| Сторінки (2/122): | « | 1 2 | » |
Ще бій за вулицю не стих,
Бив кулемет з розвалин темних.
І він поспішно, навідник,
Загнав осколочний в казенник.
Яка в життя його ціна,
А у ворожого тим більше?..
Не платить дорого війна,
Коли свої закони пише.
Не цінять витончених рис
В розгарі грубої роботи.
На спуск безжалісно натис
Боєць із танкової роти.
Там вибух, полум'я і крик -
Йому яке до того діло?..
Він просто воїн, навідник,
Один із тисяч за прицілом.
В його держава на плечах
І найдорожчі за спиною...
І ще далеко не зачах
Вогонь нав'язаного бою.
Чужу піхоту віртуоз
Змішав з бетоном і землею.
А танк по вулиці проповз,
Зайняв новий рубіж за нею.
Боєць ворожий грузовик
Ловив старанно в перехрестя.
Він просто воїн, навідник,
Людина гідності і честі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GpJGA06gV_0[/youtube]
Облиште пафосні слова -
Свої промови скаже зброя.
Четверта рота, штурмова,
Патрони ділить перед боєм.
Тут не до блиску орденів -
Бійцям пройти б живими поле...
А сіру смугу на війні
Один удар згинає в коло.
Весь злак до обрію згорів -
Кому в окопах що до того?
Четвертій роті на прорив
Іти із флангу кругового...
Хто схід побачить наяву -
Нічна атака скаже скоро.
Цигарки впали на траву
І сухо клацнули затвори.
Пітьма підтримає своїх -
Війна у давній дружбі з нею...
В четвертій роті штурмовик
Дозор виводить із траншеї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2024
Б'є штормом Чорне море
В північний берег свій.
За дальнім мисом - ворог,
За дві години - бій...
Не в поміч судну хвилі,
А нам без них ніяк...
На всі окружні милі
Горить чужий маяк.
В два поршня проти бурі
Прямує хід війни.
Прикриє ніч похмура
Морпіхівські човни.
Фатальний випад долі,
Штик-ніж і автомат...
Ковтає присмак солі
Із бризками солдат.
Це наше Чорне море
І наш піщаний пляж.
Морський десант мотором
Прокреслив - Крим не ваш!
На скелі не стояти
Чужому маяку.
Мочити варту матом
Шепнув сержант стрілку.
Нічний мисливець моря
Вагатися не звик.
Навпіл вороже горло
Прорізав штурмовик.
Десантники в роботі,
Сапер кладе фугас...
Прожектор, на відході,
Прострілений, погас.
Позаду - хмара диму,
І берег жде на біс...
Повз зуби смерті мимо
Обходить катер мис.
"Це наше Чорне море":
Гукнула до човна,
Від вибуху у горах,
Розкатами луна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cvzT1Rb1nZs[/youtube]
Стихли крики і постріли бою,
Сонце котиться в даль золоту.
В полі соняшник, символ героїв,
Тягне квіти свої в висоту.
Бачить свідок жахливих трагедій
В літній тиші з минулого сни, -
Екіпаж на маневрі прогледів
Спопеляючий випад війни.
Командира боєць не дослухав,
Розвернути машину не зміг.
Жовтий соняшник, квітка розлуки,
Від розриву снаряда приліг.
Вечір вийшов в серпанку густому
І суцвіття закрив золоте.
Із "тридцятки" механік додому,
До сестрички уже не прийде.
Тільки в темряві голову далі
Розвернув проти ходу Ковша
Жовтий соняшник, квітка печалі,
України безсмертна душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lqKUuToYB0Q[/youtube]
Травнева ніч настоює вино
На цвіті яблуневому і листі.
Тебе й мене, і Всесвіт заодно,
Згребла весна у неводи сріблисті.
Невидимо свою амурну сіть
П'янкий дурман підтягує все ближче...
А темрява конвоїром стоїть
Під куполом зіркового шатрища.
Пташиний хор обрушив свою трель
На жертву полонителя оркестром.
Здавайся, неприступна цитадель,
Своєму завойовнику-маестро.
Заручників не випустить пітьма
З обіймів оп'яняючої ночі.
Свій невод тягне травень, і нема
Потрапити до нього неохочих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2024
Весняною грозою над бульваром
Надумавши розважити себе,
Затягує, погримуючи, травень
Над Дарницею небо голубе.
Каштани палять свічі, у розгарі,
Ідуть кияни бруком хто куди...
І вмить на перехожих сині хмари
Обрушилися тонами води.
Квартали обезлюдніли при зливі,
Тріпає дощ і миє пустоту.
Лиш дівчинка із хлопчиком, щасливі,
Бруківкою продовжують ходу.
Спалахує ударами яскраво,
Розкатами розкочується грім.
І весело посміюється травень
Над жартом несподіваним своїм.
А їм одним, ще зовсім юній парі,
Іти удвох й дивитись залюбки,
Як крутячись в струмочках, по бульвару,
Каштанові спливають пелюстки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2024
Пройде війна і стишить час
Свій біг крізь полум'я і воду.
Заглушить танк в останній раз
Боєць на фініші походу;
Із берців струсить пил москви,
З обличчя змиє сажу бою.
І на порозі я і ви
Своїх зустрінемо героїв.
Хто зі щитом, хто на щиті -
Зрадлива доля у солдата...
За стіл святковий сядуть ті,
Хто повернувся в рідну хату.
Хмільний бокал пригладить слід
І біль кривавої епохи.
А матерям, чий син поліг,
Не стане легше анітрохи.
Прийнявши радість і печаль,
Ми просто будем далі жити.
Спливе весна повільно вдаль
І повоєнне перше літо.
Малий школяр у перший клас
Піде розчищеним кварталом;
Відкриє лист новий за нас,
Який ми ще не розгортали.
А у нічну грозу солдат
Вві сні почує крики бою.
І потім, вранці, буде сад
Шуміти знову дітворою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2024
Цуцик чує дзвоник в школі,
До дверей щосили скаче.
Мають учні, Вася й Толя,
Для його словник собачий.
Вже достатньо виріс песик -
Скоро час подругу мати;
І так хочеться словесних
Знати виразів багато .
"Значить, так!": говорять учні.
"Слухай, пес, повчаєм ясно:
Будка самки - буде СУКНЯ,
А СОБАКА - це сто баксів.
ЦУЦИК - це дитячий цукор,
Що мала Маринка з пачки,
До ліктя всадивши руку,
Добуває для собачки.
ПСИХ - це пес що від любові,
Або, може, просто з лиха,
Як нема де дітись псові,
Проживає в жінки-психи.
Пес німецький, чистокровний,
Овдовілий кобеляка,
В три скорочення - ПСЕ ВДО НІМ -
Називається, собака.
СУКЕН ШТРАССЕ - це в Берліні
Смуга бруку між домами,
Де жили комунекині
Роза й Клара, красні дами.
А володарку собачу,
Всяку псячу господиню,
Кожен пес з любов'ю, значить,
Називає СОБАКИНЯ.
Тих, хто цуциків без ліку
Продукує полюбовно,
Звуть СУЧОК - кобель великий -
Всі окружні пси шановно".
Цуцик слухає науку,
Аж ковтає все почуте -
Всяке слово псу на руку,
Вже поетом може бути;
Як напише урочисто
Для собачих дам поему,
Згоду суча леді міста
Дасть поклоннику своєму!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2024
День згасає, холодний і сірий,
Остигають на вітрі стволи.
Батальйонам своїм командири
Відступати наказ віддали.
Ліг в архіви фрагмент України, -
Фронтовий оператор відзняв:
По Авдіївській трасі машини
Покидають розбитий анклав.
Чути подих тротиловий смерті,
У повітрі - брудна каламуть...
По дорозі життя, на четвертій,
У пів газу танкісти ідуть.
Весь обдертий, ланцетом накритий,
Замикаючим тягнеться танк.
Лиже полум'я баштові ЗІПи,
Дим стіною округу затяг.
Дух міцний у бувалих солдатів,
Залишати машину не час.
На Дністрі і живими не взяті,
Їхні предки горіли не раз.
В їхній мужності - символ держави,
Шлях бійця - не зелений відос...
Оператору приклад яскравий
На дорозі відзняти вдалось.
Відступає тактично країна,
А в стратегії плани свої...
І пошарпані боєм машини
По асфальту ведуть водії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024
Зімкніть ряди тісніше, головкоме!
Нехай пробито коміками дно,
З бригадами в порядку бойовому
Мільйони українців заодно...
В тилу борти заварюють рембати
На вкотре покаліченій броні.
Й проріджена, продовжуює стояти
Піхота в перехресному вогні.
Не рівня басурманин курінному,
Ніхто козацтво знищити не зміг.
Ви зрадників-чужинців, головкоме,
Ніколи не приймете за своїх.
Вам гетьманство у Києві довірить
На всю державу братство бойове.
Дух воїна, обслужника мортири,
В танкістах, його правнуках, живе.
Підрозділи розставте, головкоме!
Набати б'ють і вилито свинець.
В бою фінальну крапку, а не кому,
Поставить атакуючий боєць.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2024
Старе село хвіртками не скрипить,
На світ похмуро дивляться руїни.
Написану за декілька століть,
Сторінку загортає Україна.
Заросле чагарями і німе,
Урочище піснями не закличе.
І впалий хрест ніхто не підійме
На встеленому листям кладовищі.
Лиш пам'ять про своїх ще береже
Хатина в порозкидуваних фото:
Сидять жінки, покійниці уже,
Стоїть солдат з емблемами піхоти.
Земля свої поселення не раз
Котком цивілізації трощила.
Хто був до нас, і буде після нас,
Її закони правити не в силах.
На пам'ять підійме собі предмет
Нащадок хлібороба-селянина.
І в бігу безкінечному планет
Сторінку перегорне Україна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2024
Ви весело замочували шкіри
Впольованих ведмедів і свої.
Тубільці федерації і звірі -
Ви всі були братами у сім'ї;
Доповнювали бубном балалайку,
На всю тайгу співали для царя.
І сам шойгу купляти собі лайку
Приходив до місцевого псаря.
Для чого ви, тайгові шкуродери,
Затіяли сафарі в Ірпені?
Смагляві косоокі офіцери,
Куди везли "стіралку" на броні?
Невже в тайзі не вистачило шишок
І соболя мисливцю-збирачу?
Чи просто закінчився "бояришник"
І дуже захотілось "первачу"?
В обвуглених на попіл джавеліном
Не витягнути відповіді вже...
Мовчать двохсоті з битої машини,
Валяються трофейні негліже...
Ввійти в цивілізацію холопу
Всевишнім від початку не дано.
І тільки сморід смерті у Європу
Іде через прорубане вікно.
Флакони з "Промтоварів" на фужери
Змінити не судилося тобі.
Під Києвом, тайгові шкуродери,
Рубайте собі сосни на гроби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2024
На фігурку худу пил дорожний припав
І не скрив на обличчі красу.
Позивного Мала батальйонний надав
Бойовій медсестрі ЗСУ.
Відсирілий бліндаж і консерва на двох...
До солдатського звична слівця,
В сірій смузі, Мала, ти на зламі епох
Під вогнем бинтувала бійця.
Королеву в полях кулемет прикривав,
Обдували воєнні вітри.
А в затишшя букет біля ліжка стояв
Парамедика роти, сестри.
Допалити війна у вогні не змогла
Ще дитячі іскринки в очах.
Свою ношу сержант, непосида Мала,
Протягла на худеньких плечах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2024
- Яких князів дочка ти, Україно,
І подвигом прославилась яким?
Чому з континентальної рівнини
Хизуєшся ти прапором своїм.
Які пісні тобі запали в душу,
Від кого свої звичаї взяла?
В які краї по морю і по суші
До друзів ти дороги протягла?
- Я з першими киянами своїми
Народжена на березі Дніпра.
Мені хрещений батько - Володимир,
А Ольга - моїх воїнів сестра.
Коли палили "відьом" на кострищі
І цар чужий вселяв в народи страх,
Мої князі з селянами на віче
Ішли при жовто-синіх прапорах.
Народ мій, дружелюбний, не співає,
Як їдуть по Берліну козаки.
В моїх піснях козачка виглядає
Коханого на березі ріки.
Я в порт чужий заходжу не фрегатом -
На березі посушливих земель
Чекають із Одеси азіати
Наповнений хлібами корабель.
І курс тримає впевнено по морю
Під прапором моїм суховантаж;
Я друг країн південних, за Босфором,
І з двох боків стискаючих Ла-Манш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8YTlKEaXQBU[/youtube]
Ще в їдкому диму допалає Москва,
Мусульманин доріже собак на Арбаті.
І в літопис держава запише слова
Про своїх польових командирів-солдатів.
Там, де соняшник ліг і зав'янув чебрець,
Де світанок пропах догорілою сталлю,
Підіймав у атаку піхоту боєць,
Друг підлеглих своїх і рідня генералу.
У пожежі горів лівий берег Дніпра,
До плацдарму гребли батальйонні машини.
І з сержантом ішла парамедик-сестра,
В БМП форсувала ріку України.
Їх в армійську еліту зростили бої -
ЗСУ не приймуть безхребетних і сірих.
Новобранець, солдат бойової сім'ї,
Піднімався в боях із стрілка в командири.
Честь віддайте бійцям, офіцери війни,
На святковій своїй церемонії встаньте!
Ветеранам вручає комбат ордени,
З рядовими по залу проходять сержанти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2024
В передгір'ї, в тумані рідкому,
Гул пронизує тишу небес.
З сакраментського аеродрому
Потягнув вантажі "Геркулес".
Там, далеко палають пожежі,
Під Бахмуткою - сажа і кров.
І розбігшись, на Схід з побережжя,
Над кварталами транспорт пішов.
У біді чужаків не буває,
До уваги затрат не беруть...
На сімнадцять годин пролягає
За Атлантику дальній маршрут.
Бойовою підтримкою, з нами,
Відпрацьовують сили небес.
І рубає повітря гвинтами,
Одиноко летить "Геркулес".
Дві "трисімки", фугаси, ракети -
Під зав'язку забито відсік.
