| Сторінки (1/69): | « | 1 | » |
Мені його мало, мало, мало,
мало!
Мене мало коли щось тримало!
А тепер тримає ще менше!
Я ж експресивна, я актриса, я не обираю того, що легше!
Зазвичай...
Але мені з ним так легко,
оце так парадокс,
якщо обирати з напоїв, то я перейшла на чай
(читайте мої старі вірші і знайдете відповідні підказки).
Ні, я кричала, я верещала, що не вірю у казку!
Але ж казки різні бувають...
Як мені буває мало -
хочеться зупинити час, і, якщо вийде, простір,
і нехай усі про це знають!
Я проведу власний розтин!
Пищатиму, реготатиму, заходитимусь....
спокоєм,
бо мені з ним спокійно
Я була неспокійна, але так воно раптом стало,
його поруч зі мною багато,
а мені все одно його мало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2017
Була крапка,
а тепер
самі лише коми,
одна на одній,
пересікаються, блідніють,
і жодної чіткої,
а може, мені так більше подобається?
Я любовні судоми
заміню на те, від чого кінцівки німіють,
лише залишилося сказати всім, хто недобачив двокрапку,
і подумав, що там та крапка одна,
що це була не вона,
і тоді можна писати довжелезні речення у своїй біографії,
написати цілу книгу, використати розділові знаки,
які ніхто не зможе розтопити, як кригу
розтоплює теплий намір,
а тепер будь ласка, повірте, що я серйозно,
і я чекаю поважної овації,
повірте, я для себе
добре визначилась з пунктуацією.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2017
Люди як кораблі -
було сказано.
А що, як люди ще й як
чаклуни?
Випромінюють енергію,
отриману від сонця.
Так, справді, це вони,
це навіть ми!
І це може бути здійснено, а не тільки
бажано.
Із найглибших криниць нашого тіла
ми можемо взяти воду і тоді...
тоді більше ніхто не буде невміло
витріщатись на сонце на долоньці.
Ми можемо стати
великими,
сильними,
страшними.
Але цього ж ніхто не хоче,
бо магія проявляється через любов,
і нічого не вийде, якщо ми будемо злими
чаклунами ночі.
Людина як дар,
людина як слово повітря
летить по всесвіту і вміє робити дива
із власних чарів.
І ти також людина нового часу, людина нова,
відчуй,
сприйми,
як твоє тіло вирує.
Ти чаклун, я чаклун, я
чаклую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2017
Я більше не маріонетка,
я обрізала нитки,
злізла з руки,
як несподівано ожила ручна лялька.
Я озирнулась, подивилась на залишені збитки
і пішла далі, і знімаю всі маски,
всі кальки.
Залишилось ще три.
Як у кожній казці є три дороги.
Я звелась на ноги
і маски страху,
невпевненості
та комплексів,
сподіваюсь, самі впадуть униз,
щоб бути чиєюсь іншою причиною жаху.
А я чую свист
в кінці вулиці,
тягну за собою іще маленьку необрізану нитку з черепної коробки.
Іду та іду, а ззаду мене будуються стопки
з прочитаних повідомлень.
Я дійду до кінця, я обіцяю, і ця обіцянка - щось абсолютно нове.
Я була маріонеткою, та в мені
з'явилося серце
живе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2017
Normalerweise bevorzuge ich meine Prinzipien.
Mit dir kann ich das nicht.
Warum?
Wir haben einander als "Freunde" geplant,
jetzt dreht alles um,
wir sind seelenverwandt.
Ich dachte,
ich glaubte,
ich habe gemeint
dass ich herzlos bin,
als ich habe geweint...
Seitdem macht das alles keinen Sinn.
Ich schließe mich,
aber wie Wind Fenster öffnet
öffne ich dir
und kann nicht widerstehen,
und sage statt "ich" "wir".
Du kannst alles verstehen,
du verstehst schon sehr viel,
zum Beispiel, das was ich will
und was nicht.
Ich verliere das Gleichgewicht.
Wie lange es dauert?
Wie weit wird es gehen?
Ist das mir nicht egal?
Was ich antworten werde, ist auch nicht wichtig,
denn ich habe schon keine Wahl
Ich bin schon genug versaut.
Viele haben das schlechte in mir akzeptiert,
und mein Herz, wahrscheinlich, blutet.
Der Grund, warum aus uns etwas wird:
du akzeptierst das gute.
Переклад norton:
звісно ж, я маю принципи;
звісно ж, я їх неухильно дотримуюся.
такий мій базовий принцип.
звісно!
а як щодо тебе? мушу сказати,
що деякі з них здаються мені надуманими,
туманними. ми
мали бути друзями,
як водиться, як звичай;
а тепер я, здається, впадаю в метафізичний відчай,
бо впізнала в тобі рідну душу,
то ось, – послухай, що сказати мушу:
колись одного разу вирішила,
що житиму зовсім без серця –
так і жила. та ось плачу!
й не вірю своїм очам. що ж це таке?
здається, в тобі одному пробачу
всі недоліки людства, – все,
що називають "занадто людське".
я втікаю від цього, ховаюся,
затуляюсь від тебе також –
та буває, як вітер розхристує штори на вікнах,
так я стаю з тобою по-дурному відверта;
і мені до вподоби,
і хоч я по-дурному вперта,
мені до вподоби думати "ми" замість "я".
це погано, гадаю.
мені подобається твоя –
так мені хочеться думати –
увага до таких сентиментальних дрібничок,
я навіть впевнена; й твій скептицизм,
і поблажлива усмішка до дівчат-запальничок,
як я.
ось, як бачиш, не можу не втриматися,
щоб не впасти в звичайний потойбічний цинізм. –
знаю себе. як довго це може тривати?
як далеко ми зайдемо?
це дурні запитання.
а як по правді, мені все одно.
бо ти знаєш мене, ти любиш
витріщатися на моє вікно.
я достатньо зіпсована, та коли таке раптом відчую,
ніяковію. занадто багато хто
любив і цінував в мені погане. –
якраз найгірше: те, що ніколи не настане.
як згадаю про це, моє серце бажає померти
й провалитися в пекло. та знаю, що ти
любиш в мені хороше, й хочеш його зберегти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2017
Та в мене є друзі, справді,
просто я люблю снідати одна,
бачити як розквітає день над містом,
і як у серцях настає зима,
і як моє серце таким чином стає
чисте.
Та в мене є люди, і я не самотня,
лише збентежена та трохи збочена,
та багатьом це подобалося,
їх була сотня,
і вони казали, що я прекрасна, бо порочна,
сміялася я гучно,
і веселилася під найкрутішим на світі дощем.
Та в мене нема ворогів,
а якщо були,
то я їх повбивала мечем.
Та в мене є Бог,
але про святе я нічого не знаю та не визнаю жодної релігії,
а ікони для мене це людської уяви візії.
Та в мене є кохання у серці,
і так багато,
що захлинаюсь ним та роздаю випадковим перехожим,
навіть не придивляючись, живі вони чи мертві,
аби вони були чимось схожим
на надію.
Та в мене є мрії, просто я більше
дію,
ніж мрію,
у мене часто питають "та як я смію?" -
а ось так.
Та є в мене мораль,
тільки совісті немає,
бо я взагалі не знаю, що це означає,
ось так і живу безсовісна,
та перетворююсь через життєві злети на сталь,
і мені не жаль.
Є в мене натхнення.
Є щастя.
Я щаслива.
І це було зараз найбільш небуденним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2017
Er sitzt auf dem Stuhl
und will sich beschweren,
weil alles was passiert
ihm nicht gefällt.
Es gibt, natürlich, Menschen, denen geht es
schwerer.
Der Typ auf dem Stuhl weiß das.
Aber trotzdem - er quält.
Er lacht nie, er will sogar nicht mehr lächeln.
Sein Leben ist grauer als graue Farbe selbst.
Er versteckt keine Schwäche, er ist selbst
die Schwäche.
Er denkt, er ist einsamste auf
der Welt.
Wie mal eine britische Gruppe gesagt hat:
"he is a real nowhere man".
Was er tun könnte, hat er nicht gefragt,
er fragt nur sich selbst "was wenn?"
Wie traurig, wie tragisch, man hat kein Mitleid -
man guckt nur auf sein Gesicht
und versteht, der Typ ist so weit,
dass mehr als ein Fleisch ist er nicht.
