| Сторінки (1/44): | « | 1 | » |
Втома на стінах -
Замість картин,
Бачу її постійно -
Не бачу причин,
Й у вікнах - замість очей.
Особливо твоїх
Бракує… й людей -
Не чужих, а своїх.
Мені б - спокою
Три рази на день
Перед їжею
Й вернутись у січень…
Відтоді час йде
Для когось по-іншому,
Від когось назавжди
Й від цього гіршає…
Підтримують тільки слова,
Коли прикладаєш,
Трохи пече,
Та потім дякуєш…
За біль і за втому,
Знайомих людей,
За стіни, за вікна,
Вчорашній і нинішній день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2022
У темній кімнаті - ховаються тіні,
шкребуться, блукають і ходять по стінах…
В химерному мороці - ховаються спогади,
І боляче так прикипають їх погляди.
І Їхні обличчя, що дивляться в вічі,
Мовчать, не ворушаться, десь причаїлись…
Чекають, щоб я стала надто слабка,
Як жертва стає для свого хижака.
Крім них, і, крім мене, в забутих кутках
в‘язке павутиння плетуть у клубках
невдач і нещасть дрібні павуки.
Готують для когось липучі пастки.
Снують і Ховаються геть від очей,
Як я уникаю подій і людей.
У їхніх приманках страшної безодні
вмирає і стогне вчорашнє сьогодні.
І завтра загине, а потім й рік-два,
Якщо я боятимусь вийти в життя.
Там теж буде боляче часом, як знати?!
Та те, що дано, мабуть, треба приймати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2022
Час - ріка.
Час - сльоза,
що спускається по щоці.
З кожним видихом
його стає менше.
Я жива…
Ще сьогодні….
Ще, може, завтра…
І у мене є я.
Більш нікого нема.
Та цього мАє бути достатньо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2022
Лягають слова
в рядки...
Ні, не лягають самі -
їх кладуть.
Як кладуть холодні тіла
в могили.
Вони були теплими та, напевне, багато кого
любили...
Холоду стає все більше - нам треба ставати
ще ближчими!
Триматися купи, щоб бути
живими.
А ті, кого вбили, - тепер стали
вічними.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2022
Рік протікає й впадає у ріки безмірності
із року в рік крізь твої руки, крізь твої пальці
тече у крові кривими й рівними прожилками
того, що ти прожив чи пропустив.
Та все-одно.
Усі ми просякнуті часом,
Промочені прикростями й примиренням
Із гірким, простим чи навіть приємним,
Наче пряники у гарячому молоці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2022
Серед історій,
розкиданих десь в розмовах,
Розказаних десь на вухо,
Комусь дуже близько і дуже тихо,
Так що почути могли
тільки душі та тільки ти.
Той, кому я могла б
довіритись та дозволити
знати більше.
І
менше боятись.
Менше боротись
Проти своїх бажань і пристрастей,
Проти твоїх мовчань і милостей.
Відкрити уста, почати розмову.
Відкрити секрети,
Налити каву.
На ти перейти.
Прийти до висновків,
До щирості, а потім додому.
- До твого чи мого?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2021
Восени я ночую у ванній.
Я лежу там по кілька годин,
Поки гріє вода мою втому,
Поки тіло не стане живим.
Від занурень у біль - тільки важче,
Від глибоких думок - сумніше.
Я б зайнялася чимось потрібним,
Та холодне вино і гаряча вода сильніші.
В сонно-п‘яному мерехтінні думок
Я зливаюся - зовсім й стаю прозора.
У такі моменти мене нема. Я зникаю.
Або я називаю це «тимчасова свобода».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2021
Я блукаю в дивній печері,
В коридорах, де сирість і тьма,
Я не знаю, де вихід і двері!
Хоча...
Лабіринт цей придумала я.
Я складаю каміння на купу,
Замуровую світлу вхід...
Я застрягла в своїй шкаралупі!
Скільки ще я пробуду тут?
