| Сторінки (1/86): | « | 1 | » |
Вона любить гола танцювати у вікні,
коли вже немає правди у вині –
коли помітно лиш звабливий силует –
вона людина, а ніякий не предмет...
Ніч і темінь у вікні – телефон мовчить;
лиш свіча тепла ледве на фоні горить...
Танці у вікні – то танцює невинна душа,
бо колись кохала вона...
Ідеальний стан і довершена вона –
перса молоді й сідниці наливні –
Афродіта й мрія одвічна молода –
але плаче тихо на самоті...
Вона любить гола танцювати у вікні,
щоб не заважати котитися сльозі –
танцювати під музику темноти,
щоб зберегти залишки теплоти.
Вона ідеальна й молода – єдина така,
але спотворена її вже темна душа –
душа, що світу відкрилась віддалась,
а він показав, що щирості зась.
Вона любить гола танцювати у вікні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2024
Гей музики вдарьмо по струнах
щоб розвернулись гості на закаблуках!
Щоб потекла пісня наша рікою,
а нова сім’я була за божою рукою.
А ми ж музики то хлопаки веселі,
що з дівчатами в танок як хурделі.
Це ж весілля – ви дивіться не спіть –
а то наречену за раз тільки фіть!
А що ж то наречена то дівка красна,
що парубка під вінцем чека.
А наш парубок то легінь моторний,
що має чуб чорний.
Гості, ви чарки повні наливайте –
гірко мерщій хором гукайте,
щоб життя текло медовою рікою
та несло історію свою.
Хоп хей струни натягніте –
старайтесь, але міха не порвіте –
весілля ще дні два буде –
тож хай мед і пісня рікою тече!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2024
Про що ти думав, як останні кроки ступав –
як за твоєю спиною грязний окупант зброю перезаряджав?
Про що твої думки були? Кого згадав, про що пожалкував –
коли вже за руку з мертвими шлях свій кінчав…
Кроки останні – без сліз і страху – лиш гордість в очах –
це все і більше кроків нема, але то був неповний шлях!
Світло очей продовжить жити в дорогих серцях,
що не проводжають, але поруч у вільних птахах…
Ти не обирав – твої кроки спрямували – волю відібрали,
але дух не зламали – не змогли – тебе не здолали!!!
Ти живіший тих живих, що прийшли і обирали,
але вже давно не живі – вони давно програли…
Твого імені не забудуть і не згадають – його не знають –
ти це ти і він і вона і ми всі, що з’являються і зникають;
ті хто по твоїх слідах пройдуть і сміло вперед підуть,
що окупанта знайдуть і твої кроки йому «мило» пригадають…
Кроки останні незакінченого шляху кров’ю святою омиті –
там де ти пройшов проростають квіти гордовиті,
що будуть на увесь світ кричати і нагадувати щомиті –
це не рай і справедливості нема – є лиш до і після миті…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2024
Чи є Бог? Де є Бог? –
точно не в церквах,
а в тобі і мені –
не в рясах золотих і авто дорогих!
Бог не в молитвах за гроші;
Не в причастях показових!
Він в нашій душі і думках –
в діях і бездіяльності.
Де є Бог? – В наших надіях
і в наших страхах;
в нашій любові і каяттях –
його храм то наша глибина...
Бог це наші мрії і життя –
то ми самі і наше внутрішнє дитя!
Він в подиху вітру і сонечка теплі –
Він там де і ти.
Хто є Бог? – То світ твій і ти –
Ти – дитя!
Тож не бігай за пузатими попами –
ми індивіди – не раби!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2024
Втрачати... Переступати... Забувати...
Йти далі... З колін вставати...
Постійно не встигати...
Довго аналізувати...
Не жити... Пробачати... Обнімати...
Тишу сестрою називати...
Самотність братом вважати...
Уроки не сприймати...
На інших зважити...
За себе забувати...
Кохати... Щастя бажати...
Сльози глибоко ховати...
Заплутано ні про що писати...
ІСНУВАТИ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2023
Танцюю уві сні з тінню твоєю –
адже втратив з тобою свій перший танець –
з тією, кому готовий щиро сказати «тебе кохаю»,
але тепер тихо промовляю – «я тебе відпускаю»...
Танець тихий в суцільній темноті некольорових снів –
в світі де музику поглинув сум – чути лиш подиху шум...
Танець примара в безлічі нереальних порожніх світів,
де довіку буде спогадів радість і реальності сум!
Танцюю і не хочу прокидатись, адже тут є ти,
адже тут я відчуваю і живу – твоє тепло зціляє мене...
Стоп, плівку зупиніть... То все брехня – то спогад – не ти,
але ж така реальна і жива... А тінь то я... Немає мене?
Танець тихий... Шурхіт повітря... Твоя рука в моїй руці...
Так, то все могло бути... Пробач... То все буде уві сні...
Уві сні де назавжди залишився день міста Лева...
Уві сні де назавжди в ритмі танцю сховається душа.
Але і цей танець має закінчитись... Заспівали птахи пекла...
Пора... Бувай світ примара – привіт реальність... Маска...
Думав я тебе сховав... Але ні – посмішку із плоті прорізаю!
Привіт кольоровий світ, що від сну ти тьмяніший!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2023
Oh, it’s a great dark evening of the *** world –
Hello, cruel space of bugging short life!
Let’s go to crush and kill and run to the underworld –
oh yes - it’s an Eternals Fire for everybody's afterlife!
Hey, cruel *** world – I’m your true Jesus –
Yes, I’m your dead water and beast’s rhesus…
World and society, do you need powerful help? –
I’m here with the eye for your vagina, yelp…
Oh, it’s the start of the end, congratulations –
you have a knife, but you don’t have a love…
It’s a real rise of the card - it’s new operations –
time, when the hand is the animal paw…
Hey, cruel *** world – I’m your true Jesus –
Yes, I’m your dead water and beast’s rhesus…
Everybody wants a happy life, but can give only a lie –
it’s perfect – it’s burning… Wow and red smile!
Do you think that’s a mirage? It’s a real-life fear…
Let’s go to sing and dance in the blood of virgin –
It’s a Birthday of your real Jesus – I need beer…
Yes, I am Joker that you need – I’m a new margin…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937973
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.01.2022
Visible life - invisible lie
without rules, but with a low price.
With wonderful smile without eyes -
oh, it's an incredible soul's knife...
Oh, it's a power of silence -
you are an unbreakable fighter.
Silence knows your eyes -
it's a world of your rise!
Please, don't believe your eyes -
better read between the lines;
don't listen real world -
only silence knows a true word!
Silence is the best real friend -
it's your sister and brother.
Oh, silence is a start and the end -
know - I'll not say nother...
Visible life - for world it's right,
but invisible lie - it's you, right?
World with distractive rules -
it's our area for fools!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927624
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.10.2021
Доброго ранку панове, чи вмили обличчя мудрочоле?
Чи може вже зібрали портфелі і до роботи готові?
Чи всі маски повдягали – на обличчі і на слові?...
А на стіні тюремній відмітками засіяне поле...
А може досить дітей за ґратами тримать?
Може стіни почнемо до фундаменту руйнувати?
Може хлопчиків і дівчаток у цей світ час повертати...
Може... Але ж ніхто становища не хоче втрачать..
А як же зарплатня... А як же статус... А от інші...
А що ж буде... Що про мене інші скажуть...
А є хіба різниця – не іншим себе роками убивать!
Лиш панове нагадую, що гроші то лиш воші...
А може... Може зрозумієте, що діти то є ви...
Діти – ті ким ви справжніми й вільними були,
а тюрма то лиш брехня і «правильне» життя.
А може... Може от знову порушив правила письма...
Світло у вікнах камери згасає швидше з роками –
Не віриш? У дзеркало поглянь – де блиск в очах?
Якщо немає – вітаю брате – рятуйся поки не зачах!
А хоча... Вибач, забудь – краще битися з вітряками.
А може не треба було писати?...
Згаяв час – краще було б гроші заробляти!...
Може... А може... А якщо... От якби...
Не я маю це писати і вас повчати...
А може... Хоча ні – я хто? – Ніхто –
Час свою дитину визволяти..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2021
Hello guys, it’s a night show –
Crazy box – crazy cow...
Crazy box – modern our life –
okey – let’s go – desert number five!
Wow wow wow – crazy box – life show –
your road from the sun to the snow –
so let’s go – cinema motor – we must grow –
Future, I say you – Hello!
Crazy box it’s you personal Jesus -
He cries «Destroy your walls – your rhesus.
Destroy false imposed ideals,
or they make your way false!»
Wow wow wow - crazy life must go on –
it’s your hard and main stone –
shut up and open your eyes –
your crazy way must has only rise!
Crazy box and others words with mistakes –
yes it’s real time story – sweet cakes!
Strange words by the cow – one word «How?» -
I don’t now answer – Can you help me Frau!?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911939
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.04.2021
Маленький будинок де ти виріс і змужнів,
маленький будинок де свої перші кроки здійснив,
маленький будинок де дитячі мрії здійснив,
маленький будинок де ти жив...
Двері додому ти сміло відчини –
спогади й емоції вільно впусти –
себе згадай і сміло вгору іди –
серце з полону мозку звільнив!
Двір свій поглядом широко й світло обведи –
в знайомі калюжі свої ноги безтурботно намочи,
й зі знайомим собакою по стадіону побіжи –
двір, де ти масок не носив...
Двері до себе нарешті розбери –
до дитини ти тихо підійди –
в очі поглянь і себе глибоко знайди –
двері, де ти себе сховав...
Маленький будинок не бійся – знову залиши,
але всі маски ти нарешті в шухляду поклади –
з глибини чистим без бруду на сонце випірни –
по світу сміло далі за покликанням іди!
Маленький будинок – то є всередині ти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2021
І прийде день, коли rock-and-roll життя злабаєм –
басухи струни без медіатора попереребираєм;
день, щоб светри на косухи навіки поміняти,
а правила для попси блідої віддати!
То є рок і більше нічого не треба – то є рок,
що звуком зуби ламає – барабани на хулаху розриває...
То є рок, що душі струни в негоду поправляє.
То є рок!...
Друже, ти гітару з антресолей давай знімай,
з барабанів засолені огірки швидше виливай –
справжню музику без брехні давай заграємо,
щоб не було соромно, що не живемо, а проживаємо!
То є рок, що може бути на всі світу смаки,
але завжди справжній живий – чисті баси!
То є рок, що від блек до хард різко перемикає.