Борт "сто два" проти ходу планети
Кілометрам скорочує лік.
Ніч Атлантику вкрила покровом
І рубіж під Роботиним наш.
Лиш в повітрі свої перемови
На англійській веде екіпаж.
Поспішає рідня України
По холодній безодні небес.
Свій вантаж у чотири машини
Тягне в синій пітьмі "Геркулес".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2024
Батарея замінює душу,
На пів тіла тротилу в мені;
Я безшумно відходжу від суші,
Прощавайте, портові вогні.
Хто сказав, що я мертва істота
І немає в металі життя?
Вас здивує розумна робота,
Як фрегат рознесу на сміття.
Інтелекту закладено більше,
Ніж у сотні мислителів РеФ.
Самописець параметри пише,
Моніторить за курсами шеф.
Хай прикриють тумани і мряка -
Я пройду в севастопольський порт.
Сенс життя - вирішальна атака,
Нагорода - проламаний борт...
І розрубую боляче хвилі,
Пру натужно в пів тони фугас;
Я за вас відраховую милі,
Я працюю, матроси, за вас.
Оператор в напрузі не дише -
Тільки б метри останні пройти.
Мої браття трощили раніше
У тилах кораблі і мости.
І до цілі іду без ескорту.
Мій зірковий наближено час -
Я по центру ворожого борту
Вибухаю жертовно за вас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2023
Присядь, бійцю, хвилинку посиди,
З тобою перекурить Україна;
Ще встигнеш дозаправити води
В повільно остигаючу машину.
Згадай забуті запахи ріллі
При заході згасаючому чисто...
На танкові масивні важелі
Лягли згрубілі руки тракториста.
Сапери розміновують прохід -
Є час у екіпажа покурити.
Вербове листя падає на слід,
Маневрами по зарослях проритий.
Ще мряка затяжна по бур'яні
Холодними краплинками не сипле.
Сержант вивчає карту на броні
Призначених для обстрілу укріплень.
Присядь, бійцю, хвилинку посиди.
Пройде прохід відмічений машина.
Посіяне в продавлені сліди,
Ще виростить колосся Україна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2023
В сірій смузі димить над рівниною небо.
Гуси тягнуться з криком у південні краї.
Їм до ночі затоки дістатися треба,
А бійця до Азова ждуть дороги свої.
Птах без карти летить і кордонів не знає,
Клин по зоряній висі допливе до мети.
Над водою пройде за вожатими зграя,
Їм не треба, пернатим, у повітрі мости.
Креслить птаху маршрут своїм ходом планета,
Вносять крила поправку на відхилену вісь.
А дорогу собі проривати багнетом
За комбатом солдати із траншей піднялись.
На прощання боєць, з приазовського степу,
Помахав до ведучих над рівниною стрій.
Птах йому протрубив і продовжив далеку
Піднебесну дорогу по стихії своїй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2023
В просохлу землю третьої планети
Вкопалися підрозділи бригад.
Стоять на паралелі міномети,
Тили свої підтягує комбат.
"Холодний яр" завершує атаку -
"Ахмат" побіг і зеки після них.
Товче боєць скаженого собаку,
Заразу вибиваючи і бліх.
На стоптаній полками паралелі,
Де Київську відстоювали Русь,
В три дні скачок московському борделю
Побоїщем повії обернувсь.
Дописує планета у реєстри
Відбиті кілометри довготи.
Сапери йдуть за ротами навести
Підірвані на відступі мости.
І крутить Землю берцями піхота,
Розходяться коробочки з колон.
Прилеглі до підрозділу широти
Штурмує з паралелі батальйон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2023
Що похнюпилась, шлюхо-росіє?
Чи достатньо в тебе ще рабів?
Дощ осінній над Києвом сіє
І "Гепарда" козак зарядив.
Що там в тебе, немита, у кузні?..
Щось в броні слабкуватий метал...
Батареям "трисімок" Залужний
По "старлінку" наказ передав.
Як тобі, обгорілий буряте,
Навздогін бронебійний в корму?..
Розкажи другу-путіну матом,
І привіт з України йому...
Як вам, "браття", у нас ресторани?..
Чи смакує чавун і свинець?
Накриває гостинно поляну
Із касетних припасів боєць.
Ти дарма, битоморда повіє,
На чуже розкотила губу.
Дощ осінній останки обмиє
Від немитого війська в степу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2023
Накинуло сонце на сині бузки
Оранжеві промені косо.
Смачної водички попити з ріки
Йде котик по березі босий.
Все тіло у шубці, на хвостику шерсть -
Лиш лапки і кігтики голі -
Тримає смугастий осанку і честь,
Поважно крокує поволі.
Роса ще не спала, подушечки лап
Щипає легка прохолода;
Босоніж на камінь заскочив, як цап -
І хлебче на течії воду...
Він міг би придбати собі чобітки
Для всяких побачень амурних.
І бачив би кожен, як кіт залюбки
До кицьки прямує культурно.
Та сенсу немає в обновах таких,
Бо пилом покриються швидко.
І буде потрібно почистити їх,
А в лапках не втримати щітку.
А потім зламатися може каблук -
В майстерні давай грошенята...
А в звіра немає ні вміння, ні рук,
Щоб працею їх заробляти.
Бо кігтями легко спіймать мишеня,
Поцупити зубками сала.
Та все ж добувати фінанси щодня
Майстерності в лапках замало.
Тому по траві о ранковій порі,
Як сяють краплинками роси,
Задерши високо хвоста догори,
Йде котик по березі босий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2023
Димок до Петрика прибіг,
Його лизнути в носик скаче.
В собаченяти до своїх
Безмежна відданість собача...
Сьогодні знову, в котрий раз,
Права порушено тварини -
За босоніжки розійшлась,
Ногою пхнула його Ніна.
Але сковтнув образу пес,
Задок почухав і загривок,
І лиш на кіпіш її весь
З своєї будки глянув криво.
Хіба ж людині знати смак,
Чи сорт обробленої шкіри?.. -
Чекав на Петрика і так
Авторитетно думав сірий.
І ось зустрілися вони -
Хлопчак і цуцик біля буди.
А значить хутро і штани
По всіх калюжах бігти будуть.
Це значить буде ковбаса,
На двох поцуплена, із хлібом.
А це ж для песика - краса!..
Велике Петрику спасибі.
Димок "гав-гав", а друг "ура"
Кричать, і пес щосили скаче.
Бо мати друга-школяра -
Це привілегія собача.
Такого щастя не пізнать
У босоніжках тьоті Ніні.
На шпильках їй не обігнать
Собаченяти на рівнині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2023
Ще за димом кордонів не видно,
Рвуть фугаси то злаки, то сніг;
І в столиці кіоскове бидло
За смотрящого в зграї бариг...
Торгаші і обнюхані морди
Не покликані дбати про честь -
Україну утримує гордо
На передньому краї боєць.
Не завада підрозділу втома,
Йде повільно шеренга в бою.
Піхотинець далеко від дому
Тягне ношу солдатську свою.
Затамовує подих країна,
На кону - незалежність і мир.
ЗСУ, ви в еліті єдині,
Ким пишатися зміг командир.
Генерал не продавсь олігарху,
І не зрадив народ рядовий.
Офіцери витримують марку,
Відповідно присязі своїй.
ЗСУ, ви - надія і гордість,
Знавші зраду і смерть не одну...
Розворотом в бариги на морді
Ваші берці закінчать війну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2023
Стволи освятив і майстерно закинув
В горлянку сто грамів червоний кирил.
А з нянею діти, в садку України,
Випльовують сажу і кислий тротил.
Як, все-таки, вірно писав ти, Тарасе,
Про вічно убогу московщини суть:
Цариця-опеньок, негідники в рясах,
І темні холопи, харкаючи, йдуть...
Ніщо не змінилось... П'є брагу росія.
А люд твій, Тарасе, не зовсім прозрів, -
Розсілась у Лаврі московська повія,
Пасе українців, собак і корів.
Не в шані святині, занедбано віру...
В гаптованих рясах до чорта сволот...
Копита і роги не бачить у звіра
Охрещений князем слов'янський народ.
А з храму, в росії, собака кирило
Молитву возносить за божих овець.
Вівтар іскандером в Одесі розбило, -
Стакан перекинув кремлівський отець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2023
Березова алея,
Земля моя, Волинь...
Сузір'ями над нею
Палає темна синь.
Ще тягнуться в тумані
Неспалені мости.
Стохід ріку між нами
Ще можна перейти.
Хоч стежку на алеї
Затисли два ряди,
Відбилися ми з нею
У дзеркалі води.
Тут все навколо близьке -
Ріка і солов'ї.
Вогнями сяє місто;
Для нього ми свої.
Берізки білокорі,
Ви свідками були -
Коли горіли зорі,
Ми поряд з вами йшли.
Біліли ви стволами
І слухали слова.
Життю раділа з нами
Волинь моя жива.
Березова алеє,
Ти листям нашуми
Над стежкою твоєю
Про що співали ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=p5hYHhnI_dY[/youtube]
Звягеляни, розлийте в фужери
Гіркотою пропахле вино;
За полеглих бійців, офіцери,
Підійміть з рядовим заодно.
Нашим предкам на брилі граніту
Зодчі зводили мур віковий.
І у воїнів вирослі діти
Історично продовжують бій.
Звягелянине, друже-герою,
Знай - не платить росія добром.
І блищить у "Тридцятій" на зброї
Полірований нікель і хром.
Над рядами булатної сталі
Звягель прапор утримує свій.
Україну веди, генерале, -
Ти на Січі тепер кошовий.
Ніч повільно повзе до світанку,
Вартові у дозорі стоять.
А в кімнатах своїх звягелянки
Від тривоги до ранку не сплять.
Ми гіркі підіймемо бокали
І відчистимо чорні стволи.
Звягеляни, ми дім відстояли,
Як і предки, що мури звели.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_ATF4H_RxE8[/youtube]
Вам коней міняти, солдате, запізно,
Штабні кабінети - це вибір не ваш.
Підковано траком конячку залізну,
Поспішно вантажить БК екіпаж.
На сценах столичних про старших солдатів
Зірки не співають хітових пісень.
В бахмутських руїнах пробита "Армата"
Завершує святом танкістові день.
Весь обрій, буває, затягнуто димом
І цілі легкої немає ніде.
Розраду під вечір від пострілів мимо
В припасеній флязі невдаха знайде.
А друг ваш у цілях не має потреби,
Гримить від "Урала" під траками жерсть.
Відмічено ротним і бачило небо -
Геройським солдатом збережено честь.
Бійцю не до марних, пустих дипломатій, -
В розмову вступають машини бригад.
На стопці вошивих паперів з печаттю
Крапки в полі бою розставить "Булат".
Над берегом правим у ряд капоніри...
Вперед, екіпажі, - ні пуху, ні дір!
Вам, старший солдате, країна повірить,
Як вірить у башті боєць-командир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2023
Місячне сяйво лягло на траву молоду,
Сріблить біля дому калину.
Дівчинка вийшла і стала тихенько в саду -
Вслухається в трель солов'їну.
Приспів:
Лунає спів у темряві нічній.
Концертна зала - купол темно-синій...
На всю планету обраній, одній,
Дає концерт маестро солов'їний.
Платтячко біле у срібному сяйві блистить,
Затих зачаровано вітер.
Птах не спиняє мелодій своїх ні на мить, -
І пісню відлунюють віти.
Приспів.
Місяць повільно іде по стежині своїй,
В сузір'ях мандрує охоче.
Трель не стихає і дівчинка слухає в ній
Травневу мелодію ночі.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2023
З верби листочок пожовтілий
Спадав на плесо голубе.
Осінній парк і цілий Київ
Пропах шанеллю від тебе.
Приспів:
Скрив туман за тобою
Через річку мости.
Слід засипала хвоя,
Де проходила ти.
Космос крутить поволі
Свою зоряну вись.
Не забути ніколи
Твоїх синіх зіниць.
Твоя зоря на небокраї
Ледь відбивається в воді...
Парфумів запах нагадає
Що недосказано тоді.
Приспів.
Блискучі очі, темні вії,
Солодкий присмак на губах...
Від незнайомки вітер віє,
Шанеллю берег мій пропах.
Приспів.
Не знаю чар жіночих дії...
Чому в полон беруть мене?..
Чому шанельна ностальгія
До тебе знову поверне?
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2023
Забризкано кров'ю і в тисячний раз
Обкурено наші знамена тротилом.
"Холодному яру" глушити не час,
Ганяють насоси в моторах мастила.
Містечка і села, дозрілий ячмінь
В козацькому краї снаряди спалили.
Гартовану крицю для всіх поколінь
Краянам назначили ангельські сили.
На Сході поставлено варту в дозор.
Смердить від Уралу обпалене стерво.
І тягнуть планету боєць і мотор,
Б'є тактами дизель гарячий по нервах.
Прокашлюють поршні, випльовують чад,
В "Холодному ярі" тримають навалу.
Із серцем солдатським вистукує в лад,
Вібрує потужно машинне з металу.
Замінено танком конячок лихих
І клич Коліївщини станув в століттях.
Навпроти ординці стріляють, і їх
Розстрілює грізна бригада в лахміття.
В "Холодному ярі" забито ефір
Командами ротних і криками бою.
Виводить резерви вперед командир,
Рве землю в атаці броня під собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2023
Ще можна затягнутися бійцю,
Востаннє кинуть: "Слава Україні!.,"
І поглядом байдужим до свинцю
В обличчя подивитися тварині.
Не зломлено традиції старі,
Не стер ГУЛАГ бандерівця на порох.
Козацьку силу бачив на Дністрі
В багаття хмиз підсовуючий ворог.
На всю планету кинуто в ефір
Вагоме слово мужнього солдата.
Московський кровожерливий вампір
Тарасів дух не в силі розстріляти.
Ти золотом записаний, бійцю,
В історію, що знову йде по кругу.
Із збройних сил не вирвати свинцю
Старого, перевіреного друга.
Курсанту і полковнику ти брат,
І сивим доміношникам у сквері.
Ім'я твоє з помилками підряд
Мала школярка пише на папері.
А в полі косить збіжжя золоте,
Іде комбайн без вибуху на міні.