Може, й часом креслю малюнки
На якійсь холодній стіні,
Але довго у них не вірю,
Стіни - камінь, бездушні й німі.
Проте...
Знаю, насправді, що, певно,
Уся справа не в них, а в мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2021
Трохи з відчаю, трохи з розпачу
Витираючи сльози серветкою,
Вкотре рОблю одну і ту саму помилку,
Запиваючи біль таблеткою.
Я програю у всякому разі,
Коли граю сама проти себе!
Наче в пастці, в своїй знемозі
Я притуплено дивлюся в стелю.
Десь між розпачем і байдужістю
Є щось ще, чого я боюсь...
Я борюся з своєю сутністю,
Я постійно на неї злюсь!
Я хотіла робити все правильно,
Щоб уникнути зайвих втрат,
Та ця тактика найпровальніша -
Я загублю себе й зруйную вщент.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2021
Всі мої дні були однакові...
Всі мої сни були про тебе,
(чомусь чорно-білі)...
Я прокидалась щоранку і плакала,
А потім пила заспокійливі.
Забувала до самого вечора,
Засинала ледь не до ранку.
Я здригалась чи навпаки -
всміхалася,
Наливаючи третю чашку.
Чай вже вистиг, як ти пішов,
Я холодним ще гріла спогади,
Краще б вилила свою любов
У щось інше, а не у здогади:
Чи ти думаєш там про мене?
Чи ти любиш так само чи ні?
Що у серці твоєму, у венах
Чи тут справа у хмЕлі й вині?
Спершу я полюбила,
А потім - довірилась.
Я робила, а потім - думала.
Як ні у кому - в тобі помилилась,
Як наївно я була закохана...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2021
Вже чути серпневою осінню,
І запах придушений пилом.
День важчає і стає спекотніше,
Тож тіні влягаються криво.
Дерева здаються мерцями,
Скриплять, наче кришки трун,
Підпалює сонце вогнями
Їх втомлені душі й траву.
Ці іскри народжують квіти -
Останні вогні тепла,
Якби ж і самій не згоріти
Від страху, що далі зима.
Від меду нудкої спеки
Й горючої димної мли
Лягаю в траву обпечена
Від думки, що вже - восени.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2021
Захід сонця багряно-жовтий
Виливав свою кров на пів неба,
Поступово запалював обрій
Язиками драконів пекла.
Шматував обгорілі дерева,
Рвав обвуглені тіні і кидав долі,
Розтікався пекучою лавою,
Простягався за місто і далі...
Жер високі будинки, облизував вікна,
Він котився по стінах їх зблідлих,
Що у їхніх очах відбивалась Іскра,
Хмари з вин за це підіймали келих.
За пожежу, що скоро згасне,
За можливість життя день у день
І за темряву, що настане,
І за завтрішній ранок і день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2021
Люди гіркнуть із часом,
як нестерпний сухий полин,
Особливо, ті, котрі снилися часто,
особливо, ті, яких сильно колись любив.
Дуже шкода про кожну помилку,
кожен злам у чужій душі,
Якби можна було б все згладити
і забрати назад собі.
Та вина - це дитяча іграшка,
і вона не лікує рани
Тільки вчинками, тільки діями,
а не цукром й липкими словами
Розчиняють всю згірклість та сильний біль.
Розчарованість пересолена до огиди,
краще без, може, й краще уже ніяк,
Та, мабУть, кожна крайність є теж шкідлива
і вбиває тебе самого,
як - смертельно отруйний миш‘як.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2021
Мене так дратує ця відстань.
Ця розмитість числа кілометрів,
Де реальність і дійсність сплутана:
Відчуття наче є, та очі зав‘язані.
Я навпомацки вперше робила помилки
І водночас боялася їх, як вогню.
Я ховала всі голки потайки,
Які вилізли в біль та брехню
Я не вибачусь, а ти не пробачиш.
Я забуду, а ти ще довго - ні...
