| Сторінки (1/56): | « | 1 | » |
Розбита вщент
В порох
Такий щем, аж зводить
Кульгаво, находу взувати шузи
Зводити очі до тебе і далі на діл
Часами буває-хтось зробить
А сумно тобі
А вмер ти.
Я з битим склом обійшла район
Кровоточить, де раніше не було крові
Хочу тримати наші зірки руками
І не дати небу знову впасти на моє чоло
Бажаю собі велике серце
Людям потрібна мішень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2021
Його ім’я завжди десь сидить в моїх скронях
Ті голосні і при/голосні
Мене торкає завжди промінь
Який болить десь в животі
Я би хотіла завжди сміятись
І сипати золотом своїх слів
І слухати зранку піано і схуднути
Піти від усіх
Завжди пошепки і трохи спонтанно
Стелити тобі про світ
Бавити, вабити, гріти
І щоб ніколи про лід
Але коли полюбив ти айсберг
Ти замерз чи прозрів?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2021
Вистояти.
Виміряти і виплакати на два/один.
Сезонними дощами, зливами
До кожної нитки душі, щезнути.
Горами, хвилями, обріями
Вимальованими берегами днів
Відпускати тебе вкотре
...відпустити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2021
Дякую. Забувай
Нестримно
Світло і проникливо
Немов би степлером ввійшло крізь тінь
Замкнути відчай і досвідчено
Повимикати в камерах тепло
І нанівець засвічені
З плівки/камери у мусорне відро
Бо не люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2019
Дуже пахне осінь і туман на дорозі і ніч
Ні душі тільки птахам не спиться
Зорі сміються до мене згори
І я відчуваю той дотик
Дороги дороги дороги мої
Може ви перетніться згодом
Трохи дому і на осінь моєї весни
Спокій душі по страшенній втомі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2019
Замкнені
Заговорені
Чужі
Близьким зуміти вічність на дотик відчути
Стілець рипить немов важке життя
І тягне струни
Болить часами
Засмага виблискує точено
Архіви кричать щоб прийти
А сьогодення знеболене
До когось кричить кричить
Хоче аби відчути і зупинитись на мить
І зрозуміти ту сутність
Буквальності мить
Скоро треба летіти
Та невідомо
куди?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2019
Може трохи кориці і ладану
Диму
Перелетіти і без упину
Шукати когось і радіти
Везучим, нестримно-шаленим і просто
Бути закоханим в світ
Твої антени шукають дахи
А в серці бракує «тихо»
Більше ніж мало і менше за двох
Спіраллю життя, завиток
Може бути не там і не з тими
І просто забути колись
Приїхати в дім і наглухо штори
Втекти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842490
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2019
Дуже тепло і нюдово
Легко
Ступаючи торкались
Десь прорипів паркет
Солодким відбило присмаком
Ваніль і шось з молоком
Сягаючи зорі в периметрі
Зумій не згубити себе
Втекти
І десь на океані
Може цілком ймовірно
зустріти такого тебе
Шкіра, очі і губи
Тут міліон
А щось видає..
Бурхливо.
...
Зелено. Душевно. Спокійно.
Бракує Зе і багато ромашок. Піони сумують такі заклопотані і сливи збоку падуть. Це навіть не витвір мистецтва, скоріше витвір життя. Канапа застелена зелено, мішок сушеня. Кришталева ваза і квіти. І квіти, і квіти і діти. Я казала шо «це моя Кала, моя Ромашка і Ружа моя». Зараз пташка. Хотілося написати що найяскравіша, з найбільшими крилами і покрита золотом, але скоріше це колібрі. Без розмаху, але завжди поміститься в кишеньку біля серця, повітряна.
Ті гори знають більше ніж все. Вони слухали все що я тоді говорила, а я розказувала довгі історії. Далекоглядні, своїми обіймами завжди манили, завжди були раді і просто були. Знаю, сюр, інакше не вмію.
І завжди манила дорога. Або туди, або звідти.
Коли сідало сонце і промені м‘яко огортали все довкола і ту «Помаранчеву» на Зе8, хотілося мріяти, плакати і багато думати. Сиділа обійнявши руками коліна, звела очі догори і дуже довго говорила, було про що, було про кого. Дякую, що.. а ні, не скажу, ми домовилися, я пообіцяла.
...
І знову чую голос. Потрібно йти. Потрібно бігти. Куверком, на долину. І світ обертом. І світ крутиться. І зараз. І нехай не перестає. Так добре. І так бракує тоді. І мого Зе8.
...
