їх хотіли вже провчити.
І, можливо, назавжди розлучити.
Але не хотіли ж вони
Один одного полишити.
Вони залишились у двох
У темряві холодній!
Він знає, що зробив помилку,
Та тільки не сьогодні, не сьогодні,
Він знає, що лиш був для неї тільки тінню.
А вона ж все знала – боялась і кохала
І ходила скрізь де сонце тінь робило.
І ось на самоті мовчання душу вже гнітить.
Вона за ним пішла, а він не зміг спинити.
І хто же тут не угадав,
Як кохання цілі мітить?
А хто тут прогадав,
Сказавши, що не вірить?
У них лише є час, який не вмів жаліти,
У них є, може, час
Зізнатись й помиритись.
Хто перший зробить спробу?
Хто перший скаже: «Я люблю!»?
Хотілося дізнатись,
Дізнатись й написати…
© 07 квітня 2016
© Попов Євгеній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2016
Вона здавалася завжди привітною.
Вона була гарною і завжди милою.
Чорні волоси, карі очі,
І дуже гарне, ніжне те обличчя.
Її акцент – українська мова
Була вона нащадком сильних козаків.
Її те серце і той жар,
Що вона запалює щоразу…
А ніжні губи? ЇЇ голос?
А те, як завжди бачила життя!
І на футболці біла качечка,
Звели із розуму його не раз.
Йому хотілося казати знов і знов:
«Мені так хочеться тебе».
Вона була із ним, а поряд невеличкий гай,
Та встиг він покохати назавжди…
© 08 квітня 2016
© Попов Євгеній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2016
Уже давно ніхто
Не пише листів.
Це стало не модно,
Не звично, якось по старому…
Усі сьогодні сидять
У Вк, Однокласниках
Замість листів – короткі повідомлення
Замість настрою – пусті статуси…
Усе стало по іншому,
Якось банально!
Ера комп’ютерна
Світ захопила!?
А я візьму листок А4
Й напишу листа – у майбутнє
Про те, що було і є,
Про спогади мої та мрії…
© 16 листопада 2015
© Попов Євгеній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681506
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 03.08.2016
Мамо! Чому закінчився Майдан?
Де ділись люди, що стояли там?
Куди вони пішли, куди поділись?
Мені їх зараз так не вистачає.
Мамо! Там життя бриніло!
Там був поєдинок той,
Між смертю та життям.
Куди це все поділось?
Я пам’ятаю ті глибокі очі,
Обличчя всі були знайомі і чужі!
Мамо! Ти чуєш мене?
Я більше не хочу жити як емігрант!
Мамочко! Мамо! Ти чуєш голос дітей?
Кричать діти Сходу й всієї України.
Де наші батьки? Поверніться, будь ласка!
Ми хочемо жити, радіти, сміятись!!!
© 26 листопада 2015
© Попов Євгеній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2016
Діти вийшли із Нарнії
Й закрили її на замок.
Аслан залишився тільки в казках,
На рядках написаних автором.
Діти стали вже зовсім іншими,
Може просто стали старшими?
Або просто перестали вірити в казку?
Але в результаті – одне.
Більше ніхто не загляне в ту шафу,
Що стояла в пустій кімнаті, накритою тканиною.
Більше ніхто не побачить чарівних істот.
Та більше ніхто не повірить у казку.
Й запитання одне, до дітей:
«Де ви діти, Адама та Єви?»
Що були королями і принцесами в Нарнії.
А залишилася тільки шафа, й запитання німі..
© 24 жовтня 2015
© Попов Євгеній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681315
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 02.08.2016
Мені ти затьмарюєш розум,
Не чую своїх більше слів.
Я хочу бігти від тебе!
І ти не тримаєш мене.
Ти держала колись за руку,
В обіймах тримала мене –
А зараз не хочеш тримати
Й на волю мане відпускаєш.
Не хочу бігти від тебе,
Не хочу стояти поряд!
І мабуть існує ж між нами
Велична сила тяги.
Мені ти затьмарювала розум,
В обіймах мене ти тримала.
І мабуть існує між нами
Не кохання! А якась там гра.
© 04 вересня 2015
© Попов Євгеній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2016
[b]Наше життя – неначе кіно![/b]
І в ньому ми граємо всі свої ролі.
Хтось по закону, по сценарію – бідний,
А інший купається в грошах та золоті.
[b]Для когось написана роль президента,[/b]
А хтось буде простим, несвідомим народом.
Хтось буде робити на заможного баса,
А ти, навпаки - будеш тим, самим босом…
[b]Комусь прийдеться піти на війну,[/b]
А хтось, як останній боягуз,
Буде ховатись, під жіночою сукнею.
Але ми всі різні, а сценарій один.
[b]Той сценарій, давно вже написаний[/b]
Й при тому – написаний він від руки.
Я зрозумів, чому не щасливий кожен із нас!
