| Сторінки (1/35): | « | 1 | » |
Мені відомі два достовірні
способи захопити планету Земля.
Першим є Я — здати всю зброю,
скасувати кордони,
розбити дороги,
обрушити ферми на всіх мостах.
І, забившись в маленький хутір,
посеред лісу й болота,
карбувати любов як нову монету.
Другим є Ти — збудувати гармати,
грабувати багатих, ділити на всіх.
Зривати агітки й плакати,
малювати свої.
Вирвеш серце гранітовій статуї
посеред найбільшого з міст
і любов сама потече рікою.
Мені відомі два достовірні
способи захопити планету Земля
І хай це буду не Я,
мені не вистачає наснаги
і хай це будеш не Ти,
у тебе її забагато.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809591
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 10.10.2018
От вичавлюється сльоза,
терпка як з ягоди сік,
і починає довгу подорож.
Бунтує хмари в один
вар'ятський гурт.
І стиглими яблуками
бомбардує море.
А у будь-якого моря є дно,
а за ним ще кілька.
Сльоза бунтує потоки-течії
в один поганський танок
і, врешті, дно пробиває.
А там — людина сидить
ув'язнена, скута, до стіни
прикручена.
І ніби якоюсь тортурою
болючою, китайською, східною,
сльоза дзвінко вдаряє
у маківку.
А людина мужньо й жіночно
з усієї впертості й відчаю
спокійна-спокійнісінька.
Бо скільки вже можна тих сліз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808859
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 04.10.2018
він зачерпає форми посудини
щойно народженої без осаду
такої закрученої і непостійної
як його уява й думки
посудини обережно знятої
з гончарного круга
нещадного до некрасивого
коли до вогню ще довго
а позаду лишилися
усі деформації і останні спроби
він витікає руслом-старицею
за кордони молодого озера
що боїться не стати болотом
з причин відомих тільки
утопленим воякам і золоту
не відчувши солоного присмаку
у сінях гирла розбитого дельтою
жодної сльози прісної
не зронить, а тільки згадає
увесь попередній шлях.
він як форма, що шукає змісту
він як віра — без мети кінцевої
він як історія десь посередині
він як сестра для життя народжений
він проростає не стеблом, а квіткою
як солона і прісна вода замішана
він — це любов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808310
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.09.2018
Ще не згас історії шовковий блиск,
спогадів м'якість і ніжність,
коли на пухнастому сведрі трави
паслись поліестерові вівці.
О, скільки життів врятували вони,
скільки шкур не пішло вовкам на кожухи.
Заощадивши ту ж саму кількість тепла,
але без леза і крику.
Відтак, хай не мерзне найперший чабан,
що збудував синтетичну кошару,
хай годується синтетичне ягня,
і жує травичку пухнасту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806231
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 10.09.2018
Чому коли я проводжу по стіні пальцем
не з'являється лінія —
вібруюча як кордон
між миром і темрявою,
як межа поміж ніччю й війною.
Врізається промінь у скроню,
ніби хоче дати ідею,
що відрізок од серця до мозку
має занадто багато обривів.
Жодна пряма дорога,
затиснута між зубами
не покаже, де я схибив
і де здогадався здатись.
Здається, лінія на стіні таки з'явилась,
лишилось найважче — обрати
у що вірити, коли все уже знаєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780660
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 06.03.2018
Ніколи не знаєш,
коли світло влетить у зіниці
як в простору кімнату,
як на сітківці застигне
відбитий від дзеркала
сонячний спалах.
І темрява кожна віднині
наливається срібним блиском,
осадом, іскристим намулом.
Коли за повікою заховалась
світлина — ранковий промінь,
коли воно вперше відчулось —
ніяк не згадаєш,
ніяк не забудеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775945
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 09.02.2018
З часом світліє та мить, коли
як у воду в старість влетиш.
Впадеш з каменем прив'язаним
до душі, наповненим усім тим
що ти пройшов і що пережив.
Хоча й спробував всякого ремесла,
розписав світ з голови до ніг —
ніг Господа і голови доньки.
Зумів за собою юрбу потягти,
але плавати не навчивсь.
Проте це не кінець і не смерть,
це метафора і забобон.
Бо молодість хоч і минула
а любиш життя ще більш.
Ким ти станеш, коли виростеш,
коли випливати, а бачиш дно?