-обіцяй що прийдеш
-обіцяю..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842167
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2019
Може записати чи шось таке
Не відчуття а бачення
Решта тимчасово не
Просити пробачення
Любити кожного
Виходити зі шкіри або повернення блудного
Шукати шукати дзвінки
Тихо
Не відчай не смуток та й
Вчепитись міцно у шкіру
Наповнений глечик протік
Водою напились інші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2019
І сквозить
Ну дуже протяг
Тікати в ту мить коли сильно досить
Не зімкнути очей кілька ночей напроліт
І без дротів весь день
Думати
Як ніби маленька велика весна
А не люблять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2019
Великого діло глибоке
Крізь терні і камені
до самого сонця
І твої душі
Незрозуміло матово тихо
До самих руйнуючих зим
На білі вітрила, в шторми
Розвіяти порох, втекти
Шукати що більше на світі
Ця осінь буде моя
Що твоя вартує згода
як в серці у її не буде весни
Замкнені очі його темноти
Шалені вирують блакиті
Де ти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2019
Сказати б щось й так аби почув
Аби навіки і дуже відверто
Щоб двері мені відчинились і дай мені ключ
І дай мені волю, бути собою
Бути з тобою
Дуже хочу з тобою і бути
Ми просто сідаємо і рухаємось по лінії прямо
А ти веди і нехай ліхтарі знають більше та менше говорять
Світає і колір твоїх очей
А все що навколо то простір
Роса намочила узбіччя
Грій мої руки і цілуй
В нашому світі починає жевріти
А я люблю
Коли ти ведеш.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2019
Це як руки в пісок в океані
І бути собою завжди
Зламати усі ключі від твоїх замків
І попросити перено/кочувати
Закрити наглухо всі штори
І сонце сьогодні не нам
Моя жива меланхолія
Історія шерше ля фам
І ноти ванілі солодкої
Топитись у твоїх руках
Завмерти у твоїй галактиці
Витягуй блокноти, пиши
Чуттям не давай тікати
Ми маєм ще досить з тобою пройти
Пройти і не розірватись/
Місто собі засинає
Тихенько, у скроні, плести
Цілую і більше
І дивлюсь у твої зіниці
Здається
я знаю напевно
що любиш мене
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2019
Зустріти тебе на темній вулиці
Помітити очі твої, блискітки
Закутатись в тебе,
обняти
зацілувати твої скроні
І впасти немовби у ніч
Відкрити тобі всі вікна і
ніколи не замикати дверей
Бо маєш прийти,
А я маю чекати
І бути собою,як є
Маю для тебе ніжності море
теплих слів океан
І ще багато-багато
Чекаю
Цілую
Ходи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2019
Вирватись з поля зору
І відлетіти кудись
Шепотом, тихо, прозоро
Ніби напитись води
Чи бути можливо кометою
І врізатись в перший об‘єкт
Зліпити на стіну макетик
І вірити в те що «колись»
Боротись за серце до першої крові
До теплих рук
Вплести в свої мрії велике
Й відкинутись в кріслі, лягти
Не бути холодним душею
І прошу, не обпекти
Але зсередини ті скелі
Прийдеться тобі знести
За буйки/за 220/за горизонт
Ананасовий сік і смеркає
Газ і місто вечірнє сміється до нас
(Воно знає більше аніж розкаже)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824892
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2019
Закутавшись в теплі обійми
Його
Забути назавжди про втому
Щоразу стверджують що любов зло
Й тікають далеко від дому
На шклі намальовано павутинно-сірому
Відбитки пальців рук твоїх
Графітно-білими
І теплими рухами що по колу
Нанесений мій оберіг
він прийшов тихо
відкривши двері ступив на поріг
Навшпиньки пройшовши у спальню
Він душу мені обігрів
Це більше ніж вміти зустріти
Це більше ніж вміти любити
Це більше ніж цілий світ
Це вміти зліпити і ще й вберегти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822529
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2019
Є у життя така особливість
Збудеться те чому суджено
І тобі не втекти
Кажуть
На горі звершуються долі і губляться
Чиїсь шляхи
Тоді здавалося таким молодим не дихав час у спину
І не відняти у тебе твоє
Ні силу ні правду ні волю
Одну любов. Віддають за просто так
З легкої руки
Тікати за горизонти/ за гризонти реалій
Шукати таке чого серцю бракує
Бо ниє і плаче й скрегоче і тужить собі в самоті
В чому діло зізнатись не хоче
Небо небо моя мрія
Моя пташка яка не вернеться у свою клітку
Лети лети будь вільна
Не знай тугу в лице
Це в них за вікном в кілометри сніги
А в нас весна на порозі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822014
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2019
Ти хочеш відчути зі мною
на тім боці кулі, солений смак океану.
Я би хотіла..
а я би хотіла щоб в серці твоїм почало жевріти, почало тепліти і ніби весна. Аби в душі твоїй квіти і квіти і квіти.
І може за квітами тими і я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821422
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2019
Відчайдуха котрий хотів вирвати моє серце
В кінці залишився без свого
І просто сам
Ніколи не жичте для когось тривогу
Вона обернеться вам у фінал
А будьте собою, хоробрі душею
З теплою думкою серед зими
Тікайте туди де вас тягне
Де серце і душа в одному танку
Де ступивши на берег в тім краю
Ви закохаєте в себе цей світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821033
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2019
Сьогодні морозить і сніг під ногами скрипить
І подих малює на шибках якийсь візерунок
Я хутко стрибну у тепленьке пальто
І хустку на голову вдіну
Я вийду на ґанок, на бабині сходи
І буду на місяць дивитись собі
А в наших сусідів із комену сірим
Виходить на волю дим..
І зорі, зорі блищать і шепочуть
Кохай, не здавайся й щоночі молись..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820186
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2019
Ніжністю бути для того
Навпомацки вийти з кімнати
Горбинку на носі цілуєш, знімаєш втому
Й здається розумієш як воно «кохати»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820185
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2019
«Розівчити» серце любити
Заплутати в голові дроти́
Змовчати коли чекатимуть «так»
І бути снігом в плюс 40
Не чекати, не шукати дороги назад
І не вірити в «я змінюсь»
Не бути «отою», не бути для когось
Не приходити на 15 скоріше
Та й не приходити взагалі
Не шукати в чужих закамарках те що маєш в собі, не знайдеш
Там зажди для тебе пусто.
Посміхатися і не вірити в
«я колись полюблю»
Або можна існувати без
Не можна. Не можна. Не можна.
Я в такі ігри не бавлюся.
Я не бігаю вашими лабіринтами
І не спускаюсь вашими сходами.
Якщо зсередини не тисне
То так не «заведеш»
Або прийде або пусто.
Є негласне правило самоти
Ти завжди один.
Ти прийшов один, підеш один
В думках один, в снах один
В авто один
В чотирьох стінах теж один.
Не затикайте дири самоти
Може з ними завіє свободу..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2019
В коловороті подій
Сковані мої руки
Замки і замки без ключів
І часом здається шизую
І часом би впасти до когось в тепло
І бути такою собою
В тім морі вчорашніх подій втонула я з головою
Втопила я кожного з тих/ втопила з тїєю любов’ю
Я правда місцями сідаю і плачу
І плачу коли стою
Нікому не хочу давати здачу
Але й своєї я вже не візьму!
