Sirius Merry Man

Сторінки (1/7):  « 1»

Поет-пагінець

Навколо  пристарілий  сад
Він  ріс  разом  зі  мною
Я  прикидаюсь  деревом
Здіймаю  руки  вгору
І  пальці  так  природньо
Плетуть  зелений  щит.
Хоч  ці  візити  рідкісні
Я  чітко  уявляю
Якої  масті  стовбура
Моє  незграбне  тіло
Набуло  б,  якби  грішником
Страшнішим  був  колись.
В  волоссі  павутиння
І  пальці  в  поцілунку
Злились  із  темним  килимом...
Я  знаю  їхню  мову.
Я  мабуть  справді  дерево.
Горіх.  Гнучкий  і  світлий.
Тільки  чомусь  так  склалось
Я  маю  дивну  звичку
Прорізувати  брук
І  швидко  проростати
Посеред  того  Шляху
Яким  крокуєш  Ти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703752
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.11.2016


Хмільний жарт

Я  хочу  стати  невидимим
Пізнавши  вселенських  законів  суть:
 Без  ваги
Без  голосу 
Без  музики  у  голові
Без  крові  та  поту,  без  одягу
Лиш  парою  крапок-очей 
Що  хмари  шукають  вночі.

Я  хочу  бути  холодним
Як  ранок  пізнього  серпня
Як  дотик,  загорнутий
У  співчуття 
Як  тричі  забуте  слово 
Як  камінь  ,  в  святого  кинутий.
Як  серце  морської  потвори.

Я  мрію  забути  весну 
Сум'яття  очистити  полум'ям
І  стати  в  млині  колесом
Крутитись  крізь  хвилі  часу
Стираючи  власні  хрящики
Й,  закінчивши  справу  праведну
Спінитись  проти  течії.

Я  хочу  не  знати  жодного
Слова,  що  виправдовує
Забути  причини  та  наслідки
Стати  хоч  трішки  подібнішим
До  тиші,  найбільш  доречної:
Мовчання,  що  часом  лікує
Жартую.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2016


Є Ти (Писати не про себе)

Є  Ти.
А  є  інші  об'єми.
Сказано  стільки  слів
Вони  купами  лежать
На  периферії 
Твоєї  пам'яті
Зроблено  стільки  зла
Цей  досвід  гоїться
На  периферії 
Твого  серця
Побудовано  зáмки  байдужості
Без  воріт  чи  дверей
Їх  непорушність  стереже
Добрий  Цербер
На  периферії
Твоєї  свідомості
Твій  запах  розвіюється
Сотнями  потягів
Можливо  в  одному  з  них  я
Але  тільки  в  хвості
Ти  їдеш  вперед,  тож  він
Головою  не  стане.
Стільки  рук  торкає
Твої  руки  та  плечі
Стільки  звуків  химерних
Все  ріднішають  для  Твоїх  вух
Стільки  знань  сокровенних
Здобуто  під  тиском  старань.
Й  після  всього  Ти  впевнена
Що  без  компаса  плинеш?
Ти  буваєш  такою  смішною
І  цей  гумор  - 
Сенс  Твого  життя.
Ти  кумедна
Бо  золоту  знаючи  ціну,
Так  невпевнено  носиш  його.
Сміховинна
Бо  Ти  піддаєшся
Смутку  краплям
Хоча  подолала  моря.
Парадоксальна
Бо  навіть  у  пекло
Повертаєш,  бо  вроджена  там.
Ти  комічна
Я,  чесно,  не  бачив,
Щоб  створивши  гніздо
Хтось  так  легко
Волів  з  нього  випасти.
Суперечлива
Бо  шукавши  свободи,
Що  як  кисень  в  легеня  Твоїх 
Пурпурових
Невпинно  бурлить,
Ти  так  радо  ховаєшся  в  клітку
З  перламутрового  пруття.
Чудернацька
В  пісок  стерши  гори
З  нерозжованих  слів  та  понять
Витрачаєш  свій  слух
На  слизьку  маячню
Пожирателя  букви  і  крапки
Некнижкового  черв'яка.
Ти  велика
Не  тілом,  а  змістом
Ти  так  часто  потрібна  комусь.
Ти  даруєш  душі  намистинки
А  сама  яскравієш  чомусь.
Є  Ти
А  є  мільярди
А  ще  є  зірки,
Галактики,  їхні  люди.
Але  є  Ти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2016