ти або лід, або лайно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772546
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 21.01.2018
Вогонь пророста крізь фаєрку,
зачепившись за іскру.
Най тобі руки не мерзнуть,
додам чайнику свисту.
Най тобі легше з дороги,
щось піднесу, нагодую.
Ти розкажи щось цікаве!
Тобі чаю чи кави?
Дім придорожний і скромний
блукає думками.
Окутайся тихим теплом,
дим подорожній.
Не лиши шансу хворобам —
википить вітер морозний надворі.
Лиши щось по собі.
Лиши щось по собі,
хоч малесеньку іскру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771993
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 18.01.2018
З-під душі вилітає камінь,
срібним ядром
вистрілює вгору.
І по небу ідуть кола,
ніби це риба
взяла й проковтнула
збитий неспокій,
недобиті печалі.
Ніби солдатики,
чи динозаврики
як по команді —
"Усім розійтись"!
Розходяться
на однакову відстань.
Хто ти, гармато?
Риб'ячий корм,
чи свіжа отрута?
Хто ти, солдатик?
Ти динозаврик,
чи срібна куля?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755895
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 18.10.2017
Приклавши до долу,
до землі, грудну клітку
свою, серцебиття.
Я відчув звільненим
тілом відлуння,
відбите у відповідь
тремтіння рук:
Я є Мю і Ню —
кінець початку
і середина кінця.
Я і є саме життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753138
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 01.10.2017
Замішую мул і бурштин у єдиний розчин.
Плач прадавніх дерев і намитий осад.
Жіночі ключиці до начисто вимитих палуб
кораблів, що сіли на низьку воду,
рятуючись від штормів і пробоїн.
І часто лишались гнити до скону.
Жіночі ключиці, обдаровані красою
і вилитими у золоті комашками,
що обсипають тривожним холодом
простори від грудей до шиї, по плечі,
у мерехтливі години небесного горя,
гучної води.
Замішую, бо ніщо так не втримує
пам'ять як жінки і торгові дороги.
Замішую, бо ніщо так не втримує
пам'ять як мул і бурштин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752468
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 27.09.2017
Якби дати тобі силу
обрубати гілки ще тоді,
чи стало б мужності?
Не важливо. Пощади́.
Пройти від зерняти яблука
по тонкому стеблу
порівно до сере́дини
і зламати. Пощади́.
Затвердівши од вітру
не однієї зими, кроною
розділитись на три шляхи.
І обирати теж пощади́.
Якби дати тобі силу
обрубати гілки ще тоді,
чи стало б мужності?
Не важливо. Пощади́.
Маскуватися до останнього
у листі наслідків,
тікаючи від причин.
Не сховаєшся, пощади́.
В ім'я зерняти, і стебла, і плодів,
отримавши силу бачити і ламати
майбутнє своє,
пощади́.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752280
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 26.09.2017
Розібрати безлад у голові
від кого тікати,
до чого йти.
Кадр за кадром засвіченою плівкою
рухатись по минулому,
ніби картою дивних пропорцій,
чудернацьких проекцій.
Із сходу на захід,
бо все починається на сході,
і закінчується ніколи.
Увляєш скільки секунд минуло,
поки сортувались фрагменти,
щоби врешті показати те,
чого не бачив першоглядач?
Проявляєш кожну мить,
котру зберігати не варто
як пульсацію в скроні,
відбитий ритм?
Чорт, стільки всього,
стільки всього відбулося
в твоїй запломбованій голові.
Скільки раз засвітити
п'янку темноту
єдиною краплею світла,
аби знайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752120
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 25.09.2017
Комашка творить диво —
ходить по воді.
І небо їй дивується,
і небо до неї тягнеться.
Комашка лякається
відображення неба —
не тікає,
тоне в крапельці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736737
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.06.2017
Сонечко світить,
горобчик сідає на гілку —
нахуй вашу спілку,
нахуй вашу спілку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734846
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 24.05.2017
Це могли би бути
найкращі дні нашого життя,
але ми їх не пам'ятаємо
за розмовами звареними
у тісних приміщеннях,
де повітря — дефіцитний товар.
Це могли би бути
найкращі дні нашого життя:
вода з неба і мінералка
в пляшках.
Вся ця електрика і кураж
так вдаряють по голові,
що пам'ять зраджує досвіду.
Це могли би бути
найкращі дні нашого життя,
якби можна було туди повернутись.