Тікати тікати і знову від себе
Біжу я кудись у далеку пітьму
З сірчано кислотним присмаком чаю
Який проливається на шкельця дно
Труїтись буденністю сірого кола
Ключиці вкотре пускати на діл
Не думати про свою досконалість
Якої й в природі то навіть нема
Малюючи вираз «це щастя»
Рукою змахнути сльози зі щік
Щось в плані життя пішло шкереберть
І тисне на мене звідусіль невідоме
Й гірке
І хоче втопити мене в моїм горі
Ніколи нікому нічого щоб зле
І завжди спочатку відкрити душу
А потім у неї плюють.
.. кажуть не всім дано. Кажуть є щось таке як доля. Кажуть за вчинки пра пра, відповідати будуть наступні малі. Якось все сумно і трохи болить. Я хочу як в тих і оцих і минулих. Щоб справжнє і назавжди. І хочу самотності розсміятись в лице, сказати що не боюсь й вночі сплю вже без світла.
Чому життя часами робить страшенні тортури коли ти є в вірі, і абсолютно закохане в тих хто гірше дикого звіра.
Хоча не важливо. Не здамся. Я матиму досить терпіння, й одного разу сонце засміється до мене так, ніби лиш я є в ефірі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820140
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2019
Це типу небесного сяйва
Це ніби в пітьму і раптово до світла
Прекрасно коли тебе десь чекають
І моляться тихо при свічах
Ще треба забути про біль
Навчити серце любити
Навчитися бути нарешті таким
Яким тебе бачив Творитель
Замкнула очі. Бачу.
Розсадник. Буяє.
Ромашки, сливи, піони
З-за сітки знайомі все очі
Легенько тріпочу рукою, сміюсь
І тікаю
Згадала. Ромашки забула, лежать без води
Я Вернусь
Я ще стільки разів вернусь..
Бо там ґанок, і ваза і квіти
Бо там роса по якій треба ходити
Бо там вірний друг, мене він чекає
Там і бджоли і медом пахне
Сливи, які цього року ну дууже рясно
Ягоди, буде компот
Від смородини знов чорний рот
І гори що манять-прийди
А на горах ракушки, собі у кишеню
Жменя і ще одна жменя
Вершину підкорено, можна присісти
Можна подумати про все, все на світі
Всюди зеелено, а потім так чорно
І рясно, рясно щось там росте
І небо, безкрає і чисте
І сонечко в щічки цілує мене
Цілує і притуляє й малесенькі знов залишає сліди
Далекі, далекі, блискучі дороги
Як мало про них я ще знала тоді
Нема метушні, тут завмер час
Я погляд спиню свій на жовтій хатинці
Якою ж маленькою ти є згори
Тут спокій і тиша яка назавжди
в мені поселились навіки
жовтаве курча по подвір’ю біжить
Хоче спіймати жука
Кіт на камінчику лапки погріє
І хвостиком часом виляє у бік
Велике прання, плоти всі закриті
Сьогодні на сонечку сохне на раз
Студня старенька, скрипить дуже тихо, хтось її скоро змастить
Я дивлюсь «на них» і бачу в них світло, що з часом просто разить
Я бачу в них космос й метеорити
Здавалось тоді, що це тепла ніч
Я бачу там спокій, шовками покритий
Й ніби знову падає сніг
Я бачила очі темні як ночі
Я бачила їх і топилась в пітьмі
В магічній пітьмі
..
гукають, рукою махнули , біжу
Уздріли мене як я їх розглядаю
Я лечу, я кочусь по травах духмяних
Маю ж скоренько прийти
Спинюся, ще річка, стрибок
Берег мій
До фіртки, до брами, в порозі миттю стою
На кухню стрілою влітаю
Мене чекає мій пиріг.
Пиріг і какао
-«Присядь, ну чого ж ти стоїш»
—Так просто смачніше, ви просто не знаєте
Я краще вийду на двір..
Під хатою маю я місце
Тут сонце мене не цілує, хіба що у праве плече
Сідаю на лавочку, тепла стіна
Сиджу і дивлюсь на гору вже знизу.
Я бачу прекрасне небо й літак
І хочу за ним у чарівне місце.
Дивлюся до верху й
здається в цю мить що прекрасний весь світ
І ніби сміється до мене пташка
Як багато всього я не знала тоді
..
Маленькі червоні сандалики
Сиджу і «мрію великі думки»
Як буду великою в цьому житті
І буду «тих поряд любити»
І як ми приїдем до них і не раз
І як з горою я говоритиму
...
Життя летить і не має в нім ліку
Немає в нім ліку щасливих хвилин
Але поки в серці буде щось жевріти
Разом з теплом тим безсмертні й «вони»♥
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819957
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2019
Смеркає
І сутінки падуть на землю хустиною
Блукаю в пошуках вірного
А зажди знаходжу зневірених
Я хочу побачити очі навпроти
Які скажуть «це ти»
І в повному коловороті назавжди вкраде мої сни
І буде блукати щоночі
І дутиме в вушко слова
«Шукала мене ти щоночі
Але знайшов тебе я»
Гіпербола мого життя.
Я хочу щоб з цього стало кохання
Я хочу щоб стало з цього дитя
Для тебе я буду прекрасною
хоч й іншим я буду прісна
Для тебе я буду квіткою
Буду росою буду піском
Я буду тонкою матерією
Яка переходить в буття
Я знаю ти є
Я відчуваю невидимий дотик
В своїй голові мене виносив ти
За ці 28 років
Ти мій ідеал у кованій формі
І з золотом в своїх очах
Руками своїми ти плавиш наркотик
Витягуєш прути й будуєш міста
Губами щоночі ти мовиш пророчі слова
Їх точно почує моя душа
Ще мить/щемить
Прилечу із вечірнім сонцем
Із першою зіркою я прилечу
Я точно впізнаю тебе по усмішці
Ти точно вкохаєш у себе мене
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2019
Відкрити вікно опівночі
Побачу світло на півночі
І бути знову собою
Відсунувши штори до краю
навстіж, навстіж, хочеться вирватись
Здолу розхристане сонне місто
І темно ніби замкнувши очі
Бачиш свою пустоту в його серці
На фоні грає «вона і вона і вона»
А зверху до мене всміхаються зорі
Небо сьогодні не як завжди
Начебто каже, готове до всього
Хоче слухати, а я маю що розказати
Ніч.на п’ятому. Одна. В кімнаті. В домі.
