| Сторінки (1/64): | « | 1 | » |
Всі євреї
з бородою,
око пейсом
заросло.
Ми ж пливемо
за водою,
за кермо –
жидів весло.
Україна –
не Ізраїль,
та керують в ній
жиди,
і будують її
раєм
для єврея
бороди…
А в окопах –
українці
за Вкраїну
на війні,
а в тилу –
євреї ниці
верхи
на хохла спині…
Що поробиш,
ті євреї
надурили
тих хохлів:
ті, що брались
в брадобреї –
подались
в жидівський хлів.
І хохлу не в радість
витів
тих борід
отих жидів,
він згадав,
як за совітів
під жидами
животів,
як за леніних
та троцьких,
джугашвілів
без душі
в кожнім тім
червонім році
жид той
голодом душив…
…………………
Та не кращі й ці,
що нині
правлять
досвідом батьків.
Українцям
в Україні
ця біда
з усіх боків:
що ліворуч,
що праворуч –
жид,
хохол
та кат-кацап,
і страшніший той,
що поруч
з бородою,
наче цап.
08-26 жовтня 2021 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2021
Гнида Коболєв* все зміг:
вкрасти й заробити,
наплодити купу бліх,
кров людськую пити.
Ще й не сам та *** п’є,
наливає й Петі,
бо ж у того влада є
і на закус кеті.
*Коболєв (голова правління НАК «Нафтогаз України»).
Це той, хто з вас здирає гроші і переправляє в банки США.
Свій вислів: «Ніколи не буде економії того, що коштує дешево»
підтверджує цінами на газ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822137
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 21.01.2019
Три євреї, три жлоби
крадуть гроші щодоби.
«Реформаторів з нуля»
вже цікавить – і земля.
Три євреї, три жлоби
мріють мрію: от якби
полюбив народ їх владу
і сприймав, як абонплату.
Три євреї, три жлоби
в жлобській владі, як дуби.
Треба владу укрів* мати,
щоб дуби ті корчувати.
*Наша країна має назву Україна,
а не Євреїна чи Кацапоїна.
Якщо ж Україна,
то і владу треба мати українську з українців.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821205
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2019
Система, що себе створила
в теплі корупції жидів,
свиняче рило кров’ю вмила
з сердець загублених життів.
Не всі розумні, що розумні:
система розум відбира.
Вже й у жидів з’явився сумнів:
чи та затіялася гра.
А, може, сумнів той – не сумнів,
а лицемірство тих жидів,
і правда їх в грошовій сУмі,
що здерли з тих, хто животів?
P.S.
Не буде правдоньки в системі,
де главарем крадій Петро,
він сам краде і – що до теми –
нас обкрадати дав добро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737565
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 13.06.2017
Міжнародний Валютний Фонд –
це єврейський міжнародний грошовий спрут,
щупальці якого
стискують горло простих людей
діями корумпованих влад
в країнах слабкої економіки,
яка є продуктом корумпованої влади.
По суті МВФ сприяє розвитку корупції.
«Поищем тайны еврея не в его религии, –
поищем тайны религии в действительном еврее.
Какова мирская основа еврейства?
Практическая потребность, своекорыстие.
Каков мирской культ еврея?
Торгашество.
Кто его мирской бог?
Деньги».
Карл Маркс. К еврейскому вопросу.
Не вір
у єврейські
гроші,
у банки їх,
їх трасти.
Євреї
тоді
хороші,
як встигнуть
накрасти.
Щоб хліб свій
здобув
у праці,
геть гроші! –
товар – на товар.
Ті гроші –
то сльози
нації,
євреям
з лихварства
навар.
Ті гроші –
душі
отрута,
загиблих
схолола
кров
із трупів
людей
і трупа,
що було
колись
любов.
Звільнись
від такої
ноші,
щоб
мертвим
рабом
не впасти.
Євреї
тоді
хороші,
як встигли
накрасти.
На завершення, процитую ще раз великого єврея Карла Маркса,
який в статті «До єврейського питання» дискутує з Бруно Бауером:
«Но и еврей может относиться к государству только по-еврейски,
т.е. относиться к государству как к чему-то чуждому,
противопоставляя действительной национальности
свою химерическую национальность,
действительному закону - свой иллюзорный закон,
считая себя вправе обособляться от человечества,
принципиально не принимая никакого участия в историческом движении,
уповая на будущее, не имеющее ничего общего с будущим всего человечества,
считая себя членом еврейского народа, а еврейский народ - избранным народом».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729167
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 17.04.2017
Три євреї, три жлоби
крадуть гроші щодоби.
«Реформаторів з нуля»
вже цікавить – і земля.
Три євреї, три жлоби
мріють мрію: от якби
полюбив народ їх владу
і сприймав, як абонплату.
Три євреї, три жлоби
в жлобській владі, як дуби.
Треба іншу владу мати,
щоб дуби ті корчувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728594
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 13.04.2017
«іудейство є світовим християнством, а християнство є світовим іудейством»
Людвіг Фейєрбах, «Сутність християнства» (1841 рік)
Кирил* – наш ворог,
як і Путін.
Та ворог наш –
і ми самі,
«отими» вибраними скуті,
що мають долари в сумі.
«Отой» по владі
не нудьгує:
чи то на Банковій,
чи то в Кремлі,
бо ми
пророками торгуєм…
своїми
на своїй землі.
Бо в нас пророки –
фарисеї
із Тори набожних жидів:
Ісаки,
Лоти
та Мойсеї
із брудом їх «святих» життів.
Тому і молимось не Богу –
юдею,
який б’є під дих,
юдейським вигадкам,
де погань
посіла в Торі
за святих.
Юдеї тягнуть
на страждання
за юдо-первородне зло.
А ну, задайте їм питання:
– Чому те зло -
їх ремесло?..
Допоки в віру
не повернем
своїх пророків**
і волхвів,
кривавити нас будуть
терни
і люта злість
чужих богів.
*Кирил (мордвин Гундяєв) – патріарх православної церкви Московського патріархату, ідеолог войовничого «Руського міру».
**Жодна українська церква ні православна, ні католицька не визнали святими наших пророків: Тараса Шевченка, Лесю Українку, Івана Франка.
Біблійний праведник Лот пиячив і бавився сексом зі своїми доньками; Авраам одружився зі своєю сестрою Сарою; брат Авраама, Нахор, одружився з племінницею Мілке; Ісак одружився з родичкою Ревекою; мати Ісуса зачала від якогось-то святого Духа; з цього Ісус не поважав свою матір «Хто мати моя?» і не визнавав сімейні зв’язки, стверджуючи « Я ж прийшов порізнити сина з батьком його, дочку з її матір’ю, а невістку з свекрухою її»; Господь Яхве (Ієгова, Саваоф) тільки карає і піклується чи буде він «прославлений»; праведник Мойсей віддячує за хліб і сіль єгиптянам тим, що краде в них «посуд срібний і посуд золотий та шати» (у розумінні євреїв це «позичити»), і разом зі своїм Господом вбиває «усіх перворідних в єгипетським краї, від перворідного людського й аж до перворідного худоби», та вночі, як злодій, тікає з Єгипту… Вам не страшно від таких праведників і богів?.. І все це подається, як духовне надбання людства, і ми в це віримо. Страшно, коли ти знаєш, що тебе обманюють, але ще страшніше, коли ти сам обманюєшся, знаючи, що обманюють, і молишся на негідників, і тим ображаєш свого справжнього Бога. Чи треба навчати українських дітей вірі, яка не тільки чужа, але й брудна своїми святими? Чи є хоч яка-небудь користь від іудо-християнських «праведників» і «богів» українському народу, який вже понад триста років бореться за своє право на життя сам на сам з Росією, яка є і ще довго буде агресивним гегемоном в православнім іудо-християнстві? Де Росія зі своїм православним іудо-християнством, там війна, розбрат, кров і сльози. Чи не відчуваємо ми всі, що ця віра руйнує наше суспільство своєю аморальністю. Більша половина українців – це звичайні раби, які існують на милостиню від іудеїв, раби ніколи не підуть ні на Майдан, ні, тим більше, на захист України, українського народу. Нажаль, зараз всього 5-7% українців зі зброєю в руках бореться з підступним ворогом. А хто є решта? Решта раби, які чекають поки іудо-християнин Порошенко домовиться з іудо-християнином Путіним, за підтримки іудо-християнської Європи та Америки.