Бо потрібно взяти самому перо й написати сценарій…
[b]Обдумай усі майбутні кроки та дій![/b]
Що будеш робити, в тій чи іншій події?
Про що будеш думати? І які будить висновки?
А потім? А потім закрийся сам, на самоті.
[b]Напиши все, що обдумав, і все про що думаєш,[/b]
Будь сам собі режисером, сценаристом, актором!
І потім, збери все докупи – воєдино!
І будеш щасливий, бо це вже твій – реальний сценарій!!!
© 12 березня 2016
© Попов Євгеній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680973
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 31.07.2016
Я розумію, що так не має бути!
Сьогодні молодь курить, п'є, вживає наркоту...
А я все рідше тримаю сигарету у руках,
Й ненавиджу той сигаретний дим!
Але я мушу це робити,
Бо тільки це дає мені надію.
Лиш це дає фантазії свободу,
Тож мушу я вживати нікотин!
Лиш це дає свободу музі!
Й вже можу, вільно все писати,
Бо вірш не є єдиним в світі -
Й йому потрібна інша половина...
© 09 березня 2016
© Попов Євгеній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2016
Чому говорите, що ви щасливі?
Коли навколо твориться таке.
Коли звичайним людям не хочеться так жити
А ви щасливо радієте життю?
Чому щасливі саме ви?
Можливо сталось щось значиме у житті?
Або ви лиш не хочете казати правду?!
І по ночах в подушку гірко плачете…
© 15 січня 2016
© Попов Євгеній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680809
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2016
Вона хотіла просто жити.
Радіти, мріяти, любити
Але в її життя прийшов той біль
Коли забрали брата, сина, чоловіка.
Вона сиділа по ночах сама
І згадувала чудові ті моменти,
Коли були сім'єю, всі разом,
Коли проблем та болі не було.
А зараз сльози на очах
І серце не на місці, воно усе болить
Їй тяжко, важко, сумно
Коли сама в пустому будинку
Усіх чоловіків її забрали на війну
Боротися за пусту ідею
Не за народ чи Україну
А лиш за владу, яка грабує Україну
В цей час візьме пустий та білий аркуш
І просто все напише,
Що в серці,на душі у неї,
В кінці вона поставить лиш три крапки
Та буде, постскриптум
Люблю, чекаю, Бога я молю,
Вернись, бо я тебе чекаю!
© 07 січня 2016
© Попов Євгеній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680808
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2016
Знайомства в контакті
Просто сподобалось фото.
Ти поставив їй лайк.
Прокоментував ти це фото.
Потім прислав їй заявку у друзі.
Вона думала про тебе три дні.
І нарешті добавила.
Віртуальні листи та кохання.
Перша зустріч за чашкою кави.
Перша реальна розмова,
Й відповідь у лице,
Що ми не підходимо.
Але ти настояв.
Вже й сталася зустріч інша.
Більше розмов та усмішок,
Й прийняла мою уже квітку.
Потім все більше прогулянок,
Перший цілунок в щоку,
І бувай, зустрінемось завтра.
Ти прийшов на те саме місце,
Але її там не було
Ти писав і дзвонив
Але вона все мовчала.
Просто гудки, й завершено виклик.
Поки тинявся по місту,
Яке освітлене ліхтарями.
Ти зустрів по дорозі її!
Але вона вже була не сама.
Вона дала ляпаса і сказала бувай.
Що між нами уже все скінчилось
Й знову в контакті.
Більше не пише
І просто добавила до чорного списку
© 23 грудня 2015
© Попов Євгеній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2016
Лети! Я вірю, що в тебе вийде.
Просто розкрий крила й лети…
До неба, до мрій, до перемоги!
І там ти зустрінеш її.
Вона буде на тебе чекати,
Вона буде твоїм ідеалом.
Така, як вона буває
Раз й на все життя.
То більш не думай:
«Що буде далі?»
А далі радість та життя!
А далі посмішка обох!
І разом будете на довго!
Та будуть діти, внуки, правнуки.
Усе життя попереду у вас!
Лиш піднімись та полети!
© 25 березня 2016
© Попов Євгеній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2016
Я прожив безліч життів:
Стоячи на березі моря
Був закоханий я в Аріель!
Десь не далеко, а може й далеко
Був поєдинок у мене з трьома козаками!
Я пам’ятаю, як колись тікав я від Вовка.
Я заходив у гамірні «Три мітли»
Разом з Гаррі, Роном і Герміоною.
Як хвиля прозорого моря,
Підняла й понесла до Аслана.
Все проходить й минає,
Все що було колись воно зникає.
Навіть друзі, які
Колись були найкращими
Рано чи пізно їдуть.
Вони стріляють у спину
Тихо та влучно, бо знають усі слабинки.
Тільки залишилися
На пильних книжкових полицях.
Мої всі життя та друзі, які були вірні.