В душі. І здається в житті.
Знову не той, не так як омріяла
Я надто багато плачу.
Лотосом, хочу взяти від ночі все
Дихання тихе, музика лиється в душу і звідти вже не виходить
Епізод за епізодом
Знову щось не так, не ті і я, якась не така
Бо інакше чому все так
Біжиш з відкритими обіймами, боса
Гарячі руки і шалене серце,
А тобі там не раді, кажуть не така
І взагалі всюди не раді, всюди ти не така
Тільки для 8з все чудово і ти квітка
Та Біда, бо надто пізно зрозуміла що і як, за мить
І таки дійшло.
Черства середина не ламається а крихтами, скупо падає і потім це все допчуть
Треба не так. Треба з молоком і медом,
Пряно і солодко
Аби побільше, аби з любов’ю
Аби назавжди. Хоча б в серці нехай навіки, коли не можна наяву..
І знову п’ятий. Навпроти як завжди глухо, 2 ночі. І вікна. Так легше дихати.
Пахне весною. Моєю.
Попелом додолу плавно лягають мої «ще три хвилини тому» вірші
І ти «летиш» в атмосферу чийогось життя
В мою тобі вже зась
Не змогла. Не закохала.
І знову попіл, ти.
Тихо шепотіла лети, лети,лети
І таки полетів
І таки назавжди.
«П’ятий. Zl. Найкраще що могло трапитися»
Дякую тобі Бог. Ти все знаєш. Я сьогодні говорила.
І завтра повторю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819460
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2018
Бути настільки його
Щоб подихом ранити очі
Бути наче оте вікно
В маленьку планету втеча
Читати крізь пальці усе довкола
Крізь його пальці довгі
Долоні гарячі
де сотні доріг в переплеті
До сотні людей і зірок перетнулись
І жилаві руки то його зброя
Мене на повал, просто в ціль
Кричати, щоб птахи злетіли у небо
І шепотіти так
щоб й навіть вітер не почув
Це щось таке рум‘яно-східне
З корицею ладаном та вином
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817089
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2018
Я буду для когось прісною
Сухою і просто не я
Немов би Сахара з своїми пісками
Обійми мої притуляють тебе
Нестерпне мовчання покрите снігами
Кілометрами вбитих доріг
Слова то пусті глеки
Які потребують води
Мені відійти?
Мені б відійти!
І щоб не побачив
І щоб не почув
І не пробачай
Не потребую
Цілуй життя солодкими вустами
Малюй на капоті «лав ю»
Втечи від себе, помовчи
Сьогодні туман і просто на вечір
Націлені очі мої
Комети
Рахую важливі моменти на раз
То буде тоді зорепад
А буде на два
То буде той вечір
Де тіло гаряче на білий матрац
Цілую в плече і заплачу на раз
Обійми твої як асфальт
Намертво, без жодних «втекти»
І жаадно брати
Без жодних «без сил»
І надто часто з тобою була я не я
Ти казав в тому шось є.
А в тому і справді шось було, так апріорі
Та й космоси ще досі тремтять від напруги,
на перетинах
Наших
Шляхів
і зривається все як колись і летить
Що куда
Непередбачувано/грубо/захланно і гучно
І кожна зустріч-феєрверк
Давай взірвемось, набери..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2018
я пташкою
як завжди
зіткнутись планетам суджено, як би не протестували
я шукала в собі золоту середину
втратила себе на час, якийсь
пішла в спокій і..
...здається закохалася
мій космос став заввишки з тебе
і твоЇ очі здається шукали мене
я б тобі написала чистосердечне
або просто привіт, я загубила свій телефон, набери мій номер
чи щось таке
але
я двадцять з зайвим те і роблю, що перша привіт,
перша слова, перша думки
і кожного разу програю цю гру
тепер я хочу не так
тепер буде інакше. або не буде нічого.
і після місяця зустрічей я збираю речі і по-англійськи тікаю за "межу"
якщо має бути наше, так і буде
зустрінемося, засміємось як тоді і щось закртутиться
або я приїду і в тебе інша, і ви разом кудись втечете
а поки самотність мій кращий дуг
приходжу в пустий дім і бачу лише тебе
єдине що мене в цьому житті не зраджувало.
дякую тобі за вірність. ціную. і поки нікуди не відпускаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2018
я б пташкою
і вільною десь вдалечінь
я хочу щоб завжди-розхристана
не дивлячись чи є збоку хто
я хочу бути дитячою
такою як і тоді
сміятись до сліз і розплакатись, просто так, бо сонця захі́д
я хочу бути нестримною, ніжною
хоч до рани мене притули
я хочу для тебе різною
і просто прийми це як сон
та не розвіюй його..
я змушена завжди тікати
спочатку від когось , а потім й від себе біжу
я знаю, я знаю
від себе ти ні на крок
приклеяний, спаяний, зліплений
а я полечу
місце на карті , пунктик в серці
я буду тим феніксом з попелу
який черкає зірки
.....
буду вірною/хвилею/вільною
якщо зійдеш з місця і зробиш крок..
.....
мені байдуже на всі "до" і "тим часом"
ти просто дихай, розплющ свої очі й довкола побач
ти слухай мої слова і всміхайся..
...
це щось схоже коли обоє сидять на причалі, і кричать, але нічого крім хвиль не чути. Тоді один підходить поближче, впритул, губами наближується до вуха і говорить одне, заповітне і дуже бажане... те що змушує закривати руками обличчя, відвертатися, багато разів повторяти "о Боже" і битися серце так, ніби йому веліли вистрибнути вже і негайно.
.....