На світлині картина «Лот и его дочери 1537__Альтдорфер, Альбрехт(ок. 1480–1538)»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728062
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.04.2017
(З циклу віршів-метеликів без претензій на поезію)
Трагедія українців полягає в тому, що Україною керують ті,
хто ненавидить українців: євреї, руські, поляки та інші чужинці.
А як гавкне президент,
депутати-суки,
злазять з крісел на біде,
та чекають злуки…
Тої злуки всіх у клан,
щоб з верхів не впасти.
Є у кожного свій план,
як зручніше красти.
Коаліція на трьох –
як на трьох та пляшка,
морда – Петі, с.... – Ох!
Ще й під с.... – Ляшка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724800
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.03.2017
Чадить підпалена зоря,
Соборність розбратом шанують,
шануючи, свої шматують
велике серце Кобзаря.
Один волає на Майдані,
а другий молить по церквах,
щоб міцно вбитий отой цвях
не був розп’ятому останнім.
А той розп’ятий – мій народ,
к розп’яттю розбратом прибитий,
як Син, повією повитий,
що Богом став, несамовитий,
як в наш підкинули город...
Брати, нащадки білолиці! –
не заніміла ще рука
за владу чубитись? Вже кат
братів катує поодинці.
Він переможець, ми ж в рабах.
Самі себе завоювали
самі себе і розпинали
в борні за місце на стовпах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709847
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.01.2017
Черга.
Давно такого не було.
Питаю.
«Все по двадцять гривень»…
Це second-hand.
Ганчір’я – не фуфло…
І схоже –
європейській рівень.
Підхожу.
Бачу – сорочки.
З бавовни
і якраз під розмір.
Фланель-фламінго,
кліточки –
в поезії,
не в прозі.
Поетом був
той чоловік:
теплом ділився він
і хлібом,
щоб кожен з нас
зігрітись зміг,
країна
не здавалась хлівом…
До тіла міряю.
Красиво і якраз…
І тіло –
наче м’язів брила.
І певно я
в такій сорочці ас…
Чужа душа
мою зігріла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708672
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2016
Зацвіли каштани.
Другий раз цвітуть.
Вересень надворі, наче жовтень:
вітер, дощик,
неба сіра ртуть,
листя жовте.
І каштани – квіти молоді –
доцвісти спішать до снігу,
поки все не знищать холоди,
цвіту не вкоротять віку.
Те цвітіння – мить передчуття,
прагнення цвісти і жити.
Сонцем недоношене дитя
на гілляччі голім – квіти.
Без тепла і без дбайливих рук,
наче то душа заквітла,
квітка починає рух
до очищення, до сонячного світла…
…………………………………………..
Розум мій! – очиститись спіши:
і твої роки – не так вже й довгі.
Викинь бруд з розквітлої душі,
щоб, як біль, не чути в серці докір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708033
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2016
Юдей
прикинувся Христом,
і виліз
в президенти.
Створив
на Банковій престол,
збирає
дивіденди.
Юдей
людських набрався прав,
зіграв Месію…
як той,
що недообікрав
і втік
в Росію.
Юдею вже
чужий Майдан,
чужі ідеї,
Юдей
пакує чемодан
до Іудеї…
А ми
залишимося тут
з важким питанням:
Чи нам потрібен
Інститут
для обкрадання
простих
довірливих людей,
чи нохрі* виліз,
чи юдей?..
Вже маєм
п’ятий прецедент,
коли крадій –
є Президент:
Четвертий,
Третій,
Другий,
Перший
і П’ятий –
злодій теж не менший,
ніж той, що шапки крав –
«завгар»…
До чого ж нам
отой тягар –
та зграя
хворих клептоманів
та зграя покидьків
із кланів,
де кожен злодій –
олігарх.
Та хай би всі
зотліли в прах!..
А ми їх знову
вибираєм,
і знову в тім
себе караєм,
і знову в злиднях
живимо…
Коли ж вже їм
під дих дамо?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707172
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.12.2016
Юдей
прикинувся Христом,
і виліз
в президенти.
Створив
на Банковій престол,
збирає
дивіденди.
Юдей
людських
набрався прав,
зіграв Месію…
як той, що
недообікрав
і втік
в Росію.
Юдею вже
чужий Майдан,
чужі ідеї,
Юдей
пакує чемодан
до Іудеї…
А ми
залишимося тут
з важким питанням:
Чи нам потрібен
Інститут
для обкрадання
простих
довірливих людей,
чи нохрі* виліз,
чи юдей?..
Вже маєм
п’ятий прецедент:
де Перший злодій –
Президент.
*нохрі – так рабини називають усіх не юдеїв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706504
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.12.2016
Як зимуєш, червона Калино?
Із морозом солодшає сік?
Як дівуєш, солодка Ярино,
чи солодшає дівки вік?
Вже на день повертає Ярило,
по землі як закоханий йде,
яринОю зміцнієш, Ярино,
оголосиш весняний день.
Путь земна – наше жовтеє поле,
синє небо – всесвітня путь,
де червона Калина – доле,
і червоний Ярило – суть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2016
30
«Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого».
Але ж народжує те слово
Пророка серце й голова.
Слова, як дзвони, щоб збудити
братів і мертвих, і живих,
рабів розумних і дурних,
безправних і несамовитих.
31
На жаль, на дзвони цар збудився
та й покарати заходився:
«слова» в кайдани закувати,
Пророку серце виривати,
як Прометею рвав печінку
орел голодний без починку.
32
Та відростало серце знову
і сили додавало слову,
і рвало тих царів окову,
народи кликало у бій.
Кипить кривавий той напій,
в серцях Тарасових нащадків.
І знову в бій, і все спочатку,
де слово – зброя, мова – рід,
де знову – сльози, кров і піт
і знову все не так,
юдеї
по вірі тнуть свої ідеї,
а ми прямуємо в хохли…
Чи українцями були
під тим іудо-християнством
в хресті з кацаповим пияцтвом
та ненажерливих попів?
У тім іудстві все на пів,
тому і тичуть нам півбога,
і від порога до порога –
чужий і бог і божий син.
Від них, о, Боже наш, спаси…
Спаси народ твій, що в плачу,
прийми запалену свічу,
не дай свічі в душі чадіти,
ми в Рідній Вірі – твої діти.
Дай розум нам і силу віри,
щоб вороги катюги-звіри
знесилили, і назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704842
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 05.12.2016
27
Росія – то чужа країна.
Іще німкеня Катерина
тій чужині додала меду:
жидам дозволила оренду
«слов’ян до бидла» напувати,
і в Україні відкривати
шинки жидівські замість шкіл.
«Так легше правити народом»*,
коли – сп’янілий –
преться бродом,
і пре чужий тягар тяжкий.
*Точний вислів Катерини Другої: «Пьяным народом легче править». Саме при ній була створена розгалужена мережа торгівлі «водкою».
28
Не спи Пророк,
щоб сон не снився
(хоч перед тим і помолився),
щоб з того віршів не писати:
у москалі запруть, за грати.
Не спи і ти, моя родина,
яке життя – такий і сон,
де самодержець і масон,
і кріпаків лиха година.
«Кругом неправда і неволя.
Народ замучений мовчить.
І на апостольським престолі
Чернець годований сидить.
Людською кровію шинкує
І рай у найми оддає!
Небесний царю! Суд Твій всує,
І всує царствіє Твоє»
з отими мертвими тілами
з отими мертвими ділами
і мертвими земними душами…
29
Чи не тобою був засушений
опеньок той, ота небога –
цариця хлопів довгонога,
що кров людську в молитві п’є?
Та краще б впилась
без молитви
і ти там, Боже, не сидів,
отим невіглаством налитий
сліпих невігласів жидів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704623
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 04.12.2016
24
Та якось пану Енгельгардту
митець із Вільно дав пораду
митця зробити з кріпака,
щоб міг малярством
пана славить,
писати лики з нього, навіть
для пана втнути гопака.
