| Сторінки (1/80): | « | 1 | » |
А листопад ще не оговтавсь й досі,
Із-під навали сніговійного роя,
В заметах тих зашпортався у осінь –
Де білосніжна тиша уляглась гіллям.
Воно ж схилилось долею додолу,
Неначе б то спокутує свої гріхи,
Бо ж в юності хотілось ореолу,
Та разом з тим було в надмірності пихи.
Підступна тиша – скріплена морозом…
Якось сторожко придивляються згори
Калини й горобини грона в сльозах,
Які той холод так зненацька льодом вкрив.
А люд, хто як зумів, окутавсь теплим,
Спішить кудись життям в безмежну сіру даль,
В майбутню – рунь весни, з вчорашнім терпким.
Одним у радість сніг, а іншим у печаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2016
Попросила донька маму, щоб благословити.
Та – у відповідь: «До храму, в Бога йди просити».
Довіряю рідній мамі, як завжди бувало.
Я була уже у храмі, й з милим шлюб узяла.
Тут цимбали враз заграли, що вода карнизом
Полилась потічком, впала ізгори донизу.
Загриміло все весілля у веселім ритмі.
Коломийки до застілля каблуками биті.
Те весілля, та забава задзвеніла в горах,
Хай же милі молодята не відають горя.
Не в ліщині соловейко свою пісню піяв,
То так ніжно із сопілки Вася ноти сіяв.
Ще кларнет із барабаном виділялись звуком,
Тільки перший віртуозно, ну а другий гупав.
Розбудили ці музики всіх любов природну,
І понесли мрійні хвилі світом благородним.
Радий батько лебедятам, і радіє мати,
Несли квіти і дарунки, молодят вітати.
Бо дітей сімейна доля піднялась на крила,
І в таночку-коломийці їх життя скріпила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2016
О, рідна мово!
Мелóдіє із слів!
Ти так чудово
Звучиш у солов’їв.
Ти запах хліба
З пшеничного зерна.
На фоні німба
Для нас лише одна.
Ти квітка мальва,
(Калачик-рятівник).
Магічна барва,
Народний путівник.
Калини грона
Весільних рушників,
І кров червона
Народних месників.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2016
В холодну осінь листя ще зелене,
Й червона ягода дозріла, наче в сон,
Розкрилась другим ди́́ханням для мене,
Удруге здивував малинник за сезон.
Я поділюсь плодами із тобою,
Вдихну на повні груди свіжість під вікном,
Додам у кожну жилку для любові,
Рум’янок у лице, малиновим вином.
Й розмова поміж нас повеселіє,
Посиплються слова малиною в мороз,
Впадуть на білий сніг і залеліє
В них сонця одблиск, і художник-віртуоз.
Залишать в самоті стебло-соломки,
У грудень, січень, лютий там на тятиві,
Рішатиме воно головоломки,
Як гілочки свої поберегти живі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2016
Надвóрі вже морозить листопад потрошки,
І продувають до кісток вітри осінні,
А у траві пожовклій розцвіли волошки,
Букетом непідробним, ніжним,синьо-синім.
Любимий погляд визирає, як з пшениці,
Дівочими очима і теплінню літа,
Змішалися природи дивні таємниці,
Бо все земне життя в залежності від світла.
Нарву тобі, оту чарівну дивовижу,
І як оазу подарю з теплом магічним,
Що не дешевше діамантів із скиб нижніх
Землі, піднятих рухом плит тих тектонічних.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2016
Є стильний шлях, яким іде невтомний мандрівник,
Слідить на серці, як шрапнель в простріляній мішені,
Бо з боку з парасолькою, чатує борщівник,
Як Геркулес, попутний транспорт жде в своїм щоденні.
Тут гама з крапельок, що залишив їх ливень-дощ,
Які спливають чередою вниз по мокрім листі,
Як люд який вертається в своє житло із прощ,
Якому після всього на душі так легко й чисто.
А он каштан, що надто пізно, в осінь аж, розцвів,
І приглянувся тільки-но одній сім’ї бджолиній
Нехай хоч так, все ж мед цілющий свій він заповів,
Отій, що трудиться щодня, літаючій родині.
Дизайнер є, щасливого життя, і провідник,
Який показує і пропагує одночасно,
На позолоти вистражданий дах, щоби не зник,
Й виднівсь над головою у людини теж прекрасно.
І є слова, які ще вголос сам не всі сказав –
Молитва складена у зверненні своїм до Бога,
Боявсь згубити совість у нуртовищі всіх справ,
Людське жебрацтво – то найбільші у житті тривоги.
Де чиста нагота, смиренна сповідь там радій!
Її зима порівнює із сніжною габою,
Все виривається із урвища земних подій
Купатися у купелі великої любові.
В гармонії стебло й насіння, корінь і гілля,
Вись прагне, щоб життя усіх в гармонії здійснилось,
Щоб без війни, а мирним тембром небо і земля,
Солдатам України на яву, а не приснилось.
Й дорогу прагне змити дощ від кров’яних слідів,
Від глини, що так липне до підошов черевиків,
А буревій знесе вельможний забудов рядів,
Що будувавсь за кошт, людський, не чесністю нажитий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2016
В степовім роздоллі,
На легких вітрилах,
Перекотиполе –
Осінь сизокрила.
Жовта парасоля
Котиться землею,
Наче чиясь доля
В точці апогею.
Прокотилось мимо,
Сіячем насіння,
Стрімко, невловимо,
Сонця мерехтінням.
Вдалині як заєць
Вибриками скаче,
Променя окраєць
Лиш йому найпаче.
Там, де проскакало,
Де пробігло полем,
Проросте довкола
Паростком-мозолем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2016
Точки в яких доторкаються дві паралелі,
Ми наяву і в уяві шукаємо їх,
Дні міражів караваном бредуть у пустелі,
Марний цей пошук, та має в собі кілька втіх.
Де ти малесенька доле, людськими шляхами?
Де ти надіє до наших заплутаних мрій?
Може це й є таємниці, які реп’яхами
Липко закутав у мозок якийсь чародій.
Глянути далі у простір, в безмежність далеку –
Просто повірити в казку, в ілюзій обман.
Мабуть не варто, нарватися на небезпеку,
Кращий на відстані поруч, реальності стан.
Ми в паралельних світах проживемо й надалі,
Світло освітить нам шлях, від найближчих зірок,
Висушить слід, що лишають на ньому печалі,
Жити в любові – для всіх це найкращий урок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2016
Соковита, русокоса –
Серед лісу, серед поля,
Стала гола, стала боса,
Незбагненна з вітром доля.
Ось така вона, ця осінь,
Западає міцно в душу,
Ще й гостинно гарно просить
В своє ложе, в свою мушлю.
І відмовитись не в змозі,
Зачарована в нестямі,
Наша пам'ять на узвозі
Мальовничими місцями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2016
Ти – річечкою звешся,
Бо маєш береги,
Як стрічка між них в’єшся,
Сповняєшся снаги.
Блищать від сонця хвильки,
Як усмішка моя,
Що де-не-де навшпиньки
Стають, як я, як я.
Теплом зігріта в пору
Чистісінька вода,
Їй дати можу фору
Лиш я, лиш я, лиш я.
І доки буде бігти
Потічок в берегах,
То сумніву ні крихти,
Радітимуть в лугах.
Метелик – гарній квітці,
А нічці – солов’ї,
Болоту по привичці,
Звичайно – журавлі.
Щоб не спіткало лихо,
Пороги обминай,
Біжи струмочку тихо,
По світу пропливай.
А допливеш до моря,
Не забувай землі.
Чи в радості, чи в горі –
Потрібний ти рідні.
І в мене є, нарешті,
Два рідні береги.
В них душі розпростерті
Дарунком дорогим.
