| Сторінки (1/23): | « | 1 | » |
Проговорити хоч слово
іноді холодно й боляче
Зрозуміти хоч би для себе у чому я винна
я зрозуміла що лишусь сама
з своїм розпачем
Коли він глянув на мене своїми очима дитини
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840997
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2019
Все тепер, ти пропав.
Можеш кидати зброю.
Їм нічого не треба від тебе, просто іди.
Ані смерть, ні журба
Не піде за тобою -
Їх потягнеш ти сам у безкраї світи.
А на що ти чекав?
Все життя - божевільня
Хтось від правди втікає,
хтось за нею жене.
І можливо колись зможеш бути ти вільним
І тоді, як на зло, згадаєш мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2019
З стихією не вигідно боротись.
І люди, наче дикі, зацькують.
Навіщо йти тобі проти природи?
Чи падати бездумно у бою?
У вовка, знаєш, шкура не овеча.
Як і в човні вітрила не скляні.
А за дев‘ятим валом - порожнеча.
А за спиною - крила у вогні.
З стихією не вигідно боротись.
Навіщо крила? Лишні на спині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797856
рубрика: Поезія,
дата поступления 02.07.2018
Рот закрити і не скуліти,
Щоб нікого не турбувати.
Чом мені важко так виживати
В цьому сіро-яскравому світі?
То впадаю із крайності в крайність
То рахую в собі порожнечу.
Щоб щасливо прожити хоч вечір
Скільки ще мені існувати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797796
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 02.07.2018
Заховай це в безмежному морі,
Та поглибше від синіх хвиль.
Те, Що ти називаєш болем.
Те, Чим ти годуєш свій біль.
Ти позбувся цього на хвилину,
А воно повертається знов.
Зрозуміти б у чому причина.
Що виходить - крики чи кров?
Що турбує тебе? Сон? безсоння?
За вікном, чи в душі буревій?
Ти сидиш оце на підвіконні,
І годуєш, годуєш свій біль.
Що ти можеш зробити для нього?
Що ти можеш зробити з ним?
Може танцю йому запального?
Може спокою замість новин?
Чи до лікаря йти? Чи до тіла?
Чи за межі комфорту не йти.
Чи з собою його в могилу?
Буде разом з травою рости.
Як в могилу, то в синьому морі.
Хай всі знають, хто ти і як.
Хай напишуть "поховано. З болем.",
Наче це перемога твоя.
Ти облиш це чудовисько сите.
Свому болю життя не довір.
Ні за що не прикидуйся вбитим.
Не скули, наче ранений звір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767686
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.12.2017
Із серцем холодним значно простіше спати.
Ламається, але вже не болить хребет
«Привіт, ну як ти?» - не чешуться руки писати,
І очі у натовпі більш не шукають тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2017
Серед ночі не бійся темряви.
Хай у ній повно жахів твоїх,
Які з ніг збити здатні, неначе вир,
Найстрашніший із них - лиш ти.
Серед ночі не бійся дотику
Неприсутніх в кімнаті твоїй.
Хай від страху вмиратимеш, котику,
Та від болю - спробуй, зумій.
Виривається серце - не вирветься,
Хоч впиваються жахи в думки.
Зрозумій тільки те, що ти сам оце
Добиваєш себе залюбки.
Чи жалю тобі мало? Чи посмішок?
Де скелети? Чи шкаф вже пустий?
А з усіх цих кошмарних поспівок
Найстрашнішим є голос твій.
Хочеш - лізь на стіни, чи бийся в них -
Головне замести сліди.
І коли запитають, хто в темряві,
Сподівайся, що це не ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2017
Воскресаєш щоранку для того, щоб ввечорі вмерти.
Безтурботно й бездумно вічно кудись спішиш.
Досягнувши сніданку вдягаєш взуття протерте,
І з пустими очима живеш, поки не догориш.
Не дивися у зеркало, ти сам собі став незнайомцем.
Не показуй страху та не щукай пригод.
