Характер_ник

Сторінки (1/6):  « 1»

Дістало

Піду,  куплю  собі  повітря
Поки  є  гроші  і  дешеве
Десь  20,  може  30,  літрів,
Щоб  голод  подолать  кисневий.

Коли  ще  долар  був  по  8,
Воно  тоді  було  на  шару,
Дерева  ще  росли  у  лісі,
І  небом  бігли  чисті  хмари.

Зберу  за  цілий  рік  зарплату
Копієчку  до  копійчини  -  
Куплю  Шевченка  почитати,
А  вистачить,  -  то  ще  й  Тичину.

Продам  свій  голос,  щоб  прожити:
Це  так  жахливо  і  халатно!
Нас  всеодно  будуть  дурити,
Але  мене  хоч  не  безплатно.

Так  вистачить  десь  на  півроку
На  кисень  і  літературу,
Поки  не  зроблять  нові  кроки,
Щоб  з  мене  здерти  власну  шкуру.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674053
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.06.2016


На дні

Коли  ти  на  дні,  на  самій  глибині
І  душу  гризуть  нескінченні  примари
І  очі  твої  невеселі  -  сумні
Ти  також  дивитися  можеш  на  хмари

Дивитися  будеш  і  будеш  хотіти
Піднятися  вверх  до  захмарних  вершин
Ти  тільки  підстрибни  -  і  зможеш  злетіти
Там  серед  птахів  ти  не  будеш  один

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674000
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.06.2016


Вночі

Вночі,  коли  місяць  ясний
                                                         плете  павутину  безсоння
Ти  знову  і  знов  підіймаєш
                                                         до  неба  холодні  долоні
           Безсилий  себе  зупинити

Там  душі  дорослі  й  малі
                                                           суцільним  потоком  пливуть
У  край,  де  спочинок  чекає,
                                                           щоб  рушити  далі  у  путь
               Бо  так  споконвіку  було

А  душі,  що  добрі  –  як  боги
                                                             із  німбами  на  голові,
А  душі,  що  злі  –  як  відьми:
                                                             кожна  на  власній  мітлі  
               Бо  так  споконвіку  було

Ти  дивишся  й  відчуваєш
                                                                 як  кров  захолола  в  жилах
Тікати,  подалі  б  тікати
                                                                 та  зрушити  вже  несила
               Ніхто  так  ніколи  не  міг

Бачити  душі  щоночі
                                                                 дорослих  та  зовсім  дітей,
Що  тихим,  беззвучним  потоком
                                                                 світ  полишають  цей
           І  ми  колись  будемо  там  

                                         Відійди  від  вікна!
                                         Заплющ  свої  очі!
                                         Спи…
                                         Там  нові  чекають  світи

Хай  душі  тебе  не  тривожать,  бо  ти  також  є  душа.        

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670630
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 06.06.2016


Очі

Не  дивіться  людині  у  очі
Бо  вона  вам  не  зможе  збрехать
І  чи  хоче  вона,  чи  не  хоче,
Можна  душу  її  прочитать.

Затаїла  людина  образу
Чи  з  цікавості  палко  згора
Все  це  можна  побачить  відразу
Очі  -  дзеркало  зла  і  добра

В  них  побачити  можна  надію
І  безмежну,  як  море,  любов,
Заповітну  та  бажану  мрію
І  щоразу  нове,  знов  і  знов

Не  дивіться  людині  у  очі,
Якщо  хочете  мимо  пройти
Може  вогник  в  очах  тих  проскочить
Й  ви  потонете  в  них  назавжди...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2016


Мені тисячі років

Мені  тисячі  років
І  я  жив  тут  завжди
На  цих  схилах  Дніпра,
Що  під  небом  пливуть

Все  змінилось  давно
І  вода  вже  не  та,
І  це  небо  інакше,
Тільки  я  досі  тут.

Я  багато  забув  -  
Забирає  все  час,
І  всі  спогади  зникли
В  безодні  світів

Тільки  знаю  одне:
Тут  усе  почалось,
І  почнеться  ще  знов
Крізь  мільйони  життів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670407
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.06.2016


Мавка

У  диких  хащах  лісових
Зустрів  я  мавку  молоду.
Я  знав  її  ще  за  життя  
Як  милу  дівчину  руду,
Та  зараз  подих  її  стих.

Вона  всміхається  мені
І  манить  далі  в  густину,
Іде  спиною  уперед,
А  я  в  очах  її  тону,
Усе  пливе,  неначе  в  сні.

Я  знаю,  хто  вона  така,
І  що  у  неї  у  думках,
Але  за  нею  далі  йду
Заради  сотень  бідолах
В  кишені  стиснулась  рука

Багато  хлопців  полягло
Від  темних  намірів  її,
Безслідно  зникли  на  віки
Знайомі  і  брати  мої,
Давно  страждало  все  село.

Прошу  її  я:  стань  на  мить,
Твою  я  косу  заплету.
Вона  вагається,  стає,
Та  маю  іншу  я  мету,
Із  нас  один  хтось  буде  жить.

Спиною  як  вона  вернулась,
Я  бачу  нутрощі  усі,
І  щоб  все  швидше  відбулося,
Тримаю  я  кілок  в  руці,
І  раптом  щось  мені  почулось.

Багато  різних  голосів
Із  хащ  до  мене  залунало,
Такі  знайомі  і  близькі,
Кого  давно  уже  не  стало,
І  я  на  мить  заціпенів.

І  звідусіль  вони  бредуть,
Горять  вогнями  їхні  очі,
Тривожно  стало  на  душі,
А  мавка  ще  як  зарегоче,
І  тут  кінець  уже  мабуть.

Тікати?  Та  нема  куди.
Молитися?  Не  допоможе.
Вони  все  ближче,  й  мавка  тут.
Допомагай  мені,  о  Боже.
Я  чую  тихий  звук  води.

Біжу  на  точй  чарівний  звук,
Вони  за  мною  –  доганяють.
Страшні  мерці,  що  не  лягли
Роздерти  тіло  так  бажають,
Деруся  я  крізь  сотні  рук.

Аж  ось  попереду  потік
Стрілою  ліс  розподіляє,
Ще  трохи  й  може  пощастить
Бо  точно  я  цього    не  знаю.
Їм  не  пройти  на  інший  бік!

І  ось  потік  я  перебрів,
Мерці  стоять  і  дико  виють,
Досада  тліє  у  очах:
Хто  лиш  кричить,  хто  –  землю  риє.
Я  врятуватися  зумів.

Тут  мавка  вийшла  наперед,
До  мене  лагідно  всміхнулась,
Водою  плавно  побрела,
Нічого  їй  за  те  не  збулось,
Зашелестів  лиш  очерет.

Я  хрестика  із  шиї  зняв
І  опустив  його  в  потік,
Молитву  вголос  став  читать,
І  мавка  з  жахом  в  інший  бік
Раптово  кинулася  вплав.

І  тільки  мавка  допливла,
Мені  на  поміч  вищі  сили
Послали  порятунок  щирий,
Мабуть  мене  вони  любили.
Я  повернусь  ще  до  села

Зоря  з-за  обрію  прийшла,
Мов  добра  новина  в  оселю
І  світло  впало  на  мерців,
Їх    перетворюючи  в  скелю,
А  мавка  у  ліси  втекла

Її  не  бачили  давно
І  люди  більше  не  зникали,
Мерці  ж  і  досі  там  стоять,
Відтоді  як  камінням  стали
Уже  потріскалось  воно...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670404
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 05.06.2016