| Сторінки (2/101): | « | 1 2 | » |
Цей тарган сидить у банці,
Душу сумніви гризуть.
Він в полоні, як ті бранці,
Що на страту мовчки йдуть.
Вмерти він не зарікався,
Страх хоч мову відібрав.
Він би смерті не боявся,
Якби все про душу знав.
Хай цього йому замало,
А наука довела,
Що кістки, печінка, сало,
Це душа твоя була.
Проти висновків науки
Не попреш, хоч гопки стань.
Склав тарган на грудях руки,
Не уникнувши страждань.
Де затоптані доріжки
Наш тарган спаде з лиця.
І задравши свої ніжки
Ждатиме свого кінця.
І кістки його дитинні
Вітер і дощі зітруть.
Його очі ніжно-сині
Курки знехотя склюють.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2024
[color="#de1818"][b]Ще Богу помолитися не встиг,
А вже, як карти, падають будинки,
Лякають долю. Але ти не з тих,
Кого завчасно кличуть на обжинки.
Хоч вулиця з-під ніг твоїх тіка,
Де лопотіли верби і тополі,
І повноводна де людей ріка
Кипіла від людей, а не від крові.
Вирівнюєш очима горизонт,
Тримаєш дня та ночі рівновагу.
А осені жовтогарячий фронт
Перевіря захисників відвагу.
Хоч не постануть з попелу міста -
Розносить стрімко вітер зойки болю.
Можливо, ти один такий зі ста,
Кого не вкрив туман на полі бою.
Кому закрив долонею вуста
Не помсти янгол - що йому від того.
Кому ще відбудовувать міста,
І дочекатись віку золотого.
[color="#ff0000"][/color][/b][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2022
[i] Танікава Сюнтаро[/i]
В мого папи є коханка
Мені відомо про неї
А для мами – секрет
Папа мій чинить недобре
Але він не злодій
Як і його коханка
Напевно думає що вона завинила
Адже це вона закохана в мого папу
Після прання з мамою удвох
Вішаємо і сушимо білизну
Цікаво а що «вона» робить
Коли лишається на самоті?
Нещадно палить сонце
Ось тільки серце моє –
Вкрите легкою памороззю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2021
[color="#0d69e0"][b]Скільки істин на ратнім полі.
Під заліза тривожний виск
Горілиць хтось відкрився долі,
Не знайшов у бою хтось зиск.
Всесвіт дзиґою на долоні
Обертається, як колись.
Знову хмариться в Ашкелоні,
Розтинають заграви вись.
Смерть життю не завжди тотожна.
Якщо брати на себе гріх,
Жили різать до скону можна -
Вистачатиме лез на всіх.
Вистачатиме фарб червоних,
І гарячих голів від битв.
І дощів, що, як кров, солоних,
І безбожно різких молитв.
І за неба сумним законом,
Без яскравих ідей, і злих,
Згаснуть зорі над Ашкелоном,
Полічити які не встиг.
[/b][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2021
[color="#1613bf"][b]Він від себе все зробив належне -
З болем навпіл серце розірвав.
Бо любив її необережно
Без, здавалось, будь-яких підстав.
Він хапав за руку момовлі,
І мовчав годинами. Між тим
Падав сніг на чорний камінь долі.
Так минуло кілька лютих зим.
Розправляло небо сірі крила,
Гинули в імлі міській слова.
А вона його не розуміла.
Так, коли земля з-під ніг, бува.
Так буває, коли кров - у скроні,
Паморозі - на крихкому склі.
І коли торкаються долоні
Ранніх зморшок на його чолі.
Ніч удвох минала очманіла,
Заглядали в спальню сни не ті.
Він - мовчав, вона - не розуміла
Цю любов в кричущій німоті.
[color="#1145bf"][/color][/b][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2021
З А.Ахматової
Давній Київ самотою
В мій приїзд, як знав.
Володимир над рікою
Чорний хрест здійняв.
Липи навкруги шумливі
Тьмяніють в садах.
Зорі у горі зичливі,
Небо - Божий дах.
Шлях від величі до злидня
Зупиню тут я.
Ти зі мною - мені рівня.
І любов моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2021
[b]До наступного разу розходяться люди,
Не лишають слідів біля стін і в саду.
Не торкають плеча, не цілують у губи,
І не зраджують рідних у всіх на виду.
Сни не ділять навпіл до наступного разу,
По світах не шукають деінде добра.
Не встають до схід сонця, не згадують фразу,
Що затьмарила душу святого Петра.
Нерозіп’ятий день до наступного разу -
Треті півні безжально за горло беруть.
Навісніють собаки від лютого сказу
Перед тим як огорне туман хресну путь.
Ранок ще не воскрес. Там, де ледве займалось
Святять ревно паски, хоч невчасно, мабуть.
Кров і хрест на тобі. Йди назад, щоб не сталось.
До наступного разу, що бачив, забудь!
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2021
Аманда Ґорман
Як займеться день,запитаймо:
Де знайти світло у тіні?
Втрати, які несемо,
Море, щоб перетнути.
Мужньо здолали ми звіра,
Осягнувши, що тиша і мир неспівмірні,
Не завжди справедливі усталені норми.
Втім, розвиднілося до того, як це зрозуміли.
Ми зробили це якось.
Свідки незламної нації, що не дійшла до пуття.
Ми нащадки країни, де худе чорношкіре дівча,
Із рабів, на руках у самотньої матері,
Очільником прагне постати.
І раптом - вже читає для нього самого.
Ми далекі від лоску з самого початку.
Але прагнем створити союз досконалий,
Кувати його – наша ціль.
Творити країну всіх культур, кольорів, умов та натур.
Подивімось на те, що попереду нас, а не між.
Скоротимо розрив, бо ми знаєм,
Для майбутнього треба усім
Протиріччя відкласти передусім.
Складемо нашу зброю,
Бо в змозі простягнути кожному руку.
Ми не прагнемо зла – лиш гармонії сущім у світі.
Нехай куля земна це підтвердить:
Ми зростали навіть у горі.
Сподівалися навіть у болю.
Намагалися навіть в утомі.
Перемоги пов’яжуть нас разом
Не тому, що поразок не буде -
Назавжди подолаємо розбрат.
Уявімо, Писання говорить,
Під смоковницею та лозою кожен сяде –
Залякати не в змозі ніхто.
Якщо хочем іти в ногу з часом,
Звитяг досягне;м не мечами,
Лиш мостами, що ми збудували.
Там обіцяне світло і пагорб,
На який без вагання зійдемо.
Адже бути американцем -
Більше за успадковану гордість,
Вміння лагодити минуле,
У якому ми опинились.
Ми побачили силу руйнації
Неподільної нашої нації
Спроба знищить країну вдалася б, -
Демократія ґвалт зупинила.
Час від часу народовладдя
Піддається випробуванню.
Проте вічно ніхто не може
Його зводити на манівці.
Бо коли зазираєм в майбутнє,
Звідти бачим історії погляд.
Наздогнала нас ера відплати,
Що лякала з самого початку.
Навіть гадки тоді ми не мали,
В спадок візьмем годину лиху.
Хоча в ній зачерпнули ми сили
Написати новітню главу,
Дати волю сльозам і надії.
І якщо дізнавались раніше:
Як можливо зарадити лиху?
Зараз інше питання на часі:
Чи спроможне здолать воно нас?
Разом рушимо не в минуле,
У майбутнє спрямуємо кроки.
Де країна у ранах вціліла,
Відважна, але і зичлива,
Завжди вільна і несамовита.
Не розгорнуть назад і не зіб’ють
Нас ніякі погрози зі шляху.
Бо інертність та бездіяльність
Лишимо поколінням у спадок,
Тягарем прорахунки їм стануть.
Але можна упевненим бути:
Якщо ми милосердя і силу
Поєднати зуміємо з правом,
У любові зростатимуть діти,
Кожний зміни відчує нащадок.
Після нас залишимо країну
Краще тої, яка нам дісталась.
Свідчить віддих з грудей, кутих в бронзі,
Світ згорьований зробим прекрасним.
Ми постанем зі схилів осяйних
Ми постанем із Півночі й Сходу,
Всім відкритим вітрам, де з батьками
Революції прапор здійняли.
З міст озерних середнього Заходу,
Півдня, серце де сонцем зігріте,
Дійдем згоди, врешті отя;мимось,
І себе зможем переробити.
Де видніють околиці нації,
З найглухіших куточків країни,
Ми відродимось, різні, прекрасні,
Хоч пошарпані, але щасливі.
Як розквітне зоря, вийдем з тіні
І підем, запальні та безстрашні
Дню назустріч, який ми звільнили,
Світло завжди осяє відважних
Світло завжди осяє відважних.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2021
[color="#2dd6cb"][b]Як ноти зійдуться у музиці,
Розкришиться останній сніг,
І він на першій-ліпшій вулиці
Її зустріне, як на гріх.
А вітер схоче загубитися
У шурхоті її спідниць.
Тоді він зможе роздивитися
Весни ознаки до дрібниць.
І неба віщуни у золоті -
В цю пору в нього сотні лиць,
Вже не триматимуть у холоді
Серця. Падуть покірно ниць.
В передчутті тепла згуртуються
Птахи. І сльози каяття
З дахів стечуть. І він зануртиться
У шерхоти весни й буття.
[/b][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2021
[b][color="#7b8c77"]До побачення, сиві горобчики -
Наполохані вітром птахи.
Неслухняні бешкетники-хлопчики,
Що обсіли промерзлі дахи.