Один – це мила мама,
А другий – то татусь.
Між рідними боками,
Пливти маленька вчусь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2016
Я учора зустрів чоловіка.
Він здалеку гукнув: «Мій учитель!»
Упізнав Ярослава, як тільки
Почув голос, ввійшовши в обитель.
Де гармонія з нот і любові,
Звідки пісня і музика лине,
Насудився йому, козакові,
Філармонії край солов’їний.
Він, насправді, любимий мій учень,
І людина – життя у якої
З камертоном в одному співзвуччі,
І звучанням сопілки дзвінкої.
Квінтет «Мікст» виступав чоловічий.
Із відвідин програми концерту
Зрозумів, проросло наше вічне,
І притягує всіх нас до центру.
Це і мова, і слово, і пісня,
Це і музика, та інструменти,
Що в душі від прапрадіда, звісно,
З тих часів, і до цього моменту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2016
В Грицеві хлопчик маленький живе,
В хаті, яка коло ставу.
Кожного дня про хороше нове,
Він дізнається по праву.
Заступом землю копати в садку,
Сніг відкидати зимою,
Грядку садити, ще й сам, з часнику –
Тільки пригріє весною.
Цвяха у дошку забити тайком,
Курям сипнути пшениці,
Кицю скормити також молоком,
Вчиться всього, як годиться.
Любить звичайно й сестричку свою,
Грається в ігри усякі,
Навіть за неї, горою стоїть,
Щоб не образив друзяка.
Зовсім маленький, а вже помічник –
Мамине щастя, перлинка.
Каже у відповідь: «Я ж так привик»
Хлопчик, що звати Данилко.
Ще обіцяв, що напише вірша,
Тільки-но більшеньким стане.
В нього від роду співоча душа
З щедрими дуже вустами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2016
В країні нині вихідний –
Свята неділі днина
Для всіх людей, лише крім тих –
Де йде ще стрілянина.
Для них завжди робота є,
Поважної причини,
Щоб боронить моє, й твоє,
Й всієї Батьківщини.
Без вихідних до перемог,
Над тими хто уперто,
Героїв у залог
Тримає в дикім гетто.
Нема романтики в війни,
В її круговороті,
Всі подвиги синів
У поті чи скорботі.
Захисники, були б ми вас
Завжди усіх достойні,
Бо ті, хто в небесах,
Нам рани невигойні.
А тим, що лінію вогню,
Грудьми тримають з Богом,
Подію б осяйну,
Що зветься – перемога!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2016
Як колишній солдат, і учитель-психолог,
Розповім про людей, що вернулись з АТО,
Їм рятунок шукають усі в один голос,
А чи треба для них адаптацію, то?
Малювати квітки їм це зайве, повірте,
І методики НАТО також не для них,
Їм тієї свободи б вдихнути повітря
За яку так стояли у схватках страшних.
Вони бачили справжнє життя в лісосмузі,
І тому то прийшли уже в себе якраз,
Їх насправді свідомість уся без ілюзій,
На відміну від тої, яка є іще в нас.
Хто з АТО, ті прозріли багато раніше,
Бо вони оголили свої почуття,
Як й потрібно нормальній людині, мудрішій,
Не носити в собі те вагання-сміття.
Бачте, людям таким не від того погано,
Чим безжально калічила доля їх там,
А від того, що знову нахабно віддано
Безхребетність свою вже наступним вовкам.
Трусить їх не від ран, і також не від стресів,
А від того, як кожен осліп і оглух,
І не бачимо зовсім жахіття процесів,
Які бачить людина з АТО – відчайдух.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2016
Не на долоні людської руки
Лінія долі – твоєї, й моєї,
І України – держави всієї,
А в боротьбі вольовій – вже віки!
Тут, на землі українській, наш рід
Тілом й душею іде за свободу,
Словом Шевченка, Дніпром повноводим
Свій прокладає упевнений слід.
Нині в Донецьких й Луганських степах,
Батько і син йдуть по лінії фронту –
Долі тримають грудьми горизонти.
Чим завинив мій нарід-горопах*?
Мабуть тому, що терплячий такий,
Стільки стерпів він від старшого брата.
Ворога нашого жде самострата,
Адже два кінці усяк має кий!
горопах* - людина , яка постійно живе в горі, біді
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2016
Непростий він обрав таки шлях,
Яким йде кожен раз на роботу…
Зміст життя у напружених днях,
Його звісно, що щемко лоскотить.
Він немає можливостей тих,
Щоб обняти дітей і дружину,
Доторкнутись до лику святих,
У святині – ікон старовинних.
Сам не спить, береже він наш сон,
Береже кожен будень робочий,
Він на лінії тій де кордон,
Де стріляють щодня і щоночі.
Він з друзями пограв би в футбол,
Або кави попив би в кав’ярні,
А йому, кращим другом є ствол,
Й побратим, що попав до лікарні.
Він обрав такий шлях тільки сам,
Бо хотів, щоб скінчилось свавілля,
І дарує затишок всім нам,
І щасливе, безмежне привілля.
Він насправді народний герой,
Йому служба – почесна робота,
Та терпіння його каже: «Ой,
Полинова дістала гіркота.
Подивіться сьогодні на верх,
Де дощами полито дорогу,
Де тонесенький лід ледь пришерх,
Небезпека зростає їй-богу!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2016
Стальний загартувавши дріт
У кузні, батьківській, в селі,
Зробив пружину до воріт,
Ще й покрасив її в смолі.
Пружина довго слугувала
У господарському дворі,
Сама ворота закривала
І так щоденно до зорі.
А там з роками поржавіла
І розломивсь її виток,
Пропала пружності вся сила –
Заліза залишивсь шматок.
Подальша доля зрозуміла:
Стара непотріб «загула»
Здали в металолом «на мило»,
Здали й забули що була.
Отак і між людьми буває
Потрібен тільки до тих пір
Поки здоровий, помагаєш.
А після цього – поговір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2016
Справжнім вирієм подій –
Все з роками розстаємось.
А здавалось молоді
Ми назавжди остаємось.
Повертаючись весна
Знов приносила надію:
«Що ніколи сивина
Не покрасить коси білі».
Непомітно плине час
Й сповільнитись не прикажеш.
Мить і внуки біля нас –
Прощебечуть та прокажуть.
Все дитинство, наяву,
Пам’ятається, як близьке.
А сьогодні чим живу?
Якось згадується слизько.
Смішно, але ж так і є,
У душі ще молодий я.
Дзеркало лиш видає,
Чесно каже: « Не такий вже й...».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2016
Син на фронті у окопах…
Молодість проходить кіптяву,
В нещасливих гороскопах
Крізь війни жорстоку тісняву.
Відчуває рідна мати
Серцем всю біду на відстані,
Тільки хоче задрімати,
Враз находять сни незвідані.
Встане вранці – й на коліна,
Молиться Творцеві щирістю,
Щоб зглянувся на руїни
Й завершив АТО те мирністю.
На роботі чи то вдома,
Йде в дорозі чи стежиною,
Тихо шепче підсвідомо:
«Боже, ощаслив Єдиною!»
Син із фронтових окопів
Бачить в небі через оптику,
Як хижацькі птахи скопи,
Кружать в ньому безпілотники,
Як прицілюється снайпер
У живі мішені рідненькі,
Як заведений вже таймер
Лік веде роками бідоньки.
Скільки буде, невідомо,
Перемир’я рватись мінами,
І коли прийде додому
Син у рідну хату з вікнами?
А тим часом, йде ще битва,
На межі в краю родинному,
Шепчуть матері в молитвах:
«Боже, ощаслив Єдиною!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2016
Через подіум осінь проходить щороку,
Демонструючи грацію і наготу,
А журі відзначає найкращу «Міс року»,
Неповторність у вроді, красу й простоту.