Ми ніколи навіть не бачились,
Але цього було достатньо: і мені, і тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2021
На підлозі, в пустій кімнаті,
Як в коробці з-під сірнику,
Обіймаю свої коліна,
Притуляючи мокру щоку.
Мені дихати далі важче,
Але вийти й втекти - боюсь.
Щоб ніхто мене не побачив,
Краще зникну чи тут залишусь.
Моє тіло згниє з паркетом
Зі старими сухими дошками.
Все-одно не була поетом
Так - ніхто, із пустими думками.
Я б зрослася зі своїм домом,
Як із деревом паразит,
Але в мене немає нічого -
Я тут тінь, я лиш - плоть, скелет.
Стеля душить... Розчавлює мозок
Притискає мене до землі...
Не буває хороших кАзок,
Бо вмирають однаково всі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2021
А ти отак просто: вІзьмеш мене за руку,
І насиплеш туди сонця - повні жмені.
Тоді поправиш пасмо мого волосся
І знову повернеш руки в свої кишені.
А я буду думати: звідки ти береш його там?!
Стільки, наче тобі й не шкода для мене.
Та скоро будемо йти,
Може, й кожен окремо - сам.
Або ще почекаємо до весни,
поки листя стане знову зеленим...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2021
Крихкі обіцЯнки зламаються -
рано чи пізно.
Тріснуть із хрускотом,
як найтонший лід.
Ріжучи плесо води,
наче гострим залізом,
тануть і тонуть,
поки з дна виринає злість.
Там багато плаває риб,
багато мертвих.
Те, що було найглибше -
тепер стало видимим,
скільки б метрів не було б
від дна до поверхні
Де немає ні світла, ні кисню,
загине під кригою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2021
Кого ти шукаєш?
Кожного разу, коли йдеш по вулиці...
Коли дивишся у вікна кав'ярень...
Коли заглядаєш у чиїсь очі?!
Так ніби хочеш, про щось запитати,
Але боїшся, зупиняєш себе.
Та йдеш далі -
Сам.
Бо так краще:
Коли знаєш, який будинок буде за рогом -
Кожне перехрестя, кожен провулок.
Так, нічого нового,
Але зате знаєш.
Але мене
Ти не знаєш!
А я не знаю,
Що у твоїй голові.
Не знаю, про що ти думаєш.
Та так краще.
Бо твої думки стали б для мене отрутою,
Яку я б не витримала
Ще навіть не випивши до кінця.
Тож я не знаю:
Кого ти шукаєш?
Кожного разу, коли йдеш по вулиці...
Коли я сама.
Сиджу і дивлюсь крізь вікно якоїсь з кав'ярень
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2021
Ти знаєш… я не кохала ніколи
Нікого. І навіть тебе…
І, коли зруйнувала все вкотре,
Не жалію про це і тепер.
Можеш не пробачати!
Так буде навіть краще.
І не думай на щось чекати,
Час не поверне нам наше.
Я не змінюю свої рішення,
Я затята у своїх принципах –
Ми обоє хотіли іншого,
Ми обоє, на жаль, помилилися.
Мені краще, коли я сама,
Мені добре, коли я без тебе.
Я не знаю чи це вина,
Чи це просто моя потреба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2021
Білим димом бігли думки...
А слова залізали під шкіру!
Краплі сліз торкнулись щоки,
Закінчивши почату розмову.
Поки шум, поки крик, поки галас,
Коли хтось домагається слОва,
Інший хтось - ховає свій голос
І рятує в душі колискову.
Довгий день! Але час закІнчиться.
І всім байдуже: ти кричав-мовчав,
Не важливо, що в інших діється.
Розкажи, чого хочеш сам?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2020
З болем знайомий кожен... Кожен із різним,
Та це не мінятиме його суті,
Хоч би яким ти не був, хоч залізним
Він влиє в твій келих бодай краплю ртуті.