Хоч колись могли в небо здійнятися,
Відгадать будь-яку таїну.
Навісніти, любити, каратися,
Облетіти всю кулю земну.
Цвірінчали удень і увечері
Нашорошені свідки доби.
І, здавалось, у місті приречені
Тільки сірі коти й голуби.
Але світ вже не ділиться в стовпчики,
Не сховати весні сивину.
Грішну землю лишайте, горобчики,
Я за вами у небо пірну.
[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2021
[color="#3115bf"][b]Старенькі шукають дорогу додому,
Шукають у датах, листах і розмовах.
Крізь пам'яті шепіт, долаючи втому,
Шукають загублене знову і знову.
Ніхто не розкаже, що буде потому.
Напевно, лише на догоду Харону
В тумані зникають марини і насті,
Смиренно і тихо, без сліз і причастя.
А поруч вже інші дзвінки телефонні,
Багаття, гітара, розмови нескромні.
Марини і насті – у колі новому
Іще не шукають дорогу додому.
[color="#1b12c4"][/color][/b][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2021
I.
Ідеш, щоб не відчувати – темний час доби.
Ключ під килимок. Прощальної записки – немає.
Ідеш, щоб звикнути до розставання.
Омертвілі клітини! І пам’ять - спинить її хід.
Щоб на оклик, не тебе, іншого, не обернутись.
Навчився - не обертатись.
II.
Не дивися у небо – так сумно і все розуміючи.
Не дзвонить – на рахунку скінчилися гроші.
Пропустила зустріч – останній тролейбус пішов у парк.
Мовчить – значить, голос сів.
Поєдналися з нею за ці роки мандрів:
Серцем, душею, печінкою.
Всім, що в нас є!
Не знайти, де початок, кінець безголів’ю.
Вона загубилась у собі, тобі.
Тепер по частинах - зібрати.
Поки вітер, чужі підошви не затоптали.
Провини немає.
За обрієм – кілька примарних самовбивств,
Двадцять ляпасів, десять спізнень на побачення.
Запишіть на її рахунок.
Поверне - в останню декаду. З процентами.
III.
Їй небагато треба:
Втомитись, подивитись через голе віття в далечінь,
Зібрати жмуток квітів, віддзеркалитись у вікнах машин.
Встигне. Обіцяє. Повернеться.
Зрозумію. Дасть знак. Сонячним відблиском. По щоці.
Тільки не відвертайся. Жди. Знака.
IV.
Вічність і вірність - так близько.
Привітність і байдужість - майже впритул.
Повітря не вистачає. Мабуть - перед дощем.
Світ - на зупинках жде перших крапель.
І птахи так низько. Майже. Тебе. Крилом.
Сплеск всесвітньої неврастенії.
Потерпіть! Ось розбагатію,
Куплю всім повстяні пантофлі, полівітаміни.
Нап’ємося повітряних коктейлів, заспокоїмо нерви.
Тільки не заважайте їй круто міняти життя.
Ще не знає – коли.
Хоч зібрала речі, спалила щоденники.
Не божевільна. Але куди-небудь в пустелю.
Там можна бути вірною - піскам.
Через тисячу років археолог знайде тіло.
І дослідить її оновлену душу.
V.
Зігрій мене коньяком, розітри груди спиртом,
Приклади вухо до серця. Губи - до гарячого чола.
Повернувся, коли повернення - безглуздя.
Коли ні вдихнути, ні видихнути.
Розкрити ширше вікна - осідаючий туман дегустувати.
М'ята, меліса. Чуєш?
А мені мигдаль - синильною кислотою, фіалки – сльозогінним газом.
От стану на ноги. Набуду впевненості.
Розчешу твоє волосся, заплету в кіски,
Покаюся в семи смертних гріхах.
А поки - отруївся весною!
VI.
Така маленька. Забирається під ковдру, тицяється в щоку.
Не вміючи цілуватися. Складати губи бантиком.
В'язати гачком. Ходити на підборах.
Знаходити істину в жіночих журналах. Плакати ридма.
Ловити вночі таксі. Ідучи від. Відмітати погляди. Їх.
Вислуховувати скарги. Подруг.
Залишатися однією в суцільній. Тиші.
Проте може схопити за палець. Провести по своїх володіннях.
Розповісти, як кричать лемури «Ай-ай». Смішно гризти печиво.
З'єднувати їх в одне ціле. Рахувати сніжинки за вікном.
Іди на голос. Слухай. Запам'ятай.
Якщо біль - то минущий, якщо розчарування - недовговічне,
Якщо він - назавжди, якщо бігти - не обертаючись.
Якщо квіти - ромашки, якщо дощ - лагідний.
А тепер спи. Нехай тобі насняться білі слони.
У далекій країні.
VII.
Лише декілька прольотів. Щоб упасти.
У лемент, гамір, дівочі верески.
Походити по битому склу. Вдихнути й видихнути.
Знайти жаринки згаслих багать.
Заблукати за два кроки від дому.
Я почну свій спуск або сходження.
Наосліп. По найскладнішій траєкторії.
Тільки дочекайтесь, щоб запал не охолов.
І струни на гітарі не порвалися.
І вино не скипіло в руках.
Лише декілька прольотів.
І в теплій сутінковості,
Під здивованими поглядами збирачів пляшок
Будемо чекати літнього рівнодення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2021
Тепер, коли сплять ватаги, в землю лягли царі,
І перекриті щільно для втечі всі напрямки,
Мурами стануть галам згорьовані матері,
Душі, мантії неба вивернуть навпаки.
Скільки чесниць до смерті - знають лише боги,
Скільки тривоги в серці - падальники граки.
Плоті шматки найкращі виклюють за борги -
Не розплатитись Риму дзвоном монет віки.
Будь-який шлях до страти - просто його знайти.
Кров розійдеться стрімко колами по воді.
Можна мечем знічев'я перекроїть світи,
І не збагнути ранком, сталося що тоді.
Руки якщо по лікоть - лічені миті, дні -
Цезар піде в непам'ять, слідом - його сини.
Слава минає швидко, плавиться у вогні,
І передсмертним хрипом жевріє вдалині.
Там сплять ватаги галів, в землю лягли царі,
Там в чистім полі бродять діти і матері,
Там вже немає місця схиленій голові,
Там йде в непам'ять Цезар, в мокрій від сліз, траві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2020
Чоловік іде від неї тихо,
Двері причинити не спішить.
Тільки протяг в спину скрушно диха,
І вікно безжалісно рипить.
Він іде, як тіні йдуть безликі,
Без цілунку. Ранок у крові.
Він іде, і падають великі
На моріжок краплі дощові
Так, мабуть, уходять одісеї
У далеке плавання своє.
Так раби руйнують колізеї,
І на сполох дзвін тривожно б'є.
Йде, неначе це найкращі ліки, -
Від знайомих, подруг, всіх жінок.
Так течуть в Карпатах бистрі ріки,
Злодій так прискорює свій крок.
Він не верне здалеку за вами
До Ітаки - стерлися сліди.
І хитають сумно головами
Пенелопи нашої доби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2020
Осіннє небо - перезрілий сонях,
Насіння сипле простору рука.
І лінія життя в його долонях
Зникає, наче смуга літака.
Де листя упаде - нема різниці.
Однаково розтоптане людьми,
Не здійметься - це перелітні птиці
З обрізаними до весни крильми.
Дощі відколи залили столиці,
А серце швидше битись почало,
Ти запасався всім, що знадобиться,
Коли розтане вранішнє тепло.
Пив теплу каву, і складав гербарій,
І підбирав на вулиці котів.
А потім йшов світ за очі і далі,
І не шукав для виправдання слів.
Усе було, неначе так і треба -
Дивився в очі осені сто літ.
Допоки на стерню упало небо,
Як перезрілий соняшника цвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020
Гадаєш, це надто просто
Наосліп її сліди
Шукати? Напитись вдосталь
З джерел, де нема води?
Спочити до ранку в мирі -
Сни - хоч кіно знімай?
А вранці в її квартирі
Рухатись за небокрай?
Гадаєш, нема на денці
Для вічної мерзлоти
Місця у неї в серці -
Нехай це не будеш ти?
Вона як острів, можливо.
Безлюдний - тобі дарма.
Чи стане, і це важливо,
На втечу сил, зокрема.
Весь час ти гадаєш ревно -
Із зорями віч на віч.
Допоки, хоч вже даремно,
Ключами задзвонить ніч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2020
[b][color="#e31212"]Неприкаяне бабине літо.
Від сп'яніння, а може, від сну
Дзвін церковний проходить крізь сито
Слів безладних в годину ясну.
Пише осінь уже на звороті
Ще зеленого листя. Дарма -
Не дізнаєшся, що буде потім,
Притуливши чоло до вікна.
Може пам'ять дощенту зотліти,
Жаром стануть її сторінки.
Тільки сонце прогляне крізь віти,
І вагітніти будуть жінки.
Призведуть на світ божий дівчаток,
Долі їх доведуть до пуття.
Осінь, кажуть, це тільки початок
Сподівання, любові, життя. [/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2020
Я неначе у пустелі Гобі -
Тут важким здається кожний крок.
Я тобі кричу щосили: Пробі!
Тільки голос всотує пісок.
І немає ні кінця, ні краю -
Захлинаюсь у барханах слів.
Ще люблю, ще дихаю, вмовляю,
Доки серцем ще не спопелів.
Я із себе не роблю пророка -
Хай душа загорнута в бурнус.
Тільки знай, коли промчить сироко,
В серці зазвучить піщаний блюз,
Сонце піде плямами від сказу,
Встелить небосхил кривавий піт.