не скажу що чекаю, бо мабуть я скажу неправду, але і те що не чекаю казати не буду теж. Мабуть правильніше за все буде так: приходь, тобі тут будуть раді. Так,буде нелегко. Тобі прийдеться боротися зі мною за мене. Читати мої вірші, а коли матиму поганий настрій то ще й і прозу. Прийдеться пропадати зі мною в дорогах, і в моїх "вічних рожевих м". А ще смішити і слухати мій реактивний сміх. .. Висновок: в тебе має бути сильна нервова і ще більше, меега сильне почуття гумору. Висновок 2: але ти будеш найулюбленіший. Мій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2018
Крізь мить у вічність
Коли вже не сила
Безсила
Але з серцем гарячим
Дивитись вічності у вічі
І бачити когось
Багряним горизонтом марити собі
Марити про вічне
І когось знайти
Шукати прекрасне в чиїхось дебрах самоти
І ніяк це не зветься
Воно приходить само
І тільки потім розсміється
Цілуючи гарячі повіки
Відкрию вікна
Відкрию двері -протяг
Нехай видує колись і завіє зараз
Я відчуваю
Я вмію
Калатає, б'ється і моментом неспокій
Ми ніби перила-"занадто"
Хвилинно високі, хвилинно круті
Торкнутись ніжно твої скронь
Пропасти безвісти
Залягти в твоєму серці назавжди.
Тримай мою руку. Не йди.
Будь поруч, для тебе зліва завжди пригріте місце.
А взагалі. Не потрібно говорити багато і пусто. Потрібно говорити по факту- люблю. І не думати про інше. Будь ніби з фільму,але кращим( будь справжнім). Тримай руку міцно і поринай у мої обійми. Чи буде в нас завтра? Не знаю. Ми маємо сьогодні. Зараз, вже. Іди до мене. Падай поряд. Дивись мені в очі. Я буду плакати. Я буду сміятись. Я буду з тобою. Я буду твоя. Ти говори. Багато. Я не перебиватиму. Я орендую твоє серце надовго, а потім викуплю на все.
Ти зрозумієш. Не буває занадто рано. Буває саме тоді. І саме тобі , пишу. Ти зрозумієш. Ти все розумієш. Не шукай в мені ідеал, ти не знайдеш. Але я маю вірність, сміх і багато такого, на що люди кажуть "любов".
Не боятися відстані, слів і думок "отих". Це надто просто.
Я летітиму пташкою, крізь кілометри і відстань що зараз. А ще я тобі співатиму коли місто засне.
.. бо ти в мені є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2018
Або просто зірватися з місця
І втекти
І загубитись в крутих поворотах
В далеких дорогах
В глибоких ріках
Що з моїх мрій
Бути собою
бути тою котрою хотіла завжди
Бути рідною або навіть чужою
Бути дикою вільною
Бути з кимось і бути Одною
Одним моментом хтось клацає пальцями
І все
Відпускає
Злітають кайдани котрі ти так старанно закладав цілих Два і два роки підряд
Скільки себе пам'ятаєш.
А потім ше купа питань.
Що воно таке любов і дайте будь ласка сценарій
Що воно таке бути другом і як воно бути вірним
Що воно таке сім'я і як зберегти найцінніше
А потім мовчання
А потім роздуми
Моя версія..
Почекаю.
День два вічність
Мій план дій давно архівований
Імпровізую
Ну і... це не вони "не такі" це ти занадто "така"
Все просто. Все геніальне.
Музика, сміх, любов що небесна і ..
довгий список.
Можливо .. ну як би це сказати, спробувати промацати своє серце зі всіх сторін і раптом відчути "щось більше "ніж кожні "два і два" ранки підряд
І не треба бути особливим. Категорії це щось вигадане і бридке. Не треба бути особливим. І не треба бути собою. Бо найбільший негідник, зрадник, вбивця, теж так думають" буду собою".
А бути добрим, бути дитиною в 38 і світитися з середини, хто буде?
А любити?
А кохати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2018
Я б зливою на твоє тіло
І дихати тобою
Ми в потяг
В літак
І далеко втекли б
Цілуватися на заході
То й що нам той схвильований океан
Чи триватиме вічність чи тільки миттєвість
Я не думаю про це зараз
Я знаю що ти будеш стіною
Цього буде достатньо
Я знаю що будеш сміятись як тоді
Ти будеш натхненний
Я буду твоєю
Це ніяк не назвати
Це просто спокій
Це шматочок спокуси политий сиропом бажання
Це щось більше ніж друзі
І далеко ще до кохан..
Ня
Сьогодні повз пролітав літак. Загадала йому рейс. До океану два квитки і потім вже не втікти.
Я маю для нього розмову. Вірніше сповідь. Прадавню. Розпочну я про нас з тобою а потім як звикло завершу любов'ю.
Світ мій. Моє життя.
(Я стою по котики в пісках, заклавши руки, чую тиху музику, сутеніє. Горизонт огортає все довкола. Тепло. Чую стукіт серця. Стільки разів, стільки років, стільки падаючих зірок я хотіла бути тут, бути з тобою.
Ти підкрався, забрав в обійми.
Любове моя, лети. Будь вільна.
Я тебе віддаю. Йому. І віддаюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2018
я зараз скрізь
відтак мене ніде немає
блукаю і разом щось у мені
горить..зникає і живе
я чую шепіт тих кого по два
й одинаків доволі добре ВІДчуваю
немає лиш в мені того чого б назвали ви безкраїм
а ще палючим
інколи жалки́м
барвистим
увінчаним розмаєм
засипаним кришта́левим зоре́падом зими
бо вільна.
не одна.
а вільна, птахом бути хочеться мені
щоб вирватись і в небо без розду́мів
шугайнути і наче я у сні
черкати крилами холодні хмари
блукати в просторі
і чути шум землі
кохати свої злети і падіння.
і пазлики мого життя
сама складу і в рамочку, поче́плю на свою стіну
я не самотня
а вільна
я поки птахом побуду
я крилам дам волю і серце прибережу
а швидкість то тільки лише для польоту
на більше то має бути у серці "чогось відчуття" і кров щоб бурлила собі водоспадом
душа приземлиться і вийде нага
у руки того ,кого покохає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2017
як в нашій останній розмові
тримаєш за руку і ніби не мій
твій погляд то була пекельна отрута
і швидкість у серці як дикий звір
не думай що п'яна я чи дурна
кохання й не так збаламутить
а потім ще й розум візьме
і піде
лишивши муки
...