Ось і цей рік пройшла вже третину доріжки,
Сонце усміхи днів її лили фонтан,
Завтра жовто-золоченим листям берізки
Прикрашатиме злегка жіночий свій стан.
Перше місце для неї присудять – всяк знає,
Бо вона довгонога струнка й говірка,
Її прагнення: душу віддати – що має,
Й головне без усяких якихсь нарікань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2016
Люблю дощі. В дитинстві, роздягався й бігав попід ними,
Бо тут таких нема ніде і я жалію за отими,
За зіркою вечірньою, що появлялась після череди,
І мама мило кликала: «Синочку мій, до хати вже ходи!»
До рідних стін побіг би й нині я, нажаль військовий морок,
Де сходить вранішня зоря в диму, й стовпом снарядний порох.
А ще, за лугом я жалкую, тим, в якім стрибав по купинах,
За кручами, де лижами з’їжджав на ризик свій і власний страх.
Я б равликом скрутивсь і переспав у запашному сіні,
Хоча би ніч лише одну у цвіркуновім стрекотінні.
Скучаю за хрущами навіть теж, яких були хмари роїв,
За росами ранковими в яких сліди малесенькі лишилися мої.
Я хочу у поля туди, де запах влігся різноквіттям,
Де плугом зорана земля парує попід сонцем літнім.
Бо тут де я: й дощі холодні, й димом чути квіти, і траву,
І землю вивернув не плуг, і мінна купина – то смерть в рову.
І навіть роси краплями на мамину сльозу похожі,
І кожну мить тут ризик є: чи то в дощі, чи в дні погожі,
Бо цвіркотять тут кулі та осколки, й гул снарядів не – хрущів…
Я чую: «Сину мій – живим вернись!» – хіба ж я цього б не хотів?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2016
Ще в день був горизонтом всій своїй окрузі
І небо підпирав довкола, як умів.
«Тож, як ти так?» – Питали в здивуванні друзі,
А недруг нишком в заздрощах від злості млів.
Та впав на землю вечір, й горизонти звузив,
Й усе, що близьке увібралось в сіру тінь.
Стиснулася душа терпінням у напрузі,
Та тільки небозвід зірками мерехтів.
В житті й повинно все так бути – по спіралі.
Настане ранок і підтвердить ці моралі
От тільки б друзі справжні не втрачали віру.
А дні так будуть й далі змінювати ночі,
Натхнення вгору ще багато напророчить,
А звідти теж розширяться і межі, в міру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2016
Тільки вчора було ще улітку
Вже сьогодні пора ця осіння,
Там леліяла біленьку квітку
Тут вже зрієш своїм ти насінням.
Шаль шовковий зелений мав колір
Замінила на світленько-рижий,
І накинула прямо на комір,
На прикрашену бусами шию.
І тепер вже приваблюєш птаху,
Бо джмелі захмеліли від меду.
Подивляються припутні з даху
В голубім піднебессі намету.
Ще учора було так тепленько –
Нині холодом вщент вже проймає.
Скоро хтось полетить по опеньки
І калини разом назбирає.
Останеться ягід і на зиму
Снігурам в яких груди червоні.
Прилетять на обід, буде зримо,
Наче б збільшаться в кількості грона.
Й дітвора ще знайде кілька бубок,
Коли бабу ліпитиме з снігу,
Ще й червоно накрасить їй губи –
Щоб для друзів й собі на потіху.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2016
Ми шукаємо десь щось одне
А завжди віднаходимо й інше.
Розум наш все ніяк не збагне
Чом матерії темної більше?
Чом заманює простір уверх
Паралелі шукати світами?
Мозок наш в еміграції черг,
У комп’ютерних схемах, програмах.
Чом в небес на Землі голубінь –
Хоч і космос порівняно чорний?
Чом світліє туманів глибінь
Від чаруючих звуків валторни*?
Що ж таке? Що за диво чудне
Бере верх понад нами незримо?
Чом сміливе кругом прошмигне –
Боязке ж простоїть за дверима?
Чому звичкою стало у нас
Виживати в умовах абияк,
І наш розум дволикий на раз
Б’є так боляче нам же по шиях?
Чом вляглось роздоріжжя кругом,
Й головна перекрита дорога?
Чом ключі, що збирали разом,
І PIN-код загубили від Бога?
валторна*- мідний музикальний духовий інструмент,
що має м’який наспівний звук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2016
Листа прислав нам воїн із АТО
В якому наголос зробивши свій,
Писав: «За нас не дбає тут ніхто –
Лиш час від часу мінометний рій.
І хоч у бій готові ми завжди –
Не забувайте нас на межовій!
З цієї української біди
Ми тільки разом вийдемо живі.
В боях перевіряється броня.
Поранені і вбиті є щодня,
Нам ворог мирно жити не дає.
Людей, що прагнуть волі – нині час!
Тому нас не здолати у цей раз,
Той хто живий твердішим ще стає».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2016
Нова вчителька, ой – ще ж така молода,
Аж виблискують перлами посмішки учнів.
Її погляд, як чиста джерельна вода
Віддзеркалює щирі їх мрії та душі.
Так чарівно зорів її перший урок,
Всі присутні були у захоплені нею.
Лиш вона пригадала дитячий той крок,
Коли боса ступала на ниві стернею.
Дітвора на перерві шепталась про щось,
Міряв поглядом кожен свою незнайомку,
Вона з легкістю йшла, бо усе відбулось –
Подолала сумнівну, клейку оболонку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2016
Краєвиди Карпат зачаровують – й тягнуться люди…
Я стою на горі, а внизу простелився Делятин.
Хоч не дуже, насправді, відомі мені тут усюди,
Все ж вже можу багато чого із всього розпізнати.
Он там річечка Прут в між камінні потічок ховає,
Дальше, стрічка-дорога побігла в Надвірну дивлюся,
А на тій стороні, попід ліс, там дівчина зростає,
Яку ніжно так звати, як квітку чарівну – Квітуся.
Паралельно, ген далі, залізні дві нитки вляглися,
То в Яремче по них дизель-поїзд стрілою полинув,
Мої думи, на крилах, все далі летіти взялися –
Долетіти їм хочеться аж у далеку Долину.
Знаю напрям та гори поставили планку високу,
Гострі списи лісів і вершин подолати не в змозі.
Наче б крила здавалось надійні – та мало з них толку,
То й боюсь підведуть, там високо, в далекій дорозі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2016
Хочемо, щоб діти знали,
Не просили ми, не звали,
Осінь так сама улесливо,
Йшла за Божою адресою.
Ми ще вірили – відступить,
Та завихреннями крутить.
Ми наївно все благаємо
Повернутись, хоч і знаємо…
Як хустинкою прощально,
Сумовито і печально,
Лиш листочком тихо рухає,
Не почує, не послухає.
Рижа кішка в ноги треться,
Покидає волос шерсті.
Лишень вранці ще розчулиться,
Як сльоза-роса остудиться.
Все ж надією зігріті,
Ждемо бабиного літа.
Буде хоч якась віддушина –
Біла стрічка ледь розпушена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2016
Моєї мами тато був куркуль,
Він мав два коні, воза й хату під соломою.
За те його взяли в тюрму під нуль
Забрали, ще й з умовою:
«…зашкодив владі – коней у колгосп не здав…».
Навічно там десь на Уралі і пропав.
А жінку бідну з чотирма дітьми
Страх, мордували трудоднями з насолодою,
Й сміялись, що вмивалася слізьми –
З радянською погордою.
Невже, то не відбилось ні на кому ще?
Чи плата за гріхи розсипалася вщент?
Все ж вірю, ще прийде і судний день,
І кара буде за наругу над людиною.