Завод "Антонов" в сутінках гуде.
Живе держава. Слава Україні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2023
На південні окраїни Криму
Впали промені нового дня.
Догоріли в броні побратими -
Із дев'ятої школи рідня.
Пахне ранок росою і цвітом,
Посвітлішала даль голуба...
І пішло Україною літо
Колосити зелені хліба;
Проминає рівнини барвисті,
Незаритий окоп на шляху.
Над могилами воїнів в місті
Ріжуть промені тишу глуху.
Звягель розклад розписує денний -
Зашумів на Шевченка завод.
У "Лісгоспі" прополюють клени,
Поспішає по бруку народ.
А планета несе по орбіті
Території вільних держав.
Свій двоколірний прапор над світом
Рядовий України підняв.
У бездонній блакиті незримо
Стали вартою нового дня
Не вцілілі в боях побратими,
Із дев'ятої школи рідня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2023
Пропустіть їх на "нуль", офіцери,
Потісніться, бліндажна рідня.
З вами ділять біду волонтери,
Білі ангели чорного дня.
Дим воєнний окутав країну,
Підірвали сапери мости.
І ні батьку, ні внуку, ні сину
У вогні переправ не знайти.
На передньому краї гармати,
У повітрі гвинти і стволи,
А на цілу державу солдати,
Хто байдуже пройти не змогли...
Від шкільної кухарки до мера,
Без перерви, з весни до весни,
Ви в упряжці одній, волонтери,
Безвідмовні конячки війни...
В кілояйцях прибутки міністра
На "общак" переводить касир.
А в окопах підкріплення з міста
Жде бійцям лейтенант-командир.
Хай про вас не згадають чинуші
І на Банковій тихо мовчать,
На гаптовані золотом душі
Ставить Бог канцелярську печать.
В небі шлях пролягає пілоту,
В волонтера - дороги свої...
Пробирається джип по болоту
До траншей бойової сім'ї.
І коли в догоряючій тиші
Дим з окопів сповзе навмання,
Слід в історії скромно залишать
Білі ангели чорного дня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980267
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2023
Таймир, Чукотка, Магадан -
Кругом гниючі кості білі...
І розвертає дишло танк,
Шукає варвар нові цілі.
На всі околиці ГУЛАГ,
На цілий дім клопи і воші...
Народе, ти всього досяг -
В тебе є спирт, в царя є гроші.
Ти все пройшов і переніс -
Берлін, психушку, ізолятор.
З боків, по центру і навскіс
Тебе сусідами проклято.
Своїх рабів в чужій землі
Твій генерал кладе не слабо.
Але зачатих на бухлі,
Дебілів знову родять баби.
Не зрозуміти твоїх дій,
Все поряд - храми і сортири...
На "мерсі" піп везе повій,
Магнат шукає що де стирить.
З'їдають заздрощі народ,
Всіх душить "жаба" до чужого.
Віз зла у жадібних істот
Розпухли голови і ноги.
Клепає в стилі "на Берлін"
"Уралвагонзавод" тачанку.
Російський люд встає з колін,
На Захід крутить дишло танку.
І знову б'є козацька рать,
Товче запухлі морди всоте.
В степу донецькому смердять
Вже обгорілі ваші роти.
Для тебе є, свиня бридка,
В бійця, героя України,
На ціле рило, отака,
Боєголовка джавеліна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2023
(Диптих )
Четверту добу у траншеях калюжі,
Горить безкінечно бахмутський редут.
Утримуйте фланги, мій друже Залужний,
А ви, штаб-сержанте, окопуйтесь тут.
Мелькають солдати... І легко в окопах
З дев'ятої школи впізнать пацана.
Мій друже Залужний і прапорщик Йока,
Ви ще підіймете бокали вина.
Звалили на плечі історію друзі,
Горить Україна на весь материк.
Звання не важливі, важливий в окрузі
По рації другу переданий крик.
А десь недалеко газують "Булати",
Розмішують траки бурята в багні.
Це ви, генерале, і ви, штаб-сержанте,
Закони свої нав'язали війні.
А в сутінках зеки стрибають до яру,
Із вагнера птахи їдять вінігрет.
Мій друже Залужний, ще вовку путяру
Вам Йока притягне у ваш кабінет.
Над Доном пожежі і крутяться дрони,
Пропахло тротилом повітря війни.
Лихий штаб-сержанте, роздайте патрони.
Мій друже Залужний, вдягніть ордени.
Ах, сонце росії, світило Гааги!..
В Криму догоряє остов корабля.
Мій друже Залужний, дістанемо фляги!
Песець на "Булаті" прибув до кремля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023
Ще масло і тріснуті траки
Замінить механік не раз.
Мотор виїсть топливо з баків,
Залите "під горло" якраз.
Ще довго стріляти гарматі,
Гусянкам місити багно.
Спинився двигун - і солдати
З машиною сплять заодно.
В підліску сховалась колона -
Броня ще не маюча дір.
Упершись у триплекс шоломом,
В сні бачить свій дім командир.
Там вишня біліє над ганком,
А тут, у відсіках тісних,
Щетиняться прилади в танку
І сплять три бійця біля них.
Ніч холод розкинула синій,
Об сталь б'ють краплинки із крон.
А вранці зірвуться машини
І в наступ піде батальйон.
Щасти, побратими геройські,
Тримайся в бою, екіпаж.
Стоять над машинами сосни
І ангел прикріплений ваш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2023
Про битви преса пише всоте,
Горять квартали у вогні.
І обійшло планету фото -
Дівча на спаленій броні.
Піджаті губки у дитини,
Серйозний погляд з-під чола...
Вона обличчям України
На всіх обкладинках була.
Тут дизель глохнув на пів-такті,
Свистів загрозливо снаряд.
А потім з дівчинки у платті
Писав художник свій плакат.
Бій маже грубо акварелі -
Боєць до класики не звик.
Цю башту в танковій дуелі
Зірвав з шарнірів навідник.
Холодноярський, чи з "Тридцятки" -
Не має значення тепер -
Її рідня, далекий дядько,
Броню болванкою продер;
Байдуже викинув дитині
Під ноги спалений метал.
І ржа з'їдає в Україні,
Що в домнах виплавив Урал.
А на плакаті Ангел-месник,
У синьо-жовтому плащі,
На їхні села кличе весни
Пролити "градами" дощі.
Назустріч ходу "іскандерів"
Злітає "Вільха" від землі.
І всі здобутки всіх імперій
Всевишній множить на нулі.
На сталь кросівочки ступили
У передмісті неспроста.
Розтопче гідру символ білий,
Дівча з газетного листа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2023
На обрії сопки і кратер димить,
Над річкою чайки і хмари...
По березі йде одинокий ведмідь -
Шукає подругу для пари.
Природа камчатки тримає закон,
Належно за звірями стежить.
Щороку весілля в гарячий сезон
Справляють подружжя ведмежі.
І йде наш ведмідь від любові дурний,
Аж навіть не бачить на очі.
Сподобатись дуже подружці своїй
Кошлатий при зустрічі хоче.
На березі гарно обрамлює ліс
Зелену травичку поляни.
Аж раптом пляшки оковитої - блись!..
Сидять на пеньках росіяни;
Наллють і потягнуть чарчину за мить,
Розмови ведуть діловито.
Ведмідь, облизнувшись, голодний стоїть,
Три дні вже не жерши досита.
Туристи узріли тварину в кущах -
Казан їй підсунули тяжкий.
Один ще мотнувся і в нього - бабах
Аж дві розкорковані пляшки.
Ведмідь за хвилину уклав все до дна -
За дружбу з самцями людини!
Закон чоловічий тримають сповна
Тверезі і п'яні тварини.
Сидів аж до ранку з туристами звір,
Співали "Царя" і "Слов'янку".
"Чи ти поважаєш мене, командир?" -
На березі чулось до ранку.
Все добре було на полянці, але
Самцеві все бачилась леді.
Якісь там гормони і сто проміле
Тягнули на подвиг ведмедя.
Пішов по піску узбережжям самець,
Хоч в дружбу нев'янучу вірив.
Любов переможна була, накінець,
Потрібна камчатському звіру.
Дорогою падав в калюжу не раз,
Набилося в хутро грязюки.
Але по камінню іде ловелас,
Як пан Голохвастов по бруку.
Знайти, полюбити, а далі йому -
Трава не рости на Камчатці.
Тумани в затоці, вулкани в диму
Нехай скільки хочеш димляться.
І раптом - чи яв, чи омріяний сон -
Побачив ведмідь свою леді.
Коли ведмедиць зустрічають в сезон,
Дуріють від щастя ведмеді.
Об камінь обперлась спиною, сидить,
Закинула ногу за ногу...
Жених нетверезий второпав за мить -
Це та, що розділить берлогу.
Включилась миттєво в його голова,
Угору, в мізки потягнулись гормони.
В атаці любов потребує слова
Гарніші, ніж рик оборони.
- Добридень, красуне! А що ж ви одні?.. -
Почав її клеїти бурий.
- Як добре що нині ви стрілись мені,
Давайте з'єднаємо шкури.
Хай ляже під ноги вам доля моя,
Бо в світі ведмедів немало,
Та кращого звіра в окрузі, ніж я,
Ніколи іще не бувало.
Я мріяв і погляд ваш бачив у снах,
Лиш вашою шубою марив.
Ваш голос я чув у російських піснях
І в шумі пташиних базарів...
Ведмедиця раптом змінилась в лиці,
Аж шерсть піднялась на загривку.
Ніколи ще так дурнуваті самці
Нахабно не путали дівку.
- Ти б вивчив спочатку, п'яний лоботряс,
В знайомствах встановлені межі!
Чи чув ти, обваляний бовдур, хоч раз
Про чемність і цноти ведмежі?
Щоб здуру до рівня російських пісень
Отак опустить ведмедицю!..
Та зараз, лохматий притрушений пень,
Лапищою зловиш по пиці.
Чи бачено десь щоб з навколишніх гір,
З камчатських лісів і рівнини,
Дозволив собі ради випивки звір
Злигатись з самцями людини?
Не думай що клюну на п'яницю я
І форми віддам свої пишні.
На голову вище порядність моя,
Ніж в самки людей, бояришні!
З якої до мене брудної корчми
Приперло такого нахабу?
Чи думаєш ти що ведмедиці, ми,
Тупі, заторможені баби?!.. -
Ще з п'ять кілометрів самиці було
До дальнього краю тиради,
Як раптом лохматого вбік повело -
І в річку бубухнувся задом...
На берег піднявся, струснувся ведмідь,
Пошкрібся об стовбур берези;
І з вимитим хутром нормально стоїть,
Вже чистий і майже тверезий.
Аж бачить самиця - нехай тобі грець -
Сусідка іде ведмедиця.
Їй конче в берлогу потрібен самець,
Аж світяться блиском зіниці.
Зірвалася з ревом ведмедиця вмить,
Їй іклами впилася в шкіру -
Бо де ж це хто бачив щоб самка-ведмідь
Комусь віддала свого звіра?
В три хватки надерла на шинку собі
З сусідки ведмежого сала.
За мить лиш трішали кущі на горбі
І шерсть у повітрі літала.
- Та щоб ти, зараза, - неслось навздогін, -
Дешева зачухана шмара,
Запухла від жиру на цілий аршин!
Самця захотіла на шару?!.
.
То я покажу поперек і поздовж
Як красти ведмедя чужого!
Та щоб тебе лапав на звалищі бомж!
Та щоб тобі виросли роги!.. -
Згадала ведмедиця весь її рід,
Дісталось бабусі і неньці;
До всіх троюрідних обклала як слід -
Не терплять жінки конкуренцій.
Затихла ведмедиця тільки на митть,
Щоб сплюнути вбік зпересердя,
І знову за справу - бо час не стоїть -
Потрібно кадрити ведмедя.
Тактично, здалека заходячи в фланг,
Тримаючи в наступі міру,
В атаку, на нього, не пре вже як танк,
А плавно придушує звіра.
- А ви помізкуйте раніш, як іти
Бухати з самцями людини, -
Бо всучать повістку за п'янку менти,
Етапом попруть в Україну.
Чи хочете щоб темношкірі бички,
Відкормлені натівські рила,
Начистили добре лохматі боки
І з хаймерса там замочили?
Хіба ж то не краще лежать на піску,
Ловити в затоці лосося,
І стріти - як я - ведмедицю таку,
Щоб гарно ведмедю жилося?..
Сідайте ось поряд, сюди, на пеньок,
А я ще подумаю трохи,
І може під вечір зберемо на двох,
В берлозі постелимо моху. -
Кохання у звірів без ліку було -
Його не буває багато.
То місяць по небу, то сонце ішло,
А потім були ведмежата.
Життя без упину по колу іде,
Як в небі планети кругами.
Ніщо не міняється в світі ніде,
І все на Камчатці так само...
Б'ють хвилі об берег і кратер димить,
А поряд обходить старанно
На березі річки поляну ведмідь,
Де колом сидять росіяни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2023
Побрязкувала зброя в темноті
І гільзи кулеметні під ногами.
Бувалі у жінок і холості,
Ішли бійці, пошарпані боями.
Під місяцем - сніги і Соледар,
На всю рівнину спалені руїни...
Подавиться кремлівський недоцар
Ковтаючи шматочок України.
Містечко не здає за просто так,
Хто витримав під Києвом облогу.
І в відступі ще юний холостяк
Вбачає стратегічно перемогу.
Сковтне боєць у горлі гіркоту.
Ще правило спрацює чоловіче.
На втрачену недавно висоту
Комбат його піднятися покличе.
В чужу ріку бригадівський понтон
Саперна рота кине в передмісті.
І рветься нетерпляче батальйон
Руїни дотліваючі зачистить.
Не змиряться з поразкою стрілки,
Вчорашні петеушники і старші.
На точці вогневій чоловіки
Коробки набивають для реваншу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2023
Над містами - шахіди,
А у полі - стволи...
Правлять балом сусіди,
Що Христа продали.
Вже давно в Україні
Не бувало месій.
Тягнуть сутінки сині
Свій кривавий сувій.
