| Сторінки (1/15): | « | 1 | » |
Забыть обо всём.
Забыть о волнующей песне морской,
О сказках лесных, о тоске городской,
О небе ночном.
Оставить родных и пуститься в дорогу,
До встречи с любимой осталось немного.
И горный подьём,
И темный обрыв оставлять за спиной,
Идти за надеждой и лаской, Зимой.
Сердцами живем.
В душе когда больно и щеки в слезах,
Спешу я быть рыцарем в Ваших глазах.
Как розы растём:
С годами Вы стали столь ярки, красивы.
За Ваши труды и терпенье спасибо.
Друг друга поймём.
Общаясь теперь нам слова не нужны,
Объятья поведают наши мечты.
Как солнечным днем,
Мы стали под арку, а ты в платье белом.
Мы сделали то, что нам сердце велело,
Но тот час поймём.
Для детского лепета мы еще юны,
Нам нужно уныние вьюгами сдунуть,
Забыть обо всем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755427
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.10.2017
Мир человека — то солнце, то мрак.
Каждый в нем мудрый и каждый дурак.
Страх бесконечный всеобщего шторма
Вечно диктует, что грязь, а что норма.
Правильно: людям ходить на работы,
Вместе с семьей разделять все заботы.
Нужно по лестнице честно подняться,
В детских глазах как отец устоятся.
Только бывают такие моменты,
Где узнаешь, что пусты все фрагменты,
Общие средства теперь бесполезны,
Цели друзей и врагов неуместны.
Юный ученый, вдова-шантажистка,
Мать-потаскуха и дочь–аферистка.
Кто-то носитель ума, кто-то «граций»,
В общем, они – элемент инноваций.
Дед о прошивке печется трактата.
Люди, что босса стебут бюрократа,
Словом хорошим о нем отзовутся.
Действия те ритуалом зовутся.
Случаи есть, как пример ретритизма:
Люди без смысла, идей, с пофигизмом.
Бомж-наркоман, что по улице бродит.
Вот алкоголик к обрыву подходит.
Дух мятежа охватил вдруг парнишу,
Стал тот нести революции нишу.
Он все в попытках исправить планету,
Ныне он враг мировому завету.
Страх бесконечный всеобщего шторма
Вечно диктует, что грязь, а что норма.
Жизнь человека — то солнце, то мрак.
Каждый решает когда, что и как.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755425
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 15.10.2017
Птах сизокрилий, що в небі летить
І боронить цю зіркову блакить,
Іскра дощу вдалені миготить.
Знайдуться сили грозу пережить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708877
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.12.2016
Мале цуценятко, мене ти чаруєш,
Від суму міського постійно рятуєш.
Хотів би з тобою життя я прожити
І світ дивовижний вночі дослідити.
Ми з вересня стали з тобою знайомі,
Не дали життя тій осінній утомі.
Траплялось, що іноді вдень зустрічались,
Про щось щебетали та щиро всміхались.
Прогулянки пізні були до вподоби,
Чомусь не жахали морозні оздоби.
Ти вірші читав, що з дитинства кохаєш,
Я бачив твій погляд, мов вогник палаєш.
Про тебе багато не зможу сказати:
Не встиг я, чомусь, тебе близько пізнати.
Але зрозумів із вечірніх розмов,
Що ти, при дощі тепле сонце немов.
Я вдячний тобі за дбайливість, турботу,
За час, що віддав ти мені, ідіоту.
Пробач ті моменти, я скиглю коли.
Тепер я не зроблю дурниць, що були.
Мале цуценятко одраз зчарувало,
На жаль, тільки й досі мене не кохало.
Але сподіваюсь з тобою дружити,
Цей світ дивовижних речей дослідити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708641
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.12.2016
Бажання кожної людини
Скоріш з'являються вночі.
Їх, мов краплини в павутинні,
Ранкові зрубують мечі.
Бажає дівонька вінчання,
А хлопець — "сильного" човна.
Для ворогів він — покарання.
Той човен злодій не здола.
Усі на світі люди знають:
Жіночі мрії більш легкі,
Постійно ніжністю зітхають,
На чари й лестощі тяжкі.
Мов квіти степові, чарують
Барвисті дівочі слова.
Послуха хлопець, поцілує
Шовкові, гарячі вуста.
І запалає те кохання,
Що у серцях дітей зросло.
Воно ж й було нічним бажанням,
Що щастя в душу принесло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2016
Ниви у червні чарують людей.
Квіти, що влітку тихенько зростали,
Малярам кошики повні ідей,
Пахощ предивних вінки заплітали.
Сині, мов небо безхмарне, волошки,
Дрібний дельфіній, ірис та цикорій,
Гарні для зілля старої ворожки,
Гарні для спогадів, вірних історій.
Ті звіробій, золотушник звичайний,
Що у вечірнім гаю наче зірки,
Рід й тих кульбаб, теплим сонцем осяйний,
Квіти усі, наче Літнього дітки.
Тільки ромашки стоять в самоті,
Їм не потрібна брехлива увага.
Люди будують життя в простоті,
Вказуюсть білі айстри на повагу.
Їх позривають, вони - ні сльози.
Тільки легенько зітхнуть, посміхаються.
Квітам оцім не завдати шкоди,
Квітам, що смерть віднайти намагаються.
Склянка для них, наче нова хатина.
Чисте віконце, новий чоловік.
Скоро пролине остання година,
Зсохнуть і віником стануть навік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2016
Море, що човен у хвилях сховало,
Щирості завжди тобі бракувало.
Ти у вечірнім морозі завмер,
Внутрішній світ твій, чутливий, помер.