Збирається дощ, збираємось
ми у випадкову дорогу.
Буде день завтрашній,
свіжі стелі чужих квартир.
Можливо, це і будуть
найкращі дні нашого життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733639
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 16.05.2017
Ці легкі землетруси —
майже невидимі і випадкові,
прикликані місцем сили,
що зароджується під ногами.
Це естетика стрибків і приземлень:
неважливо, яку музику грати,
важливі вібрації й сплески.
Так легко губитись між вулиць,
якщо не боятись йти далі.
Серцебиття ударів об землю,
об'ємність повітря під ступнями.
Це естетика мимовільного слухання
звуків, у яких ховається сила.
Так, збираючись зі словами
щось глибоко під землею
резонує з усім, що перед очима.
Це естетика розмови з містом,
це розмова з самим собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732623
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 09.05.2017
Якщо ти їдеш до Хмельницького на ярмарок,
залізяки, цукор, цяцьки і лахи,
нагадай про мене одній тамтешій лисиці —
колись була вона любов'ю моєю.
Хай пошиє мені сорочку в клітинку,
залізяки, цукор, цяцьки і лахи,
без жодної голки й тканини турецької,
тоді знову буде вона любов'ю моєю.
Скажи їй знайти довгу піщану косу,
залізяки, цукор, цяцьки і лахи,
між морем Азовським і морем Чорним,
тоді знову буде вона любов'ю моєю.
Скажи їй докупи зібрати усі ножі,
залізяки, цукор, цяцьки і лахи
і спалити усе на дні ріки глибокої,
тоді знову буде вона любов'ю моєю.
Якщо ти їдеш до Хмельницького на ярмарок,
залізяки, цукор, цяцьки і лахи,
нагадай про мене одній тамтешій лисиці —
колись була вона любов'ю моєю.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wiZJP_XLmrQ[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730996
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 28.04.2017
Я дебютую в двадцятих роках
маленькою книжкою віршів.
Двадцять шість коротких історій
поміж золотавих форзаців.
Бо двадцяті роки твердо стоять
на пустих сторінках антологій,
бо неминуча спрага для них
ці темні пробіли заповнити.
Чи товаришем, а чи зрадником
запишеться проміжком в змісті.
Зрештою, кимось таки запишеться.
Можливо, і першим, і другим.
Хтозна чи прийде тридцять другий
і скільки достигне до того.
Хтозна чи прийде сорок перший
і чи нитка достатньо довга.
Молодість вимальовує кола
і прошиває століття наскрізь.
Так записано сто років тому,
так перепишеться наново зараз.
Страшно чути гомін святковий,
пам'ятаючи обпечені пальці.
Страшно радісно розуміти:
я на собі відчую двадцяті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730002
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 22.04.2017
Живуть поміж своїх, живуть поміж дерев
в садах фруктових, в домах без вікон,
в домах без стін, під куполом дірявим.
Живуть поміж дерев, живуть поміж своїх,
живуть по-двоє, по-троє, як вирішує час,
як жартує погода і сміється врожай.
Живуть поміж своїх, не покидаючи дому,
який збудував, який виростив і доглядав.
Їдять плоди соковиті, полюють на звірів.
Живуть поміж дерев, не виходять на зовні
бояться світла убивчого і вітру гарячого
пустелю і втомлений ґрунт, сірий пісок.
Живуть поміж своїх, живуть поміж дерев,
сиротами бездітними, без пам'яті зовсім,
без імен і назв, на простих словах.
Живуть поміж дерев, живуть поміж своїх,
живуть - доживають, засихають, старіють,
насінням входять у землю,
проростають садами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729361
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 18.04.2017
Ти живеш всередині інею
і не йолопам розуміти
переваги дому твого
грайливо-красивого.
Живеш неприкрито зимовою
лінню створіння земного,
переваги якої здебільшого
неоціненні, не оцінені.
Всередині у тебе затишно:
страшно тихо, аж голосно
промовляють теплі думки,
танучи, підігріваючи.
Інею терпкого красивого
мало виростає на рік,
але він щораз буде мріяти,
аби ти лишалася з ним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2017
А там, за полями, слова винесені
і обведені червоним кольором.
Певно вітрами нестримними здуті,
спечені сонця загартованим диханням.
А там, за полями, горизонти —
лінійна уява Всесвіту,
розділовими знаками переділені
і спокійно складені на кращу долю.