Чи б міг Пророк з отої пики
юдеїв малювати лики*,
чи, не дай Боже, Божу мати?
Чи пану гопака втинати?..
Та пан з поради загорівся,
віддав Тараса, щоб навчився
обличчя панське малювати,
поки живий, не околів.
Хоч і ненавидів «хохлів».
(Пізніш за нього
справив викуп,
дві тисячі п’ятсот рублів.
І тим собі прибавив віку
в ганебну записавшись віху
історії панів і кріпаків**).
*Перші ікони з зображенням Ісуса Христа писались з обличчя імператора Костянтина, який у 325 році проголосив християнство офіційною релігією Риму.
**Під час викупу Тараса Шевченка Брюллов сказав про Енгельгардта «се найбуйніша безрога в торжківських пантофлях». У кріпацтві Тарас пробув 24 роки і 55 днів.
25
Невже ті сплинули роки?
Та ні, не сплинули,
й сьогодні
Пророка тіло в кріпаках
з душею Бога на руках.
І панська влада, хоч убога,
украсти прагне з рук тих
Бога,
який сидів тоді на небі.
О доле-мачуха, о доле!
Життя Пророка – чисте поле,
над ним злітає білий лебідь –
свобода генія-митця.
З турботи «Сина» чи «Отця»,
а, може, оним навпаки,
з легкої земляка* руки
Тарас навчається
в Брюллова
злотого пензля.
І до Слова
слова збираються в душі
у закутку, у тій тиші,
де суть не втратила
цнотливість,
і де всевишня справедливість
душі постала на поріг.
*Художника Івана Максимовича Сошенка, який навчався в Академії, і багато допоміг Тарасу у становленні його, як художника. Народився Сошенко у містечку Богуслава Канівського повіту (кілька кілометрів від Вільшаної і Кирилівки).
26
Проте не друг, а ворог зміг
пророче слово зрозуміти*:
вінок терновий –
а не квіти –
Пророку,
божій тій людині,
як і Христу в лихій годині,
пани на голову кладуть
і за «слова» життя крадуть.
Та не писати вже не можна,
болить душі клітина кожна,
і душу гублять на хресті
за ті пророчі і прості
слова до Бога чи царя
чи до попа – його псаря.
А цар звернеться до іуди,
як правовірний во Христі.
(Тоді юдеї вийшли в люди
у християнства на хвості).
*Іван Сошенко, розуміючи, що Тарас Шевченко наділений надзвичайним талантом художника, картав його за написання віршів, як витрачання часу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704497
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 03.12.2016
21
«… Ще в школі
Таки в учителя дяка,
Гарненько вкраду п’ятака
(Бо я, було, трохи не голе,
Таке убоге), та й куплю
Паперу аркуш і зроблю
Маленьку книжечку;
хрестами
І візерунками з квітками
кругом листочки обведу,
Та й списую «Сковороду»
Або «Три царіє со дари».
Та – сам собі у бур’яні,
Щоб не почув хто,
не побачив,
Виспівую, було, та плачу».
22
Ні, не малярству
в пана вчать.
Бо і не вчать,
скоріш мордують.
Отим, по-панськи, і годують
голодне вперте дитинча.
Та вже й не довго годували:
той Енгельгардт,
той пан гнучкий
Пророка тулить в козачки* –
чи то в прихожу
в подавали,
як ледар пан
чого вронили,
чи по-гвардійські перепили.
Коли б і в козаки тулили,
чи батогами били
й в смерть забили,
йому дано
під Божим оком
життя
промучитись Пророком,
аж поки вороги не вб’ють,
чи ті ж свої не розіпнуть,
як Того**,
що юдеям вимив ноги,
хоч знав,
що завтра всі втечуть
та ще й у Господа
втовчуть,
щоби самим пролізти в боги,
чи хоч при Господу в святі,
як не в святі,
то хоч в «круті»,
як у сучасному житті.
*Обов’язком козачків було сидіти мовчки в кутку прихожої, доки не почують панського голосу з приказом щось подати. Іноді, сп’янілі пани примушували козачків співати непристойних пісень чи танцювати «туди-сюди навприсюди».
** «Потому налив Він води до вмивальниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушником, що ним був підперезаний» ( Івана 13:5).
23
А «козачок» у самоті,
у тій прихожій в темноті.
Бо пан пиячить і трясеться
за «многа лєта» самодержця
«в честь именинника царя»*
в дворянськім зібранні…
Зоря
останній промінь загасила.
До малювання тягне сила
таланту божого. Тарас
гарненько свічку засвітив,
малюнку душу присвятив.
І не збагнув, як сплинув час.
На лихо пан застав Тараса
за малюванням тим святим.
І розізлився, і схватив
малюнок той. І того ж разу
наніс малюнок батогами
між грішним тілом і богами
по всій Тарасовій спині…
Отак навчали всіх синів
в моїй кріпацькій Україні,
і, схоже, їх довчають нині…
*У грудні 1829 року вірнопіддані, боячись гніву царського, широко відзначали іменини російського самодержця Миколи Першого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704242
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 02.12.2016
12
У лютому* на день Тараса
в сім’ї Шевченків
син родився.
Та ще й не плакав –
вже молився
за долю тих, хто похилився,
в лихім кріпацтві, у імлі
«на нашій не своїй землі»
у час імперський, темний час,
коли і дідич**, як сучак***
штовхався ліктями у трону,
коли кривавилась корона –
царя Російського прикраса…
Пророк родився
в день Тараса.
………………………………….
*За старим стилем 25 лютого 1814 року в селі Моринці народився Тарас Григорович Шевченко. То був час (1811-1817 роки), найвищого розквіту кріпацтва (58% кріпаків від усього населення Росії) і утисків українського народу після втихомирення гайдамаччини і прилучення Правобережної України до Росії.
**дідич – поміщик, багатий землевласник.
***сучак – щеня.
13
Як важко в світ іти Пророком,
коли чужий – і цар, і Біг:
який ти не повернеш бік –
усе тобі вилазить боком.
Людина в наймах у людей,
дитина ж в наймах у Святого.
Хотілося сказати бога,
дак де ж той бог, той іудей?
14
Не тому козаки молились.
Та, мабуть, вже і домолились,
що той загнав у кріпаки.
У нього й віра – навпаки:
ті, хто молились –
похилились…
15
Ще молодими
вмерли матір*,
у батька п’ятеро у хаті,
пани на панщину женуть,
царі шпіцрутенами б’ють,
жиди, кацапи, німці, ляхи,
кати і вороги всілякі –
усі вмостились на спині
раба Господнього… Та ні! –
раба людей, лихих людей,
та, мабуть, вже і не людей:
людей забракло у панів,
бо кожен вірою темнів,
яку очолив бог-юдей.
*Катерина Якимівна від тяжкої праці на панщині і злиднів померла 20 серпня 1823 року. Їй було всього 32 роки.
16
І чорну ніч, і чорний день,
і чорних років (сорок сім!)
Тарасу доля вготувала,
і всім тим щиро годувала –
у засланні перед усім –
від дня народження,
з дитинства,
аж до замовленого вбивства.
17
І хоч дитинство гнало лихо
«у тім раю», і як могло
дитя Тараса берегло,
і в спогади спливало тихо,
та все ж на хлопчика лягло,
як тої відьми помело,
лихої мачухи дуріння.
Як би не рідне те коріння –
своя Шевченкова родина –
сестриця рідна, Катерина,
дитя, як мати, полягло б…
А де ж ти той, що ще єси,
що так дітей побожних
любиш,
та їх батьків невинних
губиш?
Для кого ж ти на небесі?
18
За лихом – лихо:
батько* вмерли…
Царів епохи, злиднів ери
безхатченком
у одинадцять літ
йшов сиротою між сиріт
маленький «хлоп» –
кріпак великий.
І панські відвертались пики,
аж поки хлопчик не підріс,
щоб в козачки згодивсь
до пана.
Така у пана зла пошана:
щоб на собі і пана ніс –
чи то добродія чи гада,
пана німця
Енгельгардта…
19
Вже знав Тарас оті псалми:
Давидові, Сковороди.