Ти збагнеш, можливо, не відразу,
Як згасає мотузяний гніт
Зоряних вогнів. Їх світло тмьяне
Промовляє, що не верне він.
В мареві минулого розтане
Одинак - пустельник-бедуїн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2020
[b][color="#ab132f"]Ходять чутки: землю тумани накрили,
Змінюють місце і дію весняні дощі.
До підвіконня дістатися вистачить сили -
Спогадів дрібку узяти із дня пригорщі.
Б’ється у зашморгу пам’яті зав’язь бузкова,
Промінь знаходить повільно шпарини аорт.
Там, за вікном, безперечно, готується змова:
В справи сердечні увіп'ється мізерікорд -
Ніж милосердя. Останнього просять удару
Мокрі бульвари, де протягом сотень годин
Наші світи у тумані блукали на пару,
Ранок зайнявся – залишився тільки один.
[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2020
Удосвіта біля вікна завмерти,
Зворотний більше не шукать зв'язок.
Мірило світу - твій диван обдертий,
Не відійти від нього ні на крок.
Дістать карафку, випити цикути,
Втопити в склянці гілочку бузку.
І сльозогінним днем наситить груди
Через шпарину всесвіту вузьку.
І що було, і що, напевне, буде,
Чим серце заспокоїться. За мить
Дізнатись з одкровень того Іуди,
Чий поцілунок може спопелить.
І серед тих, хто зраджений, забутий
Почути третіх півнів голоси.
Щільніше душу в ковдру загорнути,
Відчувши свіжість першої грози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2020
[b][color="#0b2cbf"]Ми залишки ламкої світу тиші,
Окрайці хліба на чужім столі,
Блідий туман на сірому узвишші,
Який зникає у ранковій млі.
Потоки бистрі, що давно зміліли.
Порожніх холод цегляних осель.
Птахи, які у вирій не летіли,
Колючий вітер заміських пустель.
Ми губ пошерхлих порух непомітний,
Пульсуючий на скроні жили нерв.
Весняний день такий неоднорідний,
Коли ніхто із сущих не помер.
Не висохлі від фарб газетні шпальти
Статей і повідомлень, зокрема.
Небесного оркестру флейти, альти,
Ми ті, кого давно уже нема.
[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2020
[color="#2140a6"]Лампа осяє галактики дальні,
Кроки у просторі надто легкі.
Ти поринаєш у космос вітальні,
Де причаїлися тіні хиткі.
Ранку прозорість ховають ролети,
Сутінки - ночі вчорашньої клон.
Можна порізатись вістрям комети -
Смугою дня, що порушив твій сон.
Це не хвороба - застуда звичайна!
Світ диха важко з людьми в унісон.
Може, погода така аномальна,
Наче смертельний пробіг марафон.
Вітер по місту шугатиме злісно.
Знай, вже ніхто не потисне руки!
Ми залишаємось - нині і прісно
Темного Всесвіту одинаки.
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873156
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2020
З ранку туман своїх марень стерти,
І розрізнити весни деталі.
Вийти на вулицю – ще не вмерти,
Але хто знає, що буде далі?
Там віє вітер, як пес обдертий,
І перекриті маршрути дальні.
Ти не настільки з просоння впертий,
Щоб залишити осердя спальні.
І не такий вже шукач запеклий
Поглядів, ніжного рукостискання.
Ковдра картата, і спогад теплий
Є, щоб зустріти цей день востаннє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2020
[b][color="#2aa33e"]Не здіймаємось на дахи,
І без діла лежать мечі.
Нас не кличуть давно птахи -
Полетіти світ за очі.
Хто з обрізаними крильми,
З неслухняними хто дітьми.
Хто не вибрався із пітьми
Поголосів поміж людьми.
Проводжають нас до дверей,
Не пускають на свій поріг.
Серед мертвих в душі ідей
Зрозуміло, що вже не встиг:
Хто вдихнути весну грудьми,
Хто умити плече слізьми,
Доспівати в церквах псалми -
Якщо Богу потрібні ми.
Тільки доля сміється з тих,
Хто її ошукав не раз.
Без дарів ідемо святих.
Ми не встигли - скінчився час.
[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863992
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2020
З понеділка і по четвер
Присягають дощу міста.
Можна чути і дотепер,
Як вода струменить з хреста
Роздоріжь, що вкрива туман
Замість снігу - і там і тут.
Має місто такий талан
Плутать карти, життя, маршрут.
Мжичить небо, вважай, без меж.
В вікнах - образи плащаниць.
З вавілонських у центрі веж
Пада світло додолу ниць.
Втім, хто пам'ять свою не стер,
Хто у серці зберіг всю міць,
З понеділка і по четвер
Обирає дощі столиць.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863575
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2020
Битва програна, навіть частково забута,
У полях побіліли військових кістки.
Так буває – історія збилась з маршрута,
Спопеліли реляцій гучних сторінки.
Кликав бій барабанів до подвигу ревно,
Хоч втомились в поході незламні полки.
Навіть зараз не скажеш, що кров недаремно
Фарбувала в червоне поверхню ріки.
Шлях полтавський ти можеш ненавидіть люто,
Нарікати на сонця несправджений звіт.
Тільки степ український побачити суто
Міг в останній для себе військовий похід.
Потім скажуть: звитязі завадила рана,
Заважкою для Карла була булава
Непідкупного поруч Мазепи Івана,
Для якого вже програна битва трива.
Пригадають, як місяць сховається в хмари,
І про зраду, що вийшла на схили Дніпра,
Що з завзяттям топтали колись чингісхани,
І мундири тепер - не святого Петра.
День той згодом у куряві спогадів стерся.
Втім, розкаже поет, як стогнала земля,
Як програвши усе, і не втративши серця,
Швед пішов, по собі залишивши ім'я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2020
Вповні місяць - і сни недоладні,
Кожна зірка у небі - це знак.
Наче речення складнопідрядні,
Що уточнюють - де ти і як.
То угору ідеш мимоволі,
То у прірву летиш стрімголов.
І ворожать шумливі тополі
На життя, на добро, на любов.
В болотах віщих снів поторочі
Поділяють твою самоту.
Там від страху вмирають щоночі,
Воскресають на ранок в поту.
І коли твою пам’ять полинну
Заховають у темні рови,
Ти почуєш: Не бійся, мій сину!
Прокидайся, минулось, живи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2020
[b][color="#295fc2"]Не те щоб все було у нас не так,
Дитячою здавалось просто грою, -
Я кожному лишу таємний знак,
І поведу надвечір за собою.
Ми вийдем з дому - змовники доби,
Здолаємо поля, річки і гори,
Пове́рнемо, можливо, не туди,
Шлях втратим серед фауни та флори.
Відчуємо повітря в грудях брак,
Схилятимуться на обличчя віти.
А в хащах прокричить тривожно грак,
Не можна буде щось уже змінити.
І зморшками укриється земля,
І пристрастей погасне в серці лава.
Розтане в небі кожного ім‘я,
Йдемо, допоки там пала заграва.[/color]
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861308
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2020
Все надто просто. По сходах кроки,
Відкриті вікна, квартир поріг.
Під’їзду двері у світ широкий,
Назустріч вітер, що валить з ніг.
А ти радієш, неначе брата
З країн далеких свого зустрів.
І це найменша для брата плата -
Обіймів повів без зайвих слів.
І стихне галас, і зійдуть зорі,
Яким віками втрачають лік.
Все надто просто, як вітер в полі,
Мина черговий безсніжний рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2019
Той хлопчик, для якого день поблід,
Що не згадаєш - стерлися деталі.
Якого невідомий ворожбит
Вкрив павутинням вічної печалі.
Той, хто знаходив за вікном дива.
Стелився сніг, як ковдра старовинна.
Чи думав він тоді, що все мина,
Буття коротке, а любов нетлінна?
Що паморозь на склі не навіки,
А в комір не сховатися від вітру.
Під ліхтарями люди не такі,
Коли ступають на зими палітру.
І в просторі як долю не шукай,
В долоні не впаде вечірня зірка.
Той хлопчик, я, пішов за небокрай,
Не зачепивши тьмяного одвірка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856017
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2019
Старий бджоляр чаклує на осонні,
Пускає в світ широкий бджоленя.
І вітер у порепаній долоні
Гойдає, наче іграшку, бриля.
У когось мед ще на губах не висох,
Комусь як медом - тільки волю дай.
А в бджоляра життя, як довгий список
Тих вуликів, що йдуть за небокрай.
В них пил доріг, устелений квітками,
Жалі і жала та дзижчання доль.
І патока, що стелиться віками -
Слова порожні та нещира роль.
Коли ж осяє пасіку світанок,
А небо розпозориться за мить,
Бджолиний бог, напевно, наостанок,
Старому день новий підсолодить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854973
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2019
[color="#ba3737"]Ця кімната - останній на світі редут,
За яким не лякає гучна канонада
Залпів вчинків твоїх, що сплелися у жмут,
І шрапнеллю дощів в груди б‘ють листопада.
Тут немає вітрів, що із півночі дмуть,
Не хитається місяць у хмарах з похмілля.
Кров не гусне у жилах старечих, як ртуь.
І не виють сирени на зойк породілля.
Тільки шурхіт фіранок, книжок в часі між
Днем пробудження, сну, чаювання.
В листопаді - це майже останній рубіж
Теплих слів, поцілунків, прощання.[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854559
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2019
[b][color="#1830b8"]Я усе пам‘ятаю - тільки твоє ім‘я
Випадково згубилось у ковдрі шовковій на ранок.
