| Сторінки (1/21): | « | 1 | » |
Тут на білих дверях "двісті двадцять дев'ять",
Витяжки труба завжди прагне стелі;
І кутів багато, тільки більшість - "вбиті",
Втім, не зіпсує це чарівних митей:
Фарба, де-не-де, мов луска дракона...
Осад вже згорнувсь в позі ембріона.
І гуде над ним витяжная шафа,
Бережучи сон колби- батискафа.
Коли ЛАТР ти ввімкнеш, здійметься вихор
І маленький світ сколихне він тихо.
Лінії прості та структура рівна
Забезпечують це хімічне диво:
Лише кілька грамів, блискучих дрібок,
"Добре розмішай - і ти справжній хімік" -
Ці думки були б, безперечно, хибні,
Хоч такі солодкі й такі ймовірні.
Ти не є володарем мікросвіту.
Гулі набивай, здобувай освіту,
Будь рабом випадку, пізнавши велич:
В світі ти один, а молекул - безліч:
Не людський це розум тут щось доводить.
Професійний погляд незмінно дробить
Все матеріальне і все чуттєве
На химерні назви й реакцій схеми.
Це ти усвідом - і дійдеш до суті:
Коридори ці та бляшанки мутні
У старезних шафках - певна основа,
Для поєднання хімії та слова,
Для щеміння в серці, тремтіння фібрів;
Що в себе ввібрав ти, для себе вибрав -
Щоб розкласти справжнє все по полицях?
(Перше - запах черемхи, спирту та кориці...)
Абстракціонізм й натюрморт хімічний,
Тут сплітаються, попід дахом звичним;
Зерно знань зростає в вельми чудну парость,
Щоб любили, щоб - потім повертались!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2019
Стрілки, відповідно до снів, плавно ідуть назад.
Не пиши мені ти під сумнівним приводом свят -
Не торкнеш нічого: нічого нема в душі.
Більше я не дивлюсь назад. Ніколи мені не пиши!
Що страждання в хмелю? - вгризається пам'ять в пах? -
Не зважай на відсутність жалю
Я не перетерпіла крах -
А прийняла - пророцтвом, чи мовчазним знанням
Не пиши мені більше - я відповіді не дам!
Поведусь же так, ніби я заклинатель душ,
Це здається обманом, та вір же мені, чимдуж,
Наче те, що пишу, - єдине, що в тебе є.
Не пиши мені більше, ти сам все дбайливо стер
Із буття, залишивши сухі та брудні уривки
Слів, - тоді ще, можливо, доволі прикрих,
Та коли їх згадали б ми тут і зараз,
Вони більше не спричинили б галас.
Мені прикро від твоїх п'яних рішень.
Не пиши мені ти ніколи більше!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784125
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.03.2018
"Жизнь - это не шутка" -
Знаю, не повторяй
Эхом из памяти, галлюцинации,
Ну и Того Кино.
Нам, перешедшим границы,
Снова померк январь.
И за спиною у каждого -
Гордое НИЧЕГО.
Мне разбираться не влом,
Трус ты, иль просто враль;
Враг, иль предатель,
Кто целый мир верх дном...
Я благодарна тебе
За каждую
Стертую грань.
Ну а теперь же катись
чертовым колесом!...
Жизнь - это...
Это - жесткая шелуха,
Не смотри, что выбрасываешь!
Сей отрезок уже не ценен;
Только лампа твоя не горит,
Оттого, что проводка плоха,
А не лампочка
Подлежит замене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772463
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.01.2018
Слова, поглинуті стінами,
Наче роса - мохом;
Постали перед руїнами,
Відтягнули епоху
Їх забуття;
Імені -
Викреслення зі списків.
Не спопелили, як думалось -
Висвітлили!
Здалося, краплі достатньо
Ласки живильної;
Не надихнули, так сталось -
Ви-живили;
Відомо тепер, як Фенікс
Постає з попелу;
Як давно колись
Альфа
Доповнила Омегу.