Біль він не вбивця, ні –
Він безжалісний кат,
Якщо він вже є –
То він твій господар, а ти його раб.
Він лезо ножа, він пекуча образа,
Ти жертва для нього, і ти його м'ясо.
Він втрата, він кривда, брехня чи він зрада.
Лікуєш чи плачеш й звикаєш із часом
Й до травми, й до рани на серці...
Та біль він не вічний,
Ба гірше – це іграшка смерті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2020
Тіні холодних мрій
Шкрябають до мурашок
Варта я їх чи ні –
Скільки розбито часу!
Руки обхоплюють ноги –
Лежу на підлозі, як безпорадна.
Вперто бентежить отрута тривоги…
На що я ще здатна?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2020
Знаєш... Я багато про тебе думала…
В мене часто зникала реальність.
І, о Боже, як я боялася,
припустити, що закохалась.
Я хотіла здаватись сильною
і холодною, як крижина,
щоб ніхто і торкнутись не зміг
і розбити мою корону.
Мої стіни – пекуча гордість.
Мої принципи – це лиш рани.
Я боюся бути з тобою,
та без тебе мені погано.
Надто пізно казати правду!
Надто пізно тебе любити!
Я вже втратила стільки часу,
твоє серце для мене закрите.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2020
Я тихою радістю плачу за осінню.
Шукаю слова, щоб сховати тепло.
Я хочу ходити простою і босою,
Якби тільки холодом так не пекло.
В чиїхось очах я збираю проміння.
Так темно в кімнаті, як в моїй душі.
Розсипалось наше з тобою сузір'я,
Бо я не пробачу: пиши - не пиши.
Я сльози втеру листопадовим листям.
Загорнуся в хмари і зникну в грозі.
Я переживу, я чекаю з терпінням,
Бо гірше не буде, хіба морози.
Залиш мене просто! Отут, де зустрів.
Залиш виправдання про зраду для себе,
Залиш мою душу, бо серце ти вбив.
Все решту забудь, хоч раз задля мене.
09.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2019
Перекреслюю вкотре рядок.
Я не впевнена навіть в слові.
Скільки вбито уже думок?!
Я боюся своєї любові.
Я хворію з минулого літа,
Я лікуюся медом й вином,
Щоб забути, щоб просто заснути,
Я розмішую сум з тютюном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2019
Я втратила чіткість контурів
І межі свого контролю
Бракує волі і простору
Здається, що божеволію
Я знаю, що я втекла
Від нас, та більше від себе
Уламки розбитого скла
Встромила обом між ребер
Всі страхи мої, як монстри
Як звірі, що вибігли з клітки
Лякають, їх пазурі гострі
Аж серце сховалося в п'ятки
Мій хаос тече крізь пальці
Вливається у реальність
Безпечно стає аж вранці
Уяву турбує безжальність
Дай руку, не дай втонути
І ще обійми сильніше
Будь поруч, не дай заснути
Померти в собі найстрашніше
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2019
Прикрість смокче десь попід ребрами.
Гірко в роті від сліз і слів.
Губи тремтять і стають, мов мертвими.
В мозок із шумом вливається кров.
Холодно в руки - гаряче чоло.
Нудить до рвоти і хочеться їсти.
Серце так сильно ще не пекло!
Як заслужити у долі відпусти?
Нігті застромлені глибоко в шкіру.
Зуби закусують нижню губу.
Як заспокоїти дивного звіра?
Як зупинити складну боротьбу?
Дайте папір, бо хочеться креслити!
Хочеться рвати, ламати, знести!
Хочеться все надівколо знищити!
Всю себе вбити і проклясти!
Сили немає - залишився розпач.
Відчай загнав сам себе в кут!
Скільки терпіти поразку і плач?
Як відмивається внутрішній бруд?
Пустка всередині, мабуть, безмежна...
Всесвіт душі він чи є чи нема!
Сенс щось доводити - життя обмежене!
Як не зламатись, коли сама?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2019
Я ходитиму в галереї.