Що там за краєм зошита
і ніколи не буде змальованим,
чий храм збудований власноруч
і відтоді буяє пам'яттю?
Що там за краєм простору,
куди не дістати поглядом?
То крам, що не буде проданий,
то птахи, що не стануть словом.
Відтак думай
з особливим гонором,
прослідковуй кроки, ніби рядки.
Відтак іди
пробивайся милями,
записуй спалахи, ніби кроки.
Ти знаєш куди рухатись
і віриш в існування за комами,
поділяєш усе вище сказане
і не закінчуєш однією крапкою.
//написано приблизно рік тому//
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2017
Знаходять потаємні дороги
за запахом соснових шишок:
смарагдових і молодих.
До острогів кам'яних приводять,
що беззахисні та рівнинні
лежать біля гір скляних.
Де дерева вириває вітер,
слиною потоків морських:
сильною і невпинною.
Вириває з фундаментом,
з підвалами і горищами,
руйнуючи гнізда тихі.
Там кору роз'їдають комахи.
Трухлявіють несучі стіни,
але стоять вперто!
І стоятимуть до тієї години,
поки знизу їм не постелять
бетонну тканину.
Гублять потаємні дороги,
залишаючи запах шишок
смарагдовим спогадом.
Спогадом глибинним і вічним
як гори, як море і вітер,
як два покоління лісу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714096
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 23.01.2017
В українських квартирах,
у цих затишних кімнатах
ніхто не малює тілами
товстезні бестселери,
великі прозові романи.
В українських квартирах ,
у цих неспокійних кімнатах
вимолюють вірші тілами.
Вибивають й загоюють
навіть смертельні рани.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713429
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 20.01.2017
Дім інтонацій, при великій дорозі
ніколи не добирає слів,
ніколи не допиває ніч,
ніколи не викидає на холод
замучених асфальтом людей,
що ховаються за точним словом,
міряють відстань роками,
і шукають вірних справі часів.
Сама Мова зустрічає з дороги.
(Часто розміром з пів-життя).
Чи пам'ятаєш звідки прийшов ти?
Як звуть сусіди землю твою?
А вони їй кричать і шепочуть,
вкидаючи в очі то грубі,
то теплі, то такі холодні слова.
А Мова все розуміє, всевидюща
вічноживуча і сильна вона:
усіх зігріє, постелить спати
нагодує і порахує, усіх запише
у безмежну і вічну пам'ять свою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710961
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 08.01.2017
Місцевим бог — далекий родич.
Місцевий бог — старий дідуган.
Святкувати його ювілеї,
щороку справляти вечерю,
співати святкових пісень.
Пісень занадто щасливих,
теплих і кольорових
для таких темних ночей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710576
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2017
Холодно.
Пробирає до кісточок.
От ніби світ горить,
а так, розумієте, холодно,
так незнайомо й невивчено —
організм не приймає час.
Очі заліплені попелом
і не бачиш, чи ще комусь
холодно.
Чуєш окремі вигуки:
може когось спалюють,
може спаленим холодно,
може я сам горю,
але так, розумієте, холодно,
так незатишно й боляче —
вітер губить слова.
Із землі вириваються демони,
саме пекло стріляє у голову
розігрітими півднем патронами,
але так, зрозумійте, холодно,
так незручно й відчужено —
не мій світ, не мій час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709076
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2016
Czerwone i niebieskie mówili o wojnie,
mówili różnymi językami
Krzyczeły i szeptały
To życiowoważna rozmowa:
urdu - język nieujarzmionych,
hindi - język niezwyciężonych
Spróbuj znaleźć kompromis
w takiej partii
Potem szły sypiać i umierały we śnie
od kul z pleców,
co zabijają zwłaszcza powoli
i jeszcze długo nie odpuszczają
posmak wymiotów w gardle,
A na ranek pisały listy
o śmierci na słowach
i śmierć za słowa
które nie mówiły faktycznie
Koło Sansary kociło się ze stoku
jak kamień Syzyfa
i mówili oni różnymi językami,
i umierali oni rozmaicie:
niebieskie - nieujarzmiono,
czerwone - niezwyciężono
Rana nieporozumienia - jak paznokieć,
co wrosnął w skórę i gnije
Gnije i zasycha,
rozrywa się i krwawi się:
dopóki infekcja nie ukroi palec,
dopóki śmierć nie pogodzi nas
Dla czego oni mówili wieczorami,
żeby potem zginąć we śnie?
urdu - język nieujarzmionych,
hindi - język niezwyciężonych
Dla czego na ranek pisały listy,
jeśli rana bolała najwięcej?