Так по спіралі тОнкій
Колеса - марного -
Долі - по кромці, гостро
Знову співпало щось,
Запустивши чи маятник,
Чи -
безлику пружину,
Врешті, бо час гаяти -
Не заслужили.
Так випадкові гості -
Не випадковості;
Те, що влаштовано просто -
В нас успадковано;
Плюс і мінус; баланс;
Вічна гармонія.
Що повернулось до нас,
Знову від нас пішло..
А поверталося, щоб
Нас привести кудись,
Тихо збурити кров,
Загартувати міць,
Синтезувати те,
Що було прохане:
Саме так ви приходили -
З новою епохою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748265
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.08.2017
Думки-комети.. Спробуйте зловити!
Обпечетесь і тільки; та й сама Земля
Залишиться ні з чим - лиш з попелом в повітрі,
Не знаючи, що сталось, до пуття.
НескІченність пустот, й достаток - назагал.
Стомився всяк від уявляння Ноші -
Десь в грудях - щоб уникнути скандалу;
Десь в мізках, щоб здаватись здібним досі.
Хто вигадав її, дорога - непроста,
І крихта думки видасться горою.
Отак живемо - від містка і до містка,
Невпинно насолоджуючись Грою,
Яку придумали самі і обізвали,
Забувши, чиї авторські права.
Обвішані іконками й хрестами,
Ми вже самі не знаємо Христа.
Позбувшись ненадовго цвілі,
З занедбаної й кволої душі,
Як висновок вкладаю вам: спасибі,
Ті хто іще з Любов'ю на Землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748177
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.08.2017
Проникающий: имя - смысл;
Устремляющий взгляды ввысь.
Устрашающий нежно - от:
Всхлипа первого - до немот.
Ты и вправду же есть - Отец.
Кто-то - знает и - хочет знать.
А иной повторит: подлец;
Третий - вовсе не вспоминать
Предпочтет,(словно ложный звук -
Где-то в космосе, эхо звезд),
Исповедав другую суть,
Всем и каждому - сотням верст
Не дорог, но голов пустых;
Овец без пастыря; и хлевА
Точно так же пусты у них,
Как поникшая голова.
Пойдут они за Тобой?
Им - иллюзии наяву
Подавай. Памятник литой;
Сердце даренное - кому?! -
За бесценок, и за отметку -
В памяти, как в календаре,
Чтобы позже оплошность эту
Вновь приписывать "не судьбе".
Ты и вправду же есть - Отец.
И, смотря на Твои дары,
Понимаю, что, наконец,
Выход есть и из сей дыры:
Бесконечна её пустота
От начала - и до глубин;
Но, зависимо от угла,
(Он тут точно уж не один!)
Возникают иные черты;
Распрямляется силуэт,
Будь то неявное " бы",
Или же твердое "нет".
ЧТО же есть - та дыра?
Разум, что видит так?
Место? - скомканно свысока;
Человек свысока - наг.
И, душу здесь обнажив,
Оставлю на перешив.
Мне б любовь свою - как вину -
Не приписывать никому...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748176
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 28.08.2017
Посвящать строки людям - глупо
Себе - чересчур надменно.
А чувства? А чувства тленны.
И даже больше, чем утро.
И даже больше, чем мир.
Сегодня весь мир - Вы,
А завтра - другой кто-то,
А послезавтра - и вовсе
Не будет доступных мерил.
Воздуха мне! С вами цели
Себе никакой не ставлю,
Себя ни во что не ставя,
Ведь вы - холоднее стали,
Вы - холоднее зимы!
При всех заклинаниях внятных,
При всех моих скромных тайнах,
Вы, милый друг - не мои!
Лучше - в стихах: ненавижу!
И "Вы мне поперёк горла",
А не поперёк - сердца:
Слишком внимательны - вы!
Слишком приятна забота..
Неужто от сердца? Что там?
Вы же - по дружбе просто.
В вас нет для меня любви!
29.03.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740969
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.07.2017
Дощі не сплять: закінчуються й знову починають;
Некваплячись, оголюють блакить...