Я дивитимусь в білі стіни.
Я роститиму орхідеї.
Малюватиму твої тіні.
Мене грітиме білий кіт,
Він сидітиме на колінах.
Майже тихо, а він мурчить,
І вогонь тріскотить в каміні.
Мій маленький самотній світ -
Я надіюсь на білі фарби.
Ти напишеш мені привіт -
І закінчаться темні барви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2019
Серпень.
Пахне змученим сонцем і літом.
Я на кухні.
Нарізаю овочі з кропом.
Готую салати з томатів.
На плиті кип'яток.
Обережно!
Не можна чіпати!
Ти так любиш
І завжди солиш.
Іноді зайвого.
Але я не люблю солоного!
Консервовані!
Почуття наші мариновані!
Тріснуть банки ще до зими!
- Зіпсовані.
І навіщо?
На щось надіятись?!
Попсувати що свіже!
І тішитись?!
Шкода.
Овочів різати.
Ну а серце для чого краяти?!
І себе і мене обманювати?!
Не просто
Розірвати слабкий зв'язок,
Зимувати одне без одного.
Маринуємо на всяк випадок
Хоча шансу немає жодного.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2019
Спішиш.
Заварюєш каву.
Розлив молоКО-ХАЙ!
Будемо пити удвох -
Зелений чай!
Їдеш.
Бо треба.
До мене далеКО-ХАЙ!
Відстань умовна -
Чекай!
Часом.
Бувають проблеми.
А на душі так нелегКО-ХАЙ!
Найкращі ліки - обійми -
Приймай!
Боїшся.
Не знаєш.
Сказати так важКО-ХАЙ!
Ти все подолаєш -
Знай!
Втомився.
Голодний.
У холодильнику - яблуКО-ХАЙ!
Мій поцілунок смачніший -
Кусай!
Любиш.
По-справжньому.
Щиро і палКО-ХАЙ!
Так буде завжди -
КОХАЙ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838297
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2019
Літо смакує мені з полуницею,
З вітром в думках і солодким сонцем,
З короткими шортами чи міні-спідницею,
З теплим дощем і таким же танцем...
Спати до пОлудня, не спати ночАми,
Жалітись на спеку, чекати грозу,
Із кимось лежати під небом з зірками,
У синьому морі знайти бірюзу...
Бути шаленими й бути вільними,
Бігти назустріч щирим зустрічам,
До болю сміятись, тиснУти обіймами...
.
.
.
Дихайте літом, живіть почуттям!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838087
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2019
Повний дурень, а я дурепа!
Не шукаємо сенсу й логіки.
Почуття - це завжди халепа,
Нелікований розлад психіки.
Божевільний, а я шалена!
Вся реальність віднесена вітром.
Наше ліжко - це наша сцена,
Де солодким стає повітря.
Ти коханий і я кохана!
Пристрасть наша така безмірна.
А любов нескінченна омана,
Що невірне стає неймовірним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2019
Вранішня тепла ледь гіркувата кава.
Трохи підгорені тости - буденна страва.
Легкий повітряний поцілунок - за тисячі кілометрів.
Я витягаю з шафи декілька светрів.
Важкий вибір.
Сонячний зайчик лапками гладить волосся.
Не можу знайти туфлі - бігаю боса.
Усмішка в дзеркалі передає "привіт".
Треться, муркоче до мене улесливий кіт.
Любить.
Сон втік й заховався аж під ковдру.
Думаю, йому там добре.
На губи помада червоно-яскрава.
Вже час, я вибігаю,
Замкнувши свої секрети на ключ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837253
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2019
Монотонність і млосність міста.
Метушня й маячня аж мигтить у очах.
У свідомостях множиться помста.
Між мистецтвом маскується страх.
Місто мляво малює марево,
Моделюючи маски муміям,
Перемелює мозок в місиво
І будує в'язниці мріям.
Хмарочоси давно захопили небо
І створили кругом міражі.