Er will nur sitzen und klagen, und weinen,
er hat daraus so was gemacht..wie ein Kult.
Die Leute lachen, er kreuzt seine Beine...
nicht der arme. Er hat selber Schuld.
(с) Попіл Фенікса
Переклад Norton:
він вмостився на стільці,
думає: що б його зробити?
він нарікає та скаржиться: все, що він бачить,
йому не до вподоби.
звісно, він бачить людей;
ті люди намагаються щось робити,
та то – жалюгідні спроби.
чом же він скиглить – цей на стільці?
може, він
якусь лиху долю вичитав на своїй руці?
він міг би, наприклад, самокритично скривитися,
і здалося б, що він усміхнувся;
він міг би, наприклад, чистенько вмитися,
і здалося б, що він зробив
величезний поступ вперед;
міг би, зрештою, пояснити свою поведінку,
і здалося б, що він поет.
ні, не хоче. він сірий, та не такий, як миша,
бо та й веселіша, і зрештою трохи сіріша.
та не кажіть йому того, що він давно вже знає
й чого не приховує, бо очевидного не приховає:
він слабший, ніж слабкість, він чемпіон;
він справжній герой, він той,
хто завжди самотній;
He is a real nowhere man,
he's doing nothing but he can;
він рефлексує, буксує, думає:
а ну ж, як оте все та піде не так?
– а як тобі треба?
– не знаю.
о боже, який неборак, який нестеменний бідак! –
хоч би так пожаліли його, і він би кудись втрутився,
і знов опинився б скраю.
це сумно. взагалі він сумне видовисько.
якби він був овочем, м'ясом чи просто шматком лайна,
не так було б сумно. він навіть не посміховисько:
він просто – вже просто немає слів
на такого буркотуна, брехуна!
і що ж? він дере кирпу і вмощується зручніше
так, ніби з нього тьотя мотя портрета пише.
світ ще не бачив таких людей!
– залишається просто знизати плечима
та піти собі далі. кунтскамера,
хата-музей
марнославного діда трохима
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2017
Es ist mir jetzt kalt und ich spreche nicht von dem Körper
Die Kälte ist eigentlich besser, wenn sie körperlich ist
Du, der beste, du, der Sadist
Wäre besser, du wärest ein Mörder
Ein Mord - und ich liege, tatsächlich kalt und allein
Besser als jetzt, wenn das nur die Metapher sind
Noch eine und kleine: ich war so blind
Ich werde lebendig, dann tod, so blind werd ich nicht sein
Du bist dran gewöhnt, dass ich dir immer zuhöre
Das wird sich nicht wiederholen, lebendig ich schwöre
Bist du bewundert? Ich bin nicht so die weiche
Du guckst wie ich gehe und denkst, ich bin Teufel
So dreckig, so schwarz, so schwach und so käuflich
Dreh dich um - von dieser da liegt eine Leiche
(с) Попіл Фенікса
Переклад Юлії Марген:
Мені холодно зараз, і я кажу не про тіло,
бо тілесна холоднеча краща набагато.
Ти, що є найкращим, ти, садисте,
був би ще кращим, якби став душогубом.
Вбивство - і я ляжу, направду охолола і самітня,
краща, ніж зараз, коли й так це все - метафори.
Найменша з них: я була такою сліпою,
а буду живучою, опісля - мертвою,
а сліпою настільки вже не буду.
Ти звик, що я тобі слухняна,
та більше цього не буде,
присягаюся, поки жива.
Ти позираєш за мною, і думаєш, що я бісиця,
така брудна і чорна, така немічна і доступна.
Озирнись - перед нею лежить труп.
Переклад Norton:
як холодно! нагрітися й поїсти;
здається, я – закрижанілий сніг.
ти! йди туди, де збочені садисти:
там в пеклі будеш свій серед своїх.
убивство – й хоч би хто ридав за мною;
а тут, ще гірш, метафорична кров,
та ще дрібничка: вже була й сліпою,
і мертвою – не хочу того знов.
ти, мабуть, звик, що я завжди слухняна,
а я жива, ще й спатиму до рана –
дивуйся. ти - бездушний душогуб
а я – страшна розпатлана сукуба:
брудна, продажна, схиблена та груба –
втікай собі: я спатиму, як труп
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2017
Sie war ein Kunstobjekt für mich,
sie war die Puppe,
meine Marionette.
Ich dachte, sie existiert nur
für mich.
Sie war nicht gut, aber ich war schlechter.
Sie war das Bild, das schöne Lied für Ohren,
sie war so gruselig, weil sie schön war.
Ich war mir sicher, sie ist für mich geboren:
ich hab sie mal gefragt, sie sagte ``klar``.
Auf einmal ging sie weg, ich war erstaunt -
ich hab kapiert, dass ich war ein Sadist.
Ich war so leer, und alles war so grau...
Ich habe nicht bemerkt, dass sie ein Mensch
ist.
(с) Попіл Фенікса
Переклад Юлії Марген:
Вона була витвором мистецтва для мене,
вона була лялькою,
моєю маріонеткою.
Я думав, що вона існує лише
для мене.
Вона не була доброю, але я був гіршим.
Вона була картиною, прекрасною піснею для вух,
вона вселяла жах, бо була красивою.
Я був певний, що вона народилась для мене:
якось я спитав її, і вона відповіла "звичайно",
А якось вона пішла від мене, я був приголомшений -
я усвідомив, що був садистом.
Я був таким порожнім, і все посіріло.
Я не помітив, що вона - людина.
Переклад Norton:
вона була для мене витвором мистецтва,
гарнесенькою лялькою,
знай маріонеткою;
а я був ляльководом, і не сумнівався,
що хоч би хто її створив – створив для мене.
одного разу я сказав їй: "ти – моя";
вона відказала: "авжеж, мій любий",
і того ж дня пішла,
і вже не повернулась.
я досі не отямився. який я був дурний!
я був садистом. я порожній, себелюбний,
самозакоханий садист. і все довкола
так потьмяніло й посірішало, як завжди,
коли у мене мокро на душі.
а може, вже отямився: нехай я – ляльковод,
нехай цей світ – моя маріонетка –
як важко бачити, що й я такий самий
засмиканий і вже закоханий, здається.
то хто ж була вона? вже знаю, що не лялька.
біда мені! не знаю, хто то був
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2017
Чи стати мені твоїм
другим подихом?
Чи самій далі дихати?
Чи змусити тебе задихнутися
подивом?
Від того, що хтось погодився тебе слухати...
Та вибухни ж! Люби мене! Бо я любити боюся...
Я кажу, що у мене більше немає серця,
і що я сильна, бо ніколи не здаюся,
таких, як я, називають "дівчина з перцем".
Вдихнути тобі у легені кисню?
Бо мені його часом не вистачає, то може,
я з тобою поділюся?
Поки і ти, і я зовсім не скисли
і не опинилися в мінусі.
То як, ти готовий мене зрозуміти
та надихатися мною, як гірським повітрям?
Чи мені й далі сірничком горіти?
Чи проткнути тебе своїм вістрям?
А може, то й ти мене проткнеш...
А може, я перша тебе уб'ю...
Коханою, мене, може, назвеш?
Бо я забула слово "люблю".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2017
Ну що, люди, давайте
офіційно згаснемо?
Офіційно закриємо тему і перейдемо знову на "ви"?
Офіційно забудемо все, що в нас було
прекрасного?
Як то кажуть цитати, спалимо наші мости...
Поставимо підпис, що більше ніхто не питає
"як справи? що робиш?" та інші подібні дурниці,
бо вогню якщо вже нема, то його вже
немає,
а сумління, та совість, та честь -
це ж дурниці.
Офіційно давайте відмовимось від наших кличок,
і від того, що ми знаємо, хто із нас завжди голодний.
Дружити - одна із дурних та зламаних звичок...
Особливо коли навіть попіл уже став
холодний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2017
За секунду
небо почорніло,
і впали вихором хвилі води.
І за секунду
ти мені мила,
і за секунду кричу
"підійди"!
І за секунду
вбираю я запах
теплої шкіри,
солод із вуст...
Доведеться забути
про стереотипи
і пережити з тобою цей струс.
Якщо ти дозволиш...
Якщо ти допустиш...
О, як я тепер розумію Сафо!
Порив античний до вина і пустощ,
і за секунду -
ти і воно.