То є рок!...
І прийде день, коли справжню музику знову згадаєм –
сороміцький шансон і гнилу попсу в унітаз поспускаєм!
Рок очі промиє і вуха прочистить – звук заряду дасть –
що не кажіть, а погляд вовка і енергії бас – то наша масть!
То є рок, що рікою енергії несе і всі перепони знесе!
То є рок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2021
І навіть якщо буде дуже погано,
а на душі відчуваєш велику ігуану;
якщо дощ не поступається туману –
жовтий плащ одягни вранці рано...
Плащ жовтий від дощу захистить –
ти у сонце жовте міцно загорнись –
на крилах в щастя тепле піднімись!
Від посмішки відділяє лиш мить...
Якщо мучають реальності думки,
якщо телефон вже місяці мовчить –
озирнись – плащ на вішаку висить...
Дощу струмки по ньому стечуть!
Жовтим сірий світ сміло малюй –
в натовпі жовтою вороною лети,
а якщо хочеш – співаючи біжи!
У відповідь щиро цілуй...
Плащем ти вітер сміло розірви –
не віриш – тоді бувай...
Хоча стій – жовтий плащ тримай –
радій – танцюй і просто живи!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2021
Watching on the wind – water in my mind –
there are changes, but what kind...
Is this my start and power step up?
Or is it only false and I need «shut up»!?
What is time now? Who are you in a glass?...
O, this is singing the best of the songs...
Are that voices of sons of tomorrow?
Or this is only from chaos my borrow...
Wow wow wow this is only my voice –
voice of the running on a one place...
This voice is silence for the world
but it is only scream of old riddle!
Screaming from the future to the past –
laughing young wolf to the power,
because power is the wind of the world
and water of the future warm cold...
Hey, wake up and dancing on the sun,
that smaller then the underground moon...
Yes it’s waking up to the sleep... soon...
Say «Hello» and run only up!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896617
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.11.2020
1,2,3,4,5 – я йду шукати –
життя із правилом своїм відбудувати –
життя з експериментом і посмішкою –
тут, а не там де нас нема – політаю!
І хай зараз в червоному куті я,
а в синьому оскалена тінь моя –
ми возз’єднаємось в жорстокому бою,
щоб нарешті відновити сутність мою.
1,2,3,4,5 – раунд вже почато –
все зламати, щоб повернути багато –
щоб обрати цінності вовка святі,
чи сміхи клоуна надиво крилаті...
А може і це все дивно об'єднати –
на публіці сміх клоуна весело грати,
а в житті принципи вовка сповідати –
маски із шафи дивні старі дістати...
1,2,3,4,5 – автовідповідач на вас чекає,
а власник номеру десь довго блукає...
Клоун, вовк, маска і незграбна гра – віват;
а все ж – щось потрібно? – є карта приват!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020
Дорога додому – де все рідне й знайоме –
де народився й провів дитинство невагоме...
Де вперше світ по свому щиро зрозумів –
реальний – без пояснень «учених» умів...
Дорога додому – до себе справжнього шлях –
важка терниста – вся в кущах і чагарниках...
Але ти мусиш її пройти, щоб істину знайти,
щоб нарешті прозріти і вірним шляхом піти...
Дорога додому – знайти важко насправді її –
правилами чужими поросла – шукати лиш тобі...
Розгрести від зарослів осудів і чужих думок,
коли перекриває її злих язиків клубок...
Дорога додому – миті щастя – прозріння хвилини,
коли ти відкидаєш чуже – звільняєш душу дитини...
Шлях, що ясний зір і розум повертає тобі,
а серце природне щастя повертає собі...
Дорога додому – як знайти ніхто не підкаже тобі,
як і слова, щоб цей «вірш» дописати мені...
Ніхто не допоможе – твоя сила то щирість твоя,
а мої розрізнені слова, то чесна думка моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2020
Сиджу і струни невміло перебираю –
пісню про білу лебідку в тиші складаю.
Пісню, що не відповідає до правил –
пісню із глибоких душі горнил...
Біла лебідка тихо на озеро прилетіла,
біла лебідка прекрасну голову похилила –
до води нахилила і сльозу зронила –
що не вдома вона, що дорогу загубила...
Не плач лебідко – душу не розривай –
не загубилася ти – про рідних не забувай;
дома завжди тебе чекають і виглядають –
де б не була тебе завжди дожидають...
Просто час прийшов полетіти далеко тобі;
не знаю – можливо, щоб щось довести собі...
Лебідко ти біла – неймовірна сила в тобі –
воскрешати і життя дарувати загубленій особі.
Біла лебідка по озеру пісню сумну лила,
але красу і ніжність свою не загубила.
Лебідко знай, що тебе чекають і люблять,
за тебе постійно Бога молять!
А пальці і далі струни перебирають...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020
Ну що, привіт, пам'ятаєш хто я такий?
А, можливо, пам’ятаєш хто ти такий?
Я це ти, а ти це я – проте різні і чужі –
загубились колись давно – ще тоді...
Прокидайся і вставай – годі ховатись –
годі сидіти в пітьмі і світу боятись!
Ти не особливий і зовсім звичайний,
але ти всього-навсього справжній...
Ти вмів творити і просто співчувати;
вмів радіти і сонцю щиро посміхатись.
А що ж залишив як вирішив здатись?
Сліпе створіння по світу блукати?
Маску? Оболонку пусту місце займати?
«Щось», щоб найважливіше не помічати,
а натомість за фантомами тупо ганятись?
Прошу, виходь – вже час повертатись!...
Так – знову батарейка почала сідати –
нікому їй в нашій пустоті заряджати...
Але ж ще можна все спробувати змінити –
нарешті справжнє Я з попелу відродити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2020
Замов собі життя – у себе замов,
щоб не довелось прокидатись знов!
Замов простір життя й волі політ –
відкриється тоді справжній світ.
Замов у себе – ти ж єдиний творець,
що може щастя подарувати вінець.
Прокинься вже і нарешті підведись –
для себе й для когось трудись!
Очі відкрий і зникнуть темні хмари,
а серця довіра прожене дивні мари!
І прийдуть тоді сили, що ти скував –
і потече ріка життя, що так жадав...
Замов собі кольори і сонця тепло –
активуй дзвінок – скажи «Алло!» -
то ти до себе безкінечно дзвонив –
нагадати - сам собі життя заборонив.
Замов собі життя – у себе замов –
додай всіх інгредієнтів та основ!
Важливе поверни і міцно пригорни,
а все чуже – безжально жени...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866492
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.02.2020
Згадуємо тоді, коли вже нема –
коли сльози вже просто вода,
а кадрів нових вже не знімеш –
з полиці стару плівку хіба візьмеш...
Ми не боги, але можемо все змінити –
хоча й живемо щоб втрачати, а не творити...
І принесуть тоді нам щастя зірки
від якого вже ніколи не захочемо втекти!
Стоп! Ахтунг! Зупинись – ти хто і де? –
Де всі? Всі хто рідний тобі – лиш серце гуде...
Телефон уже в руці та набирає номери,
що давно потрібні, але вже забуті були.
Із клітки втікай – все чуже й нерідне відкидай! –
До тих кого не вистачає біжи – більше не чекай,
щоб потім не довелось плівку мотати –
про незроблене й несказане жалкувати...
Ми не боги, але можемо все змінити –
хоча й живемо щоб втрачати, а не творити...
І принесуть тоді нам щастя зірки
від якого вже ніколи не захочемо втекти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2018
Серце прошите як м'яч для американського футболу,
а душа залатана, як старий босовський пакет скотчем.
зір затуманений димом злості людської заводу,
адже «сповідуємо сірість – ініціативу затопчем!»
Ну і що ж ми творимо, що більшість з нас такі –
не жорстокі і не злі, а самі собі незнайомці чужі,
що не бачать нічого навкруги – лиш ноги свої;
які ступають стежками дороги фальшивої...
Що ж заважає відвернутись від брехні і зради –
повернутись до життя і заповітів природи?
Повернутись доки занадто пізно вже не стало,
доки людство життя на смерть остаточно не проміняло...
Рядки вже не в’яжуться, як і людства криві шляхи:
де добро, а де зло вже ніхто не питає – все пусте стало!
Нажива та влада – гра та забава, що знищує життя –
життя Землі, дітей і самого себе то вже нетямуща пустота...
Схаменіться! Подивіться довкола – вже несправжнє життя –
а як же майбуття, якщо вже ледь дихає наша матінка Земля?
Як же дружба, любов і посмішка не маска, а щира твоя?
Все потрібно забути, щоб себе згадати; забувай – порада моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799419
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.07.2018
Все змінити – розвернути життя,
але не забувай – може бути й 360 –
щоб не зупинятись – перечепитись –
і все немає ні початку, ні кінця...
Ну і нехай на могилі танцюють –
ноги їх вже по коліна в землі...
Тож хай все чорні фарби малюють –
біле то лиш в розбитому склі!
В світі витає правда неправдива,
а чесна брехня то посмішка життя.
Щоб позбутись втоми – працювати,
а для втоми в небо вглядатись...
Пінг-понг на залишках тебе,
щоб похвалити себе!
Ну і нехай то молот каяття,
що давно зламався об пір'їну вороття!
Апостроф поставити, щоб пісню почати
і комою казку без музики закрити,
щоб не було навкруги – його нема–
сині кола кольору клейма!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795524
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.06.2018
Тільки там де нас немає сонце світить яскравіше,
а поруч з нами світ все темніше й холодніше...
Ми ж чекаємо щасливого відплиття до майбуття
і повторяємо: «От після буде нове життя!..»
Але ти запам'ятай – то є ти – скільки не втікай –
скільки причин та виправдань не шукай –
не зміниш себе – не зміниш і «нікчемне» життя –
Ніцца, чи Жовква – причина лиш душа твоя.
Поруч з нею найтепліші обійми й цілунки,
але раптом чужою стала – снігові дарунки.
Ну, що ж хай йде – там де нас нема не зможе вона,
а може то і не вона – і у всьому є й твоя вина?!
Мабуть там де не ми – там точно квітнуть сади,
а над всіма співають солов’ї і праведні труди
прославляють людей і їхню вірність навіки...
Краще просто на себе очі відкрий і оживи!
Там де нас нема, чи там де є ми і де є душа;
краща відповідь: де ми там і є справжнє життя!
Тож зупинись і дай відповідь на всі питання,
а хто з тобою той і буде до самого кінця...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791705
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.05.2018
Така прекрасна й молода – лиш посмішка сумна...
