| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D6J9up15PrI[/youtube]
Скелети в шафах є повсюди:
У кожного – свій гарнітур,
Та чом не поспішають люди
Зміст оновити партитур,
Щоб заспівати нову пісню,
З памфлетів перейти на марш?
Навіщо їсти м’ясо прісне,
Коли є шанс всолити фарш?
Бо сіль – таки корисна штука:
Вбиває плісняву завжди.
Візьми, поете, це в науку
Й не бійся з ворогом вражди.
Підпережи своє лахміття
Міцної істини паском,
Скелетів з шафи викинь в сміття
Й почни балакати баском.
Знищ децибелами бацили
Смішного бекання козла,
Бо твій фальцет не має сили
В борні із баритоном зла.
24.10.2016
[i]"13 Ви сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми".[/i] -Євангеліє від Матвія, розділ 5
[i]"14 Отже, станьте, підперезавши стегна свої істиною, і зодягнувшись у броню праведности..."[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696452
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.10.2016
Залізо й глина – несумісні речі;
Але стоїть на тому істукан,
Що вперто вони сплавлені у печі,
Аби втягнути людство в певний стан
Безбожної структури цього світу,
Подвійних трендів влади гендлярів.
Добро і зло з Старого Заповіту -
Улюблене кайло каменярів,
Котрі заклали сплав цей в піраміду
Всесвітнього концтабору для душ
З наклейкою «сади Семираміди»,
Породження васалів і чинуш.
Ісус є рішенням всіх негараздів
На цій, в крові потопленій землі,
Бо Він є Господом царів та газдів,
Йому покірні боги й королі.
І саме Він є Істина народам,
Спаситель людства і Верховний Цар.
Його створіння – Всесвіт і природа,
Він людям дав життя безцінний дар!
Без Нього є безплідною утроба,
Трава без цвіту, без води моря;
Без Нього марна праця хлібороба
І стовпчики поета-віршаря.
Не треба плавити залізо в глину,
А в правду лити домішки брехні!
Тримайся істини аж до загину,
Гартуючи її вогнем борні.
23.10.2016
[i]41 А що ти бачив ноги та пальці частинно з ганчарської глини, частинно з заліза, то це буде поділене царство, і в ньому буде трохи залізної міці, бо ти бачив залізо, змішане з глейкою глиною.
42 А пальці ніг частинно з заліза, а частинно з глини, то й частина царства буде сильна, а частина буде ламлива.
43 А що бачив ти залізо, змішане з глейкою глиною, то вони змішані будуть людським насінням, а не будуть прилягати одне до одного, як залізо не змішується з глиною.
44 А за днів тих царів Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові. Воно потовче й покінчить усі ті царства, а само буде стояти навіки.
45 Бо ти бачив, що з гори відірвався камінь сам, не руками, і потовк залізо, мідь, глину, срібло та золото.[/i] - Книга пророка Даниїла, розділ 2.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696277
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.10.2016
[i]Вірш, як бачите, написаний ще влітку, коли марсианин був ще йожиком. З метою гуманності справжнє прізвище героя змінив на співзвучне мультяшне ім'я. Сподіваюсь, вірш змусить задуматись багатьох любителів рясного всепрощення і екуменізму(лицемірного об'єднання несумісних речей).[/i]
На бешеного ёжика манёвр
Рассчитан был - отвлечь наивных души,
Чтоб смог «Незнайка» вешать (ну, хитёр!)
Кремлёвскую лапшу на наши уши.
Приличный с виду, скромный гражданин,
Историк, православный киевлянин,
Снимает с исторических былин
Лишь ложь – как настоящий россиянин.
И всю эту смешную лабуду
Он «фактами простыми» называет.
Но в этом, с виду тихоньком, пруду
Ещё какие черти обитают!
Попробуй Жеке против что скажи –
Они, как псы, стадами нападают:
Чтоб не было препятствия той лжи,
Которую с России присылают.
Он – ладно! Вы-то что, мои друзья?
Как вы могли слуге Москвы поверить?
Ведь я же вам показывал изъян,
В его словах - искусствo лицемерить!
Ведь вы же сами призывали всех
К единству, чтоб народ мог стать сильнее!