Так буває, коли туманіє ще холодом скута земля,
Тихне дзвін голосів і порожніх надтріснутих склянок.
Я усе пам'ятаю - божився, хоч Богом не став.
Говорив, що у зорях ні справжньої суті, ні блиску,
Що для променів сонця - не мали з тобою підстав,
Серпень вже догорів - хоч для нас він без жодного зиску.
Ми збідніли на літо! В кишенях - вже осінь сама,
Наших доль не з'єднає пожовкле туге перевесло.
Пам'ятаю усе: два у небі крила, зокрема,
І закреслюю знов, до весни щоб ім'я не воскресло.[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846375
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2019
[color="#13486e"]Не стрибай на останню сходинку
Поїздів, що тебе не ждуть.
Не цілуй її теплу родимку,
Коли вечір дрижить, як ртуть.
Коли дощ - за гріхи і по́милки,
А у скло б’ється сивий птах.
Не наважуйся навіть подумки -
Не цілуй її просто так.
Тане в мареві все незді́йснене:
очі, губи, помад сліди.
Йди - не згадуй про справжнє, істинне -
Від цілунків, кохань, біди.
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845616
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2019
[b]Відпускаю тобі це небо!
Хай воно буде синім-синім,
І дощами рясними не гребуй -
З діда-прадіда - аж донині.
Відпускаю тобі це літо!
Йди, гріши, поки теплі ночі.
Доки можна ще воду лити
На млини, що віки лопочуть
Про бурхливі річки, потоки,
Зустріч течій холодних марність
І землі обертання, доки
Мерехтить на губах безкарність.
Відпускаю тебе. Чим швидше
Йди за обрій, на світло денне.
І себе відпущу - незгірше
Від усіх, хто пішов від мене.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843631
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2019
[b][color="#1862c4"]Стара кімната в сірому одінні,
Смартфон яскравий, кава на столі,
Недавніх СМСок мерехтіння,
І список справ, призначених собі.
Про те, що варто Богу помолитись,
Не пити воду із чужих долонь,
Дорогою додому помилитись
І стерти біль із посивілих скронь.
Не кидати у ближнього каміння,
Самому не лишатись на землі,
На зиму запасатися терпінням
І зорі рахувати угорі.
Навчитись помилки не виправляти,
Сни забувать, не плакати всю ніч.
І пам'ять запроторити за грати,
З якою залишався віч на віч.
З якою міг світ за очі і далі
В неспокої тривожному іти.
З якою дні, як кораблі яскраві
Заходили в лагуни і порти.
Цю безліч справ у просторі кімнати
Дається час іще переробить.
Допоки не пожовкли літа шати,
Смартфон в руці твоїй палахкотить.[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842825
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2019
Я спізнився на вірш, що прочитаний був не тобою,
Хоч останній рядок під склепінням вечірнім звучить.
Я спізнився на дощ, що пройшов мимохіть стороною,
Тільки краплі на листі затримались раптом на мить.
Все невчасно, даремно - і хто тут, скажи, не наврочив!
День ще тільки почався, а вже добігає кінця.
В надвечір'ї туман огортає міста неохоче,
У якому зникають будинки, дороги і я.
Ти казала: запізно! Годинників стрілки спинились,
Загубився в галуззі надії останньої пазл.
Раптом розкладом всі поїзди на землі помилились,
І несуть пасажирів до станцій далеких без назв.
І, припавши до вікон, я жду, хоч вже знаю, запізно,
Коли пам'ять, неначе полин, запашна і гірка
Пронесеться над полем забутої Богом вітчизни,
Як несказане слово з останнього вірша рядка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832805
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2019
Я з тобою веду листування -
Цей словесний розхристаний звіт.
Замість теплого рукостискання
Знову й знов набираєш: Привіт!
Неважливим здається зміст речень!
Вередливий неон мерехтить,
Як магічний ліхтар. І, до речі,
Ти не знаєш, що буде за мить.
Чи світанок край міста зів’ється,
І рингтон голубів сполошить –
І чи фраза остання зітреться,
Від якої уже не болить.
Знаки оклику, знаки питання -
Хто кого заганя в глухий кут!
Тільки смайлик один на прощання
Сумно стулить свої складки губ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2019
Будь зі мною. У падолі істин
Нам потрібна, можливо, одна -
Крутосхилом Дніпра прямовисним
Призабута всіма сторона.
Що не кришиться печивом здобним,
Непідвладна корозіям дня,
Не здається обом місцем лобним
У загравах тривожних здаля.
Сторона без печалі і болю,
Де для тебе і ліжко, і стіл,
Де за хвіст можна втримати долю -
Ти на міцність її перевір!
І не битись всю ніч головою
В тишу ночі. Якою не є -
Залишайся, благаю, зі мною
Пам’ять світла, дитинство моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832074
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2019
Посеред трав, в середньовічній тиші
Я розчинюсь. На Замковій горі
Весь білий світ і хмари неба пишні
Замруть на мить якусь о тій порі.
І хмарочоси старовинних замків,
Лицарсто горде у міцній броні
Стрічатимуть проміння перше ранків
На іншій від крайнеба стороні.
А потім день, не менше і не більше.
І учта на заквітчанім столі.
Знов безгоміння, як було раніше
На цьому світі, Замковій горі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831987
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2019
[b]Ніч Святого Варфоломея,
Смолоскипів стіна пече.
Можна віру тут втратить - з нею
Кров, що вулицями тече.
Тіло варте гучної меси,
А Париж посірілий ні!
І не вийти з цієї п'єси,
Не згасити зірок вогні.
Не притлумити біль від зради -
Королівства зловісна роль.
Гугенотів священні вади,
І на пласі, як тінь, ла Моль.
Між церквами ширяють птиці,
Краплі падають дощові.
І Наварра іще не мститься,
І душа не болить вдові.
Все минеться, зітхне столиця.
І проміння яскравий жмут
Знов осяє тривожні лиця,
Тільки Бога не буде тут.
[/b][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2019
З О.Мандельштама
Весна холодна. Голод. Крим стари́й,
Як був за Врангеля – у чомусь наче винний.
Пси у дворі, лахміття старовинне,
Димить в очах не знати день котри́й.
Та сама лагідна в серпанку далина́,
Бруньками повниться густе гілля черешні.
Стоять дерева, скромні, нетутешні,
І, як та іграшка, мигдальна дивина.
Природі не згадать свого ім’я,
Де в мороці Кубань, а в Україні
У повстянім взутті селянські тіні
Все стережуть оселі без пуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827296
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 01.03.2019
[color="#0c38c9"][b]День раптово поблід - ми одні на планеті.
Я фіранки на вікнах щільніше стулю,
Напишу тобі в твітер: зустрічаю о третій -
Щоб скоріше побачить останню зорю.
Є два місця на схилах, вважай що в партері,
Хвиля берег піщаний повільно рівня.
Неба є невиразні, бліді акварелі,
Вітер, спогадів плюскіт, дерева і я.
Ти побачиш весь світ неозброєним оком,
Як з орбіт сходять раптом небесні тіла,
У непам’яті космосу гинуть щороку -
Як твій усміх, печаль і любов, що була.
Сотні тисяч парсек на руці фітнес-трекер
Не покаже: у всесвіті чорна діра!
Це останній рубіж, про який хриплий репер -
Посивілий туман нам ледь чутно зігра.
Наша зустріч – остання строфа у сонеті.
Пронесеться, як спогад, яскравий болід.
Не обманюй себе: ми одні на планеті,
І востаннє холоне склепіння граніт.
[/b][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824622
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2019
[color="#37b3a7"][b]Більше ні́чого говорити,
Все повільніше стук сердець,
Все розмитіші краєвиди,
Де у башті сховався Єйтс.
Все слабкіше звучання слова
Із незнаних в степу пісень,
Що скінчаться іще до того,
Як почнеться наступний день.
Марнувати останні сили
Не потрібно. Вночі зі сну.
Торувати життєві схили,
Замовляти в кредит весну.
На несправджене воду лити,
Підіймати на плечі хрест.
Більше нічого говорити,
Коли лід на озерах скрес.[/b]
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2019
[color="#2a56bd"]Зберігаємо спокій. Нічого не треба
Нам просити у Бога. Цей рік на краю.
І волхвів караван - ще не добра прикмета,
І заграви в степу не віщують зорю.
Як той хліб для причастя, розділимо втому,
У вигнанні лишимо святую сім’ю.
Сірий ранок постане тоді по-новому,
Коли кожен згадає молитву свою.
Коли всіх неофітів в негоду раптово
Місяць, наче злочинців, осяє в степу,
Коли вітром зів'ється несказане слово
І обірве, як дріт, благородну мету.
Коли все шкереберть, небо - шмат папаломи,
Янголята кружляють вгорі без імен.
Край доріг, край любові, край світу і втоми
Зберігаємо спокій - без нервів і сцен.
Все спочатку - не привід вертатись додому,
І шукать образи́ і лампадку в кутку.
Стоїмо на краю наших доль. Та й по всьому,
Як прописано з давніх-давен на віку.
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819896
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2019
[color="#4179ba"]Коли я піду, на дорозі не буде машин,
Паламар не задзвонить в цю ранню безвітряну пору,
На намаз не покличе всіх вірних старий муедзин,
І рабин в синагозі іще не гортатиме тору.
Коли я піду, неспроможний віддячити тим,
Хто за мною пірнав в каламутну остуджену воду,
Ще столи не накриють, і гості не зайдуть у дім,
І герой не отрима заслужену ним нагороду.