Паралелепіпед

Стояв  собі
Паралелепіпед
Перенесений
З  чужого  сну  на  п'ятницю
Стояв  і  мріяв
Паралелепіпед
Стати  маленьким  жертовником
Звиватись  під  краплями
Пари  нещадної
Підставляти  хребет
Під  чужі  сорочки
Смакуючи  подих
Твоїх  колін
Що  з  сніговим  хрустом
Спускаються  долі.
Він  згоден  темніти
Й  смиренно  чекати
Допоки  не  звієш
Пилинок  навалу
Із  тріщин  його  свідомості.
В  паралелепіпеда
Була  дружина  жреців
Що  теж  слухняно
Вкривала  округлими
Ногами  своїми
Губи  скляних  посудин
У  кожного  власна  шапочка
По-сонному  іграшкова
Бо  Ти  створила  цю  армію
І  Ти  головним  зробила
Паралелепіпед
Його  фіолетові  думи
Його  лялькове  військо
І  їх  побутова  буденність
Слугують  лиш  для  одного:
В  подяку  за  плинне  буття
І  душі  від  Тебе  породжені
Молитви  їхньої  німоти
Про  затишок  Твій  замовлені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703539
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 29.11.2016


Колискова сонних іскор

В  сутінках  мрійливо  спить
Світло  дня
Пара  вогників  горить
Ти  і  я

Хоч  хижі  примари
Кутають  в  хмари
Ночі  бліде  круглолице  дитя
Та  не  піймати
В  пітьму  не  сховати
Дві  сонні  іскри,  що  є  ти  і  я  (х2)

Я  колиску  сяйвом  зір
Застелю
В  ніжності  тривоги  всі
Утоплю

Хоч  хижі  примари
Вже  незабаром
Рушать  й  по  нас,  ненаглядна  моя
(Та)'Вони  не  знають
Де  ми  ся  ховаєм
Дві  сонні  іскри,  що  є  ти  і  я  (х2)

Ширить  нечисть  у  пітьмі
Мерву  й  жах
ось  ми  вже  і  не  самі
в  небесах

То  хижі  примари  
Все  ж  відшукали
Прихисток  наш,  я  не  відаю  як
Останній  цілунок
Немає  рятунку
Двом  сонним  іскрам,  що  є  ти  і  я  (х2)

Небо  сповнили  страшні
Пустка  й  'мла
Як  же  боляче  мені
В  путах  зла

Та  зоряні  пари
На  зло  всім  примарам
з'являться  в  небі  ще  в  безліч  ночей
А  наше  кохання
Й  останні  зітхання
Житимуть  в  світлі  небесних  дітей  (х2)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703441
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 28.11.2016


Вейпер-анклав

Хвилини  крапають
Мені  на  лоба
Збігають  до  вух
"Фффффух"
Аморфні  фігури
Пливуть  до  стелі
Даю  їм  імення  -  
і  ось  одна  з  них
Трохи  схожа  на  Тебе
Ще  один  подих
Це  я  додаю
Сірість  очам.
Мерехтливе  звучання
Знайомих  октав
Заглушує  чийсь  двигун
Я  тут  наче  шпигун
Я  тут  наче  анклав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703435
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.11.2016


Білота про люстро

Іноді  час  -  це  відбитки
На  хвилястому  дзеркалі
Ти  лишаєш  Свій  слід
Своїм  білим  пальцем
Ведеш  туманні  шарфи
Твій  піт  зливається
З  чудернацьким  склом  
Лінія  неочікувано
А  бува  і  кілька  разів
Обривається
Ти  тиснеш  сильніше
Твій  білий  палець
Рине  у  холод
Картинка  мутує
І  лінія  -  вже  не  лінія
А  тільки-но  біла  крапочка
Із  твого  білого  пальця.
Жилки  змикаються  в  кільця
Спіралі  стають  квадратами
Подуй  з-поміж  губ  закушених
Теплó  спочатку  приховує,
За  мить  -  розкрива  головне
І  вся  кривизна  очевидна  
Та  Ти  натискаєш  ще  раз
Чом  би  й  ні?  Рами  немає
Нічого  нема  взагалі.
В  розводах  на  Себе  дивишся
Своїми  очима  вечірніми
Ця  зграя  недосконалостей
Мов  зморшки  у  віці  безглуздому
Вкриває  Твоє  відображення
Розмазує  плямки  на  щічках,
Ще  більше  викривлює  плесо
Один  із  сніжинок-зубів
Холодним  вогнем  перегорнутий.
І  згодом  до  лоскоту  хочеться
Задати  погром  цьому  люстру
Чи  змінишся  як  відвернешся?
Чи  будеш  сміятись  з  того
Струмковоподібним  сміхом?
А  втім,  якщо  час  опредметнений
Цим  склом  і  сріблом  дешевим.
Чи  варто  втрачати  сили
На  те,  щоб  його  займати?
Без  нього  Ти  є  в  природі
Без  нього  Ти  знаєш  яка  Ти
Тож  я  не  торкаюся  дзеркала
І  без  перевірки  часом
Кладу  на  плече  твоє  руку
А  іншу  –  здіймаю  до  зір.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2016