Нам мішають миш'як замість меду
І встромляють у м'язи ножі.
Опиратись! Не стати мурахою в масах,
Не померти в масивності міст,
Не втопитись в своїх мізеріях,
Віднайти в існуванні зміст!
20.11.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2019
Рідні стіни сплітаються кліткою.
Відчуття, що хтось переслідує.
Знову кидаю, знов допалюю.
Щось стискає мене зсередини...
Вечір-ранок, я майже не сплю.
Мені дуже бракує сонця.
Я ненавиджу слово люблю!
Все ж змагаюся з волею серця.
Грію кров під струменем в душі,
Охолоджуюю щоки слізьми,
Я людина, жалітися мушу,
Може, з часом усе мине....
09.02.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837181
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2019
А я засинала під скрип зірок,
Які зривалися з неба й котилися дахом.
Деякі схожі на кленовий листок,
Дивіться під ноги, як йдете осіннім шляхом,
Бо там між листям можуть ховатися зорі...
То чиєсь нездійснене бажання.
Візьми його в руки.
І віддай комусь з перехожих,
Може це їхнє?
Не будь злодієм мрій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763408
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2017
Ти був ошелешений привидом осені,
Та чув про нього раніше.
Ти був подивований словом зрошеним,
Що я прошептала у лісі.
Ну, що ж ти хотів відвертостей -
Дививсь на оголене гілля?!
У мене так мало вічностей,
І я не знайшла приворотного зілля.
Сказала усе на одному подиху...
Та, що там казати, коротке: "люблю"!
Дивилася осінь, і ти з таким подивом,
Що серце моє потонуло в жалю.
Ти видихнув важко, а я обімліла -
Нахмурилось небо туманним чолом.
Так дико, так палко хотіла,
Щоб розум накрило солодким вином.
І в цій непритомній свідомості,
Де час зупиняє плин,
Проймає напругою блискавки
Твій доторк до вуст жаркий.
Мовчить спантеличена осінь.
Дерева огорнуті сном.
У тихому безголоссі
Ми ділимось своїм теплом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761107
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2017
Все життя - це політ,
Тож повірте у свої крила!
Відшукайте для себе зеніт
На життєвому небосхилі.
Не обмежуйтеся нічим:
Ані в мріях, ані в бажаннях,
Відкривайте для себе світи
У нових і нових пориваннях.
Не блукайте у сірих масах!
Не губіться в буденних днях!
А навчіться нарешті жити
І зумійте злетіти, як птах!
Дайте волю своєму серцю
Й досягніть висоти небес
І доводьте усьому світу,
Що людина - це перше з чудес!
І хоч впадете геть безсилі,
Але вмійте знову вставати,
Адже люди - це птахи безкрилі
Із душею, що вміє літати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719003
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 18.02.2017
На віконечку стоїть свічечка,
Дивним вогником миготить.
І по личку, немовби річечка,
Дрібна слізонька струменить.
Б'ється сердечко, як у пташечки,
І повільно заходить сонце...
Потерпіти... Ще зовсім трішечки...
Де ти, Матінко Богородице?
Звести ручечки вже несила -
Заніміли тоненькі пальчики.
Сива матінка голосила:
"Хоч би хлібчика, хоч би крайчика!"
Спи дитиночко, хоч не нічечка,
Спи, хай сниться тобі життя...
На віконечку плаче свічечка,
Мов невинна дитяча душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2017
Ти скажи мені все у вічі,
Я нічого уже не боюся.
Ми ж бо знаєм: життя - не вічне,
Тож брехати - це просто безглуздя.
Я і плакати навіть не буду,
Скажу дякую і піду.
Я звичайно тебе не забуду,
Та навіщо вдаватись в журбу?!
І без довгих пустих розмов
Розійдемося зараз і край.
Хоч і досі я вірю в любов,
Та про нас уже не питай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717863
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2017
Життя заграє клавішів печаль
У серці будуть смуток й горе,
А ти накинь оманливу вуаль
І усміхайся та іди крізь море.