Дай Боже вихід із війни лишень,
І ощаслив Єдиною.
Бо ж хватить горя не в одній уже сім’ї,
Із тих ще пір, і по сьогоднішні аж дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2016
Вересень з гостинцем щедрим,
Йде багатим парубком.
Вся округа пахне медом –
Квітне верес пагорбком.
Джерело із їжі бджолам –
Ця рослина світлолюб.
Їх тепер звуть спільним словом,
Квітка й місяць взяли шлюб.
Щедра вітамінна чаша,
Висотою до грудей,
І худобі щедра паша,
Тут і ліки для людей.
Красять ним шотландці кілти,*
Бо барвник в них жовтий є,
Ще міцнять пивні релікти –
Роблять вересовий ель.**
Простір світлий лісосіки
Кольором бузковим вкривсь,
Влігсь, забувши про шуліки,
На пеньку вуж примостивсь.
Ось таке слово чарівне,
Є у нім й футбольна суть,
У волинськім місті Рівне
Клуб, що «Верес» так і звуть.
кілт*- предмет національного шотландського чоловічого одягу у вигляді спідниці, традиційний одяг шотландських горців.
ель**- традиційне шотландське міцне пиво, перша згадка про яке датується 2 століттям до н. е. "
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2016
Біржа... Торги йдуть… На Вересень, Жовтень й такóж Листопад.
Виграла осінь тут тендер на створення в краї дизайну.
Склала кошторис роботи, де зменшила вдень сонцепад,
Врізала норму чітку на паї для усіх – життєдайну.
Склала і графіки: «Збір урожаю, й в комору запас»,
«Вчасні засіви пшениці, та жита, та інших озимих»,
«Птахам на мапах-маршрутах позначити вирію час»,
«Створення гарного настрою людям – ідей одержимих».
Мабуть, ще має і графік на «Кучки єврейських дощів»,
Тільки ніяк не спланує спинити на сході утрати…
Все філігранно фарбує: дерева, траву і кущі,
Робить натхненно, і є результати з відтінками злата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2016
Світло і колір – дотичні гармонії,
Десь на межі й за межею реальності.
Осінь виконує власні симфонії,
Значно побільше в мінорній тональності.
Стане помітним і доторк вздовж скронями,
Сполох крізь серце пройде дивовижею,
Бархат сезону прогладжу долонями,
І замилуюся дівкою рижою.
В небо злечу, задля збільшення обрію,
Може зустрінуся там із борвіями,
Зміню їх напрямок і траєкторію,
Щоб не спішили з своїми завіями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2016
Ранок в Карпатах… Вершини у темній вуалі…
Темряву чорну роздроблюють промені світла…
Півні настирно ґаздинь своїх будять-гукають…
В травах колишуться роси від дмухання вітру…
Тіло посмикує прохолодь – віяння лісу.
Тихо у гіллі шепоче зелене щось листя,
Йде інтенсивної свіжості запах анісу*,
Сивий туман із долини в долину полився.
Небо у просинь повільно фарбується сонцем,
Сплять ще комашки і сняться казкові сни птахам,
Гулко із гір прибуває вже давнім знайомцем,
Вранішній поїзд Івано-Франківський на Рахів.
Я у Делятині! Просто купаюсь в світанні!
Літо й природа снагу наповняють по вінця,
Сил додають і надій у міцнім розростанні
Краю й мене, як то сина його – українця.
аніс* - рослина, яка має солодкуватий смак та інтенсивний освіжаючий аромат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2016
Дух нескорений, є сила волі,
І тому нам задумане вдасться!
В незалежності нашої долі –
Ми пишатися маємо щастя!
Ми в п’ятірці космічних держав!
Ми прорвались на ринки Європи!
Хто і що б нам у слід не казав –
Як могутні дуби наші хлопи!
Чверть століття уже ми ідемо,
По шляху, що омріяли предки,
Каяття тут ні в чому не ймемо,
Хоч буває солодко і терпко.
Ми спортивний дивуємо світ!
Ми й в мистецтві хороший є вершник!
Наша юнь найцінніший то цвіт –
Патріоти в боях усіх перші.
А тепер імена – їх немало,
Хто мою Україну прославив:
Це Лижичко Руслана й Джамала,
Два Клички Володимир й Віталій,
Ще Оксана Баюл й Каденюк,
Ще Інесса Кравець й Сергій Бубка,
Ще Клочкова й Василь Вірастюк,
Ще Шевченко Андрій й Богдан Ступка.
Ще з небесної сотні всі хлопці,
Із луганських й донецьких боєнь –
Їх стіна, хто на нашому боці.
Так, свобода пустила свій корінь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2016
Ой, нарешті, я в горах Карпатах,
Правда, тут і не маю зв’язку.
По грибочки піду пошукати,
Щоб забаву хоч мати якусь.
Врешті-решт, є завжди коло мене,
Про запас і блокнот й олівець,
Але поруч смереки зелені,
Не зведу в них душі нанівець.
Полечу у хмаринах фантазій,
Понад хати гуцульських ґаздинь,
Передам, тим хто є на увазі,
Я привіти від річки Горинь.
Тут мої земляки поселились,
Вже й давно не звертали в село.
Може зможу у них розбудити,
Те дитинство – яке відцвіло.
Розповім їм про рідних могили,
Про хати, що сховались в кущі,
Як покрівлі у них перегнилі,
Обвалились від снігу й дощів.
Як земля затужила безрука,
За селом, де сосновий вже ліс.
Де лиш чути над хащами крука,
І ставок помілів і заріс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2016
А громовиця й літній дощ
Рвуть душу, як гітарні струни.
Вона окрилена до прощ,
Все прагне щиро і безшумно.
Воскресне все – тільки зажди!
Як Сонце посміхнеться з неба,
Рослинність коренем води
Нап’ється, освіжиться в стеблах.
Побачиш проща оживе –
І знову світом помандрує .
А літо, точно щось нове,
Іще не раз запропонує.
Хотілось би, щоб разом всі
Ішли у храм святий молиться
Щоби церковні мудреці
В Почаїв спільно й Зарваницю.
Зберуться скоро врожаї,
І проскурки свіженьким тістом,
Розстелять запахи свої
Духмяністю наповнять звісно.
А громовиця й літній дощ
Пройде, як в світі і годиться.
Душа – як на узбіччі хвощ:
Скубнеш його, а він кущиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2016
Осінні вже звучать симфонії…
Та літо пише власний тестамент*.
І дивовижа у гармонії:
В плодах ожини синяви пігмент.
В прижовклих травах, що нескошені,
У бджіл – де медом пахнуть стільники.
Усе довкіл узором осені:
Дерева, і кущі, і квітники…
В сорочках вишиванках у калин,
Де ягоди червоні – як рубін.
Намистами наряджених шипшин,
І навіть в терну, й глоду зі сторін.
У шепотінні вітру для дубів,
Про те: З яким гостинцем серпень йде
В свати? Чи будуть страви із грибів?
Чи тільки гарбуза, та, покладе?
тестамент*- заповіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2016
Я починаюся: з просоння,
Із відчуття реальності,
Із ніжних доторкань осоння,
Із планів до діяльності.
Із нервів я ще починаюсь,
З свідомості, із відчуття,
Що часом ще зі мною грають –
Як з тим малесеньким дитям.
У ворогах є мій початок,
Який мене не дістає,
Мені важливіший узяток
Який у друзях з мене є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2016
При порозі в осінь
Щедрі дні привітні
В світанкову просинь
Чорнобривці квітнуть.
Милість та із цвітом,
І з росою, свіжить,
А в очах ще літо
Благодаттю ніжить…
Щоб згасити болі,
Гіркоту розлуки –
Ми назустріч долі
Розставляєм руки.
