| Сторінки (1/11): | « | 1 | » |
Вже на межі спостережень
Цілий тиждень без обмежень
Гаю час задарма
Твій настрій – жах, умовно-хижий
Невідомий серце вижав
Гаю час втомлена
Я сама не своя, але я помічаю,
Починай, поспішай, вирушай
Приспів:
Повертай курсом "Південь" у літо
Йду на світло і ритм, сідаю, поїдем
Зустрічай десь на півдні, де літо
Йду на світло до біту, сідаю, поїдем
Сонце стежить, умовно нежить
Цілий тиждень без обмежень
Гаю час втомлена
Ти нестримний, дуже вільний
Невеликий та нестильний
Гаю час втомлена
Сама не своя, але я помічаю,
Починай, поспішай, вирушай
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2016
Сашко Липінському з Айдару присвячую.
Ввечір. Прохлада корисна
Сиджу та лускаю горох.
Зірки мов намисто.
Місяць зійшов на город.
Вітер колише трави
десь відгунулась сова.
Ввечері стільки прохлади,
що кружиться голова.
Гляну на небо- тиша
А десь у Країні моїй
вітер трави колишить
на міінй стежці кривій...
Десь заховався снайпер
куля чекає душі...
і от такая прохлада
смерті чекає у ночі.
що з нами сталосся, браття
кругом пішла голова.
до нас давно завітла
із сусідів війна.
Зорі - вони як намисто
браттів моїх, вояків
бо Україна. якк звісно
з ними стає з колін.
Ми помятаємо, дузі
що у цей час у ночі
ви бороните Країну!
Вдячні
...........за це
....................Вам!
...........................усі....
СБ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696222
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.10.2016
За мною стежать десь 700 осіб
Та більше ніж 4000 друзів.
Я знаю Майже кожного -Усіх,
І з Вами своїми думками ділюсь Я.
І може соромно, але я йду своїм шляхом
У Серці поглинаючи Безодню.
Бо Лікар може впасти , але знову
підкорює своїм шляхом.... Господнє ...
Так сталося, що ми між Богом та Людьми
І кожен день на чому боці? Хто за...
Сьогодні Долю ми даруємо тобі
А завтра забирати душу вдастця,
Проте пробачте мене , Вороги
Проте даруйте Світло, Любі друзі,
Але у кожного із нас свої шляхи
І своїм Шляхом з Вами не ділюсь Я...
Так сталося, що народилися у час
Коли повинна встати із коліна
Моя Країна, це є наш єдиний шанс
Це Шлях між Зорями.
Повторюю -єдиний.
Летять у тих Зорях душі ? Хто зна ..
Вони розповідають про нас Богу?
Ми не дізнаємось чи є у них мета....
Але в нас Сила. Зброя. перемога.
За мною стежать десь 700 осіб
Та більше ніж 4000 друзів.
О Боже, дарував мене усім...
Тому і з ними шляхом не ділюсь Я,
Бо лізу я по сходам , важко так.
Плюють мої соратники в обличчя,
а ти , хто не плює - усі мовчать,
Бо це - їх шлях, їх- Воля, та їх- Звичка...
Але - Моя Країна, це є мій шанс
Це Шлях між Зорями моїм синам та доньці!
Повторюю -єдиний тільки шанс.
Тому я в Боротьбі, а не у сторонці!...
25.08.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696069
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.10.2016
Якщо тобі нассяли в очі
І кажеш ти :" Божжя Роса"
не є ти Українець, хоч ти
У вишиванці розмовляв.
І хоч на стінах твоїх прапор
тату Тризуба на плечах
не в український тобі табір
доки "Роса" у твоїх очах
А коли прутень ти залізний
вобешь у своїх ворогів
та свій державний любий прапор
Ти зберігатися для синів,
Коли ти станеш не с коліна
-
З Ярма ти крила визволяв,
Тоді і кажемо :" Україно,
Я - Твій. Державо ти -Моя"!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696068
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.10.2016
Моя країна під отрутою. Одна.
ВОНО вилазить із усіх щурів по сходах
Воно змінило глузд від "ПТН НАХ"
на "Об"єднаємось" а ось і не виходить.
І кожний день хтось відриває плоть від нас
трохи сердець, трохи землі, трохи кохання
Що залишилось?
Що залишиться від Вас?
"Понад усе"?.....
Борги та сподівання.
Моя країна під отрутою . Одна
Воно вже серед нас - дивиться в очі.
Ти чуєш сльози , й може плач цієї ночі?
Ти бачиш глузд? чи може просто так – Війна?
Війна яка іде країною. Свічки
запалюють родини, діти, друзі
Але ВОНО вже влізло, воно у цьому ж крузі
Ти бачиш шрам тобі кажуть, що це - стрічки…
Замислююсь, чому ми брешемо собі?
Чому ковтаємо брехню панів? Для панства
Діди сокири нагострили проти рабства
Яке здається вже у нас в крові....
І залишається країна в темряві
Агітаційної брехні з усіх плакатів
І знову ми заточені в брехні
під сльози матерів та стан солдатів.
Моя Країна залишається одна.