Отак, без сновидінь, вони блукають краєм,
І пам'ять їх ніколи не вжалИть.
Вони змивають, де прийдеться кроки,
Збувають накопичене тепло;
Сьогодні добрі, завтра вже жорстокі.
Причин і наслідків їм зроду не дано
Відчути. Простим - просте!
Без подорожі в суть.
Сьогодні чиєсь серце захлиснуть;
А завтра ось ти вже забутий.
Розбудять рано, з риком, з стогоном;
І може навіть вживлять щось нове
У сприйняття - лиш спалахом - чи поглядом;
Підмінять звичний хід систем.
Вони змивають, де прийдеться кроки,
Збувають накопичене тепло;
Сьогодні добрі, завтра вже жорстокі.
Причин і наслідків їм зроду не дано
Їм - і тобі - так личить спокій!
Їм - як мені - не все одно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740482
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.07.2017
Тримай дистанцію, тримай орієнтир!
Як: зорю - в кулаці/ валізу - попід ліжком.
Тримай у снах свободу та лукИ,
З тремтінням трав й їх рівномірним тріском.
І разом з ними - нОві береги,
Й плоди людської, дивної уяви:
Із тисячами надприродних мерехтінь,
Які комусь - всього життя є справа.
Рахуй секунди - відлік до нуля;
Тоді злетить/розсипеться/розтане
Чи туга, чи любов, чи вся Земля...
А зрештою, цьому всьому не стане
Енергії...
По безлічі доріг пройдеш -
Фізично, чи духовно,
Торкнешся Озера Неправд,
Хід зміниться на - біг.
Повернешся, а місяць ще не повний.
Все, як було. Матерія ціла.
Ти й далі дивишся на стінку
Із літер; й розум твій - стіна;
Думки от-от влаштують перестрілку.
Нервово сунеться рука
До клавіш. Пальці вже не слуха..
Тримаймо же дистанцію від зла.
Не допускаймо же розруху!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740354
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.07.2017
Я знаю, як спотвориться ландшафт,
І день порине у химерні тіні;
Цегла стіни раптово стане сплавом,
З якого роблять субмарини,
Ракети, щось іще - тобі видніше.
Пиши листи, складай в порожні ніші...
Я знаю, як впиваються слова:
Мої, твої, чиїсь, теперишні, колишні.
По напівзвуку осідають на вустах,
Як рештки сажі, рештки грубих рішень:
Моя ти рідна/рідний! Ввечері - відтяти
Від серця. Чимчикуй із ґрат - у ґрати..
І декорації пливуть від впевненості: буде
Все завжди: чорне й біле, альфа і омега;
Без розділяй-володарюй, без жодних прощавай, без осуду і бруду,
Без здогадів опісля: як чинити треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740319
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.07.2017
По місту - день, а в мене ніч;
З усіх усюд стікаються частинки світла...
Вони згубились, зовсім непримітні:
В тісній колисці протиріч.
По місту - сонце, в мене - тінь,
І зелень - не рослин - очей.
Десь - плин людей і плин речей,
А в мене - плин неплинності.
По місту - вулиці і пішоходи,
А я іду, як той - канатоходець,
Через безодню, встелену між нами:
Понятть, і почуттів, і правил..
Де що? Ускладнюю, чи визначаю?
Чи може, час бездарно витрачаю,
Дарма скорочуючи відстань
У жертву віддаючи дійсне?
Чи я не я, і постать не моя,
І думка загубилась в паралелях?
...
А люди вже розбіглись по оселях..
Мабуть. Уже не гомонять?
Чи так здалося? Шепіт. Тиша.
Стук серця. Бійся ти, не бійся,
Все буде так, як буде треба.
Не нам - комусь, під зводом неба.
А за вікном... Нема вікна..
Є тільки ти, і тільки я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740282
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.07.2017
Сходи. Морок. Промінь. Подих.
Повороти. Вікна. Ґрати
По периметру балкону.
Місто любить дивувати,
Зволікати і тягнути
Проти стрілок,
Проти - факту.