і де б ти не був
який би світ навколо не кружляв
чи там буде сухо
чи буде повінь
для мене ти назавжди "хабі"
нестримна зміна всього навкруги
східна приправа, ваніль
найвправніший сокіл
спокійний лев
чорна пантера на схилах гори
як той водоспад
кришталевий
що завжди кудись мчить
...
ти така невагомість
ти усміх
ти правда і біль
...
і якщо б задати тобі питання на яке безперечно правдиві слова , я хотіла би врешті взнати... стільки років підряд, стільки повторень, і повертань, ти казав не любов, що ж тоді цілий час вертало до мене тебе?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2017
якщо маєш про що з ним помовчати
то є більше ніж вічність
загорнутися в нього бути клубком
дихати так щоб ребра то вгору то вниз
і більше нічого і тиша
внизу ціле місто розхристаних душ
когось обпекло а в когось холодне тремтіння
красиво коли падає тінь, коли крізь ніч бачиш темні очі
коли спокій в душі а поруч твій світ
не те щоб кориця, не те щоб ваніль
це більше за всі солодощі світу
не думати більше
а мріям і так суджено збудить
я бачу картину в ній знову є ти
+ троє але вже на другому боці світу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2017
Заплющ очі й відкрий за межею
В полоні краси цього світу
Пройдись по каньйонах
Вплетися в ліани
Влийся у Ніл
А на вустах нехай буде вічне так
А за плечима коханий він
Але вже з відкритими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2017
мені звідси все як на долоні
тільки знизу вверх
коли сидиш в глибокій ямі
життя повз тебе пробіжить
кажу собі вставай, ще стільки
ще стільки всього "треба"
а ти як вкопана стоїш
а потім думаю, дивлюсь на себе
і розумію що не буде тих драбин
я звідси виберусь за дві хвилини
а простояла цілий рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2017
Я зараз беру стілець, відчиняю вікно, а там весна і сутеніє, і музика, її так багато, як повітря. Сідаю. Буду тобі щось говорити. Коли на папір все не виллєш я починаю розмову, з всесвітом.
Небо синє, а зліва малинове, мабуть вітер буде. А мозок кипить, там стільки всього. Як все виговорити, як позбутися того, взяти би ті всі пакунки і спалити, знаєш, якось важко їх тягати по житті. Мелькає стільки картин в голові, що аж страшно. Там є він, там є вони, і є вони, і ті і другі. Ті шо любили мене і ті що без "лю". Сиджу така собі, вітерець дує, і думаю, як я все пережила. Стільки опіків а серце як нове, і навіть просить тої любові, ненаситне. Закрила очі. Бачу ніч, зірок повно, сиджу собі така на східцях, бджоли сплять, люди сплять, а мені так добре. Сиджу, місяць бачу, собака лає, чує зле. Річка, не біжить, скоріше тихо йде, пава. Їжак, і тут мене знайшов. Молока шкода збоку нема, йди на сусіди. І знову музика, гучності добавлю, щоб взагалі відірватись. Грає щось тихе, повільне, ніжне, і пристрасне. Можна порівняти з дівчиною в чорному кружевному. Дивлюсь на небо. Хочу туди, там багато своїх, але ще рано, ще стільки треба зробити , ще не час. Закохана. Не впевнена в кого саме. Але точно знаю-люблю. Правда, таке є. Я ж з таким живу. Згадую пристрасть минулого, потім ніжність вривається в думи. Як воно коли люблять до сивих скроней, мене ж любили три весни. Думаю про дітей, щебетуни, будуть бігати, цілувати і обнімати, а потім виростуть і: "мама ну та ж не при хлопцях", а вдома знову ніжності. Хочу втекти. Так хотіла щоб руку хтось прижимав, але поки сама, навтьоки. Хочу плюсь і в воду. Випірнути а там кохані очі, і простягнута рука, і рушничок. Обі́йми. Вимикаю музику, зіжмакую навушники і йду спати. Зранку бігати. Відкриваю очі. Змерзла в ноги. Весна весною, але ще потягує холодом. Сиджу, дивлюсь, а там вже добряча темнота, бачу лише вогники в далині, летять один за другим, і заздрю. Хочу випорхнути з вікна і ген за небокрай. До океану. Знаю що і там буду, і буду не сама, і рушничок мені подадуть і буде сміх моїх ангелят. А зараз на велосипедію і гайда крутити педалії. Буду обдумувати якого кольору буде рушничок і скільки ангелят буде сміятись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714057
рубрика: Проза,
дата поступления 23.01.2017
Зараз хвилі б'ють в пісок
А на склоні сонця краєць
Я візьму тебе в полон
Ти мене в обійми маниш
Я цілунок в скроні свій лишу
Поки серця мого новий стук
Прихилившись до грудей
Чекаєш
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2017
Кудись біжу
Чи то мабуть від себе
Від тебе ж я давно втекла
В його ж очах я бачу небо
Там ніч і вся вона в зірках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2017
Не говори ні слова
Або помовчи
Коли в очах є втома
Та як це перейти
Ти доторкнись до мене
пригорни
Ти знаєш більше ніж всі вони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2017
А коли тремтить
А коли "прощай"
А душа твоя "вросла "
Якщо можеш відпусти
А не можеш то тримай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2017
Якось так легко, шо аж страшно. І якась така сильна стала, шо аж незручно. Моя непокора відступила, щезла з видного місця, і звільнила місце для життя, для нового життя. Новий сценарій, нові ролі, і просто сідаю на крісло, видихаю і дякую за все, бо стільки гарного було, що аж перехоплює дух. І сміюся, так, і знову земля крутиться, і я розумію, а ким би я була без того, ким би були ми? Ще одна історія, ще один листок, ще один вогонь, вогонь який горить, запалює сторінку ще однієї митті, але історія, дивовижним чином витає в цьому морозяно-казково-зимовому повітрі поміж нас, від мене до тебе, від тебе до мене ще раз. І тепло, і душа закутана в тепло, і як би впасти десь,а потім і собі взлетіти, і біль як шум, такий непостійнний, але болить коли по серці б'ють. А я немаю серця, я відключила апарати, нехай не рухають його по вік, холодна кров, і ноги з вати, і краще просто вільно політати, і краще просто дихати й сміятись, коли тебе шукають, а не ти!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2017
А мені весною пахне
Правда
...бачу захі́д на дахах
Сутеніє
Це щось таке як з минулого
Кудись йду і знову чекаю "когось"
Знати би хто прийде цього разу
Знати би звідки
Я так стомилася бути нічим
Я так хочу бути чиєюсь
У мені стільки любові що скреснуть сніги
І буде у нас велике море
Я так хочу когось в обійми
Але цей раз не відпущу
Не здамся без бою
Я чекаю когось
Я знаю ти прийдеш
Стільки обіцяних мною комусь пісень
заспіваю тобі з любов'ю
Я всміхнусь я наморщу лоба
Я рукою тебе торкнусь аби в серці прокинулась бомба
Стільки ніжності я несу у собі
А ніхто Її брати не хоче
ти приходь я чекатиму поки не щезне лід
Поки серце моє горить
Але знаєш Якщо тут не знайдеш
Пошукай трохи далі
дивись на зеніт
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2017
Ти, з ропростертими обіймами,
Таких легше зламати
Таким ножі не те щоб в спину
Таким зразу в серце встромляють
Дивлячись в очі та сміючись.