Зачем же укрепляете успех
Тем, кто России служит, сатанея?!
Что вам мешает изучить врага,
Его стихи и суть его посланий?
В них чётко виден след от сапога
Орды Московской, и её заданий.
Вы что, забыли? Кремль ведёт войну,
И бой идёт не только на Востоке!
Он бандами напичкал всю страну,
А бомбами – рифмованные строки.
Вы думали, что ёжик здесь один,
И больше нет здесь психо-диверсантов?
А этот закадычный господин
СлучАйно чтит эмпэшных экскурсантов*?..
2.08.2016
*маю на увазі Крьостний ход МП-агентури.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8M-xOQgQTzU[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696060
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 22.10.2016
«Маріє!» - мовив Гавриїл:
«Будь поміж жон благословенна,
Бо я приніс благий посил –
Прийми, дитя, його смиренно».
«Ось, Господи - Твоя раба.
Хай буде по Твоєму слову.
Коли прийшла моя доба –
Я стати Матір’ю готова.
Хоч мужа ще не знала я,
Та від Святого Духа Сина
Приймаю, воля хай Твоя
Мою божественно поглине».
І підкорилася мала*
Без суперечок, без вагання;
Та й сталось диво: зачала
Без чоловічого бажання…
Вагітність – рішення твоє:
Чи бути з Богом, чи не бути;
Чи Его берегти своє,
Чи задля Бога все забути.
Весь свій комфорт, авторитет
Покласти Сину Бога в жертву,
А бунтаря імунітет
Покірністю дитяти стерти.
Не може бути НЯШ і МЯШ
У серці Божого створіння,
З брехнею гратись в «баш-на-баш»,
А в Правду кидати каміння.
Час завагітніти Христом
І Сина Божого родити,
А із добра-і-зла єством
Навіки душу розлучити.
22.10.2016
мала* - діва; деякі джерела запевняють, що Марія мала дуже юний вік(16-17 років).
[i]12 А всім, що Його прийняли, (Бог дав) їм владу дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його,
13 що не з крови, ані з пожадливости тіла, ані з пожадливости мужа, але народились від Бога.[/i] (Івана,1 розділ)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696024
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.10.2016
В 2010 році журналісти назвали Ольгу Ковитиди "Подхалим года".
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EotnMUoI0yA[/youtube]
Це – жіноче (подвійні стандарти)*,
Прояв звичних людських нечистот,
Котрі святість принижують в жарти,
Величаючи ницих істот.
Прикриваючись міфом про єдність,
Кривду правдою звуть брехуни,
Вдовольняючи вражу скаредність,
В ній звиваються, наче в’юни.
Безхребетність прозвали любов’ю,
Безпринципність – за гнучкість пішла.
Ось чому світ вмивається кров’ю
І війна в Україну прийшла.
Дві обочини є у дороги:
Кожна з них – хибний шлях в ДТП,
Та єдина є істина в Бога -
Шлях вузький, без кривавих ЧП.
Гріх гуляти немов по Бродвею,
Ще й людей за собою вести,
Та звертати убік із «хай-вею»,
Обминаючи Правди пости.
21.10.2016
*звичайно ж, не маються на увазі всі жінки. Тут використана біблійна гіпербола, де під порівнянням з жіночими нечистотами мається на увазі нечиста совість, а подвійні стандарти - як ознака їх прояву.
[i]"Гнобителі народу Мого - дітиська, а жінки мають гору над ним... Народе Мій! Твої провідники вчинили блудячим тебе, і дорогу стежок твоїх сплутали!" [/i](Ісаї 3:12)
[i]"Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять.
Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!"[/i] (Матвія 7:13,14)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WJCp0ubMxcU[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695898
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.10.2016
Немає правди в Заповітах?
Але ж це Божий Заповіт!
Господній лист для цього світу,
З небес Його святий привіт!
Коли сліпа душа блукає
У лабіринтах зла й пітьми,
То дух твій жадібно шукає
Із відти вихід ворітьми.
А це ж і є Господнє Слово
До заблукалої душі.
Як(?!) ще Йому вести розмову
Із тим, чия душа в парші?
Ще маєш бога десь другого?
Авжеж, то - цього світу князь.