Продаються у Січі
Всі чесноти в бариг.
Янкель витріщив вічі
З блиском золота в них.
Кожен злодій торгує,
Промишляє добром;
Від мандатів до збруї -
Все купляють кругом.
Зріє попит торговий -
І на східний базар
З крамом виставий злодій
Україну-товар.
Рекламують бігборди
Проституток-вовків.
На мундири і морди
Дух Іуди насів.
Позабулося ніби,
Як на древній Русі
Зустрічали із хлібом
Європейців князі.
Сяяв золотом Київ
З придніпровських висот.
До Собору Софії
Йшов по площі народ.
І картограф, у Відні, -
Не московську якусь -
В пів-Європи відмітив
Нашу Київську Русь.
Все в минулому нині -
І звертання на ви...
Прижились в Україні
Дикі свині з москви.
Носить запах повітря
Перегару і бліх.
Виміряється в літрах,
Що украсти хто встиг.
Фунти, долари, гривні -
І смотрящі кругом...
А за пультами півні
Тиснуть кнопки крилом.
Натягнулись обличчя
Кокаїном сирим.
Самозванці на Січі,
Над країною - дим...
Все в окопі відомо
Українцям-бійцям.
Є в москви хромосоми,
Не передані нам.
Зона впливу росії -
Рай злодіям земним.
Там чортівський месія,
І опричники з ним...
Там злодієм в законі
Править наркобарон.
А боєць у патронник
Заганяє патрон.
Крім БК, що по штату,
Є в стрілка ще один -
Набивають солдати
Запасний магазин.
Не їдять в Україні,
Що розкладено вже.
Снайпер дивиться в сині
Морди ОПЗЖ.
Не в брудних кулуарах
Здобували ми хист.
Башту, з судженим в парі,
Крутить жінка-танкіст.
Тут не світить свиноті,
По розкладам стальним.
Танк пройде по болоту,
БМПешка - за ним.
Вийдуть маршем бригади,
Де сидять неспроста
За кремлівським фасадом
Продававші Христа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2023
Технарі завершили роботу,
До ангарів зібрались іти...
На бетонці готові до зльоту
Двадцять перший і восьмий борти.
На прогріві вібрують турбіни,
Перевірено з центром зв'язок.
Вертоліт ВПС України
Керосином і кров'ю промок.
Другий в парі піде за ведучим,
Відстаючи всього лиш на мить.
Уцілілий в околицях Бучі
До бахмутських полів долетить.
Командир, за командою з вишки,
На маршрут підіймає борти;
Йдуть над лугом і берегом низько -
В мінімальний запас висоти.
Застарілі радянські машини...
Проти них - ППО, ЗРК;
На висотах - труна для людини
Гвинтокрилий гібрид літака.
"Старичок" нові правила бою
Від сучасних ракет не прийме.
І все жметься, повзе над травою
Гелікоптер, в сто тридцять кеме.
На ударну позицію всоте
Екіпажі тримають маршрут.
Розшифрують по записах потім,
Всі нюанси штабні розберуть.
Ну а поки що рідне повітря
Загрібає потужно фантом,
Керосин пожираючи в літрах,
Пригинає верхівки гвинтом;
По околиці йде над тинами,
Кренить корпус в долині річній;
На крутих поворотах і прямо
Обережно крадеться по ній.
За хвилину - над точкою пуску...
Смерть оскалює зуби зблизька.
Запобіжник, форсаж і ловушки -
По панелі пробігла рука.
Борт угору зривається круто -
"Старичок" ще не зовсім ослаб!
По броні, зосередженій в групу,
Ураганно зривається залп.
Потягнулася стрілка тремтяча
На рятуючий нуль висоти.
Екіпажі відходять - удача!..
І працюють, працюють гвинти.
Від окопів махає піхота.
На ударних бортах не до них...
Детонація вершить роботу
На палаючих цілях стальних.
А пілоти долають в низинах
На зворотному курсі маршрут.
Віртуози ПС України
Над сухим очеретом ідуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2023
(Пам'яті групи Юрія Горовця)
На стеблинках роса і запечена кров,
Нарікати на долю не варто.
Не пізнати тому, хто тилами не йшов,
Гостроту бойового азарту.
На порозі своїх не зустріти рідні,
Лиш кружляючі ворони крячуть.
Небесами людині відміряно дні,
Диверсанту - лімітом удачі.
Документи потерті лежать на столі,
Штат бійців в батальйоні неповний...
Не потрібні від смерті поблажки гнилі
Віртуозам ножа і бавовни.
Найтепліші слова підібрав, як живим,
Командир, хто від лютого з ними...
Ритуальний стакан по традиції, з ним,
Підняли за своїх побратими.
Лейтенант увійшов і заміну привів -
Тут полеглий зміняється сином.
Перейшов від бувалих до юних бійців
Загартований дух України.
Волю рейдом іти по ворожих тилах
В рядового бійця не відняти.
І палаючий погляд азарту в очах
Приховати не може в солдата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2022
У Бахмуті зима... Догорілий квартал
Накривають сніжинки і міни.
У полях приміських атакуючий шквал
Гасить рота бійців України.
Для солдата окоп, для машин капонір -
Врито в землю підрозділ бригади.
Глибину і БК перевір, командир -
За тобою містечко позаду.
У траншеях вогні... З холодами війни
Бездоганно справляється рота.
А на чорних вітрах бойової весни
Не припиниться груба робота.
Піхотинцю в степу не впливають на бій
Білосніжні замети і маки.
Під ногами стерня, чи цвіте деревій -
Наступаючі ходять в атаки.
Десь, в Монако, сидять імениті синки,
Демонструють манери дівчата.
А між стін земляних набивають стрічки
Джентльмени ствола і лопати.
Піхотинець - солдат, і належить йому
Через пекло пробратись поволі.
Не вожді, а бійці - у вогні і в диму -
Континентів вирішують долі.
Їхні предки пройшли дві війни світові,
Розписались на стінах Берліна.
І піхота автограф у центрі Москви
На гранітну поверхню накине.
Хто живими пройде - знає тільки лиш Бог -
Через Курськ і ворожу столицю...
Розрахунок стрічки набиває удвох,
А на бруствері іній сріблиться.
У Бахмуті зима... В капонірах тісних
Від морозу біліють машини.
У траншеях холодних вогні біля них
Палять мотострілки України.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2022
(Замальовка)
Вкрито снігом мохи і льодами Юкон,
Іній вибілив сосни зелені.
По слідах вожаків, за канадський кордон
Йдуть по берегу срібні олені.
Сонце низько висить, у повітрі зрідка
Пролітають дрібненькі сніжинки.
Олениха іде і веде малюка,
В тиші кроки відлунюють дзвінко.
Затонкий іще лід... І вовки звідусіль
На сріблястого можуть чигати.
Шлях далекий лежить, у дві тисячі миль,
До Канади з холодного штату.
Там є корм, і вітри не лютують щодня
В тихій хащі зимового дому.
А у тундрі лиш сніг - і рогата рідня,
Поспішаючи, тоне у ньому.
Догоряє зоря - і не гасне ніяк,
На оленях сріблішає іній.
Гордо хутром блистить в авангарді вожак -
Від полярного сяйва аж синій.
А за ним молодняк все скорочує шлях -
І густішають сосни зелені...
Вже лісами ідуть по канадських снігах
За вожатими срібні олені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2022
(четверик)
Над рівниною захід в полях догорів,
Сяє зорями північ Поділля.
Я до тебе міста і пустелі пробрів,
Ти в походах була мені ціллю.
Сяє зорями північ Поділля.
Йде безшумно Земля крізь галактики дим,
Відраховує кола повільно
І утримує нас притяжінням своїм.
Я до тебе міста і пустелі пробрів,
Щоб по саду стежками простими
Біля дому твого, по листві яворів
Свої кроки почути з твоїми.
Ти в походах була мені ціллю.
Я у світі губив і знаходив твій слід,
Щоб у очі заглянувши милі,
Тихо кинути в двері відкриті: "Привіт".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2022
(четверик)
То влучають снаряди, то мажуть...
Детонують машини до зір.
Ти наказ не спіши екіпажам
На відхід віддавать, командир.
Детонують машини до зір -
Тільки Бог тут у поміч солдату.
Б'є в броню підкаліберний штир -
Танки йдуть, ігноруючи втрату.
Ти наказ не спіши екіпажам
Віддавати в ефір на відбій.
Ми у башті ковтаємо сажу -
Там буряти горять у своїй.
На відхід віддавать, командир,
Ти команду не став своїй роті.
Водії маневруть між вирв
По ворожих окопах навпроти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2022
Не тріщить у багатті
Під Чижівкою хмиз.
Тихо з сосен крислатих
Хвоя падає вниз.
Тут шуміли туристи -
Новоградська братва.
Гасли заходи чисто,
Пахла вранці трава.
Случ котився байдуже
І не слухав розмов.
Він до гирла, з калюжі,
Всі епохи пройшов.
Брів конем у доспіхах
Його водами скіф.
Гуни кралися тихо
На байдарках своїх.
Час минав незворотно
І в країні слов'ян
Вів по берегу сотні
Кошовий отаман.
Потім молодь сиділа
В час нейтральних вітрів.
Мирно хлюпали хвилі
Об чижівський обрив.
Чарка втретє по колу,
По орбіті ішла.
Темінь гусла поволі,
Як на соснах смола.
Мчала молодість наша
І життя навпрошки
Метеором не згаслим
Над водою ріки.
Міг би космос незмінно
Свій продовжити хід.
І росло б покоління,
Нас зміняючи вслід.
Тільки схід "Іскандером"
Новий день запалив, -
Тхне бурятом і стервом
Від російських полів.
Загойдав свої шати
Потривожений ліс.
Завелися "Булати",
До платформ потяглись.
День погожим не вийде
Для бійців на броні.
Тліє північ і південь -
Весь кордон у вогні.
Збито вибухом віти,
А над берегом дим...
Комусь доля - згоріти
Із "Булатом" своїм.
З неба падають міни
І все меншає зір...
Екіпажі замінить
На живих командир.
Скине холодно космос
Із балансів своїх
Батальйонних і ротних,
І бійців рядових;
Не запише в реєстри
Хто від них не родивсь.
Пронесуться медсестри
Метеором навскіс.
Бал життєвий не править
Хто з планети пішов.
Змиє грозами травень
В полі сажу і кров.
Знову срібні тумани
Попливуть від ріки.
Розфарбує багряно
Захід трави п'янкі.
Шумно скинеться жерех
На вечірній ріці.
Вийдуть друзі на берег -
Із "тридцятки" бійці.
Пустять чарку по колу -
На скорочений круг -
За згорілих у полі,
За полеглих подруг.
А в лугах, недалеко,
Ніби все як було...
Підіймають лелеки
Молодняк на крило.
Случ несе свої води,
Не помітивши втрат.
Тут змінялись народи
І століття підряд.
По орбіті планета
Свій продовжує хід;
Не стирає сюжети,
Нові пишучи вслід.
І вдихають не стерті
В лісі запах смоли,
Хто дорогою смерті
За прицілом пройшли.
У біді чоловічій
Не почується плач.
Чиї згаснули свічі, -
Побратиме, пробач.
Під Чижівкою хвоя
І роса на траві...
Поминають героїв
Їхні друзі живі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2022
Фарбує ранок кольорово
Причал в Стокгольмі і прибій.
Вітає друзів люд на мовах;
Країна кожна - на своїй.
У Празі син, проснувшись, мамі
Привітно кине: "Як ся маш?"
"Бонжур": в Парижі скаже дама,
Сяйнувши в повний макіяж.
Звучить на мостику англійська -
Швартови кидає буксир.
А на Херсонщині, у війську,
Водій вслухається в ефір.
Лунає мова України -
І з капонірів, водночас,
Виходять в лінію машини,
Рвуть землю траки в повний газ.
Зганяє дизель ревом тишу,
Снаряд описує криву -
На українській роти пишуть,
Вершать історію нову.
І люд, вслухаючись у мову,
Притих на всіх материках -
В ній разить градом дієслово,
Числівник порохом пропах.
А ще недавно, на рівнині,
Об стебла вітер колос тер.
І свій наказ давав з машини
Помічникові комбайнер.
Погоду теплу у Європі
Змінив із півночі циклон.
Орда Батиєва наскоком
Бере народи у полон.
Чи збереже в лиху годину
Снаряд, піднявшись на криву,
Народну пісню України
І мову грізну, бойову?..
Козаче, вір - іще покличе
Твоїх синів земля свобод.
Ще буде в нас тримати віче
На площі київській народ.
"Какая разніца" не входить
В перелік наших дружніх мов.
Здеруть навколишні народи
З росії залишки підков.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tP43ZouR73s[/youtube]
У зруйнованій Кам'янці рота
Завершила зачисткою бій.
Обійшов акуратно двохсотих
На центральній дорозі водій.
Український оспіваний вечір
Трупним духом і чадом пропах.
Підійняв піхотинець на плечі
Свою ношу в гарячих степах.
Сонце йде і на обрії меркне,
Не спиняє свій хід ні на мить.
На руїнах розбитої церкви
Тільки купол вцілілий лежить.
Мирний час оберегом леліяв
На родючій рівнині село -
Фермер злаки і соняшник сіяв,
Вчив геолог своє ремесло.
А на сході, у хащі болотній,
Де в тумані невидима даль,
Недомірок збирав свої сотні,
Плавив в домнах не тракторну сталь.
У приціла - не погляд поета,
Танк не бачить кварталів і нив.
Відлетівши навскіс рикошетом,
Бронебійний будинок розбив.
Бита цегла і груди металу -
Драматично закінчено бій...
Ти могильником, Кам'янка, стала
Для імперських полків і надій.
Приютили їх биті машини,
А на заході сонце в диму
Світить в спину бійцю України,
Не блистить у прицілі йому.
Після ночі розкинув світанок
Свої промені перші в степу.
Даль червону світліючий ранок
В три мазки розписав в голубу.
А у полудень окрик з машини
Скрасив тишу гарячого дня -
Повернувшись, знайшла господиня
На руїнах своє кошеня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2022
Густіють сутінки похмурі,
Туман живицею пропах.