Ти кожного разу ходиш по краю
Не падаєш поки, бо очі не дивляться вниз.
Ти ніби той ангел що землю спасає ,
Та тільки не всім на той бік відкрито прохід.
Я буду блукати з тобою у парі
Я буду з тобою слід в слід
Аж поки подих не охолоне
Допоки у серці лунатиме дзвін
Якщо проженуть тебе з нашого раю
Піду́ я з тобою у твій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709416
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2016
І от коли ти вранішній сон пройдеш, прокинешся і встанеш, тебе знову осінить думка , а може і не одна. Ти сидітимеш звісивши ноги, розхитуючи їх як мала дитина.
Космос в твоїй голові бурлитиме, комети літатимуть все скоріше і скоріше , а серце битиметься все швидше і швидше.
Ти подумаєш, а що як??
-що як я зумію перебороти всі свої злі сторони і бути на боці світла;
-що як я зумію допомогти і йому і йому і йому , зовсім не просячи взамін нічого;
-що якщо я не такий простий і спіральки що в мені літають немов бджоли, трудяться, гомонять, і я можу все, хоть і в цьому не рідко сумніваюся;
-що якщо я молитимусь за ворогів своїх , я таким чином спасу дві сторони потопельників;
-що якщо я можу кинути якір на дно зневіри, на дно спогадів не найкращих, обіди, злості, і залишитися на віки́ там;
-шо якщо я зумію виростити паросток з якого буде гарненьке деревце;
-що якщо я не відповім злом на зло, а поцілую кривдника; хто буде більше здивований він чи я.
-що якщо планети все-таки знають менше аніж їм приписують, а всесвіт таки криється в Тій книзі;
-що якщо зробити день відкритого серця, багато туда увійде, і чи вдасться комусь вийти звідти;
-що якщо крихітний крок може зробити оберт твого життя на 180; а ти просто не хочеш йти;
-що якщо???
І так мовчки, щоранку, звісивши ноги як дитя, крутиш планети в голові, міркуєш, осінюєш сам себе, смієшся про себе, ще дещо додумуєш, докручуєш, допаюєш. Занотовуєш. Все. Сигнал в всесвіт подав, чекаєш на відповідь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706572
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2016
я торкаюсь твоєї руки
не пускай же мене, благаю
ми як бере́ги тої ріки,
віддалік, і ходим по краю
в твоїх снах я тепер не блукаю
не шукаю тебе й наяву
мій маяк тебе не стрічає
а тебе я давно не люблю.
не було ні прощай, ні бувайте
ми пішли, лиш би просто піти
загубили ключі що від щастя
їх тепер вже й з вогнем не знайти.
скільки слів що блукають на вітрі
скільки щастя пройшло нас обох
залишу лиш папір і пост скриптум:
відпустила тебе я, лети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2016
Обернись
Най хоч тінню
Най хоч вітром у моє вікно
Я відчиню для тебе
І протяг
Хай там що, а мені все одно
Я відкрию для тебе і серце
не студи так шалено його
можна плакать і можна сміятись
бо близькі ми як вперше, тоді
ніби юність «ввійшла» у кімнату
а сказати нічого їй.
Моє «вічно» і твоє «надвечір»
Заплетуться в шалений танок
І крізь сон студеніючі руки
Закривають наме́ртво балкон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2016
Моя правда,
Та й мій непослух
викарбовуй собі на плиті,
Наша правда - то більше ніж подих,
Наша правда - маленьке життя.
Не розки́дуй поза́ду монети,
Бо збиратимеш в поті чола.
Поцілуй же оте найдорожче
І біжи щоб не впала сльоза,
Далеко, далеко,
Видніються гори,
Далеко, далеко та й дому нема,
ні хати батькі́вської, ні тої дороги,
Тільки втома, втома одна.
Крутиться, крутиться куля,
І не спинить її ніхто.
Механічно набрати номер,
На який не скажуть «алло».
І закрутиться куля скоріше,
І за обрій сонце піде.
А ти й далі біжиш від втоми,
Від людей далеких таких,
Ти шукаєш старі альбоми
На яких всі такі молоді.
Ти знайдеш знову шлях до дому,
І дорогу що в хату вела,
А навколо зовсім нікого,
Тільки двері сумно риплять.
Ні присісти, ні кого привітати,
Ні обняти, ні навіть «люблю».