Бажання
навіки
лишитись в секунді,
навіки напитись цим трунком,
і лише на секунду
злитись у вічному поцілунку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2017
Купаюсь в пітьмі,
я нічний демон.
Чорні очі -
доказ заклять.
Не змінюй тему,
ми говоримо про мене,
я вже достатньо пережила проклять.
Проковтне мене мука,
проковтне пекло,
а я насолоджуватимусь цим,
а щоб усі не дуже плакали з розлуки,
то я заберу всіх у свій дім
із болю,
із крику.
Та як же це весело!
Бути демоном, налитим
кров'ю,
безсердечною,
зрадженою
можливою людською любов'ю.
Волохаті пальці диявола лізуть у душу
і не знаходять там ні краплі тепла,
бо навіть вогонь що горить -
він холодний,
щоб ніхто не подумав, що в мені є хоч крихта добра.
Я демон-людина, людина-чортиця,
я не боюся смерті, бо після неї
я оженюсь на дияволі і буду головна дияволиця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2017
Квітка в ніжній оболонці.
Ясні весняні промені.
Мовчанка.
Маленька стрічка, подарована доньці
батьком, щоб повести її на вівтар.
Вона стоїть на ґанку:
смішна, чиста,
золотокоса.
Її черевики чекають в кімнаті,
але поки що вона боса,
нюхає березневих котиків,
збирає пелюстки у горня.
Їй невідомий світ бруду, сексу й наркотиків.
Вона - малесеньке кошеня,
стрибає з кольору на колір
у веселці, що утворилася від дощу.
Ось-ось вона вийде заміж.
Малесенька, не втрать свою душу, прошу.
Та вона хихоче, босоноге дитя,
за крок до того, що ввійти у доросле
життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723333
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.03.2017
У мене є спогади,
які змушують мене широко посміхатися,
стояти серед сірих людей,
шкіритись,
і своїм капелюхом гратися.
У мене є сміх,
у мене є цілий
мішок прекрасних подій
у житті.
Тож навіщо мені ритися у смітті?
Я на найвищому пункті насолоди життям.
Я готова дарувати свої спогади
вам,
тобто створювати нові,
і замість сміття ми опинимось у траві,
голі,
брудні
та усміхнені,
щоб усі спогади від сьогодні були хороші...
Отакі весняні думки, їх не купиш за гроші
та не викличеш штучно,
але як же чудово, хоч зараз
я хочу сміятись
гучно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722564
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.03.2017
Вологе запашне повітря.
Весняний дощ.
Холодний спів,
що починається привітом
дерев,
трави
та літніх снів.
Шумний вітер.
Краплі в небі
застигли
і чекають нас,
щоб ми хоча б цьогоріч встигли
опанувати даний час,
щоб ця весна,
весняні бурі
нам бурю вражень принесли,
щоб ми хоча б цьогоріч все
із цих трьох місяців взяли.
І кожен мав, те що хотів:
весняний дощ,
холодний спів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722561
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.03.2017
Ми йдемо по життю і бачимо одну його
сторону:
щасливих дітей, сонячне сяйво та радість, сім'ї за широким
столом.
Та десь на іншому боці літають
ворони,
над кладовищем мрій, через яке треба йти
напролом.
Там ті, хто з якихось причин народився не там й не тоді, коли
треба.
Там діти, що виросли просто
неба,
бо крім зірок, їх ніхто
не розумів.
У деяких людей сім'я була
за катів,
і не потрібні
тортури,
коли рідні люди кричать
"Ти дура!"
І коли твій розпач називають дурнуватістю чи
пришелепкуватістю,
то стає ще більш боляче, ще важче досягти
відвертості
пізніше й хоч з кимось. Є люди, є люди, такі як і ми, яким справді просто не була доступна любов та
розуміння.
Прозвучить банально, але ж ми всі Божі
створіння,
і тому це нормально, коли в нас, тих, що
щасливих,
рветься серце за інших, за тих, що в житті потрапили під
зливу
незгод. Це нормально, що в нас, в кого є досвід добра, є бажання ним
поділитись,
сказати комусь "Я тебе розумію", щоб їм розуміння могло вже не тільки
приснитись.
Та поки я, особисто і тільки я лише знаю, що є ті
безсилі,
по іншу сторону щастя. Та як їх знайти, як добитись довіри, як довести, що вони комусь справді небайдужі
та милі?
Мене рве від бездіяльності! Бо світ розвинув ідеал кам'яних
інтровертів,
де ненормально бути "занадто"
відвертим,
тож якщо це колись, хоч колись
прочитає
якась людина, що втратила
віру
в довіру,
то нехай вона
знає,
що є ще ті, кому не байдуже, нехай вони краще жили, та почуття їм
знайомі.
Ми, ми
свідомі.
Є люди жахливі, до яких не дійде
ніяк,
та є й інакші. Як я. Як ви.
Чи не так?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718988
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.02.2017
Я не боюсь горіти,
бо знаю,
що можу будь-якої миті згаснути,
і нехай мені доведеться від болю вити,
це краще, ніж повільно чахнути.
Горіти ж бо має людина.
Це її призначення,
слави година,
яку вона отримала разом із еволюцією.
Так! Я вважаю, що краще екзекуція!
Ніж жити без мети і значення!
Я кинуся з головою у піну життя,
я ні дня не проведу просто вдома,
я не цінуватиму "просто знайомих".
Мені потрібні стосунки також
з вогнем,
щоб не боятися померти
кожним днем
і знати,
що зробила я все можливе
і розпалила усе важливе.
Створила вогнище подій та ідей
для себе та для інших
людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717390
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.02.2017
Світло:
заламуєш руки,
кричиш,
очі випалюють прожектори.
Ти не їж, ти не спиш,
ти показуєш муки,
ти даєш їх комусь і кажеш: бери.
А в житті у тебе все насправді
непогано:
на столі стоїть чашка кави,
спокійно починається ранок,
але у тебе має бути гарна
уява,
бо ввечері - ти вже не ти.
Ти стоїш
і демонструєш те, що не виклав в листи
справжнім людям.
А ти сам не справжній.
Ти ночами не спиш,
щоб несправжнім цим стати.
І дійсно, і наживо,
сильно
страждати,
вільно
кричати,
до сліз довести глядача,
і поки горить електрична свіча -
дій.
Доведи до оргазму своє творче
звершення.
Оплески.
Занавіс.
Полегшення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715350
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.01.2017
Не рятуй мене,
не рятуй,
я все одно впаду у прірву
зла й спокус.
На полум'я
не дуй.
Від тремтіння мого серця ти отримаєш
струс,
тож не рятуй мене,
не намагайся,
заходь і пристрасно кохайся,
але не лізь у душу,
бо, сказати мушу:
там чорно, рятувати вже нема чого,
там чорніше, ніж в череві ночі.
Не рятуй мене.
Хоча ти, напевне, вже і так не хочеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2017
Не будь ні з ким
щирою.
Ніхто не хоче тебе
знати.
Не лізь зі своєю вірою
до інших -
будеш страждати.
Не думай, що ти когось
дійсно добре
знаєш.
Ти лише черговий
хтось.
Ти приходиш і ти
минаєш.
Змирись, що немає любові.
Змирись, що кохання
ілюзія.
Твої почуття нездорові,
у тебе немає
друзів.
Зрозумій,
що сонце
заходить.
Щастю місце
у книгах,
як повітря в глибоких
водах,
заховані
і твої мрії.
Зів'януть, просто як квіти
твої медалі
срібні.
Я зараз збрешу,
але в цьому світі
ніхто
нікому
не потрібен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709994
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.01.2017
Буває, спогади,
як річка,
коли вдихнеш знайомий запах,
затоплять з головою,
і навічно
в тобі тягар цей, він з тобою,
і випадковий аромат,
чи пісня,
страва
(наприклад, мамин улюблений салат)
розкриють світ
заново,
і стануть фарби
іншими,
перемалюють
наново
твоє сприйняття
на гірше,
бо вже в очах не те, що зараз в світі,
а вчорашній, ледь помітний морський бриз.
Здавалося, що це було закрите?
Здавалося, що можеш володіти
своїм ти мозком?
Мізерія!
Спогади - це істерія,
і ніби все життя - секунда,
таке мізерне, аж нема про що згадати,
та спогади, не щоб їх
розповідати,
а для того,
щоб теплим вечором,
або холодним ранком,
або ще так далеко до світанку,
на зорі
згадати щось буденне,
особливе
лиш тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708428
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.12.2016
Біль ріже,
а холод пече,
а серце рветься і плаче.
