| Сторінки (1/26): | « | 1 | » |
Ти не спіши у людях розумітись.
Наївність - то найкращий в світі щит,
допоки можеш ще надією зігрітись,
й твоя душа м'яка як оксамит.
Коли ж розправить правда свої крила,
й кружлятиме у небі твоїх дум,
то не кажи що я не говорила,
що в парі з розумінням прийде сум.
Коли відчуєш всю печаль інтриги
й довіри гіркуватий післясмак,
тоді душа стане холодною як крига,
і стиснеться долоня у кулак.
А поки досвіду в цій сфері дефіцит,
і поки можеш ще надією зігрітись,
наївність - то найкращий в світі щит.
Тож не спіши у людях розумітись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797912
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2018
Відсилаю з болем в путь далеку
плетиво з моїх незграбних рим
передать словами як нелегко
замінити враз усе нічим.
Зволь хоч на секунду якось зняти
біль нестерпний у моїй душі.
Дай хоча б словами обійняти.
Як не я, то хоч мої вірші.
Де б узяти сили, щоб прогнати
тугу за тобою раз й навік.
Запроторив час мене за грати,
ти ж мене відсутністю обпік.
Поки мерзну в пелені розлуки
і між нами нескінченні метри,
шлю тобі повітряні цілунки,
хай вони зігріють замість светра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2018
Прокралось безсоння до тебе в кімнату.
Про Нього думки. І не хочеться спати,
бо бачиться казка і солодко думка
тебе обійма, де ти Його юнка
і світить вам місяць крізь хмари весняні.
І ніжитесь двоє в обіймах кохання.
І ніжитесь двоє в обіймах до ранку,
аж доки спів птаха не порушить мовчанку.
Й Він впаде росою на заспані трави.
І вітер розвіє творіння уяви...
Безсоння не кралось до тебе в кімнату.
Це ти його кличеш, щоб з Ним ночувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2017
Поки була як вулканічна лава,
тебе я величав, моя ти пава.
І я пісні складав тобі на славу
поки була холодна й величава.
Поки "кохання" розуміла як "забава" ,
поки зі мною була неласкава
і дії були схожі на виставу:
упевнена хода, струнка постава.
Тоді була ти як ранкова кава.
Тепер моя. Кохаєш. Нецікаво.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2017
На годиннику четверта.
Темінь світла розпростерта.
Ні "Добраніч", ні "Добранок"
Тут нема часових рамок.
На годиннику пів п'ята.
Спати? Сонце зачекати?
Ні "Добраніч", ні "Добранок"
Тут нема часових рамок.
На годиннику пів шоста.
Юний ранок? Ніч доросла?
Ні "Добраніч", ні "Добранок".
Тут нема часових рамок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2017
Бійся. Втікай. Не вертайся.
І серце своє забери.
Кохаєш її? Забирайся
ще поки спокійні вітри.
Ще поки вогонь ледь палає
і іскри ще не обпечуть,
втікай, бо вона добре знає,
що слово страшніше за ртуть.
Втікай, бо вона не зуміє
піднятися з сáмого дна.
Її ледь не вбила стихія.
Стихією була - вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726294
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2017
Ось фраза. Лиш слово.
А вже повно крапок.
Ось щастя. Безцінне.
А все ж є податок.
Ось аркуш. Простий.
А повно печаток.
Ось титри. Кінець,
Чи це лиш початок?
І все це може здатися тобі абсурдним або ж цілком нормальним.
Залежно від того маєш ти свою думку чи чиюсь віддзеркалюєш.[b][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2016
Як Одіссей шукав шлях до Ітаки,
Орфей - кохану, а Ясон - руно,
так я, минаючи всі застережні знаки,
шукала щастя вже давно.
Й коли у серці оселився ти
мене покинули неспокій і тривога,
сади перетворились на світи,
вузькі стежки переросли в дороги.
Тепер мене підносять на Олімп,
чарівні звуки нашої симфонії,
бо кожне місце стало нам за дім,
повен любові, затишку й гармонії.
Тож я прошу: коли лютує осінь,
як град, як злива, бурі снігові
залишся тут сьогодні і назовсім
поряд зі мною, в серці, в голові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2016
Я дивлЮся на тебе і так гірко від думки
що в очах моїх сльози. І ти бачиш ті муки.
Я, повір, не хотіла щоб було так незручно.
Я і справді воліла б посміхатися штучно,
та боюсь у цій справі я зовсім профан.
Обернись, не торкай свóїм поглядом ран,
я ж не смію торкати твоєї усмíшки
навіть думкою, навіть на трішки.
Я не хочу щоб ти говорив, мовляв, жаль.
Бо слова - набір літер, слова то вуаль.
