| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
………………………………………
Я тебя никогда не забуду,
Ты и в сердце, в душе навсегда.
Даже когда я взрослой буду
Скажу памяти, чтоб сберегла.
Ты родной, и всегда ты им будешь,
Сколько б лет не прошло й поколений.
Жаль, что больше не слышу, как любишь
Я молюсь за тебя на коленях.
Не увидишь как выйду замуж,
Не разделишь со мной мое счастье.
Лишь протру я наружный камень
Й постараюсь ходить к тебе чаще.
Как хочу, чтобы ты был рядом,
Когда радостно мне и грустно,
Чтобы просто утешил взглядом,
Только нету тебя со мной, пусто.
Я люблю тебя, это ты знаешь
И что больно бывает порою
От того, что не отвечаешь,
От того, что ты не со мною.
Пап! Как хочется просто увидеть
И обнять тебя крепко-крепко,
Не хочу я тебя обидеть,
Но я плачу, прости, не редко.
От того, что наверно скучаю,
От того, что увы ты не с нами.
Папа, знай, что не забываю,
Я молюсь за тебя ночами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775712
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2018
Бережи її, навіть коли на вулиці вітер,
Обійми її, коли сльози течуть із душі.
Ти почуй її і частіше даруй їй квіти,
Пам’ятай її, коли навіть на самоті.
Вибирай серед близьких далеку,
Ту, що тишу розіб’є ущент,
Галасливу, смішну і турботливу,
Що з тобою цінує момент.
Вона ніжно тебе обійматиме,
Казки різні придумає на ніч.
В носик мило тебе цілуватиме
І промовить солодко добраніч.
Ти цінуй це, як Божий дарунок
І тримай її міцно й кохай.
Пам’ятай, вона твій порятунок.
Ти лиш будь в неї і не зникай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2017
Нет повести печальнее на свете,
Чем повесть о Ромео и Джульете.
Но здесь не всё трагично, друг, поверь,
Чем то, что расскажу тебе теперь.
Любили оба пылко, безотказно,
Пытались время проводить своеобразно,
Но тут он разлюбить сумел.
Итог таков – любить он не умел.
Она не понимала. Вот так просто?
И на душе от боли всё так тоскно.
Молилась Богу, бедная, и всё вляглось,
Она забыть сумела – ему не удалось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2017
Проведи мене, мамо, у світ,
Проведи крізь колючії терни,
Пробуди у душі ти моїй
Доброти і турботи ті зерна.
Хай у серці моїм зацвіте
Ласки й мудрості квітка чарівна,
Тіло хай перепони пройде,
І щоб з дочки постала людина.
Пам’ятаєш колись,ще давно,
Коли руки дитину тримали,
Ви моє цілували чоло
І казковії пісні співали.
Як у полі волошки цвіли
І ясніло блакитнеє небо -
Уста ваші промову рекли,
Мудрості й розуму кредо.
Виростала під Вашим крилом
І плекалась у Вашій надії,
Пригорталась усим я нутром
До любові й квітучої мрії.
Кілька років тривало це все,
В хаті радість і сміх, і турботи.
Посадила своє деревце –
Так привчали мене до роботи.
Виростала на радість, на втіху,
В мені душу свою Ви втрачали.
Сліз причиною стала і сміху,
Кращу долю в мені Ви вбачали.
От і школа, і дзвоник, й урок.
Дві косички мені заплітали.
Йшли разом ми із вами у крок,
А літа, як птахи, пролітали.
Все було: і хороше, і зле –
Це пройти ми разом намагались.
Всі казали: «Не плачте, мине…»,
А душа на шматки розривалась.
Час пройшов, біль утих, все вляглось…
Тільки шрами на серці зостались.
Пів життя мов момент пронеслось,
Все із спогадами перемішалось.
Я живу, і завдячую цим
Найріднішим у світі людям.
Я б віддала весь Всесвіт їм,
Навіть серця ввірвала б у грудях.
Та, на жаль, усе це лиш слова.
Ними часто ми робимо вчинки,
А коли тих людей вже нема,
То й слова оці всі, як пилинки.
Так живемо ми всі, і щодня
Час проводимо марно, в турботах.
Й не замислюємось – це ж є життя,
Та в усіх клопотання, робота.
Я б хотіла вернути той час,
Де дитинство, як жито, буяло.
Доля вирішила все вже за нас,
Та якби мала мову, сказала б:
«Бережіте свою ви рідню,
Бережіте і батька, і неньку,
І радійте весь час ви життю,
Бо воно не таке вже й довгеньке!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2017
Вертайтесь до рідного дому,
До рідної неньки скоріш.
Забудьте про будь-яку втому
Там двері відкриті навстіж.
Зозулька тихенько кувала
І пісню кував соловей,
І мати невтомно чекала
З війни своїх рідних дітей.
«Вертайтесь, кохані синочки» -
У думці летіли слова.
Одні і ті ж самі рядочки
І обертом йшла голова.
Найкращим у світі є місце,
Де хата стоїть край села,
Де мати й дитина в колисці
Разом до самого рання.
Вертайтесь до рідного дому
Живі й неушкоджені всі.
Щодня ми молилися Богу,
Щоб добре було у житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2017
Проходят дни и ночи, пролетают недели,
Сердце что-то хочет, но, увы, уже не верит.
В душе вьюга, стужа, злые метели.
Порой, может, отпустит, но, увы, не изменит.
Я отвыкну от тебя, ты слышишь?
Я смогу от себя обежать.
Ты же, как то без меня дышишь,
Значит, я научусь без тебя дышать.
Погоди, ну постой, я тебя умоляю.
Не иди, посмотри, снова тот же косяк.
Я исправлюсь, поверь, ты опять убегаешь,
Закрывая в ответ вновь холодную дверь.
Не могу без тебя, я тебе не игрушка.
Ну, зачем ты вот так просто отдал ему?
Не вернуть всё назад, там давно уже пусто,
Только сердце тебе отдала одному.
Берегите, чтобы не потерять. Порой осознав ошибку, нет перед кем извиняться. Люди уходят тихо, просто и бесповоротно, забрав ваше сердце с собой навеки, но оставив при этом боль утраты, глубочайшую пустоту и мрак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2017
Полюби її дотик на тілі,
Милий шепіт її ніжних вуст.
Целый мир станет з серого белым,
И наполненным светлых чувств.
Полюби її дзвінкий голос,
Що тривожить твоє чутке серце.
И на свитре лежащий волос,
Ну и стул не на своём месте.
Полюби серед ночі, як зірку
І у день, ніби сонця промінь.
Она оставит в твоей жизни метку,
Как на жителей горных повень.
Полюби її й дай їй надію,
Що з тобою завжди буде поруч.
Не убей, не колебли в ней веру,
Просто йди за ней, словно в омут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2016