Залишайся у темряві - це не твоє місце під сонцем.
Залишайся комахою і не буде ніяких турбот.
Якщо скажеш хоч слово супроти цього суспільства -
Враз відріжуть язик, відірвуть від серця вірші.
Та не обов'язково це розцінювати, як вбивство.
Адже кожен вже звик помирати в своїй душі.
Ти дивився у зеркало і бачив там іншу людину.
Ти дивився навколо і бачиш там інше життя.
Ти дивився на інших і в словах їх ні краплі істини
Не дивися скрізь пальці. Весь цей світ - суцільна брехня.
Весь цей світ - суцільна брехня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743009
рубрика: Поезія,
дата поступления 22.07.2017
разозли знакомых, разбей не все зеркала.
раздели свое тело и душу напополам,
поищи подушку, вышвырни свой халат -
только тот кому доверяешь способен предать.
соберись и рассыпся на 208 костей,
проори в пустую квартиру что ты - ничей.
разыщи таблетки и воду, укутайся в плед -
и наплюй на погоду. готовся морозить бред.
розведи 18 котов, утони в пустоте,
уничтожь уцелевшие доски в сожженном мосте,
увеличь свой предел, поломай позвоночник мечте.
кто пришел в твой дом - сам однажды устроит мятеж.
осознай что солнце не греет никак, никогда
убедись что молчит человеческий твой радар.
ну и самое важное мы повторим опять:
только тот, кому доверяешь способен предать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719020
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 18.02.2017
Вырвать живое сердце с груди позволь,
Только разрежь его вдоль -
Избавишь меня от оков.
Я бы, закрыв глаза на скупую боль,
Мчалась бы вслед за тобой,
да ты не оставил следов.
Сколько тут не проси - я не стану лгать,
Но лучше было бы так,
Я ведь с правдой не выживу,
С правдой сырое серце продолжит ждать,
Ты только дай мне хоть знак,
И примчусь, как по вызову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714030
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.01.2017
я не підніму чи не опущу рук.
без зайвих рухів. в них ще немає потреби.
мої думки - неймовірно заплутана штука.
в кожній із них якісь спогади, радощі, муки.
в кожній із них сотні снів, де існую без тебе.
злива почалась о п'ятій чи шостій ночі.
я - диктофон, що записує стукіт крапель,
вільні бажання, мрії, і тихий запал -
запал помітний, хоч раз заглянь мені в очі.
я не втамую цю навіжену зливу. треба ховатись у сонці, вогні, кімнаті.
я вимальовую літер округлі схили:
"в мене самої вже не залишилось сили.
кличу на допомогу й лягаю спати."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713526
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.01.2017
Навіть зірки закутались в ватні хмари.
Хоч на дворі уже майже весна -
мов навіжені, ми холодом маримо,
сіючи холод і в наших серцях.
Швидше би вечір - швидше би в спокій поринути.
пальці зім'явши, геть викидати думки.
Швидше би на ніч серце з грудей та й вийняти,
швидше б забути мрії шалені ламкі.
Холод гуляє в серцях, без жалю, без стрИмання.
Ти не забудеш про нього ні вдень, ні вночі.
Надто болюче він стримує твоє дихання,
надто жагуче дихає в руки. Кричить
серце, від нього в п'ятки ховаючись.
Слухай, прислухайся - ти де-не-де зледенів.
І навіть щедра весна, прибуваючи,
буде втікати від твоїх холодних слів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713425
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.01.2017
Пеплом развейся по ветру, по ключицах,
Пеплом осядь на пальцы замерзших ног.
Пламени жаркого, пламени ненасытного
Пепел лежит, и, только я сделаю вдох -
сразу же хочется мчаться к тебе скорее.
Сердце бы вырвать, да кинуть к реки берегам.
Пеплом своим ты жжешь его все сильнее.
Или останься, или катись к чертям.
Знаешь, что вскорее ты возродишься, как феникс
Вновь ненасытным пламенем станешь ты.