© 18 листопада 2015
© Попов Євгеній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678045
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2016
Я пам’ятаю, як горів Майдан!
Як люди всі стояли пліч-о-пліч,
Стояли на Майдані,
Зводячи всі барикади.
Я пам’ятаю сотні
Синьо-жовтих прапорів!
Як в мороз, при мінус тридцять
Ви співали Гімн країни!
Як безжальний беркут
Не зронив сльозини,
Коли у мирний люд стріляв.
Коли всі гинули і в рай летіли.
Я пам’ятаю дівчинку,
Якій не має ще п’ятнадцяти.
Як перед беркутом сиділа на колінах
Й про мир вона у них молила.
За це Народ ніколи не пробачить
Ту владу, що була і буде
Бо в всьому цьому, винні ви!
Що довели країну до Майдану…
© 12 листопада 2015
© Попов Євгеній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678044
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 14.07.2016
Якщо сказав: "Люблю!"
Люби її, неначе це в востаннє…
Ти обіймай її, даруй їй квіти
Бо вислів: "Я люблю тебе ",
На вітер не кидають...
Радій із нею та сумуй водночас.
Діли із нею радість і печаль.
Якщо колись дасть ляпаса тобі
Чи просто скаже, щось образливе.
Ти як мужик,
стій вперто та незламно!
Якщо ударить в ліво,
То ти підстав і право.
Й в біду її не дай ніколи
Любов _ не матеріальна річ
Її не купиш, не за гроші,
Не за похід до ресторану
Чи примітивно дорогі ті подарунки..
Ти просто підійди та обійми.
Згадай любов, як був малим –
Шкільну любов
Й дарунки ті, які ти так дарив
Портрети, іграшки, листівки
Які були так щиро та з любов'ю
Або як просто, був малим
Ти сильно обіймав її як міг
Що міг її ти навіть задушити
Якщо сказав: "Люблю! "
То будь ласкавий – Люби
Тримай цю клятву, ти до смерті!
Душа не іграшка
І ран не залишай!
© 07 листопада 2015
© Попов Євгеній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2016
Вона чекала дива
А дива не було
Бо вже давно у серці
Любов пройшла тихенько
І віра в себе і народ
Також пропала, де її шукати?
Надія. Де поділася надія?
Вона також пропала в світі?
Й на місце тих емоцій
Прийшов обман й брехня.
Гординя ніс свій підняла
Й пішла у світ широкий
Та все це вплине на сім'ю
Одружені розбіглись в різні боки
І друг пропав, кудись подівся
Той _ Найвірніший друг
Над світом зло запанувало
Яке було бездонне й чорне
Але колись прийде добро назад
І вернеться до неї той талант
І в пам'яті все стане на місця
Думки всі будуть чисті й бездоганні
Життя повернеться назад
Та можна знов чекати дива
© 01 лютого 2016
© Попов Євгеній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2016
Одного разу відкриємо душу як двері
І в серце запустимо ми один одного.
Та буде співати разом на завжди:
Про кохання та світ почуттів.
Одного разу залишимось в світі лиш вдвох
І будемо жити найяскравіше,
І будемо робити, що забажаємо,
Залишимось вдвох на білому світі.
І може із часом усе нам набридне
Так само, як ми один одному
І підемо у різні боки цього світу,
І будемо молитись про спокій раптовий.
Про те, щоб було перед Богом серце чисте
Та скільки б не блукали самі по Землі
Зустрінемось завтра, а може й наступного дня
Земля це планета притім має форму кулі.
Та скільки не ходили, блукали
Колись ми зустрінемось знову
І будемо знову разом на цьому світі
Ходити, кохати та на зорі дивитись
© 31 травня 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677526
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 12.07.2016
забудь
і не пиши
і все що сталось
ти забудь
у серці ти
образи не тримай
іди вперед
долай всі сходинки
що в висоту
тебе так хочуть піднести
йди вперед
і не зважай
на зебру
на «Чорні й білі» лінії
в житті своєму
іди вперед долаючи
всі перешкоди
всі плани ти здійсни
що запланував
уже давно
забудь
і не пиши
забудь
і викинь
ти із голови.
© 19 червня 2016
© Попов Євгеній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677525
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 12.07.2016
Десь далеко син. Чекає мати.
Він пройде свій шлях, здолає втому,
Тільки мамі по ночах не спати,
Поки він не вернеться додому.
Він в броні, тримає автомата
Там де вибухи, розтяжки й міни.
Він боєць, та памятає мати,
Як малим в траві збивав коліна.
Як в садку на новорічний ранок
Вдягнений зайчиськом недолугим,
Як до скелі, тулиться до мами
І тримає материнські руки
І чекає на дзвінок короткий:
"Я живий, додому повернуся!"
-Ти тримайся, мій синочку,
Поки я жива, за тебе я молюся!