Не прогріється ще після ночі промерзла земля,
І ласкавому променю буде іще не до того.
Я піду так не чутно, як листя шепоче здаля.
Для людей непомітний, для себе і навіть для Бога.
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818405
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2018
Десь посередині юрми,
Що сонцю молиться донині,
Ти взнав - приречені не ми,
А тільки наші довгі тіні.
У світі із бетону й скла,
Де мерехтять каштанів віти,
Ти взнав - останній день тепла
Тебе не може вже зігріти.
І місяць мінився здаля,
Ламав на площах стрункість ліній.
Коли дізнавсь: твоя зоря
Зійшла на ешафот осінній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818019
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2018
Міниться барвами, наче з Опішні
В променях сонця рипучий візок,
Спогадів шлях оминає неспішно,
Не зупиняючись там ні на крок.
Складено в ньому твій скарб небагатий,
В колесі в’ється сумна ковила.
Пізно вже вчитися ярмаркувати,
Пам’яті крихти змітать зі стола.
Пізно про все, що збулось, шкодувати.
Пізно за безцінь пожовклі слова
Вітру зі злістю під ноги жбурляти,
Вчить рахувати себе день за два.
Не обертатись на вигуки в спину,
Дружбі нетлінній давати зарок.
Пізно, коли птах у небо полинув,
В мареві снів розчинився візок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817886
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2018
На дорожньому полотні
Звук машин, наче пісня дальня,
Що при кожнім звучить столі,
Не безжурна і не печальна.
Знаки долі у світлі фар,
Вирви, тріщини і провалля.
Кілометри стрімких ніагар
Ллють неонами задзеркалля.
Повз узбіччя примарних літ
Крешуть спогади, як востаннє.
І дерева їм машуть вслід,
Наче хлопцю дівча на прощання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817409
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2018
І ти вже знаєш, як воно буває,
Коли річки виходять з берегів,
Коли руки ніхто не потискає
І чай ніхто в оселі не зігрів.
Коли в очах потмяніли лелітки,
Важким хвороба не проходить сном.
Сирени за вікном - твої сусідки
Підлогу миють золотим руном.
Коли щоденно досягаєш краю
Земель незнаних, меж своїх думок.
Здається, так на світі не буває,
Хоч зроблено уже останній крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2018
[b]І тихий вечір став тобі за брата,
Якому ти завдячуєш стократ -
За блиск вогнів, за мовчазну пораду,
І за туман, що тчеться просто так.
Для когось день в дарунок мерехтливий,
І громовиці дальньої набат.
Лише тобі дістався вечір сивий,
Порадник тихий, твій слухач, твій брат.
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817132
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2018
Коли в оселі квіти не политі
І галас дня позиції здає,
Неначе все не так у цьому світі,
Хоча насправді він такий, як є.
Тут п’ють дядьки, там плачуть чиїсь діти,
Дощ сіється і люто сніг мете.
І вечори продовжують сивіти,
Щороку вишня у дворі цвіте.
Цвіте, коли тобі на серці млосно,
В серпанку образ рідних постає.
І голос мами: тут не все так просто,
Мене немає, а вона цвіте.
Усе минає і стає колишнім,
І за водою місяці пливуть.
І хтось рахує не роки, а вишні,
Які щороку у дворі цвітуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816908
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2018
До нас прилітав голуб,
Ми назвали його Піджин.
Він крилом зачепив наш побут,
Наче камінь посунув наріжний.
У прицілі вікна перехресті,
Він, як куля, злітав угору.
І сідав на балкон честь по честі,
Зустрічав тиху літню пору.
Обирав він між небом і нами,
Розглядав силует годівниці.
І рипіли віконні рами
На туманнім кордоні столиці.
Він, здавалося, хоче знати,
Як давно похилились віти.
І чому біла ковдра зім’ята,
І вино у руках не зігріте.
І чи можна зерно від полови
Відділить, коли все непросто.
І коли ва́жча прикре слово,
Яке з плюскотом в воду з мосту.
Чи потрібна обом переправа...
Промінь тихо в кімнату лився.
Голуб крила знічев’я розправив,
І в блакитній імлі розчинився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816777
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2018
[b]Коли ноги стопче пілігрим,
Ржа укриє духовий оркестр,
Я тобі про себе розповім -
На відмінно здам останній тест.
Безгоміння перейду межу,
Вріжусь в натовп, де пиріщить день.
І тобі про себе розкажу -
Тільки дочекайся одкровень.
Від лавсторій вітром крижаним
Буде віять - це іще не все.
Розкажу, як порожніє дім.
Тільки ти не затуляй лице.
Не кажи, що все було не так.
Може, я навмисно помиливсь.
Хай на гілці це підтвердить грак.
І туман, що в ноги постеливсь.
Не сприймай все сказане за гру
Слів, які неначе з неба грім.
Розкажу про себе і піду,
Зморшками укритий пілігрим.
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2018
[color="#2b38ad"]Вітаю з тим, чого уже нема,
Що відійшло у небуття із роком.
Старий за по́ли нас іще трима –
Підтоптаний, іде повільним кроком.
Він збайдужів, йому вже все одно,
Чи ця земля ще буде обертатись,
Чи у промінні заяскрить вікно -
Таке у сірі будні може статись.
Що не збулось - не збудеться повік.
Ми сподіванням ще себе тривожим.
Скінчиться цей, почнеться інший рік.
І що він дасть замерзлим дітям божим!
Щоб зазирнути в наше майбуття,
Відкри́ємо сторі́нки гороскопів,
В яких розрада для думок, чуття,
І ви́правдання наших всіх пороків.
Зітремо порох з посивілих шаф,
Забу́демо про знахідки і втрати,
З надією п‘ючи на брудершафт,
Щоб завтра знову ворогами стати.
Крок зробимо назустріч дням новим -
Нам їх іще долати і долати.
Прощаючись з віджи́лим і старим,
Раптово вдасться щастя відшукати.
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816508
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2018
Я будую на піску фортеці:
Тут ось башти, неприступний вал,
Мінарети, щоб були в безпеці -
І Аллах їх всіх оберігав.
Галасливе воїнство дитяче
З черепашок у морській воді
Робить талісмани, справжні наче,
Щоб засмаглій продавать юрбі.
І коли за обрій день сідає,
Тонуть крики чайок в глибині,
Я вертаюсь, де татарка Майя.
Пожильців годує в чайхані.
Їй здається, що кінця немає,
Тим, хто мешка в іншій стороні.
І проміння втомлено згасає
На руках, обличчі і вбранні.
2.
Історіє, ми всі перед тобою,
Крок кожного ти пізнаєш здаля
У нетрях сірих міст, на полі болю,
Де з кров'ю густо змішана земля.
Де плоть безжально ріжуть ятагани,
І не схиляють бранці голови.
Де пломеніють неба рвані рани,
А місяць в небі - дригом догори.
Де снять віками сірі кримські гори
Про мир та спокій у ранковій млі.
А Майя чула в пінних хвилях моря:
Цей берег, скелі, сонце не її.
Це не твоє - не добирали літер
Зі Сходу зайди. Кримські байстрюки
Повторювали. Сунув дощ та вітер.
І це, здавалось, буде на віки.
Коли Гірея славного нащадок
В теплушці забував своє ім’я,
Здавалось, не вернути ханський спадок,
Не загнуздать татарського коня.
І знов в надії небо променіло,
У мареві виднівся рідний дах.
А потім хвиля підрізала крила,
Вкривав густий туман Муравський шлях.
І Майя жде на березі незмінно,
Коли туман поглине сірі дні.
І промінь сонця біля ніг уклінно
Лишить цілунок на її вбранні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815757
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2018
[b][color="#1b4a96"]У божий день, такого ось числа
Таємна учта жде нас по роботі.
У домі світла і твого тепла,
Де кіт в ногах - лише данина моді.
На кухні шепіт, хліб, густе вино,
І візерунки паморозі дивні.
Ще невідомо, як воно було,
Коли струснули тишу треті півні.
Ще невідомо грішників єство,
З яких зима складатиметься ланок,
Чи явить милосердя Божество…
А нас вже зрадив незрадливий ранок.[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2018
[color="#a14a4a"][b]Ми ще наблизились на крок,
До місця, де палає ватра.
І знов наслухались казок
Про те, що згадувать не варто.
Під небом, в холоді склянім
Летіли іскри, наче зорі.
Оповивав жертовний дим
Повільний хід сумних історій.
Ніч розставляла вартових,
На місяць вили менші браття,
І я, найменший серед них,
Рвав, листопад, твоє закляття. [/b][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813125
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2018
[b]Якщо листя пригнічено
Припадає до ніг
Термін дії закінчено
Снів твоїх і моїх
У яких кава з пінкою,
І хмільний теплий грог
Де за книжки сторінкою
Падолисту пролог
Де любов в небо піснею
Наче зграя птахів
Все задумане здійснене
Пам’ять склала в архів
Тільки фото засвічено
У крові поле битв
Тільки термін закінчено
Дій осінніх молитв[color="#e63633"][/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811896
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2018
[b]Ти обираєш собі ім'я,
Тиша і спокій - тобі за основу.
Ти обираєш собі коня,
Кладеш до кишені щасливу підкову.
Ти обираєш далеку путь -
Шепіт ледь чутний незнаних історій,
Обрій тремтливий, неначе ртуть.
Благословення чужих консисторій.
Полум'я дике жертовних багать,
Гнів і розкаяння Савонароли.