На підвіконні вечором сидить абсолютно одна,
а в очах світить зіронька неймовірно ясна –
пташину годує ніжна рука – ім’я їй Доброта...
Чому ж у світі будова дивна стала така,
що ця дівчина залишилась сама і для всіх чужа,
а свавілля, брехня і ганебна гра для всіх своя –
єдина всіма королева безмежно бажана?!
Чесність і щира душа – вона така лиш одна –
одна, що знає, що таке без масок життя!
Лиш вона може в обіймах зігріти холодне звіря –
пошарпане й облізле врятувати згасаюче життя.
Її цей світ оберігати й плекати мав би як маля,
а натомість по світу кидає як непотрібне шмаття...
Зупиніться, задумайтесь, схаменіться, що за дурня?
Хочете побудувати трон для темного короля?..
Я ж в неї вірю і завжди для мене гостя бажана вона –
я з нею – яка б не розділяла нас прірва страшна.
В мене є моя Доброта - дуже гарна і сильна вона –
бо без неї ніяк – сонце подарувати може лиш вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782264
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.03.2018
Рішень вірних, як і помилок не буває –
що обрав – те життя соло і співає...
Щось крила ріже і в небо не пускає,
а хтось лиш посмішкою всі рани латає.
Це мій шлях і як вмію його пройду –
що сказав вже назад не заберу,
а кого в серце пустив – не прожену!
Мій шлях – лиш з рідними розділю...
Для багатьох в дивному світі живу,
але знаєте, що я таким я чесно скажу:
«То не варте уваги і на секунду моєї –
не існує для мене сірої маси тієї!»
Так, своїм шляхом чудернацьким іду –
лиш для одиниць свій панцир зніму,
тоді як повз інших до свої цілі пройду –
не пробачайте, якщо переступлю...
Не гірший і не кращий – просто мій –
як вмію, як вчусь так і чесно пройду!
Не зіб’є зі шляху підлий сірий змій -
увесь шлях незабудку в руках пронесу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768872
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2017
Доброго ранку вітре в полі і сонячна роса,
доброго ранку Природо завжди молода,
доброго ранку хмари – небесні кораблі,
доброго ранку свіжий подиху Землі...
Лиш прокинувшись ти солодко потягнись,
озирнись навколо і радісно посміхнись.
Новому дню ти завжди щиро радій,
адже це можливість звершення твоїх мрій!
Доброго ранку квіти, кущі і маленькі жучки,
доброго ранку червона калино і могутні дуби,
доброго ранку веселий сміх щирих дітлахів,
доброго ранку вирію вільних птахів...
Ти з легкістю свій новий день почни –
з пісеньки простої свій новий шлях розпочни.
Ти не бійся і не журись – все погане вже було –
разом із вчорашнім днем в небуття загуло.
Доброго ранку тобі я зранку щиро бажаю,
доброго дня й позитиву гарного врожаю,
доброго вечора, щоб теплом своїм зігрів,
доброї ночі, щоб сон казку омріяну розповів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753778
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2017
Вечірній час – грає в небі мерехтлива зоря –
із ясним місяцем ніжну співає колискову вона;
співає про вовчика, що із зайчиком грає,
про лисичку, що ялинки маленькі доглядає.
Бім-бом вечір відбиває годинник лісовий –
вже й ведмедик бачить сон веселковий;
сплять білочки під осінньою ковдрою руді –
пора лягати спати малечо і тобі.
Лине й далі ніжна пісня колискова лісова –
прекрасну Мальвіну лагідно огортає вона,
щоб наснились їй просторі ріки і поля,
де із дітками пустотливими грає квача.
Дін-дон місяць рогом зорі зачепив –
пилок добрих снів по небу радісно поплив.
І до тебе він у сон тихенько залетить –
оченятка лиш заплющ і казка прибіжить.
Зоря із місяцем свою колискову плетуть,
а маленькі феї всю втому гарно зметуть –
добраніч малюче – зручненько лягай
і полинеш в приємний казковий гай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753574
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.10.2017
Батьки, не вбивайте своїх милих дітей,
прошу вас не будуйте свого страху клітей –
не вбивайте їхніх наївних і світлих ідей,
щоб потім не страждали вони як Прометей!
Молю не ріжте їх своєю гострою байдужістю –
не робіть їх перед родичами своєю гордістю.
Хай їхні очі завжди світяться наївною цікавістю,
щоб стадо їх життя веселковою повістю...
Батьки прошу не робіть із дітей когось –
ким вам самим стати колись не довелось;
все робіть, щоб любов’ю їх серце наповнилось –
не допустіть щоб воно пітьмою налилось.
Прошу, не міняйте дітей на радості мінливі –
лиш з вами ваші дітки по справжньому щасливі,
а без вас їх чекають темні ночі лякливі,
що наповнюють схлипування тужливі...
Батьки, даруйте дітям щастя і любов –
підтримуйте і обіймайте їх знову і знов,
дайте їм самим впасти і встати ізнов,
щоб не носили вони все життя оков!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750998
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.09.2017
Герць лицарів шалений – коней танець скажений –
волю захистити та зберегти чесне праведне ім’я –
мотив вічного бою, що ніяким судом не є осуждений,
адже поки є правда і воля вікова не плаче матінка-Земля!
Лицарю, ти шолома одягни та вірному другу на вухо шепни:
«Коню мій рідний, друже дорогий, бій стати може останнім,
в мене є діти і в тебе лоша, але ти вірно до перемоги неси,
щоб не дати їм провести життя у полоні вогненнім...»
Вже і коні лягли, але лицарі душу вогню не віддали –
де не витримає метал – не скориться справжня вільна душа,
дух правди із колін швидко підніма і нечутно страшної рани –
адже без боротьби спокій, але щастя солодкого нема!
Лицарю, міцніше стисни ти свого меча – то є правда твоя;
обличчя ти до неба підніми і промиє очі крапля дощова!
Подивись навколо і згадай хто завжди чекає свого героя –
зміцніє рука і заспіває душа, адже не може мовчати вона.
Пил влігся і залишилась лиш постать одна – чорна і страшна,
але лицар то білий і вірний слуга правди і безмежного добра –
склалось так, що біле всяк пил радо товстим слоєм покрива,
але залишитись білим то і є всього життя битва головна!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748035
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2017
Чуєш, а давай разом полетимо туди де зірки,
туди де сонячні ліхтарі і веселкові літаючі мости.
Полетимо туди де крім нас більше нікого нема –
у світ нашої любові, що навіки буде лиш одна!
Ми всього лиш люди, але можем творити чудеса –
немов птахи до неба літати і найяскравішу зірку дістати –
океани і пустелі здолати, щоб перед однією на коліна стати!
В обіймах гарячих побудувати кохання небеса...
Рука в руці – крім тебе більше світу іншого нема,
лиш разом будемо літати на вітрилах білого крила;
замок із ниток ніжності і цементу вірності зведем –
трон кохання займемо і на землю вже ніколи не впадем...
Ми всього лиш люди, але можем творити чудеса –
немов птахи до неба літати і найяскравішу зірку дістати –
океани і пустелі здолати, щоб перед однією на коліна стати!
В обіймах гарячих побудувати кохання небеса...
Ми всього лиш люди, але можем творити чудеса –
немов птахи до неба літати і найяскравішу зірку дістати –
океани і пустелі здолати, щоб перед однією на коліна стати!
В обіймах гарячих побудувати кохання небеса...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2017
Ми народжені, щоб серед зірок літати! –
Натомість обрали собі крила ламати –
серед сірості та пилу доскону волю ховати –
лиш би уявленням в’язниці відповідати...
А ти пута розірви та лети – вільно живи! –
Лети та щастя і кольори у світ сірий неси;
неси усмішки для своїх рідних та близьких –
світла краплю – своїх дорогих також звільни!
Розбий дзеркала криві на дрібні шматки –
свої очі змучені дощовою водою протри.
Побач світу кольори та нову історію твори –
історію ангела, а не сірої одноликої орди!
Сила крил то є реальна історія буття,
а не міфічна казка – чистої води дитя!
Твоя сила може і зірку із неба дістати,
і нове життя – новий колір світу подарувати!
Лети – люби – співай і казку нереальну твори,
що боїшся ти скажи; що соромишся – роби!
Ми народжені, щоб в небесах ширяти –
кому ж як не нам іншим радість дарувати?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745974
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.08.2017
Посміхнись і ще одне сонце засяє на Землі;
посміхнись і посміхнуться у відповідь тобі.
Посміхнись – не лінись і буде добра ріка,
що сонячних зайчиків в тіні щастя напува.
Посміхнись і просто серед вулиці танцюй;
посміхнись і просто рідним обійми даруй!
Посміхнись – дивний танець добра вируй –
незламний потік світла та добра муруй!
Посміхнись і з серця смуток зникне назавжди,
посміхнись та зі співом просто вперед іди!
Посміхнись то не вартує нічого насправді тобі,
а комусь то світло проллє, щоб повірити собі.
Посміхнись та піснею дзвінкою птахів здивуй,
посміхнись та світу добра спрагу втамуй!
Посміхнись – в навушниках світла танцюй –
різнокольоровими пензлями ти світ розфарбуй!
Посміхнись і одразу ж засяє все навкруги;
посміхнись – просто рожеві окуляри надягни –
щоб все різнобарвною веселкою грало навкруги!
Посміхнись – хто дорогий міцно обійми…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742813
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2017
Як добре нарешті до себе повернутись –
собі у дзеркалі нарешті посміхнутись;
відчути свою силу і свої загублені знання;
свої принципи відвоювати і закони життя!
Як добре своїх рідних знову упізнати
та, хоча б дзвінком, щиро привітати;
хто є я іншим впевнено знову нагадати,
а хто не знав просто істинну показати!
Як добре впевненість в силах повертати –
іноді, щоб вижив, потрібно навпіл зламати;
щоб сонця світ посмішки рідної побачив –
очі в найбільшу пітьми оману сховати!
Як добре всі кайдани нарешті зламати,
щоб справді рідних міцно обійняти;
щоб не було сумнівів обраного шляху,
а лиш сила справді вільного духу!
Як добре «Дякую» за повернення сказати,
всі пісні з дитячою радістю подарувати;
за зустріч із нещадно загубленим собою,
Принцесо, прийми щиру вдячність мою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737438
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2017
Якщо дорога вона тобі, то бережи її,
якщо відчуваєш, що то струни твої –
струни, що дають голос твоїй душі,
то не відпускай ніжну руку її...