© 10 жовтня 2015
© Попов Євгеній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677412
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 11.07.2016
Я народився у вільній державі!
У тій країні, що була вже шостий рік Незалежною!
Я не знав, що таке:
Радянський Союз і Хрущовська доба?
Я жив у вільній країні!
Де у кожної людини, було право на голос!
Де ніхто не звертав, на мене уваги
Через мою мову, одяг та звичаї!
Я просто жив, і жив для себе.
Але! Настала, та Зима, що нас змінила.
І ми всі встали, та йшли ми на Майдан.
Й хотілось здобути кращої нам долі…
Але одна країна, яку ми називали братньою,
Поставила усе – верх дном!
І почалась війна! Війна!
Яку ніхто уже і не чекав))))
© 25 вересня 2015
© Попов Євгеній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2016
Падає дощ на поріг
Сумно стає на душі.
Хочеться впасти на ліжко
Та взяти до рук телефон.
Хочеться слухати музику –
Забувати по трохи про дощ.
Слухати музику наче наркотик
Тільки вона заспокоїти може.
Хочеться впасти на ліжко
І забути усе що турбує,
Хочеться просто вдягти гарнітуру
Хочеться слухати музику просто у тиші.
Не залежно від болі чи настрою
Лиш вона перевершить усе,
Тільки музика може знайти ті слова,
Що заспокоїти може!
А може і навіть тебе розсмішити
Музика дар - візьми
Ти послухай у тиші!
Та дощ закінчиться уже за вікном.
© 05 червня 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673248
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 19.06.2016
Що потрібно нам для щастя?
Пиво, сигарети, ноутбук та Інтернет?
Чи можливо зовсім інше?
Як гадаєш, що потрібно нам для щастя?
Щастя – здорово та неймовірно добре,
Але його потрібно ще і заслужити!
«Що для тебе означає щастя?» -
Запитав у мене викладач.
Це сім’я, кохані люди, ті кому відкрив я душу
Друзі і пригоди з ними – неймовірний настрій,
Може десь ми начудили? Чи зробили щось не так?
Але це дразі! З ними здорово і весело.
Для мене щастя – це бути з друзями разом у вільний час.
Наприклад: зараз вже о третій ранку
Та я ще навіть спати не лягав,
Бо ніч була проведена разом із друзями…
І скоро ми із друзями поїдемо у Тростянець,
Відвідаємо ми лицарські бої.
Ми разом будемо із друзями, які такі як я!
Які так само люблять веселитися і співати пісні недалеко ві багаття.
Тож, висновком у вірші може слугувати:
Те що друзі та пригоди з ними – означає щастя…
А ти і сам згадай: «Усі свої пригоди разом з ними»
І де вони вас, тільки не носили?
Та друзям дякую я зараз!
За те, що довгий час подоланий у нас.
І ми пройшли крізь воду та вогонь і мідні труби,
І безліч фотографій ми зробили з друзями разом….
© 18 червня 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2016
Навчи мене, бути для когось важливим.
Навчи мене вірить, любити, радіти.
Навчи мене жити на повну котушку,
Навчи мене бути найкращим у світі.
Найкращим в освіті, у спорті,
Найкращим у всьому…
Навчи мене просто любити цей світ!
Навчи мене, не зважати на дурнів
Навчи мене бачити те, що не бачив.
Навчи мене слухати, те що ніхто ще не чув.
Дай мені сили навчитися грати,
Давно хотів грати я на гітарі.
Навчи мене всього що не міг,
Навчи мене забувати образи,
Бо їх було сотні й після них було боляче.
Навчи мене відкривати душу,
Навчи мене дивитись у далі,
Навчи мене, не забути минуле.
Навчи мене банально жити.
Навчи мене як впаду щоб піднявся,
Навчи мене, любити прекрасне.
Навчи мене, бо я не можу сам цього навчитись!
Прошу тебе, навчи! Прошу, молю щоб ти навчила!
© 18 квітня 2016
© Попов Євгеній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673003
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2016
Сьогодні ми святкуємо – День Захисту дітей.
Усі привітні, добрі, щирі
Усі влаштовують концерти та розваги
Та завезли до магазину море нових іграшок.
А любі всі батьки, купують
І дарують їх своїм дітям,
Але вони забули, про головне,
Що діти - рівні і кращих в світі не знайдеш.
Вони забули про опалене серденько у дитини,
Яка сидить прикута до візка.
А в іншому будинку дитина хвора
Хвора - дуже сильно.
Вони забули про ту дитину,
Яка неначе не потрібна
А їй це боляче, бо це уже не вперше.
І це ви називаєте - день захисту дітей?
Коли забули про дитину?
Якій і так не солодко у світі
Яка не може вільно жити, мріяти, творити?
Та будьте прокляті, всі люди!
Які забули про дитину у день захисту дітей...