Ти обираєш, хоч дзвони мовчать,
Вітер уже не хапає за поли.
Кінь притомився, і ноги не йдуть -
Пилом припало у зморшках обличчя.
Ти починаєш зворотню путь –
Книжка скінчилась, сплило сторіччя.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2018
[color="#092e5e"][b]Я боюсь, коли вітер збива тебе з ніг,
На будинки спускається сивий туман.
Я боюсь, коли ковдрою стелиться сніг,
Холод сковує плечі, неначе аркан.
Я боюся вночі беззмістовних розмов,
Серед тіней минулого сьорбати чай.
І в кімнаті коли розчинився, немов
В капцях теплих прочовгав за обрію край.
Коли гаснуть у церкві раптово свічки,
Я боюся, не знаючи, що таке страх.
З берегів коли бурно виходять річки,
І мовчання на стулених шерхлих губах.
І босоніж йдучи по колючій стерні
Я, можливо, уперше в собі помилюсь.
Тільки страху не буде, коли ти мені
Прошепочеш ледь чутно: за тебе боюсь![/b][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807848
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2018
[b]Повернутись з безлюдних площ,
Хоч вертатися вже не варто.
Стиха ллється за комір дощ -
На руках тільки бита карта.
Ну то й що, коли ти вже спиш,
І нічна заступила варта.
Ну то й що, коли ти мовчиш,
Значить, слів нам обом забракло.
Значить ми опинились між
Першим променем і останнім.
І ціна всім зусиллям гріш -
Все спочатку - іще до смеркання.
І коли майже збився з ніг,
Згасла обрію синя ватра.
Зрозуміти, що ти не встиг,
І вертатись було не варто.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2018
[b]Ти казала: іти не гріх,
Якщо пам’ять дочасно згасла.
Ненадійна, як перший сніг,
Не щаслива, і не нещасна.
Пригадай, коли світ з-під ніг,
Що знічев’я собі привласнив.
Ти промовив: чекать не гріх,
Доки світло у вікнах гасне.
Доки спогадом птах ширя
І грудьми, наче в скло, - у тишу.
Доки вічність її ім’я
День за днем на асфальті пише.
І дивився на став здаля,
Що у лід - як в блискучі шати.
Наче долю, топтав гілля -
Вечорів і заграв відплату.
Зорі в коси хотів вплести,
Перейти гір далеких пасма.
Для обох збудувать мости,
Але пам‘ять дочасно згасла.[color="#20bdb5"][/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796532
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2018
[b]Між нашими дорогами печаль,
Яка міцніша за бетонні плити,
Що пам’ятають шурхіт шин у даль,
Заквітчану у неба первоцвіти.
Скривавлених печаль, сумних птахів,
Яким несила крила ввись здійняти.
Печаль, як жовкле листя слів твоїх,
Що можуть тільки тліти, не палати.
І попелом на дно тривожних снів,
Хоч дна нема, неспішно опадати.
І знов здійматись, наче з блокпостів
Тривожний гуркіт ти почув гармати.
І крадькома висловлювати жаль,
Що ми не поруч, правду ніде діти.
Нас споконвічна розділя печаль,
Яка міцніша за бетонні плити.
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796246
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2018
[b]Віщують зорі: все іде на краще.
Чумацький шлях веде у майбуття:
Спочатку літо, згодом день вчорашній,
Опале листя, врешті - забуття...[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2018
[b]Цей день, як острів: з краю і до краю
Про порятунок молять береги
Від хвиль, які лякають чайок зграї,
І променів закатної доби.
Паломниками, наче в день зарплати
Після роботи тягнуться дядьки
В генделики, шукаючи розради.
Так кораблі ідуть на маяки.
Жертовний дим розпечених мангалів
Склепіння неба, гори і ліси,
Як давній оберіг, оповиває.
Там тануть в надвечір‘ї голоси.
Іх можна чути тремоло пророче,
Якщо прикласти вухо до землі.
І бачити, як тануть неохоче
Дні, наче острови, на моря тлі.
[color="#217796"][/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791238
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2018
[b]Приходь до мене, буде весело
Там, де бузок почав цвісти.
Де межі вічності окреслено,
Знічев’я спалено листи.
Де в лігвах сплять думки тривожні
І річка вийшла з берегів.
Де світло плутають безбожно
Із тінями порожніх слів.
Де щогли всі штормами знесено,
Перевернувся в небі Віз.
Приходь до мене, буде весело
До болю, відчаю, до сліз.
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789858
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2018
[color="#7db59f"][b]Розкажи історію свою
Про пророків, що не визнають,
І волхвів, що бачили зорю,
Але так і не зібрались в путь.
Про неопалиму купину,
Одкровень з якої не почув.
І про вихід з рабства, як зі сну,
У якому б місці ти не був.
Про жертовні ризи вівтарю
У крові, як древній палімпсест.
Розкажи історію свою -
Як підняв на плечі свої хрест.
Як закликав древнього Іллю
Провісти́ти. І на цьому тлі
Розкажи історію свою,
Коли теми вичерпано всі.
[/b][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778066
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2018
[color="#208b9e"][b]Омертвілі клітини залюднених міст -
Синім набряком сходить останній сніг.
Вітровій, що заводить нестримний твіст,
На примерзлому грунті збиває з ніг.
Невідомо, чи лід на озерах скрес,
І чи згодом здригнеться знекровлений ліс.
Але шерсть вже розправив бездомний пес,
І за горло виттям сірий обрій стис.
Ще зарано казати собі – біжи.
І на місці стояти – немає сил.
Рахувати в дорозі слизькі віражі
Ще зарано, тікаючи від настир.
Ще зарано питати себе – чому
Ніч не має кінця, і спливає день
Так, неначе з важкого похмілля йому
Довелось гамувати жорстоку мігрень.
Так, неначе повстали з тривожного сну
Омертвілі клітини залюднених міст,
На зупинках якого чекати весну
Можна буде, як тільки скінчиться твіст.
[/b][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777122
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2018
[b][color="#4419d1"]Вони стояли біля аналою -
Ранковий промінь на її чолі.
Він клявся їй: вести́ме за собою,
А згодом йшов по іншій стороні.
Дзвеніла тиша і блищали зорі,
Як це буває тільки навесні.
І можна наздогнати вітер в полі,
Хоча він дме на іншій стороні.
Рука - в руці, душа була, як море.
Чебрець і м’ята - на її столі.
Даль за вікном, і небо неозоре,
Він наче поруч, а не в стороні.
Здавалось, вибивали ритми серця
На біло-чорних клавішах стерні
Мелодію шопенівського скерцо,
Хоча він йшов по іншій стороні.
Минулого спадали крапель скельця
Звучали тихо, наче уві сні.
Він обернувся – її образ стерся,
І зник наза́вжди в іншій стороні.
[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776045
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2018
[b][color="#0b21b3"]Доки ти в передмісті шукаєш свою дорогу,
Гривні кладеш в кишеню і компостуєш па‘мять,
Потяг, перон і гамір розходяться ще до того,
Як ти уявив виставу, які дощ і вітер правлять.
Б‘ються у скло комахи. Стогнуть плацкарту полиці.
Тануть обличчя, долі під перестук коліс.
Колія йде на Захід, креше, як торт, столиці,
Де не любив, не спився, не зворушив до сліз.
Де на дорогах дальніх тіні думок імлисті,
Скромні ряди будинків, вікон іконостас.
Де, як на прощу в Лавру, мовчки бредуть туристи.
І вдовольняють спрагу десь посеред Гран-плас.
Там забуваєш швидко, як мерехтять каштани,
І в гідропарку діти влітку збирають хмиз.
Як нахилилось небо, раптом відкривши рани,
Звідки вечірній промінь заплямував узвіз.
І сподіватись марно: вітер не змінить плани.
І не задме щосили на непривітний Схід.
Де камуфляжні діти вже досягли нірвани,
Склавши в загравах степу свій остаточний звіт.
[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774662
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2018
[b][color="#081252"]1.
Ко́лами зайвих слів
Брижить тривожний сон.
Краплі останніх днів
Сивий збира Харон.
Ти перейшов рубіж,
Де вже не дмуть вітри,
Правда в мензурці лиш.
І раз. І два. І три.
2.
Пошуки істин на дні
Пляшки в останній раз.
Лапи гілок крижані
Прагнуть спинити час.
Краплі твоїх молитв,
Склянок іконостас.
Тиша, як лезо бритв.
І три. І два. І раз.
3.
Рвуться в під’їзд волхви,
Впала на сходи зоря.
Десь забарились листи
Не на твоє ім’я.
Хилиться голова
На́ в краплях крові хрести.
Снігом припала трава.
Рік тихо вмер. Спи.[b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2017
[color="#198694"]Востаннє одягну пальто,
Нікому не скажу: пробачте.
Є час, коли вже все одно,
Коли не гірше і не краще.
Коли межа всьому – поріг,
Вікна у світ широкий паща.
І білий, наче саван, сніг,
Який вкриває день вчорашній.
В сльоту збиватимешся з ніг,
І потерпатимеш ні за що:
В усьому винен перший сніг,
Він, як і ти, давно пропащий.
Він за тобою слід у слід,
Він по тобі, неначе з пращі,
Бив холодом. А потім блід
В очах у кожного ледащо.
Він клявся: буде заметіль
І кучугури снігу справжні.
А двірники кидали сіль
У світлі ліхтарів вінтажних.
І ти за коміром пальто
Ховав знічев‘я погляд лячний.