Проти впевненості:
Буде
Все, що схочеш розказати.
Протиправно - сходи, морок.
Просто фатум - проти щастя,
Проти голограм казкових
Й усіляких там фантастик.
Кожному своє - проміння.
Ледь відчутне,
Недосяжне - почуття твоє,
Що тане -
Неодмінно, з плином часу.
Не вікно - проста шпарина -
Строго по горизонталі -
Чи сміється? Може - диха -
Рівно, наче над криштальним
Скарбом, дивом, чи химерним
Чимсь; як цвіт - перехіднИм.
Може - над законом певним:
Аксіомою земних.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740272
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.07.2017
Я не знаю, як
Звучать "щасливі" вірші.
Там напевно щось є
Про першу зустріч;
Про відсутність клем,
І про паралелі
Що неодмінно
Перетнуться
У півріччі.
Там все те,
Що вабить.
Не пече, а гріє.
І не кличе спати
По півдня
В кімнаті.
Думи кольорові:
І вже не тяжіє
НА серці шаленім
Той піратський прапор.
Я боюсь рядків,
Вони ж обіцянки.
Чи можливо - Так
Без отрути й голок:
Я люблю тебе
Й нівелюю морок,
А не граєм двоє
Тижнями в мовчанку?
Доброта - чеснота
Зовсім небанальна,
Та занадто часто
Не знаходить форми:
У словах палких
Більше злодіяння.
Погляд значиться -
Тільки "погляд вовком".
Якби можна чимось
Зафіксувати
Доброту до тебе -
Скільки буде треба:
Підліжкових монстрів
Мерщій за ґрати...
Замість сумнівів -
Подорож й еклери.
...
Вовченя не спить
І теплу радіє,
Не скавчить щораз,
Коли місяць бачить...
Від кохання - ні -
Не божеволіє,
Й від наївності
Не втрачає зрячість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737229
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.06.2017
Маленька-велика брехня
Наче сніговий ком
З вкрапленнями сміття
Сунеться напролом
Крізь шпарини буття
Шкіру, волосся, крізь
Спрагу чийогось я
Більшу від спраги військ
Море - безладний люд.
Крапля - єдиний хтось -
Хрипле бажання вуст.
Перше. Погасне! ось
Гордість - останній шар
Зціпить волю в кулак.
Тільки от назагал
Посмішка сяє в знак
Того що все гаразд,
Просто маленький злам..
Втім між думок із пастви
Істини не чекайте!
Спобуйте компроміс:
Або самотність.. Вам,
Легше брехня на біс
Серед прожекторів-ламп.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737228
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.06.2017
Так усталювався настрій:
Громовицею, без слів;
Так впивався сумнів-яструб ,
У зарозумілий хміль
Крізь вікно круте-похиле,
Через тріщинки буття
І на постіль білу-білу
Ляга тінь від сум'яття.
Чи знецінюється ніжність
З часом? Як гадаєш? Ні?
Я б хотіла бути вище
Цих тривог і ностальгій.
Я б хотіла бути далі:
Зазирнути крізь роки
В поки що чужу реальність;
Взнати - чи зберігся хміль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2017
Всі твої маленькі недоліки,
Злились, як ртуть, у велику пляму.
Я бачу: помаранчовіють горизонти;
А ти запрошуєш мене на каву.
Всі твої великі і щирі слова -
Перетворились на грудки абсурду.
Скільки іще все це буде тривати -
Пророкувати не буду.
Всі твої незліченні фантазії -
Пришвидшують пульс і отруюють кров.
Провокуючи то люту відразу,
То бажання зустрітися знов.
Всі твої нескінченні істерики
Нівелюють в тобі чоловіка.
Можеш вважати мене стервом,
Та все одно любитимеш довіку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2017
Ось вечір наступа: шукай подвійне дно;
Дістань свої "чому" з підсердної кишені.
Ти знаєш, "я люблю" не спричиняє "бо";
І не розвіється за шумом голих кленів.