Осінь співчуває
Й манить силуетом,
З вереснем стрічає
Нас своїм букетом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2016
Дні минають розміреним ритмом…
Полишає в них доля всі шрами,
Близьких друзів все меншає притьмом*
Лиш знайомі живуть між нами.
Кучерявляться пір’ям хмарини,
І відблискують краєм в осоннях,
Стеле осінь із листя перини…
Зріють думи – як спіленький сонях…
Та не бажані битвами втрати,
Терпку спрагу дарують на зустріч,
Нових друзів собі відшукати –
Підкріпити життєвості устрій.
Якщо поруч надійний є лікоть,
То ярами втікає геть туга,
Вимітає її спільний віхоть,
В енну кількість зростає напруга.
І тоді яскравіше засвітить
Лампа світла довіри із серця,
Нову втіху мою благовістить,
І душа в щирій дружбі спасеться.
притьмом* - дуже швидко, поспіхом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2016
На шляху, у туманах ілюзій, гряда-роздоріжжя –
Не вагаючись знаю в яку мені сторону йти.
Бо не манять мене ті далекі й близькі зарубіжжя,
Я лише б в Україні хотів своє щастя знайти.
Розсаджу всі дерева з оази любові і віри
По місцях, де піску лежить сумнів – пустеля німа.
Підкормлю їх водою з криниці із свого подвір’я,
Хай тримається, зелень, землі корінцями всіма.
І тоді до зіниць не насиплють піску буревії,
Об’єднає усе тут єдиний типовий ландшафт,
А на ворога хай нападуть свербежу алергії,
Хай почеше, на цей раз від заздрощів, власний фасад!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2016
Лиха ця війна, бо убивча натура.
Від неї у смутку важкому зітха
І доля людини, і також культура.
Ось щойно – убила комусь жениха…
В заміну на вальс Мендельсона, весільний –
Гармат канонада й осколковий свист.
Зів’яла лелітка, у зморшках суцільних,
І батьківський погляд потупився вниз…
Знов свіжа могила і згорблена мама …
Від болю, від суму аж серце болить.
Читаєш слова ті, що стали віршами,
А в думці – як мучиться бідна, терпить…
Поняття – вбиває війна, не абстрактне,
Вона убиває конкретних людей.
Сама зупинитись ця бойня не здатна
І треба чимало хороших ідей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2016
Злетіли сполохані птахи у небо,
Лишили обжиті домівки свої.
Злетіли й кружляють – сховатись десь треба?
Уникнути жал металевих роїв.
Сполохані птахи, задимленим небом,
Від вибухів линуть подальше гріха,
Війна між людей хазяює ганебно
І їх зачепила також не злегка.
Злетіли… Злетіли... Злетіли у небо,
У зграї лелек, голубів й солов’їв.
Між них світлий ангел з’явився усе ж бо
І стрімко собою до світла повів.
Десь сядуть…Та змостять гніздо між посіву,
І діток-малят жовторотих знайдуть…
І в музику нову – властивим заспівом,
Нехай резонансно, життєво ввійдуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2016
Так, не буває диму без вогню –
Ще люди ображають ближнього,
Хоч може і не маючи в меню
Тих намірів для слова лишнього.
І так з нічого виникне конфлікт
Ще й різний він по ситуаціях.
Летять роки веде зозуля лік
Тим всім складним таким мутаціям.
Колись і в нього сталось у недуг
Таке, що все було збентежено.
Бо думав, що йому колега друг,
А він поводивсь упереджено.
Між ними, навіть сварки не було,
Лише незрозумілі натяки,
І враз спітніло все його чоло,
І серцю захотілось плакати.
Тому сказав: «Пожити хочу ще…
Піду!» І по-англійськи так пішов.
Заліг в задвіркові душі той щем,
Під парасольку, начеб дощ лив знов.
Душевна гіркото! Коли й звідкіль
Прийде в стосунки проща солоду?
Коли зберуть розсипану ту сіль,
Позбавившись зими і холоду?
Бо знає, в нього не зі зла, слова
Чорнили душу розриваючи,
А він її жалів, бо як вдова,
Вона з здоров’ям розставалася.
Людське те «Я» вразливе так воно –
І хлібом не годуй у більшості.
Дай почуття помучить заодно,
Та очі, очі прагнуть свіжості.
Душа, прости! Їм не потрібно дум.
Це свого роду захист психіки!
В них у висках відсутній вже той глум,
Що зрушити у змозі ритміки.
Тому і закликаю їхнє «Я»,
Щоб подолати всі агонії,
Щоби душа його й твоя,
Жили у мирі і гармонії.
Насправді, в тому, щоб прощати всіх,
Велика мудрість є закладена.
Простіть! Змиріться! Скиньте злості гріх,
І перепон із перекладини!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2016
Коментарями рясно сіяно
Все спілкування в інтернеті…
Яку ж цим користь заподіяно?
Хто й як танцює в менуеті?
Хтось тут, під настрій, смайликом моргнув
З підтримки ніжних симпатюльок…
Хтось дужечку в одну з сторін зігнув
Щоб сум чи усмішку в притулок…
Мені здалося, що зашкалює
Купання між своїх емоцій.
Якимись хмарами затьмарює
Полуда у здоровім оці.
Хоча насправді користь є якась,
Бо то рецензія роботі,
От тільки б не лукавістю лилась
У будь-якій людській чесноті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2016
Знаю із слів тебе я у віршах.
Фото твоє, мої милує очі.
Знаєш? До тебе лежить щось душа!?
Бачу – сказати щось дуже вже хоче.
Перше – приваблює так простота,
Друге – таке все красиве і ніжне,
Третє – в очах, як й словах неспроста,
Видно щось вічне, розумне, затишне.
Я відчуваю шляхетність твою,
Вміння з людьми говорити в повазі,
Ти віддаєш усю силу свою,
Щоб Україні ніхто не завадив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2016
Мрій алкогольних міцнющих сьогодні обпився,
Ще закупити б якісь подарунки в смаки,
Взавтра на тиждень в село, де колись народився,
Плани вже склав наперед у валізи й сумки́…
Встану я рано і вийду самотньо у поле:
Зміряю мовчки просторів усю ширину,
Тут пригадаю дитинства невміле ще соло,
Юності мрійну світань, й вечорів таїну.
В гай, наяву: до беріз і ліщини загляну,
Хоч на секунду торкнуся рукою листви,
Трохи приляжу на світлу, широку поляну,
В шовку сувій загорнуся із зелен-трави.
Взявши суниць запахи у смачній осолоді,
Далі за вітром, за птахом у небо злечу,
В течії річки Куми сполоснусь в прохолоді,
Вільхам, і лозам кущистим:
- Привіт!!!
Прокричу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2016
Дорослими стали пташки –
Колись їх батьки доглядали.
Й лиш сіно і пух в подушки
Малечі своїй підкладали.
Усі розлетілись з кубла…
Самотністю хата їх нині
Стоїть в самім центрі села,
Для серця, так милій місцині.
Садок постарів без утіх,
Пташаток моїх білочубих.
Сливки, яблуні і горіх
Усі мають стан недолугий.
Хоч рідко чубаті і без
Над місцем отим пролітають.
Все ж думоньки із під небес
Голівоньки їм оплітають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2016
Стежки і дороги чекають,
Вмостившись під самий поріг,
Зимою сніги засипають,
Виманюють з хати вітри.
А літо прийде – споришами
Обабіч шляхи обростуть,
Сліди позмиває дощами
І квіти уздовж зацвітуть.
Відкрию уранці я двері,
Бо знаю – тоді не просплю,
З віршами на білім папері
В дорогу далеку ступлю.
Стежки і дороги чекають,
Встелилися прямо до ніг.