І під колесами авто
Сніг гинув перший необачно.[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2017
[b][color="#2935ba"]Вони ворожать на уламках Риму,
Полюють на яскраві черепки
Минулого, укриті шаром пилу,
З якими діти грають залюбки.
Для зброярів немає вже роботи,
У променях блищить порожній трон -
Забава для обдертої голоти,
Що не спинив останній легіон.
Хоча іще листуються легати,
З депешами гінці іще летять,
Продовжують на горло ще карати
І смолоскипи ще палахкотять.
Ще день не зблід, і не втомились коні,
Іще віщують зорі добрий знак.
Весь білий світ на кесаря долоні,
Можливо міцно стиснути в кулак.
Можливо вийти переможцем з бою,
Не ставити кров варварів на карб.
Під зорями, на самоті з собою
Згадати, що писав Аврелій Марк,
Без зволікання рушити в столицю,
Багату здобич на вози ладнать.
Можливо все розкласти по полицях,
Історію в один сувій зібрать.
В степу вдихати гіркоту полину,
На квіти задивлятись запашні.
І поспішати, де уламки Риму
Лиш забавка для зайд і дітлашні.
[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761688
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2017
[b]Наша пам’ять крихка розчинилась у каві
І кристалами цукру знічев'я на дно
Опустилась. В провалля так падає камінь
На поверхні лишаючи спогадів тло:
Про небесні тіла, що, долаючи простір,
Оминають твій дім на безодні краю
І останню любов, що заходить у гості
Час від часу, ламаючи душу твою.
Про примарні міста і машин каравани,
Що навічно застигли в заторах доби.
Про ранкові серпанки, пожовклі каштани -
Неспростовні ознаки вітрів ворожби.
Ешафоти жовтневі, де спогади палять,
З диму й попелу наших дворів острови.
Допиваючи каву, йдемо у непам’ять
Поступово виходячи з осені гри.
[color="#ba6f23"][/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753838
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2017
[color="#8179ab"][b]Накреслю у смартфоні слово “вічність”,
Зігрію в пальцях корпусу метал.
Позначу лише знаками окличними
Історії вечірньої фінал.
Про ті маршрути електричок дальні,
Зупинки, що ридають від дощу.
Про лікті в спину, як ножі, безжальні.
І впевнене: “Не бійся, захищу”.
Про гаснучий неон в квартирі нетрях,
Про наш з тобою замок на піску.
І повівом нічним останнє в две́рях,
Як скальпелем у серце: ”До зв’язку”.
[/b][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749291
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2017
[color="#00a6ff"][b]Не буває перших і останніх,
Не важливий в полі кожний крок,
Коли промінь б’є у груди ранній
Після зливи, наче крові-сток.
Не потрібні пам’яті прикмети,
І лахміття залишків думок -
Пристрастей колишніх раритети,
Які ти відправив під замок.
Рівнодення літнього портрети
Не потрібні, коли листя знов
Стелиться під ноги, як буклети,
Рекламує холод за вікном.
І коли на перегонах дальніх
Темряву осяють ліхтарі,
Пролетить експрес невдач останніх
Подихом тривожним по землі.[/b][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748398
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2017
[b][color="#c92c2c"]Баба Килина
збира намистини
звіяних вітром з пам’яті літ
баба Килина готує для сина
чисту сорочку святковий обід
син забарився
де місяць налився
кров’ю де ніч так надсадно хрипить
де по старечому прожилки листя
в зашморгу холоду стигнуть щомить
біла хустина
широка ряднина
складено в скриню майбутнього звіт
тиша в степу наче постріл у спину
сонця в зеніті останній привіт
божа дорога
веде від порога
де причаїлось життя-пустоцвіт
ситний обід і святкова розмова
вже забарились на тисячу літ
[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2017
[b]Тиша спокій фіранки парус
прямокутна смугаста ковдра
не відхилиться ні на градус
хвилю ловить антени щогла
чаювання вечірнє на ганку
свідчить доказом неспростовним
море спінило вогкі серпанки
і вогні запалали жертовні
від дозрілих під сонцем фантазій
ватерлінія літа все далі
і серпневі прощання наразі
палахтять на безлюднім причалі[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2017
[b]На Сході знову неспокійно
то дощ то вітер
взяли в облогу недоцільно
без зайвих літер
тривожні сни старих торговок
як жухле листя
і вікон непроглядний морок
твого обійстя
тут починаються кордони
ладнають зброю
тут мовчки гинуть легіони
на вістрі бою
тут пінить наче в молоці
струмок-невдаха
по мертвій зім’ятій щоці
повзе мураха
мина червоні береги
на скронях
обличчя сонцю догори
як сонях
він снить про мурашиний рід
в дорозі
там де палає сонця схід
в облозі
[color="#911212"][/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746328
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2017
[color="#002bff"]Сім життів в оксамиті моря
залишили прозорий слід
розчинився смарагду колір
у глибинах колишніх бід
сім життів королівській почет
їм на берег вже не зійти
пам’ять серця і теплі ночі
розкололися на друзки
сім історій як ріг достатку
про любов і про сім гріхів
про хустинку її на згадку
про зорю що веде волхвів
про натхнення і творчий потяг
небезпечний вантаж кораблів
сім життів у блакиті протяг
захлинулись як пісня без слів[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746205
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2017
[color="#2566c7"][b]Я нікуди вже не поспішаю,
Десь вгорі шепоче Бог-отець:
Це – кінцева блудного трамваю.
Де ледь блѝма місяць-каганець.
Де зненацька, і без передбачень
Янголи спустились на дахи.
Де сторінку втрачених побачень
Можна стерти помахом руки.
Там у чергах, прохачéм неначе,
Дощ все жде осінньої сльотѝ.
Краплями минулого на здачу
Стелиться на землю з висоти.
Там немає перших і останніх,
Там повільно тануть вечори.
І трамвай-приблуда на світанні
Ріже в кров крайнеба кольори.[/b][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2017
[b]Мирні жителі Багдада ждуть, коли надійде вечір.
І коли на небосхилі зійде срібний ятаган.
Мирні жителі Багдада голову вбирають в плечі,
І чекаючи предтечу, перечитують Коран.
Небезпека завжди поруч, знають жителі Багдада:
І якщо ти на дорозі опинився сам-один,
І якщо в твоєму домі потопталися солдати,
І коли тривожний спокій розтинає вибух мін.
І на заклик муедзина прийдуть жителі Багдада,
І молитву за Саддама пошепки хтось вознесе.
І хтось радо посміхнеться, а хтось тихо скрикне – зрада,
І нічний пустельний холод вкриє зморшками лице…[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701966
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2016
[b]Дихати треба повільно й несильно,
Як дихає море у днину погожу,
Як дихають коні у час надвечір'я,
Чи дихає дощ в унісон з перехожим.
Зради природа дихання інша,
Тут для легенів повітря замало.
Вам дістаються байдужість і тиша,
І хворобливі дихальні вправи.
Праведним гнівом пашить інквізитор,
Ката́м даючи криваве завдання –
Подих останній жертви на вітер
Випустить різко ще до світання.
Втім, дихати треба повільно й несильно,
Як дихає море у днину погожу,
Як дихають коні у час надвечір'я,
Чи дихає дощ в унісон з перехожим.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2016
[b]Передісторія така: Земля була, як до початку,
І ставив Бог свою печатку на наш безлюдний материк.
Передісторія така: вуста торкнулися облатки,
І ти лишив собі на згадку передісторію доріг.
Передісторія така: вона очима ворожила,
І листя тихо шамотіло щось про кінець твого путі;
Про кольорові олівці, які вже осінь наточила,
Щоби позначить несміливо конання літньої доби.
Я їй неначе говорив: жерці віщують холоди,
І саме час прийшов шукати у жерлах гамірних вокзалів
Квитки на дальні поїзди, щоби позбутись самоти,
Й з передісторії піти, як з Риму йдуть раби подалі.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699710
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2016
[b]Винні ті, хто з тобою зорю зустрічав,
Пінний келих за тебе підносив.
Хто в бурхливому морі знаходив причал,
І кому не було цього досить.
Винен кесар, що з військом поразки зазнав,
Винен раб, що схилився в поклоні.
Сірі тіні прочан, що бредуть серед трав,
Молитовно складають долоні.
Завинив, хто ще вчора вмирав на хресті,
Хто підносив богам гекатомби.
Хто знічев’я її розлюбив навесні,
Шлях до серця закрив, наче тромбом.
Винна старість, що спати тобі не дає,
Винна осінь – невчасна і сіра.
Дощ, якому потрібно узяти своє,
І зів'ялого листя зневіра.
Присуд винесе ранок. В туманній імлі
Зійде сонце над плахою міста.
Перехожих, будинки на сірому тлі
Оповиє кривавим намистом.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699552
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2016
[b]Я покладу цей вечір на долоню
І заспокою подихом своїм.
Щоб моря шум потроху згас у скронях,
І не лишилось ні думок, ні слів.
Нехай цій тиші вистачить мовчання.
Тривожним снам – зелених берегів.
І ранкам – сонця, а мені – незнання,
Про друзів, а тим більше ворогів.
На полотні з чернечого сувою,
Знайду відбитки тихих островів,
Де хтось поклав цей вечір на долоню
І заспокоїв подихом своїм.
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699142
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2016
[b]Старенькі шукають дорогу додому,
Шукають у датах, листах і розмовах.
Крізь пам'яті шепіт, долаючи втому,
Шукають загублене знову і знову.
Ніхто не розкаже, що буде потому.
Напевно, лише на догоду Харону
В тумані зникають марини і насті,
Смиренно і тихо, без сліз і причастя.