Якби важко не було ніколи не полишай –
від зла і всяк негоди вірно захищай!
Вона то є ти і вже іншої для тебе нема –
вона то твоя світла доля і твоє життя.
Щоб не було ти ніде втіхи не шукай,
а лиш ніжно її до себе пригортай;
даруй їй щастя та любові щиру доброту –
понад усе вона чекає посмішку щиру твою!
Промінчик сонця і подих свіжого дня –
то для тебе вона – в світі лиш одна;
поцілунком ти їй свою любов відкривай,
а турботою від усіх вітрів сховай...
Світ прекрасний лиш ви побудуєте –
промінчик сонця собі і світу подаруєте.
Лиш одне від одного, благаю, не біжіть –
свої життя обіймами зв’яжіть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2017
Опівночі на підвіконня тихо сісти –
молодий місяць до розмови запросити –
найпотаємніші бажання і страхи відкрити,
щоб зірку бажання нарешті зловити...
Місяць то є тиші рідний брат –
то є чужий друг і найближчий кат –
крик у тишу він не буде переривати –
насправді ж я буду лиш мовчати.
Зіграти з місяцем на струнах зорі,
щоб дзвінку мелодію подарувати тобі –
все світло та щастя в мелодію вплести –
у казкові краї лиш тебе віднести...
Місяць друг то є насправді дзеркало моє,
що масок не відображає та душі не ховає;
дзеркало де посмішку видно, а не оскал –
де літаю серед думок своїх безлічі скал.
Лиш він поки що знає всі мрії мої –
мрії, що мені дарують крила свої –
крила, що до неба пісню несуть
на струнах якої квіти ростуть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737344
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.06.2017
Ми не соколи, але літаєм,
доки крила нам не підрізають.
Небо то є світ, що шукаєм,
але щурі його від нас ховають...
Ввись поринути, щоб правду знайти,
але впасти від невимовної ваги... –
Очі відкрити і розірвати кайдани –
правду знайти – перелетіти океани!
Ми не ангели, але і не кати –
просто люди з бажанням рости,
але то нікому не тре, щоб ми були –
перегризають крила щурі темної імли!
Одягаєм кольчуги – ховаєм серця –
лиш плекаєм останні справжні озерця.
Та все ж час настане і крила заб’ють –
гірку воду білі птахи нарешті доп’ють!
Ввись поринути, щоб правду знайти,
але впасти від невимовної ваги... –
Очі відкрити і розірвати кайдани –
правду знайти – океани пройти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733526
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.05.2017
Що таке любов... Це не бачити зірок,
а лиш спостерігати кожен її крок,
на вітрові її волосся плин чарівний –
без неї світ є такий нудний.
Найменшу сльозинку ніжно витирати,
а натомість сльози радості дарувати.
У найтемнішу пору своє світло віддавати,
а натомість лиш для неї щастя бажати.
Що таке любов – то є до Бога молитва,
щоб під Його захистом вона була,
щоб їй мати змогу радість дарувати
та від непогоди своєю рукою закривати.
Навіть в найстрашнішу пору знати,
що є для кого всі перешкоди долати,
адже вона то є сенс всього життя,
а без неї навколо лиш холодна пустота.
Що таке любов - то є іскорка добра –
лиш між двома зароджується вона.
Істинна любов в житті лиш одна
і часу непідвладна вона!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2017
Міста вечірнього яскраві вогні,
біля набережної тихий хлюпіт води,
шум вечірньої метушні вдалині –
непотрібно бігти нікуди тобі...
Найдорожчі моменти все ж такі –
навколо чужих немає ні душі...
Лиш на фоні грає музика проста,
а за парапетом хлюпає вода...
Тиша дорожча за будь-які слова,
коли насправді говорить душа,
коли світло дарує яскрава зоря,
щоб світло міста підсилила вода.
Міста вечірнього яскраві вогні,
а згори падає світло небесної зорі –
в такі моменти нікуди не хочеш іти,
коли поруч душа рідна тобі.
Немає багатства без моментів таких –
насправді глибоких та таких простих,
моментів, коли відчуваєш душі політ
і усміхається тобі увесь світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725355
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2017
Сонце на дворі не від погоди залежить –
якщо не захочеш не зіпсує її і нежить –
сонце чи туман то лиш всередині тебе –
є те, що хочеш ти – лиш пізнай себе!
Посміхнись і навколо засяють сади,
посміхнись і защебечуть зелені лани,
посміхнись – свої щирі очі запали –
дай їм блиску своєї чарівної душі!
Не впускай смутку – не піддавайся журбі –
твоя справжня сила і воля лиш в тобі –
знай – життя то творіння твоєї душі –
дуже сильна – ще прийде час пізнати тобі...
Посмішка і добро то є істинна твоя,
а пітьма то не є справжнє буття –
лиш силу чистого світла підсилює вона,
щоб показати де справжня дорого твоя!
Посміхнись – все навколо розфарбуй –
кольори веселки безкраї подаруй;
посміхнись – всю силу та радість відчуй –
з радістю по життю подорожуй!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724429
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2017
Відірватись від землі – у небо полетіти –
розправ два крила та радій як діти –
чесно, щиро, без масок і без гри –
просто до сонця лети, щоб від тіні втекти.
Лети – дай волю душі щастя плекати –
літати не страшно – потрібно лиш почати.
Літати не боляче – боляче крила виривати,
щоб болю знову від падіння не пізнати…
Лети – з вітром над світом ти просто ширяй –
світлу ти себе відкрий- крилам довіряй!!!
Літай, літай, літай – кайдани ти скидай –
неволю болю та розчарувань швидше забувай!
Політ то є щастя бути собою тобі –
від світу сірого та правил відірватись –
крила розправ не дадуть вони розчаруватись –
лиш радіти та свободу даруватимуть тобі!
Лети – силу всю свою безмежну відчуй –
дай собі свободу свій світ побудувати –
світ світла і добра – пітьму розшматуй,
щоб до смутку більше не вертати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720490
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.02.2017
У дзеркало подивись та посміхнись,
ну-ну – то є ти – тільки не кривись.
Завжди всіх навчав та все «знав»,
а це нарешті себе пізнав?..
Немає дзеркала кращого за твоє життя –
лиш воно твоє істинне відбиття –
лиш там себе ти справжнього зустрінеш –
подобається чи ні – всі плоди свої збиреш.
Пізнав себе, а насправді вже чужий –
зовсім інший, хоч ззовні і схожий.
Ти лиш себе відпустив – за течією поплив
і хтось тебе в цій течії втопив!
Ну так можливо голову піднімеш;
свій шлях та вірну ціль повернеш?!
Чи так і будеш незрозумілу роль грати –
роль, що гірше, мабуть, страти…
А знаєш – цікаво себе пізнавати –
інколи кого побачиш важко вгадати.
Дзеркало життя воно неймовірно пряме,
але досить часто незвично криве…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719214
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.02.2017
Прекрасна, незрівнянна, чарівна –
в світі лиш така одна – брехня –
та хто спочатку врятує й збереже,
а потім все дороге миттєво знесе.
В цьому світі панує пані брехня –
частиною свідомості стала вона –
стара сука як світ існує мадам –
не допомагає – лиш ламає душі нам!
Прекрасна брехня – beautiful lie –
стережись, щоб не питати «Why?».
Не вміє народжувати життя вона –
її сила лиш руйнувати щасливе буття!
Забирає брехня навіки і твоє життя,
якою б солодкою не була вона.
Прекрасна брехня – подобається вона –
гріє вуха та звеселяє мозок сповна.
Викоріняй брехню – лиш правда гірка –
неприємна та цілюща страва золота!
Для близьких не має місця вона –
що думаєш скажи та припиниться гра!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712004
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.01.2017
Народилась з чистоти – ознака краси –
найбільшу силу отримала нестримної води;
досконалість критиці непідвладна –
світла часточка в ній всевладна.
Сніжинка біла-біла з неба прилетіла –
легкість чистоти – то найсильніші крила,
з сестрами багнюку світу білизною сховала –
справжню казку для всіх подарувала.
Танець вітру і морозу в небі станцювала –
неповторність ювеліра форму увібрала –
радість і швидкість нестримного польоту –
секунда падіння варта вічності льоту.
За пару секунд сніжинка світ облетіла –
мільйони вогнів – неймовірно зраділа –
вона ж води є донька та світла сестра –
радість свята на землю принесла...
Радість, свято і бенгальські вогні –
без снігу немає справжньої магії зими –
сніжинка подарувала її тобі і мені –
маленька частинка світлої доброти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710969
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.01.2017
Дякую Боже, дякую о Пречиста Діво –
вона ж справжнє і єдине світле диво;
дякую, що в моєму житті вона з’явилась –
світлим янголом в мою душу спустилась.
Дякую Принцесо тобі за світло в мені,
за твою енергію і доброту, за неземну красу;
дякую за посмішку і щирість незмінну твою –
ти в цьому світі єдина – кажу правду свою!
Всі сили добра і світла лиш за неї молю –
заступити від усього злого покірно прошу!
Вам же сили зла ультиматум свій пишу –
доки я по світу ходжу – до неї не підпущу!
Янголятко, ти є щастя безмежне моє –
тобі назавжди серце і душу подарував.
Дякую і за терпіння безмежне твоє,
дякую, що з тобою цінності життя пізнав.
Знаю тепер, що «я» - то є абсолютно пусте –
лиш ти та ми в житті насправді головне;
дякую, що всі свої рими і рядки тобі пишу –
сподіваюсь варту тебе колись поему напишу,
а поки знову повторю – тебе я люблю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2016
Яскраві вогники на вікні – срібні сніжинки надворі –
яка б не була пітьма – життя кольорове – повір мені.
Це колір райдуги на небі по бурі з громом страшній,
це загадка змін, що приготовані днині твоїй...
Чорно-білий то є кольором справжнім – чистовим –
фундаментом, щоб був будинок яскраво кольоровим!
Мозаїка життя, то кольорів безмежний калейдоскоп
і лиш ти можеш здатись і сказати йому стоп...
Колір, то є справжнє життя – не мед, а боротьба,
коли є воля і правда, і жага буття лиш одна!
То є палітра не проста – десь рідша, десь густа,
але від того як змішаєш залежить райдуга твоя.
Отримати ще одне життя, щоб повернути кольора;
отримати життя – проблема то зневіра в себе твоя!