Бійці бувалі, з десантури,
Іти готові по тилах.
Там, де без шансів для піхоти,
Де від броні дотліє хлам,
Робота є десантній роті,
Сьогодні жереб випав нам.
Добив коробки кулеметник -
Свинцю у кожного сповна.
Сухпай, зв'язок, медикаменти -
Комплект розписує війна.
Нас борт опівночі закине,
На точку висадить, а там
Нам допоможе Україна,
Сам Бог прийде на поміч нам.
Хто з бою вийде - не важливо,
Важливий тільки результат, -
Чиї міста, чий ліс і ниву
Коли пройде, і чий солдат.
Не осуди, не плач, єдина,
Якщо боєць твій не прийде.
На цілий світ горить країна -
В вогні не скритися ніде.
На трапі сплюнь - хай згине ворог,
Хай промине фатальний час.
Хай спалахне підступний порох,
Метал пославши мимо нас.
Ідуть десантники грузитись,
Ніщо не брязне у строю.
Лиш пугач тягне на узліссі
Зловісну пісеньку свою.
Хто вперше сів на борт, - солдате,
Не здумай вірити сові.
Бійці по трапу йдуть вдесяте
І половина - ще живі.
Планета ходу не зупинить,
Вершить історію хто зміг.
Лівобережжя України
Прийме опівночі своїх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2022
Сидить Оленка, ловить слово,
Ще зовсім крихітка, але
Казки дорослі, наукові
Так любить слухати мале.
Прийшла сьогодні у кімнату,
Ввімкнула світло на стіні...
- Ти можеш, - каже, - розказати
Нормальну казочку мені?..
Тільки про курочку не треба,
Про всякі яйця золоті,
Давай як сонечко по небу
Іде в середній широті. -
Я аж потилицю почухав,
Роззявив з дива навіть рот...
Це як до пива, наче, муха -
У казці лінії широт.
Але беру себе у руки -
Сприймати треба все як слід...
Жіночі гени у онуки
Ведуть хід мислення в обхід.
- Так ось, - кажу я їй, - Почнемо
З того, що сонечко тепер
Пішло від нас до дяді Сема
У землю прерій і озер.
Бо є закон такий важливий,
Чи може просто договір,
Щоб сонце порівну світило
І щоб завжди був тільки мир.
Тому іде воно по колу
І світить кожному в свій час.
Коли пора іти до школи -
То сходить прямо біля нас.
А ось тепер над Білим домом
Проміння кидає на світ,
Бо дяді Семові хороми
Повинні мати свій ліміт.
Дійде до гір Каліфорнійських,
Піде від суші в океан,
Бо там на острові сосиски
Готує плем'я Самоан.
І як же будуть вони їсти,
Якщо кругом одна пітьма,
Якщо не видно куди сісти,
Бо зовсім променів нема?..
Для того сонечко все далі
Спішить в Маньчжурію бігом.
Там дітлахи біжать в сандалях
І треба світло їм кругом.
Вони спішать ловити гадів,
А очі вузькі у малих -
То ж треба сонечка багато,
Щоб у траві побачить їх.
Доходить черга до Росії -
У них якраз там місяць май.
Хоч мало орють там і сіють,
А по закону - світло дай!
Бо в "Промтоварах", в магазині -
В містах, у селах, в СМТ -
Купують люди пійло синє,
Як тільки сонечко зійде.
Тому увесь Сибір південний
Пройшло воно, і Татарстан...
І у стрибку, як навіженне,
Пірнуло раптом у туман.
З прямої, ніби ненароком,
Пішло на сонячну криву,
Щоб непомітно, якось боком,
Скоріш проскочити Москву.
Пройшло, віддихалось над ланом -
Там ріс ячмінь, або ріпак -
Зайшло у Харків до Світлани
(Моя знайома, просто так).
Вона сиділа біля дому,
Вірші писала - щось про мир.
А ще у офісі крутому
Вона бухгалтер-бригадир.
Сидить, рахує грошенята,
Кладе щось в папки голубі -
Ну і потрішки, небагато,
Щось нараховує собі.
За стіл присіли, не мовчали -
Жіночі справи і прості...
А потім сонечко помчало,
Уже від неї, на таксі.
За півгодини, в Новограді,
Гальмує круто на льоту!..
Стоять менти, як на параді,
Його стрічають, на посту.
Тут дуже сонечко в пошані
В бібліотекарів, ментів.
І Боровець, наш мер останній,
Нагородить його хотів.
Але поплавляться медалі
Від висоти температур,
Тому помчало воно далі
В далекі землі помпадур.
Там танцювали всякі тьоті
У діамантах аж до п'ят.
І жаб ловив для них в болоті,
Гасав по зарослях мулат;
А потім ввечері, пізненько,
Як жаби спати уляглись,
Взяли гітару і під бренькіт
Пішли із дядями кудись.
Пізніше трохи, у Мадриді,
Світило бачило бичків.
Одного дядя, на кориді,
Набити палкою хотів.
Але скінчилась побрехенька,
На материк лягла пітьма...
І сонце йде собі тихенько,
Де ні людей, ні міст нема.
Там лиш вода одна без краю,
Хлюпоче сонно океан.
І над Вольфстрімом зависає
Густий сивіючий туман.
А сонце далі йде без втоми,
Проміння кидає на світ,
Щоб дядя Сем в свої хороми
Отримав знову свій ліміт;
Щоб ранок був, а потім вечір,
Щоб грілось біле ведмежа...
І щоб завжди була малечі
Імпровізована лапша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2022
(Алфавітний вірш)
Аварійки горять у тумані густому, -
Без вогню і без крові ні дня...
Вище прапор, бійці! Ви - сини курінному,
Генералу своєму рідня.
Долітає снаряд, розбиває гармату -
Розрахунок піхота доб'є!..
- Є ще порох сухий. Є ще, батьку, "Булати".
Жовто-синє полотнище є! -
За розбиті міста, за біду в Україні
сИна сучого смерть не мине.
І газує водій у старенькій машині -
Їжаки протитанкові мне.
Йде на схід батальйон по осінній багнюці,
Кінь сталевий не стримує злість.
Людоїдська москва з недофюрером куцим
М'ятий вагнер на траках об'їсть.
Не пройде їхній танк на Хрещатик ніколи, -
Обгорілим скелетом хіба...
По донецьких полях йдуть "Булати" поволі,
Рвуть гусянки незжаті хліба.
Степ в собі береже кості орків Батия, -
Трупи їхнього брата прийме.
У казенник зайшов бронебійний "За Київ",
Філігранно прошив БМП.
Хай механік-водій не наскочить на міну,
Ціль за сонцем візьме навідник.
Через рів захисний проповзає машина,
Шумно трощить за ним грузовик.
- Ще є порох сухий, ще працюють гармати,
дизелЬ, батьку, у баках ще є! -
Юний син козака свою Січ супостату,
Як і предок Тарас, не здає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2022
Бійцями звільнено Лиман,
Піднято стяги жовто-сині.
І чорні трупи росіян
Їдять худі, голодні свині.
Лежить прострілений бурят,
Біля машини обгорілий...
За чим прийшов чужий солдат?
Які були у нього цілі?
Немає в кодексі війни
Над трупом глуму, або жартів.
Дійшли до фінішу вони,
На газ натиснувши на старті.
В бою вогонь броню обжер,
Димлять обсмалені руїни...
І розбрелися з наших ферм
По чорних згарищах тварини.
Гному кремлівському не жаль
Раба безмовного, солдата.
Мовчать покійники і сталь,
Пробиті пострілом з "Булата".
На перехресті всіх держав
Брудна свиня ласує трупом.
А він рахує що зібрав,
Нові кордони креслить тупо.
Дарма в машини сіли ви,
Не взяти Київ вам ніколи!
Від Колізею до Москви
Іде історія по колу.
У Римі сходили на трон
Вельможі куці і дебелі.
А десь далеко легіон
Білів костями у пустелі.
Імперський воїн! В кожен час
Для тебе правила незмінні -
Їдять при трупах коней вас
І при обвугленій машині.
Свиня механіка об'їсть,
Гієна лучника дотрощить...
А вождь помпезно розповість
Про велич нації, на площі.
І лиш війни криваву суть,
Ціну імперії на злеті,
Можливо, оркам донесуть
З Лиману фото у газеті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2022
Його бійці мерщій скидали сніг
З прицілів і мотори прогрівали,
Коли в продажних лідерів-бариг
Димілися підошви на вокзалах.
Холодний лютий гаряче стрічав
Чужі війська в містечках України.
Повзла броня з диктаторських держав -
І вщент її трощили джавеліни.
Тоді, як цілив підліток в "Урал",
Коли в вогні бурятина шкварчала,
Тримав країну лицар-генерал
Не з ордену "Рояля і Квартала".
Розписує Всевишній що кому -
Слузі на троні довго не всидіти.
І київський світанок у диму
Вже креслив контур нової еліти.
На зміну ненаситній торгашні,
Спорідненій з собаками Росії,
Суспільство виростало на війні,
Міцнів навалу стримуючий Київ.
Надійно загартований кинджал
Прорве кольчугу воїну чужому.
Своїм солдатам вірить генерал,
Країна довіряє головкому.
В криваву хронологію атак
Окремо впишуть відданість і зраду.
З бригадами розпишеться земляк
На залишках кремлівського фасаду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2022
Дев'ятий рік вогонь в степу гуде,
І хижо наїжачена стволами,
Бере ясир орда з Улан-Уде,
Освячена московськими попами.
З подачі сатанинської руки,
Сховавши за іконами копита,
Осіли в наших храмах на віки
Служителі червонця і корита.
З кривавого кремлівського двора
Несуть нам лицемірні бузувіри
Украдені на березі Дніпра,
Не прийняті в самих, закони віри.
А ми синів ховаємо своїх
І піп російський святить їм могили...
До всіх чортів святителів таких,
Намісників пропитого Кирила.
Зустріне Сатана під ворітьми
Патлатого московського заброду;
То чорний дух приречений, а ми, -
Ми діти християнського народу.
Святий вогонь Христової землі
Горить у храмі чистому твоєму.
Кровоточива зірка на кремлі
Не пересилить світла Вифлеєму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eUpG7ENX0jw[/youtube]
Дозаправте, механіки, баки.
Підтягніться в колоні, стрілки.
Ще на марші і в полі атаки
Будуть наші і брянські піски.
Нині ворог пройшов через межі,
На дорогах розмітку розтер;
Скрегіт траків у нас і пожежі,
Тільки дух український не вмер.
По машинах, мої побратими, -
Досить наших кордонів і меж!
Під Гостомелем, браття, були ми -
І під Тулою будемо теж!
Дозаправте трансмісію маслом,
Перевірте на змазку котки...
"Ще не вмерла..." звучатиме гаслом
Там, де виють тамбовські вовки.
А в Москві, за наметами роти,
Біля нашої техніки в ряд,
Підійде до кіоску навпроти,
Купить пиво за гривні солдат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2022
Летить земля, горять світила,
Ідуть в темніючу блакить.
Ніхто із нас не має сили
Їх погасити, чи спинить.
Бо все існує по закону
І по уставу всіх епох,
Гасають коні ескадроном,
Шикує строєм зграю вовк.
Але буває що без правил,
Без логік, формул і основ,
Все з ніг на голову поставить
І робить все не так любов.
Тоді висять у небі дині,
Між ними сонце, як ліхтар.
І лізу я, тобі єдиній,
Його тягати поміж хмар.
Припру на схід його старанно,
На захід потім почеплю,
Щоб ти побачила, Оксано,
Як міцно я тебе люблю.
Бо від великої любові
Аж уривається терпець,
І мчу до тебе, рву підкови,
Стаю міцний, як жеребець.
Хай сто гармат мене оглушать,
А від тебе не відступлю.
Ти так мені запала в душу,
Що я як танк тебе люблю.
За детонацію "Армати",
За трупи орків на броні,
Миліша ти, - не розказати,
Як ти сподобалась мені.
Я ради тебе можу море,
У став за штабом перелить,
У воду висипати зорі,
Не завагавшись ні на мить.
Зроблю щоб нам шуміли хвилі,
Об п'яти лащились обом,
І про кохання муркотіли
Великим лагідним котом.
Тоді в зірчасті води ставу
Звелить стрибнути нам любов,
Бо в неї правлять не устави,
А прибабах, що будь здоров!
І навіть я, хто в полі бою
Водив по правилах "Булат",
Башку гублю перед тобою,
Твій вірнопідданий солдат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2022
Поміж нами степи... Далина у півтисячі миль
Від моєї траншеї до тебе.
Йдуть у ряд трасери, і криву у польоті на ціль
Метеор перекреслює в небі.
Приспів:
Летить зоря, закінчує політ,
Свою сім'ю небесну покидає.
А я із своїх вогненних орбіт
До тебе долетіти загадаю.
У польоті зоря на прямій потухає за мить,
До землі не торкнеться ніколи.
А я знаю, моя - до сузір'я твого долетить,
Над війною пройшовши по колу.
Приспів.
По воді не пройти... А у полум'ї броду нема.
Зорепад лиш спалахує в тиші.
Там, високо вгорі, від мого зодіаку пряма
До твого свою лінію пише.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2022
( для жіночого виконання)
Облітає бузок - білосніжний і синій -
За вікном на алеї шкільній.
І під вальс номер два перламутровий іній
Невагомо лягає на ній.
Приспів:
Танцює наш десятий клас,
Танцює свій бузковий вальс.
П'янить вечірній аромат,
Парфуми пахнуть від дівчат.
В останній раз танцює вальс
Десятий клас... Спинися, час!
Час багато разів, від прощального балу,
Обсипав пелюстки голубі.
Сині квіти сюжет ненадовго писали,
Лиш на згадку мені і тобі.
Приспів.
На доріжці ліхтар... І бузок облітає.
Ми проходимо поряд по ній.
Ти можливо забув... А я все пам'ятаю
Пелюстки на алеї шкільній.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022
Ще не наші гудки чує наш Севастополь,
Чорноморська вода не звільнилась від мін.
І ще тужаться коні ворожі галопом
Проскакати до краю слов'янських рівнин.