Напам’ять знав, з тої біди,
коли читав їх між людьми,
які небіжчика ховали,
й книша**
за молитви давали.
Навчився теж з лихої долі
серед «псалтирників»
у колі
п’яниць-дяків
в церковній школі***,
які вели в пітьму з пітьми.
20
Молитись,
Господу молитись,
щоб в цій пітьмі
не загубитись!
Тарас ретельно вчив урок.
Тоді побожним був Пророк,
і за Христа дяка хрестив,
зв’язавши п’яного, вгостив
міцними різками по голій
частині тіла без штанів,
аж поки той осатанів.
Отим шкільна й скінчилась мука,
а з нею і шкільна наука.
*Григорій Іванович помер 21 березня 1825 р. Йому було 45 років.
**За читання давали книш і копу грошей. Гроші брав собі дяк, а Тарасові давав з них п’ятака на бублики. Раз якось за читання Псалтиря один селянин подарував йому ремню на пришви (нижня частина чобота. У Тараса вони були розірвані), але дяк одібрав яко свою власність.
***Кирилівська церковна школа була звичайною великою хатою біля церкви на майдані, обідрана, не обмазана, шибки у вікнах повибивані. Стояла в закутку, без двору, була більш неохайна ніж кирилівський шинок, який розташувався на протилежному боці майдану.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703875
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 30.11.2016
…нема тепер нічого…
ні Бога навіть, ні півбога.
Псарі з псарятами царять…
Тарас Шевченко, «Якось-то йдучи уночі…»
…Будемо, брате,
З багряниць онучі драти,
Люльки з кадил закуряти,
Явленими піч топити,
А кропилом будем, брате,
Нову хату вимітати!
Тарас Шевченко, «Світе ясний! Світе тихий!»
…Марія на його зирнула
І стрепенулась…
А потім гостя молодого
Просила, ніби повела
Очима в кущу…
……………………………..
Марія встала та й пішла
З глеком по воду до криниці.
І гость за нею, і в ярочку
Догнав Марію…
Тарас Шевченко, поема «Марія»
Атеїзм – це пошук справедливого Бога.
Передмова
Чи зможемо ми, українці, сповідуючи православне християнство, позбутися впливу Московського патріархату та і впливу самої Москви, центру імперської Росії, з її загарбницькими намірами що до України? Ось вже відсвяткували 25 років незалежності, а нас ще досі трусить від цього впливу. Та це півбіди, а біда в тому, що ми і надалі будемо під впливом російської православної християнської церкви московського патріархату. Росія, як наймогутніша країна православного християнства, очолює і буде до тих пір очолювати православ’я, аж поки ця імперія не розвалиться. Влада Росії має і буде мати бажання впливати на православних віруючих інших країн, незалежно від національності і мови, бо є можливість підкорення народів силами своїх військ. Показовим є створення російською владою і церковниками Росії руху «Руській мір», який насправді є новітнім хрестовим походом, наслідком якого стали анексія Криму і війна на сході України.
До читача
В поемі вживається слово «жид». В часи, про які йдеться в поемі, це слово не було образою і означало, що ця людина сповідує іудейську віру (Jude). Були випадки, коли віруючі з поляків, угорців, українців приймали іудейську віру, і їх називали жидами. В творах Тараса Шевченка немає жодного слова «єврей», такого слова в українській мові просто не було в ті часи. При виданні творів Шевченка за радянських часів слово «жид», там де можливо було, замінили на слово «єврей». Я нікого не хочу образити на національному підґрунті, бо переконаний, що всі люди на планеті Земля одної крові і є родичами багатьох поколінь. Поема «Пророк» – це пошук справедливого Бога.
Глава перша
1
Чи є той Бог
чи вже нема,
якому молимось дарма?
Чи Богом
душу освятили,
як свічку віри засвітили,
що почала в душі чадіти?..
А, може,
ми не божі діти,
чи Бог – не бог,
а Сатана,
що лихом ласує сповна,
аж поки не нап’ється крові?
Немає божої любові
в осатанілих образах;
в церквах не віра –
божий страх,
і у хреста –
до крові ласа –
сліпа в тій вірі біомаса
шукає де ж
у рай дорога…
Немає Істини від бога
там, де за бога – іудей,
і на хресті усіх людей
душа кривавиться убога.
І теж старається дарма…
2
Отож убогим нам нема
ні Бога вже, ні Сатани,
лише, як вороги, сини,
свої сини себе карають
та матір-долю розпинають
на іудейському хресті?..
Забули ми слова прості,
слова пророчі, величаві,
Пророком знайдені в печалі
за ту країну – Божу мати,
що Україною назвати
самі ж ніяк не зберемося.
3
Коли ж любові навчимося
ми до свого, не до чужого?
Коли ж прокинеться убога
своя країна?..
А до того –
убогим нам –
не знати Бога.
Не Богу молимось,
єврею –
тандему рабинів – попів.
В молитві ми жиди на пів
під промосковською зорею.
Забули вже які ми люди,
забули предків Заповіт.
Чуже й чуже навколо всюди,
все більше з племені іуди,
і вже чужий нам білий світ.
А правовірні християни,
здурілі від «святих життів»,
лягли в тій вірі під жидів,
і кожен в вірі животів,
і гинув вбитий він, чи п’яний.
4
Мабуть, і ти в борні великій,
молився на юдейські лики,
за що і згинув молодим?..
Не все розвіялось, як дим,
і досі радять нам наймати
юдейку ту за Божу Мати,
юдея ж сина – за Христа,
чи то спасителя Ісуса,
і в котрий раз,
спаливши Гуса,
стискають душу в три перста.
А ворог наклепів шукає,
щоб лаяти тебе, і лає,
як пес, і спільника гукає,
щоб обмовляти допоміг.
5
І довгий же отой батіг –
біблійна казка
про дитину:
«Єдиную тую дитину,
Що нас од каторги спасла!»
і, начебто, всіх нас любила.
Ні, не спасла,
жорстоко вбила,
як душу била все під вдих.
Дитина та із тих святих,
що нам посватали юдеї.
6
Чи визволять чужі ідеї
від рабства «божого раба»,
якщо той бог – юдей?.. Хіба
Ісус Христос, як пас овечок,
своїх овечок, і під вечір
не йшов молитись до жидів?
Чи волю дати він хотів,
як ніс приховане ярмо,
якому й ради не дамо
і скинути немає сили?
Чи того бога запросили
тисячоліття на межі
щоб панував він у душі
хрестом забитих українців?
«Отець і син» вже в тому віці,
коли і віра – вже маразм.
7
В тих молитвах ми, кожен раз,
від них грішніші і дурніші.
Можливо, десь-то боги інші,
живі, молодші, розумніші,
добріші боги, не кати?
якщо ж й вони без доброти –
нехай би згинули усі
оті, хто там – на небесі.
8
Вже похилились до землі
в іудо-промосковській млі
хати, і висохли криниці.
А ми, юдеї-українці,
ще й досі молимо з Юдеї
національної ідеї,
бо в Україні не знайшли.
Та вже й чимало ми пройшли
в чужому, зраджуючи предків,
все дальше й дальше
від далеких
від тих часів, як ще не сів
варяг з ідеєю юдея
й з хрестом на Орія хребті,
і в промосковстві в заперті
ми ще богів не розгубили,
своїх богів, яких любили.
9
А зараз хто нам Божа мати?
Чи хто нам Бог?
Вже треба знати.
Немає бога, віра є,
та й віра – горе не своє.
І люди з тої віри злі,
і ті «святі» – не те, що треба.
Немає бога на землі,
нема й на небі, впав із неба…
хто зна де зараз той Господь.
Он, подивися, хто у церкві
тим богом править
під хрестом,
посівши Господа престол
поміж юдеями у центрі.
І де ж там, брате, божий суд?
Там влізли злодії у боги
і тягнуть твій народ убогий
в Росію –
в найми до іуд…
Там і заробиш п’ятака.
10
Скупа «дающого рука»:
все більш до себе загрібає.
І вже ніякий бог не знає
кого спасає, чи карає.