© 01 травня 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2016
Чому життя моє таке несправедливе?
Завжди, кругом керує лиш одне -
Це влада, гроші та посади.
Вони і знищують людей!
Але вона - людина!
Й сама у всьому цьому винна,
Але чому страждають люди,
Яких не наградила доля владою й грошима?
Чому страждають люди, які на серці добрі й щирі?
Які все роблять на благо інших -не себе?
Чому завжди страждають ті,
Які готові душу всім відкрити?
© 12 квітня 2016
© Попов Євгеній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671786
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 12.06.2016
Він був хлопцем,
Хлопцем який жив за кордоном.
Він не знав про Україну,
І як живуть там люди.
Він лиш знав із розповідей матері,
Як гарно й милозвучно в Україні.
Але із часом серце заболіло,
І зрозумів що сталось щось не добре,
Та захотілося поїхати до України.
Там де був майдан!
Там де билися на смерть!
Там де люди помирали!
Так. Приїхав і покинув все,
Все що було за кордоном:
І роботу, бо був ді-джеєм він.
І друзів, яких було у нього море.
Та може десь була кохана жінка.
Усе покинув та приїхав
Бо був він справжнім патріотом.
По венах теж текла Вкраїнська кров.
Він був нащадком козака,
Який віддав життя за Січ...
А зараз правнук козака –
Стоїть на тім майдані,
Де все полите кров'ю,
Де люди падали та помирали,
Де беркут так безжально убивав.
Він був неначе свій,
Стояв він мужньо та незламно.
Допомагав усім!
А згодом той майдан скінчився,
Але ця розповідь не закінчилася.
Бо час ще трішечки пройшов
Та сталася Гібридна та війна
В якій на нас напали друзі,
Яких раніше називали так.
І він також в АТО поїхав,
Не за грошима чи за славою,
А лиш за покликом душі
Щоб захистити свій народ.
Хоч жив до цього за кордоном
Він помужнів, хоробрішим теж став,
А серце все боліло,
Бо було боляче дивитись на Вкраїну,
Про яку так гарно мати говорила.
Співала колискові українські.
Та ще з дитинства,
Пагін доброти зробила з нього.
А він, був патріотом,
А він любив країну,
Про яку лише він трішки знав.
Але стояв, стоїть і буде ще стояти
Допоки Україна не буде вільна.
І потім він повернеться додому,
У дім де виростив з дитинства,
Але душа завжди залишиться на Україні.
І він повернеться не раз
І це мабуть закінчення початку…
© 16 квітня 2016
© Попов Євгеній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2016
Я розповім тобі історію:
«Про дівчину, яка навчається у КНЕУ».
Я не скажу тобі, які у неї очі та волосся,
Як звуть її, та щось таке.
А просто розповім історію
Про першу нашу зустріч.
Усе було можливо і давно,
А може це було учора?
Але в той день я пам'ятаю було холодно,
А за вікном лив дощ неначе із відра.
Вона уся промокла, змерзла,
А я неначе справжній джентльмен.
Хотів віддати їй свою сорочку,
Але у той момент із мене "друзі " посміялись,
Що наче бачу я її уперше,
А вже готовий я віддати одяг свій.
А що мені було робити?
Я ж не винен що серце полонила?
Але в той день я все-таки не підійшов,
А просто їй сказав: «Привіт!»
Та стрімко руш я на пару
У триста третій кабінет.
Хоч не в образу сказано викладачу,
Але усю ту пару я його не слухав.
А просто думав я про неї,
Бо серце полонила вже моє.
І цю історію я пам'ятатиму ще довго –
А розповім тобі лише частину правди.
© 19 квітня 2016
© Попов Євгеній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2016
Ще ніколи життя, не було таким важким.
До сьогодні молодь, не знала, що таке війна.
Але із часом, днями та роками
Усе ти розумієш, новий досвід здобуваєш.
Ніхто до вчора ще не знав,
Що Бог зробив для нього долю нелегку
Але усі кричали як один,
Що все пройде та справимось з усім.
Але один із натовпу сказав,
Що Бог дає нам ті випробування
З якими неодмінно справимось,
Та він почав радіти та сміятись,
Але зробив він помилку тоді.
Коли він руки опустив донизу,
І перестав боротись за життя.
Хоч в той момент життя здавалось скрутним,
Але не смій ніколи руки опускати,
І добивай завжди ти до кінця
Усі проблеми й бийся за життя….
© 21 квітня 2016
© Попов Євгеній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671643
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 11.06.2016
Цвіте калина за вікном
І гне до низу свої гілки.
Неначе українська дівчина,
Що заплела волосся.
І цвіт калини всіх чарує
Своїм прекрасним кольором
Та неймовірним, незвичайним запахом,
Як наче дівчина – калина вабить всіх.
Калина - символ, калина - це кохання,
Калина - ліки, калина – оберіг.
Не рви її та не ламай гілки!