Вона була одна дві сотні років:
Дві сотні не вилазимо із ....імна , але ж
Дві Сотні ставлять на коліна.
Доки?
Чи є у нас така тяжка журба,
Чи це є Доля та випробування Долі?
Коли дві сотні політичного ....
керують нами, нашою гідністю і волею?
Немає відповіді.
Але йдуть часи, віки минають
Сонце сходить Україною.
І змінюють одні пани других панів
І приголомшують « Єднаємось…Єдина»
А ми стаємо у могил братів
Їх душі зустрічають наші Діди.
А наші діти повертаючись у двір
Небесній сотні підкладають квіти.
І в темряві оцих подій народ.
Навколо зброї залишаються набої…
Моя Країна під отрутою свобод. Одна.
на розпалі шляхетної своєї Долі.
С.Бакшеєв 7.10.2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695564
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.10.2016
Нарешті,
..........над Києвом
....................плаче небо.
Бо
....сльози
.............столиці
.....................не чує
............................країна.
Нарешті над Києвом плаче небо.
Я ж вештався поміж потоків єдиних
за вустами коханців, з вологими плямами,
що не відчували страждання події.
Нарешті над Києвом плаче небо.
Чи то сльози втоми? Чи може повії?
Один мій товариш казав :"Буде свято!"
Землі чи родини?
Чи в Україні засяє нам Сонце?
Чи може лампади?
У церкві, де плачуть зі слів "Ми єдині".
Як кожен корінець смокче вологу
Так з нас відривають і серце і душу.
Над містом Гроза а за містом дорога,
той шлях, що веде нас у "не хочу, а мушу".
Нарешті пройшли блискавки і потоки.
Але наш потік, що у серце палає
Грозою, вологою не зрушить ні трохи
Кохання до міста поміж Адом та Раєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695437
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 19.10.2016
Коли німіють руки
та Сонце у Серці стогне
Коли у твоїх долонях
твій прапор у крові.
Ти залишайся, Брате
не зіркою у небосклоні
не облаком Блакитним
А воїном Зорі.
Палають хати , стогнуть
у ярмі жінки та діти
Та твою рідну землю
Паплюжать русичі...
ти залишайся, Брате
не сором'язливим
а мужнім українцем,
- воїном Зорі.
І шлях твоєї Долі
пройде крізь бій та смерті.
Полони та тар трути
Були в усі часи
Але завжди у небі
Світять зірки надії
Що вільна Україна
Засяє над усім.
Коли німіють руки
та Сонце у Серці стонить
Коли у твоїх долонях
твій прапор у крові.
То кожний українець
родиною боронить
Свою рідненьку Землю
Та на й своєї Землі....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695434
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.10.2016
Твоя вітчизна - це Україна, яка потребує Дії , не слів....
....
....
Вороги Моєї Країни – мої вороги, бо вони
У моєму серці ненавмисними від мене хвилями
……..зриваються,
……………..вмирають,
…………………..відштовхуються усіма клітинами.
Бо Україна – це Ми.
А вороги України – вони
………………………………є
…………………………………серед
………………………………………..нас?
Є!
Вони вишиванки носять, вони пісні співають для Вас.
Вони крізь….
серед
……твого
…………оточення,
вони крізь…..
серед
…….твоїх
……………лікарів.
Вони руйнують Україну охоче,
бо вони у серцях і вони у тобі!
[b]Ворога
………. України -
…………………треба
……………………..відштовхнути
………………………………………серцем![/b]
І це може бути твій Брат чи сестра…
Але все це було вже, здається.
Це і є Твоя боротьба.
І якщо кожен з нас – українець
Хоч без скарбу і хоча би без майна
Він є - частка моє Країни.
Він – Родина кохана моя!
І тоді моя мрія, наснага – це величність Рідної Землі.
Не скарбів мені треба, відваги.
Гідність…
……………гідності
……………………треба
…………………………..мені!
Я пишаюсь тобою , Україна,
Бо за тебе віддав свою кров
Кіборг, та з нац..гвардії сини,
Правий Сектор, Айдар та Дніпро!
Ці життя, сотнею білих птахів
Захищають Країну мою
Хто ж спаплюжить Український прапор -
Той від кулі загине у бою.
Хай гниє у безодні та ямі,
Хто збезчестив країну та кров
Українець - живе під зірками
Українець - Війна та Любов!
[b]А збезчестить себе, свою матір, свого тата та своїх дітей -Хай гниє
Ми сьогодні – солдати.
Абортмахери Українських земель.[/b]
Мені це зовсім неважливо, чи є у політиці мораль.
Якщо моєї землі не мило, якщо журба в країні
Дай….
…....Мені
…………права
…………….робити
…………………….ДІЛО -
………………………….Зничтожити
……………………………………………Цю
……………………………………………….МРАЗЬ та Шваль.
Ті, що обманюють Країну. У вишиванках. Так. На Жаль.
Я вірю у майбутнє Світу.
Я хочу жити для синів.
Я хочу – вільну Україну
Без війн, без фальші, ворогів!
Для цього я готов страждати,
На те сьогодні я – солдат.