Якби справді жалів, не стояв би навпроти.
Зникни з моїх очей! Подаруй мені дотик...
Забирайся подалі! Поцілуй на прощання...
Я уже божеволію. Забирайся! Негайно.
Я не злюсь. Вибачай. Не твоя в тім вина,
що сьогодні, і вчора, і завтра сумна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2016
І я не можу творити задумане,
ти керуєш моїми думами,
ти керуєш моїми бажаннями
і часом здається ти з каменю,
наче серця у тебе нема.
Та я знаю що десь там дріма
у глибинах твоєї суті
між рядками ненависті й люті
ще не бачена ніким ніжність.
І я завше гублю свою гідність,
і я завше мов дурень останній
зустрічаю геть кожне світання
із тобою(на жаль, лиш у думці).
Всі закохані - дещо безумці,
й я поповнив вже їхні ряди.
Хоч відкрито і інші ходи,
я не в силах рухатись далі.
Неспроможний позбутись печалі,
я МО-ЛЮ-СЯ на тебе! Чуєш?!
Але ж ти мене не врятуєш.
Я нашив би на серце латку,
і почав би усе спочатку
так як тільки я сам захочу,
але ці твої кляті очі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2016
[b]Я сама собі ворог,
я сама собі кат.
У гарматах я - порох,
у рушницях - заряд.
Я сама собі клітка,
я сама собі межі,
нерозірвана сітка
й неподолані вежі.
Я сама собі рухи,
я сама собі "СТОП",
серед літа - посуха,
серед вулиць - потоп.
І який в мене вибір?
Тут виходить дилема.
Всюди там де є вихід,
я шукаю проблеми.[i][/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683717
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2016
[b]Я сьогодні кидала курити. Тричі.
Так нелегко позбутись звички.
Мабуть, у тебе пише на обличчі
"Не підходь. Небезпечно. Звикнеш."
Забуваю читати, знаєш, зовсім
коли справа доходить до серця.
Ти ж любив, наче, моє волосся
і очі, і губи, долоні... а стерся.
Може, шукаєш чергову музу,
вінчаєш їй лоба словами ніжними,
розстібаєш мереживну блузу
і тягнеш до себе в ліжко,
а потім стаєш невидимкою
як тобою думки оповиті.
Долаєш тисячами зупинки,
і на кожну не більше миті.
Я сьогодні кидала курити. Тричі.
І тебе відпускала з миром.
Може, для тебе воно й незвично,
але я люблю до кінця і щиро!
[i][/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2016
[b]В моменти коли сон тобі не друг
і завірюха квіти в серці топче,
не забувай: виною всіх недуг
є нерозумний, безрозсудний хлопчик.
Він цілив стрілами в одних,
інших кидав на вирок долі.
І сіяв сотні бід і лих
у вас на райдужному полі.
А потім раз! І вже нема.
Усе неясно і в тумані.
Й не знаєш:"Вірити словам?".
Бо скільки вже було обманів.
І туга-мантія шипами
тобі впивається у шкіру.
Тебе складали в орігамі,
а ти їм довіряв і вірив.
Й коли хтось вкотре біля храму
попросить дати шмат тепла,
піднімеш мантію - там шрами.
"Пробач, добродію, нема..."
Дарма. Той храм - твоя душа,
а той проха́ч любові хоче.
У нього зопалу стріляв
той самий безрозсудний хлопчик.
Колись би, може, і поміг.
В тобі ж ховалось ціле літо!
Тепер лиш лід, кривавий сніг
і залишки змертвілих квітів.
Хто не подивиться із жа́лем,
то кожному ти судиш страту.
Колись були відкриті далі -
тепер безві́конні палати.
І морок крізь віки несеш
в чорнильнім знаку на зап'ясті.
І все тому, що хтось колись
не дав можливості для щастя.
Що клятий безрозсудний хлопчик,
що він Амуром між нас зветься,
стріляв у тебе так охоче
й забув поцілить в інше серце.[i][/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2016
[i][b]Сміятися! Не можна плакати.
Хай серце розлітається на друзки,
і все життя - суцільна пустка,
одних нещасть пречорна смужка,
і у петлю зав`язана мотузка.
Сміятися! Не можна плакати.
Сміятися! Не можна плакати.
Нехай самотність проїдає до кісток
і не душа - зів`ялий вщент листок,
що впаде на траву з розсіяних думок,
де чорнозем так схожий на пісок.
Сміятися! Не можна плакати.
Сміятися! Не можна плакати.
Хоча й порожніх обіцянок є чимало,
І слів довкола вдосталь. Дій замало.
Все. Зізнаюся. Гра невдала.
Я все програла. Мене зламало.