Нехай до низу свої віти гне.
© 01 травня 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670149
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.06.2016
Кохання - солодка отрута для мене,
До якої звикаєш відразу.
Не бачу людину яку так кохаю,
Не можу зустріти сьогодні її.
Кохання дратує, по трішки вбиває
І душу, і серце рве на шматки,
Кохання - отрута до якої я звик,
Якою ви поїте, щоразу мене.
Кохання казали: "Річ незвичайна" –
Дає натхнення та силу літати,
Але це брехня, якою годують!
Кохання - недобре, кохання – вбиває!
© 31 травня 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2016
У світі брудом повному,
Де зрада, біль, без каяття.
Жила собі маленька особистість,
Яка уміла вірити, любити й пробачати....
У світі де люди прагнули лише багатства
Які хотіли хліба і видовищ.
Зробили боляче маленькій особистості
Яка пробачила із часом їх...
Коли у світ до грішних тих людей
Прийшов старий із крилами,
Вони хотіли на ньому збагатитися,
І в старий курник, закрили ангела того.
У тому світі люди бездуховні,
Не вміли чесно говорити правду.
І ту маленьку особистість
Хотіли знищити або зробити схожою на себе
Але вона стояла мужньо до останнього.
Вона любила, вірила та пробачила,
Хоч іноді було для неї тяжко це робити,
Але вона боролася за віру у найкраще.
Коли усі було стояли проти особистості і ангела
Вони відчули божу кару,
Та дощ ішов неначе при Біблійному потопі,
А особистість з ангелом лише могли поспівчувати.
І дощ, що дуже довго йшов,
Зумів весь бруд із люду змити,
І всі вони нарешті зрозуміли істину,
Що для дорослих жити, потрібно вчитися в дитини.
© 23 квітня 2016
© Попов Євгеній
Спільнота автора:
https://vk.com/popov.stihi
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669705
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 01.06.2016
Був гарний день,
І неймовірний захід сонця
І люди всі відпочивали.
Ніщо біди не віщувало...
І вибух стався у ночі
І все померло навкруги.
І атоми злетіли в небо
І все покрилося туманом
Зазвичай атоми єдині, неподільні
А тут вони злетіли в небо
І рознеслись по всьому світу
полоній, радій, бісмут і уран
Лиш зона та відчуження
де зараз тиша, спокій, без людей
Природа бореться за існування
Від радіації - четвертого реактора
Пройшло вже тридцять років,
А люди пам'ятають двадцять шосте квітня
Коли в ночі зірвався той реактор
А людям ніхто нічого не казав
Лиш зрозуміли все коли
Вже сотні тисячі померло
А може й більше?
Хто там знає правду?
Лиш зрозуміли все тоді
Коли усе покрилось чорним димом
Коли на п'ятий день радіаційний дощ пішов
І оголосили те, що вже не чули від війни
Настала евакуація, але
Але була одна проблема
Усі вже люди що були
Вони просякли радіацією
А зараз місто Прип'ять
Стоїть, пустіє без людей
У зелені дерев й лісів
Серед тієї радіації
© 26 квітня 2016
© Попов Євгеній
Спільнота автора:
https://vk.com/popov.stihi
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669703
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 01.06.2016
Як часто плани розбиваються об скелі.
Коли плануєш наперед своє життя,
Коли ти хочеш щоб усе було у тебе супер,
А чи життя, чи Бог все робить навпаки.
Було у планах море позитиву, радості, навчання,
А ця проклята та моя хвороба
Взяла і все мені перечеркнула.
Усі надії, плани, мрії та чекання.
А я хотів так просто жити,
Із планами на майбуття,
Не на твоє і не на ваша,
А просто жити, вірити, радіти.
© 05 травня 2016
© Попов Євгеній
Спільнота автора:
https://vk.com/popov.stihi
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668924
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2016
Злетіли сотні журавлів
До неба в теплий край,
Хотіли мрії всі здійснити
Тих хто дуже сильно мріяв.
Злетіли вміло всі,
Але один лиш долетів.
Лиш долетіла мрія та,
Яка людина найсильніше мріяла.
Журавель - це мрія!
Зроби ти сотні журавлів
І мрія здійсниться твоя!
Ти вір і все здійсниться
Журавель - це птах
Літає вміло, гарно
І мрії здійснюють уміло
Ти вір і мрія здійсниться твоя.
© 10 травня 2016
© Попов Євгеній
Спільнота автора:
https://vk.com/popov.stihi
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2016
А серце б'ється все сильніше
Коли знайомими стежками я їду!
Стежки мого дитинства, стежки мого села,
Село що розтяглося по березі Сули.
Тут народився я, мої батьки, діди.
Тут все дитинство пройшло моє.
І навіть той маленький соловейко
По дивному, приємніше співає.
І навіть та трава і сонце незвичайні
Усе чудове, неймовірне, гарне.