«…наші "зорі",що з неба, нам пророчать солодке буття, їх любити й леліяти треба, лиш вони-то маленьке життя …»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2016
... А ще би в дверях хтось стояв, а ще в вікні б хтось фіранкою, маленький поштовх. І дома. І спокій. А поруч любов, безме е е жна така. І стоїш такий, заколиханий, задуманий, замріяний. І дякуєш за життя. Смієшся портрету, обіймаєш голубку, і хочеться молитися. За всіх. І хочеться любити. І пробачив всім. І слово ворог тобі не знайоме, є любов. Сідаєш на канапу, і так тобі добре. І так тобі тихо. А спомини так і летять. І бачиш дітей біля хати, курносих. І білих гусей шо про шось шепелять. Бачу воду, кудись листя несе. І дороги. Круті, прямі, з перепонами, чисті. Бачу своїх, і знову бракує слів. А я і не говоритиму..." Ви і так зрозуміли про шо я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693203
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2016
мимоволі тікають думки
і тікають ті спогади мо́ї
чи то так хтось задумав собі
чи то я вже тебе відпускаю.
не скажу́ тобі йди,
не скажу́ я що в гості не кличу
але я й не скажу що люблю
я тебе відпустила у вирій.
твоя мова була мені медом
і руками мене ти сягав до небес
в тих очах потонула назавжди
я й здається ще плаваю десь...
я вдячна за втіху, за спомини літа,
за осінь мою в океані забуту
хай в серці твоїм вже настане "горіти"
відкрий свої двері назустріч кому́́́́сь
а я буду поруч, хоч в іншій реальності
в свою ж ти не пустиш, а я й не прийду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2016
чекаючи на ту червону "крапку", я зрозуміла, що божевілля дихає в мою спину, тягне до себе і от-от я вже в його обіймах.
Самотність. Ніколи не боялася цього слова. Ніколи не задумувалася про неї як таку. Ніколи не говорила про неї відкрито. Я уникала її як могла.
До сьогодні. Саме сьогодні це сталося. Скоріше не так. Сталося це ще задовго до, але сьогодні я її викину на папір, я розкрию її сутність, викажу їй свою думку.
Це ніби ти йдеш на двір, а там дощить, і ти одразу витягуєш з закамарка парасольку, і все, ти захищений. Ти відгородився від води клаптиком тканини. Ти в безпеці. Так і я. Коли настав "час пік", коли кожен розлітається по нових домівках, живе в чиїхось думках і б'ється в гарячому серці. Це все мені здалося таким простим, я була впевнена що і "чергове серце" битиметься для мене і в думках я не є кочівник. Але тільки-но почався дощ, я одразу ж кинулася за парасолькою, за своєю парасолькою, з семи кольорів, веселковою парасолькою. Але вона була дірява. Ні, на ній не було віддтертих клаптів, не торочилися нитки. Там було лише дві дірки. З різних сторін. І як би я не вертіла парасолю, вона протікала. Маленькими краплями падала вода на чоло, на волосся, на плечі. А я маленькими кроками йшла у прірву, або скоріше не йшла, я дуже впевнено крокувала ще й з таким прискоренням, що Ралі Дакар мені б просто заздрив. Кожного разу я мокла, маючи надію що цього дня я не промокну настільки, що можна було б обійтися і без цього атрибуту.
Найгірше те, що я давала собі слово того, що викину її, куплю нову, але кожного разу я порушувала обіцянку, свою ж обіцянку, дану самій собі, собою ж. Ти розумієш як воно? Обманювати себе. Це просто останнє що можна робити.
Можливо інколи, ми витрачаємо занадто багато сил на те аби зробити щось чого робити не варто і думаємо те, що думати не потрібно.
Не знаю, яка парасолька попадеться мені наступною, але одне я знаю напевно, її колір, довжина ручки, та ширина каркасу мене не зацікавлять, я буду зациклена на матеріалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689535
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2016
Це така невагомість, коли ніби і добре, а ніби то й пусто(себто нічого поганого).
Це така легкість, тримати все в жмені, і сіяти тоді коли ти сам хочеш того. Коли земля скаже шо “час”.
Люблю блукати далекими дорогами, в розмовах. Ходиш , ходиш, і ніби легше стало і ніби відпочив.
“Блукаю”, бо наклали вето на письмо.
Та й щоб там не було, просто згадуй дитинство. В моїм випадку 8зе, пахучі кущі рожі(пелюстки яких не завжди доживали на варення))), чорнобривці, ромашки, піони(трендового кольору “Марсала”).
Гора, яка здавалося сягає неба, а зверху, будучи на ній ти бачиш все, поля яким ні краю,ні кінця, і безкінечні дороги(протоптані, прокладені, самостійно на 3му левелі життя). І ти шось собі мрієш, хоч скільки би тобі там не було, ти кричиш, і тобі весело. Хмарки маленькі, як і ти. Тільки велике серце і світ, що навкола, але тобі і на нього вистачає любові.
А там вже і сонце сягає свого епогею, метушаться люди. А в мене завжди спокій. І квіти. І знову пееечення. Цвібаки і пироги. І хліб усьому голова. А в повітрі любов витає. Какао( воно там найкраще, зрештою як і все).
І висипаєшся тільки там. І домом я вважаю 8зе. Де ріс, де бив коліна, де просидів дні на проліт у холодних водах “Золотих” річок, де мав банду, де “всипали на горіхи”, де вперше сів на біциклі, і їхав, їхав, їхав; де любили, де берегли, де вчили життя і найсвятішого-там і дім!
Минулого не повернеш, але ти можеш повертатися туди де воно творилося. -Повертайся…
-повернуся, обіцяю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2016
відчувай
ніби голос солодкий
торкайся
та й нехай горить
полум'я
таке ім'я
твоє моїм назветься.
хіба ж змалюєш як “болить”
лише опишеш коли “добре”
і засмієшся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2016
І ти летиш собі
Лети
Торкайся крилами до неба
До тебе відстань в кілометрах
А виглядає ніби відстань у життя
Так ніжно, солодко і тепло у твоїх руках
Я в той момент за горизонтами реалій
Спинися, повернись
Я буду за спиною
Я буду за стіною
Відчуй на смак той подих
Побач мій погляд
Зрозумій
То я до тебе ,
Ніби то по колу,
То ти до мене,
як ток пробіжиш
І краще нехай вже не буде току
Не буде світла
Ніж буде жевріти і згасне на “раз”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2016