Втопи весь біль, що сильно краяв душу
І голову високо підніми,
Ти сильна, ти усе здолати мусиш,
А ангел ззаду обійме крильми.
Дивися вгору, мрій і йди вперед,
Закривши очі на усі негоди.
І просто вір, оце увесь секрет,
Хоч крил немає, та шукай свободи.
Люби цей світ і як там не було б,
Ти витри сльози, щоб ніхто не бачив.
Життя коротке, повне перешкод,
Не бореться за щастя лиш ледачий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2017
І стають неважливі роки,
За рядками з віршів сховалися.
Ми на хвилі життя ріки,
Пливучи у минуле вглядалися.
Десь глибоко, у вирах душі,
Можна правду знайти єдину,
У словах, мов в човнах, у вірші
Ми шукали в собі людину.
А літа проминали не марними,
Бо знайшли найпростішу істину:
Неможливо завжди бути гарними,
Але чесними будьмо воістину!
Ми навчилися плавати в мріях
І літати без крил, як птахи.
Ми уміємо жити в надіях,
Головне, щоб щасливі були.
А життя без усмішки немає,
І хай станеться хоч-яке лихо,
Доля дні, мов сторінки гортає,
І минає все швидко і тихо.
Ну а там, де у серці пісні,
Де співа соловей понад ранком,
Настав час прилетіти весні
В Україну з рожевим світанком.
Ми подякуєм щиро вам,
Всіх поезій і муз чаклунко,
Що відкрили святині храм,
Геніальна Ліно Костенко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716035
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2017
Осінній ранок обіймає душу,
Торкається думок і почуттів.
Він сів, схилившись на стареньку грушу,
І сонячним промінням мерехтів.
Мабуть, прокинувся від співу соловейка.
Схопився вмить і кинувся у гай.
Поміж квіток він тихо та навшпиньки
Ішов і задивлявся в квітокрай.
Щоб розбудити айстри та жоржини,
Щоб дотулитись ніжних пелюстків,
Він розсипав росу, немов перлини,
І листячком опалим шарудів.
А літом бабиним, немов смичком на скрипці,
Він серенаду осені співав.
Гойдався легко на вишневій гілці
Та жар-лице осіннє цілував.
І так поволі наближався день,
А ніжний ранок загубив рум’янець.
Його, напевне, осені віддав
Й кудись полинув разом з нею в танець.
Повітря дихає духмяним короваєм
І серце розхвильоване тремтить.
Чи це воно упилося розмаєм?!
Чи це воно від осені болить?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715020
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2017
Стояла ніч самотня і сліпа.
Світилися у сутінках жахіття.
Блукала тиша й моторош німа.
Черкали хмар старезні верховіття.
І спало місто тихим, мертвим сном.
І снився місту сон страшний, недавній.
Де річка Прип’ять, обійма крилом,
Котила води по землі прадавній.
Щасливі люди, радість, щирий сміх.
Світило сонце, гріло промінцями.
Ніхто не знав, що скоро на поріг,
Примчиться лихо, хиже до нестями.
Воно раптово знялося, мов птах
І дихало вогнем страшним, палючим.
Повітря сповнював смертельний жах.
Ножем вражало гострим і болючим.
Ридала мати, загубивши сина,
Ридали люди, покидали дім.
І плакала від болю Україна,
Її отруював радіаційний дим.
Текла, текла безшумно Прип’ять-річка
І несла води болю й полину.
Згасало місто, наче гасне свічка,
Котилися життя у глибину.
Та ця трагедія, на жаль, не закінчилась,
Той звір ще ходить десь поміж людей.
Він закрадається так тихо, як злочинець
І перетворює життя на світ тіней.
Нічне видіння, правдою повите,
Залишиться, як кара на віки.
Весняний дощ пробуджує забуте
І сіє руту, руту і квітки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2017