Мої віршованої п’яти готові дати Вам під зад.
Вам – ворогам моєї Держави.
Без сорому ми кажемо – Геть.
Усі сьогодні ми – солдати.
Солдат Українських земель.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695018
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.10.2016
Вихрестив я із свого життя
Сумнів,
.........що
............сумно
...................мені
........................без
............................тебе...
Мова моя до Волі зростала
Сонце світило, світло замало...
Але без тебе обидва крила
Не відкриваються - світла нема.
Вихрестив я із свого життя
Долю,
.......що
...........міцно
.................тримала
...........................народи.
Кайдани, що забороняли?
...................................Дарма....
Попіл,що кров"ю закрив очі?
Я
.. Вихрестив
.............. із свого
....................... життя
Вихрестив. Випив.
Сумно, та й годі.
Вихрестив я із свого життя
Друзів, що тягнуть у прірву події
Краще повії в них хоч є мрії
В "Русському мире" мріїв немає
А лише намір імперської хвилі.
А потім темрява.
Питання :"Хто я?"
Вихрестив все це із свого життя.
Вихрестив я із свого життя
Біль від страждання розбитого серця
Буде кохання, відкриються дверці
Лічильник почне вибивати з синця
кров, що повернеться...
Знову по жилах
вона понесе до тебе ті мрії,
отті вболівання
.....................Великі події,
наміри, свято, пустель гаманця,
трішки горілки, смажене тіло.
Тіло розп’яте, тіло не миле, тіло спотворене майже гниле
Тіло розірване. Тіло Твоє!
Вихрестив я із свого життя
Мрії на краще, мрії в майбутнє
Шлях, що найважчий для Долі здобутий,
Погляд на те, що сьогодні не Я
Вихрестив все це з мого життя.
І от коли на небі спалахуючи зірки
Нас вподобають до наступних дій
Мені здається, що десь плаче жінка
Заради щастя не рідних дітей
За тих, хто кинув дім, родину та добробут
Та десь знайшов кайдани, біль та смерть.
Тих, хто сьогодні дав мені свободу
Відхрещення. Казати гучно - «Геть»!
Геть ті, хто нам казав що ми є Брати.
Геть ті, хто нам казав, що «ти - холоп»
Геть ті, що понукають спонукати
Геть ті, що відокремлюють народ.
Геть ті, що поважають "старших" в світі
Геть ті, що мовчки стежать.. Мовчки «так»!
Відхерщення лише поки ми - діти!
Відхрещення, бо Доля у нас Така!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694967
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.10.2016
Зробить мені 5000 срібних куль
До сходу сонця хай коваль їх точить
Моя краіна вже помножена на нуль
Вона вмирає?
[b]потребує допомоги в ночі[/b]
Знайди мені 2000 осин
Я з них зроблю коли , які заточу
Моїй країні допоможе кол один
Який вібю я дужє заоохоче?
[i]Бо вся країна в упирях
Вони обличчя відкривають нам без страху
І тільки срібна куля у них всіляє страх
І то коли стріляєш ти без маху[/i]
Віддай мені 5000 сріних куль
Та помолись за нашу Украіну
Велику та соборну та Едину
А зло буде помножено на нуль!
Зроби мені 5000 срібних куль
Та дай мені від діда ту рушницю
Яку родина років з сто ховала у скрипці.
Тепер Рушниця, брате знадобиться
[i]Бо вся краіна в упирях
Вони до ранку надягають маски
Дніпро змиває кров по рукавах
долоні чисті. Їм нема що красти?
Вставай краіно чи вночі чи в дні
Хай сонце буде тобі братом
Бо ті брати, що вночі упирі
На ранок перетворюються у солдатів
І йдуть без сорому, палаючі хати
Великим полум’ям охвачують свободу
Але свобода не згорає у ночі
Віддай 5000 куль своєму народу[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694833
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.10.2016
Моя донечко.
Люба, кохана.
Чи зможу я тобі дати Щастя, наснагу?
Чи можу я стати мудріщим , бо тату
Завжди буде поруч, але треба знати,
Що Світ може бути до тебе ласкавим,
а може жорстоким на шляху життевим.
Ах, донечко моя,
Люба, кохана
Як я благаю Світло під небом!
Як я жалкую, що не завжди я поруч
Як я жалкую, що сльози під вечір
зволожують твої ясні очі
Коли ти у Зорях під світлим небом.
І може мій шлях , виправдовування Долі
Тобі принесе лише едину мить лиха
Але ти моя і у щастя та й горі.
Але я кохаю тебе серцем. Тихо...
І рівнем серцевих скорочень та мязами
Та стрункими венами, простором мозоку
Я захищу тебе сподіваннями
Я захищу тебе різними Долями.
Ах, моя Донечку
Дюба й кохана.
Світ подарує тобі Щастя наснаги.
Та й у тіні поруч я не стоятиму.
З Світлом стоятиме поруч твій тату!
---
15.09.2016 23:10 після вистави Леся П з повагою до акторів та друзів Л.Репіної та Д.Оськіним
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694825
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 16.10.2016