У мене багато речей,
які нічого не значать.
Сльози
клубочаться в шлунку,
а плюнути ними не можу,
шукала я порятунку,
та ніхто мені не допоможе.
Самотність,
здається, ніколи
не була така відчутна.
Мені зробили уколи
правди - вони незабутні.
Страх
померти надворі -
звична справа людини,
а я не знаю покори,
я була народжена дивна.
Сила
звідки візьметься,
якщо в мене випили кров?
Смішно,
що людям здається,
що така має бути любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2016
Я твій гріх,
я осінь,
що спадає листям сну.
Я твій сміх.
Я те, що поруч і кричить,
я на кону
твоїх вагань,
я жертва, свічка, твоя дань
і твій талант
в одній людині.
Я муза, сльози,
й на годину
тобі здалось, що я домашня.
Та це не страшно!
Це не страшно...
Тихо, я -
твої погрози
і невидимі прогнози
життя з дощем,
польоту в серці.
Давай будемо відверті!
Я вибух, смерть,
я перешкода,
я ворог правди та народу,
я вихор в пристрасті ночей,
я заховаюсь від людей,
я книжка,
прочитай наспіх
речення
"Я лиш твій гріх".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2016
Він підіймається.
Колишній воїн,
герой,
неандерталець вчорашнього дня.
Сьогодні він не повинен вибитися з строю,
він повзе навмання.
Він бачить світло, і на мить думає, це сонце світанку,
та згадує, що це розумний будильник,
і вже десята ранку.
Він бере свій спис,
вдягає шматок хутра на шкірі,
він йде на роботу, він з самого ранку нічого
не гриз.
На хвилинку забувши, що він християнської віри,
він підіймає очі і дивиться на сонце,
і думає, там його Бог,
і там відповідь на питання,
чому він не ходить на полювання,
чому він встає і дивиться крізь маленьке віконце
на жалюгідне місто,
де колись танцювали тигри,
й людину приймали, як рівного їм хижака,
бо їй ставало хисту
вийти і показати, хто вона така.
Або вмерти від подряпини в зубі,
залишившись одним цілим зі світом планети,
повставши у вигляді нащадків,
озер та річок,
не ставлячи собі запитання,
де ти
і хто ти,
а мислячи, як вижити,
і як пережити шок.
Та от колишній могутній волохатий боєць
розплющує очі від хвилинного сну у трамваї,
і бачить, що він - поголений, хирлявий мрець,
і його телефон завиває,
бо щось недовиконав цей чоловік на роботі,
і він киває, його очі нібито й
сірі,
та з них тужливо моляться
звірі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701930
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.11.2016
Якщо я буду робити добрі справи,
я потраплю до раю?
А хто його знає.
Я чула, в раю немає цукру
до кави,
та й кави,
може,
нема.
Я, звісно, не маю поняття,
чи є взагалі
рай і пекло,
чи є щось, окрім нас,
окрім зараз,
окрім того, що тут
і далеко,
і чи є та пекельна кара?
Я не знаю.
Може навіть більше
не вірю,
ніж вірю,
та я знаю,
якщо я добрим словом зігрію
зараз і тут
якусь іншу людину,
то ми, хоч малі,
і хоч на годину
потрапимо в рай
на Землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699723
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.11.2016
Чим більше знаю,
тим важче бути наївною,
але я так стараюсь...
Навіть повільніше читаю,
щоб не набратись знань і не стати раптом
сильною,
яка "знає життя", одним словом, більше не називати себе вільною,
і сіріти,
і помічати, що юнацького максималізму більше нема,
а мої однолітки - діти.
А я хочу також гратись в життя,
а не по справжньому жити,
бо нікуди правди діти:
це нудно, стабільно й жорстоко,
тому я злегка поклала око
на наївний світогляд,
бо хочу дивитись у вікно,
думати, що я на землі недарма,
а серце моє пов'язане вічним коханням -
так, це воно!
Я зобов'язую себе таким ось признанням:
я до біса наївна.
Принаймні, прикидаюсь, що я така,
щоб далі казати, що я - унікальна і дивна,
що життя - це ріка, бурхлива і дуже стрімка,
що почуття вириваються з серця,
як тигри - з кліток,
і ніяка подія для мене, хоч вмри, не урок!
Я ж не хочу перетворитися на мудрого старця,
в якого навіть слова і рими гірші.
Словом,
я далі писатиму вірші
про чари,
я віритиму в особливі душі
далі.
Я багато знаю, та я залишаюся
яскравою і
вільною,
бо я хочу бути
наївною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697987
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.11.2016
Ч-ш-ш!
Здається,
я чарівниця
(тільки нікому не кажи),
а то будуть навколо ходити й кричати:
"Приворожи!
Приворожи!"
Тьху! Їхні лиця...
Їхні лиця хочуть мене обплювати
й сказати,
запевнити всіх,
що ніяка я не
чарівниця,
а якщо навіть так, то це гріх.
Але ж я чітко знаю,
що вмію я чари,
і кожного дня я чаклую,
і світ весь милую,
і зіллями граю,
І капелюх у мене навіть є
чарівний.
А хто щось шепоче про злих чарівниць...
Той сам, мабуть, злий!
Ах, заберіть, заберіть вже від лиць!
Давай відійдемо
подалі
у ліс,
найчорніше дерево
знайдемо.
А хай йому біс!
І тут, мабуть, є лиця.
Стій.
І слухай.
Чекай.
Знай:
я - чарівниця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696858
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 26.10.2016
Коли хтось прокрадається мені під шкіру,
я в цю мить
зовсім безпомічна,
беззахисна,
і все сприймаю на віру.
Обережність у цю мить спить.
Коли хтось дивиться на світ моїми очима
та говорить моїми губами,
я можу лише слабенько всміхатись,
говорити з речима,
ніби до
мами.
Як легко поранити в такому випадку аж
серце,
аж душу,
аж кров і кістки розламати,
коли я довіряю настільки, що можу спокійно спати.
Хвилюватись не мушу.
Це мабуть нормально, боятись, щоб тобою хтось не грався.
Як добре, що так глибоко ще ніхто
не пробрався.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691308
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.09.2016
Я - випадковий звук
у світі, забитому ілюзіями -
випадкова струна
неіснуючої гітари.
Я не пробувала рахувати серця
удари,
бо боялась не почути стук.
Те, що відбувається навколо - таке хаотичне,
і ми звуки, ми рухи, ми спалахи
світлого дня.
Те, що колись було дуже смішним чи незвичним,
сьогодні торкнулось мого
свідомості дна.
Ми випадкові,
ми - не система,
ми сни, що не мають ніякої теми.
Ми, можливо, не дуже здорові.
Нічого на світі не належить нам.
Все тимчасове.
Ми точно не дуже здорові,
коли збираємо крам.
Як дивовижно, як неймовірно -
я непокірна,
і ми всі плюємо згори на країну Оз.
Все, що відбувається зараз -
ідеальний
Х
А
О
С
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690051
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.09.2016
Стук,
стук.
Серце вибивається
з рук.
Так багато у світі мук.
Стук.
Стук.
Кап,
кап
Душа виривається
з лап.
Мало принців, багато жаб.
Кап.
Кап.
Хлюп,
хлюп.
Сльози ллються
із труб.
І гниє столітній дуб.
Хлюп.
Хлюп.
Скрип,
скрип.
Мій голос трішки
охрип.
Є річки, де немає риб.
Скрип.
Скрип.
Ха-ха,
ха-ха.
Смішно позбуватись
гріха.
Людина занадто лиха.
Ха-ха.
Ха-ха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686784
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.08.2016
Ти любиш дощ?
До біса формальності,
я потонула в твоїй неідеальності,
ти любиш дощ?
Не любиш.
До біса те, що я "мала сказати",
ти сам слова губиш,
мене ти хоч
любиш?
Я втомилася спати,
ти любиш
грім?
Скільки ще діб я чекатиму,
скільки ночей я ще спатиму,
де, в біса, мій дім?!
Ти не любиш і грім.
Ти любиш блиск
моїх губ та очей?
Ти любиш залежність мою від речей?
Ти любиш вогонь?
Ти любиш відбитки, мої
легкі збитки
і доторк долонь?
Любиш!