Пропустивши ударів безкінечність бачити почати,
щоб голову підняти і не тінь, а колір відчувати...
З колін з кожним ударом все швидше підійматись,
коли твоя пітьма починає кольорами займатись
і вже ставши міцно на ноги не «Час відплати...»,
а «Привіт нове життя!» впевнено прокричати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707303
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.12.2016
Світить білий ліхтар – навколо темнота,
лиш в колі світла безколірна істота.
Пустий мертвий погляд правду виглядає,
але сніг лиш білу стіну обману рождає!
Чорно-білий світ марева в повітрі витає –
колись світлі очі самообманом освітляє;
істота добре знає, що побачити там має,
але собі розпізнати силуети забороняє!
Лиш коло світла, а навкруги пітьма –
лиш це коло – більше білого ніде нема!
Чорне свою силу всім навкруги показало –
джерел сили ніколи не буде замало...
Темнота то пітьма, а насправді чорнота;
біле то є світло – життя яскрава зоря...
Руху в колі світла вже давно не було –
не побачити пітьму – щоб снігом мело!
А нащо ж прозір вирвано нещадно було?
Щоб сліпе нутро від самообману гнило?
Правда завжди шлях прориву знайде –
ніякий сніг їй дорогу не замете...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705554
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.12.2016
«Що за світ, що за час настав?» - питають всі,
а насправді ти потрібен лиш одному собі
і було це завжди – всього існування людського
мало було, щоб викорінити існуюче зло...
Як же ж дістало брехати, щоб цілі досягти,
йти по головах, щоб тебе нормальним вважали.
З кожним роль грати, щоб спільну мову знайти,
а як же ж інакше, хіба хочеш щоб живцем зварили?!
Світ де забули, що таке честь, правда і любов...
Стоп, яка правда і честь, яка нафіг любов?
В цьому світі брудному її ніколи і ніде не було –
в основі всього влада, гроші і підлабузництво було!
Ця система ламає сонячні промені світлих гвинтів –
гвинтів, що могли знищити сірість грязних днів,
але натомість і вони впали під натиском іржі,
залили алкоголем свою слабкість під назвою долі.
Коли ж нарешті зрозуміти і прокинутись час прийде,
що все це до неминучого самознищення світ веде,
що фальшиве життя собі і дітям у муках пітьми даєм,
хоч про віру та правильний шлях поголовно знаєм?
Лиш на одне ми маєм сьогодні справжнє право –
змінити систему і часу на це вже зовсім мало –
інакше система остаточно змінить на багно тебе,
а ТВ буде ідол, правда, бог і все життя твоє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703323
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.11.2016
Життя іде як осінь за вікном –
колись повернеться літнім сном
і спогади у пам’яті спливуть,
що на комоді фотографії бережуть.
Був час щасливий безметежний,
а світ чистий білосніжний
і в ньому стільки ще пригод –
справжніх моментів життя хоровод.
У нього поринути може лиш той,
хто в незгоду не скаже «Йой» -
серцем хто чистий і має відвагу,
хто чиюсь добра втамує спрагу.
Спокій знайде він і, в ту ж хвилину,
побаче не тінь, а людину...
Їй три питання можеш задати.
«Хто я, ти можеш сказати?» -
«Відповідь схована в твоїй голові».
«Можливо що робити підкажеш мені?» -
«Очисти свій розум – в добро повір!»
«Невже майбутнє має звір?» -
«Знов прокидається темне нутро?
Щастя краплини скуштує воно –
тоді просвітиться розум мутний –
все що до того темне, стане ясним!»
«Дякую словам твоїм чудним,
адже все було хмурним;
ти ж добром світло повернула
і справжнім теплом огорнула!
Тож пітьми немає майбуття»
«Я лиш показала шлях тобі –
далі дорогу сам обирай собі.»
Добро чи зло твоє забуття...
Сонце вже видно здаля –
справжнім тепер буде життя –
воно іде як осінь за вікном...
І тільки ми тримаємо кермо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693840
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.10.2016
О, що за природи сила чудова –
перетворює навіть дуби в дрова;
сила води, що світла феєрію дарує,
а наступної миті велетом лютує.
Гроза – прекрасне дійство Землі,
що народжує страх в кожному стеблі,
а натомість музику грому дарує –
дискотеку води та світла презентує.
Це є сила, яку вже не зупинити –
її можна лиш почати любити;
природи силу слухати навчитись –
її вологою нарешті насолодитись...
Гроза нікого не вчить щадити,
вона і добра не може дати,
але точно про неї можна сказати,
що не буде ніколи брехнею годувати!
Нічне небо в грозу – передвісник радості,
який є розрухи братом байдужості.
Це є міць і сила природи добра,
хоча наслідки є нащадками зла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691559
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.09.2016
Скільки часу даремне прожив,
скільки часу повз пропустив –
часу, що з тобою міг провести,
нашу міцну фортецю звести.
Час, щоб щастя будувати –
спільне майбутнє вже проживати!
Ті години, щоб люблю сказати –
ще один вірш тобі подарувати.
Втрачений час вже не повернеш –
лиш майбутнім наздоженеш.
Принцесо тебе я більше не відпущу –
лиш буду доводити, що тебе люблю.
Спільний дім і спільна сім’я –
ось мажорні ноти нашого майбуття!
Янголятко, вже немає ти і я –
лиш ми і наше спільне життя...
Знаю – це лиш маленькі слова,
але хай знає Всесвіт і вся Земля –
ти моя доленька і моє життя –
це моя правда – в ній моя душа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2016
Хтось скаже, що щастя не буває,
хтось скаже, що шлях доля обирає,
а ми лиш смирно по життю пливемо
і нічого нового вже не знайдемо…
За течією плити то є не для нас
змінювати світ настав час:
творити все лиш для душі,
щоб добре було тобі і мені!
Обставин немає – ми творим буття,
Обставин немає – то лиш ниття –
ми творим життя – зрозуміти пора!
Все буде як хочеш ти – правда моя.
Зустрінемось може десь на берегу,
чи може на дно колись припливу,
але як і всі мрію, що у ввись порину
і там своє сонце навіки знайду.
Головне більше ніколи не боятись,
на сіру масу навколо не озиратись –
все що не зробиш – все буде не так,
так навіщо взагалі боятись так?...
Обставин немає – це твоє життя
і все, що твориш то лиш воля твоя.
Так склались обставини – не буває –
кожен сам рішення приймає!
Так навіщо ображатись і жалкувати,
постійно виправдання собі шукати?
Звикни за рішення відповідати…
обставин немає – далі будеш жалкувати?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686676
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2016
В руки телефон я беру –
«стерти все» я легко тисну…
І все… В телефону нове життя –
все для нього нова історія!
Стерти себе – почати з нуля;
натиснути «скинути життя» -
пишеться лиш нова історія;
що було не знає пам'ять моя…
Знову познайомитись з тобою,
побачити посмішку твою…
Вперше зустріти погляд твій
і відчути, що ти ангел мій…
Просто сказати: «Привіт!»
і зрозуміти, що ти мій світ…
Вперше почути голос твій;
побачити трепет твоїх вій!
Навіки закохатись – знайти себе;
не хочу; не можу втратити тебе!...
Нарешті я тебе знайшов –
не даремно сюди прийшов…
«Скинути життя» - заблоковано -
в системі дію не передбачено…
«Думати завчасно» - підказка
і не потрібна буде маска!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686674
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.08.2016
Спи моє любе сонечко засни –
поринь у теплі веселкові сни.
Там тебе зустріне сіре вовченя
і почнеться казкова подорож твоя...
Ой люлі-люлі баю-бай
ясні оченята закривай
та тихенько засинай.
Ой вовче, вовче, вовченя
нехай почнеться казочка твоя:
проведи маля до стрімкого джерела
де зустрінеться йому рибка золота;
покатай на чудному єдинорозі-
нехай стане в замку на порозі!
Покажи казки всі чудеса,
щоб щаслива ця дитина була!
Ой люлі-люлі баю-бай
ти бешкетувати припиняй
та швиденько у казку поринай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686258
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 28.08.2016
Північ Південь Схід і Захід –
безперервний часу хід:
хтось лиш вирушає у похід,
а чиєсь сонце вже йде на захід...
Хтось кричить і нестримно плаче,
що Бог його взагалі не баче –
на нове авто йому грошей нестаче!
А інший тихо свою спину гне,
з останніх сил відчай він жене,
щоб зберегти єдине, що в нього є –
щоб нагодувати те дитятко –
те єдине безневинне малятко,
що лиш єдине сил йому дає!
Ти пріоритети вірно розстав,
щоб нарешті точно знав,
що є справді вічним дорогим;
а що несправжнім золотом убогим...
Борись – вперед проривайся
ні перед чим не схиляйся!
Запам'ятай, що халяви ніхто не обіцяв
та виграшний білет не дарував.
«Вовки гордо йдуть у майбуття –
очі горять і після забуття...»
Навчись нарешті берегти,
а не за примарами біжи!
Віри в чудеса директиви не вимикай,
але й постійно пам'ятай:
«Не бережем, що ми маєм,
а ціним лиш, коли втрачаєм»...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686257
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.08.2016
З Новим роком і Рождеством –
переливаються дзвіночки бім-бом.
Ангел світлу вістку нам несе –
Христос ся рождається – славімо його!
Святий Миколай до нас поспішає
кожному міру щастя вручає:
кожному дарує світлу днину
та міцну щасливу родину.
Нехай в минулому залишаться негаразди –
хай буде повним погріб у кожного ґазди,
в домі затишку та щастя у кожній сім'ї –
ми ж всі, Боже, діти твої...
Спокою та миру на рідній землі –
Україно, нехай лани колосяться твої;
нехай лиш від сміху тремтить земля –
цвісти і зростати то доля твоя!
Кожному не самому свій нести рюкзак –
любити ж приємно та просто так –
коли хтось поруч ти вже не сам –
так радісно і тепло тільки там...
Нехай маленьке Боже Дитятко
здійснить всі мрії, то ж є неважко –
світла шматочок усім принесе,
де щастя покаже справжнє твоє!
З Новим роком і Рождеством –
нехай усі негаразди залишаться за бортом.
Нехай у кожному домі лиш щастя витає;
у кожному домі лиш сміх лунає.
P.S. Дякую Андрію Кузьменку, що у свій час він написав багато чудових творів - за деякі рядки, що використані тут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686088
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 27.08.2016
Кажи – кричи – тільки не мовчи –
вимов те просте, що так важко сказати.