А поруч вже інші дзвінки телефонні,
Багаття, гітара, розмови нескромні.
Марини і насті – у колі новому
Іще не шукають дорогу додому.
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699106
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2016
[b]Про неї я зможу колись пригадати:
Легкий поцілунок із присмаком м’яти.
І промінь, який передвісником зради
День ріже спокійно на рівні квадрати.
Десь там, на околиці, простір кімнати
У вузлик зав’язує пам’ятні дати.
Долаючи тишу, не хоче звикати
До протягів - замість орендної плати.
Хустинку в долонях, неначе за грати
Ув’язнену нею, ще можу згадати.
Старенький приймач, що не хоче дограти
Останні акорди якоїсь кантати.
Я знаю, їй важко прощатися з літом
Втрачать поступово тепло вечорове.
Губитися мовчки між тінню і світлом.
- Не йди, - шепотіти крізь скло непрозоре.
Розчинною кавою мірять відплату,
На фото в альбомах шукати спроквола
Легкий поцілунок із присмаком м'яти.
І спогад про нього пускати по колу.
Ще можу згадати зотлілий гербарій
Несказане слово, незібрані речі,
І обрій, що раптом із нею постарів,
І сивим серпанком укрив її плечі.
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2016
[color="#59291b"]Буденні шепоти осінні
Я знаю вас, як давніх друзів,
Що з покоління в покоління
Шукають привід для дискусій.
Про переваги тління листя,
І передсмертний луск каштанів.
Про знаки SOS нічного міста,
Що захлинається в тумані.
І як останні кадри фільмів
Віщують про кінець історій,
Буденні шепоти осінні
Нас розчаровують поволі.[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696315
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2016
[b]Перед тим, як воскреснути, треба вмерти,
Треба дорогу підошвами босими
З краю до краю вимірять, стерти,
І скропить її кров'ю, неначе росами.
Треба проказувать проповідь люду,
Розвінчувать тих, хто і так розвінчаний.
Знайти собі учнів серед наброду, бруду,
І вести за собою - голодних і знічених.
І нічого не треба доводить Пілату,
Він і так зрозуміє всю марність слова.
Мовчки віддасть тебе в руки кату,
А свої вмиватиме знову і знову.
І коли пелюстками вишневого цвіту,
Наче саваном, вкриється зораний грунт,
Згадаєш перекази давнього міту,
Там сказано чітко: тебе розіпнуть.
А коли розіпнуть, як ганчірку, тіло,
І воно ще не встигне від вітру пошерхти,
Губи прокажуть майже зомліло:
Перед тим, як воскреснути, треба вмерти.
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694929
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 17.10.2016
[color="#001269"][b]Я той, хто поруч завжди із тобою,
Хто піднесе і чай, і шоколад,
Хто виведе на стежку із двобою,
Хто грілку - в постіль, прапор - на парад.
Я вам потрібен, навіть якщо зараз
Для мене слова доброго нема.
Я той, хто забезпечить білий парус
І подорож у часі задарма.
Потрібен самовбивці і артисту,
Банкіру, і заплаканій душі.
Лише собі не резервую місця,
І не беру себе в проводирі.[/b][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694590
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2016
[b]Терновий кущ розпеченого літа
Давно згубив яскраві кольори.
І ставленики осені несито
Вже традиційні лови почали.
Повітря упереміш зі снодійним
На спектри розклада твої думки.
І все складніше гідно і спокійно
З одного стану в інший перейти.
Все важче рівновагу алкоголем
Тримать напередодні холодів.
І з острахом, неначе щось накоїв,
Вдивлятись в листя спаленого дим.
Як не початок, то кінечність світу
Уже не ваблять. І якби не це
Я першого у році ждав би снігу,
Який укриє руки і лице.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694586
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2016
[b]Коли васали стануть на коліна,
Зшепоче ніч останні молитви -
У жилах кров заструменить невпинно
Рішучої, короткої доби.
Як самурай із прагненням до страти
Знайдеш найкраще лезо в коваля,
Щоб з відчуттям покути, чи розплати
Зійшлись у герці небо та земля.
Щоб піднебесна - наче піднебіння
Схотіла пересохнути на мить.
Щоб в нагороду за своє терпіння
Не опинився на межі століть.
Ти зрозумієш - вічне воскресіння
Для тих, хто по дорозі просто брів.
І кров умиротворення й прозріння
Стікатиме, як ти того хотів.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2016
[b]До Фудзіями не дістались досі ми.
Затримані японськими богами,
Вдивляємося в горизонт із осені,
Вчимо жовтневі невеселі гами.
Сніжинки, передвісником безсмертя,
Тчуть саван на вершині людям прийшлим,
Що прагнуть доторкнутися осердя
Небесного. Позбутись снів торішніх.
Провідники в яскравих кімоно
Шепочуть, що повернення не буде.
Що краще пити молоде вино,
Зволожуючи пересохлі губи.
Біля підніжжя, де не дмуть вітри,
Біля вогню, де не холонуть страви
Де листю помирати без мети
Не заважають повсякденні справи.
Де можна після мандрів відпочить
На схилі літ старому самураю
І де ледь чутним тремоло звучить
Молитва за усіх вигнанців з раю.
Під застороги блідне сонця диск
І холод мрії сковує ночами.
У небі зорі тануть, наче віск
І скапують сузір'ям Фудзіями.
[color="#992525"][/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693033
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2016
[b]З Б.Чичибабіна[i][/i][/b]
[b]Скинь з мене втому, наче сина, смерть
Не за мої заслуги і роботу.
Але нехай поринуть у дрімоту
І дух, і тіло, які тліють ледь.
Втомився так – що збайдужів давно.
Годинами лічу я відпочинок.
Сон неспокійний. Ось і весь ужинок
Моїх стремлінь, хоч смерті все одно.
Гортати вже несила книгу зла,
А добрим книгам тут немає місця.
Зніми утому, як пожовкле листя
Лишає віття із крихкого скла.
Чоло і груди диханням своїм
Занур у холод. Хай їм буде терпко.
З народження давалось все нелегко
Лише мені, але не іншим всім.
У дух я вірив, в безумі думок
Я кликав Бога, поринав у пекло.
А тілу з ранку у судомах вперто
Давався з кров'ю ледь не кожний крок.
Поезія лише наповнить вщерть
Твої думки, хоч часу небагато.
Втомився так, як раб, або собака.
Скинь з мне втому, наче сина, смерть.
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692996
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2016
[b]Ось ми з тобою постаріли, дядьку Петре.
Стрілки годинника зламано. Так буває.
Ліків отруту випито. Вечір терпне.
Втомлено сунуть в депо посірілі трамваї.
Падає осінь в долоні, дозріла і тиха,
Пам’ять згасає під звуки дощу монотонні.
Старість як благо і старість надходить, як лихо -
Якщо несила вже чути дзвінки телефонні.
Наша історія – тягнеться вже неохоче.
Скніє у шафі минуле, притрушене пилом.
Зношених сотня сорочок і серце жіноче,
Що навесні, як ту склянку, спроквола розбили.
Наче паломники, що залишають вітчизну,
Здалеку чуємо звуки акордів безладні.
Звані на учту, встигаємо ледве на тризну,
І залишаєм на згадку свій подих останній.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692849
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2016
[b]У скнар спроквола куховарить
Служниця повна, м'ясо шкварить,
І приправляє часником,
Шафраном, оцтом, також перцем,
Кляне жебрачку натщесерце,
Яка проходить за вікном.
Хоча б я також з'їв шматок
Погриз баранячих кісток.
І, як хазяїн, кухоль пива,
Хильнув поважно перед сном:
Мовляв, прокльони шліть на диво,
Кому лиш крихти за столом.
Той час мінливий, той хлопчисько,
Де вірш та голод надто близько,
Де хліб, як божа благодать
Повільно тане за щокою.
Хоч вже несила пригадать,
Чи це колись було зі мною.
З душею, вкритою лускою
Я міг здійнятись над водою.
І повернутися не раз,
Туди, де зріють сірі тіні
І де, зриваючись на сказ,
На лови вийшли дні осінні.
А тьмяне світло вечорове
В провулках тануло спроквола.
І кроки стоптаного дня
Були слабкі і ледве чутні,
Щоб не сполохати серця
Закохані у сірі будні.
Там вітер гнав мене у спину,
Ледащо кожний брав на кпини.
З-під ніг уходила земля.
І там, в очікуванні дива,
Минула молодість моя,
Як затяжна осіння злива.
[color="#240c57"][/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2016
[b][color="#24deb9"]Якби це був останній день весни,
Який квіткову зелень шле у вічність.
І птаство – передвісник самоти –
У літню спеку огортало ніч цю.
Де тінь і світло вже не відрізнить,
Де пил під ноги стелиться уклінно
І «до» та «після» як єдина мить,
У гріх та святість втягують нестримно.
І де нема ні миру, ні війни,
Лише у небі спалахи ворожі.
Останній день останньої весни
Розстрілюють на сході діти божі.
[/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2016
[b]Коли розсіється туман,
І грунт умиється росою.
Коли зів'ється ятаган
Над чужоземця головою.
Коли згада Муравський шлях,
Як рвуться в бій татарські коні.
І страх у місяця в очах,
Туману побілілі скроні.
Тоді загуснуть на вустах
Слова із закликом до бою -
Розправить крила сивий птах,
Пірне у небо з головою.
Розтануть у ранковій млі
Криваві промені відплати.
"І буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі".[color="#20c4c4"][/color][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692427
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.10.2016