Только, мой милый, придётся тебе заметить -
Пеплом осяду я на твои следы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705399
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.12.2016
Хтось, немов дерево, тягнеться до небес,
Та пускає в землю коріння.
Або ж підіймає на спину хрест
Й несе його беззупинно.
Хтось, мов пісня, розказує нам про життя,
Чи щось бубонить без змісту.
Є ті, хто зчиняють раптово шум.
Є ті, хто приносять вісті.
Ми, звісно, всі різні. Без сумніву. Без чудес.
Та створюєм сірі маси
Таких однакових, на вигляд, людей,
Що навіть буває страшно.
За чим ми женемось? Чи хтось доганяє нас?
Наші кроки все швидші й дужчі.
І ми, не встигаючи, губим час.
І час губить нас, й наші душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688591
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.09.2016
Пока тут меня развлекают тихие песни,
И я не замечаю, насколько стает мне хуже,
Что бы ни делать со скуки - она не исчезнет.
Но заберется поглубже.
В мысли, под кожу, в голову, или в сердце.
Будет во мне теряться, ругаться, смеяться.
И с одиночеством будут искать идеи,
Как бы подольше остаться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688214
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 13.09.2016
Хоч би світло не вимкнули,
Хоч би фарби розбавили.
Кому б хотілось, щоб його викинули,
Мов непотрібну лампу?
Мені б сонця вистачило,
Вночі би свічка засяяла,
І кольорові барви висвітила б,
Старі, розбавлені фарби.
Мені б сонцем сяяти
І тепло дарувати би.
Своїм світлом хмари обпалювати,
Днем для кожного стати.
Мені б небо освітлювати
І зігрівати кожну хату.
Та замість того бажаю залишитись
Лампою в твоїй кімнаті.
Нам без бою не здатися -
- нам без чвар не залишитись.
Нам би в люди, в люди податись,
А не просто на них дивитись.
За містами холодними,
За ночами забутими
Ми йдемо, мов за сонцем видуманим,
Як комахи на світло, звідусюди.
Заховаємось в холоді,
де ніхто не шукатиме.
Побачим світло на горизонті,
Якщо знайдем його за містами.
Мені б сонцем сяяти,
Над сотнями височіти.
Та замість того я буду лампою
В твоїй кімнаті горіти.
І твоїм голосом тремтіти,
Хоч би світло не вимкнув ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683969
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.08.2016
Я весною прихрдитиму в твій сон,
І коли ти відчуєш - морози вже відійшли;
І коли ти забудеш про ту порожнечу зими
І привикнеш до моїх скронь,
Я загублюсь в твоїх сподіваннях і снах.
Ти прокинешся рано. Кімнату наповнить теплом
Моє сонце, що гріло, а не пекло.
І зрадієш, що вже почалась весна.
*
Дні минають і ти забуваєш їх.
Озираєшся - наче пройшла лиш мить.
І вже серце чекає літа. Мовчить
Твоя думка про моє світло.
Я загублюсь у твоїх думках, коли
Ти забудеш мене, поринувши в сон
І підпустиш до своїх прозорих вікон
Літа спеку, мов відьом на мітлах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682382
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.08.2016
Золотом пахнуть руки,
Золотом руки смердять.
Жага до наживи розводить руки
І каже що це не її вина.
Холодом віє з серця.
Холодом віє з душі.
Він не пропускає ніяких терцій,
Ніяких зайвих звуків живих.
Голодом кличуть очі
Голодом очі блистять.
І всім наплювати на твоє "хочу",
бо тебе досить швидко спинять.
Смішно тут виживати
Смішно тут жити, як всі
Коли кожен бажає чужої хати,
Усмішки, натхнення й душі.
Кожен спроможен на меньше,
Пройти хоч би пару верств.
Усі ці слова типу "разом легше"
Зчувать як повільна смерть.
Разом ми точно сила,
Разом ми зграя людей.