Urdu i hindi są jednakowymi do pisania,
którymi by różnymi nie były.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704384
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 03.12.2016
Червоний метелик загна́ний в куток
реагує на кожен спалах світла.
Потривожений і спровокований
притискається до тріщин
у стінах.
Роздряпані стіни як знак,
як нагадування про незакінчену битву.
Непродуману і програшну,
немов недовершена рима.
Темна кімната, відсутність освітлення,
боротьба рядків і метеликів.
Перемога червоних барв.
Так мене ще ніхто не цілував.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704191
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 02.12.2016
Усе, що важливо на письмі,
усе, що живе на словах,
усе, що існує в мові.
Підеш наліво отримаєш Волю
в комунальній труні.
Підеш направо — на розстріл
за образи та за слова.
Підеш прямо — потонеш,
або обернешся на рибу:
на рибу-убивцю,
на рибу-життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703523
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 28.11.2016
Не тільки ж чума
править ножами,
не тільки ж вона —
різбяр краєвидів.
Краєвидів нових, невідомих,
здебільшого мертвих.
Її презвичність застуда
править кігтями.
Її норовливість згубна:
рвані зв'язки, нові голоси.
Голоси сміливі, уперті —
здебільшого мертві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702574
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 24.11.2016
Коліями срібними, бордюрами
відміряють метри-кроки.
Восьма ранку — бордюрами
балансують у межах мови.
Хитаються лінивими хвилями
від зупинки, до зупинки. Сонно.
Вода здригається хвилями:
свинець у черевиках. Важко.
Голосним сплеском! Вихором!
(Падати у воду холодно!)
В тротуарах не потонете,
посунете на свою роботу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702297
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 23.11.2016
Приходять сюди щовечора,
у єдину тиху кімнату,
рахувати скрипучі припливи
океану поту
і важкої роботи.
Щораз упираються в межі,
мозолями малюють нові.
Яка вага тисне шипами,
що її підіймають
дитячі тіні?
Кілограми тротуарних образ
обростають чавунними м'язами.
Угору! Цей келих за вас!
гострі словом,
глибше зламані.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702084
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 22.11.2016
Хоробрість котеджів й висоток
тієї ж пекучої іскри дитя,
що з неї проростають хвилями
жоржини під порталами-вікнами.
Оплітаються доми вогнем,
жару пульсують квітами.
І стають на ноги висотки,
і стають на вітрила котеджі.
Дужі бетонно-панельні ноги
здіймаються-прориваються гуркотно,
але обережно, аби не тривожити
черепичні щогли вітрильників.
І підіймаються стрункими парадами
схилами цього міста рівнинного.
Так високо — до горизонтів,
так круто — поки тримається.
А потім монетами котяться,
змиті асфальтною хвилею,
зраджені ногами крихкими.
Падають. Піднімаються.
Повторюють спробу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701836
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 21.11.2016
Червоні і сині говорили про війну,
говорили на різних мовах.
Кричали і шепотіли —
це життєвоважлива розмова:
урду — мова нескорених,
гінді — мова непереможних.
Спробуй знайти компроміс
у такій партії.
Потім йшли спати і помирали уві сні
від куль зі спини,
що вбивають особливо повільно
і ще довго не відпускають
присмак блювоти у горлі.
A на ранок писали листи
про смерть на словах
і смерть за слова,
які не говорили насправді.
Колесо Сансари котилось зі схилу,
як камінь Сізіфа.
І говорили вони різними мовами,
і помирали вони по-різному:
сині — нескорено,
червоні — непереможено.
Рана непорозуміння як ніготь,
що вріс у шкіру і гниє.
Гниє та засихає,
розриваться і кровотичить:
поки інфекція не відріже палець,
поки смерть не помирить нас.
Для чого вони говорили вечорами,
щоби потім загинути уві сні?
Урду — мова нескорених,
гінді — мова непереможних.
Для чого на ранок писали листи,
якщо рана боліла найдужче?
Урду і гінді однакові на письмі,
якими б різними не були мови
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701607
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 20.11.2016