11
Лише один, Кріпак Великий,
– чи Богом був,
чи був Пророком –
до Правди йшов,
і крок за кроком
під ненаситним Яхве оком
конклави тих святих і лики
із серця з кров’ю виривав,
і серцем Правду пізнавав,
і дійсно Богом став,
і згодом
Єдиним Богом, що з народом…
Юдейські ж всі –
були з царями
та з їх царятами-псарями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703664
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 29.11.2016
Яка то дивна насолода –
у посмішці жіноча врода,
коли ти поруч –
очі в очі –
ідеш у дивний світ жіночий,
і відчуваєш доторк плоті,
і губ вологість на губах.
З долоні вже злітає птах
у простір до душі,
щоб потім
здійнятись сонцем над горою,
здійняти промінь в небеса.
А навкруги – така краса! –
у посмішці жіночій – грою…
В долонях Світ! –
в її –
жіночих.
Впади в долоні
і не диш.
Минають в леті
дні і ночі,
а ти летиш…
а ти летиш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2016
Ну що ж, мій брате,
в злу годину
ми в цій країні живемо.
Як ту дитину із-під тину,
життя у прийми віддамо.
Посіли вороги повсюди,
і, наче, вже чужий народ.
І не народ, а люди, люди
в чужий налізли огород.
Та і не люди,
в перегонах
хто знав – де ворог, де бандит?
Бандити в мантіях, й в погонах,
і кожен ворогом сидить.
А ми ж, мій брате, наче вівці,
бо навіть вже й не барани,
постголодоморні українці
з своєї рабської вини.
І як же нам те зрозуміти,
що все народу до снаги:
і об’єднатися зуміти,
і подолати ворогів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702017
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.11.2016
Цитата: «Росія в темряві
агресивної пропаганди шахраїв».
Народ Росії –
раб Росії.
Царює той народ,
як раб.
Він вічно в пошуках
Месії,
чи Путін то,
чи Дональд Трамп.
Сама Росія –
теж месія
в меті загарбати
весь Світ,
і в Світ
кривавий розбрат сіє
там, де проліг
свободи слід.
Не треба бути
ясновидцем,
щоб розпізнати
що то є
ота Росія
з тою міццю,
що Україна
пізнає.
Раби Росії
тягнуть в рабство,
в раби рабів,
в їх «руській мір».
Раби Росії
пруться в панство,
як вперся в панство
їх кумир.
З якого пекла,
чи то раю
рабів-невігласів
в імлі
Росії рило
випирає
на нашій
змученій землі?
Чому під Богом
це існує?
І хто те горе
нам дає?..
«Небесний царю!
Суд Твій всує,
І всує
царствіє Твоє»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701252
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.11.2016
Нам важко бути божими людьми,
ця ноша надто вже велика.
Тому отарою з отого лиха
йдемо, безбожні, у пітьмі.
А той, що лихом нам за Бога,
чужий, і зичить горе нам,
згризає український храм
зубами цербера-бульдога.
Йдемо – куди? – тисячоліття
і тягнемо чужий тягар
із іудеїв – до хазар,
до іудейського поліття.
І той тягар – то наше горе,
чужого бога ремесло,
яке і в душі нам вросло,
хрестом до крові душі оре.
Невже довічне це прокляття –
оце тавро чужих турбот,
що розпинає мій народ
на те кривавеє розп’яття?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701070
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.11.2016
Життя прихована хвилина
у пелюстках солодких губ.
Біжить заквітчана дівчина
в передчутті дівочих згуб.
Дівчину прагну наздогнати.
Тремтить стрімка здорова хіть…
Якби ж то було мені знати,
що то життя майнула мить.
А я все біг за тим дівчиськом,
за маревом хлопчачих мрій.
Та що тоді було так близько –
далеко зникло в цій порі.
Життя прихована хвилина,
і вік – хвилині рідний брат.
Життя – покинута дитина
не перемог – болючих втрат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2016
Який народ –
така і влада,
якщо народ
купити можна,
якщо в брехні
людина кожна,
і латкою –
її зарплата,
якщо та влада –
чорне коло –
грабує гроші
до грошей,
якщо й душі
не стало вже,
бо триста років
срака гола…
І де ж та правда
й своя хата?
Немає правди
між людей,
лише –
москаль та іудей,
та морда крадія,
пихата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700682
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.11.2016
Невиліковна то хвороба –
писати вірші задарма,
коли давно не перша спроба
такого – стовпчиком – письма.
Кому оті слова у стовпчик,
не заробляючи й гроша,
слова римовані і точні
твоя народжує душа?
Кому несе співучу вроду,
співучих рим в хворобі тій?...
Як ширше річка – більше броду
долати слову в самоті.
Та ще й не кожен його чує:
Світ – покалічені слова.
І боже слово – слово всує,
як всує серце й голова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700468
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.11.2016
Відмовились від мови –
відмовились від роду,
без мови вже і свічки не горять.
І вже народ сліпий
ніяк не знайде броду
в тих руських літерах
від «Аз» до «Ять»*.
То, може, вже
і лаятись по-руські,
чи по-татарські,
як отой москаль,
чи в «бога-матір» –
«матір кузькі»
позичити для зашморгу паска.
Щоб вже ніхто з хохлів
по-українські
не знав,
і мовою невігласів хворів,
щоб хрюкав,
наче пана свині свійські,
смердів «язиками»
отих тхорів.
*У 1840 році «Кобзар» Тараса Шевченка видали російськими літерами, бо українські шрифти царським указом було знищено.
Катерына
«Кохайтеся, чорнобрыви!
Та не зъ Москалямы, –
Бо Москали – чужи люды,
Роблять лыхо зъ вамы.
Москаль любить жартуючы;
Жартуючы кыне…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700329
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 13.11.2016
І я не розумію Світ,
і Світ мене не розуміє.
У цьому часі я не свій,
і час не свій, бо й він міліє,
зникає в просторі душі.
А, може, то є простір Бога,
того Єдиного Дажбога,
де в битві змовкли палаші?
І хто в тій битві переміг,
чи люди з вірою, чи Боги,
чи вистачило рук і ніг
Богам дістатись перемоги?
Не часто Бога розпинали,
і Бог не часто воскресав.
Вже і кати давно сконали,
й Павло – вже знов іуда Савл*.
Чи є у просторі Галактик
той простір твій, той простір мій –
куди спрямований в пітьмі
земного раю божий клаптик?
* Фарисей Савл, як агент синедріону, жорстоко переслідував християн.
Коли ж був навернений у християнство, взяв ім’я Павло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700172
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.11.2016
Щури втікають з корабля.
Штормить. Під дев’ять балів.
Втікає за щурами тля
на тлі фекалій.
Обмиє хвиля корабель,
та хвиля-воля.
На вищий станемо щабель,
воскресне доля.
Заб’є в вітрила – буревій,
розтане брила.
І стане у сім’ї новій
народ на крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699682
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.11.2016
Закацапали країну
брудними руками.
Україну, як дитину,
дурять віками.
Тичуть цяцьку, наче цицьку:
побавлять дитину,
та під казочку російську
покинуть біля тину.
А козак той-українець –
горілчана тара –
все чекає на гостинець
єврея-хазара.
Та чого ж його чекати –
ось він – керує:
від хати – до хати,
як ворог вирує…
Чого ж не радієш?
Чи вже нарадівся?
Та й що заподієш –
хохлом народився.
Як влуплять по правій –
підстав свою ліву,
хто сильний – той правий
і праведний сливе.
А ти сливе грішний,
бо служиш за цапа,
бо куплений грішми
хазара-кацапа.
Пропивши шаблюку –
стирчиш з шароварів,
і гроші на люльку
ждеш від хазарів.
Хазар, отой «лідер»,
«добра тобі зичить»,
та ще й на півлітра
з твоїх же позичить,
щоб ти не молився своїй Україні,
щоб і в Україні помер, як в чужині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699016
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 06.11.2016
А вже за обрієм згасає промінь –
то ти за обрієм ховаєш очі.
І там, за обрієм, стихає гомін,
і там, за обрієм – початок ночі.
Тремтять над полум’ям мої долоні –
чи буде боляче, як вже болить?
Без твого променя – я у полоні.
До страти пам’яті – остання мить.
Ніяких поглядів, ніяких спогадів,
і кожен сам собі: один – одна.