Так, ти все любиш, ти любиш мене,
отже, любитимеш все, що мине,
і речі, і грім, і вогонь, і відбитки,
золота й срібла фальшиві злитки.
Клятий дощ не люби,
та коли він іде,
стій поруч зі мною, поки він не пройде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2016
Сьогодні у мене в голові завелася кішка.
Нявчить і нявчить, вже болить голова,
а коли замовкає, то я лякаюсь, чи вона ще жива,
і тоді вона еротично зводиться на ніжки.
Моя кішка,
моя киця.
Ти домашня, але поводишся, як тигриця.
Ти вкрита хутром, та прикидаєшся, ніби пір'ям,
і вдаєш, що можеш літати, коли я виходжу на подвір'я.
Моя кішка,
моя
чотирилапа.
Ти залишила плями на глобусі та на мапі,
коли я не бачила, нишком,
щоб я вирішила, що це я захотіла тікати,
а ти мені просто дала про це знати...
Та лякати я нікого не хочу,
дивлячись своєму коханому
в очі,
тому йди геть, хоча б коли я лягаю у ліжко.
Я там і без тебе -
кішка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683407
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.08.2016
А ти уявляєш,
зорі не живуть на небі.
Їх там домальовує смішний чарівник,
він також плює на землю і там утворюється річка,
ти уявляєш? Світ давно зник,
і казати брехню вже не треба,
але брехня, напевно, вічна.
Ти уявляєш...
Я завжди чаклую перед тим, як лягти спати,
але останнім часом припинила.
Я сміялась з себе і трохи сльози лила.
Мабуть я вирішила, якщо мені життя дозволило тебе мати,
то мій ліміт чарів закінчився.
Ти уявляєш,
сьогодні зранку той чарівник промінням вмився.
Ти уявляєш, він існує, і живиться нашими молитвами.
Я так кажу, бо хочу керувати своїми снами,
та поки що я обплетена павуками.
Уявляєш,
ти навіть не чуєш мене, та знай,
я тут. Я, виявляється, сплю?
То й нехай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682519
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.08.2016
Здається, я ніколи
тебе не покину,
хоч як буде холодно,
і хоч буде Третя війна -
я поруч з тобою тихенько ляжу й загину,
і дам тобі випити мою душу і кров
до дна.
Це ж любов.
Я завжди буду поряд, іноді
тінню, а іноді сонцем, що тебе перекриє.
Я стільки ж страху у тобі посію,
скільки й радості.
Мабуть.
Тільки ти також завжди зі мною будь,
щоб із срібними потилицями і повністю пустими серцями,
яких хтось назвав давно "тато і мама",
ми могли засміятись над чимось дурним, непотрібним.
Я тебе не кину, я мушу тебе побачити
срібним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2016
Мій вірш
загубився
серед тисячі інших,
кращих і гірших,
нижчих і
вищих...
Мій вірш
дріб'язковий, та так гонорово
рветься нагору.
Не хоче покори...
Мій вірш
розбився об скелю реалій,
він був зі скла, а не
зі сталі.
Мій вірш
смішний і маленький,
дитячий,
та як багато він для мене значить!
Мій вірш...
Крихта
в словесному морі,
я в ньому тихенько
висловлюю горе,
а іноді щастя,
безсмертну надію,
хоча насправді я зовсім не дію.
Мій вірш
це вітер
у космосі злетів,
та я трішки вірю:
мій вірш -
планета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679840
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.07.2016
Нам пощастило -
життя не настільки гра.
Коли ти не проходиш випробування, тобі дається ще одна спроба,
і все керується нашими думками, навіть хвороба.
Людина не йде на спад, навіть коли вона стара.
Нам пощастило - є тисячі шансів проявити любов,
якщо одразу не вийшло, і ти
виявився агресивним.
Просто спробуй знов.
Ти не видашся дивним.
Є стільки можливостей піднятись на ноги,
адже люди - фенікси, що зі старого попелу
створюють нові дороги.
Ніхто не має права казати, що немає змоги.
Є.
Тобі життя твої роки дає
якраз змоги заради.
А ти ще смієш...
Бути не радим...
Тому проходь, прошу, сміливо проходь усі рівні!
І пробуй іще раз, в любові, в роботі, у дружбі й сім'ї, у собі!
Люди у шансах більш-менш і плюс-мінус всі рівні,
і сьогоднішній день подарований
ексклюзивно
тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679081
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.07.2016
Жити вибухами!
Вибухами!
Ви
бу
ха
ми!
Так, ніби ми були народжені не від мами,
а від космічного світла...
Ми осліпли!
Осліпли!
Ос
ліп
ли!
Ми не тільки від життя усе взяли,
а й від можливої смерті...
Бо не хочемо вмерти!
Вмерти!
Вме
рти!
А хочемо світ називати на ти,
бо світ належить нам,
як павутина - павукам...
Павукам!
Па
ву
кам!
А тебе, як свою любов, я нікому не віддам,
і ти серед "нас" не залишишся сам
у цьому шаленому світі,
де я звикла
вибухами жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676473
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.07.2016
Увіп'яcтися поглядом в небо.
Лежати.
Бачити навколо тільки сліди.
Вказівки. Стрілки. І точно знати:
мені треба
точно туди,
куди веде заметена листям стежка,
де мовчать дощі і співає ліс,
куди мій розум раніше за мене заліз.
І так хочеться бути вільною
від усіх та усього, що думки в'язнить.
Життя - усього лише мить.
В цю мить я буду довільною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676083
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.07.2016
Дивись, мене
покусали мурахи. Ось тут.
Я пішла до лісу, щоб змити із себе весь бруд,
всю нудьгу.
Ліс посіяв в мені незвичайну, дикунську тугу,
бо кожен укус мурахи -
як істина,
яку мені не вдавалось побачити через страхи.
Які ж кусючі мурахи!
Чи то я забагато боялась?
Навіть перед тим, як прийти в ліс, я довго вагалась,
шукала відмовки,
та мені набридло говорити лише скоромовки,
тому я сиділа на маленькому пагорбі,
який ще давно обмили дощі.
Я не хочу перевіряти, чи поселились на мені кліщі.
Хочу відірватись від думки, що я людина.
Людина має забагато страху.
Я сьогодні - мураха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675302
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.06.2016
Привіт, стара мріє.
Ми так давно з тобою не бачились,
проходь, сідай.
Ти змінилась,
для мене ти досі - рай.
Ти для мене колись стільки значила,
стара моя мріє.
Я тебе поховала.
Пробач.
Ти мабуть, з-під землі не чула мій плач,
та він був...
Тільки для мене ти мала значення,
ти входила у моє бачення
досконалого життя.
Світ про тебе забув
і повірив мені, що я більше про тебе не думаю,
та знай, якби ти дала шанс тебе воскресити,
я б хотіла, я б дуже хотіла тебе відродити,
як свою половину,
так, ніби ми були разом завжди
і кожну хвилину.
Стара моя мріє,
привіт, сідай, будь зі мною.
Я ще не вирішила, чи готова я до дії,
почекай.
Ти для мене складна, я боюся,
та якщо я наважуся, спробую і доб'юся,
то напевно, це буде рай.
Заходь і сідай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675301
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.06.2016
Здається, набагато легше, коли тебе
немає кому зустріти.
Вчишся виробляти тепло, якщо ніхто не хоче тебе гріти.
Набагато легше не мати нікого поруч,
і йти куди хочеш,
бігти куди хочеш,
і виправдати це тим, що ти - безкінечна сволоч,
тому поруч нікого немає.
Такі люди, напевно, швидше вмирають.
Апріорі й легше,
і на світі Людей стає
трохи менше.
Набагато легше знати, де закінчується твоє і починається чуже,
на питання "Чи тобі не сумно?"
відповідати "Невже?"
(якщо взагалі знаходиться хтось, хто тобі його задає),
адже всі твої справи - це твоє і тільки твоє.
Так легше в рази.
Лізти самому через таємні лази.
Так легше усім.
Не знати значення слова "дім",
бо дім - всередині тебе,
бо дім просто неба.
Ніби й добре - нітрішки в житті людьми не смітити.
Та чи краще легко жити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675085
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.06.2016
Ти дуже мій.
Ти дуже мій коханий.
Благаю, дій,
і стань тим, що Богом даний,
і розжене всі хмари над краєчком дахів.
Мабуть, ти цього також
трошечки
хотів.
Ти дуже мій.
Більш моїх не буває.