Я впевнено ними ступаю
Мені Федунець допоміг.
Сказав: «…там гніздо з солов’ями …»,
«Іди й Божий вогник пали…»
Я юним ще був. До нестями –
Вогнем тим я душу сталив.
Тепер, мені світить шляхами
Маленька частинка вогню.
В стежках і дорогах з віршами
Крокую, пишу і горю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2016
Віддзеркалення цілого світу
У тих смолах застиглих соснових,
То натхненне творіння елітне,
Від природних цвітінь кольорових.
То тяжіння земне світло-згустків,
Тінь роси, і трави, і пагіння,
Із архіву під мохових жмутків –
Твір написаний сонця промінням.
Таємниця з далеким минулим,
Зблиск в майстерні митця-янтариста,
Ще й сьогодні з зухвальством нечулим
В волохатих руках афериста.
Бурштино́ві краплини-сузір’я –
Сік, і кров, і сльоза дереви́ни,
Це той по́саг Вкраїні в подвір’я,
Що краса – це його половина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2016
Я учора не встиг
Спити з другом знайомим
Словотворів густих
Із властивістю рому.
Днина та – сирота,
Між чужих протинялась,
І її доброта
Не мені досталась.
Чужу радість не звав
Я до свого порога,
Бо чомусь відчував
Я її насторогу.
І хоча не тужив,
Все ж з часинок пустошних
Узагальнень зробив
Десь приблизно з півсотню.
Головною із них,
Це є мабуть відсутність
Спілкувань чарівних,
Де в словах гарна чутність.
День учора пропав –
Хоч дивився з-за рогу.
Чи я жив? Чи я спав?
Чи леліяв тривогу?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2016
І не сказати – не солідно,
Якийсь хороший комплімент.
Красу сімейства явно видно!
Для чого ж інший регімент*?
Між них відносини – проміння,
А водограй – то їх слова,
Та вибігає з між каміння,
Їх донечка – вода жива.
Спливуть роки разом з водою,
І щастя вдвічі приріст дасть,
А там дивись, і за собою –
Внучат лелека передасть.
Тепло родинне на узорах,
Що вишиті в душі добром,
Завжди зігріє тих, хто творить,
З ниток підібраних разом.
регімент*- полк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2016
Якось зустрівся із сусідом по квартирі,
Та став той виливати біль таку.
(Мовляв, хоч в нього наміри то зовсім щирі,
Все ж застосує тактику якусь).
– Мої сусіди дуже чемні, добрі люди,
Освіту має гарну кожен з них,
Та часто репетирують такі етюди,
Що сцена ще не бачила таких.
Постійні сварки, різні вигуки нікчемні,
Що часом треба брати нашатир.
Наслухаюсь того, аж серцю стане щемно –
Вина у тонкості стіни квартир.
Народженим під спільним знаком зодіака,
Упертим саме так, як два Тельці,
Не допоможе ні батіг, ані ломака,
Щоб розігнати в різні два кінці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2016
Очі твої – що небес голубінь,
Квітко, нектаром, що зманює,
Ніжна ти наша із літа теплінь,
Сонце – що ранки запалює.
Сенс наш єдиний, дарунок небес,
Гавань, затишній надійності,
І небайдужість всіх наших чудес,
Ти, нам – скарбниця і цінності.
Доньці Оксані: з цілющих джерел,
З вранішніх крапель, що росами
Збігли у серце прижовклих стебел
Й тихо тремтять перед косами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2016
Так, вже ж настав той час у нашій хаті,
Івана Низового чистотіл –
Як лікувальний препарат вважати,
Що дарував безмежний суходіл.
Його жита, що у сніпки пожаті,
Так просяться зерном, у хліб на стіл,
Їх колоски такі ж довго-вусаті,
Й про сало знають і часник із сіл.
Попароститься складене у копах
Елітне каліброване зерно,
Та й пропаде у вартості воно.
Якщо наш зір застигне в перископах –
Загубить Україна і стерно.
Й героїв марні муки в тих окопах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2016
Літо літечко лоскоче,
Щось сказати серце хоче:
Про тепло і про надію
Колосків зелених мрію,
Про пташині переспіви,
Зелень-ягоди не спілі,
Про дзеркальні водні плеса,
І міцних стебел-ефеса,
І про личенько жіноче,
Що так любиться охоче,
Хоч комариків дзижчання
Чути звечора і зрання,
Й про рум’яний бік сунички
Що всміхнулась із травички,
І про дощик після спраги –
Стрес вологості й наснаги.
Про людей, що гріють пляжі,
Все, що в серце тепло ляже –
Збільшення адреналіну,
І чарівну Україну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2016
Душу нам всім хай зігріє
Символ людського буття
Жінка святая – Марія
Матінка Божа з дитям.
Все починається з неї
В ній зародилось життя -
Вишивка долі твоєї
Нитками із майбуття.
Любимо ту загадковість,
Милість і простоту,
Погляд весни фіалковий,
Усмішку і доброту.
Є в тій красі щось небесне,
Є незбагненність одна.
Глянеш і крига геть скресне
Наша ти Жінка! Земна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2016
Розказала людям Галя,
Як її кумася,
Зранку з кумом загравала,
Той щоб улюблявся.
Бачте, може так би й сталось,
Бо ж були симптоми,
Щоб коріння не вростало –
Стала їх соромить.
Тай взялася за качалку,
Може й макогона –
Капустяну трамбувалку
Й гАйда у погоню.
Аж у поле їх шугнула,
Де орав Василько,
Й щоб свекруха те почула,
Лаялася гірко.
Чув й сусід ту колотнечу,
Й думав дасть пораду:
«Галю, чуєте, до речі…»
(Той почав з фасаду)
«Ой, красиво ж Ви провчали
Свого чоловіка,
А ще краще б в я…я дАли,
Щоби більш не смів так.
Він скрутився б у калачик,
Й пОтом враз обмився,
Аби ж більше той «дукачик»
Йому не згодився».
Галя з люті зашарілась:
«Що ти мені радиш?
Я ще зовсім не здуріла –
Чим так заощадиш?»
А сусід той був скромненький,
Й голову донизу.
Усміхнувсь собі тихенько,
(Бач, попав у кризу…).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2016
Не звинувачуйте мене у заграванні!!!
В блуканні я, не зовсім ще безглуздому.
Підозріваєте в сторонньому коханні?
Воно насправді в мене є – розгнуздане!
Понад усе люблю свою красиву-музу,
Хоч збоку є жива моя трагедія:
Без дна вона, й похожа на більярдну лузу,
Й зовуть її красиво так – поезія.
Не знаю я чи хтось отак іще, крім мене,
Тай називав її зовсім бездонною.
От що сказав, те і сказав - як з лука стрельнув,
Бо й маю другу, хоч і незаконную.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2016
У світлій зЕлені карпатських нив,
Де синявець присів на жовту квітку,
Зненацька мій світогляд осінив,
Весною ще – не тільки що улітку.
Прапоросхожість в цьому я уздрів,
Цілком моєї, України-неньки,
Тому від щастя сильно зашарівсь,
Затріпоталося моє серденько.
Закарбувався в ньому той сюжет
Тепер ношу його у кожній днині,
Бо є у ньому простору, авжеж,
Усій всеузагальненій родині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2016
Лялькам поезій не пишу
Бо їх вони не прочитають
На зустріч тим завжди спішу,
Котрі в душі людське щось мають.
А у ляльок нема ж душі
Вони на те, щоб ними гратись,
Тому настирливо прошу
Щоб за зирянки і не братись.
Люблю ляльок лише в позір,
Бо ж все на світі має бути,
Б’є серце у нерівномір
Підказує мені маршрути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2016
Я прірва, ще й глибоководна,
Я океан – старезна лінь,
І романтично-благородна,
Як птаха, ти із сновидінь.