А за плесом ріки, і на вістрі атаки,
Сходить місяць в гарячих полях молодим.
В канонаду далеку вслухаються злаки,
Над Вітчизною - юні тумани і дим.
Чуєш, вітер затих і міняє свій напрям?..
Від зелених ялин ми вдихаєм озон.
Тут зимою броня догоряла - і раптом
Дикий мак розкриває червоний бутон.
Тут стоїть батальйон, а за нивою - ворог...
Пише трасер дугу до небес голубих.
Час безжально іде і на наших просторах
Розтирає імперію в жорнах своїх.
Ненароком обпік кулеметник долоню;
І байдужий до болю, змінив магазин.
Є рубіж запасний і є сотні патронів,
А позаду в солдата - не сто батьківщин.
Чуєш, вітер затих і міняє свій напрям?..
Обмілілу ріку батальйон перебрів.
Бронебійним у полі запалена раптом,
Догоряє заграва на зміні вітрів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2022
Промчав і стих на Київщині шквал.
Міста-бійці зустрілися з своїми.
Столиця наша, Київ-генерал,
Проводить перекличку з рядовими.
Я- Буча! Я - Гостомель! Я - Ірпінь!
Зв'язок тримає армія зі старшим.
Міста-фортеці древніх поколінь
Дозором розтягнулися на марші.
Ще дим, місцями, тягнеться з руїн,
Уперто не затягуються рани,
А з півночі, готові як один,
Щетиняться стволами ветерани.
Я - Буча! Я - Гостомель! Я - Ірпінь!..
Тріщить війна розривами в ефірі...
Оглушливо працює "Гіацинт",
Зривають голос в крику командири.
В одній команді мер і офіцер,
В одних рядах військові і цивільні;
У вимитий від крові транспортер
Вантажить доброволець бронебійні.
Я - Буча! Я - Гостомель! Я - Ірпінь!...
Командуючим доповідь прийнято.
Міста князів слов'янських і княгинь
Тебе готові, Київ, захищати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2022
Це війна, побратиме, війна,
Над руїнами захід червоний...
Кров і дощ промочили сповна
Поріділий рубіж оборони.
В полі крики ворожі і гул -
Тут на роздуми часу немає.
Підповзає машина впритул -
І в уламки за мить вибухає.
Озирнися навкруг, озирнись -
Розгорілась вогнем Україна.
Йде в атаку по розсипу гільз
Син за матір і батько за сина.
Вранці каву і вечір в саду
Час відсунув безжально на потім.
Доброволець, студент ПТУ,
Ветерана замінює в роті.
Це війна, побратиме, війна,
Під завалами - крики дитини...
А в озимих кривава весна
Діловито розсаджує міни.
Той же ворог ті самі міста
Розбиває і палить з мортири.
Говорив кошовий неспроста:
"Не буває з росією миру".
Це війна, побратиме, війна...
І боєць на рівнині Донбасу
Чує з полум'я крик до човна,
Чує слово останнє Тараса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ndM80m3RHGE[/youtube]
Маріуполь не пахне бузками.
На асфальті - запечена кров...
Знову ранок в диму, і так само
Захищається гордий Азов.
Відпрацьовує снайпер "на мокре",
Добиває підранка в лице.
На руїнах, відстояних вкотре,
Не в ціні сентименти про це....
Не здає гарнізон Азовсталі
Свій кільцевий, блокований фланг.
Йде солдату геройському в залік
Спалахнувший у ворога танк.
Замість йоду сестра в лазареті
Для промивки відмірює спирт.
На зруйнованій в щебінь планеті
Тихо двоє підтримують флірт.
Ще надія в боях не розбита -
По завалах спецназ не пройшов.
Непомітно змужніла еліта,
Захищає нас юний Азов.
Десь плетуть проросійські інтриги
В кабінетах високі чини.
І рахують азартно бариги
Бариші з оборудок війни.
А в підвалі, вдягаючи броник,
Як вояк залишаючий схрон,
Маріупольський воїн в патронник
Досилає останній патрон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=okxFq0qHmg0[/youtube]
Ні колосся на ниві, ні цвіту,
В димці захід не палить вогнів.
Срібний вересень бабиним літом
В білі нитки округу заплів.
Оглянись, не сумуй, Валентино,
Ще горять чорнобривці в саду!
Я на стежці топчу павутину,
По твоєму подвір'ю іду!
Пише осінь пейзаж на Волині,
Добавляє мазки золотим...
Тільки з квітами в дім Валентини
Я по стежці іду не за тим.
Хай обтрусять комети сузір'я
І просиплються тисячі зір!..
У поліських краях надвечір'я
Без любові немає, повір!
Ще лелеки ідуть по Стоходу,
Над лісами розкинуто синь.
Ще в свої кольори - на погоду -
Чорнобривці фарбують Волинь.
Тут художниця-осінь відкрито,
По сюжету, включає в пейзаж
Валентину і бабине літо,
І наводить мазком макіяж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2022
Ти грів консерви задубілі.
Висів бушлат - димів і сох...
Ти пам'ятаєш - ми ділили
Сирий окоп і хліб на двох.
Тепер здається не важливим
Під ДАПом витриманий бій,
Де приземлялась міна криво
По траєкторії своїй.
Виття і спалах - і для неї
На ціль закінчено політ.
Ще дим в розвернутій траншеї
Висів, як ти залишив світ.
Я глину стер на кулеметі,
Підняв бушлат - тебе прикрив...
І розганяючись на злеті,
Лелека злякано злетів.
Десь там, між хмарами далеко,
По висі сонячній своїй
Бійці полеглі і лелеки
Летять у димці голубій.
А тут, де правлять бал гармати,
Де втома близька до межі,
Стоять, тримаються солдати
На нульовому рубежі.
Можливо й нам востаннє тишу
Проріжуть міни по кривих
І на повірці перепишуть,
Розділять мертвих і живих.
А нині вибулий двохсотим,
Мій перший номер, на землі,
Знайде наповненим, навпроти,
Стакан із хлібом на столі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2022
Стара фортеця, води чисті...
Живе слов'янський берег мій!
Пробіг експрес у передмісті
І щез у димці голубій.
Там даль скриває за собою
Причал і яхти на воді.
А тут шумить і пахне хвоя
На п'ятдесятій широті.
Останній окрик журавлиний
Затих в поліському краю.
Потяг на захід вечір синій
Завісу зоряну свою.
Але горять вогні у домі,
Де пробігає в темноті
Меридіан мій, двадцять сьомий,
По п'ятдесятій широті.
Що вранці ляже перед нами -
Туман, чи промені згори?
Веселка, іній і світанок
Приносять різні кольори.
Зелені крони на бульварі
Розпише осінь в золоті...
Проходить час, проходять пари
По п'ятдесятій широті.
Нас крутить в космосі невпинно
Планета наша голуба.
Летить містечко України,
Шумлять в околиці хліба.
Іде на всіх координатах
Усе по кругу у житті.
Будують хатку дошкільнята
На п'ятдесятій широті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2021
Є прапор на світі лиш тільки один -
Твій рідний, в твоїй Україні;
Відмінні від стягів сусідніх країн
Його кольори жовто-сині.
Тризубом на ньому красується герб -
Знак древнього княжого роду.
Не раз його варвар у битвах роздер,
На захід ідучи зі сходу.
Спливали роки і на київський вал
Дружина виходила знову.
І князь воєводі наказ віддавав,
Гриміли по бруку підкови.
Здіймалася з попелу Київська Русь,
Возводила храми і стіни.
І стяг жовто-синій у небо тягнувсь -
Відроджений символ країни.
Століття промчали стрілою з тих пір,
Змінялися в землях народи.
Ординська навала змінялась на мир,
Стікали в Славутичі води.
Та знає незмінно навколишній люд,
Засвоїли чехи і фіни
Хорошу прикмету - князівський тризуб
На двох кольорах України.
Допоки наш прапор здіймається ввись,
Не будуть ні в якому разі
Під Виборгом танки іти через ліс,
Бруківкою мчати у Празі.
Символіку древню на молот і серп
Не змінять чужинці віднині, -
Ліг символом миру наш київський герб
На синій шеврон, в Україні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2021
Застиг в строю загін УПА...
Бійці нескорені, на фото,
Всі полягли, але хіба
Можливо волю побороти?
Російський чобіт у полях,
Чужинська мова, їхня зброя
Навіть на крок не змінять шлях
Людини, нації, героя.
Вмирає вільний в боротьбі -
Свинцем свободу не відняти!
Патрон останній, що собі,
Не зміг нічого поміняти.
Не знав ворожий офіцер,
Слуга кремля-скотомогильні,
Що сам, з своїм СРСР,
Був без п'яти хвилин покійник.
А воля нації не вмре,
Правдивий дух не знає тліну.
Гримить війна - і Бог бере,
Веде за руку Україну.
14 серпня 1951 року - останній бій УПА на Бердичівщині, Житомирська обл.
📌В ніч з 14 на 15 серпня 1951 року в селі Малі Гадомці відбувся останній бій бійців УПА з каральними підрозділами МГБ УРСР на теренах Бердичівського району.
📌Повстанська група Богдана Кузьми ("Кайдаша") потрапила у підготовлену чекістами засідку в обійсті місцевої родини. В ході бою двоє бійців згоріли на горищі в той час, як "Кайдаш" застрелився щоб не здатись в полон (так свідчать очевидці подій).
Залишки їхніх тіл вивезли на скотомогильник в поле між Малими Гадомцями та Закутинцями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kqfDt2eFvpo[/youtube]
Чую пісню твою, Україно,
Як шумлять солов'ями ліси.
Бачу кров твою в гронах калини
І сльозинку в краплинці роси.
Ти рідню обіймаєш мільйонну
Своїм рідним повітрям, одним.
Спить опівночі Київ твій сонний,
Пропливають хмаринки над ним.
Тягне баржі буксир по стрімнині,
А на березі колос доспів...
Я в південних вітрах, Україно,
Чую запах дніпровських полів.
А із космосу сяє сріблисто
Мегаполіса шумна сім'я;
Біла крапочка рідного міста -
У тобі, Україно моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VLtA7z2lCgE[/youtube]
Десь ніч розриває столичну
У гавані крик корабля...
А ти над рікою затишно
Лежиш, надслучанська земля.
Хай скромно горить серед ночі
Мій Любар вогнями вітрин...
Але, серед сотень містечок,
Ти рідний лиш тільки один.
Приспів.
Палає багряно над Любарем схід...
Зривається з яблунь і падає плід...
А срібні тумани пливуть від ріки.
Привіт, любарчани, мої земляки!
Білів навесні у садочку
Над юним поселенням цвіт...
Тут вітер колише листочки
Незмінно півтисячі літ.
Так само, невпевнено ручки
До матері тягне маля.
І злаки пророщує кучно
На сонці прогріта земля.
Приспів.
Ти вірно лишаєшся з нами
У Богом відведений час.
Збудовані предками храми
Застигли в молитві за нас.
В мурованих каменях сірих,
У свідках минулих століть,
Ти стійко зберіг свою віру -
І люд твій з тобою стоїть.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2021
Шуміла зграйка каченят
В краю води;
Пливли то кучкою, то в ряд,
То хто куди.
Здавалось, їх не вабив ліс,
Ні поряд луг;
І раптом з криком піднялись,
Пішли на круг.
Приспів:
Вперед каченята, щасти на льоту!
Створіння крилаті ідуть ввисоту.
Ще криком на плесі відлунює гладь,
А птахи далеко у небі летять.
Ще вітер ніжив колоски
І цвітом пах.
Ще повз легкий туман з ріки
В нічних вітрах.
Ми не зібрали ще як слід
Плодів землі,
Як несподівано на зліт
Пішли малі.
Приспів.
Циклон по небу навманя
Розтяг сувій.
Під ним оперена рідня
Тримає стрій.
По крилах краплі - не біда -
Ідуть уверх...
Зростила сильними вода
Птахів озер.
Приспів.
На південь тягнеться, спішить
Пташиний рід;
Шуміли, плавали - і вмить
Знялись в політ.
Сумує плесо без малят,
В окрузі тиш...
І лиш про гомін каченят
Шумить комиш.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2021
Спливе туман від берега, як дим,
Над Лаврою засяє небо синє.
І ти пройдеш Хрещатиком своїм,
Далека внучко грізної княгині.
Від древніх літ на матінці-землі
Історія змінилась небагато -
Будує люд торгові кораблі
І знову облаштовує фрегати.
І в кожен час, героєм всіх епох,
У генах залишаючись надовго,
Удар меча й бокал хмільний на двох,
Без докору, ти ділиш з нами, Ольго.
Тримає оборону генерал -
В вогні згорають люди і машини.
А з ними Маріупольський квартал
Ти Пташкою утримуєш, княгине.
Ти станеш поряд з князевим плечем
За воїна останнього в дружині;
І запросто розправишся мечем
З поміченим у зрадницькій провині.
В тобі свою єдину впізнаю,
Слов'янська кров бурлить у неі в жилах.
Буремну вдачу київську свою
Ти, Ольго, їй у спадок залишила.
Тече Дніпро, не спиниться ніде,
А час-поет продовжує поему.
Дочка княгині берегом іде,
По рідному Хрещатику своєму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XMsftyNWKXE[/youtube]
Подрузі дитинства до дня народження:
Постукує поїзд, несеться по рейках,
Описує плавно дугу.
А з книжкою поряд вмостилась тихенько
Подружка моя на лугу.
Згорнулися квіти... На білій сторінці
Оранжевий промінь погас.
Читає школярка, сидить наодинці,
Четвертий закінчує клас.
Промчалися роки... Відлунюють кроки...
Бруківкою Алла іде.
Пливе по алеї... І спогад від неї -
Ну, просто, не скритись ніде.
Їй в залі святковій присвячено рими,
В околиці - трель солов'я...
І гордо на площі хизується в Римі
На шпильках подружка моя.
Синіють фіалки... І падає листя...
Коротшає наша свіча.
А поїзд по рейках біжить в передмісті
І книжку читає дівча.
