Вероніка Барнет

Сторінки (1/1):  « 1»

Коли маленькою була

Коли  маленькою  була,
То  дуже  я  хотіла  стати
Дорослою  красунею,  
Й  фанатів  мріяла  я  мати.

Та  мама  завжди  доріка  -
''Ніхто,  як  ти,  ще  так  не  їв!
Як  порося,  і  брудно  скрізь...
Не  вистачає  навіть  слів!''

Й  подалась  мати  в  магазин.  
І  залишилась  тільки  я,
Бо  в  тата  справи,  і  пішла
В  салон  краси  сестра  моя.

Тоді  умилася  гарненько
Й  пошкандибала  до  кімнати,
Де  чепурилась,  одягалась
І  фарбувалась  моя  мати.

Дістала  мамині  парфуми
Й  всю-всю  косметику  дістала,  
А  в  шафі  геть  все  перерила  -
Найкращу  сукню  так  шукала.

Тоді  забралася  на  стільчик
І  розпочала  фарбуватись.  
Як  закінчила,  то  пішла
Я  сукню  мамину  вдягати.

Ну  ось  -  нарешті  все  готово!
Тепер  красуня,  як  мамуся!
Такою  не  була  ніколи!
Як  же  собою  я  горжуся!

І  справді  -  я  така  красива  -
Помада  в  мене  аж  на  носі,
І  по  обличчю  чорна  туш  
Тече...  Я  пам'ятаю  й  досі!

А  сукня  прямо  величезна!
І  в  пудрі  все  волосся  в  мене!
Це  я  чи  привид?...  Може  зомбі?...
Чи  це  вампір  страшний?...  Ой  нене!!!

Та  я  ж  то  думала  інакше...
Й  заходить  мама  до  кімнати
І...  Що  за  звичка???  Від  краси  
Свідомість  зразу  утрачати!





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707924
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 22.12.2016