А люди тут – такі єдині в світі:
Вони тут добрі, щирі, та привітні.
І де б не був у краї я якомусь
Завжди я повернусь у те село,
Що квітами, деревами, травою поросло
Де соловейко буде ще співати довго.
© 21 травня 2016
© Попов Євгеній
Спільнота автора:
https://vk.com/popov.stihi
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668760
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 27.05.2016
Мені приснився дивний сон
Про гарний ранок, неймовірний день
І чудернацький захід сонця.
Про те, як я ішов по полю.
Про те як гладив золоте колосся.
Як я гуляв десь з друзями
І в нас була вечірка.
Як посваривсь я із нею,
А потім любувалися природою.
Про те, як змінюється погода
То дощ, то сонце, град і шторм.
Про двох викладачів,
Яким було життя і час.
Про тих людей, які раділи долі.
Про площину, про вакуум, квадрат і куб
Про те, як світ всім людям посміхався
Про те як сонце сходило,
Яке із часом потривожило мій сон.
Про те, як сон скінчився
І я збагнув, що він для мене дивним був.
© 13 травня 2016
© Попов Євгеній
Спільнота автора:
https://vk.com/popov.stihi
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668759
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 27.05.2016
Я так любив лише її,
Вона була із іншим.
Я так хотів лише її,
Вона про це ніколи не дізналась.
Я так хотів із нею бути поряд,
Але вона мене не знала
У неї була днюха,
Я так хотів її вітати,
Але вона мене і не покликала,
І ми були по різні сторони стіни.
І я хотів із нею бути разом назавжди,
Я так її чекав завжди,
Але вона була із іншим вже давно…
© 15 травня 2016
© Попов Євгеній
Спільнота автора:
https://vk.com/popov.stihi
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2016
Коли на серці біль і нічого сказати?
Бо всі слова були уже чиїмись,
А ти не можеш вимовити їх,
А все життя було неначе старт і фініш
Не встиг завершити ти перше,
А вже на п'яти наступає інше.
Коли життя тебе неначе душить
І хочеться кричати на всі груди
Бо ти такий єдиний в світі
Людей є безліч, але один такий лиш ти
Коли закінчаться усі мої слова
Тоді захочу я побачити весь світ
Тоді захочу я набратись досвіду
І море слів нових дізнатись хочу
Але прийде кінець для всіх,
Та тільки не для мене
Я буду жити довго ще,
Бо я такий єдиний в світі
Я особистість, а - не сіра маса...
© 17 травня 2016
© Попов Євгеній
Спільнота автора:
https://vk.com/popov.stihi
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668503
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2016
Коли помер поет, то всі замовкли навкруги
Й життя утратило свій сенс
Тоді банальним стало все життя.
Помер герой народу,
що говорив, про те, що так болить.
Який розкрив усі секрети
Та відчинив від душу, наче двері
Коли помер поет, то небо плакало, як люди
Та стало чорне – з блискавкой та громом
Воно ридала дуже довго,
І в довгу путь проводили поета.
Поет помер, і все замовкло навкруги
Усе затихло, бо вже закінчились всі слова,
Якими міг так говорити лиш поет!
Поет помер та все скінчились
І не залишилось віршів, новел, сонетів.
© 17 травня 2016
© Попов Євгеній
Спільнота автора:
https://vk.com/popov.stihi
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2016
Міняємо життя на електронні екрани,
Міняємо реальне на все віртуальне.
Колись батьки писали листи
Та записки для коханих.
А зараз соціальні мережі
Та немає паперу, для написання листа,
Ми пишемо вже повідомлення,
Але з часом забудемо як це робити!
Та той хто буде чекати
Ніколи не отримає тоді повідомлень.
© 20 травня 2016
© Попов Євгеній
Спільнота автора:
https://vk.com/popov.stihi
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2016
Непотрібно ніякого сенсу
Тільки поряд бути з тобою.
Дивитися в очі, любуватись красою
Щогодини, щодня, щосекунди.
Коли поряд зі мною ти
На душі стає спокійніше
І швидше серце б'ється
Як наче вулкан чи баси.
Непотрібні нічого крім дотику
Дотики рук та обійми чудові.
Непотрібно нічого крім тебе
Щогодини, щодня, щосекунди
© 21 травня 2016
© Попов Євгеній
Спільнота автора:
https://vk.com/popov.stihi
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2016
Прийшов нещодавно лист.
Написано чорним по білому,
Всі слова наче виведені
Гарно було все написано.
Написано все що було,
Описано все що ще буде.
Видно що змінюється почерк
Переходить з курсиву на жирний.
Але була у листа одна особливість
На конверті з листа
Адресанта не вказано
Хто це писав не відомо нікому.
Лише у кінці листа
Написаного білими по чорному,
Що це не останній лист
Та буде їх іще безліч.