Помацай краще – має роги…
І поклади на очі мазь,
Бо вже наразі час(!) прозріти
Від глухоти і сліпоти,
І вже, нарешті, зрозуміти,
Що проти Бога прешся ти.
Так само й Савл пер до Дамаску,
Супроти вірних християн,
Та Бог із нього скинув маску,
Щоб він побачив власний стан.
Коли противився Ісусу,
Гадав, що служить Богу тим –
Тому Господь сказати мусив:
«Ти, Савле, йдеш шляхом хитким!
Рожен для тебе надто гострий,
Навіщо гониш ти Мене? »…
Змінити напрям дуже просто,
Коли вся лють твоя мине.
А ще кидай безглузду звичку
Повчати Божих посланців:
Ти «Бога не вхопив за гичку*»!
Затям, Він – Бог, вкінці кінців!
14.10.2016
гичка* - зібране у «хвостик» волосся або борода. «Вхопити Бога за бороду» - керувати Богом, безкарно чинити безбожні вчинки, переслідувати або принижувати Його посланців.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695614
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.10.2016
Сьогодні майстер повернув полагодженого ноутбука, сповістивши про акт вірусної атаки, що завжди буває при зломі паролів комп’ютера. Декілька файлів і папок відновити не вдалось, в попередню сторінку ПВО також входу нема. Це свідчить про те, що проникнення відбулось саме з цього аккаунту, а це означає, що вона знаходиться в руках зловмисника. Зі сторінки зникло більше біля двох десятків творів, серед яких і вірш «Релігія вбиває Бога», на якій почалась брутальна атака від однієї нахабної особи. Також зникла купа коментарів, які дискредитували ту ж шайку. Попереджаю, що з тієї сторінки зловмисник може заходити і від мого імені щось писати. Імена зараз називати не буду, бо взагалі не хочу з цією зграєю циніків мати справу. За роки політичних і духовних баталій я вже неодноразово потерпав від хакерських атак, тому мав досвід і вже довгий час застерігався від можливого вторгнення, але цього разу це відбулось так віроломно, що я просто не чекав такої ницості. Крім того, це супроводилось ще й зрадою «начебто однодумців», тому я радикально змінюю відношення до стосунків у цьому клубі і попереджаю, що надалі до певних осіб матиму упереджене ставлення і всілякі спроби принизити мою гідність чи очорнити вірші буду блокувати або видаляти. Оцінки мене не цікавлять взагалі, тому блокую цю функцію для всіх. Зі всякими там мареннями про мир у всьому світі, єрессю про всепрощення чи космополітичне добро балакайте між собою, а до мене не лізьте. Досить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695610
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.10.2016
Ось ця тварина, що на ілюстрації, паплюжить підло Україну.
Підсунув мені комент закодований під чужим віршем і
моїм відгуком. Я знав, що він псує поетам сторінки і
завжди ухилявся від його сіток. Та позавчора "патріот"
один на ймення Пікарось, своїм єхидним нападом ту
пильність похитнув. І я завівся гнівом на цього ось бомжа.
Азартно відповів йому на підлість і брехню.
І миттю втратив свій контроль над сторінкою своєю.
Бо в підлім його коменті закодовано було збій. Цей покидьок
зветься Олександром Акентьєвим із Луганська. Ця козляча
пика очолює Союз росіян Донеччини. Жилін учора сходив
до ресторанчика в Москві і відправився до "вічного рузького
міра" - гарне меню в тому ресторані дають терористам і
зрадникам. Тепер ця наволоч іще продовжує тут сіяти свою
словесну блювоту. Це - відомий нам перевертень-гермафродит.
Він був марсианином, бешеним йожиком, Манькою Папироскиною,
казаком-разбойником, Циля Пинхусовна, а тепер cilya. В яку
мерзенну жабу він обернеться наступного разу - невідомо,
але сподіваюсь, що в мишу і знайдеться якийсь Кіт у червоних
чоботях, який нарешті ковтне його.
Я зареєструвався заново, щоб попрохати Юхницю відновити сторінку,
але, по-перше, вони мені навіть імені не присвоїли, а по-друге,
півдня уже навіть не читають мого листа з проханням. Так що
Ви стали свідком дива: Ваш друг і колега по перу ПВО
зараз взагалі без імені. :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2016