| Сторінки (1/13): | « | 1 | » |
Україно,люба ненько
Мати моя мила
Чом же ти так затужила
І волосся твоє сиве.
Занапастилося біле личко
Молодильні руки
Усміхнений кут губ червоних
Враз став сумним і сірим.
Хто заподіяв тобі лихо?
Хто спричинив горе?
Розповідай мені рідненька
Своїм тихим,ласкавим словом.
-Були у мене-каже мати,
Брат з сестрою-названі,не рідні.
Зростали разом усі втрьох,
Хоч віком були різні.
Найстарша я серед усіх,
По правилах,по волі Божій.
Пошаною славився мій рід,
Величний та звитяжний.
Та йшли роки, минали дні
Байстрюки з літами підросли,
І в мить розкрилась їхня суть
І цінності жорстокі,
Стали нахабні, заздрісні,
Надумалися мечем розмахувать.
І з того часу у нас нелад,
Розбіглись наші стежечки
Та рідну землю ми ділили,
Залишились поряд, проте спина в спину.
Бувало часом обертались,
Поглянути,чи змінилося обличчя
Та очі вже не підіймали,
Повіки крізь минуле
Ставали дедалі тяжчими.
-Наплакалась,назітхалась-
Із сумом вимовила мати,
У домі ріднім стала я неважна
Моїх синів і доньок,не визнають.
Тікати,мої милі, мусять з хати
Та їм ще навздогін цілять у грудь.
І постріл, лунко у вухах задзвенить,
І віб'є в пам'ять
Щирий материнський біль
"Ніколи не забуду, ніколи не пробачу."
-Оце й усе мій сину,
Бережи себе, свою родину
Свою Батьківщину-мати,
Лише злегка підтримай старезне плече
І я зможу і буду надалі стояти
Підперезана поясом козака
Та волелюбством пращурів.́
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2022
Ти є живий, міцний та дужий
І маєш право обирати,
Яким шляхом топтати землю,
Цінності які сповідати.
Не буду я мозолить душу,
Не вправі схиляти,впливать
Прошу,одне запам'ятай:
Я-є земля сира,родюча
Для мене гниль та попіл, це піджива.
Я маю здатність завмирати
Та крізь час,знов-оживаю.
Мені байдужі твої справи
Чи вони добрі,чи погані?
Тобі однаково зусім
Чи я згорю чи скосять сніп?
Ми тутешні паралелі
Одна внизу,одна над нею
Та попри різнь,ми у зв'язку
Сусіди ми, між іншим тісні,
Так повелося в наших долях,
Спільну нитку життя плести.
Не поспішай подумай гарно,
Яке ти щастя обереш?
Короткочасне все для тебе,
Чи нам обом приділиш час?
Багатства мої та ресурси,
Я віддаю із щирим серцем,
Та коли на мене плюнуть
Взаємна буде ворожнеча.
А зрештою могла б бути- приязнь.
За тобою вибір, твоя воля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2022
Надихаєш мене ти-моя люба невідома
безкрайнім простором свободи,
квітучим полем різнобарв'я
і мальовничим вічним сяйвом,
промінням сонця й блиском зірки.
Зі мною ти є повсякчас
в похмуру й сонячну днину
лишень коли заговорю я
ти полишаєш моє тіло.
Невидима частинка того,
чого не знаю як назвати,
жиє і творить,те прекрасне,
що змушує захоплено тремтіти,
іще не заржавіле серце, того дорослого
із усмішкою дитини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2021
Мальдыви или Кариби.
Там светит солнце,шумит море,
песок щекочеться у ног.
Но вдруг глаза откриваю,
пейзаж изчез,знакоми мебель,люди.
Пузирь мечти-лопнул,
оставив горький след.
Легко ы беззаботно-успеха не достичь.
Работая,работая з душою-вэсь сэкрет.
Уж слишком прост.
Так почему сидишь на стуле и жалко милостню просиш?
Ведь руки,ноги-здорови
ы на вид вполне хорош.
Взгяни он инвалид ,эму неведан,бег,пеший ход.
Но тело-немощне,а дух-сильон.
Две сторони имеет медальон ,
ведь звезды сияют только ночью,
солнечний день,пробуждает черную тень.
Лучистый смех, вместо слез излучает,
ведь главную мудрость осознал,
жить нужно ярко, ограничения к щастю нет.
Поэтому пишу в стихах напоминалку,
щоб никода не забывал.
Пусть жизнь бросает невзгоди,
я готов их отражать,стать лучшим в среде бейсбола.
Чемпион-вслед кричать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739288
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.06.2017
Кохання,мов птах
піднімає до небес
кружляє в барвах веселки,
щоб і ти летів поруч.
Підтримує за руку,стискає ніжно-ніжно.
Сіро-блакитні очі підвелися вгору,
туди, де карі все чекали моменту,щоб потонути.