Прошу тебе – пірнай у мене,
І поміняється наш стан:
Мій від тепла твого не змерзне,
А твій загоїться від ран.
Мікроби вб’є води солоність,
Веселі звуки, змінять гул,
Розкрию водяні долоні,
Аби лишень процес відбувсь.
Пливи до світлих горизонтів,
Орієнтуйся на зірки,
Повз велетнів еврибіонтів*,
Що вижили крізь всі віки.
Купайся у моїх широтах,
В яких не видно берегів,
І не питай чому ще хтось там
Бульки пускає аж на дні.
Гойдайся в гамаку на хвилях,
Милуйся Місяцем в ночі,
Тут плин з вузлів, а відстань в милях.
Я ж океан – того й хотів!
еврибіонти* - біологічні види з великою пристосовуваністю до змін навколишнього середовища.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2016
Річка Хомора сріблиться,
Лебедів білих гойдає вода,
Лілій корони перлисті.
Берегом – килим-трава молода…
Плеса. Човни у лататті.
Чаплі, качки, журавлі серед них.
Гріються рижі ондатри.
День веселиться клечальний, земний.
Явір схилившись п’є воду.
Листям тополі вітрець шелестить.
Річка втекла на свободу
Й миє каміння гладкі животи.
Панський маєток Грохольських –
Свідок величний ще гордо стоїть.
Знає, ходи на Полонне –
Гриців зберіг в підземеллі століть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2016
Я люблю людей - за крила,
Що в житті не сплять - літають .
Терпеливі - як могила
Хоч багато всього знають.
Тих люблю - що мають віру,
Й сіють, щоб врожай зібрати.
Не спрямують друга в прірву,
Ще ж бо – у тюрму за грати.
І спілкуються на рівних,
Просто й щиро без обмежень.
Відчинивши двері в душу
Ще й без всяких застережень.
Не купляються за гроші,
Не судачать зовсім в щасті ,
Допоможуть завше в горі,
Не залишать в наглій пастці.
Цінять всіх не по одежі.
Подають кругом надію.
Чітко знають свої межі
В будь-якій земній події.
Я люблю котрі не плачуть,
А лікують гарним сміхом.
Бачать в дзеркалі удачу,
І в дитині справжню втіху.
Я люблю людей, що Бога
В самолюбстві не вбачають.
Й тих, що вийшли за порога
Матір рідну пам’ятають.
Я люблю людей розумних,
Не люблю гидких, брехливих.
Я люблю людей бездумних,
Не байдужих і щасливих.
Що на виборі не блудять.
Вірні слову завше й всюди.
До вподоби ті лиш люди,
Які – справжні, чесні, люди…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2016
Щось на душі так млосно й душно,
І навіть риба не клює,
Хоча любителі так мужньо
Терплять в надії на своє.
Мабуть на дощ зверта в погоді
Таке в мені передчуття.
Смертями вирваній свободі
Кладуть вінками співчуття.
Дощем повітря геть пропахло
І тиск помітно уже впав,
Реально душить щось так нагло,
Спостився за дощем і став.
Усі хотіли дуже грому
І навіть двох потужних злив –
Вони були, і що ж потому?
Якби, ще, дощ – очистив, змив.
А він пройде – бо необхідно.
І те, від чого душно так,
Спаде з краплинами безслідно
Й спливе подалі у рівчак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2016
Передчував біда іде…
Дзвінок… Алло, чуєш, ти де???
(А він в сусідки Дори
Пішов тореадором –
Професія його така,
Тут дресирує він бика)
Сказав : «Пасу худобу!»
Тай що, в таку негоду?
А що ж! Воно таке ліниве
Не наситилося на ниві.
(А бик у нього впертий був,
Про це я між людей почув
Хоч вдома був він зовсім не такий
Казали що характером м’який).
Бач вдома при любій нагоді
В своєму пасся огороді,
А тут, за горбик трохи вище,
Лежить прекрасне пасовище.
То як же він його покине
Вже ліпше тут на ньому згине.
Бичача кров прийшла у ярість…
Та так, що хтось можливо заздрить.
Така твариняча та страсть
Що для людей звичайно зась.
Тварина й жуйку не жувала,
Бо апетит страшенний мала.
І раптом дзвонить телефон…
Та ні, цей раз вже домофон…
Сусідка відкриває двері,
А тут «розгнівана пантера»…
…Його одежу ухватила
І миттю двері зачинила…
Знайшла таки… І що тепер???
Чекайте, він з армії сапер!
Сказав, що міну в Дори там шукав,
І скинув все, щоб вибух не порвав…
Р.S.
Не помогло ніщо, все даром,
І йшов по вулиці Адамом….
Отож дивіться чоловіки,
Пасіть биків удома тільки!!!!
Не спорю, що в сусідки Дори
Є соковитіші простори,
Але ж чи варто дурачка валяти
Й своїх дружин на всяких Дор міняти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2016
Під світлим сонечком
Дві квіточки цвіте –
І мама й донечка,
В очах рідні росте.
Життя в гармонії
Від дня народження.
Бутон півонії –
Таке продовження.
Чотири джерельця,
Що сповнені води.
Чотири дзеркальця,
В них таткові сліди.
Є відчуття душі
В святому погляді.
Хороший смак в книші*
І ніжність в догляді.
книш*- вид білого хліба
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2016
Гуляв у лузі баранець
У кучерявій шубі,
На шиї мав він ремінець,
І ще не був у шлюбі.
Тут десь метелик звідкись взявсь,
Тихенько сів в травичці.
Баран вівцю одну згадав
Й подумав по привичці:
- Зірву їй квітку, тай подам,
Тоді попрошу ногу.
Не встиг торкнутись: - Кажу вам…
Метелик втік, їй богу.
Бо бачите, дурне ягня
Подумало що квітка,
А то метелик закуняв
Під сонечком зігрітий.
І так баранчик знов один…
Не звабив він овечку.
(Без квітки серце на обмін?)
Овечка: - Так не гречно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2016
Її вірші – осанна вічному,
В них залишає слід від творчості,
Де всі слова в строю ритмічному,
І якість звуків з неповторності.
Хоч часу мить між похвали й хули,
Все ж їй, ніяк ця тонкість не грозить.
Бо струни ті жаркий вогонь сталив –
Тепер дбайлива ліра не змовчить.
Це разом інструмент і камертон,
З ним вся душа дзвенить в гармонії,
В руці тримає доля мікрофон
В людській просторій філармонії.
Не має меж така поезія!!!
Вона цілюще джерело струмка
Й потужно душу рве енергія.
Яку гостинно жде Дніпро ріка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2016
Дорогу, ще ступивши за пороги,
Мені якась вказала вища сила
І навздогін «Щасливої дороги!»
Благала Бога – мама і молилась.
Як поступати їхав, десь на розі
Подія відбулася, осінила –
З білбордів прочитав: «…щастить в дорозі!»
Це помогло зміцнити власні крила.
А далі зустрічались подорожні,
Котрі увагою не обділяли,
Хоча торби мої були порожні,
Зате, на щастя, звивини сповнялись.
Тепер, життям, на кожнім повороті,
Гальмую, чи вирулюю по знаках.
Чи в ожеледь, чи літом по спекоті –
Міняю шини в знаки зодіака.
Такий дороговказ дарила доля,
Бо власну совість не поклав на плаху –
Злилися ритми світу й біополя
Поставши на узбіччі мого шляху.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2016
Слова, як ключі – треба їх підбирати:
У душу ввійти чи роти закривати.
Любити або не любити – бажання.
З повагою ставитись – це виховання.
Як кажуть, що хтось помилився в людині
Не вірте, це так поспішив хтось там, нині,
Побачити саме таким, як схотілось.