Сміятися не можна. Плакати![/b]
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2016
[i][b]Тієї ночі вітер грав моїм волоссям.
усе довкола крилось тихим безголоссям
і наші почуття оголені та босі.
Хотілось вірити тобі і довелося.
В твоїх словах ні краплі грозової мряки,
ніде не було жодних застережних знаків,
і очі,сповнені любові та подяки.
Я наче не хотіла, та попалась таки.
Весь світ, здавалося, втікав з-під моїх ніг,
десь всередині звучав дико гучний сміх.
З теплом я згадую той доленосний збіг:
я так пручалася, та ти все ж переміг.[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2016
У Раю нема пошти. А жаль.
Ми писали б туди безперервно.
Викладали б на аркуш печаль,
але там нема пошти. Напевно.
Заливали б конверта слізьми
і вкладали всередину душу,
щоб на хвильку відбути до тих,
за ким серце так плаче і тужить.
[b][/b]Відправляли б туди свої фото,
щоб ви знали що ми тепер інші.
Що й надалі у серці скорбота,
але ми вже хоч трохи сильніші.
Описали б падіння і злети,
хто і чого за час цей досяг.
І зі швидкістю міні-комети
лист долав би небачений шлях.
Ви читали б. Читали і сльози
заливали б спустошені хмари.
І коли наближалися б грози,
стало б ясно, що ви прочитали.
Ми ловили б краплини руками,
закривали заплакані очі
й уявляли що ви тут із нами
і обіймами душите мовчки.
Потім мчали додому на крилах
і писали словесні коди,
що без вас уже жити несила.
Та в раю нема пошти. А шкода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682227
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2016
[b][/b]А ти завжди рубаєш згаряча
і потім сиплеш сіллю через плечі.
Махаєш лезом гострого меча,
а потім лагодиш розбиті речі.
Слова вбиваєш молотком мов цвяхи,
і витягаєш їх з глибоких ран.
А хтось повільно їде дахом,
аж поки геть не зникне шрам.
Закрити б рота сімома замками,
зв'язати руки щоб і жестами не смів.
Вчимося без прогресу ми віками
не виказати непотрібних слів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682092
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2016
він міряє її любов у проміле солоності сліз;
кількістю змовчаних слів, коли її охоплює злість;
частотою покусувань губ, тремтіння долонь;
глибиною її смутку і тривалістю безсонь.
вона все чекає коли ввірвуться кляті дати
і на його мапах зійдуться координати.
коли він впевнено скаже:"Усе до біса!
Іди до мене, обійми і не бійся..."
та тільки у нього зовсім немає часу,
її любові вимірює відстань і масу,
а поки між ними зростає завіса.
тільки б спинився, тільки б не пізно...[b][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2016
[b][i][i][/i][/i][/b]
Немов легкий пасат на душу лягав голос
й серця, здавалося, кружляли в тарантелі
коли ти плів свої слова у колос
і ніжно-тонні добирав пастелі.
Тоді здоровий глузд був в опозиції,
я гордо йшла йому на спротив,
чудово знаючи традицію:
розуму серце не перебороти.
Твій егоїзм був тобі вірною десницею,
а я ледь досягала до слуги.
Все не воліла бачити різниці
й хоч трохи роззиратись навкруги.
Тепер, коли мої окови зняті,
стараючись перебороти дисфорію,
я стверджую: я не бажаю тебе знати!
Не мрію, не посмію, не волію...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2016
Хочеш, шукай себе в чужих думках.
Xай сотні інших б`ють тобі поклони,
а мої мрії, хоч і розіп'Яті на хрестах,
не цілуватимуть твої ікони.
Не випрошу ні слова, ні цілунку.
Якщо навіть в обіймах самоти
моя любов шукатиме в тобі притулку,
то доведеться її миттю проклясти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2016
[b][i][/i][/b]
А їй пече. Там де очам не видно.
А люди кажуть, що не знає горя.
Якби ж то знали що тільки й кривду
вона черпає з життя-моря.
А їй болить. Ніхто не зна діагнозу.
Безсилі всі цілителі і лікарі.
Якби ж уміла класти біль на паузу
й скидати час від часу тягарі.
Якби ж могла злетіти ввись жар-птицею
і вітру розказати що і як.
Щоб хоч на мить прикинутися крицею,
щоб путь комусь вказати як маяк.
Щоб не ховатися у закутку кімнати
коли сама собі моральний канібал.
Й хоч раз зіграти з долею у карти
й самій тримати корабля штурвал.
Якби ж на мить промовити "я вільна""
і знати: це не черговий обман.
Забути страх і докори сумління
і вивергнутися мов живий вулкан.