© 21 травня 2016
© Попов Євгеній
Спільнота автора:
https://vk.com/popov.stihi
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668066
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2016
В моїх думках народжується світ
В якому ми лише удвох з тобою.
У цьому світі все прекрасне й бездоганне,
У цьому світі ти потрібна лиш мені.
А ти мені влаштовуєш щоранку землетруси
Та щось тебе щоразу не влаштовує
Можливо світ, який створив я лиш для тебе?
Моє натхнення й віршування?
Я все покину заради тебе,
І буду я любити лиш тебе
Та хочу я залишитись удвох
У цьому світі, що створив для тебе.
© 22 травня 2016
© Попов Євгеній
Спільнота автора:
https://vk.com/popov.stihi
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2016
Кохання починається з очей
Коли зустрілись поглядом уперше
До вечора не були іще знайомі
І жодного промовленого слова.
Потрібно погляд лиш очей
Що наче іскра запалює тебе
Пробуджує і тіло й душу
І голову п'янить неначе алкоголь.
При погляді очей, яких до цього ще не бачив
Пробуджує усе, що спало дуже сильно
І серце б'ється неначе божевільне
Кохання починається із погляду очей…
© 23 травня 2016
© Попов Євгеній
Спільнота автора:
https://vk.com/popov.stihi
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2016
Присвячується Костенко Ірині
Я знав її іще з дитинства
І разом ми пішком під стіл ходили
Вона була малою, кумедною, прекрасною,
Тоді усі такі були, коли були малими.
І з часом все мінялося, і пори року
І життя, і ми із нею підростали.
Пішли у школу, ми стали однокласниками,
Які навчались одинадцять років.
За час проведений у школі
Ми билися, сварилися із нею
Та ми завжди мирилися з сестрою.
Вона була для мене подругою, сестрою, однокласницею
Та прізвище було у неї, наче в Ліни
ЇЇ ім’я для всіх ніс мир та спокій
Була вона Костенко Ірою
Залишилась для мене - подругою, сестрою, однокласницею.
© 19 травня 2016
© Попов Євгеній Вікторович
Спільнота автора:
http://vk.com/popov.stihi
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667496
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.05.2016
Душа моя кричить віршами
Про те, що так болить завжди
Про те, що так болить на серці
Воно завжди тривожило мене.
Лиш той, хто любить - він щасливий
Лиш той, хто каже: "Я кохаю!"
Не той щасливий, що море грошей має,
А той, хто чув слова кохання.
Не той багатий, хто має сотні друзів,
Не той, хто бачив все на світі,
А той, хто має лиш одного
Найкращого і найвірнішого.
Багато хто вважає, що він багатий і щасливий,
А ти, хто саме це читає?
Багатий ти, щасливий?
Ти сам себе це запитай!
© 15 травня 2016
© Попов Євгеній Вікторович
Спільнота автора:
http://vk.com/popov.stihi
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667495
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 22.05.2016
А пам'ятаєте як всі були малими?
Ми часто гралися в дворі…
Усі були щасливі, безтурботні
А пам'ятаєш, як грали в вибивала?
В квадрат, футбол і тридцять три.
Ми так раділи сонцю і дощу.
А пам'ятаєш, як гуляли в хованки на БАМу?
І ще батьки кричали, за те що грали там?
А пам'ятаєш, як були багаті та з грошима?
Зелені в всіх були листки з дерев...
А пам'ятаєш, як гуляли у квача?
В одинадцять, у жара й перегони.
Як всі тоді раділи хлібу з цукром,
Й як вовк не міг дістати білок на деревах,
Акула плавала навколо корабля,
Та восьминіг лякав малечу.
А пам'ятаєш, саме ти, як часто бились ми?
Гуляли у війну, із дерев'яним автоматом,
Як бігали, дуріли й веселилися?
Як було здорово тоді, коли були малими.
А зараз сірі, однотипні дні!
Куди усе поділось?
І не кажи, що просто виріс я,
Бо просто хочу вірити у казку,
У гномів, ельфів, чаклунів,
У привидів, у гоблінів та відьм,
Я хочу знову побувати у дитинстві,
Пограти у м'яча, зробити дерев'яний лук,
І бігати як ненормальний разом з змієм,
Я хочу знову бути молодим!
©23 березня 2016
© Попов Євгеній
Спільнота автора:
http://vk.com/popov.stihi
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667399
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 21.05.2016
Стоячи на кручі,
Дивлячись у небо
Хочеться кричати:
«Я люблю Вкраїну!»
Десь під небокраєм,
В лісі мавка грає,
А над лісом сонце
Ніжно їй співає.
А за лісом поле.
В нім русалка ходить
І співає мила,
Згадує про літо.
Тільки той що мріє –
Може все збагнути!
І любу Вкраїну
Полюбити зможе...
© 06 квітня 2016
© Попов Євгеній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2016