Підійди та за руку візьми,
обійми і тихенько прошепочи.
Лиш ті єдині слова ти ніжно скажи,
якщо потрібно то починай кричати,
щоб всі знали, що ти хочеш сказати.
Скажи – не зволікай; ти часу не гай –
на марні вагання життя не витрачай.
Скажи, щоб відповідь сьогодні знати,
а не примарного завтра чекати,
щоб потім назавжди не жалкувати.
Не бійся – скажи – немає чого зволікати,
адже потім може і не настати...
Вже завтра прокинься, щоб все сказати,
а вечором душі дати крила птахи –
крила, якими відповіді можуть стати.
Просто навіть телефон візьми –
знайомий номер ти набери:
«Зустрінемось о двадцятій –
я маю тобі дещо сказати...».
Ось намічений час і варто почати –
підійти і просто за руку взяти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686087
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2016
Люди, що ви зі своїм домом зробили,
на що нещасну Землю перетворили?
На цій планеті вже навіть снігу немає –
лиш бруд та попіл поверхню покриває.
Навіщо, своєю злістю ви її вбиваєте,
навіщо лиш новими ранами покриваєте?!
Вона ж вас народила і притулок дала,
а взамін лиш ножа у серце взяла.
Вона вам їжу та воду прозору дає,
а від вас лиш війни та смерть отримує;
Земля то ж є єдина ваша домівка,
а не непотрібна стара ганчірка!
Чи ви подумали про дітей своїх –
ненароджених дітей наступних поколінь?
Невже нічого цінніше гордині немає,
що лиш знищення вас забавляє...
Зупиніться доки ще є час,
зупиніться поки ми не знищили нас!
Дайте їй нормально жити –
буде нас вона тоді любити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685774
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.08.2016
Пройде час – сплинуть роки,
зміниться світ – не впізнаєш тоді,
цінувати зате навчишся кроки
тих людей, що насправді дорогі!
Лиш час покаже – лиш час навчить,
що потрібно у цьому житті цінить;
покаже лиш лакмус цей невпинний
хто правий і хто безневинний!
Час - це сито настільки дрібне,
що відділить зерно пусте та золоте –
зерно людей, що насправді з тобою –
хто ніколи не розірве душу твою.
Час покаже, хто за тисячі років,
але завжди з тобою на протязі життів,
а хто завжди поруч щодня живе,
хоча єство є зовсім чуже!
Тож пам'ятай – ти зовсім не один –
то час перевіряє, хто не шукає годин,
а все життя лиш тобі віддасть –
хто буде поруч попри безліч нещасть.
Лиш час покаже – лиш час навчить,
що потрібно у цьому житті цінить;
покаже лиш лакмус цей невпинний
хто правий і хто безневинний...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685773
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.08.2016
Всі роботом його вважали –
адже ніколи батарейки не сідали;
адже він нічого не відчував –
цілей будь що він досягав.
Він же все ж душу мав,
хоч її постійно від усіх ховав –
наскільки зранена лиш він знав,
лиш одиниці підпускав...
Насправді ж тепла він завжди чекав,
натомість кожен дерева зла саджав;
лиш від одиниць підтримку чекав –
причину нерозуміння не знав.
В житті жорстким його знали –
сором'язливого поета не помічали,
що батарейки порожні навіть не знали –
все більше навантаження давали!
Та все ж такий час чомусь прийшов,
що підтримки він не знайшов –
заряд батарей повністю пропав,
а понеділок так і не настав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685576
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.08.2016
Ну що ж привіт – от і наздогнав ти мене –
пусті очі та холодне дихання відчуваю я твоє;
чого чекаєш – щоб застигло серце моє? –
Ну так вперед – воно тепер твоє!
Чому соромишся – вийди із теплої пітьми;
вийди та скоріш забери мене туди!
Я ж чую твоє радісне мертве ричання –
припини ж нарешті це по часу скитання...
Так довго один за одним ми з тобою ішли,
хоча вже давно ми туди мали піти –
обманули ми час та вірну дію відтягли –
обманули ми себе - давно вже там були...
Ну так давай обіймемось ми під кінець...
А тепер швидко побігли навпростець –
ми ж з тобою тепер одним звіром стали –
щоб швидше нас всі позабували!
О мій звіре, відчуваю як дихання стихає,
як нічого навкруги в пітьмі вже немає...
Напевно мав бути колючим вінець,
але ж який солодкий кінець...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685573
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.08.2016
В мене є невеличка сім’я –
з моїх друзів складається вона;
з рідних людей яким я довіряю –
імена яких гордо вимовляю!
Я один із найбагатших людей –
про моїх друзів співає сам Орфей!
Сонце і зорі, і небо пісень складають –
вони для мене найкращі – всі знають.
Підтримку й допомогу відчуваю –
в біді не покинуть – точно знаю;
в будь-яку хвилину мене врятують,
ще й доброго прочухана подарують.
Дякую їм, що завжди зрозуміють,
правильні слова знайти зуміють;
дякую, що люблять таким як я є –
їм справжнє обличчя потрібно моє.
Я їх як братів і сестер люблю –
все, що зможу для них зроблю,
адже коли всі мене покинуть,
лиш вони зі мною полинуть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685408
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2016
Білі крила за спиною маю –
проте копитом по землі ступаю;
добро лиш навколишнім посилаю,
хоча злом насправді спопеляю.
Посмішку всі в мені шукають –
мої ж очі вогонь пекучий ховають;
мої слова спокій і добро дарують,
проте мої дії лиш зло гартують.
Мене як приклад всі згадають –
про мене пам'ять мерщій поховають,
адже світло всі побачити жадають
про пітьму на жаль мерщій забувають.
Людей рідних я будь що оберігаю –
їх істину завжди начисто стираю;
мене всі люблять і пригортають,
а моє ім'я щосили проклинають!
Так я ангел, що світло в собі несе –
я демон, що хлистом тебе обпече;
я світу цього справжня дитина –
знайте ж всі – я людина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685407
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.08.2016
Я люблю тебе життя за мінливості буття,
за години незгод, що канули в небуття;
за секунди щастя, що залишились навіки,
що постають, лиш опустиш повіки...
За випробування, що нераз ламали,
за друзів, що завжди назад повертали;
за любов і біль, що кохати навчали
та кригу у воду назад обертали...
Я люблю тебе життя, що як вода:
із ворогами нестримна могутня ріка;
з рідними людьми ж спокійна мілина,
що просочена сонцем до самого дна.
За людей, яких я на шляху зустрічаю,
в кожному із них я знак вбачаю:
хтось жорстокості і злості навчає,
а хтось лиш поглядом всі рани латає!
Я люблю тебе життя за різнобарвні берега,
де за кожним поворотом нова перемога,
за випробування, якими ти мене гартуєш,
за всі подарунки, що мені готуєш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684960
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2016
В темній келії в храму глибині,
де вже не мають ліку навіть дні
сидить чорний монах на землі –
ніколи не побачать його очі чужі.
Лиш під стелею жевріє свічка мала,
а на столі лежить незабудка суха –
найбільший скарб для нього вона,
довгі роки завжди з ним була...
В келію монах сам себе закрив –
на увесь світ він її перетворив:
двері ззовні лиш відчинялись,
а вікна навіть не передбачались.
Разом із собою зло від світу сховав,
адже там він звіром справжнім став.
Вогонь лиш міг йому допомогти,
але вже не судилось йому звідти піти.
Земля монаха вже не могла нести –
Харон давно мав його одвезти,
але вода занадто сильною була –
безмежна міць у ній нестерпно гула.
Вода вогонь завжди буде чекати,
щоб із нею себе у вибух об’єднати!
Вже нічого монах навколо не помічав;
пітьмою себе все більше наповняв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684958
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2016
"Не судіть і не будете судимі!"
отаке доводиться чути не раз на днині.
Ніхто на це уваги не звертає
і далі свій млин обертає -
усім довкола ретельно кості промиває.
При цьому взагалі нічого не знає.
"Ось дивись пампух пішов,
напевно десь сосиски знайшов..."
А можливо він ненавидить за це себе?
Але ж це діло не твоє-
ти ж абсолютно все про всіх знаєш.
А те, що він невиліковно хворий знаєш?
Що через свою повноту
він щодня свою проклинає судьбу.
"Ой диви пішов який,
він напевно голубий.
Та точно дівчатка я вам кажу,
він якийсь не такий, я це точно бачу."
І хто тобі дав право таке
ставити клеймо брудне?
Те що він тебе за груди не хапає
і дівчат по всіх кутках не зажимає?
А можливо він любить тебе,
боїться навіть дихнути не так -
мабуть він живе для тебе.
А ти його опускаєш за просто так.
Але ось нещастя сталось -
чорне вороння на твою голову позліталось.
Ти змушений від людей ховатись
і лиш вночі по вулиці пересуватись.
І ось ти вже злодій і наркоман,
бо вночі ти крадеш на сто грам.
Зрозумів, що є осуд таке,
проте пізно було вже.
ви ж всі разом живете?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684759
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.08.2016
Світла, окрім тебе, більше немає
зникли кудись кольори...
Люд осліп, чи знає, що шукає?...
Куди не повернись - лиш контури...
Посміхнись - світлом поділись
і душа здійметься ввись...
Бо твоя посмішка - Дар Божий -
промінчик сонця золотий!...
Посміхнись ти просто так
і підкориться навіть хижак...
Посміхнись - уваги не звертай -
наперекір всім - щастям вигравай!
Посмішка, то є найсильніша зброя,
а особливо незрівнянна твоя...
Своєю посмішкою зло відганяй -
в чорні душі світлом стріляй...
Посміхнись і нехай заздрять -
всі свою голову втратять...
Просто посміхайся і сонце даруй
про все забудь і ніколи не сумуй.
Посміхнись - світлом поділись
і душа здійметься ввись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2016
I have some friends;
I have only one love –
she is my life…
Yes – it’s me and my life!
Their names are song
and for me very warm.
Without them – storm;
and with they I’m strong!
Thanks that you are –
you are really stars.
Thanks that I am not lone,
with you is my comfort zone!
Yes – it’s my life,
Only for you I’ll open a file;
a file about my life…
It’s my life’s style!
I want be with you for life:
with my dear friends…
with only one girl – with my love!
Yes – it’s me and my life!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2016
Так я не ангел, хоч біле і ношу;
ні я не ангел - по землі ходжу,
а душу в пеклі теплому бережу.
