| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Я йшов, а дороги вели незбагненно куди.
Серед них виявлялося надто багато людських замислів,
серед хащів моєї неприязні до
тих, хто взагалі нічого не знає,
у тобі я всеодно знаходив надто багато радості.
У всіх інших я бачив зло і суху неприязнь,
і в тих місцях, де пахло тобою,
я був здивований, коли ти мою душу визнала розчленованою.
Я не марив мріями,я, знаєш, навіть не плакав.
я в усіх випадках завжди визнавав тебе правою,
я не знав, що ти могла бути ще на півдюйма кращою
я не очікував, що і цього виявиться мало.
І навіть зараз, коли ця сталева конструкція визнана зайвою
коли ти за півсотні доріг від мене
мої очі стають відкритими ранами,
я боюся твою присутність у моїй голові втратити.
я боюся, що твій образ у моїй голові заплямується
що гріхи оживуть і тебе будуть переслідувати
навіть , якщо твоя кров стане червоною фарбою
і ти знайдеш нових ідолів
я очі твої і руки були на кожнім стовпі викарблювати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2016