Минулі сльози та образи вмить розвіються,
як хмари тануть,бо відтепер,я янгол-охоронець.
Промені сонця ласкають волосся,
та в темряві не залишить.
Місяць зійде,і зорі засяють,вказівною дорогою.
Це знак.Весь всесвіт солідарний.Ти-моя,я-твій.
Надзвичайно.
Години,хвилини,секунди-не владні.
У чому секрет?
Що за сила зупиняє час?
Еліта науки тільки й мрія про це.
Листочок до гілки,роса до стеблини
світ у гармонії,одне ціле,єдиний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2017
На заході місяць
плекає зоря,чорною шатою небо вкрива.
Дивна істота,що мерцями смердить,
гнилью сочиться з голови до ніг.
Два гострих леза,стирчать замість рук,
ножниці,абощо,незвичні вцілом.
Стоїть на порозі у чорнім плащі
і дивиться у вічко очима твоїми.
То не тутешняя панна,але відома усім,
хоч на ймення різна:омега,смерть,чортиця ада.
Все стука та стука.Жада обірвати нитку життя.
Зачекай!Не готовий іще відчинить.
Секунда бодай у друзів та рідних,
прощення попросить,за те,що-кривду чинив.
Хіба ж Бог прийме грішне дитя?
Тож любімо,радіймо,бо ніхто не зна,
коли непроханий гість завіта.
І часу не буде для підготовки,
несподіваний сей момент.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735995
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.06.2017
Жити,як всі мені не цікаво
сіра картина.Це не для мене.
Я особливий.
Світ я не бачу у темноті.́
Можливо наївний дивак.Байдуже.
Мене не хвилює думка оточуючих
я сам по собі.
Я особливий.
Сумувати мені ніколи
барви життя кличуть.
Ніколи не соромся своєї відмінності.
Ти не такий як усі.
Ти особливий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710698
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.01.2017
Все думаю гадаю
чому-один.
Немає нікого
хтоб зрозумів.
Так необхідно
відкрити душу,поговорить.
Тримать в таємниі
усі почуття.Набридло.
Хочу звільнитись від тягаря
де ти блукаєш доле моя?
Чому страждати мушу.
Так би хотілось щоб хтось зрозумів
невже не рідною мовою розмовляю
невже всі глухі.
Тяжко,тяжко так житть.
Відізвись же.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710693
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.01.2017
Навіщо?Що не так
Навіщо?Мучиш болю завдаєш
Смуток. розпач сієш в серці
Кров'ю умиваючись.
Щодня горе сльози розпач хаос.
Усі стражданння
рясно сієш на Землі.
Можливо не задмуючись,
що чиниш зло.
Жорстокий лютий звір.
Стій зупинись, геть гординю его.
Озирнись.Зрозумій все просто та легко.
Посміхнись, подай руку
і всі проблеми митю сникнуть.
Соне засяє розсуне темні хмари
слоьзи висушить назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708421
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.12.2016
Чому сумуєш?
Чому ридаєш?
Чому душа твоя болить.
А серце тускне.Все меркає.
Кінця не видно у вічній темноті.
Немає свіжого повітря,
світанку теплого,ясного,немає усмішки.
Печаль,печаль все огортає.
О сумно як,сумно-все одній.
Ти мов ізгой,каліка, хвворий.
Тебе не бачать, ти десь зник.
Ніхто не скаже :я тебе кохаю,ти молодець
вперед іди вперед.Нікого немає.Один
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703659
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.11.2016
Чому сумуєш?
Чому ридаєш?
Чому душа твоя болить.
А серце тускне.Все меркає.
Кінця не видно у вічній темноті.
Немає свіжого повітря,
світанку теплого,ясного,немає усмішки.
Печаль,печаль все огортає.
О сумно як,сумно-все одній.
Ти мов ізгой,каліка, хвворий.
Тебе не бачать, ти десь зник.
Ніхто не скаже :я тебе кохаю,ти молодець
вперед іди вперед.Нікого немає.Один
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703658
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.11.2016
Щастя-це мить.
Відчувши раз, навіки пам'ятатиму
безцінні,світлі дні.
Коли тепло,зігріє смутну душу.
Коли сльоза від радості сюркоче
і серця лунає дзвінко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700287
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.11.2016
Далечінь прекрасна,люба
Та твій шлях - нелегкий
негаразди та недуги
заважають прямо йти.
Всі проблеми та незгоди
ці випробування.
Чи дійдеш до мети?
Чи опустиш руки?
Кінець.Здаюсь.Немаю більше сил
безнадія огортає.
Все меркає та темніє,
холод ,умираю.
Але ж ні.Вогонь палає
в серці палко так горить.
Ні, нездамся перепонам.Стій, надіє, стій.
Сонце сходить.Тепло
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700278
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.11.2016