Поруч з тобою світ зникає,
або стає як свій.
Ти більше не німий.
Скажи, що відчуваєш, знаєш...
Ти ж мене ще не кидаєш?
Ні.
Ти дуже мій.
Ми люди, в яких
однаковий крій
думок, почуттів.
Мабуть, ти колись цього дуже хотів
Мабуть, досі хочеш, бо не зрозумів,
що
ти дуже мій.
Не ставай на коліна, ні про що мене не благай,
але й не тікай,
постривай,
стій.
Ти дуже мій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2016
Мій особистий звір
заснув,
зіткнувся із тобою,
принюхався, приголубився, став
дитиною незлою
і все забув -
всіх інших нелюдів, з якими довелося
шукати спільну мову.
Моя мова - правда, вона не налаштовує на розмову.
Так уже повелося.
Вогонь душі роздмухав і погасив одночасно
твій вітер,
але мені здалося,
що десь на небесах нас уже приглянули наші спільні діти.
Не даруй мені квітів.
Мені достатньо того, що ти зі мною до станції
"Безмежність".
Два звіра.
Я знайшла у тобі
протилежність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2016
Хтось приділяє так багато уваги парасолькам,
ходить і мислить - це засіб захисту людини від природи.
Особлива людина народу
так багато думає про парасольки,
або дивиться в апельсин і бачить кожну дольку,
і її малює,
оспівує у віршах,
апельсин чує -
як він розмовляє, розповідає історію свого соку.
Таким людям замало середнього людського року,
щоб осягнути і зиму, і літо, і всі
парасольки світу.
Такі люди будуть дивитись всередину дощу
і казати
"Я ж нікуди не спішу".
Кожен із них - мати.
Створює історичні речі.
Вони ніде не до речі.
Бо інші люди користуються парасольками лише під час непогоди,
і не бачать у них ні філософії,
ні вроди,
вони нездатні на творчі породи,
і для них просто їжа - апельсинова долька.
Треба купити
собі
парасольку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674872
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.06.2016
Трохи менше стало душі:
і в поведінці, і в дружбі, і навіть у повсякденних кроках.
Це легше, з одного боку...
З іншого, стільки поетів кричало: "Любити спіши!.."
Посіріли фантазії, вільний час і кохання,
серед побуту чарам місця нема,
і навіть тільки із снігом тепер асоціюється слово "зима",
а не з подарунками, теплим какао,
яке готувати вже нема жодного бажання.
Краще кави.
Обійми точно поменшали в огляді однієї бідної обмеженої точки зору,
стало менш просторо,
і рятує лишень розуміння, що щастя поблизу,
що все високе насправді
знизу,
і завжди можна знайти спосіб серед тотальної самотності та проблем
поговорити з рідним на одну із хвилюючих
тем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674723
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.06.2016
Ми чисті, мов шкіра, що втратила колір,
бо очищаємось заради нової Долі.
Якщо вгадувати майбутнє по снах,
то ми - лінії, написані на квітках,
і нам не заважає наш страх,
бо ми - супутники однієї і тої ж планети.
Я голосувала за інших, а ти зміг накласти на мій голос вето,
і я стала безмовна,
як шкіра - біла й безкровна.
А під нею шумить пальне,
яке ти залив туди своїми пальцями,
а я зарядила тубільськими танцями
на пустій вулиці
з пустими людьми.
Ми заснували річки з власними слізьми.
Знайшовши тебе, я продовжую кричати "де ти?",
хоча ми - супутники
однієї
планети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2016
Безкорислива маленька дівчинка
блукала по світу.
Вона бачила його навіть краще, ніж зазвичай бачать діти,
але була непристосована.
Це вже зрозуміло, що її доля - щоб вона стала зіпсована.
Це класично,
але для неї особисто це було по новому й незвично.
Вона зіткнулася з криками, з тим, що є люди корисливі й нечесні,
що не таким вже й красивим виявляється все чудесне,
що можна мати красиве життя, але якщо ти платиш гроші...
Може, без грошей твої дні і стають довші,
і ти яскраво насолоджуєшся сонячним промінням,
але все ж таки іноді заздриш тим, хто має хороше коріння.
Ця дівчинка ставала цинічною та критичною,
бо дехто насмілювався називати її істеричною,
дехто - страшною,
щоправда, ніхто не насмілився назвати дурною.
Мабуть, настільки брехати совість не дала.
Все, що ця дівчинка мала -
любов,
тіло, кістки, гарячу і пристрасну кров,
і добро,
і залежність від інших людей,
бо дуже любила їх просто за колір очей.
Спілкуючись з кимось, вона не думала, хто він для всіх.
Вона не сприймала навіть найгіршого покидька за когось із чужих.
Та це все кудись ділось, це життя все зламало,
залізо наївність її розтоптало,
і вона уже жінка.
Мовчазна, багато усміхається і ніколи не хоче топити зло в алкоголі,
скільки в житті б її не сталося болю.
І їй іноді досі кажуть, що вона не програла злу у війні...
Дивуються її твердому "ні",
і кажуть, скільки ж добра вона робить, і скільки людей у щастя ввела,
на що вона стримано каже
"А ви не знаєте, яка я була".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674618
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.06.2016
Я не знаю більш підходящого знаку,
щоб ощасливити ним тебе -
я за тобою ставлю крапку.
Це значить - ти. На цьому все.
В лапки уже не треба брати фрази,
лише двокрапку ставити перед "люблю".
Я ставлю крапку за тобою у екстазі,
бо комою тебе я розізлю,
бо кома вже не актуальний знак.
Як бумеранг, я роблю гак,
і знову я з тобою.
В котрий раз я рани гою
крапками
окремими.
Але три в ряд я не поставлю, бо надто це
непевно.
Більше ніколи не буде трикрапок!
(Напевно)
Кома завжди була журбою,
тому я ставлю крапку
за тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2016
Я буду вважати тебе Сварогом,
щоб ти узяв мене до свого обряду.
Я вдаватиму, ніби не бачу божої наради,
бо сама вважатиму себе Богом.
Я ознаменую себе священною твариною,
щоб мене озолотили і дозволили тобі біля мене молитися
Я дозволю тобі злитися
і називатися то дуже дорослим, то дитиною.
Я стану церквою, щоб бути твоєю метою шляху.
Як демон, я іноді наганятиму на тебе страху.
Як оракул, я надаватиму тлумачення твоїм снам.
Моя кров обернеться в вино, а тіло - у хліб,
аби ти пив та їв мене протягом сорока діб.
Я готова прикинутись християнкою, щоб увійти у твій храм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2016
Цей світ.
Він є.
Мені достатньо.
Не потребую я чогось магічного.
Я не чаклунка, бо немає нічого вічного,
і нічого більш до життя придатного,
ніж людина:
без пазурів, надзвичайної швидкості...
Такого може хотіти лише дитина.
Я ж достатньо люблю цей світ
у всій його сміхоті й невічності,
невірності.
До дідька мені той політ,
якщо я можу злетіти по-справжньому думкою
чи почуттями,
чи сягнути до раю, просто обійнявши маму,
чи сидіти в очікуванні поїзда зі своєю сумкою,
вдихати запах пороху й чекати на жнива,
просто тому, що я - апріорі жива.
Я можу торкнутися рукою води -
це ж фантастично,
і вода ця також не вічна,
і всі мої особисті події -
така дурниця, хоч бери й нікуди не ходи.
Та світ - він є,
мені його достатньо,
мені не потрібен подих деревних фей.
Вони все одно не осягнуть справжніх, людських ідей.
Їм не зрозуміти, що означає своє.
Я до світу лише цього придатна,
до інших - зовсім ні.
Я виграю тільки на реальній війні.
Мені того, що є, достатньо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674370
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.06.2016
Слово
рухається
судинами
тіла
і стукотить язиком, ніде правди діти:
завжди є способи когось зрозуміти,
знайти способи надати слову тіла,
вигляду любові,
якщо трішки притримати зло у в'язниці зубів.
В інших випадках - навпаки, сказати все, що хотів.
Слово набирається крові,
слово рум'яниться, плаче.
Якщо не робить нічого хорошого - отже, нічого не значить.
Слова плавно кохаються з думками.
Сподіваюсь, не захворіють, і не стануть венеричними словами,
щоб труїти і далі, окрім оболонки-людини
нову, плодючу долину -
особу.
Так легко щось добре звести
до гробу.