Невже любов – лише ознака похоті,
як дістаєшся насолоди дна?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2016
Як тяжко в просторі чекати
любов, яка блукає в часі.
Лише відлуння перекати,
лише світанків сіра чахлість.
І ти один ідеш у простір,
ти босоніж ідеш стернею.
Любов спочине на погості,
і ти спочинеш поруч з нею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2016
Що влада як піп в позолоті –
ми, брате,
обидва винні:
єврей, педофіл
та злодій
панують
в Україні.
Невже нам побито
ноги? –
плазуємо,
як гад.
Чи вуха не чують стогін,
як стогне
в багнюці брат?..
А, може, втечеш
в Ізраїль?
Чи в штати,
або ж в москалі?
Та шкіру здаси
тій срані
з скривавлених
мозолів?
Гадаєш
країну нашу
тобі розбудує жид,
як ти цю країну –
в парашу,
або ж – москалю?
Скажи –
кому покидаєш країну,
свій дім,
український дім?..
А, може ти,
сучий сину,
і сам вже продався?..
А втім,
яка то народу різниця
чужий продає,
чи свій,
по кому
волає дзвіниця,
до кого
цей стогін-дзвін…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697393
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.10.2016
Вітрила в просторі душі,
вітрила в просторі любові.
І дві душі – на дві межі,
і серце знову прагне бою.
В борні тих душ і я почув
соборний дзвін і дзвін підкови…
До тебе втомлено лечу
життям святим і загадковим.
В сузір’ї спогадів знайду
любові промінь Діви-Єви.
Із променю і наших дум
заквітне сад наш
яблуневий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2016
Якщо любов – очікування, очікуєш життя,
як доторк губ, як доторк плоті,
як вхід до саду забуття.
А решта – потім.
Два тіла поруч. Ні, два Світа
міжпашшям простору, міжгруддям почуття.
Крізь губи-піхви входить промінь світла
в моє народження, в твоє дитя.
Всесвітня мати, батько Промінь,
дитя подібністю до Бога чи життя.
У блискавці життя, не в громі,
в дощу краплини променів злиття.
Якщо любов і є той секс тяжіння,
любов і є той переможний секс,
ти у мені і я в тобі – до божевілля,
бо то і є життя святого сенс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2016
У вікні моєму небо вже без листя,
стигне в павутинні зморених гілок.
Вся Земля моя – моє обійстя,
де садок вишневий і ставок.
Та замерзло все. Ставок синіє.
Сад вишневий – чорний павучок,
Вся Земля моя – від холоду німіє,
наче спійманий метелик у сачок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696730
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 25.10.2016
Ми втрачаємо свідомість,
щось таке, що на зразок
совісті. Натомість
честі не втрачаємо візок.
Тягнемо і тягнемось підвести
до вершини прагнення богів
два кінця, які ніяк не звести:
перший – друзів, другий – ворогів.
Чи з колін, чи з черева чужого:
з’їдені – то ми самі –
печією від чужого Бога.
Українець, вихворій, зумій!
Ти ж і розум, і краса народу
в протосвятості Богів-Людей.
Годі дути на холодну воду.
Глянь у небо – де ж той іудей?
Тільки простір йде Чумацьким шляхом,
тільки простір – Бога Божий Світ.
Не крови долоні чужим цвяхом –
Бог один, і не чужий, а свій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695910
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.10.2016
«А, може, й сам на небеси
Смієшся, батечку, над нами
Та, може, радишся з панами,
Як править миром!»
(Тарас Шевченко, «Якби ви знали, паничі…»)
У кожного
своя дорога,
у кожного
своя молитва.
Хоч молимось
до Бога,
та користь
не велика.
Біда і гріх
навколо,
і злочин навкруги.
І все тісніше
коло,
і зліше
вороги.
До кого ж
та молитва?
Чи, може,
спить той Бог?
Ще діє оковита
Христових перемог?
А як не спить –
то чує
лише багатіїв?
У багатіїв
ночує,
бо з ними
смачно їв?..
А, може,
помолитись,
та красти, як багатії,
у Матір Божую
влюбитись
і в Сина
Божого її?
Тоді і нас
полюбить, може,
і Син її,
хоч іудей…
Та не радій,
бо дуже схоже –
і їм тепер
не до людей.
А, може, то
не наші боги,
богами
зовсім не були?..
Богам
новітньої епохи
ми віру
ще не здобули…
І де ж вона?
В якій спокуті?
На допомогу вже не жди.
В житті,
де наші Боги скуті –
попи, блюзнірство
та святі жиди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695785
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.10.2016
Ворюги-нехристи у владі,
ворюги-нехристи у Раді.
Не стала совість на заваді,
завжди ворюги вкрасти раді.
Жирують нехри-вороженьки –
і гройсмани, і порошенки,
рахують грошики новеньки,
що здерли з України-неньки.
Жирують нехристи не в міру:
з грошима вже здирають шкіру…
Чому ж не гостримо сокиру
«за нашу правду, нашу віру?».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693348
рубрика: Поезія,
дата поступления 09.10.2016
«Ех, нам би таких злодіїв та розбійників –
що колись, що тепер, але інші в нас –
і злодії, і розбійники – далеко не державники,
аж ніяк не державники!»
Євген Гуцало, «Буслаєвщина, або ж…»
Патріоти своєї кишені –
з підворіття, як пес в новину,
вже надершись із серцем пряжені,
кожен з них про партнера збагнув:
злодій злодія принципи зрадив,
злодій злодію – честі іржа,
злодій злодія нищити радий,
злодій злодію – в спину ножа.
Вже не тішить приватна корова –
сорок з чимось мільйонів сосків –
вже не тішить й корову полова
крадіїв-патріотів-совків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691218
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.09.2016
Уявіть собі, що згасло Сонце.
Мовчить Господь, бунтує Соціум.
Земля над прірвою, і гине Людство.
Де Християнство? Де Іудство?
Один з Євангелієм, а другий – з Торою,
за ними – Сатана з Пандорою…
Що вартий той Господь та інші,
як Сонця промінь їх сильнішій?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691049
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.09.2016
Єдиний Бог – Безмежний Всесвіт.
То Простір.
В Просторі – Земля.
Омана не зруйнує все це,
яка в душі твоїй,
як тля.
Бо Ти – Частина
і Безмежність,
бо Ти – Нічого
і Ти – Все.
Ти Сам від Себе –
є залежність,
Тобою Всесвіт
Світ несе.
Та Ти – не Бог:
не та свідомість,
Ти душу з черевом з’єднав.
Життя – окиснення,
натомість,
дорога Всесвіту – одна.
Чи зможе Богом
стати смертний,
чи розіп’ятий
на хресті
від дня народження
до смерті –
в житті,
як в мавпи на хвості?
Весь вік
караємось ні за що
до самогубства
без душі
хто на хресті,
хто – шию в зашморг
життя і смерті на межі…
Дивись –
як сходить Сонце в Небо –
Святе і Чисте, як колись.
І нам очиститись вже треба:
не церкві –
Всесвіту молись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690677
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.09.2016
Очищення іде
народу України.
Війна з Росією
очистить і зміцнить.
Сльозини жодної
і жодної кровини
не простимо Росії
не на мить.
Вставай, народ –
великий, справедливий,
на бій
із знахабнілим тим рабом,
вже час настав
по морді дати сливе
кремлівським ліліпутам
тим обом.
Крізь смерть і стогін ,
революцій бурі
Крізь кров і сльози,
злетів, втом –
вставай, народ,
щоб той російський дурень
нарешті зрозумів він
хто є хто.
Травень 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689990
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 21.09.2016
Все ще крадуть
в моїй країні.
Хто більше,
а хто менше.
Від тих часів крадуть.
І нині –
теж не востаннє,
як не вперше.
Один вкраде добра в півгривні,
а інший
на мільярд вкраде.
Обидва перед Богом винні.
Та де ж той Бог?
Та віра де?
А, може, нам
свою країну
продати юдо-москалю.
Хай покарає і дитину
за ту провину,
без жалю.
О Боже!
