| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Я завжди є… Завжди була… і буду…
Я кожну мить належна цьому чуду…
Цілунок Вічності в чоло… Щезає страх…
Молитва – усміх
крові серця на вустах…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2016
Терпкостью ворвется Осень в душу,
Золотым огнем по ней пройдясь...
Не отпряну, слова не нарушу -
Я ведь ей навеки отдалась...
Отдалась, когда еще не знала
Трепета от боли и потерь.
Я ее всю жизнь и дольше ждала,
Свою осень-зрелость. А теперь...
Чем теперь напоит мое сердце,
Вечно жаждущее полноты Любви,
Ясной высью открывая дверцы
В тайные запасники мои?..
Что за плащ соткут мне ее ветры,
Оголенную скрывая нежность плеч,
Утешая горький плач Деметры*,
Превращая в Посох древний Меч?..
Из купели огненного злата
Я какой уйду в виток Пути?..
И, не зная, верую - богата
Осень истиной...
Я жду тебя...
Войди!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694083
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 13.10.2016
Я більше не боюся помилитись,
Бо Ти не даш в мені помилкам прорости.
Й даруєш мить, щоб вчасно зупинитись,
І вслухатись, і дух перевести.
Ти знову й знову ніжною рукою
Піднімеш голову похилену мою,
І покладеш новий тягар на плечі,
Що втратить гніт, як тільки полюблю
Його і все, що Ти мені вділяєш.
Ти [b]так[/b] в безмежній вірі нас кохаєш,
Поки останній шрам з душі не зліз...
Кохай іще - хай душу омивають
Потоки вдячних, покаянних сліз...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674729
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.06.2016
Відплив корабель, тонку нитку порвавши
Зі спогадів, здогадів, сну...
Я все розумію. Я все відчуваю.
Доцільності лиш не збагну...
Навіщо?.. за леготом - пустка безмовна,
За оріллю - люта зима...
Роздавлена й стомлена, тиха й холодна -
Хто ж я? Чи, нарешті... вона?..
Чиї невгамовні, мов відьомські очі
Зорять за безоднею скла?
Чи з власної плоті відчахнута гілка
Буй-зіллячком там проросла?...
Вона - не як я. Та - змиритись не може:
Що - відстань? Що - простір?! Що - час?!!
Придушений тягарем буднів холодних
В ній пломінь нескори не згас!
Хай - вітер, хай - крига, хай - люта, шалена
У пізній дорозі напасть,
Хай мрія загине, надія покине,
Та стратити віри - не дасть!
Побравшись з неспокоєм, спершись на відчай,
Вгородивши в серце терня,
Живе відчайдушно, востаннє, навідліг
Вона... Чи, нарешті, все ж - я?..
Відплив корабель, єдність душ розірвавши...
Навіщо?.. По чому?.. Чому?..
Я все розумію. Я все відчуваю.
Й доцільність вже от-от збагну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674728
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2016