Слова проходять язичну, первинно-язичницьку дорогу.
Деякі схожі на Бога
і світять невмінням,
деякі ж так легко призводять до розуміння.
Врешті-решт, опонент ті слова чує,
які наша душа
годує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674215
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.06.2016
Ходили повз. І розминалися.
Навколо снували стривожені люди,
і стрижнем проходило бажання єднатися
в обох. З особливими. Бажано - всюди,
але розбігалися,
шляхи роз'їжджалися,
обличчя один одного були
темні плями,
хоча насправді вони снили однаковими снами,
імена одне одного час від часу і чули,
та почули - й одразу ж забули.
Світи ламались, серця розбивались,
і їхні комплекси ставали нещастями.
Один знайшов розраду в тому, щоб замикатись,
а одна - у тому, щоб палати страстями.
І знову вони проходили повз одне одного
у світовій та вічній сваволі,
поки обоє нарешті не приглянулись Долі,
і вона вже не могла б придумати нічого більш холодного,
ніж таки їх одне від одного
відсторонити
і щастя убити.
Але сталось, як мало -
слово кригу зламало,
підкріпило тілом,
і вони, що завжди насправді були одним
цілим,
перезирнулись.
Серця і погляди їхні
нарешті
зіткнулись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2016
- О так, моя бездушносте...
Світи ліхтарем
для тих,
хто не розуміє істин простих
і вважає, що всередині мене - гарем.
- Я з тобою,
оповита безсмертною журбою,
здаюсь неправдою стороннім.
- Бо ти є чимось надто похоронним,
воно не підходить до моєї душі..
- Бо ти пишеш вірші,
а це говорить твоє серце.
Я приходжу лише тоді, коли воно відпочиває.
- А таке узагалі буває?
- Дуже рідко. Ти -
особливий випадок.
Я мала багато тіл.
Твоє отримала у спадок.
Ти женеш мене від себе, а потім
знаходиш для мене чорні виходи,
бо надто слабкий твій спротив.
- Він є! Я клянуся, що ти
в мені не навічно,
більше того,
так як ти належиш до протиріччя,
то скоро підеш.
- Впевненості твоїй нема меж.
А що, як хтось зрадить?
Доведеться мені повернутись,
дам я пораду...
Не старайся відвернутись.
- Та що ти все про зраду...
Я оточила себе тими людьми,
що пройшли зі мною усі дев'ять
кіл пітьми -
коли що, підуть зі мною на страту.
- А інші?
- А інших до себе я не пускаю...
- От бачиш! Це я все!
- Та знаю...
- То не жени мене, коли як маяк
я подаю тобі черговий знак,
коли я у команді зі злом...
- ...стаєш моїм агресивним тлом...
- Що тут такого?
- Я кажу забагато злого.
- Нічого зі мною не зробиш, я завжди буду в тобі,
як місяць на небі, як риба
в воді.
- Я буду тоді мертвим морем.
Бездушносте, ти все таки хвора.
Не хочу мати з тобою нічого
спільного...
- Тепер вважатимеш себе вільною?
- Ні.
Та просто яскравішою.
Для того, щоб тебе позбутись, потрібно бути
сміливішою,
ніж здається.
Кожен з душею потужно б'ється.
- То що, прощавай?
- Напевно, бувай.
Іди у минуле.
Перед тим, як піти,
вона мені
підморгнула.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674045
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 23.06.2016
Летять і дні, й хвилини, і моменти,
навколо бігає всіляка інформація,
і ні краплини спокою і грації,
бо ми - лише суспільства екскременти.
Закинувшись потрійним кофеїном,
ми спішимо, не любимо, сміємось,
а потім з сміху того ми і гнемось,
бо хочем щастя. Якось. Якимсь чином.
Діють всі однаково, та й годі,
бо масовість - це у людській природі,
хоч у кожного з нас різні смаки.
І плакати хочеться, й смішно:
я пристрасна, горда і грішна,
і хочу деколи вимкнути думки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674043
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 23.06.2016
Свята із святих книг,
я не належу до тих,
що ходять у твій храм,
але я визнаю кожну із твоїх драм.
В тому суть, о Святине,
що ти - колекція метафор.
Я - абсолютний аматор,
але я розумію,
що і ти знаєш, що не ходив ніхто по воді
ногами,
і не існує ніякої непорочної
мами,
і воду в вино перетворити -
несправжня дія.
Та люди чути не вміють,
і доводиться кивати:
"Так, світ створили за тиждень,
так, є дерево пізнання,
а ще син Бога воскрес у неділю зрання,
і створив їжу для тих, хто переживав злидень",
бо не хочу кричати людям у вічі
(бо мене за це назвуть єретиком),
що кожен здатен у боротьбі зі злом
поставити в душі власній свічі
і ходити по воді,
і творити землю і небо,
і зцілювати неходячих,
якщо треба.
І стати святим
сином Бога,
і знати про людські тривоги,
чути молитви та прохання,
виконувати їх,
відпускати гріх.
Ми всі -
із святих,
і книга нам лиш відкриває це, це очевидно.
Нам не має бути за ту думку постидно,
що кожен з нас -
дитя Божества,
бо книга метафор -
жива
і відкриває нам істину віщих дій і снів.
Народе, читай її
між рядків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673789
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.06.2016
Всім на всіх начхати:
так побудований світ.
"Як життя?", "Як справи?", "Привіт",
"Хочу їсти", "Я - пити", "Я - спати"...
Забагато слів люди звикли вимовляти,
бо ніхто й нічого не хотів би знати.
Все в житті - лише егоїзм.
На мене подивляться люди і скажуть:
"Що за цинізм?"
А ви згадайте, коли вам хотілось щось знати про іншу людину,
про її життя, емоції, смаки
(не рахуються плітки,
і зацікавленість наполовину).
Правда ж, ніколи?
Нікому не довіряйте
ще від миті, коли вперше йдете до школи,
бажання щось про вас знати - перевіряйте.
Скоріше за все, це для жарту,
або знову ж таки для пліток,
щоб потім розповідати про вас кілька казок,
і то, навіть їх не почують,
адже всім все одно,
що люди мігрують, що люди
вмирають,
і хто яке любить кіно.
Люди про те лиш питають,
що зверху, і не лізуть на дно:
словом, всім все одно.
І якщо раптом в цей світ хворих й безликих
потрапляє хтось із світу диких,
кому цікаво
що хто їсть, де ходить, що породжує їхня уява,
його їдять,
розривають на шмаття одні,
інші стоять -
це така в них забава:
на справжнє питання казати брехню,
а на безцінне - називати ціну.
Щоб не загубитись серед тих дурнуватих "воно",
я намагаюсь завжди пам'ятати -
всім все одно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673788
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.06.2016
На тій горі,
де я віддалася зорі,
трава розхристано рухалась -
там можна повірити в Бога,
хоч би куди тебе вела твоя дорога.
А я проти вітру дмухала
і серце змушено рухала,
щоб недарма траву зтоптати
і нічого не зрозуміти.
Земле, ти - мати!
Ми твої діти.
Ми стільки всього ще маємо вміти.
Я хочу не просто топтати траву
на горі,
а відчувати,
я - живу
покірно власній зорі,
і я вірю
в Долю,
у Землю
і волю, яку вона нам заповіла.
Скільки ж усього я
не зрозуміла!
Бо я - маленька космічна краплина,
Земля - мати, а я - дитина,
що зневажає адекватні
перестороги
Землі, Долі, й деревного
Бога,
що на горі,
де зійшлися паралелі
моєї й твоєї
Зорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673660
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.06.2016
Я відчуваю, що у мене ростуть крила.
Ти - моє щастя,
я - твоя мила.
Я світ завдяки тобі полюбила
сильніше.
Цінуєш важливе, коли є
важливіше,
і чухають пальто моє
крила.
Я цінність в житті знайти
все ж зуміла!
І геть мої вила
складаю, ховаю,
слабкий, мабуть, той,
хто нападає.
А я чищу крила.
Я - м'якотіла
і сильна з тобою,
вільна журбою,
ейфорією,
запалена безперервною дією
крил,
нескінченним запасом
сил.
Я їх застосую!
Була я глуха, зате тепер чую.
Сліпла тілами, тепер бачу душі,
і вільним "хочу" замінила "мушу".
Отримую серце, позбавляюся тіла.
У мене нарешті
виросли крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2016
Я вмію літати.