Ти бачиш світло і добро в мені?
А можливо це лиш здається тобі -
бачиш те, що характерне тобі,
те, що віддзеркалює пітьма в мені?...
Ні я не ангел - крила і німб не ношу,
про люцифера і звіра пишу...
Не знаю хто, але все ж вперед іду...
Можливо цей світ такого як я чекав,
щоб про чистоту, про любов нагадав,
адже все, що було - тебе шукав...
Врешті сам не знаю, що написав...
Можливо, щоб хтось себе знайшов
і врешті я в чиєсь життя прийшов...
І навіки забутим в пітьму пішов...
Можливо я знак для закінчення гри,
можливо це по мені б'ють литаври...
А можливо все ж я приніс кольори
і розігнав всі недобрі мари...
Ні я не ангел - не знімаються маски!
Хто я - сам не знаю - шукаю пастки,
щоб душі не втратити останні частки!
Біс? Ангел? Не ангел? Звір?
Вирішувати не мені - повір!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684684
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.08.2016
В кожного дорога своя -
для когось вона легка,
для іншого - підступна сука;
але пам'ятай - вона лиш твоя.
Вона лиш твоя і більше нічия
і буде вона пряма і гладка,
чи навпаки небезпечно стрімка,
то твій вибір і заслуга твоя...
З боєм вперед продирайся
і буде в кінці яскрава зоря;
здасися - це твоя ганьба -
на горизонті лиш пітьма.
Твоє життя - дорога лиш твоя,
а тому цілі сам добивайся -
дивись вперед не озирайся,
а головне - нізащо не зупиняйся!
Зупинка - це початок кінця,
а рух - це вічна сила твоя.
Впав - одразу ж підіймайся -
ворогам в обличчя посміхайся.
Нехай це буде правда твоя,
адже це говорить душа моя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2016
Вічний біг від початку до кінця -
вічний біг до невідомого вінця.
Рух вперед до якоїсь мети,
або ж просто від себе втекти...
Рух вперед доки клубок в'ється,
доки серце твоє вперто б'ється.
Рух вперед заради життя,
хоч в кінці чекає смерті небуття.
Рух вперед, щоб усіх пропускати,
жертвувати і усім допомагати.
Або ж до цілі нестримний біг -
немає перешкод для власних втіх.
Мудрий хто прямий шлях обирає -
менше на своєму шляху втрачає.
Мудрий хто своєї подоби не втрачає
та для інших їхній шлях залишає.
Цей біг розвиває, до цілі наближає,
хоч насправді назад він відкидає.
Вічний біг, рух вперед називають,
але ж нічого про це не знають.
Нікого він не в силі змінити,
лиш ми самі можемо себе ліпити.
А це є просто наш нещадний шлях,
по горах, головах, полях і морях.
Вічний біг без початку і кінця,
без будь-якого сенсу, без буття.
Рух вперед, то є назад ходьба,
політ вгору - про падіння мольба.
Немає сенсу нічого насправді,
все пустота - не вір моїй правді...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684480
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.08.2016
Чудовий літній день, хоч навколо і зима;
буря навкруги, а для мене весна.
Коли поруч ти - все розквітає
і мене справжнє життя наповняє.
Чудовий парк - буяння фарб.
Поруч зі мною вона - справжній скарб.
Йде та тихо щебече; своїм теплом зігріває -
я розумію, нікого іншого для мене немає!
Аж ось дзвін - все зникає;
б'ють пекельні дзвони - все палає.
З цього раю мене нещадно забирає
та в пітьму і холод самого викидає.
То був сон - я добре знаю,
але реальності без тебе не уявляю.
Лиш там я з тобою щасливий,
а тут навколо лиш світ зрадливий.
Це кінець - все більше відчуваю -
тебе з кожним днем я втрачаю.
Все неправильно роблю - я знаю,
але лиш з тобою ніякої ролі не граю.
Ні я не здався - що робити не знаю;
лиш тебе люблю і своїм ангелом вважаю.
З тобою світло бачу - без тебе пітьма,
якби ж ти знала як для мене дорога.
Тобі подарунок зробив - то моя душа,
нехай твоїм оберегом стане вона.
А моє життя - суцільна пітьма,
без тебе напевно не розступиться вона.
Ти така реальна - просто незрівнянна,
а для мене стаєш вічна та примарна;
для мене рідною і коханою стала,
хоч ніколи поруч і не бувала.
Сенсом життя вже встигла стати,
знала б як важко цей сенс втрачати.
Ну що ж буду на автоматі далі грати -
публіка чекає, а шоу має тривати...
Немає душі - важкі ставні закриваю;
вимикаю почуття - себе подалі ховаю.
Але ж уві сні я можу жити...,
так може сон назавжди залишити?!
Я так стомився...
Так хочу спати
і тебе кохана обіймати...
Сон... лиш сон...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2016
Холодне темне скло
стікає крапля холодного дощу.
Відмовився від усього, що у тебе було –
ти проміняв усе на самоту.
Ти відрікся від світу всього
залишив для себе лиш наркоту.
Проколоті вени – проколота рука;
проколоті вени – проколота душа.
Холодним невидимим склом
ти відділився від світу цього.
А у тебе ж була сім’я:
старенька мати золота,
чудова дружина – дівчина краса
і донька – лапулечка мала.
Навіщо ж ти кинув усе в тартар,
проміняв це на білий ти бульвар?!
Проколоті вени – проколота рук;
проколоті вени – проколота душа.
Холодним невидимим склом
ти відділився від світу усього.
Я не розумію цього!...
Навіщо ти на всьому поставив хрест?
Ти ж залишився сам як перст…
Самота…Падіння…Політ в нікуди…
Твоя донька і досі дивиться туди,
де лиш дощ і самота,
а раніше була її сім’я.
Проколоті руки – проколота душа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683616
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.08.2016
Дорога життя без кольору у тумані
Сірі, безликі силуети у моєму житті,
у житті з'являються і зникають.
Різні звуки і події постійно виникають,
лиш фоновий шум створюють навкруги,
шум, що перемішує мої думки.
Дістаю я телефон і ... і назад ховаю -
боязнь зробити "не так" ніяк не здолаю...
Набираю смс коротке "Я тебе кохаю",
А ... а потім просто видаляю...
Твій профіль в ВК відкриваю -
твоє фото бачу - кращого образу не уявляю;
повідомлення пишу "Зустрінемось давай",
але страх відмови каже "Не відправляй"
і різну нісенітницю тобі я пишу.
Відчуваю, що помилку я роблю,
але... суцільні лиш "але" і я туплю!
Я знаю, що зовсім неправильно це,
знаю, що більш рішуче тре...
Але боюсь я щось неправильно зробити
і хоч трішки тебе засмутити.
Друзі мені кажуть, що я хворий тобою,
що мій ангел, це накрут лиш мій.
Ну що ж, кожен має думку свою
і має на життя погляд свій...
А я, а що я, я - закохане вовченя,
що без тебе не уявляє своє майбуття!
Я радий "хворобі" невиліковній такій;
з радістю скажу : "Я навіки твій!".
Хоча, що я тобі можу запропонувати...
Лиш себе повністю тобі віддати.
Завжди поруч з тобою бути,
ніколи за ці слова не знати спокути!
Якби я міг, я б твоїм оберегом став,
від вітру, бурі, дощу собою закривав,
всього поганого на себе удари приймав,
тільки все світле і добре тобі віддавав.
Зробити все, щоб ти найщасливішою була,
посмішку твою бачити - найвища похвала.
Повір, я дійсно тебе люблю -
кохаю, I love you, я тебе люблю!
Це я готовий тобі щодня казати,
та що там - щохвилини повторяти.
Це почуття від мене сильніше -
не можу управляти собою вперше.
Був момент, що я вирішив видалити,
це почуття навіки і безслідно стерти.
Так я стер - жаль, біль, співчуття,
практично всі основи людського буття -
все, окрім почуття мого до тебе,
стало воно навіки частиною мене,
а ти частиною мого життя.
Нечасто мене підводить чуття моє,
і зараз воно говорить про слово твоє,
вічне "ні" віщує воно мені.
Боже, дозволь зараз помилитись мені,
дозволь з моїм ангелом щасливим бути...
Якщо ж... Якщо ж сон мій страшний,
сон все ж здійсниться страшний,
то хоч подарунок, про який не знаєш,
про який не знаєш, але ніколи не втратиш.
А подарунок цей це моя душа,
твоїм надійним оберегом буде вона,
а я буду десь в тіні,
щоб в потрібну хвилину, щось для тебе зробити.
Знаю, тобі це віч-на-віч маю сказати,
а не ці коряві строки довго писати.
Обіцяю, я знайду в собі сили,
щоб з тобою ще раз поговорити.
А поки що, я сам не знаю що...
Ще довго можна це писати,
багато пафосних слів напихати.
Але досить, суть лиш одна -
ти душа моя.
А це... А це сповідь тобі моя,
тобі ангеле, тобі єдина…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2016
Її хода то поступ чистого добра –
єдина зіронька на землі – то вона.
Посмішка то подих сонця золотий,
а погляд то Вавилон новий...
Вона є янгол серед світу людей –
єдина краса для моїх стомлених очей.
Вона втілення мрій віків у життя –
її серце то вмістилище мого життя.
За спиною у неї крила прекрасні,
а очі то два озера щастя ясні.
Чистішої у світі вже напевно немає –
від розрухи мій всесвіт вона оберігає.
Янгол світу цього – світу мого –
все навіки її – нічого ніколи свого.
Янгол, що пітьму світлом розганяє,
янгол, чий голос мелодією життя грає.
Світло та яскрава енергія її життя,
то мабуть чиста з неба благодать;
янгол серед людей, то є неспроста –
дякувати Богу, що є у світі вона!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2016
Зорі на небі, то є "люблю тебе",
що буду говорити лиш для тебе;
сніжинки в хуртовині, то секунди,
що я згадую про тебе.
Краплинки в зливі багатоденній,
то роки, що ми проживемо для тебе.
Пташки у небі - частинки мого серця,
що сумують і оберігають тебе.
Ось тобі моє серце живе, як знак,
що ніколи не зраджу тебе.
Ось тобі моя справжня душа,
щоб оберігала вічно тебе.
Ось тобі слово - люблю тебе
і якщо збрешу - згасне сонце золоте.
Ось тобі моя рука, що буде тримати -
твою руку тримати впродовж життя.