Планета по колу вертається знову,
Втридцяте заходить на круг;
Несе по орбіті подружку зіркову,
Найкращу з дитячих подруг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2020
Давним-давно, не кожен знає,
Не скаже з точністю коли,
По ковилі сухій, без краю,
Війська Батиєві ішли.
Польотом стріл, вогнем і криком
Гула пекельна круговерть.
Неслись народам військом диким
Полон і голод, жах і смерть.
Пройшов той час, промчав стрілою,
В степу кіннотою відгув...
А шлях прокладений ордою
Її нащадок не забув.
Повзуть стійким прокляттям знову,
Чумною хмарою біди,
І траки вже, а не підкови,
Гримлять дорогою орди.
З прогресом в лад, через приціли,
Не так, як в час кочівників,
В шарнірних баштах ловлять цілі
Розкосі очі чужаків.
Рве грубий хід "вісімдесятки"
Донецький грунт і договір.
Біжить шахтарським краєм гладко
Сталевий кінь Уральських гір.
Під траки дім - вперед машина!
Залізний править дипломат!
Тріумф орди - її година!
Скоріше в ствол новий снаряд!
А час повільно гнав світила
І не помітили в кремлі,
Як їхня зірка тихо сіла,
Зайшла за обрієм землі.
Пішла за нею вслід удача,
Розбійний фарт минулих днів.
І розкладаючи інакше,
Снаряд назустріч посвистів.
І ось димиться, догоряє
Вогнем поплавлена броня.
І угорі кружляє зграя,
Шумить крикливе вороння.
Такий закон - агресор-воїн,
Мечем махаючий з плеча,
В чужій землі, по ходу бою,
Пропустить сам удар меча.
І вслід його зорі погаслій,
Повільно сівшій вдалині,
У небі нові зорі ясні
Зійдуть у східній стороні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LPfofthVRfA[/youtube]
НОВОГРАДСЬКИЙ ВАЛЬС
(Автор: Сергій Руденко. Переклад.)
Я ні Риму, ні Хайфі, ні навіть Парижу не радий
І не заздрю Нью-Йорку, з його хмарочосами в ряд!
Як життя мені, як відрада -
Гіркувате повітря твоє, Новоград!
Лабіринти вузеньких, не раз мною пройдених, вуличок -
Все багатство моє, у житті мій віднайдений клад!
Тут артерії, і провулочки
Гілочками сплелися на карті твоїй, Новоград!
Скільки тут було всього відчуто, прожито і пройдено?!
Скільки в парку литих огорож поміняли підряд?!
Але... Ти стоїш, золотишся у променях,
Мій до болю знайомий, улюблений мій Новоград!
Бойові нагороди мене своїм блиском не радують...
Тільки серце зіжметься від болю утрат...
Солдати падали - і знову падають...
Серед них є сини і твої, Новоград!
Я ні Риму, ні Хайфі, ні навіть Парижу не радий
І не заздрю Нью-Йорку, з його хмарочосами в ряд!
Як життя мені, як відрада -
Рідний запах повітря твого, Новоград!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2020
На крило, сіре плем'я пернате, -
Час піднятися в небо тепер!
Від брудної бобрової гаті
Відлітайте до чистих озер.
Ти давно не торкалася, зграя,
Приземляючись, вод голубих.
І вожак молодняк підіймає,
Кличе сірих пернатих своїх.
Рве повітря болотне на змаху
Сотня юних міцніючих крил...
Тільки хід уповільнюють птахи,
У підйом не вкладаючи сил.
Знову сам над лататтям кружляє,
Одиноко літає вожак.
Із багнюки зарослої зграю
Не підняти у небо ніяк.
Він даремно розтрачує сили -
Його рідних десятками літ
В трясовинах північних водили
Хижі птахи не наших боліт.
Їм красоти озер невідомі,
Підневільним чужих вожаків.
У похмурому їхньому домі
Лиш болотних їдять хробаків.
Тільки відчай не гасить надію -
І до рідних призивно кричить;
Тільки з тими хто знятись посміє,
В край озерний вожак долетить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2020
В далекій савані, де спека щодня
Стоїть на засохлій рівнині,
Розказує друзям своїм левеня,
Що взимку дощі ідуть сині.
І слухає зграйка маленьких котів -
Ще левами стануть не скоро -
Як шторм голубий в небесах хлюпотів
І падав у кратері Нгоро.
Роззявивши ротики, тихо сидять
На сонечку діти звірині,
В думках уявляють як хвилі шумлять,
В озера спадаючи сині.
Аж раптом, буває, верхівки дерев
Здригнуться від окрику тата.
Гарчить на малечу розсерджений лев:
"Заткніться там, годі брехати!
Не котяться хвилі морські з висоти,
А падають крапельки сірі!
Затихніть, бо зараз начищу хвости,
Сопливі, дурні іще звірі!"
Малята на ноги і ходу мерщій -
Подалі від грізної зграї...
І знову розмову про сині дощі
Одне з левенят починає.
Бо хоч і сліпими родились вони
В останні пориви циклону,
Є все-таки досвід життєвий у них,
Знання дощового закону.
Он озеро синє, і неба блакить
Розкинута зверху над ними,
А значить, і дощик зимовий шумить,
Краплинками йде голубими.
І хай скільки хоче гарчить із кущів,
Про сірі доказує тато,
Не хочуть таких непотрібних дощів,
А ждуть голубих левенята.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2020
Ще осокори в Україні
Стоять засніжені, а тут
Під субтропічним небом, синім,
Південні квіти вже цвітуть.
Ти їх садила, наша мамо,
Як зеленіла тут зима.
І ось цвітуть вони так само,
Коли тебе уже нема.
Ми назви їхньої не знаєм,
Звем просто мамині, і все...
Їх вітер з моря обтріпає,
Пелюстки їхні обнесе.
Але жовтіють біля хати,
В промінні сонячного дня,
І біля них шумлять внучата,
Твоя улюблена рідня.
Нам у чужій землі, гостинній,
З тобою затишно було.
Ці жовті квіточки донині
Ще бережуть твоє тепло.
Повільно теплий вечір тане
В каліфорнійському краю.
І світлий промінь наостанок
Наповз на квіточку твою.
Ти там далеко, в Божім домі,
А зовсім поряд, у траві,
Горять з іменням невідомим
Твої суцвіття польові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2020
Не хоче хмарка їх нести,
І падають у сад -
Сніжинки білі з висоти
Скидає снігопад.
Їх в морі вітер підхопив
Молекулами з хвиль,
По небу синьому носив
Кругами в сотні миль.
Там кожну холод-ювелір
Огранював, як міг,
Щоб із мільярдів білих зір
Блискучий випав сніг.
Тепер пушинками пливуть
Сніжинки голубі,
І таємниці бережуть
Зимові у собі.
В які країни їх торік
Носила ця пора?
Де з них ліпила сніговик
І сніжки дітвора?
Коли ще вдасться, залюбки,
По світу пронестись?
В які ще випадуть садки
В майбутньому, колись?
Мовчать сніжинки і летять
Повітрям голубим.
Вони струмочками збіжать,
Розвіються як дим.
А нині падають у сад -
Ще довго до весни.
Сьогодні їхній снігопад,
І крутяться вони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2019
Пам'яті Галі Акімової.
Розганяє тумани в полях переораних,
Під Мерефою подих близької зими.
Ти жила, метеором летіла між зорями,
І на слід твій яскравий дивилися ми.
А тепер облітають листочки у скверику,
Обсипаються з липи над домом твоїм.
Над зажуреним плесом і в'янучим вересом
Грає осінь сонату акордом сумним.
Ти пішла... І туманиться ранок розгублено,
Пролітаючий клин в піднебессі притих.
Не вирує життя в пожарищах обвуглених,
Не хлюпочуться рибки в озерах пустих.
Тільки вітер холодний в полях під Мерефою
Пригинає озимі ростки молоді.
І в твоєму вірші, йде над бухтою теплою,
Відбивається місяць у тихій воді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2019
"Політичної біжутерії не ношу," -
з такими словами Ліна Костенко
відмовилася прийняти найвищу
нагороду з рук президента
В. Ющенка.
Ви з гідністю відставили плече,
Коштовних не прийнявши біжутерій.
Дідівська кров, Тарасова, тече
У ваших розгалуженнях артерій.
З нечистих рук продажної душі
Прийняти дар високий не захоче
Поет, хто не міняв на бариші
Свої слова, правдиві і пророчі.
Коли співали оди гаманцям
Свої митці, і продані Росії,
Ви всі рядки писали тільки нам,
Байдужі до фальшивого месії.
Для них чини і тони нагород,
І владні відкриваються їм двері.
А з вами залишається народ,
Що вслід за вами пише на папері.
І граючись за столиком, не раз
Малеча із Тарасового краю
Пером сталевим, справжнім, як у вас,
Невміло свої літери черкає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2019
Є безліч міст під небесами -
Нью-Йорк, Житомир, Москвабад...
А там, де все найбільше саме,
Стоїть столиця Новоград.
Там входить три відра в півлітру
І аж до хмар ростуть дуби,
І там вареники в макітрі,
Що не підняти до губи.
Там в літні ночі від Сатурна,
З крутого берега ріки,
Шпана прикурює культурно
Собі цигарки і бички.
Буває, місяць там в пів-ходу
Іде тихенько, як курча,
А потім з шумом бух у воду -
І по конячи п'є з Случа!
Але єдиним центром світу
Став Новоград по всій Землі
Через подружку знамениту,
Струнку чорнявку, Наталі.
Я з ліжка схоплююсь в охоту
І мчуся вранці на місток,
Коли вона йде на роботу,
Пливе по місту в дитсадок.
Можливо, збій у мене в башті...
Думки збиваються в рої!
Але і песики домашні
Спішать побачити її.
Примчать здорові пси кудлаті
І з ними цуцики малі,
І рот роззявивши, завзято
Глядять на ніжну Наталі.
Бо вся вона такої вроди,
Такої тонкої краси,
Що голівудських на городи,
Або на цвинтар віднеси.
Тому в столиці Новограді,
Де все найкраще на землі,
Люблю без крему, чи в помаді
Свою гарненьку Наталі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2019
Іринці йде четвертий рік,
Вона їсть кашу і пиріг,
І знає все про все вона -
Про зайця, вовка і слона.
Тому не слухає мала
Казки про лева і осла,
А як запалить ніч вогні,
Сидить, розказує мені.
Про те що небом йде увись
Інакший місяць ніж колись -
Той був як яблучко криве,
А цей корабликом пливе.
Він підійнятися не міг,
Бо ліс тримав його за ріг,
А потім вітер вверх подув
І його трішки підштовхнув.
А вранці - в скількись там годин -
Її взяв тато в магазин,
І коли йшла із ним назад,
Пила із пляшки лимонад.
Там був місток і стежка вниз,
Там їй метелик сів на ніс
І очі крильцями закрив -
Вона могла б упасти в рів.
Вона ще гралася в піску
І тьотя йшла в капелюшку,
Її собачка мовив "гав"
І дружньо лапку їй подав.
Ще жук кричав в траві "дзінь-дзінь"
І його нюхав зверху кінь.
А коли падав з хмарки дощ,
В ставку кипів зелений борщ.
Було багато ще пригод,
Про все розкаже зараз... От...
Бу-бух... І крихітка лежить,
Мала Іринка міцно спить.
А за віконцем, в тишині,
Палають зіроньки ясні
І місяць в небо, в темну вись
Іде так само, як колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2019
Ти б'єшся об скелі сміливо,
Сріблишся у місячну тиш,
І тихо крадучись припливом,
На пляжах піщаних шумиш.
Бурлять твої хвилі свинцеві,
Могутньо гудуть в ураган,
А вслід за стихаючим ревом,
Лягає на воду туман.
Буває, пасати повіють,
З низької подмуть широти,
І знову затихнуть без дії,
І парус не хочуть нести.
Твоїх не пізнати секретів,
У гніві не спиниш тебе.
Із космосу бачать планети
Обличчя твоє голубе.
Степами і джунглями ляже,
Безкрайньо розкинеться світ.
А вперто на хвилі і пляжі
Нас тягне лазурний магніт.
Над скелями чайки на злеті,
Вечірня зоря і прибій...
І бриз, із мільйонів сюжетів,
Нашіптує кожному свій.
А в ранок пустельно похмурий,
Із розбігу в тисячу миль,
Б'є в берег володарка-буря
Пінистими горами хвиль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2019
Тримає крок заслужена бригада,
Одна сім'я - солдат і офіцер.
В святковий час, в День Пам'яті парадом
Ідуть в строю бійці ОМБР.
Захоплення не скрити на обличчі
Притихлій на бруківці дітворі.
Для них каштани мирно палять свічі
І ластівки гасають угорі.
А воїн пам'ятає, у тридцятій,
В душі країни випалений слід.
Вантажилися поспіхом солдати,
Тягнулись ешелонами на Схід.
В боях було відстояно тобою
Лице твоє і честь, ОМБР.
Де кров лягла на соняшник росою,
Шумить рівнина злаками тепер.
І буде хай закрита для дитини
Ціна святкових залпів, холостих -
Палаючі в степу бронемашини
І ті, хто їх покинути не встиг.
Бійцям полеглим виросла заміна -
Тарасів дух у полум'ї не вмер!
Ідуть твої солдати, Україно,
Озброєні бійці ОМБР.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2019
Ще в парку не горіли ліхтарі
І літній день над містом не погас,
Коли із крон ялинових вгорі
Злетіли совенята в перший раз.
Безшумно крильця з гілки донесли
На землю двох сіреньких пташенят.
І злякані пухнастики були,
Що вгору не піднімуться назад.
Не видно було матері навкруг -
Добути корм належало сові.
Лиш дівчинка ішла і її друг,
Побачили малечу на траві.
Малі були, без сумніву, із тих,
Хто совами ширятимуть колись.
А зараз голос дівчинки притих -
Чекала, чи піднімуться увись...
А двійко круглооких пташенят
Прибігли під ялинові стволи,
Підскочили з кумедністю малят,
Злетіли - і на гілочці були!
І з гордістю сприймали звисока,
Як приз людський за подвиги свої,
Підтримуючий погляд юнака
І окрик тріумфуючий її.
