| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Минає день.
Минає час.
Життя іде.
Ми живемо.
Цей світ для нас
Трояндою цвіте.
Кудись мчимо
Крізь всі віки
У пошуках зірок.
Тікаємо
Від правди геть
Й ненависних думок.
Таке життя,
Немов салют,
Спалахне лиш раз.
"Мы йдем туда,
Где нас не ждут"
В ряды тех штучных мас.
Поміж людьми
Рвемося в світ
Чужих ідей і правил.
Чия любов?
Чиє життя?
Хто правий і не правий?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2018
В зірках я вбачаю провину
У зустрічі нашій раптовій,
В словам безглуздих поволі
Й в потоці думок безупинну.
Жадали повітря ковток...
Це небо усьому виною,
Розливши між хмари вино і
Потягло в чарівний танок.
Й дерева нас колихали,
Граючи одну лише пісню,
І в цілому світі нам тісно
За обрії сонця тікали.
Між хмарами плавно літали,
А люди дивилися злісно,
Бажаючи з нам, звісно,
Та їх ми не помічали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2018
Живучи у своєму уявному світі,
Між незвіданих мрій та жаданих бажань,
Нутро гріти у вічно теплому літі
І ниряти мрійливо у райську гава́нь.
По дитячому так,босоніж по траві,
По безмежному полю вільних думок,
Оголену відчувати жагу у душі,
Віднайшовши довіри в'язку ниток.
Ти маєш надію на сонячні дні,
Пройнятих поглядами без лицемірства,
По алеях з усмішкою впевнено йти
Й розбивати туман песимістичного міста.
Але вранці,прокинувшись в реальному світі,
Тих же самих похмурих буденних проблем,
Ти все будеш літати у теплому літі.
І шукати свій загадковий Едем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773077
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.01.2018
Так хочеться замкнутися в собі,
Відректися від всього світу,
Забитися в далекий куток душі,
Зупинити потік ромашкового цвіту
Свого серця.Сховати в колючі ланцюги,
Щоб під шиповими дротами
Ніхто не чув оті думки,
Які гіркими зіткані сльозами,
Що ллються-люються проти волі
Стають солоною росою на губах,
Пилиною прозорою на очах
І зовсім не підвладні долі.
Знаєш,треба,треба підійматися,
Не здаватися,радіти дрібницям у житті
І проблемами своїми меньше перейматися.
Але...Так хочеться замкнутися в собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708750
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.12.2016
Вірний син своєї Батьківщини,
Вкраїнського слова суворий батько.
Ти боровся за гідність України,
Щоб не розмовляли люди крадько,
Своєю калиновою,рідною мовою,
Щоб не жили в страху й печалі,
Щоб пісня солов'я звучала дібровою,
Щоб схід сонця спокійно стрічали.
Ти знаєш,Кобзарю,нам тяжко живеться
У рідному,любому краї.
Ти знаєш,країна наша скоро загнеться.
Тут не журавлі літають,а чорних воронів зграї.
Замість сонця,чорніють хмари
І червоною кров'ю пройнята земля,
Й матері-сироти бродять,як примари,
Бо замість сина в них цинкова труна.
Знаєш,напевно "така її доля",
"О Боже,о Боже мій милий"!
Так страшно і важко до болю,
Прости її,прости наш єдиний.
"Нащо їй ті карі очі,нащо чорні брови",
Якщо не буде в неї рідної мови?
Нащо їй стрункі берези,китиці калини,
Якщо не буде єдності країни.
А,можливо,Тарасе,приклад твій візьмемо,
Станемо мужніми,сильними враз
І за волю неньки-України підемо.
Хай настане наш славний час.
"Борітеся-поборете"-ти гордо промовиш.
"Щоб наша слава не пропала".
Наш вкраїнський народ не зломиш,
Щоб вся ворожа сила,боючись,нас знала.
"Наша дума,наша пісня,не вмре,не загине",
Не зав'януть червонії маки у полі,
Хай же пісня солов'їна по всім світі лине,
Ми будемо вести Україну до кращої долі.
Бо"одна вона у нас така-уся співуча і дзвінка",
Славетна наша Батьківщина,
Така тендіна,гомінка,
Кохана наша - Україна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708534
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 26.12.2016
Яка б в житті не сталася відлига,
Які б там не були печалі і жалі,
Твій друг,порадник-завжди буде книга
Усьому світові,тобі й мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708369
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 25.12.2016
Епілог
Україно,моє вистраждане серце,
Хто над тобою знущається?
Чом молоде твоє біленьке личко
Слізьми гіркими вмивається?
Чом? Чом не квітне душа твоя більше
І серденько не співає чудові серенади,
І з кожним днем все гірше-гірше,
Й сильніше б'ють пекельні гради?
Вже у домі немає сімейних розмов.
Таких теплих за філіжанкою кави,
Й частіше в небо дивлячись знову й знов
Не бачимо сонця,а лише чорніють гави.
А ми все дивимося,вдивляємося пильно,
Надія у очах людських іскрить,
Що буде щасливою матір – Україна
Хоча б хвилину,одну щасливу мить!
І
Сидить у могили дівчина бліда,
Лице скам'яніле,жодних емоцій
І по морозній щоці покотилася сльоза…
Її чоловіка вбили на війні у цьому році.
Не ворушиться,навіть не моргає,
Здається,що зовсім не дихає вона,
До портрета руки тягне,простягає
І тремтячим голосом промовляє слова:
«Убили…Немає…Немає …Убили…
Коханий мій,любий!Ні!Я прошу!