Цим усім я хочу тобі сказати -
щиру правду відкрито повідати:
люблю я тебе, я тебе кохаю,
I love you - кажу істинну свою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2016
У запиленім вікні непофарбованім, старім;
скло не раз розбите і замінене в нім.
В тім вікні пропливають картини чудні -
багато чого розкажуть вони тобі.
Побачиш там і своїх близьких рідних
та й велику кількість друзів дорогих.
Можна там побачити і сонечка тепло
та й холодної і страшної війни зло.
Вікно те знаходиться в потязі однім,
проте страшним, добрим і чуднім.
Він може створити ілюзію обгону,
а може і повільного нестрімкого ходу.
Проте для всіх він має швидкість одну
і лиш ти обираєш собі прояву ту.
Окреме купе у потязі кожен має своє
і впускаєш лиш кого обирає серце твоє.
Потяг цей усе на своєму шляху стирає,
по собі лиш пустку і попіл лишає.
До зупинки у визначений момент доставляє.
Для нього всі рівні - нікого не оберігає.
Той потяг без початку і кінця
Часом зветься, що вперед несеться,
а купе - то життя твоє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683307
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.08.2016
Хтось вирішив плівку зарядити –
на проекторі дивний фільм запустити;
хтось кнопку «PLAY» собі нажав –
що буде потім він не зважав...
Хей режисер, ти плівку зупини –
не хочу більше бачити стіни!
Я сценарій цей перепишу
та далі кіноапарат запущу.
Режисер ти на майданчику головний,
але все ж персонаж умовний –
на другий план ти колись перейдеш –
на фоні непомітно місце ти займеш!
Хей режисер, твій об'єктив – зброя твоя,
а мішень то є лиш незначна доля моя –
жорстока гра то задоволення глядача,
а високі рейтинги то нагорода твоя!
Хей режисер, ти плівку зупини –
жорстоку посмішку з обличчя прибери
і мені одну деталь ти врешті поясни –
хто я, а хто ти? Скільки ще втрачати...
Скільки ще втрачати, щоб врешті знайти?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683080
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2016
Порожній човен хвиля по річці несе –
так і наше життя кудись повільно тече.
Блакитна глибочінь під дном собі вирує
так і кожен день щось нове нам дарує.
Порожній човен хвиля по річці несе –
човен то є життя насправді твоє:
чи заповниш його дорогими людьми,
чи будеш постійно латати дірки?...
Порожній човен хвиля по річці несе –
зелений свіжий ліс на фоні пливе...
Як швидко прийде осінь дождлива?
Чи прожене її весна вродлива?!
Порожній човен хвиля по річці несе –
через дірки колись все вода заллє...
Поки ще є сили воду рука черпає,
але швидкість і силу вона втрачає.
Порожній човен хвиля по річці несе –
буде плисти доки риму для тебе шукає;
буде плисти доки ще живу надію має,
а інакше човен швидко потопає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683079
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.08.2016
Темно - місто спить,
лиш в одному вікні вогонь горить.
То він про неї мріє і ночі не спить,
щось чудесне для неї хоче зробить.
І навіть уві сні він бачить її вуста,
за нею палає його душа...
За її посмішку він все віддасть,
а за поцілунок душу продасть...
Він її до себе підпустив,
свою вивернуту душу їй відкрив;
знає - тепер вона може зцілити,
а якщо захоче - в муках вбити.
Та не шкодує про це він,
адже це надії для нього промінь.
Він її щиро і вперше покохав -
такого раніше не відчував.
Темно - місто спить,
лиш в одному вікні вогонь горить.
То він на неї чекає...
Завжди буде чекати - добре знає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2016
Я йду, щоб від світу сховатись,
я йду - намагаюсь не озиратись.
Йду, щоб більше болю не відчувати
злість, несправедливість не спостерігати.
Я йду, щоб себе нарешті знайти -
на одвічному перехресті не стояти.
Йду, щоб себе більше не втрачати -
кожного дня якусь роль не грати.
Я йду - почали зникати тіні,
йду, щоб розчинитись у морській піні.
Зникаю, як зникають навколо силуети;
залишаю слід для вас, як комети.
Я йду - світло свій сенс втрачає,
тепло не зігріває, а шляху далі немає.
Йду, маски на кожному кроці знімаю -
свого обличчя поступово набуваю.
Я йду, щоб нікуди не йти.
Йду - щоб знайдене знайти.
Я знаю, це важко зрозуміти,
але я йду, щоб назавжди залишитись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682720
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2016
Два зелених океани, що дна не мають,
два зелених океани, що поглинають,
два зелених океани, що не відпускають
два зелених океани добротою сяють…
Ці океани то твої прекрасні очі горять –
зелені очі, що усмішку світлу відтіняють.
Зелені очі, в яких хочу потонути,
потонути і більше ніколи не виринати.
Зелені очі, від яких погляд не відірвати,
очі, які словами не описати...
Вони навіки душу полонили,
але ж як не хочеться щоб її звільнили!
Ці зелені очі є символом чистоти,
ознакою висоти неземної чистої краси;
дві зіроньки ясних в просторі сіроти
без яких неможливо проти течії плисти.
Твої очі то вмістилище неземної краси,
адже вся краса світу помістилась туди…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2016
Ти хочеш мене зламати?
Але чому себе не можеш показати,
чи ти здатен лиш випробування давати?
Здатен лиш з пітьми спостерігати?
Ти хочеш мене зламати?
Вибач – не можу тобі цього подарувати!
Тепер я знаю для кого мені гарувати;
кого усе життя оберігати...
Знаєш, а я тебе мушу розчарувати
і напевно пораду дати:
«Для звіра за тебе страшнішого,
для нікого за тебе темнішого
не потрібно випробування посилати!»
Я зустрічі з тобою неймовірно чекаю –
я всі випробування тобі пригадаю!
Будь ти хоч сам Люцифер – тебе чекаю,
адже знаю – тебе я врешті здолаю!
Тобі я буду випробування давати;
тебе я змушу неймовірно страждати,
про пощаду щосекунди благати –
неіснуючого порятунку чекати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682554
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 08.08.2016
Як же довго я тебе шукав,
що точно знайду я завжди знав,
хоч і часто не туди звертав...
Ти стала справжнім сенсом життя,
яскравіше сонця посмішка твоя -
вже тебе не відпущу, Зіронько моя!
Головне в сріблі золото не загубити,
мені ж діамант пощастило знайти!
Твоя врода - то небесна ода
сіру стіну світу розбиває вона...
Лиш "моє Янголятко" я повторяю,
лиш поруч з тобою бути бажаю!
Немає в світі слів, щоб сказати, -
наскільки ти чудова передати...
Справжня принцеса незрівнянна -
в усьому ти бездоганна...!
Строки я ці писав і ні краплинки,
ні навіть найменшої частинки
того яка ти я не передав!
Дуже довго і багато слова підбирав,
але слів тебе вартих немає ніде,
тому цей вірш дуже довгий буде -
довжиною в життя ціле...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2016
Белые кроссовки в дорогу пошли,
белые кроссовки путь нашли.
Левый не пошёл прямо вперёд,
а правый полез прямо в брод.
Начало странное такое вот,
кто живой – поймёт лишь тот.
Пошли кроссовки в долгий путь,
лишь чтобы к мечте шагнуть.
Оба кроссовка похожи как один,
но внутри белый только один.
Один был правый и линию гнул,
кто на дороге – того запросто пнул.
А левый в центре никогда не был,
ведь неправым и всегда левым был.
И вот они на середине пути,
хотя по-разному они шли.
Правый стал серым от грязи,
но теперь ходили в нём князи.
Левый же так белым и был -
в дальние дороги сам ходил.
Правый в золоте мыли,
на шелковых подушках его сушили.
Левый просто в прихожей стоял -
простой кран его обмывал.
Правый цели своей достиг,
но крах его постиг –
белый цвет свой он потерял
и для всех чужим стал.
Левый же белый навсегда…
любят его дорогие друзья;
другой же всех «отпинал».
Правого кроссовка все любили,
все его практически боготворили.
Левого ж лишь немногие не били,
ведь его по мерках мерили,
а они к стандартам не подходили…
Но жизнь показала, что всё не так -
зеркало всё делает наперекосяк!
Кроссовки встретились в конце пути
и сказал левый, который счастья достиг:
«Может лучше всё жизнь белым быть,
чем покрыться пылью своей дурости...»
Ведь всё же он правым был…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682267
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 07.08.2016
Де твої крила, що так подобались мені,
невже і вони згоріли у життя вогні?
Де твої крила, що свободу давали –
всіх нестримною енергією заряджали?
А пам'ятаєш як вільно ширяла,
як всім світло та посмішку дарувала?
Що ж у світі стало, що крила віддала,
що за оказія, що на грішну землю впала?
Ти ж не забула свободу, що була –
смак волі, що дарувала вона...
В твоїх очах я це все бачу –
відчуваю твою енергію гарячу!
Так випусти ти себе на волю –
свої небесні крила, не бійся, – поверни!
Нехай всі відчують справжню силу твою –
нехай повернеться справжня сила весни!
Не бійся, а ширяй, ширяй – вільно літай!
Воля то є ти – не бійся – просто взлітай –
тобі тут місця мало – свої крила повертай –
будеш вільна ти – буду вільний я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682116
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2016
Стук в старі двері – пташка у вікно –
слова нічого не значать вже давно;
спотворене сприйняття – війна –
ніщо вже на варте, коли ступає вона...
Танці серед старих кривих дзеркал –
куди не глянь – лиш милий оскал...
Уламки кривих дзеркал – буття –
лиш поранившись отримаєш знання!
Танці цікаві страшні, але не для всіх –
сміх на кожному кроці супроводжує їх.
Лиш найслабкіший справді сильним є,
лиш такий свої криві дзеркала розіб'є...
Криві дзеркала показують, що бачать,
але правду ніколи не скажуть – мовчать.
Правда ця є занадто для сильних страшна –
гра хамелеона як краща кава запашна...
Танці для кривих дзеркал – брехня...
Брехня – правдою є сьогодні лиш вона!
Уламки розбитих дзеркал все покажуть –
вірної хвилини слова дії підкажуть...
Тож у криві дзеркала ти пильно дивись,
але не у них, а наскрізь придивись!
Там ти правду невикривлену знайдеш,
лиш тоді ти до розуміння прийдеш...
Танці серед кривих дзеркал...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682115
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.08.2016