Ніхто крім них не бачив совенят -
У парку не гуляло більше пар.
Лише пройшов алеєю наряд
І поряд загорівся ще ліхтар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834746
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.05.2019
Розписує сонце в багрянець картину -
Над бухтою лайнер, причал, кораблі.
Ти трудишся, зводиш міста, Україно,
І соняшник тягнеш до неба з землі.
Славутича хвилі і вітер здалека
Шевченкову пісню співають тобі.
Твій прапор - пшениця і небо над степом,
Звитяга і мужність в твоєму гербі.
Ще свіжа легенда у землях козацьких,
Як грізний полковник свій одяг роздер.
І крик твоїх коней під шабельний брязкіт
Відлунням далеким ми чуєм тепер.
В степах придніпровських, у центрі Європи,
Ти перша стрічала, спиняла орду.
І знову на сході вогонь і окопи,
І внуки козацькі відводять біду.
Там тане у битвах надія забродів,
Що шлях твій накреслить російський багнет.
На карті планети, між вільних народів,
Вже час вимальовує твій силует.
Ти юна, і тільки нарощуєш сили,
Сусідка стареньких, заможних країн.
Я вірю - чужинців в столиці осілих
Замінить відважний Тарасовий син.
Підніметься в травні на полі колосся,
Де грудень холодний розсіював сніг.
І жито комбайн покладе у покоси,
Де танк крізь окопи прорватись не зміг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2019
Я знаю - скажеш що не віриш
У намальовану красу,
Але любов свою, без міри,
Тобі словами донесу.
Ти найгарніша, наймиліша
На весь бескрайній, білий світ.
Моє котяче серце тішать
Твій ніжний погляд, ніс і хвіст.
Я твій навіки, без вагання,
Я все життя віддам умить,
Щоб в ніч весняну до світання
Лише тебе одну любить.
Всі зорі з місяцем і сонцем
Згрібу з небес тобі хвостом,
І сяду в тебе під віконцем
Могутнім лицарем-котом.
Пухнастим стану суперменом,
Щоби під блиск твоїх очей,
Зірватись раптом як скаженний
І ну мерщій ловить мишей!
Тоді до полюсів, до самих,
Моя любов розтопить сніг.
І все що є під небесами,
Я покладу тобі до ніг.
Намиста, перли, самоцвіти,
Всю саму цінність і красу,
Заморські квіти всього світу
Тобі єдиній принесу.
І ти узнаєш, королево,
Що я один на білий світ
Не тимчасовий, березневий,
А всесезонний, справжній кіт.
Бо за гірські вершини вища
І довша всіх тисячоліть,
Моя любов по всіх горищах
Гасає, скаче і нявчить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2019
Високо-високо, що ледве їх видно,
Повільно по небу пливуть журавлі.
До рідних домівок, з далекого півдня,
Летять за вожатим від краю землі.
Під крилами хата, знайомий садочок,
Уже побілілий під цвітом вишень,
А поряд дівчатко спитати в них хоче;
Про землі далекі дізнатись лишень.
- Скажіть, дикі птахи, куди ви літали?
Вас з осені в наших краях не було,
Вам пальми тропічні на вітрі співали
І море вам довго під крила пливло.
Що бачили ви у квітучій савані?
Які пролітали заморські міста?
А правда, що з сіллю вода в океані?..
Бо в нас у струмочку лиш тільки проста. -
Притихло дівчатко, напружило сили
І знову до птахів гукає здаля:
- Журавлики милі, скажіть, білокрилі,
А де найгарніша у світі земля? -
Летіли поважно створіння крилаті -
Якраз над садочком вишневим були -
І відповідь мудро промовив маляті
Вожак журавлиним протяжним "курли":
- На південь, маленька, ми в жовтні летіли,
Коли відхилялась від сонця земля.
На тепле проміння, за ходом світила,
Спрямовано в небі політ журавля.
Жили ми в затоці, за містом портовим,
Над морем солоним закінчивши путь,
І чули як пальми шумлять у дібровах,
І бачили як там савани цвітуть.
Там в диких пустелях біжать антилопи
І трави під сніг не ховає зима.
Там, в Африці, тепло і гарно в Європі,
А краще від твого садочка нема. -
Промовили птахи і вдаль потяглися,
Рубаючи рідне повітря з плеча.
Вони вже дивились на озеро в лісі,
А вслід їм дивилось притихле дівча.
Під пальми тропічні, з вишневого цвіту,
Так в землі далекі хотіла мала,
А зграя пташина, шляхом у півсвіту,
Повільно по небу додому пливла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2018
Коли в нічному небі догорить
Моя зоря, промчавши небосхилом,
Подумаю в свою останню мить -
Вона із тих, що все-таки, світили.
Не спіймана у ями чорних дір,
В висотах не відшукуючи слави,
Іде моя - одна з найменших зір -
Між інших, іменитих і яскравих.
Хай правди відстояти я не вмів
І хижий світ змінити був не в силах,
Але коли кипів у мені гнів,
Вона гарячим полум'ям горіла.
Байдужістю несе від мертвих тіл
З давно уже погаслими вогнями,
А в розсипі палаючих світил
Моя орбіту креслила за вами.
Коли смішні малята в перший раз
На ніжки піднімалися несміло,
Хвилюючись, дивилася на вас
Моя зоря, і променем світила.
Хай кажуть: - Не з важливих ти світил, -
Холодні зорі, мертві і не зрячі.
Але палаючи з останніх сил,
Моя зоря іде в сім'ї гарячих.
І навіть коли час мою свічу
Погасить в мерехтливому світанні,
Я в небі метеором пролечу,
Яскраво догоряючи востаннє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2018
Його приклеїв наш комроти
Під броньовим перекриттям -
Дівча задумливе, на фото,
На підвіконні, з котеням.
Сидить, тримає свого друга,
Пухнасту шийку обняла,
І на танцюючі по кругу
Сніжинки дивиться мала.
Тут у бліндажній сивій димці
Солдатський жарт і зброя в ряд,
А там в садочку на ялинки
Вдягає шубки снігопад.
Під грубий сміх і грізний брязкіт,
В очах синеньких, на стіні,
Блистить життя німим контрастом
Навпроти смерті, у війні.
На підвіконні, по дитячи,
Вмостившись з котиком анфас,
В нещастях наших і в удачах
Дівчатко ділить з нами час.
Змінилась курява болотом
І не один ліг побратим,
І ротний, вибулий трьохсотим,
Давно замінений новим.
А за сніжинками, на фото,
Спостерігає в бліндажі
Мала улюблениця роти,
На нульовому рубежі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2018
Затьмарила землю і небо покрила
Сріблястими зорями ніч.
Зі сходу на захід повзуть небосхилом
Мільйони палаючих свіч.
Пливуть вони дружно, мигають звисока,
Не сходять зі шляху ніде.
А з ними сузір'ям, завжди одиноким,
Велика Ведмедиця йде.
Далеко на Північ, проходить по небу
Маленька сестричка одна,
І з нею Великій зустрітися треба,
Та тільки не може - сумна.
Їх в просторі космос з своєї колиски
Розкидав ще зовсім малих.
Під розміром різним, горінням і тиском
Вирує життя своє в них.
Летять вони двоє, кружляють по колу,
По тверді своїй голубій,
І жаль, що не зможе Велика ніколи
Потиснути лапку Малій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2018
Дрижать у фарах липи при дорозі,
Росу скидають краплями вони -
Піднята двадцять шоста по тривозі
Газує, прогріває двигуни.
Ще трішки - і потягнеться колона,
Затихнуть в парку окрики солдат,
І вранці нагадає в гарнізоні
Про нас лише подряпаний асфальт.
Далеко, на палаючому Сході,
Чекають нас в обвуглених степах,
І вихлопом їдким від самоходок
Нічний туман в околиці пропах.
Ми знаємо - чиїсь погаснуть зорі,
Не кожен з нас повернеться з війни,
І знає ворог - смерть блукає поряд,
Коли у нас заводять двигуни.
Нехай щастить. Вперед бригада, з Богом!
Без зайвої жіночої сльози
Зникає замикаюча за рогом,
Під мирний стукіт крапельок роси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=khh2eQ04DC4[/youtube]
Ледь світиться сонце в диму і пилу
І топчуть копита в степах ковилу.
Змінивши сумирних на буйних своїх,
Ми гонимо знову коней бойових.
Хай в рубці кривавій бійцю пощастить.
Вперед норовисті, скоріше летіть.
Тут тих, хто спинився, з'їдають вогні,
Тут з бою виходять хто був на коні.
В часи лихоліття, смертельних навал,
Вирішує долю гартована сталь.
Чужої кінноти завершує біг,
Хто коней сміливо сідлає своїх.
Стрілою промчаться гривасті в боях
І знову на мирний нас вивезуть шлях.
Затихнуть булати і стукіт підков,
І дощ змиє в полі запечену кров.
Загояться рани на них від меча
І боязко гляне маленьке дівча
На шрами порубаних в битвах лихих,
Сміливих і буйних, коней бойових.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2018
Нам не маки в зелених полях червоніли,
Коли з димом тумани пливли.
Нам в лісах розпускались конвалії білі,
Біля наших землянок цвіли.
Ти від міст і палаючих сіл, Україно,
Нас покликала в гори Карпат.
У твою безнадійну, найгіршу годину
Я був твій, український солдат.
Ми топтали в походах конвалії білі
І вогнем їх палив кулемет,
А в затишшя стояв з них, між стін закоптілих,
У відстріляній гільзі букет.
Вони поряд росли з бойовими стежками
І як світлий супутник війни,
Вслід за димом розвіяним знову за нами
Своїм цвітом біліли вони.
В лісовій глушині, в Україні повсталій,
Час тривожний набатом дзвенів,
І лягали прощально дзвіночки конвалій
На могили батьків і синів.
Вже збігає мій час... І від наших землянок
Тільки ямки зарослі знайдуть.
А в травневих лісах, на тих самих полянах,
Білі квіти так само цвітуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2018
Ти котиш, Дніпро, свої води лісами,
Степами південних рівнин,
І все пережите тобою з віками
Ти знаєш, Славутич, один.
Давно, в льодовик, твоє русло водою
Прорізала вперше весна.
І перші, на Північ, над юним тобою
Мисливські брели племена.
З'являлись народи і знову зникали
На сивих твоїх берегах.
Сармати і скіфи кургани лишали
І час їх розвіював в прах.
Ти ще пам'ятаєш Хорива і Кия
На хвилях своїх голубих.
Ти ніс їхній човен - і гордо твій Київ
На кручах стоїть після них.
Тут твій кошовий, Запорозької Січі,
Давав курінному наказ,
І мужньо дивився противнику в вічі
Із полум'я грізний Тарас.
Закований в кригу вітрами зі Сходу,
Не раз ти сповільнював хід,
А потім ламали бушуючі води
І в море виносили лід.
Ти гордо, Славутич, течеш без упину
Крізь простір і далеч віків,
Лиш хвилі грайливо в степах України
Б'ють в сивий пісок берегів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2018
Мелодія Андрія Мартиненка (Амадея)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UO2Ix9q4ugw[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D3iN6FB1pNk[/youtube]
Присвячується Василю Малянівському,
Племіннику і прийомному сину Ольги Калини.
Я чую твій голос, єдиний на світі,
Пливучи по хмарних, блідих небесах,
І бачу букет твій, і лист на граніті,
А відповідь губиться, тоне в вітрах.
Ти чуєш - кричать білі лебеді-гуси?
Послухай, поглянь на хвилиночку ввись,
Я мимо лечу, але ще повернуся
І в снах появлюся таким, як колись.
Прийду на вечерю, як зорі освітять
Мільйоном лампадок небесні краї;
Легесенько вітром пройду в верховіттях,
Загляну у рідні зіниці твої.
А в грози травневі, під блискавки сині,
Коли забіліє калина в цвіту,
Ти знову побачиш, як я по стежині,
Промоклий до нитки, з рибалки бреду.
Чекай - і я буду тихенько ночами
Приходити в сни крізь тумани і сніг.
Тоді, під Луганськом, любов твою, мамо,
Снаряд відібрати осколком не зміг.
Відповідь на вірш Ольги Калини
"Писала лист".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2018
Він міг назвати міною снаряд
І зовсім був не схожим на героя,
Як підліток, зелений ще солдат,
Прикурюючий поряд після бою.
Новенького в обстріляній сім'ї,
Салагою прозвали його з жартом
І з фляги посвятили у свої,
Хоча не думали що буде вартим.
Давно було, а пам'ятаю як
Тодішній бій розкручував картину,
Як наповзаючий російський танк
Впритул уже обстрілював хлопчина.
Вони ішли - чотири по снігу,
Стріляли з кулеметів, а навпроти,
Нервуючи, піхоту на бігу
Від танків відсікала наша рота.
Завмер один і щезнув у вогні...
За мить, ще два роззулися на міні...
А той що поряд повз і на броні
Іскрили рикошети від машини.
І коли холод крався по спині,
Коли бувалих зрадила відвага,
Прицільно їхні прилади скляні
Впритул кришив короткими Салага.
Не впустить бій засліплену броню,
Ракета в нерухомий не промаже...
І чорний дим тягнувся від вогню,
Як стрічка ритуальна екіпажу.
Горів метал. Розносив вітер чад
І дух людський, горілий, після бою.
А зовсім поряд щупленький солдат
Нагар знімав з розібраної зброї.
І лиш в уяві бачився живий,
Угадувався в рисах на обличчі
Його далекий предок, кошовий,
Полковників скликаючий на Січі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2018
Впало небо волошками в жито,
На поля синевою лягло
І травневими грозами змито,
Що раніше в степу відцвіло.
Відбуяли біляві нарциси,
Від кульбабок розвіявся пух
І до сонця з хлібів піднялися
Сині очі близняток-подруг.
Із цвітучими злаками поряд,
Квіти пізньої зовсім весни,
Бірюзою безкрайнього моря
Розцвітають надовго вони.
Їм лугів різнотравних не треба,
Їм миліше між юних хлібів
З колосками здійматися в небо,
Коли цвіт ранніх трав облетів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2018