| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
І знову дотиком на стелях
Малюю свої узори-химери.
Замикаю очі, пальцем веду.
Навіть якщо розквітнуть ті землі,
Оживуть; а мальованні тінню
Вгризуться в руки,
Пустять чорнила,
Заплющу очі й малюватиму далі,
Малюватиму аж доки на стінах,
На стелях й підлозі житимуть.
Серед них доки житиму я.
Доки вітром для них буду
І сонцем. Доки хоч грам
Душі буде в їхніх серцях.
Моєї душі.
Моїх мо́років й світла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786585
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2018
Людям потрібні лиш люди.
Ті добрі, ніжні та живі.
Щоб серед найгіршої бурі
Виривали зі снів злих
Своїми дотиками, голосами.
Щоб плечі картаті в сорочка́х
Сльозами просякли і болем,
Перетвореним жорстокістю у страх
Та десь в серці вкритим заметіллю.
Бо ж людей потребують люди.
Тих теплих, що душі торкнутись сміють.
Тендітні ми... та все ж такі живі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782650
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2018
А знаєш, Сонце,
Забудь, що я просила.
Дзвони мені, пиши,
Бери за руку і тягни під зливу,
Бо небагато нам лишилося тих злив.
Не покидай.
Прошу тебе, не йди.
Для мене ти не просто "чоловічок",
Для мене ти – часточка весни,
Що вирвала давно зі світу звичок.
Але весна закінчиться,
Не встигнувши початись,
І осінь вже крадеться за моїм вікном.
Триклята осінь змусить розірвати
Все те, що між нами було.
А знаєш, Сонце,
Я чомусь не вірю,
Що весна наша повториться колись.
Літо знов планує зливу...
Бери за руку і щоночі снись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2018
Хто ми?
Пил, загублений в зірках.
Захований у тіні страх.
Діти, що себе згубили.
Ми - пісні серед світанку.
Далекий шум солоних хвиль,
Що від нас за сотні миль
Кричить-шепоче безустанно.
Ми - діти мертвої епохи.
Утратили і кров, і сльози -
Згубили їх десь по дорозі,
Коли хотіли вперед йти.
Вперед, світ за очі ідучи,
Втратили ми сотні книг,
Крові поклик майже стих,
Але і досі він нас мучить.
І ми ще мертві, як цей вік.
Плити попелом укриті,
Імена і дати змиті.
Ми - сліпі серед калік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780775
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.03.2018
Вже так багато втомлених життям
І так багато, хто чекає смерті.
А я ховаю почуття в очах
І вдягаю ті яскраві гетри.
Ніхто не знає, що завтра принесе,
І що диктують нам чужі надії.
А я досі вірю всім кліше,
Ховаючи далеко свої мрії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780773
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2018
Бачу я Диявола в собі,
У дзеркалі стоїть він поруч з Богом.
Немає янголів, ні битви, ні війни,
Ні. На мене дивляться лиш строго.
Не бачу рогів я, ні Пекла. Я не бачу
Геєнни, що обіцяна давно.
Немає тут і Неба. Дивного гілляччя
Садів Едемських тут і не було.
Я бачу лиш себе. Диявола та Бога.
Нависла тиша, світ застиг.
Клянусь, була б у мене змога,
Розбила б дзеркало оте я у друзки.
Але вдивляюсь. Будую в голові
Життя їх, забувши престороги.
Бо ж бачу я Диявола в собі,
Його лице — обличчя Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780491
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.03.2018
Назавжди я – закоханий поет.
Назавжди я – творець чужих історій.
Де, подібно до реального життя,
Лиш дивні, чудернацькі ролі.
Назавжди я закохана в веселки.
Назавжди – у гро́зи й дивну долю.
І у слова, що на смак те́рпкі,
А в голові палають громом.
Назавжди – танцюватиму у зливі.
Назавжди – світанків я глядач,
Кінострічок старих, та серцю милих.
І з тим червоним небом у очах
Живу і вірю, що це все не згине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779786
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2018
Дозволь мені скронями ловити
Сонячних зайчиків, що на стінах, на стелі
Танцюють. Не дай сльози лити,
Бо ж сльози давно мене не лікують.
Дозволь мені станцювати
Серед сонячних зайчиків. На квітах шпалер
З ними буду я грати.
Грати музику, що недоступна тепер.
Дозволь слухати, бринить як світанок
І як зайчики сонячні скачуть по стелі
Із спаплюжених невблаганним часом марок,
Що прибули сюди на листах із Делі.
Дозволь і мені стати зайчиком жовтим,
Що щоранку тебе будить зі сну,
Зазираючи в очі. Зайчиком сонним,
Що щоранку варить тобі каву міцну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2018