Дай же нам не красти,
не руйнувати
спільний дім,
себе звільнити
від напасті
і об’єднатися…
А втім…
Який святий
вкрав нашу віру,
ті наші будні
і свята,
ту рідну віру –
моці міру?
Яка ота
душі сльота?
І де ж та людськість,
дУші чисті,
діла і помисли братів?
Нема душі –
немає честі,
чуже шануємо…
А втім…
Невірний брате українцю!
Невірний нації й землі,
ти – уподібнився гостинцю
чужим богам
в чужий імлі.
Якої ж ще чекати кари! –
від не своїх,
чужих богів.
Самі себе
ми обікрали.
Своя біда.
Свої борги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688538
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.09.2016
Біда і купи величезні,
смердить сміття,
кружляють круки.
Накравсь – посунься,
інший в черзі
до горла тягне
«чисті руки»…
На те і вибори,
щоб знати
в обличчя
тих масонів-гертцлів* –
з єврейської
нової знаті –
які країні
цілять в серце.
Іди і продавайся,
хлопе!
Купують
фірташі-ах-піні.
Від тебе пузо їх
не лопне,
бо міць його –
в твоїм терпінні.
*Теодор Гертцль. Засновник сіонізму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687965
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.09.2016
"…Зараз від нас вимагається нова ера відповідальності:
кожен американець повинен зрозуміти свою відповідальність –
перед собою, перед країною, перед людством".
(Барак Хусейн Обама, з інавгураційної промови, 20. 01. 2009 р.)
Як сумно, що моя надія –
той Президент в чужій країні.
Не мій, який як ворог діє
в моїй убогій Україні.
Як сумно – що у тім двобою
звичайний хлопець темношкірий
повести прагне за собою
і мій народ до Правди й Віри…
А де ж мої в моїй країні?
Ще не народжені вони
в моїй країні Україні,
у нашій з ворогом війні…
Йдемо отарою в пустелі,
сліпий сліпому поводир.
І кожен сам дорогу стелить
до манни, чи хоча б, води.
І кожен сам чужому Богу
собою жертву принесе.
Бо хто ж їх виведе в дорогу?
Невже юдей – отой Мойсей?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687193
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.09.2016
Місто – шматок заліза,
затиснутий між каміння,
ні досвіду, ні уміння,
розперте, як валіза.
І той, хто сюди увіпхнеться –
непроханий він і зайвий,
відсоток в чужому «займі»,
що позикою посміхнеться.
Ті позики – вже кредити,
відсоток за хліб і місце.
Та вже і відсоток не їсться,
бо те відберуть бандити.
У поверх – життя щілину –
вживешся в смердючім ліфті.
Реальність – як фіфти-фіфти –
сміття і життя з полину.
Вечерю із страв-фекалій
з’їси і заллєшся брудом
з водою мереж міськбуду,
і сечо-вина в бокалі.
А зранку – візьмеш роботу,
як дещицю з поту й солі,
віддячиш з такої долі
отим же із сіллю потом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686973
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 01.09.2016
Вітер гуляє в твоєму волоссі,
вітер гуляє в твоїй голові.
Що збутися мало, то мабуть збулося,
що не збулося – у мріях навій.
Повітря в долонях – твоя то дитина
і подих душі, і сонячні сни.
Ти ще не природа, та вже не людина.
Ти квіткою вийдеш з повітря весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2016
Мечі, зариті у могилі,
стирчать у боці українця,
великого, на тому схилі.
І чаша горя вже по вінця.
Чужі могилу руйнували,
шукали українців зброю.
І від навали – до навали
нема вже спокою герою.
Могила досі ще розрита,
і чути стогін той від болю…
Вже й українці у корита…
Свої свою калічать долю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686555
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.08.2016
Перший корупціонер –
і в країні перший.
Зуб – за зуб і нерв – за нерв:
хто – дурний, хто – менший.
Сумно спогади про нас
стали на папері:
«Вони крали в себе газ
для чужих імперій».
«Повій вітре»… не повій,
там чужинців орди,
там політиків-повій
і магнатів морди.
Вже продали, як повіт,
оптом, по одинці
землю, мову, Заповіт
хлопи українці…
Як прокинутися, як
сон той зупинити.
Мрії сохнуть, як будяк,
що росли, як квіти.
Поіржавіли ножі
у могилі волі,*
зашкарубіли в іржі
й душі наші голі.
*«Народ склав… легенду про таємний скарб,
захований на Чернечій горі.
В легенді розповідалося про те,
що разом з тілом великого Кобзаря на горі
заховані чудодійні мечі, які тільки чекають,
щоб їх узяв у свої руки народ і розметав
світ неправди й неволі, проклятий гнівним віршем Кобзаря».
(1939 р., травня 8. – З повідомлення про відвідання
учасниками шевченківського пленуму
правління Спілки радянських письменників СРСР
могили Т.Г.Шевченка).
Легенда легендою, але саме ці чудодійні мечі
у тому ж 1939 році 4 квітня радянська влада
шукала на могилі Тараса Шевченка.
Для чого, під прикриттям пошуку місця
для будівництва нового пам’ятника,
розрили святу могилу і відкрили склеп Пророка.
Теперішня влада буремної України переховує
чудодійні мечі, щоб – не дай Боже! –
не дістались вони народу України.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686239
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.08.2016
«…і мав печатку Бога Живого»
(Об., 7:2. Попечатання Божих рабів)
«А з Його уст виходив гострий меч,
щоб ним бити народи.
І Він пастиме їх залізним жезлом»
(Об., 19:15. Явлення Ісуса Христа)
Церкви, хрести, гроби,
іуд іудство.
Христос веде в раби
христове людство.
«Залізний жезл» пасе
христове стадо теє.
І, може, він спасе
від Бога-іудея.
Мине Армагеддон,
воскреснуть люди
у щасті – від і до,
і без іуди.
Та ні! –
Хто Божий раб,
той більше раб, ніж божий.
Та й божий –
тільки гра,
а то і гірше, може.
Народжена в рабах
дитина-раб не вільна,
не Бог над нею - прах,
чужа людина…
О, Боже!
нас спаси:
чоло печатай,
Той, що живий,
Той, що єси,..
якщо
Твої ми чада.
Серпень 2008 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686059
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.08.2016
Насиплю в чашку звіробою,
заллю той звіробій окропом.
Поговорю поміж собою,
збудую свій міцний акрополь.
Покинуть вороги і друзі,
коханки – все у забуття!
А у дитинства квітка в лузі,
до квітки тягнеться життя.
Моє життя у цім столітті –
і шлях до раю на межі,
і крила янгола на злеті,
і ніжний оксамит стежин,
який у шепіт за собою
веде, як в рай, де пий і їж.
Я п’ю напій із звіробою,
іду до раю босоніж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2016
Якщо уб’ють – не зможеш вмерти,
і будеш вічним у віках,
і будеш вище тої смерті,
рабам вготована яка.
Не бійся бою, ти не перший
у тім освяченім бою.
Ти той козак – що кінь і вершник
в козацькім війську у строю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685526
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 24.08.2016
«Жив собі піп,
Околоту сніп.
Пішов піп по ринку,
Чи не купить яку дешевинку»
(Олександр Пушкін)
«Молітесь Богові одному,
Молітесь правді на землі,
А більше на землі нікому
Не поклонітесь. Все брехня –
Попи й царі…»
(Тарас Шевченко, «Неофіти»)
Що не піп – то і бог
і, начебто, єдиний.
І кожен з них – то ох! –
який всесильний.
К твоїм –
свої додасть гріхи –
святі попівські.
Його навар – його прихід –
прибуток свійський.
Бо в череві
прихід його
з хрестом на ньому.
І черево його – ого! –
в ціну знайому.
Хрестом крокує він у рай,
чи то із раю.
О, скільки тих христових зграй –
послів Ізраїлю!
Спитай, раб Божий, у попа:
хто він, такий «хороший».
Ось і божественна стопа,
а ось і гроші.
Спитай – який його закон,
і в Бога краде скільки?
Чи бачать ідоли з ікон,
що служить Грошу тільки?
Чи скаже правду він тобі,
хто ти, чия дитина? –
як стане твій народ на бій,
вся Україна.