На місце все стане, лиш тільки б терпілось.
Не можна згубити – чого ти не маєш.
Не треба тобі – то навіщо шукаєш.
Брехати не треба – якщо є довіра
І правду доводити – хто тобі вірить.
Не робиш помилок ніяких – волаєш?
То значить прості всі задачі рішаєш.
Найбільша помилка – твоя тільки совість!
Відомо – відсутня в житті випадковість.
Події проходять в потрібні години
І точно в зазначеній Богом місцині.
Не можна звалити – чого не построїв
Ілюзії тільки бояться побоїв.
Якщо доведеться коритися людям,
То значить, рабом для них вічним я буду.
Хіба це недобре, щоб людям служити?
Погано, якщо кого-небудь забити.
Так мало є часу, коли не встигаєш.
Багато його, як на когось чекаєш.
Про що наші думи вихряться кудлаті,
То те ми і здатні в собі відчувати.
А що відчуваємо серцем й душею –
Його і транслюємо променем з неї.
Звичайно, відправлений промінь для світу
До нас повертається з тим же привітом.
Помститись найкраще – це з пам’яті стерти.
Завжди пам’ятаймо, що смерть хоче жерти.
Як хочеш гармонії – прагни висот.
Життя резонанс – це збігання частот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2016
Танцюваннями пуху тополі,
То поривисто, то уповільнено,
Пригадалась зима мимоволі –
Роєм білих сніжинок завіяло.
Одіяло, земним притяганням,
Тротуаром стелилось й газонами,
Алергією і дратуванням,
Лоскотало своїми мамонами*.
Налипало в полян безволосі,
То чіплялось за легку неголеність,
То як іній на травах покосів…
Щедро травень теплив заборгованість.
Красота збоку клумби стояла
Теж в біленькій вуалі позиченій,
Кароокістю так надихала,
Що ірис шоколадно-коричневий.
То не болісна туга сніжинок,
А відверта земна алегорія.
То збігання в дороги стежинок,
То життєва чиясь траєкторія.
мамона*- ненаситність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2016
Є відчуття могутності:
В читанні думки з відстані,
У ритмові присутності,
Коли серця уквітчані.
Я розрізняю ритми кроків,
По силуету визнаю.
Якщо ти в натовпі потоків –
То стукіт серця впізнаю.
Якщо ти будеш десь далеко,
Хоча б секундочку одну –
На крилах полечу, лелеки,
І принесу тобі весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2016
Місто Луцьк. Педвуз. Навчання.
Лекції. Практичні курси.
Праці – їх конспектування.
Фізкультура: Кінь та бруси.
Енки. Залік. Пропуск. Допуск.
Сесія. Безсонні ночі.
Здав. Прийом, від друзів – оплеск.
Є хвости – табу урочищ.
Друзі всі в переживаннях:
Славик, Коля, Стьопа, Паша,
Вася, Міша, Вова, Ваня.
Вся сімейка дружня наша.
А оцінка в залікову,
Як дарунок Миколая –
Що мені підклав підкову –
Щоб гріхів пропала зграя.
Важко. Але скажу чесно,
Що були сторожування.
Все ж надія грілась в веснах
Й витримка із виховання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2016
Ранку проснувшись одного –
Втупився в стелю очима.
Щастя схотілось земного.
Йшли і плили – пілігрими*…
Й радість була паперова,
Й стали стічними всі води –
Вчора були ще прозорі.
Я ж – в теоремах доводив.
Миттю знайомі обличчя,
Змінюють різко свій облік.
Тільки легкою здобиччю –
Хай не стає життя-ролик.
Йдуть розлучання секунди,
Страсть ледь скеровує розум.
В вірних любов, як корунди,
Вартою стрій вздовж узвозу.
Шанс, який даний нам Богом
Треба, щоб в серці з любов’ю
Жити – не впертися рогом
Та харчуватися кров’ю.
* пілігрими – ті що йдуть до святих місць, підкоряються темному покликові забобонності
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2016
Україна – це що? Чи це хто?
Запитати повинен ти в себе.
Якщо думаєш й кажеш: це що?
То немає в тобі милосердя.
Ти не відаєш, хто в ній народ,
Який прагне від віку до волі.
По життю він же є – хлібороб,
А як треба – то воїн у полі.
Бо у нас, тече батькова кров,
Ще від діда, для нас панацея.
Жоден ворог тому не зборов.
Україна для нас – не Цирцея*!
Хоч керманичі, всі, до людей
Завше корчились у чародіїв,
А насправді тягучий був глей,
Ще й пихаті, і люті, і злії.
Вище всього кумівський був круг…
Їм здавалося, що керували,
А насправді, був простір наруг
Де свої кишені наповнялись.
Україно – ти що? Чи ти хто?
Люд терпіти надалі не буде!
Агов! Може загравшись в лото,
Хтось заспав? То світанок розбуде!
* Цирцея - люта чарівниця і дуже зла до людей
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2016
Якби я знав, що ти сама між стін і рам,
Чекаєш хоч дзвінка від мене вечорами.
Повір, тоді, і не затримавсь ні на грам
Й у двох, всю ніч, гуляли б ми під небесами.
Чому? Скажи! Така припала доля нам?
Якби я знав, що ти згубилась поміж тижнів,
Тоді, можливо, вірив би і навіть снам,
Бо так люблю й ціню ту несказанну ніжність.
Мені б детектор. Знав би всі твої думки…
Дізнався би, що ти гадаєш у ворожок,
То б підібрав ключі й відкрив усі замки.
Надіюсь іще є – душі твоєї сховок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2016
Мої друзі мене не забули,
Приїздили до мене додому.
Хоч події злетіли, відбулись –
Все ж у вимірі ми, всі, одному.
Знаю точно, що в День, як родився,
Кожен з них щиро дякує Небу.
Я при зустрічі, з ними – зцілився.
Хіба більшого щастя ще треба?
Цим усім, геть, насправді блаженний,
Бо шанують мене та ще й люблять.
Цим і Богом – у слові натхнений.
Так, пишу! І ношу в своїх грудях.
А тому, маю повне теж право –
Всім сказати: насправді – щасливий.
І нічого не вартує слава –
Коли дружба, така, не зрадлива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2016
Мрії – благородні лебеді
Мрії – благородні лебеді
Ви летіть, летіть, летіть, летіть.
З шовку – голубому небові,
Понад зрілих хлібних колосків.
Вами буду милуватися:
В спогадах, у снах і наяву.
Вами долю прикрашатиму,
Бо на те на світі цім живу.
Вірю, буде юнь рівнятися,
На розмах отих пташиних крил.
Вгору схоче підніматися,
Набиратись впевненості сил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2016
Напишу про тебе
Й не назву ім’я.
Кожна хай, про себе,
Думає – це я!
Щоб ніколи слізно
Не було тобі –
Проспіваю пісню
Хай луна собі.
Ти ж, така, як пісня,
Мелодійний спів –
Ніжна і привітна.
Добре, що зустрів…
Ти, на струнах тонких,
Музика в мені.
Ти, акордів дотик,
В голові хмільній.
Засіяю сонцем –
В небі голубім.
Очі, як віконця –
Освітлю твої.
Як грайливий промінь –
Обніму плече.
Може божий пломінь –
Нас, тай, прирече.
Хай всміхнуться очі –
Щиро для усіх.
Бачити всяк хоче –
Радісність душі.
Ти, як йдеш в дорозі –
Погляд мій в тобі,
Відвести не в змозі,
Щоб я не робив.
Вдячний буду Бозі,
Всюди і щодня –
Стішусь перемозі,
Як і вся рідня.
Ти, як тепле літо.
Й свіжа – як весна.
Я тебе примітив –
Ти така одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2016