Ми разом стаєм під чужі вітрила
І коримось зграї чужих людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681134
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 31.07.2016
Я вмію писати бездушні вірші
І часто таке виробляю.
На кожен бо не вистачає душі.
Не бійся, я їх викидаю.
Напишу, проходить чи день, чи два,
І бачу, наскільки він мертвий.
Здавалось, так чітко звучать слова,
А він отакий, обдертий,
Обкрадений, бідний, сухий, скупий...
Пробачте, я цього не хочу.
І стрімко летить до сміття вірш мій,
З екрану - в корзину охоче.
Здавалось, все просто - рядок в рядок,
До кожного слова - слово.
Здавалось - достатньо моїх думок,
І вірш вже, мабуть, готовий.
Я вмію писати бездушні вірші,
Та краще б того не вміла.
Бо так, наче в мене немає душі,
Тримається він на "крилах".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680483
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 28.07.2016
Поки ти ще не ліг спати - знай:
Нам не наздогнати цих вільних пташиних зграй.
Крила міцніші в них, зіткані з чуда й кісток,
Наш не зрівняєтьзя з їхнім польотом стрибок.
Поки ти ще не ліг спати - знай:
Нам не летіти далеко за небокрай.
І поки у вирій птахи відлітають туди,
Ми створюєм "вирій" десь біля морської води.
Поки ти ще не ліг спати - знай:
Нам не торкнутись моря глибокого дна.
І поки підкорює море чужі кроаблі -
Ми тут невагомі й приковані до землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679040
рубрика: Поезія,
дата поступления 20.07.2016
Прощавай. Я тебе пам'ятатиму, любий,
А, можливо, забуду.
Цій зимі - недосяжній, сивій та лютій
Подарую простуду.
Нам смішними здаються примхливі бажання.
"Нас" вже більше немає.
Розумієш, я просто хотіла кохання,
Та не вироків зграю,
Та не пострілів влучних, бо знаєш ти точно
Помилки мої грішні.
Я, відкривши тобі мою душу знеможену,
Закриватиму спішно.
Я сміятимусь з цих безкінечних спогадів,
А ти смійся зі мною.
Нам смішними здаються гострі пазурі холоду,
А розмова - пустою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678846
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.07.2016
А зробимо вигляд, мов бій лише починається?
Мов досі не було шалених твоїх тортур.
Немов ми вже знаємо, хто з нас насправді кається,
Чи завжди готовий почати наступний тур.
А зробимо вигляд, мов ти не такий зіпсований,
І я не зіпсована цими пустими руками.
Немов ще не було брехні, і ми не пожовані
Її страхітливими в кілька рядів зубами.
Давай ми забудемо кожну хвилину втрачену
І кожну сльозу, так старанно в душі заховано.
Давай не згадаєм, що ми з тобою бачили.
Вдамо що у домі цьому й не було холодно.
Давай ми загубимось в наших думках та спогадах
Й повернемось не до кінця чи краю.
Вернемось до: "Як тебе звуть" - що навпомацки,
І що несхвильовано "я поспішаю. "
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678671
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.07.2016
Як же вирватись з цього галасу?
Нам так тиші бракує, люди..
Ви почули би значно більше,
Ви відчули би значно більше,
І згадали б слова вже забуті.
І згадали б, що цього мороку
Не потрібно в такому світі.
Тільки було б тут, чим би дихати,
Тільки було б тут, в що би вірити,
Тільки знали б, про що говорити.
Загубили ми зміст і значення,
Заховали ми свою правду -
Невгамовну таку, небачену,
Невимовну таку і втрачену
У словах пустих та багатих.
І багато думок захованих
Ми ще глибше в душі ховаєм.
Кожну, щастям своїм наповнену,
Кожну, горем своїм наповнену,
Заховаєм в чужім відчАї.
Будем подумки з кимось балакати,
Будем подумки грати пІсні.
Нам для правди не вистачить вічності,
Нам для Щастя не вистачить вічності,
Та навряд чи ми будемо вічність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678644
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 18.07.2016