Спитай –
чи любить він Людей,
їх Небо, Сонце, Квіти?
«Раб божий» – раб?
чи іудей?..
І що є правда звідти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685162
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 22.08.2016
Людина – темная тварина:
не кінь, не кіт
і не собака.
Людина
всім тваринам винна.
І не собака,
та все ж гавка.
Слабка, розумна
і жорстока,
страшна тим розумом
і Богу,
який вже й не дотягне строку,
бо він обрав не ту дорогу.
Собака – очі не сховає,
тихенько гавкне
і не збреше.
І котик
добру душу має.
А коник –
то є кінь і вершник.
Моє питання до Живого:
«Убогий світ – і є – той божий?
Чи то Ти Сам творив убого,
чи то Диявол перехожий?»
Людину Ти родив від мавпи
(Тобі вже пороху не стало,
як рай варганив
з пеклом навпіл
і лив за шкіру
наше сало)…
Тоді вже пекло затопили,
було де грітися Святому.
І коник там (бо від кобили),
і котик
(став святим потому).
Та хто ж з святих
попрати схоче
Покрову ту –
чим люди вкриті…
Ти заміси людину,
Отче,
із пороху
в своїм кориті.
Хай знову йде до Тебе Каїн
і Авель
з жертво-хабарами.
Тоді й і Ти
свій кинеш камінь
у тих іуд,
що таборами,
чи то колінами йдуть –
Амінь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684753
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 20.08.2016
Земля – це Рай із серцем Ада,
яке складається з людських сердець.
Якби ж була та Божа влада
і Раєм правив Бог-Отець!
Та ні! Цим Раєм правлять інші,
не божі люди, не святі…
Вони і в смерті – найлютіші,
і найжорстокіші в житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684413
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.08.2016
Вже не знайдеш, хто з них поцупив:
ходять злодії в героях.
Такі-то там при владі суки!
Який там суд! Яка там зброя!
Все в їх руках, які із черев
гребуть граблями з твого горла,
великі, чи малі, як черви, –
душа у всіх брудна і гола.
Та й ти спокійно споглядаєш
із ложкою в чужому супі,
бо з ними крав, і пам’ятаєш
як сам чогось, колись поцупив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683413
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 13.08.2016
«…одного з загиблих (шахтарів) розпізнали тільки по каблучці
з надписом «Спаси і сохрани»
Семітом ти живеш,
чи антисемітом,
тебе юдей грабує
сіоніст.
Він вже крокує
християнським світом
той іудей – капіталіст.
Юдею ти – кріпак, і годі
вже говорити про любов
до «ближнього», хоч той і злодій,
і твій гнобитель. Знав, либонь,
що він тебе запхне у шахту,
а Україну – з молотка!
Спідницю вже продав
і плахту,
й тебе продасть
за п’ятака…
А ти торгуєшся, за скільки
продасть і купить і продасть.
Тобі він дасть дві хліба скибки
та ще й під зад ногою дасть…
Як пощастить – впізнає мати
каблучку з написом «спаси…»
Ні, не спасе… і треба знати,
не Бог той бог (чи божий син),
який тебе лише карає
та вихваляється тим раєм,
якого в тебе підло вкрав.
Людей той бог лише карав
та годував брехливу владу.
А ти про це не маєш згаду,
і молишся тому юдею,
який тебе у злидні пхав,
і нас, слов’ян, перемагав,
бо бога має, як ідею:
«юдею вір, як він збрехав».
Отож не вір, коли везе,
чи прив’язав до свого возу,
не позичай юдея розум,
юдей завжди своє верзе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683261
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.08.2016
"В Україні олігархи не тільки крадії,
вони ще є ворогами українців"
Олігарх є олігарх.
Олігарх душі не має,
олігарх накрав в гріхах,
та в святого грає.
Від грошей при владі він –
олігарх солодкий…
Чи таких чикали змін
ми, зірвавши глотки?
Зажурились козаки
(та вже й поодинці)
що при владі з їх руки –
не українці.
Не журіться, може вже
почистять криниці
отакі, як той Рошен –
не українці.
Українці ж на межі
між пеклом і раєм,
кожен з тисячі стежин –
одну вибирає.
Ту одну заради всіх,
що поміж руїни,
ту, яку стоптати зміг
до серця України.
До серця України –
матері народу,
від дитини до дитини,
від роду до роду.
Не журіться козаки:
кулі серце минуть,
і від нашої руки
московіти згинуть.
І звеличиться козак
у віках віднині,
закипить життя казан
по всій Україні.
Запануємо в сім’ї,
в сім’ї вольній новій,
все здобудемо самі
у правдивім слові.
Москалів патріархат
Господь Бог покине,
крадіїв олігархат
в Україні згине.
Україна зацвіте
від Сяну до Дону,
і Господь у ній буде
рідного дому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682842
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.08.2016
Ященку Л. І., незабутньому керівнику хору «Гомін»
Маестро співу від народу,
той бог з сопілкою в руках
одну плекає нагороду –
щоб пісня плинула в віках.
Дмухне в сопілку – звуки линуть,
злітають птахами з руки,
душі заквітчують калину,
високі зрошують думки.
Все гомонить, лопочуть крила,
ревуть воли, скриплять вози,
співає вся родина мила,
і предків чути голоси…
То «Гомін» гомону, то пісня
з часів минулих – в майбуття.
Такого Світ – ні до, ні після –
ще не народжував дитя.
Народна пісня маестозо
звучить, як сонячний хорал.
І Сонце небом тягне воза –
Сізіфів камінь на гора.
Заграй в сопілочку, дитино,
заграйте, вольнії брати,
співай співуча Україно,
співаймо всі – і ти, і ти.
Злітай з долоні, Пісня-Доле,
полинь в краї, де Орь і Лель,
де біля хати є тополя,
біля криниці – журавель.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682695
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 09.08.2016
«…По московській так і ріжуть,
Сміються та лають
Батьків своїх – що змалечку
Цвенькать не навчили
По німецькій…
П’явки! П’явки! може, батько
Остатню корову
Жидам продав, поки вивчив
Московської мови»
Тарас Шевченко, Сон («У всякого своя доля»)
Чи зможеш патріотом бути? –
Без мови – Господи єси! –
Ти ланцюгом за горло скутий
і кажеш «єм», коли їси.
Ти особистий втратив прояв,
як московіт тобі відтяв –
як язика – ту мову-зброю
і полонив твоє життя.
А ти і радий в тім полоні:
аби шмат сала був на хліб,
та тридцять срібних
на долоні,
та теплий поросячий хлів.
Своєї ти позбувся мови,
нащадком бути не зумів.
Ти маєш зиск з тієї змови
і тридцять срібних у сумі.
Ото і все, бо України
немає в тебе, московіт.
Ти сам собі суддя і винний,
тобі країна – чужий світ.
Московсько-мовний українець
під тим –
московським каблуком
ти для Москви –
вже як гостинець:
якщо не бидлом – кріпаком…
То, може, розум буде згодом.
На рідну землю ниць впадеш,
і будеш мовою з народом,
і патріотом, може, теж.
Народу мова – то є прояв,
то предків наших здобуття,
народу мова – то є зброя
в борні за волю і життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682491
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.08.2016
Вірю в майбутнє моєї країни,
вірю в народ,
що піднявся з колін,
в зоране поле,
у гілку калини,
в сад біля хати
з червоних калин.
Вірю у правду
і силу народу,
вірю у мужність
дітей і батьків –
в час, коли миром
шукаємо броду,
в час, коли миром
йдемо на катів.
Згиньте кати
і супостати!
Краплею крові
я, предків повпред,
звівся з колін,
в повний зріст
зможу стати
і крокувати
з народом вперед.
Гордо прийду
до європ, до америк
з полум’я, з диму,
з кривавих годин
сином народу
новітньої ери:
«Я
України
Громадянин!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681945
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.08.2016
Хай святиться Україна – наша слава й воля,
Хай нам, браття українці, усміхнеться доля.
Згине ворог наш заклятий на віки віднині,
Запануємо ми, браття, у своїй країні.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краї панувати не дамо нікому.
Чорне море нам всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Славна доля України у борні наспіє.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681633
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.08.2016