Покинув ти нас,пішов!А дитина?
Що я ще ненародженому сину скажу.
Спитає: «Матусю,а де таточко мій?
Чому не з тобою,не разом з нами?»
А що я скажу?Рідний…
Нахлине лиш біль».
Міцно портрет обняла руками.
«Ти знаєш,я впораюсь,хоча в мені біль живе,
Я зможу,я сильна людина!
Витримаю цей жах,витримаю все
І виховаю нашого гідного сина!
А на останок хочу я сказати,
В моєму серці будеш ти навік.
Не зможу більш нікого так я покохати.
Мій воїн,мій коханий чоловік!»
ІІ
Ох як же важко приймати
Те,що твориться в рідному краю!
Як не хочеться вже рахувати,
Скільки сьогодні полягло в бою.
Хтось зараз у десятім поті
В тонесенькій свитині,у мороз,
Відбивається в Донецькому аеропорті
І ховається в окопі від дощу і гроз.
А паралельно, в той же час,в підвалі,
Закривши вуха,примруживши очі,
Маленька дівчинка й надалі
Чекає з жахом приходу ночі.
Коли прийдуть оті жахливі люди
Із страшною зброєю в руках,
Ті кати,невинних душогуби.
Й зупиниться дитяча сльоза на губах.
«Мамочко,мамочко,що з нами стане?
Коли закінчаться туманні роки?
Чому війна всіх так притягує,мане?»
«Не знаю,доню, моя люба,терпи!».
ІІІ
«Фу,как можно жить в такой стране
В таком государстве стыдно жить мне -
Здесь ни порядка,ни морали!»
«Псевдоукраїнці» завзято кричали.
Але ж постривайте-но,любі мої,
Чи не такі як ви дали розгул війні.
Створили проблему,показали харизму,
Всі як один,жодного індивідуалізму.
Нам треба діяти,в справі проявлятися.
Не будемо боягузами,навіщо ховатися!
Проблему було створено - і рішення знайдемо!
Руку на Біблію,на серце покладемо.
Клянемося! З колін країну підіймемо!
Клянемося!Вкраїнську землю збагатимо,не вкрадемо.
Клянемося!З рішучістю до проблем підійдемо!
І дух, і силу свою в благо держави вкладемо!
Як же страшно,що ми,український народ,
Рідних реліквій соромимося
І землю-матінку захистити не можемо від негод,
А лиш один з одним боремося.
І тільки на словах всі ми герої,
І кращих патріотів за нас немає.
Та чом на тілі України є наслідки, побої,
Якщо хороші ми,то чом вона страждає?
Ні,дорогії,це все ілюзія,
Балаканина наша без сенсу.
Якщо для всіх вас це як демо – гра,
То як ми хочемо добитися прогресу.
Чого ми, юродиві діти,
Волю батька Шевченка виконати не можемо
А лиш провалини один одного сторожимо.
Що? "Ніде правди діти?"
Україна наша – оригінал,
А ми лише жалісні підробки,
Державу нашу чекає провал,
Якщо з вух не витягнемо пробки.
А один одного слухати почнемо,
Думки інших брати до уваги.
І серйозно жити ми будемо,
Україна - магічна куля,а ми - її народні маги.
Тож давайте,українці,браття!!!
Україну змінимо на краще,
На глибокі її рани накладемо латаття
Пройдемо всі випробування,навіть найважче.
Ми все зможемо,я вірю,я знаю
Спільною працею кризу переможемо.
Ми на рідній Вітчизні ,як в чужому краю,
На жаль ,так звикли,по-іншому не можемо.
Та треба нам змінити життя,
Розвіяти довгострокові сірі будні
Ми маємо розкішну землю,сади,поля
Чому з таким багатством живемо ,як блудні?
Цінуймо ж те,що Бог нам дав,
І діло треба в свої руки брати,
Й тоді буде так як Шевченко писав:
«Мій краю прекрасний, розкішний, багатий»
Ох! Як хотілося б мені,
Щоб скоріш ейфорія в державі змогла настати!
Й тоді «На оновленій землі
Врага не буде,супостата».
Тож давайте вирішимо проблеми навіки-віків,
Назавжди забудемо слова «незгода» та «війна»,
Щоб в майбутньому наших донечок й синів
Спіткало лиш щасливе,мирнеє життя!
І пам’ятаймо з роду до загину,
Кажімо всім з іскристою любов’ю:
«За тебе,рідна,до небес полину,
Моя Вкраїно, я завжди з тобою!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708240
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.12.2016
Сяду...І на бандурі я заграю,
Чорної кави вип'ю філіжанку
Й,зі смутком усміхаючись,згадаю
Наші теплі прогулянки з ночі до ранку.
І заплутаються думки в тій дивній музиці,
Заграють разом сумними нотками,
Тепле сплетіння руки в твоїй руці.
І не було тебе тоді,мене,а було тільки "ми".
Були в нас спільнії проблеми,
В один ритм билися наші серця.
Для намалювання нашої життєвої картини
Не знайдеться у світі кращого митця.
Проведу я кінчиками пальців по струні
І фальшиво усміхаючись згадаю,
Як було добре разом,тобі й мені.
Повір,я це добре знаю...
І покотиться з очей сльоза,
І бандура гірко заридає,
І в душі настане невеличкая гроза,
Лиш Господь,що буде з нами далі знає.
І на бандурі знову я заграю,
І доп'ю кави філіжанку.
Чи будемо знову разом?Я не знаю.
Чи будуть знову,ті прогулянки до ранку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2016