Слідкуй, як градієнт просочиться в вікно;
Протягне віяння солодкі крізь шпарини:
Тут свіжість вже весняна й ще-димок,
Добутий з димаря останньої хвилини.
За краєм димаря, примара-зореліт,
Чи може, то літак. Чи може навіть зірка
Не падає - летить; без гальм; без прав...
А долетить - колись, в кінці цього століття.
Від розпачу до ейфорій! Назад ти не лети,
Не піддавайся остраху і болю;
Бо ж все майбутнє у твоїх думках:
Політ фантазій, що збиває подих,
Може так само дарувати міць:
Зміни лиш напрям траекторій.
Тоді приземишся не на голчасті гори,
А десь на тихий берег моря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2017
Жоден початок не має продовження.
Задумайся, любий, чому воно так!
Ми тільки невдачами нашими схожі;
Все решта - ілюзії в наших вустах.
Нехай я повторюю про справедливість,
Нехай не підкину в багаття гілок,
Ми маємо те лиш, чого заслужили.
Все решта - відлуння думок.
Себе запевняю:назустріч ні кроку,
І моя байдужість - тобі аномальна;
Хоча вона має не більше пороку,
Ніж деякі наші діяння...
Та тільки ти підеш - й усі постулати
Розсіються, як дощовії хмари
Ти будиш в мені цілий драмтеатр;
Ти всю мою сутність вводиш в оману.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2017
Всередині мене - буря:
Вже свідомість проплива повз буї.
Може, завтра, якщо воно буде,
Може Завтра мене загартує?
Всередені мене - темінь
Моторошних склепінь,
Бо ви - найміцніший кремінь:
Багаття з ним не запалить.
А вечір для мене - пастка:
З вами - і на глибінь.
Нейронів - мізерна частка -
Вцілілих після.. Зцілить
Ніщо, ніколи, нізащо.
Вічний рецидив.
Всередині мене - маска,
Яку мені не начепить.
Всередині мене сповідь,
Яку не проговорить.
То помилка в формулі крові,
Мабуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692214
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.10.2016
Собственница, собственница, соб... -
Отбивается от сердца до висков.
Хочется,неумолимо,чтоб
Были одиноким и нечейным...
Много рук ли Ваши руки грели?
Вы мне, видно, станете бичом,
Так и не узнав, кто же посмела..
Люди курят. Мне от нервов - Вы.
Хоть на миг, на робкую минуту.
Точечная боль - от всей души,
Мне поможет! - сознаваю смутно.
Слишком по-девически пишу,
Думая высоко, как Поэт.
Вы достойны строк! - Скольки?
Чтоб простили через много лет
Мне и дерзости моей, огню,
И неявной, может быть, игре...
То, что вдохновение - Вы,
Знать даю.Меня - считайте, нет.
Не воительница, и не тайна я.
Вы, не бог, - приказом сокрушите
Ровно так, что слабина моя
Внемлет вмиг, но недопокорится!
Так давайте общий знаменатель!..
Так давайте спорить до утра!
Вы запечатлились - это знайте, -
Как узор морозом,четко: из окна
В улицу пустынную не глянуть,
Не увидеть, что другим - черно.
Я не знаю,чем, но разжигайте
Мной придуманное ровное тепло,
Мне в отместку.
Стих сей - пустословье.
У меня из общего с любовью
Только горечь, больше - ничего!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692031
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.10.2016
Люди йдуть, по собі залишаючи:
Протяг,
Вірші -
(Ті, що їм було присвячено),
Сотні тріщин -
За одним! Одним, одним...
За одною тінню,
Яка скоро по собі
Місце звільнить
В пам'яті, в думках, в словах..
Може, й в рухах.
(Зараз згадка пролетить,
з тихим згуком
Гепнеться сюди, на стіл,
На підлогу,
павутинкою старого діалогу
Ніжно огорне мене;
стисне горло!...
Тільки сльози не проллються,
Панове!).
Пам'ять, як липка павутина
Причепилися... візьму та й знімлю,
так, як Ви... як Ви... тільки хто - Ви?
Просто минулорічна зазноба?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692028
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.10.2016