Я не завжди це розуміла - іноді мене можна було спіймати.
Хоча ховатись я вміла,
але залежністю від землі я вже
перехворіла.
Тепер я вмію літати.
Я не дозволю кожному
це знати.
Лише своїм дзеркалам,
снам
і поодиноким читачам,
які, можливо, також літають,
які більше, ніж я, мабуть знають,
відриваються від землі
як сузір'я:
білі,
малі,
летять у високогір'я,
бо вміють літати.
Так само, як діти вчаться читати:
ще кострубато
та вже сміло.
Швидко та
зарозуміло,
що комусь аж від того гидко -
дивитися знизу,
із деградації, кризи
як я літаю
і трішки вдаю, що все знаю -
цього не перевірити,
бо мене не спіймати.
Доведеться повірити,
що я вмію
літати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673408
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.06.2016
Один раз підійнявши сміття - знатимеш, що воно існує.
Один раз почуєш світ - знатимеш, він також все чує.
Якщо ти кинеш курити, то світ почне пахнути димом.
Почнеш ходити й побачиш - світ пересувається іншим чином.
Один раз побачивши злочин, зненавидиш його причини.
Один раз подумаєш про свободу - і думатимеш щогодини.
Один раз дізнаєшся правду - не зможеш чути брехні.
Не сказавши "так", надалі казатимеш - "ні".
Один раз покаявшись, бачитимеш причини до каяття.
Ти змінишся, всього один раз
підійнявши сміття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673407
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.06.2016
Ми всі вже дорослі люди.
І це з одного боку добре, а з іншого - страх.
Ми можемо втілити те, що вже було у наших
серцях.
Або піти у нікуди.
Крайнощі притаманні не тільки
дітям,
і не тим, що живуть у власному
світі.
Я знаю,
людина або живе, як хоче,
або
помирає.
Бо не може дивитися собі в очі.
Я не помітила, коли я встигла стати на шлях,
коли справа і зліва - мій особистий жах,
тобто вибір:
Який із наявних відвідати
вимір?
І всі так впевнено говорять про свої плани, ким вони хочуть стати,
але так само було у їхніх мами і тата,
а потім - суцільні обмани.
Ну і де були ваші плани?
Я хочу не так, хоча б це покоління має бути щасливе.
Нам насправді заважає страх.
Життя ж достатньо красиве,
щоб втілити те, що є
у наших
серцях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673239
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.06.2016
Наші неідеальні тіла
сплелись у гострому потоку сліз.
Все, що могла, я від тебе взяла.
Ми не здались. Ах, поки не здались!
Сплітаємося ми на біс,
і сльози
уже природніші, і я
уже не та,
що п'є і курить на свята
"в помірній дозі".
Я маю інше, що живить,
мене не це тепер п'янить,
а те, що я сама звела.
Наші оголені тіла.
Наші тіла недосконалі,
які під кригу в жар упали.
І коли занавіс спустився,
я ще раз йду, тепер із низу.
Я деруся по карнизу.
Так ніхто іще не бився!
Лиш я. І я перемогла.
І наші збруднені тіла
сміються й плачуть,
йдуть додолу.
А шлях цей, мабуть, зветься Доля.
Бо якщо є в нас ця любов,
серця в тілах, а в серці - кров,
то значить, це вона дала:
мені - тебе, а нам тіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2016
Щасливі дівчата
не плачуть душею.
Вони не бувають дочками митців.
Щасливі дівчата не малюють собі під очима синців
і не сідають під батарею,
щоб хоч десь отримати тепло.
Здається, мені повезло.
Пощастило.
Поталанило.
Якщо мені дадуть мотузку
і мило,
то я помиюсь і в гори махну.
І полишу нарешті свою спробу смішну
жити елітно,
безплідно.
Емоційно бідно.
Все не так, як мій тато хотів.
Я не мала би мати під своїми очима
синців.
Рятуватись в книжках,
забивати на страх,
який жах.
Адже справа завжди
не в синцях.
І не в поганому притоку крові.
Щасливі дівчата
просто мають достатньо любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673070
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.06.2016
Ти кофеїновий, ти такий кофеїновий,
настільки терпкий, ніби зроблений із кави.
Для мене ти завжди будеш цікавим.
Ти кофеїновий, а каву я люблю.
Гіркий, і темний, можна утопитись
в твоїй душі. Якщо не знати слів,
якими можна вибачитись, злитись,
і щоб все було так, як ти хотів.
Ти кофеїновий, коханий, з кофеїну!
Ти сильний, ти важкий, та не боюсь я!
Таким як ти, потрібно знати ціну.
Хворіє серце в фанів кофеїну.
І як кавова гуща розмокає,
якщо додати кип'яченої води,
то підійди сюди.
Я - та вода, я знаю.
Я кип'яток, я зроблю з тебе каву.
Ти кофеїновий, і ти такий цікавий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2016
Все по правилах.
Все по правилах.
Я в житті ходитиму в сірому,
і чорним буду писати
по білому.
Покажу, як працювати, невмілому.
Все по правилах.
Все по правилах.
Якщо раптом захочу я вийти думками з життя,
напишу це білим кольором, і без каяття
викину одразу листа у сміття.
Все ж по правилах.
Нехай сяє синім
екран.
І буде все життя один той самий
ресторан:
для народження, весілля і смерті.
Ми такі вперті.
Адже легше, коли все по правилах,
і чорним писати по білому,
і по горю носити. Цілому.
Показати приклад невмілому,
що не знає ще правил - нехай.
Він знатиме, скільки заварки класти у чай,
і як вітатися з людьми. Зазвичай.
Та дитину мою,
нереальну, ефемерну, не живу, я такою, як хочу, зроблю!
Нехай сірим пише по синьому,
нехай ходить по вулиці гола,
дитину назву епатуюче Воля!
Все по правилах. Крім щастя.
Хоч для неї
його спробую
вкрасти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2016
Люди одне за одного
так старанно тримаються.
Не знаючи, чи настане завтра,
кохаються.
І якщо любов приховати - вона видаляється.
Тому я не ховаю, інакше вважаю, відверто кохаю,
щоб часом половину життя не проспати.
Іноді крила розправляються, тільки якщо їх тримати.
Візьми мої крила.
У ніжності - твоя сила.
Тому я й готова старанно триматись,
як більшість,
за всього лиш людину.
Життя в нас - година,
і якщо ми дозволимо собі таку вільність,
як двадцять хвилин просміятись,
повірте - нічого не було дарма.
Для серця тілесних рамок нема.
Якщо є любов, все тілесне стирається.
Люди одне за одного
так старанно тримаються.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672909
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.06.2016
Я фенікс. Мій вогонь
у пристрасті життя.
У відбитках долонь. У моїм серці.
Я
у попелі своєму воскресаю.
Мене посип ти пилом,
так буде краще, знаю -
люди не надають значення
крилам.
Та з ними легше.
Труднощі - летиш.
Збираєш вершки
з чужих помилок, звуків й тиш.
Я вже горю. Згораю,
і серце разом з рештками
не тане, і я знову воскресаю!
А щоб ніхто не помітив, повертаюсь іншими стежками
до раю.
Де не горить ніхто,
забвенні душі без смертей,
що не народжують дітей
зі свого страху й болю.
А ти - відбиток мій,
тому згоріти я тобі
дозволю.
Це по любові, вір.
Людина має бути сильна,
людина - вполовину звір.
А якщо ні, вона не вільна.
Тому гори, згорай аж до кінця!
І шкіра рветься, палиться, умить,
і зійде з тебе тінь твого лиця,
а серце, як у мене, не згорить.
Горять серця з паперу, із картону,
а ти не той, бо ти налитий кров'ю!
Ми фенікси, хоча ми у полоні,
та горимо - і розквітаємо любов'ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672664
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.06.2016
Найшов вже вечір, завойовник дня
Він наступає і звільняє шлях для ночі
А я вже, чесно, бавитись не хочу
У те, що по-народному "фігня"
І вогники на стрічках похоронних
І похорон - для права сумувати
"А нумо, друзі, страх наш убивати!"
Муруєм вхід у душі всі бездонні
Я песиміст, і мабуть, я без віри
А що робити, все ж настільки сіре
Не буду крити, це моя вина
І у пориві чесного "скучаю"
Коли хотілось просто чашку чаю
Я випадково випила
вина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672663
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 16.06.2016