Возний Руслан

Сторінки (1/3):  « 1»

Життя - цікавий предмет

Життя  -  цікавий  предмет:
Часом  воно  солодке,  як  мед,
Інколи  воно  гіркіше  полину,
Що  хочеться  вмерти  у  тую  хвилину!

Життя  -  дивний  предмет:
Про  нього  писав  вже  не  один  поет,
Та  сенсу  його  ще  ніхто  не  збагнув,
А  хто  і  збагнув  -  то  давно  вже  забув!

Життя  -  таємний  предмет:
У  ньому  є  ціла  купа  прикмет,
Та  яка  з  них  правдива,  якій  довіряти,
З  якою  із  них  життя  підкоряти?

Життя  -  прекрасний  предмет!
Життя  -  це  масштабний  бенкет!
То  ж  не  потрібно  шукати  у  ньому  підвоху,
Живи  на  широку  ногу  у  свою  епоху!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677404
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.07.2016


Душевний спокій

Я  прийшов  до  Божого  дому,
Не  боячись  ні  блискавки,  ні  грому,
Я  прийшов  –  і  легенький  страх  на  душі,
Бо  згадую  гріхи  свої  усі.

Перехрестившись  перед  входом
Я  зайшов  до  церкви  легким  ходом,
Підійшов,  поцілував  престол,
І  на  колінах  промовив  багато  молитов.

Я  встав  –  до  сповіді  пішов,
І  застигла  в  жилах  моя  кров,
Тіло  охопило  тремтіння  легке,
А  серце  охопило  почуття  важке.

Та  й  у  тій  сповіді  святій
Я  отцю  святому  в  каятті
Про  всі  свої  гріхи  розказав,
Ледве  сльози  на  очах  удержав.

І  з  душі  немовби  камінь  спав,
Мені  легше  стало,  я  веселішим  став,
І  з  чистою  душею  причастився,
Знову  став  на  коліна,  знову  помолився.

Вийшов  з  храму,  перехрестився,
Із  гріхами  своїми  простився,
Вийшов  –  і  в  тишині  глибокій
Я  відчув  душевний  спокій!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676983
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.07.2016


Я кохаю її!… А може ні?… Не знаю…

Я  кохаю  її!...  А  може  ні?...  Не  знаю…
Свіже  повітря  п’янкого  розмаю
Пречистим  полум’ям  розпалює  в  мені  старі  почуття,
Та  ці  почуття  швидко  ідуть  в  забуття.

Я  кохаю  її!...  А  може  ні?...  Не  знаю…
Пишний  запах  солодкого  чаю
Нагадує  мені  смак  її  соковитих  уст,
Які  словами  звабними  заворожували  слух.

Я  кохаю  її!...  А  може  ні?...  Не  знаю…
Із  кожною  думкою  про  неї  я  закипаю,
І  в  душі  почуття  шалене  не  дає  мені  спокою,
Та  це  проходить  швидко,  мов  знімає  рукою.

І  душу  мою  огортає  гірка  полинова  печаль,
І  скував,  і  виє-завиває  в  серці  жаль,
Бо  не  розібрався,  бо  досі  не  знаю,
Чи  розлюбив  її…  чи  досі  кохаю…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2016