Може колись знайдеться той Дедал,
з яким вона би небо підкорила.
Бо попередній їй встромив кинджал,
коли прив`язував до спини крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2016
[i]Побалакай зі мною мовчки,
підбадьорюй словами беззвучними.
Бо, знаєш, іноді саме такі слова
бувають найбільш влучними.
Поцілуй мене не торкаючи
жодним чином моєї шкіри.
Бо, знаєш, саме в таких поцілунках
є любов, що не знає міри.
Подивися на мене й побач
коли очі твої закриті.
Дивись серцем, бо саме воно
помічає невидимі ниті.
І коли мені стане важко
просто сядь біля мене поряд,
та не думай зронити сло́ва.
Хай за тебе говорить погляд.[b][/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2016
[b][i]Ще таку вільну Д, не старшу двадцяти,
обличчя щоб бліде і щоб нові світи,
незайнятому Ю відправ, царице Доле,
й листа з словом "Люблю", її та зорі.
- Привіт, втомивсь шукати? Знайшов уже. Я тут.
Давай зімкнемо дати і вимкнем solitude.
- Дозволиш перший дотик до зблідлої щоки?
В цім погляді навпроти заховані зірки.
- Сховаєш мене в серці?
- На зараз чи на рік?
- Аж до самої смерті.
- Не відпущу вовік.
- Може зімкнем ряди веселками і цукром?
Тату зі словом "М И" - дві доленосні букви.
- Пірнемо в океан квіткових почуттів?
Позбудемося ран настоянкою з днів.
- З приходом самоти...
- ...її віді́б`є щит.
Триматимуть світи колони із молитв.
- Забудем імена й адресу самоти.
Це я та вільна Д не старше двадцяти.
- Напишем на зап'ястях цих літер п`ять "Л Ю Б Л Ю".
Пізнай зі мною щастя, це я той вільний Ю.
Д(Де) - Дівчина
Ю - Юнак[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2016
[b][i]Я створювала б заповідники для хороших людей. Я занесла б їх у "Червону книгу". Я створила б "Книгу рекордів Гіннеса", у якій люди били б зовсім інші рекорди, так звані "рекорди добрих справ". Уявіть собі рекорд "Найбільша кількість врятованих життів", рекорд "Найбільша кількість компліментів від серця", рекорд "Найщиріша посмішка", рекорд "Ні одного розбитого серця" і так далі. А ще кожного року я влаштовувала б конкурси душевної краси. Міс "Милосердя", Міс "Альтруїстичність", Міс "Я завжди годую бездомних тваринок".
Я не була б ні в заповіднику, ні в книзі, я не побила б жодного рекорду і навіть не була б однією з претенденток на конкурсі. Я настільки зіпсована, скам'яніла, що якби можна було зробити МРТ душі, то у мене був би діагноз "Невиліковно хвора". Справа у тому, що всі ми хочемо щоб до нас добре ставилися і помилково вважаємо, що це залежить тільки безпосередньо від інших людей. У людства одна проблема, а всі інші від неї походять і проблема ця полягає у тому, що усі ми любимо квіти, але ніхто не хоче поратися у квітнику.[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681314
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2016
Коли любові в серці ані грама
й для тебе все це тільки гра,
не говори ніколи про кохання
тому, для кого ти - життя.
Коли у серці навіть не щемить,
цілунку не даруй намарно.
Комусь він гаряче болить,
комусь він залишає рану.
Коли і не збираєшся згадати,
ніколи не кажи "Я не забуду".
Ти змушуєш когось чекати
того, чого більше не буде.
Коли і не збираєшся дзвонити,
то не кажи "Передзвоню",
ти змушуєш не спати й сльози лити,
даєш причину для жалю.
Коли кажеш "Кохаю" - то кохай.
Коли цілуєш - не кидай і не скверни.
Як кажеш "Не забуду" - пам'ятай.
А обіцяєш позвонити - подзвони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681304
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.08.2016
[i]Важливо не чути, а слухати,
і дивитися, а не бачити.
Вустами можна і не рухати,
а серцю ясно розтлумачити.
Очима можна і не плакати,
але торкати всіх глибин,
мовчанням голосно балакати
впродовж невимірних хвилин.
Руками можна не торкати,
та обіймати міцно-міцно.
Думками високо злітати
і залишатись в своїй клітці.
І можна сил не прикладати,
й нещадно збити когось з ніг.
Й безслів'ям можна дарувати
комусь печаль, а комусь сміх.
Можеш стояти просто так -
й минути сотні кілометрів.
І бути молодим в літах,
в душі ж старим і майже мертвим.
Якби ж ми вміли розбирати
коли мовчати, а коли... мовчати.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681302
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.08.2016