Скільки років ти вбиваєш людину,
Топиш, не думавши ані хвилину?
Бідні – родини, що тебе пізнали,
Настрій твій злий, що колись упіймали.
Жіночка плаче, на небо вдивившись.
Згадує сина, коли він, втопившись,
Хвилями битий, до берега плив,
І чоловіка, що дід хоронив.
Стала край скелі, і очі донизу.
Порожньо тут, тільки ниви поблизу.
Крок. І у небі політ розпочався.
Жінку схопив океан. Посміхався.
Море, ти тишу Земну боронив,
Доки той парус тебе не скорив.
Зараз ти помсту свою не покинеш,
Доки із людством разом не загинеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2016
Співають тихо коники,
Танцюють в небі вогники,
Що дивним своїм барвом
Осліплять незабаром.
Усі на них вдивилися.
Та й лихо! Затьмарилося
Вечірнє небо хмарами,
Вже й ліс пішов примарами.
Хлоп’я мале злякалося,
Бо куриво здіймалося.
Все спалюючи швидко,
Летів вогонь-лебідко.
Втекли усі тварини,
Не встигла в гай людина.
Пожежа йде, зростаючи,
Усе живе вбиваючи.
На щастя небо хмарене
Омило землю шпарену.
Вона зітхнула втомлено,
Бо тіло їй окроплено.
Нема вже співу коників
І танцю дивних вогників,
Що полум’ям зростаючи,
До степу йшли, вбиваючи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2016
Осінь, дитинко, куди ти біжиш,
Листям жовтневим у небі летиш?
Пісні дощу знов приносиш в міста,
Холод твій людям морозить вуста.
Пара, борвій, родинна вечеря,
Інеєм зіткана рідна оселя.
Легко рукою торкнешся вікна –
Спалах. Чарівно малює донька.
Батько примітив, до неї пішов,
Лютий мороз за віконцем знайшов.
«Швидко, мала, відійди від вікна:
Осінь стоїть, тебе вкраде вона!»
Нащо, Врожайність, дівчаток крадеш,
Серце батьків їх безжалісно б’єш?
Грають із листям малі, чисті діти,
Бо ще не знають: приносиш ти біди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691006
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.09.2016
Губи червоні, волосся чорняве.
Легкі, мов пір’ячко, твóї слова.
Голос твій, вітру мов шепіт весняний.
Дивишся вдаль, мов вельможна сова.
Теплі обійми і посмішка ніжна.
Радість у серці, кохання в душі.
Тільки від тебе лиш тиша одвічна,
Очі, що ти відвернула мершій.
Ти – моє щастя, лебідка біленька,
Що поміж пагонів вербних пливе.
Тільки хто я? Я не тямлю, рідненька.
Може, я човен, що річка несе?
Голос твій, вітру мов сильний порив.
Мудра, тендітна, вечірня сова.
Може, я сердечко Ваше скорив?
Може, любові до мене нема?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690835
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.09.2016
Хлопець зі школи, тепер ти мій друже.
Але я до тебе, мабуть, небайдужий.
Благаю, ти вибач мені ці моменти.
Я знаю, ми різні в житті елементи.
Юнак, парубійко, звичайний хлопчина,
На світ що вдивився моралі очима.
Новітні думки тобі тяжко сприймати,
Де правда, де фальш у ці дні розрізняти.
Я зовсім інакший від тебе, мій брате.
Я можу й дівчину, й хлоп’я покохати.
Плітки й теревені люблю боронити,
Без міфів міських я не можу прожити.
Я знаю, ненавидіш ти тих хлоп’ят,
Що мужів обрали собі, не дівчат.
Але ти зі мною інакший, дбайливий.
Вигадливий, жвавий, легкий, терпеливий.
Хлопець зі школи, найблищий мій друже.
Знаєш, до тебе я вже не байдужий.
Велике спасибі тобі за увагу.
До тебе я маю і щирість, й повагу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690834
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.09.2016
Сонечку лагідне, де ж твоя сила?
Де ж твоя міцність, могутність, Годзилла?
Помочі, Сонце, твоєї бракує.
Завжди Надія без тебе сумує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690772
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.09.2016
Росла береза пісню співає,
Сонечко гріє, листя гуде.
Кошики плетені жінка несе,
В полі солодку суницю збирає.
Ось і тополя стоїть, наче пес,
Золотом чорним описана зрада.
Все тут абстрактне: творець, його рада.
Все – мов дозрілий половий овес.
Млин, дід могутній, мохом поріс,
Серпень спекотний вітає врожай.
Хосний, духмяний, розстелений гай
Неньку дбайливу до сина поніс.
Дивна мелодія в полі пливе.
Мішаний ліс, тиха Серпова мова,
В замкнутій хаті – стара колискова.
День працьовитий вже скоро мине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690771
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.09.2016
Буйні ялинки тихо співають,
Вітер-скрипаль грає «Зоряну ніч».
Проліски білі, мов пташки, злітають,
Хлопець підкидує дрова у піч.
Ранок надворі встає потихеньку,
Сонце нещадно бурульки поб’є.
Жаба крекоче на квітку біленьку,
Хосний гусак воду з озера п’є.
Вéсна прийшла, заплела свої коси,
Всюди поклала посріблені роси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681795
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.08.2016
Ведмедиця осяла темну хвою.
Повільно коні по полю ідуть,
А вовк все виє, бо він зна: без бою
Мороз, буран і хуга не підуть.
І місяць грає з сонцем, що смеркає
В полоні в його клітці. Край вікна
Сокира в грудях хлопця виглядає,
І серця в зимнім тілі вже нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681794
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.08.2016